Розвиток ідей органіцизму

Французький соціолог, філософ Рене Вормс (1869-- 1926) у праці «Організм і суспільство» (1895) стоїть на позиціях вульгарного органіцизму, вводить в ужиток такі терміни, як «соціальна патологія», «соціальна гігієна», що характеризують стан здоров'я суспільного організму та засоби його збереження.

Вормс розглядає суспільство як «сталий агрегат живих істот», зайнятих спільною діяльністю. Він широко використовує аналогії між суспільством і біологічним організмом,, аналізуючи їх з точки зору анатомії, фізіології, патології, гігієни тощо.

Дослідницька діяльність Р. Вормса випала на той час, коли органіцизм зазнавав відчутних критичних ударів з; усіх боків. Тому він поступово переглядав свої початкові принципи, замінюючи їх більш поміркованими. Так, Вормс пізніше починає говорити про те, що органіцизм можна використовувати лише для аналізу примітивних суспільств, оскільки зі зростанням у процесі еволюції суспільства духовних факторів відбувається ускладнення системи соці­альних взаємозв'язків між членами суспільства, і це потребує нових підходів.

Віддаючи належне теоріям суспільного договору, Вормс у своїх останніх творах зосереджував увагу на необхідності дослідження праці, життєвої активності та соціальної* солідарності, які є наслідком залежності однієї людини від іншої і складають суттєву умову існування суспільного організму. Ці фактори пом'якшують дію біологічних законів за існування в суспільстві і трансформують їх у більш придатні соціальні форми, наприклад конкуренцію, здатні гасити прояви радикального індивідуалізму, проти якого Вормс різко виступає, вбачаючи в ньому загрозу соціальній солідарності і розцінюючи як прояв соціальної патології.

Вищою формою організації суспільного життя є держава з її законами власного розвитку, де індивідуальне мусить підкорятися загальному, а держава може вимагати від індивіда навіть жертв ціною власного життя. Соціальні реформи мають відбуватися на основі законів розвитку держави як вищого організму.

Р. Вормс жив на рубежі XIX--XX ст. у період інтенсивного перерозподілу світу між найсильнішими колоніальними державами Європи, і в його творчості відчутні елементи геополітики. Він оцінює загарбання колоній як умову «розмноження суспільства» чи, відмовившись від органіцизму, розглядає суспільство як «надорганічну реальність».

Р. Вормс увійшов в історію соціології як активний організатор її інституцій. Він був ініціатором створення і редактором журналу «Міжнародний соціологічний огляд» (1893), засновником Міжнародного соціологічного інституту (1894) та Паризького соціологічного товариства (1895). Своєю громадською діяльністю він відомий більше, ніж науковим доробком.

Занепад органіцизму був логічним наслідком тих хибних методологічних способів, коли вчений ігнорує якісну своєрідність досліджуваної системи з властивими законо­мірностями й намагається пояснити її через зведення до більш простої.

Механічне перенесення законів біології на суспільство та поверхові довільні аналогії, що не випливали із сутніс-них зіставлень біологічного та соціального, майже нічого не дали для наукового розуміння суспільства, особливо його законів. Навпаки, це гальмувало процес пізнання специфічності суспільства. Довільність аналогій зумовлювала довільність соціальних схем, а соціальне підмінювалось біологічним.

Орієнтація на еволюцію та відносно сталі закони біологічного світу виключили, по суті, будь-які спроби дослідження перспектив розвитку суспільства, не орієнтували на дослідження майбутнього. Це був крок назад у порівнянні з концепціями суспільного договору та філософії історії, не кажучи вже про емпіричні масові соціальні та демографічні дослідження, що інтенсивно розвивалися в цей час і так чи інакше були орієнтовані на перспективу. Окремі здобутки органіцизму, такі як розуміння суспільства як системи, аналіз його структурних елементів, організацій, інститутів, функцій тощо, були не закономірними, а випадковими наслідками, коли порівняння біологічного та соціального випадково виявлялося вдалим, і аналогія базувалась (теж цілком випадково) на збігові якихось істотних ознак. І навіть соціальна еволюція, наприклад у Г. Спенсера, не переливалась різнокольоровими барвами історичної перспективи, а тьмяніла своєю невблаганністю і відчуженістю до будь-яких активних спроб людини удосконалити її.

2.3 Критика органіцизму

соціологічний система органіцизм спенсер

Органіцизм намагається пояснити світ людини через світ живої природи, її закономірності, але навіть найглибше знання соціальних закономірностей не може розкрити закономірностей біологічних і навпаки. Механічне перенесення законів біології на суспільство та поверхові аналогії майже нічого не дали для наукового розуміння суспільства, особливо його законів.

Орієнтація на еволюцію та відносно сталі закони біологічного світу виключили, по суті, будь-які спроби дослідження перспектив розвитку суспільства, не орієнтували на дослідження майбутнього.

Якщо порівняти з теоріями, котрі розглядали суспільство як продукт згоди між індивідами, органічний структурно-функціональний підхід до його вивчення був безумовно кроком уперед. У цілому ж концепції органістів не є до кінця науковими. Конкретно-історичне вивчення соціальних явищ вони підміняли довільними аналогіями, соціальні закономірності -- біологічними. Такі соціальні явища, як конфлікти, класова боротьба, проголошувалися «хворобами організму». На їхню думку, нормальний розвиток суспільства має відбуватися лише еволюційно.

Критика органіцизма, в рамках якого суспільство розглядалося як організм, чий розвиток визначається біологічною боротьбою за існування, сприяла появі психологічного погляду на суспільний розвиток та його закономірності. Спроби встановити різницю між суспільством і біологічними явищами приводили до висновку не тільки про те, що люди діють у суспільстві як свідомі істоти, а й про те, що людська психіка - причому не тільки свідомість, але, як вважають деякі, також і підсвідомість - визначає розвиток суспільства. Тим самим виникає психологічний підхід до пояснення суспільних закономірностей, при якому суспільний розвиток пояснювалося або через індивідуальну психіку і взаємодія індивідуальних свідомостей, або через явища і процеси колективної свідомості.

Висновки

Органіцизм орієнтувався переважно на пошуки зовнішніх аналогій між організмом та суспільством, одним з таких теоретичних напрямів на ранніх етапах розвитку соціологічної думки була органістична школа в соціології. Її засновником був англійський філософ та соціолог Герберт Спенсер (1820-1905). Його по праву вважають і одним із фундаторів соціології. Спенсер справив величезний вплив на соціальні науки свого часу, визначив напрям розвитку соціологічної теорії, окреслив предметне поле дисципліни, основні методичні засади та принципи. Його наукова спадщина складається з таких ранніх творів, як «Вивчення соціології» (1878), «Принципи соціології» та фундаментальної п'ятнадцятитомної праці «Описова соціологія», де характеризуються різні типи суспільств різних часів і місцевостей. Соціологічна система Спенсера ґрунтується на трьох основних елементах: еволюційна теорія, органіцизм, вчення про соціальні організми - інституції.

Однією з найвідоміших та найпопулярніших його теорій була еволюційна теорія, де еволюція в соціальному світі ототожнювалася з еволюцією у фізичному світі. На прикладі «фізичного» світу це перетворення пов'язане з формуванням сонячної системи із розсіяної матерії. Тотожність тому - виникнення суспільства як організованого об'єднання людей із значенням чисельності чи поступовим їх злиттям. Еволюція - це процес інтеграції матерії, перехід із невизначеної безлюдної однорідності у визначену різнорідність. Вчений розрізняв два типи еволюцій: просту і складну (інтеграційно-якісні зміни).

На основі ототожнення соціального синтезу із фізичним Спенсер зображує еволюційний розвиток суспільства як процес перемінного зростання і диференціації, що спостерігається за трьома функціями: регулятивною, підтримуючою, розподільчою.

Список використаної літератури

1. Коломийцев В. Ф. Соціология Герберта Спенсера // Соціологичні дослідження, 2004, № 1, с. 37 -- 44.

2. Данилюк І. Історія психології (остання чверть ХІХ-перша половина ХХ ст.):Підручник для студ. вузів/ Іван Данилюк,. - К.: Либідь, 2002. - 148 с.

3. Жуков С. Історія психології: Навчальний посібник, 2005. - 222 с.

4. Корольчук М. Історія психології: Навчальний посібник/ Микола Корольчук, Петро Криворучко,. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2004. - 246 с.

5. Миценко В. Педагогічні погляди Герберта Спенсера // Рідна школа. - 2002. - № 10. - С. 78-80

6. Пшеничнюк О. Соціологія: посібник для підготовки до іспитів 2 вид., доп. та переробл. - К. : Вид. Паливода А. В., 2005. - 169 с.

7. Роменець В.Історія психології ХІХ - початку ХХ століття: Навч. посібник для студ. вуз./ Володимир Роменець,; Міжнародний фонд "Відродження"; Програма "Трансформація гуманітарної освіти в Україні". - К.: Вища школа, 1995. - 613 с.

8. Данилюк І. Історія психології (остання чверть ХІХ-перша половина ХХ ст.):Підручник для студ. вузів/ Іван Данилюк,. - К.: Либідь, 2002. - 148 с.

9. Психологія. Підручник (за ред. Ю.Л.Трофімова ), К. , 2002р.;

10. Основи психології: Підручник (за заг. ред. О. В. Киричука), Либідь, 1995р.;

11. Загальна психологія: навч. посібник (О. Срипченко, Долинська, Огороднійчук та ін.), К.: "А.П.Н.", 2001р.;

12. М'ясоїд П.А. "Загальна психологія”. К., 1998;

13. Новиков Я.А. «Соціальний дарвінізм», П-ж, 1906

14. Лилиенфельд (Тоаль) П.Ф. «Думки про соціальний науці майбутнього», Сп-б, 1879.

15. Ратцель Ф. Людство як життєве явище на землі. М.: Книжкова справа, 1901. С. 131.

16. Кремянський В. І. Структурні рівні живої матерії. М., 1969

17. http://uk.wikipedia.org/wiki/Органіцизм

18. http://www.osvita-plaza.in.ua/publ/organistichna_shkola_v_sociologiji_g_spenser_p_f_lilienfeld_o_i_stronin_a_sheffle_a_fule_a_espinas_r_vorms_ta_in/455-1-0-46471

19. Гусарєв С. Д.,Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник.-К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008 . -- 270 с.

20. Історичні закономірності зародження держави і права // Основи держави і права: Навч. посіб. у запитаннях і відповідях для вступників до юрид. навч. закл.- К., 1995.- С.5-7 [ст 67 О-75]

21. Роль держави і права в суспільстві - основні теорії походження та сутності держави і права // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.5-16 [ст 67 О-75]

22. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/877/ОРГАНИЦИЗМ

23. http://voluntary.ru/dictionary/573/word/organicizm

24. http://pidruchniki.ws/14051003/sotsiologiya/organistichna_shkola_spensera

25. http://uk.wikipedia.org/wiki/Держава

26. Волович В. І., Головченко Г. Т. Соціологія. -- Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2006. -- 767 с.

27. Городяненко В. Г., Гілюн О. В., Демічева А. В., Легеза С. В., Липовська Н. А. Соціологія. -- К.: Видавничий центр "Академія", 2005. -- 560 с.

28. Жоль К. К. Соціологія. -- К.: Либідь, 2005. -- 440 с.

29. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія: Загальний курс: Підруч. -- К.: Каравела, 2006. -- 407 с.

30. Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії. -- К.: Атіка, 2004. -- 480 с.

31. Соціологія / І. Д. Єрьоміна. -- Суми: Довкілля, 2005. -- 284 с.

Размещено на Allbest.ru