Ядерна енергетика як предмет соціо-екологічного діалогу (соціо-технологічний підхід)

Екологiчна свiдомость, що іманентно притаманна особистостi, відіграє досить iстотну роль у сприйманнi соціо-екологiчного дiалогу громадськiстю. Екологiчна свiдомiсть проявляється на рiзних рiвнях. В деяких випадках вона виражається й на рiвнi колективного підсвiдомого як результат прадавнього соцiального досвiду соціоприродних взаємодій. Екологiчнi виховання i освiта (включаючи стихiйний вплив соцiального середовища на свiдомiсть особистостi) створюють специфічні особливості в екологiчнiй свiдомостi, обумовлені рiзноманiтними екологiчними субкультурами, які притамані рiзним соцiальним середовищам. Найбiльш явно відчуття єдності людини й природи та розуміння гостроти екологічних проблем простежується в екологiчній свідомості і екологічній поведінці, пов'язаних з екологiчними субкультурами, для яких характерно сприймання простору як гомогенного, а часу - як лінійного. В діяльнісному аспектi екологiчна свiдомiсть проявляється через екологiчну поведінку як особливий вид соцiальної поведінки особистості, орієнтованої на iнвайронментальні цiнностi.

З початку розвитку ядерно-фiзичних досліджень в СРСР ставлення громадськості до них було досить сприятливим, а фiзики (i “ядерники” серед них) користувались безумовним авторитетом в суспiльствi. Але з часом загострення екологічних проблем в країні та підвищення інформованості населення щодо негативних змін стану біосфери призвели до виникнення та зростання соціальної напруженості і, в деяких випадках, до екологічних конфліктів в суспільстві. А така екстремальна подія, як аварiя на Чорнобильській АЕС 1986 р., породила вкрай високі соцiальні оцiнки ризику дiяльностi ядерної енергетики, які, а також ядернi страхи населення, обумовили гостру соцiальну напруженість в країнi. Подальшi спроби "ядерників" i владних структур приховати дiйсний стан справ на Чорнобильськiй атомній електростанцiї і рiвнi радiоактивного забруднення територiй радіонуклідами дезінформувати населення стимулювали формування стiйкої опозицiї ядерній енергетиці в СРСР i в Українi зокрема. Екологiчна свiдомiсть опонентів ядерної енергетики, вiдбита в екологiчній поведінці, та прагнення діяти спільно призвели до їх об'єднання в неурядові екологiчні органiзацiї i формування активного антиядерного руху, що одержав широку пiдтримку громадськостi. Так, почавши в кiнцi 80-х рокiв полемiку з ядерною галуззю, природозахисні органiзацiї в СРСР вступили з нею в соціо-екологiчний дiалог.

В початковiй стадiї соціо-екологiчного дiалогу в Українi з проблеми дiяльностi ядерної енергетики "зеленим", чиї технологiї хоча й мали радикальний характер, але відбивали намiри людей, спрямованi на лiквiдацiю атомних стацій в країнi, була забезпечена повна пiдтримка громадськiстю. Проте з часом "ядерниками" були активiзованi різного роду соцiальнi технологiї (такi, як вплив на опонентів i аудиторiю через засоби масової iнформацiї, лобiювання владних структур, утворення iнформацiйних центрiв та iн.), що в кiнцевому підсумку забезпечило перспективи дiяльностi ядерної енергетики в країні.

Аналіз розвитку соціо-екологічного діалогу в Україні показує, що хоча громадська думка не є простою сумою впливів соціальних партнерів діалогу, але при достатньо тривалому його розвиткові громадськість - аудиторія діалогу орієнтується на підтримку сторони, що використовує найбільш ефективну у даному випадку технологію. В ходi дiалогу, дискутуючи мiж собою, "ядерники" i "зеленi" пiд тиском громадської думки, що змiнювалася в ходi діалогу, вимушені були коригувати свої позицiї, йти на поступки одне одному. Це якоюсь мiрою пом'якшило суперечностi мiж ними i, як наслідок, змiнило позицiю аудиторiї. Таким чином, в дiалозi виникло становище, при якому сторони досягли максимально можливого результату при iснуючих взаєминах сторін i громадській оцiнцi їх дiяльностi. У квазiстабiльному положенні соціо-екологічного діалогу, що склалося, сторони визначають свої подальшi плани, прогнозують можливу реакцiю аудиторiї на їх здiйснення, опрацьовують соцiальнi технологiї для подальшого проведення соцiального дiалогу.

Основним методичним засобом здiйснення соцiального дiалогу є соцiальнi технологiї, але фактично він створюється не групою окремих технологiй, а їх ансамблями, в яких соцiальнi технологiї взаємно доповнюють, пiдтримують i змінюють одна одну. В ансамблях звичайно поєднуються технологiї "жорсткого" типу - з блоком певних i фiксованих процедур, спрямованих на досягнення конкретного результату, i "нежорсткі" - "м'якi", технологiї, процедури яких визначаються чи уточнюються вже в процесi дiалогу. Причому технологiї першого типу відіграють в діалозі роль допомiжних. Щодо “м'яких” технологій, то в помітному числі випадків їхнім структурам притаманний алгоритм рольових ігор.

Вiдповiдно до предмету соцiального дiалогу можливе як використання вiдомих, так i розробка нових соцiальних технологiй. При цьому, незвжаючи на відмінності використання і складність структур соцiальних технологiй, засобiв органiзацiї, сфер впровадження, ситуативних модифікацій, рiзнi підходи до рiвня проробки структури i технологiчних етапiв, вони мають достатньо багато подібних якостей. Це дозволяє певною мірою формалiзувати процес розробки і впровадження соцiальних технологiй і скласти узагальнений алгоритм цієї діяльності на ії докомунікативному, комунікативному і посткомунікативному етапах.

Розв'язання конфлiкту цінностей засобом соцiального дiалогу ставить високi вимоги до змістовної компоненти обраних партнерами діалогу соціальних технологiй, що вiдбиває цiнностi і iнтереси, декларованi ними. Часто трапляється, що одна і та ж подiя, факт чи об'єкт в залежностi вiд дiалогiчної ситуацiї можуть iнтерпретуватися соцiальними технологiями партнерiв дiалогу iз рiзних ціннісних позицiй. При цьому, враховуючи роль громадськостi в розвитку соцiального дiалогу, конструюванню соцiальної технологiї дiалогiчної взаємодiї в кожному окремому випадку мусить передувати аналiз стану і особливостей громадської думки. В рядi випадкiв при конструюванні соцiальної технологiї є необхiдним диференцiювати об'єкт впливу на страти, уявлення яких про предмет дiалогу мають розбіжності. В соціо-екологiчному дiалозi успiшним буде використання тих соцiальних технологiй, які орiєнтовані на найбiльш поширені в середовищі, що є об'єктом соціо-технологічної діяльності, екологiчнi субкультурні форми.

Висновки

У висновках дисертації узагальнені основні результати дослідження, висунуто пропозиції та визначено перспективи і напрями подальшого вивчення проблеми.

Для розв'язання наукової проблеми вирішення соцiальних конфлiктiв (або протирiч як передконфліктних станiв), що вiдбуваються на пiдставi рiзних ціннісних позицій сторін, в дисертації висунуто і обгрунтовано концепцію соціального діалогу як дворівневої системи "партнер дiалогу - партнер дiалогу" i "партнери дiалогу - аудиторiя дiалогу", яка розвивається й самовдосконалюється в процесі діалогу. Низкою емпіричних і аналітичних досліджень соціо-екологічного діалогу як особливого типу соціального діалогу, предметом якого є використання ядерної енергії, показана наукова спроможність концепції. Таким чином в дисертації обгрунтована можливість використання безперервного соціального діалогу для вирішення найбільш складних соціальних конфліктів - конфліктів цінностей.

Глобальний екологічний конфлікт в суспільстві представлений в дисертації як протистояння прибічників ідей інвайронменталізму та ідей технократизму, а спроможність його розв'язання розглядається з позицій соціо-екологічного діалогу, що спонтанно розпочався в суспільстві. Вивчення проблеми проведено на грунті соціо-екологічного діалогу з проблеми використання ядерної енергії. Показано, що партнери діалогу: всесвітній екологічний рух та “ядерники” - соціальна группа, яка підтримує використання ядерної енергії, є досить значними соціальними утвореннями. Так екологічному рухові притамані всі риси руху соціального, а діяльність з використання ядерної енергії виступає як соціальний інститут, що знаходиться у фазі становлення. Це дозволяє визначити рамки теоретико-соціальних засобів та управліньських підходів до них, які застосовуються у взаємодії з соціальними рухами та соціальними інститутами, і визначити ймовiрнiсть соцiальних прогнозів у цiй сферi. Вiдзначено, що соцiальна активнiсть eкологiчного руху помiтною мiрою обумовлена тим, що вiн реалiзує себе в органiзацiйних формах двох типiв: неурядовi екологiчнi органiзацiї та полiтичнi партiї. Подальша хабітуалізація і інституціалізація діяльності з використання ядерної енергії суттєво залежать від характеру сприйняття її громадськістю і діалогічної взаємодії партнерів діалогу.

Аналітичні та емпіричні дослідження соціо-екологічного діалогу з ядерної енергетики в Україні, що були проведені автором з позицій соціо-технологічного підходу, дозволили визначити загальні особливості соціального діалогу, причини його виникнення, фази розвитку, вплив на цей процес соціальних технологій партнерів діалогу. Показано, що позиція громадськості, яка є аудиторією діалогу, суттєво впливає на його хід, але громадська думка щодо предмета діалогу може бути скоригована його партнерами шляхом застосування комплексів ефективних соціальних технологій діалогічної взаємодії. З огляду на це в роботі був проведений аналіз застосовуємих у соціо-екологічному діалозі соціальних технологій і одержали більш глибокий розвиток теоретичнi дослiдження із створення узагальненого алгоритму формування соцiальних технологiй з позицій пристосування його до соціального діалогу.

Результати дослідження можуть бути використані у сфері соціального управління для практичного розв'язання складних конфліктів цінностей різних соціальних груп. Конкретна діяльність у цьому напрямі полягає в ініцююванні соціального діалогу, розробці й впровадженні ефективних соціальних технологій для його сторін та у всебічнiй підтримцi толерантного розвитку діалогу. Опрацювання i впровадження у соцiальну дiйснiсть конкретних схем соціо-екологiчного дiалогу дозволить знизити соцiальну напруженість в суспiльствi, обумовлену дiяльністю ядерної енергетики, визначити соцiальну доцiльнiсть її дiяльностi i розвитку.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

Монографiї:

Саппа Н.Н. Cоциальный диалог в экологическом конфликте. - Харьков: Основа, 1999. - 11,3 друк.арк.

Статтi у наукових виданнях:

Cаппа М.М., Шкода В.В. Про "загальну органiзацiйну науку (тектологiю)" Богданова О.О. // Вiсник Харкiвського унiверситету: серiя" Фiлософiя". - 1973. - N 101. - В.9. - С. 52-60.

Саппа Н.Н., Пахомова Н.В., Лихолет Т.В. Движение "зеленых" Украины глазами его активистов и взгляд социолога // Философская и социологическая мысль. - 1991. - N 10. - С. 18-24.

Саппа Н.Н., Пахомова Н.В., Лихолет Т.В. Экологическая напряженность в регионах эксплуатации АЭС: социальные аспекты // Социологические исследования. - 1992. - N2. - С. 94-96.

Саппа Н.Н., Пахомова Н.В., Ковтуненко А.Б. Движение “зеленых” и пресса Украины по вопросам радиационной экологии // Материалы школы-семинара “Зеленые” и средства массовой информации”. К.: Экоцентр, 1992. - С.33-35.

Sappa N.N., Gushin V.A., Pakhomova N.V. Social-Psychological Analysis of the Public Attitude to Radiation and Other Factor of Risk // Transactions of American Nuclear Society. V. 67 (Sapl. 1). - 1992. - P. 27-31.

Саппа Н.Н. О pоли общественного мнения в pешении экономических задач (на пpимере атомной энеpгетики) // Матерiали І Мiжнародного конгресу українських економiстiв (Киiв, травень 1992 р.). К., 1992. - С. 47-50.

Саппа Н.Н. Опыт социологических исследований в Украине по социальной приемлемости ядерно-энергетических технологий. - Избранные труды I Международного семинара Ядерного Общества "Nuclear Power and Public Opinion" (май 1992 г., Ленинград). - С. 46-47.

Sappa N.N. Ukrainian "Greens" and Nuclear Power // Тransactions of International Workshop on Nuclear Public Information in Practice - PIME (31.01-3.02.1993, Karlovy Vary, Czeh rep.) - 1993. - P.189-198.

Саппа Н.Н., Лихолет Т.В., Милешкин Д.М., Мордовенко Д.Н. Тревожность населения неизменна // Современное общество. - 1993. - N 1. - С. 126-130.

Саппа Н.Н., Мордовенко Д.Н. Экологическое просвещение в городах-спутниках АЭС Украины // Философская и социологическая мысль. - 1993. - N 2. - C.46-56.

Саппа Н.Н., Мордовенко Д.Н., Саппа Д.Н. Атомная энергетика глазами подростков // Социологические исследования. - 1993.- N 6. - C. 108-109.

Саппа Н.Н., Мордовенко Д.Н. Cоциологические исследования и обеспечение социальной приемлемости атомной энергетики // Атомная наука и техника за рубежом. - 1993. - №7. - С.11-13.

Кизилов А.И. Навроцкий А.И., Саппа Н.Н., Сокурянская Л.Г., Филинская Л.В. Городское население Украины об экологии и атомных станциях // Сборник материалов научного семинара "Экология АЭС" (Одесса, 4-8 окт. 1993 г.), М., 1993. - С.80-86.

Кузьменко А.С., Саппа Н.Н. О медико-социологическом (донозологическом) мониторинге в регионе расположения АЭС// Сборник материалов научного семинара "Экология АЭС" (Одесса, 4-8 окт. 1993 г.), М., 1993. - С.86-88.

Саппа Н.Н. Ядерное разружение в Украине: пресса и общественное мнение // Современное общество. - 1994. - N1. - С. 19-24.

Саппа Н.Н. О социальной оценке экологического риска // Современное общество. - 1994. - N 4. - C. 71-74.

Саппа Н.Н. Эколого-социологические исследования как информационная технология в управлении территорией // Матерiали науково-практичного семiнару з геоiнформацiйних систем (Вiнниця, 22-25.11.93), К., 1994. С. 145-148.

Cаппа М.М. Громадська думка з питань екологiї як об'єкт монiторiнгу // Дослiдження передкризових екологiчних ситуацiй в Українi. - К.: Манускрипт, 1994. - С.165-167.

Саппа Н.Н. Экологическое сознание и миф // The World of Security. - 1994. - N 3. - P. 21-22.

Саппа Н.Н., Карасюк А.А. Сообщество чернобыльских самоселов (опыт социологического анализа) // Социологические исследования. - 1994.- N 4. - C. 107-109.

Гусев В.А., Кузьменко А.С., Саппа Н.Н. Территориально-отраслевые аспекты безопасности атомной энергетики // Вопросы атомной науки и техники. - 1994. - Вып. 2-3 (62-63). - С.139-142.

Саппа М.М. Eкологiчний рух: короткий нарис iсторiї та розвитку // Полiтологiчнi читання. - 1995. - N 2. - C.140-150.

Саппа Н.Н. Об управлении риском в атомной энергетике: социальные аспекты // Вопросы атомной науки и техники. - 1995. - Вып. 1 (64). - С. 88-92.

Саппа Н.Н. Х.Г. Раковский на Украине в 1925 и 1927 гг. (о формировании общественного мнения в тоталитарной державе) // Тоталитаризм и антитоталитарные движения (20-80 годы ХХ века). - Харьков, 1995. -Т.2. - С.461-470.

Саппа Н.Н. Социо-экологическая ситуация - взгляд из студенческой среды // Харьковские социологические чтения-95 (доклады и сообщения учасников). X., 1995. - С. 150-153.

Саппа Н.Н. Диалог об ядерной энергетике и толерантность // Материалы международной конференции "Толерантность как культурная универсалия" (Харьков, май 1996). Х., 1996. - С.29.

Cаппа Н.Н. Атомные станции как туристско-экскурсионные объекты // Тематичний збiрник (вип.1) "Туристичнi ресурси України". К.: Укр. ін-т туризму, 1996. - C. 210-215.

Саппа Н.Н. Социальные оценки экологического риска и приемлемость ядерной энергетики / Матерiали II Мiжнародної конференцiї "Екологiя i освiта: проблеми теорiї i практикi": (Черкаси, 1996). Черкасы, 1997. - С. 24-27.

Саппа Н.Н. Cоциальный диалог в столкновении идей развития // Вiсник Харкiвського унiверситету: соцiологiчнi дослiдження сучасного суспiльства, теорiя, методологiя. - В.393. - 1997. - С. 127-136.

Саппа Н.Н. У истоков социальной экологии // Харьковские социологические чтения-97 (доклады и сообщения участников). Х., 1997. - С. 99-103. // Харьковские социологические чтения-97 (доклады и сообщения участников). Х., 1997. - С. 99-103.

Саппа Н.Н., Бабенко С.А. О социальной ценности устойчивого развития горных регионов (по результатам социологического исследования) // Харьковские социологические чтения-97 (доклады и сообщения участников). Х., 1997. - С. 395-397.

Бузиашвили В.А., Саппа Н.Н. Здоровье как категория социальной экологии // Харьковские социологические чтения-97 (доклады и сообщения участников). Х., 1997. - С. 105-108.

Саппа М.М. Мiсце туризму в системi cоцiальних технологiй природозахисного руху // Туристично-краезнавчi дослiдження: збiрник наукових статей. - К.: Український iнститут туризму. - 1998. - Вип.1. - Ч.1. - С. 225-230.

Саппа Н.Н. Социальный диалог как сумма технологий // Вiсник Харкiвського унiверситету: наука i соцiальнi проблеми суспiльства. - Вип. 414'98. - 1998. - 89-94.

Саппа Н.Н. Социо-экологический диалог в Украине о ядерной энергетике // Харьковские социологические чтения-98 (доклады и сообщения участников), X. - 1998. - С.175-180.

Саппа Н.Н. Искусство плаката как социальная технология // Социология: теория, методы, маркетинг. - 1999. - №1. - С.114-118.

Саппа Н.Н. Использование ядерной энергии: процесс институциализации // Вiсник Харкiвського унiверситету: соцiологiчнi дослiдження сучасного суспiльства, теорiя, методологiя. - Вып. 433'99. - 1999. - С.59-66.

Саппа Н.Н. Игра в технологиях формирования экологического поведения // Вiсник Харкiвського унiверситету: психологія, соцiологiя, политологія. - Вип. 439'99. - 1999. - Ч. 4-5. - С. 325-328.

Саппа Н.Н. Государство и социальные движения: технологии взаимодействия // Зб. наукових праць “Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практика управління”. - Запорожье: ГПВ “Видавець”, 1999. - Вып.5. - Ч.1. - С.126-130.

Препринти:

Саппа Н.Н., Пахомова Н.В. Эколого-социологический мониторинг зоны расположения атомной станции. Х.: 1992. - 10 с. (Препр. / Харьковский физико-технический институт; 15-92).

Саппа Н.Н., Пахомова Н.В. Основы организационной структуры системы информирования о деятельности АЭС (социальные аспекты) Х.: 1992. - 8 с. (Препр. / Харьковский физико-технический институт; 16-92).

Деякі тези і реферати доповідей:

Саппа Н.Н. Проблемы информирования в условиях активного неприятия информации // Тезисы докладов межвузовской научной конференции "Наука, образование, гуманизм" (Харьков, май 1990г.). Х., 1990. - C.111-112.

Саппа Н.Н., Лихолет Т.В. Женщины и АЭС (социологические наблюдения) // Рефераты 4-й Международной конференции Ядерного общества "Ядерная энергия и безопасность человека" (Нижний Новгород, Россия). М., 1993. - Ч.2. - 1304-1306.

Саппа Н.Н., Милешкин Д.М., Мордовенко Д.Н. Взгляд на атомную энергетику с позиций маркетинга // Рефераты 4-й Международной конференции Ядерного общества "Ядерная энергия и безопасность человека" (Нижний Новгород, Россия). М., 1993. - Ч.2. - С.1309-1311.

Саппа Н.Н. Экологическое сознание и поведение в исторических традициях Харьковщины // Соцiальнi процеси в регiонах України: Зб. тез доповiдей Межрегiональної науково-практичної конференцiї "Регiони в незалежнiй Українi" (Харкiв, березень. Х., 1994. - С. 130-131.

Саппа М.М. До icторiї природозахiстного руху в Українi // Тези доповiдей III наукової конференцiї "Проблеми збереження та вiдновлення iсторичної пам'ятi" (Харкiв, 23-24 травня р.). Харкiв: ХДIК, 1995. - C.126.

Саппа Н.Н. Атомная энергетика как предмет социо-экологического диалога // Вook of abstracts of the Sixth Scientific & Technical Conference of the Nuclear Society (Kiev, 3-7 July 1995). М.: Ядерное общество, 1995. - С.262-263.

Размещено на Allbest.ru