Формування соціальної політики та механізм її реалізації в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут регіональних досліджень

УДК 330.3

Садова Уляна Ярославівна

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В РЕГІОНІ

Спеціальність 08.00.07. - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Долішній Мар'ян Іванович,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, директор

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Чумаченко Микола Григорович,

Президія НАН України, радник (м. Київ)

доктор економічних наук, професор,

Грішнова Олена Антонівна,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (м. Київ)

доктор економічних наук, професор,

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет "Львівська політехніка",

Директор Інституту економіки і менеджменту (м. Львів)

Захист відбудеться 20.11.2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 18.10.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтенецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження наукової проблеми формування соціальної політики та механізму її реалізації у регіоні обумовлені новітніми трансформаційними, соціалізаційними, ефективізаційними процесами в соціальній економіці, у системі територіального управління. Адже інформаційна ера з надзвичайною швидкістю втягує у вир суспільного життя усе нові види людської діяльності. Вони по-різному виявляються в умовах специфіки оточуючого середовища, визначають особливості нового поділу праці й способу задоволення соціальних потреб мешканців окремих територіальних суспільних систем (ТСС). В Україні із запровадженням філософії соціально орієнтованої ринкової економіки та проголошенням євроінтеграційного курсу реформ ці процеси детермінують вибір моделей регіональної соціальної політики (РСП), впливають на поведінку її суб'єктів, відтак вимагають ґрунтовного вивчення.

Система наукових знань про соціальну політику формується на стику різних суспільних дисциплін, зокрема, політології, економіки, соціології, ін. Так, в економіці її витоки пов'язані з розробкою наукових систем Дж.Мілля, К.Маркса, К.Менгера, А.Маршалла, Дж.Кейнса, П.Самуельсона. З появою соціальних доктрин Е.Дюргейма, М.Вебера, В.Парето, з формуванням наукових основ економічного аналізу політики (В.Вільямс, А. Мельтснер, Н.Рікман, Т.Сааті, В.Дунн, Дж. Мангейм, Р. Річ, Д.Веймер, Е.Вайнінг, К.Вайс) зросла увага до вивчення проблем соціальної політики. В Україні інтерес економічної наукової думки до проблем аналізу соціальної політики має інтегральний характер. Свідченням цього є праці провідних учених, в яких піднімаються питання в т.ч. соціальної тематики (Д.Богиня, В.Геєць, О. Грішнова, Б.Данилишин, О.Кілієвич, І.Кравченко, О.Кучеренко, Е.Лібанова, О.Макарова, І.Лукінов, В.Онікієнко, С.Пирожков, А.Пойченко, В.Романов, Ю.Саєнко, В.Тертичка, М.Чумаченко, А.Чухно, В.Шахов). Регіональні дослідження феномена політики, у яких різною мірою знаходять відображення соціальні аспекти, пов'язані з іменами С.Бандура, О.Амоші, П.Бєлєнького, Є.Бойка, С.Вовканича, М.Долішнього, С.Дорогунцова, Ф.Заставного, С.Злупка, М.Козоріз, О.Кузьміна, В.Куценко, В.Кравціва, В.Мікловди, Н.Мікули, О.Новікової, О.Оксанича, М.Пітюлича, С.Писаренко, Я.Побурка, Л.Семів, О.Шаблія, М.Шаленко, Л.Шаульської, Л.Шевчук та багатьох інших. Показовими є дослідження РСП російських учених (А.Градова, Б.Кузіна, М.Мечнікова, А.Соколіцина, В.Бутова, В.Ігнатова, Н.Кетової, ін.).

Теоретико-методологічні й прикладні дослідження соціальної політики охоплюють широкий спектр питань. Провідною ланкою їх організації є інформація про ідеологію добробуту соціальної держави. Адже залежно від трактування суті добробуту (як тягаря, соціальної згуртованості, принципу розподілу, капіталовкладень, мережі безпеки, системи заохочення до праці, права) різняться підходи до визначення структури, типологічних форм, механізмів реалізації цієї політики. На даний час дослідження проблем добробуту населення - це, перш за все, міждисциплінарний дискурс щодо розвитку самої концепції соціальності, „включеності” людини, її економічних і позаекономічних інтересів у сферу суспільного життя. Через цілеспрямовану діяльність і комунікацію особа формує матеріальні, інформаційні, енергетичні канали соціальних взаємозв'язків, утворює стійкі комбінації соціально-економічних відносин, дбає про організацію середовища, у якому живе і працює. Значне місце в дослідженнях соціальної політики займає вивчення закономірностей та регіональних особливостей втілення в життя концепції захисту людських прав, вдосконалення територіальної організації та інституційне оформлення механізмів реалізації населенню державних соціальних гарантій у сфері функціонування ринку праці, продуктивної зайнятості, підтримки на прийнятному рівні доходу, розвитку демократії. Вирішення вказаних проблемних питань - важлива передумова утвердження в суспільстві принципу соціальної відповідальності особи, колективу, держави перед сім'єю, громадою, суспільством.

У соціальній економіці питання формування та реалізації соціальної політики тісно пов'язані з розвитком методології аналізу та оцінки її ефективності. В Україні увага до цих проблем посилилася з реалізацією стратегій подолання бідності, формування середнього класу, з поширенням на місцях ініціатив щодо розробки програмних документів з адаптації положень декларації "Цілі ООН у галузі розвитку на порозі тисячоліття "(Всесвітній Самміт лідерів держав, жовтень 2000р.). Проте на регіональному рівні низка питань теоретичного та методичного характеру вимагає поглиблення досліджень. Мова йде перш за все про потребу уніфікації концептуальних підходів до трактування РСП, створення належного методичного забезпечення аналізу та прогнозу проблемних ситуацій соціальної сфери в умовах різних територіальних суспільних систем (ТСС) тощо.

Нині кожний регіон України має можливість розробляти власну стратегію і тактику соціальних реформ. Водночас, ця діяльність повинна відбуватися в рамках єдиного правового поля країни, підпорядковуватися загальнодержавним інтересам. Ефективність РСП залежить від гармонізації інтересів її суб'єктів. Ними не слід нехтувати ні у просторі, ні в часі. Вагомість зазначеної проблеми, її актуальність та необхідність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та окреслили коло питань, які в ньому вивчаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з виконанням наукових держбюджетних досліджень, передбачених планом НДР ІРД НАН України: "Теоретичні основи регіональної політики" (№Д.Р.0197U002572); "Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки" (№Д.Р.0100U002572); "Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації" (№Д.Р.0102U000424); "Розробка Стратегії економічного та соціального розвитку Львівської області до 2011 р." (№ Д.Р.0103U004869); "Прогноз ринку праці на 2001-2005 роки. Варіантний підхід (на прикладі Львівської області)" (№108/8-98 від 28.10.1998 р.); "Обґрунтування Концепції генерального плану м. Львова" (№Д.Р.0101U009325); "Система дитячого та молодіжного оздоровлення і туризму - проблеми територіальної організації та розвитку мережі в умовах децентралізації принципів державного управління (на прикладі Львівської області)" (№Д.Р.0104U002188); "Механізм регулювання рівня життя населення в умовах пониженої місткості регіонального ринку праці" (№Д.Р.0103U004871). У процесі виконання вказаних робіт дисертант брала безпосередню участь у формуванні теоре-тичних підходів, створенні науково-методичного апарату, проведенні аналітичних та прогнозних розрахунків, експертних оцінок проблем і перспектив, що стосуються різних аспектів соціального розвитку регіону, формування та реалізації РСП.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка нового напрямку економічних досліджень РСП на базі сформованих автором науково-методологічних та методичних засад діагностики і прогнозування процесів соціального розвитку ТСС, форм організації та механізмів реалізації РСП на шляху євроінтеграційного курсу реформ та подальшого розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки України.

Міждисциплінарний, комплексний підхід до реалізації поставленої мети дозволив окреслити коло завдань, які передбачалося вирішити у процесі підготовки дисертаційної роботи:

- узагальнити еволюцію поглядів зарубіжних та вітчизняних економістів на сутність та тенденції процесів розвитку фундаментальних понять соціальної політики, а саме, - соціальної безпеки, соціальної держави, соціальної роботи;

- окреслити методологічні аспекти регіональних досліджень соціальної сфери ТСС та визначити концептуальні підходи до її реформування;

- розробити концептуальні засади методичного забезпечення формування РСП;

- розкрити особливості та тенденції інституціалізації суб'єктів РСП в Україні;

- дати узагальнюючу оцінку ефективності РСП та внести пропозиції щодо методичного забезпечення її здійснення;

- з'ясувати механізм локалізації цілей соціальної політики до умов низової ТСС;

- розробити на основі аналізу стану та проблем розвитку інформаційного забезпечення механізму реалізації РСП модель соціального паспорта ТСС;

- обґрунтувати концепцію ефективізації РСП як органічну складову механізму її реалізації та методичний інструментарій розрахунку регіонального індексу ефективізації РСП;

- визначити наукові підходи до гармонізації систем відліку моделей та моніторингу соціальної політики різного топологічного рівня;

- розробити пропозиції щодо основних напрямів РСП.

Об'єктом дослідження РСП виступають регіональні соціальні процеси, що визначають закономірності формування й територіальні особливості задоволення соціальних потреб мешканців ТСС.

Предмет РСП - теоретико-методологічні та методичні основи організаційної, регулятивної та контрольної сфери діяльності, пов'язаної з владою і спрямованої на впорядкування різноманіття регіональних соціальних процесів ТСС, конкретизацію цілей, завдань, інструментів втілення у життя цієї діяльності виходячи з певних умов місця та часу (форм, методів, засобів, механізмів).

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової наукової думки, фундаментальні положення сучасної економічної теорії (теорії постінституціалізму, соціальної економіки, регіонального аналізу, концепції людського та сталого розвитку), монографічна та наукова література, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань соціальної економіки і політики та регіоналістики. Методологічний апарат дослідження становлять: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, системний, метод порівняння і синтезу - для обґрунтування концепції РСП в Україні) та спеціальні економічні методи: структурного, дисперсійного, факторного аналізу - для окреслення закономірностей протікання регіональних соціальних процесів в умовах різних ТСС, оцінки факторів їх детермінації, обґрунтування концепції та розрахунку регіонального індексу ефективізації РСП; ієрархічних систем - для побудови інформаційного забезпечення системи моніторингу РСП; економіко-математичного моделювання, прогнозування, метод екстраполяції, структурно-функціональний - для вироблення механізму протидії територіальній асиметрії в темпах реалізації стратегій подолання бідності та формування середнього класу в Україні; соціологічних обстежень - для визначення специфіки процесу інституціалізації суб'єктів РСП та обґрунтування темпології як перспективного напряму досліджень РСП.

Наукова новизна одержаних результатів. Сформовано новий напрямок досліджень РСП, її обґрунтування та реалізації, який базується на концепції ефективізації та темпологічно-хорологічній (часово-просторовій) парадигмі моделювання розвитку соціальної сфери ТСС. Розроблено концепцію РСП, в якій комплексно розкрито суть і систематизовано ключові теоретичні та прикладні питання аналізу регіональних соціальних процесів - складових соціальної сфери ТСС.

У процесі дослідження отримано найбільш суттєві наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи:

вперше:

- науково обґрунтовано на основі інституціонального підходу концептуальні підходи до формування РСП як особливої інституційно й законодавчо оформленої діяльності органів влади й місцевого самоврядування, яка націлена на територіальну організацію та розвиток соціальної сфери ТСС й забезпечення на цій основі добробуту її мешканців;

- систематизовано з допомогою міждисциплінарного підходу та концепції соціальності методичний інструментарій дослідження РСП, акцентовано увагу на еволюції парадигм регіону, яка по суті відображає процес соціалізації наукового супроводу системи територіального управління - від парадигми регіону-ринку до регіону-квазідержави та регіону-соціуму. Приведено авторське трактування останнього як діяльного спілкування людей (соціальних верств, груп), що живуть на певній території, ідентифікують себе через внутрішню сумісність як цілісне системне утворення (психо-інформаційно-енергетичний тип взаємодії), формують і реалізовують свій потенціал у різних видах діяльності відповідно до специфіки поділу праці (діяльнісний тип репродуктивної, економічної, соціально-культурної, екістико-поселенської взаємодії) та визнання норм конституційного і адміністративного права (правовий тип взаємодії).

- запропоновано авторське визначення категорії “ефективізація РСП”, яка трактується як напрям вироблення порад й процес забезпечення цілей регіонального соціального розвитку ТСС, котрий втілюється у життя з метою пошуку досягнення більш високих результатів при зміні затрат на одиницю цих результатів;

- розроблено методичний інструментарій оцінки індексу ефективізації РСП, який розглядається як важлива складова вдосконалення механізмів формування та реалізації відповідної політики, обґрунтування пріоритетності цілей соціального розвитку ТСС й оцінки її напрямів, і відображає перехід від ідеології добробуту як тягаря економіки до ідеології добробуту як засобу заохочення до праці й росту соціалізації ТСС;

- введено до наукового обігу соціальної економіки та регіоналістики темпологічно-хорологічний підхід до моделювання РСП, який, на відміну від традиційного мотиваційно-компенсаційного вектора соціальних реформ ТСС, надає їм мотиваційно-трансформаційного характеру, виступає у системі соціального менеджменту інструментом превентивної дії.

удосконалено:

- методичне забезпечення реалізації концепції подолання бідності, запропоновано розглядати процес локалізації цілей РСП як інструмент, що сприяє гармонізації інтересів суб'єктів соціальної сфери ТСС різного ієрархічного рівня (суперсистеми та її частин). Доведено, що на регіональному рівні макро-економічна методологія вимірювання явища бідності (монетарний підхід з акцентом на абсолютних показниках оцінки) повинна бути доповнена власними методами аналізу та прогнозу її рівня, способами фіксації критичних значень з урахуванням соціально-демографічної та екістико-поселенської структури бідного населення;

- модель соціального паспорта ТСС - реєстраційного свідоцтва, що містить основні відомості про соціальні явища та структури ТСС з урахуванням чітко окреслених геопросторових та часових горизонтів їх виникнення і розвитку. Такий паспорт акумулює інформацію про загальні властивості території, про основні соціальні структури ТСС (екістико-поселенську, демографічну, соціальну, освітню, конфесійну, електоральну, економічної активності населення, інституційну, майнового стану, доходів; житловий фонд; інженерну інфраструктуру; соціальну інфраструктуру), а також про економічну активність населення, детерміновану впливом процесів нового поділу праці (часові показники). Запровадження пропонованої моделі паспорта (з реалізацією ідеї розмежування індикаторів стану, факторів та реагування ТСС на сценарні умови розвитку, з побудовою електронного атласу) відповідає засадам розбудови України як соціальної держави з ринковою економікою.

знайшли подальшого розвитку:

- методологія формування РСП з використанням соціальної архітектоніки - засобу вивчення пропорційності, збалансованості, динамічної рівноваги розвитку соціальної сфери ТСС під дією процесу інституціалізації суб'єктів РСП. Даний принцип дає змогу по-науковому підійти до включення типологічних форм РСП до загальної схеми її аналізу;

- засади створення єдиної системи моніторингу ефективності РСП (з побудовою електронного атласу), в основі якої, з одного боку, лежить ідея паспортизації соціальних явищ і процесів, що вже мають місце у розвитку низових соціальних систем (індикаторів стану), з іншого - формування геоінформаційної та інноваційної карти організації життєдіяльності територіальної громади (індикаторів факторів), і ще з іншого - оцінки реагування територіальної громади на сценарні умови розвитку (індикаторів реагування). Цей підхід гармонізує методичне забезпечення адміністративно-територіальної реформи з рекомендаціями Комісії ООН зі стійкого розвитку;

- методологія формування та реалізації регіональної політики у сфері праці та зайнятості, в основу якої покладено регресійний аналіз ефективності (через показники трудомісткості) соціально-трудових систем;

- доцільність вдосконалення інституційної структури РСП.

Матеріали дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Отримані результати реалізовані в практиці державного управління під час підготовки Комітетом з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України матеріалів парламентських слухань, у розробці проекту діяльності Кабінету Міністрів України, у створенні проектів Концепції стратегії соціально-економічного розвитку Львівської та Закарпатської областей, що засвідчує 27 листів і довідок про впровадження досліджень. Найважливішими серед них є авторські пропозиції, використані центральними органами влади при підготовці та проведенні парламентських комітетських слухань на тему зайнятості населення, та опрацювання до другого читання законопроекту про внесення змін та доповнень до Закону України "Про зайнятість населення" (листи Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України № 06 - 3 /12-38076 від 23.02.2007 р. та №06-3/10 - 39092 від 26.02 2007 р.); у розробці проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 2003-2004 роки (лист Львівської ОДА №5/29-1172/2-10 від 27.03.2003 року). Обласними органами влади пропозиції автора враховані у розробці стратегій, середньострокових та щорічних, а також цільових програм економічного і соціального розвитку областей України, зокрема, Закарпатської області (лист управління економіки Закарпатської ОДА №10/646 від 20.10. 2006 р.); Львівської області (листи Головного управління економіки Львівської ОДА №10-60-1-3320 від 8.12.2005 р., №5/15-2773/7-11 від 1.07.2004 р. та №5/18-2548/8-10 від 25.06 2002 р.; Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської ОДА №12 - 11418 від 26.10.2006 р., №5/18-4357/2-11 від 2.11.2001 р.; Головного управління у справах сім'ї та молоді Львівської ОДА №666 від 26.12.2005 р., № 29 від 17.01. 2004 р. та №178 від 22.04. 2003р.; Львівського обласного центру зайнятості №319/06 від 1.03.2000 р.), ін. Містопроектними організаціями центрального та обласного рівня рекомендації автора використані у підготовці Концепції схеми планування території Львівської області (лист Держаного інституту проектування міст "Діпромісто" №Д-91 від 31.01.2006 р.); обґрунтуванні Концепції генерального плану м. Львова (лист Держаного інституту проектування міст "Містопроект"№142/01 07.03. 2002 р.). Науковими, профспілковими та іншими громадськими організаціями різних рівнів пропозиції автора використані у підготовці Послання Президента України до Верховної Ради України (лист Національного інституту стратегічних досліджень № 293/98 від 20.02.2006 р.); Міжнародних економічних форумів (листи Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської ОДА №01-7883 від 12.10.2004 р.; Асоціації роботодавців Львівської області №150 від 1.10. 2005р.; Об'єднання профспілок Львівщини № 01-28/400 від 11.10.2005 р.). Низка авторських пропозицій використана у підготовці та проведенні в Україні конференцій, круглих столів, нарад, зокрема, з питань адміністративно-територіальної реформи в Україні (лист Відділення економіки НАН України №226 від 19.04.2005 р.); розвитку малого бізнесу в регіоні (лист західноукраїнської асоціації інноваційних фірм "Львівтехнополіс" №19 від 12.10.2005 р.); у формуванні регіональних суспільних систем інноваційного типу (лист Інституту соціогуманітарних проблем людини ЗНЦ НАН і МОН України №88-1 від 20.12.2004 р.); в обговоренні проектів законодавства з питань зайнятості населення (листи Федерації професійних спілок України №02-48-1353 від 31.10.2002 р. та Ради об'єднання профспілок Львівщини №01-28/336 від 5.11.2001р.) тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані ті ідеї та положення, що є результатом особистих напрацювань.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї і положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні Бюро наукової ради з соціально-економічних проблем регіональної політики при Президії НАН України, на науково-теоретичному семінарі Інституту регіональних досліджень НАН України. Результати та пропозиції доповідались на понад 45 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах, нарадах. Зокрема, з них на: 5 міжнародних за кордоном: "Environmental and public health in modern society" (Antwerp, Belgium, 1993); "The Future of East Central Europe" (Lublin, Poland, 1994); Second International Symposium on Environmental Contamination in Central and Eastern Europe (Budapest, Hungary, 1994); "Training of Experts for European Cooperation of Protection of the Environmental and Promotion of Sustainable Development" (Krakow, Poland, 1994); Recent developments in regional and urban statistics (Helsinki, Finland, 1994); 16 міжнародних в Україні: "Національна еліта та інтелектуальний потенціал України" (Львів, 1996); "Регіональна політика: наукові основи, методи, механізми" (Львів, 1998); "Україна в ХХІ ст.: концепції та моделі економічного розвитку" (Львів, 2000); "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки" (Київ, 2000); "Проблеми регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці" (Львів, 2001); „Історія релігій в Україні" (Львів, 2003); "Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины" (Донецк - Мелекино, 2003); "Регіональна політика; досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України" (Львів, 2003); „Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівці, 2004); "Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики" (Київ, 2005); "Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації" (Львів, 2005); "Теоретико-методологічні та прикладні аспекти аналізу і моніторингу регіональної соціальної політики в Україні (Київ, 2005); "Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики" (Київ, 2005); "Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації" (Львів, 2005); "Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи" (Київ, 2006); „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструменти” (Чернівці, 2007); 8 всеукраїнських та регіональних: “Концептуальні засади соціально-економічного розвитку Західного регіону України” (Тернопіль, 2002); “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасне й майбутнє” (Київ, 2002); „Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (Чернівці, 2003 р.); „Регіональні проблеми зайнятості та ринку праці” (Тернопіль, 2004); „Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України” (Львів-Моршин, 2005); "Проблеми підготовки професійних кадрів з менеджменту в умовах формування вищої освіти України" (Львів, 2006); "Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія" (Львів, 2006); "Цілі розвитку Тисячоліття - Львівщина 2015". Подолання бідності" (Львів, 2006) тощо.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 66 наукових праць, з яких: 7 монографій (одна особиста); 49 статей у фахових наукових виданнях, 11 статей у матеріалах конференцій; 12 публікацій у виданнях інших держав. Загальний обсяг публікацій - 75,92 д.а., з яких 69,93 д.а. належать особисто автору.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 530 сторінки, з яких 386 сторінки основного тексту. Робота містить 70 аналітичних таблиць та 57 рисунки. Список використаної літератури містить 371 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження регіональної соціальної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки" наголошується на важливій ролі міждисциплінарного підходу у дослідженнях соціальної сфери, приводиться концепція соціальності та аналізується її роль у формуванні та реалізації соціальної політики, розкрито значення геосферного підходу у комплексному розгляді місць протікання регіональних соціальних процесів ТСС - об'єкта РСП, конкретизовано понятійно-термінологічний інструментарій дослідження соціальної політики, а також окреслено основні методичні підходи до вивчення її регіональної специфіки.

Автором сформована теоретико-методологічна база досліджень соціальної політики, яка включає напрацювання вчених різних наук, тобто дає змогу розглядати її з міждисциплінарних позицій. Здійснено критичний аналіз понятійно-термінологічного апарату дослідження соціальної політики. На основі семантичного аналізу понять автором подаються уточнені визначення соціальної безпеки (стану захищеності життєво важливих інтересів особи, популяції, спільності, спільноти, суспільства, держави, соціуму, який забезпечується шляхом включення сукупності організаційно-економічних, політико-правових, етико-культурних і інших механізмів), соціальної держави (правового демократичного типу держави, яка проголошує людину найвищою цінністю і створює незалежно від місця та часу гідні умови для її життєдіяльності та розвитку), соціальної роботи (специфічного неприбуткового виду людської діяльності (професії), мета якого - задоволення потреб різних, перш за все, найбільш соціально вразливих верств населення ТСС). Усі поняття уточнені через призму поняття соціальності, яке знаменує не тільки спільну генетику їх формування, але й поле прикладного застосування при моделюванні РСП.

Обґрунтовано, що понятійно-термінологічний апарат дослідження РСП слід структурувати, адаптувавши в соціальну економіку філософську концепцію соціальності. При цьому, суть соціальності розкривається як система поглядів, аргументів, які дають змогу осмислити місце людини в складному плетиві людських взаємодій, її роль у впорядкуванні суспільних взаємовідносин. Концепція передбачає проведення систематизації типів людських взаємодій (природної, емоційної, мовно-комунікативної, діяльнісної, соцієтальної), котрі є передумовою побудови матриці причинно-наслідкових зв'язків цих взаємодій з класами людських об'єднань (популяція, спільність, співтовариство, суспільство, держава, соціум). Матриця дає змогу по-новому підійти до визначення системоформуючих факторів кожного типу взаємодії, визначити місце серед них власне соціального, сформулювати цілі та вимоги до умов, які забезпечують розвиток соціального. Кожен тип взаємодії є результатом дії низки факторів, організовуючи, регулюючи та контролюючи які, можна прийти до зміни стану класу об'єднання як системи. Чим детальніша оцінка факторів місця, середовища, в якому перебуває суб'єкт соціальних відносин, тим вищі шанси ефективності політики щодо умов його соціального розвитку. Аргументами запровадження філософської концепції соціальності до теоретико-методологічної бази досліджень РСП автор вважає: ріст "включення" індивіда в соціально-економічну діяльність, яка відіграє знакову роль у виділенні та розвитку вищих класів людських об'єднань (встановлення точки відліку РСП); потребу діагностики цього включення на рівні суспільства, держави, соціуму, яка дає змогу впливати на характер як діяльнісного, правового, соцієтального, так і мовно-комунікативного типів людських взаємодій (конструювання механізмів формування та реалізації РСП); необхідність побудови в умовах деформацій розвитку ринку, його асиметрії надійної системи гарантій соціальному розвитку ТСС (концепція соціальної відповідальності суб'єктів РСП; РСП протидії девіантній поведінці мешканців ТСС).

При здійсненні досліджень РСП концепцію соціальності слід застосовувати в контексті різних методологічних підходів, зокрема, діяльнісного та комунікативного. У кожному з них закладені свої підвалини для інтерпретації РСП. Так, діяльнісний підхід активно використовується для позначення змісту та форм ставлення людини до навколишнього світу. Комунікативний (сигнальний) - для позначення відтворення комунікацій, комунікаційних актів, що мають законні наслідки (з перетворенням інформації в реальний економічний ресурс актуалізується розгляд мовно-комунікативного фактора) (рис.1). Крім того, у концепції "соціальності" закладені методичні підходи відстежування процесів соціалізації в територіально-просторовому (хорологічно-часовому) аспекті.

Таким чином, теоретико-методологічні основи дослідження РСП отримали розвиток у площині окреслення нових соціальних характеристик ТСС, які дають змогу простежити генезис останніх. У регіональній економіці концепція соціальності дозволяє провести аналіз основних парадигм регіону, що по суті відображає процес соціалізації наукового супроводу системи територіального управління: діяльнісна взаємодія - концепції "регіон-ринок", "регіон-ареал"; правова - концепції "регіон-квазікорпорація", "регіон-квазідержава", "глобальне місто-регіон"; соцієтальна - "регіон-соціум".

Автором введено у науковий обіг поняття регіону-соціуму, під яким пропонується розуміти діяльне спілкування людей (соціальних верств, груп), що живуть на певній території, ідентифікують себе через внутрішню сумісність як цілісне системне утворення (психо-інформаційно-енергетичний тип взаємодії), формують і реалізовують свій потенціал у різних видах діяльності відповідно до специфіки поділу праці (діяльнісний тип репродуктивної, економічної, соціально-культурної, екістико-поселенської взаємодії) та визнання норм конституційного і муніципального права (правовий тип взаємодії).

Рис. 1. ТСС та їх основні характеристики у світлі наукових інтересів РСП

Принциповим в обґрунтованих у роботі теоретико-методологічних основах РСП є погляд на її суть. РСП пропонується трактувати як особливу інституційно й законодавчо оформлену діяльність органів влади й місцевого самоврядування, націлену на територіальну організацію та розвиток соціальної сфери ТСС й забезпечення на цій основі добробуту її мешканців.

У дисертації доведено, що у формуванні системи відліку РСП слід враховувати дію груп всезагальних й конкретнонаукових законів. У першому випадку це закони системності, синергії, циклічності розвитку ТСС, у другому - зростання потреб, попиту й пропозиції, прискореного розвитку соціально-економічних систем, суспільного поділу праці, зростання продуктивності праці, територіальної спеціалізації (диференціації), концентрації (інтеграції) видів людської діяльності, економії часу, росту мобільності населення, ін.

У роботі сформовано низку принципів РСП, які відображають симбіоз двох видів систем управління соціальною сферою ТСС - територіального й соціального. У першому випадку нами відстоюється позиція щодо потреби дотримання таких принципів: єдності соціального і територіального управління; пріоритетності цілей соціального розвитку ТСС; ієрархічності цілей; необхідності повноти та різноманіття інформації; обов'язковості зворотного зв'язку між підсистемами ТСС різного рівня; регіонального програмно-цільового забезпечення; ситуаційного управління у прогнозуванні суспільно-політичних збурень ТСС; делегування повноважень; гуманізму і моральності в територіальному управлінні; відкритості прийняття рішень; науковості тощо. У другому - соціальної справедливості (як з точки зору можливостей, так і результату); соціальної відповідальності, зокрема індивідуальної; соціального партнерства (рівноправність сторін на перемовинах й в прийнятті рішень, рівна для всіх сторін обов'язковість виконання домовленостей, обов'язкова і рівна відповідальність сторін за виконання прийнятих зобов'язань), трипартизму (участь у перемовинах трьох сторін - державної влади, найманих працівників і працедавців); соціальної солідарності (рівний і справедливий доступ до суспільних благ як найбільш дієва і прагматична профілактика соціальної нестабільності і кримінальної активності); соціальної компенсації (створення доступної сфери життєдіяльності, надання певних пільг і відповідного соціального обслуговування з метою соціальної захищеності всіх мешканців ТСС, незалежно від обмежень, обумовлених їх статусом); соціальних гарантій (надання громадянам гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки і раціонального працевлаштування, обсяг, види і якість яких необхідні для підготовки до самостійного життя); субсидіарності (підтримка шляхом законодавчого регулювання взаємодії державних і недержавних структур у соціальній сфері ТСС зі сприянням останніх, надання переваги громадським ініціативам порівняно з відповідною діяльністю держави щодо фінансування заходів РСП).

Обґрунтовано, що вибір принципів формування та реалізації РСП залежить від моделі соціальної держави. В одних випадках вони можуть бути націлені на вирівнювання міжрегіональних диспропорцій стану соціального розвитку, тобто реалізуватися шляхом врівноважування потенціалів окремих ТСС як складових системи вищого порядку (принцип рівноваги РСП). В інших - орієнтуватися на стимулювання розвитку багатоманітності регіонів, втілюватися через поглиблення диференціації між ними як джерела саморозвитку ТСС (принцип самоорганізації РСП). Як в унітарних, так і в федеральних державах дотримання принципів проведення РСП є доволі умовне. Як у першому, так і у другому випадку можна виділити окремі рівні РСП:

- загальнонаціональну (макрорівневу) РСП, у якій мета та завдання забезпечення добробуту населення пов'язана з конституційними зобов'язаннями держави у плані реалізації мінімальних соціальних стандартів та гарантій (реалізується вертикальний соціально-економічний інтерес гармонізації відносин "зверху-вниз"). Це РСП, орієнтована на забезпечення основних прав громадян незалежно від місця проживання (система загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів та механізм вирівнювання умов соціального розвитку окремих регіонів, зон, населених пунктів з допомогою міжбюджетних трансфертів, система загальнообов'язкового соціального страхування та механізм актуарних розрахунків);

- власне регіональну (мезорівневу), у якій метою РСП є реалізація специфічних соціальних цілей та завдань розвитку соціального сфери кількох локальних суміжно розташованих ТСС. Вона передбачає поділ повноважень та відповідальності за проведення такої політики (реалізується горизонтальний соціально-економічний інтерес гармонізації відносин);

- локальну, у якій метою РСП є забезпечення добробуту населення в межах ТСС (поселення чи невеликої групи), виходячи з інтересів та можливостей ресурсного забезпечення окремих муніципальних утворень, населених пунктів, зон, районів (реалізується вертикальний соціально-економічний інтерес гармонізації відносин "знизу-вверх"). Як мезоекономічна, так і локальна РСП спрямовані на вироблення й реалізацію додаткових соціальних гарантій мешканцям території понад загальнодержавний мінімум, виходячи зі збалансованого, динамічного розвитку відповідних ТСС (система регіональних соціальних стандартів та механізми стимулювання розвитку регіональних ринків соціальних послуг, територіальної організації соціальної інфраструктури).

Доведено, що процес формування РСП залежить від стану соціальної економіки регіону як специфічної галузі господарювання (державно-управлінської, наукової, навчальної, трудової та господарської діяльності), предметом якої є людина з її потребами, розвиток соціально-трудової, соціально-культурної сфери, інфраструктурного забезпечення, внесок регіону в соціально-економічний розвиток країни; соціальної політики регіону як специфічної сфери людської діяльності, пов'язаної з владою і спрямованої на впорядкування суспільних відносин, розвиток та територіальну організацію відповідних інститутів суспільства на засадах норм конституційного та муніципального права; соціальної філософії регіону як складової суспільного життя, яка відображає специфічний територіально обумовлений спосіб існування людей, відтворення їх буття, що складається із сукупності соціальних стосунків й зв'язків на шляху задоволення матеріальних та духовних потреб (середовища життєдіяльності) населення.

У дисертації обґрунтовано, що дослідження РСП має проводитися на засадах системного аналізу з використанням генетичного, організаційного, функціонального методичних підходів. Лише у сукупності вони забезпечують комплексний розгляд РСП, опис її компонентної структури (табл. 1).

У роботі апробовано методичне забезпечення формування моделей РСП (див. впровадження), яке нині активно розвивається у двох векторах - соціологічному та економіко-статистичному. Перший ґрунтується на методології нормативного, структурного, біхевіорістського підходів. Другий пов'язаний з поглибленням явища регіоналізації суспільного життя, з посиленням ролі впливу геопросторових факторів на процеси соціального розвитку ТСС, із залученням у методичний апарат статистичних, економіко-статистичних, економіко-географічних, економіко-математичних та інших методів аналізу. Доведено, що в регіональній економіці моделі РСП можна поділити на два види - просторово-рівноважні та оптимізаційні. Такий поділ обґрунтований метою РСП.

Викладене вище представляє основні риси авторської моделі теоретико-методологічних основ дослідження проблем формування та реалізації РСП. У складі цих основ має місце темпологічно-хорологічна парадигма, суть якої буде розкрита у четвертому розділі роботи.

У другому розділі "Теоретичні засади формування регіональної соціальної політики" приводяться типи РСП, зосереджується увага на явищі інституціалізації її суб'єктів, їх ролі у розбудові громадянського суспільства, визначаються напрями інституціалізації самої РСП, а саме, конкретизується роль неприбуткових організацій в інституціалізації РСП: закономірності та територіальні особливості розвитку; акцентується увага на принципах соціальної відповідальності бізнесу як джерелі інституціалізації РСП в Україні.

РСП є глибоко структурованим системним явищем, що має складну будову. Її вивченню слугує принцип соціальної архітектоніки, суть якого полягає у відображенні міри співвідношення потенціалів окремих складових ТСС. Соціальна архітектоніка - це засіб вивчення пропорційності, збалансованості, динамічної рівноваги розвитку сегментів соціальної сфери ТСС під впливом інституціалізації суб'єктів РСП. Через масштаб, композицію, пропорцію, ритм даний принцип дає змогу осмислити найвищий ступінь впорядкованості факторів ТСС, визначати цілі та завдання щодо усталення чи реформування структурних зв'язків між ними. Якщо соціальну сферу ТСС розуміти як сукупність інтегрованих в єдине ціле регіональних соціальних явищ та процесів, котрі формують архітектуру ТСС (демовідтворювальних, трудових, споживчих, соціально-культурних, екістико-поселенських, ін.), то архітектоніка РСП є виявом організаційної, регуляторної, контролюючої діяльності з узгодження фаз, періодів розвитку потенціалів основних суб'єктів, запобігання деструктивізму їх впливу на регіональні соціальні явища та процеси ТСС.

Використання принципу соціальної архітектоніки у регіональних дослідженнях РСП вимагає спеціального методологічного забезпечення. Застосувавши метод аналогії щодо типологічних ознак ТСС (соціальна верства, територіальна громада, демографічна група), автор визначила відповідні типи РСП (секторальний, територіальний, демографічний). Соціальна верства, територіальна громада, демографічна група як визначальні ознаки типологічного поділу ТСС є носіями соціальних ідей, цілей, завдань, взаємозв'язків і взаємодій. У роботі наведено характерні ознаки основних типів РСП та особливості їх розвитку в Україні.

Доведено, що вихідним елементом організаційної структури РСП є її суб'єкт. Він може виявлятися як в інституційній формі, так і діяти на самодіяльних началах. До суб'єктів РСП належать як людина (окремі громадяни, добровольці, підприємці, роботодавці, меценати), так і держава, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, колективи, комерційні організації, бізнес, різноманітні фонди (бюджетні і позабюджетні). Усі суб'єкти різняться між собою за статусом, структурою, організаційними, соціально-економічними та іншими ознаками. Їх можна умовно поділяти на активних і пасивних, реальних і формальних. Формальні суб'єкти поділяються на суб'єктів-претендентів та суб'єктів-маніпуляторів РСП.

Таблиця 1

Логіко-структурна схема векторів розвитку регіональної соціальної політики (РСП)

Найбільш дієвими достатньо інституціа-лізованисуб'єктами РСП є центральний уряд, місцеві органи управління, місцевий ринок, сім'я. Кожен з них має власний потенціал впливу на ситуацію в ТСС. Водночас, вони можуть перебувати на різному етапі розвитку.

Обґрунтовано, що становлення суб'єктів РСП відбувається під впливом процесу інституціалізації - формування формальних і неформальних рамок, які структурують взаємодію індивідів (суб'єктів) в соціальній (безпосередньо) та в економічній й політичній (опосередковано) сферах. Синергія цієї взаємодії є джерелом соціального розвитку ТСС. Внаслідок інституціалізації розвиваються як традиційні, так і нові суб'єкти РСП. Вони відіграють знакову роль не лише у вирішенні соціальних проблем ТСС низового рівня, але й у розбудові соціальної держави загалом. Процес інституціалізації суб'єктів РСП слід розглядати із системних позицій, як результуючу трансформації регіональних соціальних процесів ТСС під впливом різних факторів. Усі фактори умовно класифіковані за різними ознаками. Найбільш поширеною є традиційна класифікація факторів (історичні, соціально-економічні, політичні, ресурсно-енергетичні, демографічні, інфраструктурні, екологічні), класифікація за пріоритетністю їх дії (основні, другорядні), а також за іншими ознаками (за змістом, ступенем впливу, залучення резервів, характером, масштабом та часом дії тощо). Особливу роль відіграють фактори, класифіковані за формою власності (державні та недержавні), фінансовою спроможністю (прибуткові та неприбуткові). Доведено, що на рівні низових ТСС інституціалізація суб'єктів РСП може мати значні відхилення від усереднених темпів процесу в ТСС генерального рівня. Це вимагає аналізу причин такої ситуації, конкретизації територіальних полюсів активності населення на шляху організаційного впорядкування напрямів, характеру взаємодій, аналізу факторів, що впливають на формування окремих ядер інфраструктурного забезпечення РСП (рівновіддалених від центру, розміщених вздовж державного кордону країни, дисперсно розсіяних по території ТСС тощо). У роботі автором наголошується, що одним з активних учасників процесу інституціалізації РСП є політичні партії, профспілкові, громадські, релігійні, благодійні організації. Їх видове різноманіття - надзвичайно широке. Різними є й фактори їх територіальної організації - історичні передумови, специфіка ринкових перетворень форм власності та канали перерозподілу фінансових ресурсів, регіональні особливості формування комунікативно-інформаційних зв'язків, соціально-культурна й політична активність мешканців ТСС, ін.

Окремої уваги вимагає рівень інноваційності регіональних економік, оскільки в умовах України саме він визначає обличчя територіальної асиметрії їх інфраструктурного забезпечення. Очевидно, перспективною нішею інституціалізації нових суб'єктів РСП стане їх діяльність в умовах формування соціальних кластерів.

Автором обґрунтовано, що процес інституціалізації РСП відбувається паралельно з розвитком різних форм соціальної відповідальності бізнесу. Її суть зводиться до певного типу поведінки й специфічної форми діяльності бізнес-структур, що стосується розвитку соціального й ділового життя ТСС. У концептуальному відношенні явище соціальної відповідальності бізнесу слід розглядати в контексті переходу від простих форм і концепцій до більш розвинених (концепції базової бізнес-стратегії, обов'язків, зацікавлення сторін ("стейкхолдерів"), корпоративної підзвітності, добровільності, проактивності) на всіх рівнях організації ТСС. Ці переходи в Україні мають регіональні особливості, відтак їх слід обов'язково враховувати в процесі аналізу проблем розвитку РСП. Основними стратегіями реалізації соціально відповідальних бізнес-практик є фіскальна та мотиваційна. Саме вони визначають обличчя сучасного вітчизняного регіонального соціального менеджменту в частині включення соціальної відповідальності бізнесу в РСП як напряму її інституціалізації.