Механізм впливу соціальних змін на соціальну напруженість в сучасній Україні (на прикладі мегаполісу)

Соціальні групи з підвищеним конфліктним потенціалом є у різних прошарках населення. Головним чином це чоловіки; особи 51-60 років та молодь (до 30 років); ті, що мають повну середню, незакінчену вищу і вищу освіту; зайняті в державному секторі економіки або знаходяться на державному забезпеченні. Відзначається, що рівень конфліктного потенціалу вищий серед тих, хто вкрай нерегулярно отримував зарплатню, але в матеріальному відношенні найвищий він далеко не в самих бідних верств (у тих, у кого "вся зарплатня витрачається на харчування і придбання необхідних, недорогих речей" (1998 р.), а також у тих хто в цілом "живе забезпечено" (1999р.)).

Незважаючи на те, що саме "економічні" мотиви є головними в мотивації участі в акціях протесту городян, не варто абсолютизувати економічну детермінанту. Аналіз динаміки задоволеності населення різними сторонами і сферами життя свідчить: у цілому має місце позитивна динаміка інтегрального індексу задоволеності харків'ян різними сторонами і сферами життя (-32,8 в 1998 р. та -24,9 в 1999 р.); скоротилася кількість "незадоволених" матеріальним становищем, здоров'ям своїм і своїх близьких, житловими умовами, майбутнім своїх дітей і онуків, особистим життям, станом природного середовища в місті; стало більше тих, кого в цілому не задовольняє політична й економічна ситуація в країні, розшарування людей за рівнем прибутків, стосунки між людьми в суспільстві і можливість вільно висловлювати свою думку; було виявлено, що найменше значення інтегрального індексу задоволеності (найбільшу незадоволеність) має "політична й економічна ситуація в суспільстві".

Виявлено, що людей не задовольняє не просто погане життя, незадовільне економічне становище їх і їхніх сімей, а відсутність життєвих перспектив; принципи організації суспільного ладу в цілому, що визначають і легітимізують існуючу і майбутню соціальну дійсність; рівень і характер задоволеності політичних, громадянських потреб людей; індивідуально-побутові умови життя. Це підтверджує і рівень конфліктного потенціалу: найвищий він у тих, хто в цілому не задоволений своїм соціальним статусом, життєвими перспективами, розшаруванням людей за рівнем прибутків і т.п. При цьому конфліктний потенціал "незадоволених" винятково "матеріальним становищем" займає лише 11 місце із 19 в 1999 р. (7 із 13 в 1998 р.).

Аналіз політичних ресурсів стабілізаційного потенціалу суб'єктів здійснювався на підставі застосування таких емпіричних показників: ставлення респондентів до політики і владних структур, політичних партій, до виборів; політична ідентифікація; інтерес до соціально-політичної інформації, вплив політичної інформації та ЗМІ на соціальну напруженість; оцінка стану з дотриманням політичних прав і свобод людини, національна і соціально-класова толерантність. Відзначається, що всі наведені показники мають найсильніший статистичний зв'язок з усіма формами протесту (коефіцієнт Хі -квадрат достовірний на рівні 1%).

Ціннісно-нормативні орієнтації харків'ян аналізувалися за допомогою наступних емпіричних показників: оцінка рівня занепокоєння різними проблемами, які умовно було розбито на п'ять блоків (глобальні, соціальні, екологічні, моральні, особисті), ставлення до виконання існуючих законів, ідеологічні цінності та погляд з цього боку на майбутнє країни.

З метою зіставлення впливу кожної із груп-ресурсів стабілізаційного потенціалу суб'єктів (соціально-психологічних, соціальних та політичних) на потенціал соціальної напруженості, проведено порівняльний аналіз кожної із них в трьох групах респондентів (тих, хто згоден прийняти участь в "легітимних і нелегітимних", "екстремістських, силових" і тільки "легітимних" формах протесту). Зіставлення емпіричних показників, репрезентуючих кожну групу-ресурс, виявило суттєву різницю в даних групах респондентів за рядом показників (загальна задоволеність життям, соціальні настрої, соціальне "терпіння", ставлення до життя, оцінка рівня соціально-політичної напруженості в суспільстві, ставлення до закону, ідеологічні цінності та погляд з цього боку на майбутнє країни, політичні уподобання і т.ін.), більшість з яких належить до групи соціально-психологічних ресурсів стабілізаційного потенціалу соціальних суб'єктів.

Висновки

У цьому розділі дисертаційної роботи підбито підсумки, узагальнено результати проведеного дослідження механізму впливу соціальних змін на соціальну напруженість в умовах системної трансформації в сучасній Україні, визначено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми та можливості використання результатів у практиці соціального управління.

Стисло характеризується проблемна ситуація, яка полягає в протиріччі між нагальною, особливо для посттоталітарних країн, потребою в соціальних змінах і порушенні соціальної стабільності у суспільстві під час їх. Виникає гостра необхідність в поліпшенні ефективності регулювання цим процесом, для чого необхідно зв`язувати механізм впливу соціальних змін на соціальну напруженість, який розглядається як система зовнішніх і внутрішніх регуляторів, що склалися під впливом соціальних змін, в умовах соціальної трансформації. Ці регулятори відбиваються в суспільній свідомості і стимулюють формування та розвиток потенціалу соціальної напруженості, регулюють поведінку носіїв цього потенціалу (окремих індивідів, соціальних груп, спільнот).

Поглиблений соціологічний аналіз соціальної напруженості в сучасних умовах системної трансформації в посттоталітарних країнах, вивчення особливостей цих соціальних змін дозволили зробити висновок, що вплив соціальних змін на соціальну напруженість відбувається за рахунок порушення балансу між стабілізаційним потенціалом суб'єктів та стабілізаційною здатністю середовища, які при взаємодії породжують конкретні механізми впливу, а саме: соціальну диференціацію, соціальну незадоволеність, політичну культуру (певний її рівень), ціннісно-нормативні орієнтації і соціально-психологічну адаптацію (певний її рівень).

Було підтверджено гіпотезу, що у нестабільних суспільствах вирішальну роль у збереженні соціального порядку відіграє стабілізаційний потенціал соціальних суб'єктів, а не стабілізаційна спроможність соціального середовища, головну роль у стабілізаційному потенціалі соціальних суб'єктів в Україні грає соціально-психологічний ресурс.

Встановлено, що на теперішньому етапі суспільних змін в Україні сталися незворотні зміни в масовій свідомості і поведінці в напрямку ринкових принципів та цінностей, йде поступова соціально-психологічна адаптація основної частини населення до нових умов. Трансформація соціальної поведінки проходить по-різному в різних соціальних групах.

Як можливі напрямки подальшого наукового аналізу соціальної напруженості, механізмів впливу соціальних змін на неї пропонується:

- вивчити проблему соціального терпіння як фактору соціальної напруженості в регіоні і в країні;

- більш поглиблено вивчити запропоновані елементи загального механізму: соціальну диференціацію, соціальну незадоволеність, політичну культуру, ціннісно-нормативні орієнтації і соціально-психологічну адаптацію, як окремі механізми впливу соціальних змін на соціальну напруженість; досліджувати соціальний механізм процесу соціальної напруженості;

- досліджувати соціальну напруженість не тільки як наслідок впливу соціальних змін, але і як їх детермінанту, стимул, акцентуючи увагу не лише на негативних, але й на позитивних напрямках її впливу; продовжити аналіз стабілізаційного потенціалу соціальної напруженості;

- досліджувати роль новітніх ПР-технологій в регулюванні соціальної напруженості, конфліктності в суспільстві, використання їх в соціальному управлінні цими явищами;

- досліджувати вплив зовнішніх чинників (процесів глобалізації, міжнародних конфліктів тощо) на стан соціальної напруженості в Україні.

Автором розроблені практичні рекомендації щодо регулювання впливу соціальних змін на соціальну напруженість в регіоні, стану соціальної напруженості в цілому. В основі ефективного управління цим процесом повинно бути поєднання внутрішніх і зовнішніх ресурсів системи, відновлення і підтримка балансу між внутрішніми та зовнішніми регуляторами потенціалу соціальної напруженості, який, на думку автора, досягається більшою мірою не за рахунок боротьби з деструктивними стратегіями поведінки соціальних суб'єктів, а за рахунок всебічного розвитку конструктивних її складових.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чернявская О.В. Социальная напряженность: взгляд на природу процесса // Харьковские социологические чтения - 97. Научно-методическое обеспечение преподавания социологических дисциплин. Часть 2. - Харьков: Основа, 1997. - С. 381-384.

2. Чернявская О.В. Выборы - 98: социальная напряженность в регионе // Харьковские социологические чтения - 98: Сб. научных работ. - Харьков: ЦЭПП "Радар", 1998. - С. 336-340.

3. Чернявская О.В. Социальная напряженность как общественная реакция на социальные изменения: анализ некоторых тенденций // Вестник Харьковского государственного университета. Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы. - 1999. - № 433. - С. 109-114.

4. Чернявская О.В. Социальная напряженность как объект социологического анализа // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 1999. - С.147-152.

5. Чернявская О.В. Социальная напряженность и динамика социального конфликта // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы. - 2000. - № 462. - С. 145- 148.

6. Чернявська О.В. Становлення громадянського суспільства як чинник соціальної напруженості в Україні // Вісник Харківського університету №456. Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова. - Харків 2000, Ч.1. - С. 9-12.

7. Чернявська О.В. Недостатній рівень політичної культури, як чинник соціальної напруженості в сучасній Україні // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2000. - С.175-178.

Размещено на Allbest.ru