Соціоструктурні чинники електоральної поведінки українських виборців

Загальний висновок полягає у тому, що соціогруповий чинник на виборах 1998 року проявив себе у вигляді класових і етнічних реакцій електорату, завдяки чому найбільший врожай голосів зібрали ліві і праві партії. Тобто ті політичні структури, яким вдалося хоч якоюсь мірою ідентифікувати себе зі своєю соціальною базою. Але соціогруповий чинник проявився у вигляді протестних реакцій переважно найбільш радикальної частини обох цих груп. А внутрішня роз'єднаність партій не дозволила повною мірою виразити, власне, класовий чи, власне етнічний інтерес у повному обсязі. Середній же клас проявив себе в якості виразного електорального суб'єкта лише на виборах Президента у 1999 році. Але, знову ж таки, у не зовсім адекватній формі: середній клас віддає перевагу історичній перспективі, тут він обрав лише подальшу стабілізацію ситуації. Загалом, така позиція властива середньому класу, але лише у кризовій ситуації.

Проведений аналіз, таким чином, засвідчує, що поведінка українського електорату, при всій відносній і ще незавершеній структуризації, визначається переважно структурними чинниками: соціокласовою й етнокультурною приналежністю, загальною специфікою території, рівнем освіти, віком, політико-партійною ідентичністю тощо. Поки що не діє лише статево-гендерний фактор, що взагалі є природнім для виборчої взаємодії. Порівняльний аналіз виборів до Верховної Ради України 1998 і 2002 р.р. показує також певне посилення структурних чинників і послаблення маніпулятивного фактору. Це виявилось стосовно дій СДПУ(о) і блоку “За Єдину Україну”, результати яких суттєво відмінні від потужності задіяних маніпулятивних ресурсів. З достатньою очевидністю можна констатувати також електоральну мобільність українського населення, що виявилося в абсентиїзмі (участі/не участі у голосуванні), готовності до комунікативної взаємодії, відповідальності при визначенні власної позиції. Одночасно можна констатувати, що в Україні все ще залишається значний прошарок маргінального електорату: тих, хто не бере участі у виборах, тобто, байдужий до історичної перспективи суспільства; тих, хто піддається маніпулятивному впливу; тих, хто не може однозначно визначитись зі своєю політичною позицією виборців “останньої хвилини”. Усе це свідчить про те, що в сучасному українському суспільстві відбувається хоч і повільний, але незворотній процес економічної стратифікації і соціогрупової диференціації. Проте він носить достатньо суперечливий характер, що відображається як в електоральній поведінці народу, так і в передвиборчій діяльності політичного авангарду суспільства. Загалом же можна з деякою впевненістю констатувати, що процес нормальної структуризації суспільства і правлячої верхівки переважає. І це породжує надію на те, що у перспективі політична взаємодія влади й народу набуде достатньо цивілізованого вигляду.

Висновки

Вибори є найбільш суттєвим виявом демократії, критерієм загальної зрілості і цивілізованості суспільства. Вони є показником здатності держави до формування і підтримання задовільного для основної маси народу соціального порядку. У деяких випадках, вибори є найбільш надійним механізмом вибору історичної перспективи. Вибори цілком адекватні своїй внутрішній сутності. Це - передусім історичний вибір. Хоча при цьому відбувається тимчасове скасування соціального контракту: перерозподіл влади, ситуативна диференціація й консолідація, оновлення політичного режиму та пов'язана із цим нова інтеграція; розгортання і розв'язання соціальних конфліктів через політичну боротьбу тощо. Проте, будучи за своєю суттю історичним вибором, вибори характеризуються, боротьбою різних культурних моделей майбутнього та пов'язаних з ними альтернативних соціальних проектів щодо його досягнення. Тому:

- вибори є водночас особливою соціальною ситуацією суспільства, моментом історичного процесу, соціальним простором міжсуб'єктної соціальної взаємодії. Вони здатні сприяти як диференціації, так і консолідації суспільства, виступаючи політичним механізмом розв'язання соціальних конфліктів, у першу чергу пов'язаних із вибором суспільством власної історичної перспективи;

- найбільш вагомими групами у соціальній структурі є класи, етноси і конфесії; вони багаточисельні, консолідовані і здатні бути самостійним суб'єктом електоральної дії. З інших груп вагомими є також професійні, територіальні, поселенські, вікові і статеві групи;

- найвпливовішими серед соціальних організацій у виборчій кампанії є політичні партії і профспілки; із інститутів - держава і церква. Комбінація всіх цих чинників складає електоральну структуру суспільства;

- вибори є наслідком і передумовою подальшої демократизації суспільства, механізмом набуття народом постійної практики демократичної взаємодії із владою. Їх рівень визначається балансом розподілу влад, місцем і питомою вагою судової влади, характером конституційного устрою (як соціального контракту між народом і владою насамперед), незалежністю ЗМІ, освіченістю і політичною культурою основної маси населення, рівнем його соціальної активності (здатністю до соціальної роботи), характером панівного і підлеглого класів (їх “подвійної діалектики”), керівної еліти і державницької групи. Демократичність виборів залежить також від рівня “федералізації” суспільства (розподілу влади між центром і регіонами), економічного становища народної маси, яке визначає зміст, рівень і спрямованість протесту “протестного” електорату;

- взаємодія основних суб'єктів виборчого процесу має конкретно-історичний і ситуативний характер. Конкретно-історичний у тому розумінні, що кожне окремо взяте суспільство, має особливу модифікацію своєї соціогрупової структури, політичної системи (впорядкованої сукупності конкуруючих за владу політичних організацій), політичного режиму (рівня демократичності), загального інституційного порядку. Ситуативний в тому розумінні, що кожні окремо взяті вибори мають свою специфіку міжсуб'єктної електоральної взаємодії, яка повністю не накладається на іншу ситуацію. І фатально не визначає змісту і напрямку історичного процесу;

- домінуючим об'єктом соціологічного аналізу є виборчі технології, бо саме через вибори проявляється їх суть, внутрішня сутність чи латентна функція. У вітчизняній літературі виборчі технології розглядаються переважно з їх суто технічного, організаційно-маніпулятивного боку. Специфіка авторського підходу полягає в тому, щоб розглядати вибори як “технологію” історичного руху, соціотворчий процес, момент відносно усвідомлених і, певною мірою, контрольованих соціальних перетворень через контрольований перерозподіл влади як основного ресурсу перспективно орієнтованих історичних дій.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

У фахових виданнях:

1. Гавриленко І., Литвин А. Вибори як суспільно-історична ситуація: теоретичні моделі виборчого процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.-2000.-№3.- С.119-129.

2. Литвин А. Маніпулятивні виборчі технології // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії і практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Вип.11.- К.: ДАКККіМ, 2001.- С.47-56.

3. Литвин А.П Соціальна структура і електоральні масиви // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.10. - 2001.- С.20-23.

4. Литвин А. Суб'єктна структура та електоральна взаємодія у виборчому процесі // Психологія і суспільство.- 2002.- №2. - С.83-92.

5. Литвин А. Поведінка електорату на виборах до Верховної Ради України у 1998 та 2002 роках // Психологія і суспільство.- 2003.- №1. - С.103-109.

Інші видання:

1. Литвин А. Теоретичні засади демократизації виборчого процесу // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. Львів: ЛФ УАДУ,2001.-Ч.1. - С.270-273.

2. Литвин А. Політична орієнтація керівників підприємницькиї структур м. Тернополя. (На основі соціологічних досліджень) // Генеза-Експрес.-1999.-Спецвипуск. - С.80 - 85.

3. Литвин А.П. Етно-культурна ідентифікація українських виборців (соціологічний аспект) // Збірник наукових праць. Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі. Випуск 2.- Тернопіль-Севостополь- Суми.-2002. - С.205-209.

4. Литвин А.П. Політичні погляди підприємців Тернопільщини напередодні Президентських виборів 1999 року (соціологічний аспект) // Вісник Академії народного господарства: філософія, політологія, історія.-2002.- №1. - С.78-84.

Особистий внесок здобувача. У публікації №1 дисертанту належить обгрунтування нового аспекту проблеми виборів (як моменту історичного процесу).

Анотація

Литвин А.П. Соціоструктурні чинники електоральної поведінки українських виборців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Захищається рукопис дисертації, присвяченої дослідженню соціоструктурних чинників і їх впливу на електоральну поведінку виборців України. Розкривається вплив виборів на продуктивне розв'язання соціальних конфліктів у конкретній історичній ситуації. Досліджуються основні чинники, що впливають на перебіг і результати електоральної взаємодії, загальне і відмінне між соціогруповою структурою суспільства і електоральними масивами, виявляється роль демократичних механізмів, суб'єктної структури і ресурсів електоральної взаємодії, виборчих технологій. На підставі виробленого підходу здійснюється конкретно-історичний аналіз українських виборів 1998 і 2002 роках.

Ключові слова і вирази: вибори, історична ситуація, соціальна взаємодія, соціальна структура, електоральні масиви, виборчі технології, демократія, соціальні ресурси, соціокласові орієнтації, етнокультурні, релігійні, регіональні чинники, історичні перспективи, суспільна еволюція.

Аннотация

Литвин А.П. Социоструктурные факторы электорального поведения украинских избирателей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию социоструктурных факторов и их влиянию на электоральное поведение избирателей Украины.

Выборы являются наиболее существенным проявлением демократии, критерием общей зрелости и цивилизованности общества. В некоторых случаях, выборы - наиболее надежный механизм выбора исторической перспективы.

Выборы вполне адекватны своей внутренней сущности. Это - прежде всего исторический выбор. Хотя при этом происходит временная отмена социального контракта: перераспределение власти, ситуативная дифференциация и консолидация, обновление политического режима и, связанная с этим, новая интеграция; развертывание и решение социальных конфликтов методом политической борьбы и т.п. Однако, будучи по своей сущности историческим выбором, выборы характеризуются борьбой разных культурных моделей будущего и, связанных с ними, альтернативных социальных проектов относительно его достижения.

В диссертационном исследовании доказывается, что выборы являются в то же время особенной социальной ситуацией общества, моментом исторического процесса, социальным пространством межсубъектного социального взаимодействия.

Выявлено что, наиболее весомыми группами в социальной структуре являются классы, этносы и конфессии; они многочисленные консолидированные и способны быть самостоятельным субъектом электорального действия. Из других групп весомыми являются также профессиональные, территориальные, поселенческие, возрастные и половые группы. А наиболее влиятельными среди социальных организаций в избирательной кампании есть политические партии и профсоюзы; из институтов - государство и церковь. Комбинация всех этих факторов составляет электоральную структуру общества.

В работе обосновывается что, доминирующим объектом социологического анализа являются избирательные технологии, ибо именно через выборы проявляется их суть, внутренняя сущность или латентная функция. В отечественной литературе избирательные технологии рассматриваются преимущественно с их сугубо технической, организационно-манипулятивной стороны. Специфика авторского подхода заключается в том, что выборы рассматриваются как “технология” исторического движения, социотворческий процесс, момент относительно осознанных и, в известной мере, контролируемых социальных превращений через контролируемое перераспределение власти как основного ресурса перспективно ориентированных исторических действий.

В проведенном исследовании подтверждается, что поведение украинского электората, при всей относительной и еще незавершенной структуризации общества, определяется преимущественно структурными факторами: социоклассовой и культурной принадлежностью, общей спецификой территории, уровнем образования, возрастом, политико-партийной идентичностью и тому подобное. С достаточной очевидностью констатируется электоральная мобильность украинского населения, что проявилось в участии в голосовании, готовности к коммуникативному взаимодействию, ответственности при определении собственной позиции. Одновременно можно констатировать, что в Украине все еще остается значительная прослойка маргинального электората: тех, кто не принимает участия в выборах, то есть, безразличный к исторической перспективе общества; тех, кто поддается манипулятивному влиянию; тех, кто не может однозначно определиться со своей политической позицией избирателей “последней минуты”. Все это свидетельствует о том, что в современном украинском обществе происходит хоть и медленный, но необратимой процесс экономического стратифицированной и социогрупповой дифференциации. Однако, он носит достаточно противоречивый характер, что отображается как в электоральном поведении народа, так и в предвыборной деятельности политического авангарда общества. В общем же плане можно с некоторой уверенностью утверждать, что процесс нормальной структуризации общества и правящей верхушки преобладает. И это порождает надежду на то, что в перспективе политическое взаимодействие власти и народа приобретет достаточно цивилизованный вид.

Ключевые слова и выражения: выборы, историческая ситуация, социальное взаимодействие, социальная структура, электоральные массивы, избирательные технологии, демократия, социальные ресурсы, социоклассовые ориентации, етнокультурные, религиозные, региональные факторы, исторические перспективы, общественная эволюция.

Annotation

Lytvyn A. P. Social structural issuses of electoral behavior of Ukrainian electors - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences. Specialized field 22.00.04 - special and branch sociology Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2003.

The manuscript of disertation devolted to the research of social structural issuses and their influence on elector behaviour of Ukrainian electors is defended. The influence of elections on productive solving of social coflicts incertain historical situation is shown. Main issues, which influence on a flon and results of electoral interlerability, common and different among social and group structure of society and electoral arrays are explored, the role of democratic mechanizms, subject and recourses of electoral interoperalists, electoral thechnologies is shown. Upon the basis of the developed methad certain historical analys of Ukrainian electians in 1998 and 2002 years is done.

Key words and expressions: electians, historical situations, social interperubility, social structure, electoral arrays, democratic, social resouses, social class, orientation, ethnocultural, relegional, regional issuses, historical perspectives, social evolution.

Размещено на Allbest.ru