Інституціоналізація профілактики наркотизму в Україні

- ввести до бюджетів органів місцевого самоврядування окремий пункт, що передбачає надання фінансової підтримки громадським організаціям, які здійснюють антинаркотичну діяльність;

- проводити щорічні конкурси на визначення кращих програм профілактичного змісту. Громадським організаціям - переможцям таких конкурсів надавати допомогу у виділенні приміщень, а також фінансову підтримку;

- проводити щоквартальні круглі столи з представниками громадських організацій із метою виявлення проблем, які перешкоджають їх ефективній діяльності;

- залучати представників громадських організацій до формування регіональних програм, спрямованих на профілактику наркоманії.

На основі аналізу функцій і структури громадських організацій антинаркотичної спрямованості, а також основних проблем, які перешкоджають їхній ефективній діяльності, автором була розроблена Концепція центру первинної профілактики наркотизму, яка містить:

- аналіз діяльності центрів профілактики наркотизму, які функціонують на території України, Росії, а також ряду закордонних країн;

- положення про Центр профілактики наркотизму, яке описує основні завдання і напрямки діяльності Центру, особливості організації і управління Центром, його структуру, штатний розклад і функціональні обов'язки співробітників;

- перелік законів і підзаконних актів, які регламентують реалізацію профілактики наркотизму, а також методичних посібників за даною проблематикою.

Крім теоретичної розробки даної моделі, були здійснені конкретні кроки щодо її впровадження в практичну діяльність. З ініціативи Національного університету внутрішніх справ 13.02.2001 року Харківською міською радою було прийнято рішення № 166 "Про створення на базі дитячого палацу культури Московського району м. Харкова Центру первинної профілактики наркотизму серед дітей і підлітків".

Для налагодження координації між суб'єктами різних напрямків профілактики наркотизму необхідно створити координаційні ради на рівні обласних, міських та районних державних адміністрацій. У склад цих рад повинні входити спеціалісти, які обіймають керівні посади у сфері профілактики наркотичної залежності, представники органів влади, правоохоронних органів, ЗМІ, громадських організацій. Координаційні ради покликані формувати регіональну політику у сфері профілактики наркотичної залежності та боротьби із наркозлочинністю; розподіляти обов'язки та відповідальність між суб'єктами профілактики; забезпечувати контроль за їх діяльністю.

У висновках підведені підсумки, узагальнено результати проведеного дослідження, визначено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми та можливість використання результатів при розробці заходів з профілактики наркотичної залежності та злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків.

Дисертант акцентує увагу на тому, що:

1. в українському суспільстві назріла реальна потреба в протидії наркотизму, тому що його поширення прийняло характер епідемії;

2. в Україні склалася досить чітка система соціальних норм, що регламентують здійснення профілактики наркотизму. Ці норми знайшли своє втілення в Законах України, Указах Президента, Постановах Кабінету Міністрів України й інших нормативних актах. Проте, до цього часу не існує спеціалізованого закону щодо профілактики наркотизму, який би чітко окреслював основні напрямки профілактики, коло її суб'єктів, форми взаємодії між ними;

3. на базі сформованої системи норм виникла система санкцій, яка підтримує ці норми. Дані санкції одержали закріплення в Кримінальному й Адміністративному законодавстві України. Вони передбачають різноманітні види покарання за вчинення дій, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків;

4. на підставі соціальних норм і санкцій в Україні стали утворюватися суб'єкти профілактики наркотизму - установи й організації, які здійснюють профілактичну діяльність. В той же час, на сьогодні сукупність суб'єктів профілактики наркотизму не являє собою системи, бо відсутні налагоджені внутрішні зв'язки між суб'єктами різноманітних напрямків профілактики наркотизму. Координаційна Рада при КМУ координує діяльність суб'єктів профілактики на рівні їх вищих керівних органів, тобто на рівні міністерств і відомств. Проте, на рівні рядових виконавців координація відсутня. Більш того, низка закріплених у законах України форм взаємодії негативно впливає на функціонування тієї або іншої складової профілактики.

Підводячи підсумки, автор відзначає, що сьогодні говорити про цілком сформований соціальний інститут профілактики наркотизму в Україні було б передчасно. Формально профілактиці наркотизму в Україні притаманні всі елементи соціального інституту. Проте, аналіз кожного з етапів її інституціоналізації дозволив виявити проблеми, які заважають повноцінному функціонуванню соціального інституту. До них можна віднести:

- відсутність спеціалізованих суб'єктів правової профілактики наркотизму;

- відсутність єдиного закону про профілактику наркотизму, який би чітко регламентував основні напрямки профілактики, повноваження та міру відповідальності її суб'єктів, а також механізми взаємодії між ними;

- наявність протиріч в існуючих законах, які так чи інакше регулюють здійснення профілактичної діяльності.

- слабке організаційне та фінансове забезпечення діяльності суб'єктів профілактики наркотизму, що фактично призводить до дисфункції деяких напрямків профілактики.

- фактична відсутність багаторівневої координації діяльності суб'єктів різних напрямків профілактики наркотизму.

Всі ці недоліки призводять до того, що сукупність суб'єктів профілактики наркотизму не являє собою системи, яка б цілеспрямовано діяла у напрямку виявлення, усунення або нейтралізації причин та умов наркотизму і, відповідно, послабляла б його негативний влив на українське суспільство. наркотизм аддикція профілактика суспільство

Наведені автором у третьому розділі рекомендації щодо вдосконалення нормативних актів, які регламентують здійснення профілактики наркотизму, організаційної структури суб'єктів профілактики, налагодження координації їх діяльності нададуть можливість прискорити процес формування соціального інституту профілактики наркотизму, що, в свою чергу, призведе до більш ефективної протидії цьому негативному явищу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Белоусов Ю.Л. Проблема социальных институтов в социологии // Вестник Славянского университета. - 2000. - №3.- С. 23-25.

2. Бєлоусов Ю.Л. Правова оцінка діянь, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Вип. 18, Харків, 2002. - С. 488

3. Бєлоусов Ю.Л., Кушнерський М.М. Нормативно-правове забезпечення профілактики наркотизму в Україні: міжнародні конвенції // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Вип. 19, Харків, 2002. - С. 304-307.

4. Белоусов Ю.Л. Социальная профилактика: социологический подход к определению понятия // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2002. - С. 454 - 456.

5. Центр первичной профилактики наркотизма: методологическое и организационное обеспечение/ Соболев В.А., Белоусов Ю.Л., Нагорный И.А. - Х.: Финарт, 2002. - 80 с..

6. Белоусов Ю.Л. Юридическая консультация. Часть 4./Наши дети и наркотики: советы специалистов родителям/ Под ред. д.с.н. И.П. Рущенко. - Х.: Финарт, 2002. - 48 с..

7. А. Ярмыш, В. Соболев, Ю. Белоусов. Анализ опыта организации центров первичной профилактики наркотизма/ Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты/ Колллективная монография: Итоговые материалы международного проекта/ Составитель - д.с.н. И.П. Рущенко. - Х.: Финарт, 2002. - 242 с.

8. Белоусов Ю.Л. Социальная профилактика: попытка функционального анализа// Вестник Славянского университета. - 2002. - Т.5. - №4.- С. 34-36.

Размещено на Allbest.ru