Соціокультурний потенціал трансформації пострадянського суспільства

У п'ятому підрозділі "Діяльнісний рівень аналізу трансформаційного суспільства" увагу зосереджено на обґрунтуванні доцільності аналітичного виділення діяльнісного рівня як самостійної площини дослідження. Переважно діяльність розглядається або як складова механізму функціонування суспільства, або як компонент суспільної системи (соціальна динаміка у протилежність соціальній статиці чи соціальна мобільність у протилежність соціальній структурі), або як теоретична перспектива ("теорія діяльності"), що описує загальний філософсько-соціологічний підхід до пояснення проблематики свободи людської діяльності в умовах існуючих структурно-інституційних та групових обмежень). У межах запропонованого підходу до вивчення суспільних трансформацій виділення діяльнісного рівня дослідження має принципове значення, оскільки саме в період суттєвих соціальних змін діяльнісний, чи динамічний аспект суспільного устрою виходить на перший план життєдіяльності суспільства та, відповідно, його теоретичної рефлексії. У залежності від співвідношення сили і спрямованості взаємодії між структурою та акторами, яка опосередкована культурними факторами, суспільство стає або на шлях простого відтворення, або динамічних змін. Тому одним із важливих наукових завдань є визначення домінуючих у сучасному трансформаційному процесі установок і стратегій поведінки різних груп населення, а також спроба охарактеризувати за їх допомогою можливості та межі інституційних змін, їх конгруентність глобальним процесам та локальній специфіці. Дослідження установок і стратегій поведінки соціальних акторів різних рівнів соціальної структури дозволяє виділити діяльнісний аспект трансформації сучасного пострадянського суспільства та його структурну конфігурацію, що в сукупності обумовлює соціокультурний потенціал механізму трансформації суспільства.

Третій розділ роботи "Соціокультурний потенціал як основа механізму трансформаційної динаміки" присвячено розробці аналітичного концепту "соціокультурний потенціал трансформації", який автором вписано у концепцію дуальності структур та діючих акторів; розкрито сутність, рівні прояву та особливості об'єктивації соціокультурного потенціалу, запропоновано їх теоретичне та емпіричне визначення. Соціокультурний потенціал визначається як комплексна характеристика культурних, структурних, символічних, соціальних, особистісних ресурсів індивідів та їх спільнот з точки зору їх здатності (спроможності, готовності, наміру) діяти відповідно до власних цілей, прагнень, структурних позицій та ресурсів. Відповідно, соціокультурний потенціал трансформаційного суспільства є якісним показником діяльнісних сил трансформаційних процесів, а також - з точки зору теоретичної моделі - опосередковуючою ланкою між соціальною структурою та діючими акторами. Життєві стратегії, характерні для різних соціальних акторів (індивідуальних та групових, які діють подібним чином), розглядаються як найважливіші форми об'єктивації соціокультурного потенціалу на мезорівні аналізу суспільства, розуміння яких дозволяє наблизитись до розуміння динаміки трансформації суспільства в цілому.

У першому підрозділі третього розділу "Механізми динаміки трансформаційного суспільства" концептуалізується уявлення про соціальний механізм, місце поняття в методології дослідження процесу пострадянської трансформації. Сутність соціального механізму виявляється у взаємодії та взаємопроникненні структури і "агентства" (тобто спроможності акторів до дії, спрямованої на застосування та перетворення можливостей структури). В інтерпретаційних рамках структурно-діяльнісного підходу найбільш важливими компонентами соціального механізму, відповідального за трансформаційні процеси, процеси відтворення і, головне, перетворення як інституціональної, соціогрупової, діяльнісної (суспільних практик - в термінології Т.И. Заславської, або "агентності" в термінології М. Арчер), так і ціннісно-нормативної структур є соціальні практики людей, що відбуваються в рухливих структурних і культурних умовах, здатні не тільки "рутинно" відтворювати існуючі структури і правила, але й утворювати нові, що відповідають матеріальним і духовним вимогам соціальних акторів. Здатність творити, вбудовуватись в існуючі структурно-культурні обмеження, а також переборювати їх обумовлює найважливішу для суспільства та соціальних акторів якість "суб'єктності", або "агентства". Від його розвитку залежить динаміка суспільства в цілому, і зокрема, певна завершеність пострадянського трансформаційного процесу. При цьому під завершеністю трансформації ми розуміємо знаходження суспільством якісної визначеності суспільних відносин та їх стале відтворення у результаті більш чи менш тривалих глибинних змін попередньої радянської форми суспільної динаміки. Якість суб'єктності, "агентства", по суті, утворює соціокультурний потенціал суспільства, або ціннісно-нормативне середовище певних соціальних акторів, їх здатність до певних соціальних дій, що реалізується в їх соціальних практиках. Таким чином, соціокультурний потенціал можна розглядати як базову характеристику механізму трансформації, ту його соціокультурну основу, яка зумовлює не тільки власне динаміку процесу (його темп, ритм, тощо), але й змістовну спрямованість трансформації, а також ті перешкоди та обмеження, які визначають, чи буде даний механізм функціонувати успішно, та якими є ті умови, за яких певні соціальні механізми "не спрацьовують".

Другий підрозділ "Соціокультурний потенціал трансформації суспільства: сутність, форми та рівні прояву" присвячено розробці поняття "соціокультурний потенціал". Соціокультурний потенціал трансформації суспільства визначається автором на макрорівні соцієтальної системи як виникаюча (емерджентна) якість, яка характеризує життєздатність суспільства та його внутрішні можливості подальшого саморозкриття і самореалізації; це сукупність ресурсних і ціннісно-нормативних можливостей суспільства, які визначають напрямки та обмеження його вірогідних змін, а також найбільш імовірні ефекти цілеспрямованого реформування суспільства. На мезорівні суспільства соціокультурний потенціал виявляється у напруженості між можливостями структури та здібностями соціальних акторів їх застосовувати у власних соціальних практиках, віддзеркалює реалізованість практичної культури у структурованому середовищі соціальних акторів.

Соціокультурний потенціал трансформації суспільства має три ключові взаємопов'язані проекції: соціогрупову, ціннісно-нормативну та діяльнісну, кожна з яких стає суттєвим фактором трансформації пострадянського суспільства та проявляється як на рівні формальних і неформальних соціальних структур та інститутів, так і на рівні життєвих стратегій соціальних акторів трансформаційного процесу. Соціокультурний потенціал, таким чином, полягає в напруженості між можливостями структури та діяльністю акторів, складаючи культурно-діяльнісну основу механізму трансформації пострадянського суспільства, та охоплює процес взаємного структурування структур та акторів (рис. 1).

пострадянський трансформація суспільство соціальний

Рис. 1. Соціальний механізм трансформації пострадянського суспільства

З інтерфейсу структури та акторів суспільства виникає потенціал його динаміки: стагнації, відтворення або розширеного розвитку. Соціальний механізм пострадянської трансформації розкривається на цьому соцієтальному рівні як рушійні сили трансформаційних процесів, їх соціально-групова та соціокультурна визначеність, у сукупності з організаційними, ресурсними та ціннісно-нормативними рамками функціонування цих сил; взаємна відповідність, різниця або напруженість яких і складає соціокультурний потенціал трансформації суспільства.

У третьому підрозділі "Життєві стратегії та соціальні практики як форми об'єктивації соціокультурного потенціалу" концептуалізовано виділені автором форми об'єктивації соціокультурного потенціалу трансформації на мезорівні пострадянського суспільства. На мезорівні аналізу суспільства соціокультурний потенціал трансформації втілюється у домінуючих типах, засобах, зразках соціальної дії, найбільш розповсюджених моделях включення в суспільство, життєвих стратегіях і усталених практиках соціальної поведінки, а також установках і ціннісних орієнтаціях групових соціальних акторів. Життєві стратегії, з одного боку, обумовлюють формування соціокультурного потенціалу на рівні особистого включення в загальновизнані форми діяльності, групової взаємодії; а з іншого боку, втілюють можливості самовідтворення та зміни ціннісних і соціальних структур. Життєві стратегії, які можна виокремити на мезорівні аналізу трансформаційного суспільства, складають континуум стратегій поведінки соціальних акторів, в яких можна виділити такі вузлові категорії: стратегії досягнення життєвого успіху, стратегії соціальної адаптації, стратегії виживання та стратегії соціальної ексклюзії (виключення, ізоляції, відходу від соціальної реальності) і відповідні соціальні практики. Стратегії досягнення життєвого успіху позначають ті соціальні практики, в яких виражаються загальновизнані цілі та повсякденне знання того, "як" ці цілі можна досягнути в конкретних умовах реального часу та локального місця дії.

У четвертому розділі - "Об'єктивація соціокультурного потенціалу в стратегіях досягнення життєвого успіху: мезорівень аналізу динаміки трансформаційного суспільства" - на основі типологізації життєвих стратегій населення розкривається взаємодія соціальної структури та діяльності соціальних акторів, що визначає можливості подальшого дослідження соціокультурного потенціалу трансформації пострадянського суспільства. Фокус аналізу зосереджується на стратегіях досягнення життєвого успіху, які найбільш вагомо конституюють діяльнісну компоненту соціокультурного потенціалу трансформації.

У першому підрозділі "Теоретичне поняття та емпіричні інтерпретації життєвого успіху" проаналізовані особливості застосування поняття життєвого успіху на рівні повсякденної та теоретичної мови, специфіка емпіричного дослідження цього феномену. "Життєвий успіх" розглядається як соціологічне поняття та соціальний феномен, що має специфічні дискурсивні межі у радянському та пострадянському суспільствах, які впливають на стратегії соціального активізму в індивідуалізованих життєвих орієнтирах представників суспільства. Місце поняття життєвого успіху в системі цінностей суспільства та його змістовне навантаження свідчать про спрямованість практичної (або тієї, що реалізується) культури на внутрішній чи зовнішній світ людини, про особливості інституційної підтримки інтенційної потреби людини у самовираженні та соціальному схваленні (визнанні) форм і результатів цього самовираження, нарешті, про соціальну згоду щодо форм і факторів успішної життєвої перспективи, пов'язану із спадкоємністю поколінь і процесом соціалізації. За допомогою соціокультурних механізмів визнання успіху індивідуальні практики отримують систематичний "зворотній зв'язок" зі структурою суспільства, системою соціальної стратифікації, динамікою конфігурації соціальних позицій, статусів, престижу як індивідуальних акторів, так і соціальних груп. Цільова мотивація на успіх (як окремого проекту, так і життєвий успіх у цілому), вибір стратегії поведінки та втілення її у соціальних практиках отримують через суспільне визнання та заохочення не тільки підтвердження значущості, але й стимул до подальшої максимізації і раціонального вибудовування стратегії досягнення успіху.

У другому підрозділі "Методологічні проблеми соціологічного дослідження стратегій досягнення життєвого успіху" розглядаються особливості прояву життєвих стратегій на мікро- та мезорівнях суспільства та специфіка їх соціологічного дослідження. На мезорівні соціального аналізу життєві стратегії визначаються як сукупність життєвих цілей і способів діяльності соціальних спільнот (реальних і номінальних соціальних груп), в яких індивідуальні цілі, інтереси, пріоритети і способи дії співзвучні, аналогічні або подібні одне одному, конгруентні груповим цілям, інтересам, тощо. Життєві стратегії, визначені таким чином, є не "прив'язаними" до конкретного індивіда, але є адекватними стратегічно орієнтованим соціальним практикам певної сукупності індивідуальних соціальних акторів та / або соціальних груп.

Саме на цьому рівні аналізу хаотичні, на перший погляд стороннього спостерігача, дії соціальних акторів мікрорівня отримують характеристики соціальних практик, систематизованих у певні життєві стратегії, властиві представникам деяких соціальних спільнот, які можна дослідити та інтерпретувати на основі аналізу типологічних характеристик цих соціальних практик.

У вивченні життєвих стратегій і соціальних практик необхідно вводити фактор часу, а саме, розглядати тільки такі соціальні практики та відповідні стратегії, які є усталеними й повторюваними протягом певного часу, не є одномоментними, ситуативними, випадковими, не характерними для даного актора досвідами реагування на певну ситуацію. Подібний підхід вимагає вивчення цілей, цінностей, установок та пріоритетів різних соціальних акторів для визначення стратегічних моментів соціальних практик, що, в свою чергу, дозволить уточнити особливості соціокультурного потенціалу трансформації пострадянського суспільства.

У третьому підрозділі "Орієнтації на ресурси у стратегіях досягнення життєвого успіху" на матеріалах емпіричного дослідження ілюструються можливості застосування розробленої методології аналізу трансформації пострадянського суспільства на прикладі дослідження орієнтації на ресурси (капітали) у стратегіях досягнення життєвого успіху у сучасному українському суспільстві. Результати вторинного аналізу даних емпіричного дослідження (здійсненого у 2000р. за загальнонаціональною українською вибіркою, N=1800, похибка вибірки 2,3; керівник - проф. О.Д. Куценко) демонструють зв'язок соціальної структури з орієнтаціями на різні типи життєвих стратегій та можливостями їх реалізації.

За результатами факторного аналізу розподілу вагомості певних ресурсів для досягнення життєвого успіху виявлено залежність між соціально-груповою ідентифікацією респондентів та ієрархією важливих ресурсів. Крім того, визначено, що використання нових структурних можливостей, активність у життєвій ситуації, відповідальність за власне життя, патерналістські установки розподіляються також дуже нерівномірно і корелюють з соціально-груповою ідентичністю.

Це дає підставу зробити висновок про важливість дослідження успішних життєвих стратегій, бо саме вони визначають інноваційно-активістський компонент як композиції життєвих стратегій, так і соціокультурного потенціалу механізму трансформації в цілому. Соціальні актори, що реалізують стратегії досягнення, намагаються використовувати не тільки традиційні, але й нові структурні можливості для досягнення своїх цілей, а їх успішні практики ведуть до інституціалізації нових структурних позицій та диспозицій у трансформаційному суспільстві.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації узагальнено результати теоретичного аналізу та концептуалізації дослідницької стратегії пострадянського трансформаційного процесу, концепції соціального механізму трансформації та ролі соціокультурного потенціалу у забезпеченні інтерфейсу структур та діючих акторів суспільства, що об'єктивується у життєвих стратегіях населення пострадянських суспільств.

У визначенні динаміки і напрямку трансформації пострадянського суспільства важливу роль відіграють життєві стратегії і практики, реалізовані різними групами соціальних акторів, і співвідношення цих різних типів стратегій зі структурними можливостями суспільства, що трансформується. Композиційна структура типів життєвих стратегій у суспільстві визначає соціокультурний потенціал соціального механізму трансформації, а співвідношення стратегій досягнення, адаптації, виживання та ексклюзії задає динаміку і напрямки трансформаційного процесу.

Тому для визначення динаміки і спрямованості сучасної трансформації суспільства надзвичайно важливим стає з'ясування стратегічних моментів соціальної практики акторів, а саме: співвідношення стратегій досягнення життєвого успіху, адаптації, виживання і соціальної ексклюзії. У залежності від співвідношення, "питомої ваги" названих типів життєвих стратегій суспільство стає або на шлях скороченого, простого відтворення, або на шлях утворення нових соціальних структур, практик і відносин. Одним з важливих наукових завдань є визначення домінуючих у трансформаційних суспільствах установок, життєвих цілей і соціальних практик різних груп населення, вивчення за їх допомогою соціокультурного та безпосередньо пов'язаного з ним діяльнісного потенціалу трансформації, і, відповідно, можливостей і обмежень інституційних змін, їх співвідношення з глобальними процесами і локальною специфікою. Інституціоналізація і легітимація цих установок і життєвих стратегій задає межі трансформації суспільної системи.

При досить високому рівні адаптаційних стратегій можна припустити деяке розгортання процесу трансформації і певною мірою успішність проведених реформ. Домінування адаптаційних стратегій визначатиме потенціал терпимості, конформності та толерантності соціальних акторів до впроваджуваних реформ, однак, навряд чи вони здатні задати динамізм процесам змін. Тут принципово важливим стає визначення того, у яких сферах соціальної діяльності цей потенціал високий, якою мірою він орієнтований на формальні чи неформальні способи реалізації. Чи, іншими словами, де і яким чином ці стратегії реалізуються, які ресурси використовуються.

Результати дослідження свідчать про нестійкість уявлень представників різних соціальних угрупувань про значимість ресурсів у реалізації успішних стратегій, а також про те, що переважно способи реалізації успішних стратегій сконцентровано навколо неформальних мереж взаємопідтримки. За високою питомою вагою адаптаційних стратегій масових соціальних акторів в українському суспільстві логічним наслідком стає процес інверсії, "перекидання" реформ, формування специфічної композиції життєвих стратегій з перевагою моделей адаптації. Така композиція здатна визначати зростання як нових інституційних структур (як продуктів реформ), так і характерних для радянського суспільства практик життєдіяльності, які у сукупності обумовлюють структурні і функціональні характеристики суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бабенко С.С. Является ли Россия европейской страной? // Куда идет Россия?.. Власть, общество, личность / под общ. ред. Т.И. Заславской. - М.: МВШСЭН, 2000. - С. 391-399.

2. Бабенко С.С. Трансформирующееся общество как тип общественного устройства Украины и России // Методология, теория и практика социологического анализа современного общества. - Харьков. Изд-во ХГУ. - 1999. - С. 20-25.

3. Бабенко С.С. Системы ценностей как отражение трансформации: уроки для 21 века // Вестник Международного славянского университета (г. Харьков). - Том 2: Сер.: Социология. - 1999. - № 6. - С. 24-30. (англ. мовою).

4. Бабенко С.С. Неформальное общество: стратегии жизненного успеха в трансформирующемся обществе // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2001. - № 511. - С. 31-34.

5. Бабенко С.С. Социокультурный потенциал трансформации общества // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу суспільства: збірник наукових праць. Харків, Вид-во Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2001. - С. 82-87.

6. Бабенко С.С. Жизненные стратегии и социальные практики: деятельностный потенциал трансформации постсоветского общества // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу суспільства: збірник наукових праць. Харків, Вид-во Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2002. - С. 57-64.

7. Бабенко С.С. Успешные жизненные стратегии в социальном механизме трансформации постсоветского общества // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу суспільства: збірник наукових праць. Харків, Вид-во Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2003. - С. 223-229.

8. Бабенко С.С. Жизненный успех: интерпретации, стратегії, практики (социологический анализ) // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2004. - № 621. - С. 158-165.

9. Бабенко С.С. Методология преподавания социологии: на пути к изменению парадигмы // Социология в аудитории: искусство преподавания. - Х.: Изд. центр Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина, 2003. - С. 90-95.

10. Бабенко С.С. Коммуникация в большой аудитории (опыт преподавания курса социологии для несоциологов) // Социология в аудитории: искусство коммуникации: научно-методическое пособие для преподавателей. - Х.: Изд. центр Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина, 2004. - С. 107-115.

11. Бабенко С.С. Ціннісні структури в суспільстві, що трансформується (українське суспільство і Європа) // Will Europe Work? Abstracts book of the 4^th European Sociological Association Conference, Amsterdam: SISWO, 1999. - P.18 (англ. мовою).

12. Бабенко С.С. Регіоналізм, соціальні очікування та соціальні характеристики: соціальні зв'язки і державні кордони (Україна в сучасній Європі) // Visions and divisions. Supplement to the abstract book of 5^th European Sociological Association Conference. Helsinki. 2001. - Р.2. (англ. мовою).

13. Бабенко С.С. Между структурой и агентом: социокультурный потенциал трансформации постсоветского общества // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми та зміни соціальної структури українського суспільства. Наукові доповіді ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук. ред.) та ін. - К., 2002. - С. 363-370.

14. Бабенко С.С. "Не-формальне суспільство": життєві стратегії та соціальні практики в інституційному просторі суспільства, що трансформується // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. - К., 2003. - C. 106-110.

15. Бабенко С.С. "Не-формальне суспільство": зміна життєвих стратегій у пострадянському суспільстві України, що трансформується // Ageing Societies, New Sociology. Abstracts book of the 6^th European Sociological Association Conference, Murcia, 2003. - P. 377. (англ. мовою).

Размещено на Allbest.ru