Ситуація двомовності в Донбасі пов'язана зі взаємодією між гомоморфним і гомоґенними мовами. Близькість мов полегшує звукові субституції, запозичення лексем, формування нових (синтетичних) лексем тощо. Двомовність у Донбасі пов'язана з бікультуральністю, тобто з одночасною орієнтацією на українську та російську культури. Є всі підстави стверджувати, що мовна ситуація в регіоні добре осмислена мешканцями Донбасу.

Будь-який регіон є специфічним полем масової комунікації. Не випадково і регіони, і інститут масової комунікації виникли з становленням індустріального суспільства. Інститут масової комунікації уможливлює єдність соціуму в умовах домінування саме суспільних, а не природних ритмів у житті людини. Він забезпечує безперервну вторинну соціалізацію населення в умовах постійних змін. Якщо локальна поселенська група постає перед індивідом в своїй фактичності, її можна, так би мовити, безпосередньо побачити, то нація чи регіон потребують посередника, який би засвідчував для кожного індивіда їх реальність. Таким посередником і стали ЗМІ, які забезпечили одночасну комунікацію в межах всієї нації, або її регіонів, яка відбувалася в опосередковано-символічній формі.

Нація, як спільнота індустріального суспільства структурована не лише за класовими, поселенськими та господарсько-галузевими, але й за інформаційними ознаками. В межах нації існує обов'язковий поділ на медіа та аудиторію. Це перетворює націю на поле масової комунікації, в якому хвилеподібно розповсюджується інформація. Система ЗМІ змушена повторювати внутрішні поділи нації. Поряд з загальнонаціональними ЗМІ повинні існувати ЗМІ регіональні та міські.

Становлення в Україні капіталістичних відносин не було радикальним розривом з радянським соціалізмом. Економічна еліта й бюрократичний апарат існують в симбіозі. ЗМІ теж є елементом цієї системи. Конфігурація системи ЗМІ в Україні відповідає конфігурації відносин між елітними групами. Безумовно, ця конфігурація вже значно відрізняється від радянського зразка. Перш за все це пов'язано з реальною конкуренцією між елітними групами. Але за нинішнього стану системи ЗМІ в Україні регіональні дискурси про ідентичність відповідної спільноти можливі лише, якщо вони будуть санкціоновані регіональними елітними групами. Поки що це малоймовірно. Скоріше, навпаки, традиційні ЗМІ наразі будуть закріплювати ієрархічну систему ідентитетів, де домінувати будуть саме ідентитети загальнонаціональні.

Мешканці Донбасу в загальноукраїнський комунікаційний процес перш за все включені за допомогою телебачення, а в регіональний - за допомогою газет. На основі результатів контент-аналізу можна твердити, що преса Луганщини показала свою нездатність виступити трибуною публічного суспільного дискурсу з найважливіших суспільних проблем. Ці ж дані дозволяють зробити висновок, що обласна преса переважно виконує роль знаряддя елітних груп. Оскільки наша еліта, особливо управлінська, організована за адміністративною ознакою, то й ЗМІ приковані до відповідних адміністративних одиниць. Це найголовніша причина, чому вони не можуть здійснювати значного впливу на суспільний дискурс про етнокультурну специфіку Донбасу. Через це не акцентуються його специфічні інтереси, не відбувається узгодження інтересів Донбасу з інтересами інших регіонів України. Завдяки цьому регіональна спільнота Донбасу багато в чому залишається “спільнотою в собі”.

У п'ятому розділі „Між громадянським суспільством та неопатріомоніалізмом: соціальні наслідки культурних орієнтацій” досліджується вплив етнокультурних особливостей регіону на поведінку його мешканців в умовах суспільної трансформації в Україні.

Безумовно, не все в поведінці населення Донбасу в період суспільної трансформації обумовлено культурними особливостями регіону. Тут проявлявся цілий комплекс факторів: 1) криза індустріалізму; 2) особливості соціалізму; 3) особливості кризової трансформації. Але культурні детермінанти постійно виступають перемінними, які опосередковують вплив всіх інших перемінних.

Розуміння суспільної трансформації як незалежної перемінної, що викликає самоорганізацію населення, передбачає врахування рис попереднього суспільного ладу та форми процесу суспільних перетворень. Соціалізм як суспільний лад мав такі атрибутивні риси: 1) існування в якості держави-монополії; 2) телеологізм суспільних відносин; 3) економоцентризм мислення еліти в поєднанні зі знаходженням центру держави-монополії в політичній інституціональній підсистемі; 4) всезагальність подвійних стандартів. Криза соціалізму була одним з проявів кризи індустріалізму в світовому масштабі. Партійна ж еліта відповідної програми перетворень запропонувати не могла, адже постіндустріальний розвиток був несумісним з мобілізаційною моделлю суспільного життя. Носієм постіндустріальних тенденцій в Радянському Союзі була інтелігенція. Але становище цієї верстви було подвійним: з одного боку, вона відчувала потребу в свободі, але, з іншого боку, була пов'язана з державою, яка була монопольним замовником науково-технічних розробок. Через це інтелігенція змогла виступити лідером тільки на руйнівному етапі суспільної трансформації. Далі лідируючі позиції в суспільних перетвореннях перейшли до управлінської та господарчої еліти, яка була занепокоєна власним виживанням. Суспільна трансформація набула рис системної кризи суспільства. В цих умовах народні маси були позбавлені рис історичної суб'єктності, адже були змушені вирішувати тільки проблеми власного виживання. Перші роки суспільної трансформації в Україні були ускладнені відсутністю власної політичної еліти, яка формувалася з інших елітних прошарків (управлінських, господарчих, художніх та ін.). Наслідком такого процесу трансформації стало капіталістичне суспільство, багато рис якого являли собою іншобуття атрибутивних рис соціалізму. Центральним елементом нового суспільного ладу, який в дисертації запропоновано називати „мульковим капіталізмом” (від арабського “мульк” - влада-власність), є постійний взаємний процес конвертації влади і власності.

В Україні така модель суспільної трансформації особливо болісно вдарила по Донбасу. Як типовий старопромисловий регіон він в умовах кризи індустріалізму опинився в надзвичайно уразливій ситуації. Трансформація, яка відбувалася через кризу, викликала масове закриття промислових підприємств та шахт. Для Донбасу, де 86% мешканців живуть в містах, а близько половини робочої сили на початок суспільної трансформації були зайняті в паливній та металургійній галузях, це було рівноцінно катастрофі. Щоб зрозуміти всю глибину проблематизації життя в Донбасі варто врахувати особливості його поселенської структури. Більшість міських поселень Донбасу - це шахтарські міста. Вони мають парадоксальний характер. Класичне місто виникає на суспільних зв'язках. Сільські поселення виникають на ресурсах. Шахтарське місто виникає на ресурсах і цілком залежить від суспільного попиту на ці ресурси. Шахтарські населені пункти мають або моновиробничий, або моногалузевий характер. Все це звужує їх можливості до самостійної адаптації в нових соціально-економічних умовах.

Проблематизація соціально-економічного становища Донбасу збіглась з проблематизацією його культурної ідентичності. Це пов'язано з тим, що значного поширення в Україні набуло трактування регіону як зони культурного, перш за все мовного „зросійщення”. Фактично це означало поширення у міжрегіональних стосунках в Україні негативного гетеростереотипу Донбасу. Для більшості його мешканців така концепція „історичного псування” їх регіону була неприйнятною.

Проблематизація ідентитетів, погіршення умов життя більшості мешканців Донбасу, виникнення депресивних населених пунктів не викликали масових рухів в регіоні. Рух протесту шахтарів мав суто економічні причини і комплексно проблем регіону не ставив. В більшості випадків мешканці Донбасу пристосовувалися до нових умов життя індивідуалістично, використовуючи фамілістські структури солідарності. Найбільш розповсюдженими стратегіями пристосування до нових умов в Донбасі стали: 1) вимушена трудова мобільність, включаючи масову трудову міграцію; 2) практика “культури злиденності”; 3) практика антисоціальних дій, які прискорюють деградацію соціального середовища, але не тотожні класичній злочинності.

Сучасний стан регіональної спільноти Донбасу можна пояснити тим, що процес суспільної трансформації був підготовленим і збігався з фазовим переходом від домінування цінностей макрорівня до домінування цінностей мікрорівня. Це легітимізувало індивідуалізм та гедонізм, відкриваючи шлях як до фамілізму, так і до клієнтелізму. Отже, одні й ті ж культурні зрушення лежать в основі самоорганізації і елітних груп, і народних мас регіону. Основою їх є один і той же культурний геном.

Мешканці Донбасу сприймають як головних акторів сучасних суспільних перетворень різні групи еліти. Але елітні групи осмислюються як невизначена множина - “вони”. Ця множина сприймається як джерело постійної загрози, як носій своєкорисної злої волі. Але одночасно з цим, відчуваючи недовіру до всіх органів державної влади, до представників еліти та контреліти, мешканці Донбасу покладають надії на сильних людей на найвищих державних постах. Тобто порятунку чекають від тих же кіл, які звинувачують у всіх своїх бідах.

У висновках підбито основні підсумки дослідження етнокультурної специфіки Донбасу як елементу регіональної системи України. Проаналізовано основні теоретико-методологічні проблеми та результати емпіричних досліджень соціального простору України за умов суспільної трансформації. Визначено основні можливі напрями використання отриманих результатів у теоретичному та емпіричному аналізі регіональної системи України, в практиці регіональної політики.

Відзначається, що просторовий аналіз суспільства вимагає від соціології методологічної перебудови, яка розширює її пізнавальні можливості. Категорії соціологічного мислення на цьому шляху позбудуться прив'язки до внутрішніх форм індустріального суспільства, і соціологія зможе адекватно відображати реалії постіндустріального суспільства, реалії глобального і одночасно плюралістичного світу. У зв'язку з тим, що регіоналізація є однією з провідних форм сучасного суспільного просторового морфогенезу, соціологія регіонів перетворюється на одну з точок росту соціологічної науки.

Регіональна система України є поляризованою і має власні закони розвитку, пізнання яких є передумовою успішної регіональної політики, досягнення історичного компромісу між Сходом та Заходом України.

Список публікацій

1. Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація. (Донбас в етнокультурних координатах України). - Луганськ: Альма матер, 2000. - 494 с.

2. Кононов І.Ф. Луганщина в етнокультурних координатах України // Луганщина: етнокультурний вимір. Колективна монографія / Голова редакційної колегії Галич О.А. Науковий редактор Кононов І.Ф. - Луганськ: Альма матер, 2001. - С. 7 - 19.

3. Кононов И.Ф., Кононова Н.Б., Денщик В.А. Кризис и самоорганизация. Шахтерские города и поселки Донбасса в период реструктуризации угольной промышленности: социальное и экологическое измерения. - Луганск: Альма-матер, 2001. - 144 с.

4. Кононов И.Ф. Наследие советского социализма и проблемы гражданского общества в Украине // Гражданское общество: идея, наследие социализма и современная украинская реальность. Коллективная монография / Научный редактор Кононов И.Ф. - Луганск: Альма-матер, 2002. - С. 105 - 175.

5. Кононов И.Ф. Методологические предпосылки анализа пространственных аспектов общественной жизни // Сознание и социальная реальность. Коллективная монография / Научный редактор Кононов И.Ф. - Луганск: Альма-матер, 2004. - С. 273 - 326.

6. Кононов І. Вільна економічна зона: як розуміє населення її призначення // Економіка України. - 1993. - №10. - С. 91 - 92.

7. Кононов І. Тривога за майбутнє. Соціологічні свідчення про те, які економічні перетворення підтримає населення Луганщини // Віче. - 1994. - №8. - С. 22 - 27.

8. Кононов І. Приватизація в дзеркалі масової свідомості // Економіка України. - 1994. - №10. - С. 84 - 87.

9. Кононов І. Масова свідомість жителів Донбасу в кризовий період // Ґенеза. - 1994. - №2. - С. 212 - 214.

10. Кононов И.Ф., Адаменко Е.В., Ваховский Л.Ц., Панченко Л.Ф. Областная и региональная пресса о развитии частного предпринимательства в Луганской области // Социологические исследования. - 1995. - №8. - С. 68 - 75.

11. Кононов І. Становлення приватного підприємництва в Луганській області (за матеріалами газет) // Філософська і соціологічна думка. - 1995. - №7-8. - С. 97 - 100.

12. Кононов І. Який азимут журналістів? // Віче. - 1995. - №11. - С. 65 - 71.

13. Кононов І. Адаптаційні та адаптуючи стратегії поведінки міських жителів Луганщини за умови суспільної кризи (За результатами вивчення масової свідомості) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - №2. - С. 70 - 88.

14. Кононов І. Жителі Донбасу: особливості культури і здатність до самоорганізації за умов суспільних змін (Аналізуючи матеріали фокусованих групових інтерв'ю) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - №3. - С.80 - 102.

15. Кононов И.Ф. Ценностная интерпретация действительности на региональном уровне (пример Донбасса) // Грані. - 2003. - №1 (27). - С. 92 - 99.

16. Кононов И.Ф. Социология регионов и региональная политика в Украине // Грані. - 2003. - №2 (28). - С. 68 - 70.

17. Кононов І.Ф. Донбас: етнічні характеристики регіону // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - №2. - С. 72 - 98.

18. Кононов И.Ф. Проблема пространства в социологии // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - №621. - 20 - 26.

19. Кононов І.Ф. Соціологія і проблеми просторової організації суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - №4. - С.57 - 78.

20. Кононов И.Ф. Глобализация и регионализация в современном мире // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наук. пр. - Харків: Харківський національний університет ім. В. Каразіна, 2001. - С. 203 - 208.

21. Кононов И.Ф. Национальная жизнь и средства массовой информации // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наук. пр. - Харків: Харківський національний університет ім. В. Каразіна, 2002. - С.255 - 258.

22. Кононов И.Ф. Социология регионов: предмет, методы и перспективы развития // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. Зб. наук. пр. Харків: Харківський національний університет ім. В. Каразіна, 2003. - С.126 - 130.

23. Кононов И.Ф. Проблема границ и ее значение для социологии// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наук. пр. - Харків: Харківський національний університет ім. В. Каразіна, 2004. - С. 45 - 49.

24. Кононов І. Культурні традиції, конфлікти та перспективи розвитку сучасного українського суспільства // Світ безпеки. - 1994. - №2. - С. 3 - 6.

25. Кононов И.Ф., Адаменко Е.В., Ваховский Л.Ц., Панченко Л.Ф. Предпринимательство Луганщины: становление в условия общественного кризиса. - Луганск: Издательство Восточноукраинского государственного университета, 1995. - 120 с.

26. Кононов І.Ф. Орієнтації масової свідомості в інформаційному полі на Луганщині (1991 - 1994 рр.) // Лугань. Сборник научных трудов, посвященных 200-летию г. Луганска. - Луганск: Издательство “АО ЛКТ - Электроникс”, 1995. - С. 12 - 29.

27. Кононов И.Ф. Гуманистическое значение украинско-русского культурного синтеза в Донбассе // Человек. Время. Гуманизм. Сборник научных и публицистических статей / Научн. ред. Кононов И.Ф. - Луганск: Світлиця, 1998. - С. 18 - 34.

28. Кононов И.Ф. Донбасс как этнотерриториальная общность (Опыт изучения идентичностей в период общественного кризиса) // Константы. Альманах социальных исследований. - Херсон, 1999. - №1 (10). - С. 47 - 55.

29. Кононов І.Ф. Регіон як наукова проблема // Освіта Донбасу. - 2001. - №1(87). - С. 18 - 22.

30. Кононов І.Ф., Топольськов Д.М. Роль соціології регіонів в організації регіональної освіти // Вестник Херсонского государственного технического университета. - 2001. - №2. - С. 63 - 64.

31. Кононов И., Денщик В. Социальные и экологические последствия закрытия угольных шахт в восприятии населения шахтерских городов и поселков Луганской области // Всё. - Донецк, 2001. - №6 (21). - С. 20 - 24.

32. Кононов І. Інтеграція і регіоналізація в Європі: погляд з Уельсу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - №4. - С. 203 - 208.

33. Кононов І.Ф., Топольськов Д.М., Бородачов В.П. Україна та виклики регіоналізації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Випуск XXIX. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Том 1. - Львів - Луцьк: Вежа, 2001. - С. 181 - 187.

34. Кононов И.Ф. Отражение в общественном сознании жителей шахтерских городов и поселков Луганщины экологических последствий массового закрытия угольных шахт в ходе реструктуризации угольной промышленности // Рідна природа. - 2001. - №6. - С. 9 - 15.

35. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / Укладачі: Кононов І.Ф. (науковий редактор), Бородачов В.П., Топольськов Д.М. - Луганськ: Альма матер; Знання, 2002. - 664 с.

36. Кононов И.Ф. Информационное поле и ориентации массового сознания на Луганщине // Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі (теоретичні та методичні питання). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут соціології НАН України, 1994. - С. 220 - 222.

37. Кононов И.Ф. Национально-культурное самосознание жителей Луганщины // Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіонів та держави. Духовна культура, етнос, традиції населення історико-географічних регіонів України та засоби їх виявлення в сучасних умовах. Тези доповідей науково-практичної конференції “Регіони в незалежній Україні: пошук стратегії оптимального розвитку”. - Харків: ХДУ, 1994. - С. 103 - 104.

38. Кононов І.Ф. Конфліктне поле України та перспективи її розвитку // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези III Міжнародної науково-практичної конференції, 17 - 20 травня 1995 р. - Чернівці - Київ, 1995. - С. 203 - 206.

39. Кононов І.Ф. Соціальна напруженість та соціальні конфлікти в кризовий період // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції, 13 - 14 листопада 1997 р. - К.: ДОК -К, 1997. - С. 258 - 260.

40. Кононов И.Ф. Взаимодействие украинской и русской составляющих в культурной жизни Донбасса // Диалог украинской и русской культур. Материалы Международной научно-практической конференции. - К., 1997. - С. 196 - 200.

41. Кононов И.Ф. Роль Донбасса в украинско-русском культурном диалоге // Диалог украинской и русской культур в Украине. Материалы II Международной научно-практической конференции. - К., 1998. - С. 94 - 98.

42. Кононов И.Ф. Особенности самоидентификации и ценностные ориентации украинцев и русских в Донбассе // Диалог украинской и русской культур в Украине. Материалы III Международной научно-практической конференции. - К., 1999. - С. 137 - 143.

43. Кононов І.Ф., Косогова Т.М., Губська О.Л. Екологічне виховання як засіб соціального захисту населення Донбасу // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Матеріали науково-практичної конференції / За редакцією Кузубовської І.В., Миговича І.І. -Ч.1. - Ужгород: Видавництво УжДУ, 1999. - С. 347 - 350.

44. Кононов И.Ф. Украинско-русская доминирующая коалиция как фактор развития этнической структуры Украины // Диалог украинской и русской культур в Украине. Материалы IV Международной научно-практической конференции (9 - 10 декабря 1999 г., г. Киев). - К., 2000. - С. 191 - 195.

45. Кононов И.Ф. Этно-социальные и лингво-этнические процессы в современной Украине // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе. Материалы международного семинара. - Выпуск 1. - Луганск, 2000. - С. 261 - 267.

46. Кононов И.Ф., Топольсков Д.М. Регионализация в контексте становления постиндустриального общества // Глобализация, федерализм и региональное развитие. Сборник тезисов всероссийской конференции. - Тюмень: Издательство Тюменского гос. университета, 2001. - С. 29 - 31.

47. Кононов І.Ф. Регіон як суспільна реальність // Матеріали науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження вченого-краєзнавця П.І. Луцького. - Луганськ, 2001. - С. 75 - 78.

48. Кононов И.Ф. Культурный аспект социальной трансформации (Осмысливая опыт Донбасса конца XX - начала XXI века) // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе. Материалы международного семинара. - Выпуск. II. Часть II. Социальные науки. - Луганск - Цюрих - Женева, 2001. - С. 88 - 104.

49. Кононов І.Ф., Кононова Н.Б. Громади депресивних шахтарських міст Луганщини: перепони на шляху самоврядування та спроби їх подолати // Перспективи розвитку Луганщини в контексті екологічних проблем України та освіти. Погляд вчених, громадськості та молоді. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Луганськ, 2002. - С. 12 - 13.

50. Кононов И.Ф. Трансформация региональной системы в современном мире и проблема пространственного структурирования украинского общества // Третя Всеукраїнська соціологічна конференція “Проблеми розвитку соціологічної теорії”. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства. 18 квітня 2003 р., м. Київ. - К., 2003. - С. 275 - 278.

51. Кононов И.Ф. Общественное пространство и пространственные формы общественной жизни: возможности социологического анализа // Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція „Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні”. 21 травня 2004 року, м. Київ. - К., 2004. - С. 94 - 98.

АНОТАЦІЯ

Кононов І.Ф. Донбас в етнокультурних координатах України (соціологічний аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології Національної академії наук України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено соціологічному аналізу етнокультурної специфіки Донбасу, яка розглядається в регіональній системі України. Дослідження побудоване як теорія середнього рангу. Через аналіз випадку Донбасу робляться висновки щодо соціальної природи регіону, його місця в соціальному просторі, причин інтенсивного просторового морфогенезу в сучасних суспільствах. Конкретизується предмет соціології регіонів як спеціальної соціологічної дисципліни, завдяки регіональному підходу уточнюються поняття етносу, цінностей, поля масової комунікації. Розглядаються соціологічні передумови вдосконалення державної регіональної політики, програм розвитку етнокультурних спільнот в Україні.

Ключові слова: соціальний простір, регіон, глобалізація, регіоналізація, етнос, етнотериторіальна спільнота, цінність, комунікативна спільнота, мовна ситуація, самоорганізація.

Кононов И.Ф. Донбасс в этнокультурных координатах Украины (социологический анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев,2006.

Исследование посвящено социологическому анализу этнокультурной специфики Донбасса, которая рассматривается в рамках региональной системы Украины. Исследование построено как теория среднего уровня. На основании анализа случая Донбасса делаются выводы относительно социальной природы региона вообще, его места в социальном пространстве, причин интенсивного пространственного морфогенеза в современных обществах.

В связи с этим рассматривается сущность пространственного вызова, перед которым оказалась современная социология. Делаются выводы относительно причин пространственной нечувствительности основных парадигм социологического знания. Они усматриваются в том, что социология сложилась как теоретическое отражение перехода от традиционного общества к индустриальному. Это нашло закрепление на категориальном уровне социологического знания. Для индустриального общества присуща сильная универсалистская тенденция, через что пространственные особенности общественной жизни чаще всего рассматриваются как проявления архаики. Прогресс, как важнейшая мировоззренческая категория индустриального общества, также предполагал преодоление пространства, как препятствия на пути к человеческому всемогуществу. Внутреннее родство с концептом прогресса имел экономоцентризм индустриального общества. В этих координатах мышления пространство рассматривалось через проблему издержек производства. Современное человечество оказалось перед потребностью перехода к устойчивому развитию. Внепространственность социологического мышления лишает социологию роли лидера в осмыслении современных тенденций общественного развития. Ключевую роль в изменении облика социологии может сыграть изучение современного пространственного морфогенеза общества. Важнейшими его моментами являются глобализация и регионализация. В современном мире за порядком, образованным национальными государствами, все явственнее обозначается порядок, образуемый регионами разного уровня. Социология регионов превращается в точку прироста социологического знания. В диссертации конкретизируется предмет социологии регионов как специальной социологической дисциплины, изучающей пространственные локализации социальных практик.

Благодаря региональному подходу в работе уточняются понятия этноса, ценностей, поля массовой коммуникации. Показано, что регионы как структурные единицы сформировались в индустриальном обществе. До этого существовала иная пространственная морфология. В индустриальном обществе регионы стали основными субнациональными единицами, на уровне которых осуществлялась постоянная интерпретация национальных культур. Этническая структура этих обществ также существовала через региональное измерение. Это превратило нацию и в политическое единство, и в форму этнической жизни. Регионы существуют только в рамках региональных систем. Новые регионы появляются в случае появления в рамках региональной системы проблем, которые не могут быть решены традиционными способами. Так, Донбасс начал формироваться в связи с появлением у Российской империи особых интересов в бассейне Черного моря. Сформировался он как особый регион Украины к концу XIX в. в связи с массовой индустриализацией и возникновением миграционного механизма, направлявшего сюда примерно равные потоки переселенцев из украинских и российских губерний. Уже в тот период при взаимодействии украинцев и русских начали формироваться синтетические явления в культуре региона. Ядром его этнической структуры стала украинско-русская доминирующая этническая коалиция. Это нашло отражение в языковом поведении жителей, которое тяготеет к двуязычию. Билингвизм в Донбассе, будучи явлением массовым, пока имеет асимметричный характер. Ведущая позиция русского языка в Донбассе обусловлена историческими особенностями формирования региональной поселенческой структуры, когда выходцы из российских губерний селились преимущественно в заводских и рудничных поселениях, на основе которых формировались города. Выходцы из украинских губерний доминировали в селах. Это привело к формированию русскоязычного города и украиноязычного села. В настоящий момент внутренние закономерности региональной общности толкают к утверждению функционального украинско-русского двуязычия в Донбассе.

Показана роль культурных факторов адаптации населения региона к обстоятельствам социальной трансформации. Культурные особенности региона в диссертации рассматриваются как промежуточная переменная, опосредующая взаимосвязь независимой и зависимой переменных. Делаются выводы относительно роли социологии регионов в совершенствовании государственной региональной политики, программ развития этнокультурных общностей в Украине.

Ключевые слова: социальное пространство, регион, глобализация, регионализация, этнос, этнотерриториальная общность, ценность, коммуникативная общность, языковая ситуация, самоорганизация.

Kononov I.F. Donbass in the ethno-cultural coordinates of Ukraine (sociological analysis). - Manuscript.

Dissertation submitted for a scientific degree of a Doctor of Science in Sociology - specialty 22.00.04 - Special and Branch Sociologies. - Institute of Sociology of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2006.

This thesis is dedicated to a sociological analysis of ethno-cultural peculiarity of Donbass region, which is viewed within the framework of Ukrainian regional system. It is constructed like a theory of a middle rank. Through the analysis of a case of Donbass one makes conclusions about region's social nature, its position in the social scope, causes of the intense scope morphogenesis in modern societies. The paper gives concrete expression to the subject of sociology of the regions as a special sociological branch of science. By means of a regional approach one defines more precisely the notions of ethnos, values, field of mass communication. This thesis also examines sociological premises of improvement of the state regional policy, programs that promote ethno-cultural communities in Ukraine.

Key words: social scope, region, globalization, regionalization, ethnos, ethno-territorial community, value, communicative community, language situation, self-organization.

Размещено на Allbest.ru