Соціальна мімікрія як адаптивний спосіб життєдіяльності

Автор доводить, що мімікрійна поведінка як сукупність відповідних мімікрійних дій є специфічним різновидом соціальної поведінки, адже, залежно від кінцевої мети й умов реалізації, вона може являти собою як „власне соціальну поведінку”, так і „поведінкове формоутворення”. Регулятором мімікрійної поведінки є існування у свідомості мімікріанта та реалізація ним у соціумі одночасно двох ціннісно-нормативних систем: нелегітимної - особистісної (справжньої), яка приховується тому, що суперечить загальновизнаним стандартам, характеризується відсутністю морального стрижня, флуктуаційністю, не сприймається схвально соціальним оточенням, що не дозволяє йому досягати бажаної мети, і легітимної (псевдоціннісної для нього), яка реалізується в соціумі, оскільки відповідає суспільним експектаціям та є загальноприйнятною.

Засобами мімікріювання є соціальна роль-маска та імітаційна (така, що лише формально відповідає певному стандарту, зразку тощо) рольова гра. У потенційних мімікріантів схильність до хитрої гри - опанування й виконання все нових і нових маскувальних ролей - стає органічною потребою і згодом може перетворитися на спосіб життя.

Дослідження процесуального аспекту мімікрійної поведінки, свідчить про те, що мімікріант, зрозумівши загальновизнану в соціуму символічну систему норм, стандартів та інтеракцій, інтерпретує жести і дії членів соціуму, але при цьому не викриває своєї особистісної ціннісно-нормативної системи, яка не відповідає соцієтальній. На основі отриманих знань мімікріант пристосовує свої дії до дій інших людей, примушуючи їх пристосовуватися до власних учинків. У кожній окремій ситуації соціально-психологічне становище мімікріантів значно ускладнюється тим, що їм необхідно вдаватися до подвійної, а іноді й до численної гри, вони постійно знаходяться на межі викриття їх поведінкової та ціннісно-нормативної „несправжності”. Мімікріант лише імітує гру, тобто його гра несправжня, а бутафорна, оскільки є реалізацією чужої, “не особистісної ціннісно-нормативної системи”. За таких умов відстань від “Я” і “Не - Я” настільки збільшується, що значно поглиблює особистісну драму суб'єкта-носія мімікрії і може призвести до повної втрати особистості, відчуження від власного “Я”, врешті-решт, до соціального міметизму.

Засоби, якими користується мімікріант, реалізуючи свою мімікрійну діяльність, тільки тоді можуть мати бажаний для мімікріанта результат - увести в оману оточуючих, коли експресії - два потоки інформації: вербальний та візуальний (мімічний) - адекватно до змісту їх формалізують, щоб задовольнити фонові очікування соціуму, з'ясування яких є передумовою мімікріювання. Іншим кроком є рефлексивність, яка може забезпечити процес самоідентифікації, адже вона являє собою ідентифікацію експектацій мімікріанта з фоновими очікування середовища з метою “кристалізації” таких, що найбільш прийнятні для останніх, і, звісно, передбачає вибір (якщо фонові очікування властиві мімікріанту) та формування (якщо фонові очікування не властиві мімікріанту) таких особистісних фонових очікувань, які були б відомими правилами чи стандартами для оточуючих. І тільки після цього відбувається запровадження мімікрійної ідеї шляхом вербальної комунікації та візуального її оформлення. Відпрацьована схема соціальної взаємодії з урахуванням фонових очікувань („мовлення за правилами” і відповідне розуміння цього), з одного боку, дозволяє мімікріанту миттєво сприймати реакцію оточуючих на його гру і, відповідно, скористатися своїм „мовленням” як засобом переконання інших.

Таким чином, соціальний механізм процесу мімікріювання складається з сукупності взаємопов'язаних, синхронно діючих елементів (складових): мімікріантів; мети маскування; мотиваційних регуляторів мімікрійної поведінки; інформаційних експресій (вербальних і візуальних), що відповідають фоновим очікуванням того соціуму, до якого прагне адаптуватися мімікріант; зовнішніх атрибутів мімікрійної поведінки - соціальної маски-ролі та відповідній їй імітаційній грі; сукупності послідовних мімікрійних дій, що складають мімікрійну поведінку (діяльність) і здійснюються за допомогою відповідної соціальної технології, яка складається із таких основних фаз: 1) усебічного аналізу (соціодагностики) потенційним мімікріантом стану та особливостей зовнішньої ситуації, у якій він опинився випадково або прагне пристосуватися; 2) саморефлексії, що дозволяє йому виокремити не тільки особистісні бажання й прагнення, але й власні здібності та можливості щодо вибору адекватної до цієї ситуації маски-ролі, а також шляхів, засобів і процедур її реалізації; 3) створення структурно-функціональної технології (логічно-впорядкованого ряду процедур) маскувальних дій в обраній соціальній системі (тобто операційного механізму мімікріювання); 4) вибору обманних вербальних кодів, рухів тіла, одягу, конкретних дій і вчинків, через посередництво яких можливо реалізувати поставлену мету - увести в оману соціальне середовище; 5) власне мімікріювання в соціумі за допомогою уявно створеної маски-ролі та відповідної до неї імітаційної рольової гри; 6) здійснення зворотного зв'язку з об'єктами впливу та, при необхідності, удосконалення або оновлення маскувальної поведінки для продовження мімікріювання; 7) повторного мімікріювання з урахуванням результатів зворотного зв'язку з соціальним середовищем доти, доки не буде досягнута мета або зникне необхідність.

У п'ятому розділі „Соціальна мімікрія в сучасному українському суспільстві” обґрунтовано емпіричні показники фіксації соціальної мімікрії в життєвому світі людей, досліджено модернізацію її історичних типів у сучасних умовах і з'ясовано специфіку прояву в новітній період історії („перебудовчі” та пострадянські роки).

Для фіксації соціальної мімікрії в життєвому світі пропонують такі емпіричні показники, як: 1) оцінні судження про те, як часто оточуючі люди говорять одне, а думають по-іншому і з якою метою вони вдаються до “хитрої” маскувальної поведінки; 2) можливість людиною вільно висловлювати власні погляди; 3) експектації стосовно маскувальної або імітаційної поведінки людей; 4) оцінне судження про те, як часто життя змушує говорити одне, а робити зовсім інше; 5) преференції щодо адаптивного способу життєдіяльності в незвичних або несприятливих умовах; 6) оцінне судження про людей, які вдаються до маскувальної поведінки як адаптивного способу життєдіяльності; а також ряд індикаторів суспільних мімікрійних практик: непродуктивна для соціуму діяльність (економічна, політична, військова, професійно-трудова, соціально-побутова тощо), яка відбувається під виглядом реформ і нововведень, але лише імітує їх; інноваційна діяльність, що реалізується в межах певної соціальної системи під гаслами її вдосконалення, а насправді спрямовується на реконструкцію або реформацію її структури.

Результати соціологічних досліджень, що проводилися у Криворізькому регіоні, підтверджують об'єктивність існування соціальної мімікрії в різних сферах сучасного суспільного життя. Так, більшість людей, на думку респондентів, певною мірою схильна до приховування своїх справжніх думок, намірів, цілей (у 1990 р. їх було 72,2%; у 1994 р. - 56,3%; у 1998 р. - 65,3%; у 2002 - 68,7%; у 2003 - 84,4%).

У регіональному соціумі, за даними респондентів, кількість мімікрінів за період з 1990 р. до 2003 р. практично залишилася на однаковому рівні (до 47%), а кількість мімікрактів зросла майже на 9% (від 34,4% у 1990 р. до 43,1% у 2003 р.). Кожному другому опитаному властиві приписувальні експектації стосовно використання соціальної мімікрії: 52,5% опитаних підтримують мімікріантів (2003 р.), проте лише 33,8 % зізналися, що розуміють їх. Респонденти схильні використовувати соціальну мімікрію для виживання в небезпечних умовах у середньому в півтора рази частіше, ніж для досягнення успіху: 46,3% проти 31,1% (1990 р.); 45,5% проти 26,4% (1994 р.); 47,4% проти 32,4% (1998 р.); 58,1% проти 37,5% (2002 р.); 57,3% проти 42,4% (2003 р.).

Майже 40% респондентів визнають у своїх стосунках і взаємовідносинах з іншими людьми наявність передбачувальних експектацій стосовно мімікрії-гараздування і близько 70,0% - щодо мімікрії-захисту. Кожний другий опитаний радше обере розумне поєднання неприховування (відкритий шлях) і ситуативного приховування (мімікріювання) своїх справжніх намірів у небезпечних для життя умовах. Простежується тенденція до зменшення кількості респондентів, які ніколи не вдаються до мімікріювання: 10% у 2003 р. проти 14,6% у 1990 р.; люди стали або більш відвертими в самооцінці своєї моральності/аморальності і менш вразливими від громадської думки, або ж хитрішими стосовно висловлювання своїх думок і пристосування в сучасних інформаційно насичених умовах.

У дисертації представлено достатньо доказів про факти непродуктивної для соціуму економічної і політичної діяльності, що лише імітують реформи та нововведення і являють собою відповідні форми соціальної мімікрії.

Характерною властивістю соціальної мімікрії є те, що термін функціонування кожного її історичного типу не обмежується певною епохою, а з розвитком цивілізації він набуває нового змісту, модернізується, завдяки інтенсифікації людського розуму. А відтак у роботі аналізуються конкретні факти осучаснення її типів. Наприклад, ритуальна й магічна (чаклунська) мімікрії модернізуються в діяльності шоу-бізнесменів і так званих віщунів, екстрасенсів, ворожок, під машкарою яких часто досить вдало „працюють” аферисти. Набуває нового змісту міфічно-театралізована соціальна мімікрія. Міфи створюються, як правило, окремими політиками, посадовими особами або чиновниками, поширюються засобами масової інформації, знаходять своє місце серед різних верств населення. У процесі перерозподілу і привласнення національного багатства, що розпочався “ваучерною епопеєю”, мімікріанти поширювали безліч різного роду міфологем, які вводили в оману довірливих громадян, обкрадаючи їх матеріально і спустошуючи морально. За часів ринкових реформ у країні набули поширення фірми-мімікракти (фантоми), які існували лише на паперах і сприяли „відмиванню брудних” грошей. Інноваційна міфічно-театралізована мімікрія наявно простежується і в житті політичного українського істеблішменту (захоплюючі мімікрійні дійства, що розігруються у вищих ешелонах законодавчої та виконавчої влади, імітація політичних реформ тощо). Осучаснюється і містифікаторська соціальна мімікрія, характерна для численних релігійний сект, діяльність певної частини з яких є витончено замаскованою кримінально-мімікрійною діяльністю. У повсякденному житті пострадянських країн містифікаторська мімікрія допомагає адаптуватися до трансформаційних змін злочинцям, аферистам, шахраям, які під машкарою добросердя і порядності домагаються довіри з боку своїх потенційних жертв, а згодом чинять заздалегідь сплановані афери або злочини. Оновлений зміст революційно-романтичної мімікрії найбільш яскраво виявився не тільки в перші роки руйнації Радянського Союзу, а й нині має місце в діяльності окремих політичних партій, блоків та громадських організацій, які насправді не поділяють ту ідеологію, що проголошують. Ця мімікрія іноді має й ультрарадикальний характер, який виявляється в діяльності різного ґатунку націоналістичних угрупувань. Своєрідно виявляється інформаційно-модерністська мімікрія в інформаційних і психологічних війнах, що мають місце в міжнародній політиці окремих країн. Нові комунікативні технології, які стали можливими завдяки створенню Internet, значно поширюють межі реалізації його користувачами найрізноманітних мімікрійних вербальних кодів: від приховування свого справжнього прізвища до імітації будь-чиєї мови чи бренда будь-якої організації, фірми або підприємства. Інформаційно-модерністська мімікрія на індивідуально-особистісному рівні в сучасних умовах набула такого нового різновиду, який можна назвати „мімікрією компетентності”. Складність (фактично неможливість) ідентифікацій людей в умовах багатогранності та багатовимірності сучасного світу й породжує потребу в мімікрії.

Аналізуючи прояви соціальної мімікрії в новітній період історії, автор обґрунтовує такі її специфічні особливості: здатність забезпечувати функціональну стабілізацію суспільства (мімікрійна законодавча влада забезпечувала відносну стабільність структури радянської системи, користуючись наданими їй привілеями); своєрідну легітимізацію (у пострадянські часи мімікрійні дії (у цілому або частково) в багатьох сферах життєдіяльності стандартизувалися і практично ставали нормативними); метаморфізм (кожна з її змістовних форм могла за власним бажанням її носія перетворюватися на іншу; ”протеєвізм” (наявність у мімікріантів ситуативного арсеналу ролей-масок для різних форм і різновидів соціальної мімікрії на „кожен день з відповідними для них вербальними кодами та поведінковими атрибутами); а також спадкоємність (поколіннями успадковується не тільки життєво конструктивний та ціннісно-моральний досвід попередніх поколінь, а й уся його поліваріативна гамма - з пристосувальними способами, соціальними ролями та масками, хитрими та гнучкими моделями виживання в соціально несприятливих або небезпечних умовах).

У висновках узагальнено результати і підведено головні підсумки дослідження соціальної мімікрії як явища і як соціологічної категорії. Головним здобутком дисертації є розробка концепції соціальної мімікрії в контексті соціологічної науки. Основу цієї концепції складає узагальнення суспільного досвіду, результатів емпіричних досліджень, що відображають об'єктивні закономірності виникнення, розвитку і функціонування соціальної мімікрії як специфічного адаптивно-адаптуючого способу життєдіяльності, сутність якого полягає в опосередкованості дії, свідомому намірі людини (групи) вибірково уподібнюватися соціальному оточенню з метою виживання або досягнення успіху через приховування своєї істинної системи ціннісних орієнтацій та справжніх намірів.

Для вирішення цієї проблеми з'ясовано ґенезу, зміст, поняттєвий апарат, структуру, типологізацію соціальної мімікрії за різними ознаками, механізм її функціонування і доведено, що вона є універсальним соціальним феноменом. Зокрема здійснено експлікацію поняття „соціальна мімікрія” як ситуативно модифікованої атрибутивної властивості людини, що пов'язується з „хитрощами розуму” - зі спрямуванням її дій і вчинків на таке зіткнення сторонніх сил, наслідки якого відповідають її намірам і цілям; концептуалізовано її поняттєвий апарат, базовими категоріями якого є хитрість, хитромудрість, подвійна мораль, амбівалентність, імітація, соціальна роль-маска, імітаційна рольова гра. Соціальна мімікрія, виявляючись у суспільному житті через такі форми, як мімікрія-захист, мімікрія-гараздування, соціальний міметизм, є не різновидом адаптації, а одним із способів її формування, структурування та функціонування. Саме в ситуації адаптивної поведінки невід'ємна властивість людини - хитрість розуму модифікується в соціальну мімікрію, яка тим самим виконує інструментальну роль (конструктивну чи деструктивну, функціональну чи дисфункціональну) у пристосуванні людини до певних соціальних умов. За рівнем функціонування соціальна мімікрія може виявлятися як індивідуально-особистісна чи соціально-групова; терміном дії - епізодична, ситуативна або стаціонарна; з'ясовано особливості їх функціонування в різних сферах життєдіяльності людей.

Обґрунтовано, що мімікріанти діють завжди свідомо, цілераціонально, прагматично, регулюючись одночасно двома протилежними ціннісно-нормативними системами: прихованою („закритою” через її нелегітимність) і „відкритою” (суспільно-визнаною), яку вони прагнуть реалізувати у соціумі, водночас не поділяючи її. Мімікрійна поведінка здійснюється через соціодіагностику її суб'єктом смислових значень соціальних дій як окремих людей так і груп в цілому, а також завдяки інформаційнім експресіям (вербальним та візуальним), які відповідають фоновим очікуванням того соціуму, до якого прагне адаптуватися мімікріант і зовнішнім атрибутам: соціальній масці-ролі, імітаційній рольовій грі з відповідними їм мовленнєвими та мімічними інструментами реалізації. Визначено, що соціальний механізм мімікрійної поведінки реалізується за допомогою соціальної технології мімікріювання; апробовано емпіричні показники соціальної мімікрії, які засвідчують, що в регіональному соціумі в сучасних умовах простежуються тенденції до зростання фактів використання соціальної мімікрії як життєрятівного або гараздувального способу адаптації до суспільних змін.

У сучасних умовах соціальна мімікрія (її форми, різновиди, типи) набуває нового змісту, модернізується, тож запропонована в роботі її концепція збагачує соціологію новими науковими ідеями, що сприятимуть розумінню та поясненню специфіки мімікрійних практик людей в трансформаційні періоди та кризові стани і розкриває нові перспективи дослідження хитрості розуму та її ролі в пошуках шляхів виживання й пристосування.

Список публікацій

1. Лобанова А.С. Феномен соціальної мімікрії. - К.: Інститут соціології НАН України, 2004. - 300 с.

2. Лобанова А. Соціальна мімікрія як адаптивний спосіб життєдіяльності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 2. - С. 44_53.

3. Лобанова А. Псевдоменеджмент // Персонал: Науковий журнал. - 1999. - № 6. - С. 30-35.

4. Лобанова А.С. Соціальна мімікрія як ситуативно модифікована атрибутивна власність людини // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2001. - № 527. - С. 26-32.

5. Лобанова А.С. Механізм функціонування соціальної мімікрії // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 26. - Запоріжжя, 2002. - С. 196_205.

6. Лобанова. А.С., Прилипенко В.Д. Інфлайтність як провідна ідея наступної виборчої кампанії в Україні // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2002. - № 1 (21). - С. 27-31.

7. Лобанова А.С. Поняттєвий апарат соціальної мімікрії: теоретико-методологічне обґрунтування // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 30. - Запоріжжя, 2003. - С. 213-222.

8. Лобанова А.С. Значення соціальної мімікрії в суспільному житті // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 32. - Запоріжжя, 2003. - С. 219_226.

9. Лобанова А. Індивідуально-особистісний та соціально-груповий рівні соціальної мімікрії: теоретико-методологічний аспект // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - № 4. - С. 139-149.

10. Лобанова А.С. Просторово-часовий вимір соціальної мімікрії // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 33. - Запоріжжя, 2003. - С. 202_210.

11. Лобанова А.С. Теоретико-методологічне обґрунтування засобів соціального мімікріювання // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. - Харків: Вид. центр ХНУ ім. В.Н.Карабіна, 2003. - С. 42-45.

12. Лобанова А.С. Соціальна технологія мімікріювання // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2004. - № 1 (33) - С. 102-106.

13. Мокряк В.Л., Лобанова А.С. Формування системи соціодіагностичного моніторингу динаміки трудового потенціалу Кривбасу // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2003. - № 2 (28). - С. 70-73.

14. Лобанова А.С. Емпірична фіксація проявів соціальної мімікрії в суспільстві: пошук методологічного підходу // Перспективи. Науковий журнал. - Одеса. - 2003. - № 2-3 (22-23). - С. 27-32.

15. Лобанова А.С. Специфіка прояву соціальної мімікрії в „перебудовчі” і пострадянські часи // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 34. - Запоріжжя, 2003. - С. 225-233.

16. Лобанова А.С. Історичні типи соціальної мімікрії // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2003. - № 5 (31). - С. 113-118.

17. Лобанова А.С. Особливості функціонування соціальної мімікрії в економічній та політичній сферах сучасного українського суспільства // Вісник Дніпропетровського університету. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ. - 2003. - № 9. - С. 176-181.

18. Лобанова А.С. Регуляція мімікрійної поведінки в контексті соціологічної теорії // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2003. - № 6 (32). - С. 99-103.

19. Лобанова А.С. Адаптивні властивості мімікрійного процесу // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 35. - Запоріжжя, 2004. - С. 169_177.

20. Лобанова А.С. Мімікрійний синдром громадської думки електорату // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2004. - № 2 (34). - С. 92-97.

21. Лобанова А.С. Суб'єкти-носії соціальної мімікрії: визначення і загальна характеристика // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 36. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - С. 181-188.

22. Лобанова А.С. Модернізація історичних типів соціальної мімікрії в сучасному українському суспільстві // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Гол. ред. О.П.Степанов. - Вип. 1. - К.: НАУ, 2003. - С. 488-495.

23. Лобанова А.С. Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті // Український соціум. Науковий журнал. - 2003. -№ 1 (2). - С. 46_53.

24. Лобанова А.С. Социальная мимикрия: морально-етический аспект // Актуальні проблеми духовності: Зб. наук. доповідей / Гол. ред. Т.А.Хорольська. - Вип. 2. - К. - Кривий Ріг, 1997. - С. 365-367.

25. Лобанова А.С. Социально-мимикриационные модели поведения в кризисные периоды жизни общества // Версии антропоцентризма: Материалы III межд. симп. „Человек: язык, культура, Познание” / Под ред. А.М.Холода. - Кривой Рог - М.: Биб-ка „Саксагани”, 1999. - С. 34-42.

26. Лобанова А.С. Феномен соціальної мімікрії в суспільстві, що трансформується // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -1999. - № 2 (4). - С. 109-111.

27. Лобанова А.С. Скрытая безработица как форма социальной мимикрии в украинском обществе // Produktivnosc Ronku rencyjnosc integracja / Pr. zbiorowa pod redak. nauk. J. Jagasa. - Opole: Un-t opolski, 1999. - C. 107-113.

28. Лобанова А.С. Социально-мимикрические модели имиджа // Проблемы имиджелогии: Материалы I межд. конф. / Под ред. А.М.Холода. - Кривой Рог, 2000. - С. 47-56.

29. Лобанова А.С. Сущность и формализация социальной мимикрии в контексте синергетики // Синергетика в современном мире: Сб. докл. межд. научной конф. - Белгород: Изд-во БЕЛГСТАМ, 2000. - С. 197-201.

30. Лобанова А.С. Особливості моральної свідомості соціальних суб'єктів-мімікрантів // Актуальні проблеми духовності: Зб. наукових праць. - Вип. 3. - Кривий Ріг: Мінерал, 2000. - С. 314-322.

31. Лобанова А.С. Специфика социальной мимикрии как адаптивного способа жизнедеятельности людей // Інформоенергетичні технології адаптивних процесів життєдіяльності на початку III тисячоліття: Зб. наукових праць. - К. - Кривий Ріг: ЗАТ „ЗТНВФ „КОЛО”, 2001. - С. 106-114.

32. Лобанова А.С. Структурна функціональність соціальної мімікрії // Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Зб. наук. праць. - К.: ІС НАН України, 2002. - С. 283_287.

33. Лобанова А.С. Імітаційність як характерна риса трансформації соціально-економічних інститутів в України // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наук. доп. і повідомлення III Всеукраїнської соціол. конф. / Соціол. асоціація України, Ін-т соціології НАН України / За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. - К., 2003. - С. 86_90.

АНОТАЦІЇ

Лобанова А.С. Соціальна мімікрія як адаптивний спосіб життєдіяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2004.

У дисертації вперше подано розгорнутий теоретичний та емпіричний аналіз соціальної мімікрії. Розкрито її сутність, зміст, досліджено ґенезу і механізм функціонування в суспільному житті, розроблено поняттєвий апарат, здійснено типологізацію, схарактеризовано особливості модернізації її історичних типів в умовах трансформації. Доведено, що соціальна мімікрія є універсальним соціальним феноменом. Як ситуативно модифікована атрибутивна властивість людини вона поєднує в єдине ціле хитрість її розуму зі специфікою прояву в критичних для неї умовах або ситуаціях. Будучи одним із способів формування, структурування та функціонування адаптивної поведінки людини (групи), соціальна мімікрія виконує інструментальну роль (конструктивну чи деструктивну, функціональну чи дисфункціональну) у пристосуванні її до певних соціальних умов.

Ключові слова: адаптація, соціальна мімікрія, хитрість розуму, імітація, подвійна мораль, маскування, рольова гра.

Лобанова А.С. Социальная мимикрия как адаптивный способ жизнедеятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2004.

В диссертации впервые представлен развёрнутый теоретический и эмпирический анализ социальной мимикрии как специфического способа адаптивного поведения людей. Выявлены её сущность, содержание, генезис и механизм функционирования в различные периоды общественной жизни, разработан понятийный аппарат ёё теории, осуществлена типологизация, апробирована система эмпирических показателей, охарактеризованы особенности модернизации исторических типов в условиях трансформации и кризисных явлений.

Доказано, что социальная мимикрия является объективно существующим универсальным социальным феноменом, так как имеет свою пространственно-временную инвариантность; определённые исторические типы (ритуальный, магический (колдовской), мифично-театрализованный, мистификаторский, революционно-романтический и информационно-модернистский); носит всеобщий характер: имея аналоги в природном мире (биологическая и фенотипическая мимикрии), функционирует и в человеческом обществе, зародившись в первобытном и модернизируясь на последующих этапах его развития. Сущность социальной мимикрии состоит в том, что она является ситуативно модифицированным атрибутивным свойством человека, которое соединяет в одно целое хитрость разума и специфику её проявления в критических, опасных и сложных для человека условиях или в ситуациях, которые способствуют достижению ним успеха, преуспевания. Хитрость ума в ситуации адаптивного поведения модифицируется в социальную мимикрию, которая, в свою очередь, исполняет инструментальную роль в приспособлении человека к определённым социальным условиям или ситуациям и может функционировать в одной из таких форм: мимикрия-защита, мимикрия-преуспевание или социальный миметизм.

Выявлено, что в контексте социологической теории социальная мимикрия эксплицируется базовыми понятиями, как имитация, хитрость ума, хитромудрость, двойная мораль, амбивалентность, социальная маска-роль, имитационная ролевая игра. В зависимости от конечной цели субъекта-носителя (мимикрианта: мимикрина, мимикракта, социального миметита), социальная мимикрия может функционировать практически во всех сферах жизнедеятельности общества, как на индивидуально-личностном, так и на социально-групповом уровне и носить функциональный или дисфункцинальный, конструктивный или деструктивный характер.

В работе обосновано, что социальная мимикрия является социальным процессом и в пространственно-временном измерении реализуется путём индивидуальных или групповых социальных практик, которые объективируются то ли эпизодически, то ли ситуативно, то ли стационарно. Регуляторами мимикрического поведения есть существование в сознании мимикрианта одновременно двух ценностно-нормативных систем: нелегитимной - личностной (настоящей), которая прячется потому, что противоречит общепринятым стандартам, характеризуется отсутствием морального стержня, флуктуационностью, не одобряется социальным окружением и легитимной (псевдоценносной для него), которая реализуется в социуме, потому, что она отвечает общественным экспектациям и является общепринятой.

Для фиксации социальной мимикрии в жизненном мире предлагается использовать такие эмпирические показатели: оценочное суждение о том, как часто окружающие говорят одно, а думают другое; возможность свободно высказывать собственное мнение; оценочное суждение о том, с какой целью люди используют “хитрое” маскировочное поведение; экспектации относительно маскировочного или имитационного поведения людей; оценочное суждение о том, как часто жизнь заставляет говорить одно, а делать совсем другое; предпочтения относительно адаптивного способа жизнедеятельности в непривычных или опасных условиях; оценочное суждение о людях, которые мимикрируют с целью адаптации, а также непродуктивная для социума деяльность, которая имитирует реформы и нововведения и инновационная деяльность, которая реализуется в рамках существующей социальной системы под девизом её усовершенствования, а в действительности ориентируется на реконструкцию или реформацию её структуры. Выявив специфику модернизации и особенности функционирования различных форм и типов социальной мимикрии в новейший период истории, автор делает вывод о том, что при определённых условиях социальная мимикрия может переродиться в социомутацию, когда „Я-мимикрианта” срастается с маской-ролью, полностью утрачивая при этом самоидентификацию. Представленная в диссертации концепция социальной мимикрии обогащает социологию новыми научными идеями об адаптационных процессах и раскрывает широкие возможности для дальнейших исследований имитационных социальных ролей, осуществляемых при помощи хитрости ума.

Ключевые слова: адаптация, социальная мимикрия, хитрость ума, имитация, двойная мораль, маскировка, ролевая игра.

Lobanova A.S. Social mimicry as adaptive way of vital activity. - Manuscript.

Dissertation for doctor's degree of Sociology Sciences on speciality 22.00.04 - special and branch sociologies, Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kуiv, 2004.

For the first time in the dissertation detailed theoretical and empirical analysis of social mimicry was given. It was shown its essence, content, the genesis and functioning mechanism at social life were investigated, conceptual apparatus was worked out, typologisation was realized, modernization peculiarities of its historical types under transformation conditions were characterized. It was proved that social mimicry is an universal social phenomenon. As situationally modified attributive virtue it united into a single whole the slyness of man's intellect and demonstration specificity under critical conditions or in the situations. As a method of forming, structuring and functioning of adaptive behavior of man (group) social mimicry fulfils an instrumental role (constructive or destructive, functional or dysfunctional) on its adaptation to certain conditions.

Key words: adaptation, social mimicry, intellect slyness, imitation, double standard, masking, role game.

Размещено на Allbest.ru