Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

13.00.05 - соціальна педагогіка

УДК 371:362.86

Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Лактіонова Галина Михайлівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться “ 12 ” листопада 1999 p. o 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 252053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, 4-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий “ 9 ” жовтня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Легкий М.П.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Однією з характерних ознак розвитку світового співтовариства в останні десятиліття є посилення уваги до жіночих проблем. Про це, зокрема, свідчать визнання прав жінок як винятково важливої складової частини прав людини, розробка та прийняття Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979), проголошення ООН Міжнародного року жінки (1975), Десятиліття жінки (1976-1985), проведення міжнародних та всесвітніх конференцій, присвячених розгляду питань становища жінок у суспільстві.

У зв'язку з посиленням жіночого руху в 60-х роках XX століття в органах державного управління країн Заходу з'являються структури, на які покладається обов'язок захищати права жінок, починається розробка та реалізація національних жіночих програм, зростає кількість жіночих неурядових організацій, об'єднань, наукових центрів, що досліджують жіночі проблеми. Водночас створюються додаткові робочі місця, спеціальні інформаційні видання, розгалужена система соціальних служб для жінок.

Однак, незважаючи на певні досягнення, жінки й сьогодні залишаються захищеними, їх життя сповнене багатьох гострих проблем. Суспільству майбутнього століття належить зробити наступні кроки для розширення прав та можливостей жінок, які складають половину людства. На IV Всесвітній конференції у Пекіні (1995) зазначалося, що для кращого майбутнього необхідно надихнути "нове покоління жінок та чоловіків до спільної праці, спрямованої на будівництво більш справедливого суспільства... Через це принцип рівності жінок та чоловіків повинен стати органічним елементом процесу соціалізації".1 Таким чином, інститути виховання молоді, в тому числі заклади освіти та соціальні служби, в своїй діяльності покликані вирішувати нові завдання, що набули актуальності й впливають на майбутнє.

На відміну від Заходу в колишньому СРСР вважалося, що соціалізм гарантує рівноправність чоловіків та жінок вже самим фактом свого існування. Жінці відводилися дві основні ролі - "трудівниці" та "матері", що, як правило, збігалися. Їх виконання призводило до подвійного навантаження в умовах відсутності належних умов побуту, сфери обслуговування та соціальної допомоги. Задекларована рівноправність на практиці оберталася витискуванням жінок на периферію політичного та економічного життя, "фемінізацією" окремих галузей з низькою оплатою праці, погіршенням стану здоров'я жінок та їх психологічного самопочуття, зростанням масштабів соціальних проблем, багато з яких були "закритими" (наприклад, аборти, раннє материнство, жіноча злочинність, проституція, насильство, сексуальна експлуатація). Наявність цих проблем не визнавалася, вони не досліджувались і не знаходили свого розв'язання на державному рівні.

Протягом декількох десятиліть у колишньому СРСР серед цілей та завдань системи народної освіти мета формування як жіночої, так і чоловічої особистості не , розглядалася. Держава піклувалася про формування "громадян", "працівників", "представників нової спільності - радянського народу" і виступала замовником безстатевого виховання. Ні на теоретичному, ні на практичному рівнях не враховувалося, що дівчатка, юнки, молоді жінки мають свої специфічні фізіологічні, демографічні, соціально-психологічні, соціокультурні характеристики й суттєві проблеми соціалізації. Не було також системи державних та недержавних соціальних служб, спеціальних програм для жінок, що мали б за мету надання їм допомоги та підтримки.

Протягом останніх років у соціально-політичному, економічному, культурному житті відбулися суттєві зміни (усвідомлення та визнання у суспільстві актуальності жіночих прав та проблем, створення державних структур та заснування цілого ряду неурядових організацій, спрямованих на поліпшення становища жінок), але у сфері освіти та соціально-педагогічної роботи зрушення досить незначні. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). Закони "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту", розроблені на їх основі регіональні програми, чинна нормативно-правова база та освітянська статистика, як і раніше, залишаються безстатевими. Внаслідок цього значний потенціал закладів освіти, соціальних служб як агентів соціалізації використовується не повною мірою.

Особливої гостроти набула сукупність суперечностей між:

- декларуванням рівноправності жінок і чоловіків, проголошеною у міжнародних документах, які ратифіковані Україною, і реальною тенденцією до обмеження можливостей участі жінок у керівництві державою, у досягненні високого соціального статусу, економічної незалежності;

- визнанням важливості реалізації творчого потенціалу жінок як рушійної сили забезпечення сталого розвитку світового співтовариства і реальним "вимиванням" жінок, у тому числі й жіночої молоді, на периферію суспільно-політичного та економічного життя;

- спробами органів державної влади та управління створити цілісну концепцію соціальної підтримки жінок й відсутністю системи та механізмів її реалізації;

- недостатніми темпами розвитку соціальних служб для жінок, наукових структур, котрі досліджували б жіночі проблеми і розробляли обгрунтовані рекомендації щодо їх розв'язання; безстатевістю державної статистики;

- проголошенням необхідності інвестувати кошти у формальну та неформальну освіту, професійну підготовку дівчат та жінок як пріоритету в державній політиці, що характеризується винятково високою соціальною та економічною віддачею, і фактичною нерозвиненістю системи жіночої освіти, обмеженістю спеціалізованих освітніх та просвітницьких програм, які базуються на тендерних підходах;

- ігноруванням та нівелюванням статі у педагогічній практиці, обмеженням її традиційно вузькими сферами професійного навчання;

- необхідністю відмови від стереотипних патріархальних уявлень про жінок, систему їхніх життєвих цінностей та практикою зображення жінок у спотвореному, принизливому вигляді у засобах масової інформації. Це негативно позначається на становищі жінок, знижує їхню самооцінку, блокує готовність до самореалізації й погіршує психологічне самопочуття, породжує невдоволення своєю статтю.

У доповіді ЮНІСЕФ "Жінки в перехідний період" зазначається, що дискримінація жінок стримує розвиток держав так само, як вона гальмує прогрес для дівчат, жінок, їхніх сімей. Рівність не можна нав'язувати згори, як це було при соціалізмі, але вона також не може існувати в умовах нічим не регульованого ринку.

Науково обгрунтована державна політика стосовно жінок у нашій державі тільки починає складатися. На сьогодні майже немає відпрацьованих наукових підходів щодо обгрунтування теоретико-методичних основ соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю, окрім поодиноких досліджень. Історико-педагогічний аспект жіночої проблематики представлений у дисертації Л.В.Применко (1994), присвяченій порівнянню систем жіночої освіти України та Франції в XVIII - першій чверті XX століття. Окремі проблеми виховання дівчат висвітлено у монографії Т.С.Гурлєвої "Дівчина-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності" (1997). Процеси статеворольової соціалізації, зміни в сексуальній поведінці сучасної молоді, в тому числі жіночої, вивчають Б-В.Ворник, Т.М.Говорун. Медико-соціальні проблеми дівчат досліджують З-А-Шкіряк-Нижник, Е.І-Непочатова-Курашкевич.

Дослідження обраної теми зумовило необхідність вивчення оригінальних теоретичних праць зарубіжних фахівців з питань психофізіологічного та сексуального розвитку підлітків та жіночої проблематики (М.Кле, М.Богачевська-Хомяк, Дж-Віткін, С.Еванс, Дж-Ландрам та ін.). Особливе значення мало ознайомлення з добре відомими на Заході працями Сімони де Бовуар, Бетгі Фрідан, Карен Хорні. Важливими для дослідження стали спеціальні видання з соціальної роботи (насамперед, "Енциклопедія соціальної роботи" в 3-х томах, що знайомить з американським досвідом)3, а також журнали, інформаційні бюлетені з жіночої проблематики, більшість яких мають незначний тираж ("Женщина плюс...", "Вн й мн", "Діалог різноманітностей", низка інформаційних матеріалів Жіночого Консорціуму ННД-США). Особливий інтерес для дослідження становили праці російських дослідників (С-Айвазова, В. Геодакян, В. Каган, І.Кон та ін.).

Теоретична нерозробленість, відсутність спецкурсів з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців і науково-методичних рекомендацій для батьків, педагогів, громадських жіночих, молодіжних організацій, а також органів державної влади і управління негативно впливають на розв'язання нагальних проблем соціалізації жіночої молоді, призводять до значних втрат як окремих особистостей, так і суспільства в цілому. В сучасних умовах у вирішенні означених проблем переважають застарілі стереотипи, механічне перенесення зарубіжних методик на наш грунт без урахування особливостей національної культури, сучасної ситуації.

Зростання кількості великих міст є сталою тенденцією суспільного розвитку. Дві третини сучасного населення України проживає у містах, спосіб життя в яких зумовлює характер процесу соціалізації, у зв'язку з чим дослідження жіночої проблематики з урахуванням факторів середовища набуває особливого значення і в теоретичному, і в практичному аспектах. Крім того, існує нагальна потреба в аналізі соціальних програм для дівчат в Україні на першому етапі становлення і розвитку системи соціальних служб для молоді, а також в переосмисленні вітчизняного і зарубіжного досвіду роздільної освіти, котрий для багатьох країн, серед яких Англія, США, продовжує залишатися реальністю.

Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження "Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста".

Дана дисертація є частиною комплексної теми "Різнорівнева педагогічна підготовка в університетах", яка досліджувалась кафедрою педагогіки Київського університету імені Тараса Шевченка протягом 1994 - 1998 pp.

Об'єкт дослідження -- соціалізація жіночої молоді в умовах великого міста.

Предмет дослідження - тенденції, закономірності, основні напрями, зміст і форми організації соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста.

Мета дослідження - виявити тенденції та закономірності соціалізації жіночої молоді в умовах великого міста; обгрунтувати й експериментальне перевірити авторські моделі соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю; розробити науково-методичні рекомендації для органів державної влади і управління, закладів освіти різних рівнів акредитації, а також для соціальних служб для молоді та неповнолітніх.

Концепція дослідження. Соціально-педагогічна робота з жіночою молоддю є феноменом, виникнення та розвиток якого зумовлюються сукупністю демографічних, економічних, соціальних, етнонаціональних, сопіокультурних чинників. Жіноча молодь з властивими їй демографічними, соціально-психологічними, соціокультурними характеристиками, як і молодь в цілому, не є уніфікованою, цілісною підгрупою. Соціально-педагогічна робота з жіночою молоддю передбачає необхідність усвндомленнч сутності та специфіки процесу жіночої соціалізації основі зіставлення різних теоретичних підходів, що вже впроваджені чи мають реальні шанси на вихід у практику.

Метою соціально-педагогічної роботи є процес формування жіночої особистості на основі навчання і виховання, засвоєння соціальних ролей, набуття суспільного та власного досвіду, саморозвитку і самореалізації, досягнення психофізіологічної та соціальної зрілості. Специфіка процесу соціалізації жіночої особистості визначається психофізіологічними та соціокультурними факторами, історичним та національним контекстами, домінуючими уявленнями про роль жінки у суспільстві, реальним економічним та соціальним статусом, регіональними особливостями та відмінностями життєвого середовища. Процесу соціалізації в умовах великого міста властивий ряд суперечностей, пов'язаних з умовами життя, що створюють як додаткові можливості для розкриття творчого потенціалу особистості, так і труднощі, складні проблеми в жіночій соціалізації.

Велике місто у порівнянні з сільськими населеними пунктами та малими містами має безперечні переваги, широкі можливості для життєвого самовизначення, вибору форм здобуття освіти, професії, дозвілля, способу життя, партнерів та друзів. Як правило, у великих містах прискорені темпи фізіологічного дозрівання, швидше формується здатність адаптації до нових науково-технічних досягнень. Водночас велике місто ускладнює процес життєвого самовизначення, для здійснення якого потрібні певний рівень компетентності, набуття навичок поведінки, що гарантують збереження психофізіологічної сталості особистості. Суперечності великого міста позначаються на характері процесу соціалізації, що потребує врахування у практичній діяльності найважливіших інститутів соціалізації, якими є заклади освіти та соціальні служби.

Проблеми жіночої соціалізації, спектр яких постійно розширюється, можуть частково чи повністю розв'язуватися завдяки створенню цілісної системи соціальної підтримки, що сприяє розвиткові та подальшому використанню творчого потенціалу жінок і водночас забезпечує різноманітні форми допомоги в кризових чи проблемних ситуаціях.

Історичний і сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить про те, що жіноча освіта відігравала і відіграє роль найвпливовішого інституту соціалізації. Рівень жіночої освіти, за даними аналітичних досліджень, корелює з рівнем дитячої та материнської смертності, репродуктивного здоров'я та загальним рівнем задоволення життям. Існує необхідність розробки та впровадження гнучких моделей формальної та неформальної неперервної освіти з урахуванням особливостей різних категорій жінок, а також поширення освітніх та просвітницьких програм, зорієнтованих на тендерне виховання представників обох статей, котре передбачає формування нових принципів побудови відносин між чоловіками та жінками.

Розробка і впровадження комплексу ефективних соціально-педагогічних технологій, спрямованих на формування жіночої особистості, профілактику негативних явищ, є пріоритетом на шляху пошуків вирішення проблем соціалізації визначеної молодіжної підгрупи.

Основні положення концепції відображені в гіпотезі дослідження: соціально-педагогічна робота з жіночою молоддю в умовах великого міста буде ефективною за умов реалізації її науково обгрунтованих концепцій, які враховують сукупність соціально-економічного, психофізіологічного, культурологічного, екологічного та інших аспектів, що впливають на процес соціалізації жіночої особистості, а також досягнення світового та вітчизняного досвіду організації соціальної роботи з жінками та освіти дівчат і жінок. Системне дослідження феномену сопіально-педагогічної роботи з дівчатами-підлітками і юнками в умовах великого міста потребує створення цілісного концептуального підходу до визначення її сутності й специфіки, розробки та апробації соціально-педагогічних моделей, які сприятимуть успішній соціалізації' різних категорій жіночої молоді.

Завдання дослідження:

1. Теоретично обгрунтувати сутність поняття "жіноча молодь" як суб'єкта та об' єкта соціально-педагогічної роботи.

2. Здійснити порівняльний аналіз теоретичних концепцій жіночої соціалізації, в тому числі психоаналітичних та неопсихоаналітичних, феміністичних.

3. Визначити тенденції, закономірності та особливості процесу жіночої соціалізації в сучасних умовах.

4. Виявити чинники впливу великого міста на процес соціалізації жіночої особистості.

5. Обгрунтувати основні напрями, зміст і форми організації діяльності соціальних служб для жінок в умовах великого міста.

6. Виявити можливості жіночої освіти як інституту соціалізації та визначити перспективи розвитку соціально-педагогічного потенціалу жіночої освіти.

7. Розробити та експериментально перевірити авторські моделі соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю.

8. Обгрунтувати теоретичні засади, розробити та експериментально перевірити методику організації соціально-педагогічної роботи з жінками в умовах великого міста.

9. Розробити рекомендації щодо використання прогресивних ідей вітчизняного та зарубіжного досвіду у соціально-педагогічній роботі з жіночою молоддю в нових соціально-економічних умовах розвитку України.

Загальна методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, який поєднує положення теорії пізнання, теорій особистості, соціалізації особистості у полікультурному просторі, діалектичний взаємозв'язок явищ і процесів, ідеї сучасної філософії освіти, нової парадигми виховання, гуманізації неперервної освіти, урбаністичних теорій, теорій соціальної роботи, концепцій соціальної стратифікації, сексуальних та тендерних ролей, впливу інформаційно-технологічної революції на розвиток світового співтовариства.

Теоретичну основу дослідження становлять положення :

- теорії соціалізації, в тому числі жіночої соціалізації (Е.Барш, І.Бех, С.де Бовуар, 'Б-Братусь, Л-Виготський, В.Войтко, Ф-Дальто, В-Каган, М.Кле, І.Кон, Дж.Ландрам, ; М.Мід, Е.Остров, Д.0ффер, В.Сухомлинський, К.Хорні, Б.Фріден, Е. Еріксон та ін.);

- теорії статевого диморфізму (В-Геодакян), порівняльної психології (Б.Заззо, Р. Заззо), жіночої психології ( К.Хорні, Е. Дейч);

- феміністичні концепції (С-Айвазова, С.де Бовуар, Б.Фридан);

- урбаністичні теорії, а також теорії про вплив міста на формування особистості (н.аітов, С.Алексєєва, М.Вебер, Л-Виготський, Г.Зіммель, М.Тітма);

- культурологічні теорії (М. Бахтін, В. Біблер, Б.Ліхачов);

- теорії сучасної філософії освіти (В.Андрущенко, Г.Асмолов, І.3язюн, В-Кремень, В.Лутай, М-Ругкевич);

- концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах (А-Алексюк, С.Гончаренко, Н-Ничкало, О.Савченко, МЛрмаченко);

- теорії жіночої освіти (М-Богачевська-Хомяк, В-Ванчугов, Е-Гіліган, Н-Годфрей, Л. Козлова, 0-Ліхачова, В.Стоюнін, С-Еванс);

- теорії соціально-педагогічної роботи (А.Капська, Л.Коваль, Л.Міщик, І.Мигович, В.Оржеховська, Т.Сущенко).

Методи дослідження. Для розв'язання визначених дослідницьких завдань використовувались методи: а) теоретичні -- історико-теоретичний аналіз філософських, літературних, архівних матеріалів, міжнародних документів;

порівняльно-історичний метод оцінки зарубіжного та вітчизняного досвіду організації соціальної роботи з жіночою молоддю; вивчення та аналіз результатів сучасних зарубіжних та вітчизняних досліджень; диференціація та класифікація соціальних проблем дівчат та жінок на сучасному етапі розвитку суспільства; б) емпіричні -соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій старшокласників України, а також "Жінки України: соціальний портрет"за безпосередньою участю автора; лонгітюдні методи, що передбачали систематичне опитування слухачок київських вечірньої жіночої гімназії та жіночого ліцею протягом кількох років; експертне оцінювання;

інтерв'ю з соціальними працівниками з проблем жіночої молоді, представниками засобів масової інформації та недержавних організацій, спостереження, бесіди, тестування; дискусії, а також круглі столи, семінари, конференції з питань соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю, соціально-педагогічний експеримент з перевірки ефективності нових технологій роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста.

Джерельна база дослідження: законодавчі акти та документи, що визначають Діяльність міжнародних, національних державних та громадських організацій;

статистичні дані, які характеризують становище жінок, розвиток моделей соціальної роботи з жінками; документи та матеріали зарубіжних і вітчизняних соціальних служб;

наукові дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених з проблем історії та філософії освіти, соціалізації, становища жінок, соціальної роботи з різними категоріями дівчат і жінок, впливу великого міста на процес формування особистості; публікації з питань соціалізації жіночої молоді в умовах великого міста, можливостей та особливостей жіночої освіти у сучасному суспільстві; матеріали конференцій, круглих столін. соціологічних досліджень з проблем жінок, дівчат-підлітків, у тому числі проведених за ініціативою автора; вітчизняні та зарубіжні довідкові видання.

Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 1990-1998 pp. \ три етапи.

На першому етапі (1990-1993) досліджувався стан проблеми у теорії та практиці вітчизняної й зарубіжної соціально-педагогічної роботи; визначалися предмет, мета і завдання дослідження, формувалася джерельна база з питань жіночої освіти. здійснювалось вивчення ціннісних орієнтацій старшокласників України (1992), теоретично розроблялися і перевірялися експериментальні моделі формальної пі неформальної освіти жінок в Україні.

На другому етапі (1993-1996) розроблялася, впроваджувалася та уточнювалася концепція соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста, узагальнювався досвід використання зарубіжних технологій соціальної допомоги жінкам; продовжувалося виявлення та систематизація фактологічних матеріалів ча темою дослідження; встановлювалися контакти з міжнародними та зарубіжними національними асоціаціями, зокрема Асоціацією жіночих шкіл Великобританії, Міжнародним жіночим центром "Майбутнє жінки". Міжнародною федерацією соціальних працівників, рядом соціальних служб Франції; розроблялася програма дослідження "Жінки України: соціальний портрет" (1994), визначалися індикатори із зміст роботи соціальних служб для жіночої молоді; відбулися міжнародні семінари та конференції в Україні з проблем соціалізації жіночої молоді (1992,1995).

На третьому етапі (1996-1998) здійснювалося узагальнення результатів впровадження концепції та соціально-педагогічних технологій роботи з різними категоріями жіночої молоді в Україні, в тому числі Вечірньої жіночої гімназії, Київського жіночого ліцею; ініціювалося створення першої в Україні молодіжної жіночої громадської організації - Асоціації Гайдів України (АГУ); перевірялася ефективність соціально-педагогічних моделей роботи з дівчатами та жінками;

проводилися круглі столи, дискусії з участю державних та громадських організація;

обґрунтовувалися та впроваджувалися інноваційні проекти (створення у 12-ти областях України мережі вечірніх та недільних жіночих гімназій, клубів для дівчат. регіональних сервісних центрів для неповнолітніх матерів та ін.); відбувалося нове осмислення методологічних засад роботи з жіночою молоддю та узагальнювалися результати дослідно-експеримеитальної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні виявлено закономірності, тенденції, особливості процесу жіночої соціалізації з урахуванням умов великого міста; на підставі узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіл> обгрунтовано основні напрями та моделі соціальних служб для жінок в умовам великого міста; виявлено особливості процесу становлення та розвитку жіночої освіти в різних країнах на різних історичних етапах, визначено її соціально-педагогічний потенціал, розроблено концепції створення та організації навчально-виховного процесу в закладах формальної та неформальної освіти для жінок. Подальшого розвитку набули положення щодо змісту, особливостей, закономірностей, тенденцій у процесі соціалізації підлітків у сучасних умовах, визначення впливу великого міста на процес соціалізації, обгрунтування основних напрямів соціальної роботи з жінками.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретико-методичних основ діяльності соціальних служб для жінок та концептуальних засад соціальної роботи з жінками в Україні; у визначенні змісту понять "жіноча молодь", 'тендерне виховання"; виокремленні ряду чинників, в тому числі й запропонованих автором "ефектів великого міста", що впливають на процес соціалізації особистості та виявлення суперечностей цього процесу; в теоретичному обгрунтуванні авторських моделей соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю;

у виявленні можливостей жіночої освіти для успішної соціалізації дівчат та визначенні тенденцій і перспектив розвитку освітніх закладів для жінок; в розробці програм соціологічних досліджень "Ціннісні орієнтації старшокласників України" (1992), "Жінки України: соціальний портрет" (1994), а також у введенні у науковий обіг теоретичних концепцій, бази даних соціологічних досліджень (феміністичні концепції К.Хорні, С.де Бовуар, Б.Фріден, концепції порівняльної психології Б.Заззо, результати кроскультурного дослідження підлітків за методикою Д.0ффера, Е.Острова, К.Ховарда, Р.Аткінсона).

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що: а) розроблено моделі формальної та неформальної додаткової жіночої освіти, а також моделі соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста, які впроваджені у 12 областях України; б) складено навчальні плани і програми жіночої освіти на основі обгрунтованих нами концептуальних положень; в) проведені перші в Україні міжнародні семінари та конференції з проблем становища молодих жінок (1992) та проблем соціалізації дівчат-підлітків (1995); г) підготовлені науково-методичні рекомендації щодо організації соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю для соціальних працівників, освітян, представників неурядових жіночих і молодіжних організацій ("Вечерняя женская гимназия: пакет документов", 1994 p.;

"Социальньїе службн для женской молодежи" у співавторстві, 1994 p., "Актуальние проблемьі социализации девушек-подростков", 1995 p.); д) стимулювало створення першої в Україні національної молодіжної жіночої організації - Асоціації гайдів України (АГУ), а також надано допомогу в підготовці лідерів цієї організації.

Основні положення і рекомендації автора впроваджено у Київському жіночому ліцеї 1992-1997 pp., гімназії-інтернаті №13 (довідка. № 40 від 11.05.1999 p.). Київській Вечірній жіночій гімназії та ряді вечірніх, недільних гімназій і клубів для дівчат в різних регіонах України ( довідка № 01/167-1 від 17.05. 1999 p.). Центрі роботи з жінками Київської міської державної адміністрації (довідка №055-122-а від 21.04.1999 p.). Дніпропетровській обласній молодіжній інформаційно-консультативній службі (довідка № 97 від 29.04.1999 p.). Педагогічному коледжі при Київському університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 81/а від 12.05.1999 p.), а також на курсах підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді при Державному Комітеті у справах сім'ї та молоді, в Київському міжрегіональному інституті підвищення кваліфікації учителів, Київському інституті підвищення кваліфікації працівників культури, на науково-практичних конференціях працівників освіти, соціальних служб, семінарах і тренінгах для представників неурядових організацій, у численних виступах у засобах масової інформації.

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає в обгрунтуванні концептуальних засад соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю з урахуванням умов великого міста; розробці моделей соціально-педагогічної роботи в системі соціальних служб для молоді, освіти, в громадських організаціях;

обгрунтуванні змісту та завдань жіночої освіти як важливого інституту соціалізації;

започаткуванні напряму "Жіноча молодь" під час створення та на першому етапі діяльності державних центрів соціальних служб для молоді.

Вірогідність та аргументованість наукових результатів і висновків дослідження забезпечується вихідними теоретико-методологічними положеннями, застосуванням методів, адекватних його меті і завданням, системним аналізом значного обсягу законодавчих та інших джерел, вітчизняних та зарубіжних філософських, психологічних, педагогічних та методичних праць, тривалим терміном експериментальної роботи в різних регіонах України та ефективністю результатів впровадження.

На захист виносяться:

1. Концепція соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста.

2. Теоретичні засади та методика організації соціально-педагогічної роботи з жінками в умовах великого міста.

3. Авторські моделі соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю в умовах великого міста.

4. Положення і висновки, що характеризують процес соціалізації жіночої молоді у великому місті в сучасних умовах розвитку суспільства з характерними для нього закономірностями, тенденціями, суперечностями, а також виховний потенціал різних форм жіночої освіти, зокрема загальноосвітніх закладів для дівчат, моделей додаткової неформальної жіночої освіти.

5. Теоретичне обгрунтування сутності понять "жіноча молодь", "гендерне виховання".

6. Рекомендації для органів державної влади та управління, закладів освіти різних рівнів акредитації, а також для системи соціальних служб для молоді та неповнолітніх стосовно пріоритетних напрямів соціально-педагогічної роботи з жіночою молоддю.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у доповідях та виступах на 25 міжнародних конференціях, українських, регіональних науково-практичних конференціях, семінарах (Київ - 1992-1998 pp., Москва - 1994,1996 pp., Санкт-Петербург - 1995 p., Дніпропетровськ - 1993 p., 1995 p., Донецьк - 1995 p., Чернівці -1994 p.), під час дискусій та круглих столів у різних регіонах України, а також у виступах на засіданнях педагогічних рад Київського жіночого ліцею, гімназії-інтернату №13 м. Києва, в ряді загальноосвітніх закладів Києва, Вінниці, Дніпропетровська, соціальних службах для молоді, неурядових організаціях Києва, Тернополя, Чернівців.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 32 наукових та науково-методичних працях, з них без співавторів - 23, у тому числі: 1 одноосібна монографія; 2 науково-методичні видання, 22 наукові статті у журналах та збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску - понад 37 авторських аркушів.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (253 найменування, з них 16 іноземними мовами), 9 додатків, що займають 51 crop. Основний текст дисертації викладено на 399 crop. Робота містить 4 таблиці.

жіночий особистість соціальний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність і доцільність дослідження, визначаються його предмет, мета і завдання, розкриваються новизна, теоретичне і практичне значення, наводяться дані про впровадження результатів дослідження, публікації.

У першому розділі -- "Теоретико-методологічні підходи до проблеми соціалізації жіночої молоді" - викладена характеристика жіночої молоді як суб'єкта та об'єкта педагогічного впливу та соціальної роботи. Представлені теоретичні підходи до соціалізації жіночої особистості психоаналітичної та неопсихоаналітичної концепцій. Схарактеризовані феміністичні концепції формування жіночої особистості. Здійснено аналіз сучасних міжнародних документів щодо мети, завдань, змісту соціалізації жіночої молоді та методів вирішення її актуальних проблем. Обґрунтовується доцільність введення s науковий обіг поняття "жіноча молодь" -молодіжної підгрупи, до складу якої входять дівчата та молоді жінки від 12 до 28 років. Розкриваються основні демографічні та соціально-психологічні характеристики жіночої молоді.

Визначається та уточнюється авторське розуміння терміну "соціалізація", який залишається предметом обговорень та дискусій. Ознакою останнього десятиріччя XX ст. стало поширення нового погляду на процес соціалізації дитини, зумовленого прийняттям Конвенції про права дитини (1989). Ратифікація цього важливого міжнародного документа абсолютною більшістю країн світу, в тому числі й Україною, зумовила необхідність зміни підходів до розуміння процесу формування особистості:

дитину стали визнавати як суб'єкта, безпосереднього і активного учасника соціалізації.

Розкривається особливе значення періоду отроцтва, яке вважають феноменом XX сторіччя, зумовленим насамперед урбанізацією та індустріалізацією. Як доводять дослідження (ГЛІуман, Ж.Скотт), картина світу, що формується на етапі підліткового віку, виявляється значущою для всього подальшого життя. На практиці всі люди не лише родом з дитинства, але й раннього юнацтва. Поряд з цим у сучасній ситуації розвитку суспільства етап отроцтва є винятково важливим, оскільки охоплює елементи та риси майбутнього, внаслідок чого дослідження комплексу проблем підлітків сприяє здійсненню прогнозів соціального розвитку на майбутнє.

Автором здійснено спробу виявити актуальні проблеми соціалізації жіночої молоді у міжнародному та національному контексті. Серед них найбільш вагомими є проблеми здоров'я, передусім репродуктивного; реального та майбутнього рівня життя; розлучень та неповних сімей; безробіття; насильства, жертвами якого, як свідчить зарубіжна статистика, стають одна з чотирьох дівчат та кожний сьомий хлопчик (В.Кетлер).

У викладеному аналізі демографічних характеристик жіночої молоді зазначається, що Україна відрізняється від країн Заходу більш раннім вступом дівчат у шлюб та відповідно більш раннім віком здобуття материнського статусу, а також більшою часткою народжень дітей у мам віком до 21 року. Дуже високими є українські показники абортів серед неповнолітніх та молодих жінок.

На цьому етапі дослідження здійснено порівняльний аналіз різних підходів до процесу соціалізації жіночої особистості, зокрема психоаналітичних, феміністичних концепцій, на яких базується практика соціальної роботи і освіти. Виявлено провідні ідеї документів, що стали основою у здійсненні соціальної політики щодо жінок у сучасному світовому суспільстві. Такий підхід дозволяє по-новому вивчати проблеми жіночої соціалізації та сформулювати ряд висновків, важливих не лише у теоретичному, але й у практичному аспектах. Наприклад, під тиском громадської думки, традицій, виховання жінки іноді бачать своє призначення лише у тому, щоб досягти успіху в сексуальній сфері. Справжнє кохання дає людям можливість бути щасливими, але воно потребує саморозвитку, творчості, духовних сил, а дівчата виявляються не готовими до цього.

Теоретичні підходи, сформульовані представниками фемінізму, базуються на визнанні соціальної, а не біологічної домінанти. С. де Бовуар в своїй загальновідомій на Заході праці "Друга стать" наголошує на необхідності формувати у дівчини прагнення до особистісного розвитку. Суспільство часто пропонує, а іноді й нав'язує дівчині шлях "зверху-вниз", який обмежує її можливості, зваблює легкістю перетворити себе на товар для продажу і водночас зупиняє у розвитку.

З урахуванням цілей і завдань жіночої соціалізації викладено результати вивчення сучасних міжнародних документів, зокрема матеріалів IV Всесвітньої конференції щодо становища жінок (Пекін, 1995), Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок. Декларації про викоренення насильства стосовно жінок. На основі здійсненого аналізу сформульовано висновок щодо пріоритетності розробки та реалізації різноманітних освітніх програм для формальної та неформальної освіти дівчат, що дають змогу підвищувати їх самооцінку, рівень обізнаності щодо питань збереження здоров'я, попередження насильства, сприяти формуванню високих професійних намагань, розвитку власного творчого потенціалу, а також звільненню від застарілих стереотипів уявлень про життєве призначення жінки, коли єдиним бажаним імперативом ставали заміжжя і материнство.

Обгрунтування теоретико-методологічних підходів проблеми соціалізації жіночої молоді дало змогу визначити шляхи та методи, спрямовані на вирішення актуальних проблем дівчат і молодих жінок, а також на розробку експериментальних соціально-педагогічних моделей.

У другому розділі -- "Психолого-педагогічні засади соціалізації дівчат-підлітків в умовах великого міста" викладено соціально-психологічні характеристики великого міста, результати дослідження впливу його соціального середовища на процес формування жіночої особистості, а також вивчення деяких проблемних моделей жіночої соціалізації у великому місті.

Дослідження проводилося із залученням відомостей з різних сфер знань: історії, філософії, культурології, медицини, соціальної психології, соціології, демографії, статистики, літератури. Підкреслено складність міського життя, в якому присутні різноманітні явища, фактори, прошарки культури та складові організації життєвого устрою, що ускладнюють проблему вибору системи цінностей, створюючи суперечності. На основі теоретичних підходів В.Біблера та поглядів М.Бахтіна на культуру взагалі та міську зокрема, до якої особистість має бути залучена в результаті успішної соціалізації, розкрито сутність запропонованого автором поняття "ефекти" великого міста- "ефект міської поліфонії", "ефект калейдоскопа", "ефект скарбнички", - неоднозначних за своїм впливом на особистість.

Поряд з цим результати зарубіжних досліджень (кроскультурне дослідження міських підлітків у десяти різних країнах світу - Австралії, Бангладеш, Ізраїлі, Італії, Західній Німеччині, США, Тайвані, Туреччині, Угорщині, Японії - за методикою Д.Оффера, Е.Острова, К.Ховарда, Р-Аткінсона) дали змогу виявити зворотні кореляції між кількістю населення у місті та рівнем психологічного комфорту молодіжної підгрупи: чим більше місто, тим гірше почуваються у ньому підлітки.

Велике місто пропонує "широкий набір" можливостей для життєвого самовизначення в усіх сферах (освітній, професійній, міжособистісній, сімейній, інформаційній, дозвілля, культурно-побутовій, стилю та моделей поведінки). У розділі обґрунтовується, що у міському середовищі, як і в будь-якій складній системі, для правильного життєвого вибору необхідні рівень компетентності у різноманітних життєвих питаннях, усвідомлення особистої відповідальності, навички поведінки, які гарантують виживання та благополуччя особистості.

Здійснене нами вивчення ціннісних орієнтацій старшокласників України, яким було охоплено 1200 підлітків за репрезентативною вибіркою, дало змогу встановити більш низький рівень самооцінки та внутрішнього психологічного комфорту у дівчат-старшокласниць (1992). Беручи участь у розробці програми дослідження "Жінки України: соціальний портрет", проведеного у 1994 p. центром "Соціальний моніторинг" на замовлення Українського центру жіночих досліджень, ми сформулювали ряд питань щодо психологічного самопочуття жінок. 1200 респонденткам з репрезентативної вибірки було поставлено запитання: "Як часто Ви відчуваєте сильне нервове напруження, передчуття зриву?". У/а відповіли -- "ніколи", 15% - "дуже рідко", 16% постійно перебували у такому стані, а 26% відчували стан нервового напруження дуже часто. Серед факторів, що впливають на посилення психологічного напруження, вагомими виявились : стан здоров'я, рівень матеріального забезпечення, наявність вільного часу, а також вік (після 40 років рівень напруження зростав і досягав апогею після 60), виконання ролі глави сім'ї, а також регіон проживання. Виявилася значущою і самооцінка: чим вона вища, тим кращим є психологічний стан. На питання: "Чи шкодували Ви коли-небудь, що народилися жінкою, а не чоловіком?" кожна п'ята відповіла позитивно.

На етапі порівняння результатів проведеного нами дослідження ціннісних орієнтацій старшокласників України з даними дослідження "Жінки України:

соціальний портрет" (1994), виникли доповнення, що пояснюють, на нашу думку, більш низький рівень самооцінки дівчат. -Як зазначалося вище, дівчата чутливіші до настроїв, переживань членів сім'ї. Для них характерними є достатньо тісні взаємини з матір'ю. Цілком припустимо, що стан нервового напруження, котрий відчувають матері, сприймається доньками та відбивається на їхній самооцінці. Незадоволеність жінок своєю статтю також позначається на зниженні самооцінки дочок, які часто дивляться на себе крізь призму материнського світосприйняття та світовідчуття.

Вивчення залежності між рівнем задоволеності життям і типом поведінки у дослідженні жінок України дало змогу зафіксувати вже відому кореляцію: чим більшим є місто, тим менше жінки у ньому задоволені своїм життям. Найвищий рівень задоволеності життям, за даними дослідження "Жінки України...", у жительок середніх та малих міст, що знаходяться поза епіцентром бурхливих подій політичного життя, злочинності, екологічних проблем, інформаційного перевантаження і транспортної втоми, мають свій більш сімейний та домашній устрій.

Підлітки великого міста, особливо старшокласники, є значним інтелектуальним резервом, бо саме вони поповнюють кадри творчої інтелігенції, політиків, підприємців, службовців. За умов суспільної нестабільності, втрати кредиту довіри найбільш здібні та підготовлені старшокласники використовують будь-які можливості для того, щоб продовжити освіту (а потім і самостійне життя) за кордоном. Необхідність пошуків шляхів для створення можливостей самореалізації молоді у соціальне вагомих сферах життєдіяльності в Україні стає провідним завданням соціалізації й ефективним засобом, що блокує, попереджує, зменшує відтік мізків з нашої країни.

Тенденції сучасного суспільного розвитку, зокрема скорочення кількості дітей, збільшення матеріальних витрат на їх утримання та виховання; розузгодження між фізіологічним та соціальним розвитком; зміна структури сім'ї, її функцій та стилю сімейних відносин; своєрідність конкретної соціальної ситуації у поєднанні з психологічними особливостями підліткового віку (прагнення до самоствердження, самовираження, несформованість, несталість світоглядних структур, полівалентність настроїв, емоційність, максималізм, схильність до зовнішнього впливу, немотивованого ризику) - усе це створює нові труднощі й проблеми у процесі соціалізації.

У суперечливій, драматичній ситуації сучасного розвитку суспільства, коли зламано старе, а нове лише з'являється і впроваджується болісно, зберігається досить високий рівень соціальної напруженості. Й" епіцентрами, як правило, стають великі міста. У зв'язку з цим, на нашу думку, важливо оберігати підлітків від станів соціальної фрустрації. В іншому разі молоді люди вбиратимуть в себе ті соціально-психологічні риси маргіналів, що породжують негативні явища. Не виключена небезпека, що, легко втрачаючи орієнтири і стаючи зручним об'єктом політичного маніпулювання, саме підлітки можуть піти шляхом заколоту чи втечі у власний світ, в тому числі за допомогою наркотиків, алкоголю, містики, сексу.

Міське середовище особливо впливає на дівчат-підлітків, починаючи з темпів статевого дозрівання. Поряд із феноменом акселерації в останні десятиріччя з'явився і феномен уповільненого (ретардантного) фізіологічного розвитку, що супроводжується виникненням у дівчат комплексів неповноцінності та прагнення до самоствердження будь-якою ціною. Результати міжнаціонального дослідження міських підлітків за методикою Д.Оффера, Е.строва, К.Ховарда, Р.Аткінсона дозволяють стверджувати існування суттєвих відмінностей між хлопцями й дівчатами у сприйнятті свого образу тіла, самооцінки, вміння контролювати емоції, поведінку, спілкуватися, а також у рівні соціальної свідомості, здатності до співчуття.

У розділі викладено результати вивчення деяких проблемних моделей жіночої соціалізації. Ці моделі не обмежуються. Ми поділяємо точку зору, що до проблемних груп належать не тільки дівчата-правопорушниці, юні повії, неповнолітні мами, вихованки шкіл-інтернатів, жертви насильства, також й дівчата-відмінниці, дівчата-спортсменки із затримкою процесів статевого дозрівання (ретардантний тип розвитку).

На цьому етапі дослідження значну увагу було приділено обгрунтуванню шляхів профілактики негативних явищ. На нашу думку, не перевиховання, а упередження є перспективнішим і набагато ефективнішим засобом розв'язання багатьох жіночих проблем. До найактуальніших ми відносимо три з них: велику кількість абортів та зростання чисельності неповнолітніх мам; проблему проституції й проблему різкого зростання венеричних захворювань, захворювань на ВІЧ/СШД, а також проблему насильства.

У третьому розділі -- "Зміст діяльності соціальних служб для жінок в умовах великого міста" -- висвітлено зарубіжний досвід роботи соціальних служб для жінок, проаналізовано організацію соціальної роботи з жіночою молоддю у державній системі соціальних служб для молоді на першому етапі існування (1994-1996). У розділі представлено авторську експериментальну соціально-педагогічну модель, розкрито потенціал неурядових жіночих молодіжних організацій у вирішенні проблем соціалізації дівчат-підлітків, З метою вивчення змісту і форм організації соціальної допомоги різним категоріям жінок у зарубіжному досвіді проаналізовано десять моделей: притулки (сховища) для жінок; телефонну службу "Жінка-насильство-інформація"; центри інформації для жінок; багатопрофільні жіночі центри; центри планування сім'ї та сімейного виховання; центри допомоги молодим мамам; жіночі програми у діяльності регіональних соціальних служб; моделі, що спрямовані на розв'язання проблем жіночої зайнятості (зокрема бізнес-інкубатор); соціальні та освітні програми в жіночих тюрмах;

соціальні служби для неповних сімей.

Проаналізовані моделі не вичерпують усіх існуючих варіантів соціальної допомоги жінкам, їх вивчення і зіставлення дають змогу виявити, які проблеми розв'язуються чи пом'якшуються завдяки використанню можливостей як державних, так і недержавних соціальних служб.

Практично в усіх моделях велике значення має освітній компонент. У процесі оволодіння новими знаннями необхідно враховувати жіночу психологію. Одним з прикладів такого підходу є викладені в розділі концептуальні засади діяльності жіночої тюрми штату Індіанаполіс (США). Ознайомлюючись з багатоаспектною діяльністю цього закладу, ми переконалися, що домінантою є не покарання і не перевиховання, а корекція поведінки та підготовка до життя на свободі, профілактика рецидивів.

Соціальна робота з молоддю взагалі й жіночою молоддю зокрема - це проблема нового часу, коли соціально-економічна і політична ситуація в Україні стала принципово іншою, у зв'язку з чим актуалізувалась необхідність створення нової концепції соціального захисту та науково обгрунтованих моделей її практичної реалізації. Майже шість років, що минули від часу створення системи державної соціальної служби для молоді, можна схарактеризувати як етап реформування, становлення та розвитку.

Узагальнення результатів роботи, дозволяє виділити кілька завдань, на розв'язання яких в Україні у перші роки спрямовувалась діяльність соціальних служб для молоді (ССМ) :

1. Обгрунтування, розробка та впровадження соціально-педагогічних технологій, орієнтованих на соціальний та особистісний розвиток дівчат, на допомогу представницям "кризових груп" (зокрема одиноким матерям; жінкам, що перебувають у депресивних станах; дівчатам-вихованкам шкіл-інтернатів); на різноманітну консультативну допомогу дівчатам та & батькам, молодим жінкам (Вінницький, Євпаторійський, Житомирський, Київський, Одеський, Полтавський, Хмельницький обласні та міські центри).

2. Дослідження процесів, що відбувались у середовищі жіночої молоді, з метою підвищення ефективності соціальної роботи (опитування, проведене Житомирським обласним центром соціальних служб для молоді "Ціннісні орієнтації дівчат та молодих жінок, у тому числі вихованок інтернатів" (1995); твір-роздум "Чи легко бути молодою?" в містах Києві, Дніпропетровську, Чернівцях, Саках, Червоногвардійську).

3. Інформаційно-методичне забезпечення соціальної роботи з дівчатами підліткового віку, молодими жінками шляхом підготовки перших публікацій серії "Жіноча молодь", а також висвітлення у публікаціях методик соціальної роботи з цією категорією молоді.

4. Підвищення рівня підготовки працівників, що займаються організацією соціальної роботи з жіночою молоддю (до програми курсів підвищення кваліфікації працівників соціальних служб увійшла тема "Жіноча молодь як об'єкт та суб'єкт соціальної роботи"; у вересні 1995 p. відбувся перший в Україні Міжнародний семінар "Дівчата-підлітки: актуальні проблеми соціалізації").

Позитивну роль відіграло налагодження зв'язків та співробітництва з державними та недержавними жіночими організаціями, науково-дослідними інститутами, центрами України, Росії та інших країн ("Жіноча громада", "Спілка жінок України", Український центр жіночих студій. Жіночий консультаційно-інформаційний центр "Мама-86", Міжнародний жіночий центр "Майбутнє жінки". Асоціація жіночих шкіл Великобританії та ін.).

На основі концепції соціальної роботи з молоддю в Україні нами були визначені змістові компоненти соціальної роботи з жіночою молоддю за трьома основними напрямами: соціальна профілактика, соціальні послуги та допомога, соціальна реабілітація.

Соціальна профілактика стосовно жіночої молоді передбачає створення моделей неформальної освіти, різноманітних клубів для дівчат, молодих жінок; реалізацію окремих просвітницьких та навчальних програм, лекторіїв як для жіночої молоді, так і для тих, хто працює з цією підгрупою, з питань здорового способу життя, планування сім'ї, попередження насильства, жіночих прав, розвитку лідерських якостей та ін. Великий потенціал для здійснення превентивного виховання, соціальної профілактики мають молодіжні, жіночі організації. Саме тому підтримка їх діяльності, турбота про підготовку лідерів цих організацій з числа здібних до громадської діяльності дівчат, залучення юнок до соціальної творчості, участі у русі милосердя, волонтерської діяльності є також складовими соціальної профілактики. Зростає значення використання ефективних соціальних технологій організації змістовного дозвілля, що сприяють усвідомленню цінності жінки як особистості й е своєрідними альтернативами "конкурсів краси" (зокрема конкурсні програми "Розумниця". "Доньки-матері", святкування "Дня сім'ї", "Дня Матері", "Свята Віри, Надії, Любові", Тетяниного дня та ін.). Важливою ланкою профілактичної роботи стає розробка та здійснення регіональних програм з підтримки та розвитку жіночого підприємництва, а також підтримки обдарованої жіночої молоді.

З напряму соціальні послуги та допомога жіночій молоді було виділено 13 компонентів, серед яких особливе значення мають: консультативна допомога юристів, психологів, соціальних працівників, медиків, педагогів юнкам та їх батькам, вихователям; відкриття жіночих ліній "телефонів довіри"; створення анонімних консультативних кабінетів, служб, пунктів з проблем планування сім'ї, профілактики наркоманії, СШДу; відкриття інформаційних центрів для жіночої молоді; розробка та проведення тренінгових програм з розвитку комунікативних навичок, позбавлення комплексів неповноцінності, подолання заниженої самооцінки; створення груп з нагляду за дітьми у вечірні години та вихідні дні; видання наукових, інформаційно-методичних, популярних видань, створення відповідних рубрик у газетах та журналах, теле- та радіопрограм, що висвітлюють проблеми жіночої молоді з урахуванням сучасних міжнародних підходів.

...