Залучення волонтерів до соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Стратегії розвитку волонтерського руху в Україні

1.1 Волонтерство як один із людських ресурсів побудови демократичного суспільства

1.2 Волонтери - члени громадських організацій

1.3 Шляхи залучення волонтерів до надання соціальних послуг населенню

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Організаційна діяльність волонтерських груп

2.1 Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників

2.2 Підготовка волонтерів до проведення організаційних форм соціально-педагогічної діяльності

2.3 Із досвіду організації волонтерської роботи в центрах соціальних служб для молоді

Висновки до розділу 2

Висновоки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Посійте вчинок - пожнете звичку,

Посійте звичку - пожнете характер,

Посійте характер - і ви пожнете долю.

(У.Теккерей)

Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-педагогічною, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності і насильства. Соціально-педагогічні проблеми в Україні відобразились на педагогічному, психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначились категорії людей, які потребують соціально-педагогічної допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного заняття, дорослі безробітні, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків або не мають батьків, пенсіонери, інваліди та інші.

На сучасному етапі розвитку нашої країни висококваліфікованих соціальних працівників та психологів в Україні не вистачає.

Щоб вирішити дану проблему, необхідно,

по-перше - вивчити реальні потреби різних верств населення,

по-друге - визначити, апробувати та поширити методики соціально-педагогічної роботи, які допоможуть у реалізації цих проблем,

по-третє - потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально - педагогічної роботи.

Незаперечним також є і той факт, що потреби населення у соціальній допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникла необхідність у залученні до цієї роботи з різними верствами населення, добровільних помічників-волонтерів.

Термін "волонтер", в перекладі з англійської мови означає "доброволець". Волонтер - це людина, яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди. "Волонтер - це стан душі" - так вважає Світлана Валентинівна Толстоухова - директор Українського державного центру соціальних служб для молоді. "Зараз волонтерство - потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ.

У західних країнах левову частину тієї роботи, яку у нас виконують державні соціальні працівники, виконують саме волонтери. Це стосується і підтримки сім'ї, і роботи з інвалідами, тощо. Проте аби громадські організації мали змогу займатися подібним на рівні з державними, необхідна відповідна підготовка, розгалужена мережа, філіали в регіонах.

Ситуація, яка сьогодні склалася в Україні - унікальна. Країна переживає пік громадської активності, коли багато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому.

У країнах Європи подібне явище спостерігалося в 50-70х роках, тепер все перетворилося просто на звичайну процедуру. Можливо, ми не маємо таких потужних матеріальних, технічних можливостей, проте людський фактор відіграє значно важливішу роль."

Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, так і на державному рівнях і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країн.

В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.

Волонтерський рух також є основою діяльності недержавних та міських організацій, професіональних асоціацій та профспілок. Більшість компаній з раціонального використання ресурсів та охорони навколишнього середовища не може обійтися без роботи волонтерів.

Метою нашого дослідження є: аналіз теоретичних аспектів і практичних шляхів залучення волонтерів до соціальної роботи.

Об'єктом дослідження є: державні і громадські організації, які надають соціальну допомогу або соціальні послуги населенню із залученням добровільних помічників (волонтерів).

Завдання дослідження:

1. Виявити громадські і державні організації, які залучають волонтерів до участі в соціальній роботі.

2. Визначити види соціальної допомоги, яку можуть надавати волонтери.

3. Проаналізувати механізми залучення волонтерів до соціальної роботи.

4. Вивчити мотивацію волонтерської діяльності членів громадських організацій різних напрямів, фахівців, молоді, тощо.

Розділ 1. Стратегії розвитку волонтерського руху в Україні

1.1 Волонтерство як один із людських ресурсів побудови демократичного суспільства

Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожної людини є свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий досвід, який збагачується і нашаровується в праці, прагнення удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність - це шлях самопізнання і самоперевірки.

На початку розвитку ЦСССДМ членами волонтерських груп переважно були неповнолітні і молодь (старшокласники, студенти), тобто особи, у яких не було відповідного досвіду у цій роботі ні кваліфікації. Проте останнім часом все частіше до волонтерських лав вступають і добровольці - досвідчені фахівці (юристи, лікарі, психологи, педагоги та ін.).

Вивчення складу волонтерських груп при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді науковцями Українського інституту соціальних досліджень (1998 р.) дозволило розподілити волонтерів на чотири групи: за віковою категорією, основним місцем навчання, роботи, рівнем освіти [10].

Перша група - підлітки та юнаки, старшокласники шкіл та середніх спеціальних закладів, які складають актив різних груп при центрах СССДМ (у клубах молодих інвалідів, творчих об'єднаннях, школах лідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об'єднаннях, тощо).

Друга група - студенти вищих навчальних закладів (переважно з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи, соціальної педагогіки), які звертаються до центрів СССДМ з приводу практичної допомоги у навчанні за профілем діяльності центрів або проходять в центрах навчальну практику.

Третя група - батьки проблемних дітей та підлітків (дітей-інвалідів, неповнолітніх груп ризику: девіанної, адикватної поведінки та інші), які об'єднуються в групи самодопомоги.

Четверта група - волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надають консультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонтерам або практично допомагають клієнтам соціальних служб.

Волонтери, які входять до зазначених вище груп, значно відрізняються за мотивами своєї участі у доброчинній діяльності, за професійними можливостями, інтенсивністю включення до волонтерської роботи. Тому доцільно розглянути особливості їхньої діяльності більш детально.

Діти та підлітки. Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля.

Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є незамінною у практичній діяльності.

По-перше, підлітки абсолютно мобільні; по-друге, у підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми і підлітками - об'єктами соціальної роботи. Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для груп ризику; по-третє, бажання підлітків оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм і методів.

Робота з ними потребує врахування кількох важливих правил:

- робота добровільного помічника не повинна заважати навчанню;

- робота не повинна бути одноманітною;

- у кожній справі, яку довірили дітям або підліткам, обов'язково має бути місце для їх власної ініціативи і самостійних рішень, а також персонал відповідальності;

- їх участь у волонтерському русі має бути погодженою з батьками і учителями;

- робота має бути безпечною для дитячої психіки, тому при роботі з жертвами насилля, психічно хворими, помираючими не потрібно залучати дітей;

- психологічний тренінг для них дуже важкий. Такого погляду додержується багато спеціалістів, які працюють в цих сферах;

- потрібно чітко визначити засоби заохочення, ні в якому разі не обіцяти більше ніж можна дати;

- необхідно демонструвати, по можливості, перспективи їхньої діяльності в організації і обговорювати з ними плани на майбутнє;

- не можна переоцінювати можливості дітей, особливо вголос.

За умов дотримання цих правил кмітливі, швидкі, винахідливі помічники забезпечені, краще допомогти і освоятися у своїй праці.

Волонтери-фахівці - це психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі, які надають консультативну допомогу соціальним працівникам та іншим волонтерам або практично допомагають різним клієнтам соціальних служб.

Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтерському русі є реалізація особистих професійних можливостей. Іноді вона має чисто альтруїстичний характер, іноді спеціаліст намагається розширити коло своїх інтересів, іноді йому необхідне професійне чи особисте самоутвердження. Тому дуже важливо посилити цю мотивацію шляхом публікацій в пресі відгуків та подяк чи інших форм оцінки соціальної значущості їхньої роботи.

Практика дозволила виокремити три основних правила в роботі з спеціалістами:

- професійні погляди обох сторін на дану проблему мають збігатися (в кращому разі "не розбігатися");

- гнучкий графік для спеціаліста;

- забезпечення можливості професійної або наукової кар'єри.

Дуже обережно потрібно ставитися до пропозиції створення на базі організації експериментального майданчика для перевірки наукової гіпотези, особливо, якщо організація працює з інвалідами, дітьми, наданням психологічних консультацій і т.д.

Звичайно, це не означає відмову від усього нового. Але запропонувати інших професіоналів цієї ж сфери, дати оцінку запропонованій методиці, визначити випробувальний термін, відстежити результати - дуже потрібно.

Спонсори. Вони не обов'язково можуть підтримувати організацію матеріально. Але керівники фірм можуть надати реальну методичну допомогу в організації роботи і пошуку фінансів. Такий варіант часто називають патронаж організації. Кращий спосіб організувати патронаж - створити опікунську раду при організації, де опікунами будуть керівники різних фірм, відомі в місті або країні особи: артисти, музиканти. Опікун не завжди допоможе грошима, але спрацює його ім'я, він залучить інших, порадить що робити. Потрібно пам'ятати, що керівники багатьох фірм мають вищу економічну освіту, величезний досвід роботи з фінансами, досвід управління.

Юрист фірми може надати безкоштовну консультацію або постійну юридичну підтримку. Співробітники фірми можуть у вільний від роботи час виконувати роботу не пов'язану з їх основною діяльністю. Деякі компанії оплачують власним працівникам той час, який вони витрачають на допомогу благодійній організації. У фірмі можна орендувати зал для проведення благодійних заходів без орендної плати.

Принципи роботи з волонтерами з бізнесу такі ж самі, що і з іншими. Дуже важливо поважати і враховувати їхні можливості, не вимагати від них більше, ніж вони можуть зробити, заохочувати, в тому числі і подарунками, і листами-подяками. Є тільки два доповнення щодо роботи з волонтерами - бізнесменами. Перше: до них потрібно ставитися, як до рівних - не зверхньо, не принижуючи себе. Друге: не можна вимагати коштів, якщо керівник фірми, хтось із співробітників працюють в організації волонтером.

Чиновники - люди, які працюють у державному апараті, наприклад, у міській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Однак, перш ніж залучити їх до цієї діяльності, слід з'ясувати, чи не призведе це до конфлікту волонтера з начальством. Надійній варіант - керівництво дає згоду на роботу свого працівника волонтером.

Чиновники місцевої адміністрації можуть бути волонтерами як приватні особи.

Клієнти. Волонтерами можуть бути і ті, кому надається допомога - клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачі виховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше і хоче працювати волонтером в різних програмах. Принципи роботи з волонтерами-клієнтами такі ж, як і з дорослими. Слід пам'ятати про їх особисті потреби, про те, що вони прийшли не тільки допомагати, а й отримувати допомогу.

Члени організації. Волонтери-члени громадських організацій надають широкий спектр соціальних послуг різним категоріям населення. Проте основний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримці окремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, розподілі гуманітарної допомоги, підтримці матеріально не забезпеченої частини населення продуктами харчування. Майже половина громадських організацій (49%) залучені саме до таких видів соціальної роботи. До актуальних послуг належить сфера дозвілля, якою опікуються 28% громадських організацій, 22% приділяють особливу увагу питанням сексуального виховання молоді і планування сім'ї.

До соціальної роботи залучені дитячі та молодіжні організації, волонтери жіночих організацій.

Досвід знаних громадських організацій продемонстрував, що для них найголовнішим є:

· віра в успіх, яку керівництво товариства або асоціації повинно постійно підтримувати у своїх колег;

· бачити, що завдання, які ставить перед собою організація або конкретна програма, реальні і їх можна вирішити.

Студенти різних навчальних закладів різного типу в переважній більшості працюють як волонтери в організаціях під час проходження практики. У студентів-волонтерів особливі мотиви для добровільної соціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вони можуть бути як формальними - одержання заліку, проходження практики, так і реальними - набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання навичок спілкування з клієнтами. Студентів-волонтерів цікавлять тільки ті види соціальної роботи, які безпосередньо пов'язані з майбутньою професією. Вони віддають перевагу індивідуальній роботі або роботі в невеликих группах - це дослідження або групове консультування тощо.

Причому, на відміну від підлітків-волонтерів їх певною мірою хвилює проблема міжособистісної комунікації. Для них більш важливі спілкування з професіоналами в обраній спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями і працевлаштування.

Батьки можуть виступати в якості волонтерів найчастіше в групах самодопомоги, громадських організаціях, які опікуються проблемами їх дітей. Мотивація участі волонтерів-батьків в соціальній роботі - бажання допомогти собі особисто, а разом з тим і іншим сім'ям з іншими проблемами. Рівень кваліфікації батьків може бути різним, проте всі вони мають великий життєвий досвід проживання та спілкування у кризовій сім'ї, знання про можливості виживання в кризовій ситуації і тому їхня допомога є досить важливою. Спрямованість роботи волонтерів-батьків, як правило, диктується їхньою особистою проблемою. Залучення волонтерів-батьків до соціальної роботи - процес ланцюговий: через усвідомлення, що самі батьки можуть допомогти своїм сім'ям, збільшується спектр сімей, які хочуть об'єднатися для взаємної допомоги.

Отже, волонтером може бути людина будь-якої статі і віку, з будь-якою освітою чи без неї, яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм [12].

"Участь - це активне залучення людей до процесу їхнього власного розвитку". Таке формулювання дають Джуді і Майкл Бопп у своїй книзі "Перетворюючи світ. Практична допомога з розвитку життєздатності громад".

Тобто, процес розвитку, навчання, поліпшення не є примусом суб'єкта стосовно об'єкта, а заснований, насамперед, на самостійній роботі "учня" при ненастирливій допомозі "учителя".

А знайти себе у волонтерській справі не є простим завданням і для його визначення допоможе тренінг "Залучення добровольців до волонтерського руху" (додаток А), який проходить протягом трьох днів, а саме проведення тренінгу має передувати опанування основних положень. Для проведення даного тренінгу потрібна певна кількість учасників (у межах 12-21 осіб) та ті, хто проводить навчання: тренер - 1, асистент - 1, і бажано залучити консультанта.

1.2 Волонтери - члени громадських організацій

У 1999 р. Українським інститутом соціальних досліджень проведено соціологічне дослідження щодо участі громадських організацій у соціальній роботі з молоддю. В опитуванні взяли участь представники 183 громадських організацій з 8 регіонів України. Інформацію отримано шляхом напів-стандартизованого інтерв'ю. Головною ознакою відбору громадських організацій для опитування була їхня участь у соціальній роботі з дітьми та молоддю.

Найбільш активно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонтери дитячих, жіночих, молодіжних організацій та організацій, що займаються соціальною роботою з інвалідами. Причому вся соціальна робота виконується на волонтерських засадах.

За своєю структуру населення, на яке спрямована соціальна робота громадських організацій, досить різна. Показники засвідчують, що найбільша частина громадських організацій (34%) працює з різними категоріями населення. 20% - з дітьми шкільного віку, 19% - з дітьми-сиротами і дітьми-інвалідами, 18% - з молоддю, 13% - спеціалізуються на соціальній роботі з малозабезпеченими категоріями населення, по 10% - з жінками і багатодітними сім'ями. Громадські організації, що спеціалізуються на роботі з наркоманами, алкоголіками, Віл-інфікованими, дорослими інвалідами, особами, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, військовослужбовцями і особами, які повернулися з місця позбавлення волі, загалом становлять від 1 до 3% загального обсягу досліджуваних організацій.

Громадські організації надають широкий спектр соціальних послуг різним категоріям населення. Проте основний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримці окремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, розподілі гуманітарної допомоги, підтримці матеріально незабезпеченої частини населення продуктами харчування. Майже половина громадських організацій (49%) залучені саме до таких видів соціальної роботи. До актуальних послуг належить сфера дозвілля, якою опікуються 28% громадських організацій, 22% - приділяють особливу увагу питанням сексуального виховання молоді і планування сім'ї.

Безперечно, соціальна робота громадських організацій різна за спрямуванням і залежить від профілю конкретної організації.

Громадські організації, що працюють з інвалідами, реально створені за ініціативи самих інвалідів або їхніх родичів, друзів. Їх допомога спрямована на створення необхідних умов для виживання сімей інвалідів у складних психологічних та соціально-економічних умовах сьогодення: матеріальна, фінансова допомога ґрунтується, як правило, на розподілі закордонної гуманітарної, рідше спонсорської допомоги. Саме робота у цьому напряму допомагає забезпечувати інвалідів медикаментами. В принципі, матеріальний аспект допомоги дуже важливий для громадських організацій, що працюють з інвалідами. Проте особлива увага в таких організаціях приділяється як проблемі соціальної реабілітації інвалідів, так і їх інтеграції у суспільство. Засобами реалізації окресленої мети часто виступають організовані заняття спортом, проведення екскурсій, спільний відпочинок, видання членами організації газет і журналів.

Весь комплекс соціальних проблем, які вирішують громадські організації, що працюють з людьми з функціональними обмеженнями, дозволяє їхнім сім'ям отримати необхідну моральну і матеріальну підтримку, допомогти їм адаптуватися у складних умовах їх життя. Привертає увагу і той факт, що з 1998 р. значного поширення набув волонтерський рух, спрямований на підтримку саме дітей-інвалідів, хоча водночас він органічно поєднується з тією роботою, яку організовують місцеві соціальні служби для молоді стосовно людей з функціональними обмеженнями.

Соціальна робота волонтерів молодіжних громадських організацій, як правило, обмежується організацією дозвілля, рідше - захистом прав молоді. А індивідуальна і групова соціальна допомога, скажімо, у вигляді консультацій молодіжними організаціями практично не надається. Для надання соціально-психологічної допомоги своїм членам молодіжні організації користуються послугами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Таким чином, можна дійти висновку, що волонтери молодіжних громадських організацій є досить значущим, але ще не повністю реалізованим потенціалом у соціальній роботі з молоддю.

Значну роботу щодо надання соціальної допомоги молоді проводять волонтери жіночих організацій. Їхня діяльність орієнтована в основному на роботу з жіночою молоддю. При цьому соціальна робота волонтерів жіночих організацій з молоддю, перш за все, спрямована на захист прав жінок.

Значну соціальну роботу з молоддю проводять волонтери - члени громадських організацій соціально-медичного профілю, зокрема служби планування сім'ї. Специфіку діяльності таких організацій визначає професійна компетенція її членів. У даних організаціях волонтери - не медичні працівники, які беруть на себе обов'язок виконувати соціально-просвітницьку функцію, роботу, що пов'язана зі здоров'ям та здоровим способом життя клієнтів. У роботі волонтерів громадських організацій соціально-медичного профілю домінують дві основні форми: лекції на актуальні соціально-медичні теми і консультативна допомога (з питань планування сім'ї, сексуального виховання, лікування від наркотичної, алкогольної залежності та тютюнопаління).

Водночас волонтери - члени громадських організацій соціально-медичного спрямування - надають гуманітарну допомогу тим, хто її потребує: самотнім людям, дітям-сиротам, багатодітним сім'ям. Це пов'язано з тим, що такі організації часто мають зарубіжних партнерів, які передають громадським організаціям свої повноваження у сфері гуманітарної допомоги певним категоріям клієнтів.

Аналізуючи діяльність волонтерів, членів громадських організацій у соціальній роботі з молоддю, можна дійти висновку, що вони, безперечно, мають великий потенціал. Реально кожна із громадських організацій має свій специфічний об'єкт (свої соціальні групи) соціальної допомоги і свої форми роботи з ними.

Зазвичай, сьогодні великою проблемою щодо розгортання соціальної роботи громадських організацій є те, що вони нараховують невелику кількість і є не досить численними. Тому, сприяючи розвитку громадських організацій, допомагаючи їх організаційному і структурному становленню, держава водночас вирішує кілька важливих соціальних проблем, і, в першу чергу, розгортання, активізація соціальної роботи з різними категоріями молодих людей та цілеспрямоване соціальне виховання як членів громадських організацій, так і клієнтів, з якими ті працюють.

1.3 Шляхи залучення волонтерів до надання соціальних послуг населенню

Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв'язання проблем у соціально - педагогічній, економічній, культурній, гуманітарній сферах. Генеральна Асамблея ООН, приймаючи до уваги рекомендації Економічної і Соціальної Ради, передані в резолюції 1997/44 від 22 липня 1997 р. на 52 сесії прийняла рішення і розробила розпорядження Президента України (додатокБ):

- проголосити 2001 рік "Роком волонтерського руху ";

- закликати уряди держав, волонтерські, громадські, урядові та неурядові організації до співробітництва;

- намітити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризації діяльності, волонтерських організацій;

- об'єднаній організації волонтерів розробити програму роботи.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів (додаток В) волонтерська діяльність проводиться шляхом:

а) надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах:

· за місцем проживання особи;

· у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

· у реабілітаційних установах та закладах;

· у територіальних центрах соціального обслуговування;

· в установах та закладах тимчасового або постійного перебування та в інших закладах соціальної підтримки (догляду);

б) залучення пенсіонерів, дітей та молоді до участі у волонтерській діяльності;

в) встановлення зв'язків з міжнародними волонтерами.

Визначаючи основні шляхи залучення добровільних помічників з метою ефективної організації надання соціальних послуг різним категоріям населення, не можна не враховувати особливостей регіональних проблем, так і наявності певних соціальних інституцій, здатних організувати волонтерську діяльність.

У різних регіонах залучення людей до діяльності волонтерами відбувається різними шляхами і на основі різних принципів. Найбільш розповсюджений варіант - залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальних робітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи через волонтерські групи. Так у м. Запоріжжі на добровільних засадах працюють 12 соціальних педагогів та психологів-студентів факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету. Волонтери займаються статевою освітою підлітків у літніх таборах шкіл. У м. Вінниці волонтерами-студентами філологічного факультету педагогічного університету розроблено тематичний курс занять "Вивчаємо класичну літературу" для підвищення загального культурного та інтелектуального рівня молоді з певними вадами розвитку, а також проводяться заняття, спрямовані на ознайомлення з основами світових релігій.

Також у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова для студентів введено в навчальний план спеціальний курс, що дозволяє продуктивно діяти кільком групам волонтерів, котрі спеціалізуються за окремими напрямами роботи: "Волонтери - Діди Морози", "Збережемо мрії дітей" (програма по роботі з дітьми шкіл-інтернатів), "Притулок - не місце для постійного проживання дітей", "Ми за здоровий спосіб життя!" (освітньодозвіллєві програми), "Міцна сім'я - міцна держава" (робота зі студентськими молодими сім'ями та підготовка молоді до сімейного життя) та ін.

Безумовно, це досить продуктивний шлях залучення добровольців до соціальної роботи. По-перше, він дозволяє досить просто вирішити саму проблему участі студентів в соціальній роботі, причому в багатьох областях центри соціальних служб для молоді підписали угоди про взаємодію з вищими навчальними закладами. Реально студенти проходять навчальну практику в ССМ, тобто мають "винагороду" у вигляді заліку по практиці. Але це не робота за власним бажанням, а в певному розумінні - примусова участь у соціальній роботі. Водночас факт залучення фахівців до соціальної роботи на етапі навчання є позитивним явищем, оскільки соціальна робота - одна з професій, де пряма передача досвіду "із уст в уста" є невід'ємною складовою в оволодінні професією важливим мотивом участі фахівців у соціальній роботі стала можливість для них підвищити свій освітній рівень.[11]

Добре організована волонтерська програма повинна створювати умови для розвитку всіх різновидів залучення волонтерів до праці.

Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні помічники працюють в тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм не дати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність.

Саме створення потрібних для волонтерства умов праці і є найголовнішим пунктом успішної діяльності.

Також важливим моментом залучення добровольців до соціально-педагогічної діяльності є надання інформації про неї у вигляді буклетів, листівок про певні організації, публікації в пресі, інформація в Інтернеті тощо.

Отже існує 10 заповідей роботи з волонтерами, давно відкритих людьми, які з успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді однаково працюють і в Америці, і в Англії, і в Україні. Якщо їх дотримуватись, є надія, що організація не втратить унікального людського потенціалу.

1. Плануючи реалізацію проектів, наперед необхідно визначити, де можуть бути корисними волонтери і у відповідності до цього проводити відбір людей.

2. Приймаючи на роботу добровільних помічників, потрібно врахувати їх інтереси, бажання, можливості, в тому числі і тимчасове навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту.

3. Хибною є думка, що волонтери можуть виконувати тільки "чорну" роботу, а змістовну роботу повинні виконувати професіонали, яким це оплачується. По- перше можна знайти волонтерів-професіоналів у даній галузі, а по-друге, волонтерів можна і потрібно навчати для підвищення їхнього рівня.

4. Добровільних помічників треба набирати тільки у разі необхідності. Але у випадку, коли людина приходить без запрошення, важливо не відштовхнути її, навіть якщо зараз для неї немає роботи. Волонтер може підготуватися до роботи, може виконувати окремі доручення - завжди знайдеться варіант, за яким, навіть відмовившись від його послуг, можна зберегти його на майбутнє.

5. Потрібно пояснити новій людині, за якими принципами працює організація чого вона прагне, хто за що відповідає.

6. Необхідно чітко формулювати обов'язки і відповідальність самого добровольця вимоги до нього. Важливо розповісти не тільки про характер роботи, але й про те, які функції треба буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою роботою

7. Потреба волонтера у постійній подяці за виконану роботу, заохочення до успіхів

8. Ставлення до волонтера як до колеги.

9. Забезпечення добровільному помічнику можливості просування в організації отримання різного досвіду.

10. Необхідно запитувати думку самого волонтера з різних питань або проблем організації і враховувати цю думку.[2]

Згідно Статті 1, Закону України (додаток 4) фахівець із соціальної роботи - особа, яка має спеціальну освіту і здійснює соціальну роботу з різними категоріями дітей, молоді або відповідними соціальними групами на професійних або волонтерських засадах. Важливим мотивом участі майбутніх фахівців у соціальній роботі стала можливість для них підвищити свій освітній рівень і досить часто, забезпечити себе гарантованим місцем роботи.

Висновки до розділу 1

волонтер соціальний суспільство мотивація

Волонтерство - елемент особистісного розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулювання ініціативи та творчості. Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше - розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання тощо. Волонтером може бути кожна людина, незалежно від статі, віку, расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища. Скільки у світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи. Волонтер - не тільки інструмент впливу на об'єкт соціально-педагогічної роботи, а й сам є об'єктом такої роботи. Тому соціалізація волонтера - не менш, а може й навіть більш важлива проблема, ніж та соціально-педагогічна робота, яку він виконує. [12]

Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки її розглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне надання соціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною.

Добровільність - це широке коло можливостей саморозвитку, розширення знань про інших людей, демонстрація свого піклування про інших, випробування себе в нових умовах і обстановці, добра перспектива на майбутнє. Це конкретний спосіб підвищити якість життя людини, яка відчуває дискомфорт. Волонтери - це група людей, яка відчуває необхідність пошуку нових шляхів для надання своєму життю суспільної цілі і цінності.

Волонтерські групи та загони об'єднують людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціально-психологічних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі, надання допомоги різним верствам населення, соціальному становленню та інтеграції молоді у суспільство.

Волонтери - добровільні помічники фахівців соціально-педагогічної галузі, надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така діяльність добровольців потребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, педагогіки, соціології, медицини, тощо. Волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками молоді, знайомитись з кращим досвідом роботи волонтерів нашої країни та зарубіжжя. Організація різних форм навчання волонтерів стає актуальним питанням сьогодення.

Так як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцненні позицій добровольців та формуванні позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, про що говорить досвід волонтерства інших країн.

Розділ 2. Організаційна діяльність волонтерських груп

2.1 Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників

Будь-які волонтерські групи при центрах соціальних служб для молоді діють в межах соціальних програм, які реалізуються центрами, передбачені планами робіт, завданнями, що покладені на центри державою. Тому потрібен інструмент для оволодіння волонтерами змістом діяльності центру саме того напрямку, в якому вони бажають працювати і до помагати, визначення власних завдань, їх обсягу, методів та форм роботи. Центри, які залучають до роботи волонтерів, повинні планувати систематичне їх навчання, наради, інструктування, дискусії, семінари, "круглі столи", тренінги, що дозволяє урізноманітнити форми ознайомлення волонтерів із змістом, напрямками, особливостями, видами соціально-педагогічної роботи залежно від рівня професійної підготовки до такої діяльності.

Сьогодні, істотну роль у зміцненні статусу добровольців при центрах ССМ та формуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності, відіграє впровадження системи навчання волонтерів. Виходячи із специфіки діяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються досить різноманітні форми навчання добровольців з метою формування в них знань, умінь та навичок, наприклад:

- протягом року - школа волонтерів;

- протягом півріччя - тематичні волонтерські курси;

- протягом місяця - табір підготовки добровольців-помічників;

- протягом тижня - курси підвищення майстерності тощо.

Становлення волонтерського руху в Україні сьогодні відбувається за кількома основними напрямками, які мають такі особливості:

1. Добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських та некомерційних організаціях - надання допомоги різним категоріям населення у будь-яких видах діяльності, навчання, розвитку. Таке спрямування діяльності волонтерів будь-якого віку сприяє їх творчій та соціальній самореалізації, саморозвитку та самоспостереженню.

2. Добровільна систематична або епізодична допомога державним установам реалізовувати соціальну політику - допомога освітянським (шкільним та позашкільним) закладам у навчально-виховній роботі, установам соціального забезпечення в роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами та людьми похилого віку.

3. Волонтерська діяльність є наслідком творчого саморозвитку, навчання інших тому, що сам добре знаєш, але ця діяльність не є професійною.

4. Педагогічно спрямована волонтерська діяльність, по суті, виступає і механізмом розвитку особистості, її соціалізації і духовного становлення. Цей напрямок розвивається в дитячих та молодіжних об'єднаннях (метою їх створення є суспільно корисна діяльність), в різних групах при ЦССМ [7].

Характерною особливістю волонтерського руху, який стихійно розвивається при різних соціальних установах, організаціях та об'єднаннях в Україні, є включення до добровільної діяльності молоді віком від 15 до 25 років. Привертання уваги неповнолітніх, молоді, людей похилого віку є ефективним засобом активізації саморозвитку особистості в діяльності і спілкуванні, як культурному процесі. Якщо детальніше проаналізувати складові цього процесу, то стає зрозумілим, що молоді волонтери завдяки соціально - педагогічній діяльності набувають змістовно життєвих орієнтирів, оволодівають мистецтвом життєдіяльності особистості шляхом:

- самовизначення;

- самоорганізації;

- самопізнання;

- саморегуляції та самореабілітації;

- самореалізації;

- самоосвіти та самовиховання.

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитись з історією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Аналіз матеріалів обласних ЦССМ дозволив виявити основні напрями роботи добровільних помічників:

1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі:

- робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;

- профілактика та подолання вживання алкогольних напоїв;

- профілактика та запобігання тютюнопалінню;

- профілактика та запобігання вживанню наркотичних речовин;

- профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу;

- підтримка дітей та підлітків, що постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства;

- підтримка дітей та молоді, що перебувають у кризовому стані;

- соціальна робота з "дітьми вулиці".

В цьому напрямку, волонтерами центрів ССМ проводяться різноманітні бесіди, диспути, лекції на різну тематику, організовуються вечори, концерти "За здоровий спосіб життя", проводяться рольові та творчі ігри з молоддю та з "дітьми вулиці". Розповсюджуються інформаційні листівки, буклети про негативний вплив на організм вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин. Тут застосовуються як групові форми роботи, так і індивідуальні.

2. Соціальна опіка і захист найменше захищених категорій дітей та молоді:

- підтримка та сприяння розвитку творчих здібностей молодих інвалідів;

- соціальна допомога молодим сім'ям;

- соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;

- соціальна підтримка військовозобов'язаної молоді;

- соціальна робота з жіночою молоддю;

- соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім'ям, багатодітним сім'ям;

- допомога у вирішенні соціальних проблем учнівської та студентської молоді.

Організовуються концерти, конкурси, змагання, ярмарки, створюються різноманітні луби за інтересами, проводяться благодійні акції, вечори. Все це робиться для того, щоб такі категорії дітей та молоді відчули себе потрібними в цьому суспільстві.

3. Соціальний супровід молоді, допомога її інтеграції у суспільство:

- сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дітей та молоді;

- формування та розвиток якостей творчої особистості;

- соціальна підтримка безробітної молоді, сприяння в працевлаштуванні;

- розвиток та підтримка обдарованих дітей та підлітків;

- організація змістовного дозвілля дітей та молоді як шлях профілактики дитячої бездоглядності і правопорушень [15].

Проводяться змагання, олімпіади, походи, екскурсії, конкурси творчих робіт, тематичні дні, вогнища, свята, ярмарки, також іде залучення молоді та підлітків до різноманітних гуртків та секцій.

До найбільш типових форм роботи з різними групами волонтерів належать:

- лекція, як базовий метод при навчанні волонтерів у Всеукраїнській школі волонтерів;

- бесіда, на заняттях для волонтерів для більш плідної взаємодії з групою, для закріплення матеріалу та вивчення нового, для визначення настрою групи, тощо;

- гра, ділова на заняттях з різних напрямків соціальної роботи для ефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок;

- "мозковий штурм" на заняття волонтерів для стимулювання до вивчення тієї чи іншої теми та більш ефективного навчання;

- дискусія з волонтером або з групою волонтерів з найбільш актуальних гострих питань, тем;

- колоквіум, як форма обговорення проблеми за участю більшості членів групи;

- семінар-практикум для волонтерів та працівників соціальних служб з метою подальшого засвоєння теоретичних знань;

- тренінг для волонтерів, з метою більш ефективного вивчення тем навчання;

- конференції для працівників та волонтерів ССМ, з метою обміну досвідом та напрацювання методик викладання та навчання волонтерів;

- "круглий стіл" для волонтерів, з залученням державних та громадських

- структур, з метою обговорення взаємодії з питань функціонування школи волонтерів, розвитку волонтерського руху;

- збори волонтерів різних центрів ССМ для обміну досвідом та напрацювання нових форм роботи з різними категоріями молоді.

Отже, аналізуючи напрями і деякі форми роботи, слід відзначити, що практично вся робота центрів ССМ допускає можливість залучення волонтерів[13].

2.2 Підготовка волонтерів до проведення організаційних форм соціально-педагогічної діяльності

Волонтерство - це активна участь громадянина у житті людських спільнот. Організаційну структру волонтерів України сьогодні можна поділити на дві умовні групи: волонтери, які працюють при центрах соціальних служб для молоді та волонтери, які є членами різних громадських організацій. Вони здійснюють різні види та форми соціально-педагогічної роботи. В умовах функціонування різних соціальних інститутів (школа, позашкільні заклади, табори відпочинку, клуби за місцем проживання, тощо), організація дозвілля реалізується через багатоваріантні форми життєдіяльності особистості: дискусія, конкурс, змагання, гра, похід та багато інших. Їх можна визначати, як варіанти організації позитивної активності дітей та молоді, спрямовані на розв'язання соціально-педагогічних завдань.

У практиці соціально-педагогічної діяльності використовується значна кількість різноманітних організаційних форм. Проте, всіх їх можна характеризувати за такими специфічними ознаками:

По - перше, функціональність, яка вказує на існування таких форм, що забезпечують реалізацію окремих функцій соціально - педагогічної діяльності. Так, наприклад, здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше використовують форми інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди.

Реабілітаційна робота соціального педагога, найчастіше реалізується через форми.практичної спрямованості: конкурси робіт дітей-інвалідів, фестивалі "Повір у себе", творчі майстерні та інше.

Наступна ознака організаційних форм - це їх структурність, що характеризується специфічними правилами побудови окремих видів організаційних форм.

Ще одна особливість організаційних форм полягає в їх інтегративності. Вона передбачає, що результати, одержані в процесі використання одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально-педагогічної діяльності, що дозволяс об'єднувати їх в єдине ціле соціалізуючого процесу.

Наприклад, роботу серед підлітків по профілактиці наркозалежності можна починати з надання інформації про шкідливі наслідки впливу на організм наркотичних речовин. Ця робота проводиться у формі бесід, лекцій, усних журналів.

Базуючись на знаннях, які одержали підлітки під час проведення цих форм, можна залучати їх вже до таких форм, в яких вони будуть задіяні більш активно. Це ділові та рольові ігри, конкурси, тематичні акції, присвячені пропаганді здорового способу життя.

У практиці соціально-педагогічної діяльності існує досить широкий спектр організаційних форм, водночас вдосконалюються, модернізуються класичні форми. Так, така традиційна форма як конкурс досить часто трансформується в конкурс-знавців, конкурс - аукціон, конкурс - вікторину, конкурс-естафету.

Разом з тим, поява нових проблем в молодіжному середовищі потребує і нових нетрадиційних форм роботи з молодцю. Тому, на сьогодні, практикуються такі форми роботи, як молодіжні "Інтернет - кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток - підлітку", "Ровесник - ровеснику".

Оскільки в останні роки кількість організаційних форм у соціальній сфері досить значна, постає потреба в їх систематизації, хоча систематизувати всі форми лише за однією ознакою досить важко. Тому в теорії і практиці соціально-педагогічної діяльності можна вичленити різні блоки організаційних форм. В основу їх розмежування покладена певна класифікаційна ознака. В межах кожного блоку також виокремлюють певні групи організаційних форм відповідно з визначеною класифікаційною ознакою. Перелік найбільш використовуваних у соціальній роботі з молоддю організаційних форм подано у таблиці.

Кожна конкретна форма може відповідати всім виокремленим класифікаційним ознакам. Так, наприклад, форма "конкурс" може бути пізнавльно-розвиваючою за напрямком діяльності, колективною за кількісним складом учасників, формою практичного спрямування за провідним засобом виховного впливу, складною за особливостями побудови та інформаційно-практичною за характером змістового наповнення. Добираючи з широкого діапазону організаційних форм якусь одну, волонтери мають зважати на подані класифікаційні характеристики. Це дасть змогу їм в кожному конкретному випадку обрати саме ту форму, яка дозволить досягти найбільш оптимальних результатів соцально -педагогічної діяльності.

Після обрання конкретної організаційної форми волонтери можуть переходити до її проектування.

Проект організаційної форми - це пакет інформаційно-практичних матеріалів та рекомендацій щодо її організації та унаочнення. До інформаційно-практичних матеріалів можуть бути включені практичні завдання, ролі з відповідним текстом, блоки інформації, запитання. Організаційні рекомендації містять конкрені вказівки щодо часу, приміщення чи території проведення форми, визначення місць аудіо- та відеосуі :роводу, вибору відповідальних за підготовку та реалізацію всього проекту чи його окремих частин. Рекомендації щодо унаочнення стосуються побажань до оформлення приміщення, зовнішнього вигляду учасників, доцільного ілюстративного (плакати, слайди, фотографії, репродукції, муляжі, речі) та відео матеріалів, музичного супроводу.

При побудові проекту форми волонтерам необхідно обов'язково враховувати, що всі відібрані до пакету матеріали мають бути розташовані в певній послідовності та логічно пов'язані між собою. Слід також зважати на те, що жоден проект не можна розглядати як ідеальний, оскільки під час підготовки та проведення певної форми залежно від обставин можлива модифікація окремих частин проекту - його змістове доповнення чи спрощення. Це відбувається тому, що не весь зміст діяльності можна вкласти в межі проекту, оскільки в процесі реалізації проекту соціальний педагог стикається з такими ситуаціями, які важко передбачити чи завчасно спроектувати.

Залежно від обраної форми, волонтер може розробляти її проект одноосібно (бесіда, лекція, вікторина, диспут) чи у співпраці з творчою групою (фестиваль, конкурс, вистава, зустріч). До складу такої групи можуть бути залучені колеги по роботі, діти та молодь, представники різних соціальних інститутів та громадських організацій.

У ході розробки конкретного проекту, волонтерам слід враховувати основні правила побудови різних типів організаційних форм. Але, зважаючи на те, що діапазон форм досить великий, волонтер не може володіти технологіями побудови кожної окремої форми. Проте, він має оперувати технологіями підгговки найбільш поширених форм соціально-педаюгічьої діяльності. Такі технологічні знання можуть виступати базисом при проектуванні нетрадиційних організаційних форм, що забезпечують вирішення конкретних завдань у роботі з представниками різних вікових та соціальних груп.

Однією з найбільш поширених простих форм соціально-педагогічної діяльності є бесіда. Основою будь-якої бесіди є діалогічна взаємодія, що полягає в реалізації таких функцій спілкування: інформативній - передача і прийом інформації; регулятивно-комунікативній - вплив на поведінку партнерів у спілкуванні; афективно-комунікативній, що пов'язана з виразом та передачею Іншим емоцій та переживань.

На жаль, найчастіше в практичній діяльності волонтери зосереджують увагу лише на інформативній функції бесіди, будують спілкування з аудиторією по типу "суб'єкт - об'єкт", тяжіють до монологу та моралізування.

Щоб реалізувати всі функції бесіди як діалогічної взаємодії, в процесі її проектування волонтер має враховувати такі рекомендації:

обирати таку тему бесіди, яка може бути актуальною для її учасників;

аудиторія слухачів повинна мати певний обсяг інформації з пропонованої проблеми;

необхідно трансформувати інформаційний матеріал відповідно до особливостей групи учасників;

конкретизувати основні питання, які будуть ставитися під час бесіди;

змоделювати можливі та бажані варіанти відповідей на них;

*за необхідності дібрати наочний матеріал та співвідносити його з інформаційним наповненням бесіди;

використовувати для повідомлення інфгрмації у формі монологу не більше 50% часу, відведеного на всю бесіду;

визначати оптимальні прийоми активізації уваги учасників на початковому етапі бесіди (обговорення ситуації з життя, проблемне запитання, відеофрагмент тощо);

продумати оптимальні прийоми підведення підсумків бесіди залежно від її змісту та особливостей групи учасників (рольова гра, розробка правил, вирішення проблемних ситуацій);

добирати доцільні прийоми для створення у слухачів необхідного емоційного фону під час бесіди (логічні акценти, паузи, різноманітні варіанти інтонування під час подання інформації, музичні заставки).

Працюючи з підлітками та молоддю, волонтери повинні враховувати психологічні особливості цих вікових груп, зокрема їх прагнення до самоствердження у процесі спілкування з дорослими та однолітками. Спілкування в цих групах проходить здебільшого у формі суперечки та дискусій. Тому, враховуючи ці фактори, волонтери можуть активно залучати підлітків та молодь до обговорення гострих соціальних проблем з метою формування позитивних ціннісних орієнтацій молоді та профілактики асоціальних форм поведінки. Однією з найбільших поширених та ефективних форм проведення дискусії серед підлітків та молоді є форма диспуту. Диспут - зіткнення думок, різних точок зору. Це одна з форм роботи соціального педагога, яка потребує досить тривалої попередньої підготовки в межах від двох до трьох тижнів. Підготовка і проведення диспуту мають свою методику. Попередню роботу доцільно розпочати з вибору теми дискусії. Орієнтовна тематика диспутів для учасників 14-17 років може бути надзвичайно багатогранною, наприклад: "Чи потрібно сучасній людині кохання?", "Ким бути чи яким бути?", "Що вагоміше: широта душі чи тверезий розрахунок?", "Молода сім'я", "Сучасналюдина -яка вона?".

...