Гендерний аспект сприйняття кохання

Існує й інша сторона проблеми, коли авторитарна "сильна" жінка в боротьбі за владу з власним чоловіком отримує "піррову" перемогу, заганяє чоловіка "під каблук", а потім сама пожинає плоди того, що є дружиною "підкаблучника". Є родини, які страждають від деспотії жінки, хоча вони рідко потрапляють під увагу гендерних досліджень. Від гендерних суперечностей страждають усі, хоч далеко не всі це усвідомлюють, оскільки жодна позиція авторитарних відносин не має нічого спільного з дійсною свободою, незалежністю від сценаріїв, автономією та справжньою гендерною самореалізацією.

Крім сім'ї на особливості гендерної соціалізації впливають багато інших офіційних та неформальних інституцій. Фактично всі соціальні групи та відносини, в яких знаходиться людина, дають особистісний досвід, який так чи інакше впливає на її гендерну ідентичність. Велике значення для гендерного розвитку має система громадського виховання, передусім - школа. Залежно від того, які цінності прищеплює школа молодому поколінню, формуються ті чи інші гендерні ролі, гендерні сценарії чи інші моделі гендерної поведінки чи стосунків статей. Безліч проблем, від яких потерпає сучасна школа, не можуть не позначитись на гендерному розвиткові учнів.

Зокрема, педагогіка є високофемінізованою професійною галуззю, що здатна спричинити дисгармонійний розвиток гендерних ролей дітей. Вчитель - це, безумовно, зараз не найпрестижніша професія; її часто обирають не за покликанням. А вчитель-невдаха, який не зумів знайти себе в іншій сфері, навряд чи здатний виховати успішних чоловіків і жінок. Ще однією проблемою школи є її традиційно авторитарний характер: учителями часто стають люди, які мають підвищену потребу домінувати, підкорювати інших. Це також не може не позначитись на гендерному розвиткові дівчаток та хлопчиків.

2.3 Гендерні дисгармонії

Психосексуальний розвиток є одним з аспектів індивідуального психічного розвитку особистості, з його завершенням починається зріла сексуальність. Виділяють три етапи психосексуального розвитку. Для всіх етапів і для кожної стадії третього етапу існують загальні закономірності у вигляді фазності розвитку і зміни співвідношення біологічного і соціального компонентів (виробляється власна лінія поведінки, відповідна властивим своїй статі ознакам) в становленні сексуальності. Фазність розвитку виражається двома етапами з однаковою назвою, але різним наповненням на кожному етапі: 1) вироблення установки; 2) навчання і закріплення установки.

Під час першого етапу (1-7 років) відбувається формування статевої самосвідомості (ідентичності). Вона, як було сказано вище, визначається внутрішньоутробним статевим диференціюванням мозку і здійснюється під впливом мікросоціального середовища. У фазі вироблення установки діти починають усвідомлювати свою статеву приналежність, а у фазі навчення і закріплення установки направляють свою пізнавальну діяльність на вивчення статевих ознак, у них викликає цікавість різниця в будові геніталій і до кінця етапу діти чітко усвідомлюють свою статеву приналежність.

Різні патогенні механізми можуть привести до порушення статевої ідентичності. У першій фазі причиною розладу може стати виховання дитини в неправильному полі із-за помилкового її визначення. Процес інтерналізації необхідної статевої ролі завершується до п'яти-шести років і в разі виховання в помилковому ракурсі стає важко оборотним або необоротним. Утруднюють усвідомлення себе як носія певної статі порушення понятійного апарату, що зустрічається при психічних захворюваннях

На другому етапі (7-13 років) формується стереотип статеворольової поведінки. І якщо статева ідентичність відображає суб'єктивне переживання статевої ролі, то статева роль є публічним вираженням статевої ідентичності. Вибір статевої ролі і статево-рольових установок (перша фаза) залежить від особливостей дитини і орієнтована на еталон даної статі в мікросоціальному середовищі. При цьому батько асоціюється з мужністю, мати - з жіночністю, а їх взаємини відображують зразок відносин між статтю. Тому правильна статево-рольова поведінка батьків багато в чому зумовлює адекватне формування статево-рольової поведінки дитини. Зі вступом до школи зростає роль спілкування з однолітками, відбувається групування і зіставлення за статевою ознакою, що вимагає чіткої визначеності у виборі статевої ролі. Таким чином, в поведінці і іграх відбувається научення і закріплення статево-рольових установок.

На третьому етапі (12-26 років) відбувається становлення психосексуальних орієнтацій, яке неможливе без нейрогуморального забезпечення. На цьому етапі виділяють стадії платонічного, еротичного і сексуального лібідо, кожна з яких складається з двох фаз - вироблення установки і навчання та закріплення її. Жодну стадію не можна вважати за завершену, поки виниклі установки не реалізуються з партнером.

Для платонічної стадії характерний виражений емоційний компонент з піднесеним романтичним забарвленням без специфічного інтересу до генітальної області. Фаза вироблення установки виявляється дитячою закоханістю, обожнюванням, платонічними мріями, бажанням духовного спілкування, а фаза научіння і закріплення виражається в спільній діяльності, іграх, залицянні. Для неї достатньо навіть уваги об'єкту закоханості, сумісної підготовки до уроків або навчання за однією партою.

Перша фаза формування еротичного лібідо характеризується прагненням до дотиків і ласок, еротичними фантазіями, читанням відповідної літератури з особливою увагою до сцен побачень, освідчення в коханні і тому подібне Реалізація цієї фази відбувається у вигляді ласк і ігор, частіше без оргазму, на рівні фрустрацій. Наявність фрустрацій є рушійною силою, сприяючою переходу до сексуальної стадії. Перехід на наступну стадію, неможливий без завершення попередньої. Якщо фантазії не реалізовані і не підтверджені з партнером, підліток як би застряє між стадіями.

Стадія формування сексуального лібідо в першій фазі проявляєтся сексуальними фантазіями, а в другій - початком статевого життя. Поки сексуальне лібідо не реалізується в статевому акті, існує можливість відхилення від нормального психосексуального розвитку. Чим менше часовий розрив між фантазуванням і реалізацією фантазій, тим гармонічніше процес розвитку даного компоненту потягу. Саме на цьому етапі формується вибір об'єкту і способу реалізації сексуального потягу. Проблеми та суперечності гендерного розвитку й гендерної соціалізації є причиною багатьох гендерних дисгармоній. Вже згадувалось про гендерно-рольові конфлікти, які є досить серйозними соціальними, соціально-психологічними та психотерапевтичними проблемами, пов'язаними не лише з особистісною та соціальною самореалізацією чоловіків і жінок, а й з соціальною та психологічною підтримкою сім'ї, з вихованням дітей і самореалізацією підростаючого покоління, з психологічним здоров'ям нації в загалом. Потрібна система заходів для їх розв'язання: розвиток гендерної освіти, підвищення гендерно-рольової компетентності жінок і чоловіків тощо. Крім гендерно-рольового конфлікту, який так чи інакше наявний в усіх інших формах гендерно-рольових дисгармоній, є багато психологічних проблем, пов'язаних з труднощами та порушеннями гендерного розвитку людини. Серед різних видів гендерно-рольових дисгармоній, слід назвати гендерно-рольовий інфантилізм та гендерно-рольову недостатність.

Гендерно-рольовий інфантилізм - це невідповідність гендерної ролі віковій стадії гендерного розвитку, заміна або компенсація одних ролей іншими, що відповідають більш ранньому періоду життя. Це проявляється в переважанні дитячих форм гендерно-рольової поведінки, наприклад: в сфері сімейних ролей роль "чоловіка" (чи "жінки") заміщається роллю "дитини". Гендерно-рольова недостатність проявляється в двох основних формах - гендерно-рольовий дефіцит та атрофія гендерної ролі. Гендерно-рольовий дефіцит - це затримка гендерно-рольового розвитку, блокування важливих потреб у рольовому розвиткові, внаслідок чого гендерна роль не формується, або розвивається частково. Рольовий дефіцит може розвиватись тоді, коли гендерні ролі прямо чи ні заборонялися в дитинстві, не заохочувалися, або наражалися на негативну оцінку значущого соціального оточення. Наприклад: внаслідок того, що в дівчинки не підтримувалися прояви чуттєвої жіночності, в неї не розвинулась роль "коханки". Атрофія гендерної ролі - це втрата роллю її функціональних особливостей, скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки, тривалого перебування гендерної ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання гендерних ролей унеможливлюється. Скажімо, після тривалого ув'язнення людина частково чи повністю може втратити таку гендерну роль, як "шлюбний партнер".

Гендерно-рольова ідентичність та гендерно-рольова поведінка особистості може виходити за межі суспільних, статистичних, а часом і клінічних норм. Можна говорити про такі порушення в сфері статевих та гендерних ролей, як статеві девіації чи статеві дисгармонії. Статеві девіації - це відхилення від нормативів статевих та гендерних ролей. Девіації статевих і гендерних ролей можуть бути як позитивними, так і негативними. Зміни характеру гендерних ролей, коли форми поведінки чоловіка та жінки, що були неприпустимими на попередніх історичних етапах, але вважаються традиційними на теперішньому, можна віднести до прогресивних. Інші девіації, не прогресивного характеру, розглядаються як дисгармонійні, інколи навіть як патологічні, хоча межі їх прийнятності суспільною думкою не залишаються сталими і змінюються в бік більшої терпимості.

Рольові девіації можна проілюструвати прикладами так званої інверсії статевих та гендерних ролей, тобто зміною компонентів чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміна одних іншими - повною (транссексуалізм) і частковою (гомосексуалізм і трансвестизм). Гомосексуалізм вважається одним з найпоширеніших випадків таких девіацій. Він проявляється як інверсія спрямованості статевих почуттів, зміна об'єкта цих почуттів (замість представника протилежної статі об'єктом почуття стає людина тієї ж самої статі).

Гомосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками, а жінки - жінками. Проте це вважається відхиленням від традиційних статево-рольових норм, хоча в цьому питанні немає цілковитої одностайності, є думки, згідно яких гомосексуалізм слід вважати варіантом норми. Такі погляди поширюються на заході, що відбилося в психотерапевтичних нормах, згідно з якими психолог не має права розглядати гомосексуальність клієнта як патологію і намагатись "вилікувати" його, якщо на це немає прямого запиту.

Сучасна наука ще не знайшла пояснення природи і походження гомосексуалізму. Існують думки, що крім глибинних психологічних причин є соціальні та соціально-психологічні, наприклад, хронічні конфлікти з особами протилежної статі, труднощі гендерної самореалізації, розчарування в коханні, зрада, а інколи навіть приклад однолітків, своєрідна форма соціального протесту проти стереотипів суспільства, навіть мода. Існують гіпотези про те, що на виникнення гомосексуалізму може впливати ранній сексуальний досвід, наприклад, якщо хлопчик зазнав сексуального насилля з боку дорослого чоловіка.

Трансвестизм та транссексуалізм - це такі види гендерно-рольових дисгармоній, які безпосередньо стосуються зміни статевої та гендерної ідентичності. Вони не обов'язково пов'язані з функціональними та органічними розладами статевої сфери. Трансвестизм - це легша форма порушення гендерної ідентичності, що проявляється в прагненні грати роль протилежної статі, потребі перевдягатися, використовувати ім'я та запозичувати інші рольові атрибути протилежної статі, хоча це не супроводжується повним усвідомленням себе особою протилежної статі. Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи маскулінності жінок, хоча трансвестити часто відповідають таким характеристикам. Існують перехідні, недевіантні прояви часткового запозичення гендерних ролей, які не призводять до значної гендерно-рольової інверсії. Вони часто бувають наслідками відповідного статевого та гендерного виховання, особливо у випадках, коли, наприклад, батьки хотіли мати хлопчика, а народилася дівчинка, чи навпаки. Такі прояви можна спостерігати при виборі професії, коли жінки свідомо обирають професійну діяльність, яка традиційно вважається чоловічою, й навпаки.

Транссексуалізм - це повне усвідомлення себе представником протилежної статі. Його вважають однією з найсерйозніших статево-рольових девіацій. Навіть якщо в людини немає ніяких біологічних змін (тобто з біологічного боку людина є цілком здоровою жінкою чи чоловіком), така інверсія статевої ідентичності дає підстави для хірургічної зміни біологічної статі. Статева ідентичність, яка належить до суто психологічної сфери, вважається важливішою ніж біологічна стать, і людина свідомо йде на операцію, навіть ціною втрати можливості мати в майбутньому власних дітей. Прагнення фізично відповідати психологічній (статевій) ідентичності виявляється навіть сильнішим за материнський чи батьківський інстинкти.

Ці та інші випадки порушень в сфері статевих і гендерних ролей неминуче призводять до багатьох статево- та гендерно-рольових конфліктів. Фактично, кожну з таких девіації можна трактувати як внутрішній статево-рольовий конфлікт, (між суперечливими компонентами статевих ролей та статево-рольовою ідентичністю) і зовнішній гендерно-рольовий конфлікт (суперечність між гендерно-рольовою поведінкою та соціальними стереотипами й нормами).

Такі проблеми потребують не лише специфічної допомоги сексолога чи сексопатолога. Рольові конфлікти потребують психологічної допомоги для їх розв'язання.

Отже, гендерна соціалізація та розвиток гендерної ідентичності особистості - це складні і різноманітні процеси, які підкоряються багатьом закономірностям, і на їх шляху виникають багато суперечностей, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей має допомогти уникненню цих проблем і суперечностей розвитку. Це шлях не лише до гармонійності розвитку гендерної сфери людини, а й до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі і з соціальним світом взагалі.

3. Гендерні відмінності, маскулінність та фемінність

Досить суттєвими характеристиками особистості, що тісно пов'язані з ідентичністю і визначають гендерні особливості особистості, виступають такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність і маскулінність. Маскулінність та фемінність - це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими. Це такі особливості людини (насамперед - психологічні), які визначають відповідність власній психологічній статі, гендерно-рольовим нормам та стереотипам, типовим для чоловіків та жінок формам поведінки, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, установок тощо.

Маскулінність і феміннівсть виступають основними способами існування, або атрибутами уяви про гендер . Образи маскулінності і фемінності присутні у всій «тканині» людського буття; і це зовсім не випадково, бо вони відображають, насамперед, таку фундаментальну особливість природи людини, який є чинник статевого диморфізму. У людини можна відняти чи не все, але тільки не її стать. І навіть хірургічна операція зміни статі є лише ствердження у власній статі. (16, 141-142).

Підставою для розділення чинників маскулінності і фемінності служить наявність в суспільстві біологічно і соціально нетотожної статі: чоловічої і жіночої. Відмінність статі задана, перш за все, природним процесом природної і соціальної еволюції, що закріпила за ними певні і доцільні функції. Розділення чоловічих і жіночих ролей, що історично склалося, є надзвичайно глибоким чинником, який детермінує найважливіші риси і образи статі.

Відділення однієї від іншої статі (біологічного) і гендера (соціальної статі) сталося в рамках первісного суспільства. Маскулінний і фемінний способи існування гендерної картини реальності вже на ранніх ступенях генезису і становлення людського суспільства можуть як збігатися, так і не збігатися з біологічною ідентичністю чоловіків і жінок. Для гендерної ідентичності вирішальне значення має не статева приналежність, що емпірично фіксується, а фактично виконувана соціальна роль чоловіка або дружини. Це свідчить про самостійний характер гендера як саме соціальної (не біологічної) статі. Їх розбіжність на сучасному світі детермінується економічними, демографічними і іншими чинниками.

З огляду на те, що маскулінність і фемінність є двома основними способами існування гендера, вони потребують особливого вивчення. При цьому слід врахувати, що в перекладі терміни маскулінність і фемінність означають відповідно мужність і жіночність. Проте оперувати з категоріальною парою маскулінність і фемінність в теоретичних дослідженнях набагато зручніше, ніж з мужністю і жіночністю. Цим, в першому наближенні, обумовлюється перевага вживання слів іноземного походження.

Як особливі способи існування, маскулінність і фемінність володіють загальною родовою ознакою - ознакою атрибутивності. Інакше кажучи, маскулінність і фемінність є такими властивостями, без яких вона не може ні існувати, ні мислитися. Отже, у форматі гендеристики немає фундаментальніших властивостей, ніж властивості маскулінності і фемінності. Одночасно кожен з двох гендерних атрибутів володіє специфічними ознаками, які найбільшою мірою відрізняють їх один від одного. Такими виступають поняття мужності і жіночності, в яких своє адекватне віддзеркалення знаходить суть маскулінності і фемінності. Проте, як відомо, ніяке явище що не зводиться до своєї найбільш глибокої суті. На рівні багатообразного людського буття маскулінність, будучи по своїй соціальній суті втіленою мужністю, разом з тим може включати також деякі протилежні риси. Аналогічна ситуація і з фемінністю, яка, будучи по своїй суті втіленням жіночності, на рівні явища поєднується з тими або іншими чоловічими рисами поведінки.

Цікавим є трактування жіночої та чоловічої природи в аналітичній психології Юнга, яка певною мірою долає протиставлення чоловічої та жіночої статі, характерне для класичного психоаналізу. В цій теорії жіночність і мужність розглядається як сукупність якостей, притаманним як чоловікам, так і жінкам, причому й ті, й інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці Юнг пов'язував з такою архетипічною фігурою, як Анімус, а жіночі риси в чоловікові, відповідно - з Анімою. Основою ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто розширення свідомої частини особистості й збільшення здатності до рефлексії своєї самості. Процес індивідуації обов'язково передбачає примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію чоловіка зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним. Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік ідентифікуючись зі своєю маскулінністю ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.

З позицій транзакційного аналізу Е. Берна гендерна ідентичність визначається життєвим сценарієм людини. Згідно теорії життєвих сценаріїв протягом життя людини здійснюється статево-рольове програмування чоловіків і жінок, тобто процес формування статевих та гендерних життєвих ролей особистості. Одними з основних елементів життєвого сценарію людини є сценарні заборони і директиви, які забороняють одні форми активності і приписують інші. Людина слідує цим заборонам і директивам, значна частина яких відповідає моделям гендерних ролей, не усвідомлюючи цього впливу.

У процесі такої гендерної соціалізації здійснюється певна деформація розвитку особистості, оскільки одні сторони особистості (що відповідають гендерним стереотипам) заохочуються і підсилюються, а інші (що таким стереотипам суперечать) - навпаки, забороняються та затримуються в розвитку. Починаючи з раннього дитинства дівчаток і хлопчиків примушують діяти за певним сценарієм, що пов'язано не лише з розвитком відповідних фемінних чи маскулінних рис, а й з життєвими виборами. Згідно них чоловіки й жінки обирають форми життєвого шляху, що відповідають гендерним стереотипам, а не особистісним потенціям, покликанню тощо.

Оскільки відбувається певний перекіс в особистісному розвитку, то риси маскулінності та фемінності, яких недостає людини, вона шукає в іншому. Наприклад, багато людей переживає почуття неповноцінності та дискомфорту без партнера протилежної статі. Щоб подолати їх, людина прагне будь що знайти такого партнера, потрапивши в ситуацію психологічної залежності від нього. Це більше характерне для жінок, яким системою суспільних стереотипів у більшості культур приписується позиція підкорення, що зумовлює чимало проблем у шлюбі, описаних, зокрема, у відомій книзі Р. Норвуда "Жінки, що кохають занадто сильно". Ще в ранньому дитинстві в людини можуть формуватися типові чоловічі та жіночі життєві сценарії, в яких закладається не лише гендерна нерівність і суперництво між статями, а й значна частина потенційних конфліктів, протиріч та інших проблем, що характерні для сімейного життя, системи виховання дітей тощо.

Типовими маскулінними якостями вважаються інтелект, раціональність, незалежність, активність, сила (як фізична, так і психологічна, чи сила характеру), авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Типовими фемінними якостями вважаються емоційність, м'якість, слабкість, турботливість, практичність, консервативність, інтуїтивність, реалістичність, комунікативність, сензитивність, эмпатійність. Для жінки важливо, щоб її зрозуміли, їй необхідно, щоб хтось розділив її почуття, висловив своє відношення до неї, психологічні стосунки для жінки важливіші, ніж результат діяльності. Для чоловіка важливо вважатися компетентним, бути визнаним, йому треба досягнення своїх цілей, результат розв'язання задачі важливіший за систему стосунків, які супроводжують процес розв'язання. Згідно суспільних стереотипів, які значною мірою визначають особливості соціальної поведінки людини, для чоловіка нормативною і бажаною вважається виражена маскулінність. Для сучасної жінки, навпаки, надмірна фемінність не такою мірою нормативна й бажана, як маскулінність - для чоловіка.

Слід наголосити, що типові риси фемінності та маскулінності - це насамперед суспільно закріплені норми, стереотипи, а не результат об'єктивних природних відмінностей між статями. У певних випадках ці риси дійсно відображають середньостатистичні відмінності чоловіків і жінок. Але часто вони є результатом виховання, коли психологічні відмінності формуються під тиском стереотипів, що нав'язуються людині суспільством. А буває й так, що традиційні риси фемінності та маскулінності суперечать справжній природі людей. Так, донедавна вважалося, що жінки мають емоційнішу вдачу, а чоловіки схильніші до логічного мислення.

Сучасні дослідження нейрофізіології стверджують, що у жінок у середньому розвинутішою є ліва (логічна) півкуля мозку, а в чоловіків - права (емоційна) [16, с. 5-6]. Зокрема, більшість дослідників у галузі диференціальної психології погоджуються, що у дівчаток розвиненіші мовні здібності (що пов'язані з лівою півкулею), ніж у хлопчиків. Проте, історія свідчить, що більшість письменників у всі часи й епохи були чоловіками. Жінки й чоловіки дійсно мають відмінності, які, проте, не завжди збігаються з суспільними стереотипами і які, тим більше, не мають нічого спільного з нерівноправністю статей, яка має суто соціальне та класове коріння. В дійсності, реальні гендерні відмінності - це результат сплаву природних відмінностей і виховання, що певним чином підганяє природу людини під стандарти, що склалися в тій чи іншій культурно-історичній спільноті.

Традиційні риси маскулінності притаманні не лише чоловікам, так само як фемінність - не є тільки жіночою характеристикою. Практично кожна фемінна чи маскулінна якість може траплятись як у чоловіків, так і в жінок. В житті сучасного суспільства трапляється чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок (тут йдеться переважно про психологічні характеристики). Останніми роками спостерігається загальна тенденція певної фемінізації чоловічої поведінки й маскулінізація жіночої, що позначається на таких сферах, як вибір професії, одяг тощо.

Тривалий час вважалося, що маскулінність і фемінність - це протилежні полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядається як низька фемінність (і навпаки). В сучасних психологічних концепціях статі та статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються, як відносно незалежні один від одного конструкти. Можливий одночасно високий розвиток обох характеристик, або одночасно низький рівень цих гендерно-рольових проявів. Обидва конструкти визначаються радше соціально, ніж біологічно (тобто більше стосуються гендерних, ніж до статевих ролей), і можуть вимірюватися окремими шкалами. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) дістало назву андрогінність. У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика, не пов'язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та гендерної ідентичності або статево-рольової орієнтації. Розвинута андрогінія в людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її гендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності та інші важливі якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока андрогінія. Крім того, вона може знімати обмеженість чоловічих і жіночих гендерних ролей, знижувати внутрішні конфлікти, пов'язані з неприйняттям своєї другої сутності. Андрогінна модель статевих і гендерних ролей має перевагу перед іншими моделями, хоча й вона не досконала. Так О. С. Кочарян доводить, що вона має вікові та клінічні обмеження, наприклад не діє для хлопчиків і дівчаток до 15-16 років, а фактично формується в пізніші вікові періоди [12,с 28].

Поняття андрогінії ввів в психологічну термінологію вже згадуваний Карл Юнг, пояснюючи її поняттями Аніма та Анімус. Американський психолог Сандра Бем створила психологічну методику вимірювання маскулінності та фемінності "Статево-рольовий опитувальник" (the Bem Sex-Role Inventory), згідно з якою можна діагностувати чотири типи людей незалежно від їхньої фізіологічної статі:

1) маскулінні (з вираженими чоловічими якостями);

2) фемінні (з вираженими жіночими якостями);

3) андрогінні;

4) невизначені (без виражених якостей маскулінності і фемінності) [14, с 149].

Існують також інші методики вимірювання маскулінності та фемінності, наприклад, "Опитувальник персональних атрибутів" (Дж. Т. Спенс зі співавторами), "Шкали маскулінності та фемінності" (А. Б. Хейлбрун) та інші.

Будь-які фігуранти в системі гендерних взаємозв'язків схильні ідентифікувати себе з певними образами маскулінності і фемінності. У цих орієнтаціях нині достатньо рельєфно виявляються відомі розбіжності між стійкими традиційними уявленнями (вони відтворюються в системі суб'єкт-об'єктних стосунків) і модернізаційними, в яких поступово посилюється вага андрогінних уявлень (це результат соціальної динаміки, властивій гендерній діяльності).

Отже, маскулінність і фемінність є атрибутами гендерного аспекту, його центральними образами. Суть маскулінності і фемінності своє адекватне вираження знаходить в поняттях мужності і жіночності. Іншими словами, маскулінність і фемінність слід визначити як, відповідно, мужній і жіночний способи репрезентації. Взаємозв'язок атрибутів - маскулінності і фемінності - підкоряється закону доповнення протилежностей.

4. Емпіричне дослідження гендерних відмінностей у ставленні до кохання

Тенденція до зміцнення рівності статі робить глибокий вплив на вибір об'єкту кохання. Людина вибирає потенційного супутника з різних причин. Може зробити вплив фізична привабливість, в результаті якої зазвичай настають нетривалі стосунки. У іншому випадку може зіграти роль магічне бажання знайти відмінного коханця, чиї якості нагадують властивості партнера, що ідеалізуються, з минулої любові або прихильності. Жінка, яка вважає себе за непривабливу в сексуальному відношенні, може вибрати партнера, що є пасивним і залежним та все ж достатньо непривабливого, так, щоб їй не довелося змагатися з іншими жінками. Людина, яка сильно сумнівається в своїх чоловічих достоїнствах, може звернутися до жінки, яка зовні сексуально дуже приваблива, але на ділі не вимагає дуже багато від сексуальних стосунків і їх виконання.

Вивчення структури любовних переживань дає певний градієнт в розумінні феномену кохання, але не відповідає на питання про механізм виникнення цього відчуття. Відношення до кохання кожного покоління відображає в собі риси часу і психології людей, несе відбиток умов життя і етично-естетичних принципів, що склалися в даному суспільстві. Дані обставини визначили область дослідження.

У дослідженні взяли участь студенти очної форми навчання Марганецького професійного ліцею віком від 16 до 17 років, всього 24 чоловік, з яких 12 дівчат і 12 хлопців.

Для підтвердження гіпотези було використано методику особистісного семантичного диференціалу, який повторює схему загальноконнотативного семантичного диференціалу Ч. Осгуда на матеріалі прикметників. Даний метод можна розглядати як певну комбінацію процедур шкалування та контрольованих асоціацій.

Мета застосування цієї методики: оцінка відношення молоді до поняття "кохання".

Звернення до цієї методики пояснюється можливістю визначити за її допомогою ставлення суб'єктів (оціночний компонент “Я-концепції”) до поняття "кохання", тобто “вимірювати ті стани, які викликані сприйняттям символу-подразника, і обов'язково передують осмисленим операціям з цими символами” [14, с.32]. Причому, можливості цього методу дають також змогу досліджувати особистісні смисли, що породжуються в ході ідентифікаційних процесів. Важливою перевагою даної методики є і її компактність, стандартизованість обробки та простота у застосуванні.

Слід зазначити, що у дослідженні використовувався російськомовний варіант семантичного диференціалу, оскільки валідизованої україномовної методики в літературі не зустрічається.

Ми виходили з наступних міркувань: по-перше юнацький вік характеризується як усвідомлення і самовідчуття себе як гідного представника певної статі, по - друге в цьому віці сформоване відчуття особистісної тотожності і цілісності (індентічності), по - третє рання юність характеризується самостійним і незалежним визначенням життєвих цілей, що припускає достатній рівень розвитку ціннісних уявлень, вольової сфери, самостійності і відповідальності. Кожному учневі був розданий бланк, який містив інструкцію щодо виконання та 21 пара прикметників (додаток 1.).

Процедура дослідження полягала у тому, що опитуваним пропонувалося визначити за даними факторами своє відношення до поняття кохання (від -3 до +3) (градації), ставлячи відповідні оцінки за вибраними прикметниками. Результати заносилися до протоколів, після чого були оброблені з використанням методів математичної статистики.

Підрахунок проводиться за допомогою ключа. Підраховуються значення

ОК - оцінка почуття кохання,

ЕК - емоційності кохання,

АК- почуття активності кохання.

Їх максимальні значення можуть коливатися від +21 до -21. За версією авторів апробованого варіанту методики семантичного диференціалу, кількісні рівні можуть мати наступні значення:

17-21 - високий рівень;

8-16 - середній рівень;

7 і менш - низький рівень

Чинник оцінки відображає рівень привабливості кохання. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний відноситься до кохання як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений коханням. Низькі значення чинника указують на критичне відношення до кохання, незадоволення, здається незрозумілим, відчуття малої цінності кохання.

Чинник активності показує ступінь напруженості, активності, щільності, нестримності і мінливості кохання. При негативному (низькому по величині) показнику цього чинника (переважно при психічній загальмованості, апатичності, низькій мотивації) здається пасивним, постійним, застиглим, розслабленим або навіть порожнім.

Чинник емоційного забарвлення в істотній мірі виражає задоволеність відношенням до кохання. Низькі показники цього чинника указують на відносно песимістичне відношення до кохання і до свого життя. У таких випадках кохання здається сумним, тьмяним, тривожним і нецікавим. При позитивному показнику чинника кохання здається радісним, чудовим, спокійним і яскравим.

Отримані дані розмістимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3. 1

Порядк. визначен	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21
прізвище,ім'я	О	Е	А	О	Е	А	О	Е	А	О	Е	А	О	Е	А	О	Е	А	О	Е	А
Базієв Д	3	0	3	0	2	1	-3	1	2	2	-2	1	-3	-1	1	1	3	3	2	0	-1
Вечирко С	2	0	2	1	2	2	1	0	2	2	-1	2	-2	-2	1	2	3	2	2	1	0
Войтов В	3	0	1	0	1	2	-1	2	3	1	-1	2	-1	1	0	2	-2	1	3	2	1
Гнчаренко О	2	1	1	2	1	2	-2	0	3	1	2	1	0	1	0	2	3	3	1	1	-1
Гуркало А	3	-1	-2	0	0	3	-1	3	1	2	0	-1	0	-2	1	2	-3	3	1	0	-2
Данильчук І	2	0	2	-2	3	-1	-2	2	-1	3	-2	1	-3	-1	1	2	3	-2	3	0	3
Земляченко	2	1	3	0	2	3	0	1	2	3	-3	-1	0	1	1	1	3	2	1	0	0
Іноземцев С	-1	1	1	3	1	1	1	0	1	3	-3	1	1	1	1	1	-2	3	1	-1	1
Калашник	2	0	2	-3	2	-1	-2	2	-1	2	-1	1	-2	-2	-1	2	3	1	3	1	3
Карявкіна Н	2	0	0	-1	3	-2	0	2	-1	3	-1	2	-3	1	-1	-1	-2	-2	2	2	2
Коновалов Іг	-3	1	1	0	0	3	-3	0	2	2	0	3	-1	0	2	1	-2	0	3	-1	1
Краснонос М	2	0	-2	-2	1	-2	-1	-1	-2	2	1	1	2	0	3	1	0	0	2	-2	2
Краснянский	2	0	2	0	1	1	-1	-1	2	2	1	0	-1	0	-2	1	0	2	3	-2	1
Кубишкін О	2	1	3	-2	3	0	-1	1	2	1	-1	2	1	-2	1	2	2	3	3	0	-1
Лебідь С	2	2	-1	1	1	1	1	3	2	2	0	2	0	2	2	0	-1	0	3	0	2
Логвинова Д	2	1	1	1	1	0	-3	2	0	3	2	1	-3	1	1	2	3	2	3	1	2
Ляшенко В	2	2	-1	-3	1	1	1	3	0	3	0	1	-1	2	-1	2	-1	-1	1	0	2
Потапова О	2	2	1	0	0	2	2	3	0	3	0	2	-2	-2	1	2	3	2	2	0	3
Романенко	2	0	1	-1	-2	3	1	1	1	2	1	2	-3	-1	1	1	1	1	2	0	0
Сібельова І	3	1	-1	0	2	0	1	1	2	2	-3	2	0	1	2	2	3	3	1	0	2
Степаненко	2	1	-1	0	1	-1	0	1	1	1	-3	2	1	1	0	2	-2	1	3	-1	2
Харченко А	2	1	-2	1	0	-2	0	0	-1	2	0	1	-1	0	3	2	-2	0	3	-1	2
Швець Га	3	0	0	-1	2	1	-1	1	2	3	1	0	0	1	2	3	1	1	1	0	3
Широченко	1	1	-1	0	3	1	1	1	2	2	-1	1	-2	-2	0	2	2	0	1	0	2

Зведена таблиця результатів дослідження.

Результати тестового опитування можна зіставити шляхом обчислення середнього значення (х) за кожною шкалою таблиця 3.2.

Таблиця 3.2.

Результати визначення середніх значень за шкалами ОК, ЕК, АК

	оцінка	емоції	активність
	бали		бали		бали
Дівчата	72	6	49	4,08	53	4,42
Хлопці	70	5,8	25	2,08	107	8,91

В дослідженні були розраховані такі властивості: розміщення значень понять, що характеризують відношення студентів до поняття "кохання" у семантичному просторі та розрахунок відстані між ними. Розміщення кожного значення у семантичному просторі визначається трьома числами, які є середнім арифметичним, отриманим кожним поняттям за трьома групами шкал, що представляють три семантичні виміри психосемантичного простору. Розміщення значень було інтерпретовано у вигляді гістограми. Таким чином гістограма матиме такий вигляд (Мал. 3.1)

Мал. 3.1. Середні значення показників студентів за методикою семантичного диференціалу.

Як видно з гістограми, середні значення показників відношення до кохання у хлопців та дівчат відрізняються за параметрами активності поняття "кохання", та емоційного забарвлення його. Це можна пояснити тим, що чоловіки очікують від кохання більшої активності та максимальної участі, на відміну від жіночого ставлення до цього феномена. Жінки ж, враховуючи статево-рольові стереотипи, знаходяться в позиції споживача. Різницю в емоційному забарвлені вчені пояснюють психологічними особливостями жінок, що виражені в більшому ступені емоційного сприймання навколишнього середовища, ніж представники чоловічої статі.

Для розрахунку відстаней між значеннями понять у семантичному просторі використали середнє квадратичне відхилення ().

Як видно із таблиць та діаграм, у семантичному просторі опитаних відношення до поняття "кохання" знаходиться у позитивній площині, тобто можна говорити про позитивне підсвідоме ставлення до цього поняття.

Середнє квадратичне відхилення обчислимо за формулою

де

- середнє арифметичне,

- значення кожної окремої варіанти,

- кількість варіант.

Обчислення розміщені у додатку 2.

Результати досліджень представлені у таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Величини середніх значень показників поняття “кохання” та їх стандартні відхилення за даними факторами

Респонденти Фактори	дівчата	хлопці
	_ х		_ х
Оцінка	6	2,76	5,8	2,9
Емоції	4,08	3,9	2,08	4
Активність	4,42	4,15	8,91	3,8

Мал. 3.2. Розміщення значень поняття "кохання" у семантичному просторі досліджуваних.

Найбільша різниця величин середніх значень по фактору активність. Показник по цьому фактору, як відомо, відображає ступінь напруженості, активності, щільності, нестримності і мінливості кохання. В нашому випадку показник активності кохання хлопцями вищий, ніж дівчатами. Це, можливо, пояснюється тим, що у дівчат формується більш реальний, конкретизований, наближений до сьогодення стереотип "кохання". Досить високі показники активності свідчать про усвідомлення необхідності активної життєвої позиції.

Дані по фактору оцінки показують, що, різниця величин середніх значень не значна. Отже, кохання респонденти оцінюють адекватно, реально і зрозуміло. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний відноситься до кохання як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений коханням. Низькі значення чинника указують на критичне відношення до кохання, незадоволення, кохання здається незрозумілим, відчуття малої цінності кохання

Досить цікавим є чинник емоційного відношення до кохання. У відповідях студентів різниця складає майже половину.

Чинник емоційного забарвлення в суттєвій мірі виражає задоволеність відношенням до кохання. Низькі показники цього чинника указують на відносно песимістичне відношення до кохання і до свого життя. Відсутність надії, низька поведінкова активність і мотивація життєдіяльності супроводиться, як правило, депресивним станом. У таких випадках кохання здається сумним, тьмяним, тривожним і нецікавим. При позитивному показнику чинника «ЕК» кохання здається радісним, чудовим, спокійним і яскравим.

Висновок

Вивчення психології чоловіка і жінки їх відмінностей один від одного має велике значення не лише для людини, але й до всього суспільства в цілому.

Питання, пов'язані з особливостями статі людини і її психологічними відмінностями, останнім часом часто входять до числа найактивніше обговорюваних в суспільстві. Адже роль чоловіка і жінки в суспільній середовищі сьогодні зазнає значні зміни.

Любов - це мистецтво, що вимагає досвіду і уміння концентруватися, інтуїції і розуміння, її треба осягати. Причиною того, що багато хто не визнає цієї необхідності, є те, що:

- велика частина людей дивиться на любов з позиції «як бути коханим», а не як любити», не з позиції можливості любові;

- уявлення, що проблема в самій любові, а не в здатності любити;

- змішуються поняття «закоханість» і «стан любові»

Не дивлячись на існуючі відмінності, чоловіки і жінки в психологічному сенсі дуже схожі один на одного. Виходячи із вивчених джерел, можна зробити такі висновки:

- слабий і однобічний розвиток вивчення проблематики психології статі в нашій країні

- відсутність адекватних концепцій для аналізу проблем статевої диференціації;

- недолік психологічної літератури за цією темою;

- виражене протистояння двох ідей і теорій фемінізму, як теоретичних підстав для гендерних досліджень.

Проведене нами дослідження показує, що гендерні стереотипи виявляються у відношенні до поняття кохання. Це не означає, що всі чоловіки проявляють в коханні легковажність, а жінки - альтруїзм. Проте різниця в установках, насправді може породжувати конфлікти в сексуальних стосунках. Альтруїстична жінка чекає від чоловіка у відповідь прагнення до самопожертвування, а чоловіка, що настроївся на легкий флірт, таке прагнення жінки може дратувати і викликати побоювання, що їм хочуть покомандувати. Поте, тривалі щасливі любовні стосунки неможливі без того, що б чоловіки і жінки не вчилися один у одного.

Тож, гіпотеза відношення до поняття "кохання", залежатиме від гендерних відмінностей та статево-рольових стереотипів підтвердилася, завдання поставлені на початку роботи - виконано.

Список літератури

Андреева Г.М. Психология социального познания. М., 1997.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.,1994

Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства//Вопросы психологии.2000. № 1.

Бердяев Н.А. О назначении человека. - М.,1993.

Бердяев Н.А. Смысл творчества Философия любви. Сборник. Ч. 2. - М., 1990, с. 421-445.

Бердяев Н.А.Философия свободы. - М., 1989.

Воронина О.А. Феминизм // Современная западная социология.Словарь.-М.,1990.

Габриэлян Н.М. Пол. Культура. Религия. // Общественные науки и современность.1996 № 6. - С.126.

Гендер i культура. Збiрник статей.-К.,2001.

Гендер и вхождение в модерн // Общественные науки и современность.1999 № 5.

Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М.: Просвещение, 1988.

Кудинов С.И. Полоролевые аспекты любознательности подростков//Психологический журнал. Т.19. 1998. № 1.

Либин А.В. Половые различия: биологическая эволюция и социальные традиции // Дифференциальная психология. М., 1999. С. 287.

Мироненко В.В., А.В. Петровского. Хрестоматия по психологии. - М.: Просвещение, 1987.

Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков//Вопросы психологии. 1997. № 4.

Рыжова Н.Ю. Секс, любовь и брак: типы отношений//Сборник тезисов Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов-2004». М. МГУ, том 3. С.140-141. 2004.

Сластенин А.В. Психология и педагогика. - М.: Издательский центр «Академия», 2006.

Смирнов А.Г. Практикум по общей психологии: Учебное пособие. - М.: Изд-во института психотерапии, 2005.

Соловьев В. Любовь и гендер. //www.aquarun.ru.

ТарасенковаЛ. Любовь в большом городе. Реальность любви и ее переживания.http://www.My-love.ru.

Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. - М., 1969

Фрейд З. Психология бессознательного. - М., 1989

Фромм Э. Душа человека / Перевод с англ.. - Т.В.Панфилова, Т.И.Перепёлова. - М.: АСТ, 1998

Фромм Э. Искусство любить. - М.: Педагогика, 1990

Хасан Б.И., Тюменева Ю.А. Особенности присвоения социальных норм детьми разного пола // Вопросы психологии. 1997. № 3.

Хрисанова С. Про права людини i гендерну соцiологiю. // Право Украiни.2001. № 8.-С.98.

Шон Б.Гендерная психология. СПб.: 2001.-256 с.

Додаток 1

Прізвище, імя_____________________________

Дата____________ Вік_____________Стать__________

1 .	О	+	ОБАЯТЕЛЬНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	НЕПРИВЛЕКАТЕЛЬНАЯ	-
2.	Э	-	БЕЗНАДЕЖНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	НАДЕЖНАЯ	+
3.	А	+	АКТИВНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ПАССИВНАЯ	-
4.	О	-	БЕЗОТВЕТСТВЕННАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ДОБРОСОВЕСТНАЯ	+
5.	Э	+	ИНТЕРЕСНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	СКУЧНАЯ	-
6.	А	-	НАПРЯЖЕННАЯ	3	2	1	0	1	2	3	РАССЛАБЛЕННАЯ	+
7.	О	+	ДОБРАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ЭГОИСТИЧНАЯ	-
8.	Э	-	ВИНОВНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ПРАВДИВАЯ	+
9.	А	+	ДЕЯТЕЛЬНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ПАССИВНАЯ	-
10.	О	-	ЧЕРСТВАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ОТЗЫВЧИВАЯ	+
11.	Э	+	РАДОСТНАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ПЕЧАЛЬНАЯ	-
12.	А	-	ВЯЛАЯ	3	2	1	0	1	2	3	ЭНЕРГИЧНАЯ	+
13.	О	+	СПРАВЕДЛИВАЯ	3	2	1	0	1	2	3	НЕСПРАВЕДЛИВАЯ	-
14.	Э	-	РАССЛАБЛЕННАЯ	3	2	1	0	1 ...

Подобные документы

• Шлюб без кохання: щастя чи злочин?

  Сучасні критерії вибору майбутніх чоловіка чи дружини. Причини та проблема створення сімей, де основою є не кохання, а взаємна вигідність стосунків. Переваги такого становища: менше ревнощів, конфліктів та розлучень, обмеження свободи та вимагання уваги.
  
  презентация [13,5 M], добавлен 15.01.2012
  

• Розвиток творчого потенціалу майбутніх соціальних працівників у процесі вивчення курсу "Основи комунікації в соціальній роботі"

  Дослідження теоретичних та практичних аспектів розвитку творчого потенціалу майбутніх соціальних працівників у процесі вивчення курсу "Основи комунікації в соціальній роботі". Розгляд поняття "творчий потенціал особистості" та його основні компоненти.
  
  статья [69,7 K], добавлен 27.08.2017
  

• Процес соціалізації юнаків та дівчат

  Сім’я як певна соціальна спільнота з конкретною системою зв’язків і взаємодії між її членами, унікальний суспільний інститут. Знайомство з особливостями процесу соціалізації юнаків та дівчат. Аналіз проблем соціалізації особистості в юнацькому віці.
  
  дипломная работа [678,4 K], добавлен 07.06.2014
  

• Соціологічне дослідження ставлення людей до вивчення іноземних мов

  Особливості розробки методологічного розділу програми соціологічного дослідження щодо ставлення людини до вивчення іноземної мови. Визначення основних понять за темою дослідження. Обґрунтування вибірки дослідження, розробка і логічний аналіз анкети.
  
  курсовая работа [125,1 K], добавлен 24.02.2010
  

• Гендерна соціалізація особистості

  Гендер – це набір соціально-статевих характеристик, що визначає поведінку людини в суспільстві, а також сприйняття цієї поведінки оточуючими. Механізм здійснення гендерної соціалізації. Фемінність як сукупність характеристик, пов`язаних із жіночою статтю.
  
  презентация [582,4 K], добавлен 22.10.2015
  

• Гендерний портрет Кіровоградської області

  Комплексне дослідження по складанню гендерного портрета Кіровоградської області. Аналіз даних статистики. Надання практичних пропозицій по урахуванню гендерної складової в розробці програм, планів, проектів соціально-економічного розвитку області.
  
  отчет по практике [739,0 K], добавлен 27.05.2013
  

• Гендерні відмінності у сфері зайнятості очима молодих спеціалістів

  Сучасний стан ринку праці і сфери зайнятості в Україні: гендерний вимір. Шляхи подолання гендерної нерівності та дискримінації у сфері зайнятості. Дослідження уявлень молодих спеціалістів стосовно гендерних відмінностей й дискримінації у даній сфері.
  
  дипломная работа [3,0 M], добавлен 10.11.2014
  

• Державна молодіжна політика в Україні: соціально-педагогічний аспект

  Сутність, мета, структура та проблематика державної молодіжної політики. Роль соціального педагога в її здійсненні. Умови, гарантії для становлення і розвитку молоді, її інтеграції в сфери життєдіяльності, реалізації здібностей юнаків та дівчат.
  
  курсовая работа [369,7 K], добавлен 28.03.2011
  

• Як співвідносяться між собою поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість"

  Визначення понять "людина" і трьох її "іпостасей", таких як індивід, індивідуальність та особистість. Розгляд особистості та існування звязку між біологічним формування людини і її поведінкою в суспільстві, становленням власного "я" як особистості.
  
  эссе [15,2 K], добавлен 18.01.2011
  

• Регіональні еліти як об’єкт теоретичного дослідження

  Теоретичні засади формування регіональної еліти. Її поняття та види. Дослідження проблематики характеристики регіону. Фактори та ресурси формування еліт. Легітимізація еліт, шляхи активного використання головних регіональних особливостей ідентичності.
  
  статья [23,9 K], добавлен 17.08.2017
  

• Поняття і категорії соціології політики

  Предмет і суб'єкт соціології політики, її функції (пізнавальна, прогностична, управлінська, інструментальна). Вимоги до її категорій. Поняття політичної сфери. Аспекти вивчення взаємозв'язків між економікою і політикою. Методи соціологічного дослідження.
  
  презентация [1009,7 K], добавлен 03.03.2017
  

• Волонтерська діяльність в Україні

  Дослідження поняття та розвитку волонтерства як явища в Україні та світі. Характеристика специфіки роботи волонтерів в умовах навчально-реабілітаційного центру. Аналіз труднощів та ризиків волонтерської діяльності, шляхів їх попередження та подолання.
  
  дипломная работа [120,6 K], добавлен 17.12.2012
  

• Багатовимірне шкалювання

  Виявлення шкал, які є осями простору сприйняття. Мотиви, якими керується людина, коли виконує певні дії. Візуалізація простору сприйняття. Дані для багатомірного шкалювання. Дослідження простору сприйняття казкових персонажів сучасними студентами.
  
  презентация [384,0 K], добавлен 09.10.2013
  

• Спостереження як один з основних шляхів вивчення проблеми трудової підготовки

  Суть спостереження як методу дослідження в соціології. Види спостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальна характеристика. Поняття методики і техніки спостережень, особливості його організації та проведення досліджень. Обробка і аналіз результатів.
  
  курсовая работа [30,1 K], добавлен 16.10.2010
  

• Про зміст поняття геокультурної системи в українському соціумі

  Вивчення феномену геокультурної системи як проблеми природного середовища у географічному плані і проблеми сприйняття їх кожною культурою різноманітних етносів, мешканців цієї території. Алгоритм зв'язків природного, культурного і етноландшафту в соціумі.
  
  статья [104,6 K], добавлен 06.02.2011
  

• Основні підходи до визначення поняття "особистість"

  Зміст поняття "особистість" та її соціологічне визначення. Еволюція поглядів про суть особистості в історії соціологічної думки. Марксистська концепція особистості: розгляд через категорію "праця". Теорії символічного інтеракціонізму та А. Маслоу.
  
  курсовая работа [55,5 K], добавлен 14.01.2010
  

• Професійний спортсмен на ринку праці після закінчення кар’єри

  Дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення спорту як соціального інституту. Аналіз поняття професійного спортсмена та професійного спорту. Визначення специфіки та положення на ринку праці спортсменів, які закінчили спортивну кар’єру.
  
  дипломная работа [81,9 K], добавлен 03.02.2012
  

• Особистість у системі соціальних зв’язків

  Вивчення відмінностей між поняттями людини, індивіда, індивідуальності, особистості. Особливості типів та структури особистості. Поняття "соціалізація" і її періодизація. Визначення ролей та функцій агентів соціалізації. Ресоціалізація і десоціалізація.
  
  реферат [44,7 K], добавлен 20.10.2010
  

• Соціальність і культура. Життєвий простір

  Поняття й показники соціокультурного процесу, досягнення суспільної рівноваги. Життєве середовище й екологія людини. Поняття й структура життєвого середовища, теоретичні аспекти проблеми екологічної культури. Зони особистої території (інтимні зони).
  
  реферат [30,2 K], добавлен 16.06.2010
  

• Методологічні принципи етносоціологічного вивчення міграцій

  Сутність поняття «міграція» населення. Сезонні переходи. Классіфіція міграційних потоків: внутрішні і зовнішні, вертикальні і горизонтальні. Методологія вивчення етоносоціологіі міграцій. Етносоціологіческій підхід вивчення міграційної рухливості.
  
  реферат [24,8 K], добавлен 14.08.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам