Форми організації суспільного виробництва

Таблиця 3.1 - Основні показники розвитку суб'єктів малого підприємництва¹

¹ Дані наведено з урахуванням фермерських господарств та статистичної інформації по фізичних особах-підприємцях, сформованої на підставі даних Державної податкової служби України.

На підставі Додатку Б можна розрахувати питому вагу субєктів малого підприємництва за кожним видом діяльності (табл. 3.2.) [58].

Таблиця 3.2 - Структура малого підприємництва за видами економічної діяльності у 2010р.

Як бачимо , перше місце посідає сфера матеріальних і нематеріальних послуг-торгівля та ремонт предметів особистого вжитку 46,75%. Матеріальне виробництво (сільське господарство та промисловість) в структурі має тільки 16,4 %. Це є негативним явищем для країни яка стала на шлях ринкових перетворень.

У деяких країнах просте товарне виробництво досить тривалий час є головною формою виробництва в усіх галузях народного господарства, в тому числі і промисловості.

Спрямованість простого товарного господарства на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшарування виробників через їхні різні особистісні якості, вміння використати кон'юнктуру ринку тощо. Іноді навіть випадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими в конкурентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості й зубожіння більшості, й ніякі сили не змогли зупинити цей закономірний процес розвитку вшир та вглиб[41,42].

Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і засобів виробництва, з іншого - люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар - робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші - найманими робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування[39,с. 254].

Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу - насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий - ринок праці[34,с.37].

Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом. Оскільки за капіталізму всі (або майже всі) продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв'язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізму існує дрібне товарне виробництво.

У колишньому Радянському Союзі, в тому числі і в Україні, роль товарного виробництва і товарно-грошових відносин недооцінювалася[50,с. 12].

Очевидно, що Україна має використовувати досвід передових країн у розвитку простого товарного виробництва в сільському господарстві, у багатьох галузях промисловості, в будівництві і торгівлі, у деяких інших сферах, що матиме позитивний результат для піднесення економіки нашої країни.

3.2 Розвинута форма організації товарного виробництва

У XIV--XV ст. з'являються елементи розвиненої форми товарного виробництва. На відміну від простого капіталістичне товарне виробництво прийняло всезагального поширення. Тут товарами стають не тільки продукти праці, але і фактори виробництва, у тому рахунку і робоча сила. При капіталістичному товарному виробництві засоби праці належать капіталістам, які експлуатують найману колективну працю робітників та присвоюють значну частину продукту чужої праці. Розвиненій формі товарного господарства характерне формування широкого внутрішнього ринку, а також швидкий розвиток світової торгівлі, формування та удосконалення світового ринку. Розвинена форма товарного господарства є характерною і для змішаної економіки[34,с. 112].

Загальну сутність товарного виробництва як розвинутої форми економічної діяльності узагальнено В.М.Семененко та подано схематично в Додатку В. [25,с. 32]

Між простим і розвиненим товарним виробництвом існують такі суттєві відмінності[28,с. 147]:

1)простому товарному виробництву властиве пряме поєднання виробника із засобами виробництва, а розвиненому, навпаки, властиве відокремлення виробника від засобів виробництва, перетворення маси виробників у найманих працівників, які позбавлені засобів виробництва, відчужені від власності на них;

2)просте товарне виробництво основане на особистій праці, а розвинене товарне виробництво -- на найманій, відчуженій праці;

3)в умовах простого товарного господарства селяни і ремісники виробляють товар одноосібно, а при розвиненому товарному виробництві на кожному підприємстві колективно працюють десятки, сотні і тисячі найманих робітників;

4)просте товарне господарство породжує розвинене товарне господарство, але останнє, навпаки, намагається знищити просте товарне господарство.

Незважаючи на ці відмінності, просте і розвинене товарне виробництво мають одну і ту саму економічну основу -- приватну власність на всі ресурси і продукти.

Спільна риса простого і розвиненого товарного виробництва -- існування ринку та грошей.

Спільні та відмінні риси простого і розвинутого виробництва можна узагальнити схематично ( рис.3.1).

Аналіз сучасних літературних джерел дозволяє виділити еволюцію розвинутих форм організації товарного виробництва, що пройшли свій шлях становлення і існують в умовах сьогодення[33,35,41,42]:

Ш товарне виробництво,

Ш планову організацію економіки,

Ш ринкову економіку,

Ш господарство і бізнес.

Вдосконалена система капіталістичного товарного виробництва набуває наступної історичної форми господарської діяльності людей. Мова йде про планову організацію економіки за якої матеріальні та духовні ресурси знаходяться в державній власності та розподіляються урядом в централізованому порядку. За такої системи управління господарською діяльністю людей уряд зобов'язує окремих осіб та підприємства діяти у відповідності з централізованим економічним плануванням. Ця система характеризується високим рівнем централізації функцій керівництва економікою та застосуванням директивних методів управління. Саме тому планову економіку ще називають державною, командною або соціалістичною. Прикладом такої економіки може бути колишній СРСР [33,с. 22].

Рис. 3.1. Спільність і відмінність простого й розвинутого товарного виробництва[24,с. 68]

Критиком соціалістичної економіки виступив австрійсько-американський економіст і філософ Л. Мізес, який вказував на утопізм соціалізму та соціалістичної економіки. Мислитель зазначає, що «організація та спланований порядок заміщують «анархію» виробництва та ініціативу багатьох людей[21,с. 547].

Суспільна співпраця в умовах розподілу праці забезпечується системою гегемонічних зв'язків, в яких керівник вимагає від своїх підлеглих абсолютного підкорення. Називаючи керівника суспільством (як марксисти), державою (з великої літери), урядом чи владою, люди забувають, що керівником завжди є людська істота, а не абстрактне поняття чи міфічне колективне утворення» [21, с. 653]. «Ринкова економіка, або, як її часто називають, капіталізм та соціалістична економіка виключають одне одного. Жодне поєднання цих двох систем не можливе і не уявне; змішаної економіки, системи, що частково є капіталістичною, а частково - соціалістичною, не існує. Виробництво управляється або ринком, або декретами виробничого царя чи комітету виробничих царів» [21, с. 244].

З моменту зародженням товарного виробництва виникає потреба у просторі взаємодії продавця і покупця для обміну товарами, визначення еквівалентної ціни, необхідної кількості товару та послуг. Таким простором виступає ринок. Ринок - це не лише місце зустрічі продавця і покупця, ринок - це регулятор виробництва, який забезпечує оптимальну кількість товарів і послуг. «Ринковий процес є узгодженням окремих дій багатьох членів ринкової спільноти з вимогами взаємного співробітництва. Ринкові ціни повідомляють виробникам, що виробляти, як виробляти і в якій кількості. Ринок - це фокус, в якому концентрується діяльність індивідів, центр, з якого розходиться діяльність індивідів» [8. с. 59].

Саме через механізми ринкових законів встановлюються необхідні пропорції відтворення, завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво, що спричиняє розширення асортименту товарів та послуг. Ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.

Е. Тоффлер зазначає, що «розвиток ринкового капіталізму, гіперконкуренція, пришвидшення інновацій та зростання народонаселення - все це сприяє розвитку «товарності». Прибутки споживачів, а відповідно і виробників, у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за майновими показниками[51,с. 453].

Про сучасний стан розвитку «товарності» у ринковій економіці України можна говорити, розглянувши статистичні дані таблиці 3.3. [58]. Темпи зростання підтверджують тенденцію переваги сфери нематеріального виробництва над матеріальним виробництвои благ і послуг

Таблиця 3.3 - Основні показники соціально-економічного розвитку України

Розрізняють стихійний, регульований та вільний ринок. Основною відмінністю є те, що перший із названих означений природним, ситуативним характером відношення індивідуальної і соціальної свободи, другий - означений регульованим (з боку держави, громадянського суспільства, олігархів тощо) характером відношення індивідуальної і соціальної свободи індивіда, а третій - означений рівнем співпадіння, поєднання індивідуальної і соціальної свободи людини. Ринок інтегрує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки. Л. Мізес зазначає, що «кожний індивід інтегрується в цю систему співробітництва сам по собі.

Ринок спрямовує його і показує, яким чином він може краще за все сприяти власному добробуту, поряд з добробутом інших людей. Ринок - остання інстанція. Ринок самостійно впорядковує всю суспільну систему, надає їй смисл та значення» [4, с. 243]. Виконуючи посередницьку і регулюючу функції, ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари та виробники мають попит, а які є нежиттєздатними господарськими одиницями. «Ринкові інститути являють собою сукупність формальних та неформальних правил, які впливають на формування структури мотивації учасників ринку - їх внутрішніх спонук до дії. Господарська мотивація має, як мінімум, три принципових джерела - економічні інтереси, культурно-нормативні схеми та примусові впливи» [7, с. 112]. Ринок виконує також інформаційну та комунікативну функції. «Ринок представляє собою не тільки економічний простір, де зустрічаються продавець і покупець, взаємообумовлюються попит и пропозиція. Одночасно ринок - це широкий простір міжособистісного спілкування, в ході якого діє конкретний світогляд людей у вигляді системи їх узагальнених знань, ідеалів, переконань, інтуїтивних уявлень, ціннісних орієнтацій» [11, с. 148]. Ринок представляє свободу підприємництва та вибору, оскільки завдяки ринковій системі суб'єкти можуть вільно добиватися збільшення власної вигоди, звісно ж, з урахуванням винагороди та покарання від самої ринкової системи.

Наступною формою організації людської діяльності є господарська.

Господарська модель «економічної людини» спирається на окреслення перспектив колективного, замкненого простору, натомість бізнес-модель - ґрунтується на реалізації індивідуальних запитів до економічної реальності. Філософія бізнесу - це найвищий рівень організації процесу пізнання бізнесу як системи, адже досліджує фундаментальні принципи, які лежать в основі створення та функціонування бізнесу, його природу і сенс, роль та цінність в суспільстві[54,с. 85]. Бізнесмен - це людина, що реалізує власну справу; здійснює на свій ризик економічну діяльність, спрямовану на інтенсифікацію отримання зиску від користування власністю, продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку. Бізнес - це моделювання дійсності в умовах економічної свободи та вільної конкуренції. «Бізнес - особливий прояв економічної діяльності, що відбувається в умовах ризикових відносин творця благ і користувача ними, спрямований на отримання прибутку виробником продукту і задоволення потреб споживача, означений рівнем моральності та визначений мірою легітимності стосунків суб'єкта і об'єкта в процесі реалізації єдності індивідуальної і соціальної свободи людини» [6, с. 154].

Українська дослідниця Т. Глушко зазначає: «Щодо моделі «економічної людини», характерної для сфери бізнесу, то вона конструюється на засадах реалізації індивідуального інтересу в умовах вільної конкуренції, тобто за умов, коли ефективно спрацьовує ідея індивідуального економічного успіху» [3, с. 100].

Бізнес є важливим атрибутом розвинутої економічної системи, ринкової економіки, що інтегрує стимуляцію соціально-економічного процесу та отримання прибутку. Бізнес значною мірою задає напрямок розвитку суспільства. Лише розвиток бізнесу може забезпечити розвиток суспільства як в економічному, так і в культурному відношенні.

Якщо говорити про розвиток товарного ринку в Україні, то можна зазначити про основні дві тенденції .

На розширення товарного виробництва України позитивно впливає й процес поглиблення міжнародного поділу праці, зокрема міжнародної спеціалізації виробництва. Збільшення кількості населення та дія закону зростання потреб є також передумовою розширення обсягів виробництва. ООН прогнозує, що в найближчі 30?50 років потрібно буде у світі додатково прокормити 2?3 млн людей (до 2020 року населення Китаю становитиме 1,45 млрд осіб, а в 050 році на планеті проживатиме до 9 млрд чол.). З огляду на зростання численності населення на планеті у низці країн світу, в тому числі й в Україні, гостро стоятиме питання товарних традиційних виробництв з переробки мінерально-сировинних місцевих ресурсів та продукції сільського господарства[41].

Друга тенденція (підрив товарного виробництва) визначається передусім розширенням масштабів одиничного поділу праці, котрий перетворюється на домінувальний чинник суспільного поділу праці. В основі його перебуває подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремої виробничої одиниці. Матеріальною основою названих процесів виступає зростаюча концентрація виробництва, яка посилюється виникненням і розвитком великих господарських об'єднань. Дія до підриву товарного виробництва викликається і розширенням організованості та планомірності в межах окремих компаній. Названа обставина підсилюється розвитком контрактних відносин та міжгосподарських зв'язків як у середині компаній, так і їх зв'язків з дрібними та середніми підприємствами, що спеціалізуються на виготовленні окремих деталей, вузлів для комплектації кінцевої продукції[41].

Тенденція до підриву товарного виробництва сприяє зародженню третьої форми суспільного виробництва - безпосередньо суспільної.

ВИСНОВКИ

Дослідження, що було проведено в курсовій роботі дозволила нам визначити основні теоретичні підходи щодо розуміння сутності виробництва в цілому та суспільного виробництва зокрема. Так виробництво є процесом створення життєвих благ необхідних для існування будь -якої економічної системи, а отже виробництво є завжди суспільним.

Виробництво створюється заради задоволення потреб, а задоволена потреба народжує нову, ще складнішу потребу. Виробництво, задовольняючи одну потребу, породжує нову, яку має знову задовольнити. Таким чином, потреби, породжені і задоволені виробництвом, неминуче викликають нові, спонукаючи виробництво до розвитку та вдосконалення як нематеріального так і матеріального виробництва. Останне є вирішальною сферою людської діяльності. Воно впливає на виникнення, становлення і розвиток нематеріального виробництва. Але, аналіз основних соціально-економічних показників розвитку країн СНД, зокрема України особливо свідчить про те, що нематеріальна сфера має великий зворотний вплив на розвиток матеріального виробництва.

В роботі також визначено, що розвиток суспільного виробництва характеризує існування двох форм організації суспільного господарства -- натурального і товарного виробництва. Натуральнее виробництво постає як історично перший тип господарювання, при якому продукування спрямоване тільки на задоволення потреб всередині господарської одиниці. Перехід від індустріальної до пізньоіндустріальної економіки, формування інформаційного суспільства сприяло зростанню загальності товарного виробництва й у межах національної держави, й у всесвітньому масштабі.

Зберігаючи всезагальний зміст, товарне виробництво у процесі взаємодії з панівними соціально-економічними відносинами, формами власності модифікується, набуває суспільного характеру, забезпечує реалізацію запланованих кроків. Ефективні способи взаємодії з ринком, ринковим регулюванням економіки закладають активізацію потенціалу товарного виробництва, властивого йому економічного механізму стимулювання та регулювання випуску продукції. Висока конкурентоспроможність товарів забезпечує стійкі темпи зростання товарного виробництва. Досягаються такі важливі соціальні стандарти життя людей, як добробут, якість трудового потенціалу.

Дослідження літературних джерел дало змогу встановити, що в товарному виробництві існує розподіл на просту та розвинуту його форму .Остання передбачає товарне виробництво, планову організацію економіки, ринкову економіку, господарство та бізнес.

За товарної форми господарювання визначені товари виробляються окремими суб'єктами, а для задоволення всіх потреб виникає необхідність в обміні та торгівлі. В межах планової організації економіки розподіл ресурсів контролюється урядом в централізованому порядку.

Ринкова економіка означена як організована, відкрита та динамічна система, яка дає можливість покупцям вступати в контакт з продавцями на визначеному просторі (ринку) з урахуванням конкурентних переваг.

Господарська форма організації людської діяльності є лінійною системою, сутність якої визначається, перш за все, апріорно-просторовими межами і представлена у якості тріади «природа-людина-господарство». Бізнес дефініційовано як моделювання дійсності в умовах економічної свободи та вільної конкуренції. Слід підкреслити, що означені форми тією чи іншою мірою наявні й у сучасному економічному просторі, розвиваються та комбінуються в залежності від соціокультурних та історичних особливостей конкретного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Метафізика економіки / Базилевич В.Д., Ільїн В.В. К.: Знання, 2007. - 718 с.

2. Башнянін Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія. Навчальний посібник. - Львів: «Новий світ - 2000», К.: «Каравела», 2004

3. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 328 с..

4. Білецька Л.В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка : [навч. посібник] / Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 652 с.

5. Булгаков С. Розмисли. Творча спадщина у контексті ХХІ століття / за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 903 с.

6. Бурдов В.Г. Экономическая теория развития общества : в 2 т. Т. 1 / В.Г. Бурдов ; под ред. В.Д. Смолина. ? СПб. : Питер, 2005. ? 218 с.

7. Валовой Д.В. Политэкономия (История экономических учений, экономическая теория, мировая экономика). М.: ЗАО “Бизнес-школа, Интел-Синтез”, 2000.

8. Варналій З.С. В18 Основи підприємництва: Навч. посіб. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 239 с.: іл.

9. Ватаманюк З.Г. Вступ до економічної теорії : курс лекцій / З. Г. Ватаманюк. ? Л. : Новий світ, 2004. ? 352 с.

10. Воробйов Є.М. Економічна теорія : навч. посіб. / Є.М. Воробйов. ? Х. : Торсінг плюс, 2009. ? 320 с.

11. Глушко Т.П. Філософія економіки: структурно-методологічний

12. Гриценко А.А. Політична економія: актуалізація проблематики, методологічний потенціал і сполученість з інституціоналізмом / А.А. Гриценко // Економічна теорія. - 2012. - №1. - С.5.-20.

13. Диба М.І. Регулювання в сучасній економічній системі: Монографія. -- К.: КНЕУ. -- 2000.

14. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика / Пер. с англ. -- СПб.: Литера-плюс, 1997.

15. Кульчицький Б.В. Економічні системи суспільства: теорія, методологія, типологізація. Монографія. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 352 с.

16. Кульчицький Б.В. Сучасні економічні системи. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2004. - 279 с.

17. Кульчицький Б.В., Лисий В.П. Діяльність в умовах багатоваріантності моделей економічного розвитку: соціально-філософський аспект // Наукові записки: Наук.-техн. зб. - Вип. 3. - Львів: Укр. академія друкарства, 2001. - С. 118-122.

18. Кульчицький Б.В. Економічна система суспільства як наукова категорія: особливості дискурсу у зарубіжній економічній теорії // Наук. вісник: Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування / Зб. наук.-техн. праць. - Вип. 12.6. - Львів: УкрДЛТУ, 2002. - С. 38-43.

19. Макроекономіка. Практикум : навч. посіб. / О.В. Калініченко, О.Д. Плотник. - К. : ЦУЛ, 2010. - 656 с.

20. Максименко І.А. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка: навч. посібник / І.А. Максименко, І.М. Бурдейний, Н.П. Мацелюх. - Чернівці : Прут, 2011. - 424 с.

21. Мизес Л. Человеческая деятельность: трактат по экономической теории / Мизес Л.; пер. с 3-го испр. англ. изд. Куряева А.В. - Челябинск: Социум, 2005. - 878 с.

22. Злупко С.М. Історія економічної теорії : навч. посіб. / С.М. Злупко. ? 2-ге вид., випр. і доп. ? К. : Знання, 2005. ? 719 с.

23. Економічна теорія: політекономія : підручник / за ред. В.Д. Базилевича. ? 5-те вид., перероб. і доп. ? К. : Знання-прес, 2006. ? 615 с.

24. Економічна теорія: макро та мікроекономіка : навч. посіб. / за ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. ? К. : Альтернативи, 2003. ? 486

25. Економічна теорія. Політекономія : навч. посібник / [ В.М . Семененко, Д.І. Коваленко, В.В. Бугас, О.В. Семененко] ; за заг. ред. В.М. Семененка та Д.І. Коваленка. -  К . : Центр учбової  літератури ,  2010 . - 358 с.

26. Орехівський Г.А. Політекономія : [навч. посібник] / Орехівський Г.А. - К.. : Каравела, 2008. - 296 с.

27. Основы экономической теории: Учебник / С.В.Мочерный, В.К.Симоненко, В.В.Секретарюк, А.А.Устенко. Под общ. ред. С.В.Мочерного. - К.: Знання, 2000.

28. Основи економічної теорії : підручник: У 2 кн. / ред. Ю.В. Ніколенко. - К. : Либідь, 1998 . - Кн. 1 : Суспільне виробництво ; Ринкова економіка / Ю.В. Ніколенко [та ін.]. - 1998. - 272 с.

29. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа, Знання. - 2007. - 743 с.

30. Павлишенко М. Політекономія - ядро економічної теорії // Економіка України. - 2002. - № 7.

31. Панчишин С. . Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва / С. . Панчишин. ? Л. : Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2004. ? 452 с.

32. Петришина Н.В. Інноваційний характер державного підприємництва як напрям забезпечення сталого розвитку України / Н.В. Петришина //Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 20 травня 2008 р.) - У трьох частинах / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 3. -334 с.,С.252-253

33. Петришина Н.В. Функціонування та зміна ролі держави в ринкових умовах: проблеми конкурентоспроможності та усуспільнення/ Н.В. Петришина //Теоретичні та прикладні питання економіки: збірник наукових праць Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. /За заг. ред. проф. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет'', 2008. - Випуск 15 . - 348 с., С. 315-321

34. Покритан А. Про економічний зміст сучасних суспільних віднсоин в Україні // Економіка України. - 2008. - № 10.

35. Покритан А. Про еволюцію товарної форми продукту // Економіка України. - 2001. - № 11.

36. Політекономія : підручник / гол. ред. Ю.В. Ніколенко. ? К. : Центр. навч. л-ри, 2003. ? 412 с.

37. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.

38. Політична економія [Текст] : підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів усіх рівней акредитації / Г.І. Башнянин [та ін]. - К. : Інститут змісту та методів навчання, Львівська комерційна академія, 1997 .Ч. 1 : Загальна економічна теорія. - [Б. м.] : [б.в.], 1997. - 302 с.

39. Політична економія: навч. посібник; за ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка / [ К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.]. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

40. Політична економія : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів ; за ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова / [ В.О. Рибалкін, В.Г. Бодров, Т.І. Біленко та ін.]- К.: Академвидав, 2004. - 672 с. (Альма-матер).

41. Приятельчук А.О. Структура філософії економіки http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2012_48/pdf/VISNIK_48_70.pdf

42. Поліщук Н.В. Складові результативності економічного процесу: парадигма кількості та якості” / В.О. Ярмоленко, Н.В. Поліщук // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. [“Ринки товарів та послуг України в умовах економічного зростання” ], (Вінниця, 11 вересня 2008 р.). - Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ, 2008. - С. 173-178

43. Ревенко А.П. Валовий внутрішній продукт України та зарубіжних країн (порівняльний аналіз) // Економіка і прогнозування. - 2001. - № 1. - с. 51-65.

44. Савчук В.С. Місце політекономії у циклі дисциплін економічної теорії // Університетський рівень освіти: зміст та напрями забезпечення: Матеріали науково-методичної конференції. - К.: КНЕУ, 1998.

45. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Об'єктивні потреби розвитку світового господарства та особливості сучасної методології дослідження // Вчені записки: Наук. зб. -- Вип. 3. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 145 -- 150.

46. Савчук В.С., Зайцев Ю.К. Важлива подія в розвитку економічної теорії в Україні / В.С. Савчук, Ю.К. Зайцев // Економічна теорія. - 2011. - №4. - С.101-112. [Про міжнародну наук.практ. конф. «Методологічні проблеми сучасної політичної економії»]

47. Стрішенець О.М. Товарне виробництво: історія і сучасність / О.М. Стрішенець // Наук. записки. Серія: Економіка ; Терноп. нац. пед. ун-т. ? Т., 2006. ? Вип. 20. ? С. 65?67.

48. Стрішенець О.М. Основні тенденції розвитку товарного виробництва в Україні/ О.М. Стрішенець /Вісник Волинського національного університету імені лесі Українки

49. Суспільне виробництво, його фактори та результати: текст лекції / В.Д. Базилевич [та ін] ; Київський держ. торговельно-економічний ун-т. - К. : [б.в.], 1995. - 52 с.

50. Туган-Барановський М.І. Основи політичної економії / Туган-Барановський М.І.; наук. ред., автор передмови і вступ. статті Злупко С.М. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 628 с.

51. http://www.ukrstat.gov.ua Сайт державної служби статистики

ДОДАТОК А. ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ДОДАТОК Б. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА 2010 РІК¹

Дані наведено з урахуванням фермерських господарств та статистичної інформації по фізичних особах-підприємцях, сформованої на підставі даних Державної податкової служби України.

Дані уточнено з урахуванням зміни підприємствами основного виду економічної діяльності.

ДОДАТОК В. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО - РОЗВИНУТА ФОРМА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Размещено на Allbest.ru