Діагностика особистості підлітка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків

1.1 Формування особистості в ранньому підлітковому віці

1.2 Основні особливості новоутворення підліткового віку

1.3 Спілкування підлітка з дорослими та з ровесниками

1.4 Проблема кризи підліткового віку

1.5 Конфлікт як прояв дорослості

1.6 Споживацьке ставлення підлітка до дорослих

2. Діагностіка особливості підлітка

2.1 Методика діагностування особистості підліткі

2.2 Результати діагностування особистості підлітків

Висновки

Список використної літератури

Додаток А

Долаток Б

Додаток В

Додаток Г

підліток особистість дорослість соціалізація



Вступ

Підліток... Хто він? Письменниця О.Косенко пише про нього так: “Підліток - мабуть, найскладніший вік людини, який найменше визначився. Людина ця вже не дитина, хоч часто ще ходить у коротких штанцях і охоче задивляється на вітрини іграшок. Вона ще й не юнак, хоч уже дерзає критично мислити, будує плани свого майбутнього і неспокійно червоніє, коли шкільний лікар-жінка йому пропонує роздягтися догола”.

Підлітковий вік(11-15років)-визначений відрізок життя людини між дитинством і зрілістю. У західній культурі він постійно подовжується, і повної згоди з приводу термінів його початку і завершення немає. Звичайно підлітковий період розглядається як проміжна ступінь між дитинством і дорослим життям, причому проходить він для кожного по-різному й у різний час, але, зрештою, більшість підлітків знаходять зрілість. У цьому змісті підлітковий період можна уподібнити перекиненому між дитинством і зрілістю мосту, по якому кожний повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.Підлітковий вік -надзвичайно складний етап психічного розвитку.З одного боку,за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого-вони вже стоять на порозі дорослого життя, і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.

Найважливішим новоутворенням підліткового віку є ставлення самосвідомості.

Самосвідомість підлітка характерізується передусім відчуттям дорослості.Однак варто зазначити,що зводити останнє лише до бажання наслідувати дорослих,хоча це має місце у поведінці підлітків,-явно обмежуватися тількі зовнішнім боком явища,не розкриваючи його психологічної сутності.Підліток суб'єктивно пов'язує дорослість не стількі з наслідуванням,скільки із принадлежністтю до світу дорослих(Д.І.Фельдштейн).Підліток намагається зайняти місце дорослого в сестемі реальних стосунків між людьми,тому для нього і мужність,і сміливість,і одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією.

Об'єктивної дорослості у підлітка ще немає.Суб'єктивно ж вона виявляється в тому,що вони вимагають суверенності,незалежності,поваги до своїх таємниць.У питаннях стилю одягу,зачіски,часу повернення додому,дозвілля,вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків,а на однолітків.

Підліток вже,як правило не погоджується на характерні для дитинства нерівноправні стосункі,оскільки вони не відповідають їх уявленню про власну дорослість,та самостійність.Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності,довіри та самостійності,тобто істотно обмежують права дорослого та розшірюють свої власні.

Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підростки. Бачивши прояви цих якостей у старших людей, підліток часто некритично наслідує ім. Власне прагнення до дорослості посилюється за рахунок того, що й самі дорослі починають ставитися до підлітків вже не як до дітей, а більш сурово і вимогливо.

З підлітка запитують більше, ніж з молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам. Наприклад, підліток набагато більше, ніж молодший школяр, може перебувати поза домом, на вулиці, в компанії друзів і серед дорослих. Йому дозволено брати участь у таких ситуаціях, до яких зазвичай молодші школярі не допускаються. Цим підтверджується більш рівноправне і незалежне становище підлітка в системі людських відносин. Все це разом узяте породжує у підлітка уявлення про себе як про людину, що перестав бути дитиною, переступивши за поріг дитинства. Підсумком цих процесів стає зміцнення внутрішнє прагнення підлітка скоріше стати дорослим, яке створює абсолютно нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і з самим собою.Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму.

Швидке змужніння, фізичний розвиток породжують додоткові обов'язки, які підліток отримує і в школі, і вдома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування у розвитку особистості. Якщо на ранніх ступенях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється свідомістю і волею дитини, то з настанням підліткового віку наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального та особистісного самовдосконалення дитини.

Актуальність теми. В підлітковому віці відбувається становлення особистості, що усвідомлює себе. Опановуючи продуктивною діяльністю, людина освоює реальні сімейні, професійні, суспільні ролі. Саме вони визначають подальший шлях розвитку його особистості. У цьому віці існують істотні суперечності в розвитку особистості підлітка: він і дитина, і вже не дитина, має чимало рис дорослого. Суперечність у розвитку особистості підлітка надзвичайно складне явище. Щоб успішно керувати розвитком дитини в цьому віці, треба знати природу та особливості прояву цих суперечностей.

Проблема полягає в тому, що розвиток у підлітка нових якостей самосвідомості уповільнюється, якщо старші ставляться до нього як до дитини і контролюють його дії, керують ним так, як контролюють і в молодших класах. Звичка самого підлітка робити все за вказівками також заважає йому бути самостійним у своїх вчинках і діяльності. Якщо дорослі не змінюють свого ставлення до підлітка і не рахуються з проявами його дорослості, то школяр стає неслухняним, впертим, з'являється негативізм, прагнення будь-що звернути на себе увагу.

Метою даної роботи являється дослідження особливостей формування дорослості, особистості в підлітковому віці.

Для досягнення мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

Дослідити сутність, та структуру прояву дорослості;

а) Проаналізувати основні етапи соціалізації в розвитку особистості;

б) Розглянути вплив соціально-психологічних факторів на розвиток особистості;

в) Окреслити основні особливості і проблеми розвитку дорослості в підлітковому віці.

г) Розробити методику та провести діагностику особистості підлітків.

Об'єктом дослідження являється процес розвитку дорослості.

Предметом роботи є особливості формування особистості,та прояв дорослості в підлітковому віці.

База дослідження: Дослідження було проведено загальній середній школі с.Лютіж Вижгородського р-ну. В дослідженні приймали участь 23 школяра 9класу.

Структура дослідження. Дослідження включає в собі теоретичну частину у якій проведено аналіз даної проблеми, та практичну частину де наведено методику дослідження, подані результати дослідження та виводи. Висновок. Список літературних джерел, який включає найменуваня. Додаток.



1. Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків

1.1 Формування особистості в ранньому підлітковому віці

Підсумовуючи спостереження різних психологів, спробуємо пунктирно проаналізувати особливості кожного віку шкільного періоду. В основному будемо опиратися на описи Гезелла та І.С.Кону [25].

Вважається, що десять років -- це вік, коли дитина врівноважена, легко сприймає життя, довірлива, рівна з батьками, ще мало піклується про свою зовнішність. Не можна випустити з уваги, що в цьому віці особливу роль грає вплив прикладом. Приклад впливає безпосередньо на підсвідомість і тому формує особистість швидше, ніж апеляція до інтелекту й роз'яснення корисності й соціальної цінності того або іншого вчинку. Наприклад, в Абхазії, виховуючи, показують, що для виправлення своєї провини одного вибачення недостатньо. Якщо розбив - полагодь: і горщик, і відносини.

Десятилітні хлопчики - забіяки. Треба виявити причини, по яких порушується слухняність дорослим. Чому він б'ється? Чому ігнорує зауваження дорослих? Звичайно це відбувається тому, що він (його друзі) і дорослі оцінюють його поводження з різних точок зору. В цьому віці починається групова індентифікація особистості підлітка. Друзі й він уважають, що той, хто не б'ється, - боягуз, і тому вимоги батьків син уважає причіпками, не надає їм значення, особливо якщо вони повторюються занадто часто й у грубій формі. Цінності вікової групи й батьків поступово починають розходитися. З огляду на цю обставину, небажано карати винуватця при сторонніх, тим більше в присутності однолітків. Таке поводження дорослих може вже розглядатися дітьми як приниження й привести до замкнутості, відмові від покори. Відмова виконати вказівка, ігнорування зауважень, сенсорна глухота й сліпота - всі ці прояви, що так дратують дорослих, як вказує Грановська Р.М. є просто різні форми психологічного захисту підлітка, що виникають через невміння батьків урахувати особливості віку. Для нейтралізації захисту можна сказати: «Сьогодні ти впорався з моїми проханнями краще, ніж учора, а завтра зумієш зробити ще успішніше». Такий принцип виховання орієнтує дитину на цілком досяжну мету самовдосконалення, зменшуючи число внутрішніх конфліктів [9, c.442].

Значимим періодом у віковому розвитку особистості є отроцтво і юність. В цей період молода людина засвоює соціальні норми, приміряє на себе різні соціальні статуси і формує навички виконання соціальних і психологічних ролей. Виявлення резервів особистісного розвитку стає важливою задачею.

У розвитку особистості в підлітковому віці значну роль грають судження інших людей, і насамперед оцінка батьками, педагогами, однолітками [5, с.29], на основі якої починається формування самосвідомості. Як вказує Фурман А., особливо важливими на початкових стадіях формування самосвідомості є контакт із значущими людьми (мати, батько, дідусь, бабуся, брат, сестра), які первинно визначають уявлення дитини про саму себе. В дитинстві практично всі соціальні взаємостосунки потенційної особистості справляють на неї форму-вальний та розвитковий вплив [26, c.23-24].

Як зауважує Столін В. В. у своїй фундаментальній праці “Самосознание личности” самосвідомості молодшого підлітка властиве почуття дорослості, під яким розуміється його ставлення до самого себе вже як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Почуття дорослості в цьому віці не є обов'язково усвідомленим. Однак воно є специфічною для підліткового віку формою самосвідомості, соціальною за своїм змістом [27, c.48].

Першим основним його показником є виникнення у молодших підлітків потреби, щоб оточуючі ставились до них не як до малюків, а як до дорослих. У випадку невраховування цієї потреби вихователем, підлітки проявляють образу, різні форми протесту: неслухняність, грубість, впертість, протиставлення себе дорослим чи товаришам, зіткнення і конфлікти.

Так Бернс. Р. наводить дані численних досліджень, які свідчать про те, що "незадовільна успішність, незацікавленість у навчанні, низька мотивація, погана поведінка багато в чому зумовлені негативним ставленням до себе та заниженою самооцінкою" [28, с. 26].

Іншим показником почуття дорослості є наявність у підлітків прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер, як указує Петровський А.В., досліджуючи вікові особливості становлення самосвідомості, належать: взаємини з товаришами, дівчатами чи хлопцями, заняття у вільний час, навчальні обов'язки тощо [6, c.25].

Грановська Р.М зазначає, що школярі протестують проти спроб батьків обмежити їх спілкування з друзями, протидіяти їхній субкультурі, новим прагненням щодо популярної музики, розваг з комп'ютером. Прагнення підлітків до самостійності в навчанні і різних заняттях найбільш яскраво проявляється у відмові від допомоги і в незадоволенні при спробах контролювати якість роботи [9, c.302].

Уже у віці 10-11 років підліток повинен мати своє місце в будинку, кімнату, частину кімнати, стіл. У тих сім'ях, де в дитини 10-11 років немає свого простору, який він сам контролює, відносини з батьками більш конфліктні. Там менше прагнення дитини до спільної з батьками діяльності й більше демонстративної непокори як підтвердження (десь і в чомусь) своєї самостійності. Можливість реального контролю частини середовища перебування, місце, де підліток виступає як автономна особистість, формує в нього відповідальність, здатність приймати самостійні рішення, активність. Коли такого середовища немає - розвивається нерішучість, залежність і пасивність.

В роботах Фурман А. В., Мачинського О.В., Мухіної В.С. указується і третій показник існування в дітей почуття дорослості -- наявність власної лінії поведінки, незважаючи на незгоду дорослих чи товаришів [9, 14, 26]. Підлітки можуть наполягати, що певні навчальні предмети їм не потрібні, і ніякі “виховні впливи” дорослих на них не діють. Вони можуть не погоджуватися з оцінками і думками товаришів, залишаючи їх, віддаючи перевагу в спілкуванні іншим товаришам.

Звичайно, що почуття дорослості у підлітків проявляється з неоднаковою яскравістю, в різних ситуаціях, і ступінь його сформованості теж неоднаковий.

Цукерман Г.А., розглядаючи процес саморозвитку особистості зазначає, що окрім почуття дорослості, у підлітків існує тенденція до дорослості -- прагнення бути і вважатися дорослими. У цьому плані підлітків доцільно поділити на дві групи [11, c.144].

У дітей першої групи тенденція до дорослості виявляється у взаєминах з дорослими і товаришами, у копіювання різних сторін поведінки і зовнішнього вигляду дорослих. Підлітки претендують на ставлення до них як до дорослих і на відповідні нові права у відносинах з дорослими і товаришами. Надзвичайно важливим моментом є бажання підлітків, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі. Ця тенденція проявляється тим яскравіше, чим більш підлітку здається, що дорослі і товариші ставляться до нього ще як до маленького і не беруть до уваги те, що він тепер вже теж дорослий. Незадоволеність підлітків ставленням дорослих виявляється в образах і різних формах протесту, починаючи з грубості, неслухняності, закінчуючи протиставленням себе дорослим чи відходом від спілкування з товаришами.

Отже, у цієї групи підлітків яскравий вияв тенденції до дорослості збігається з невизнанням дорослими чи товаришами їхніх претензій на дорослість.

У підлітків другої групи, без яскраво вираженої тенденції до дорослості, претензії на дорослість теж існують. Вони виявляються у взаєминах з дорослими і товаришами, але епізодично, при обмеженні дорослими свободи чи самостійності підлітка. Протест набирає форми епізодичної неслухняності, ситуативної грубості чи впертості [28, 7, 17].

Розглядаючи механізми розвитку особистості Боришевський М.І. вказує, що тенденція до дорослості й почуття дорослості у підлітків виникають за протилежних умов: як за авторитарної системи виховання, регламентації всієї поведінки й опіки, так і за умов значної свободи і самостійності. Загалом формування у підлітків різних видів дорослості в практиці стосунків з оточуючими, побудованих за зразком стосунків дорослих, відбувається в діяльності, оволодіваючи якою підліток орієнтується на зразки і еталони дорослості [7, c.28].

Але прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що ніякого місця в системі відносин з дорослими підліток ще зайняти не може, і він знаходить своє місце в дитячому співтоваристві.

Для підліткового віку характерне панування дитячої співтовариства над дорослим. Тут складається нова соціальна ситуація розвитку. Ідеальна форма це те, що дитина освоює в цьому віці, з чим він реально взаємодіє, це області моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми однолітками - ведучий тип діяльності в цьому віці. Саме тут освоюються норми соціального поводження, норми моралі, тут установлюються відносини рівності і поваги друг до друга. Якщо підліток у школі не може знайти системи задовольняючого його спілкування, він часто "іде" зі школи, зрозуміло, частіше психологічно, хоча не так уже рідко і буквально.

Що стає головним для підлітка в школі? Діти спілкуються, їхні відносини будуються на кодексі товариства, повної довіри і прагнення до абсолютного взаєморозуміння. У цей період навчальна діяльність для підлітка відступає на задній план. Центр життя переноситься з навчальної діяльності, хоча вона залишається переважної, у діяльність спілкування. Головне відбувається на перервах. Туди вихлюпується все саме таємне, надстрокове, невідкладне. Цікаво складається система відносин із учителем: те місце, що дитина займає усередині колективу, стає навіть важливіше оцінки вчителя. У спілкуванні здійснюється відношення до людини саме як до людини. Саме тут відбувається засвоєння моральних норм, освоюється система моральних цінностей. Тут йде дійсне й уявлюване програвання всіх самих складних сторін майбутнього життя. Ця можливість спільно - у думці, у мрії - проробити, програти свої устремління, свої радості має важливе значення для розвитку внутрішнього життя [9, c.443].

Діяльність спілкування надзвичайно важлива для формування особистості в повному змісті цього слова. У цій діяльності формується самосвідомість. Основний новотвір цього віку - соціальна свідомість, перенесена усередину. По Л. С. Виготському, це і є самосвідомість [3, c.208]. Свідомість означає спільне знання. Це знання в системі відносин. А самосвідомість - це суспільне знання, перенесена у внутрішній план мислення.

Таким чином формування свідомості в ранньому підлітковому віці - це інтенсивне формування і розвиток: а) моральної свідомості, б) самосвідомості, в) почуття дорослості, г) діяльності спілкування.

Формування дорослості пов'язане з розвитком самостійності підлітків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у підлітка, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у підлітка немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв'язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до підлітка як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості підлітка. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах підлітка і дорослих.

У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з'являється гострий інтерес до самого себе. Прагнення самостійності видно у всьому: в ученні, в праці, у виборі друзів. Підліток прагне сам приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження. На цьому етапі важливим є формування позитивної оцінки особистістю самої себе. "Успіхи в школі, на роботі і в житті у цілому, як пише Бернс - не менше залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей... Ніщо так не сприяє успіху, як упевненість у ньому” [28, c.28].

Отже, у підлітка існує дві системи взаємин: з ровесники і з дорослими, в яких він по-різному виявляє себе. Так, вдома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників -- лідер, ініціатор тощо. На це слід зважати у виробленні виховного підходу до підлітка.

Розвиток підлітка -- це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись і виглядати, як дорослий, володіти тими самими, що й дорослий, правами і можливостями. Це рівняння на дорослого може виявитися не безпосередньо, а через наслідування ровеснику, який уже засвоїв якісь сторони дорослості, чи більш старшому товаришу. Але ж є і такий шлях засвоєння дорослості -- у безпосередньому контакті з дорослими, у спільних з ним справах і заняттях, праці.

1.2 Основні особливості новоутворення підліткового віку

Аналізуючи різні підходи до дослідження "почуття дорослості" можна виділити два основних: біологічний і культурно-історичний. У рамках біологічного підходу працювали С. Холл, З. Фрейд та ін. З позицій культурно-історичного підходу проблема підліткової дорослості вивчалася Л.С. Виготським, Д. Б. Ельконіна, Т.В. Драгунова та ін.

Основна проблема, яка постає в ході дослідження - це становлення у підлітка "почуття дорослості". Проблема полягає в тому, щоб в умовах шкільної освіти забезпечити таку організацію навчальної діяльності, яка дозволила б підліткові дійсно здійснити своє дорослішання, як прилучення себе до дорослого життя. Такою діяльністю для підлітка виступає діяльність спілкування. Ця діяльність є провідною діяльністю підліткового віку. Для того, щоб увійти дитині в доросле життя, його власна діяльність повинна бути організована за моделлю дорослому житті. Таке прагнення підлітка мотивоване суспільством, як більш ранній вступ дитини в економічне життя суспільства. Для підлітка її здійснення повинно стати результатом його власного рішення, вона повинна мати для підлітка цінність його власної діяльності, не нав'язаної йому ззовні. Але в даний час, до жаль, дитина знаходить не почуття дорослості, а скоріше почуття вікової неповноцінності.

У рамках діяльнісного підходу Д. Б. Ельконін з співробітниками вдалося показати, що саме на початку підліткового віку діяльність спілкування, свідоме експериментування з власними відносинами з іншими людьми (пошук друзів, конфлікти, з'ясування відносин, зміна компаній тощо) виділяється в щодо самостійну область життя підлітка. новоутворенням, яке виникає у підлітка у міру оволодіння спілкуванням є так зване "відчуття дорослості" - особлива форма підліткових свідомості.

Одним з умов виникнення у підлітків "почуття дорослості" виступають відносини довіри і співробітництва в сім'ї. У сім'ях з різною соціальною структурою взаємини дитини з дорослими в момент виникнення "почуття дорослості" встановлюються по різному. Це залежить, перш за все, від стилю виховання, якого дотримуються в сім'ї. Як правило, в благополучних сім'ях дотримуються "сотрудніческіх" відносин, у неповних благополучних "сверх опека", а в неповних неблагополучних "нестійкого" виховання. Однією з найбільш частих причин конфліктів між батьками та підлітками є нестійкість батьківського сприйняття дитини, що відображає реально суперечливий статус дитини. У результаті позитивні властивості особистості підлітка не бачаться ними, недооцінюються, а недоліки перебільшуються.

Неправильне ставлення батьків до дитини іноді виникає на грунті "сверхзаботи" про нього. Опіка в родині - це система відносин попередження з боку батьків всіх "негараздів", які підстерігають на їхню думку дитини.

Оптимальним стилем виховання підлітка в сім'ї є "співробітництво". Для цього необхідно зробити дитину не тільки свідком подолання труднощів батьками, але й надати можливість дитині брати участь у їх подоланні.

Виникнення, джерела та особливості «почуття дорослості». Розвиток соціальної дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві дорослих як повноцінного і рівноправного члена. Цей процес передбачає розвиток не тільки об'єктивної, але й суб'єктивної готовності, яка необхідна для засвоєння суспільних вимог до діяльності, стосунків і поведінки дорослих, оскільки саме впроцесі оволодіння цими вимогами розвивається- соціальна дорослість.

Процес становлення дорослості не лежить на поверхні. Його прояви і симптоми багатозначні та різноманітні. Перші паростки дорослості можуть дуже відрізнятись від її розвинутих форм, проявлятися раптово для дорослого. Саме наявність у підлітка нового і неподібного в порівнянні з молодшим школярем свідчить про те, що він почав відходити від дитинства. Це нове переживання, що звернене в майбутнє. Саме воно буде розвиватись і саме на нього потрібно спиратись у вихованні підлітка. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а формування особистості може відбуватися стихійно.

Отже, центральним і специфічним новоутвореним в особистості підлітка с виникнення у нього уявлення про те, що він уже не дитина; дієва сторона цього уявлення виявляється в прагненні бути і вважатися дорослим. На основі усвідомлення значних зрушень у своєму фізичному та статевому розвитку, своїх можливостей виконання суспільне важливих справ у сім'ї і школі, на основі усвідомлення подібності між собою і дорослим у підлітка виникає "почуття дорослості" і на цій основі специфічне ставлення до себе. Підліток заперечує свою приналежність до дітей і всіма засобами намагається утвердити свою дорослість.

Це новоутворення самосвідомості є стрижневою особливістю особистості, її структурним центром, оскільки виражає нову життєву позицію підлітка стосовно людей і світу, визначає специфічну спрямованість і зміст його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих та їх стосунках. Це має далекосяжні наслідки, тому що дорослі та діти становлять дві різні групи і мають різні обов'язки та права. У багатьох нормах, правилах, обмеженнях і в особливій "моралі послуху", яка існує для дітей, зафіксована їх несамостійність, нерівноправне і залежне становище в світі дорослих. Для дитини багато з того, що доступне дорослому, ще заборонено. У дитинстві дитина оволодіває нормами та вимогами, які суспільство ставить до неї. Ці норми та вимоги якісно змінюються при переході в групу дорослих. Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, визначає його переорієнтацію з одних норм і цінностей на інші - з дитячих на дорослі.

Як стверджує Л.Божович, це визначає зовсім нову позицію учнів стосовно вчителів та вихователів, ніби емансипує підлітків від безпосереднього впливу дорослих, роблячи їх більш самостійними. Щоб здійснити самостійний вчинок, підліток мимоволі ніби переконує себе, що має на це право, бо він уже дорослий. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні нової позиції дорослої людини, але відсутність здібностей заважає досягти мети. Тут проявляється одна з основних суперечностей віку - між зростаючим бажанням підлітків зайняти позицію дорослої людини та їх обмеженими психічними можливостями, розв'язання якої і веде до дальшого психічного розвитку.

Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих. При цьому в першу чергу переймаються більш доступні, чуттєво сприйнятливі сторони дорослості: зовнішній вигляд і манера поведінки (розваги, види відпочинку, косметика, різноманітні прикраси тощо). Засвоєння зовнішніх ознак чоловічої та жіночої дорослості робить підлітків дорослими у власних очах, а також, як їм здається, і в очах оточення, що дуже важливо у плані самосвідомості. Така "дорослість" набувається шляхом наслідування. І це найлегший спосіб досягнення відчутної дорослості.

На думку Т.Снєгірьової, почуття дорослості підлітків може проявлятися у двох формах. Перш за все в зміні загальної орієнтації від ровесників як значущих інших (яким здебільшого уподібнюється Я-минуле і Я-теперішнє) на дорослих, характеристики яких починають визначати очікуваний напрямок власних змін. Почуття дорослості проявляється в критичному ставленні до Я-минулого, у відчуженні багатьох рис дитячого "Я". Майбутнє уявляється досить туманним. Оптимальні варіанти особистісного розвитку передбачають, на думку психологів, відносну спадкоємність минулого, теперішнього і майбутнього "Я" в поєднанні з продуктивними поступальними змінами на шляху від дитинства до зрілості.

Знаючи, що прагнення отримати статус дорослого закономірне для цього віку і життєво необхідне для повноцінного психічного розвитку підлітка, педагог повинен правильно розуміти психологічну природу пов'язаних із цим негативних вчинків, не перешкоджати проявам у дітей дорослості, і скерогувати їх у позитивне річище. Необхідність для підлітка мати зразок для наслідування вчитель використовує як один з каналів впливу на дітей, організовуючи вечори-зустрічі, диспути тощо.

З прагненням підлітків швидше стати дорослими пов'язана дуже важлива, провідна для них потреба в самостійності і незалежності. Ця потреба, зокрема, реалізується у бажанні самостійно діяти, у здатності приймати рішення і захищати власні погляди, в умінні без прямого керівництва, самостійно досягати поставленої мети, поводитись під впливом власних спонукань. Підлітки краще, ніж молодші школярі можуть аналізувати себе і свої вчинки, передбачати їх наслідки, вони менш імпульсивні і значно краще панують над собою, поведінка їх більш осмислена. У них з'являється здатність ставити перед собою більш віддалені цілі, вимальовуються певні життєві плани щодо вибору професії, ідеали, бажання бути на когось схожим, набути певних рис характеру. У них формуються основи моральних переконань. Усе це сприяє появі здатності самостійно регулювати свою поведінку. Разом з тим, зростає негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються реакції емансипації, спроби будь-що демонструвати свою незалежність. Цей вік характе-ризується пошуком можливостей вільного вибору підлітком шляхів виконання своїх обов'язків та одночасно страхом виявитися слабким, насилу втягнутим у таку діяльність, де він буде відчувати себе об'єктом насмішок або відчувати невпевненість у своїх силах. Це може призвести і до такої форми поведінки, що поза вільним вибором підліток швидше буде поводитись зухвало, на думку старших, ніж дозволить змусити себе до активності.

1.3 Міжособистісне спілкування підлітка з дорослими та з ровесниками

У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом.

Міжособистісне спілкування підлітка. Реалізується воно у спілкуванні з дорослими та спілкуванні з ровесниками, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та апробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим.

Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Це може виявлятись у наслідуванні дещо старших чи однолітків, які в чомусь виявилися вправнішими. Однак вплив ровесників не може применшити значення безпосередніх контактів з дорослими, спільних дій з ними. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому для нього надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною.

Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому.

Український педагог Василь Сухомлинський (1918- 1970) вдало відобразив через монолог підлітка основні суперечності його стосунків з дорослими: "Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повивайте мене пеленками нагляду і недовіри, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше людей бачать мене. Від величі до безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини ".

Дорослий повинен бути другом підлітка, але особливим, другом приятелем, другом наставником. Його завдання - допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Підлітки багато чого довіряють дорослим, якщо відчувають прихильність з їхнього боку, байдужість дорослих вони сприймають боляче. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально-духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.

Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близькість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей.

У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їм вибачають. Часто предметом критики (заслуженої і незаслуженої) стає вчитель, якого інколи учні звинувачують в несправедливості. Батькам не слід заохочувати необ'єктивне ставлення підлітка до педагога, доцільніше спонукати його замислитися над своєю поведінкою і зробити високоморальні, адекватні ситуації висновки.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов'язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Компетентні, досвідчені батьки і вчителі знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки, і відповідно вибудовують свою взаємодію з підлітками. Як правило, вони дбайливо і з розумінням ставляться до внутрішнього світу, переживань, захоплень дитини, труднощів і особистісних проблем, поєднують високий рівень вимог з високою повагою до її особистості. Це робить дорослих значущими і потрібними підлітку. А бути значущим і потрібним - означає розділити його тривоги і сумніви, стати другом, у якого можна шукати підтримки, відповіді на свої запитання, що можливо лише за взаємної відвертості і довіри, розуміння і співчуття.

Дорослий, який за будь-яких обставин готовий бути поряд із підлітком, сприйняти його таким, яким він є, вчасно приходити йому на допомогу, турбуватися про гармонійний розвиток його особистості, виховання моральних якостей, спільно з ним аналізувати вчинки і стосунки людей, критично ставитися до себе і своїх дій, виконує неоціненну роль у процесі адаптації підлітка до нової соціальної ролі, в його самопізнанні і пізнанні світу, в соціальному й особистісному самоутвердженні та самовираження.

На наш погляд проблема взаємовідносин -- головна потреба в підлітковому віці. Потреба в спілкуванні з однолітками, які не можуть замінити батьки, виникає дуже рано, ще в дитинстві, і з віком підсилюється.

Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально-етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу, а часом і браваду. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

Дорослий не повинен старатися замінити підліткові друзів-ровесників, побоюючись їхнього негативного впливу. Щоб певною мірою коригувати стосунки з однолітками, він мусить знати коло спілкування підлітка, його специфіку.

У підлітковому віці дитина більше часу проводить з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків ґрунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими, найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості.

Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Групі підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.[2]



1.4 Проблема кризи підліткового віку

Психологічні особливості підлітків науковці пояснювали фактом статевого дозрівання, яке є домінантою розвитку в цьому віці, вважаючи кризи неминучими, біогенетично зумовленими. За таких умов найраціональнішими, за переконаннями С. Холла, є методи пасивної педагогіки, оскільки втручання в розвиток підлітка для того, щоб змінити, виправити його, є недоцільними і шкідливими, бо не можна змінити природу.

Згідно з психоаналітичною теорією 3. Фрейда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні варіанти патологічного розвитку.

У 20--30-ті роки XX ст. психологічна наука зосереджувалася на пізнанні залежності деяких особливостей особистості підлітка від його соціального оточення. З цією метою було досліджено життя і психічні особливості підлітків в умовах примітивної цивілізації острова Самоа задля встановлення, що в розвитку людини залежить від природи, а що від культури (конкретних суспільно-історичних умов). Результати досліджень описані у працях американського етнографа Маргарет Мід (1901--1978). Оскільки в розвитку підлітків острова Самоа симптомів кризи не виявлено, це переконливо доводить необґрунтованість тверджень про біологічне походження підліткової кризи. Вона пов'язана не із дозріванням організму, а з особливостями соціалізації. Однак індивідуальні варіанти її перебігу певною мірою залежать від вроджених особливостей нервової системи.

На основі етнографічних досліджень американський психолог Рут Бенедикт (1887--1948) зробила висновок, що перехід від дитинства до дорослості різний у різних суспільствах і його не можна вважати природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним.

У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з'ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологічний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Підліткам властиві прагнення до ідеалів, максималізм, значні фізіологічні зміни.[3]

1.5 Конфлікт як прояв дорослості

Підліток усвідомлює, що його дорослість ще не зовсім «справжня», відчуває невпевненість у своїй новій позиції. Він гостро потребує визнання і підтвердження цієї позиції дорослими і однолітками. Тому форми прояву «почуття дорослості» часто носять яскраво виражений демонстративний характер: підліток як би пред'являє «свою волю», свої вимоги оточуючим, чутливо реагує на те, як вони його сприймають у цьому новому для нього якості.

Данные досліджень (Поливанова. Н., Курышева Про. В.) свідчать, що в період статевого дозрівання свою дорослість підліток прагне затвердити будинку, в сім'ї, стосунки з батьками стають особливо значимим і емоційно напруженими. Конфліктне поведінку спочатку (приблизно у віці 10 років) проявляється в спілкуванні з бабусями, дідусями, братами і сестрами.Воно супроводжується проявом форм дитячої поведінки (підвищення вимог захисту, ласки, відмова від виконання нових вимог).

На наступному етапі (11 років) конфліктність виявляється насамперед у відносинах з матір'ю. У цей період істотно розширюється сфера прояви дорослості в поведінці, а також з'являється більше тих областей, в яких на думку дорослих стає незначний. Підліток демонстративно відмовляється від таких форм поведінки, які здаються йому дитячими.

Третій етап (12 років) характеризується зростанням значення спілкування з батьком, визнання яким досягнень підлітка стає для того найбільш важливим.[4]

Значимість визнання, позиція відстоювання своїх прав створює ґрунт для підвищеної чутливості, «вразливості» школяра. Діапазон демонстративних проявів надзвичайно широкий: від бурхливих скандалів до дитячих примх, вразливий характер, підкресленого негативізму, підвищеної критичності до вчинків і словами дорослих і т. п. Але у всіх цих випадках для підлітка більш важливі визнання його самостійності, його рівних з дорослими прав, ніж дійсна їх реалізація.

Разом з тим підліток усвідомлює, що його дорослість ще не зовсім «справжня», відчуває невпевненість у своїй новій позиції. Він гостро потребує визнання і підтвердження цієї позиції дорослими і однолітками. Тому форми прояву «почуття дорослості» часто носять яскраво виражений демонстративний характер: підліток як би пред'являє «свою волю», свої вимоги оточуючим, чутливо реагує на те, як вони його сприймають у цьому новому для нього якості.

По мірі розвитку почуття дорослості ці вимоги поступово наповнюються певним змістом, що складається з «життєвих дрібниць» - занять, часу, яке повинно відводитися на ті чи інші справи, і часу приходу додому, розмов по телефону, порядку в кімнаті , виконання домашніх обов'язків і пр. Ці «дрібниці», по відношенню до яких підліток і дорослий займають часто діаметрально різні позиції, служать джерелом багатьох конфліктів підлітків і дорослих, перш за все, звичайно, батьків, є підставою і великої кількості запитів дорослих до психолога, і скарг підлітків на те, що дорослі їх не розуміють і не хочуть зрозуміти.

В 12-13 років з'являються перші ознаки «ціннісного» конфлікту, що виявляється в прагненні підлітка відстоювати власні погляди та цінності, протиставляючи їх нормам і вимогам дорослих. Повною мірою цей конфлікт проявляється в наступному юнацькому періоді розвитку. В підлітковий період такий конфлікт виражається в активному відстоюванні школярами власного розуміння справедливості в самих різних областях - від зауваження вчителі, «несправедливою» позначки до політичних, економічних проблем. Підліток з якимось особливим задоволенням починає «викривати» батьків і взагалі дорослих в тому, що вони самі не слідують тим нормам, які проповідують, звинувачувати їх в лицемірстві, він як би спеціально націлений на вишукування недоліків у дорослих.

1.6 Споживацьке ставлення підлітка до дорослих

Ще одним істотним моментом є прояв своєрідного «споживчого» відношення до батькам і вчителям. Так, дані багатьох досліджень показують, що підлітки 11-12 років вважають, що цікаве життя в класі, хороші відносини між хлопцями залежать в основному від вчителів, насамперед від класного керівника. Школярі схильні розглядати турботу про них, контроль за ними як обов'язок батьків, яку ті повинні виконувати незалежно від того, як поводяться діти, і нерідко сприймають як особисту образу слова про те, що вони в чому-то повинні бути батькам вдячні. Досить типовими є в цьому сенсі висловлювання: «Я ж не просив, щоб мене народжували», «Вона - мама, і тому повинна піклуватися про мене».

Подібні висловлювання часто лякають дорослих своїм «відвертим цинізмом», однак більш пильну розгляд цих випадків свідчить про те, що тут проявляється насамперед прагнення «приміряти» і перевірити, наскільки вимоги, пропоновані до них, відповідають вимогам, які вони можуть пред'являти до дорослих, виявити настільки хвилююче підлітків рівність прав, спільність правил життя для них і для дорослих.[4]

2. Діагностування особистості підлітків

2.1 Методика діагностування особистості підліткі

Практичний психолог (як і соціальний педагог) не повинен базувати свої висновки виключно лише на одній методиці. Тому акцент діагностики особистості підлітків нами зроблено на комплексності, що означає подальшу розробку програм по допомозі в розвитку особистості базуючись на результатах кількох методик, що має мінімізувати похибку діагностичних результатів.

Для діагностування особистості підлітків нами пропонується використати комплексну методику діагностики особистості, яка включає в себе адаптацію опитувальника ММРІ та опитувальника особистісної адаптованості Фурмана А. у варіанті для школярів.[26]

Пропонований варіант опитувальника ММРІ являє собою його скорочений варіант, містить 71 питання, 11 шкал, з них 3 - оцінні. Перші три оцінні шкали вимірюють щирість що діагностується, ступінь вірогідності результатів тестування і величину корекції, надмірною обережністю. Інші 8 шкал є базисними й оцінюють властивості особистості. Час проведення опитувальника не обмежується.

Текст опитувальника приведено в Додатку Б.

Нами було проведено незначну модифікацію цього варіанту опитувальника відповідно до рівня сприйняття школярів-підлітків, так як у авторському варіанті опитувальник орієнтований на дорослу аудиторію.

До самої анкети додається спеціальний бланк, де на одній стороні фіксуються відповіді випробуваного. Якщо випробуваний згодний із твердженням, то в клітинці з номером питання він ставить знак "+" ("так", "вірно"), якщо не згодний “-“ (“ні” не “вірно”).

Зразок бланку наведено в Додатку А.

При інтерпретації результатів враховується наявність окремих піків на профілі, його висота, превалювання лівої (невротичної) чи правої (психотичної) частини профілю, сполучення показників по визначених шкалах.

Ключ до опитувальника приведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Ключ до опитувальника адаптованої методики ММРІ [26; 269]

Шкали	Відповіді	№ питання
L	Невірно (Н)	5,11,24,47,53
F	Н	22,24,61
	Вірно (В)	9,12,15,19,30,38,48,49,58,59,64,71
K	Н	11,23,31,33,34,36,40,41,43,51,56,61,65,67,69,70
1(Hs)	Н	1,2,6,37,45
	В	9,18,26,32,44,46,55,62,63
2(D)	Н	1,3,6,11,28,37,40,42,60,65,61
	В	9,13,11,18,22,25,36,44
3(Ну)	Н	1,2,3,11,23,28,29,31,33,35,37,40,41,43,45,50,56
	В	9,13,18,26,44,46,55,57,62
4(Рd)	Н	3,28,34,35,41,43,50,65
	В	7,10,13,14,15,16,22,27,52,58,71
6(Ра)	Н	28,29,31,67
	В	5,8,10,15,30,39,63,64,66,68
7(Рt)	Н	2,3,42
	В	5,8,13,17,22,25,27,36,44,51,57,66,68
8(SE)	Н	3,42
	В	5,7,8,10,13,14,15,16,17,26,30,38,39,46,57,63,64,66
9(Ма)	Н	43
	В	4,7,8,21,29,34,38,39,54,57,60

На зворотній стороні бланка будується профіль особистості випробуваного з урахуванням значення шкали корекції, додаючи до зазначеного в бланку шкалам відповідне значення шкали корекції. Корекція цих значень приведена в таблиці 3.2.

Значення шкали додається до базисних шкал № 1, 4, 7, 8, 9. Наприклад: якщо по шкалі( Д) отримано 9 балів, то до значення шкали № 1, виходячи з таблиці додають 5 балів, до значення шкали № 4 - 4 бали, до значення шкал № 7 і № 8 по 9, до значення шкали № 9 - 2 бали.

Таблиця 3.2

Коригування базисних шкал [26; 266]

Значення по корекції	шкала 1	шкала 4	шкала 7	шкала 8	шкала 9
1	1	0	1	1	0
2	1	1	2	2	0
3	2	1	3	3	1
4	2	2	4	4	1
5	3	2	5	5	1
6	3	2	6	6	1
7	4	3	7	7	1
8	4	3	8	8	2
9	5	4	9	9	2
10	5	4	10	10	2
11	6	4	11	11	2
12	6	5	12	12	2
13	7	5	13	13	3
14	7	6	14	14	3
15	8	6	15	15	3
16	8	6	16	16	3

Опис шкал приведено в додатку В.

При інтерпретації велике значення надається нахилу профілю. Позитивний нахил, тобто наявність більш високих показників по шкалах психотичної тетради (4, 6, 8 і 9 - ї), є ознакою психотичного стану і свідчить про порушення контактів з реальною дійсністю, дезорієнтованості, розгубленості. Негативний нахил, тобто перевага високих показників по шкалах невротичної тріади (1, 2 - й і 3 - й), при наявності загального високого підйому всього профілю є ознакою гострого афективного порушення.

При цьому важливо, що дана методика може допомогти провести групування підлітків навколо полюсів “агресивність” - “залежність”.

Доповненням до отриманих результатів служить діагностування рівня адаптованості особистості школярів, методика якого розроблена Фурман А. [26]. Під особистісною адаптованістю, на нашу думку, слід розуміти порівняно усталену тенденцію функціонування внутрішнього світу школяра, яка у своєму сутнісному вияві характеризується наявністю гармонійності, відповідності або злагодженості між цілями індивіда та результатами, що досягаються ним у процесі життєдіяльності. Підкреслимо, що міра такої злагодженості може бути різною. Проте психологічна ситуація в усіх випадках особистісної адаптованості така, що підліток почуває себе впевнено, спокійно, врівноважено, безпечно і навіть комфортно. І це, незважаючи на постійне виникнення навчальних, міжособових та іншого різновиду труднощів і перешкод на шляху до задоволення своїх потреб. Очевидно, що хороша адаптованість особистості пов'язана з відсутністю таких характерологічних рис, як тривожність, нейротизм, ригідність тощо.

...