Особливості організації допомоги сім'ям, що потребують педагогічної уваги

Размещено на http://www.allbest.ru/

особливості організації допомоги сім'ям, що потребують педагогічної уваги

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ, ЯКА ОПИНИЛАСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах як об'єкта соціальної діяльності.

1.2 Види та зміст соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

1.3 Технології та методи роботи з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ, ЯКА ОПИНИЛАСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Особливості спільної роботи фахівців центрів соціальних служб та суб'єктів соціальної роботи з родинами, які опинилася у складних життєвих обставинах

2.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

2.3 Методичні рекомендацій соціальним працівникам щодо роботи з родинами, які опинилася у складних життєвих обставинах

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Сьогодні тривожним сигналом для українського суспільства є те, що значна частина сімей потребує соціально-психологічної допомоги через проблеми, які виникають між членами сім'ї, так і між сім'єю та її зовнішнім оточенням. Сучасний стан сім'ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий. Відбувається девальвація змісту сімейного життя, його орієнтування на виховання дітей. Батьки, не володіючи у достатній мірі знаннями про вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини, нерідко здійснюють виховання інтуїтивно.

Зростання кількості сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, обумовлено збільшенням числа малозабезпечених сімей, міграцією одного з батьків, у тому числі за межі держави, погіршення стану здоров'я населення, зміною традиційних ролей в сім'ї, особливо жінок, зростанням кількості розлучень, сімей в яких діти виховуються неповнолітніми батьками, неповних сімей, насилля в сім'ї тощо. Оскільки сім'ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою виживання, захисту і розвитку дітей, основним осередком суспільства, природним середовищем для людини, то саме від неї залежить, яким буде наше майбутнє.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що за цих обставин, коли у суспільстві спостерігається тенденція збільшення сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах, від спеціалістів соціальних служб вимагається досконале володіння технологіями соціально-педагогічної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальними особливостям випадків, з якими доводиться працювати.

Підгрунттям для такої роботи є програма "Соціальний супровід сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах ". Програма здійснюється на підставі затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №1795. [2;1]. Оскільки головне зберегти цілісність сім'ї, її родинні почуття, зв'язки, то повинна здійснюватися тривала соціально-педагогічна робота, у тому числі і соціально-інформаційна, яка спрямована на підвищення педагогічної культури батьків. Оскільки в будь-якій сім'ї з низьким рівнем виховного потенціалу, формування особистості дитини не може відбуватись нормально.

На даний час цією проблемою займались такі вітчизняні дослідники як Іванцова А.О., Трубавіна І.М., Плоткін М.М., Целуйко В.М., Клемантович І.М., Буянов М.Л., а також закордонні дослідники Ейдеміллер Е.Г., Юстіцкис В., Дж. і М. Пауль та ін.

Сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах -- це сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини. [1;7]

Виховання, зокрема сімейне, повинно спрямовуватись не на зовнішній прояв тих чи інших характеристик, а на внутрішню усвідомленість дитиною норм, правил та цінностей. З цього випливає, що дитина визнається суб'єктом діяльності, а отже, і суб'єктом процесу власного виховання. Складниками батьківської діяльності повинні бути:[10;18]

- врахування індивідуальних особливостей дитини; її морально-етичних потреб;

- транслювання інформації про зміст цінностей на які треба орієнтуватись;

- створення умов, які б забезпечували спілкування дитини з предметом, що є виражає відповідні цінності;

- спрямування на розвиток певних якостей і ставлень;

- стимулювання належного типу поведінки.

Практична реалізація наведених положень може розглядатись, як втілення складових соціально-педагогічних технологій. По-перше, це стосується внутрішньо сімейного виховання, адже батьки не спілкуючись вербально чи не вербально не зможуть здійснити виховний вплив на дитину. Для того, щоб виховання проходило успішно батьки повинні володіти високою педагогічною культурою. Сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах потребує підвищеної соціально-педагогічної роботи, спрямованої на підвищення рівня виховного потенціалу родини. На сучасному етапі реалізуються такі шляхи розв'язання проблеми підтримки сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах на державному рівні як (Закон: «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», «Порядок здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах», «Порядок здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах», «Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» та ін.) [2], [3], [4], [5].

Також новою постановою у 2012 році, стосовно центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, є наказ на виконання п. 3 доручення Президента України від 15.03.2012 № 1-1/508 стосовно вжиття заходів щодо вдосконалення роботи соціальних служб та пп.4 п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №189 «Про затвердження плану заходів з виконання соціальної політики на 2012 рік». Затверджена посада фахівця із соціальної роботи на територіях сільських рад.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2012 р. №613 затверджено методичні рекомендації роботи фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Фахівець із соціальної роботи - працівник районного, міського чи районного у місті центру соціальних служб, що має необхідну фахову підготовку та кваліфікацію, спеціалізується на здійсненні соціальної роботи з сім'ями, дітьми та особами, які опинилися у складних життєвих обставинах, у закріпленій за ним території села, селища або дільниці чи мікрорайоні у місті. Завдання та обов'язки, права та відповідальність фахівця із соціальної роботи детально викладені в посадовій інструкції фахівця із соціальної роботи. (Додаток 1).

Загалом, незмінними залишилися загальні обов'язки спеціалістів соціальних служб:

виявлення працівниками соціальних служб випадків порушення прав людини та здійснення соціального інспектування;

профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві;

організація предметного спілкування членів сімей у складних життєвих обставинах між собою, з іншими сім'ями для подолання складних життєвих обставин;

сприяння в наданні матеріальної допомоги сім'ям (від благодійних фондів);

соціальний супровід сімей працівниками соціальних служб.

Але поряд з цим існують певні прогалини, на які не можна не звернути увагу:

1. Недостатньо враховується значення тренувальних та ігрових методів при доборі форм організації просвітництва батьків щодо виховання дітей.

2. Зосередження при індивідуальній роботі з сім'єю, що опинилася у складних життєвих обставинах на подоланні зовнішніх проявів неблагополуччя (надання гуманітарної допомоги, допомога з оформленням документів, соціальних виплат та ін.), а не на усунення причин, які саме призвели до складних життєвих обставин.

3. Недостатня увага з боку соціальних працівників, які працюють з сім'ями, які опинилися складних життєвих обставинах, до налагодження довірливих стосунків між батьками і дітьми.

4. Не високий рівень співпраці центрів соціальних служб та інших суб'єктів соціальної роботи, зокрема, загальноосвітніх шкіл.

Отже:

Об'єкт дослідження: соціально-педагогічна робота з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Предмет дослідження: особливості взаємодії суб'єктів соціальної роботи з родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Мета дослідження: вивчити та теоретично обґрунтувати особливості, види, зміст та методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах та надати рекомендації щодо її покращення.

Завдання дослідження:

здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах у науковій психолого-педагогічній літературі, та виявити характерні ознаки, типи, риси, особливості сімейного неблагополуччя;

розкрити соціальні, психологічні, економічні причини, що призводять до потрапляння сім'ї у складні життєві обставини;

визначити особливості спільної роботи фахівців ЦСССДМ та суб'єктів соціальної роботи з родиною, яка опинилася у складних життєвих обставинах;

розробити комплексну корекційно-розвивальну програму щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та рекомендації для соціальних працівників і батьків.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що спільно з іншими суб'єктами соціальної роботи, зокрема, загальноосвітньою школою, проведення просвітницької роботи серед сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, враховуючи особливості соціально-педагогічної роботи з цими сім'ями сприятиме відновленню їх виховного потенціалу.

У першому розділі курсової роботи проаналізовані прояви сімейного неблагополуччя, причини, які призводять до нього, а також існуючий на сьогоднішній день досвід роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах. Розглянуті, існуючі на сьогоднішній день види соціально-педагогічної діяльності, а також, соціально-педагогічні технології роботи з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах які класифіковані: за типом сім'ї, етапами розвитку і життєдіяльності сім'ї, за проблемами сім'ї, за рівнем роботи за ступенем участі сім'ї.

Другий розділ включає особливості спільної роботи спеціалістів центрів соціальних служб з іншими суб'єктами соціальної роботи, конкретніше, з загальноосвітніми школами.

Вивчаючи особливості роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, була систематизована типологія сімей СЖО, розроблені комплексна корекційно-розвивальна програма щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та практичні рекомендації соціальним працівникам та батькам.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що експериментальною базою дослідження став Білокуракинський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. У дослідженні брала участь 1 сім'я, яка перебуває на обліку сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. В родині проживає 3 дітей вік яких становить від 9 до 13 років та їх батьки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ, ЯКА ОПИНИЛАСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах як об'єкта соціальної діяльності

Сучасна сім'я, на сьогоднішній день, опинилась у важких умовах. Суспільство повинно непокоїти, до яких наслідків призведе її кризовий стан, як він впливатиме на сімейні відносини, особливо, в різних типах сімей у складних життєвих обставинах, а саме на виховання в них дітей.

Деформація особистості під впливом сім'ї, її психологічна неврівноваженість починається з раннього дитинства. Саме на цій стадії під впливом несприятливих, іноді випадкових, інколи здається незначних факторів, виникають шкідливі для подальшого розвитку ціннісні переконання. На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване на почуттях любові, взаємної поваги. Саме вони визначають моральну атмосферу сім'ї, взаємовідносини її членів, супроводжуючи людину з народження і до дорослості. Якщо ж в сім'ї немає гармонії почуттів, якщо не створена моральна атмосфера, якщо дорослим властиві „низькі ” людські пристрасті, то розвиток особистості ускладнюється, сімейне виховання з беззаперечно позитивного стає негативним фактором формування особистості.

Родина, яка опинилася у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина, яка опинилася у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально занедбаних дітей і підлітків з девіантною поведінкою та низьким рівнем навчальних досягнень у школі. І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище. Слід мати на увазі, що родину, яка опинилася у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім'я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім'я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної, стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, - скоріше, там, де є неблагополуччя, стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні нормальна, за формальними ознаками, достатньо соціалізована сім'я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у небажанні нормально діяти (навчатися, спілкуватися з однолітками), ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки).

Отже, сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, щодо становища дітей прийнято вважати сім'ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини.[1;9]

Стисле, але достатньо вичерпне значення сім'ї у складних життєвих обставинах дається у “Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів ”, розробленому в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Отже складні життєві обставини - це обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно(інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість та ін.) [1;7].

У визначенні закладені принципові позиції, існують численні причини, що можуть призвести до складних життєвих обставин, які призводять до негативних наслідків та виникнення несприятливих умов для розвитку дитини в родині.

Оскільки межа “благополуччя ” є досить хиткою, то важко однозначно сформулювати поняття, котре б охарактеризувало б усі такі сім'ї. Опис таких сімей можна знайти під термінами “кризова сім'я ”, “проблемна сім'я ”, ”аморальна сім'я ”, сім'я алкоголіків і наркоманів та багато інших термінів. Тому спробуємо розглянути існуючу класифікацію сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Відповідно до «Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах», до сімей, які класифікуються як ті, котрі опинилися у складних життєвих обставинах, належать:

сім'ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і невзмозі подолати їх самостійно, у зв'язку із інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного із членів сім'ї, перебування в місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством в сім'ї та ін.

сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;

неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка;

сім'ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні. [1;9]

Основою визначення типу сім'ї, яка перебуває в складних життєвих обставинах, є діагностика виконання сім'єю своїх функцій (розрізняють економічну, репродуктивну, рекреативну, господарську (турбота про дім), соціалізуючи, терапевтичну функції). Виконуючи певні функції, сім'я забезпечує свою життєздатність. Порушення або відсутність будь-якої конкретної функції, що перешкоджає її життєдіяльності, свідчить про дисфункціональність сім'ї, тобто наявність складної життєвої ситуації.

Показниками визначення того чи іншого типу сімей, які опинилися в складній життєвій ситуації, є рівень самостійності сім'ї у визначенні необхідної соціальної послуги або допомоги, а також характер спрямованості соціальної роботи на певний результат. Як правило, кризова, а точніше сім'я, яка відноситься до групи ризику, сама вибирає послугу, з нею проводиться профілактична робота з метою попередження виникнення проблеми. Проблемна сім'я не в змозі самостійно визначити необхідну послугу або допомогу, потребує втручання соціального працівника, їй надаються захисні послуги з метою вирішення існуючої проблеми (ситуації). [1;10]

Нижче перераховані сім'ї, класифіковані за поділом по ступеню їх виховного впливу на дітей і стоять за межею більш-менш сприятливих типів сімей. [11;34]

Несприятливими для формування особистості дитини є сім'ї, де духовні потреби другорядні і їм на заміну ставляться інші: накопичення, жадоба до збагачення, що призводить до шкоди у розвитку дитини. В таких сім'ях найчастіше 1-2 дитини.

Нерідко один з батьків веде аморальний спосіб життя. Для сім'ї є характерним рівень освіти і культури. Такі батьки часто відвідують школу, вислуховують вчителів, однак все одно не вміють впливати педагогічними виховними засобами, що призводить до авторитарного стилю спілкування, взаємному нерозумінню. Звідси невміння розумно організувати життєдіяльність сім'ї, небажання разом проводити дозвілля через відсутність культурних запитів з боку батьків і занадто різних інтересів дітей і батьків. Матеріальний стан полярний Ї іноді висока заможність батьків, а іноді злидні.

Виокремлюють і нейтральний тип сім'ї, де у сімейних відносинах переважає „відносно вільне виховання ”, так як діти частіше всього полишені самі на себе. Батьки зайняті лише тим, що заробляють гроші. Нерідко це одинокі матері, що народили дітей в дуже молодому віці чи розведені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. До цього типу можна віднести і багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким культурним рівнем. Матеріальний стан в таких сім'ях частіше нижче середнього.

До несприятливого типу відносять також, сім'ї з аморальним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерні послаблена морально-трудова атмосфера, постійна конфліктність, антипедагогічне відношення до дітей, нервозність у відносинах між іншими членами сім'ї, відсутність загальної культури і духовних запитів. Освіта батьків, як правило, нижче середньої. Ці сім'ї нерідко багатодітні. Матеріальний стан важкий.

Ніякого піклування про дітей, корисної організації їх життя і діяльності в подібних сім'ях немає. Діти намагаються компенсувати відсутність піклування і любові батьків на вулиці шляхом самоствердження в дворових компаніях.

Останнім часом все частіше доводиться виокремлювати криміногенний тип сім'ї. Сімейні відносини у середині таких сімей будуються таким чином, що вони завдають значну шкоду духовному і фізичному розвитку дитини. Освіта батьків нижча середньої. В сім'ї систематичне пияцтво, часто спільне батька і матері, розпусний спосіб життя батьків, іноді з залученням в нього дітей, їх побиття. В сім'ї нерідко декілька дітей. Умови виховання дітей в таких сім'ях повністю відсутні.

А. Іванцова, кандидат педагогічних наук, спираючись на свій досвід соціального педагога, орієнтовно виокремила три групи проблемних сімей. [12; 6]

1. Сім'я з безвідповідальним відношенням до виховання дітей, де стан ускладнюється аморальною поведінкою і способом життя батьків.

2. Сім'я з низькою педагогічною культурою батьків, які допускають помилки у підборі засобів, методів і форм роботи з дітьми, батьки не можуть встановити вірний стиль і тон взаємовідносин з дітьми.

3. Сім'я, в котрій діти без нагляду по різним причинам: розлучення, розлад в сім'ї, зайнятість батьків.

Спеціалісти, що займаються проблемою сімейних суперечок, поділяють всі відносно сім'ї у складних життєвих обставинах, в залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів на такі типи.

Класифікація за В.Торохтієм: [13;47]

Кризова сім'я. Протиставлення інтересів та потреб подружжя має гострий характер, і охоплює важливі сфери життєдіяльності сім'ї. Подружжя займає непримиримі і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись на жодні поступки. До кризових шлюбів можна віднести усі ті, які або розпадаються, або ж знаходяться на межі цього.

Конфліктна сім'я. Між подружжям є постійні наявні сфери, де їх інтереси стикаються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також поступкам і компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна сім'я. Для неї характерним є тривале існування труднощів, що здатні нанести відчутний удар сталості шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба когось з подружжя, відсутність засобів для існування сім'ї, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. В таких сім'ях вірогідне загострення взаємовідносин, поява психічних розладів у одного чи в обох членів подружжя.

Невротична сім'я. Тут головну роль відіграють не спадкові порушення у психіці, а накопичення впливу психологічних труднощів, з якими стикається сім'яна своєму життєвому шляху. У подружжя спостерігається підвищена тривожність, розлади сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність та ін.

Перелік причин, які призводять до розвитку функціонування сім'ї, дуже широкий. На думку спеціалістів ЦСССДМ та фахівців різних установ, які надають конкретну допомогу сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, проблеми, що найчастіше виникають у сім'ях, провокуються передусім такими причинами: [14;89]

Економічні - складне матеріальне становище, безробіття, непрацездатність одного або кількох членів сім'ї;

Психологічні - подружня невірність, конфлікти між дорослими членами родини, складнощі у спілкуванні батьків і дітей, втручання родичів у особисті проблеми подружжя, психічні захворювання одного із членів родини;

Соціальні - складні житлово-побутові умови, алкоголізм, пияцтво, наркотична залежність одного із членів родини, насильство, проблеми із здоров'ям, інвалідність.

Педагогічні - низький рівень педагогічної культури батьків, необізнаність щодо форм та методів виховання, спілкування, налагодження контактів.

Розподіл причин з якими найчастіше пов'язані проблеми, що виникають у родинах. (Додаток 2)

Важливо зазначити, що сімейне неблагополуччя (нестабільність шлюбу, розлучення порушення морально-етичних принципів і форм спілкування сім'ї тощо), на сьогоднішній день, великою мірою зумовлене викривленням в системі ціннісних орієнтацій подружжя. Насамперед це невисока цінність для них самоактуалізації особистості, низька цінність пізнання нового, деформовані пізнавальні інтереси, байдуже або негативне ставлення до праці. Педагогічна діяльність таких сімей регулюється не прагненням досягти значущих цілей у вихованні дітей, а намагання уникнути відповідальності за сам процес виховання дитини, можливих негативних наслідків свої дій або своєї бездіяльності. Що в свою чергу ускладнює роботу вчителя. Такі ціннісні установки батьків передаються і дітям. Встановлено, що несприятливі сімейні стосунки через дисгармонію батьківсько-дитячих взаємин порушують психічний розвиток дитини; неадекватні моделі поведінки дорослих призводять до того, що в сім'ях виростають „важкі” діти, з'являються дедалі більше дітей, які „випадають” із сім'ї. Через це близько 54,1% батьків формально ставляться до виховання, зосереджуючи увагу в основному на таких проблемах як навчання в школі, слухняність, одяг, харчування тощо. З-поміж форм і методів виховного впливу, які характерні для більшості сімей України, переважають так звані методи авторитарного спрямування, що передбачають безумовне підкорення дитини волі батьків, хоча (і це підтверджує досвід) доволі часто погляди і дії дорослих помилкові. За результатами опитування „Молодь за здоровий спосіб життя ” оцінюючи причини, через які у дітей виникають сварки з батьками, 19% респондентів віком від 10 до чотирнадцяти років вказують на розуміння з боку дорослих (діти зазначають, що конфлікти з цієї причини виникають часто або дуже часто). [15;29]

Судження опитаних учнів про соціально-психологічний клімат у їхніх сім'ях наведені у таблиці. (Додаток 3).

Та головне, що відрізняє сім'ї - це та атмосфера, яка панує у родині й відбиває розуміння батьками своїх подружніх ролей, а також ролей вихователів власних дітей. Саме спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних взаємин, а отже, справляє домінуючий вплив на формування особистості дитини.

Проте, дослідження показують, що батьки дуже рідко проводять вільний час разом з дітьми. І справа не в тому, що в дорослих бракує вільного часу (хоча цей показник досить високий Ї 46,5%), а в його організації: майже 69,4% батьків надають перевагу перегляду телевізійних передач, спілкуванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму.

У рамках опитування „Молодь за здоровий спосіб життя ” дітям та молодим людям ставились запитання, як часто у них виникають проблеми у сімейному спілкуванні. Найчастіше такі проблеми виникають із братами та сестрами 23% опитаних вказали, що проблеми у спілкуванні з ними виникають часто або дуже часто у 14% респондентів, у спілкуванні з батьком зростає від 10 до 17 років і залишається високою до 20-річного віку, після чого спостерігається певний спад. Оцінка респондентами проблем у взаєминах з матір'ю зростає з 10 до 18-19 років після чого також дещо знижується.

Отже, варто зазначити, що реалізація виховної функції, яка традиційно за будь-яких часів зумовлювалася багатьма різноманітними чинниками (зокрема готовністю батьків до виховання, рівнем їхньої загальної і педагогічної культури, наявними матеріальними та побутовими умовами, наявністю і характером використання вільного часу, звичною субкультурою сім'ї, характером взаємостосунків і ступенем взаєморозуміння батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями - темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров'я, віком, досвідом виховання, ціннісними орієнтаціями, їх ієрархією, моральною атмосферою, що панує в сім'ї, загалом стилем внутрішньо сімейного життя тощо), у наш час додатково ускладнюється низкою факторів.

За цих обставин у суспільстві поширюється феномен сім'ї, що опинилася у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), що вимагає від спеціалістів соціальних служб досконалого володіння технологію соціальної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям, з якими проходиться працювати. Для того, щоб соціальний фахівець із соціальної роботи міг надати кваліфіковану допомогу і запобігти дитячим психологічним травмам, він повинен враховувати тип сім'ї, знати чинники, які можуть привести до неблагополуччя, щоб попередити їх. Розглядаючи цю проблему, варто зауважити, що особистий приклад батьків, організація побуту в сім'ї особливості родинного спілкування зумовлюють вироблене у дитини на неусвідомленому рівні певних стереотипів поведінки, які в свою чергу визначають не тільки окремі звички, життєві установки, але й суттєво впливають на вироблення дитиною моделі свого майбутнього життя. Гармонізація стосунків батьків і дітей зміцнюється лише за умов зближення їхніх духовних інтересів і потреб, усвідомлення потреб і змісту життя, багатства й неповторності форм і способів його виявлення у життєдіяльності кожної особистості в сім'ї. Якщо сім'я не в змозі досягти цього власними силами то їй може прийти на допомогу соціальний працівник.

1.2 Види та зміст соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступає сім'я, що опинилася у складних життєвих обставинах. У зв'язку з цим загальновизнаною системою допомоги сім'ї є організація соціально-педагогічної роботи в межах усієї держави і суспільства, здійснювана на фаховій основі, спеціально підготовленої людьми (соціальними працівниками), що належать до особливих структур (соціальних служб). [13;68]

Також на підставі «Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, що опинилися у складних життєвих обставинах» [5;1] До роботи з сім'ями, що опинилися у складних життєвих обставинах, залучені також й інші установи, які можуть також можуть впливати на вирішення складних життєвих обставин у родинах.[5;2]

Зміст соціальної роботи обумовлений тим, що сім'я, будучи всеосяжним соціальним інститутом, відбиває в собі практично всі соціальні проблеми: малозабезпеченість, насильство, дискримінацію та ін.

Соціальна робота з сім'єю у складних життєвих обставинах - це система взаємодії соціальних органів держави, суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід.

Особливості сім'ї і мета та завдання соціальної педагогіки дозволяють розкрити специфіку цих видів та напрямів роботи.

Соціально-педагогічне обслуговування -- напрямок соціальної роботи, який спрямований на задоволення потреб і розв'язання поточних проблем, протиріч сім'ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання різноманітної допомоги сім'ям та її членам. Допомога означає надання сім'ям послуг у: сфері освіти, культури, охорони здоров'я, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку, доборі роботи і працевлаштуванні, професійної підготовки, перепідготовки, освіти і професійної орієнтації; фізкультурно-оздоровчих послуг.

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім'ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з'являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такої роботи - виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім'ї. Соціально-педагогічний супровід - це довготривала, різноманітна допомога різним типам сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, що спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), формування здатності сім'ї самотужки розв'язувати свої проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращання внутрішньо сімейних стосунків, стосунків сім'ї із мікро- і макросередовищем.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу сім'ї як системи є:

1) відновлення і виконання нею своїх функцій (репродуктивної, соціалізації дітей, економічної і господарсько-побутової, рекреативної і психотерапевтичної, комунікативної, гедоністичної);

2) відновлення внутрішньо сімейних зв'язків і їх стабілізація (емоційна близькість, фізична близькість, спільне проживання із спільним веденням господарства і вихованням дітей; юридична фіксація шлюбу);

3) відновлення зв'язків сім'ї з мікросередовищем (ділові стосунки на роботі, в школі, доброзичливі із сусідами);

4) відновлення зв'язків із макросередовищем (контакти з колишньою батьківщиною, участь у житті діаспори, релігійної громади, відзначенні державних, національних, релігійних свят, адаптація до мовного середовища, організація роботи недільних шкіл).

Одним із засобів цього є соціальне інспектування сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, яке вперше введено в Україні у 2001 р. і дає право соціальному працівнику входити в сім'ю (за Законом “Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю ” ). [3;1]

Соціальне інспектування сім'ї - це складова соціального супроводу сім'ї у складних життєвих обставинах умова успішної соціальної роботи з такою сім'єю. Метою соціального інспектування є контроль соціальним працівником за реалізацією у сім'ї прав людини; виявлення випадків їх порушення та умов, які цьому сприяють. Також це перевірка, оцінка та облік порушень прав людини у сім'ї, умов життєдіяльності сім'ї, які цьому сприяють. Соціальне інспектування є початком соціального супроводу сім'ї і здійснюється протягом визначеного тривалого часу для перевірки ефективності соціальної роботи з сім'єю. Соціальне інспектування здійснюється соціальним працівником центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) спільно з дільничними інспекторами міліції, працівниками кримінальної міліції у справах дітей (КМСД), спеціалістами служб у справах дітей (ССД), представниками органів місцевого самоврядування, представники відділів освіти і науки, охорони здоров'я, управлінь органів праці та соціального захисту населення (УПСЗН) та ін., що зазначені в наказі.[3;3]

Об'єкти соціального інспектування:

- сім'ї, де дитина перебуває па обліку в службі у справах дітей, кримінальній міліції у справах дітей, скоїла правопорушення чи злочин; умовно засуджена, знаходиться у школі соціальної реабілітації, професійно-технічному училищі соціальної реабілітації, повернулась з місць позбавлення волі, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, не відвідує школу, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю;

- сім'ї, де дорослі члени сім'ї знаходяться на обліку в міліції, наркологічному диспансері, умовно засуджені за порушення прав людини в сім'ї, перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх як сім'я, яка перебуває у кризовому стані.

У своїй діяльності соціальний працівник, який здійснює соціальне інспектування сім'ї, підпорядковується директору центра СССДМ і начальнику відділу реалізації соціальних програм, керується Положенням про ЦССДМ і діючим у сфері соціальної роботи законодавством.

Соціальне інспектування передбачає заходи, спрямовані на:

- з'ясування факту наявності у осіб складних життєвих обставин;

- визначення причин, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, які особи не можуть подолати самостійно;

- оцінку потреб та визначення необхідності у здійсненні соціального обслуговування осіб;

- з'ясування можливості та здатності осіб до самостійної життєдіяльності;

- вжиття негайних заходів для усунення реальної загрози життю і здоров'ю осіб, які не можуть захистити себе від насильства або жорстокого поводження;

- забезпечення прав осіб на отримання своєчасної допомоги;

- контроль за дотримання державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи.

Умови здійснення соціального інспектування:

Соціальне інспектування здійснюється у разі:

- особистого звернення осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- звернення громадян, яким стало відомо про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- надходження повідомлень від суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, закладів, підприємств чи організацій різних форм власності про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- необхідності здійснення оцінки результатів проведеної соціальної роботи з особами. [3;2]

Обов'язки соціального працівника у соціальному інспектуванні сім'ї у складних життєвих обставинах:

1. Відвідувати сім'ю у складних життєвих обставинах двічі на місяць і вивчати житлово-побутові умови сім'ї, стосунки між членами сім'ї, дотримання прав людини в сім'ї; складати акт соціального інспектування сім'ї.

2. Пропонувати і надавати сім'ї під час інспектування соціальні послуги, звітувати про їх надання у ЦСССДМ.

3. Перевіряти інформацію про сім'ю у відповідних органах.

4. Повідомляти про порушення прав людини, виявлені під час інспектування, відповідні органи, а також повідомляти про ефективність соціальної роботи з сім'єю для пом'якшення санкцій до членів сім'ї, залишення батькам батьківських прав.

5. Сприяти за наслідками інспектування в одержанні сім'єю соціальної допомоги, пільг, субсидій, працевлаштуванні; організації лікування, відпочинку і дозвілля дітей, направленні членів сім'ї на лікування у центри медико-соціальної реабілітації (за виявленням алкоголізму і наркоманії), в притулки для неповнолітніх і для жінок (коли виявлено грубе чи систематичне порушення прав людини в сім'ї, що загрожує її життю, розвитку, здоров'ю).

6. Вести журнал обліку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

7. Координувати свої дії з працівниками правоохоронних органів, служби у справах дітей, установами освіти, медичними закладами.

8. Здійснювати інспектування, дотримуватись Положення про інспектування сім'ї, чинного законодавства, етичних стандартів і норм соціального працівника.

9. Дотримуватись правил охорони праці.

Соціальна профілактика - це вид соціальної роботи, спрямований на локалізацію, обмеження, виявлення, попередження і запобігання соціальним відхиленням, негативним явищам, впливам та їх наслідкам на життя і здоров'я людей, усунення причин і умов виникнення асоціальної поведінки, то соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї - це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється в таких напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз'яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно сімей у складних життєвих обставинах, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Соціально-педагогічна профілактика у роботі з сім'ю передбачає створення умов для: [13;33]

1) забезпечення взаємовідповідності, сумісності членів подружжя;

2) збереження різними способами контактів між членами сім'ї;

3) розвитку як особистості кожного з членів сім'ї, відпочинку один від одного;

4) підтримки самобутності сім'ї за рахунок традицій та ритуалів.

Профілактика передбачає навчання людей нових навичок, які допомагають їм досягти поставленої мети, а також здійснення змін у соціальному середовищі, які б підтримували і стимулювали нормальну життєдіяльність особистості і сім'ї. Отже, профілактика передбачає формування і реалізацію такої державної сімейної політики, яка б розв'язувала проблеми сім'ї і розглядала її як суб'єкт, а не об'єкт соціально-педагогічної роботи. Профілактика спрямована на запобігання сімейним проблемам, умовам, які цьому сприяють; рішення проблем, які ще не виникли, але можуть виникнути під впливом різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Все це вимагає застосування таких форм роботи, які б передбачали чергування загально сімейних заходів і послуг, і тих, які стосуються батьків, окремо - дітей, окремо - чоловіка чи дружини та батька чи матері з дітьми (що означає реалізацію системного підходу до роботи з сім'єю). Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, одиноким матерям, неповнолітнім батькам, дітям з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям, а також молоді, яка збирається взяти шлюб.

Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрішньо сімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

Отже, основна задача соціального працівника, в роботі з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах Ї зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності дорослих за виховання дітей, вплив на стан дитини, коректування поведінки.

1.3 Технології і методи соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах

сім'я соціальний складний життєвий

Особливості соціальної діяльності стосуються і технологій роботи з сім'єю, які враховують суб'єктивні та об'єктивні фактори роботи з сім'єю, передбачають добровільність роботи, бажання сімей усвідомити свої проблеми і розв'язувати їх зі сторонньою допомогою.

Соціальні технології можна визначити як алгоритм, спосіб здійснення діяльності на основі її поділу на дії та операції, які є скоординованими, синхронізованими і передбачають вибір оптимальних засобів і методів їх виконання для досягнення мети і виконання завдань через такі етапи як: 1) теоретичне обґрунтування діяльності на основі аналізу інформації; 2) вибір критеріїв, методів, засобів діяльності; 3) безпосередні поетапні дії, які спрямовані на розв'язання проблеми; 4) контроль і корекція результатів (зворотний зв'язок). Особливостями соціально-педагогічних технологій є: випереджаючий характер і спрямованість на усунення проблем, динамічність, циклічність, дискретність.

Соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб'єктів соціально педагогічної роботи. Діяльність має мету і зміст, складається з дій, підпорядкованій загальній меті. Тому можна говорити про те, що технології визначаються метою, принципами і змістом діяльності, а розрізняються за суб'єктами, об'єктами, сферами застосування і рівнями. Зокрема, соціально-педагогічні технології роботи з сім'єю у складних життєвих обставинах можна класифікувати таким чином:

· за типом сім'ї: з функціонально неспроможними сім'ями, з сім'ями з порушеною структурою; з сім'ями, в яких порушені внутрішньо родинні зв'язки; зв'язки з мікро- або макросередовищем;

· за етапами розвитку і життєдіяльності сім'ї: підготовка до створення сім'ї, первинний шлюб, первинна сім'я, вторинна сім'я, вторинний шлюб;

· за проблемами сім'ї: пов'язаними з розвитком сім'ї та її членів; пов'язані з несподіваними стресовими факторами, які руйнують звичний спосіб життя сім'ї;

· за рівнем роботи: прості (доступні не фахівцям); складні (які вимагають дій фахівця); надскладні (які вимагають дій фахівців у різних галузях);

· за ступенем участі сім'ї: технології допомоги (реабілітація); технології, які вимагають дій в самих сімей ( обслуговування, профілактика); технології спільних дій (супровід та профілактика).

Конкретні технології соціально-педагогічної роботи із сім'єю у складних життєвих обставинах розраховані на сім'ї різноманітних типів і різноманітних категорій клієнтів (інвалідів, пенсіонерів, біженців і та ін.). При цьому під технологією соціальної роботи розуміється одна з галузей соціальної технології, орієнтованих на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку клієнтів, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Наведемо ряд прикладів технологій соціальної роботи із сім'єю. [16;67]

Сімейна терапія. Її суть полягає проведенні бесіди серед членів сім'ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико-терапевтичне значення, при якому виявлене й усвідомлене утруднення змушує членів сім'ї переглянути свою поведінку, допомагає перебороти бар'єр виняткової ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість позитивного її вирішення. Відповідно сімейна терапія містить і собі знаходження компромісу в культурній сфері, корекцію соціально-психологічних стереотипів, що накопичилися, (поглядів на економічний добробут, різноманітних моделей сім'ї, на виховання дітей, на емоційні побутові, фінансові та інші взаємини), навчання навичкам неконфліктного спілкування. Сімейна психопрофілактика. Її суть полягає в розробці й регулярному виконанні засобів розрядки психічних напруг, що виникають у сім'ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога соціального працівника їй необхідна. Між ним і подружжям може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб ліквідувати конфлікт у сім'ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога й інших).

У практиці сімейної психопрофілактики існує ряд багатосторонніх методик, які добре себе зарекомендували. Однією з таких методик є побутова генограми сім'ї.

Генограма - це схема сімейної історії, утворена за визначеними правилами і що відображає взаємини в поколіннях прародичів, батьків і в самій сім'ї. Процес побудови генограми володіє рядом значних переваг у вирішенні завдань сімейної психопрофілактики: він достатньо захоплюючий і задовольняє одну з глибинних потреб людей у знанні своїх коренів; у ході нього члени сім'ї, що могли не спілкуватися практично довгий час, утягуються в єдину діяльність; підсумкова картина тут має значну інформативність генетичного, онтогенетичного або придбаного характеру.

Надання соціальної допомоги сім'ї ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких - зберігання сім'ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім'ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім'ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім'ї, тут може бути екстрена, термінова, тобто спрямована на виживання сім'ї (екстрена допомога, термінова допомога, негайне видалення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися баз піклування батьків), напрямки на підтримку стабільність сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї і її членів.

Так, наприклад, надання соціальної допомоги сім'ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру: [18;75]

· проведення діагностики, що має на увазі виявлення основної причини зловживання спиртними напоями й супровідними обставинами (вивчення особливостей усіх члени сім'ї, а також вивчення соціальної біографії);

· аналіз виявлень причин на основі детермінації її джерела (або п'янство є причиною конфлікту в сім'ї, або, навпаки, до пияцтва вдають, щоб піти від конфлікту);

· упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами сім'ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім'ї і т. ін.)

· змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сімей до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об'єднання або клуби-прихильників безалкогольного способу життя або створення об'єднання (“Анонімні алкоголіки ”, “Анонімні діти алкоголіків ”, “Анонімні наркомани” і ін.)

Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально (соціально-психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними і їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей сім'ї й проблема виховання дітей, які мають порушення в психофізіологічному розвитку. З приводу вирішення зазначених проблем у технології сімейного консультування повинні діяти ряд загальних правил:

· обов'язкове наповнення батьківської скарги - запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

· використання принципів «стереоскопічності» в погляді на ситуацію, тобто фіксації цього погляду як із суб'єктивних (пов'язаних із розумінням ситуації з боку сім'ї), так і з об'єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

...