Особливості організації допомоги сім'ям, що потребують педагогічної уваги

· спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку «негативної» риси членів сім'ї і можливих шляхів її подолання.

Наведені приклади конкретних технологій соціальної роботи із сім'єю демонструють такі обставини:

· конкретні технології сімейної роботи достатньо багато чисельні й різноманітні, і багато хто з них фактично ви ходять за рамки власне теорії й практики соціальної роботи, вторгаючись у предмет соціології, соціальної психології, феноменології, соціальної педагогіки, загальної психології і педагогіки й інших наук;

· вибір технології сімейної роботи як обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи характерологічні риси сім'ї яка клієнта соціальної роботи, так і професійно-особистісними якостями самого працівника (спеціаліста), його освіченістю, смаками й перевагами;

· згодом кожний досвідчений спеціаліст по-своєму трансформує відповідні технології, створює власну контамінацію з декількох схожих технологій;

· сутністю всіх застосованих технологічних засобів є робота по здійсненню й закріпленню тих змін, що призводять сім'ю до бажаної стабільності.

Для отримання інформації про сім'ю соціальний педагог застосовує психодіагностичні методики. Проводячи діагностування за наступними напрямками:

1) по - перше, власне проблемного стану дитини, який нерідко зумовлений порушенням емоційно - вольової та особистісної сфер. Для цього можна використовувати наступні методики: для з'ясування емоційного стану (САН, методики оцінки настрою, тривоги, шкала депресії, кольоровий тест Люшера), для виявлення проблем в особистісній сфері (опитувальник Дж. Кеттела, ПДО О. Лічко, тест Т. Лірі), для з'ясування характеру спілкування і між особистісних стосунків (методика Р. Жиля малюнок сім'ї, тест “Неіснуюча тваринка ” ,методика “Незакінчені речення “), та багато інших методик на розсуд соціального педагога, які будуть доречними в конкретній ситуації ;

2) по - друге, діагностика стосунків батьків з дітьми та з'ясування типу виховання в сім'ї. Існують безліч анкет та опитувальників такого плану. Дані анкети мають бути не великі за обсягом, але достатньо інформативними. Більш детальні опитувальники, наприклад ABC E.Ейдемілера, краще використати вже під час індивідуальної роботи з сім'єю. Бесіда з дитиною під час діагностики є обов'язковою.

3) по - третє, з'ясовується на якій стадії життєвого циклу перебуває сім'я, у цьому допоможе бесіди соціального працівника з родиною (клієнтом), у процесі якої важливо з'ясувати як давно виникла проблема, що відбувалася в сім'ї в той час (наприклад, народження другої дитини, розлучення батьків тощо).

Часто діти самі, при довірливих стосунках, розповідають про сімейні труднощі з власного погляду. Потрібна інформація може бути отримана із інших джерел, а саме від вчителів, шкільних лікарів, органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, соціальних служб тощо.

Отже, соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики, це певний алгоритм роботи суб'єктів соціально-педагогічної діяльності. Робота спрямована на краще усвідомлення власних вчинків і дій, прихованих мотивів, допомагає батькам об'єктивно проаналізувати ситуацію, що склалася, відновити виховний потенціал. Технології які є в арсеналі соціального педагога -- різноманітні, але він повинен індивідуально і ретельно складати програму допомоги сім'ї. Адже головний принцип: “Не зашкодь!”. При надані допомоги сім'ї у складних життєвих обставинах, використовується спеціалізовані методи і методики збору інформації про існуючу ситуацію у сім'ї. існує цілий комплекс методів які використовуються у роботі з сім'єю, покращуючи її ефективність, проте вони індивідуальні для кожної сім'ї.

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ, ЯКА ОПИНИЛАСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Особливості спільної роботи спеціалістів ЦСССДМ та суб'єктів соціальної роботи з родиною, яка опинилася у складних життєвих обставинах

Партнерство є невід'ємною складовою роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із родинами, які перебувають у складних життєвих обставинах. У вирішенні потреб та проблем сімей центри взаємодіють з різними установами та організаціями. Щодо практичної взаємодії спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, то основних партнерів та умови такої роботи дають можливість проаналізувати глибинні інтерв'ю з спеціалістами та дані моніторингових візитів.

Здебільшого працівники центрів СССДМ зазнають тісну співпрацю між спеціалістами різних структур, які долучаються до соціальних проблем. Зазвичай взаємодія починається на етапі проведення інспектування сім'ї, коли постає потреба проаналізувати стан справ родини і в подальшому визначитися в наступних кроках щодо роботи з сім'єю. Спеціалісти, які вперше відвідують сім'ю мають прийняти рішення, що потрібно зробити в конкретній ситуації, а рішення можуть бути різними: терміново вилучати дитину із сім'ї, притягнути батьків до кримінальної відповідальності (якщо існують ознаки скоєння злочину або жорстокого поводження), надати разову допомогу (консультація, матеріальна допомога), взяти сім'ю під соціальний супровід тощо.

Необхідність впровадження різних форм роботи з сім'єю визначає потребу в залученні до інспектування спеціалістів різних установ. Зокрема захист прав дітей, рішення щодо термінового вилучення покладається на службу у справах неповнолітніх, асоціальна поведінка батьків, кримінальні злочини є прерогативою органів внутрішніх справ, надання соціальної допомоги центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, педагогічна занедбаність дітей, складна поведінка - органи освіти, кримінальна міліція, складне матеріальне становище - органи соціального захисту населення. Виходячи із широкого спектру проблем і потреб сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, до вивчення ситуації і прийняття рішення про подальшу роботу з сім'єю, яке проводиться в ході соціального інспектування, залучаються кілька спеціалістів різних установ, що дозволяє неупереджено оцінити ситуацію.

Найчастіше спеціалісти центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залучають до здійснення інспектування сімей представників служби у справах неповнолітніх. Також до відвідування сімей долучаються спеціалісти відділів освіти, соціального захисту, органів внутрішніх справ, представники шкіл. У ряді центрів СССДМ спеціалісти спільно з представниками служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції, міського відділу освіти, відділу праці та соціального захисту населення, виїжджають у сім'ю, вивчають стан справ. У такому випадку кожна служба визначає питання, які мають бути розв'язані щодо її функціональних обов'язків. На думку спеціалістів, така практика є дієвою, оскільки дозволяє набагато швидше й ефективніше вирішувати проблему.

Є дещо інший підхід щодо інспектування сімей. Представник центру соціальних служб проводить інспектування з спеціалістом тієї структури, що надає інформацію про сім'ю, яка перебуває в складних життєвих обставинах. Якщо інформація надається з відділу соціального захисту, то спеціалісти цією установи відвідують сім'ю з соціальним працівником, оскільки сім'я отримує соціальну допомогу і представник соцзахисту зацікавлений у контролі використання коштів. Те ж саме у випадку, якщо інформація надійшла від дільничного лікаря, тоді представники медичного закладу відвідують сім'ю спільно з працівником центру СССДМ.

Результати інспектування дозволяють окреслити коло проблем, які сім'я не в змозі самостійно вирішити, а також визначити, які саме служби та установи мають бути задіяні щодо вирішення визначених проблем. Партнерами у співробітництві щодо здійснення соціального супроводу сімей спеціалісти центрів СССДМ називають такі: служба у справах неповнолітніх, відділи у справах сім'ї, молоді та спорту, органи внутрішніх справ, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, притулки у справах неповнолітніх, відділи соціального захисту населення, відділи охорони здоров'я, відділи освіти, навчальні заклади, медичні заклади.

Працівники служб у справах неповнолітніх надають центрам СССДМ списки сімей з дітьми, які заходяться у складних життєвих обставинах, проводять інспектування таких сімей. У ході соціального супроводу взаємодія з службами у справах неповнолітніх визначається потребою захисту прав та інтересів дітей, які проживають у сім'ях, консультування в правових питаннях, необхідністю влаштування дитини, яка залишилася без піклування батьків, - в інтернатний заклад або оформлення під опіку.

Адміністрації навчальних закладів направляють до центрів інформацію щодо сімей, в яких є проблеми з дітьми або про тих дітей, які не відвідують школу. Представники шкіл беруть участь у інспектуванні сімей, шкільні психологи та соціальні працівники включаються до співпраці щодо повернення дітей до навчання, налагодження стосунків у дитячому колективі. Відділи (управління) освіти до 2006 року координували діяльність опікунських рад щодо визначення влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, оформлення опіки (піклування).

Відділи соціального захисту населення залучаються до оформлення соціальних виплат, пенсій субсидій сім'ям, які потребують матеріальної підтримки, вони також надають інформацію про сім'ї, які потребують соціальної допомоги, залучаються до проведення інспектування. Відділи реєстрації актів громадянського стану - оформлення паспортів, свідоцтв про народження, документів, що підтверджують соціальний статус дитини. Міліція - проведення інспектування сімей, залучення до захисту прав у випадку жорстокого поводження та насильства над членами сім'ї, оформлення паспортів, прописка.

Відділи охорони здоров'я, медичні заклади - інформація про сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, обстеження членів родини, надання безкоштовної медичної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування (не завжди спрацьовує, оскільки медичні заклади не мають коштів на забезпечення необхідного лікування).

За необхідності працевлаштування членів сім'ї, спеціалісти центрів СССДМ переадресовують їх до центрів зайнятості. Проте не завжди центри зайнятості йдуть на підписання договорів про співпрацю з центрами та дійсно задовольнять потреби членів сім'ї щодо працевлаштування.

Є досвід взаємодії центрів СССДМ із засобами масової інформації, що передбачає розміщення інформаційних матеріалів, оголошень на рівні районних, обласних газет, інформації на радіо. Ефективною є робота з конкретними журналістами, яких запрошують до висвітлення заходів, які провидять центри СССДМ.

Дієвим є залучення до роботи з сім'ями спеціалістів та студентів вищих навчальних закладів. Студенти "соціальних кафедр" внз, таких як психологія і соціологія, соціальна робота проходять практику в ЦСССДМ. На думку спеціалістів, що це, в першу чергу, спрямовано на підготовку фахових спеціалістів тому, що "теорія -- це теорія, а практика - це практика". Також це дозволяє на волонтерських засадах залучати студентів до роботи з сім'ями, зокрема для проведення заходів для дітей, гуртків тощо.

Спеціалісти центрів СССДМ у процесі здійснення соціального супроводу, залежно від життєвих обставин сім'ї, взаємодіють з спеціалістами різних установ. Як правило, нарікань на допомогу з боку партнерів не виникає. Тісною така співпраця є з представниками навчальних закладів. Така співпраця ґрунтується на спільній зацікавленості представників двох структур.

Дієвим механізмом налагодження співпраці є оформлення договорів про співробітництво між центром СССДМ і державними та громадськими організаціями, які є партнерами у наданні соціальної допомоги сім'ям. Договори та плани співробітництва стосуються загальних намірів. При роботі з конкретною сім'єю допомога надається залежно від потреб і окремих договорів або документів, що конкретизують таку діяльність, не оформлюється.

Якщо структури-партнери орієнтовані на взаємодію, не виникає проблем у координації їхньої діяльності і визначенні відповідальності.

Проте не завжди взаємодія налагоджена, виникають проблеми у прийнятті рішень і наданні допомоги, які центри СССДМ не можуть реалізувати силами своїх спеціалістів. Не можна виокремити певну структуру, яка злісно відмовляється від співробітництва - у кожному регіоні визначаються свої проблеми, залежно від специфіки усталених стосунків.

Багато питань, що стосується проблем сімей, які виховують неповнолітніх дітей, розглядається колегіальним органом, що функціонує на рівні органів виконавчої влади, - опікунською радою. Якщо розглянути діяльність опікунської ради, координаційної ради при службі у справах неповнолітніх, дорадчого органу по роботі з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, на рівні району (міста), то одні і ті ж спеціалісти, які займаються соціальним захистом, є членами усіх перелічених колегіальних органів.

Функціонування дорадчого органу щодо роботи з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, потребує координації діяльності з дією координаційної ради, створеної при службі у справах неповнолітніх, та опікунської ради, що діє при органах виконавчої влади. Інакше ці три дорадчі структури будуть дублювати діяльність одна одної, що не є ефективним. Доцільно розглянути створення єдиної колегіальної міжгалузевої структури, що розглядатиме питання соціального захисту дітей та сімей на рівні району, міста, сприятиме налагодженню взаємодії державних та громадських установ. [8;111]

Для дослідження особливостей спільної діяльності центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді та загальноосвітньої школи, в роботі з конкретною родиною, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Базою дослідження було обрано Білокуракинський РЦСССДМ, Лубянська ЗОШ та родина, що проживає на території Олексіївської сільської ради.

Соціальна робота стосувалась однієї сім'ї, яка перебуває в банку даних родин, які опинилися в складних життєвих обставинах з 2009 року, головними проблемами родини є: алкоголізм матері та її співмешканця, який звільнився з місць позбавлення волі, родина багатодітна, малозабезпечена, соціально-небезпечна хвороба матері (туберкульоз), часті пропуски школи дітьми без поважних причин. Сутністю дослідження є особливості взаємодії суб'єктів соціальної роботи у подоланні складної життєвої ситуації в родині, яка опинилася у СЖО.

Робота з родиною була розпочата з соціального інспектування сім'ї (спільно з вчителем Луб'янської ЗОШ та дільничним інспектором РВ ГУМВС). (Додаток 4). Також на кожного члена сім'ї, були заведені картки клієнта, в яких фіксуються індивідуальні послуги, що надаються клієнтам. (Додаток 5)

На підставі висновків, зроблених з акту соціального інспектування, рішенням Дорадчого органу родину було взято на соціальний супровід, для вирішення життєвих проблем, які зазначені в плані справи соціального супроводу родини, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

(Додаток 6)

Головною проблемою, яка потребувала негайного рішення, була хвороба матері, а саме туберкульоз закритої форми. Спільно з завідуючим Білокуракинської районної лікарні Медіним О.О., матір, Ляшко Наталію Іванівну було відправлено до Луганської обласної лікарні на лікування, в рамках програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», жінка проходила курс лікування безкоштовно. В період лікування матері, діти проживали у бабусі. Родина неодноразово отримувала допомогу речами від Товариства Червоного Хреста. Після повернення матері з лікарні, з батьками неодноразово проводилися профілактичні бесіди, щодо належного виконання батьківських обов'язків, дотримання санітарно-гігієнічних норм проживання. Після лікування мати не зловживає спиртними напоями. В результаті спільної взаємодії з вчителями Луб'янської ЗОШ, а саме проведення бесід, регулярне відвідування родини за місцем проживання, то відвідування школи дітьми та виконання домашнього покращилося. Завдяки сектору у справах сім'ї, молоді та спорту, влітку діти безкоштовно відпочиватимуть в літньому таборі «Незабудка». Отже, спільно з суб'єктами соціальної роботи складні життєві обставини, в яких опинилася родина, були частково вирішені, рішенням дорадчого органу родину було знято з соціального супроводу з позитивним результатом.

2.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

Мета: налагодити міжособистісні стосунки батьків і дітей з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Форма роботи: індивідуальна (з сім'єю).

Тривалість роботи: 6 занять. Частота - 2 заняття на тиждень. Тривалість одного заняття - 45-60 хвилин.

Напрями роботи:

1. Підвищення педагогічних знань батьків.

2. Формування позитивного ставлення батьків до дітей.

3. Зниження рівня агресивності і тривожності у дітей.

4. Розвиток емпатійних вмінь у батьків і дітей.

5. Розвиток самоконтролю.

Заняття №1

Мета - навчити батьків емпатійному та довірливому спілкуванню з дитиною.

Miнi-лекція "П'ять шляхів до серця дитини"

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

Перед вами - діти. Вони поводять себе як діти. Буває, що їх поведінка нервує батьків. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. Якщо я люблю їх не зважаючи ні нащо, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, “слова заохочення”, час, подарунки, допомогу.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення.

Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: “Ти не міг би...”, “Може зробиш...”, “Мені буде приємно, коли ти...”.

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу у кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча 6 кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтесь підкупити її - це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то є одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство - це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту “мову” (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Вправа “Подарунок”

Ведучий пропонує учасникам (матері і дитині чи дитині і батькові) зробити один одному подарунки - образи... Подарунок можна описати словами чи показати жестами. А потім учасники розповідають, який би подарунок вони хотіли б отримати, який з подарунків сподобався понад усе.

Вправа “Як ти себе почуваєш?”. (У парах).

Дорослий уважно дивиться на свою дитину, визначає й розповідає про її самопочуття. Дитина слухає й доповнює. Потім дитина визначає самопочуття дорослого. Обговорення .

Вправа “Мудрець”. (У парах).

Ведучий говорить, звертаючись до учасників: "Закрийте очі, уявіть подумки зелений луг і великий старий дуб на краю лугу. Під деревом сидить мудрець, що відповість на будь-яке питання... Простягніть до нього руки (дорослі беруть руки дітей), поставте запитання, що хвилює вас, і вислухайте відповідь... Опустіть руки, ми повертаємося... відкрийте очі".

Обговорення.

Домашнє завдання: заняття №1 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття 2

Мета - формування емоційно-позитивного ставлення до дітей; активізація здібностей створювати емоційно теплу, налаштовану на відвертість атмосферу в спілкуванні.

Міні-лекція “Ваша дитина”

Для того щоб отримувати задоволення від виховання вам можуть допомогти сім кроків:

Крок 1. Навчіться отримувати задоволення від виховання дитини, змінивши свій підхід до неї.

Крок 2. Цінуйте себе (Пам'ятайте, що ви рівні в правах із дитиною. Не забувайте про це...).

Крок 3. Шукайте факти. (Знання психологічних особливостей вікових періодів сприяє глибшому розумінню того, чому ваша дитина реагує на події по-різному, конфліктує...

Крок 4. Розмовляйте. (Спілкування - взаєморозуміння не тільки думок, а й почуттів, це двосторонній процес. Пам'ятайте, що існують інші засоби спілкування, невербальні: музика, мистецтво, погляд, посмішка, дотик.)

Крок 5. Слухайте. (Виховуйте у собі вміння слухати, щоб зрозуміти почуте.)

Крок 6. Приймайте, не засуджуючи. (Вчіться судити вчинки, а не людину).

Крок 7. Будьте вище того, що ви не можете змінити. (Наприклад, ви не можете змінити особистість дитини, її стать).

Типова помилка батьків -- нерозуміння. По-перше, вони не розуміють, насамперед самих себе, по-друге, --свою дитину і, нарешті, наслідків своєї поведінки стосовно дітей.

Останнє нерозуміння лежить в основі найтиповіших причин неправильного виховання. Пам'ятаєте, ми вже казали про те, що дитинство -- найвідповідальніший етап у розвитку дитини. Віковий розвиток психіки дитини -- це процес нерівномірний, де роки спокійного розвитку змінюються періодами переходу від одного вікового етапу до іншого, який характеризується конфліктами й протиріччями.

Психолог Л.С.Виготський казав, що розвиток дитини -- це діалектичний процес, у якому перехід від однієї сходинки до іншої відбувається не еволюційним, а революційним шляхом. В основі всіх революційних перебудов (і психічного розвитку також) -- завжди якісь кризи, стани, коли визріває ситуація: “Ті, що нижче -- не хочуть, а ті, що зверху -- не можуть”. Якщо це перенести на ставлення батьків до дітей, то можна помітити: діти не слухаються, а батьки не можуть їх приборкати.

“Не слухається!” -- це означає: виявляє впертість, вередує, “демонструє характер”...

А ми знаємо, що для батьків (і не тільки) важливою рисою дитини є слухняність. Хоча на словах вони хотіли б, щоб дитина була розумною, виявляла ініціативу, творчість тощо.

Коли запитуєш у батьків, що вони вкладають у поняття “хороша дитина”, часто чуєш:

Ш слухняна;

Ш з нею можна домовитися;

Ш спокійна;

Ш поступлива;

Ш покірлива.

Слухняна -- отже, не заважає нам робити важливі справи, а також -- дивитися телевізор, телефонувати друзям, читати газету...

Хочеться нагадати: якби діти завжди слухалися батьків, нам би ще й досі довелося жити при каганцях. Той, хто творить, хто розвивається, -- неспокійний, «незручний» і не завжди слухняний.

Але дорослі могли б знайти правильні шляхи: досить змінити тактику стосунків з дитиною, збільшити зону її самостійної діяльності, зрозуміти її потреби та інтереси -- і «революція» відбудеться мирним шляхом.

Отже, розуміти дитину -- це насамперед змінюватися разом з нею, з кожним роком ставати мудрішими, спостережливішими, толерантними. І знати, що кожен новий період життя дитини готує нам нові «сюрпризи».

На що іще треба звернути увагу? На оцінювання. Що б ми не робили, нам завжди цікава думка певних людей: вони засуджують чи схвалюють?

Таке оцінювання існує між дорослими й дітьми. Ми оцінюємо їх, вони -- нас. Але вони не завжди можуть це зробити вголос. Яка ж головна помилка дорослих? Вона полягає в поганій звичці давати загальну негативну оцінку особистості з приводу її окремих, конкретних проявів. Така оцінка завжди сприймається гостро і переживається як несправедлива. Вона спричиняє відчуття образи. З таких образ між нами і тим, кого ми образили, виникає бар'єр непорозумінь і недовіри, через який навіть справедливі нарікання не можуть пробитися.

Батьки, не кажіть:

Ти взагалі ледар!

Ти завжди запізнюєшся!

Ти ніколи не виконуєш!..

Треба оцінювати конкретний учинок, а не особистість загалом:

Ти вчора не продумав свій учинок;

Цього разу тобі не вдалося...

У того, кого оцінюють, з'являється надія: “Завтра обов'язково виправлюсь”, “Іншим разом удасться...” При цьому відкривається перспектива вдосконалення, зростає впевненість у своїх силах.

Наведемо приклад з городництва. На присадибних ділянках ми вирощуємо квіти й боремося з бур'янами. Плекаємо кожен паросток, удобрюємо. А бур'яни ростуть, дай лишень їм волю -- «заб'ють» наші квіточки. А головне: вони не потребують до себе уваги. А яка сила, тиск, плодючість!

Чи не так і у вихованні? Негативні риси з'являються самі собою, а позитивні треба терпляче й безупинно самим прищеплювати й виховувати. Інакше виникнуть запитання: “Звідки це в неї (чи в нього)?”, “Ми поганого не вчили...”

На жаль, цього обмаль -- не вчити поганого. Треба систематично, постійно вчити добра.

Вправа«Повинен і хочу».

Кожен учасник складає для себе перелік з 10-ти висловлювань, які починаються одним із формулювань: “Я повинен...”, “Я не можу...”, “Я хочу...”, “Мені подобається”

Учасники зачитують свої переліки. Учасники повторюють свої пропозиції, однак з формулюванням: “Я наважусь на...” і додають висловлювання “Я відчуваю себе при цьому...”.

Домашнє завдання: заняття №2 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №3

Мета: навчити батьків і дітей гідно реагувати на оцінювання, критику та похвалу.

1.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль критики, найчастіші способи реагування на критику; 2) звернути увагу на різницю між критикою і образою (ображають, щоб принизити; критикують, щоб допомогти подолати недоліки); 3) доречні способи реагування на критику( нагадати оскільки критикуючий хоче, щоб ви звернули увагу на свій промах, йому треба подякувати); 4) роль похвали для власної самооцінки.

2.Вправи.

Вправа «Нова сукня»

Дає можливість навчитися з гідністю приймати компліменти. Як правило, проблеми у прийнятті похвали пов'язані з тим що людина почувається невпевнено у власних силах.

Соціальний педагог пропонує двом учасникам розіграти сценку: зустрічаються дві подруги. Одна каже іншій, що вона гарно виглядає у новій сукні. Друга відповідає, що сукня вже стара, має плями тощо.

Обговорення.

- Як почувається дівчина, яка зробила комплімент?

-Чому, на Вашу думку, дівчина так відповіла?

- Чи не нагадує Вам дана сценка деякі життєві ситуації? Якщо так, то поділіться, які?

Як не дивно, багатьом людям дуже важко приймати похвалу, вони використовують різні способи, щоб її не приймати. Наприклад, жінку похвалили за те, що вона спекла смачний пиріг. Якщо вона не вміє приймати, то почне все заперечувати: «Та де!»Він мені не вдався. Навіть на стіл соромно ставити», - або переадресовувати їх іншому: «Це не моя заслуга. Це просто рецепт такий. Будь-хто може спекти», - або применшувати свій успіх, указуючи на успіх інших: «Можна їсти. А ось моя мама пече - пальчики оближеш», - або применшувати свої чесноти, указуючи на невдачі в справах: «Так, пекти я більш-менш умію, а от в'язати ніяк не навчуся».

Домашнє завдання: заняття №3 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття№4

Мета - наблизити батьків до реального розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

1.Міні-лекція "Батьківські міфи та істини".

Існують міфи про те, яким повинен бути батько. Буде корисно з ними ознайомитися, тому що вони можуть вас дуже обмежувати. Міфи приймаються за реальні можливості, а насправді далекі від істини.

Міф 1. Батьки несуть відповідальність за те, щоб їхні ліги стали щасливими, діяльними і повноцінними дорослими людьми. (Істина на противагу міфу: "Це не так. Батьки створюють умови для розвитку особистісного і творчого потенціалу, а діти самі роблять вибір, вчаться на власних помилках. Пригадайте власне життя. Чи слухали ви поради власних батьків? Чи не жалкували, коли прислухалися до них?)

Міф 2. Батьки повинні любити своїх дітей. (Істина на противагу міфу: "Зазвичай, батьки люблять своїх дітей, навіть коли їм не подобаються деякі їхні дії чи вчинки. Не думайте, якщо дитина перестала вам подобатись, ви перестали її любити. Діти - це люди, яким притаманні як позитивні, так і негативні риси.)

Міф 3. Батьки завжди повинні мати владу над своїми дітьми. (Істина на противагу міфу: "Батьки не в змозі примусити своїх дітей стати якоюсь особистістю. Насправді потрібна влада над собою, а не над дитиною, щоб діти вважали своїх батьків за взірець.)

Міф 4. Виховуючи дітей, необхідно бути переконаними, що в дітей не буде поганих звичок. (Істина на противагу міфу: "Діти не цінують домінування, силу та владу, а цінують розуміння та повагу, і саме це їх спонукає до позитивних дій.)

Міф 5. Знання про те, як бути гарними батьками, приходить природним шляхом. (Істина на противагу міфу: "Ні. Життя змінюється, і бути добрими батьками - це велика праця над собою.)

Тепер спробуймо у своїй свідомості замінити ці міфи на важливі істини.

Отже, спробуймо разом з'ясувати виведені нами істини:

Істина 1

Більшість дітей проходить через це (шлях від дитинства у дорослість). Усі ваші знайомі, друзі, батьки були колись підлітками, але знайшли своє місце в суспільстві, виявилися спроможними забезпечити себе і уміють підтримувати гарні стосунки з батьками.

Істина 2

Ви не самотні. Все, що ви відчуваєте зараз, уже відчувала велика кількість людей.

Істина 3

Ви не безсилі.

Сила - це здатність вершити зміни. Ви відчуваєте безсилля, тому що прагнете змінити те, що не піддається змінам: особистість іншої людини. Але Ви не можете змінити себе, своє ставлення до іншої людини, ситуації. Через це Ви можете змінити свою реакцію на ситуацію, спосіб свого сприйняття.

Істина 4

У вас є юридичні права.

Ви володієте всіма тими юридичними правами, що й ваші діти. У вас є право на: відпочинок, свободу, повагу, розуміння...

Істина 5

Ви не зобов'язані бути послідовними.

Якщо ваш метод розв'язання не спрацював, залиште його і спробуйте щось інше.

Висновки: Виховання дітей - складний процес, який триває довго, довше, ніж ми можемо собі уявити. Спробуйте все ж таки отримати від цього задоволення.

Вправи.

Вправа "Скласти список власних проблем ".Скласти список усіх пов'язаних з вашими дітьми проблем, які турбують вас. Записуйте все, що згадаєте, і важливе і другорядне. Список нескінченний. Вас усе це хвилює як батьків. Раптом ви розумієте, що всі зусилля марні, а ваша дитина перетворилася на незнайомця. Опишіть свої думки і почуття з приводу визначених вами проблем. Найчастіше батьки думають: "Що я зробила не так? Напевно, я погана мати?... Почуття гніву, злості, безпорадності починають перемішуватись із сумом та депресією.) Обговорення.

Домашнє завдання: заняття №4 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №5

Мета: навчити батьків і дітей усвідомлювати почуття, відстежувати виявити настрою, керувати власними емоціями.

1.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль почуттів та емоцій в житті людини; 2) як ми розуміємо, що відчуває інша людина; 3) на що потрібно звертати увагу для адекватного «зчитування» справжнього стану людини; 4) чи всі емоції легко виразити; 5) пояснити що немає незадоволених або «неправильних» почуттів, адже усі вони належать людині і є важливими від неї, інша справа як вона виражає їх; 6) підвести до висновку, що маючи право мати всякі почуття, потрібно знати і використовувати такі способи вираження почуттів які не принижують себе та інших, тобто оволодіти вмінням висловлювати свої почуття; 7) запропонувати це зробити в ігровій формі.

2. Вправи та ігри.

Гра «Спустити пару».

Дає можливість учасникам попрацювати зі своїми образами, гнівом. Сприяє встановленню відкритості і довіри у стосунках між учасниками. Вчить умінню вислуховувати критику, не ображатись і не реагувати агресивно у відповідь.

Учасники сидять поряд. Кожен з вас має можливість сказати іншим про те, що йому заважає або його сердить. Пам'ятайте одну умову використовувати тільки Я-висловлювання. Наприклад: « Марино, мені неприємно, що ми постійно огризаємося» або «мамо, мене дратує, що ти постійно примушуєш мене їсти ». Не намагайтесь виправдовуватись, отримуючи зауваження, а просто вислухайте все, що вам говорять. Якщо у когось немає вже більше зауважень, то так і скажіть: «У мене нічого не закипіло». Коли «пару спущено, діти, що отримали зауваження, можуть висловитися з цього приводу». Можна обговорити враження від вправи:

- Як ви сприймали критику на свою адресу, враховуючи тон і форму (Я-висловлювання) зауважень?

- Чи виникало бажання здійснити агресивний випад?

- Які висновки ви зробили.

Вправа «А крім того…»

Варіант попередньої гри. Дає можливість учасникам висловити свої скарги й негативні емоції і, таким чином, запобігти перетворенню незадоволення на агресію. Іноді кожному з нас є на що поскаржитись і виникає бажання «побуркотіти» Учасники розбиваються на пари і сідають один напроти одного. Тепер ви можете розповісти один одному про неприємні речі і поскаржитись на життя. Можна навіть перебільшувати свої проблеми. Починати свої «скарги» потрібно з тих самих слів: «А крім того…». Це може виглядати так:

«А крім того, мати несвоєчасно випрала мої улюблені джинси».

«А крім того, сьогодні зовсім не було настрою йти до школи».

«А крім того, я не розумію, що від мене вимагають батьки».

Вправа продовжується 3-4 хвилини, після чого -- обговорення.

Вправа “Задоволений-сердитий»

Допомагає учасникам відчути й усвідомити свої дії та почуття, коли вони задоволені і коли сердиті. Гра в емоції дозволяє зрозуміти, що їх можна контролювати.

Закрийте очі і подумайте про те, що ви робите, коли задоволенні. Де ви в той час знаходитесь? Хто поряд із вами? Як ви почуваєтесь при цьому? А тепер уявіть, що сердиті. Що ви відчуваєте в таких випадках?

Поміркуйте в якому настрої ви буваєте частіше в задоволеному чи сердитому? Перенесіться зараз думками в той настрій, який для вас є звичним. Можете встати, походити по кімнаті. Виражайте це почуття у будь-який спосіб, не звертати увагу на інших (1 хвилина). Замріть на мить у тиші. Повільно перейдіть у протилежний стан. Якщо були сердиті, станьте задоволеним станьте сердитим. І поводьтесь так як вимагає це почуття. Відповідно дихайте і видавайте звуки (1 хвилина).

Замріть поверніться до попереднього стану. Зверніть увагу на зміни в тілі, диханні, у звуках, що ви їх видаєте. Знову зміна настрою. Поводьтесь так, як бажаєте.

Назвіть це почуття.

Після закінчення справи - обговорення:

- Яке з почуттів було найскладніше виражати?

- Як ви відчували зміну настрою?

- Чи вдалося Вам відчути можливість керувати своїми емоціями, почуттями?

Рефлексія. Відгуки про заняття. Оцінка самопочуття.

Домашнє завдання: потренуйтеся відстеженні своєї поведінки, поз, жестів, що супроводжують різні почуття. Спробуйте декілька разів змінити настрій.

Домашнє завдання: заняття №5 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №6

Мета - навчити способам зняття емоційної напруги.

Вступна бесіда: 1) обговорити як людина почувається, коли тривожиться, коли стримує почуття;2) пояснити необхідність вмінь по зняттю напруження;3) запропонувати вивчити кілька вправ для подальшого самостійного використання.

Релаксаційні вправи сприяють інтенсифікації навчання і виховання. Стан розслаблення значно поліпшує процеси сприйняття, уваги, пам'яті і дає можливість передати потрібну інформацію без ускладнень.

Прийоми релаксації засновані на більш-менш свідомому розслабленні м'язів. Адже людина - єдине ціле: її психічне напруження веде до підвищення м'язової напруги. Звідси справедливе і зворотне твердження. Якщо нам вдасться знизити м'язову напругу, разом з нею знижується і нервове напруження. Відтак стан розслаблення є ефективним психогігієнічним засобом.

Вправа “Веселка”

Виберіть зручну позу; заплющить очі і протягом 1-2 хвилин уявляйте легку, чарівну веселку, прекрасну гру фарб і себе - у спокійному, приємному, розслабленому стані. Ви відпочиваєте. Вас поступово заповнює почуття спокою, розслаблення...

Роздивіться уважно всі кольори веселки. Які кольори ви бачите? Зафіксуйте кожний колір. Відчуйте, як зміна кольорів (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий) робить приємність вашій душі і тілу. Відчувши повний спокій і задоволення, зафіксуйте цей стан. Розплющіть очі. Поділіться враженнями.

Вправа«Подорож».

Візьміть картину або фотографію. Поставте її перед собою на зручній відстані або розмістіть на стіні. Організуйте психологічну «подорож» у середину цієї картини чи фотографії. Програйте надуманий сюжет. Вигадайте всі можливі події під час подорожі. Відчуйте себе всередині картини, в центрі приємних подій. Розкажіть історію вашої подорожі.

Домашнє завдання: заняття №6 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

2.3 Методичні рекомендацій соціальним працівникам щодо роботи з родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах

На основі аналізу наявного досвіду соціально-педагогічної роботи, а також проблем, що постають, перед різними типами сімей, стосовно виховання дітей, можна сформулювати пропозиції, розраховані на перспективу.

Одним із найважливіших завдань у даному напрямі є покращення сімейного мікроклімату, підвищення виховного потенціалу сім'ї, вдосконалення.

Для цього необхідно:

- щоб обсяги індивідуальної роботи, щодо підтримки сім'ї, були досить значними, а для цього соціальний педагог повинен бути в міру завантажений;

- потрібно прагнути усувати причину наявних проблем сім'ї, а не боротися з їх наслідками;

- соціальному працівнику від клієнта потрібно вимагати ретельно виконувати поради спеціаліста, щодо навчання, виховання, правильного поводження з дітьми;

- варто зважати, що дієвий вплив на підлітків справляє зацікавлене ставлення до їх проблем з боку соціального працівника, турбота й увага;

- важливо, щоб під час спілкування спеціалістів із соціальної роботи сім'я дізналась про існування багатьох установ, що здійснюють захист прав дітей та надають допомогу сім'ям;

- при роботі з сім'єю необхідним є індивідуальний підхід та висока професійність;

- соціальний працівник завжди повинен знати межу своєї компетентності і звертатись по допомогу до своїх колег, працівників медичної, правової сфери та ін.;

- обов'язковою є співпраця з різними суб'єктами соціальної роботи, що можуть залучатися до роботи з родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- для соціального працівника важлива стійкість позицій, позитивне сприймання фактів;

- важливо, щоб сім'я знала, що соціальний працівник вірить в них, гарної думки про неї, незважаючи на помилки батьків;

- обов'язкова опора на законодавчу базу;

- важливо щоб клієнти брали участь у процесі оцінки як з погляду потреби з'ясування їх власного погляду на успішність проведеної соціальної роботи, так і з іншої причини;

- соціальний працівник повинен регулярно проводити самооцінку власної роботи, об'єктивніше оцінювати процес, що відбуваються у родині;

- під час роботи, підтримка сім'ї повинна проводитись не заради супроводу як такого, а заради досягнення поставлених цілей і результатів в першу чергу для самої сім'ї, вона повинна відчути позитивні зміни у їхньому житті;

- варто використовувати тренувальні та ігрові методи при доборі форм організації просвітництва батьків щодо виховання дітей;

- удосконалити дієві форми контролю за якістю соціально-педагогічних послуг;

- для успішного консультування родин необхідне вивчення всієї сфери зв'язків родини.

Рекомендації батькам

1. Організуйте вірний режим життя, раціональне харчування, відпочинок і навчання дитини, це запорука успішного розвитку.

2. Ви повинні помічати найменші успіхи у навчанні і поведінці дитини. Показуйте їй свою любов приділеним часом, лагідними словами, словами заохочення, ласкаво.

3. Не ображайте дитину, осуджуйте лише вчинки.

4. Повірте Ваша дитина найкраща, Ви можете побачити те, помічають інші, а от завдяки Вам помітять.

5. Необхідно сприймати дитину такою, якою вона є і сприяти розвитку у ній найкращого.

6. Виховуючи дитину, потрібно враховувати її вік, стать, індивідуальні особливості.

7. Виховувати власних дітей заважають: втома, неорганізований побут, недостатній рівень педагогічної підготовки батьків, тому намагайтесь їх подолати.

8. Не примушуйте дитину робити те, що самі не робите, ви повинні бути зразком, інакше ваші виховні впливи нічого не важитимуть.

Можна надати такі рекомендації стосовно видів допомоги різним типам сім'ям у складних життєвих обставинах.

Види допомоги неповній сім'ї:

Спостереження та консультація соціального педагога, психолога.

Залучення повної сім'ї, якщо це можливо, для роботи з дитиною та її сім'єю.

Залучення найближчих родичів до виховання дитини.

Залучення неповної сім'ї до занять у дитячо-батьківських групах.

Залучення класного керівника або вчителя до активної діяльності, спрямованої надання дитині додаткової освіти (гуртки, центри творчості тощо).

Проведення батьківського лекторію (на радіо, телебаченні тощо).

Навчання одного з батьків навичок виховання дітей за відсутності іншого.

Постановка на облік у заклади й органи соціального захисту.

Види допомоги дисфункціональній сім'ї (через зайнятість батьків):

Супровід дитини соціальним педагогом.

Спостереження й консультація психолога освітнього навчального закладу.

Консультативна допомога психолога,психотерапевта чи ігротерапевта.

Залучення дитини до занять у центрі денного перебування.

Залучення батьків до занять з психології підлітка.

Допомога дитині у плануванні свого вільного часу (соціальний педагог, класний керівник).

взаємовідношення діти батьки неблагополучна сім'я

ВИСНОВКИ

Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що говорити про сімейне неблагополуччя і легко, і водночас складно, тому що форми його досить різні, як різні типи сімей.

Якщо при явному сімейному неблагополуччі (алкогольна чи наркотична залежність одного чи декількох членів сім'ї, сімейні конфлікти, насилля і жорстоке поводження з дітьми, асоціально-аморальна поведінка батьків тощо) сім'я не в змозі успішно реалізувати свої основні функції, в першу чергу виховні, то приховані форми навіть не викликають особливої тривоги і занепокоєння у соціальних працівників. Зовні спокійні сім'ї з прихованим неблагополуччям демонструють подвійну мораль, яку діти досить успішно застосовують і роблять законом свого життя.

Якщо говорити про причини сімейного неблагополуччя, то і тут не все так просто, як може здатися на перший погляд. Різкі зміни в економіці, політиці, соціальній сфері України негативно відобразились не лише на матеріальній стороні сім'ї, але і на взаємовідносинах між її членами, і перш за все між батьками і дітьми. По-перше збільшився розрив між життєвими цінностями різних поколінь. По-друге, виріс рівень вимог з боку батьків до своїх дітей, в умовах різнорівневого навчання в ЗОШ, гімназіях, ліцеях, і на решті, по-третє, спостерігається вплив надмірних соціальних вимог.

Внаслідок цього високий рівень тривожності і агресивності, прагнення до усамітнення у дітей спостерігається вже у початковій школі. Поряд з матеріальними проблемами, які за нашими даними є домінуючими, не останнє місце займає те, що батьки не володіють педагогічними знаннями. На державному рівні цю проблему вирішують працівники соціальних служб для сім'ї і молоді.

Згідно з Додатком до наказу ОЦССДМ від 20.09.2003 року №6-3, основними завданнями спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім» є:

1) соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ);

2) забезпечення підготовки молоді до сімейного життя.

Поряд з соціальним супроводом працівники соціальних служб здійснюють наступні види допомоги сім'ям у складних життєвих обставинах : соціально-педагогічні, юридичні , психологічні послуги, соціально-педагогічна допомога, соціальне інспектування, соціально-педагогічна профілактика соціально-педагогічна реабілітація та інші, зміст яких наведений у даній роботі.

У світі існують різні моделі надання послуг сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах: [34,10]

1) патерналістська модель (але вона не враховує погляди і бажання людини і залежить від вмінь соціального педагога);

2) інструментальна модель (укладається угода між сім'єю та соціальним педагогом )

3) контрактна модель (робота відбувається на основі опори на позитивне людині, довіри до дітей, але існує загроза порушити професійні межі у стосунках з клієнтом),тощо.

В Україні найдоцільнішим виявились контрактна модель та модель кризового втручання. Наведене вище дозволяє говорити про те, що сім'я у складних життєвих обставинах вимагає перш за все реабілітації та супроводу.

На жаль часто, соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах спрямований не на кінцевий результат, а на процес, у ході якого спеціалісти надають сім'ї соціальні послуги, які вони використовують при роботі з усіма клієнтами, що звертаються до служби. Така діяльність не визначає рівень відповідальності батьків, а сім'я повинна бути зацікавлена у позитивних змінах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Звєрєва І.Д. та ін. Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах: Методичний посібник/ К.: Держсоцслужба, 2006. - 104 с.

2. Наказ №1795 від 25.04.2008 «Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах».

3. Наказ №1480 від 27.05.2010 «Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах».

4. Закон України про соціальні послуги ВВР, 2003, №45.

5. Наказ №1983/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

6. 2558 про соціальну роботу з дітьми та молоддю.

7. Методичні матеріали з питань формування усвідомленого батьківства / За заг. ред. Г.М. Лактіонової - К.: Держсоцслужба, Християнський дитячий фонд, 2006. - 96 с.

8. Аналітичний звіт: Моніторинг соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. К.: Держсоцслужба, 2006. - 136 с.

9. Декларація прав дитини. Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

10. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте./ Л.И.Божович - М.: Просвещение, 1966. - 464с.

11. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированньй подход./ В.Г.Бочарова -- М.,1999.с.120.

12. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству./ А. Бондаровська - К.: СДМ - Студіо, 1999.с.340.

13. Иванцова А. О работе с проблемными семьями./ А.Иванцова //Прикладная психология. № 5. 2000.с.6-10.

14. Бестужев-Лада И.В. Ступени к семейному счастью./ И.В.Бестужев-Лада - М.: Мысль, 1988.- 301с.

15. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии./ В.П.Беспалько - М.: Педагогика, 1989. - 192с.

16. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи./ Э.Г.Эйдемиллер, В.Юстицкис --Питер, 2002.--656 с.

17. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 2. -К., 1998.

18. В.Мушинський. Сім'я у складних життєвих обставинах як фактор дисгармонійного розвитку дитини // Психолог. №10.2005. с.2-4.

19. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 1. -К., 1998.

20. Кравець В.П. Психологія сімейного життя./ В.П.Кравець - Тернопіль, 1995.

21. Боднарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій./ О.І.Боднарчук - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

22. Братусь М.І. Формування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток дитини./ М.І.Братусь // Практична психологія та соціальна робота №5,2002. с.36

23. Громадська думка: Дослідження. Аналіз. Висновки. - К.: ДЦССМ, 2003.- 125 с. 88-110.

24. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 1. -К., 1998.

25. Кравець В.П. Психологія сімейного життя./ В.П.Кравець - Тернопіль, 1995.

26. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид.,стереотип./ С.Д.Максименко, В.О.Соловієнко - К.: МАУП, 2001. - 256 с.

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО

СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

м. Київ

_________________________ № _________________

Про затвердження Примірної посадової

інструкції фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

На виконання п. 3 доручення Президента України від 15.03.2012 № 1-1/508 стосовно вжиття заходів щодо вдосконалення роботи соціальних служб та пп. 4 п. 2. розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 189 „Про затвердження плану заходів з виконання соціальної політики на 2012 рік”

...