Бібліотека як соціально-комунікаційний центр формування здорового способу життя

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, логікою викладу його результатів. Праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 230 сторінок: основний текст - 168 сторінки - містить рисунки (8), таблиці (17), а також додатки (11) на 35 сторінках, список використаних джерел - 267 найменувань на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження та її зв'язок з науковими програмами і планами; формулюються мета, завдання, об'єкт, предмет, гіпотеза роботи; визначаються методологічні засади і методи дослідження; обґрунтовуються його наукова новизна і практичне значення; наводяться дані стосовно публікацій та інших форм апробації одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування здорового способу життя», який складається з двох підрозділів, досліджено стан наукової розробки проблеми; визначено методологію та методи дослідження.

На основі всебічного аналізу потоку публікацій виявлено декілька підходів до розуміння сутності бібліотеки в сучасному бібліотекознавстві: бібліотека - соціально-комунікаційна структура (І. Давидова, В. Ільганаєва, Н. Кушнаренко, М. Слободяник, А. Соколов, А. Соляник, Ю. Столяров, Г. Швецова-Водка, Г. Шемаєва); бібліотека - інформаційна система (О. Башун, Т. Берестова, Д. Блюменау, Р. Гіляревський, В. Дерлеменко, А. Земсков, О. Коршунов, В. Мінкіна, Т. Павлуша, В. Пашкова, Л. Петрова, В. Скворцов, М. Слободяник, І. Шевченко, Я. Шрайберг); бібліотека - документно-комунікаційна структура (Т. Берестова, О. Коршунов, Н. Кушнаренко, Р. Мотульський, О. Полтавська, А. Соляник, Ю. Столяров, Г. Швецова-Водка,); бібліотека - центр спілкування та соціалізації людини (К. Генієва, Н. Грабар, М. Дворкіна, С. Єзова, С. Матліна, О. Мурашко, А. Чачко); бібліотека - центр міжкультурної комунікації (К. Генієва, М. Дворкіна, Ю. Мелентьєва, А. Чачко). Сформульовано висновок, що соціально-комунікаційна парадигма стає визначальною у виявленні сутності та ролі бібліотеки в соціальному інформаційному суспільстві. Підкреслено, що соціально-комунікаційна теорія бібліотеки найглибше розроблена в працях А. Соколова та В. Ільганаєвої.

З'ясовано, що окремі аспекти теми висвітлені в поодиноких статтях, що узагальнюють практичний досвід бібліотек, набутий у процесі традиційного бібліотечного обслуговування. Серед авторів: О. Буньківська, К. Вартанова, Ю. Димитрюк, С. Єрмаков, Т. Тишкевич, А. Чачко та ін. Виявлено публікації, дотичні до предмета даного дисертаційного дослідження, присвячені бібліотерапії, дефектологічному бібліотекознавству, тифлобібліотекознавству, спрямовані на бібліотечну підтримку хворих, людей із обмеженими можливостями. Це праці Г. Диянської, Ю. Дрешер, О. Кабачек, В. Крейденка, А. Міллер, Л. Савич, О. Шапошникова та ін.

На основі аналізу праць Г. Апанасенка, І. Брехмана, О. Гладощука, В. Глушка, В. Горащука, О. Глущенка, Л. Жаліло, Л. Животовської, В. Оржеховської, Б. Чумакова, В. Шкуркіної та інших, а також документів Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), законодавчої та нормативно-правової документації України уточнено обсяг і зміст базових понять «здоровий спосіб життя» та «формування здорового способу життя». Під першим запропоновано розуміти форму життєдіяльності, систему дій особистості, соціальних груп, суспільства, людства в цілому, спрямовану на формування, збереження, зміцнення, відновлення і передачу здоров'я. Під другим - процес здійснення зусиль та заходів щодо сприяння збереженню та поліпшенню здоров'я, досягненню благополуччя через дотримання настанов ЗСЖ.

Методологічну базу дисертації склали загальнонаукові підходи: системний, соціокомунікаційний, інформаційний, соціокультурний, діяльнісний, аксіологічний, технологічний, а також методи концептуалізації, моделювання, соціологічний та ін., що дозволило осмислити об'єкт дослідження як цілісне явище, сформулювати його предмет.

В основу методологічного бачення специфіки бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування ЗСЖ покладено соціокомунікативну теорію бібліотеки, що набула поширення в сучасному бібліотекознавстві завдяки ґрунтовним працям А. Соколова та В. Ільганаєвої. Її використання дозволило осмислити особливості функціонування бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування здорового способу життя, що має стати: 1) одним з важливих складників єдиної соціально-комунікаційної системи цілеспрямованого поширення соціально значущих документів, інформації та знань, присвячених здоровому способу життя; 2) інституціональним каналом, що забезпечує інформаційно-комунікаційну взаємодію бібліотеки з виробниками та споживачами інформації (знань) означеної тематики; 3) професійним комунікативним посередником, що сприяє налагодженню суб'єкт-суб'єктних зв'язків для формування персональної та суспільної свідомості щодо необхідності дотримання настанов ЗСЖ на рівні особистості, соціальних груп, суспільства в цілому; 4) соціальною інституцією, покликаною повно й оперативно задовольняти інформаційні потреби користувачів з питань ЗСЖ через налагодження тісних комунікаційних зв'язків із соціальними партнерами, обмін інформацією та спілкування.

Застосування методологічного інструментарію дозволило виявити якісні властивості бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування здорового способу життя: бібліотека є безплатною загальнодоступною установою, якою може користуватися все населення України - від дітей до людей похилого віку, від здорових до хворих; бібліотека обслуговує своїх користувачів диференційовано з урахуванням специфіки індивідуальних, групових і масових інформаційних потреб; гарантує їх повну конфіденційність у делікатних питаннях ЗСЖ; бібліотека - центр доступу місцевих, регіональних, національних і світових документних, інформаційних і когнітивних ресурсів; бібліотека здатна забезпечити безпосереднє й опосередковане спілкування реальних і віртуальних користувачів та бібліотекарів; налагодити тісні партнерські зв'язки зі спорідненими соціально-комунікаційними структурами, скоординувати діяльність із представниками владних, правоохоронних структур, органів охорони здоров'я, соціальних служб, професійних об'єднань тощо. Унікальність бібліотеки полягає в тому, що вона поширює верифіковану (перевірену), гетерогенну (різноманітну за складом) інформацію щодо ЗСЖ.

У другому розділі «Основні чинники позиціювання бібліотеки як центру формування здорового способу життя в сучасному соціально-комунікаційному просторі», який складається з трьох підрозділів, визначено особливості соціально-комунікаційного простору як передумови позиціювання бібліотеки як центру формування здорового способу життя; виявлено специфіку інформаційних потреб користувачів як чинника формування системи БІЗЗСЖ; з'ясовано правові засади регулювання інформаційно-комунікаційної підтримки бібліотекою формування ЗСЖ.

Обґрунтовано, що розгляд бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування ЗСЖ є певним нововведенням, що сприяє становленню та розвиткові відносно окремого змістового напряму бібліотечно-інформаційної діяльності. Виявлено об'єктивні та суб'єктивні чинники позиціювання бібліотеки як соціокомунікаційного центру формування ЗСЖ. Серед головних із них: соціально-історичні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні, соціально-психологічні, матеріально-технічні та фінансові, система цінностей українського суспільства, рівень культури, свідоме ставлення людини до власного здоров'я, зважений вибір нею способу життя тощо. Підкреслено важливість існування відповідного соціально-комунікаційного простору; сформованої суспільної потреби; належної законодавчо-правової бази регулювання діяльності бібліотеки в цій сфері.

До наукового обігу введено поняття єдиного соціально-комунікаційного простору здорового способу життя (ЄСКП ЗСЖ), яке розглянуто в широкому і вузькому значеннях. Підкреслено, що майже кожна інституція має власну бібліотеку, однак, нині вони діють розрізнено, що не дає бажаного комунікаційного ефекту. Йдеться про необхідність взаємодії соціально-комунікативних структур - бібліотек, інформаційних центрів, видавництв, книжкових магазинів, архівів, музеїв, засобів масової інформації (ЗМІ), Інтернету й ін., які виконують комунікативні функції, забезпечуючи передачу в часі та просторі повідомлень з питань ЗСЖ. Бібліотека вибудовує власний інформаційно-комунікаційний простір через організацію спілкування та поширення якісної інформації з питань здорового способу життя. Наголошено, що до важливих складників ЄСКП ЗСЖ належать: комунікант - професійний посередник (бібліотекар, видавець, журналіст тощо), виробник чи передавач інформаційних продуктів і послуг; повідомлення (потоки, масиви усних, письмових та електронних повідомлень); реципієнт (читач, глядач, слухач) - споживач інформаційних продуктів і послуг. Підкреслено, що ЄСКП ЗСЖ передбачає наявність сталих комунікаційних зв'язків - комунікант-повідомлення-реципієнт; тісних професійних контактів; збереження кожною із соціально-комунікаційних структур своєї специфіки за умов посилення інтеграційних процесів.

Усебічно проаналізовано сучасний стан соціально-комунікаційного простору ЗСЖ Автономної Республіки Крим (АРК), проаналізовано кількісні та якісні показники функціонування бібліотек, архівів, музеїв, інформаційних центрів, ЗМІ, Інтернету тощо. Виявлено невирішені проблеми, а саме: монологічні форми організації бібліотечного спілкування не відповідають сучасним вимогам; бібліотеки зорієнтовані в основному на роботу з традиційними ресурсами, продуктами і послугами, недостатньо використовують можливості електронної комунікації; діють самотужки, слабо пов'язані з іншими інформаційно-комунікаційними структурами та зовнішнім середовищем. Обґрунтовано висновок про об'єктивну необхідність формування єдиного соціально-комунікаційного середовища ЗСЖ.

З'ясовано, що важливим чинником позиціювання бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування ЗСЖ є наявність сформованої суспільної потреби. З цією метою у 2007-2009 рр. було проведено анкетування понад 500 студентів п'яти ВНЗ АРК. Аналіз відповідей виявив, що більшість респондентів (72,4%) вважають за необхідне дотримувати норм ЗСЖ, однак, лише 22,1% із них виявилися близькими до розуміння всіх його змістових аспектів. Під час анкетування з'ясовано зміст і структуру інформаційних потреб користувачів; пріоритетні соціально-комунікаційні канали отримання інформації; місце бібліотек різних типів і видів у задоволенні їхніх потреб; найефективніші з їхньої точки зору види діяльності бібліотеки, пов'язані з формуванням ЗСЖ. З'ясовано, що респонденти надають перевагу телебаченню (39,3%), бібліотеці (22%), Інтернету (20%), рекомендаціям викладачів (18,7%), батьків (11,3%), ровесників (9,3%) та радіо (1,3%). Отже, бібліотеки посідають друге місце серед головних соціокомунікаційних каналів отримання інформації про ЗСЖ, що свідчить про достатньо високий авторитет сучасних бібліотек.

Доведено, що важливою умовою успішної реалізації бібліотекою суспільно значущої комунікаційної мети є правове регулювання бібліотечно-інформаційної підтримки здорового способу життя. На основі детального аналізу мікропотоку світових та національних правових документів, законодавчих і нормативних актів з питань ЗСЖ та бібліотечної справи обґрунтовано висновок, що законодавча база України в цілому відповідає світовим стратегіям сприяння здоровому способу життя. Проте в ній неповною мірою враховані потенційні можливості бібліотек у цій сфері. Обґрунтовано необхідність посилення правової підтримки діяльності бібліотек у цьому напрямі через чітке формулювання їхніх завдань у законах і підзаконних актах України як з питань ЗСЖ, так і з бібліотечної справи, розроблення національних і регіональних програм бібліотечно-інформаційного забезпечення здорового способу життя, узгоджених зі світовим та європейським законодавством.

У третьому розділі «Формування цілісної системи бібліотечно-інформаційного забезпечення здорового способу життя в соціально-комунікаційній практиці», який складається з трьох підрозділів, досліджено специфіку взаємодії бібліотек у системі інформаційно-комунікаційного забезпечення ЗСЖ; соціальне партнерство розглянуто як інноваційний напрям діяльності бібліотеки в комунікаційному просторі ЗСЖ, виявлено основні напрями інтеграції бібліотечного сервісу до єдиної інформаційно-комунікаційної системи формування ЗСЖ.

Обґрунтовано, що бібліотека як соціально-комунікаційний центр формування ЗСЖ зможе успішно виконати свої завдання за умов створення цілісної системи бібліотечно-інформаційного забезпечення здорового способу життя (БІЗЗСЖ) як багаторівневої, відкритої, загальнодоступної, широкомасштабної структури, якій притаманні тісні внутрішні і зовнішні інформаційно-комунікаційні зв'язки. В системі виділено п'ять взаємопов'язаних соціально-комунікаційних рівнів - мікро-, мезо-, екзо-, макро- та мегарівень, усебічно розглянуто їх якісні особливості.

Підкреслено, що система БІЗЗСЖ - базовий складник єдиної соціально-комунікаційної системи формування здорового способу життя, система суб'єкт-суб'єктної і суб'єкт-об'єктної взаємодії, створена бібліотекою як соціально-комунікаційною структурою, для передачі в часі та просторі інформації з питань ЗСЖ через організацію комунікаційних зв'язків на різних рівнях: світовому, загальнодержавному, регіональному, місцевому тощо.

Побудовано концептуальну модель внутрішньобібліотечної комунікаційної взаємодії мікрорівня системи БІЗЗСЖ, якій притаманні багато зв'язків (парних, потрійних, четверних): «читач», «бібліотекар», «документ», «матеріально-технічний пристрій». Підкреслено, що комунікаційні зв'язки здійснюються як безпосередньо (міжособистісне спілкування), так і опосередковано - через різноманітні документи, технічні засоби, в усній, письмовій чи електронній формах. З'ясовано, що особливістю бібліотеки як соціально-комунікаційного центру формування ЗСЖ є організація доступу користувачів до соціально значущих документів, тиражованих видань, що пройшли професійну редакційну експертизу, бібліотечну селекцію, аналітико-синтетичну обробку. Обґрунтовано важливість суб'єктно-суб'єктних зв'язків, особистісних і професійних комунікаційних якостей бібліотечних працівників, які ініціюють спілкування.