Багатовимірний аналіз стратифікаційних порядків

Деяка сукупність дій індивідів поза межами робочого часу, тобто поза межами позиції у структурі зайнятості, є множиною практик. Усю сукупність практик на основі уточнення та інтерпретації основних понять в емпіричному дослідженні було згруповано в певні категорії. В інструментарій дослідження у 2008 році було закладено перелік інноваційних та традиційних професійно-трудових, фінансових, споживчих та соціокультурних повсякденних практик, якими респондент займався впродовж певного часу.

Інтенсивність традиційних є вищою за інноваційні професійно-трудові практики у двох регіонах. Для 16% донеччан та 10% львів'ян характерні традиційні трудові практики, оскільки вони змінили місце праці, посаду; мали чи шукали додаткову роботу (працювали за сумісництвом), підвищували кваліфікацію для професійного росту тощо). Щодо інноваційних, то відповідно 11% та 9% суміщали працю за наймом з особистим бізнесом; працювали чи займалися пошуками роботи за кордоном; використовувати комп'ютерну техніку та технології у професійній діяльності.

Переважають також традиційні фінансові практики - 17% респондентів у Донецьку та 14% у Львові заощаджували, вкладаючи гроші у цінні папери, акції, на депозит у банк; працювали на дачній ділянці, в особистих підсобних господарствах чи продавали особисте майно, щоб вирішити матеріальну скруту тощо. Відповідно по містах 8% і 7% брали кредит у банку для відкриття власної справи, для купівлі квартири; купували нерухоме майно (будинок, квартиру, дачу, магазин тощо) та іноземну валюту - така частка респондентів культивувала інноваційні фінансові практики.

Найінтенсивнішими серед усіх практик є споживчі, і також вищим є ступінь поширеності традиційних, порівняно з інноваційними. Купували товари лише за доступними цінами на ринках, базарах (промислових або продуктових) 71% донеччан та 53% львів'ян, відповідно 10% та 7% могли собі дозволити купувати модні, вишукані товари відомих виробників у фірмових магазинах, салонах; робити замовлення через Інтернет-магазини, каталоги з доставкою додому; наймати працівників особисто для себе.

Щодо соціокультурних практик, то як у донеччан, так і у львів'ян переважають домашні повсякденні види спілкування та проведення дозвілля. Так, 91% донеччан та 68% львів'ян зазначили, що вони у вільний від основної та домашньої роботи час віддають перевагу перегляду телепередач; читанню газет, журналів та різної літератури; прослуховуванню радіопередач, а також заняттям із дітьми, відвідуванню та прийому гостей або ж просто відпочивають вдома без жодних справ. Другими за інтенсивністю йдуть публічні види спілкування та проведення дозвілля: відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, музеїв, художніх виставок спортивних видовищ (як глядач) клубів, дискотек, а також поїздки за місто для відпочинку на природі, екскурсійні подорожі, зрештою, “походи” по магазинах, відвідування ринків характерно для третини як донеччан, так і львів'ян. Єдина відмінність зафіксована щодо релігійних практик - 42% львів'ян та всього 19% донеччан вказали, що у вихідні відвідували церкву.

Слід зазначити, що поширеність усіх різновидів практик у двох регіонах є майже ідентичною, причому традиційні ще значно переважають над інноваційними. Відмінністю, що зафіксована на емпіричному рівні, є вищі показники інтенсивності як традиційних, так і інноваційних практик саме для Донецького регіону.

Підсумовуючи, можна говорити про схожі переваги у виборі практик однаковими стратами м. Львова та м. Донецька: інноваційні споживчі та фінансові практики властиві двом верхнім стратам соціальної ієрархії; інноваційні професійно-трудові - “страті 3”, а традиційні трудові -“страті 4”, тоді як нижнім стратам здебільшого характерні традиційні споживчі та трудові. Отже, верхнім стратам притаманне символічне споживання і фінансові практики задоволення потреб високих стандартів життя; серединні ж переважно працюють і займаються пошуками додаткових заробітків як у регіоні, так і за кордоном; а нижні страти відтворюють практики, спрямовані на задоволення мінімальних споживчих потреб.

Методика вимірювання за трикомпонентною кон'юнкцією, тобто трьох базових стратифікаційних порядків (порядок позицій, порядок диспозицій та порядок практик) була різною. З цією метою використано різні шкали для фіксації емпіричних показників для кожного з порядків, отримані метрики стратифікаційних індексів мають різну числову протяжність.

Емпіричні індикатори, що конструюють порядки позицій та диспозицій вимірювали за допомогою п'ятищаблевих порядкових шкал (мінімальне значення - 1, максимальне - 5). Отже, інтегральний стратифікаційний індекс для цих порядків може приймати значення від 1 до 5. Емпіричні ж індикатори, що конструюють порядок практик, вимірювали за допомогою дихотомічних шкал (0 - індикатор відсутній, 1 - індикатор наявний), тобто стратифікаційний індекс для порядку практик має числову протяжність від 0 до 1. Для усунення відмінності у протяжності індекси порядків позицій та диспозицій були поділені на максимальне значення шкали, за якою вимірювали їхні індикатори, тобто на 5. Ієрархію страт формували за сумарним значенням індексів, що набували значення від 0 до 1.

Отже, за цього концептуального підходу оптимальним виявилось розбиття сукупностей на п'ять кластерів як для Львова, так і для Донецька, коли отримані групи виявилися найбільш різнорідними за досліджуваними характеристиками. Розподіл страт формували за показниками середнього стратифікаційного індексу, на основі якого отримано нові стратифікаційні ієрархії населення двох міст. Консистентними за трикомпонентного підходу є: “вища страта”, яка має узгоджені високі показники всіх трьох порядків; “страта 3” - узгоджені середні, а “нижча страта” - усі низькі показники позиційного, диспозиційного та порядку інтенсивності практик. Неконсистентність “страт 2 і 4” проявляється у неузгодженості позицій, диспозицій та рівня інтенсивності практик. Для першої властиві високі показники диспозиційного порядку, тоді як позиційна складова та порядок інтенсивності практик мають середні значення індексу. Для другої ж - середні індекси позиційного та диспозиційного порядків, тоді як інтенсивність практик є низькою.

При переході до трикомпонентної кон'юнкції для двох міст автором були зафіксовані спільні та відмінні тенденції. Йдеться, власне, про деякі ефекти, що виникають унаслідок ускладнення методичного інструментарію чи, інакше кажучи, внаслідок збільшення багатовимірності аналізу. Так, в обох містах з шести до п'яти страт зменшилася “розмірність” стратифікаційного порядку, тобто соціальний простір став тепер менш диференційованим, а значення індексу збільшилося для “вищої” та “нижчої” страт. Збільшення значення індексу “вищої страти” (з 0,78 до 0,81) у Львові, супроводжувалося й збільшенням дистанції, що відокремлює її від “страти 2” (з 0,07 до 0,15), перевищивши значення індексу для Донецька (зростання з 0,77 до 0,80 на фоні зменшення дистанції з 0,15 до 0,12). Тобто чинник практик зрівняв страту двох міст за ознакою дистанціювання від “страти 2”. У Львові за двокомпонентною кон'юнкцією найменша дистанція була між стратами 4 та 5 (у Донецьку між стратами 2 та 3), тоді як за трикомпонентною між стратами 2 та 3. Інакше кажучи, практики тут ніби “розводять” вершину стратифікаційного порядку та його основу. В Донецьку ж дистанція між стратами 2, 3 і 4 збільшилася, тобто практики тут диференціювали страти.

Перехід від традиційної домінантної кон'юнкції (“позиції - диспозиції”) до трикомпонентної (“позиції - диспозиції - практики”) також дав змогу з'ясувати, що для кожної страти характерні стилізовані практики, більшість із яких індивіди реалізують згідно зі своїми позиціями та диспозиціями, тобто на підставі соціального статусу, професійно-кваліфікаційного освітнього рівня, доходів, мережі соціальних зв'язків тощо. Сукупність практик відображає статусну субкультуру соціальних страт.

Як і за двокомпонентного аналізу, спостерігаємо схожі переваги у виборі практик однаковими стратами м. Львова та м. Донецька - інноваційні споживчі та фінансові властиві двом верхнім стратам соціальної ієрархії; інноваційні професійно-трудові - “страті 3”, а традиційні трудові - “страті 4”, тоді як нижчій - традиційні споживчі та трудові. Отже, верхні страти через практики демонструють стратегії досягнення; серединні ж адаптуються до змін у сфері зайнятості, намагаючись підвищити свій професійно-кваліфікаційний та економічний потенціал через низку активних трудових практик; нижча ж має найнижчі показники порядку інтенсивності практик, серед яких переважають саме практики виживання.

З огляду на позиції в стратифікаційних порядках, самооцінки статусу, життєві стратегії, типи мобільної поведінки та характерні практики запропоновано такі номінації для кожної виділеної страти у двох містах: “вища страта - підприємці та керівники” (частка страти у Львові 2% та 3% у Донецьку); “страта 2 - спеціалісти” (19% і 15%), “страта 3 - сильні адаптанти” (8% та 20%); “страта 4 - слабкі адаптанти” (26% і 23%); “нижча страта - ексклюзанти” (45% та 39%). Соціально-професійний та демографічний склад кожної зі страт є майже ідентичними для двох міст, що стало підставою для обґрунтування одних і тих же номінацій страт.

У рамках розробленої концепції багатовимірного аналізу стратифікаційних порядків зроблено висновки:

Структуру соціального простору нерівності запропоновано розглядати як сукупність стратифікаційних порядків, тобто ієрархічно впорядкованих позицій на основі певної множини критеріїв нерівності, що визначають вище чи нижче місце агентів (індивіда, групи, cтрати) у соціальному розшаруванні суспільства

Суть концепції полягає в тому, що багатовимірність означає, по-перше, наявність найзагальніших компонентів, які є критеріями виділення страт чи спільнот й утворюють певні кон'юнкції. По-друге, кожний компонент сам складається з декількох стратифікаційних порядків. Розглядають, наприклад, стратифікаційні порядки влади, добробуту, освіти, престижу, авторитету тощо. Більш узагальнено ця багатовимірність репрезентована сукупністю капіталів - економічного, соціального, символічного тощо. По-третє, кожний елемент стратифікаційного порядку може бути складним, тобто містити субелементи, що є шкалою різної розмірності: рівень освіти варіює від початкового до вищого; грошові доходи також прийнято подавати в агрегованому вигляді; ступінь адміністративної влади (позиція в стратифікаційному порядку влади) залежить від кількості підлеглих тощо. Зрозуміло, що вивчення таким чином інтерпретованої багатовимірності зумовлює застосування статистичних процедур її редукування: кластерного, факторного, дискримінантного аналізів, аналізу відповідностей.

Проведене дослідження підсумовано в таких констатаціях:

· Аналіз сучасної соціологічної літератури дав змогу встановити, що основними кон'юнкціями вивчення стратифікаційних порядків є “об'єктивізм - суб'єктивізм”, “структура - діяльність”, “сконструйовані спільноти - реальні групи”, “сталі - “емерджентні” чинники стратифікації”. Однак домінантною у дослідженні стратифікаційних порядків є кон'юнкція “позиції - диспозиції”, яка дає можливість виявити та пояснити специфіку поведінки індивідів та спільнот, що діють певним чином, оскільки є носіями певного габітусу (сукупності диспозицій).

· Обґрунтовано доцільність використання трикомпонентної кон'юнкції (“позиції - диспозиції - практики”) у багатовимірному аналізові стратифікаційних порядків через поєднання макросоціологічного підходу (позиції та диспозиції) з мікросоціологічним (практики), коли структурний підхід доповнюється повсякденними рутинними й інноваційним практиками, а також поєднується з перспективою культури, оскільки практики пов'язані зі стилем життя і певними субкультурами.

· Розроблено методику емпіричного дослідження соціальної стратифікації, де кожний компонент кон'юнкції є складним утворенням.

За двокомпонентною кон'юнкцією позиції індивідів визначали на основі стратифікаційного індексу, який розраховувався як середнє арифметичне для п'яти стратифікаційних порядків і для кожного з трьох базисних вимірів (усього 15 показників). Кожний стратифікаційний порядок (економічний, владний, культурний, соціальний і символічний) містив по три субелементи, що становили собою шкали різної розмірності. Такий індекс дає змогу резюмувати всі статуси, які кожний опитаний має у стратифікаційних порядках. Згідно з обраною процедурою порядок розміщення страт у соціальній ієрархії залежить від величини стратифікаційного індексу (від більшого до меншого).

Для трикомпонентної кон'юнкції позиційний порядок визначався за об'єктивними показниками, які були закладені в інструментарії дослідження: соціальне походження, соціальна позиція за місцем праці та тип діяльності, досвід роботи в сфері зайнятості, особистий середньомісячний дохід, майно та власність, освіта. Диспозиційний порядок - за суб'єктивними оцінками та установками респондентів: оцінювали престиж як власного соціального статусу, так і типу діяльності й організації; самоідентифікацію з соціальними групами, класами; міру задоволеності своїм становищем; мережу соціальних зв'язків як власних, так і сімейних; поведінково-вербальний рівень культури. Щодо порядку інтенсивності практик, то його розраховували на підставі всіх відзначених відповідей кожного респондента, тобто всіх видів занять, які доводилося робити йому особисто протягом останнього року, а соціокультурних практик - протягом останнього тижня.

· Складові елементи методики відпрацьовували в ході чотирьох досліджень щодо структурування соціальної ієрархії міста Львова. За однокомпонентного позиційного підходу, завдяки якому об'єктивно визначали позицію індивідів у соціальному просторі через три стратифікаційні порядки (середньомісячний дохід, владний адміністративний статус та рівень освіти) у 2002 р. було виділено вісім страт та шість страт у 2003 р. У 2006 та 2008 роках застосовано нову методику на основі позиційно-диспозиційного підходу (двокомпонентна кон'юнкція), завдяки якій вже на підставі п'яти базових стратифікаційних порядків (економічного, владного, символічного, соціального і культурного) відбулося переструктурування соціальної ієрархії міста в межах шести страт ще й за низкою суб'єктивних стратифікаційних порядків. У 2008 році репрезентативне дослідження проведено як у м. Львові, так і у м. Донецьку, результати якого порівнювали за позиційно-диспозиційним та трикомпонентним концептуальними підходами.

· За трикомпонентною кон'юнкцією оптимальним виявилося розбиття сукупностей на п'ять страт (кластерів) як для м. Львова, так і для м. Донецька, за якого отримані групи були найбільш різнорідними за досліджуваними характеристиками. З огляду на домінантні позиції в порядках капіталів, переважаючі самооцінки статусу, проективні стратегії поведінки та характерні практики запропоновано номінації для кожної виділеної страти у двох містах, які резюмовані у стислих характеристиках:

“Вища страта - підприємці та керівники” - лідери та організатори бізнесу і виробництва, які досягли успіху й є носіями високих самооцінок, більшість здійснили значну висхідну мобільність, задоволені досягнутими статусами, мають можливість задовольняти більшість своїх потреб та прагнень. Домінують продуктивні моделі економічної поведінки (головно інноваційні фінансові та споживчі практики) і поступово формується нова система цінностей на противагу традиційній. Страті властивий високий рівень консистентності - узгодженості позицій в усіх стратифікаційних порядках.

“Страта 2 - спеціалісти” - характерні активні соціально-економічні стратегії, серед яких домінує висококваліфікована праця зі значним рівнем владних повноважень, що дає змогу отримувати достатньо високі доходи. Відрізняється від решти страт доволі високим рівнем освіти та престижу, тобто соціальним та символічним капіталом. Це страта достатньо молодих і працездатних осіб, котрі зорієнтовані на реалізацію свого творчого потенціалу в майбутньому і докладають для цього максимум зусиль, оскільки саме для них найбільшою мірою характерні реальні інноваційні професійно-трудові практики (підвищення рівня кваліфікації, знань і вмінь з метою поліпшення свого соціального становища і відповідно матеріального добробуту) та висока потенційно-мобільна поведінка, що будуть реалізовані найближчим часом (закінчити навчальний заклад, перекваліфікуватися, змінити місце праці, виїхати за кордон тощо).

“Страта 3 - сильні адаптанти” - представники різних статусно-професійних груп із доволі високим рівнем освіти, культурного і символічного капіталу, які володіють владним та соціальним капіталом на середньому рівні. Ця страта зберегла свій соціальний статус відносно інших страт, але для того, щоб втримати його, використовує нові, доступні їй стратегії поведінки. Є найбільш мобільною соціальною стратою і найближчим часом має усі шанси переміститися вгору по соціальній драбині у вищі страти ієрархії нерівності. Підтвердженням цьому є найбільш характерні для них традиційні професійно-трудові практики, тому що її представники перекваліфікувалися на іншу спеціальність, відвідували курси, лекції, тренінги, вивчали іноземні мови, що дало змогу їм змінити місце праці та мати додаткову роботу, використовуючи знайомства для вирішення як особистих, так і професійних питань.

“Страта 4 - слабкі адаптанти” - зайняті низькокваліфікованою розумовою та фізичною працею із середньою та професійно-технічною освітою в економічно малопотужних та непрестижних організаціях, зовсім не наділені владними повноваженнями та незначною мірою використовують мережу соціальних зв'язків. Представники цієї страти не зовсім задоволені своїм становищем у суспільстві, намагаються зберегти те, що мають на цей час (соціальний статус, місце праці, рівень життя тощо), а для забезпечення необхідного прожиткового мінімуму шукають додаткову оплачувану роботу, роблять незначні заощадження. Їм загалом властиві традиційні споживчі практики - праця на дачній ділянці, в особистих підсобних господарствах, а усі товари купують на ринках, базарах і лише за доступними цінами.

“Нижча страта - ексклюзанти” - зазвичай економічно незайняті, які через різні причини вже не конкурують за позиції, продовжують займати деякі з них за інерцією, а з окремих позицій (наприклад, влади, престижу) витіснені остаточно. Більшість зовсім не задоволені своїм соціальним становищем, оскільки забезпечують необхідний для життя прожитковий мінімум, а частина не має ні можливостей, ні бажання поліпшити своє соціальне становище, оскільки були вимушені змінити свій життєвий уклад під впливом певних обставин (через звільнення, втрату основного місця праці з різних причин, вихід на пенсію, відпустку по догляду за дитиною тощо). Однаково низькі позиції за всіма вимірами зумовлюють високу консистентність статусів у цій страті.

· Подальшого вдосконалення потребує процедура оптимізації вимірювання стратифікаційних порядків, тобто необхідно забезпечити співмірність шкал та порядків для точнішого вимірювання метрик стратифікаційного простору. А отже, необхідно методологічно обґрунтувати нову класифікацію практик, оскільки на рівні емпіричного показника та шкали вони можуть мати різну кваліметричну природу (наприклад, одні є щоденними - купувати продукти харчування на ринках, а для інших нормальною інтенсивністю може бути раз на рік (змінити місце праці). Це дасть підстави також виявити, які саме практики найбільшою мірою диференціюють респондентів.

· Один із напрямів подальших соціологічних розвідок полягає у розширенні “поля” опитування. В ідеалі має йтися про загальнонаціональне опитування, створення та забезпечення функціонування єдиної соціологічної мережі для проведення державного і соціального моніторингу з вивчення стратифікаційних процесів. Це є необхідною умовою для інформаційного забезпечення державного та регіонального управління людським розвитком, а також постійного відстеження соціально-економічного стану та тенденцій розвитку регіонів із урахуванням громадської думки, суб'єктивних оцінок експертів та фахівців. Соціологічна інформація забезпечуватиме всю повноту та комплексність оцінки соціального становища; задоволення соціальних потреб; соціального самопочуття; відстежуватиме типові життєві стратегії; різні моделі поведінки; соціальні та повсякденні практики в регіональному розрізі; причини та мотиви соціальної напруженості у суспільстві. Така соціологічна інформація давала б змогу обґрунтувати і пояснити регіональні відмінності та специфіку структурування українського соціуму.

· У сучасних умовах зростає прикладне значення досліджень стратифікаційної структури суспільства з виявлення наявних ресурсних (особистісних, структурних) та потенційних можливостей усіх соціальних верств суспільства. Інформація, отримана з таких досліджень, може стати основою державно-політичних та соціально-технологічних дій, програм соціальної політики, спрямованих на розвиток і гармонізацію суспільства та його соціальної структури, як на рівні країни, так і окремо взятого регіону.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія, розділи в колективних монографіях

1. Коваліско Н.В. Стратифікаційні порядки суспільства: концептуальні уявлення та досвід вивчення / Н.В. Коваліско. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. - 240 с.

2. Коваліско Н.В. Сучасне українське суспільство: стратифікаційний вимір великого міста / Н.В. Коваліско, Р.О. Савчинський. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - 236 с. (Особистий внесок здобувача: опрацьовано основні теоретико-методологічні підходи вивчення суспільства щодо соціальної нерівності).

3. Ковалиско Н. Город: многомерное пространство неравенств / Н. Ковалиско // Новые социальные неравенства; под ред. С.А. Макеева. - К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2006. - С. 290-312.

4. Коваліско Н.В. Регіональна трудова мобільність / Н.В. Коваліско, А.Г. Хоронжий. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2002. - 165 с. (Особистий внесок здобувача: проаналізовано тенденції розвитку регіонального ринку праці у контексті типів мобільної поведінки за результатами низки емпіричних досліджень).

Підручники та навчальні посібники

5. Коваліско Н.В. Основи соціальної стратифікації: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Н.В. Коваліско - Львів: “Магнолія 2006”, 2007. - 328 с.

6. Соціологія і психологія: навч. посіб. / [Пачковський Ю.Ф., Хоронжий А.Г., Коваліско Н.В., Городняк І.В. та ін.]; за ред. Пачковського Ю.Ф. - К.: Каравела, 2009. - 760 с. (Особистий внесок здобувача: розділ 5. “Суспільство як соціальна система”. - С.243-284; розділ 8. “Методи соціології та психології”. - С.370-437).

Статті у фахових наукових виданнях

7. Коваліско Н.В. Специфіка соціально-стратифікаційних утворень на регіональному рівні / Н.В. Коваліско // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2002. - С. 279-283.

8. Коваліско Н.В., Савчинський Р.О. Суб'єктивні аспекти соціальної стратифікації на регіональному рівні / Н.В. Коваліско, Р.О. Савчинський // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2003. - С. 217-223. (Особистий внесок здобувача: проаналізовано диспозиційну складову стратифікаційних процесів за результатами емпіричних досліджень на регіональному рівні).

9. Коваліско Н.В., Савчинський Р.О. Багатовимірна модель стратифікації в умовах трансформації суспільства / Н.В. Коваліско, Р.О. Савчинський // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2004. - С. 182-187. (Особистий внесок здобувача: обґрунтовано можливості застосування багатовимірної моделі стратифікації в сучасних трансформаційних умовах).

10. Коваліско Н. Якісні методи дослідження соціально-стратифікаційних утворень на регіональному рівні / Н. Коваліско // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2005. - С. 343-346.

11. Коваліско Н.В. Середній клас як предмет соціологічного аналізу / Н.В. Коваліско // Соціологічні дослідження: зб. наук. пр. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2006. - № 6. - С. 34-43.

12. Коваліско Н.В. Соціальна диференціація та соціальне самопочуття молоді (регіональний аспект) / Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - 2006. - № 723. - С. 226-232.

13. Коваліско Н.В. Соціальний статус в сучасній теорії стратифікації / Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - 2006. - № 752. - С. 53-57.

14. Коваліско Н. Можливості поєднання кількісних і якісних підходів до вивчення соціальної стратифікації / Н. Коваліско // Соціальні виміри суспільства. -- К: Ін-т соціології НАН України. - 2006. - Вип.9. - С. 86-96.

15. Коваліско Н. Соціальна ідентичність як чинник соціальної стратифікації / Н. Коваліско // Соціальна психологія. - 2006. - № 4 (18). - С. 94-106.

16. Коваліско Н. Соціальна мобільність як складова соціально-стратифікаційних змін на регіональному рівні / Н. Коваліско // Право і безпека. - 2006. - Т.5. - № 2. - С. 193-197.

17. Коваліско Н. Соціальні технології у вивченні соціальної стратифікації суспільства / Н. Коваліско // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. - 2006. - Вып. 30. - С. 95-103.

18. Коваліско Н.В. Специфіка соціальної ідентифікації та ідентифікаційних практик на регіональному рівні / Н.В. Коваліско // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2006. - Т.2 - С. 82- 88.

19. Коваліско Н. Соціальна стратифікація: теоретичні та методичні засади дослідження на регіональному рівні / Н. Коваліско // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2006. - № 3. - С. 137-152.

20. Коваліско Н.В. Методологічні засади соціологічного аналізу трансформації соціальної структури українського суспільства / Н.В. Коваліско // Український соціум. - 2006. - № 1(12) - С. 42-52.

21. Коваліско Н. Динамічні аспекти соціальної стратифікації: специфіка соціальної мобільності / Н. Коваліско // Український соціум. - 2007. - № 1(18). - С. 7-15.

22. Коваліско Н. Життєві стратегії львів'ян в умовах трансформації українського суспільства / Н. Коваліско // Соціальні виміри суспільства. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2007. - Вип.10. - С. 361-369.

23. Коваліско Н. Маргінальність у контексті соціоструктурних змін в українському суспільстві / Н. Коваліско // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах “Грані”. - 2007. - № 4(54). - С. 100 -105.

24. Коваліско Н. Соціальна політика у регулюванні процесів стратифікації в українському трансформаційному процесі / Н. Коваліско // Український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис “Психологія і суспільство”. - 2007. - №3. - С. 92-97.

25. Коваліско Н. Сучасні типи соціальної мобільності населення / Н. Коваліско // Соціальна психологія. - 2007. - № 2(22). - С. 48-60.

26. Коваліско Н., Савчинський Р. Багатовимірний аналіз соціальної стратифікації сучасного українського суспільства (регіональний аспект) / Н. Коваліско, Р. Савчинський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - № 3. - С. 3-38. (Особистий внесок здобувача: обґрунтовано теоретико-методологічні засади багатовимірного аналізу соціальної стратифікації).

27. Коваліско Н.В. Освіта як критерій соціальної стратифікації в українському суспільстві / Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - 2007. - № 761. - С. 96-100.

28. Коваліско Н.В. Феномен капіталу в сучасній теорії соціальної стратифікації / Н.В. Коваліско // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2007. - С. 153-158.

29. Коваліско Н.В., Кудринська А.І. Специфіка соціально-економічних практик на регіональному рівні / Н.В. Коваліско, А.І. Кудринська // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова “Інституціональні зміни і пошук нової ідентичності”. Соціологія і політичні науки. - 2007. - Т. 12. - Вип. 6. - С. 613- 620. (Особистий внесок здобувача: з'ясовано суть підходів до вивчення соціальних практик у сучасній соціологічній теорії).

30. Коваліско Н.В., Савчинський Р.О. Неконсистентність статусних позицій як структурний чинник соціальних конфліктів та його соціальна діагностика / Н.В. Коваліско, Р.О. Савчинський // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. - 2007. - Вып. 35. - С. 72-78. (Особистий внесок здобувача: з'ясовано суть та основні підходи щодо вивчення неконсистентності статусних позицій).

31. Коваліско Н.В., Кудринська А.І. Соціально-економічна поведінка індивіда: концептуальні підходи / Н.В. Коваліско, А.І. Кудринська // Соціальна психологія. - № 1(27). - 2008. - С. 60-66. (Особистий внесок здобувача: обґрунтовано концептуальні підходи до вивчення економічної поведінки).

32. Коваліско Н. Контитуальність традиції: базові перспективи аналізу стратифікаційних порядків / Н. Коваліско // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2008. - № 2. - С. 66-82.

33. Коваліско Н.В., Кудринська А.І. Специфіка стратегій економічної поведінки на регіональному рівні / Н.В. Коваліско, А.І. Кудринська // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - Випуск 2. - 372 с. - С.266-278. (Особистий внесок здобувача: обґрунтовано основні стратегії та типи економічної поведінки).

34. Коваліско Н.В. Реакції на зміни у суспільстві: урізноманітнення життєвих стратегій / Н.В. Коваліско // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова “Інституціональні зміни і пошук нової ідентичності”. Соціологія і політичні науки. - 2008. - Т. 13. - Вип. 5. - С. 96-102.

35. Коваліско Н.В. Стратифікаційні порядки у соціологічній перспективі /Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - 2008. - № 800. - С. 26-30.

36. Коваліско Н. Дослідницькі стратегії вивчення багатовимірних стратифікаційних порядків / Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - 2009. - № 844. - С. 79-83.

Анотація

Коваліско Н.В. Багатовимірний аналіз стратифікаційних порядків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

У дисертації обґрунтовано оригінальний підхід до аналізу стратифікаційних порядків суспільства на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду вивчення соціальної нерівності. Описані базові перспективи такого підходу та його основні кон'юнкції, розглянуто множинність стратифікаційних порядків та їхню реконфігурацію у суспільствах, що трансформуються.

За результатами емпіричних досліджень виявлено характер стратифікаційних процесів у м. Львові та м. Донецьку. Виділено основні соціальні страти та визначено їхні стратифікаційні профілі, встановлено ступінь консистентності/неконсистентності статусних позицій у різних соціальних стратах. Проаналізовано самоідентифікаційні практики львів'ян та донеччан, характерні для них типи мобільної поведінки, життєві стратегії та рівень соціальної адаптації індивідів з різних страт. Особливості структурування соціуму інтерпретовано в контексті взаємозв'язків між різними стратифікаційними порядками, яким характерна неоднакова здатність диференціювати простір нерівності регіону.

Ключові слова: стратифікаційний порядок, багатовимірний аналіз, соціальна ієрархія, соціальна страта, стратифікаційний профіль, двокомпонентна кон'юнкція “позиції - диспозиції”, трикомпонентна “позиції - диспозиції - практики”.

Аннотация

Ковалиско Н.В. Многомерный анализ стратификационных порядков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2010.

В диссертации обосновывается оригинальный подход к анализу стратификационных порядков общества на основе отечественного и зарубежного опыта изучения социального неравенства. Описаны базовые перспективы такого подхода и его основные конъюнкции, рассмотрена множественность стратификационных порядков и их реконфигурация в обществах, которые трансформируются.

Автор рассматривает стратификационный порядок как иерархически упорядоченные позиции на основе множества критериев неравенства, чем и определяется, какой из агентов (индивид, группа, страта) занимает более высокое, а какой более низкое место в социальном расслоении общества. Обосновано, что многомерность означает, во-первых, наличие самых общих компонентов, которые представляют собой критерии выделения социальных страт или сообществ и образуют конъюнкции. Во-вторых, каждый компонент сам состоит из нескольких стратификационных порядков (например, власти, благосостояния, образования, престижа, авторитета и т.п.). Более обобщенно эта многомерность представлена совокупностью капиталов - экономического, социального, символического, культурного и властного. В-третьих, каждый элемент стратификационного порядка может быть сложным, то есть содержать субэлементы, которые представляют собой шкалы разной размерности.

В диссертации установлено, что доминантной в исследовании стратификационных порядков является конъюнкция “позиции - диспозиции”, которая дает возможность обнаружить и объяснить специфику поведения индивидов и сообществ, действующих определенным образом, поскольку являются носителями габитуса (совокупности диспозиций).

Автором представлены аргументы относительно целесообразности использования трехкомпонентной конъюнкции (“позиции - диспозиции - практики”) в многомерном анализе стратификационных порядков, согласно с которой совмещается макросоциологический подход (позиции и диспозиции) с микросоциологическим (практики). Иначе говоря, структурный подход дополняется повседневными рутинными и инновационными практиками, а также перспективой культуры, поскольку практики связаны со стилем жизни и с конкретными субкультурами.

Разработана авторская методика эмпирического исследования социальной стратифицированности, где каждый компонент конъюнкции является сложным образованием. Она позволяет классифицировать индивидов в соответствии с каждым компонентом конъюнкции, а шкалы, которые применялись при переводе их в индексы, задают определенную метрику социального пространства.

В ходе проведенных автором эмпирических исследований установлен характер стратификационных процессов в г. Львове и г. Донецке. С помощью кластерного анализа выделены основные социальные страты и предложены их следующие номинации в двух городах, учитывая доминантные позиции в порядках капиталов, преобладающие самооценки статуса, проективные стратегии поведения и присущие практики: “высшая страта - предприниматели и руководители” (доля страты во Львове 2% и 3% в Донецке); “страта 2 - специалисты” (19% и 15%), “страта 3 - сильные адаптанты” (8% и 20%); “страта 4 - слабые адаптанты” (26%, 23%); “низшая страта - эксклюзанты” (45% и 39%). Социально-профессиональный и демографический состав каждой из страт почти идентичен для двух городов, что стало основанием для одних и тех же номинаций страт. В диссертации определены их стратификационные профили, установлена степень консистентности/неконсистентности статусных позиций в разных социальных стратах.

Проанализированы самоидентификационные практики львовян и дончан, характерные для них типы мобильного поведения, жизненные стратегии и уровень социальной адаптации индивидов из разных страт. Особенности структуризации социума интерпретируются в контексте взаимосвязей между разными стратификационными порядками, которым присуща неодинаковая способность дифференцировать пространство неравенства региона.

Ключевые слова: стратификационный порядок, многомерный анализ, социальная иерархия, социальная страта, стратификационный профиль, двухкомпонентная конъюнкция “позиции - диспозиции”, трехкомпонентная “позиции - диспозиции - практики”.

Summary

Kovalisko N.V. Multidimensional analysis of stratification orders - Manuscript.

Dissertation for obtaining academic degree of Doctor of Sociological Sciences with speciality 22.00.03 - social structures and social relations. - Karazin National University of Kharkiv. - Kharkiv, 2010.

In the dissertation the original approach to the analysis of society's stratification orders is proven on the basis of existing home and foreign experience of study of social inequality. The basic prospects of the given approach and its fundamental conjunctions are presented; multiplicity of stratification orders and their reconfiguration in the transforming societies are considered.

According to the results of empirical investigations the character of stratification processes in Lviv and Donetsk is displayed. The major social strata are distinguished and their stratification profiles are determined, the degree of consistency /inconsistency of status positions in different social strata is established. The self-identification practices of Lviv and Donetsk citizens and their characteristic types of mobile behaviour, the living strategies and the level of social adaptation of individuals from different social strata are analyzed. The peculiarities of the society structurization are interpreted in the context of correlation between different stratification orders, that have different abilities to differentiate space of inequality of the region.

Key words: stratification order, multidimensional analysis, social hierarchy, social stratum, stratification profile, two-component conjunction of «positions - dispositions» and three-component conjunction of «positions - dispositions - practices».

Размещено на Allbest.ru