Життєві стратегії студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров’я: соціологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 316.74:37- 056.26

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Життєві стратегії студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я: соціологічні аспекти

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Бурова Галина Вікторівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія», Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник:идоктор соціологічних наук, професор Подольська Єлизавета Ананіївна, Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», завідувач кафедри філософії та гуманітарних дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Пилипенко Валерій Євгенович Інститут соціології Національної Академії наук України (м.Київ), головний науковий співробітник відділу економічної соціології;

кандидат соціологічних наук, доцент, Ніколаєвська Алла Михайлівна Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна (м.Харків).

Захист відбудеться «11»грудня 2010 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий «10» листопада 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М.Дубровський.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється зростанням чисельності людей з функціональними обмеженнями і збільшенням кількості уроджених вад та хронічних захворювань як в Україні, так і в усьому світі. Сьогодні в Україні інвалідність мають близько 2,4 млн. людей, з них - приблизно 350 тис. дітей. Питома вага недостатньо дієздатних дітей - 1,6%.

Особливої динаміки цим тенденціям додають кризові явища у всіх сферах суспільства, що значно ускладнило процеси адаптації всього населення в цілому, а особливо молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, до системних трансформацій у сучасному соціумі. Фізична обмеженість, спричинена дефектом чи хворобою, ставить людину у специфічні умови життєдіяльності: обмеження можливостей у пересуванні та комунікації, необхідність дотримання режиму, дієти, виконання різноманітних медичних рекомендацій, труднощі у реалізації професійної діяльності. Фізична обмеженість викликає вторинні симптоми, що призводять до небажаних змін у соціальному та індивідуально-психологічному розвитку людини. Визнаючи свою нерівність і низьку конкурентоспроможність, люди з особливими потребами, не маючи можливості самореалізуватися, а іноді і просто елементарно себе забезпечити, ховаються за претензійну поведінку. Об'єктами тиску з їх сторони стають держава, органи місцевого самоврядування, соціально успішні люди, просто здорові люди, які, на думку інвалідів, не можуть і не хочуть зрозуміти їх проблеми.

Успішність здійснення процесу адаптації студентської молоді з фізичними обмеженнями здоров'я на основі формування життєвих стратегій з урахуванням особливих потреб осіб з інвалідністю буде значною мірою визначати подальший розвиток суспільства. Необхідно створити сприятливі умови для адаптації, самореалізації та інтеграції молоді з функціональними обмеженнями здоров'я у суспільстві таким чином, щоб реалізувати всі потреби цієї категорії молоді, підвищити її самооцінку та суб'єктність у вирішенні завдань індивідуального та соціального характеру. Проте, на шляху реалізації цих завдань постає ряд проблем, пов'язаних з існуючими у суспільстві стереотипами щодо осіб з вадами здоров'я та психологічними бар'єрами у свідомості молодих людей з інвалідністю, яких необхідно переконати в тому, що вони здатні реалізувати себе у соціальному просторі.

Вибір життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я в умовах суспільства, що трансформується, - це проблема надзвичайно актуальна не тільки в індивідуальному плані, але й у соціальній перспективі. Оскільки формування життєвих стратегій осіб з вадами здоров'я здійснюється у контексті їх соціалізації, адаптації та інтеграції у суспільство, то нагальною стає проблема виявлення соціологічних аспектів формування життєвих стратегій, для чого необхідно аналізувати особливості цієї категорії громадян крізь призму їх діяльності.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Особливе значення в концептуалізації проблем адаптації та соціалізації інвалідів мають праці провідних представників структурно-функціонального аналізу - Т. Парсонса і Р. Мертона, що розглядали інвалідність як специфічний стан індивіда, крізь призму стандартизованих та інституціональних форм соціальних відносин і соціальних інститутів. Дж. Г. Мід зосереджував свою увагу на аналізі стереотипів поведінки самих інвалідів і ставленні до них здорового оточення.

В українській соціологічній науці останнім часом активно здійснюються спроби подалати медико-демографічний підхід до цієї проблеми, розробити нові підходи до вивчення здоров'я. Важливий внесок у вирішення проблеми здоров'я як у теоретичному, так і практичному плані зробили: А.П.Алексеєнко, О.А.Донченко, О.О.Яременко, О.М.Балакірєва, О.В.Вакуленко, В.Є.Пилипенко, О.В.Сапєлкіна, А.М.Ніколаєвська, І.І.Шеремет які провели серію соціологічних досліджень відносно самих різноманітних проблем, повя'заних зі здоров'ям підлітків, молоді.

Оскільки життєві стратегії осіб з функціональними обмеженнями - це багатоаспектне явище, цілковито закономірною є багатоваріантність підходів та різноплановість теоретичного аналізу специфіки життєдіяльності осіб з вадами здоров'я у різних сферах. Значущих результатів в аналізі умов розвитку і адаптації молоді з функціональними обмеженнями здоров'я досягли такі дослідники, як Г. М. Бойко, В. І. Бондар, Л. С. Вавіна, Т. П. Вісковатова, А. М. Висоцька, В. В. Засенко, В. Ю. Карвяліс, І. А. Коробейников, A. M. Кузнецов, Т. М. Лазоренко, В. О. Липа, A. I. Раку, Г. Сельє, В. М. Синьов, О. П. Хохліна, В. В. Ерніязова та інші. Завдяки їх зусиллям знайшли достатнє наукове обґрунтування важливі аспекти цієї складної проблеми, зокрема визначено базові показники, критерії та рівні соціально-психологічної адаптації молоді з вадами здоров'я, розроблено її модель та основні стратегії соціальної адаптації. Проблеми отримання освіти молоддю з обмеженими можливостями здоров'я досліджували О. В. Ярська-Смірнова, І. І. Лошакова, Т. А. Добровольська, П. В. Романов, О. А. Мартинова, О. І. Ферапонтова, Д. В. Зайцев. Зазначені науковці приділяють суттєву увагу такому виду навчання як інклюзивна освіта. В українському науковому просторі цими проблемами активно займається О. М. Дікова-Фаворська, обґрунтовує ідею впровадження інклюзивної освіти в українську освітню політику.

Проте, проблеми забезпечення вільного вибору життєвих стратегій інвалідами та умови їх реалізації сьогодні обговорюється лише найбільш залученими до даної проблеми науковцями та представниками окремих громадських організацій. При формуванні життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я недостатньо звертається увага на взаємодію індивіда, який має функціональні обмеження здоров'я, з соціальним середовищем, тобто не враховується у достатній мірі багатопластна будова обох компонентів «інвалід - суспільство». За рамками наукових розробок залишається і головне стратегічне завдання - формування соціального капіталу осіб з інвалідністю, який може напрацьовуватися завдяки такому соціальному інституту як освіта, що має задовольняти в тому числі і особливі потреби осіб з функціональними обмеженнями здоров'я по формуванню їх життєвих стратегій.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної теми «Задоволення освітніх потреб осіб з функціональними обмеженнями як фактор їх інтеграції у суспільство» (реєстраційний № 0109U004138) Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна», а також є складовою частиною комплексної теми кафедри соціології ХГУ «НУА» «Освіта як цінність суспільства та особистості» (на підставі довгострокового перспективного плану науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» на 2001-2010 рр., затвердженого Міністерством освіти і науки України 12 жовтня 1999 р.), яка розробляється у рамках комплексної теми Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» «Формування інтелектуального потенціалу суспільства на межі віків: економічні, політичні, соціокультурні аспекти» (номер державної реєстрації №0199U004470).

Мета і завдання роботи. Метою даного дослідження є виявлення сутності та особливостей процесу формування життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

Зазначена мета передбачає необхідність постановки та розв'язання таких завдань:

- уточнити сутність понять «життєві стратегії» і «особа з функціональними обмеженнями здоров'я», виявити їх зв'язок з іншими категоріями - «соціальна адаптація», «адаптація», «адаптація молоді з функціональними обмеженнями» - в контексті змін суспільних цінностей, пов'язаних із системними соціальними трансформаціями;

- визначити фактори, що розкривають життєві стратегії молоді з функціональними обмеженнями, а також взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх чинників у їх конструюванні та реалізації;

- дослідити специфіку впливу соціокультурних перетворень на процеси адаптації та дезадаптації у суспільство молоді з функціональними обмеженнями здоров'я засобами освіти;

- виявити можливості інклюзії в адаптаційному процесі студентської молоді з фізичними обмеженнями у здорове соціальне середовище;

- визначити особливості регулювання процесів професійного самовизначення осіб з особливими потребами.

Об'єкт дослідження: студентська молодь з функціональними обмеженнями здоров'я як специфічна група.

Предмет дослідження: життєві стратегії молоді з функціональними обмеженнями здоров'я в в контексті вищої освіти.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні задач були використані такі загальнонаукові методи як: порівняльно-історичний - для характеристики розвитку основних концептуальних підходів щодо проблематики осіб з особливими потребами; типологізації - для конкретизації об'єкта - молоді з функціональними обмеженнями здоров'я. Для отримання первинних даних, що необхідні для досягнення мети, були використані наступні методи соціологічних досліджень: анкетне опитування молоді з функціональними обмеженнями здоров'я та молоді, яка навчається у ВНЗ, експертне інтерв'ю, біографічний метод і контент-аналіз, а також методи обробки і аналізу соціологічних даних. Це дозволило виявити суб'єктивні оцінки носіїв соціальної ексклюзії та виробити рекомендації щодо інтеграції осіб з функціональними обмеженнями у суспільство засобами освіти.

Теоретико-методологічна база дослідження. Теоретичну основу дисертації становлять: структурно-функціональний підхід (Т. Парсонс, Р. Мертон та ін.), в рамках якого обґрунтовується поняття «особа з функціональними обмеженнями здоров'я» і розглядаються проблеми інвалідності як специфічного соціального стану індивіда, його соціальної реабілітації та соціальної інтеграції, а також соціальної політики держави по відношенню до інвалідів, і символічний інтеракціонізм (Дж. Г. Мід та ін.), що дозволяє дослідити специфіку соціальної ролі особи з інвалідністю та стійкі стереотипи самих інвалідів та відношення до них соціуму.

Емпірична база дослідження. Емпіричну базу складають соціологічні дослідження, які проводилися за участю автора протягом 2007-2008 рр., а саме: 1) всеукраїнське опитування студентів «Становище студентської молоді в Україні», проведене з метою виявлення найбільш значущих проблем, потреб та потенціальних можливостей українського студентства для розробки рекомендацій суб'єктам управління щодо удосконалення їхньої діяльності в напрямі поліпшення становища студентської молоді (2008 р., n=5103); 2) експертні інтерв'ю з викладачами Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна» з проблем становища студентів з вадами здоров'я та формування їх життєвих стратегій (2007-2008 рр., n=54); 3) опитування учнів спеціалізованого училища-інтернату для дітей з особливими потребами з метою визначення їх життєвих стратегій (2008 р., n=136); 4) анкетування студентів Житомирського економіко-гуманітарного інституту Університету «Україна» з метою вивчення націленості у формуванні їх життєвих стратегій на врахування особливих потреб осіб з інвалідністю (2008 р., n=60); 5) біографічне дослідження особливостей життєвого шляху осіб з вадами здоров'я, що навчаються у ЖЕГІ Університету «Україна» та вищому професійно-технічному училищі-інтернаті для інвалідів у м. Житомирі (2007-2008 рр., n=56 і n=48). У роботі використані також статистичні матеріали районних та міських державних адміністрацій, а також матеріали конкретно-соціологічних досліджень, проведених і опублікованих у періодичних виданнях.

Наукова новизна зумовлена характером комплексного дослідження проблем формування і вибору життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

У тому числі одержані наступні результати :

вперше:

– обгрунтовано професійно-орієнтовану життєву стратегію студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я і визначено фактори, що її зумовлюють;

– виявлено дискримінаційний характер соціокоду особи з інвалідністю як структурного компоненту формування її життєвих стратегій з урахуванням обмежених можливостей в процесі реалізації її особливих потреб;

дістало подальшого розвитку:

- поняття «життєві стратегії», «інклюзія», «адаптація молоді з функціональними обмеженнями», спрямовані на розкриття специфіки формування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, а також виявлення зв'язку з іншими категоріями у контексті змін суспільних цінностей, пов'язаних із системними соціальними трансформаціями;

- специфіка соціальної адаптації молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, а також позитивна динаміка у ставленні здорового оточення до осіб з інвалідністю у континуумі від дискримінації до сприйняття на рівних правах;

удосконалено:

– поняття «інтеграційно-адаптаційний потенціал особи», що позначає сукупність психофізичних, соціокультурних, економічних та інших ресурсів особи, які дозволяють індивідам бути успішно інтегрованими у суспільство;

– додано принцип аксикреації з метою підвищення самооцінки, комунікабельності, соціальної компетентності осіб з вадами здоров'я.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні особливостей формування життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, у вивченні впливу соціально-економічних, політичних, духовно-культурних процесів у світі та в Україні на їх зміст і характер. Одержані результати дозволять уточнити понятійний апарат соціології освіти, більш конкретно враховувати діалектику зовнішніх та внутрішніх факторів процесу формування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, визначити практичні шляхи підвищення ефективності соціалізації, інтеграції та адаптації студентської молоді з вадами здоров'я. Матеріали дисертації можуть бути використані як теоретична база для розробки урядових програм, законодавчих актів щодо створення належних соціальних умов для молоді з функціональними обмеженнями здоров'я в кризових умовах, а також для відповідного корегування процесу формування їх життєвих стратегій з урахуванням особливих потреб та труднощів у створенні умов самореалізації осіб з інвалідністю. Матеріали дослідження дозволять удосконалити викладання таких курсів як «Соціальна робота з молоддю», «Соціологія виховання», «Соціологія молоді», «Соціальна робота з інвалідами», а також має бути використана для створення нового курсу з галузевої дисципліни «Життєві стратегії студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я».

Особистий внесок здобувача. Всі статті написано автором особисто. Дисертаційне дослідження виконано самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційної роботи пройшли апробацію та знайшли відображення у виступах і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях і семінарах, серед яких: «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами» (Київ; 2006, 2007); «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир; 2006, 2007, 2008, 2009), Методологічний семінар кафедри соціології ХГУ «НУА» (2008, 2010).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях, серед яких - по 1 розділу у двох колективних монографіях, 7 статей, серед яких 3 опубліковані у спеціалізованих виданнях із соціології, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки, з яких 174 основного тексту. Список використаних джерел становить 174 найменувань (у тому числі 8 іноземною мовою) і представлений на 16 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання дисертаційного дослідження, його теоретико-методологічні засади і емпіричну базу, показано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, форми і характер її апробації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження життєвих стратегій осіб з функціональними обмеженнями здоров'я» обгрунтовується концепт «життєві стратегії», який характеризує формування життєвого шляху і поведінки молоді з функціональними обмеженнями здоров'я. При цьому основна увага зосереджена на теоретико-методологічному аспекті проблеми соціальної адаптації як чинника формування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

У підрозділі 1.1. - «Особа з функціональними обмеженнями здоров'я та її життєві стратегії у контексті наукових досліджень: сутність понять» - аналізуються основні парадигми, підходи та концепції щодо вивчення особливостей самореалізації осіб з вадами здоров'я, а також розкривається евристичний потенціал категорій «життєві стратегії» та «особа з функціональними обмеженнями здоров'я», що стає запорукою виявлення специфічних умов формування інтегрованих життєвих стратегій осіб з функціональними обмеженнями здоров'я, можливостей їх адаптації та особливостей інтеграції у сучасне суспільство з урахуванням їх особливих потреб. соціокультурний студентський молодь

У дисертації доводиться, що недієздатність особи виникає як наслідок дефекту чи обмеженої можливості конкретної людини, що перешкоджає чи обмежує виконання нею певної нормативної ролі. Проаналізувавши сучасний теоретичний дискурс дослідження особливостей життєдіяльності молодих людей з інвалідністю, автор розкриває методологічний зміст поняття «людина з обмеженими можливостями здоров'я», що дозволяє компенсувати дефіцит розуміння соціальної суті будь-якої людини, гуманістичний сенс її буття.

Методологічний зміст та сутнісні характеристики інтегрування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я у соціології розкрито у трьох основних напрямках: психоаналітичному, структурно-функціональному і культурологічному. У дисертації обґрунтовується, що саме культурологічний підхід містить потужний евристичний потенціал у вивченні формування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, для якого характерним є розгляд соціальних проблем у взаємозв'язку з реальними соціокультурними процесами, які відбуваються у суспільстві, з наслідуванням молоддю культурного капіталу і усвідомленням соціокультурних моделей.

Здійснений аналіз теоретико-методологічних підходів до дослідження «життєвих стратегій» та «молоді з функціональними обмеженнями здоров'я» дає можливість зазначити інтегративну сутність та міждисциплінарний характер цих категорій, які дозволяють дослідити особистість як цілісний суб'єкт. У соціологічному розумінні способу життя та адаптації осіб з вадами здоров'я увага фокусується на проблемі «нерівного старту» молоді з функціональними обмеженнями здоров'я порівняно з іншими особами із здорового оточення.

У підрозділі 1.2. - «Теоретико-соціологічна інтерпретація життєвих стратегій осіб з функціональними обмеженнями здоров'я в межах теорії соціальної адаптації» - відзначається, що специфіка процесу адаптації студентів з функціональними обмеженнями здоров'я полягає у тому, що в ході своєї життєдіяльності вони стикаються з необхідністю активного пристосування до різних елементів соціального середовища, а саме: соціально-психологічних, культурних, професійних, побутових та інших характеристик. При цьому загальна ефективність процесу адаптації людини суттєво залежить від інтеграційних тенденцій особистості.

Звертається увага на необхідність розрізняти адаптацію як процес і адаптивність як результат, підсумком якого є соціальна адаптація. Визначаються стадії адаптації студентів з вадами здоров'я до нового для них соціального середовища (початкова, стадія терпимості, акомодації і асиміляції), виділяються суб'єктивні і об'єктивні критерії адаптивності, а також основні форми соціальної адаптації (активна і пасивна, конформна).

Обґрунтовується положення про те, що соціальна адаптація студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я полягає в цілісному та системному підході, який характеризує взаємодію молодих людей з вадами здоров'я з природним і соціальним середовищем. Сутнісні сили характеризують зміст процесу соціальної адаптації, формою якого є інтеграція особистості, а результатом - формування життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

Відмічається, що адаптація виступає одночасно і процесом і результатом; адаптація являє собою щось таке, чим може потенційно володіти особа з вадами здоров'я для існування в умовах, які зміняться у майбутньому. Основний зміст явища адаптації молодих людей з особливими потребами - це «досягнення відповідності» між суб'єктом і оточуючим середовищем. Також зазначається, що інтеграція - це засіб і одночасно результат соціалізації людини. У ході реалізації сутнісних сил відбувається процес діалектичної взаємодії суб'єктивного і об'єктивного, людини і суспільства. Знаходячись під впливом внутрішньої потреби здійснити, реалізувати себе, молодь з функціональними обмеженнями здоров'я діє, винаходить, творить і тим самим, розвиваючи свою «суб'єктність», формує свій внутрішній світ.

Соціальна адаптація розглядається як органічна частина соціалізації індивіда; вона виступає як механізм, що дозволяє молоді з вадами здоров'я включитися у різні структурні елементи соціокультурного середовища. У підрозділі зазначається, що особливість соціальної адаптації молоді з функціональними обмеженнями здоров'я полягає у тому, що можна бути соціалізованим, але не бути інтегрованим і адаптованим до певних умов. Нерідко все знаючи про суспільство, про специфіку взаємин між людьми, про функціонування різних соціальних інститутів, особи з вадами здоров'я в той же час не уміють на практиці встановлювати продуктивні міжособистісні контакти, взаємодіяти з різними інститутами сучасного суспільства.

Суть соціальної адаптації та формування життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я пов'язана, перш за все, з їх «включенням» у суспільство, у звичайні міжособистісні відносини. Ставлення суспільства до проблем молодих людей з вадами здоров'я традиційно пов'язане з визнанням ненормативності їх соціокультурного розвитку і здійсненням процесу стигматизації. Порушення, детерміновані особливостями індивідуального розвитку у процесі соціалізації, адаптації та соціальної інтеграції молоді з функціональними обмеженнями здоров'я визначають їх у специфічну маргінальну соціальну групу. Члени даної групи мають схожі особливості онтогенезу і соціокультурного розвитку, які соціально визначаються як дефекти, що дозволяють виділити представників цієї групи в особливий соціальний тип.

Другий розділ роботи - «Життєві стратегії як чинник соціальної адаптації студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я» - присвячений теоретичній операціоналізації ключових понять соціології освіти щодо осіб з вадами здоров'я, а саме: виявленню особливостей соціальної адаптації та інтеграції студентської молоді з інвалідністю, характеристиці інклюзії як структурного компонента формування життєвих стратегій студентів з функціональними обмеженнями здоров'я, а також визначенню стратегії і тактики інтегрованого навчання молоді з фізичними обмеженнями здоров'я у кризовому суспільстві.

Концептуально і операційно важливим для досягнення мети дослідження є обґрунтування автором сутності соціологічного підходу до розуміння типів та компонентів формування життєвих стратегій, що дається у підрозділі 2.1. - «Основні типи життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я». Такий підхід визначається: по-перше, специфікою взаємозв'язку молоді з функціональними обмеженнями здоров'я як суб'єкта соціальних взаємовідносин з іншими соціальними групами та спільнотами; по-друге, характером впливу соціокультурного середовища на формування у молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, яка вчиться, і нормативно-ціннісної системи, що стає основою особистісної життєвої позиції молодих людей, що мають вади здоров'я.

Автором доведено, що серед різноманітних елементів життєвих орієнтацій особистості (перцептивних, життєво-смислових, ціннісних, нормативних, цільових) саме життєві стратегії являють собою інтегральну характеристику життєвого шляху. У цьому підрозділі обґрунтовується, що різні типи життєвих стратегій визначаються характером соціальної активності молоді з вадами здоров'я, а саме: рецептивна активність є основою стратегії життєвого благополуччя, мотиваційна - стратегії життєвого успіху, а для стратегії самореалізації в житті характерна усвідомлена і практична установка особистості на самоудосконалення і саморозвиток себе як суб'єкта життєтворчості.

В ході дослідження встановлено, що молоді люди з фізичними обмеженнями сприймають свою життєву перспективу як таку, що у значній мірі залежить від обставин і на яку неможливо свідомо впливати. Переживання особами, що мають функціональні обмеження здоров'я, позитивних почуттів з приводу майбутнього пов'язане з загальною спрямованістю особистості на її активні зв'язки з навколишньою реальністю, а негативних - із занурюванням у свій внутрішній стан.

Оскільки одним з головних завдань адаптації інвалідів є подолання їх внутрішньоособистісного конфлікту, то автор виділяє основні чинники, які можуть впливати на його формування та особливості переживання молодою людиною з функціональними обмеженнями здоров'я. Серед них найбільш значущими дисертант вважає тяжкість органічної патології (форма хвороби), переживання свого дефекту (відповідно і особливості формування образу тіла) і так чи інакше пов'язані з хворобою впливи соціального оточення, починаючи з сімейної ситуації (гіперопікаючого стилю виховання, порушення психологічного здоров'я батьків та наявності у них підвищеної тривожності, порушення механізмів функціонування сім'ї, наявність у сім'ї інших дітей) і закінчуючи подекуди нетерпимим відношенням суспільства до людей, що несуть на собі тяжкість подібної хвороби.

У даному підрозділі доводиться, що абілітація дозволяє сформувати соціофункціональний потенціал індивіда на основі діагностики та подальшого розвитку його психічних та соціальних можливостей. Відмінною особливістю абілітації інвалідів, а значить, психолого-соціальної роботи з ними автор вважає не настроювання їх особистісних можливостей і соціального потенціалу під деякий полегшений низькокваліфікований професійно-трудовий стандарт, а розвиток тих індивідуальних можливостей, які можуть бути використані суспільством у професійному плані. Обґрунтовується, що саме вони здатні стати соціальним вкладом і способом інтеграції.

Можливість активної участі неповносправної особи в абілітаційному процесі суттєво залежить від її спонукально-мотиваційних установок, міри і якості спілкування, індивідуально-психологічних особливостей тощо. У дисертаційній роботі доводиться, що діяльнісно-особистісний підхід до людини з обмеженими можливостями дозволить їй уникнути депресивних відчуттів власного соціального статусу як суспільного аутсайдера чи знехтуваного індивіда. У зв'язку з цим відзначається, що водночас це передбачає відмову від традиційного переважання застосування медичної моделі інвалідності на користь упровадження моделі інтегративної соціально-психологічної реабілітації.

У підрозділі 2.2. - «Фактори, що визначають життєві стратегії студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я» - освіта розглядається як середовище і арена для вироблення індивідом власного соціокоду, завдяки яким формуються життєві стратегії. На основі ідей П. Бурдьє, Дж. Коулмана, М. Арчер, Б. Бернстайна про єдність соціального, інституційного і внутрішньо-психологічного рівнів впливу на формування життєвих стратегій соціокод аналізується як відповідь індивіда на рольові очікування суспільства, що формується не тільки як пасивна селекція знань і досвіду, але й на підставі дій актора.

У дисертації обґрунтовується висновок про те, що важливим фактором у формуванні соціокоду осіб з функціональними обмеженнями здоров'я виступає інклюзивне навчання, що передбачає розробку і застосування конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і громадському житті.

Особлива увага акцентується на тому, що «інклюзія» є терміном, що відображує нові погляди не лише на освіту, але і на формування соціальних кодів молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, за допомогою яких створюються життєві плани та процеси соціального самовизначення. Основними характеристиками системи інтегрованого навчання є наступні: а) діагностичний характер інтегрованого навчання з метою систематичного відстежування динаміки розвитку молоді з функціональними обмеженнями здоров'я і коректування її індивідуальної програми навчання; б) особистісний, а не нормативний характер оцінки досягнень молоді з функціональними обмеженнями здоров'я; в) підвищена увага до психофізичного здоров'я молоді з функціональними обмеженнями; г) соціально-культурна орієнтованість навчально-виховного процесу.

На основі виявлення суті інтернальної (об'єднання дітей з різними порушеннями психічного або фізичного розвитку усередині системи спеціальної, корекційної освіти) і екстернальної (злиття систем загальної та спеціальної освіти, інклюзії дітей з фізичними обмеженнями у групи, де навчаються і здорові діти, у освітні установи загального типу) та характеристики основних форм інтегрованого навчання (тимчасової, часткової, комбінованої та повної) робиться висновок: якщо повна модель інтеграції може бути ефективною лише для частини нетипових людей з відносно високим рівнем психофізичного розвитку і незначними онтогенетичними відхиленнями, то часткова і особливо тимчасова форми інтеграції доцільні для переважної більшості осіб з обмеженими можливостями. Обґрунтовується ідея про те, що дане об'єднання не тільки підвищить рівень соціокультурної інтеграції, адаптації таких людей, але й сприятиме гуманістичному вихованню звичайних підлітків.

Важливим у плані розгляду бар'єрів у системі освіти осіб з інвалідністю є розкриття можливостей дистанційних форм навчання, що сприяють: по-перше, активізації ролі осіб, що здобувають освіту (у постановці освітніх цілей, виборі домінантних напрямів, форм і темпів навчання у різних освітніх областях); по-друге, збільшенню об'єму доступних освітніх масивів, культурно-історичних і наукових досягнень людства; по-третє, отриманню можливості спілкування учнівської молоді з педагогами-професіоналами, з однолітками-однодумцями, консультування у фахівців високого рівня незалежно від їх територіального розташування; у-четверте, реалізації можливості змагання з великою кількістю однолітків, що мешкають у різних містах і країнах, завдяки участі у дистантних проектах, конкурсах, олімпіадах. Крім того, дистанційні форми навчання значно спрощують процес міжособистісної комунікації, усувають багато проблем психологічного характеру, пов'язаних із станом здоров'я людей з фізичними обмеженнями.

Все це дозволило автору сформулювати основні принципи інтегрованої освіти студентів з обмеженими можливостями здоров'я, а саме: принцип організації сумісного процесу навчання і виховання осіб з різним рівнем психофізичного розвитку; принцип створення безбар'єрного середовища для студентів з обмеженими можливостями; принцип пріоритетності інтересів студента при виборі та розробці навчально-виховних програм, а також при визначенні змістовних блоків навчального матеріалу; принцип доступності навчального матеріалу для студентів з відхиленнями у розвитку і без них; принцип доступності сервісів медико-соціальної та психологічної підтримки освітнього процесу.

У підрозділі обґрунтовується сутність інтегративного підходу, що полягає в гуманних, побудованих на взаємній допомозі, відносинах між студентами та викладачами ВНЗ. Навчальний заклад, в якому проводиться інтегроване навчання, має перебудовуватися, раціонально використовувати досвід вчителів спеціалізованих шкіл, створювати спеціальні навчальні посібники, прилади тощо. Кожний ВНЗ має створювати програму інтегрування студентів як у спільне навчання, так і в суспільство взагалі.

У третьому розділі дисертації - «Професійно-орієнтована життєва стратегія студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я: питання реалізації» - здійснено аналіз результатів соціологічних досліджень, проведених автором протягом 2007-2008 рр., а також досліджень інших вітчизняних соціологічних центрів з проблем інтеграції молоді з вадами здоров'я у суспільство.

Окрім методу масового анкетного опитування, що застосовується у дослідженні таких питань, як націленість у формуванні життєвих стратегій осіб з інвалідністю на врахування їх особливих потреб, визначення факторів впливу на їх життєві стратегії, зайнятість людей з функціональними обмеженнями здоров'я, доцільними виявились експертні інтерв'ю з викладачами, які працюють з інвалідами, а також біографічний метод вивчення особливостей життєвого шляху осіб з вадами здоров'я.

Підрозділ 3.1. - «Рівень реалістичності життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я» - присвячений аналізу проблеми соціальної інтеграції осіб з функціональними обмеженнями здоров'я через їх працевлаштування і трудову зайнятість.

Отримані емпіричні дані засвідчили, що більшість інвалідів мають низький рівень освіти, що заважає їхній успішній самореалізації. Особи з вадами здоров'я ставляться до себе песимістично, з критикою до своєї зовнішності, з почуттям власної невідповідності суспільству і т. д.

Аналіз результатів показує, що дві третини опитаних мають посередній ступінь реалізації, і лише тільки 6% висловили думку про те, що мають високий ступінь самореалізації. Люди з інвалідністю мають запас творчого потенціалу, але не реалізовують його повною мірою. Професійний вибір підлітків формується на основі різної спрямованості самовизначення, дефіциту інформації про світ професій для людей цієї групи, а також неповного уявлення про себе і про свої можливості.

Опитування дозволило виявити ще одну причину труднощів у процесі професійного становлення молодого інваліда - відсутність педагогічного, психологічного і соціального супроводу інвалідів, що навчаються. Освітні установи не оснащені пандусами, тіфлотехнікою і сурдотехнікою, адаптованими комп'ютерами; в них немає ліфтів, кімнат відпочинку тощо.

Одержані відповіді підтвердили, що молоді інваліди не можуть реально оцінити свої здібності і можливості. Зовсім невелике число опитаних (у загальній сумі 10%) відзначили, що їх подальше працевлаштування і роботу за фахом можуть ускладнили певні особистісні характеристики, відсутність необхідної кваліфікації та знань, невміння поводитися у колективі, гідно представити себе керівнику і персоналу, невміння ефективно шукати роботу.

У підрозділі 3.2. - «Інтегроване навчання як шлях реалізації професійно-орієнтованої життєвої стратегії» - було підтверджено гіпотезу, що інтеграція молоді з обмеженими фізичними можливостями є результатом формування їх життєвих стратегій і виступає фактором гарантії їхньої стабільності у суспільстві.

Результати емпіричного дослідження свідчать, що більшість молодих людей (75%) демонструють позитивне відношення до одержання вищої освіти, у тому числі 65% вважають за можливе для себе продовжити навчання і після закінчення вищого професійно-технічного училища-інтернату. При цьому ця цінність не термінальна, а інструментальна: одержання освіти розглядається, насамперед, як засіб досягнення певних життєвих цілей. Суб'єктивна цінність майбутньої спеціальності відображується в оцінках престижності професії та в образі кар'єри.

Проте, дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили та професійних спрямувань знижує можливості ефективної реалізації освітнього і професійного потенціалу молоді з функціональними обмеженнями. Це призводить до того, що молодь з вадами здоров'я не в змозі набути практичні навички і закріпити теоретичний капітал, набутий під час навчання, що і призводить до їх неконкурентоспроможності на ринку праці. Крім того, переважна більшість робочих місць не відповідає запитам та можливостям молодих людей з особливими потребами не тільки за своєю якістю, але й за рівнем доходів.

У ході дослідження автору вдалося виявити причини негативного ставлення здорового оточення до студентів з фізичними обмеженнями, охарактеризувати стратегії соціального самовизначення, які презентує молодь з інвалідністю на ринку праці, а також визначити основні чинники, що детермінують позицію молодої людини з функціональними обмеженнями при професійному виборі,

Наведені у дисертаційній роботі дані дозволяють зробити висновок, що у нашого співвітчизника на рівні рефлексії традиціями закладена модель ціннісно-раціонального типу поведінки, згідно якої самі цілі, а також шляхи їх досягнення виступають у вигляді цінностей.

У поведінці молоді з вадами здоров'я виділено два основні типи стратегій: пасивну і активну. Представники пасивної стратегії засвоюючи нові норми, готові слідувати їм на рівні публічної соціальної поведінки, не сприймаючи їх внутрішньо. У професійному плані така молодь з функціональними обмеженнями здоров'я орієнтована переважно на державний сектор економіки, на стабільність заробітної плати. Навпаки, вибір професійної діяльності особами активної кар'єрної стратегії направлений на створення власної справи. При цьому освіта цінується ними як засіб отримання прибутку і побудови успішної кар'єри. Мотивом такої діяльності виступає бажання довести свою значущість як особистості, незважаючи на функціональні обмеження здоров'я. До професійного вибору такі люди з фізичними обмеженнями ставляться як до мети (довести «Я можу»), а не як до засобу. Вони з орієнтовані на розвиток своїх здібностей і внутрішнього потенціалу.

Запропонована у дисертаційній роботі типологія життєвих стратегій дозволяє виділити проблеми, які можуть виникати перед тією або іншою групою молоді з функціональними обмеженнями здоров'я в реалізації її професійного потенціалу, у вирішенні проблеми зайнятості осіб з інвалідністю. Так, труднощі, з якими стикаються носії пасивної стратегії при працевлаштуванні, є, як правило, не стільки наслідком зовнішніх об'єктивних умов, скільки результатом особистісних проблем, соціальної і професійної дезадаптації. Допомога таким молодим людям з вадами |із|здоров'я повинна бути направлена на подолання стереотипного бачення по відношенню до себе, на переосмислення нових цінностей. Сприяння цьому процесу з боку педагогів, соціальних працівників отримало назву аксикреації, що означає «вирощування» у людини або групи нових або переосмислення старих (загальноприйнятих) цінностей.

В якості підсумку відзначається, що відповідність життєвих орієнтацій особистості з функціональними обмеженнями здоров'я і засобів їх забезпечення досягається як за рахунок її власних ресурсів (здібності, знання, уміння і тому подібне), так і за допомогою тих, що надаються іншими людьми, соціальними інститутами. Розробка соціальних програм, зорієнтованих на підтримку активних, випереджаючих стратегій поведінки, організація системи соціального консультування, яка сприяє формуванню цілісної системи життєвого орієнтування, усвідомленню та ідентифікації життєвих сенсів, цінностей і завдань у різних сферах діяльності, є способом посилення адаптаційного потенціалу молоді з функціональними обмеженнями здоров'я, сприяє його ефективній реалізації. Це передбачає здійснення нового підходу до соціальної роботи з молодими людьми, що мають фізичні обмеження, при якому соціальні програми виступають не тільки засобом формування індивідуального ресурсу молодої людини з функціональними обмеженнями здоров'я, але й забезпеченням його більш широкого доступу до суспільних ресурсів. Тому основними завданнями роботи з молоддю, що має вади здоров'я, в області соціального консультування виступають наступні: виявлення потенційних внутрішніх ресурсів, які ще не використовуються належним чином молодою людиною; дослідження і залучення зовнішніх ресурсів, якими вона ще не скористалася.

Висновки

Наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, що виявляється у виявленні сутності та особливостей процесу формування життєвих стратегій студентської молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

1. У соціологічному розумінні стратегія життя являє собою динамічну, саморегульовану систему соціокультурних уявлень особи про власне життя, яка орієнтує і спрямовує її поведінку протягом тривалого часу. Запропонований у дисертації соціологічний підхід до вивчення життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я полягає в орієнтації на дослідження інституційних процесів, структур і механізмів. При цьому інституційний аналіз включає три аспекти: 1) виявлення типових зразків і форм життєвих стратегій, які інституційно закріплені і врегульовані за допомогою узгоджених норм; 2) аналіз процесу інституціоналізації життєвих стратегій з погляду механізмів їх виникнення (вибору), формування, розвитку і зміни (життєві стратегії описуються у термінах ідентифікації, індивідуалізації, адаптації, саморегуляції); 3) пояснення системних зв'язків - як внутрішніх, так і міжособистісних (між індивідом і соціальним оточенням).

2. У ході еволюції ставлення держави до осіб з вадами здоров'я в Україні, як і в Європі, розвиваються три основні напрями допомоги особам з відхиленнями в розвитку: християнсько-благодійний (організаційні форми - притулок, богадільня, будинок піклування), лікувально-педагогічний (спеціальне відділення при лікарні, школа-санаторій) і педагогічний (школа, дитячий садок, колонія). Характерними рисами доброчинної підтримки системи соціального захисту в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття стали: світський характер; громадський рівень організації; профілізація доброчинної допомоги; теоретична розробка основ діяльності у сфері соціального захисту дітей з боку науковців та громадських діячів. Сформована у Радянському Союзі система спеціальної освіти передбачала створення мережі спеціальних навчальних закладів, де, навчаючись, дефективні діти ізолювалися від суспільства.

3. З метою заміни терміну «інвалід» як образливого для осіб з порушеннями у розвитку розкривається методологічний потенціал поняття «особа з обмеженими можливостями здоров'я», що дозволяє компенсувати дефіцит розуміння соціальної сутності цих людей.

4. Соціальна адаптація розглядається як форма взаємодії особи (або соціальної групи) з соціальним середовищем, у ході якої узгоджуються вимоги і очікування її учасників, що включає решту рівнів взаємодії: біофізіологічного, психологічного і соціального. Показниками успішної соціальної адаптації студентів з фізичними обмеженнями вважаються високий соціальний статус індивіда у даному середовищі, а також його психологічна задоволеність умовами здорового оточення.

5. Інклюзія являє собою одну з інноваційних стратегій фахової освіти, зміст якої полягає у зміні організації простору аудиторії і всього навчального процесу, щоб повністю залучити нетипову особу, що має певні відхилення від норми, до життя освітнього закладу. Якщо інтеграція являє собою процес об'єднання звичайної та нетипової молоді, при якому для осіб з функціональними обмеженнями здоров'я не створюються спеціальні умови адаптованого середовища, то при інклюзії відбувається реформування навчальних закладів, переформування приміщень таким чином, щоб вони відповідали потребам всіх осіб без виключення. Саме в силу цих причин автор пропонує розглядати інклюзію як структурний компонент (або етап) формування життєвих стратегій молоді з функціональними обмеженнями здоров'я.

6. Функціональний аналіз інституту інтегрованої освіти молоді з фізичними обмеженнями дозволяє зазначити, що у процесі соціалізації молоді з вадами здоров'я в той або інший час реалізуються три основні підходи: соціально-абілітаційний; соціально-адаптивний; соціально-інтеграційний.

7. На основі аналізу моделі системи супроводу навчання студентів з особливими потребами у дисертації охарактеризовані його основні засади: архітектурна безбар'єрність освітнього середовища, доступність усіх форм навчання та освітніх послуг, впровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання, індивідуалізація та адаптація навчальних програм для осіб із особливими потребами з урахуванням можливостей студентів з інвалідністю, поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку людини з особливими потребами, створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації студентів, медико-фізична реабілітація студентів, професійна адаптація студентів з особливими потребами. Такий фокус аналізу дав змогу виділити основні напрями супроводу осіб з функціональними обмеженнями здоров'я: спеціалізований технічний, педагогічний, медико-реабілітаційний, психологічний, соціальний, фізкультурно-спортивний, професійна адаптація та реабілітація студентів з особливими потребами.

8. Обґрунтовується, що молодь з функціональними обмеженнями здоров'я, яка використовує активні стратегії, знаходиться у стадії інноваційного пошуку, прихильники пасивних стратегій - у стадії соціального очікування. Такі люди потребують коректування поведінки і розвитку життєвих навичок|навичок|, які сприяють підвищенню їх самооцінки, комунікабельності, соціальної компетентності.
У молодих людей з|із| функціональними обмеженнями здоров'я необхідно формувати конструктивний підхід до здійснення професійної діяльності, до безперервно мінливих умов здійснення професійної кар'єри в ситуації соціальної невизначеності.

9. Труднощі, що виникають у суспільстві, зумовлюють необхідність розробки наукових підходів до організації соціально-інтегрованої роботи з молоддю з функціональними потребами, пошуку найефективніших шляхів, форм і методів взаємодії соціальних інститутів і громадських організацій, благодійних і міжнародних фондів. Суттєвою характеристикою соціально-інтегрованої діяльності виступає формування у молоді з фізичними обмеженнями соціального капіталу, соціальної позиції, імунітету до негативних явищ, надання кожній особистості допомоги з метою формування у неї навичок самореалізації.

10. Розроблено рекомендації щодо регулювання процесів інтеграції та професійного самовизначення молоді з функціональними обмеженнями здоров'я як фактора стабільності формування їх життєвих стратегій:

1. Соціально-нормативна захищеність: визначення і закріплення статусу груп, освітніх установ інтегрованого типу; оптимізація системи патронування в освітніх закладах молоді з функціональними обмеженнями, розробка і впровадження комплексних програм освіти батьків в області реабілітації молоді з функціональними обмеженнями; розширення мережі і зміцнення матеріально-технічної бази соціально-реабілітаційних установ, центрів психолого-педагогічної корекції, орієнтованих на надання комплексної допомоги молодим людям з функціональними обмеженнями та їх родинам; розробка системи державної фінансової підтримки освітніх установ інтеграційного типу; реалізація всіх законодавчо закріплених соціальних гарантій молодим людям з функціональними обмеженнями та їхнім родинам; забезпечення соціальних гарантій молоді з функціональними обмеженнями.

2. Освітньо-науковий напрям: створення національного банку даних про наукову, методичну, довідково-інформаційну літературу, технічні засоби і вироби (у т. ч. телекомунікаційні) для комплексної реабілітації та соціально-освітньої інтеграції молоді з функціональними обмеженнями; вивчення міжнародного досвіду в області соціальної та освітньої інтеграції молоді з функціональними обмеженнями; створення національного банку даних про вітчизняний педагогічний досвід, теоретико-методологічні засади, результати дослідно-експериментальної роботи в області соціальної та освітньої інтеграції молоді з функціональними обмеженнями; створення нових і розвиток наявних освітніх установ комбінованого (інтеграційного) типу з метою розширення вибору освітніх стратегій для молоді з функціональними обмеженнями; проведення досліджень ефективності інтегрованих форм навчання для молоді з вадами здоров'я; розробка курсу «Основи інтегрованого навчання» і його впровадження у навчальні плани коледжів, ВНЗ, інститутів підвищення кваліфікації і перепідготовки; створення на базі ВНЗ, дослідницьких інститутів, лабораторій наукових шкіл по міждисциплінарній розробці проблем соціальної інтеграції різних категорій осіб з порушеннями психофізичного і соціокультурного статусу; доведення результатів досліджень до широкої громадськості, організація проблемних дискусій з питань соціально-освітньої інтеграції молоді з функціональними обмеженнями на телебаченні, радіо, у пресі; надання науково-методичної допомоги представникам наукового співтовариства державним і недержавним структурам, що займаються розробкою і реалізацією технологій соціально-освітньої інтеграції молоді з функціональними обмеженнями; включення у навчальні плани освітніх установ основ соціальної інтеграції, інтегрованого навчання молоді з фізичними обмеженнями, розробка і впровадження освітніх програм з основ здорового способу життя, розвитку громадської ініціативи і відповідальності, реалізації інформаційно-освітніх ініціатив по пропаганді культури прав людини, рівності можливостей.