Міжкультурна комунікація в багатонаціональному регіоні України

Автор доходить висновку, що наслідком акультурації та декультурації в даному регіоні стало утворення нового соціуму, якому властива особлива міжкультурна комунікація, що дозволяє пізнавати культуру інших спільнот земної кулі і водночас зберігати власну ідентичність, яка сьогодні вступила в епоху модерну. Ця епоха формує нові завдання, які покликане вирішувати сьогоднішнє суспільство, серед них - пошук своїх соціокультурних ідентичностей, збереження етнонаціональної культури/субкультури в контексті глобалізаційних і загальноукраїнських процесів.

П'ятий розділі - „Орієнтації, настанови і соціокультурні практики населення Приазов'я” присвячений аналізу етнонаціональних особливостей як чинника економічної активності населення, дослідженню соціокультурних угруповань населення, які утворилися наприкінці існування колишнього СРСР і отримали свій розвиток із проголошенням незалежності України, дослідженню ціннісних орієнтацій та норм поведінки етнонаціональних груп регіону, як виразника інтересів свого національного і сучасного регіонального суспільства та взірців культурного споживання населення регіону. У цьому розділі використовуються численні глибинні інтерв'ю з представниками етнонаціональних осередків регіону.

Автор зазначає, що у кожного етносу є свої особливості, які торкаються усіх сфер його життєдіяльності. Однією із них є саме економічна. І тут дуже важливе значення має наявність або відсутність міжетнічного конфліктного стану. Адже на нього в першу чергу в поліетнічних державах впливають проблеми етнічної стратифікації. Сюди віднесено етнічну нерівність у володінні матеріальними благами, у суспільному поділі праці, у доступі до освіти, що часто й викликає невдоволення своїм становищем у суспільстві. Етнічна нерівність у досліджуваному регіоні мала місце за часів СРСР, особливо це торкалося грецького, німецького та єврейського представництв і наклала досить вагомий відбиток і на сьогоднішнє життя етносів.

Іншим показником етнонаціональної стратифікації є місце етнічних груп у структурі економіки (становище їх на ринку праці). Як показують результати дослідження, проведеного автором дисертації, у секторах економіки та поза ними є деякі статистично визначені відмінності. Однак вони стосуються не всіх національностей. Але загалом, принаймні за досліджуваний період (2004-2006 рр.) секторна стратифікація за місцем роботи не накладається на етнонаціональну. Хоча, знову ж таки, деякі відмінності є. Так, представники етнічних євреїв, прагнуть займати керівні посади, працювати державними службовцями, науковцями тощо. Досить індивідуально налаштовані педантичні і раціональні німці теж не дуже відстають від останніх, а от статистично значущої різниці між присутністю росіян та українців, що мешкають у місті, у різних секторах економіки не зафіксовано. Чи є присутність у цьому секторі сільського населення, виявити досить важко через постійну зміну кількості присутніх, але можна стверджувати, що вони в основному зайняті на таких підприємствах, як ВАТ „Металургійний комбінат ім. Ілліча” як робітники. Це викликано гідним заробітком та певними пільгами („гарячий” стаж, наявність соціальних закладів тощо). Отже, освіта та виконувана робота значно впливають на чинники економічної активності населення. Від цього залежить соціальне самопочуття і ставлення людей до власного становища у суспільстві.

Крім цього, представники різних етнонаціональних груп прагнуть зберегти свою національну культуру та передати її дітям. Для цього вони об'єднуються. Звичайно такі об'єднання дають можливість відчувати і певну безпеку. У Маріуполі на сьогоднішній день діє 11 об'єднань (вірменське товариство, грузинське товариство „Джорджія”, єврейське культурно-просвітницьке товариство, товариство німців „Відродження”, товариство греків, об'єднання білорусів „Неман”, польсько-українське культурне товариство, російське культурно-просвітницьке товариство, Федерація грецьких товариств України, товариство циган „Новий світ”, Маріупольське відділення Всеукраїнського товариства „Просвіта”).

Вони виникли через історичні, політичні, соціальні та економічні обставини. Як показують дослідження, відкритість сьогоднішнього суспільства, вплив глобальної культури, акультурація та декультурація призводять до процесів асиміляції та гібридизації, які все більш помітні, особливо у німців та євреїв, хоча цьому піддаються і інші етнонаціональні утворення.

Міжкультурна комунікація, сьогодні вже входить до єдиного світового культурно-інформаційного простору. Саме тому існування окремого етносу є полікультурним за характером, залученим у постійний „діалог культур - міжкультурний діалог чи діалог етносів”. Але кожному етносу притаманні свої особливості, до яких належать, у першу чергу ціннісні орієнтації та норми поведінки. Вони відрізняють кожний регіон, роблять його специфічним і єдиним у своєму утворенні.

Отже, підсумовуючи результати дослідження орієнтацій, настанов і соціокультурних практик населення Приазов'я, автор вважає, що:

-їх формування, становлення та розвиток залежить від численних історичних, політичних, соціальних, економічних та інших чинників. Але досить вагому роль відіграє багатокультурність. Завдяки цьому міжкультурна комунікація стає засобом реалізації етносоціальної культури, в якій втілюються етнонаціональні особливості;

-кожній національності (етносу) відповідають свої характеристики.

Завдяки специфічності етнонаціональних особливостей представник того чи іншого етносу вибирає свою майбутню професію (посаду), виробляє своє ставлення до виконуваної роботи та представників інших національностей (етносів);

-населення регіону не є моноетнічним утворенням і сама життєдіяльність у запропонованих умовах не підлягає певному розчленуванню через тривале спільне проживання, змішані шлюби, необхідність разом працювати, спілкуватися тощо. Тобто, тут вочевидь поява „третьої культури”, своя міжкультурна комунікація, а отже і своя економічна активність;

-для співіснування у даному регіоні, для вирішення нагальних проблем, уникнення конфліктних ситуацій тощо, чи, просто, щоб більш вільно і впевнено себе почувати, появляються відповідні соціокультурні угруповання, які мають свої особливості і впливають на міжкультурну комунікацію;

-кожному етносу притаманні свої особливості, до яких належать, у першу чергу ціннісні орієнтації та норми поведінки. Вони вирізняють кожний регіон, роблять його специфічним і єдиним у своєму утворенні.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки дослідження проблеми міжкультурної комунікації в багатонаціональному регіоні України, сформульовано ряд концептуальних положень, що мають теоретичне і практичне значення.

В останні десятиріччя у зв'язку із розширенням міжнародних відносин особливий теоретичний і практичний інтерес стали являти проблеми міжкультурної комунікації. Сьогодні міжнародні відносини не обмежуються лише зустрічами на високому державному рівні, а все частіше стають частиною повсякденного життя людей, і не обов'язково це пов'язано із туризмом, обміном делегаціями або комерційною діяльністю. Україна здавна була поліетнічною країною, на її території і сьогодні мешкає багато національностей та етносів, а, отже, і всередині країни постійно відбувається міжкультурна комунікація. Це досить яскраво підтверджують дослідження, проведені в українському Приазов'ї, де проживають 104 національності та етнонаціональні групи.

У ході дослідження виявлені і систематизовані основні теоретико-методологічні підходи до проблеми міжкультурної комунікації, що мають місце в зарубіжній та вітчизняній соціологічній літературі. Зокрема, в роботі використані теорія комунікативної дії німецького філософа Ю. Габермаса, яка спрямована на з'ясування чинників і механізмів міжкультурного спілкування, концепція міжкультурної комунікації американського вченого Д. Мацумото; праці українських вчених Л. Ази, О. Вишняка, Є. Головахи, Н. Костенко, М. Наумової, А. Ручки, Л. Скокової, М. Шульги щодо вивчення ідентичностей в полікультурному просторі сучасної України, чинників і наслідків етномовної диференціації, механізмів міжкультурного спілкування тощо.

Міжкультурна комунікація характеризується тим, що при зустрічі представників різних культур кожний з них діє у відповідності до своїх культурних норм. Тому міжкультурну комунікацію можна визначати як адекватне взаєморозуміння двох учасників комунікативного акту, що відносяться до різних культур. Частіше за все тут малися на увазі різні культури у розумінні етнонаціональних особливостей. Хоча можна розглядати і деякі інші особливості людської культури, де кожна людина так чи інакше є представником різних культур (мається на увазі виховання, освіта, соціальне середовище, вплив культури батьків і т.д.). Тому не слід вважати, що проблема міжкультурної комунікації зводиться лише до мовних проблем. Знання мови - носія іншої культури - необхідне, але недостатнє для адекватного взаєморозуміння учасників комунікативного акту. Більш того, міжкультурна комунікація передбачає існування не тільки відмінностей між двома різними мовами, але й відмінності під час вживання однієї мови. Тому представники навіть однієї національності за наявності однієї мови можуть належати до різних культур.

Аналізуючи дані соціологічних досліджень (спостереження, аналізу документів, опитування) вдалося вивчити сучасний стан міжкультурної комунікації в регіоні та встановити, що:

-загальна якість, яка властива різним етнічним групам, є результатом інтеграції ними суспільних відносин, які склалися у даному регіоні;

-міжкультурна комунікація відбиває обумовлене сучасними суспільними

відносинами (економічними, політичними, соціальними тощо) взаємне становище етнічних індивідів та їх груп;

-міжкультурні соціальні зв'язки проявляються у ставленні індивідів різних етнічних груп та цілих груп один до одного, до свого становища в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя;

-визначну роль у формуванні специфічної міжкультурної комунікації відіграє взаємозалежність між історичними періодами розвитку спільноти регіону, структурою населення, політичними і соціально-економічними факторами, а також етнонаціональною належністю громадян.

Отже, підсумовуючи проведені дослідження, можна стверджувати, що сьогодні, на наш погляд, вивчення феномену міжкультурної комунікації українського Приазов'я може сприяти не тільки практичній політиці щодо подальшого суспільного розвитку міжкультурних відносин, а й появі спеціальної „Соціології міжкультурної комунікації”, яка б акумулювала інформацію про процеси комунікації між різними культурними уявленнями, поглядами, орієнтаціями, логіками, тлумаченнями, розуміннями в даному соціумі, у тому числі в контексті сприймання іншої, „чужої” культури, що в цілому обумовлює рівень загальної культури даного суспільства, від якого залежать соціальні зв'язки і відносини різних соціальних суб'єктів (окремих особистостей, малих і великих соціальних груп). „Соціологія міжкультурної комунікації” дозволить глибше пізнавати суспільство, сприяти його стабільності через формування оптимальних міжкультурних взаємовідносин.

Таким чином, у дисертації реалізована основна мета дослідження - визначення стану міжкультурної комунікації в багатонаціональному регіоні України, аналіз історичних факторів, що вплинули на нього, розробка спеціальної „Соціології міжкультурної комунікації”. Дані дослідження підтвердили висунуту на початку дисертаційного дослідження ідею-гіпотезу: міжкультурна комунікація - це особливий вид спілкування між носіями різних мов і культур, що становить соціальну умову формування соціокультурної толерантності етнонаціональних груп. Вона видозмінюється під впливом найрізноманітніших політичних, економічних, національних, міграційних, демографічних та інших чинників. Результатом цього є поява „третьої культури”, яка є платформою співжиття представників різних культур.

Отже, порушена в дисертації проблема, є досить актуальною для сьогоднішньої України, вона вимагає подальшого дослідження і прийняття відповідних рішень для урегулювання існуючих проблем міжкультурної комунікації в багатонаціональних регіонах країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в українському Приазов'ї : монографія / Б. В. Слющинський. - К. : Аквілон-Плюс, 2008. - 496 с.

2. Слющинський Б. В. Міжетнічна культурна комунікація в українському суспільстві / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2003. - Вип. 32. - С. 227-237.

3. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація як феномен сучасної культури / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2004. - Вип. 37. - С. 223-232.

4. Слющинський Б. В. Субкультура молоді Приазов'я як складова міжкультурної комунікації / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 41. - С. 161-172.

5. Слющинський Б. В. Соціологія міжкультурної комунікації як спеціальна соціологічна теорія: перспективи і можливості статусного визначення / Б. В. Слющинський // Вісник Харківського нацонального університету імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2005. - № 652. - С. 62-65. (Серія : „Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”).

6. Слющинський Б. В. Міжетнічні культурні комунікації як фактор стабілізації і розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні / Б. В. Слющинський // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури : зб. наук. пр. - Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2005. - С. 164-175.

7. Слющинський Б В. Міжкультурна комунікація : засади соціологічного аналізу / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 44. - С. 173-183.

8. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація як метод соціального пізнання / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 45. - С. 167-176.

9. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в регіональному контексті : специфіка українського Приазов'я / Б. В. Слющинський. // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 47. - С. 197-207.

10. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в регіональному контексті: історичні аспекти розвитку українського Приазов'я / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 48 - С. 175-187.

11. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в регіональному контексті українського Приазов'я: етнонаціональна структура / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 50 - С. 171-180.

12. Слющинський Б. В. Культурні та міжкультурні чинники розвитку Приазов'я: процеси соціалізації і особливості культуралізації / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2006. - Вип. 52. - С. 210-219.

13. Слющинський Б. В. Теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу міжкультурної комунікації / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2006. - Вип. 53. - С. 205-214.

14. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація: ретроспектива і сучасність / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2006. - Вип. 57. - С. 182-190.

15. Слющинський Б. В. Основні тенденції та особливості соціокультурного середовища Українського Приазов'я / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2007. - Вип. 68 - С. 201-213.

16. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація як соціокультурний феномен / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2007. - Вип. 72 - С. 198-208.

17. Слющинський Б. В. Соціологія міжкультурної комунікації: поняття, об'єкт, предмет / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2008. - Вип. 76. - С. 183-193.

18. Слющинський Б. В. Культурні форми та соціокультурні практики населення українського Приазов'я / Б. В. Слющинський // Нова парадигма - 2008. Вип. 78. - С. 207-219.

19. Слющинський Б. В. Етномовна диференціація в українському Приазов'ї / Б. В. Слющинський // Нова парадигма - 2008. - Вип. 80. - С. 201-212.

20. Слющинський Б. В. Етнонаціональні особливості українського Приазов'я: історичний аспект / Б. В. Слющинський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2008. - № 4. - С. 166-174.

21. Слющинський Б. В. Українське Приазов'я: багатокультурність, асиміляція чи гібридизація? / Б. В. Слющинський // Віче. - 2008. - № 20. - С. 19-22.

22. Слющинський Б. В. Глобалізація та субкультури. Теоретичні засади соціологічного аналізу / Б. В. Слющинський // Віче. - 2008. - № 24. - С. 15-17.

23. Слющинський Б. В. Міжетнічна культурна комунікація в українському Приазов'ї в контексті побудови громадянського суспільства / Б. В. Слющинський // Сучасна українська політика : політики і політологи про неї. - К. : Українська академія політичних наук, Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2007. - Вип. 10. - С. 406-416.

24. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в багатонаціональному регіоні України / Б. В. Слющинський // Х региональная научная и научно-техническая конференция : сб. тез. докл. В 2 т. - Мариуполь : ПГТУ, 2003. - Т. 1. - С. 266-267.

25. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація як феномен сучасної культури / Б. В. Слющинський // Мат. VІ підсумкової науково-практичної конференція викладачів МГІ : зб. наук. пр. / за ред. К. В. Балабанова. - Маріуполь : МГІ, 2004. - С. 60-63.

26. Слющинський Б. В. Міжкультурна комунікація в багатонаціональному регіоні України / Б. В. Слющинський // ІV Всеукраїнська соціологічна конференція : „Проблеми розвитку соціологічної теорії : Соціальні процеси в Україні”. - К. : Соціологічна асоціація України, Ін-т соціології НАН України, 2004. - С. 356-359.

27. Слющинський Б. В. Комунікація як діалог культур / Б. В. Слющинський // Перша наукова конференція : Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” : зб. наук. пр. ДонДУУ: „Соціологія управління”.- Т. VІ. - Вип. 2(47). - Донецьк : ДонДУУ, 2005. - С. 23-30. (Серія : „Соціальні та галузеві соціології”).

28. Слющинський Б. В. Соціологія міжкультурної комунікації як спеціальна соціологічна теорія: перспективи та можливості статусного визначення / Б. В. Слющинський // Матеріали VІІ підсумкової науково-практичної конференції викладачів МДГУ : зб. наук. пр. / за ред. К. В. Балабанова - Маріуполь, 2005. - С. 99-100.

29. Слющинський Б. В. Міжетнічні комунікації як фактор побудови громадянського суспільства в сучасній Україні / Б. В. Слющинський // ІІІ міжнародна конференція : „Розвиток демократії та демократична освіта”, Львів, 20-22 травня 2005 р. // Демократичний розвиток України : мат. конф. - К. : Вид-во Нац. пед. ун-ту імені М. П. Драгоманова, 2006. - С. 345-348.

30. Слющинський Б. В. Регіональна реальність як складова соціально-просторової структури соціуму: специфіка українського Приазов'я / Б. В. Слющинський // Мат. міжнар. конф. „Еліти і цивілізаційні процеси формування націй”. - К. : ТОВ УВПК „ЕксОб”, 2006. - С. 397-409.

31. Слющинський Б. В. Повсякденність і міжкультурна комунікація в українському Приазов'ї / Б. В. Слющинський // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : мат. другої наук. конф. - Донецьк : ДонДУУ, 2006. - С. 159-165.

32. Слющинський Б. В. Вплив культурних та міжкультурних чинників на комунікаційні процеси розвитку спільноти Приазов'я / Б. В. Слющинський // Третя наукова конференція : зб. наук. пр. ДонДУУ: „Соціологія управління”. - Т. VІІІ. - Вип. 3(80). - Донецьк : ДонДУУ, 2007. - С. 191-198. (Серія : „Соціальні та галузеві соціології”).

33. Слющинський Б. В. Політична культура та політична комунікація в сучасному українському Приазов'ї / Б. В. Слющинський // V Міжнародна конференція „Розвиток демократії і демократична освіта в Україні” : тез. доп. - К. : Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова, 2007. - С. 17.

АНОТАЦІЯ

Слющинський Б.В. Міжкультурна комунікація в багатонаціональному регіоні України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

Дисертація є першою спробою в українській соціології реалізувати концепцію міжкультурної комунікації, яка спрямована на розуміння і пояснення співжиття та взаємодії репрезентантів різних культурних середовищ соціуму. Ця концепція створює необхідну теоретико-методологічну перспективу для цілісного розгляду проявів міжкультурної комунікації з урахуванням її регіональної специфіки. Аналіз теоретичних, архівних, статистичних матеріалів, даних соціологічного моніторингу, що здійснює Інститут соціології НАН України з 1994 р. та результатів авторських досліджень дає підстави стверджувати, що в багатонаціональному регіоні відбуваються не тільки процеси акультурації та декультурації, але й процеси асиміляції та гібридизації.

Проведені дослідження дають підстави зробити висновок, що вивчення феномену етнонаціонального простору сьогодні може сприяти не тільки практичній політиці щодо подальшого суспільного розвитку міжкультурних відносин, а й появі спеціальної соціологічної теорії: „Соціології міжкультурної комунікації”. Адже міжкультурна комунікація є необхідною і загальною умовою життєдіяльності суспільства і однією із фундаментальних основ його існування. Якщо суспільство - це не тільки сукупність індивідів, але й ті зв'язки та взаємовідносини, в яких знаходяться дані індивіди по відношенню один до одного, то стає очевидним, що без міжкультурної комунікації воно існувати не може.

Отже, міжкультурна комунікація має свої особливості, а соціологія міжкультурної комунікації - важливий сегмент соціологічного знання, яке дозволить глибше пізнавати суспільство, сприяти його стабільності через формування міжкультурних відносин.

Ключові слова: акультурація, асиміляція, багатонаціональність гібридизація, декультурація, міжкультурна комунікація, соціум.

АННОТАЦИЯ

Слющинский Б.В. Межкультурная коммуникация в многонациональном регионе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. - Харьков, 2010.

Диссертация представляет собой первую попытку в украинской социологии реализовать концепцию межкультурной коммуникации, которая направлена на понимание и объяснение совместного проживания и взаимодействия репрезентантов разных культурных сред социума. Эта концепция создает необходимую теоретико-методологическую перспективу для целостного рассмотрения проявлений межкультурной коммуникации с учетом ее региональной специфики.

В работе исследуется межкультурная коммуникация во многонациональном регионе Украины, которым есть украинское Приазовье. Исследуемый регион имеет уникальную, своеобразную и очень сложную историю образования, заселения, а также сложную и разнообразную этнонациональную структуру.

Сегодня, в связи с расширением международных отношений, особенный теоретический и практический интерес представляют проблемы межкультурной коммуникации, ибо они не ограничиваются только встречами на высшем уровне, а все чаще стают частью повседневной жизни людей и не обязательно связаны с туризмом, обменом делегациями или коммерческой деятельностью. Ведь человечество без общения существовать не может. Человеческое общение осуществляется во времени и пространстве, что существенно распространилось благодаря изобретениям в области электронной связи. Но межкультурная коммуникация - это не только общение людей, представителей разных стран, это общение между представителями и одного государства, региона, даже - национальности. Ведь каждый человек представляет собой определенную культуру. Это значит, что межкультурная коммуникация характеризуется тем, что при встрече представителей разных культур каждый из них действует в соответствии со своими культурными нормами. Поэтому межкультурную коммуникацию можно определять как адекватное взаимопонимание двух участников коммуникативного акта, что относятся к различным культурам. Чаще всего здесь рассматриваются различные национальности и этнические особенности, хотя можно рассматривать и некоторые другие особенности человеческой культуры, где каждый человек так или иначе является представителем разных культур (имеется в виду воспитание, образование, социальная среда, влияние культуры родителей и т. д.).

Анализируя жизнедеятельность людей и отношения между ними, автор отмечает, что образование, воспитание, историческая память, язык общения вырабатывают систему ориентаций, которая помогает людям по-своему справляться с различными жизненными ситуациями и проблемами. Об этом свидетельствуют результаты социологического исследования, проведенного автором работы в Приазовье в 2004-2006 гг. Здесь этничность остается очень сильным индикатором различий. Специфические этнонациональные отношения проявляются в языке, отношениях между этнокультурами (доминирующей культурой и культурами меньшинств), общении в семье, на улице и на работе. Они проявляются в восприятии представителями одной культуры представителей других культур, в этнонациональном составе семей и причинах, которые их вызвали, в сохранении или потере национальных традиций. А также в возможности приобщения к своей национальной культуре, связи с исторической родиной, в отношении к проявлениям дискриминации к национальной культуре, языку, к украинской культуре, возможности посещения национальных культовых заведений, обучения своих детей в школах с преподаванием на национальном языке и т. д.

Все это создает специфическую межкультурную коммуникацию, которая присуща населению этого региона.

С учетом проведенного автором диссертации эмпирического исследования, можно утверждать, что в данном регионе:

-в результате длительного совместного проживания представителей различных национальностей и этносов, а также социально-политических, социально-экономических, исторических и других факторов, происходят процессы не только аккультурации, деккультурации, но и процессы ассимиляции и гибридизации, в результате чего появляется новая культура, которая присуща этому региону („приазовский тип” общественного этоса);

-происходит этнокультурная и этноязыковая дифференциация, которая, с одной стороны, повышает желание этносов сохранить свои идентичности, способствует росту самосознания, а, с другой, - способствует объединению этнических групп в определенную общность. Хотя эти процессы довольно сложны и неустойчивы.

Ключевые слова: аккультурация, ассимиляция, многонациональность, гибридизация, деккультурация, межкультурная коммуникация, социум.

ANNOTATION

Sliushchinskiy B.V. Cross-cultural communication in multi-national region of Ukraine. - Manuscript.

The thesis is submitted as partial fulfilment of requirements for the Doctor of Sociology in specialization 22.00.04. - Special and sectoral sociologies. - V.N. Karazin Kharkiv Nanional University. - Kharkiv, 2010.

The thesis proved to be the first attempt in Ukrainian sociology that realizes cross-cultural communication concept aimed at the problem of coexistence and interaction of representatives belonging to different cultural and social groups. The concept creates necessary theoretical and methodological prospects for integral consideration of cross-cultural communication concentrating on its sectoral peculiarities. Theoretical, archive, statistic analysis as well as sociological monitoring data make it possible to assert that multinational region is marked not only by processes of acculturation and deculturation but also by processes of assimilation and hybridization.

The conducted researches allow concluding that studying of ethno-national space could facilitate not only politics of future social development of cross-cultural relations but the development of special sociological theory: “Sociology of cross-cultural communication”. Cross-cultural communication is necessary and general condition of social life and one of the fundamental bases of its existence. Should society be not just a sum of individuals but ties and relations that place individuals toward each other, than it is obvious that it could not exist without cross-cultural communication.

Thus, cross-cultural communication has its own peculiarities, and sociology of cross-cultural communication is important segment of sociological knowledge that will allow deeper studying of society and facilitating its stability through formation of cross-cultural relations.

Key words: acculturation, assimilation, multi national, hybridization, deculturation, cross-cultural communication, socium.