Соціокомунікативні процеси в суспільстві, що трансформується: лінгвоконфліктологічний аналіз

• У підрозділі 2.1 _ «Конструкти лінгвоконфліктологічного підходу» _ сформульовано основні теоретичні конструкти лінгвоконфліктологічного аналізу, запропоновано й охарактеризовано специфічні поняття («мова конфлікту», «образ конфлікту», «лінгвістичне конструювання соціальних конфліктів», «лінгвоконфліктологічна експертиза»), які дозволяють розглядати лінгвістичні складові виникнення й розвитку конфлікту, а також здійснювати управління конфліктом. Обґрунтовується, що звернення до поняття «мова конфлікту» відкриває додаткові можливості дослідження конфліктів, і в цьому смислі мова конфлікту виступає як дослідницький код. При цьому виникає необхідність не тільки розробки спеціальних практик аналізу текстів, але й способів формування текстового масиву, насиченого характеристиками мови конфлікту, що відбиває різні образи конфліктів. Це пов'язано з пошуком можливостей вимірювання конфліктності, у тому числі потенційної, через текст. Образ соціального конфлікту - це цілісне уявлення про соціальний конфлікт, що формується в індивідуальній, груповій та масовій свідомості на базі ціннісної його інтерпретації та містить оцінку подій конфлікту.
• Оскільки лінгвоконфліктологічний підхід є лінгвосоціологічним, визначається також співвідношення лінгвосоціології, соціолінгвістики й лінгвоконфліктології, що дозволяє обґрунтувати пізнавальне й практичне значення поняття «мова конфлікту» як соціологічного поняття.
• Автор доводить, що мова конфлікту виступає в якості: найважливішого комунікативного й інтерпретативного механізму типізації (розглянуто насамперед інтерпретативні механізми); механізму легітимізації й призвичаєння, який істотно впливає на сприйняття соціальних змін минулого та сьогодення, а також створює передумови певних змін у майбутньому через лінгвістичне конструювання соціальних конфліктів; важливого фактора акцентуації уваги на певному варіанті інтерпретації події, етносу, історії тощо.
• Мова конфлікту виступає в якості механізму лінгвістичного конструювання соціальних конфліктів. Лінгвістичне конструювання конфліктів - це не тільки позначення конфліктних рис соціальної реальності, але й провокування конфліктів за допомогою певних текстових конструктів, створення такого дискурсу, який формує уявлення про потенційні конфлікти як про реальні, що за певних умов може призвести до реального їх виникнення.
• Передумови лінгвістичного конструювання соціальних конфліктів можуть бути зафіксовані за допомогою лінгвоконфліктологічної експертизи, яка дозволяє виявити в лінгвістичних формах соціальних комунікацій образи соціальних конфліктів минулого, тенденції розвитку соціальних конфліктів у сьогоденні й визначити передумови виникнення конфліктів у майбутньому, а також розкрити семантичні характеристики соціальних комунікацій, які можуть бути включені в процес управління соціальними конфліктами (як-то, провокування конфлікту, формування солідарного ставлення, пом'якшення конфлікту, завершення конфлікту тощо).
• У підрозділі 2.2 _ «Типи контент-аналізу в лінгвоконфліктологічному вимірюванні (конфліктологічний контент-аналіз та наратив-конфліктологічний контент-аналіз)» _ підкреслюється, що при здійсненні лінгвоконфліктологічного аналізу необхідно враховувати існування різних типів й видів контент-аналізу й дискурс-аналізу, що створює передумови для їх синтезу на рівні методик. Для дослідження взаємозв'язку інституціонального й повсякденного дискурсу в формуванні конфліктного потенціалу важливою є специфіка аналізу як письмових текстів, так і наративів, відбитих в усній історії. Виходячи із цього, обґрунтовано доцільність синтезу контент-аналізу, дискурс-аналізу й наративного аналізу при реалізації лінгвоконфліктологічного дослідження. Це дозволяє зіставляти й ураховувати різні варіанти побудови наративів на рівні освітнього й повсякденного дискурсу, а також різні контекстні поля, що проступають у текстовому матеріалі при презентації різних образів конфлікту. У зв'язку із цим у рамках лінгвоконфліктологічного аналізу запропоновано специфічні способи одержання й інтерпретації текстової інформації.
• Автором обґрунтовано, що для вивчення процесу соціальних трансформацій у лінгвоконфліктологічному аспекті доцільним є проведення якісного контент-аналізу, дослідницьку тактику реалізації якого можна позначити як наратив-конфліктологічний контент-аналіз, у процесі здійснення якого виявляються й вивчаються різні розповіді про конфлікт, що характеризують певні джерела, потім ці наративи порівнюються, відслідковуються їх зміни, котрі розглядаються як відображення сучасних і передумови майбутніх соціальних змін.
• Описано основні етапи процедури здійснення наратив-конфліктологічного контент-аналізу. Обґрунтовано необхідність зіставлення освітнього й повсякденного дискурсів при дослідженні векторів соціальних змін: освітнього дискурсу як зовнішнього контуру інтерпретації, зміна якого більшою мірою пов'язана з панівною ідеологією, й повсякденного дискурсу як внутрішньої грані інтерпретації, тісно пов'язаної з безпосередньою комунікацією як способом засвоєння певних знань Підкреслюється, що дослідницька стратегія може поєднувати в собі аналіз мови конфлікту одночасно і як засобу комунікації, і як засобу інтерпретації, що продемонстровано на прикладі конфліктологічного контент-аналізу фрагмента автобіографії Питирима Сорокіна «Бойня: революція 1917 року». У цьому тексті висвітлено мову конфлікту як засіб інтерпретації (якщо розглядати не опис подій, а опис власних переживань автора), а також мова конфлікту як засіб комунікації (при розгляді цього фрагмента як «усної історії» - зафіксована жива повсякденна мова, мова гасел тощо).
• У підрозділі 2.3 _ «Побудова карти метамови конфлікту та формування колекції кейсів: від конструювання історії до вимірювання ідентичностей» _ розглянуто методологічні особливості побудови карти метамови конфлікту, що є одним з варіантів утілення на рівні методик соціологічного вимірювання лінгвоконфліктологічного підходу до дослідження соціокомунікативних процесів у суспільстві, що трансформується. Також викладено принципи формування колекції кейсів.
• Автором обґрунтовано доцільність побудови карти метамови конфлікту як однієї з методик дослідження процесів формування нових ідентичностей та їх конфліктного потенціалу. Це здійснюється через вимірювання особливостей лінгвістичного конструювання образу ворога, визначення наявності загальної об'єднувальної ідеї конфліктного або творчого характеру, дослідження особливостей сприйняття загальної історії, що має об'єднувальне значення або, навпаки, виступає як фактор, що провокує конфліктність. При цьому мова конфлікту виступає насамперед як засіб інтерпретації.
• Карта метамови конфлікту дає можливість емпірично виміряти ідентичності, розглядаючи в єдності соціальні й індивідуальні ідентичності, а також «убудовані» в ідентичності цінності й ціннісні орієнтації, безпосередньо пов'язані з мовними орієнтаціями.
• В основі методу, що дозволяє виявити структурні елементи мови конфлікту, - морфологічний підхід В. Проппа, граматичний метод О. Розенштока-Хюссі й семіотичний підхід до аналізу метамови культури Ю.Лотмана (про метамову типологічних описів культури), а також ідеї П. Бергера й Т. Лукмана щодо механізмів конструювання соціальної реальності.
• При розробці інструментарію враховуються дослідницький потенціал робіт з побудови карти метамови покоління в якісній соціології (В. Семенова й ін.) і методологічні принципи, а також процедура дослідження процесів ідентифікації в соціальному просторі «своїх» і «несвоїх» (В. Ядов, Є. Данилова, О. Оберемко та ін.).
• Запропоновано опис ключових елементів методики побудови карти метамови конфлікту, дослідницької методології й варіантів її операціоналізації при проведенні глибинних проблемно-орієнтованих інтерв'ю.
• Автор підкреслює, що підвищеної уваги потребує дослідження особливостей мови соціальних конфліктів і її ролі в процесі становлення й розвитку соціальних інститутів суспільства, з одного боку, і змін у повсякденних практиках - з іншого. Саме за допомогою аналізу мови конфлікту можна виявити узгодженість або неузгодженість інституціональної й повсякденної площин соціальних взаємодій. Карта метамови конфлікту дозволяє пов'язати структуру ідентичностей і структурні характеристики мови конфлікту на основі ключових положень граматичного методу. У граматичному методі О. Розенштока-Хюссі принципово важливими є механізм взаємозв'язку змін мови й соціальних змін, а також методологічна структура граматичного методу: граматичний метод як шлях, на якому людина усвідомлює своє місце в історії (поза), світі (назовні), суспільстві (всередині) і долі (наперед). Саме ця структура визначає сегменти карти метамови конфлікту.
• У підрозділі 2.4 _ «Лінгвоконфліктологічні експерименти гарфінкелівського роду як засіб дослідження соціальних конфліктів» _ розглянуто специфіку соціологічного вимірювання конфліктів через виявлення й аналіз лінгвістичних проявів реальної й потенційної конфліктності на рівні повсякденних практик. Показано, яким чином підхід Г. Гарфінкеля можна адаптувати до вимірювання потенційної конфліктності, а також розглянуто особливості реалізації лінгвоконфліктологічних експериментів гарфінкелівського роду.
• Сутність лінгвоконфліктологічних експериментів гарфінкелівського роду полягає в тому, щоб, занурюючи інформанта в ході інтерв'ю або випробуваного в ході експерименту в ситуацію конфлікту інтерпретацій, спровокувати наратив, насичений характеристиками мови конфлікту. Одним із варіантів одержання такого роду наративів є питання про перейменування вулиць, площ, міст тощо у ході інтерв'ю або моделювання повсякденних ситуацій з використанням цих перейменувань у ході реалізації експериментів.
• Між ситуаціями реагування на реальний конфлікт і реагування на конфлікт інтерпретацій можна провести певні аналогії - одне з методологічних припущень лінгвоконфліктологічних експериментів. Потрапляючи в ситуацію конфлікту інтерпретацій, людина опиняється в ситуації вибору, але якщо в реальному конфлікті це пов'язано з вибором способу реагування на конфлікт, який обумовлює певні дії, то тут має місце вибір тієї чи іншої мовної стратегії, що приводить до появи наративу, котрий містить характеристики мови конфлікту, які можуть розглядатися як маркери ідентичностей.
• У розділі 3 _ «Лінгвоконфліктологічне вимірювання соціокомунікативних процесів: теорія й практика» _ розглянуто особливості розв'язання методологічних проблем вимірювання конфліктності соціокомунікативних процесів через вивчення мови конфлікту як засобу комунікації і як засобу інтерпретації.
• У підрозділі 3.1 _ «Методологічні проблеми аналізу конфліктів у суспільстві, що трансформується» _ подано аналіз можливостей вирішення методологічних проблем сучасної конфліктології (зокрема, пошуку основи єдиної класифікації конфліктів) у лінгвоконфліктологічному аспекті. Автором сформульовано лінгвоконфліктологічні засади аналізу соціокомунікативних процесів у суспільстві, яке трансформується, що дозволяє розв'язати низку методологічних проблем соціологічного вимірювання трансформаційних процесів через характеристики конфліктних взаємодій, які визначають базові структурні складові сучасних соціальних перетворень.
• Конфліктологічні характеристики трансформаційних процесів тлумачаться як морфологія (за інтерпретацією В.Проппа) соціальних перетворень, одним з ефективних способів виявлення яких є аналіз змін в описах конфліктів у різні історичні епохи й відображення цього в текстах. При цьому характеристики мови конфлікту можуть розглядатися як індикатори вимірювання ідентичностей.
• У підрозділі 3.2 _ «Якісні методи соціології й лінгвоконфліктологічні практики інтерпретації текстової інформації» _ проаналізовано особливості застосування різних якісних методів соціології (кейс-стаді, усна історія, історія родини, етнографічне дослідження тощо) до дослідження проявів соціальних конфліктів і розв'язання загальної методологічної проблеми інтерпретації текстової інформації з точки зору можливостей лінгвоконфліктологічного методу в розв'язанні цих проблем. Особливу увагу приділено концепції О.Розенштока-Хюссі та його граматичному методу в пошуку можливостей соціологічної інтерпретації текстової інформації у взаємозв'язку ціннісних і мовних орієнтацій.
• У підрозділі 3.3 _ «Особливості аналізу конфліктного потенціалу ідентичностей в умовах Прикордоння» _ подано аналіз різних підходів до дослідження прояву ідентичності у соціокомунікативному процесі у співвідношенні з конфліктною проблематикою. Зокрема конкретизовано можливість дослідження цієї проблеми стосовно аналізу Прикордоння, визначено координати дослідження проблеми ідентичностей в умовах Прикордоння й можливості лінгвоконфліктологічного підходу в вирішенні виявлених методологічних проблем.
• Таким чином, обґрунтовано, що можливості лінгвоконфліктологічного вимірювання соціокомунікативних процесів у суспільстві, що трансформується, пов'язані, по-перше, з розв'язанням проблеми співвідношення різних класифікацій конфліктів через розгляд типових характеристик конфлікту; по-друге, з перспективами розробки нових практик інтерпретації текстової інформації в рамках якісної соціології, що використовують конфлікт як пізнавальний засіб, а також інтегрування різних методів аналізу текстів у рамках лінгвоконфліктологічного підходу; по-третє, з розв'язанням методологічних проблем вимірювання ідентичностей в умовах Прикордоння; по-четверте, з новими варіантами вимірювання конфліктного потенціалу трансформаційних текстів за допомогою аналізу мови конфлікту в суспільстві, що трансформується.
• У розділі 4 _ «Конфліктогенний потенціал інтерпретації історії держав: співвідношення легітимного освітнього й повсякденного дискурсів» _ проаналізовано співвідношення двох дискурсів - легітимного освітнього й повсякденного: з одного боку, через аналіз текстів підручників з історії СРСР, України, Росії, Білорусі (було розглянуто близько 200 підручників); з іншого - через характеристики мови конфлікту, що маркують соціокультурні ідентичності представників різних поколінь і регіонів України (Харків, Львів), відображені в текстах поглиблених проблемно-орієнтованих інтерв'ю, проведених у рамках дослідження «Конструювання історії: від конфлікту інтерпретацій - до формування соціокультурних ідентичностей в умовах Прикордоння» (тексти 96 глибинних проблемно-орієнтованих інтерв'ю).
• У підрозділі 4.1 _ «Модель комплексної лінгвоконфліктологічної експертизи конфліктного потенціалу соціокультурних ідентичностей в Україні» _ подано характеристику основних елементів дослідження «Конструювання історії: від конфлікту інтерпретацій - до формування нових ідентичностей в умовах Прикордоння». У дослідженні було застосовано лінгвоконфліктологічний підхід, що дозволило виявити та зіставити представлені характеристики наративів про конфлікт і характеристики мови конфлікту як засобу інтерпретації в різних фрагментах текстів, що містяться у підручниках історії різних років та у текстах інтерв'ю представників різних поколінь.
• У роботі виявлено й проаналізовано характеристики мови конфлікту представників чотирьох поколінь як носіїв певних соціокультурних характеристик: 1) сучасні студенти (які сприймають історію переважно через освоєння дискурсу «незалежної України»); 2) студенти 1990-х («діти перебудови»), які «застали» у період навчання й історію СРСР (переважно в школі), й історію України (у вищому навчальному закладі); 3) «радянське покоління» - в епоху здобуття середньої й вищої освіти над представниками цього покоління домінував радянський дискурс, а на рівні інституту освіти не тільки домінував, але й панував; 4) старше покоління - носії спогадів і усних історій про війну 1941-1945 років, колективізації й інших моментів історії.
• У підрозділі 4.2 _ «Мова конфлікту в текстах підручників історії СРСР, України та Білорусі: наратив-конфліктологічний контент-аналіз» _ проведено аналіз наративів про конфлікт, представлених у підручниках з історії, при цьому у фокус аналізу винесено такі події: Переяславська рада 1654 року, революція 1917 року та Велика Вітчизняна війна. Вибір обумовлено тим, що оцінка та тлумачення цих подій пов'язані з конфліктом інтерпретацій.
• Наратив-конфліктологічний контент-аналіз продемонстрував, що зміни мови конфлікту як засобу інтерпретації по-різному виражені в підручниках різних пострадянських країн. Обґрунтовано, що ступінь зміни наративів про конфлікт може розглядатися як один з показників «поля тяжіння» різних регіонів Прикордоння (Прикордоння в широкому смислі, у просторі якого - Україна, Білорусь і Молдова).
• У підрозділі 4.3 _ «Лінгвоконфліктологічний аналіз текстів інтерв'ю про події історії, пов'язані з конфліктом інтерпретацій» _ подано результати лінгвоконфліктологічного аналізу поколінських і регіональних відмінностей соціокультурних ідентичностей на основі текстів глибинних проблемно-орієнтованих інтерв'ю. Це дозволяє вивчити типові характеристики конфліктів у суспільстві, що трансформується, з використанням розробленого лінгвоконфліктологічного методу через характеристики мови конфлікту. Так розкривається значення мови конфлікту як дослідницького коду. Проведено аналіз характеристик мови конфлікту як засобу інтерпретації, що пов'язано з формуванням колекції кейсів, яка містить лінгвістичні маркери формування ідентичностей на підставі аналізу фрагментів текстів інтерв'ю з описами подій історії, пов'язаних з конфліктом інтерпретацій. Крім того, проаналізовано кейси, пов'язані зі ставленням до Української повстанської армії, сприйняттям ідеї примирення воїнів УПА й воїнів Радянської армії в сучасній Україні, виявлено особливості сприйняття цієї проблеми представниками різних регіонів (Харків, Львів), досліджено «конфліктний потенціал» ідеї примирення.
• Зіставлення результатів наратив-конфліктологічного контент-аналізу й текстів глибинних проблемно-орієнтованих інтерв'ю дозволило стверджувати, що події революції 1917 року, події Переяславської ради й події Великої Вітчизняної й Другої світової війни при зверненні до перетинання освітнього дискурсу й усної історії постають як три міфи, які виділяються із загального потоку історії й певним чином включені у формування й трансформацію сучасних ідентичностей в Україні.
• У розділі 5 _ «Конструювання історії в соціокомунікативних процесах в українському суспільстві, що трансформується» _ розглядаються можливості лінгвоконфліктологічного вимірювання соціокомунікативних процесів через мову конфлікту у взаємозв'язку з проблемами конструювання історії.
• У підрозділі 5.1 _ «Лінгвоконфліктологічні маркери соціокультурних ідентичностей у виборі й описі значущих подій історії» _ подано результати лінгвоконфліктологічного вимірювання соціокультурних ідентичностей в Україні (Харків, Львів). Застосування лінгвоконфліктологічного підходу дозволило сформувати на основі глибинних проблемно-орієнтованих інтерв'ю колекцію кейсів, у яких через лінгвістичні характеристики мови конфлікту (а подекуди й мови згоди) фіксуються ідентичності. За допомогою виявлених характеристик мови конфлікту створено об'ємну багатовимірну картину ідентичностей, що формуються в Україні. При цьому окреслено різні проблемні лінії взаємозв'язку конфлікту інтерпретацій, реальних і потенційних соціальних конфліктів у сучасному суспільстві, виявлено регіональні й поколінські особливості прояву соціокультурних ідентичностей в Україні в характеристиках мови конфлікту у взаємозв'язку із проблемою конструювання історії.
• Проаналізовано також панівні характеристики мови конфлікту для різних регіонів (м. Харків, м. Львів) і поколінь, пов'язані з описом значущих подій історії. Індикатором соціокультурних ідентичностей є вибір значущих подій історії, в також і характеристики мови конфлікту, включені в їх описи, оскільки, називаючи історичні події та їх учасників, інтерв'юйовані мимоволі лінгвістично маркують, хто для них - свої, а хто - не свої.
• У підрозділі 5.2 _ «Особливості формування ідентичностей в усній історії та геополітичні орієнтації в Україні в регіональному та поколінському вимірах» _ автор аналізує фрагменти інтерв'ю, пов'язані зі сприйняттям усної історії, відбитої в особистих спогадах і в спогадах батьків, бабусь і дідусів. Кожне з поколінь є носієм і ретранслятором усної історії, уже сьогодні пов'язаної з конфліктом інтерпретацій (про війну, радянський час, соціальні зміни 1991 р. тощо). На розгляд винесено фрагменти інтерв'ю, у яких є типові характеристики покоління й регіону. При дослідженні радянського минулого, його інтерпретації й реінтерпретації, а також при аналізі особливостей сприйняття пострадянських перетворень у руслі якісної соціології особливе значення мають такі методологічні засади: усна історія розглядається в контексті ідей «комунікативної пам'яті»; представлені сюжети усної історії розглядаються як носії «повсякденної ідеології», які наочно демонструють «двоїстість життєвого досвіду», що впливає на зміни повсякденної ідеології; слід ураховувати специфіку якісних методів, пов'язану з тим, що дослідник має справу з індивідуальною життєвою історією, індивідуальною розповіддю про себе, індивідуальним текстом тощо, а теоретичну рефлексію випробувати конкретними практиками. Ці положення безпосередньо пов'язані з можливостями реалізації лінгвоконфліктологічного підходу.
• Автором виявляються характеристики мови конфлікту як засобу інтерпретації, відображені в сюжетах усної історії, а також аналізуються сполучені з конфліктом інтерпретацій ситуації й відображувальні особливості сприйняття конфлікту інтерпретацій.
• При цьому особливе значення має область перетинання легітимного дискурсу й повсякденності. Представлено чотири покоління, Харків і Львів. Сюжети усної історії й відображені в розповідях лінгвоконфліктологічні характеристики, у тому числі характеристики мови конфлікту, дозволяють виявити деякі з особливостей формування ідентичностей, простежити, як виникають різні образи минулого, що впливають на сприйняття сьогодення й майбутнього, на виникнення або уникання нових солідарностей.

ВИСНОВКИ

Аналіз сучасних теорій соціальних конфліктів дозволив виявити, що у сучасній соціології конфлікту та конфліктології домінує розгляд конфлікту як міжсуб'єктної взаємодії, і це перешкоджає адекватному вивченню конфліктів як соціокомунікативних процесів. На базі соціологічного аналізу основних підходів до вивчення соціальних комунікацій у конфліктному вимірі було доведено можливість синтезу двох тлумачень конфлікту, а саме: 1) ціннісно-ресурсної інтерпретації (за Л. Козером); 2) комунікативно-аутопоєтичного визначення як системи багаторівневих структурних комунікацій (співзвучно концепції Н. Лумана), що дозволяє враховувати співвідношення реальних ресурсних і лінгвістично сконструйованих конфліктів як двох взаємопов'язаних проявів конфліктності.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що соціокомунікативні процеси доцільно розглядати у взаємозв'язку їх конфліктної, консенсусної та нейтральної форм прояву, виявляючи роль семантичних характеристик (а саме мови конфлікту) в управлінні соціокомунікативними процесами. Розгляд лише однієї складової у відриві від іншої не дає можливості багатовимірного аналізу соціокомунікативних процесів. Необхідно розглядати не окремо конфлікт, а систему «конфлікт-консенсус», аналізуючи роль лінгвістичних факторів у зміні характеру соціокомунікативних процесів.

З метою розв'язання проблеми адекватного пізнання соціокомунікативних процесів з урахуванням лінгвістичної складової в рамках дисертаційного дослідження розроблено лінгвоконфліктологічний підхід, що являє собою соціологічний підхід до аналізу конфліктів через мову, текст, дискурс. Розкрито і визначено основні конструкти лінгвоконфліктологічного підходу: ідея про доцільність аналізу соціальних конфліктів у двох аспектах: як міжсуб'єктної соціальної взаємодії, а також як системи багаторівневих структурних комунікацій; припущенняя про двоїстий прояв мови конфлікту: як засобу комунікації та як засобу інтерпретації; принцип взаємозв'язку ціннісних і мовленнєвих орієнтацій при аналізі конфліктного потенціалу соціокомунікативних процесів; ідея про мову конфлікту як дослідницький код, що визначає можливість використання мови конфлікту в соціологічному вимірюванні; положення про роль мови конфлікту як механізму взаємозв'язку інституціональної й повсякденної площин у процесі легітимації соціальних змін. Крім того, мова конфлікту може виступати як соціальний механізм, що пов'язано з виконанням певних функцій у суспільстві.

На теоретичному та емпіричному рівнях обґрунтовано важливу роль мови конфлікту як семантичного механізму взаємозв'язку й взаємодії інституціональної й повсякденної площин у процесі формування соціокультурних ідентичностей, а також особливе значення повсякденних практик як механізмів типізації й легітимації соціальних змін в умовах кризи макроінституціональних структур.

Проаналізувавши роль характеристик мови конфлікту як соціальних механізмів управління конфліктами, ми дійшли до висновку про можливості дослідження характеристик мови конфлікту завдяки специфічному семантичному набору характеристик, релевантних для представників різних поколінь і регіонів України. Лінгвоконфліктологічний підхід орієнтований на застосування якісних методів соціології, на вимірювання реальної й потенційної конфліктності через мову, текст, дискурс. У застосуванні лінгвоконфліктологічного підходу реалізуються всі перераховані вище конструкти лінгвоконфліктологічного аналізу, які переведено в площину емпіричного виміру, що дозволяє виявляти характеристики мови конфлікту в текстовому матеріалі. Так, наприклад, при реалізації наратив-конфліктологічного контент-аналізу взаємозв'язок між реальними конфліктами й конфліктами інтерпретацій проявляється в тому, що до процедури наратив-конфліктологічного контент-аналізу ми включаємо такий елемент, як вибір наративів про події, пов'язані з конфліктом інтерпретацій, що дозволяє перейти до виявлення різних образів конфліктів минулого (і характеристик мови конфлікту, визначальних для цих образів) у взаємозв'язку з конфліктами сьогодення (та їх образами, обумовленими характеристиками мови конфлікту). Розміщення отриманих характеристик мови конфлікту в координатах «ми (свої) - вони (несвої)» і «назад (конструювання історії) - уперед (конструювання реальності)» втілено в побудові карти метамови конфлікту.

Аналіз текстів інтерв'ю виявив явні розбіжності в сприйнятті минулого й майбутнього держави, характерні для жителів Харкова і Львова, як представників Сходу й Заходу України, що маніфестує розходження їх соціокультурних ідентичностей. Поряд із цим також виділено поля найменших розходжень. Найменші розходження - у покоління, умовно названого «покоління 3» (навчання представників якого в школі й у вищому навчальному закладі проходило в рамках домінування радянського дискурсу), й у покоління сучасних студентів, у соціалізації яких новий дискурс «незалежної України» є панівним на рівні соціальних інститутів суспільства. Обґрунтовується, що в цьому полі різноманіття ідентичностей руйнівні конфлікти можуть і не виникати, якщо панівним у легітимному (у тому числі ретрансльованому за допомогою інституту освіти) дискурсі орієнтиром для формування ідентичності буде не українець як представник етносу, а номінація «громадянин України».

Лінгвоконфліктологічний аналіз масиву текстів інтерв'ю, отриманих у ході емпіричних досліджень, дозволяє виділяти щонайменше два типи характеристик мови конфлікту - явні й латентні. До першого типу належать характеристики мови конфлікту, у яких проявляється відкрите негативне ставлення до певних суб'єктів. Це найбільш виразний прояв характеристик мови конфлікту, легко спостережуваних у самому тексті без співвіднесення з контекстом і конфліктом інтерпретацій. Такі характеристики мови конфлікту, як правило, являють собою або містять семантику агресії, насильства, явні дискримінаційні практики, стигматизацію тощо. Багато в чому це тотожно тому, що характеризується як «мова ворожнечі». Другий тип характеристик мови конфлікту - латентні (або контекстні) - це характеристики, які не можуть бути зафіксовані й виявлені одразу, а виявляються тільки при зануренні в певний контекст або при зіставленні з різними видами текстів. Цей варіант прояву конфліктності в текстах недостатньо вивчений і мало представлений у сучасній соціологічній літературі, і тут може бути використаний пізнавальний потенціал лінгвоконфліктологічної концепції. З точки зору аналізу механізмів лінгвістичного конструювання конфліктів, найцікавішими є не стільки явні, скільки латентні характеристики мови конфлікту, для виявлення й розуміння яких особливе значення має контекст.

Різні типи характеристик мови конфлікту є одним з механізмів управління конфліктами й можуть бути представлені у вигляді взаємозв'язку «мова конфлікту» - «образ конфлікту» - «лінгвістичне конструювання соціальних конфліктів».

Результати емпіричного застосування підходу дозволяють стверджувати, що лінгвоконфліктологічний підхід дає можливість розв'язання проблеми адекватності пізнання конфліктів як соціокомунікативних процесів (і, що є найважливішим, потенційних конфліктів) з урахуванням їх лінгвістичних проявів. Лінгвоконфліктологічний підхід дозволяє розглядати мову конфлікту як лінгвістичний механізм конструювання соціального простору, виявляти можливості впливу на характер соціокомунікативних процесів (конфліктний, інтегративний, нейтральний) через певні семантичні структури, що виступають як механізми лінгвістичного конструювання конфліктів, включені у процес соціальних змін у взаємозв'язку інституціональної й повсякденної площин соціальних взаємодій.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Даниленко О. А. Социологическое измерение конфликта: монография / О. А. Даниленко. Х.: Издательский центр Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2003. 242 с.

2. Даниленко О. А. Язык конфликта в трансформирующемся обществе: от конструирования истории - к формированию социокультурных идентичностей: монография / О. А. Даниленко. Вильнюс: Изд-во ЕГУ, 2007. 402 с.

3. Редько О. А. (Даниленко О. А. ). Ценностная интерпретация конфликтно-экстремальных ситуаций / О. А. Редько (Даниленко) // Харьковские социологические чтения-98: сб. науч. работ. Харьков: Радар, 1998. С. 51-56.

4. Даниленко О. А. Социальные коммуникации в организациях: социологическое изучение / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 1999. С. 328-332.

5. Даниленко О. А. Социокультурные модели конфликта / О. А. Даниленко // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Нар. укр. акад.». Харків, 1999. Т. 5. С. 216-226.

6. Даниленко О. А. Ценностные механизмы воздействия в политике и сетевом маркетинге / О. А. Даниленко // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Нар. укр. акад.». Харків, 2000. Т. 6. С. 74-282.

7. Даниленко О. А. Диалог как ключевой элемент методик снятия конфликтных ситуаций / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків, 2000. С. 226-229.

8. Даниленко О. А. Ценностные параметры классификации методик снятия конфликтных ситуаций / О. А. Даниленко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2000. № 492. С. 147-152.

9. Даниленко О. А. Модель исследования конфликта «губернатор-мэр» как проблемы регионального управления / О. А. Даниленко // Соціологія міста: зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 2001. С. 218-220.

10. Даниленко О. А. Роль высшего образования в формировании этики гражданственности / О. А. Даниленко // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту "Нар. укр. акад.". Харків, 2001. Т. 7. С. 56-61.

11. Даниленко О. А. Идея "замиренных сфер" М. М. Ковалевского и аналитика конфликта / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2001. С. 18-24.

12. Даниленко О. А. Социокоммуникативные процессы в трансформирующемся обществе: лингвоконфликтологическая перспектива / О. А. Даниленко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2002. № 543. С. 163-170.

13. Даниленко О. А. Проблемы социолингвистической интерпретации иррациональных факторов развития конфликтов / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2003. С. 114-117.

14. Даниленко О. А. «Грамматический метод» Ойгена Розенштока-Хюсси и технологии разрешения социальных конфликтов / О. А. Даниленко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2004. № 621. С. 89-95.

15. Даниленко О. А. Трансформационные процессы: лингвоконфликтологическая интерпретация / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2004. С. 104-108.

16. Даниленко О. А. Язык конфликта в трансформирующемся обществе: постановка проблемы / О. А. Даниленко // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми та зміни соціальної структури українського суспільства / наук. ред. М. О. Шульга та ін. К., 2002. С. 529-532.

17. Даниленко О. А. Лингвоконфликтологическая модель Приграничья и ее реализация в исследовании языка конфликта как средства интерпретации / О. А. Даниленко // После империи: исследования восточноевропейского Пограничья: сб. ст. / под ред. И. Бобкова, С. Наумовой, П. Терешкевича. Вильнюс, 2005. С. 230-239.

18. Даниленко О. А. Лингвоконфликтологические аспекты управления социокоммуникативными процессами в организациях / О. А. Даниленко // Социология: научно-теоретический журнал.Минск, 2005. № 2. С. 76-82.

19. Даниленко О. А. Методика построения карты метаязыка конфликта: от конструирования истории к новым идентичностям / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2005. С. 200-205.

20. Даниленко О. А. Роль качественных методов в исследовании проблем социальных конфликтов / О. А. Даниленко // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. № 4. С. 110-124.

21. Даниленко О. А. Язык конфликта как объект лингвосоциологии / О. А. Даниленко // Социологические исследования. 2006. № 4. С. 89-98.

22. Даниленко О. А. Язык конфликта как средство коммуникации: в контексте «конструирования истории» / О. А. Даниленко // Коммуникация и конструирование социальных реальностей: сб. науч. ст. / отв. ред. О. Г. Филатова. Спб., 2006. Ч. 1. С. 143-149.

23. Даниленко О. А. Конфликтный потенциал в Крыму: различные образы конфликтов в пересечении различных дискурсов / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. У 2-х т. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2006. Т. 2. С. 288-295.

24. Даниленко О. А. Сравнительный анализ конфликтного потенциала идентичностей в условиях социальных трансформаций в Украине и Германии: постановка проблемы / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2007. С. 367-375.

25. Даниленко О. А. Роль языка конфликта в исследовании институционализации изменений идентичностей / О. А. Даниленко // Вестник Одесского национального университета им. И. И. Мечникова. 2007. Т. 12. Вып. 6. Социология и политические науки. С. 196-203.

26. Даниленко О. А. Социология повседневности и конфликты в трансформирующемся обществе: концепция учебного курса / О. А. Даниленко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2008. № 795. C. 161-165.

27. Даниленко О. А. Типовые характеристики конфликтов в трансформирующемся обществе и методологические проблемы современной конфликтологии / О. А. Даниленко // Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій: Зб. наук. стат. / під заг. ред. О. Д. Куценко, В. І. Судакова. К.: Вид.-полігр. центр «Київ. ун-т», 2009. С. 280-288.

28. Даниленко О. А. Лингвистическое конструирование социальных конфликтов в условиях Пограничья / О. А. Даниленко // Перекрестки: журнал исследований Восточноевропейского Пограничья. Вильнюс, 2008. № 2-4. С. 35-47.

29. Danylenko O. Major outcomes of content analysis and linguaconflictological analysis / O. Danylenko ; Interethnic integration in fine European societies ; Nikolai Genov (Ed.). Hamburg: Kraemer, 2008. P. 134-145.

30. Даниленко О. А. Идеи Никласа Лумана в контексте проблем современной конфликтологии / О. А. Даниленко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2009. № 844. С. 32-39.

31. Danylenko O. National Identities in Ukraine and History Construction / О. Danylenko // GESIS-Thematic Series: Social Sciences Eastern Europe “National Identity”, June 2009. GESIS-Leibniz-Institut fuer Sozialwissenschaften. P. 13-17.

32. Даниленко О. А. Лингвоконфликтологические эксперименты гарфинкелевского рода в социологии / О. А. Даниленко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2009. Вип. 15. С. 183-186.

33. Danylenko O. Die Sprache des Konflikts: Generationswechsel und Interpretationskonflikte zu historischen Ereignissen in der Ukraine / О. Danylenko // Europдische Entwicklungsdynamik (Bбlint Balla / Anton Sterbling (Hrsg.). Beitrдge zur Osteuropaforschung Band 17, 2009. S. 145-159.

34. Даниленко О. А. Проблема адаптации вузов к рынку труда: социологический аспект / О. А. Даниленко // Выпускники вузов Украины на рынке труда: междунар. науч.-практ. конф., 5 февр. 1999 г.: программа и материалы. Харьков, 1999. С. 101-107.

35. Даниленко О. А. Как реагировать на конфликт социальному работнику / О. А. Даниленко // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: міжнар. наук.-практ. конф., 21-22 жовт. 1999 р.: матеріали доповідей та повідомлень. Ужгород, 1999. Ч.1. С. 192-196.

36. Даниленко О. А. Этноконфликтологические аспекты процесса образования / О. А. Даниленко // О проблемах гуманизации межэтнических отношений: III междунар. науч.-практ. конф.: Харьков-Москва, 2000. Х., 2000. С. 40-44.

37. Даниленко О. А. Особенности формирования этики гражданственности у студентов приватных вузов / О. А. Даниленко // Экономико-правовые аспекты деятельности приватных вузов и концептуальные основы их дальнейшего развития: материалы ІІ Междунар. семинара лидеров приват. образования., 3-5 июля 2000 г. Х., 2000. С. 80-84.

38. Даниленко О. А. "Замиренные сферы" в системе "конфликт-гармония / О. А. Даниленко // Максим Ковалевский и современная общественная мисль: науч. конф., 20-21 сентября 2001 г.: тезисы докладов. СПб., 2001. С. 79-80.

39. Даниленко О. А. Гендерные особенности языка конфликта / О. А. Даниленко // Гендер: реалии и перспективы в современном мире: материалы междунар. конф., нояб. 2003. К., 2003. С. 90-93.

40. Даниленко О. А. Бойня: революция 1917 года и язык социальных конфликтов / О. А. Даниленко // Сорокинские чтения -2004: Всерос. науч. конф.: доклады. М., 2004. С. 217-219.

41. Даниленко О. А. Построение карты метаязыка конфликта / О. А. Даниленко // Сорокинские чтения -2005: Всерос. науч. конф.: доклады. М., 2005. С. 153-155.

42. Danylenko O. Legitime und Alltaegliche Diskurse zu historischen Ereignissen in der Ukraine: Generationswechsel und Interpretationskonflikte / О. Danylenko // Unsichere Zeiten: 34 Kongress Deutsche Gesellschaft fuer Soziologie, Fridrich-Schiller-Universitaet Jena, 6-10 Oktober 2008. S. 91.

43. Даниленко О. А. Эксперименты гарфинкелевского рода как способ исследования социальных конфликтов / О. А. Даниленко / Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей: тези доповідей учасників І Конгресу Соціологічної асоціації України. Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2009. С. 400-401.

АНОТАЦІЯ

Даниленко О.А. Соціокомунікативні процеси в суспільстві, що трансформується: лінгвоконфліктологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології - Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна. - Харків, 2010.

Дисертацію присвячено розробці лінгвоконфліктологічного підходу з метою розв'язання проблеми адекватного пізнання соціокомунікативних процесів з урахуванням їх лінгвістичної складової, що створює основу для нового наукового напряму у перетині соціології конфлікту й соціології мови. Лінгвоконфліктологічний підхід являє собою соціологічний підхід до аналізу конфліктів через мову, текст, дискурс. Ключове поняття - мова конфлікту, що автор визначає таким чином: певна семіотична система, що має властивість маркувати й передавати певний рівень конфліктного потенціалу у суспільстві, який може бути оцінений за шкалою «конфлікт-згода».

У дисертаційному дослідженні розглянуто особливості прояву мови конфлікту як засобу комунікації і як засобу інтерпретації. Автор обґрунтовує можливість використання мови конфлікту як дослідницького коду, що означає його застосування при здійсненні соціологічного вимірювання соціокомунікативних процесів; визначає основні методологічні засади наратив-конфліктологічного контент-аналізу, побудови карти метамови конфлікту, формування колекції кейсів (що містить характеристики мови конфлікту), а також лінгвоконфліктологічних експериментів гарфінкелівського роду.

У ході проведення автором емпіричних досліджень виявлено специфічний набір характеристик мови конфлікту, релевантних для представників різних поколінь і регіонів України, що дозволило виявити передумови лінгвістичного конструювання конфліктів.

Ключові слова: соціальний конфлікт, мова конфлікту, лінгвоконфліктологічний підхід, лінгвістичне конструювання конфліктів, соціокомунікативні процеси, соціальні трансформації.

АННОТАЦИЯ

Даниленко О.А. Социокоммуникативные процессы в трансформирующемся обществе: лингвоконфликтологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии - Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена разработке лингвоконфликтологического подхода с целью решения проблемы адекватного познания социокоммуникативных процессов с учетом их лингвистической составляющей, что создает основу для нового научного направления в пересечении социологии конфликта и социологии языка. Лингвоконфликтологический подход представляет собой социологический подход к анализу конфликтов через язык, текст, дискурс. Ключевое понятие - язык конфликта, которое автор определяет следующим образом: определенная семиотическая система, обладающая свойством маркировать и передавать определенный уровень конфликтного потенциала в обществе, который может быть оценен по шкале «конфликт-согласие».

Проведенный анализ различных подходов к интерпретации социальных коммуникаций (в частности, социальных конфликтов) позволил уточнить теоретико-методологические основания диссертационного исследования, которые включают в себя следующие концептуальные компоненты:

1) функционально-конфликтологический (Г.Зиммель, Л.Козер);

2) субъектно-конструирующий (А.Шютц, П.Бергер, Т.Лукман);

3) субъектно-диалогический (Ю.Хабермас, Т.М.Дридзе);

4) внесубъектно-аутопойетический (Н.Луман).

Благодаря синтезу этих компонентов был разработан понятийный аппарат, учитывающий двойственную природу проявления конфликтов как социокоммуникативных процессов (как межсубъектного взаимодействия и как системы многоуровневых структурных коммуникаций, в которых субъект оказывается за пределами социальной системы), где в качестве центральных понятий предложены следующие: язык конфликта, образ социального конфликта, лингвистическое конструирование социальных конфликтов.

В диссертации разработаны основные теоретико-методологические конструкты лингвоконфликтологического подхода к исследованию социокоммуникативных процессов в трансформирующемся обществе, которые заключаются в следующем:

· идея о целесообразности анализа социальных конфликтов в двух аспектах: как межсубъектного социального взаимодействия, а также как системы многоуровневых структурных коммуникаций;

· положение о дуальности проявления языка конфликта: как средства коммуникации и как средства интерпретации;

· допущение о взаимосвязи ценностных и речевых ориентаций при анализе конфликтного потенциала социокоммуникативных процессов;

· идея о языке конфликта как исследовательском коде, что означает возможность использования языка конфликта в социологическом измерении (язык конфликта выступает как морфология дискурса);

· положение о роли языка конфликта как механизма взаимосвязи институциональной и повседневной плоскости в процессе легитимации социальных изменений.

Автор обосновывает основные методологические принципы нарратив-конфликтологического контент-анализа, построения карты метаязыка конфликта, формирования коллекции кейсов (содержащей характеристики языка конфликта), а также лингвоконфликтологических экспериментов гарфинкелевского рода.

В диссертационной работе доказывается возможность рассмотрения языка конфликта как социального механизма, что связано также с выполнением им определенных функций в обществе. В частности, проанализирована включенность языка конфликта как социального механизма в процесс формирования и трансформации социокультурных идентичностей в Украине. Язык конфликта рассматривается также как семантический механизм взаимосвязи и взаимодействия институциональной и повседневной плоскостей в процессе формирования социокультурных идентичностей.

Эмпирическую базу диссертационной работы составляют два социологических исследования, проведенные автором с применением лингвоконфликтологического подхода: «Конструирование истории: от конфликта интерпретаций к формированию новых идентичностей в условиях Пограничья» (июль 2005 - май 2006 года, проведено 96 глубинных проблемно-ориентированных интервью с представителями различных поколений в г.Харьков и г.Львов и интервью с экспертами, а также осуществлен контент-анализ около 200 учебников истории, рекомендованных для обучения в школах и вузах СССР, России, Украины и Беларуси в период с 1918 г. по 2005 г.); «Лингвистическое конструирование социальных конфликтов в условиях Пограничья» (июль 2006 г. - февраль 2008 г., проведено 33 глубинных проблемно-ориентированных интервью - г.Львов, г.Харьков, АР Крим ).

В ходе проведения автором эмпирических исследований был определен специфический набор характеристик языка конфликта, релевантных для представителей различных поколений и регионов Украины, что позволило выявить предпосылки лингвистического конструирования конфликтов. Специфические характеристики исторической памяти для различных поколений выявлялись в соотношении образовательного и повседневного дискурсов, при этом выявлялись региональные особенности для Запада и Востока Украины (на примере г.Харькова и г.Львова) для каждого из поколений.

Ключевые слова: социальный конфликт, язык конфликта, лингвоконфликтологический подход, лингвистическое конструирование конфликтов, социокоммуникативные процессы, социальные трансформации.

ANNOTATION

Danylenko O.A. Socio-Communicative Processes in Society under Transformation: Linguaconflictological Analysis. - Manuscript.