Трансформація епістемологічних засад сучасної соціології

Зроблено висновок, що для феноменологічної моделі не підходить припущення, ніби соціальний світ піддається хоч би якій штучній розбудові й усталеному моделюванню. Місце образу соціальної реальності, як упорядкованій і підлеглій законам системи, заступає образ хаосу, з якого народжуються тимчасові різноманітні форми смислових структур інтерпретації, що співіснують в єдиному соціальному просторі. Конфлікт із приводу ресурсів влади переростає в конфлікт за монополію визначення смислу соціальної реальності, в конфлікт різних інтерпретацій цього смислу.

Висновки

Узагальнено результати та підбито основні підсумки дослідження трансформації епістемологічних засад сучасної соціології. Головні напрями цієї трансформації можна виокремити як десубстанціоналізацію образу соціальної реальності; зміну позиції суб'єкта соціального пізнання стосовно досліджуваного об'єкта (трансцендентна позиція змінюється на іманентну); перехід від позитивістського методу пізнання до методу подвійної рефлексії над базовими теоретичними концептами і позиціями суб'єкта пізнання в досліджуваній реальності.

Пов'язуючи розвиток постнекласичного знання в соціології із постмодернізмом, робиться висновок, що ці концепції себе вичерпали. Їхній потенціал був не так креативним, як деструктивним стосовно всіх проявів та ідей метафізики в науковому і філософському пізнанні. Тим самим вони завершили етап руйнування субстанціональних засад світу в західній епістемі, що розпочався за Нового часу, розчистивши поле для створення нових епістемологічних засад, динамічних, а не статичних за своєю сутністю.

Об'єкт дослідження в цьому випадку щоразу створюється наново, залежно від поставлених у дослідженні завдань. Створення такої дослідницької моделі передбачає врахування соціокультурного контексту, тла, яке багато в чому визначає специфіку взаємозв'язків усередині заданого об'єкта. Ідеться не про створення універсальної моделі соціальних процесів, придатної для будь-яких сегментів соціальної реальності, цей дослідницький підхід радше потребує комплексного аналізу локальних процесів із подальшою спробою описати якомога більший спектр їхніх взаємозв'язків з іншими, так само специфічно заданими процесами.

Особливістю соціальних наук, на відміну від природознавства, є те, що вони як невід`ємна частина соціальної реальності одночасно виступають рефлексією з приводу її основних тенденцій. Теоретичні погляди соціологів, їхня методологія пов'язана із конкретним баченням ситуації, певною ідеологією, яку сповідує її автор. Поле протистояння різних точок зору може охоплювати різноманітні дихотомії, найбільш значимою серед них є дихотомія суб'єктивізму/об'єктивізму. Крім цієї дихотомії, що поділяє соціологію на два поля пізнання, існують інші демаркаційні лінії. Порядок/зміна, структура/дія, життєвий світ/система -- це найбільш узагальнені поняття, за допомогою яких розглядають соціальну реальність.

У зв'язку з формуванням нових принципів соціогуманітарного знання виникає необхідність в переосмисленні теоретичних засад, аби сформувати цілісне бачення сучасної соціальної реальності, що передбачає зміну основних теоретичних метафор. Уявлення про соціальну реальність як про реальність, що складається з окремих об'єктів у вигляді субстанціональних елементів єдиного цілого змінюється уявленням про мережу двосторонніх взаємозв'язків, про динамічне соціальне поле, де субстанціональні елементи відсутні, а їхнє місце належить соціальним процесам, як правило, наділеним зворотним зв'язком. За аналогією з такою динамічною моделлю соціальної реальності вибудовують її теоретичне бачення -- взаємозалежну мережу понять і моделей, в якій відсутнє заздалегіль задане онтологічне підґрунтя.

Трансформацію соціології як знання про суспільство модерну можна описати у вигляді трансформації епістемологічних засад: суб'єкта, методу пізнання, картини соціального світу. У цій трансформації, використовуючи концепцію трьох етапів зміни наукової раціональності, умовно можна вирізнити етапи класики, некласики, постнекласики. Умовність такого вирізнення першою чергою пояснюється специфікою розвитку соціогуманітарного пізнання, яке за безумовного зв'язку із розвитком наук у природознавстві зберігало наступність, а в певні періоди і залежність від змін у філософії. Особливістю соціології є «більш пізнє» становлення її як науки, у результаті чого період класики соціології хронологічно збігся із часом утвердження некласичного знання і в природознавстві, і в філософії.

Утім, попри всю умовність виокремлення етапів класики/некласики/постнекласики в аналізі епістемологічних засад теоретичної соціології, можна вирізнити особливості у визначенні суб'єкта/методу пізнання/картини соціального світу для кожного зі згаданих вище типів раціональності. У класиці соціології суб'єкт пізнання посідає трансцендентну позицію стосовно досліджуваної реальності -- він перебуває у стані об'єктивності та строгої науковості. Метод пізнання запозичено у природознавства -- передбачається побудова ідеальних типів досліджуваних об'єктів у теорії та перевірка їх за допомогою емпіричних досліджень. Одночасно із цим методом у школі неокантіанства формується ідея про метод розуміння як особливий метод для соціогуманітарних наук. Основою картини соціального світу в класиці соціології є образ суспільства як єдиного цілого, де всі елементи взаємопов'язані і взаємозалежні.

Некласика соціології пов'язана із розвитком методу розуміння та образу діючого суб'єкта у феноменологічній соціології. Суб'єкт стає центром соціальної реальності, в картині соціального світу некласики розчиняється образ площини соціального простору, кожен суб'єкт формує власну картину світу, із накладання яких одна на одну викристалізовуються соціальні структури взаємодій.

У постнекласиці соціології, яка щойно формується як сучасна епістема для соціальних наук, простір соціальної реальності остаточно зникає як простір із фіксованими місцями/позиціями. Також зникає й суб'єкт як індивід, що раціонально мислить і володіє певною стратегією дії. Метафори соціальної мережі та різоми у повнішому вигляді дають уявлення про образ соціальної реальності для постнекласики. Місце суб'єкта дії заступає суб'єкт бажання. При цьому бажання одночасно є і не є соціально зумовленим.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Отрешко Н.Б. Трансформация эпистемологических оснований социологии: субъект, метод познания, картина социального мира / Н.Б. Отрешко. - К.: Институт социологии НАН Украины, «ВИПОЛ», 2009. - 268 с.

2. Абушенко В.Л., Отрешко Н.Б. К определению понятия социальности в современной социологии / В.Л.Абушенко, Н.Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету (серія «Соціологія та політичні науки»). ? 2009. - Т.14. ? вип.2. ? С.12-17.

3. Отрешко Н.Б. Некоторые особенности социологии как поля науки / Наталья Борисовна Отрешко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХГУ, 2003. - С.11?14.

4. Отрешко Н.Б. Теоретические концепты индивида и общества в западной социологии: переход к новой парадигме / Наталья Борисовна Отрешко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХГУ, 2004. - С.50?53.

5. Отрешко Н.Б. Субъект действия в классической социологии и в современных концепциях: динамика образа / Н. Б. Отрешко // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць. - Луганск, 2005. ? №5. - С .223?234.

6. Отрешко Н.Б. Философский и социологический контексты идеи «смерти субъекта» в постмодернизме / Наталия Борисовна Отрешко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХГУ, 2005. - С.41?47.

7. Отрешко Н.Б. Проблема субъекта и объекта в современной социологической теории / Н. Б. Отрешко // Личность. Культура. Общество. Междисциплинарный научно-практический журнал социальных и гуманитарных наук. - 2005. - Вып.4(28). - С.83?93.

8. Отрешко Н.Б. Субъект действия в пространстве социальных полей П.Бурдье / Н. Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету (випуск «Соціологія та політичні науки»). ? 2005. - Т.10.? Вип. 11. - С.9?17.

9. Отрешко Н. Субъективность в классической западно-европейской философии и социологическое видение субъекта действия / Н. Отрешко // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. - К.: Інститут соціології НАН України, 2006. -вип.9. - С. 35?52.

10. Отрешко Н.Б. Четыре образа субъекта в современной социальной теории / Наталія Борисівна Отрешко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХГУ, 2006. ? Т.1- С.44?49.

11. Отрешко Н.Б. Социальная реальность: ее природа, возможности и границы познания / Н. Б. Отрешко // Личность. Культура. Общество. Международный журнал социальных и гуманитарных наук. - 2007. ? Т.IX. ? Вып.1(34). - С.87?97.

12. Отрешко Н.Б. Понятие субъекта в концепции Ж.Лакана / Н. Б. Отрешко // Нова парадигма: журнал наукових праць. - 2006. ? Вип.59.- С.182?193.

13. Отрешко Н.Б. Креативная теория социального действия Х.Йоаса: критический анализ классики / Н. Б. Отрешко // Нова парадигма: журнал наукових праць. - 2006. ? Вип. 60.- С.187?198.

14. Отрешко Н.Б. Концепт амбивалентности процесса субъекции в современной социальной теории / Н. Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету (серія «Соціологія та політичні науки»). - 2007. - т.12. ? Вип.6.- С.449?456.

15. Отрешко Н.Б. Идеологический дискурс как интерпретация социальности в индустриальном и постиндустриальном социальных пространствах / Н. Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету (серія «Соціологія та політичні науки»). ? 2008.- т.13. ? Вип.3. - С.39?47.

16. Отрешко Н. Картины социального мира: концепты общества и субъекта действия в социологической теории / Наталия Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. ? 2009. ? №1. - С.127?137.

17. Отрешко Н.Б. Факторы, повлиявшие на становление классического социологического дискурса / Наталья Борисовна Отрешко // Методологія, теорія та практика социологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. - Х.: ХНУ, 2009. - Вип.15. - С.29?33.

18. Отрешко Н. Субъект, метод познания, картина социального мира в классической, неклассической, постнеклассической социологии / Наталья Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2009. ? №4. - С.43?55.

19. Отрешко Н.Б. Проблема познания «Другого» в современной социологии / Н.Б. Отрешко // Нова парадигма: журнал наукових праць. - 2009. ? Вип.88.- С.168?176.

20. Отрешко Н.Б. Классика, неклассика и постнеклассика в социологии: специфика выделения этапов развития методологии / Н.Б. Отрешко // Нова парадигма: журнал наукових праць. - 2009. ? Вип.89. - С.196?205.

21. Отрешко Н.Б. Теоретические метафоры социальной реальности в современной социологии / Н.Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету (серія «Соціологія та політичні науки»). ?2009.- т.14. ? Вип.13. - С.107 ? 113.

22. Отрешко Н. Между Сциллой объективизма и Харибдой субъективизма (заметки на полях П.Бурдье «Практический смысл») / Наталья Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг - 2004. ? №3. - С.190?201.

23. Отрешко Н.Б. Анализ социальных практик в современной социологической теории: возможность снятия дихотомии субъекта/объекта / Н.Б. Отрешко // Социальные технологии: актуальные проблемы практики и теории. Международный межвузовский сборник научных работ. ? 2005. - Вып.27. - С.217?227.

24. Отрешко Н. Концепция повседневности в социологии: поиск оснований / Н.Отрешко // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. - 2005. - вип. 24?25. - С.190?205.

25. Отрешко Н.Б. Субъект действия в теории структурации Э.Гидденса / Н. Б. Отрешко // Социальные технологии: актуальные проблемы практики и теории. Международный межвузовский сборник научных работ. - вып.28, 2005. - С.206-217.

26. Отрешко Н.Б. Концепции субъекта действия в современной социологии / Н.Б. Отрешко // Социальные технологии: актуальные проблемы практики и теории. Международный межвузовский сборник научных работ. - 2005. - вып.31. - С.89?99.

27. Отрешко Н.Б. К анализу ограничений социального действия / Н.Б. Отрешко // Социальные технологии: актуальные проблемы практики и теории. Международный межвузовский сборник научных работ. - 2006. - Вып.29. - С.269?282.

28. Отрешко Н.Б. Определение концепта «социальная реальность» в социальной науке и социальной теории: от моно- к метадисциплинарному подходу / Н.Б. Отрешко // Вопросы социальной теории: Научный альманах. -2008. ? Т.II. - Вып. 1(2). Социальная реальность: концепции и методология исследований. - С.176-191.

29. Отрешко Н.Б. Картины социального мира в современной социальной теории / Н.Б. Отрешко // Вопросы социальной теории. Научный альманах. - 2009. - Т.III. - Вып. 1 (3).Социальность и культура в изменяющемся мире. - С.125-140.

30. Отрешко Н.Б. Проблема социальных изменений в концепциях современных теоретиков / Н.Б. Отрешко // Матеріали першої Всеукраїнської соціологічної конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії». - К: Інститут соціології НАН України, 2001. - С.104-107.

31. Отрешко Н.Б. Философия возможного: взгляд социолога / Наталья Борисовна Отрешко // Материалы международного семинара «Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов».- Луганск - Цюрих ? Женева, 2003. - Т.1. ? Вып.4. Серия «Социальные науки». - С.189-203.

32. Отрешко Н.Б. Взгляд на социальные процессы в конструктивизме / Наталья Борисовна Отрешко // Матеріали четвертої Всеукраїнської соціологічної конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальні процеси в Україні». - К: Інститут соціології НАН України, 2004. - С.83-85.

33. Отрешко Н.Б. Проблема формирования субъекта в тени безмолвного большинства / Наталья Борисовна Отрешко // Материалы международного семинара «Нормы и парадоксы сознания и мышления». - Луганск - Цюрих ? Женева, 2006. ? Вып.6. Серия «Социальные науки». - С. 96-106.

34. Отрешко Н.Б. Гражданское общество как возможность свободы меньшинства в ситуации постмодерна / Н.Б. Отрешко // Гражданское общество: теория и практика. Материалы I Международного научного симпозиума «Социальная теория и проблемы становления гражданского общества на постсоветском пространстве». - М.;Чебоксары: Изд-во Независимого института гражданского общества, 2007. - С.66?70.

35. Отрешко Н.Б. Проблема субъекта и объекта в современной социологической теории / Н.Б. Отрешко // Тезисы I Всероссийской научной конференции «Сорокинские чтения - 2004: Российское общество и вызовы глобализации. - т.1. - М.: Альфа-М, 2004. - С.196?199.

Анотація

Отрешко Н.Б. Трансформація епістемологічних засад сучасної соціології. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 -- теорія та історія соціології. -- Інститут соціології НАН України, Київ, 2011.

У дисертації виокремлено три епістемологічні засади теоретичної соціології: суб'єкт, метод пізнання, картина соціального світу, що визначає домінантний образ соціальної реальності. Трансформація цих засад у сучасній соціології зумовлена десубстанціоналізацією образу соціальної реальності, зміною позиції суб'єкта соціального пізнання (трансцендентну позицію заступає іманентна), зміною базових метафор від організму до мереж соціальних взаємодій. У результаті дослідження розроблено типологію соціальності і картин соціального світу, які уточнюють сутність мультипарадигмальності сучасної соціологічної теорії.

Ключові слова: епістемологічні засади соціології, суб'єкт, метод пізнання, картина соціального світу, соціальна реальність.

Аннотация

Отрешко Н.Б. Трансформация эпистемологических оснований современной социологии. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.01 -- теория и история социологии. -- Институт социологии НАН Украины, Киев, 2011.

В диссертации выделяются три эпистемологические основания теоретической социологии: субъект, метод познания, картина социального мира, определяющая доминирующий образ социальной реальности. Трансформация этих оснований в современной социологии обусловлена десубстанционализацией образа социальной реальности, сменой позиции субъекта социального познания (трансцендентная позиция сменяется имманентной), сменой базовых метафор от организма к сетям социальных взаимодействий. В результате исследования разработана типологии социальности и картин социального мира, которые уточняют суть мультипарадигмальности современной социологической теории. Утверждается, что в картинах социального мира можно выделить два базовых концепта: социальная реальность и субъект действия/познания/власти. Понятие социальной реальности будет меняться в зависимости от исторической эпохи, в которой данная картина мира преобладала, а также от того, каким образом субъекты познания видели основы этой социальной реальности.

Описывая связь между определенной позицией субъекта познания по отношению к социальной реальности, используемый им метод познания и получающуюся в результате картину социального мира, в диссертации выделяются общие черты двух способов теоретического видения в социологии: трансцендентального и имманентного. Первый способ, который можно определить как классический для социологии, до сих пор наиболее распространен в социологическом дискурсе постсовестского пространства. Имманентное видение использует в качестве методологического основания неклассические принципы, но требует дополнения постнеклассическими концепциями.

Утверждается, что существует связь между помещением социолога в позицию стороннего наблюдателя-фиксатора трансцендентных законов и тем, как этот социолог анализирует субъектов действия. В этом случае они представляются либо почти полностью зависимыми от структур общества, либо обреченными на рациональное поведение из-за общей склонности к порядку и поиска безопасной ниши для собственного социального существования. Таким образом, из анализа автоматически исключаются опыт социальной жизни субъектов действия, их телесные практики, сформированные на стыке множества часто противоречивых факторов личной биографии, которая, по существу, является частным случаем социального в рамках глобального исторического пространства-времени.

В зависимости от теоретических взглядов исследователя, работающего в традиции трансцендентных теорий, выделяется два основных направления: объективизм и субъективизм. Авторы, работающие в обоих подходах при всей разнице выводов касательно сути социальной реальности и места в ней субъектов действия, исходят из некой отстраненной позиции, которую занимает социолог как наблюдатель и эксперт исследований социальности.

С точки зрения имманентной неклассической теории «позиция социолога не находится над социальным пространством, а является одним из мест социальных практик. Социальные различия в этом случае поддерживаются различными видами власти в обществе и, что особенно существенно для развития социологической теории, власть и знание рассматриваются в этом случае как взаимозависимые факторы, по-разному соотносящие в конкретных социальных практиках.

В работе делается вывод, что в связи с формированием новых принципов социо-гуманитарного знания возникает необходимость переосмысления теоретических основ с тем, чтобы сформировать целостное видение современной социальной реальности, что предполагает прежде всего смену основных теоретических метафор. Представление о социальной реальности как о реальности состоящей из отдельных объектов как субстанциональных элементах единого целого сменяется представлением о сети двусторонних взаимосвязей, динамичному социальному полю, где субстанциональные элементы отсутствуют, их место занимают социальные процессы, как правило, наделенные обратной связью. По аналогии с такой динамичной моделью социальной реальности строится и ее теоретическое видение - как взаимосвязанная сеть понятий и моделей, в которой отсутствует раз и навсегда заданная онтологическая основа. В современной социологии речь не идет о создании универсальной модели социальных процессов, пригодной для любых сегментов социальной реальности, а о комплексном анализе локальных процессов с последующей попыткой описания по возможности большего спектра их взаимосвязей с другими, столь же специфично заданными процессами.

Ключевые слова: эпистемологические основания социологии, субъект, метод познания, картина социального мира, социальная реальность.

Annotation

Otreshko N.B. Transformation of epistemological foundations of contemporary sociology. - Manuscript.

The dissertation is presented for the Doctor`s Degree in sociology. Specialization: 22.00.01 - Theory and History of Sociology. - Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2011.

In the dissertation three epistemological foundations of the theoretical sociology have been allocated : Subject, cognitive Method, social world Pattern defining the dominating image of a social reality. The transformation of these foundations in modern sociology is caused by the desubstancelization of the image of a social reality, the change of a position of the subject of social knowledge (the transcendental position is replaced immanent position), the change of base metaphors from an organism to networks of social interactions. As a result of the research the typology of the sociality and social world patterns which specify an essence of multiparadigmality the modern sociological theory was developed.

Key words: epistemological foundations of sociology, subject, cognitive method, social world pattern, social reality.

Размещено на Allbest.ru