Соціологія сільської молоді: теоретико-методологічні та методичні основи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

СОЦІОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук

Чигрин Віктор Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий консультант - Доктор соціологічних наук, професор Тарасенко Валентин Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії та теорії соціології.

Офіційні опоненти:

Доктор економічних наук, професор Прибиткова Ірина Михайлівна, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України (м. Київ);

Доктор філософських наук, професор Головко Борис Андрійович, професор кафедри теорії та історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ);

Доктор соціологічних наук, професор Шатохін Анатолій Миколайович, завідувач кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін Уманського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України (м. Умань).

Захист відбудеться 29 вересня 2008 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.30 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, вул. Володимирська, 60, ауд. 314, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, вул. Володимирська, 58, м. Київ

Автореферат розісланий „22”вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Тарабукін Ю.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

мобільність сільський молодь соціалізація

Актуальність теми. Системна трансформація українського суспільства стимулює суспільствознавців до вдосконалення їх наукового інструментарію як теоретичного, так і прикладного спрямування. На сьогодні соціологія сільської молоді як відносно самостійна галузь соціологічних знань фактично представлена палітрою різноманітних фрагментів з соціології села та соціології молоді. Кожна з них має свій об'єкт та предмет дослідження й притаманні їм форми теоретико-методологічної інтерпретації та прикладного забезпечення на випадок емпіричної фази соціологічних досліджень. Сучасна ж реальність ставить соціологів перед необхідністю розроблення таких напрямків розгляду складових суспільства, насамперед його соціальних груп, котрі давали б змогу диференційовано оцінювати роль і місце в суспільстві кожної з них, фіксувати чинники усталеності, що надають цим групам якісної визначеності, виділяти індикатори, за допомоги яких можна визначати внутрішні зміни в їхньому середовищі за умов вже згаданої системної трансформації суспільства.

У зв'язку із вищезазначеним актуальність теми дослідження має два аспекти: теоретико-методологічний та соціально-практичний.

В теоретико-методологічному аспекті актуальним слід вважати створення концептуальної моделі однієї з таких груп, а саме сільської молоді, з урахуванням глобалізаційного чинника в XXI столітті. Зокрема, в українській соціологічній науці надзвичайно повільно розвивають парадигму, пов'язану з вивченням соціальних аспектів агропромислового комплексу, життєдіяльності села, сільського соціуму, наслідків агрореформи, структурних, ціннісних, культурних змін в середовищі селянства. Проведені радикальні перетворення започаткували процес формування нового власника і виробника на селі, однак ані так звана аграрна соціологія, ні соціологія села, ні соціологія молоді, яка мала б вивчати і сільську молодь, сьогодні мало що можуть повідомити про цей процес.

В соціально-практичному аспекті актуальність вбачаємо в тому, що в українській соціології немає апробованих методологій, методик, дослідницьких технологій, які можна було б застосовувати у вивченні сільського соціуму і його складових, а закордонні розробки, пристосовані для дослідження усталених аграрно-соціальних відносин, не можуть бути перенесені в нашу соціологію, бо в Україні існує інший селянин, аніж в Західній Європі чи США, і ситуація, в якій він живе і діє, теж інша. Вона не тільки неусталена, вона ще й перманентно експериментальна. Тож об'єктивно постає потреба - або докорінним чином трансформувати запозичені методики, або ж розробляти свої.

Сучасна реальність ставить соціологів перед необхідністю розроблення таких напрямів аналізу суспільства та його складових, які давали б змогу диференційовано оцінювати роль і місце в суспільстві кожної з них, фіксувати чинники усталеності, що надають цим групам якісної визначеності, визначати соціальні індикатори, за допомоги яких можна тестувати внутрішні зміни в їхньому середовищі за умов трансформації суспільства.

Як об'єкти дослідження за цих умов доцільно брати спільноти, щодо розвитку яких мають бути застосовані базові стратегії трансформації, бо вони, одночасно, є її рушійними силами. До таких утворень належить молодь. Поповнюючи верстви зайнятого в матеріальному і духовному виробництві населення, вона включається в життя як найактивніша і найпідготовленіша складова людського сегмента продуктивних сил, а також, частково, й витискається з нього (безробіття, неможливість отримати бажану освіту, вимушена еміграція тощо).

Усе це висуває у шерег актуальних напрямів вдосконалення структури соціологічного знання саме проблему становлення і розвитку соціології сільської молоді за умов соціальних трансформацій. Серед складових молоді найменш дослідженою в соціологічній науці є сільська молодь, від подальшої долі якої залежить доля українського села, селянства, аграрного сектору економіки, екологічного стану держави тощо. Аналіз літератури доводить, що науковці торкалися життєдіяльності сільської молоді лише побічно, в межах соціології села, або соціології молоді. Що ж до безпосередньо сільської молоді, то окремі аспекти її життєдіяльності висвітлювались у різний час тільки у працях І.Лєвикіна, І.Слепенкова, Б.Князева, В.Старовєрова, О.Ганюкова, Е.Лібанової, А. Бержаніра та у роботах здобувача. Отже, сільська молодь як самостійний, складноорганізований об'єкт у соціологічному плані системно не досліджували. Слід констатувати, що досьогодні відсутня концепція вивчення сільської молоді як окремого напряму соціологічних теорій середнього рівня, не розроблені відповідна методологія й концептуальна модель соціологічного аналізу сільської молоді як окремого складноорганізованого об'єкту дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з науково-технічною програмою Таврійського державного агротехнологічного університету, підпрограма 3.5. „Соціальний розвиток села в умовах реформування агропромислового виробництва” (№ держреєстрації 0104U006834), де здобувач є керівником й відповідальним виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає в розробці концептуальних засад комплексного соціологічного аналізу сільської молоді як окремого наукового напряму на стику соціології села й соціології молоді, що створить основу встановлення розгорнутих характеристик сучасної сільської молоді з урахуванням загального та особливого в кожній з її складових. Цій меті підпорядковані такі завдання дослідження:

- визначити місце сільської молоді та її верств у соціальній структурі суспільства загалом і в структурі сучасного села, зокрема;

- уточнити поняття «внутрішня структура сільської молоді», відобразивши всі провідні сучасні риси сільської молоді, зокрема особливості її складових;

- проаналізувати ставлення сільської молоді до реформування аграрного сектора України та спрогнозувати його наслідки стосовно різних її верств;

- здійснити огляд-прогноз формування соціально-професійних орієнтацій сільської молоді, визначити напрями їхньої стабілізації;

- схарактеризувати тенденції соціальних переміщень у середовищі сільської молоді;

- проаналізувати поселенські орієнтації й особливості поселенської мобільності сільської молоді, окреслити причини стихійних міграцій і шляхи їх пом'якшення;

- схарактеризувати тенденції політичної соціалізації, політичної самоідентифікаціі сільської молоді та моделі її електоральної поведінки;

- схарактеризувати основні напрями державної політики стосовно сільської молоді та проаналізувати рівень їхньої дієвості.

Об'єкт дослідження - сільська молодь.

Предмет дослідження - процеси самовизначення, соціалізації й професіоналізації сільської молоді, які відбуваються під впливом трансформаційних змін у соціальній структурі українського соціуму.

Методи дослідження. У процесі роботи над темою використовувався синтез методів філософського, соціологічного та загальнонаукового аналізу у межах міждисциплінарного підходу. Використовувались масові вибіркові анкетні опитування, формалізовані інтерв'ю, експертні опитування, методи кореляційного, рангового, факторного аналізу.

Фактуальну базу становлять дані статистики, матеріали соціологічних досліджень 1978-2007 рр. за авторськими програмами та методиками, досліджень, проведених спільно з науковцями Інституту соціології НАНУ, Інституту соціальної і політичної психології АПН України та ін. (1998-2006 роки).

Новизна наукових положень і результатів, отриманих особисто здобувачем і поданих на захист полягає в наступному:

? вперше розроблено методологію та структурно-діяльнісну концептуальну модель комплексного аналізу сільської молоді, а також загальну методику поєднання розрізнених емпіричних соціологічних досліджень в єдиний комплекс, що дає змогу нагромадити банк даних про сільську молодь як об'єкт дослідження та усебічно охопити його теоретичним аналізом;

- вперше детально схарактеризовано основні верстви сільської молоді, її новітні риси та усталені загальні особливості, на підставі чого обґрунтовано й узагальнено визначення категорії “сільська молодь”, з урахуванням набутих нею в нових умовах характеристик, як загону молоді, об'єднаного за ознаками поселенської належності, частини сільського соціуму, яка в процесі соціалізації та професіоналізації сприймає його суспільно-історичні й культурні риси, збагачуючи їх новими особливостями, притаманними певному конкретному етапу розвитку суспільства. Доведено, що саме сільська молодь є важливою частиною селянства як суб'єкта аграрних відносин, що забезпечує його відтворення та розвиток;

- вперше доведено, що сільська молодь відрізняється від міської обмеженішими стартовими умовами соціальної та професійної мобільності; зазвичай більш раннім залученням до продуктивної виробничої діяльності, нижчим за якісними показниками рівнем освіти; специфічними рисами способу життя, сформованими під впливом сільського соціуму;

- вперше надано характеристику ціннісних та соціально-професійних орієнтацій сільської молоді у системі її життєвого самовизначення, проаналізовано динаміку змін які у них відбуваються; доведено, що в ієрархії ціннісних орієнтацій сільської молоді традиційні темпоральні орієнтації посідають вагоміше місце, ніж у міської, що її “інструментальний підхід” до цінностей праці пояснюється особливостями цієї сфери життя сільського соціуму;

- на підставі аналізу даних досліджень 80-х - 2000-х рр. вперше в літературі доведено, що параметри часу та критеріїв вибору професії у міської та сільської молоді відрізняються у зв'язку з більш раннім виходом останньої на ринок праці, а інститути сім'ї та освіти почасти втратили орієнтаційні функції, що призводить до перекосів у її соціально-професійних орієнтаціях;

- вперше прогнозується подальше розшарування в оцінках статусних можливостей професії різними категоріями сільської молоді, особливо за умов невизначеності статусу різних типів господарств -- державних, кооперативних та фермерських; унаслідок розбалансування соціально-професійних та ціннісних орієнтацій частини сільської молоді та реальних можливостей, що їх надає молоді села аграрний сектор, ймовірним видається посилення тенденцій маргіналізації у середовищі сільської молоді;

- вперше стосовно сільської молоді здійснено теоретико-методологічний аналіз понять «соціальна мобільність» та «соціальні переміщення», проаналізовані нові чинники впливу на соціальну мобільність сільської молоді - зниження загальноосвітнього рівня молоді молодшої вікової когорти, матеріальне розшарування на селі, руйнування мережі сільських поселень тощо;

- на підставі оригінальних досліджень вперше проаналізовано основні напрями соціальних переміщень сільської молоді, сформульовано прогнози їхнього розвитку за переходу до ринкових відносин, зокрема доведено, що сподівання на швидке формування фермерства за рахунок сільської молоді є передчасними; що її прагнення до вертикальних соціальних переміщень гальмується низкою об'єктивних та суб'єктивних причин - порушенням процесу між- і внутрішньогенераційних переміщень, порушенням балансу орієнтацій на продовження освіти і можливостей її отримання тощо;

- вперше обґрунтовано правомірність використання стосовно сільської молоді категорій «поселенські орієнтації», «поселенська мобільність»; проаналізовано чинники, що впливають на їх формування: зокрема, у різних за віком, рівнем освіти й регіональною належністю груп респондентів зберігаються розбіжності в оцінюванні переваг міста або села як місця проживання та роботи; статус, заможність та рівень освіти батьків часто визначають орієнтири дітей на місто як можливість реалізації життєвих планів;

- надано характеристику міграційних процесів у середовищі сільської молоді; доведено, що основні міграційні потоки у її середовищі зумовлені двома групами причин - становищем на ринку праці й житла у сільській місцевості й диспропорціями у оцінках умов міста і села як інструментів втілення планів життєвого самовизначення сільської молоді;

- вперше проаналізовано особливості політичної соціалізації і самоідентифікації сільської молоді за умов перехідного суспільства: доведено, що на їх характер передусім впливає її середовищне оточення; процес політичної самоідентифікації відбувається за умов, коли посилюються суттєві розбіжності між містом і селом. Суперечливість і різновекторність політичного й інформаційного простору України, відсутність ідеології, яка б об'єднувала суспільство, ускладнюють процес політичної самоідентифікації сільської молоді, зводячи його до примітивної формули: “свій-чужий”, нерозвиненість соціальної інфраструктури села призводить до того, що процес політичної самоідентифікації сільської молоді часто набуває хиткого й випадкового характеру, агентами політичної самоідентифікації сільської молоді часто стають неформальні лідери громадської думки в сільських поселеннях;

- на матеріалах досліджень вперше схарактеризовані основні електоральні орієнтації сільської молоді й особливості її електоральної поведінки, основні мотиви якої в умовах сільського соціуму вкладаються в тріаду «Моя сім'я - Я - Моя мала батьківщина»; доведено, що молодий сільський виборець зорієнтований на міцну, дієздатну владу, що може змінити ситуацію на краще в конкретному місці й у конкретні терміни, проте виявляти політичну активність через участь у партійних осередках або в агітаційно-масовій діяльності не квапиться, оскільки це суперечить підвалинам укладу життя села;

- вперше проаналізовано загальні детермінанти впливу змін у суспільстві на сільську молодь, зокрема, впливу аграрної реформи на її стан і орієнтації; доведено, що реформа погіршила процеси входження сільської молоді на ринок праці, набуття професійної (особливо вищої) освіти, негативно вплинула на матеріальне становище та соціальне самопочуття значної її частини;

- набули подальшого розвитку положення щодо основних напрямів державної політики стосовно сільської молоді і запропоновано рекомендації по її удосконаленню, зокрема, шляхом створення окремого блоку нормативно-правової бази політики стосовно сільської молоді, закладення в бюджетах цільових коштів для здійснення необхідного обсягу фінансування молодіжних програм за напрямами -- освіта та професійна підготовка; створення робочих місць, житлова програма; програма допомоги молодій сільській сім'ї як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях; формування адекватного ставлення молоді до села як місця проживання та роботи, до професій, пов'язаних із АПК та соціальною інфраструктурою села, до позитивного сприйняття кращих ціннісно-нормативних настанов сільського соціуму тощо; розробка системи тестування дієвості кожної з державних програм, соціологічний моніторинг ККД цих заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження в усіх складових має практичну спрямованість, його результати вже набули застосування в практичній діяльності центральних і регіональних органів влади України, господарських структур, педагогічних колективів навчальних закладів аграрного профілю. Узагальнені результати дослідження доцільно використовувати у практиці державного управління на рівні формування молодіжної політики стосовно сільської молоді, в діяльності регіональних управлінських структур, які опікуються АПК та молоддю, у навчальному процесі вищих навчальних закладів I - IV ступеню. В науково-дослідній сфері результати дисертаційного дослідження використовували, зокрема в науково-дослідних проектах Таврійського державного агротехнологічного університету (м. Мелітополь), Класичного приватного університету (м. Запоріжжя), Інституту соціології НАН України (м. Київ).

Матеріали дисертації стали основою для розробки авторських курсів, викладання яких відбувалося протягом 2001-2007 рр. на стаціонарному відділенні Таврійського державного агротехнологічного університету.

Матеріали роботи частково увійшли до державного видання “Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.)” / Авт. кол.: О.М. Балакірєва, В.І.Куценко, В.О.Чигрин та ін. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004.

Особистий внесок здобувача. Ідеї і положення, що представлені у наукових роботах, опублікованих із співавторами, розроблені В.О.Чигриним самостійно і не належать співавторам, разом з якими були опубліковані названі праці. У поданій докторській дисертації не використані матеріали та висновки кандидатської дисертації здобувача.

Апробація результатів дисертації. За період роботи над науковою проблемою автор брав участь у національних, міжнародних та регіональних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема „Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства” (Київ, 2002); „Соціальні процеси в Україні” (Київ, 2004); „Повышение эффективности сельскохозяйственного производства в условиях перевода на интенсивный путь развития” (Житомир, 1985); „Актуальные проблемы социальной психологи” (Кострома, 1986); „Человеческий фактор в аграрной политике КПСС на современном этапе” (Умань, 1987); „Социальные проблемы современного села” (Київ, 1988); „Научно-технический прогресс и проблемы социально- экономического развития Ферганской долины” (Андижан, 1989); „Социальные и экономические проблемы реформирования агропромышленного комплекса Украины” (Мелітополь, 1994); „Агропромышленная интеграция - важный фактор социального развития современного села” (Уфа, 1987); „Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Ялта, 2006), Молодіжна політика: проблеми і перспективи (Дрогобич, 2007) та ін.

Публікації. Результати роботи опубліковані у 2 одноосібних монографіях, 3 розділах колективних монографій, 16 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 17 у інших виданнях, тезах конференцій.

Структура роботи. Дисертаційною роботою є рукопис, який складається зі вступу, шести розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (436 найменувань). Обсяг дисертації - 497 с. ; 79 табл., 13 рис. , список використаних джерел займає 27 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, його мета та завдання, описано методики досліджень, фактуальну базу роботи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів.

У першому розділі „Сільська молодь як об?єкт соціологічної рефлексії (огляд джерел і наукової літератури)” розглянуто концепції, прийняті в сучасній соціології села й соціології молоді, сформульовано методологічні засади комплексного вивчення сільської молоді як динамічного елемента соціальної структури суспільства, так і відносно самостійного загону молоді, сформованого за поселенськими ознаками та становить важливу частину сільського соціуму.

Огляд літератури розпочато з характеристики праць із сільської проблематики, оскільки сільська молодь у перебігу життєвого самовизначення пов'язана із селом, що становить собою простір, де існує особливий соціум. Розуміння історичної місії села і соціокультурного змісту сільського соціуму, який своєю традиційністю різниться від інноваційного за характером соціуму міського, обумовило звертання автора до класичних творів різних часів - від праць античних мислителів, вітчизняних філософів дореволюційних часів - до праць пореволюційної доби, коли сільський соціум нагадував нинішнє село пострадянського періоду, зокрема, до робіт Я.Яковлєва, А.Говорова, О.Большакова, М.Росницького, М.Феноменова, А.Гайстера, А.Хрящевої.

Водночас із занепадом вітчизняної соціології повоєнного часу, на Заході, наприкінці 1950-х у 1960-ті роки окреслився ренесанс сільської соціології. При цьому автори дуже широко використовували „східний досвід”, викладений у працях П.Сорокіна, Ф.Знанецького та, звісно ж, О.Чаянова і його сподвижників. Саме тому аналізуються погляди класиків аграрної соціології - Т.Шаніна, Р.Редфілда, П.Стирлінга, Р. Дюмона, Б.Галенські, К. Добровольські, Дж.Скотта та ін.

В 70-і роки у СРСР склалися дві школи, представники яких розробляли методологію вивчення села. Йдеться про новосибірську (Т.Заславська, Р.Ривкіна) та московську школу (В.Старовєров, Ю.Арутюнян, П.Симуш). У працях представників цих шкіл, незважаючи на полеміку, проглядалися тенденції заміни заідеологізованих, спрощених уявлень про структуру сільського соціуму і, відповідно, селянства визнанням їхньої складності та „внутрішньої плинності”, спробами опису життєдіяльності сільського соціуму з подальшою побудовою його моделей.

Провал політики зживання „неперспективних” сіл спонукав у 80-і - 90-і роки учених до пошуку „ребер жорсткості” сільського соціуму, тобто рис, які, попри соціально-економічні колізії, допомагають зберігати його якісну визначеність. З огляду на це аналізувались праці українських дослідників проблем села - В.Тарасенка, І.Прибиткової, І.Прокопи, А.Шатохіна, І.Лукінова, О.Созінова, П.Саблука, Б.Головка та ін., які головну увагу звертали на ситуацію в аграрному секторі економіки й стан сільського соціуму після чергового повороту в поступі суспільства. У тому ж ключі тривали наукові пошуки в Росії, серед яких виділяються праці А.Петрикова, А.Возьмітеля, А.Карпова, В.Паціорковського, П.Великого та ін.

Підсумовуючи зміст робіт, виконаних на зламі XX-XXI століть, у тому числі робіт здобувача, слід виокремити ті моменти, що їх об'єднують.

Визнано, що колгоспно-радгоспна система гальмувала розвиток сільського господарства, стимулювала руйнацію сільського соціуму, перетворення селян на люмпенізований напівпролетаріат.

Спроби швидко реформувати систему відносин на селі зазнали поразки, а вольові заходи у цьому напрямі посилили соціальну та майнову неоднорідність сільського населення, поставили в нерівні умови селян у різних регіонах і поселеннях різного типу.

Ці заходи призвели до занепаду об'єктів соціальної інфраструктури села, внаслідок чого пришвидшилося скорочення населення, відплив частини молоді села до міста.

За результатами досліджень автори одностайні в думці про необхідність формування нових концептуальних і методологічних засад вивчення сільського соціуму та його складових.

В роботі також аналізуються позиції з проблем молоді таких вчених, як Г.Чередниченко, В.Шубкін, М.Тітма, Е.Саар, В.Лісовський, Г.Зборовський, Ф.Шерегі, С. Іконникова, Л.Рубіна, та ін. Фундаментальних праць, присвячених соціологічним аспектам проблем сільської молоді, майже не було. Виняток становлять роботи І.Левикіна, Б.Князєва, І.Слєпєнкова, В.Старовєрова.

Трансформаційні процеси не могли не стимулювати інтересу вчених до проблем молодої генерації. Вітчизняні вчені, серед яких В.Оссовський, В.Паніотто, Є. Суїменко, Є.Головаха, Л.Аза, А.Ручка, Л.Сохань, О.Якуба, С. Макеєв, І.Мартинюк, Н.Паніна, В.Пилипенко, О.Донченко, М. Чурилов та ін. визначили низку принципових положень, вартих виокремлення.

По перше, спадкоємність і взаємовпливовість між соціологією молоді та іншими соціологічними теоріями середнього рівня. По-друге, необхідність, за умов транзитивного суспільства, поєднання фундаментальних та прикладних досліджень. По-третє, прогнозування можливих моделей поведінки різних груп молоді за умов модифікації економічних та соціальних відносин.

Це засвідчує, що комплексний аналіз сільської молоді має велике значення для теоретичної та прикладної соціології і вимагає подальшого поглибленого розроблення. Тому й було здійснено пропоноване дослідження, що можна розглядати як парадигмальний напрям у вивченні сучасної молоді в суспільстві, що динамічно змінюється.

У другому розділі „Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження сільської молоді” проаналізовано підходи до визначення такого елемента соціальної структури суспільства, як сільська молодь. За підґрунтя методологічного підходу до вивчення сільської молоді обрано розгляд її ролі та місця в суспільстві з урахуванням взаємозв'язку предметно-практичних і ціннісно-нормативних відносин, характерних для транзитивного суспільства.

Крім того, об'єкт дослідження - сільська молодь - є багатоплановим за низкою першорядних ознак: демографічних, поселенських, за формами зайнятості, за належністю до різних загонів, груп і когорт (І.Мартинюк). До того ж, він перебуває не в абстрактному „суспільстві”, а в сільському соціумі. Отже, методологічно правильно буде враховувати необхідність розгляду об'єкта на різних структурних рівнях. Нарешті, сільська молодь - об'єкт динамічний, що змінюється у процесі трансформації суспільства, тобто набуває рис, які змінюють її соціальний портрет, і цю динаміку треба фіксувати.

Таким чином, виникає проблема вибору концептуального підходу до вивчення сільської молоді, який міг би забезпечити інтегрування необхідних для адекватного опису цього об'єкта знань. Ним є, на думку дисертанта, комплексний соціологічний аналіз. Доцільність вибору цього підходу зумовлена й тим, що сучасна соціологічна наука не дала цілісного динамічного уявлення про сільську молодь, як елемент соціальної структури суспільства, і як елемент сільського соціуму.

Вихідні тези обраного підходу формулюються так: зміст, характер і структура дослідження визначаються його об'єктом з усіма особливостями та зв'язками; об'єкт дослідження розглядається в єдності системи предметно-практичних та ціннісно-нормативних відносин; аналіз якісних характеристик об'єкта здійснюється з урахуванням їхньої динаміки під впливом змін у суспільстві; у комплексі з аналізом поняттєвого апарату й уточненням поняттєвих індикаторів здійснюється їх емпірична перевірка на базі матеріалу досліджень; комплексний соціологічний аналіз вимагає послідовної відповідності дослідження наступній методологічній схемі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як виходить із схеми, такий цілісний соціальний об'єкт, як сільська молодь, розглядається в комплексі головних групоутворювальних ознак, в єдності системи предметно-практичних та ціннісно-нормативних відносин у суспільстві, передбачає науковий аналіз у системі „теорія - емпіричний аналіз - теорія”.

Таке концептуальне бачення змісту й структури дослідження становить стрижень аналізу сільської молоді, сутність якого зводиться до такого: - стратегія наукового пошуку на підставі комплексного аналізу виходить із того, що вивчення будь-якого складноорганізованого явища здійснюється за умов взаємодії низки концептуальних підходів, підкріплених фактуальною базою; - він передбачає урахування ієрархічності досліджуваних проблем як з позицій об'єкта та предмета безпосереднього дослідження, так і з позицій ширшого наукового пошуку; - комплексний аналіз не може не враховувати того, що досліджуване в рамках однієї дисципліни явище водночас може бути предметом вивчення іншої дисципліни.

До методологічних умов, які б передували характеристиці сільської молоді як специфічного об'єкта дослідження, належать врахування стану і змісту стратифікованості суспільства, абстрагування від ознак, які не мають характеру й ваги соціального явища, цілісність вивчення об'єкта соціальних відносин, Ще одною умовою є застосування понять-індикаторів, зокрема, поняття місця певної групи в системі власності, поняття професії, статусу, ролі, престижу тощо. Характеризуючи будь-яку соціальну групу, слід брати до уваги три групи різноспрямованих, але діалектично взаємопов'язаних чинників: - на підставі яких відбувається залучення індивідів до певної групи; - на підставі яких формується їхня внутрішньогрупова диференціація; - що визначають структурну потребу суспільства в даній групі, її статус. При цьому неодмінною умовою є врахування рівня та критеріїв їхньої усталеності.

Суспільство, розвиваючись та змінюючись, утворює нові групи й спільноти й руйнує інші, але деякі з них у головному зберігають свою якісну визначеність. До них належать соціально-територіальні й соціально-демографічні утворення. Чим вище рівень природного (натурального), що відтворюється у певній соціальній групі, тим більше чинників, які сприяють залученню до неї індивідів. Аналогічним чином, чим усталенішими є структури, в яких функціонують певні групи, тим більше рівень впливу на них чинників, характерних для цих структур.

Зокрема молодь у кожному конкретному типі суспільства являє собою необхідний елемент постійного процесу зміни генерацій. Незалежно від характеру суспільства вона завжди була його особливою групою, яка мала низку ознак, характерних лише для неї, пов'язаних із процесами фізичного розвитку, соціалізації та професіоналізації. Характер і зміст перебігу цих процесів змінювалися разом зі змінами в суспільстві, але сутнісна тріада, що характеризує молодь як особливу групу суспільства, була, є і буде існувати.

Тут слід зробити кілька зауважень. Перше - це необхідність врахування усталених, природно сформованих чинників, які характеризують найзагальніші, соціально значущі риси, що поєднують індивідів у певне соціальне утворення. Друге - будь-яке соціальне утворення в процесі його функціонування зазнає впливу чинників, які визначають рівень неоднорідності його структури. До останніх належать: а) соціально-економічні процеси, які характеризуються зростанням динамізму впливу на внутрішню структуру соціальних утворень; б) геополітичні зрушення, які ведуть до зміни балансу соціальних утворень у суспільстві; в) поселенські структури, які з високою часткою сталості впливають на внутрішню побудову багатьох великих соціальних утворень.

Неповторність поселенських структур полягає в тому, що вони зберігають свою цілісність як складові будь-якого суспільства. Соціологічний аналіз певних соціальних утворень буде однобічним без урахування їхньої належності до соціально-територіального соціуму.

Аналізуючи сутність сільського соціуму, автор вважає, що стрижень його якісної визначеності полягає в переважанні природно-історичних чинників над соціально-економічними. Історія сільського соціуму своїм корінням сягає патріархальної землеробської громади, а сам він не може функціонувати без забезпечення єдності людини з природою. Йому притаманні такі риси, як специфічний соціальний тип селянина, зумовлений природним циклом сільськогосподарського виробництва й циклічністю сільського життя; загальна залежність від умов клімату та ґрунтів; потреба у веденні підсобного господарства; безпосередність і неформальний характер відносин у виробничому процесі і за його межами; специфічний характер ментальності, етики, моралі. Також характерною рисою сільського соціуму є його переважна традиційність.

Дослідження доводять, що „урбанізаційні” підходи до села, сільського соціуму та процесів, що в ньому відбуваються, не спрацьовують навіть на „ринковому” ґрунті.

Таким чином, саме врахування особливостей сільського соціуму стає передумовою вивчення сільської молоді. Сільська молодь водночас є частиною сільського соціуму й частиною молоді суспільства. Отже, її вивчення можливе лише на міждисциплінарному рівні, перш за все, на стику таких теорій середнього рівня, як соціологія села й соціологія молоді.

Виходячи з багатовимірності категорії „молодь”, слід наголосити, що її вивчення в соціологічному аспекті потребує багаторівневих підходів. При цьому узагальнені соціологічні характеристики мають, на думку автора, ґрунтуватися на спеціальних соціологічних концепціях, які осібно розглядають окремі загони молоді. Одним із них є сільська молодь, вивчення якої тривалий час було позбавлене системного характеру, не враховувало низки іманентно властивих їй ознак, не охоплювало належною мірою представників її головних груп і вікових когорт, в яких по-різному відбуваються процеси соціалізації та професіоналізації.

Відзначаючись низкою спільних ознак та рис, притаманних молоді в цілому, сільська молодь має чимало особливостей, що дає підстави виокремити її як великий самостійний загін молоді. Ознаками, що надають цій групі якісної визначеності, зокрема, є: а) належність до сталої поселенської структури сільського типу, до сільського соціуму, які створюють умови формування специфічного способу життя; б) участь, безпосередня або потенційна, в особливому різновиді діяльності, який визначається як „сільськогосподарське виробництво”; в) включенiсть до економічних відносин, характерних для аграрного сектору економіки; г) особливості процесів соціалізації та професіоналізації, і набуття відповідного соціального статусу, д) засвоєння сільської культури та селянської моралі.

Особливість підходу до комплексного вивчення сільської молоді полягає в тому, що остання розглядається невіддільно від умов, у яких вона, власне, виникає, набуває якісної визначеності. Йдеться про такі поняття, як село, сільське суспільство, сільський соціум, сільська громада, сільська спільнота, сільське середовище.

Формуючи концептуальну модель вивчення сільської молоді в контексті соціологічного знання, до поняттєвих індикаторів, що характеризують загальні й часткові характеристики об'єкта і предмета дослідження, слід відносити: індикатори, що характеризують особливості соціально-демографічної групи „сільська молодь”, індикатори, що характеризують переважно зовнішні (за словами Р.Ривкіної - глобальні) чинники впливу на процес формування та самоідентифікації сільської молоді, індикатори, що характеризують переважно внутрішні (локальні) чинники впливу на цей процес, індикатори, що характеризують об'єкт дослідження - сільську молодь.

Об'єднуючи в єдину структуру індикатори, що характеризують об'єкт дослідження, тобто сільську молодь, їх можна подати у вигляді двох груп чинників, одна з яких є інтеграційною, тобто такою, що надає сільській молоді якісної певності, а друга - такою, що її диференціює.

Зрештою, з урахуванням структури цих індикаторів (базові, глобальні, локальні, орієнтаційні, об'єктні), й формується концептуальна модель комплексного аналізу сільської молоді, яка поєднує у собі реалізацію покрокового аналізу головних рис об'єкту дослідження, які надають йому якісної визначеності, або розглядається в контексті її загонів, груп чи вікових когорт. Запропонована концептуальна модель комплексного соціологічного аналізу сільської молоді, могла б стати базовою для виокремлення цього напряму соціології молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

В роботі наводяться кількісні та якісні характеристики різних груп сільської молоді. Так, характеризуючи її частину, зайняту у виробництві, слід визначити її стратифікованість через належність до різних соціально-професійних верств сільського населення та зайнятість у виробничій і невиробничій сферах різних поселенських утворень. Представники сільської молоді репрезентовані в усіх соціально-професійних групах виробничої сфери села, але це представництво, по-перше, неоднорідне за кількістю, професійною та освітньою структурою. Професійна стратифікованість працюючої молоді зумовлює й її соціально-економічну стратифікованість, й відмінності у способі життя. Загальною ж тенденцією є її зсув у бік частини населення з низьким соціальним статусом. Її соціально-професійний склад не є однорідним й у територіальному плані. Це зумовлене як відмінностями демографічної ситуації, так і соціально-економічними та соціокультурними відмінностями регіонів України. Демографічна, освітня та професійна структури сільської молоді значною мірою залежать від системи розселення і типології сільських поселень.

Осібно в середовищі сільської молоді стоїть група учнів та студентів - вихідців із села, які саме з ним пов'язують свою майбутню трудову діяльність та життя. У дослідженні виокремлено чотири підгрупи учнівської молоді - старшокласники загальноосвітніх шкіл, учні професійно-технічних закладів аграрного профілю (ПТНЗ), студенти технікумів і коледжів, а також вищих навчальних закладів, які готують фахівців для сільського господарства.

В роботі наголошено, що соціальний статус сільських старшокласників є невизначеним, ціннісні та соціально-професійні орієнтації здебільшого не сформовані, а поселенські орієнтації неоднозначні; високий рівень формування суто професійних орієнтацій є спільним для учнів сільських професійно-технічних закладів і студентів технікумів та коледжів за недостатнього рівня соціалізації, а розмежовує їх перспектива різного соціального статусу, розуміння якого у них не сформоване; студенти вищих навчальних закладів, майбутні фахівці агровиробництва в минулому були потенційною елітою села, хоч сьогодні таке твердження суперечило б реальності. Втім, нові умови вступу до ВНЗ, а також атрибут вищої освіти дає їм підстави покладати надії на набуття більш високого соціального статусу.

Особливою групою сільської молоді є працівники невиробничої сфери села - лікарі, педагоги, працівники культури тощо. Частка осіб, зайнятих у цій сфері, досить мала у загальній масі населення, молодь у цій групі не становить постійної більшості, рівень підготовки майже половини молодих працівників невиробничої сфери села не відповідає вимогам часу, нарешті, регіонально об'єкти цієї сфери розміщені в Україні нерівномірно. Низьким є й рівень їхньої заробітної платні, оскільки умови фінансування освіти, охорони здоров'я, культури нестабільні.

В роботі схарактеризовані інші (передусім статусно-рольові) особливості цієї групи. Окремо розглянуто характеристики особливостей вікових когорт сільської молоді.

У третьому розділі роботи „Ціннісні та соціально-професійні орієнтації сільської молоді” здійснено аналіз місця та ролі ціннісних орієнтацій в процесі життєвого самовизначення сільської молоді, характеризуються вплив на них соціальних інституцій та динаміка їхнього формування за сучасних умов.

Складність пошуку сільською молоддю свого місця в світі полягає в тому, що, по-перше, молода особа не має такого життєвого досвіду, який би вможливлював реальне оцінювання своїх можливостей і домагань, а, по-друге, у процесі становлення необхідних для її самовизначення соціально значимих характеристик на неї впливають чинники, котрі часто діють у протилежних напрямах.

У дисертації здійснено спробу визначення системи ціннісних орієнтацій сільської молоді, у якій автор виходив з таких принципових моментів: по-перше, її соціально-професійні та поселенські орієнтації формуються тільки через систему ціннісних орієнтацій; по-друге, внаслідок обмеженості власного професійного й соціального досвіду, розмитості стартових уявлень про мету та сенс життя ціннісні орієнтації більшості сільської молоді, особливо її молодших вікових когорт, мають загальний характер; по-третє, вихідним пунктом формування її ціннісних орієнтацій є діалектична суперечність між особистісними ідеалами та реальним соціальним досвідом, який реалізується через особливості сільського способу життя; по-четверте, система ціннісних орієнтацій сільської молоді має тенденцію до трансформації під впливом соціальних переміщень різних її верств; по-п'яте, для сільської молоді характерною є конфліктність між наявною системою ціннісних орієнтацій та умовами їх реалізації на практиці.

На цій підставі доведена необхідність комбінованого підходу до типологізації системи ціннісних орієнтацій сільської молоді. Аналіз операційного та посферного аспектів їх формування дає підставу стверджувати, що наявні моделі систем ціннісних та соціально-професійних орієнтацій молоді не повною мірою відтворюють ці системи стосовно молоді сільської. Так, в ієрархії ціннісних орієнтацій сільської молоді традиційні темпоральні орієнтації посідають вагоміше місце, ніж у молоді міської. До того ж, зафіксований дослідженнями „інструментальний підхід” до цінностей праці саме сільської молоді слід пояснювати особливостями цієї сфери життя сільського соціуму. Сьогодні за умов села праця, без жодних „високих” вимог до неї, є просто умовою виживання.

Вплив суспільства на обрання професії сільською молоддю здійснюється як безпосередньо, так і опосередковано. Безпосередній вплив полягає в дієвості державної системи профорієнтації, працевлаштування, системи маніфестації потреби народного господарства в кадрах різного профілю та рівня кваліфікації. Опосередкований вплив справляє реальна ситуація на ринку робочої сили, а також створення стартових умов, необхідних для свідомого вибору молоддю професійного шляху.

В сільській місцевості молодь раніше починає виходити на ринок праці, оскільки має обмеження доступу до навчальних закладів. Сільська молодь, яка хоче здобути освіту, мусить мігрувати до міст. 0бмеженість доступу до спеціальної освіти зумовлює в подальшому нижчу конкурентоспроможність сільської робочої сили.

Загальноосвітня школа сьогодні практично не виконує соціальної функції - забезпечення процесу ранньої професійної орієнтації учнів. Слідом за нею функцію раннього професійного орієнтування поступово втрачає й сім'я. Дослідження свідчать, що від генерації до генерації ця об'єктивно необхідна функція сім'ї поступово знецінюється. Натомість існує тісний зв'язок між формуванням соціально-професійних планів молоді в часовому континуумі та її професійно-кваліфікаційним статусом. Встановлено, що чим раніше формуються такі плани, тим вищою є кваліфікація молодих працівників. При цьому школа найбільше впливає на тих, хто орієнтується на здобуття вищої (ІІ-ІV ст.) освіти, ніж на тих, хто обирає професії фізичної праці. Впливає час вибору професії також на рівень задоволеності нею в майбутньому, а також на професійно-трудову рухливість робітників.

Наведені дані дають підстави для висновків щодо необхідності коригувань соціально-професійних орієнтацій молодшої вікової когорти сільської молоді, а також щодо переоцінювання деяких цінностей у старшій віковій когорті у сьогоднішніх умовах.

По-перше, корекцій потребують ті аспекти вибору професії, які зазнали тиску змін у суспільстві в цілому. Натомість середовищні аспекти залишаються майже незмінними, „цементуючи” суто професійні домагання молоді ціннісними чинниками, притаманними сільському соціуму. По-друге, важливим є те, що оцінка сільською молоддю реальних можливостей обраної професії нижча, ніж параметри вимог до „професії взагалі”.

Дослідження виявили особливості в орієнтаціях, притаманні різним верствам сільської молоді. Сьогодні до них можна віднести: а) орієнтації на соціальну корисність професії, характерні насамперед для випускників сільських шкіл, учнів технікумів та коледжів; б) орієнтації на значущість змісту професії, пік яких припадає на студентів ВНЗ; в) орієнтації на „інструментальні” можливості професії, на які сподіваються насамперед учні сільськогосподарських ПТНЗ та працююча сільська молодь.

На підставі досліджень подані прогнози щодо подальшої корекції професійних орієнтацій студентів аграрних ВНЗ різних ступіней, учнів сільських ПТНЗ. Так, за умов збереження соціально-економічної нестабільності, орієнтація на „інструментальні” можливості обраної професії може стати провідною. В роботі наводяться рекомендації, впровадження яких сприяло б стабілізації в цій сфері.

У четвертому розділі ”Соціальні переміщення та поселенська мобільність сільської молоді” розглянуто зміст і напрями соціальної мобільності і соціальних переміщень сільської молоді.

Доведена доцільність застосування саме до такого об'єкта, як сільська молодь таких понять, як поселенські орієнтації, поселенська мобільність, поселенські переміщення, оскільки стосовно неї обов'язково виникає питання про певні пріоритети міського або сільського типів життя. Слід усвідомлювати, що поселенські переміщення стають за сучасних умов хіба що не основними орієнтирами значної частини сільської молоді у втіленні планів щодо реалізації цілей життєвого самовизначення.

Сьогодні можна стверджувати, що за умов формування ринкової економіки об'єктивно зростають соціально-економічні „ножиці” у стартових можливостях сільської молоді. Процес розшарування населення не може не заторкувати соціально-професійних структур різних за типом сільськогосподарських підприємств. За своїм кількісним складом вони суттєво відрізняються від підприємств міста, до того ж, низка особливостей, притаманна колективам таких підприємств, робить соціально-психологічну складову наслідків розшарування виразнішою.

Таким чином, створюються не лише соціально-економічні основи та конфліктні наслідки нерівності стартових умов різних верств сільської молоді, але й визріває внутрішній конфлікт її планів життєвого самовизначення і реальних можливостей їхнього втілення.

Дослідження доводять, що попри відмінності в оцінках якостей обраної професії, випускники загальноосвітніх шкіл у більшості зорієнтовані на продовження освіти. До причин цього необхідно віднести бажання перейти від невизначеного становища в суспільстві до більш-менш престижної групи.

При цьому неабияку роль відіграє рівень освіти батьків випускників сільських шкіл. Серед респондентів, батьки яких мали неповну та повну середню освіту, домінує тенденція здобуття освіти, за рівнем найближчої до рівня освіти батька. Приблизно однакова, невелика кількість дітей із сімей, де батьки мали неповну середню освіту або закінчили ПТУ, переміщується в групу осіб із вищою освітою. Для дітей, батьки яких здобули середню спеціальну освіту, характерною є тенденція переважно висхідної соціальної мобільності. Але попри це останнім часом фіксуються деякі негативні тенденції.

Так, серед молодшої вікової когорти сільської молоді спостерігається зростання частки осіб із початковою або базовою середньою освітою, що, зводить нанівець її плани на продовження освіти, і як наслідок, подальшого просування. Крім того, матеріальне розшарування сільського населення скорочує можливості значних верств сільської молоді щодо продовження освіти. Руйнування мережі сільських поселень, яке супроводжується закриттям шкіл, ставить у нерівні умови випускників сільських шкіл різних регіонів та різних типів сільських поселень.

Дослідження також дають змогу простежити залежність між ставленням молоді до рівня освіти батьків та їхній професій. Значна частина випускників шкіл критично ставиться до професій своїх батьків, і насамперед матерів. Це породжує бажання в будь-який спосіб, насамперед шляхом продовження освіти, перейти до інших професійних груп. Якщо ж ураховувати супровідні негативні соціально-економічні чинники, які діють на селі, то навряд чи сьогодні доречно вести мову про реальні перспективи збалансованого розвитку соціально-професійної структури господарств через поповнення „нижньої” її частини за рахунок молоді. На соціальні переміщення сільської молоді суттєво впливає також соціально-професійний статус батьків, який визначає її подальше соціально-професійне просування. Так, серед студентів ВНЗ аграрного профілю дітей керівників господарств майже в 4, а дітей спеціалістів - у 7,5 разів більше, ніж серед учнів профтехучилищ. Увиразнюється тенденція прагнення переходу до вищих статусних груп дітей працівників фізичної праці. Щоправда, тут ідеться переважно про дітей осіб, які займаються механізованою працею, фізичною працею індустріального характеру, що дає шанс заснувати фермерське господарство або технопарк.

В роботі деталізовано характеристики міжгенераційних переміщень сільської молоді з числа дітей представників малокваліфікованої праці, дітей осіб кваліфікованої фізичної праці, дітей працівників розумової праці, зайнятих на селі.

Суперечливим є вплив на соціальну мобільність сільської молоді тих змін, які відбуваються за умов переходу сільськогосподарського виробництва на ринкову основу. Мова, зокрема, йде про фермерство. Незважаючи на зовнішню привабливість, для більшості сільської молоді залишаються незрозумілими соціальний статус, реальний та потенційний престиж фермерської праці.

За відсутності позитивних компенсаторних чинників, які б стимулювали прив'язку планів життєвого самовизначення молоді до села, значні сподівання вона покладає на зміну місця помешкання у вигляді переїзду до міста.

Для України проблема міграції сільської молоді до міст стоїть дуже гостро. Слід зазначити, що її порушували вітчизняні науковці, зокрема, І.Прибиткова, О.Шульга, І.Прокопа, А.Шатохін, О.Яременко, О.Балакірєва, та ін. Але майже не розробленим лишався такий аспект як зв'язок міграційних процесів із поселенськими орієнтаціями сільської молоді. Узагалі сама постановка цього питання за радянських часів суперечила ідеї подолання істотних розбіжностей між містом і селом. Але дослідження, здійснені дисертантом у 80- ті роки, доводили, що її плани щодо життєвого самовизначення, як правило, включали „поселенський елемент”, без урахування якого їх втілення було б неможливим.

Останні дослідження підтвердили сталість тенденцій, притаманних сільській молоді у поселенському сегменті її життєвих планів. Так, у різних за віком, рівнем освіти й регіональною належністю груп респондентів зберігаються розбіжності в оцінюванні переваг міста або села як місця проживання та роботи. Все це не може не стимулювати процеси міграцій сільської молоді, типи, характер і напрями якої докладно розглядаються в роботі. Дисертант стверджує, що: як частина населення села, сільська молодь є об'єктивно включеною в систему соціальних переміщень, обмежених соціально-економічними та територіальними особливостями виробництва та соціальної інфраструктури. Вихід за їх межі стає можливим лише за умов територіальних або поселенських переміщень. Будучи залученими до системи сільського способу життя, молоді селяни формують комплекс суб'єктивних уявлень про переваги або недоліки сільського та міського способів життя і на цій підставі - свої поселенські орієнтації. Нарешті, чим більш незбалансовані між собою відносини міста й села, тим більшою є небезпека нерегульованих міграційних процесів, які містять насамперед поселенські пересування сільської молоді. До чинників, що зумовлюють цей процес, слід віднести: а) несприятливу демографічну ситуацію в країні під впливом соціально-економічних процесів, що зумовили розбалансування системи „село-місто”; б) незадовільні умови праці в землеробстві й тваринництві, низький рівень заробітної платні більшості категорій працівників села, особливо молоді; в) недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури села; г) незадовільну профорієнтаційну роботу в сільських школах, відсутність зв'язків керівництва шкіл та господарств з питань формування резерву трудових ресурсів; д) незбалансованість системи підготовки кадрів масових професій для села за регіонами та спеціальностями; е) відсутність умов для підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників масових професій; є) невідповідність потреби в спеціалістах з вищою та середньою спеціальною освітою з окремих спеціальностей обсягу їх випуску навчальними закладами, вади у працевлаштуванні молодих спеціалістів відповідно до рівня кваліфікації; ж) стихійність у формуванні поселенських орієнтацій частини сільської молоді, що призводить до гіпертрофованих уявлень про переваги міста. Усе це в сукупності вможливлює прогнозування продовження цього процесу, тим паче, що на це накладають відбиток політичні й соціально-економічні процеси, що тривають у сучасному українському суспільстві.