Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 316.77+070.486: 37.035.6+261.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Тижневик «Освіта» як чинник християнського виховання молоді: соціально-комунікаційний аспект (1992-2005 рр.)

27.00.01 -- теорія та історія соціальних комунікацій

Перехейда Валентин Вікторович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі реклами та зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор Іванов Валерій Феліксович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики завідувач кафедри реклами та зв'язків з громадськістю

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Тимошик Микола Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут журналістики завідувач кафедри видавничої справи та редагування

кандидат філологічних наук, Кулішенко Людмила Анатоліївна, Українська академія банківської справи Національного банку України в м. Суми, кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

Захист відбудеться «17» червня 2009 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26001.34 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: вул. Мельникова, 36/1, м. Київ.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01107, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано «17» травня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук В.В. Корнєєв

Загальна характеристика роботи

Проблема християнської духовності на сучасному етапі розвитку українського суспільства є актуальною: від неї залежить моральний, етичний, культурний, освітній рівень народу. А підґрунтя духовності -- національне виховання, що історично склалося і максимально враховує ментальні риси народу.

У молодіжному середовищі нині існує чимало негативних явищ (алкоголізм, наркоманія, втрата мети життя та ін.). Їх подолання можливе шляхом формування протилежних -- високоморальних християнських цінностей у свідомості молодої людини.

Актуальність теми. Медіатизація проникла нині і в духовну сферу буття (хоча журналісти й не завжди демонструють належну міру відповідальності перед суспільством, транслюючи повідомлення сумнівного ідейного змісту).

Огляд ринку преси виявляє видання, які переймаються цією проблематикою. Перший їх масив -- газети і журнали, безпосередньо належні Українській православній церкві (УПЦ) Московського патріархату, Українській православній церкві (УПЦ) Київського патріархату, Українській автокефальній православній церкві: «Православна газета», «Троїцький вісник», «Голос Православ'я», «Християнська Україна», «Лоза виноградна», «Наша віра», «Рідна Церква» та ін. Це -- позитивна ознака формування новітньої духовної парадигми нації. Періодичні видання православної церкви на інформаційному ринку України представлені недостатньо, що є результатом недосконалого інформаційно-рекламного функціонування церковних органів.

Другий масив преси, через яку читач здебільшого отримує інформацію про діяльність церкви, настанови щодо виховання молоді на засадах християнської етики,-- світські видання, зокрема педагогічні газети і журнали. Найбільш помітними з-поміж них є: газета «Освіта», журнал «Відкритий урок: розробки, технології, досвід» (видавництво «Плеяда»), часопис «Управління освітою», газети «Соціальний педагог», «Позашкілля», «Школа», «Сучасна школа» (видавництво «Шкільний Світ»), газети «Освіта України», «Педагогічна газета» (видавництво «Педагогічна преса»). Таким чином, ринок психолого-педагогічної та методично-педагогічної преси досить насичений.

У процесах духовного відродження українців велику роль відіграє орган Міністерства освіти та науки, профспілок працівників освіти, товариства Григорія Ващенка «Освіта», що послідовно розроблює теми релігійного виховання, християнських цінностей. Його цільова аудиторія -- вчителі та викладачі, а їхнє завдання -- виховати справжню національно свідому, високоморальну особистість. Виконанню цього завдання сприяє їх спеціалізована газета.

Попри очевидну актуальність предметних студій видання, тижневик «Освіта» наразі не потрапляв у коло обсервації науковців -- дисертація, таким чином, покликана закрити цю лакуну в теорії соціальних комунікацій та журналістикознавстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертація органічно пов'язана з комплексною науковою темою № 6 БС 045-01 -- «Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти», в межах якої досліджується вплив ЗМІ на формування християнських цінностей молоді.

Мета роботи -- дослідити тижневик «Освіта» як чинник християнського виховання молоді, здійснюючи комплексний аналіз ідейно-тематичного змісту видання, його рубрикації та жанристики, мовностилістичних особливостей, значення видання в комунікаційному освітянському середовищі.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати стан розробки досліджуваної проблеми в науці -- передовсім у теорії комунікації, журналістикознавстві, педагогіці;

- з-поміж публікацій газети за 1992-2005 рр. обсервувати ті, що стосуються теми релігії та християнського виховання молоді; із здобутого матеріалу укласти тематичний бібліографічний покажчик;

- вивчити систему повідомлень тижневика «Освіта» про християнські цінності як ідейно-тематичну парадигму;

- дослідити жанрові форми публікацій на релігійні теми у зв'язку з особливостями читацького сприйняття;

- проаналізувати рубрикацію та ідіостиль «Освіти» в ракурсі когнітивного зусилля читача;

- осмислити інформаційні горизонти автури видання;

- на підставі теорії переконання дати оцінку успішності «Освіти» у християнському вихованні молоді.

Об'єкт дисертаційного дослідження -- педагогічний тижневик «Освіта».

Предметом дослідження став виховний потенціал газети «Освіта», зреалізований через публікації, що належать найвищим духовним особам, ученим, педагогам. Проблематика, генерика, стилістичні, дискурсивні особливості видання в дисертації вивчаються у соціально-комунікаційному аспекті.

Джерельна база дисертації. У дисертації використані як практичні (статті з газети «Освіта» за 1992-2005 рр. -- 185 позицій в укладеному бібліографічному покажчику), так і теоретичні джерела (наукові праці). Вибір джерел для дисертаційного дослідження обґрунтований їх тематичною дотичністю до проблем релігії, християнського виховання молоді.

Хронологічні межі дослідження зумовлені тим, що 1992-2005 рр. -- це, по-перше, період активного становлення незалежності України, позначений кардинальними політико-економічними, соціальними, культурними, суспільно-психологічними змінами у державі. По-друге, це час переосмислення ролі та значення засобів масової інформації, в тому числі освітянської преси, в суспільній комунікації. На цей хронологічний відтинок припадає ствердження тижневика «Освіта» як видання, що послідовно розроблює тему християнського виховання молоді в контексті проблематики національної духовності.

Методологічна основа праці. Мета і завдання дисертаційної роботи зумовлюють комплексний підхід до обрання методів дослідження.

Основними з них є: метод концептуального аналізу, дискурс-аналізу, поєднання системного та структурного підходів до аналізу порушеної проблеми; сукупність дедуктивного та індуктивного методів пізнання, статистичний метод. У ході збору та обробки емпіричних даних ми вдалися до методу інтерв'ю. Для вивчення ефективності впливу ЗМК ми скористалися методами порівняння та узагальнення.

У процесі реалізації завдань дослідження застосовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, класифікація), логічний метод, метод відбору фактів, статистичні методи.

Ступінь наукового опрацювання. Роль тижневика «Освіта» в християнському вихованні молоді досі не узагальнювалася в жодних наукових студіях. Тож дисертант міг взорувати лише на праці, дотичні до обраної теми.

Так, про історично сформовані й ментально закріплені відмінності у сприйнятті православ'я в Україні та Росії, значення християнства в системі національної культури писали І. Власовський , І. Огієнко, С. Русова та ін. Нові підходи до вивчення релігії, сучасних процесів і тенденцій в релігійно-церковному житті України нині демонструють В. Бондаренко, С. Головащенко, В. Єленський, А. Колодний, М. Рибачук, О. Уткін. М. Тимошик, фундатор видавничого проекту «Запізніле вороття», на прикладі життя І. Огієнка (Іларіона) виховує у молодого покоління почуття патріотизму, шану до рідної мови, терпимість.

Активних дописувачів «Освіти» Є. Сверстюка, М. Мариновича, А. Погрібного, Д. Степовика, М. Стельмаховича, І. Ісіченка варто вважати засновниками сучасних методів виховання, зокрема християнського. Вони ініціювали введення у навчальних закладах релігії і християнської етики, розробили у загальних рисах програми з цих дисциплін.

Нами опрацьовані праці А. Бойко, Л. Вежель, М. Веркальця, В. Іванова, В. Карпенка, В. Корнєєва, Л. Кулішенко, Н. Непийводи, В. Різуна, М. Романюка, Т. Старченко, Л. Чечель та інших учених, що досліджували релігійну пресу, її вплив на читацьку аудиторію, визначали журналістикознавчі та соціо-комунікаційні підходи до тексту на релігійну тему.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

- уперше в теорії соціальних комунікацій тижневик «Освіта» досліджений як дискурсивне явище, зокрема з'ясований його вплив на релігійне виховання молоді;

- цілісно проаналізовані ідейно-тематичні засади тижневика «Освіта», його основні концепції актуальних суспільних питань;

- релігійна проблематика розглянута як комунікаційний фокус видання;

- з огляду на релігійну тематику відповідних матеріалів, вивчена жанрова палітра видання;

- проаналізована ефективність рубрикації видання як його змістової структури ;

- упорядковано бібліографічний покажчик публікацій «Освіти»(1992-2005 рр.) на теми християнського виховання.

Практичне значення дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися у курсах, спецкурсах, спецсемінарах: «Журналістська майстерність», «Публіцистика», «Журналістський фах», «Знаменитості УАПЦ: дійсність і трагедія», «УГКЦ як заслін проти тотальної русифікації», «Й. Сліпий -- велет нескореної Церкви», «Протопресвітер Гавриїл Костельник».

Результати дослідження, зокрема бібліографічний покажчик публікацій газети, можуть використовувати в своїй практичній діяльності журналістикознавці, педагоги, психологи-вихователі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення роботи, виконано здобувачем самостійно.

Апробацію результатів дослідження здійснено на міжнародних науково-практичних конференціях: Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Роль християнства у вихованні національної еліти: досвід і перспективи» (Київ, 2000); Духовної академії Київського патріархату «Християнська етика -- домінанта української освіти та виховання» (Київ, 2002); Інституту вдосконалення вчителів «Національна освіта: провідні тенденції та перспективи»(Чернігів, 2004); Київського міського педагогічного університету ім. Бориса Грінченка «Національна освіта: провідні тенденції та перспективи» (Київ, 2004); Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича «Українське письменство Буковини в загальноукраїнському літературному контексті» (Чернівці, 2007); Київського міжнародного університету «Україна в євроінтеграційних процесах» (К., 2007); на міжвузівській науково-практичній конференції Київського інституту соціальних та культурних зв'язків ім. Святої княгині Ольги «Традиції родинного виховання в Україні та сучасність» (Київ, 2004).

Рукопис дисертації, основні положення й результати обговорено на засіданні кафедри реклами й зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Усі структурні частини дисертації забезпечені публікаціями, загальним обсягом три друковані аркуші. За темою дисертації опубліковано 7 наукових статей у фахових виданнях ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (249 позицій) і трьох додатків. Загальний обсяг дослідження -- 214 сторінок, із них -- 171 сторінка наукового тексту.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність, зв'язок роботи із науковими темами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (де виконана дисертація), визначається мета і завдання дослідження, предмет та об'єкт наукового пошуку, називаються обрані методи дослідження, розкривається наукова новизна, практичне значення одержаних результатів і висновків, відзначається особистий внесок здобувача, апробація результатів наукового пошуку на наукових конференціях, подається список опублікованих праць.

Актуальність дисертації зумовлена необхідністю осмислити роль органу Міністерства освіти та науки, профспілок працівників освіти, товариства Григорія Ващенка «Освіта», що послідовно розроблює теми релігійного виховання, християнських цінностей і має великий резонанс у своєї цільової аудиторії -- вчителів та викладачів. Однак досі тижневик «Освіта» не потрапляв у коло обсервації науковців.

У розділі І. Теоретичні засади дослідження медіавпливу тижневика «Освіта» зроблений огляд наукових праць, пояснені головні теоретичні поняття роботи: маніпулятивний та неманіпулятивний впливи, ефект переконання, патогенний текст і нормалізуючий текст, газетний дискурс, інтертекстуальність газетного тексту, соціальна відповідальність та етичні норми журналіста та ін. Також з'ясовується внесок учених, які розроблювали теорію впливу мас-медіа, дослідників інших спеціалізацій (педагогів, релігієзнавців, культурологів, лінгвістів), чиї праці дотичні до обраного в дисертації предмета. Розділ складається з трьох підрозділів і висновків.

Підрозділ 1.1. Релігійне виховання як складова культури суспільства. Дослідження друкованого видання в ракурсі його виховного значення для читацьких кіл спирається на праці передовсім із теорії масової комунікації, зокрема проблеми медіавпливу, журналістикознавства, теорії редагування, а також лінгвістики, релігієзнавства, педагогіки, культурології, етики.

В Україні наявна багатовікова традиція формування духовності людини під впливом християнського віровчення. Проте ця традиція історично мала розриви (радянський період), що негативно позначилося на моральному здоров'ї нації. Роль християнства в розбудові держави, в культурі, шкільництві осмислювали українські вчені минулого та сучасності: А. Бойко, В. Бондаренко, Г. Ващенко, М. Веркалець, К. Крайній, І. Огієнко, М. Рибачук, Д. Степовик, М. Тимошик, А. Колодний та ін.

Підрозділ 1.2. Становлення особистості та медіавпливи. Великий внесок у розвиток теорії медіавпливу зробили: із зарубіжних учених -- Б. Берельсон, С. Болл-Рокеш, Дж. Брайант, X. Годе, Дж. Грубе, Г. Донох'ю, Д. Кац, Дж. Качіоппо, Дж. Клаппер, Е. Купер, П. Лазарсфельд, Г. Ласвелл, M. Маккомбс, М. Маклюен, У. Макфі, Е. Ноелл-Нойманн, К. Олієн, Р. Петті, М. Рокеш, У. Северин, Дж. Танкард, П. Тіченор, С. Томпсон, М. де Флер, К. Ховленд, Д. Шоу, а з-поміж вітчизняних -- О. Зернецька, В. Іванов, С. Квіт, О. Мелещенко, А. Москаленко, Б. Потятиник, Г. Почепцов, В. Різун, А. Чічановський, В. Шкляр та інші учені.

Головною теоретичною базою дисертаційного дослідження є теорія переконання. Цей різновид медіавпливу вивчає процес формування і зміни установок споживачів медіаінформації, а також трансформацію їх поведінки під впливом установок, що змінюються.

Дискурс видань, що висвітлюють проблеми християнського виховання в умовах незалежної України, вивчали вітчизняні науковці А. Бойко, Г. Ващенко, М. Галушко, М. Грушевський, І. Дзюба, В. Єленський, В. Лизанчук, І. Михайлин, А. Погрібний, М. Романюк, Є. Сверстюк, М. Стельмахович, Д. Степовик, М. Тимошик.

Серед упливів на аудиторію, що чинять ЗМК, потрібно розрізняти маніпулятивний і неманіпулятивний впливи. Вони відрізняються редакційними цілями і прийомами, моделями комунікативного зв'язку між редакцією та реципієнтом (суб'єктно-об'єктні та суб'єктно-суб'єктні стосунки).

Медіатексти поділяються на патогенні та нормалізуючі (за Б. Потятиником та М. Лозинським), з огляду на їх смислове наповнення.

В інформації, яку поширює ЗМК, відбиваються його світоглядні концепти (М. Маклюен: «Медіум -- це послання»).

Дискурсивні особливості текстів ЗМК можна з'ясувати, дослідивши трактування ним аспектів суспільної практики певної соціальної групи, зв'язку медіатекстів з інформаційними потоками в суспільстві (інтертекстуальних пластів публікацій), потенціалу ЗМК утверджувати певні моделі поведінки, системи цінностей.

Для газетного дискурсу характерні розрив у просторі й часі автора та читача; перебування в стихії писемної мови, унормованість висловлювань, широкий словниковий запас; колективна праця журналістів і редакторів над публікацією; певна невідповідність між інтересами читача та інтересами тих соціальних інституцій, які стоять за газетою; порівняно з телебаченням та радіо, менша оперативність у передачі інформації та можливість подавати глибші оцінки результатів подій і прогнозувати їх перспективу та ін.

Вибір духовних орієнтирів, що висуває певний ЗМК, корелює з дотриманням ним етичних засад журналістської діяльності, професійних стандартів. Етичність та моральність -- невід'ємні складові поняття «якісна журналістика».

Підрозділ 1.3. Українська преса православної церкви та релігійна тематика в педагогічній пресі: загальний огляд. Тема християнського виховання в пресі є центральною в релігійних виданнях: «Голос Православ'я», «Православний вісник», «Християнська Україна», «Лоза виноградна» (Українська православна церква Київського патріархату); «Православна газета», «Православный собеседник», «Спасите наши души», «Троїцький вісник» (Українська православна церква Московського патріархату); «Православний вісник», «Рідна Церква», «Наша віра» (Українська автокефальна православна церква).

Темі християнського виховання приділяють увагу такі світські видання, як газети «День», «Дзеркало тижня», «Львівська газета», журнали «Людина і світ», «Ї», окремі програми радіо, наприклад «Воскресіння» та «Благовіст». А також психолого-педагогічна та методично-педагогічна преса, ринок якої досить насичений: газета «Освіта», журнал «Відкритий урок: розробки, технології, досвід» (видавництво «Плеяда»), часопис «Управління освітою», газети «Соціальний педагог», «Школа», «Сучасна школа» (видавництво «Шкільний Світ»), газети «Освіта України», «Педагогічна газета» (видавництво «Педагогічна преса»).

Серед спеціалізованої педагогічної преси на окрему увагу заслуговує тижневик «Освіта», оскільки тема християнського виховання на його шпальтах посідає вагоме місце (як за частотністю публікацій, так і за обсягом матеріалів), висвітлюється в різних аспектах, викликає інтерес в його читацької аудиторії, що очевидно із редакційної пошти.

У розділі ІІ. Тема християнського виховання молоді як комунікаційний фокус «Освіти» доведено, що тема християнського виховання молоді перебуває у комунікаційному фокусі видання, тобто належить до найбільш значущої інформації. Це підкреслено й у загальній концепції видання: «У фокусі уваги -- духовний розвиток і становлення високоосвіченої особистості, стрижнем поведінки якої має бути християнська мораль і християнська етика.» (Редакційна розробка моделі видання подана в додатку А). Розділ складається з двох підрозділів і п'яти пунктів, завершується висновками.

Підрозділ 2.1. Система повідомлень на релігійну тематику як ідеологічне ціле складається з двох пунктів.

Пункт 2.1.1 Аналіз кількісних даних дослідження. У 1992-2005 рр. у тижневику «Освіта» було опубліковано 185 публікацій із релігійної проблематики, у середньому, щороку по 13 публікацій. Одержані дані чисельності публікацій на теми релігії та християнського виховання молоді за роками такі:

1992 -- 151999 -- 11

1993 -- 102000 -- 16

1994 -- 112001 -- 12

1995 -- 152002 -- 9

1996 -- 172003 -- 10

1997 -- 132004 -- 12

1998 -- 202005 -- 14

Інтерес до теми релігії та християнського виховання видання виявляло протягом усього простеженого періоду. Однак інтенсивність розробки теми почасти не рівномірна.

Якщо у 1992, 1995, 1997, 2001, 2004, 2005 роках кількість публікацій коливалася в межах 13-14 на рік, то в 1993, 1994, 1999, 2002, 2003 роках вона добігає, в середньому, десятка, що свідчить про наявність певних «хвиль» інтересу до теми. Посилена розробка теми припадає на 1990-ті роки -- час емоційного піднесення в суспільстві, визначеного здобуттям незалежності, формуванням новітньої духовної парадигми: в цей період релігія набувала все більшого значення для громадськості. Крім того, весь християнський світ очікував на визначну подію у релігійному житті -- 2000 років від Різдва Христового. Стрімке зростання інтересу до теми спостерігається в 1998 р. -- 20 публікацій. Ми пояснюємо це тим, що на зазначений рік припадає хай не дуже «круглий», однак ювілей хрещення Русі (1010 річниця) -- редакція вважала за потрібне мовити про цю суспільно важливу подію. З огляду на одержані дані, ми рекомендуємо редакції ще більш послідовно дотримуватися своєї концепції -- не випускати тему з кола своєї уваги.

Кількісні показники дали нам змогу також припустити: автура і читацька аудиторія тижневика мали певні установки (цей вагомий у роботі термін роз'яснений у Розділі І: установка -- загальна схильність людини до позитивної або негативної оцінки інших людей, об'єктів і питань) щодо сприйняття християнських ідей. Нашу гіпотезу підтвердила в інтерв'ю головний редактор тижневика «Освіта» О. Коноваленко: «Почали ми з обережного висвітлення історії релігійної освіти в Україні до 1917 року -- своєрідної діяльності російської православної церкви як придатка до поліцейського синоду та більш толерантної греко-католицької церкви». У подальшому, за словами редактора, розробка теми вийшла на якісно новий рівень. тижневик жанровий читацький автура

Пункт 2.1.2. Концептуалізація аспектів теми християнського виховання. Публікації «Освіти» на тему християнського виховання молоді складають систему повідомлень -- єдине ідеологічне ціле (термін Дж. Лалла), в якому концептуалізуються такі аспекти: національне і християнське виховання, релігія і народна культура, родинні цінності та християнська етика, наука і віра, шкільництво і церква, військо і церква, праця і християнська доброчинність, неорелігії та маніпуляції свідомістю тощо. Особливості інтерпретації кожного з цих тематичних аспектів вивчені в дисертації детально.

Ідеологічною основою матеріалів на релігійну тематику, опублікованих у тижневику «Освіта» (1992-2005 рр.), є цінність християнського вчення для формування ментальних моделей молодого громадянина України -- патріота, духовно розвинутої особистості.

У 1992-1993 рр. тема релігії у виданні не здобувала окремого висвітлення, а була інтегрована в матеріали українознавчої, народознавчої тематики і проходила в них пунктирно. Це пояснюється як дискурсивними чинниками (неготовністю читацької аудиторії до сприйняття ідеологічно нової інформації), так і внутрішньоредакційною ситуацією та концепцією видання (у 1992 р. головним редактором газети був І. Лубченко, з 1993 р. видання очолила О. Коноваленко, яка й запропонувала поступово перейти до ґрунтовної розробки теми).

Протягом простеженого періоду фокус висвітлення теми релігії та християнського виховання молоді в газеті змінювався: якщо спочатку тема пропонувалася читачеві в менш принципових аспектах, то згодом бачення її розширювалося.

Так, у газеті побачила світ низка публікацій про відомих діячів церкви, переслідуваних радянською владою: І. Огієнка, В. Липківського, М. Борецького, В. Самборського, Й. Сліпого, Г. Костельника та ін.

У ситуації морального вибору суспільства «Освіта», дотримуючись принципів журналізму, подає ідеологічно різні (в тому числі й протилежні) погляди на релігійні питання. При цьому газета обстоює визначені (аж категоричні) позиції: церква в незалежній Україні має бути національною, українськомовною, незалежною. Національними вона визнає: Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та Українську греко-католицьку церкву. Їх вона вважає традиційними церквами, вбачає в них консолідуюче для української нації начало. Разом із тим, редакція виступає за єдність між конфесіями українського православ'я.

Тижневику варто послідовно представляти думки, що не збігаються з його концепцією. Адже наразі в публікаціях видання простежується «спіраль мовчання» -- навмисне замовчування певних тем: діяльності Української православної церкви Московського патріархату (редколегія «Освіти» вважає її антидержавницькою, такою, що намагається обмежити незалежність України), новітніх церков: «Вселенської церкви» (Великого Білого Братства), «Руху Харе Крішни», «Посольства Божого» (Церкви Сандея Аделаджа), про які видання згадує лише критично тощо.

Висвітлення дискусійних аспектів релігійного життя України буде професійним також із погляду теорії виховання А. Бандури: щоб вибрати певну модель для наслідування, необхідно порівняти варіанти.

Тематика видання, в тому числі й релігійного виховання, тісно пов'язана з подіями суспільно-політичного, культурного, наукового життя України. Для аудиторії освітян газета -- адекватний орієнтир у відповідних комунікаційних дискурсах. Активну вписаність видання в ці дискурси засвідчують як інтертекстуальні пласти в її публікаціях, так і когнітивна відповідь, яку здобувала газета від своїх читачів. Нами досліджена редакційна пошта: в ній ідеться про підтримку видання в його зорієнтованості на висвітлення духовних проблем суспільства.

У діяльності тижневика «Освіта» важливими є методичний і дидактичний напрями: тут публікуються і обговорюються програми навчання для середніх шкіл та вищих навчальних закладів, стверджується думка, що в навчальний план необхідно вводити курс «Християнської етики». Варто зауважити, що внесення цього предмета до шкільної програми порушує принцип відокремлення церкви від держави, а тому -- і церкви від школи.

У незалежній Україні прийняті Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), концепція «Національного виховання», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», що визначають завдання реформування освіти та виховання, розбудову їх системи, акцентують увагу на необхідності духовного розвитку молодого громадянина України. На цьому ж заснована позиція тижневика «Освіта»: вона розуміє християнське виховання як виховання свідомих громадян України, гармонійних особистостей -- справу державної ваги.

Підрозділ 2.2. Форма видання і форма впливу на читача складається з трьох пунктів. У ньому підкреслюється те, що редакція «Освіти» усвідомлює взаємозв'язок між змістовим наповненням матеріалів та їх жанровою формою, художньо-графічним представленням на сторінках, рубрикативним розташуванням тощо. Зазначені та інші аспекти форми друкованого видання «Освіта», в основному, успішно вирішує з огляду на їх потенційний вплив на читача.

Пункт 2.2.1. Жанри публікацій та особистісні особливості цільової аудиторії. У виданні відстежуються публікації з релігійної проблематики у всіх групах жанрів: інформаційних (замітка, розширена замітка, інформаційна кореспонденція, репортаж); аналітичних (аналітична кореспонденція, проблемна стаття, науково-просвітницька стаття, пізнавально-аналітичне інтерв'ю, рецензія); художньо-публіцистичних (нарис, сповідь).

Однак у межах інформаційних жанрів ця тема розглядається найменше. А переважна більшість проаналізованих нами текстів за жанровою природою належить до аналітичних.

Домінування текстів в аналітичних жанрових формах ми пояснюємо тим, що «Освіта» добре знається на своїй цільовій аудиторії, якою є освітяни закладів різних типів. Учителі, викладачі, вихователі прагнуть почерпнути із свого спеціалізованого видання ґрунтовну, науково вагому інформацію, яку можна використати в своїй практичній діяльності. На адресу видання надходять листи, в яких читачі дякують редакції саме за це -- за можливість прочитати змістовні, пізнавальні матеріали. Тексти в аналітичній жанровій формі якнайкраще відповідають такому когнітивному запиту.

І не лише запиту, а й особистісним особливостям: освітяни виконують інтелектуальну роботу, яка передбачає розвинутість аналітичного мислення -- здатності до розбору, системного осмислення фактів, що передує процесу передачі знань їхній аудиторії. Такий читач надає перевагу матеріалам із ґрунтовним фактажем, розвинутою аргументацією.

Але цільовій аудиторії видання властиве також креативне начало. Викладання та виховання -- справа творча. Тижневик «Освіта» відгукується на цю реалію тим, що активно обговорює проблеми народної культури, запрошуючи до слова відомих митців (наприклад, Н. Матвієнко), публікує вірші читачів, колядки, сценарії свят тощо. Проте варто було б активніше освоювати художньо-публіцистичні жанри (нарис, етюд, есе), маючи на меті християнське виховання -- безпосередньо дотичне до ірраціональної сфери.

Пункт 2.2.2. Рубрика як центр уваги читача. Об'єднання газетних матеріалів у певну рубрику здійснюється на основі їх смислової спорідненості, а сама рубрика при цьому здобуває ще й нове значення -- ключової назви для об'єднаних у ній матеріалів.

Першим рівнем рубрикації газети «Освіта» є виділення чотирьох розділів (об'єднань -- за термінологією видання): «Галузь», «Собор», «Економіка», «Регіон». Публікації на релігійну тематику розташовуються в об'єднаннях «Галузь» і «Собор» (найбільше матеріалів потрапляє в «Собор»). Кожен із цих розділів поділяється далі на дрібніші частини -- власне рубрики.

В об'єднанні «Галузь» представлені такі рубрики: «Постать», «Новий почерк першовересня», «Ювілей», «Сподвижники виховної роботи» та ін. В об'єднанні «Собор» -- «Листи щиросердя», «Патріотичне виховання», «Учительські династії», «Виховна робота», «Відлуння події» та ін.

Чимало рубрик у газеті розподілені або за типами роботи педагога («Патріотичне виховання», «Екологічне виховання», чому ж тоді немає «Християнського виховання»?), або за місцем роботи чи його службовою посадою («Вища школа», «Навчальні заклади нового типу», «До уваги філологів»). Дослідження мовного стилю рубрик засвідчує як і прагнення до експериментальних, образних формулювань («Педагогічний арбітраж», «Куточок для душі»), так і більш традиційних («До 185-річчя з дня народження Тараса Шевченка», «До 2000-ліття Різдва Христового», «Творчість наших вихованців»). Вважаємо, що на користь газеті було б сміливіший пошук новаторських формулювань рубрик -- це б заохотило б читача до ознайомлення з матеріалами.

Рубрикація тижневика «Освіта» хоч, за задумом редакції, і спрямована на ефективний пошук необхідних читачеві матеріалів, однак не бездоганна. У газеті не завжди зрозуміло розподілені суперрубрики і рубрики, не достатньо продуманий чіткий каркас постійних рубрик як основа рубрикації, матеріали з релігійної проблематики не завжди здобувають окремі рубрики, що утруднює їх пошук тощо.

Також варто доопрацювати художньо-графічне оформлення рубрик, зокрема, переглянути використання грубих синіх і червоних ліній для відмежовування рубрик, що нині застосовується в макеті.

Пункт 2.2.3. Ідентифікація читача з групою: ракурс стилю матеріалів. Ідентифікація -- ототожнення, виявлення збігів -- неминуча складова читання газетного матеріалу. Читач постійно переймається питанням: наскільки ці факти для нього цікаві? Яким чином його стосуються? К. Ховленд вбачав в ідентифікації важливий чинник процесу переконання.

Газета «Освіта» розуміє і реалізовує цей механізм. За множиною і стилем публікацій вона витримує вимогу до спеціалізованої преси -- задовольняти інформаційні потреби представників певної суспільної практики, в її випадку освітянської. Газета гуртує довкола себе читачів за професійною приналежністю. Тож видається невмотивованою відмова редакції від визначення виду видання як «педагогічна газета» -- натомість на першій сторінці під назвою «Освіта» написано «громадсько-політичний тижневик».

Стиль публікацій «Освіти підкреслено літературний, інтелектуальний, чому сприяє використання науково-популярного та публіцистичного функціональних мовних стилів. Разом із тим, матеріалам властива позитивна емотивність. Такі стильові риси налаштовують на сприйняття змісту та ідей публікацій, бо відповідають попереднім установкам читача.

Візуальні образи є ефективним фактором впливу на читача, його ідентифікації в межах читацької групи. Публікації «Освіти» на тему християнського виховання молоді часто супроводжуються фото. Улюбленим сюжетом фотоматеріалів є зображення храмів, обрядів тощо. Редакції варто розширити жанровий і сюжетний діапазон ілюстрацій, поліпшити їх якість.

У розділі ІІІ. Ефект переконання у витворенні ментальних моделей читачів на основі теорії переконання розкритий механізм виховного потенціалу тижневика «Освіта», витворення ментальних моделей читачів. Розділ складається з трьох підрозділів і висновків.

Підрозділ 3.1. Автура «Освіти» як достовірне джерело інформації. За довідковою літературою, автор -- митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому творі. Відповідно, вагомість публікації для читача великою мірою зумовлюється духовним, інтелектуальним потенціалом автора. К. Ховленд стверджував, що ефект переконання залежить, крім іншого, від достовірності джерела інформації. Тож визначення виховного потенціалу тижневика «Освіта» передбачає з'ясування компетентності його автури.

У дисертаційній роботі досліджено автуру тижневика «Освіта» (найбільш інформативна частина цього емпіричного матеріалу викладена в додатку В). Із виданням співпрацювали люди різних вікових категорій, професій, з усіх регіонів України.

За професійним статусом: студенти та аспіранти (П. Гай-Нижник, аспірант Інституту української археології та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України); шкільні працівники (В. Горбань, шкільний психолог у с. Артемівка Печенізького р-ну Харківської обл.), викладачі (О. Вишневський, професор Дрогобицького педагогічного інституту); науковці (Л. Новиченко, літературознавець, академік Національної академії наук, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка); митці (Л. Костенко, письменниця, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка; Н. Матвієнко, народна артистка України); громадські діячі (П. Мовчан, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта», заслужений діяч мистецтв України); військовослужбовці (І. П'янковський, ад'юнкт наукового центру гуманітарних проблем Київського військового гуманітарного інституту); священики (Філарет (Денисенко Михайло), Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України); публіцисти (Є. Сверстюк, головний редактор газети «Наша віра», лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка); політики (Я. Стецько, голова Конгресу українських націоналістів).

За віковою ознакою: дитячий вік (М. Сизон, учениця 7 класу); молодий вік (О. Мерзлякова, аспірантка Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України); старший вік (М. Кононенко, працівник Інституту українознавства, викладач ліцею).

За географією: Київ (В. Бех, перший проректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор філологічних наук, професор); Львівська обл. (В. Кравець, доцент кафедри прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка»); Харківська обл. (В. Горбань, шкільний психолог у с. Артемівка Печенізького р-ну); Чернігівська обл. (Н. Івахненко, вчителька Прилуцької СШ № 10, краєзнавець); Черкаська обл. (В. Кузь, ректор Уманського педагогічного університету, д-р педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України); Донецька обл. (П. Мазур, методист міського Палацу дитячої та юнацької творчості, м. Маріуполь.); Миколаївська обл. (Л. Ржепецький, відмінник освіти України, завідувач кафедри українознавства Миколаївського муніципального колегіуму, лауреат відзнаки «Народ мій завжди буде»); Кіровоградська обл. (А. Розенберг, доктор педагогічних наук, професор Кіровоградського педагогічного інституту).

Автори газети «Освіта» -- люди, зацікавлені проблемами духовності, християнського виховання молоді, більшість із них професійно пов'язана з освітньою галуззю. Їхні інформаційні горизонти (своєрідні інформаційні передтексти) охоплюють проблематику історії (в тому числі історії християнства), літератури, народних звичаїв та обрядів, педагогічних технологій, медицини, національної оборони, економіки, політики тощо.

Компетентність авторів «Освіти» визначає високий змістовий рівень матеріалів, а відтак довіру читачів до газети як достовірного джерела інформації.

Підрозділ 3.2. Вплив на читацьку аудиторію як мотивація до прийняття молоддю християнських цінностей. Тижневик «Освіта» чинить неманіпулятивний уплив на читацьку аудиторію: його співпраця з нею заснована на «суб'єкт-суб'єктних» стосунках: про це свідчать рубрики «З редакційної пошти», «Рядки з листів», «Запитуєте -- відповідаємо», намагання редакції відгукуватися на підказані читачами теми, заохочення читачів дописувати у видання тощо.

Ґенеровані виданням тексти можна визначити (за термінологією М. Лозинського і Б. Потятиника) як нормалізуючі -- вони спрямовані на формування у читача недеструктивних ментальних моделей, опертих на духовні цінності: любов до рідної землі, її мови, повага до батьків, толерантність у взаєминах з людьми та ін. У публікаціях «Освіти» (1992-2005 рр.) на теми християнського виховання молоді немає агресивних інтенцій, закликів до національної конфронтації, конфесійної нетерпимості. Видання не протиставляє наукове пізнання і віру -- прагне представляти читачеві складну, інтегровану картину світу.

Д. Кац і П. Лазарсфельд описали процес медіапереконання за допомогою моделі дворівневого потоку інформації, або непрямої дії, при якій спочатку чиниться дія ЗМК на лідерів громадської думки, а вони, в свою чергу, впливають на інших членів громади за допомогою міжособистісної комунікації. Тож, уплив, чинений тижневиком, досягається шляхом переконання читача-освітянина в необхідності передовсім самому засвоїти ідеї християнської моралі й етики, пройнятися бажанням передати їх своїй аудиторії. Далі, в ході навчального процесу, позаурочного спілкування, педагог прищеплює свої сформовані християнські переконання учням.

Журналісти і редактори «Освіти» в розробці теми християнського виховання молоді дотримуються засадничих норм професійної етики, належно несуть відповідальність перед суспільством за ґенеровану виданням інформацію, прагнуть творити «якісну газету».

Газета володіє високим виховним потенціалом і в масиві української періодики є прикладом видання з духовною логосферою.

Підрозділ 3.3. Цільова аудиторія видання в ракурсі когнітивного зусилля. Згідно з моделлю вірогідності свідомої обробки інформації (ВСО) Р. Петті і Дж. Качіоппо, існують два різні шляхи, що ведуть до успішного переконання: центральний і периферійний. У роботі доведено: переконання читача «Освіти» в цінності християнського віровчення прямує центральним шляхом.

Центральний шлях вимагає великих когнітивних зусиль від реципієнта. Когнітивне зусилля -- це пізнавальне зусилля, якого докладає читач, осмислюючи зміст публікації. Зміни установок, обумовлені центральним шляхом, мають характеристики: 1) доступність; 2) постійність; 3) передбачуваність поведінки; 4) опірність змінам.

За моделлю ВСО, переконання читача «Освіти» в необхідності християнського виховання молоді можливе і відбувається тому, що індивід готовий обдумати отримане повідомлення, адже діяльність освітянина професійно пов'язана з постійним одержанням і трансляцією нових знань, вихованням.

Отримуючи інформацію від компетентної автури видання (учені різних спеціалізацій, священики, колеги), такий читач заглиблюється в її зміст, оцінює інформацію в ракурсі власного досвіду. Позитивна думка про повідомлення виникає як відповідь на його гармонійність попереднім установкам читача -- це й стає вирішальним чинником успішного переконання.

Газеті «Освіта» варто приділяти більшу увагу індивідуальній значущості текстів: частіше: вдаватися до художньо-публіцистичних жанрів, використовувати висловлювання з листів читачів як привід для дискусії, більш активно розроблювати полемічні аспекти релігійної тематики, збільшити ілюстративність видання за рахунок фотопортретів, фоторепортажів і т. п.

Висновки

1. Підґрунтям для дослідження стали наукові праці з теорії масової комунікації Д. Каца, Дж. Качіоппо, П. Лазарсфельда, Дж. Лалла, М. Маклюена, Е. Ноелл-Нойманн, Р. Петті, К. Ховленда, В. Здоровеги, О. Зернецької, В. Іванова, В. Карпенка, С. Квіта, А. Москаленка, Б. Потятиника, Г. Почепцова, В. Різуна, К. Серажим, А. Чічановського, В. Шкляра та інших учених.

Головна теоретична база дисертації -- теорія переконання, що описує процес формування і зміни установок споживачів медіаінформації, а також трансформацію їх поведінки під впливом установок, що змінюються.

Проблема комунікативних складових процесу релігійного виховання молоді актуальна в наукових і релігійних колах. Дискурс видань, що висвітлюють проблеми християнського виховання в умовах незалежної України, вивчали вітчизняні науковці А. Бойко, Г. Ващенко, М. Веркалець, М. Галушко, М. Грушевський, І. Дзюба, В. Єленський, В. Лизанчук, І. Михайлин, А. Погрібний, М. Романюк, Є. Сверстюк, М. Стельмахович, Д. Степовик, М. Тимошик.

2. В органі Міністерства освіти та науки, профспілок працівників освіти, товариства Григорія Ващенка «Освіта» за період 1992-2005 рр. було опубліковано 185 матеріалів із релігійної проблематики (із зібраного емпіричного матеріалу укладений тематичний бібліографічний покажчик). Кількісні дані свідчать про високий інтерес газети до теми християнського виховання молоді -- протягом усього дослідженого періоду зазначена тема перебуває у комунікаційному фокусі «Освіти».

3. Матеріали «Освіти» на тему християнського виховання молоді складають систему повідомлень -- єдине ідеологічне ціле (термін Дж. Лалла), в якому концептуалізуються такі аспекти: національне і християнське виховання, релігія і народна культура, родинні цінності та християнська етика, наука і віра, шкільництво і церква, військо і церква, праця і християнська доброчинність, неорелігії та маніпуляції свідомістю тощо.

Ідеологічною основою матеріалів на релігійну тематику, опублікованих у тижневику «Освіта» (1992-2005 рр.), є цінність християнського вчення для формування ментальних моделей молодого громадянина України -- патріота, духовно розвинутої особистості.

Подаючи час від часу ідеологічно різні (в тому числі й протилежні) погляди на релігійні питання, газета дотримується визначених позицій: церква в незалежній Україні має бути національною, українськомовною, незалежною. Національними вона визнає: Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та Українську греко-католицьку церкву.

Тематика видання, в тому числі й релігійного виховання, тісно пов'язана з подіями суспільно-політичного, культурного, наукового життя України. Для аудиторії освітян газета є адекватним орієнтиром у відповідних комунікаційних дискурсах. Активну вписаність видання в ці дискурси засвідчують як інтертекстуальні пласти в її публікаціях, так і когнітивна відповідь, яку здобуває газета від своїх читачів (нами досліджена редакційна пошта).

4. Редакція «Освіти» усвідомлює взаємозв'язок між змістовим наповненням матеріалів та їх жанровою формою, художньо-графічним представленням на сторінках, рубрикативним розташуванням тощо. Зазначені та інші аспекти форми друкованого видання тижневик, в основному, успішно вирішує з огляду на їх потенційний вплив на читача.

Матеріали «Освіти» з релігійної проблематики належать здебільшого до двох груп -- аналітичних та художньо-публіцистичних жанрів, причому переважна більшість проаналізованих текстів -- із групи аналітичних жанрів. Тема християнського виховання молоді практично не розглядається виданням у межах інформаційних жанрів.

Основними жанрами газети є: аналітична кореспонденція, проблемна стаття, науково-просвітницька стаття, пізнавально-аналітичне інтерв'ю, рецензія, нарис, сповідь.

Домінування аналітичних жанрів ми пояснюємо тим, що «Освіта» добре знається на своїй цільовій аудиторії, якою є освітяни закладів різних типів. Учителі, викладачі, вихователі прагнуть почерпнути із свого спеціалізованого видання ґрунтовну, науково вагому інформацію, яку можна використати в своїй практичній діяльності. Тексти в аналітичній формі якнайкраще відповідають такому когнітивному запиту.

В основі рубрикації тижневика «Освіта» -- чотири розділи (творчі об'єднання -- за термінологією видання): «Галузь», «Собор», «Економіка», «Регіон». Публікації на релігійну тематику розташовуються в об'єднаннях «Галузь» і «Собор». Кожен із цих розділів поділяється на дрібніші частини -- власне рубрики.

Газеті варто попрацювати над рубрикацією -- продумати розподіл суперрубрик і рубрик, масив постійних рубрик як основу рубрикації, надавши при цьому матеріалам із релігійної проблематики окремі рубрики.

Публікації на тематику християнського виховання молоді часто супроводжуються фото. Улюбленим сюжетом фотоматеріалів є зображення храмів, обрядів тощо. Редакції варто розширити жанровий і сюжетний діапазон ілюстрацій.

5. Тижневик «Освіта» чинить неманіпулятивний уплив на читацьку аудиторію: його співпраця з нею заснована на «суб'єкт-суб'єктних» стосунках, а генеровані ним тексти можна визначити (за термінологією М. Лозинського і Б. Потятиника) як нормалізуючі -- вони спрямовані на формування у читача недеструктивних ментальних моделей, опертих на християнські і національні цінності: пріоритет добра, любов до рідної землі, її мови, повага до батьків, толерантність у взаєминах з людьми та ін.

Газета володіє високим виховним потенціалом і в масиві української періодики є прикладом видання з духовною логосферою.

З погляду теорії переконання, уплив, чинений тижневиком «Освіта», досягається шляхом переконання читача-освітянина в необхідності спочатку самому засвоїти ідеї християнської моралі й етики, а в подальшому, в ході педагогічної практики, прищеплювати їх учням (дворівневість передачі потоку інформації, за Д. Кацем і К. Лазарсфельдом).

За моделлю вірогідності свідомої обробки інформації (ВСО) Р. Петті та Дж. Качіоппо, переконання читача «Освіти» в необхідності християнського виховання молоді можливе і відбувається тому, що індивід готовий обдумати отримане повідомлення, адже діяльність освітянина професійно пов'язана з постійним одержанням і трансляцією нових знань, вихованням. Отримуючи інформацію від компетентної автури видання (учені різних спеціалізацій, священики, колеги), такий читач заглиблюється в її зміст, оцінює інформацію в ракурсі власного досвіду. Позитивна думка про повідомлення виникає як відповідь на його гармонійність попереднім установкам читача -- це й стає вирішальним чинником успішного переконання.

Газеті «Освіта» варто приділяти більшу увагу індивідуальній значущості текстів: частіше вдаватися до художньо-публіцистичних жанрів, друкувати висловлювання з листів читачів як привід для дискусії, більш активно розроблювати полемічні аспекти релігійної тематики, збільшити ілюстративність видання т. п.

6. Журналісти і редактори «Освіти» в розробці теми християнського виховання молоді дотримуються засадничих норм професійної етики, належно несуть відповідальність перед суспільством за ґенеровану виданням інформацію, прагнуть творити «якісну газету».

7. Перспективним напрямом продовження досліджень, що стосуються опрацьованої в дисертації проблематики, може стати вивчення вітчизняної педагогічної преси, що популяризує християнське виховання молоді.

Подальшого висвітлення в ЗМК потребують такі проблеми, як взаємодія суб'єктів виховання, злагоджене управління системою виховання, поглиблений вплив християнства на формування національної свідомості учнів, студентів, військовослужбовців. Для цього необхідно піднести професіоналізм журналістів, а значить поліпшити їх підготовку та перепідготовку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Перехейда В. В. «Освіта» в обороні української душі / В. В. Перехейда // Наукові записки Інституту журналістики. -- Т. 9. -- К., 2002. -- С. 51-63.

2. Перехейда В. В. Через освіту -- до світла (Педагогічні ідеї Олександра Кониського) / В. В. Перехейда // Накові записки Інституту журналістики. -- Т. 10 -- К., 2003. -- С. 109-116.

3. Перехейда В. В. Українська Церква в облозі ІІІ-го Риму (За матеріалами тижневика «Освіта») / В. В. Перехейда // Наукові записки Інституту журналістики. -- Т. 15. -- К., 2004. -- С. 36-42.

4. Перехейда В. В.Олександр Лотоцький -- історик Церкви та журналіст / В. В. Перехейда // Наукові записки Інституту журналістики. -- Т. 19. -- К., 2005. -- С.12-14.

5. Перехейда В. В. Тижневик «Освіта» про капеланство у Збройних Силах України / В. В. Перехейда // Наукові записки Інституту журналістики. -- Т. 23. -- К., 2006. -- С. 118-123.

6. Перехейда В. В. «І прийміть шолом спасення і меч духовний / В. В. Перехейда // Наукові записки Інституту журналістики. -- Т. 20. -- К., 2006. -- С. 115-120.

7. Перехейда В. В. Антін Лотоцький: літературна та педагогічна діяльність / В. В. Перехейда // Педагогічні обрії. -- Чернігів, 2004. -- № 4. -- С.49-52.

Статті в інших виданнях

1. Перехейда В. В. Проблеми духовності людини на сторінках тижневика «Освіта» / В. В. Перехейда // Філософія освіти і педагогіки. -- Чернігів, 2003. -- С. 23-27.

2. Перехейда В. В. До проблеми сучасного українського виховання / В. В. Перехейда // Педагогічні обрії. -- Чернігів, 2003. -- № 1. -- С.34-36.

...