Соціологічне трактування поняття "суспільство"

Єдиним виходом з такої ситуації є реформування як структурних, так і особистісних елементів соцієтальноі системи, надання їх функціонуванню природно-історичного характеру. Реформування таким чином забезпечує перехід соцієтальноі системи до її нового якісного стану, наприклад, перехід від авторитарно-бюрократичних - до наукових методів управління економікою; від економіки дефіцитної - до економіки з розвинутою системою споживання; від бюрократичного суспільства - до суспільства демократичного, від закритого суспільства - до суспільства відкритого.

Іншими елементами (чи системами) суспільства як соцієтальноі сис- теми є класи, етнічні, демографічні, територіальні і професійні групи, сім'я, особистість і т.д.. Кожний з названих елементів також може розглядатися як соціальна система і містити у собі безліч інших підсистем. У такий спосіб соціальні системи взаємно перегруповуються, ті самі індивіди можуть бути елементами різних соціальних систем. Однак кожна з них, узята ізольовано чи в зв'язку з іншими, може розглядатися як відносно самостійна соціальна система.

В основі класифікації соціальних систем як найважливіших елементів суспільства може лежати й тип соціальних зв'язків. Дані зв'язки між людьми, які є включеними в ті чи інші соціальні системи, установлюються на основі різних соціальних функцій, що утворюють визначені пункти перетинання, якими є соціальні статуси, що відображають обумовлене відповідними зв'язками і відносинами взаємне положення індивідів. У цьому випадку за зв'язками-відносинами виділяються соціальні групи; за зв'язками-взаємодіями - соціальні спільноти; за інституціональними зв'язками - соціальні інститути; за зв'язками контролю - система соціального контролю; за організаційними зв 'язками - соціальні організації.

Соціальні групи як елементи суспільної системи являють собою об'єднання людей на основі спільності соціально значимої ознаки. Структура і специфіка соціальних груп у кінцевому рахунку пояснюється структурою і специфікою соціально-економічного устрою суспільства, передусім спосо- бом виробництва і обумовленою ним класовою структурою суспільства. Соціальні групи характеризуються насамперед способом взаємовідносин їх членів (нація, клас, трудовий колектив і т.д.). Границі соціальної групи окреслюються участю (чи неучастю) тих чи інших індивідів у даному виді спільної діяльності.

Соціальні спільноти (місто, село, трудовий колектив, сім'я тощо) як елементи суспільної системи відрізняються тим, що практично усі соціа- льні системи складаються саме на їхній базі. Соціальна спільність являє собою сукупність людей, яку характеризують умови їх життєдіяльності (економічні, соціально-статусні, рівень професійної підготовки й освіти, інтереси, потреби тощо), загальні для даної групи взаємодіючих індивідів (нації, класи, соціально-професійної групи, трудові колективи і т.д.); приналежність досліджуваної групи взаємодіючих індивідів до тих чи інших соціальних інститутів (сім'я, освіта, наука, політика, економіка, релігія і т. д.). Функціонування і розвиток соціальної спільноти відбувається на основі взаємодії її елементів - індивідів.

Наступний тип соціальних систем суспільства, а значить і елементів суспільної системи, складається на основі спільностей, соціальні зв'язки яких обумовлені об'єднаннями організацій. Такі зв'язки називаються інституціональними, а соціальні системи - соціальними інститутами, що діють від імені суспільства як цілого. Інституціональні зв'язки називають ще нормативними, тому що їх характер і зміст установлюється суспільством з метою задоволення потреб його членів у тих чи інших сферах суспільного життя (економіка, політика, спорт, релігія, мистецтво і т.д.).Отже, соціальні інститути виконують у суспільстві функції соціального управління і контролю, що й дає власне можливість суспільству та його системам забезпечувати дотримання нормативних умов, порушення яких завдає шкоди соціальній системі.

Соціальні інститути регулюють поведінку членів тієї чи іншої спільноти за допомогою системи санкцій і винагород. В кожному суспільстві їх завдання зводиться не тільки до примуса, але й до здійснення гарантій свободи у визначених видах діяльності - свободи творчості, слова, віросповідання, права на одержання визначеної форми і величини доходу, на житло тощо. Зовні соціальний інститут виглядає як сукупність осіб, установ і організацій забезпечених певними матеріальними засобами і здійснюючих конкретну соціальну функцію. Із змістовної сторони - соціальний інститут це визначена система цілеспрямованих, доцільно орієнтованих і стійких стандартів поведінки людей в конкретних ситуаціях у різних видах і сферах діяльності.

Ще одним типом соціальних систем суспільства, а також основним його елементом є соціальні організації, що являють собою складну, ієрархічно взаємопов'язану систему соціальних позицій і ролей, котрі повинні виконуватися індивідами, що унаслідок цього стають її членами. Соціальні організації, таким чином, не що інше, як ієрархічні цільові системи (де їх елементи - люди - ієрархічно об'єднані для досягнення спільних цілей). Все це змушує індивідів розподілятися за ролями (за цілями) - «горизонтально» - і за керівництвом, підпорядкуванням (за статусами) - «вертикально». Суспільство розглядає соціальну організацію як найважливіший інструмент вирішення економічних, соціальних, політичних, духовних та інших задач. Соціальна організація дає можливість людині реалізувати свої потреби й інтереси, але в строго визначених межах. Ці межі встановлюються соціальним статусом людини і соціальною роллю, що йому запропонована, а також соціальними нормами і цінностями, прийнятими в тій чи іншій організації, а також в суспільстві в цілому. Цілі організаціям можуть задаватися як зовні, так і вироблятися всередині них. У будь-якому випадку соціальні організації створюються в суспільстві для досягнення визначених цілей і вирішення певних специфічних задач, вони - головні інструменти функціонування і розвитку суспільства.

Варто підкреслити, що розмежування видів соціальних систем у суспільстві (чи елементів суспільної системи) носить дуже умовний характер. Виокремлення соціальної системи за тим чи іншим критерієм визначається, як правило, завданням соціологічного дослідження. Та ж сама соціальна система в суспільстві (наприклад, сім'я) може в однаковій мірі розглядатися і як соціальна спільність, і як соціальна група, і як елемент соціального контролю, і як соціальний інститут, і як соціальна організація.

Людина з властивими їй індивідуальними якостями включається в соціальну систему (суспільство в цілому), підкоряється її законам і приймає її норми і цінності, виступаючи таким чином як особистість, яка також може розглядатися як соціальна система. Її соціальні якості виявляються в процесі соціальної діяльності. Кожна особистість має визначену сукупність соціальних якостей, що утворюють її структуру. За посередництвом цих якостей відбувається вплив на неї цієї системи, а результатом є соціальні відносини і поведінка людей, які типологізовані на основі їх однотипних соціальних властивостей і інтегральних якостей тієї чи іншої соціальної системи і суспільства в цілому.

Таким чином,різні соціальні об'єкти, що розташовані на макро-, і мікро- рівнях, а також на об'єктивно-суб'єктивних континуумах, утворюють складну систему соціальних зв 'язків, що управляє потребами, інтересами і цінностями людей. її можна позначити як систему соцієтальних зв 'язків. Вона упорядковується в кожній конкретній соціальній системі таким чином, що коли на ній з'являються сплетення і вузли, то суспільство, у свою чергу, передбачає систему засобів, щоб бути спроможним ці сплетення розплутати, а вузли розв'язати. Якщо ж воно не в змозі цього зробити, то, виходить, що існуюча і використовувана в даному суспільстві система засобів стала неадекватною, тобто невідповідною до соціальної ситуації, що склалася. І в залежності від практичного відношення суспільства до даної ситуації воно може виявитися в стані занепаду, застою чи радикальних реформ.

Система соцієтальних зв 'язків виступає таким чином як організована сукупність різних форм соціальних зв'язків, що згуртовують індивідів та їхні групи у єдине функціональне ціле, тобто в суспільство (соцієтальну систему). В той же час, яку б ми форму соціальних зв'язків між явищами не досліджували, вони завжди існують лише в системі і поза нею існувати не можуть. Різноманіття типів соцієтальних зв'язків відповідає й різноманіттю типів соціальних систем, що утворюють суспільство і визначають ці зв'язки [6, с. 91-97].

Висновки

Базуючись на проведеному дослідженні ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення. Поняття суспільства в своєму історичному розвитку мало велику кількість різних тлумачень залежно від історичного періоду, а також концепцій і шкіл, в межах яких воно формувалося.

В сучасній науковій літературі суспільство визначають як відносно стійку систему соціальних зв'язків і відносин, що склалися між людьми в процесі історичного розвитку їх спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов для існування та задоволення життєвих потреб.

Є різні методологічні стратегії трактування сутності суспільства. Так, соціолог І. Л. Попова виокремлює три пари методологічних опозиційних стратегій, які в кожній парі побудовані на протилежних засадах:

1) поведінкова та інституаційна (залежно від того, який рівень аналізу постає як засадний - рівень поведінки людей чи суспільства в цілому);

2) об'єктивно предметна та суб'єктивно ціннісна (залежно від уявлення про значущість об'єктивного та суб'єктивного у суспільному житті),

3) функціоналістська та конфліктна (залежно від того, чому надано визначального значення - урівноваженому стану суспільства чи його мінливості й розвитку).

Детальний розгляд кожної стратегії свідчить, що практично у всіх підходах у тому чи іншому ступені, але достатньо чітко, простежується системний підхід до аналізу суспільства, з точки зору якого воно розглядається як цілісна соціальна система, яка складається з визначених елементів, що знаходяться між собою у тісному взаємозв'язку

Системний підхід до аналізу суспільства є на сьогодні найбільш плідним. В основі даного підходу лежить поняття «система» - певним чином упорядкована і взаємозалежна сукупність елементів, що утворюють цілісну єдність. В цьому зв'язку під соціальною системою розуміється цілісне соціальне утворення (суспільство, соціальна спільнота, соціальна група тощо), де основними системоутворюючими елементами є люди, їхні зв'язки і відносини.

Найважливішими елементами суспільства як соціальної системи виступають його економічна, політична, соціальна, духовна та правова структури, які заповнюються людьми та внаслідок взаємодії інституалізуються у соціальні системи, але менш загального порядку (у порівнянні із суспільством загалом). З розвитком суспільства як соцієтальної системи в ньому поряд із названими виникають й інші соціальні системи та органи соціального впливу на соціалізацію індивідів. Іншими елементами (чи системами) суспільства як соцієтальної системи є соціальні класи, соціальні спільноти, соціальні групи, соціальні інститути, соціальні організації.

Людина з властивими їй індивідуальними якостями включається в соціальну систему (суспільство в цілому), підкоряється її законам і приймає її норми і цінності. Людина з властивими їй індивідуальними якостями включається в соціальну систему (суспільство в цілому), підкоряється її законам і приймає її норми і цінності, виступаючи таким чином як особистість, яка також може розглядатися як соціальна система.

Таким чином, людина - суб'єкт і головна дійова особа суспільства. Цей висновок лишається незаперечним незалежно від теоретичних підходів та ідеологічних домінант суспільного розвитку.

Список використаної літератури

1. Вербець В. В. Соціологія: курс лекцій: навч. посіб. для студ. ВНЗ / В. В. Вербець, О. А. Субот, Т. А. Христюк. К.: Кондор, 2009. 550 с.

2. Волков Ю. Г. Социология: уч. для студ. вузов / Ю. Г. Волков, И. В. Мостовая. М.: Гардарики, 1998. 432 с.

3. Дворецька Г. В. Соціологія : навч. посіб. / Г. В. Дворецька. К.: КНЕУ, 1999. 340 с.: іл.

4. Захарченко М. В. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.): навч. посіб. для студ. ВНЗ / М. В. Захарченко, О. І. Погорілий. К.: Либідь, 1993. 336 с.

5. Кузьмина И.Г., Мирьякупов Р.Р. Современные подходы к пониманию общества [Электронный ресурс]/ И.Г. Кузьмина, Р.Р. Мирьякупов. Режим доступа: http://rae.ru/forum2011/60/73.

6. Лукашевич, М. П. Соціологія. Загальний курс: підручник для студ. вузів/ М. П. Лукашевич, М. В. Туленков. К.: Каравела, 2004. 456 с.

7. Луман Н. Общество как социальная система./ Н.Луман; [пер. с нем. А. Антоновский]. М: Логос, 2004. 232 с.

8. Мягков А.Ю. Социология: основы общей теории [Электронный ресурс] / А.Ю.Мягков. Режим доступа: http://www.knigafund.ru/books/ 106470/read.

9. Осипов Г. В. Социология: основы общей теории: Уч. Пособие/ Г.В. Осипов, Л.Н. Москвичев, А.В. Кабыща. М.: Аспект-Пресе, 1998. 912c.

10. Подольська Є.А Соціологія: 100 питань 100 відповідей [Електронний ресурс]/ Є.А. Подольська. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/sotsiologiya/sotsiologiya_100_pitan_100_vidpovidey_-_podolska_yea.

11. Примуш, М. В. Загальна соціологія: Навч. посібник для студ. вузів [Електронний ресурс] / М. В. Примуш. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/sotsiologiya/zagalna_sotsiologiya_-_primut_mv.

12. Пятилетова Л.В.Эволюция представлений об обществе в епоху античности и средневековья [Электронный ресурс] / Л.В. Пятилетова, Ю.С. Панагушина. Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/evolyutsiya-predstavleniy-ob-obschestve-v-epohu-antichnosti-i-srednevekovya.

13. Радугин, А. А. Социология: курс лекций/ А. А. Радугин, К. А. Радугин. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Центр, 1999. 160 с.

14. Руткевич М.Н. Общество как система. Социологические очерки / М.Н. Руткевич. СПб.: Алетейя, 2001. 444 с.

15. Семенов Ю.И. Общество как целостная система [Электронный ресурс] / Ю.И. Семенов. Режим доступа: http://scepsis.net/library/id_65.html.

16. Смирнов П.И. Понятие «общество» в современной социологии: проблема логически коректного определения [Электронный ресурс] / П.И. Смирнов. Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/879/62/.

17. Танчин, І. З. Суспільство як система / І. З. Танчин // Соціологія: навч. посібник. К.: Знання, 2008. С. 114-135.

18. Томпсон Д.А. Соціологія: Вступний курс / Д.А. Томпсон, Д. Прістлі. Львів: Ініціатива, 1998. 496 с.

19. Харчева, В. Г. Основы социологии: Учебник для студ. сред. спец. учеб. завед. / В. Г. Харчева. М.: Лотос, 1997. 304с.: ил.

20. Черниш Н.Й Соціологія: курс лекцій/ Н.Й Черниш. 4-е вид., перероб. і доп. Л.:Кальварія, 2004. 544 с.

Размещено на Allbest.ru