Мотивація зайнятості молоді Рівненської області

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-дослідний інститут економіки та менеджменту

Кафедра трудових ресурсів і підприємництва

Спеціальність: 8.03050501 - Управління персоналом та економіка праці

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Тема:

Мотивація зайнятості молоді Рівненської області

Студентка: Сафанюк Ю.О.

Керівник роботи: професор,

д.е.н., Безтелесна Л.І.

Рівне - 2017

АНОТАЦІЯ

У даній роботі досліджено проблеми зайнятості молоді в Рівненській області. Проведено аналіз основних показників, які характеризують стан зайнятості молоді. Виявлено тенденції зміни значень основних показників молодіжного ринку праці Рівненської області за досліджуваний період. Оцінено масштаби молодіжного безробіття в регіоні та запропоновано шляхи його мінімізації.

ANNOTATION

In this work the problems of employment of young people are investigational in the Rivne area. The analysis of basic indexes that characterize busy of young people status is conducted. The tendencies of change of values of basic indexes of youth labour-market of the Rivne area are educed for investigated period. The scales of youth unemployment are appraised in a region and the ways of his minimization offer.

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи мотивації зайнятості молоді

1.1 Зайнятість молоді та її показники

1.2 Мотивація зайнятості молоді: суть, види та показники

1.3 Особливості та основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості

1.4 Механізми регулювання зайнятості молоді в Україні

Висновок до розділу 1

Розділ 2. Аналіз зайнятості молоді в Рівненської області

2.1 Аналіз стану ринку праці та зайнятості молоді в Україні

2.2 Особливості зайнятості молоді в Рівненській області

2.3 Оцінка масштабів молодіжного безробіття в Рівненській області та шляхи його мінімізації

Висновок до розділу 2

Розділ 3. Порівняльний аналіз мотиваційних складових зайнятості молоді в мережі супермаркетів «Сільпо»

Висновок до розділу 3

Розділ 4. Програма заходів із удосконалення мотиваційних заходів зайнятості молоді Рівненської області

4.1 Програма заходів із мотивації зайнятості молоді Рівненської області

4.2 Заходи із удосконалення мотивації зайнятості молоді в Рівненській області

4.3 Ефективність заходів удосконалення мотивації зайнятості молоді Рівненської області

Висновок до розділу 4

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Перехід до ринкових відносин у сфері праці й зайнятості в умовах структурної перебудови економіки привів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важка й хворобливої дана ситуація виявилася для молоді, яка у силу специфіки своїх соціально-психологічних характеристик виявляється недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці.

Це робить молодь групою населення зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку праці, що вимагає від держави розробки й реалізації особливої системи засобів, що забезпечують не тільки надання тих або інших гарантій зайнятості для молоді, але й надання підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. При цьому представляється можливим забезпечити участь в адаптаційних програмах молоді до ринку праці не тільки державних органів, які регулюють зайнятість населення, але й освітніх установ (державних і недержавних), підприємців і роботодавців, органів місцевого самоврядування.

Тому, на сьогоднішній день важливо актуальним є дослідження молодіжного сегменту ринку праці, адже молодь є значною перспективною частиною економічно активного населення, яка має великий трудовий потенціал і є головною рушійною силою розвитку економіки як окремих регіонів так і країни в цілому.

Питаннями зайнятості молоді займались багато вітчизняних вчених, наприклад таких, як: Д.Л. Богиня, О.А. Грішнова, А.М. Колот, Е.М. Лібанова, Ю.М. Щотова. Зокрема, зайнятість молоді на регіональних ринках праці досліджували О.В. Абашина, О.В. Ягірська, В.В. Онікієнко - розглядали проблеми молодіжного ринку праці в Україні, В.Л. Кравченко - методологію та перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праці.

Метою дипломного дослідження є розкриття теоретичних основ зайнятості молоді й на основі порівняльного аналізу значень основних показників ринку праці, здійснити оцінку стану молодіжної зайнятості в Рівненській області та визначити тенденції розвитку його основних індикаторів.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні основні завдання дослідження:

ь уточнити, через розкриття специфіки робочої сили молоді, поняття зайнятості молоді як соціально-економічної категорії;

ь проаналізувати тенденції молодіжної зайнятості в Рівненській області;

ь виявити основні проблеми зайнятості та запропонувати шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження зайнятість молоді.

Предметом дослідження є молодь Рівненської області.

Розділ 1. Теоретичні основи зайнятості молоді

1.1 Зайнятість молоді та її показники

Перш ніж досліджувати проблему зайнятості молодих фахівців, необхідно дати наукове тлумачення основних категорій, які складають понятійно-категоріальний апарат даного напрямку: молодь, зайнятість, безробіття, Державна служба зайнятості, молодіжний центр праці тощо.

Відповідно до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років [5].

Російська соціологічна енциклопедія поняття «молодь» трактує як велику суспільну групу, яка має специфічні соціальні та психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічний та суспільно-політичний стан, духовний світ, знаходяться у стані формування та становлення [6, с. 421].

Інше джерело розкриває поняття «молодь», як сучасне соціогуманітарне знання, що використовується для визначення сукупності індивідів, які володіють соціопсихічними якостями, що сприяють перманентній активній переоцінці ними будь-яких існуючих у суспільстві цінностей [7, с. 585].

Тому можна стверджувати, що молодь - окрема соціально-демографічна група людей, які перебувають в стадії трудового й соціального самовизначення й володіють рядом специфічних ознак, що відрізняють її від громадян іншого віку. Вони мають ряд особливостей, які з погляду оцінки трудових ресурсів є як перевагами (високий освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, бажання працювати й використовувати отримані в навчальному закладі знання на практиці), так і недоліками (відсутність практичного досвіду й трудових навичок, завищені вимоги до передбачуваної роботи, завищена самооцінка й ін.).

Отже, молодь - виключно важливий ресурс продуктивних сил суспільства, оскільки є не лише енергійною і працездатною, а й робочою силою, яка може швидко навчатись. Це солідна частина потенційної робочої сили, яка є найбільш активною групою серед зайнятого населення.

Згідно з Законом України «Про зайнятість населення», зайнятість молоді можна трактувати як незаборонену законодавством діяльність осіб у віці 14-35 років, пов'язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно [1].

Кожен має право на вільно обрану зайнятість. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється. Добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.

Зайнятість забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, незаборонених законом.

О.А. Грішанова у словнику термінів «Економіка праці та соціально-трудові відносини» тлумачить зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід) [2, с. 559].

У «Соціальній роботі» під редакцією В.І. Курбатова зайнятість молоді - ступінь участі населення віком 14-35 років у суспільній праці, діяльність пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, які не суперечать законодавству країни і, як правило, приносить заробіток [3, с. 553].

Тобто можна стверджувати, що зайнятість молоді - діяльність громадян у віці 14-35 років, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної плати, утримання додаткової допомоги та виплати натурою. Існують різні види зайнятості: вторинна, глобальна, ефективна, нелегальна, неповна, неповна вимушена, непродуктивна, нерегламентована, нестандартна, неформальна, продуктивна [4, с. 229].

Протилежним поняттям до зайнятості є «безробіття» - це соціальне явище, суть якого полягає в незатребуваності й невикористаності суспільством активної працездатної частини всього населення та молоді зокрема [8, с. 43]. Такої ж думки і дослідники М.Ф. Головатий та М.Б. Панасюк у термінологічному понятійному словнику [9, с. 43].

«Соціологічна енциклопедія» розкриває сутність даного соціально-економічного явища в тому, що певна частина молодого населення, незважаючи на своє бажання і потенційні можливості, не може застосувати свої здібності до праці, знайти роботу [10, с. 42].

Ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає безробітними молодих громадян у віці 14-35 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи [1].

Сприяння зайнятості та подолання проблеми безробіття населення і серед молоді зокрема, здійснює Державна служба зайнятості України, котра прийшла на зміну системі бюро з працевлаштування. Її діяльність регламентується Законом України «Про зайнятість населення», прийнятим Верховною Радою України 1 березня 1991 р., з наступними змінами і доповненнями [1, с. 260].

Крім зазначеного Закону, діяльність служби зайнятості України регламентується нормативними актами Кабінету Міністрів України, Верховною Радою України, Міністерством праці та соціальної політики України, указами Президента України та локальними актами Державного центру зайнятості.

Сучасна державна служба зайнятості (ДСЗ) створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян. ЇЇ діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування [11, с. 126].

Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безкоштовну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, за необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.

Таким чином, державна служба зайнятості бере участь в економічному регулюванні ринку праці в регіоні, бере на себе відповідальність за особливий сегмент - працю молоді та студентів [12, с. 23].

На неї покладено виконання основних завдань:

- допомога в отриманні робочих місць тим, хто шукає роботу (зокрема, молоді); допомога власникам підприємств, що шукають працівників певного рівня кваліфікації;

- збір інформації про попит на робочу силу та його задоволення; реєстрація вільних робочих місць та осіб, що шукають роботу;

- заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних;

- організація оплачуваних громадських робіт; сприяння створенню додаткових робочих місць для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

- надання матеріальної підтримки безробітним та членам їхніх сімей та ін. [13, с. 127].

Ще одним варіантом допомоги працевлаштування молодих людей є молодіжний центр праці. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці» від 24 січня 2001 р. №40, молодіжний центр праці - організація, діяльність якої спрямована безпосередньо на розв'язання проблем зайнятості та інтеграції молодих спеціалістів у ринок праці [14].

Згідно із Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 р., молодіжний центр праці - спеціалізована державна установа, яка створюється з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді [5].

Метою діяльності центру є вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовка та підвищення кваліфікації молоді.

Центр у своїй діяльності взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, органами внутрішніх справ, державної служби зайнятості, підприємствами, організаціями та об' єднаннями громадян.

Основними завданнями центру є:

· забезпечення прав та інтересів молодих громадян на ринку праці; сприяння працевлаштуванню, підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації молоді;

· організація зайнятості молоді у позанавчальний час;

· залучення молоді до підприємницької діяльності, створення відповідних умов функціонування та ефективного розвитку молодіжного підприємництва;

· надання молоді послуг, пов'язаних з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією;

· вивчення та поширення передового вітчизняного та міжнародного досвіду з питань забезпечення зайнятості та професійної підготовки молоді.

Очевидно, що зайнятість молоді є соціально - економічним явищем, яке потребує дослідження, тому для вибору найефективніших методів управління, а також для правильної його характеристики, важливе значення має адекватне його оцінювання. Зайнятість - явище дуже складне й багатоаспектне, тому характеризувати його потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Основні показники зайнятості можна поділити на дві групи:

1) абсолютні, які відображають розміри, обсяг зайнятості й безробіття, відображаючи чисельність відповідно зайнятих і безробітних;

2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно усього (або певної більшої категорії) населення.

Отже, до основних показників зайнятості молоді відносяться наступні:

Чисельність економічно активної молоді (Ч _е.а.м ) -- це абсолютний показник економічної активності, що відображає її розміри. Цей показник кількісно відображає молодіжний трудовий потенціал. Однак, мало що можна сказати про економічну активністьмолоді, оперуючи лише цим одним показником. Для оцінки економічної активності важливо знати, як змінюється цей показник в динаміці, наскільки він великий чи малий стосовно усього населення країни. Для цього застосовуються відносні показники.

Рівень економічної активності молоді (Р_е.а.м) -- це відносний її показник, який відображає її "популярність" порівняно з іншими видами активності (неактивності). Він розраховується як відношення чисельності економічно активного молоді (Ч _е.а.м) до загальної чисельності населення віком 14 - 35 років (Ч_(14-35)):

(1.1)

Чисельність зайнятої молоді (Ч _з.м. ) -- це абсолютний показник зайнятості молоді економічною діяльністю, що показує її розміри. Цей показник відображає кількісно вигідний трудовий потенціал молоді. Але, щоб ефективніше оцінити зайнятість молоді, цей показник необхідно проаналізувати в динаміці та порівняти його з чисельністю дорослого населення. Для цього застосовуються відносні показники зайнятості.

Рівень зайнятості молоді (P _з.м.) -- це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Ч _з.м.) до загальної чисельності населення віком 14 - 35 років (Ч_(14-35)):

(1.2)

Зменшення такої категорії як зайняте населення (а також рівень зайнятості), означає зменшення ресурсів для праці, тобто це є небажаною тенденцією для економіки країни.

Ще одним, проте непрямим показником зайнятості молоді, є безробіття молоді.

Чисельність безробітної молоді (Ч_б.м.) -- це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по тобі, оскільки він засвідчує, скільки молодих людей в певний період на певній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки і допомоги з працевлаштування. Однак для оцінки безробіття також дуже важливо знати, як змінюється цей показник стосовно минулих періодів, а також наскільки це негативне явище поширене в суспільстві. Для цього застосовуються відносні показники безробіття.

Рівень безробіття (Р_б.м.) -- це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення (Ч_б.м.) до чисельності населення віком 14-35 років (Ч_(14-35)):

= 100, % (1.3)

Зменшення кількості безробітних і рівня безробіття означають економічне покращання ситуації на ринку праці.

Аналіз економічних показників дає можливість оцінити втрати від неповного використання ресурсів праці внаслідок безробіття.

1.2 Особливості та основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості

Молодь вважається важливим ресурсом продуктивних сил суспільства за рахунок уміння швидко навчатися, бути енергійною та працездатною. Успішне працевлаштування, особливо на першому робочому місці, створює фундамент для дальшого становлення особистості та професійного зростання. Проте, варто зазначити, що молодь має ряд особливостей і виходячи на ринок праці стикається з рядом проблем, які роблять молодь найбільш соціально незахищеною категорією безробітних громадян.

Однією з проблемних особливостей у сфері праці і зайнятості молоді є молодий вік.

З даної особливості випливає ряд проблем, а саме:

- надмірна амбіційність випускників сучасних вузів (особливо комерційних) - завищені вимоги до умов і оплати праці, не бажання робити кар'єру із самих «низів», поступово піднімаючись по щаблях службових сходів - ускладнюють ситуацію на ринку праці молодих фахівців, збільшують кількість безробітних молодих людей;

- відсутність чіткої професійної визначеності - найчастіше освіта, отримана у вузі, не є основним професійним орієнтиром, молодий фахівець не знає своїх професійних схильностей і не віддає конкретних переваг ні одній із професій;

- відсутність практичної підготовки з дитинства до будь-якої реальної праці приводять до небажання міняти розміряний уклад «легкого» життя за «надійним батьківським плечем»;

- молоді фахівці в силу своєї «незрілості» і недоліку професійного досвіду є одним з найменш затребуваних верств населення на ринку праці.

У цей час молодь виходить з-під батьківської опіки й у більшості випадків існує на власні заробітки або державні допомоги. Зрозуміло, що в сучасному суспільстві це найбільш малозабезпечена верства населення, у якій розрив між потребами й можливостями найбільш великий. Треба відзначити що, границі молодіжного віку рухливі. Вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, який досяг потрібного рівня добробуту й культури.

Вплив цих факторів проявляється в тривалості життя людей, у розширенні границь молодіжного віку від 14 до 35 років. Нижня вікова границя визначається тим, що саме в цьому віці підліток уперше одержує право вибору в соціальному плані: продовжити навчання в школі, надійти в технічний або гуманітарний коледж або піти працювати.

До 35 років людина, як правило, досягає професійної зрілості, завершується формування її родини, вона займає певне положення в суспільстві.

Незайнятість молодих людей веде до негативних проявів, як у сфері економіки, так і в сфері соціального життя суспільства. З ростом числа незайнятих складається «нераціональна структура зайнятості».

Також молодіжне середовище стає небезпечною «кримінальною зоною». Проблеми наркоманії, алкоголізму й проституції почасти є похідними безробіття. Відсутність перспектив на майбутнє в молодому віці особливо небезпечно. Саме із цієї верстви поповнюються ряди злочинців, наркоманів, членів екстремістських політичних плинів [7, 180].

Відсутність досвіду і стажу роботи.

Наявність досвіду і стажу роботи, бажано за фахом, на сьогоднішній день є одним з істотних вимог до кандидатів на заміщення пропонованих на ринку праці вакансій. Відповідно, не мають досвіду роботи і стажу випускників вузів у цьому випадку на роботу найчастіше беруть неохоче. Отже, випускники не мають не тільки досвіду роботи, але й можливості отримання такого досвіду. Але ж де його набути, якщо немає можливості отримати роботу?

Проблема дисбалансу попиту і пропозиції робочої сили

Важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державною прогнозування потреб економіки у спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції попиту й пропозиції дипломованих фахівців.

Проблема полягає в тому, що існує невідповідність між тим, які спеціальності на конкретний момент потрібні на ринку праці, і тим, фахівців яких спеціальностей випускають вузи. У даному випадку мова йде про те, що ринок праці в даний час навіть приблизно складно прогнозувати на ті ж п'ять-шість років, оскільки економічна ситуація в суспільстві нестабільна. Купуючи, здавалося б, престижну спеціальність, випускник ризикує виявитися незатребуваним після закінчення вузу у зв'язку з різко зміненим рейтингом престижних спеціальностей.

У даному випадку найбільш важливим є наявність у випускників навичок, що дозволяють швидко адаптуватися до нової ситуації. Ці навички повинні виховуватися в процесі соціалізації особистості, як у сім'ї, так і під час навчання спеціальності.

Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри. Такі передбачення мають стати невід'ємною частиною макроекономічного прогнозу розвитку галузей.

Професійна підготовка і навчання молоді велика проблема не лише для служб зайнятості. Нею постійно повинно опікуватися усе суспільство. Прогнозувати, які професії нині потрібні для виробництва і управління, без яких не обійтися у майбутньому необхідно на державному рівні. Лише тоді наша країна зможе посісти чільне місце серед розвинутих держав. Не можна далі миритися з ситуацією, коли випускники багатьох навчальних закладів змушені йти в центри зайнятості, бо здобута ними професія не має попиту на ринку. Так само й ті, хто зараз сидить за шкільною партою, не знають, які професії будуть престижними після отримання ними атестатів зрілості.

Нерідко не знають цього й ректори ВНЗ та директори ПТУ. Причина у відсутності державної програми профорієнтації на перспективу. Суттєво вплинути на ситуацію на основі науково - обґрунтованого прогнозу може лише одна інституція у державі - служба зайнятості, котра повсякденно спілкується з роботодавцями і виконує їхні замовлення з підготовки потрібних суспільству кадрів. Аналізуючи тенденції розвитку світової та вітчизняної економіки, вона зможе організувати випереджаючу підготовку потрібних кадрів. При цьому слід враховувати особливості регіонів, адже одні умови в Донбасі, інші у Прикарпатті чи Криму. Важливою складовою успіху молоді в пошуку роботи є ініціативність, активна позиція та наявність необхідних знань і навиків особи, котра бажає отримати роботу.

Діяльність у цьому напрямі повинна заохочувати людину до активнішого пошуку роботи, не дати їй зневіритися у можливості власного працевлаштування. У більш розвинутих країнах претендент на роботу до початку трудової діяльності звертається, як правило, у 6-10 фірм. У нас же, після декількох відмов роботодавця, людина може зневіритися і повністю перейти па утримання держави.

Проблема дискримінації жінок при прийомі на роботу

Проблема полягає в тому, що при прийомі на роботу роботодавці волію брати на роботу швидше чоловіків, ніж жінок. Найменш бажаним кандидатом при прийомі на роботу опиняється молода заміжня жінка, яка не має дітей. Роботодавець в даному випадку передбачає можливу швидку вагітність такої жінки і, не бажаючи нести зайві витрати на оплату декретної відпустки, однозначно робить вибір на користь інших кандидатів.

Проблема адаптації на ринку праці випускників вузів, які є рядовими запасу армії

Проблема «вуз - армія - ринок» полягає в тому, що молоді люди, які отримали спеціальність у вузі, при проходженні військової служби втрачають кваліфікацію і, можливо, вже маюче місце роботи. Після повернення зі служби ці громадяни найчастіше в силу різних причин не мають можливості відновити свою кваліфікацію. У результаті ринок праці втрачає кваліфікованих фахівців, а громадяни, які відслужили в армії - можливість отримати гідну роботу. Частково це пов'язано з тим, що в даній ситуації, виявляється, практично неможливо отримати статус безробітного і стати на облік на біржі праці.

Інфантилізм молоді в пошуку роботи

Молоді люди часто не мають активної позиції в пошуку роботи, а відповідно не використовують багато з існуючих можливостей знаходження роботи. Неабиякою мірою це пов'язано з небажанням потрапляти в некомфортні і жорсткі ситуації ринку праці.

Проблема необізнаності молоді про свої права та можливості в пошуку роботи

В даний час населення вкрай незадовільно інформовано про можливості пошуку роботи. При цьому відіграють роль як вже згадувана пасивна позиція в пошуку роботи, так і певного роду забобони, невірна інтерпретація шукають роботу громадянами свого становища як невдаху і прохача. Крім того, виявилося, що інформаційних каналів про попит на ринку праці явно недостатньо.

У зв'язку з цим необхідною є робота з широкого і доступного інформування населення про існуючі на ринку вакансії. Також необхідно інформування про існуючі можливості отримати такого роду інформацію.

У кінцевому підсумку широке інформування громадян про існуючі можливості і права в пошуку роботи дозволити частково зняти кожну з названих проблем.

Всі вищеперераховані особливості та проблеми ускладнюють становище молоді на ринку праці, що призводить до пасивного ставлення до пошуку роботи, що, в свою чергу зменшує пропозицію робочої сили.

1.3 Механізм державного регулювання зайнятості молоді в Україні

На сьогоднішній день в Україні наявна розгалужена нормативно-правова база і створена система органів державної влади, які займаються реалізацією політики у даній сфері.

Що стосується нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері зайнятості молоді в Україні, то питання працевлаштування молодих громадян розглядається в нормативно-правових актах Верховної Ради України Президента України, Кабінету Міністрів України та окремих органів виконавчої влади. У свою чергу за напрямами нормативно-правову базу з питань зайнятості та підтримки економічної активності молоді умовно можна поділити на три групи. Першу становлять документи, які забезпечують державну політику зайнятості населення України («Кодекс законів про працю України», ЗУ «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття», «Про Державну програму зайнятості населення» тощо). До другої входять ті, що регламентують засади державної молодіжної політики (Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики», ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», «Про затвердження Загальнодержавної програми підтримки молоді»). До третьої - нормативні документи, які безпосередньо стосуються зайнятості і економічної активності молоді (ЗУ «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійну освіту, першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю», указ Президента України « Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді», постанова КМУ «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» та ін.).

Нормативними актами у сфері зайнятості молоді визначено основні гарантії забезпечення зайнятості молоді. Зокрема, норми наведених документів закріпили порядок надання першого робочого місця на строк не менше двох років працездатній молоді після закінчення або припинення навчання в навчальних закладах різного рівня; порядок надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями; механізм бронювання відсотку робочих місць для молоді на підприємствах, організаціях; механізм надання дотацій підприємцям на створення робочих місць для молоді; систему безперервного навчання; порядок організації громадських робіт тощо.

Крім нормативно-правової складової державної політики у сфері зайнятості молоді надзвичайно важливу роль у процесі її формування відіграє її організаційна складова. В Україні створено розгалужену мережу державних інституцій і молодіжних структур, що надають молоді послуги з питань працевлаштування, які виступають суб'єктами системи державного управління у цій сфері. Забезпеченням процесу формування і розвитку у сфері працевлаштування молоді займаються система установ з питань зайнятості населення і з питань молодіжної політики. Дану систему формують Міністерство праці і соціальної політики України та підпорядкована йому державна служба зайнятості. До складу систем державних установ з питань молодіжної політики входять не тільки структури, які опікуються молодіжними проблемами, у тому числі й забезпеченням її зайнятості (Міністерство у справах сім'ї, молоді, і спорту, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді), а й спеціальні структури і тимчасові формування з питань працевлаштування молоді (молодіжні центри праці тощо).

Основними формами роботи даних структур у сфері зайнятості молоді є забезпечення професійного навчання та підвищення кваліфікації молоді шляхом направлення молодих спеціалістів на стажування на підприємствах, установах і організаціях, збільшення обсягів навчання за індивідуальним замовленням роботодавців; проведення професійної орієнтації, надання інформаційних і консультативних послуг; створення баз даних про молодь, яка до них звертається з приводу працевлаштування, та про вакансії для молоді, які існують на підприємствах регіону; забезпечення вторинної та тимчасової зайнятості молоді шляхом їх залучення до учнівських, студентських трудових загонів, до молодіжних трудових об'єднань, громадських робіт тощо [20, c.128-130].

Висновок до розділу 1

Отже, молодь - окрема соціально-демографічна група людей у віці 14-35 років, які перебувають в стадії трудового й соціального самовизначення й володіють рядом специфічних ознак, що відрізняють її від громадян іншого віку. Молоді люди - виключно важливий ресурс продуктивних сил суспільства, оскільки є не лише енергійною і працездатною, а й робочою силою, яка може швидко навчатись. Це солідна частина потенційної робочої сили, яка є найбільш активною групою серед зайнятого населення.

Згідно з Законом України «Про зайнятість населення», зайнятість молоді можна трактувати як незаборонену законодавством діяльність осіб у віці 14-35 років, пов'язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Зайнятість молоді є соціально-економічним явищем, яке потребує дослідження, тому для вибору найефективніших методів управління, а також для правильної його характеристики, важливе значення має адекватне його оцінювання. Зайнятість - явище дуже складне й багатоаспектне, тому характеризувати його потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Стан молодіжної зайнятості можна оцінити за допомогою абсолютних (чисельність економічно активної, зайнятої, безробітної та економічно неактивної молоді) та відносних (рівень економічної активності, зайнятості та безробіття) показників.

Молодь вважається важливим ресурсом продуктивних сил суспільства за рахунок уміння швидко навчатися, бути енергійною та працездатною. Успішне працевлаштування, особливо на першому робочому місці, створює фундамент для дальшого становлення особистості та професійного зростання. Проте, варто зазначити, що молодь має ряд особливостей і виходячи на ринок праці стикається з рядом проблем, які роблять молодь найбільш соціально незахищеною категорією безробітних громадян.

До основних проблем з якими молоді громадяни стикаються у сфері праці і зайнятості можна віднести:

- молодий вік;

- проблема необізнаності молоді про свої права та можливості в пошуку роботи;

- інфантилізм молоді в пошуку роботи;

- проблема адаптації на ринку праці випускників вузів, які є рядовими запасу армії;

- відсутність досвіду і стажу роботи;

- проблема дисбалансу попиту і пропозиції робочої сили;

- проблема дискримінації молодих жінок при прийомі на роботу.

Деякі з них частково вирішуються через механізм регулювання зайнятості молоді, адже на сьогоднішній день наявна розгалужена нормативно-правова база і створена система органів державної влади, які займаються реалізацією політики у даній сфері.

Зокрема, нормативними актами у сфері зайнятості молоді визначено основні гарантії забезпечення зайнятості молоді. До таких гарантій відносяться: порядок надання першого робочого місця на строк не менше двох років працездатній молоді після закінчення або припинення навчання в навчальних закладах різного рівня; порядок надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями; механізм бронювання відсотку робочих місць для молоді на підприємствах, організаціях; механізм надання дотацій підприємцям на створення робочих місць для молоді; систему безперервного навчання; порядок організації громадських робіт тощо.

Також існує розгалужена мережа державних інституцій і молодіжних структур, що надають молоді послуги з питань працевлаштування, які виступають суб'єктами системи державного управління у сфері праці. На регіональному рівні це служби зайнятості та молодіжні центри праці.

Державна служба зайнятості бере участь в економічному регулюванні ринку праці в регіоні, бере на себе відповідальність за особливий сегмент - працю молоді та студентів.

На неї покладено виконання основних завдань:

- допомога в отриманні робочих місць тим, хто шукає роботу (зокрема, молоді); допомога власникам підприємств, що шукають працівників певного рівня кваліфікації;

- збір інформації про попит на робочу силу та його задоволення; реєстрація вільних робочих місць та осіб, що шукають роботу;

- заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних;

- організація оплачуваних громадських робіт; сприяння створенню додаткових робочих місць для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

- надання матеріальної підтримки безробітним та членам їхніх сімей та ін.

Молодіжний центр праці - спеціалізована державна установа, яка створюється з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді

Основними завданнями центру є:

· забезпечення прав та інтересів молодих громадян на ринку праці; сприяння працевлаштуванню, підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації молоді;

· організація зайнятості молоді у позанавчальний час;

· залучення молоді до підприємницької діяльності, створення відповідних умов функціонування та ефективного розвитку молодіжного підприємництва;

· надання молоді послуг, пов'язаних з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією;

· вивчення та поширення передового вітчизняного та міжнародного досвіду з питань забезпечення зайнятості та професійної підготовки молоді.

Основними формами роботи даних структур у сфері зайнятості молоді є забезпечення професійного навчання та підвищення кваліфікації молоді шляхом направлення молодих спеціалістів на стажування на підприємствах, установах і організаціях, збільшення обсягів навчання за індивідуальним замовленням роботодавців; проведення професійної орієнтації, надання інформаційних і консультативних послуг; створення баз даних про молодь, яка до них звертається з приводу працевлаштування, та про вакансії для молоді, які існують на підприємствах регіону; забезпечення вторинної та тимчасової зайнятості молоді шляхом їх залучення до учнівських, студентських трудових загонів, до молодіжних трудових об'єднань, громадських робіт тощо.

Розділ 2. Аналіз зайнятості молоді в рівненській області

2.1 Аналіз стану ринку праці та зайнятості молоді в Україні

Для аналізу стану молодіжного ринку праці та зайнятості молоді зокрема, використовуємо дані статистичних щорічників України та Державної служби зайнятості.

Оцінку проводимо за допомогою абсолютних (чисельність економічно активної, зайнятої, безробітної та економічно неактивної молоді) та відносних (рівень економічної активності, зайнятості та безробіття) показників. Динаміка основних показників молодіжного ринку праці України наведена в таблицях 2.1. та 2.2.

Таблиця 2.1

Динаміка кількості і частки молоді у складі економічно - активного населення України

	2011	2012	2013	2014	2015	Темп приросту, % (2015/2011)
1	2	3	4	5	6	7
Економічно-активне населення, тис. осіб	22056,9	22011,5	21980,6	19920,9	18 097,9	99,65
в. т.ч. молодь віком 14-35 років, тис. осіб	8425,9	8387,2	8256,38	1797,99		97,99
у % до економічно, активного населення	38,2	38,1	37,6	59,2		98,43
15-24 роки	11,8	10,9	10,1			85,59
25-29 років	13,6	14,3	14,2			104,41
30-34 роки	12,8	12,9	13,3			103,91

За період останніх трьох років економічно активна частина населення мала тенденцію до зменшення загалом на 76,3 тис. осіб ( 0,35%). З таблиці 2.1 видно, що економічно активне населення більш ніж на третину представлене молоддю. Саме ця частина населення у своїй сутності і є робочою силою. В Україні спостерігається тенденція до зменшення частки економічно активної молоді у загальній кількості економічно активного населення і у 2013 році цей показник зменшився на 0,6% порівняно з 2011.

Рис. 2.1 Динаміка частки економічно - активної молоді у загальній чисельності економічно - активного населення країни за 2011-2013 рр.

Таблиця 2.2

Динаміка основних показників молодіжного ринку праці України

Показники	2011	2012	2013	Темп приросту,% (2013/2011)
1	2	3	4	5
Чисельність молоді, тис. осіб	13178,93	12982,88	12722,71	96,5
Чисельність економічно-активної молоді, тис. осіб	8425,9	8387,2	8256,38	98,0
Рівень економічної активності,%	63,9	64,6	64,9	101,6
Чисельність зайнятої молоді, тис. осіб	7459,27	7473,1	7406,67	99,3
Рівень зайнятості молоді,%	56,6	57,6	58,2	102,8
15-24 роки	33,9	33,7	32,5	95,9
25-29 років	72,4	73,8	73,8	101,9
30-34 роки	76,9	77,5	78,4	102,0
Чисельність безробітної молоді, тис. осіб	966,63	914,1	849,71	87,9
Рівень безробіття молоді,%	7,3	7,0	6,7	91,8
Рівень безробіття молоді за МОП,%	11,5	10,9	10,3	89,6



Рис. 2.2 Динаміка рівнів економічної - активності, зайнятості, та безробіття молоді

Отже, показники зайнятості молоді мали такі тенденції:

- Чисельність економічно-активної молоді зменшилась на 3,5%, але в той же час рівень економічної активності зріс на 1%.

- Чисельність зайнятої молоді зменшилась на 0,7%, а рівень зайнятості збільшився на 1,6%;

- Чисельність безробітної молоді також зменшилась на 12,1%, і відповідно зменшився рівень безробіття на 1,2%.

Рис. 2.3 Динаміка рівня зайнятості молоді за віковими групами у 2011-2013 рр.

З рис. 2.3 очевидно, що найвищий рівень зайнятості у молоді віком 30-34 роки, найменший у віці 15-24 роки. Така ситуація пояснюється тим, що молодь у віці 15-24 роки тільки виходить на ринок праці і має низьку конкурентоспроможність, в силу своєї «незрілості» і недоліку професійного досвіду є одним з найменш затребуваних верств населення на ринку праці. До 30 років молодь адаптується до умов ринку праці і набуває певної професійної зрілості і повноцінно задовольняє попит ринку праці.

Для детального аналізу зайнятості молоді варто проаналізувати її структуру за видами економічної діяльності (табл. 2.3., рис. 2.4).

Відносно розподілу зайнятої молоді за видами економічної діяльності, доцільно відзначити, що в деяких галузях вона має зміни за період 2011- 2013 рр. Зросла питома вага зайнятої молоді за цей період найбільше у галузі державного управління (на 31,84%), в галузі освіти (на 4,3%) та у фінансовій та страховій діяльності (на 3,55%). Взагалі не відбулись зміни у галузі охорони здоров'я, де чисельність зайнятих у 2013 році така ж як у 2011, проте, варто зазначити, що у 2012 році відбулось різке збільшення зайнятих на 5,4 тис. осіб.

Загалом найбільша частка зайнятих молодих людей у промисловій галузі (2013 р. - 26,1%) та діяльності транспорту і зв'язку (2013 р. - 14,4%).

Таблиця 2.3

Динаміка зайнятості молоді за видами економічної діяльності

Види економічної діяльності	2011	2012	2013	Темп зростання, % (2013/2011)
	Чис зайнятих	% до облікової кількості штатних працівників	Чис зайнятих	% до облікової кількості штатних працівників	Чис зайнятих	% до облікової кількості штатних працівників	Чис зайнятих	% до облікової кількості штатних працівників
1	2	3	4	5	6	7	8	8
Всього, осіб	3452,8	32,0	3592,0	33,5	3429,8	33,1	99,33	103,4
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	142,7	25,0	147,3	25,9	129,1	2,2	90,47	8,8
Рибальство, рибництво	1,6	25,4	1,4	26,2	1,1	24,4	68,75	96,1
Промисловість	924,4	32,5	939,3	34,0	895,3	33,4	96,85	102,8
Будівництво	95,0	29,4	90,2	30,4	81,4	29,4	85,68	100,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	490,1	51,6	542,7	53,8	494,5	53,1	100,90	102,9
Діяльність готелів та ресторанів	46,7	45,0	49,8	47,0	47,3	46,2	101,30	102,7
Діяльність транспорту та зв'язку	286,1	30,6	298,9	31,9	259,3	31,6	90,6	103,3
- діяльність транспорту	221,1	30,5	235,3	32,0	229,5	28,7	103,79	94,1
- діяльність пошти та зв'язку	65,0	30,8	63,6	31,4	29,8	29,1	45,85	94,5
Фінансова та страхова діяльність	174,8	56,4	184,5	60,0	181,0	58,7	103,55	104,1
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	216,9	30,9	224,8	32,1	30,7	23,8	14,15	77,0
Державне управління	221,7	35,0	229,5	35,8	292,3	35,7	131,84	102,0
Освіта	411,7	23,9	432,3	25,0	429,4	24,6	104,3	102,9
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	347,0	26,4	352,4	27,4	347,0	27,5	100	104,2
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	94,1	25,6	98,9	26,9	91,4	25,7	97,13	100,4

Примітка*. Дані наведено по підприємствах, установах, організаціях та їхніх відокремлених підрозділах із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб.

Рис. 2.4 Структура зайнятості молоді за видами економічної діяльності у 2011 та 2013 рр.

Аналіз наведених даних табл. 2.3, також показує, що частка зайнятої молоді у обліковій кількості найманих працівників мала тенденцію до зростання за всіма видами економічної діяльності, окрім операцій з нерухомим майном, де у 2013 році відносно 2011 вона зменшилась на 7,1% (рис. 2.5).

Найбільша частка найманих молодих працівників в обліковій кількості найманих працівників у фінансовій та страховій діяльності 58,7% у 2013 році, що на 2,3% вище ніж у 2011 році. Також, молодь складає більшу половину серед загальної облікової кількості найманих працівників у торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (у 2011 - 51,6%, 2013 - 53,1%).

Рис. 2.5 Динаміка частки зайнятої молоді у загальній обліковій кількості штатних працівників за видами економічної діяльності у 2011 та 2013 рр.

Найменшу частка молодих людей в обліковій кількості найманих працівників у сфері освіті (2011 - 23,9%, 2013 - 24,6%), що є результатом того що більшість робочих місць у цій галузі зайняті людьми перед пенсійного віку, тобто майже не відбувається процес оновлення освітніх кадрів, а також у сільському господарстві (2011 - 25%, 2013 - 25,2%), оскільки здебільшого молодь не вважає престижним працювати на селі, та де має місце найнижчий рівень оплати праці.

2.2 Особливості зайнятості молоді в Рівненській області

Молодіжний ринок праці Рівненської області ...