52

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. Драгоманова

Факультет соціально-психологічних наук та управління

Кафедра теорії та технологій соціальної роботи

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з технологій соціальної роботи

Тема: Технологічні характеристики соціальної роботи з девіантною молоддю

Студентки 3 курсу 34 СР (ПП) групи

напряму підготовки Практична психологія

спеціальність Соціальна робота.

Сисак Віталіни Вікторівни

Керівник: доцент, кандидат педагогічних наук

Савельчук Ірина Борисівна

Київ-2017 р.

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження соціальної роботи з девіантною молоддю
• 1.1 Сутність поняття " девіантна поведінка", причини та види девіантної поведінки
• 1.3 Технологічний аспект соціальної роботи з девіантною молоддю
• Висновки до першого розділу
• Розділ 2. Технологічний аспект соціальної роботи з алкоголезалежною молоддю
• 2.1 Особливості реалізації технологій соціальної роботи з алкоголезалежною молоддю в закладах соціальної сфери
• 2.2 Зміст та форми реабілітаційної роботи з алкоголезалежною молоддю
• 2.3 Реабілітаційний потенціал арт-терапії у соціальній роботі з алкоголезалежною молоддю
• Висновки до другого розділу
• Загальні висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Актуальність дослідження: Процеси трансформації, які відбуваються в сучасному українському суспільстві означають перехід до нової моделі розвитку що, супроводжується глибокою кризою, яка охопила усі сфери суспільства. Фактично, український соціум знаходиться сьогодні у стані ціннісно-нормативної дезінтеграції, тобто соціальної аномії (стан суспільства, коли старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися), яка виявляється як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства. При цьому відбувається заповнення соціального простору перед - та девіантними цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм права та моралі.

В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, і найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі. Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбала в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціальних працівників, соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів. [4,C.110] За останнє десятиріччя статистика фіксує катастрофічне зростання молодіжної злочинності, наркотизації та алкоголізації, суїцидальної поведінки молоді. Але ж сама позиція молодого покоління передбачає напрямок і темп процесів модернізації українського суспільства, тому девіантна поведінка молоді виступає, як об'єкт соціальних досліджень, які, в свою чергу, набувають для сучасної України особливої актуальності, тому що у динаміці останніх років масштаби молодіжної девіації набули розмірів, які загрожують соціальній безпеці у цілому.

Розгляд цієї проблеми припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії "норма" (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому і суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясне. Соціальна норма - це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю. "Соціальна норма, - відзначає Я.І. Гілинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій". [18,C.40] Існують різні підходи до оцінки поведінкової норми і девіації, нормоцентричний припускаючий оцінку діяльності людини з позиції її відповідності нормі - соціальної, психологічної, етнокультуральної, вікової, гендерної, професійної, феноменологічної - і нозоцентрічної, розглядаючий поведінку з позицій пошуку і виявлення симптомів хвороби, психопатології.

В соціальних науках, соціальна норма це - соціальні явища, які не представляють реальної загрози фізичному і соціальному виживанню людини. [8,C.56] Соціальна норма знаходить своє втілення у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль "природного регулятора" суспільних і міжособистісних відносин.

Розгорнуте соціологічне пояснення девіації вперше дав Б. Дюркгейм. Він пропонує теорію аномії, яка розкриває значення соціальних і культурних факторів. За Дюркгеймом, основною причиною девіацій є аномія, буквально, "відсутність регуляції", "безнормність". По суті аномія - це стан дезорганізації суспільства, коли цінності; норми, соціальні зв'язки або відсутні, або стають хиткими і суперечливими. [15,C.10] Тому, дотримуючись думки М.Ю. Кондратьева, О.Б. Крушельницької, Н.І. Озерецького, можна припустити,що девіантом можна називати ту молоду людину, яку не "просто одноразово і випадково відхилялася від поведінкової норми, а постійно демонструє девіантну поведінку",що носить соціально-негативний характер. [9,C.50] Серед наукових кіл велике увагу проблемі девіантної поведінки молоді приділяли Холостова Є.І.; Павленок П.Д., Василькова Ю.В., Змановский Є.В. та інші. Всі вони піднімають питання про захисті категорії людей, як з боку суспільства, так і з боку держави, реабілітацію їх соціального статусу.

Серед українських соціологів розробкою цієї проблематики займаються І. Бекешкіна, Є. Головаха, В. Небоженко, Н. Паніна, Л. Сохань, В. Шинкарук.

За думкою спеціалістів А.А. Бодальова, М.І. Буянова, А.Г. Хрипкова причинами девіації перш за все є грубість батьків, які займають низький статус в соціальному відношенні. Механізми формування особистості неповнолітнього порушника вивчали С. Клімова, І. Макшанцева, вплив оточення та родини на формування особистості молодого девіанта - С. Агарков, С. Рєзников, В. Солодніков, Б. Попов, профілактиці девіантної поведінки молоді присвячені праці Л. Волошиної, І. Максимової, Б. Леві-на та М. Левіна, М. Позняковой, І. Стрельчука [23,C.60].

В останні роки українські соціологи виявляють безпосередній інтерес до проблем молоді, вивчаючи особливості формування трудових орієнтацій та життєвих планів молоді (А. Вишняк, О. Ручка, В. Оссовський, С. Макєєв, С. Стукало та інші), адаптацію до сьогодення (О. Злобіна, С. Макєєв, С. Оксамитна, В. Пилипенко, В. Тихонович, О. Шкачко). [5,C.23] Сьогодні проблемою девіантної поведінки займаються всі: і держава, і суспільство, правда кожен з цих соціальних інститутів бачить дану проблему по-різному. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції. В сучасних умовах українського соціуму негативну девіантну поведінку молоді можна оцінювати як соціальне явище, для якого характерні розповсюдженість у просторі, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних груп, множинність такої поведінки. В свою чергу, негативна девіантна поведінка може включати такі види: делінквентна поведінка (злочинність, правопорушення), тобто порушення офіційних норм, та аморальна поведінка, що порушує неофіційні норми. Аморальна поведінка може бути поділена на асоціальну (алкоголізм, наркоманія, суїцидальна поведінка) та деструктивну (екстремізм).

Таким чином, в умовах соціальної аномії відбувається катастрофічне зростання усіх видів негативної поведінки, порушення усіх соціальних норм (окрім хибних). Невизначеність пермісивного стану суспільства породжує втрату соціальних орієнтирів, соціальної опори, звичних гарантів безпечного та забезпеченого існування, що викликає у людей розгубленість, робить їх сприятливими до різних екстремістських проявів, тобто провокує девіантну поведінку, оскільки спостерігається невизначеність нормативної системи, невизначеність у критеріях дозволеного, відсутність чітких процедур та відповідальності за скоєне.

Подальше поглиблення кризи матиме ще більший руйнівний вплив на ціннісний світ населення України та на розповсюдження негативної девіантної поведінки, на ще більше послаблення соціального контролю, на легалізацію більшості видів девіації та на продукування крайніх форм відхилень, відчуження від загальнолюдських цінностей. Якщо одним з індикаторів успішності процесів трансформації може виступати закономірність вияву позитивних (соціотворчих) та негативних (соціально відхильних) форм поведінки, то на основі проаналізованої статистики та даних багатьох досліджень, казати про успішність трансформації ми ще не маємо змоги. [11,C.70] У теоретичному плані актуальність теми дослідження обумовлена тим, що під впливом карно-правової теорії та практики більша частина досліджень девіантної поведінки орієнтована на вивчення делінквентної поведінки, а девіантна поведінка як соціальне явище часто трактується у карно-правовому сенсі. [24,C. 20]. Невизначеним є комплекс причин та факторів, що детермінують соціальні відхилення, особливості девіантної поведінки у молодіжному середовищі. Ці обставини істотно актуалізують необхідність всебічного наукового пізнання соціального феномена девіації, причому, в узагальненому та систематизованому взаємозв`язку всіх видів девіантної поведінки.

Об'єктом є: соціальна робота з особами та групами девіантної поведінки.

Предметом дослідження є: технологічні характеристики соціальної роботи з девіантною молоддю.

Метою дослідження: теоретично обґрунтувати виявити та розкрити особливості реалізації технології соціальної роботи на прикладі реабілітаційної роботи з алкозалежною молоддю.

Завдання дослідження:

1) Охарактеризувати особливості прояву девіантної поведінки осіб та груп населення.

2) Визначити технології соціальної роботи з молодю, що схильна до вживання алкоголю.

3) Розглянути особливості реалізації технологій соціальної роботи з алкозалежною молоддю в закладах соціальної сфери.

Методи дослідження: аналіз теоретичних джерел, теоретичний аналіз і синтез соціальних досліджень; емпіричні методи збору інформації: анкетування, вивчення та узагальнення досвіду; аналіз, обробка та узагальнення результатів дослідження.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (27). Загальний обсяг курсової роботи _48_ сторінки друкованого тексту, з яких _36_сторінок основного тексту.

соціальна робота девіантна молодь

Розділ 1. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження соціальної роботи з девіантною молоддю

1.1 Сутність поняття " девіантна поведінка", причини та види девіантної поведінки

У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності. Всі ці проблеми впливають на життєві погляди та поведінку ще не сформованої молоді. Тому розглянемо більш детально саму сутність проблеми девіації серед молоді.

Девіантна поведінка - система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи інший ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень в поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки. [10,C.148] Аналіз наукової літератури дає можливість охарактеризувати поняття девіації, отже, девібнтна поведінка - це така поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм. Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, соціології, соціальної роботи, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру. Девіантна поведінка - це поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів.

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини - усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискучійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню - між 25 і 30 роками та навіть пізніше.

Взагалі, молодь - це соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації. [25,C.34] Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. [13] Отже, під девіантною поведінкою слід розуміти:

1) вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);

2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Оскільки ми вже достатньо розгянули поняття девіації, варто відзначити і причини виникнення даного феномену.

Конкретними причинами поведінки неповнолітніх,що відхиляється можуть бути:

1) прагнення отримати сильні враження;

2) захворювання дитини;

3) підвищена збудливість, невміння контролювати себе;

4) неблагополучна ситуація в сім'ї;

5) прагнення до самостійності і незалежності;

6) недолік знань батьків про те, як справлятися з важкими педагогічними ситуаціями;

7) відставання в навчанні;

8) зневага з боку однолітків;

9) нерозуміння дорослими труднощів дітей;

10) недостатня упевненість дитини в собі;

11) негативна оцінка дорослими здібностей дітей;

12) стресові життєві ситуації; 13) напружена соціально-економічна ситуація в житті дитини (погана забезпеченість, безробіття батьків); 14) приклади насильства, жорстокості, безкарності, одержувані із ЗМІ; 15) надмірна зайнятість батьків; 16) конфлікти з батьками; 17) велика кількість заборон з боку батьків (педагогів); 18) постійні нарікання, лайка в сім'ї; 19) слабкість інтелектуальної сфери дитини; 20) підвищена комунікативність дітей; 21) низький рівень емоційно-вольового контролю у дітей; 22) самотність, нерозуміння іншими; 23) зайвий контроль, авторитарність батьків (педагогів); 24) нездатність дітей чинити опір шкідливим впливам; 25) генетична схильність; 26) нерівномірність психофізичного і статевого дозрівання; 27) відсутність навиків соціальної поведінки; 28) зниження культури,інтелектуального рівня; 29) маса вільного часу; 30) нудьга, "просто так"; 31) бажання звернути на себе увагу; 32) неповні сім'ї; 33) економічна нестабільність; 34) вплив вулиці.

Серед причин юнацької девіантності в науковій літературі частіше всього зустрічаються:

причини, пов'язані з психічними і психофізіологічними розладами;

причини соціального і психологічного характеру;

причини, пов'язані з віковими кризами. [2,C.77] Девіантна поведінка також має свій певний різновид, серед яких:

У дослідженнях В.Д. Менделевича тлумачаться такі типи девіантної поведінки:

1. Адитивна поведінка - одна із форм деструктивної поведінки, яка виражається у прагненні відійти від реальності шляхом зміни власного психічного стану через вживання ПАР. Суть такої поведінки полягає у тому, що людина свідомо намагається штучним шляхом (алкоголь, наркотики, лікарські препарати, токсичні речовини тощо) змінити свій психічний стан, що створює ілюзію безпеки, відновлення рівноваги.

2. Патохарактеорологічна поведінка - обумовлена патологічними змінами характеру, які сформувалися в процесі виховання (акцентуації характеру).

3. Психопатологічна девіантна поведінка - ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, що є проявами певних психічних захворювань. [23,C.80] Діагностичні індикатори девіантної поведінки включають в себе такі види:

1) Делінквентна (протиправна поведінка) особистості - дії конкретної особи, які відхиляються від встановлених у даному суспільстві на конкретному проміжку часу законів, вони загрожують благополуччю інших людей і караються згідно чинного законодавства.

2) Агресивна та ауто агресивна поведінка - це поведінка у якій проявляється надмірна агресія до оточуючих так і до самого себе, тобто це самопошкоджуюча поведінка, оскільки особистість спрямована на те, щоб причинити шкоду самій собі, домінуючим видом ауто агресії є фізична агресія та вербальна, яка включає в себе самопринижувальну та само звинувачувальну поведінку. Ауто агресивна поведінка виявляється у двох формах: самогубстві (суїцидальній поведінці), та само ушкоджені.

3) Сексуальні девіації - це будь-яке кількісне або якісне відхилення від сексуальної норми.

4) Адиктивна поведінка - поведінка, яка полягає у вживані людиною хімічних речовин для того щоб змінити свій емоційний стан. Основну роль відіграє хімічна залежність - девіантна поведінка, яка супроводжується вживанням і зловживанням психоактивних речовин, які призводять до зміни психічного стану і викликають психічну та фізичну залежність.

5) Порушення харчової поведінки є теж одним із поширених видів девіантної поведінки. Основними порушеннями харчової поведінки є: нервова анорексія та нервова булемія. [21,C.30] Серед факторів ризику девіантної поведінки є:

Біологічні: наслідки спадковості; вплив природного середовища; порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

вроджені психопатії; мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

Психологічні: акцентуації характеру; інфантилізм; підвищений рівень тривожності; різноманітні реакції (емансипації, групування з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі); задоволення почуття цікавості; потяг до самоствердження; потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Соціально-економічні: зниження життєвого рівня населення; майнове розшарування суспільства; обмеження соціально схвалених способів заробітку; безробіття; доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні: зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні: зниження морально-етичного рівня населення;

поширення кримінальної субкультури; руйнування духовних цінностей; зростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили; пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки. [16,C.70]

1.2 Форми вияву девіантної поведінки у молоді

Під формами девіантної поведінки зазвичай розуміють конкретні прояви відхиленні у вчинках і діях людини. Спробуємо дати їм коротку характеристику, засновану, перш за все на впливі, як на саму людину, так і на його оточення в цілому.

Наркоманія і токсикоманія. Наркозалежні неохайні, брудні, тижнями не миються і не міняють білизну. Всі вони виглядають старшими за свої роки, обличчя невиразне, неживе. Шкіра у таких людей бліда, часом сіра, суха і в'яла, волосся і нігті ламкі. Будь-які ранки і пошкодження не гояться. Руки і ноги мають синюватий колір, холодні. Точкові сліди по ходу вен, подібні до висипу. Повіка потовщені, шкіра над ними почервоніла. При наркоманії стимуляторами значною мірою страждає серцево-судинна система. У молоді виявляються виражені порушення на електродіаграмі. При внутрішньовенному введенні наркотику може настати раптова смерть від порушення серцевого ритму або гострої серцево-судинної недостатності. Порушення апетиту і тривале голодування під час періодів наркотизації, викликають розлади органів травлення. При прийомі наркотиків, болі в шлунку досягають такої інтенсивності, що через це, наркозалежний буває змушений перервати наркотизацію. [7,C.121].

Таким чином, молоді люди зазвичай починають випивати або приймати наркотики в групі однолітків. Незалежно від того, чи є у них психічні відхилення чи ні, групові норми поведінки і схильність до наслідування призводять до того, що якщо хоча б один з однолітків куштував спиртне або наркотики, то починає випивати або приймати наркотики вся група. У тому, що молода особа потрапляє під вплив такої групи, велику роль грає бездоглядність, відсутність контролю батьків за тим, як вона проводить свій вільний час, конфліктна обстановка в сім'ї. Наркоманія - це захворювання, яке виявляється у фізичної або психологічної, залежності від наркотиків, непереборному потязі до них, що поступово приводить організм до фізичного і психічного виснаження.

Наркоманія має соціальні наслідки. Для злочинних елементів це найлегший шлях добування грошей. Зловживання наркотиками веде до зростання смертності особливо серед молоді та розвитку цілого ряду соматичних і психічних захворювань. На ґрунті наркоманії скоюються злочини, так як у стані "ломки" наркоман здатний на будь-який злочин.

Придбання наркотиків стає причиною скоєння ряду злочині проти особистості: крадіжки, грабіжу, розбою. Наркоманія вкрай негативно позначається на потомстві, що в свою чергу веде до розпаду сім'ї. Наркозалежний у міру розвитку хвороби деградує як особистість, так як рабська залежність від наркотиків змушує його робити аморальні вчинки. [17,C.140] Шлях молодих людей до наркоманії починається з бездоглядності з боку суспільства і сім'ї, коли підліток потрапляє під вплив так званого авторитету неформальної групи. Звикання залежить від індивідуальних особливостей особистості, але воно відбувається швидко. Фізична залежність проявляється в тому, що якщо наркотик не вводиться, то настає абстинентний синдром - "ломка", тобто організм вже вимагає нової порції отрути.

Поведінка і певні зовнішні ознаки токсикомана схожі з наркоманією.

Токсикоманія є захворюванням, викликаним споживанням токсичних речовин, тобто таблеток транквілізаторів, кофеїну, отриманого від міцного чаю - чифіру, вдиханням ароматичних речовин побутової хімії. У стані сп'яніння, крім ейфорії, виникають зорові галюцінації.

Однією з найбільш поширених форм вияву девіантної поведінки є куріння - це небезпечна хвороба, яка приводить до руйнування здоров'я. Причин поширення куріння серед молоді є багато, зокрема негативний приклад батьків, реклама цигарок, перегляд кінофільмів, невміння організовувати дозвілля, займатися корисними справами. (Таблиця 1) Пияцтво і алкоголізм. Проблема пияцтва в юному віці має дуже важливе значення, оскільки саме по собі регулярне споживання спиртного вже є проблемою. При такому ранньому початку вживання спиртного дуже високий ризик, що сформується алкоголізм; хвороба супроводжується вираженими психічними розладами і найчастіше набуває прискорене, а іноді і злоякісний перебіг.

У дорослих спочатку буває етап помірного споживання алкоголю, а потім настає зловживання. Неповнолітні вже з самих перших етапів починають зловживати спиртним; у багатьох з них регулярно буває важка алкогольна інтоксикація з блювотою і втратою свідомості.

Важкі ступені сп'яніння часто супроводжуються порушенням свідомості. Це стани, які потребують медичної допомоги, і нерідко такі молоді люди потрапляють в токсикологічні відділення лікарень з алкогольним отруєнням. Без медичної допомоги можливий смертельний результат. Потяг до алкоголю проявляється в тому, що юнаку починає подобатися стан сп'яніння. Молоді люди в алкогольному сп`янінні стані майже не здатні контролювати свою поведінку. І тут можна очікувати будь-яких надзвичайних подій. Бійки, безладні статеві зв'язки, згвалтування, крадіжки та інші кримінальні дії в стані сп'яніння юні люди скоюють нітрохи не рідше, ніж дорослі.

Алкоголізм характеризується патологічним потягом до спиртного і подальшою соціально-моральної деградацією особистості, а пияцтвом називають непомірне споживання алкоголю, яке разом із загрозою здоров'ю особистості порушує її соціальну адаптацію. Найчастіше мотивом пияцтва є розвага, вплив найближчого оточення, дотримання питних традицій святкування пам'ятних дат, подружні та сімейні негаразди, неприємності на роботі. [12,C.50]

Алкогольна залежність формується поступово і визначається складними змінами, які відбуваються в організмі питущого людини. Потяг до спиртного проявляється в поведінці людини: підвищена метушливість у підготовці до випивки, потирання рук, емоційна піднесеність. Чим більше "алкогольний стаж", тим менше задоволення приносить випивка. На формування алкоголізму впливає декілька факторів, серед яких головні є спадкові чинники, характер, індивідуальні властивості особистості та особливості навколишнього середовища.

До чинників, сприяючих алкоголізації можна віднести низький рівень матеріального становища та освіти, впливає і звичаї пригощати один одного.

Розвитку алкоголізму у молоді сприяють раннє прилучення до спиртного і формування "алкогольного мислення". Якщо людина страждає якоюсь формою олігофренії, вродженим фізичним або психічним захворюванням, то в цьому випадку алкоголь виступає як компенсуючий фактор, що дозволяє нібито згладити дефекти особистості. Для молодих людей алкоголь є універсальним засобом розкріпачення і подолання сором'язливості. У подальшому потяг до алкоголю набуває рис фізіологічної залежності, толерантність (переносимість) досягає максимуму пристрасть до спиртного приймає патологічний характер. В організмі людини відбувається незворотний процес: спирт стає необхідним для підтримки обмінних процесів. [12,C.53].

Остання стадія алкоголізму характеризується різким зниженням толерантності: хворі хмеліють вже від кухля пива. Спиртне стає домінантою в системі життєвих цілей. Контроль над споживанням алкоголю втрачається, і людині вже все одно, що пити, з ким, де і скільки. На цій стадії у хворого відкривається ряд хвороб і проблем зі здоров'ям. (7, 246-257).

Проституція. Поведінка молоді, яка займається проституцією, принципово відрізняється від поведінки однолітків. До числа найбільш характерних відмінностей можна віднести наступні: - Неусвідомленість своїх вчинків. У молодих дівчат в якості основних мотивів заняття проституцією виступають такі, як прагнення до самоствердження, цікавість, бажання виглядати дорослим також як одним зі способів заробітку;

- Отримання оплати за свою працю в різних формах. З недосвідченими юними дівчатами часто розраховуються речами, косметикою, спиртними напоями, вечерею в ресторані, сигаретами і. т.д.

- Продаж свого тіла в будь-якому місці, за бажанням статевого партнера. У той час, як дорослі повії зазвичай мають для надання сексуальних послуг певні умови (знімна постійна квартира, місця в готелях), юні дівчата займаються проституцією, як правило, на вокзалах, в салонах автомобілів, у підвалах, під'їздах.

- Прийняття при наданні сексуальних послуг, великих доз алкоголю або наркотиків. [14,C. 200] Молодим дівчатам нерідко ставиться в обов'язки пити зі своїм клієнтом, як можна більше і при цьому, поїла своїх клієнтів, особливо таких, яких можна пограбувати на велику суму. Проституція - це така ж соціальна виразка, як злочинність, алкоголізм та інші форми девіантної поведінки. Таким чином, сьогодні проституцію, необхідно розглядати, перш за все, як найгострішу соціальну проблему, як один з видів соціальної патології, який виділяється за такими ознаками: віддача себе багатьом особам; віддача себе за винагороду; повна байдужість до особистості, що одержує сексуальні послуги.

Особливість проституції, як відхиляється поведінки полягає в тому, що це явище зумовлює взаємопов'язані з ним інші соціальні відхилення: алкоголізм, злочинність, аморальну поведінку, самогубство.

Ще однією з форм вияву девіантної поведінки є азартні ігри - це залежність, пристрасна тяга до азартних ігор. Ознаки, характерні для осіб, залежних від азартних ігор: - постійна залученість, збільшення часу, що проводиться в ситуації гри зміна кола інтересів, витіснення колишніх мотивацій ігровою, постійні думки про гру, переважання в уяві ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями; "втрата контролю", що виражається в нездатності припинити гру як після великого виграшу, так і після постійних програшів; стани психологічного дискомфорту, роздратування, стурбованості, що розвиваються через порівняно короткі проміжки часу після чергової участі в грі, з важковизначуваним бажанням знову приступити до гри. такі стани за рядом ознак нагадують стани абстиненції у наркоманів, вони супроводяться головним болем, порушенням сну, стурбованістю, пониженим настроєм, порушенням концентрації уваги - характерне поступове збільшення частоти участі в грі, прагнення до все більш високого ризику - періодично виникають стани напруги, що супроводяться ігровим "драйвом", все долаючим прагненням знайти можливість участі в азартній грі.

Суїцидальна поведінка. Суїцид - це свідоме позбавлення себе життя або спроба до самогубства. Суїцидальна поведінка у молоді часто пояснюється відсутністю життєвого досвіду і невмінням визначити життєві орієнтири. Крім загальних причин цієї форми девіантної поведінки є, і особливі причини. Серед молоді поширені такі причини: втрата коханої людини або зарозуміло відкинуте почуття любові; уражене почуття власної гідності, крайня перевтома; руйнування захисних механізмів особистості в результаті алкогольного сп'яніння, вживання психотропних засобів, токсикоманія і наркоманія; ототожнення себе з людиною, яка вчинила самогубство; стан фрустрації чи афекту у формі гострої агресії, страху, коли людина втрачає контроль над своєю поведінкою [7, с.154].

Суїцидальна поведінка - це саморуйнівну поведінку, до якого можна віднести і такі форми девіантної поведінки, як зловживання алкоголем. вживання наркотиків, вперте небажання лікуватися, керування транспортом у нетверезому стані, самокатування, свідоме участь у бійках, війнах.

Правопорушення є однією з форм антисоціальної поведінки, яка направлена проти інтересів суспільства в цілому чи особистих інтересів громадян, є правопорушення. У юриспруденції розрізняють правомірне і неправомірне поведінку громадян. Неправомірні дії (правопорушення) - такі юридичні факти, які суперечать нормам права. Подібні дії порушують встановлений у країні порядок. Усі правопорушення діляться на злочини і проступки.

Злочином - є протиправна, винна, каране суспільно небезпечне діяння, що посягає на охоронювані законом суспільні відносини і приносить їм істотну шкоду. Злочини кваліфікуються за нормами кримінально-процесуального права.

Провина - це теж протиправне і винне діяння, але не представляє великої суспільної небезпеки. Провини регулюються нормами адміністративного, цивільного, трудового та іншими галузями права.

Розглянуті форми девіації дзеркально відображають соціальну картину нашого суспільства.

1.3 Технологічний аспект соціальної роботи з девіантною молоддю

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкту профілактичного впливу виділяються такі види профілактики адиктивної поведінки: [6,C.100] Первинна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин. Завданнями первинної профілактики для молоді є:

1) формувати досвід антинаркогенно-спрямованої поведінки молоді, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та антиособистісно-спрямованих форм поведінки;

2) формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

3) створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

4) формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо.

5) формувати психологічну готовність особистості до спілкуванняу ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;

6) виховувати правильні уявлення особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами. Реалізація вказаних завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального предмету відповідної антинаркогенної інформації та у позакласній виховній роботі. Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності підлітків від наркоречовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є: [6,C.50]

1) визначення рівнів інформованості підлітків про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

2) вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адиктивної поведінки;

3) виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

4) вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи "ризику";

5) діагностика мотивів адиктивної поведінки молоді;

6) визначення найбільш чутливих, сенситивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

1) вивчення особових справ молодих людей, включаючи довідку про стан здоров'я;

2) знайомство з сім'єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;

бесіди з іншими вчителями-предметниками; спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

3) організація безпосереднього спілкування з такою молоддю; спостереження за індивідом групи "ризику" у педагогічно-значущих ситуаціях тощо.

Третім видом профілактики адиктивної поведінки молоді є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки молодої особи, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих алкоголізмом та наркоманією. Здійснюється на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

1) на основі встановлених груп "ризику" здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

2) створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки молоді умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо.

Зокрема профілактика адиктивної поведінки може здійснюватись за умови міцної взаємодії між керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності і спеціалістами медичними (лікар-нарколог) та правоохоронними (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) службами.

При плануванні роботи з молоддю щодо профілактики вживань наркогенних речовин необхідно враховувати:

1) в які загально-виховні заходи доцільно включити елементи діагностико-профілактичного характеру (у даному випадку загально-виховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

2) яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередження адиктивної поведінки);

3) як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи.

Реалізація завдань профілактики вимагає створення відповідної комплексної методичної системи щодо попередження адиктивної поведінки молоді.

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживань алкогольними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути:

а) школу або ПТУ, ВНЗ як головну організаційну ланку;

б) сім'ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі навчальним закладом;

в) спеціальні медичну (нарколог, лікар терапевт), юридичну (правоохоронні органи) та психологічну (психолог) служби, що відіграють роль консультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за молоддю, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування тощо;

г) громадські організації (шефські, за місцем проживання та ін.) як консультанти та безпосередні учасники виховного процесу.

Методологічною основою діагностико профілактичної діяльності соціального робітника є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманізацію умов розвитку і виховання.

Комплексне планування роботи по запобіганню зловживань молоддю наркогенними речовинами має здійснюватись на основі спільного плану роботи інформаційно-методичного центру, університету, ПТУ, групи та інших соціально-виховних інститутів.

Важливою умовою функціонування системи профілактики адиктивної поведінки молоді є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контролю і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму, забезпечуючи при цьому гарантію психо-соціального розвитку особистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зростання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.

Діагностико-корекційне забезпечення системи профілактики адиктивної поведінки молоді передбачає:

створення високоякісних діагностико-моніторингових підсистем пофакторного вивчення адиктивності;

розробку і практичне впровадження інваріантних програм корекційно-виховного впливу на молодь та однотипних груп з відповідною наркогенною орієнтацією;

досконале володіння соціальним працівником засобами психолого-педагогічної діагностики та корекції,

включаючи кваліфіковану постановку психолого-педагогічного діагнозу, професійну інтерпретацію системних даних, використання необхідного корекційно-виховного інструментарію.

Висновки до першого розділу

1) Згідно з визначенням В.І. Курбатова девіантною поведінкою розуміють певний спосіб поведінки, мислення, дій людини, які не відповідають в даному суспільстві нормам і цінностям. Таким чином девіантна поведінка - це відхилення від загальноприйнятих норм. В основі девіантної поведінки лежить, перш за все, соціальна нерівність. Це знаходить вираження в низькому, часом злиденному рівні життя більшої частини населення і в першу чергу молоді; безробіття, в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, відчуженні особистості; морально-етична деградація і падіння моралі знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, поширенні наркоманії. Несприятливі умов життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями та пов'язані з цим невдачі у навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, втрати сенсу існування.

2. Під формами девіантної поведінки зазвичай розуміють конкретні прояви відхиленні у вчинках і діях людини з них є: куріння, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, правопорушення, криміногенна поведінка, проституція, суїцидальна поведінка тощо.

При плануванні роботи з молоддю щодо профілактики вживань алкогольних речовин необхідно враховувати:

1) в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діаг-ностико-профілактичного характеру (у даному випадку загаль-новиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

2) яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередження адиктивної поведінки);

3) як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи.

Реалізація завдань профілактики вимагає створення відповідної комплексної методичної системи щодо попередження адиктивної поведінки молоді.

Розділ 2. Технологічний аспект соціальної роботи з алкоголезалежною молоддю

2.1 Особливості реалізації технологій соціальної роботи з алкоголезалежною молоддю в закладах соціальної сфери

Соціальна робота серед молоді розглядається як забезпечення найбільш сприятливих соціально-економічних умов розвитку кожної молодої людини, що сприяє соціальному становленню особистості, знаходження нею усіх видів свобод і повноцінної участі індивідів у житті суспільства.

При організації діяльності соціальних служб для молоді здійснюється цілий комплекс заходів. Вирішується задача по створенню і розвитку комплексу спеціалізованих служб і установ за вказівкою молоді різноманітних медико-соціальних, психолого-педагогічних, реабілітаційних та соціально-правових послуг.

Одним із важливих напрямів діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу).

Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є: соціально-педагогічна профілактика; соціально-психологічна допомога; соціальна адаптація і реабілітація.

Соціально-педагогічний характер діяльності центрів СССДМ активно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів центрів ЦСССДМ, працівники центрів віддають перевагу масовим формам роботи. Практично кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси), організований центрами СССДМ і був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі.

У діяльності центрів СССДМ широко поширені такі масові форми роботи, як акції "Молодь - за здоровий спосіб життя", різноманітні конкурси, вистави, просвітницька робота, яка включає лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді.

Однією з найпоширеніших в СССДМ, ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка насичується новітніми технологіями та прийомами. 43% загальної кількості лекцій проведених центрами СССДМ, були присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, соціальної підтримки молоді девіантної поведінки та осіб, котрі повернулися з місць позбавлення волі. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та закордонного авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо.

До того ж під час лекцій проводяться анкетування для моніторингу динаміки негативних явищ серед молодіжного середовища. (Таблиця 1)

Таблиця 1 Статистичні дані про причини поширення куріння серед молоді.

Вікові групи Студенти:	Процентне співвідношення залежно від причин куріння
	Наслідування іншим.	Почуття новизни, інтересу	Бажання здатися дорослим,	Точної причини не знають
1-го курсу 2-го курсу 4-го курсу 5-го курсу	4.1 1.5 1.0 0.	25.5 10.0 5.0 0	25.0 25.1 13.5 1.5	45.4 63.4 80,5 98.5

Варто звернути увагу, що для профілактичної роботи фахівці центрів соціальних служб для молоді широко використовують масові профілактичні акції, які організовують під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій центри СССДМ активно залучають різноманітні творчі колективи, котрі підсилюють інформаційні фактори емоційними. Одночасно фахівці та волонтери організовують роздачу пам'яток, буклетів, листівок профілактичного змісту, засобів контрацепції; проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів, спортивні змагання тощо. Нерідко практикуються індивідуальні консультації спеціалістами різного профілю.

Соціально-психологічна допомога молоді девіантної поведінки надається як в індивідуальній, так і груповій формі. Спеціалісти ЦСССДМ впроваджують в практику роботи тренінги для підлітків та молоді з девіантною поведінкою з метою зняття схильності до конфліктну, агресивності, а також для формування здорових навичок і норм поведінки. Тренінги проводяться працівниками центрів СССДМ період функціонування таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо.

Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів СССДМ проблематичне, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотики, фактично неможливо без медичного лікування. Хоча і не можна заперечувати того факту, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп взаємопідтримки за програмою "12 кроків". Фахівці ЦСССДМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. В деяких центрах почали створюватися терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію.

Важливо також зазначити, які саме питання хвилюють молодь при зверненні до центрів СССДМ, аналіз роботи одного з таких центрів дав можливості узагальнити результати (Див. рис. 2)

Рис. 2 Розподіл відповідей на запитання: "Які з проблем непокоять Вас та Ваших друзів понад усе?", %

Значний коефіцієнт прийняття і виправдання протизаконних і аморальних учинків. Молодь значно легше виправдовує: ухиляння від сплати податків - 4,5 %; крадіжки - 2,3 %; одержання хабара і давання його ж - 3,7 %; брехню у власних інтересах - 3,9 %; отримання державної допомоги, на яку немає прав - 3,9 %; оприлюднення конфіденційної інформації про конкурента - 3,5 %.9 (Рис. 3) На першому місці в житті молодь ставить розрахунок на себе і власні сили, але не впевненість у них. Майже кожна десята молода людина не розраховує ні на кого й ні на що. Відчуття впевненості у собі властиве лише трохи більш ніж кожному двадцятому молодому громадянинові країни.

За показниками соціального негативізму й апатії: щасливими почуваються 6,5 % молодих людей. Соціальної перспективи в Україні не бачать дві третини молоді. Кожна четверта молода людина боїться злиднів. Майже половина молоді - найбільше в житті боїться втратити здоров'я.

Як свідчить аналіз статистичних даних та інформаційно-аналітичних в будь-якого явища, що може призвести до вульгарного, звуженого його розуміння, слід пам'ятати, що результативність профілактики адиктивної поведінки особистості залежать від знання причин, що її зумовлюють.

...