Соціальна реабілітація загалом це комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах, соціальному статусі, на покращання її здоров'я, дієздатності. Цей процес спрямований також і на зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених чи обмежених з певних причин.

Здійснення соціальної реабілітації значною мірою залежить від дотримання її основних принципів: етапності, диференційованості, комплексності, спадковості, послідовності, безперервності у проведенні реабілітаційних заходів, доступності і переважної безоплатності для тих, хто її найбільше потребує (інваліди, пенсіонери, молодь та ін.).

Реабілітація - комплекс медичних, соціально-економічних, педагогічних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення (чи компенсацію) порушених функцій, дефекту, соціального відхилення. Реабілітація може бути стихійною чи організованою. У першому випадку передбачається, що особистість інтуїтивно налагоджує відносини з власним організмом і оточуючим середовищем на більш чи менш прийнятному для себе рівні. Організована реабілітація ставить своєю метою скоротити терміни відновлення соціальної норми, підвищити якість самостійної роботи особистості за рахунок професійної допомоги. Процес соціальної реабілітації має тривалий характер.

Мета та завдання соціальної реабілітації проявляються в наступному:

По-перше, відновлення соціального статусу, соціальної позиції суб'єкта. По-друге, досягнення суб'єктом певного рівня соціальної, матеріальної та духовної незалежності. І, нарешті, по-третє, підвищення рівня соціальної адаптації суб'єкта до нових умов життєдіяльності. Організовуючи свідомий і цілеспрямований процес досягнення цих цілей, необхідно пам'ятати, що об'єктом соціально-реабілітаційної діяльності виступає молода людина, яка ще не зовсім сформувалась як особистість, з нечіткою системою, що склалася з потреб, інтересів та ідеалів, і з неповністю сформованою системою навичок, знань і навичок. Ця обставина призводить до того, що, втративши звичні для нього можливості життєдіяльності, людина прагне до їх повного і абсолютного відновлення, причому в найкоротші терміни. Таке прагнення може виражатися в тому, що він відкидає спроби надати йому новий соціальний статус і нові можливості для самореалізації і життєдіяльності.

Важливим питанням постає проблема того що, українська молодь не звертає уваги на законодавство і не боїться адміністративних покарань, така ситуація веде до суспільного неспокою (Рис. 4)

Закон дуже впливає на повсякденне життя лише 30,6 % молоді. Більш аніж кожна п'ята молода людина закон ігнорує. Аналогічна ситуація з мораллю - молодь спокійно ставиться до дошлюбних сексуальних стосунків; до них же, але випадкових 3,8 %; тих самих стосунків, але до досягнення повноліття - 4,0 %; проституції - 2,9 %; вживання легких наркотиків - 2,2 %; водіння автомобіля в нетверезому стані - 2,0 %, разом із перевищенням швидкості в населеному пункті - 2,6 %. Сильний вплив моралі на поведінку в повсякденному житті визнали лише 43,7 % молоді; на кожну десяту молоду людину норми моралі не поширюються. Чиста совість як першочергова умова щастя набрала 3 % голосів молоді.28,2 % молодих людей вважають, що домагатися свого щастя слід за будь-яку ціну. Показник довіри до людей упав із 23,7 % (у 2000 р.) до 13,7 % (у 2003 р.). На друзів у житті розраховує 1,2 % молоді.

У подібних умовах, фахівець, що організує процес соціальної реабілітації, повинен чітко уявляти собі наступне: - у чому причина конкретної кризової ситуації, в якій опинився суб'єкт; - наскільки актуальні і значущі для людини втрачені або зруйновані цінності і відносини; - які власні характеристики, потреби, можливості і здібності суб'єкта, на які можна покластися, надаючи йому соціально-реабілітаційну допомогу.

У процесі реабілітації необхідно дотримуватися всі її фази [22,C. 190]:

I фаза - лікування. Ведеться інтенсивна робота, спрямована на подолання фізичної залежності і стабілізацію фізичних проблем.

II фаза - реабілітація. Ведеться інтенсивна робота над власними особистісними та міжособистісними проблемами, виявленням і розумінням емоційних проблем, неадекватних захисних механізмів, блокуючих усвідомлення себе і процес одужання в цілому, деструктивних варіантів копінг-поведінки. Тривалість цієї фази різна. Вона залежить, перш за все, від того, якими особистісними ресурсами володіє пацієнт, від його особистісної "зрілості", а також від напрямку роботи, професіоналізму і майстерності персоналу, терапевтичного впливу навколишнього соціального середовища.

III фаза - підготовка до життя поза реабілітаційної установи. На цій стадії найбільш інтенсивно проводиться робота з профілактики рецидивів.

IV фаза - повернення в суспільство. Ця фаза здійснюється поступово. У її реалізації можливі декілька варіантів: життя в установі, але робота в суспільстві; життя в суспільстві, але робота в установі; поступовий, "крок за кроком", вихід з установи (денний стаціонар).

V фаза - післялікувальна. Це регулярні зустрічі з пацієнтом з тривалістю не менше 1 - 2 годин, здійснювані в груповий або індивідуальній формі.

У зв'язку з мультидисциплінарним характером проблем, для досягнення цілей одужання в процесі реабілітації повинна брати участь команда різних фахівців, які є носіями власних знань, умінь та життєвого досвіду. Лікар-нарколог, психологи, соціальні працівники - фахівці в галузі соціальної реінтеграції в суспільство і консультанти - фахівці в галузі консультування залежних від наркотиків з питань подолання симптомів хвороби і совладання з проблемами адаптації на основі власного та / або професійного досвіду - необхідний мінімум фахівців в реабілітаційній структурі. Важливо, щоб реабілітаційний процес був спрямований на досягнення єдиних цілей і відповідав певним принципам. [20,C. 200] / Для підвищення реабілітаційного ефекту серед молоді слід застосовувати наступні методи та форми роботи: [3,C.60]

Методи соціальної роботи:

Арт-терапія взагалі це вид психотерапії та психологічної корекції, заснований на мистецтві та творчості. У вузькому сенсі слова під арт-терапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчим мистецтвом з метою впливу на психоемоційний стан та поведінку людини. Поступово, протягом ХХ ст, арт-терапія стає невід'ємною частиною соціальних заходів профілактичного й реабілітаційного характеру, медичної, психотерапевтичної та педагогічної практики.

Арт-терапія надає можливість особистості виразити себе "іншими голосами": рухами, кольором, формою, пластикою, глиною, ландшафтом. Арт терапія, в першу чергу корекція, зміна способу, або конкретне перетворення образу, заміна способу на більш урівноважений і здоровий спосіб. Все до чого ви звертаєтеся, це образ і енергія об'єкта для психотерапії.

Арт-терапію можна використовувати для широкого кола клієнтів. Так, деякі клієнти (правопорушники, люди з суїцидальними намірами) у ряді випадків можуть досить успішно займатися з арт-терапевтом як індивідуально, так і в групі: маючи порушену здатність до вербальної комунікації, вони нерідко виражають свої переживання в образотворчій формі. Навіть якщо деякі з них і не можуть створювати художні образи, проста маніпуляція і гра з матеріалами часом виявляється дуже важливим фактором їхньої активізації, тренування сенсомоторних навичок, мислення, пам'яті.

Серед алкоголезалежної молоді багато різних людей - юнаків, дівчат, людей веселих і добродушних, роздратованих і агресивних. Вони зловживають алкоголем з самих різних причин, і часом дуже важко зрозуміти, що ж насправді підштовхнуло їх до такого життя. [1,C.4-11] Досвід свідчить: заключити таку людини під варту мало сприяє змінам у її поводженні і не призводить до її реабілітації.

Більшість центрів денного перебування для алкоголезалежних використовує різні форми роботи, серед яких є й образотворче мистецтво. У деяких центрах усвідомлюють, що заняття образотворчою діяльністю може стати важливим інструментом комунікації і роботи з алкоголезалежною молоддю.

Поступово, в міру того, як формуються психотерапевтичні відносини, у клієнта виникає відчуття захищеності, внутрішнього комфорту, а атмосфера арт-терапевтичного кабінету сприймається їм як особлива, відмінна від тієї, що його як правило оточує. Клієнт починає працювати більш природньо з захопленням. У процесі роботи виникають найрізноманітніші асоціації, почуття і спогади. Можуть проявлятися сильні переживання, у тому числі негативного характеру, такі як почуття гніву, провини, втрати і т.п.

Весь цей час арт-терапевт знаходиться поруч із клієнтом. Він намагається не заважати його роботі зауваженнями чи коментарями і прагне не перешкоджати прояву сильних, у тому числі й негативних емоцій. Арт-терапевт, час від часу ставлячи різні питання, прагне не пояснювати, але "прояснювати" все, що робить клієнт. Тим самим він звертає увагу на прихований зміст його власних дій. Встановлюється закономірний зв'язок між характером образотворчої діяльності клієнта, досвідом його дитинства, актуальними взаєминами з навколишніми і проблемами на даному етапі життя.

Іноді арт-терапевтичний процес може проходити з деякими труднощами. Часом клієнт може виявлятися розгубленим, коли не знає, з чого почати роботу. Він перебирає і досліджує різні образотворчі матеріали, якийсь час не знаходячи для себе необхідних. У певні моменти він може не виявляти бажання що-небудь створювати. Іноді, створивши за певний проміжок часу кілька робіт, він припиняє подальшу діяльність і відчуває потребу звернутися до того, з чого він почав, чи переглянути послідовно всі свої малюнки. Також він може намагатися знищити свої роботи - як закінчені, так і незакінчені. [19,C.82] Використання арт-терапії засноване на таких же принципах, що і з іншими групами клієнтів. Молоді люди можуть займатися арт-терапією як індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що використовують теми, значимі для всіх учасників. В таких групах образотворча діяльність доповнюється коментарями, на основі яких потім розвертається дискусія.

Провідні види арт-терапій. Різні напрямки арт-терапії сприяють зціленню і розвитку людської душі через художню творчість. У цьому полягає основне завдання арт-терапевтів. Робота над подібними методиками почалася в першій половині минулого століття під керівництвом аналітичного психолога доктора Юнга. Різноманітність технік арт-терапії не обмежена суворими рамками, але кожен напрямок даного методу лікування свідомості і душі людини відповідає певним видам мистецтв.

Музикотерапія. Однією з методик арт-терапії є музикотерапія. В даному випадку терапевтичний вплив на людину виявляється за допомогою музики. Музичні твори використовуються для корекції мовних і рухових розладів, переживань, страхів, інших емоційних відхилень і комунікативних труднощів.

Танцювальна терапія Важливе значення має і такий вид терапії. Основна мета такого впливу полягає у розвитку усвідомлення власного тіла людини, навичок спілкування. Групові заняття дозволяють в максимально короткі терміни досягти ефективних результатів у міжособистісних стосунках.

Техніка "розповіді в картинках" допомагає людині відтворити ланцюжок обставин і вчинків, що скінчилися зловживанням алкоголем, представити свій погляд на неї. Це сприяє усвідомленню альтернативних варіантів розвитку подій, що не мали б таких важких наслідків. Крім того, стають очевидними деякі стереотипи залежного поводження, усвідомити які дуже складно, якщо використовувати лише вербальні засоби комунікації. Дана техніка має особливу цінність у роботі з особами, що мають певні труднощі у вербальному описі подій чи своїх почуттів.

Інші методи арт-терапії. Іншими відомими методами арт-терапії є моделювання з папером, каменем, деревом, ліпка (пісочна терапія), малювання, ліплення, спів, образні розмови, написання коротких оповідань на задані теми.

Різноманітні арт-терапевтичні методи створюють обстановку для безболісного доступу до глибин свідомості клієнта, допомагають стимулювати опрацювання його несвідомих переживань. Розвиваються блоковані або слаборозвинені системи сприйняття навколишнього світу, асоціативно-образне мислення. Методи арт-терапії допомагають відпрацювати агресію, внутрішні конфлікти, страхи і т.д. [1,C. 20] Після отримання згоди займатися арт-терапією, кілька занять, як правило, використовуються для оцінки особистості людини. Необхідно побудувати індивідуальний план роботи і виділити пріоритетні завдання. Оскільки деякі небезпечні вчинки в стані алкогольного сп*яніння стають причиною призначення покарання,що є першочерговою темою обговорення. Саме на цій стадії необхідно використовувати образотворчі методи. Клієнту пропонується скористатися технікою "розповіді в картинках", щоб розповісти арт-терапевту про те, що у нього трапилося в житті, і про те, як він сам це сприймає.

На початку роботи клієнт потребує допомоги - або через невпевненість у своїх художніх можливостях, або через те, що йому важко згадати і пояснити все те, що з ним сталося. Створення серії малюнків припускає діалог між арт-терапевтом і клієнтом, спрямований на отримання якомога більше інформації про травмуючі події, які можливо стали причиною залежності.

Коли серія малюнків закінчена, арт-терапевт і клієнт разом її обговорюють. Клієнт нерідко починає відчувати себе діючим персонажем, що знаходиться в центрі подій, а не тільки "жертвою обставин". Завдання арт-терапевтичної роботи - "розкрити" і довести логіку тих чи інших раніше неусвідомлених вчинків. Чим краще клієнт стане зрозумілим для самого себе, зрозуміє вплив власної особистості на навколишніх, тим більше він буде здатний до усвідомлення своєї соціально небезпечної поведінки.

Висновки до другого розділу