Дослідження демографічних процесів у Дніпропетровському регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Кафедра соціальної роботи

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Дослідження демографічних процесів у Дніпропетровському регіоні»

Студента ІІІ курсу групи СР-13-01

напряму підготовки 6.130102

спеціальності «Соціальна робота»

Башти Вячеслава Андрійовича

Науковий керівник

Щербак Віктор Михайлович

старший викладач, кандидат політичних наук

м. Дніпропетровськ - 2016р.

ВСТУП

Населення як соціально-демографічний феномен утворює головну виробничу силу суспільства і є важливим фактором розвитку економіки та політики. Має значення чисельність населення, його географічне розміщення, його структура - статево-вікова, кваліфікаційна, освітня структура. Але першочергове значення мають демографічні процеси: смертність, народжуваність, природній рух, міграція, шлюбність та інші.

Дослідження демографічних процесів дає нам можливість спрогнозувати розвиток економіки, визначити потребу в соціальній інфраструктурі і нарешті визначити проблеми пенсійного забезпечення та знайти шляхи їх подолання. Відповідно, досліджуючи населення, режим його відтворення, перед нами постає завдання дослідження динаміки демографічних процесів в сучасному українському суспільстві.

Питання демографічного розвитку суспільства у своїх наукових дослідженнях розглядали: С. Новосельський; Д.Русєв, Е.Волкович, Р.Андорка, С.Кузнець, А.Птуха. Серед сучасних українських науковців що займаються дослідженнями демографічних аспектів розвитку суспільства необхідно відмітити: В.Лебанова, С.Стаценко.

Мета дослідження - з'ясування особливостей сучасного розвитку демографічних процесів у дніпропетровському регіоні.

Об'єкт дослідження: Демографічні процеси у дніпропетровському регіоні.

Предмет дослідження: Особливості розвитку демографічних процесів

Завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність демографічних процесі;

2. Визначити фактори демографічного формування населення;

3. Охарактеризувати види та типи демографічних процесів;

4. Визначити роль смертності і народжуваності в системі демографічних процесів;

5. Охарактеризувати соціально-демографічний аспект смертності в регіоні;

6. Проаналізувати фактори, що впливають на народжуваність в регіоні;

7. Дослідити готовність студентської молоді до народження дітей;

8. Запропонувати заходи щодо зменшення смертності населення в регіоні;

9. Запропонувати заходи щодо підвищення народжуваності в регіоні;

10. Визначити напрямки подолання демографічних проблем в Україні.

Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: системний підхід, неформалізований аналіз нормативно - правової бази та документів, аналіз статистичної інформації, використання методу анкетування.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати курсового дослідження створюють підгрунтя для теоретичного обгрунтуваня процесів розвитку демографічних процесів у дніпропетровському регіоні, а також можуть бути використані для подальших наукових розробок даної теми.

Структура дослідження: Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.

РОЗДІЛ І: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

1.1 Сутність демографічних просів та фактори формування населення

Демографія -- наука, яка вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його розвитку. Термін “демографія” було введено в середині ХІХ ст. французьким вченим А. Гийяром. Він походить від двох грецьких слів - “демос” - народ, та “графо” - пишу, що дослівно означав - народоописування. Демографія вивчає такі емпіричні дані про населення, як: структура, кількість, статево-вікова складова, приріст (скорочення) населення та фізичне переміщення населення (міграція). До задач демографіївходять: короткочасні та довгострокові прогнози стану та динаміки руху населення ; аналіз статистичних даних про рівні народжуваності і смертності, шлюбів і розлучень, тривалості життя. Сім'я та шлюб -- як соціальні інститути, соціалізація конкретно-історичних індивідів як масовий процес -- також належать до комплексу об'єктів демографії. Основною метою демографії можна вважати -- виведення закономірностей та законів розвитку людності.

Як самостійна наука демографія вивчає закономірності і чинники, що визначають або істотно впливають на такі явища людського життя,як: смертність, народжуваність, шлюбність і припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і сімей, відтворення населення в цілому як єдність цих процесів; досліджує зміни вікової статевої, шлюбної і родинної структури населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, а також закономірності змін в загальній чисельності населення і сімей як результат взаємодії цих явищ. Демографія розробляє методи опису, аналізу і прогнозу демографічних процесів і демографічних структур.

У практичному плані в ареал демографічних досліджень входить опис демографічної ситуації, аналіз тенденцій і чинників демографічних процесів на планеті в цілому, в окремій країні або групі країн; в окремих групах населення або на окремій території в різні періоди.

На підставі вивчення особливостей смертності і народжуваності в різних поколіннях, в різних соціальних групах і на різних територіях демографія оцінює їх найбільш вірогідні зміни в майбутньому, розробляючи демографічні прогнози.

При розгляді предмету дослідження в демографії виділяють: вивчення процесів шлюбності і припинення шлюбу, демографічні функції сім'ї, відтворення шлюбної і родинної структури населення; народжуваності і її соціальну обумовленість; смертності і її соціальну обумовленість; відтворення населення, зростання його чисельності, взаємозв'язків демографічних процесів і структур.При загальних методологічних підходах до дослідження, кожна з цих областей має свої особливості, як в концептуальному, так і в методичному відношенні.

Далі розглянемо принципи та умови формування населення.

Розміщення населення - це результат просторового розподілу населення на Земній кулі в певний історичний період. Населення світу розміщене дуже нерівномірно, адже людство здавна концентрується в районах зі сприятливими для ведення господарства умовами. Тому майже 70 % населення світу займає усього 7 % площі суходолу. Близько 15 % площі суходолу не мають постійного населення. Це території, які характеризуються екстремальними природними умовами -материк Антарктида, пустелі різних типів, ліси, високогір'я. [1]

Важливою характеристикою розміщення населення є середня густота населення - ступінь населеності конкретної території, що припадає на одиницю площі (звичайно 1 км2).

Середня густота населення Землі -- 45 осіб/км2, проте є країни й території, де цей показник перевищує 300 осіб/км2

Розселення населення - процес розподілу й перерозподілу населення на певній території, в результаті якого з'являється мережа поселень,сіл,міст.

Для кожної історичної епохи відповідно рівню розвитку економіки характерні свої особливості розселення. На зорі розвитку людства розселення було дисперсним, подекуди- кочовим. Заняття сільським господарством сприяло осілості, виникла мережа поселень -міськиї та сільських, зі значним переважанням сільського населення.

В індустріальному й постіндустріальному суспільстві переважає міське населення. При чому поступово зникають відмінності між містом та селом за рахунок поширення міського способу життя в сільську місцевість - рурбанізації.

На сьогодні в світі існують дві основні форми розселення населення -міська та сільська. В містах мешкає 47 % населення Землі й ця частка постійно зростає. Історичний процес збільшення ролі міст в житті суспільства, широке поширення міського способу життя та міської культури називається урбанізацією. У вузькому розумінні урбанізація - це збільшення міст, особливо крупних, збільшення чисельності городян на певній території. Головні показники урбанізації - темп, рівень, форма. Темп урбанізації показує швидкість поширення цього процесу в світі в цілому та в окремих його частинах, а рівень урбанізації - частку населення, яка проживає у містах.

Для сучасної урбанізації характерне також зростання приміських зон - субурбанізація, що призводить до утворення міських агломерацій.

Внаслідок злиття агломерації утворюють мегаполіси або мегалополіси (від грец. megalu -- великий і polis -- місто) -- суцільні смуги міського розселення.

Для багатьох країн, що розвиваються, характерна хибна урбанізація (псевдо урбанізація), коли збільшення чисельності міського населення не супроводжується поширенням міського способу життя та культури, а формуються міські нетрі, без належного рівня благоустрою.

Незважаючи на процеси урбанізації близько половини жителів Землі мешкає в сільських поселеннях. Особливо висока частка сільського населення в Азії -- 65 %, Африці -- 70 %. У Китаї та Індії, наприклад, частка сільського населення становить відповідно 70 і 73 %.

Залежно від природних умов та історичних традицій конкретної країни виділяють групову (сільську) та дисперсну, або розкидану (хутір, ферма), форми розселення.

Групова форма розселення переважає в країнах Європи, Японії, Китаї, у більшості країн, що розвиваються.

Дисперсна форма поширена у США, Канаді, Австралії -- територіально великих країнах з незначною густотою населення й невеликою часткою сільських мешканців.

Для територій з посушливим кліматом та гірських місцевостей (Північна Африка, північна частина Західної Африки, Південно-Західна й Центральна Азія) характерна кочова форма розселення. Кількість кочівників у світі становить 25-30 млн осіб.

Механічний рух населення. Значний вплив на розміщення населення світу мають міграції (механічний рух населення) - переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання або на більш чи менш тривалий період. Міграції існували завжди, завдяки їм освоювались нові території.

Міграційні процеси у світі відбуваються під впливом різноманітних чинників. З огляду на це виокремлюють кілька груп міграцій.

За напрямком виділяють міграції зовнішні (з перетином державних кордонів), які поділяють на еміграцію (виїзд з країни) та імміграцію (в'їзд) і внутрішні (у межах країни). Кількість зовнішніх мігрантів досягає кількох десятків мільйонів на рік.

Сучасна географія розселення населення і трудових ресурсів України склалася історично й істотно залежить від рівня продуктивних сил. Термін розселення - це розміщення населення по території країни і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень.

У процесі еволюції розвитку суспільства і його інтеграції розселення населення, як правило, здійснювалось:

1.На шляхах і річкових перетинах (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Черкаси); 2. На узбережжі моря ( Одеса, Севастополь, Керч, Маріуполь, Іллічівськ); 3. Сухопутних шляхах, де інтенсивно йшов товарообмін (Стрий, Івано-Франківськ, Коломия, Чернівці, Мукачево, Луцьк, Рівне, Житомир, Конотоп, Харків); 3. У містах, що виникли як центри гірничодобувної промисловості (Донецьк, Макіївка, Кривий Ріг, Марганець, Нововолинськ, Новий Розділ, Калуш, Борислав, Стебник та ін); 4. У містах - курортних центрах (Ялта, Євпаторія, Феодосія, Трускавець, Моршин та ін). 5. У Криму і Карпатах розселення здійснювалось вузькими смугами в долинах річок і водорозділів у вигляді поселень і хуторної системи (села, хутори, причілки, присілки).

Як бачимо з наведеного, основними чинниками розселення, втому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішими є соціально-економічні чинники, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст, і значний приплив сільського населення до них. Це призвело до постійного зростання міського населення і, великою мірою, збільшення його питомої ваги в структурі розселення.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, в 2001 р. кількість міського населення складала 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського - 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %.

смертність молодь готовність народження

1.2 Види та типи демографічних процесів

Населення будь-якої території чи країни, вступаючи у взаємодію з навколишнім середовищем, виступає з одного боку силою, яка створює матеріальні блага, а з іншого - яка їх споживає. Тому для соціально-економічної науки дуже важливим є обізнаність з основними показниками, що характеризують чисельність населення, його географію, структуру, динаміку змін. Народонаселення вивчає цілий ряд наук - географія населення, етногеографія, демографія.

В сучасному світі рівень соціально-економічного розвитку країн є неоднаковим, вони знаходяться на різних стадіях демографічного переходу та їх демографічні показники несхожі.

Відповідно на сьогодні склалось два типи відтворення населення (процеси зміни поколінь).

Для першого типу відтворення (за теорією демографічного переходу йому відповідають простий та звужений тип відтворення) характерні низькі показники народжуваності та смертності, значна тривалість життя, у кожній сім'ї зазвичай одна-дві дитини. Він характерний для розвинутих країн.

Другий тип відтворення характерний для країн, що розвиваються. Типовими для нього є високі показники народжуваності (25-40 ‰), смертності (7-14 ‰), невелика тривалість життя (за теорією демографічного переходу йому відповідає розширений тип відтворення).

Для впливу на процеси відтворення держава може проводити демографічну політику -- систему адміністративних, економічних, пропагандистських заходів, спрямованих на зміну народжуваності в бажаному напрямі.

Серед видів демографічних процесів виділяють зокрема такі:

Народжуваність -- процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Народжуваність визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютного числа немовлят до загальної кількості населення).

Смертність -- визначається відношенням числа померлих до загальної кількості населення.

Демографічна криза -- глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій.

Демографічний вибух -- різке прискорення кількісного зростання світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства.

Міграція населення (лат. migratio -- переселення) -- переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Людей, які вчиняють міграцію, називають мігрантами. Розрізняються зовнішні міграції (міжконтинентальні, міждержавні) і внутрішні (всередині країни -- між регіонами, містами, сільською і міською місцевістю тощо). Особи, які переселилися за межі країни, -- емігранти, які переселилися в країну -- іммігранти. Різниця між кількістю іммігрантів і емігрантів -- міграційне сальдо -- безпосередньо впливає на кількість населення країни. Наразі в Україні переважає еміграція.

Основні категорії статистики населення -- демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія -- це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь. Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

Демографічний процес як процес руху населення може набувати однієї з трьох форм:

Природного руху -- процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлучуваність);

Механічного руху -- процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміґрація, імміґрація);

Соціального руху -- процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).

Мета статистичного дослідження цих процесів полягає в оцінюванні їх обсягів, ступеня поширення та прояву, визначенні закономірностей розподілу, розвитку та взаємозв'язку. Для цього застосовується система статистичних методів, які умовно поділяють на три групи: 1. Методи екстенсивного аналізу, що визначають абсолютний розмір явищ та процесів, їх середній рівень, досліджують закономірності розподілу (структури та співвідношення, диференціації та концентрації), а також закономірності взаємозв'язку та розвитку; 2. Методи інтенсивного аналізу, що оцінюють ступінь поширення та силу прояву демографічного процесу в певній сукупності населення. В основу їх покладено систему взаємопов'язаних відносних величин інтенсивності; 3. Методи моделювання, що дають можливість прогнозувати розвиток демографічних процесів, а також робити перспективні розрахунки чисельності населення (метод демографічних таблиць, метод умовного та реального поколінь тощо); 4. Метод демографічних таблиць -- побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на основі таблиць, що містять імовірнісні показники.

Прикладом таких таблиць можуть бути таблиці смертності (дожиття) і середньої очікуваної тривалості життя, таблиці шлюбності і розлучуваності, а також таблиці плідності. В основу цих таблиць покладено імовірнісні показники зміни демографічного стану, що враховують реально існуючий режим вимирання населення, укладення шлюбів, порядок народження чергової дитини тощо.

У свою чергу, для побудови демографічних таблиць застосовують методи:

1. Реального покоління -- метод аналізу закономірностей від- творення одного покоління одночасно народжених людей протягом усього періоду їхнього існування; 2.умовного покоління -- метод аналізу закономірностей від- творення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу.

Оскільки метод реального покоління потребує нагромадження даних про сукупність людей протягом їхнього столітнього існування, то практичне застосування цього методу в побудові демографічних таблиць досить ускладнюється, а їх результати втрачають свою актуальність. Як правило, демографічні таблиці будуються методом умовного покоління. Отже, система зазначених методів дозволяє дослідити визначальні параметри населення та закономірності його розвитку.

Розрізняють такі закони населення:

Закони відтворення населення;

Закони розміщення населення.

Основні закони відтворення населення -- закон швидкої зміни поколінь (відповідає традиційному типові відтворення) та закон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному типові від- творення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення. Сучасний тип відтворення характеризується протилежним напрямом зазначених демографічних процесів і в результаті -- уповільненим зростанням чисельності населення з переходом до нульового чи навіть від'ємного приросту. Процес переходу від одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом. Демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення в багатьох країнах набував спільних рис, тому розрізняють окремі види демографічного переходу: англійський, японо-мексиканський, французький.

В Україні демографічний перехід розпочався у 50 -- 60 роках минулого століття і вважається завершеним. Але в останні роки, внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типові відтворення, зокрема високий рівень загальної смертності населення, велика різниця в середній очікуваній тривалості життя чоловіків і жінок.

1.3 Смертність і народжуваність у системі демографічних процесів

Демографічна криза виявляється у глибокому порушенні відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голод, епідемії та війни: зумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи і до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки у деяких промислово розвинених країнах виявляє тенденцію до зниження рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що і є причиною сучасної демографічної кризи.

Чисельність населення на земній кулі неухильно зростає протягом, принаймні, останніх 2 тис. років, однак найбільш інтенсивне зростання населення на Землі відбувається останні 200 років. Нині чисельність населення збільшується зі швидкістю приблизно 85-90 млн осіб щороку. Нещодавно народжуваність у багатьох країнах стала знижуватися, але у близькому майбутньому це призведе лише до уповільнення зростання чисельності, а не до досягнення постійного рівня чи його зниження. Однак демографічні проблеми зводяться не тільки до приросту населення, а й до інших факторів, зокрема, природнокліматичних особливостей регіонів, стану зовнішнього середовища, економічних і соціальних умов життя. Основними демографічними показниками суспільства є народжуваність, смертність і середня тривалість життя.

Народжуваність - це процес відновлення суспільства за рахунок появи нового життя. Народжуваність визначається за допомогою коефіцієнта народжуваності (розподіл абсолютної кількості немовлят до загальної кількості населення). Смертність визначається відношенням кількості померлих до загальної кількості населення. З'явилася тенденція до її збільшення за рахунок серцево-судинних захворювань, злоякісних утворень, нещасних випадків від отруєнь і травм, захворювань органів дихання, а також унаслідок алкоголізму, збільшення кількості самогубств. Демографічна ситуація значною мірою визначається дитячою смертністю, основними причинами якої є вроджені аномалії, інфекційні та паразитичні хвороби, хвороби органів дихання.

Середня тривалість життя - це середня кількість років, які повинна прожити новонароджена дитина. У наш час тривалість життя в різних країнах неоднакова: найвища - у Японії та Ісландії (майже 80 років), найнижча - у республіці Зімбабве (36 років). Адаптація людини до дії екологічних факторів виникає і розвивається на базі спадкоємної програми організму і його здатності змінюватися під впливом природного добору. Адаптивні можливості людського організму до зміни умов середовища, зберігаючи при цьому гомеостаз (рівновагу), запрограмовані генотипом. Однак кожна людина має допомагати підвищенню пристосувальних можливостей свого організму. Основними умовами для цього є своєчасне раціональне і збалансоване харчування, чергування режиму активності, праці і відпочинку. Особливу роль у підвищенні адаптивних можливостей організму відіграють фізичні вправи і загартовування організму.

Основа будь-якої держави - це її наявний людський потенціал. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої і духовної культури. Розвиток держави залежний від зростання чисельності населення, тобто від його відтворення. Процес відтворення населення - це динаміка постійної заміни поколінь людей, які йдуть з життя, новими поколіннями. У більш широкому розумінні: відтворення - це постійне оновлення кількісних і якісних характеристик населення та соціальні переходи - зміни соціальних станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудового життя, зміна професійної належності тощо).

Для характеристики перебігу процесів відтворення використовують ряд показників. Найбільш вживаними є загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності та загальний коефіцієнт природного приросту. Вони показують стан руху населення у державі, тобто кількість народжених, померлих та природний приріст (+, -) у розрахунку на 1000 чол. населення України (регіону). Так, наприклад, в Україні 2005 р. народилося 426,086 дітей, а померло 781,961 осіб; чисельність населення при цьому в середньому становила 47100,4 тис. чол, а на 1 січня 2006 р. - 46929,5 тис. осіб. Отже, народжуваність на 1000 чол. населення становила за 2005 р. 9 осіб, смертність - 16,6, природний приріст - 7,6 осіб.

Для більш глибокого аналізу народжуваності необхідно використовувати також повікові коефіцієнти народжуваності (відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньорічної кількості жінок цього віку) та сумарний коефіцієнт народжуваності. Останній показник характеризує кількість дітей, яких в середньому народжує одна жінка за своє життя.

У 2000 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,09, тобто у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1,5 рази більшим, . ніж у міських поселеннях. У 2000 р. сумарний коефіцієнт становив відповідно 0,94 та 1,48. Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від багатьох факторів. Серед них основними є: особливості історичного розвитку регіону, рівень урбанізації, рівень добробуту і освіти населення. У цілому, в нашій країні народжуваність знижується з заходу на схід.

РОЗДІЛ ІІ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОСІВ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ

2.1 Соціально-демографічний аспект смертності в регіоні

Згідно даних статистичного щорічнику державного управління статистики [13], у 2014-му році в Україні померло 632 296 людини. З них, більш ніж на дві третини припадає на хвороби системи кровообігу - 425 607.Друге місце посідають смерті, причиною яких є злоякісні новоутворення - 83 894.Хвороби органів травлення стали причиною смерті 25 225 людей. Хвороби органів травлення стали вироком для 14 810 громадян. Інфекційні та паразитарні хвороби стали фатальними для 10 974 особи. [Додаток 1]

Таким чином, не важко зробити висновок, що хвороби серцево-судинної системи є основною причиною смертей українців, яка на голову переважає всі наступні за нею причини. Онкологічні захворювання та інші новоутворення також становлять значну частку смертей. Боротьба з цими, та іншими недугами, від яких найчастіше помирають українці, їх профілактика а також усунення зовнішніх факторів, які їх провокують - ость основні завдання, які треба виконати для скорочення смертності.

Фактори ризику, пов'язані зі способом життя, наприклад: куріння, надмірне вживання алкоголю, погане харчу- вання, брак фізичної активності, призвели до ранньої смертності населення Дніпропетровської області й високого рівня захворю- ваності. Проте ці негативні наслідки можна подолати. Жінки живуть довше за чоловіків, оскільки останні більше схильні вести нездоровий спосіб життя, що підвищує ризик хронічних захворювань у майбутньому.

У регіонах коефіцієнт смертності коливався від 10,4 на 1000 у Києві до 19,2 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північно-східних районів Чернігівської та Сумської областей, де найбільш виражений процес старіння населення і де коефіцієнт смертності перевищує 25 осіб на 1000.

Смертність сільського населення перевищує смертність міського населення. У 2012 р. середній коефіцієнт смертності у містах був на рівні 13,1 випадків на 1000 осіб (від 9,5 у Рівненській області до 15,8 у Донецькій), тоді як у селах коефіцієнт смертності дорівнював 17,7 осіб на 1000, від 12,1 у Закарпатській області до понад 27,2 у Чернігівській області

Найнижча смертність (менше 8 -- 8 випадків на 1000 осіб) фіксується у містах Кузнецовськ, Теплодар, Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, які характеризуються низькою питомою вагою населення старшого віку.

Хоча й є певні позитивні зрушення в демографічній ситуації, але кількість населення в і надалі зменшуватиметься. Від 2001 до 2011 рр. чисельність мешканців Дніпропетровської області зменшилася на 267,1 тис. осіб, або на 7,4%, що пояснюється відносно низьким рівнем народжуваності та високими коефіцієнтами смертності. Сальдо міграції мало менший вплив, коливаючись у зазначені роки між додатнім та від'ємним значенням.

Під час розгляду статево-вікової структури смертності упродовж минулих років виявлено, що чоловіки помирають частіше та раніше за жінок: у 2010 р. -- 15,1 смертей на 1 000 жінок, 17,6 смертей на 1 000 чоловіків. Коефіцієнти смертності чоловіків вищі, ніж жінок в усіх вікових категоріях, крім найстаршої (90 років і старші).

Це призводить до різниці між середньою очікуваною тривалістю життя. У 2001-2010 рр. очікувана тривалість життя жінок в середньому перевищувала тривалість життя чоловіків на 10-12 років. Проте ця різниця зменшується. Слід зазначити, що коротша тривалість життя чоловіків значною мірою спричинена тим, що коефіцієнт смертності чоловіків зростає у працездатному віці, до чого призводять куріння, надмірне вживання алкоголю, погане харчування, травматизм на робочому місці, у транспорті та в побуті.

Статистика смертей за віком впродовж 2014-го року наводить наступні цифри:

За віком від 0 до 4-х років - 4 431 померлих немовлят, від 5 до 9 - 451, від 10 до 14 - 446 ,від 15 до 19 - 1 359, від 20 до 24 - 3 077, від 25 до 29 - 6 334, від 30 до 34 - 9 510, від 35 до 39 - 12 525, від 40 до 44 - 15 098, від 45 до 49 - 19 036, від 50 до 54 - 29 714, від 55 до 59 - 40 342, від 60 до 64 - 52 238, від 65 до 69 - 50 416, від 70 та старше - 387 184,людей невстановленого віку - 135 померлих. [Додаток 2]

Хоч кількість померлих дітей віком від 0 до 4-х років здається великою, втім, ми можемо побачити стійку позитивну динаміку по цьому показнику як по всій Україні,так і в Дніпропетровській області.Так,у Дніпропетровській області коефіцієнт смертності дітей віком до 1-го року на 1000 живонароджених за роками становив: 1990 - 13,0 , 1995 - 14,6 , 2000 - 12,7, 2005 - 10,2 , 2010 - 9,7 , 2011 - 9,5 , 2012 - 10,0 , 2013 - 7,6 , 2014 - 7,7. [Додаток 3]

Смертність немовлят в Україні має позитивну динаміку: у 2012 р. порівняно з 2008 р. коефіцієнт зни зився на 15%, у містах - на 15,6%, у сільській місцевості - на 14,7%.Водночас, зберігається значна регіональна диференціація по цьому показнику. У минулому році розрив між максимальним (Донецька область - 12,7‰) і міні -мальним (Київська область - 5,7‰) коефіцієнтами смертності немовлят становив 7,0‰. Найнижчі показники смертності немовлят зафіксовано в Київській, Полтавській, Івано-Франківській областях, а високі - у Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Черкаській областях.Зниження смертності немовлят в Україні супроводжується зміною співвідношень її неонатальної та постнеонатальної складових. Так, частка дітей, що померли на першому місяці життя, зросла з 55%у 2001 р. до 65,0% у 2012 р., а на першому тижні - з 38,0% до 48,0% відповідно. Загальне зниження смертності немовлят в Україні віддзеркалює її зменшення практично від усіх основних причин. Виняток становлять нещасні випадки, травми.

Втім, показник дитячої смертності в Україні все ще значно вище, ніж середньоєвропейський. Так, за даними ЦРУ цей показник дорівнює 3.5-4.5,в Україні він дорівнює 7.8 станом на 2014-й рік. [8]

Деякі показники захворюваності в Дніпропетровській області відрізняються від загальноукраїнських -- як для всього населення загалом, так і для дорослого зокрема. Показник захворюваності дорослого населення

Дніпропетровщини вищий, ніж в Україні (відповідно 72 602 та 55 558 на 100 тис. осіб), а на новоутворення -- вищий майже у 1,5 раза (1 496 та 1 053 на 100 тис. осіб). Меншою є різниця за класами хвороб системи кровообігу й органів травлення. Серед населення області спостерігається досить високий рівень поширення куріння, що спричиняє до 90% випадків раку легень. Це один із головних факторів ризику мозкового інсульту, інфаркту міокарда. Близько 25% хвороб, які призводять до передчасної смерті, прямо чи опосередковано пов'язані з курінням. Пасивне куріння збільшує ризик ішемічної хвороби серця на 25-30%, ризик раку легень у тих, хто не курить, -- на 20-30%.

У регіоні зафіксовано досить високий рівень смертності від захворювань системи кровообігу (5 386 на 100 тис. осіб, тобто вищий за загальноукраїнський рівень -- 5 153). Показник захворюваності на новоутворення населення області вищий, ніж в Україні (1 293 на 100 тис. осіб, у той час як в Україні -- 928).

Так, у 2011 р. злоякісні новоутворення вперше виявлено у 12,5 тис. Мешканців області. Найбільші резерви зменшення рівня смертності, в тому числі передчасної, від новоутворень закладені у зниженні рівня смертності жінок від злоякісних новоутворень молочної залози та статевих органів, чоловіків -- від раку трахеї, бронхів, легень. Рівень захворюваності усього населення на активний туберкульоз значно перевищує загальноукраїнський рівень (95,6 проти 67,3 на 100 тис. осіб). Зниження рівня захворюваності та смертності від туберкульозу -- ще один напрямок для збереження людських ресурсів регіону. Високим є рівень смертності від зовнішніх причин: травм, ДТП, отруєнь.

Отже, показник смертності в Україні є дуже значним та негативно впливає на демографічну ситуацію, оскільки люди ледве доживають до пенсійного віку. Зменшення рівню смертності є одним з найважливіших завдань,що стоїть перед покращенням демографічної ситуації в країні. Оскільки рівень смертності та структура за її причинами у Дніпропетровській області має свої, регіональні особливості, шляхи її зменшення для Дніпропетровської області мають бути індивідуальні, пристосовані до викликів характерних для цього регіону.

2.2 Основні фактори народжуваності в регіоні

Особливістю еволюції вікового складу населення в Україні є те, що в умовах високої смертності дорослих піраміда старіє тільки "знизу" - внаслідок зниження народжуваності, на відміну від розвинених країн, де відбувається також старіння "зверху" в результаті зниження смертності. У МОЗ зазначили, що в 2012 році дітей народилося на 10,1 тис більше, ніж у 2008 році. Загальний коефіцієнт народжуваності населення збільшився: з 11,0% у 2008 р. до 11,4% в 2012 р., або на 3,6% серед всього населення, на 8,6% - у селах, на 0,9% - в містах. Фахівці зазначають, що зниження народжуваності і перехід до однодітності стали характерною рисою новітніх демографічних процесів у нашій країні. Вони пов'язані зі змінами в дітородній поведінці населення, зумовленими, з одного боку, зовнішніми економічними умовами, які характеризують соціальний статус жінки у суспільстві, рівень її освіти, зайнятості, доходів, соціальної захищеності, а з іншого - ступенем задоволення особистих потреб та інтересів.

В Україні ці процеси також поєднуються із різким погіршенням здоров'я населення, у тому числі репродуктивного, високим рівнем смертності, що в розвинених країнах не спостерігається.

Як свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології, понад 50% українців не можуть назвати себе здоровими. За словами медиків, головна причина хворобливості українців - хронічна депресія. В основному, люди хворіють через апатичне ставлення до власного здоров'я.

Кількість живонароджених в Україні станом на 2014-й рік без урахування частини зони проведення антитерористичної операції склала 465,9 тисяч. Серед них хлопчиків та дівчат відповідно 240043 та 225839.

Аналізуючи останні тренди сумарного коефіцієнта народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою упродовж життя), можна дійти висновку, що ситуація покращилася упродовж останніх 10 років. У 2001 р. жінки в Дніпропетровській області в середньому мали лише одну дитину, але цей показник швидко зріс і сягнув 1,40 дитини в 2010 р., на що позитивно вплинули фінансові стимули, запроваджені Урядом, та економічні чинники. У 2011-2012 рр. в області були створені умови для надання якісної та високопрофесійної перинатальної допомоги матерям та дітям. У Дніпропетровську та Кривому Розі розташовані два сучасні перинатальні центри, три неонатальні центри та потужна мережа міжрайонних пологових будинків, де народжують близько 80% мешканок області. Було придбано сучасні спеціалізовані реанімобілі, які дозволяють транспортувати новонароджених вагою від 500 грамів у належних умовах і швидко доправляти породіль до Дніпропетровського обласного перинатального центру навіть із віддалених районів області. Завдяки комплексній системі перинатальної допомоги і наявності новітнього обладнання та технологій у медичних закладах, кількість пологів без ускладнень у Дніпропетровській області зросла більш ніж удвічі та становить 72% загальної кількості пологів. Це сприятиме тому, що тенденція до зростання чисельності новонароджених утримуватиметься.

Отже, низький рівень народжуваності разом з великим рівнем смертності є дуже серйозною проблемою, що стоїть на шляху покращення демографічної ситуації в Україні. Підвищення його рівня та забезпечення сталого показник коефіцієнту народжуваності на рівні більшому за 2.1 є необхідною умовою для покращення демографічної ситуації в країні.

2.3 Дослідження готовності студентської молоді до народження дітей

Серед студентської молоді нами було проведено дослідження її готовності до народження дитини. Респондентами виступали жінки віком від 18-ти до 25-ти років, переважно - студентки ДНУ ім. Олеся Гончара. У досліджені взяли участь 35 людей, респондентам було запропоновано надати максимально просту відповідь на 18 питань в спеціальній анкеті анкеті. Задля поліпшення обробки результатів, їх занесення в таблицю, вони були приведені до одного з трьох варіантів відповіді: Так, Ні , Нвз.(Не визначилась) .За задумом анкетування, відповіді, які говорять про готовність до народження дитини є такими(Цифра вказує на номер питання):

1.Так; 2.Так; 3.Ні; 4.Так; 5.Так; 6.Так: 7.Так; 8.Так; 9.Ні; 10.Так; 11.Ні; 12.Ні; 13.Так; 14.Так; 15.Так; 16.Так ;17.Так; 18.Так.

Варіант «не визначилась» прирівнюється до негативної відповіді.

Опитування було проведено за допомогою соціальної мережі «ВКонтакте», задля поліпшення процесу опитування.

Отже, розглянемо результати. Варто одразу відзначити позитивний показник у даному опитуванні в цілому: в середньому, варіант «не визначилась» припадає усього на одну відповідь кожного респондента. Це свідчить про високий рівень свідомості щодо опитування на наявність сформованих поглядів на ті чи інші питання анкети. До кожного питання ми будемо намагатись дати пояснення стосовно його важливості. Почнемо з першого. З0 з 35-ти опитуваних вважають, що в них було щасливе дитинство,3 дали негативну відповідь,2 - не визначились. Знання та уявлення про те, що і як треба робити для забезпечення щасливого дитинства люди великою мірою беруть з власного дитинства. Батькам, у яких не було, як вони вважають, щасливого дитинства доведеться докласти більше зусиль, зробити більше помилок задля забезпечення щасливого дитинства своєму малюку, ніж тим батькам, які його мали. Варто зазначити, що в цьому питанні більш негативною є відповідь «не визналась», бо вона свідчить про відсутність уявлень та досвіду про те, як забезпечити щасливе дитинство.

На друге питання дали позитивну відповідь 19 з 30-ти респондентів, негативну - 13, не визначились - 3.Врахуючи.що за статистичними даними, більшість живонароджених дітей припадає на вікову категорію матерів віком від 25 до 29 років, таке співвідношення позитивних відповідей до негативних є цілком нормальною. Негативні відповіді свідчать про неготовність саме у поточний період народжувати дитину за причин відсутності необхідних умов та ресурсів для забезпечення процесу виховання та догляду за дитиною.

Важким випробуванням процес вагітності вважають 19 респондентів, приємним очікуванням - 13, не визначились - 3.До тих, хто не визначився, були зараховані ті респонденти, які давали відповідь на питання у формі «і те і інше». Процес вагітності є природнім процесом, які переживає кожна майбутня матуся. Позитивне ставлення до цього процесу напряму впливає не тільки на легкість, з якою вагітна мати його переживає, але і на саме бажання заводити дитину, ще більше воно впливає на бажання заводити більше одної дитини. Нажаль, більшість респондентів має негативне уявлення про процес вагітності.

Вважають, що мають уявлення про те, як треба виховувати дитину 25 респондентів, негативну відповідь дали - 9, не визначився один респондент. Наявність сформованого уявлення про виховання дитини однозначно свідчить на користь готовності до народження дитини ,бо сама наявність такого уявлення полегшує процес виховання.

Готовність змінювати своє життя заради дитини виявили 25 респондентів, не готові на цей крок 9,не визначилась одна людина. Слід розуміти, що мати не зможе жити без обмежень, які не були потрібні до вагітності. Безумовно, якщо матуся має намір забезпечити щасливе дитинство та комфортні умови своїй дитині, це бажання може бути реалізовано у тому числі за рахунок суттєвих змін у власному житті. Готовність до таких змін є суттєвим показником зрілості обох батьків у питанні народження дитини.

На пряме питання про готовність народження дитини позитивну відповідь дали 7 респондентів, 26 респондентів - негативну, 2 - не визначились.

Позитивно сприйняли-б новину про вагітність 10 респондентів, інші(негативні) емоції були-би присутні у 19 респондентів, 6 не визначились(до них були зараховані ті опитані, які також вказали відповідь по типу «і те і інше»).Зазвичай, позитивна реакція на новину про вагітність виявляють ті матері та подружні пари, які заздалегідь планували вагітність та/або мають за своїм переконанням умови для забезпечення періоду вагітності, народження дитини та її виховання.

19 респондентів вважають, що рішення про народження дитини повинно мотивуватись перш за все материнським інстинктом. Іншу думку мають 12 опитаних. Не визначились із відповіддю - 3. Материнський інстинкт є першочерговим фактором для жінки, яка бажає народити дитину. Якщо він відсутній, а замість нього превалюють будь-які інші фактори - матеріальні ,думка суспільства, родичів, партнера, говорити про готовність жінки до народження дитини зарано.

Вважають, що конфлікти між подружжям є нормою 21 респондент. Протилежної думки тримається 19 респондентів. Конфлікти, які передують планам народити дитину між партнерами є загрозливою та небезпечною ознакою. В перспективі вони легко можуть стати приводом для розлучення партнерів. Стабільність та добробут у відносинах між партнерами є фундаментальною умовою для готовності народжувати дитину.

У спілкуванні з іншими дітьми відчувають теплоту та радість 27 опитаних, не відчувають задоволення від спілкування з дітьми 6 респондентів, не визначились - 2.Варто одразу зазначити, що не привітне ставлення до чужих дітей не завжди є твердою ознакою готовності до материнства та може кардинально змінюватись при появі власного малюка. Але якщо жінка не відчуває дискомфорту у спілкуванні з дітьми, легко йде на контакт з ними та знаходить спільну мову з ними, це однозначно позитивне явище, яке свідчить про те, що зі своєю дитиною також не виникне ніяких суттєвих труднощів у спілкуванні.

Не має значення стать та зовнішність дитини для 25 респондентів, протилежної думки тримаються 10 опитаних. Вміння приймати свою дитину такою, якою вона народилась та любити її - є безумовним аргументом на користь зрілості майбутньої мами.

У утриманні та вихованні та догляді за дитиною розраховують 23 респондента, на власні сили робить ставку 12 опитаних. Наявність власних сил та ресурсів без необхідності залучення ресурсів сторонніх осіб, до яких у даному випадку відносяться і близькі родичі, є дуже суттєвою ознакою готовності до народження дитини. Якщо батьки заздалегідь розраховують на сторонню допомогу у вихованні та догляді за дитиною, матеріальній підтримці, вони апріорі не є готовими до батьківства, бо не створили необхідні для цього матеріальні умови, та не є готовими до виховання своєї дитини.

Відмовитись або суттєво обмежити свої соціальні контакти задля своєї дитини готові 29 респондентів, не готові - 5,не визначилась одна людина. Догляд та виховання дитини, особливо в малечому віці, забирає на певних етапах увесь час. Обмеження свої соціальних контактів х тієї причини, що на них просто буде залишатися вкрай мало часу є практично неминучим. Теж саме стосується і небезпечних хобі. Розуміння і готовість до цього є гарною ознакою на користь готовності до материнства.

З 35 респондентів вважають, що вони готові народити дитину зі своїм нинішнім партнером 14 опитаних. Іншої думки- 19 респондентів.3 - не визначились. Впевненість не тільки у своєму партнері, а і у своєму власному бажанні піти на такий серйозний крок саме разом с цим чоловіком є однією з фундаментальних умов для успішного сімейного життя загалом, і як результат -гарних умов та добробуту для життя дитини.

Вважають себе психологічно врівноваженими - 25 респондентів, 8 опитаних дали негативну відповідь, не визначились 2.Психологічна врівноваженість є дуже важливою ознакою готовності до материнства. Якщо майбутня мама не може впоратись з власними емоціями, існує велика ймовірність, що своїми діями вона буде наносити психологічні травми своїй дитині. Також, це може призвести до серйозних конфліктів з чоловіком ,що вкрай негативно відобразиться на родині в цілому, навіть до імовірності розлучення.

Вважають свій стан здоров'я на достатньому для народження дитини рівні 22 респонденти, не вважають його за такий 9 опитаних, не визначились 4 людини. Стан здоров'я є найголовнішою з всіх умов для народження дитини, тому першочерговим завданням у питанні планування народження дитини є перевірка стану здоров'я. Втім, саме це питання викликало найбільше невизначених відповідей. Причиною цьому є не розуміння необхідних вимог до стану здоров'я до материнства респондентами, не регулярні перевірки стану здоров'я та не впевненість у корисливості свого способу життя, а враховуючи попередню причину- незнання ступеню враженості свого здоров'я.

Своє ставлення та розуміння поняття «сім'я» вважають вірно сформованим 32 респондента, іншої думки 3 респонденти. Готовність до створення сім'ї, а відтак і до материнства в дуже великій мірі залежить від того, наскільки адекватно це поняття розуміють батьки, наскільки вірно вони розуміють свою роль та роль свого партнера у сім'ї.

Станом на зараз взяти відповідальність за дитину, як маленьку та незахищену людину готові - 10 респондентів, не готові до такої відповідальності 25 респондентів. Слід розуміти, що дитина не здатна сама себе захистити та доглянути за собою. Тільки якщо мати усвідомлює основні ризики, від впливу яких слід захистити своє дитя, тільки готова до їх подолання мати є зрілою для материнства.

Підводячи підсумок розділу слід зазначити, що основними проблемами на шляху подолання демографічної ситуації в країні є висока смертність та низька народжуваність. Слід приймати кардинальні та масштабні міри задля суттєвого зниження смертності населення, концентруючи зусилля на основних причинах смертності населення. Дніпропетровська область за рівнем смертності має свої, регіональні особливості, які обов'язково слід врахувати для успішного подолання високого рівня смертності . Важливим є також питання подальшого зменшення дитячої смертності, який в Україні вищій за середньоєвропейский показник у два рази. Але навіть за умови подолання високої смертності, катастрофічну демографічну ситуацію неможливо суттєво переломити без здійснення заходів з суттєвого підвищення рівня народжуваності. Задля цього, нами було проведено дослідження готовності студентської молоді до народження дитини. Дослідження допомагає краще зрозуміти та визначити проблеми, що стоять перед майбутніми матусями, та як результат - створює передумови для успішного пошуку рішень цієї проблеми.

РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАНЯ ОСНОВНИХ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ.

3.1.Заходи зі зменшення смертності

На підставі аналізу статистичної інформації щодо демографічної ситуації в області та даних демографічного про-

гнозу до 2030 р., а також стану реалізації програм із соціально-економічного розвитку можна виділити основні проблеми, на вирішення яких слід орієнтуватися під час розроблення програм і заходів місцевої політики щодо

покращення демографічної ситуації у Дніпропетровській області:

хвилеподібні зміни у віковій структурі з тенденцією до постаріння населення;

* високий рівень передчасної смертності, особливо чоловіків;

* вищі, ніж у країні, показники захворюваності на хронічні неінфекційні хвороби (серцево-судинні, новоутворення);

* значна розповсюдженість факторів ризику (куріння, зловживання алкоголем, нездорове харчування, малорухливий спосіб життя);

* загрозлива ситуація щодо захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД та інфекції, що передаються статевим шляхом, передусім гонореї;

* значний вплив несприятливих чинників довкілля, насамперед забруднення води і повітря;

* значна частка населення, яке працює в шкідливих умовах.

Основні напрямки, на які треба звернути увагу такі: Зниження рівня передчасної смертності, в тому числі смертності, якій можна запобігти; збереження і покращення стану здоров'я населення, яке працює; зниження екологічних ризиків для здоров'я; запобігання травматизму на виробництві.

Пропонуємо такі заходи зменшення смертності: 1.Розроблення та проведення заходів, спрямованих на зниження чинників ризику, насамперед поведінкових, важливість мінімізації ризику серцево-судинних захворювань, починаючи від дитячого віку. 2.Створення у всіх громадських і робочих приміщеннях середовища, вільного від тютюнового диму, і встановлення стендів із наочною графічною інформацією щодо небезпеки куріння для здоров'я.3.Проведення в межах акції «Кинь курити і стань переможцем»: на місцевому рівні -- змагань між містами, районами, населеними пунктами; на рівні шкіл області -- конкурсу «Клас без тютюну».4.Планування під час розроблення і реалізації соціальної політики на рівні міст заходів із контролю за дотриманням законодавчих норм (у т. ч. заборони продажу тютюнових виробів неповнолітнім); просвітницьких кампаній, надання у місцевих закладах охорони здоров'я допомоги і лікувальних послуг усім охочим кинути курити; пропагування шляхів як позбутися шкідливої звички.5.Пріоритет профілактики, як первинної, серед всього населення, так і вторинної, серед пацієнтів молодшого і зрілого віку, під час переходу у старші вікові групи зменшуватиме ризик виникнення проблем зі здоров'ям і потребу в довготривалому догляді в майбутньому. Водночас поліпшиться якість життя громадян.6.Стимулювання великих супермаркетів до проведення акцій «День здоров'я» з безкоштовним вимірюванням тиску та визначенням рівня холестерину, пропагуваня здорового харчування та екологічно чистих продуктів. 7.Проведення у загальноосвітніх навчальних закладах області просвітницької та інформаційно-профілактичної роботи серед молоді (насамперед, серед старшокласників, учнів ПТУ та студентів-першокурсників) до участі в яких залучають медичних спеціалістів із питань планування сім'ї, профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІДом та інфекціями, що передаються статевим шляхом, представників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, правоохоронних органів, психологічної служби; індивідуальних та групових консультацій з родинного виховання. 8.Послідовні програмні заходи боротьби з онкологічними захворюваннями. Організація ефективного скринінгу патології шийки матки, спрямованого на діагностику передракових станів, а також заохочення жінок, старших за 40 років, до проходження мамографічних обстежень. 9.Підвищення рівня обізнаності населення із симптомами туберкульозу й можливістю лікування цієї хвороби, виховання відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих. 10.Гарантування безпеки транспортного руху для пасажирів і пішоходів, доступність транспортних засобів для користування людьми із особливими потребами і особами літнього віку, зменшення забруднення навколишнього середовища. 11.Стимулювання комерційних організацій до інвестування в об'єкти та проекти охорони громадського здоров'я. 12.Моніторинг і оцінка заходів, визначення ступеня змін поведінки людей. 13.Аналіз ефективності заходів регіональних екологічних програм і посилення контролю за їхньою результативністю; достатнє фінансування програм охорони навколишнього середовища. 14.Поліпшення доступу до безпечної води уразливих груп населення в регіоні шляхом розширення переліку дитячих і лікувальних закладів, передбачених загальнодержавною програмою «Питна вода України» на 2006-2020 рр., для впровадження установок доочищення води для питних потреб, за рахунок фінансування з місцевого бюджету. 15.Пріоритетний розвиток більш екологічного електротранспортного сполучення у містах області в межах реалізації Програми розвитку міського електротранспорту Дніпропетровської області роки. 15.Моніторинг травматизму на виробництві і контроль за достовірністю обліку, особливо нелетальних випадків травмування на виробництві, як бази для подальшого втручання з метою підвищення безпеки праці та зменшення втрат трудового потенціалу. 17.Заходи на обласному рівні та рівні окремих виробництв, особливо з великою кількістю робітників, спрямовані на зниження питомої ваги зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. 18.Впровадження на виробництвах зі шкідливими умовами праці новітніх технологій, які забезпечуватимуть усунення або зменшення негативного впливу на здоров'я працівників.

...