Вивчення благополучних сімей в правовому контексті

Питання охорони здоров'я сім'ї регулюються відповідними актами законодавства України, якими визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я громадян, особливо матері та дитини. Заохочення до материнства забезпечується організацією мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків-відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку; поліпшенням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних чинників. З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство.

У Законі України "Про охорону дитинства" (2001 р.), зокрема у розділі ІІІ "Дитина і сім'я", закріплюються права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Указом Президента України від 3 січня 2002 р. "Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні" пріоритетними напрямами соціальної політики визначено покращання демографічної ситуації у країні, забезпечення підтримки сімей з дітьми, посилення соціального захисту материнства і дитинства (вдосконалення нормативно-правової бази, розширення мережі служб репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, медико-генетичного консультування, медичної допомоги жінкам під час вагітності та пологів; оснащення новітньою лікувально-діагностичною апаратурою дитячих лікувальних закладів; вирішення в установленому порядку питання про поступове наближення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до прожиткового мінімуму та ін.

Надаючи важливого значення поліпшенню становища сім'ї, охороні материнства та дитинства Кабінетом Міністрів України затверджена Постанова "Про заходи щодо посилення охорони материнства та дитинства" (1998), якою передбачено комплекс дій, спрямованих на зміцнення сім'ї, створення належних умов для виховання дітей.

Важливе значення має нормативно-правове регулювання питань освіти та виховання дітей у сім'ї. Згідно із законодавством України, батьки зобов'язані забезпечити одержання дітьми повної загальної середньої освіти. Правові питання освіти дітей, у тому числі в сім'ї, відображені в Законі України "Про освіту". Так, стаття 59 визначає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані створювати належні умови для розвитку природних здібностей дітей, сприяти здобуттю ними освіти в навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

2.2 Міжнародні стандарти по захисту сімей

Нормативно-правова конструкція будь-якого законодавчого акта відтворює ті базові принципи, які мають відповідати менталітету народу. В юридичній науці прийнято вирізняти конституційні та галузеві принципи. Останнім часом на законотворення істотно впливають принципи, закладені в міжнародно-правових актах.

Так, в Європейській конвенції з прав людини проголошені положення, що мають пряме відношення до регулювання сімейних відносин:

- кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність;

- кожна людина має право на поважання її особистого та сімейного життя;

- держава поважає право батьків відповідно до їх власних релігійних та філософських переконань забезпечувати освіту і навчання дітей.

Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей взяла зобов'язання:

- забезпечувати сім'ю всіма можливими видами захисту і допомоги;

- виявляти піклування і надавати підтримку дітям-інвалідам, а також іншим дітям, які перебувають у вкрай важких умовах;

- приділяти увагу свідомому плануванню чисельності сім'ї;

- забезпечити всім дітям можливість визначити себе як особистість і реалізувати можливості в безпечних і сприятливих умовах, у середовищі сім'ї або опікунів.

Усе це має враховуватись при регулюванні сімейних відносин.

Основними міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною у цій юридичній галузі, є такі:

"Загальна декларація прав людини", прийнята 10 грудня 1948 р. на першій сесії ООН, що відбулася в Парижі. Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено основні свободи та права людини, що підлягають загальній повазі та реалізації.

У ст. 16 Декларації зазначається:

а) чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю;

б) шлюб може укладатися тільки у разі вільної і повної згоди сторін, що одружуються;

в) сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави;

"Міжнародний пакт про громадянські та політичні права", прийнятий 16 грудня 1996 р. Генеральною Асамблеєю ООН;

"Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права", прийнятий 19 грудня 1996 р. Генеральною Асамблеєю ООН;

"Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", схвалена 18 грудня 1979 р. Генеральною Асамблеєю ООН;

"Конвенція про права дитини", схвалена 20 листопада 1989 р.

Держави-учасниці цієї Конвенції нагадують: ООН у "Загальній декларації прав людини" наголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу; що сім'ї, як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей, має бути наданий необхідний захист. Конвенцією визначається, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених Статутом ООН, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності.

Відповідно до цієї Конвенції держави-учасниці зобов'язалися забезпечити дитині такі права: право на життя, на виживання і здоровий розвиток; на ім'я та набуття громадянства; право знати своїх батьків і право на їх піклування; на збереження індивідуальності; на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі; право залишати будь-яку країну і повертатись у свою країну; право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань; право на свободу думки, совісті, релігії; на користування послугами системи охорони здоров'я; на охорону сімейного та особистого життя; на користування благами соціального забезпечення; на освіту; на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень; право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі.

Конвенція проголошує принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини, встановлює обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини.

Державна політика України в галузі сім'ї та дітей спрямована на соціальну допомогу сім'ям і дітям і сприяння суспільному становленню й розвитку молоді.

Так, за останні роки прийнято такі нормативно-правові акти:

Закони України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (1992 p.), "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993 p.);

Укази Президента України "Про Національну програму "Діти України" (1996 р.) та "Про Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна -- дітям" (1996 p.);

Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів" (1996 р.) та "Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти" (1996 p.), Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 р.

2.3 Рівень життя в Україні як основа благополуччя сім'ї

В усьому світі визнано, що сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування демографічного потенціалу.

За останні роки економічне становище сім'ї в Україні значно погіршилося, оскільки перехід до ринкових економічних відносин змінив співвідношення джерел її забезпечення. Сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу. Зростає роль сім'ї у життєзабезпеченні та вихованні дітей, їх оздоровленні і лікуванні, отриманні освіти і спеціальності. Така переорієнтація відбивається і на функціонуванні та розвитку сім'ї, впливає на її репродуктивність. Сім'я сьогодні змушена стримувати потреби особистості в материнстві і батьківстві. Дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей. Знижується народжуваність та зростає смертність населення, погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя.

Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо. Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько; сім'ї з дітьми-інвалідами; сім'ї людей похилого віку; сім'ї, в яких немає годувальника. Досить великою є також частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічне становище сім'ї. Переважна більшість сімей в Україні мешкає у житлі, площа і комфортність якого не задовольняє елементарних потреб. Житлова проблема є однією з найважливіших перешкод у народженні бажаної кількості дітей. Викликає занепокоєння низька культура планування сім'ї, що призводить до внутрісімейних конфліктів, дестабілізації сім'ї, небажаної вагітності, безпліддя, збільшення захворюваності.

Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрісімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок. Внаслідок зниження престижу сім'ї, нестабільності сімейних стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та дітей, які потрапляють до спеціальних дитячих закладів, жебракують, бродяжать.

Відповідно до Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. На виконання цих конституційних положень необхідно розробити систему пріоритетних заходів, які забезпечували б їх реалізацію.

Ця Концепція розроблена виходячи з потреби створення належних умов для життєдіяльності сім'ї в Україні і визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним і ефективним.

У Концепції визначаються шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості починаючи з дитячого віку. Вона ґрунтується на визнанні пріоритету сім'ї в житті демократичного суспільства, її ролі у гуманістичному вихованні підростаючого покоління. Державна сімейна політика має стати складовою всієї соціальної політики України.

Під час розроблення Концепції враховувалися також соціально-економічні умови в Україні, викликані перехідним періодом, обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів, які виділятимуться державою для підтримки сім'ї, поліпшення становища дітей та найбільш незахищених сімей.

Ця Концепція грунтується на Конституції України, узгоджена з основними положеннями Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, конвенцій ООН "Про права дитини", "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" та підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок (Пекін, 1995 рік), а також документами Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших міжнародних організацій. Розвиток сімейного законодавства, його вдосконалення, підтримка сім'ї є предметом постійної уваги з боку держави. Так, Верховною Радою України схвалено Концепцію державної сімейної політики (постанова від 17.09.99). У цьому документі підкреслюється, що в усьому світі сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і виступає могутнім фактором формування демографічного потенціалу.

В Україні сьогодні сім'я змушена стримувати потреби особистості в материнстві і батьківстві; дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей; знижується народжуваність і зростає смертність населення; погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя. Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від соціально-демографічного складу -- кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо.

Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько; сім'ї з дітьми-інвалідами; сім'ї людей похилого віку; сім'ї, в яких немає годувальника. Досить великою є також частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічний стан сім'ї. Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні негаразди, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрішньо сімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок.

Відповідно до Конституції сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Виходячи з потреби створення належних умов для життєдіяльності сім'ї в Україні загадана Концепція визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним та ефективним.

Висновки

1. Сім'я - це соціально санкціоноване і щодо постійне об'єднання людей, пов'язаних спорідненістю, шлюбом або усиновленням, які живуть разом і економічно залежних один про одного. Будучи необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства і виконуючи множинні соціальні функції, сім'я відіграє важливу роль в суспільному розвитку. «Громадські порядки, - підкреслював Ф. Енгельс, - при яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ... ступенем розвитку, з одного боку - праці, з іншого - сім'ї ». Через сім'ю змінюються покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.

Благополуччя - стан людини або об'єктивна ситуація, коли у людини є все те, що сприятливо характеризує його життя в очах оточуючих, його близьких і його самого. Душевне благополуччя пов'язано з такими особистими особливостями, як впевненість у собі, адекватна самооцінка, позитивний погляд на життя, доброзичливість, товариськість, емоційна стабільність. Соціальне благополуччя частіше характеризується тим, що у вас є друзі і кохана людина, хороша робота, можливість займатися хобі, здоров'я, освіта, і загальний рівень життя принаймні на загальному рівні.

Благополуччя, само по собі, поняття широке. Фактично це процес, обмін між кожним благо дарувальником і благо одержувачем у різних моментах життя. І якщо саме цей процес порушений в сім'ї, тоді і може страждати сімейне благополуччя, а за ним як по ланцюжку почнуть страждати інші грані кристала благополуччя. Обмін між батьками, обмін між батьками і дітьми, обмін між дітьми та батьками. Все має значення. Усе взаємопов'язано. Благополуччя творче, благополуччя сердечне, інтелектуальне.

2. Зміст діяльності сім'ї розкривається в її функціях. Під функціями сім'ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних потреб суспільства й індивідів. Оскільки сім'я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з другого -- з окремими особами (членами сім'ї), то ті функції, що вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними функціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім'ї, -- індивідуальними. Суспільні функції зв'язані з потребою суспільства в інституті сім'ї, а індивідуальні -- з потребами особи, що належить до сімейної групи.

Функції сім'ї -- історичні, зумовлені соціально-економічним станом суспільства. Під впливом еволюції суспільства змінюються їх характер та ієрархія.

Одна із сімейних функцій є найважливішою, вона найбільшою мірою характеризує сім'ю як соціальний інститут і наявна в усіх суспільствах без винятку. Це репродуктивна функція, яка полягає у відтворенні населення -- дітонародженні і духовно-моральному відтворенні людини в сім'ї. Вона має соціальний характер, оскільки не обмежується біологічним розмноженням, а передбачає відтворення людини, яка б відповідала сучасному рівню суспільства.

Функції сім'ї -- це обов'язки і завдання кожного її члена стосовно один до одного і суспільства в цілому. В сучасній українській етнографії виділяють шість функцій, що забезпечували повноцінне існування сім'ї як соціального інституту та соціально-психологічної групи: економічну, виховну, етнічного відтворення, природного відтворення, сексуально-емоційну і експресивно-рекреаційну.

3. Є декілька видів благополуччя:

1)духовне -- відчуття причетності до духовної культури суспільства, усвідомлення можливості долучатися до багатств духовної культури. Для духовного благополуччя важливе просування в розумінні сутності й призначення людини, досить повне усвідомлення сенсу життя.

2)соціальне -- це задоволеність особистості своїм соціальним статусом та актуальним станом суспільства, до якого особистість себе зараховує. Це також задоволеність міжособистісними зв'язками, статусом у мікросоціальному оточенні.

3)вітальне (тілесне)-- гарне фізичне самопочуття, тілесний комфорт, відчуття здоров'я, що задовольняє індивіда, фізичний тонус.

4. Держава визнає цінність сім'ї, її роль громадському розвитку та формування особи і всіма засобами сприяє її зміцненню. Основою регулювання сімейних відносин є норми моралі. Але поруч із нормами моралі задля зміцнення сім'ї використовують і закон. Закон дає можливість примусити до виконання сімейного боргу тих, хто забуває про неї, нехтує своїми обов'язками, втратив відчуття відповідальності за своїх близьких.

Держава піклується про родину шляхом прийняття різноманітних державних заходів із збереження і зміцненню сім'ї, її на соціальну підтримці, забезпечення сімейних прав громадян. Держава створює наразі і удосконалює роботу дитячих установ; розвиває систему соціальних служб на допомогу сім'ї; встановлює пільги багатодітним і малозабезпеченим сім'ям; сім'ям, які мають дітей-інвалідів; прийомних сімей; самотнім матерям; виплачує посібники громадянам, які мають дітей, та приймає інших заходів для соціальний захист сім'ї, материнства, батьківства та дитинства.

Особливе місце у своїй завжди займали правові норми, і закон. Домінуюче становище серед правових норм, покликаних захистити сім'ю, мають норми сімейного законодавства, створені задля її зміцнення, встановлення у ній таких відносин, у яких знайшли б свою повну задоволення інтереси особи і було створено необхідні умови, щоб забезпечити гідного життя так і вільний розвиток кожного членів сім'ї, виховання.

5. Закордонна благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрішньо сімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.

6. Ставлення держави до проблем сім'ї визначено насамперед в основоположному законодавчому акті -- Конституції України, де зазначається, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48). Конституцією України закріплюються і гарантуються також соціальні права щодо сім'ї, наголошується на тому, що "шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їхнього повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацюючих батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою" (ст. 51). Тобто, за конституційними нормами України, сім'я охороняється державою, яка має створювати соціально-економічні та правові передумови для її нормального функціонування, розвитку, виховання та освіти дітей. На державу також покладається обов'язок утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування. Всім дітям гарантована рівність прав незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним.

Серед засобів правового регулювання сімейних відносин, захисту сім'ї особливе місце належить Сімейному кодексу України. Цей документ закріплює традиційні для українського суспільства моральні цінності: добровільність шлюбного союзу між чоловіком та жінкою, що ґрунтується на взаємній довірі, повазі, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях, на паритетних засадах любові й взаємо підтримки. У ньому утверджуються принципи одношлюбності, рівності подружжя в сім'ї, відповідальності перед сім'єю її членів.

Таким чином, можна стверджувати, що державна політика щодо сім'ї, що втілюється в Україні, має досить ґрунтовне нормативно-правове забезпечення. Водночас слід зауважити, що чинне законодавство не завжди відповідає реаліям і потребам сучасної родини, що висуває на одне з пріоритетних місць необхідність його подальшого коригування і вдосконалення.

7. В Європейській конвенції з прав людини проголошені положення, що мають пряме відношення до регулювання сімейних відносин:

- кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність;

- кожна людина має право на поважання її особистого та сімейного життя;

- держава поважає право батьків відповідно до їх власних релігійних та філософських переконань забезпечувати освіту і навчання дітей.

Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей взяла зобов'язання:

- забезпечувати сім'ю всіма можливими видами захисту і допомоги;

- виявляти піклування і надавати підтримку дітям-інвалідам, а також іншим дітям, які перебувають у вкрай важких умовах;

- приділяти увагу свідомому плануванню чисельності сім'ї;

- забезпечити всім дітям можливість визначити себе як особистість і реалізувати можливості в безпечних і сприятливих умовах, у середовищі сім'ї або опікунів.

Держави-учасниці цієї Конвенції нагадують: ООН у "Загальній декларації прав людини" наголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу; що сім'ї, як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей, має бути наданий необхідний захист. Конвенцією визначається, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених Статутом ООН, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності.

8. В Україні сьогодні сім'я змушена стримувати потреби особистості в материнстві і батьківстві; дедалі більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей; знижується народжуваність і зростає смертність населення; погіршується здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя. Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від соціально-демографічного складу -- кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо.

Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько; сім'ї з дітьми-інвалідами; сім'ї людей похилого віку; сім'ї, в яких немає годувальника. Досить великою є також частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічний стан сім'ї. Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні негаразди, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрішньо сімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок.

Відповідно до Конституції сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Виходячи з потреби створення належних умов для життєдіяльності сім'ї в Україні загадана Концепція визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним та ефективним.

Список використаної літератури

1. Баранова Л.М. Сімейне право України: підручник / Л.М.Баранова, В.І.Борисова, І.В.Жилінкова та ін.; за заг. ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової.- 3-тє вид., переробл. І доповн.- К.: Юрінокм Інтер, 2011.- 264 с.

2. Батіщева Г. О. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації / Г. О. Батіщева, З. Г. Зайцева. - Київ: Аскай, 1996. - 259 с.

3. Буленко Т.В. Соціально-психологічні основи функціонування сучасної студентської сім'ї / Науковий вісник ВДУ. - Луцьк: Вежа, 1998. - №9. - 214 с.

4. Вілівчук О.М. Сім'я як суб'єкт соціального аналізу / О. М. Вілівчук. - Львів: Каменяр, 1991. - 253 с.

5. Голод С.И. Личная жизнь, любовь, отношения полов / С.И. Голод. - Ленинград : Знание, 1990. - 32 с.

6. Голофаст В. Б. Социология семьи. Статьи разных лет / В. Б. Голофаст. Под ред. О. Б. Божкова СПб. -К. : Алетейя, 2006. - с. 216.

7. Дворецька Г.В. Соціологія / Г.В. Дворецька. Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 244 с.

8. Дякович М.М. Сімейне право: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / [М. М. Дякович]. - К.: Правова єдність, 2009. - 512 с.

9. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. Посібник / С. Г. Карпенчук. -- К. : Вища школа, 1997. - 288 с.

10. Коваль А.Г. Соціальна педагогіка. Соціальна робота / А.Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С.Р. Хлебік. -- К. : ІЗМН, 1997. - 392 с.

11. Кожухарь Г. Конфликты в семье: диалог против манипуляций / Г. Кожухарь, журнал «Семья и школа», № 1-2, 2001. - 304 с.

12. Коломоєць О. Д. Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім'ї / О. Д. Коломоєць. ; за заг. ред. С. В. Пєткова. -- Кіровоград: КірЮІ ХНУВС, 2010. -- 224 с.

13. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

14. Махінчук В.М. Конкубінат за Сімейним кодексом України: Проблеми реалізації//Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України: Збірник наукових праць за матеріалами круглого столу. м.Київ, 25 травня 2006 року. - Х.: Ксилон, 2007. - 245 с.

15. Мацковский М. С. Социология семьи: Проблемы теории, методологии и методики / М.С. Мацковский. - М. : Наука, 1998. - 116 с.

16. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник ; [для студ. вищ. навч. закл.]. / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко. - К. : Правова єдність, 2008. - 477 с.

17. Мудрак С. Психологічні особливості взаємин молодого подружжя у кризовий період / Науковий вісник ВДУ. - Луцьк: Вежа, 1996. - №9. - 184 с.

18. Нечаєва О. М. Шлюб. Сім'я. Закон / О.М. Нечаєва. - М., 1999. - 223 с.

19. Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології / А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, О.Т. Шпак. - Київ : Книга Пам'яті України : Просвіта, 2000. - 368 с.

20. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З.В. Ромовська. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 297 с.

21. Сімейне право України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2004. - 400 с.

22. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2002. -- № 21-22. -- Ст. 135.

23. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. -- К.: Наукова думка, 1970--1980. -- Т. 1. -- с. 193.

24. Фурса С.Я. Настільна книга нотаріуса: Сімейні відносини в нотаріальному процесі / С.Я. Фурса, Л. Ю. Драгнєвіч, Є.І. Фурса. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 352 с.

25. Цивільне, торгове та сімейне право капіталістичних країн : Збірник нормативних актів: цивільні та торгові кодекси. Навчальний посібник / / За ред. В.К Пучінскій, М.І.Кулягіна. - М., 1986. - с. 78-85.

Размещено на Allbest.ru