Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.334.23:005.35(477)

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Соціальна відповідальність бізнесу: сутність, тенденції та проблеми розвитку в Україні

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

кандидата соціологічних наук

Мишковська Олена Пертівна

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії друкарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор Піча Володимир Маркович,

Національний університет «Львівська політехніка», кафедра соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних і соціальних наук.

Офіційні опоненти:

Захист відбудеться «___» _______________ 201_ р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: …

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: …

Автореферат розісланий «___» ________________ 201_ р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Ю. Тарабуків

соціальний відповідальність бізнес екологічний

Анотація

Мишковська О. П. Соціальна відповідальність бізнесу: сутність, тенденції та проблеми розвитку в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню сутності, тенденцій та проблем розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Соціальна відповідальність бізнесу розглядається як соціальний феномен, що виражає рівень розвитку суспільної взаємодії та інтеграції, слугує своєрідним індикатором втілення в життя принципів сталого розвитку країни та є практичним механізмом нівелювання соціально-економічних проблем суспільства. Проаналізовано трансформацію ставлення підприємців до впровадження СВБ в Україні: рівень їхньої поінформованості про таку широко розповсюджену в світі практику, форми, рівні СВБ, розподіл відповідальностей за вирішення соціальних та екологічних проблем у країні; визначено чинники впровадження програм соціальної відповідальності в діяльності підприємств. Розкрито стан та умови реалізації СВБ в Україні, визначено перспективи та пріоритети розвитку, запропоновано моделі СВБ в сучасних українських реаліях.

Ключові слова: відповідальність, соціальна відповідальність, соціальна відповідальність бізнесу, поінформованість, рівні, моделі СВБ, соціальне партнерство, соціальні пріоритети, сталий розвиток.

Аннотация

Мишковская Е. П. Социальная ответственность бизнеса: сущность, тенденции и проблемы развития в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2014.

Диссертация посвящена исследованию сущности, тенденций и проблем развития социальной ответственности бизнеса в Украине. Социальная ответственность бизнеса рассматривается как социальный феномен, выражающий уровень развития общественного взаимодействия и интеграции, служит своеобразным индикатором воплощение в жизнь принципов устойчивого развития страны и является практическим механизмом нивелирования социально-экономических проблем общества. Проанализировано трансформацию отношения предпринимателей к внедрению СОБ в Украине: уровень их осведомленности о такой широко распространенной в мире практики, формы, уровни СОБ, распределение ответственностей за решение социальных и экологических проблем в стране; определены факторы внедрения программ социальной ответственности в деятельности предприятий. Раскрыто состояние и условия реализации СОБ в Украине, определены перспективы и приоритеты развития, предложены модели СОБ в современных украинских реалиях.

Ключевые слова: ответственность, социальная ответственность, социальная ответственность бизнеса, осведомленность, уровне, модели СОБ, социальное партнерство, социальные приоритеты, устойчивое развитие.

Summary

Myshkovska O. P Social Responsibility of Business: the Nature, Tendencies and Problems of Development in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Sociological Sciences in specialty 22.00.04 - Special and Industrial Sociology. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2014.

The research devoted to the nature, tendencies and problems of development of social responsibility of business in Ukraine. CSR is seen as a social phenomenon, which expresses the level of social interaction and integration development, serves as an indicator of implementation the principles of sustainable development and a practical mechanism for solving the socio-economic problems of society. There are analyzed the transformation of entrepreneurs attitude to the introduction of CSR in Ukraine: the level of their awareness of a such widespread practice in the world, forms, levels of CSR, sharing responsibilities for solving social and environmental problems in the country; factors of implementation of social responsibility programs of enterprises are defined. The status and conditions of implementation of CSR in Ukraine, perspectives and priorities of development are revealed, models of CSR in modern Ukrainian realities are offered.

Key words: responsibility, social responsibility, social responsibility of business, awareness, levels, models of CSR, social partnership, social priorities and sustainable development.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процеси трансформації економіки України в ринкову призвели до зміни розуміння ролі держави як на рівні відносин держава-громадянин, так і у стосунках держава-підприємство. Головним чином, ці зміни проявляються у різкому відході від практики державного патерналізму, яка була характерною для радянського суспільства. В результаті, початковий етап економічної трансформації в Україні перетворився на процес первинного нагромадження капіталу, де головною рушійною силою виступало прагнення до максимізації прибутків без урахування негативного, а, подекуди і шкідливого, впливу на суспільство та оточуюче середовище.

Дебати про соціальну відповідальність бізнесу (СВБ) почалися в далеких тепер 70-х-80-х роках ХХ ст. на Заході, коли громадськість почала дізнаватися про приховані негативні наслідки діяльності компаній. Українське суспільство лише нещодавно довідалося про міста-привиди (наприклад, м. Прип'ять в зоні відчуження Чорнобильської АЕС), що загинули разом із підприємствами; про катастрофи, спричинені діяльністю виробничих підприємств (на Заході України міста Стебник, Яворів, Калуш мають на своїх територіях небезпечні сховища відходів колишніх хімічних виробництв); річки, в яких не можна купатися (водний басейн Дніпра має акумульовані радіоактивні осади); втрачене здоров'я на виробництвах без подальшого соціального захисту (рівень забруднення Донецької, Запорізької, Дніпропетровської областей перевищує критичні межі) та інші негаразди. З розголосу подібних проблем і розпочалася дискусія про роль бізнесу в суспільстві, про соціальну відповідальність компаній.

В усьому світі так і в Україні суспільство очікує від компаній: відповідального ставлення до якості, екологічної безпеки виробів; безпеки виробничої діяльності, професійного розвитку та соціальної захищеності робітників; шанобливого ставлення до навколишнього середовища; врахування соціальної та економічної ситуації у територіальній громаді; непричетності до хабарництва та корупції. У цьому контексті особливий інтерес становить вивчення сутності, тенденцій та проблем розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні, враховуючи, що нині СВБ проходить етап становлення в нашій країні.

З огляду на те, що соціальна відповідальність є добровільною ініціативою бізнесу, вивчення цієї проблеми є важливим не лише в теоретичному, але й практичному плані. Оскільки, усвідомлення сутності даного явища, тобто достатня поінформованість, правильне розуміння та ставлення, а також вивчення чинників, які спонукають підприємців впроваджувати програми СВБ, слугує своєрідним індикатором втілення в життя принципів сталого розвитку країни, дає змогу визначити вплив та роль такої широко розповсюдженої у світі практики на розвиток українського суспільства.

Питання СВБ завжди було в полі зору багатьох закордонних дослідників, таких як Е. Карнегі, Г. Боуен, К. Девіс, Дж. МакГуір, які одні з перших визнали переважання соціальної значимості діяльності підприємства над економічною; М. Фрідман, М. Портер, М. Креймер (представники підходу економічної відповідальності компанії); Р. Буххольц, С. Роббінсон, Д. ДеСензо (добровільна концепція); Г. Саймон, Д. Смітбург, В. Томпсон (питання взаємодії бізнесу і суспільства); П. Гласберген (концепція проактивності); Р. Фрімен, Дж. Пост, Л. Престон, С. Сакс, П. Друкер, М. Кларксон, Т. Дональдсон (побудова стосунків із зацікавленими сторонами); А. Керолл, С. Сеті (концепція обов'язків); Д. Лонгсдон, Д. Вуд, К. Давенпорт («корпоративне громадянство»); Дж. Елкінгтон (концепція сталого розвитку); Ф. Котлер (підхід до СВБ з точки зору соціально-етичного маркетингу); М. Мескон, М. Альберта, Ф. Хедоурі (соціальне значення діяльності підприємства).

Серед російських вчених даному питанню приділяють увагу: Ю. Благов, А. Каптєрєв, І. Авадаєва, М. Ліборакіна, С. Івченко, Т. Сіваєва, С. Літовченко, В. Онопрієнко, В. Вострухова, О. Боброва, О. Динкін, О. Корчагін, С. Братющенко.

Дослідженню СВБ присвячені роботи таких вітчизняних науковців, як Ю. Саєнко, О. Мазурик, Д. Ядранський (в межах соціального аудиту), М. Саприкіна, що розглядають різноманітні аспекти розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні; І. Акімова, М. Стародубська (СВБ і сталий розвиток); Н. Водницька (значення соціально відповідального бізнесу в управлінні трудовою сферою підприємства); А. Колот (теорія і практика СВБ); В. Воробей (питання нефінансової звітності); А. Гулевська-Черниш (корпоративна філантропія та благодійність бізнесу); М. Бутко, М. Мурашко (проблеми становлення національної моделі СВБ); О. Лазаренко, Р. Колишко, Н. Градюк (еволюція підходів до розуміння природи СВБ); Л. Грицина, Ф. Євдокімов, М. Губська, О. Степанова, В. Шаповал, Т. Антошко (питання розробки механізму впровадження та управління соціально відповідальною діяльністю); Р. Краплич, Н. Піроженко, В. Мартиненко (взаємодія із зацікавленими сторонами); М. Фурса, П. Яницький (дослідження переваг, які отримує бізнес та суспільство від СВБ); Н. Ткаченко (мотивації трудового потенціалу в межах СВБ); Т. Литвиненко (соціально відповідальна активність диверсифікованих компаній); Г. Алоні (СВБ - стрижневе положенням підприємницької етики); І. Булєєв (удосконалення взаємодії трьох головних контрагентів: бізнесу, суспільства та держави); І. Савченко (розкриття поліфункціонального змісту соціальної відповідальності органів державного управління); О. Ворона (місце соціальної відповідальності в теорії соціалізації економічних систем); О. Кощій, І. Ворончак (сутність СВБ як економічної категорії); Н. Діденко (узагальнення та систематизація західних моделей); П. Левін (іноземний досвід розвитку СВБ та його використання в Україні). Серед сучасних соціологів, які опосередковано займаються даною тематикою в межах соціології підприємництва - Є. Суїменко, В. Ворона, В. Пилипенко, Ю. Пачковський.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, присвячених різним аспектам окресленої наукової проблеми, важливо здійснити подальший її теоретичний та емпіричний аналіз. Суть наукової проблеми обраної теми полягає, насамперед, у недостатньому висвітленні питання форм, рівнів і чинників впровадження СВБ-програм українськими підприємцями, а також перспектив та соціальних пріоритетів розвитку соціально відповідального бізнесу в нашій країні. Це вимагає розв'язання наукового завдання, яке полягає в теоретичному і емпіричному обґрунтуванні комплексного дослідження особливостей формування та розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Усе вищесказане визначає наукову, теоретичну і практичну актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими планами закладу, де виконана робота, не пов'язана.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є здійснити концептуалізацію, соціологічний вимір процесу соціальної відповідальності та СВБ-практик українських підприємців.

Реалізація поставленої мети передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

- на основі синтезу теоретичних положень комплексу соціогуманітарних дисциплін встановити теоретичні засади соціально відповідального бізнесу як суспільного явища;

- проаналізувати концептуальні підходи до вивчення СВБ;

- дослідити зарубіжний досвід та моделі соціально відповідального бізнесу;

- з'ясувати стан поінформованості про концепцію соціальної відповідальності бізнесу Львівщини та в Україні загалом;

- визначити форми, рівні СВБ, їх стан та перспективи;

- виявити чинники впровадження програм соціально відповідального бізнесу в діяльності підприємств;

- визначити роль соціального партнерства та запропонувати моделі СВБ в сучасних українських реаліях;

- з'ясувати стан та умови реалізації СВБ;

- проаналізувати процеси, що зумовлюватимуть перспективи та пріоритети розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні.

Об'єкт дослідження - соціальна відповідальність бізнесу в Україні.

Предмет дослідження - сучасний стан та соціальні пріоритети розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові та філософські принципи: об'єктивності, системності, причинності, історизму, світоглядного плюралізму, що дозволило уникнути однобічності, монологізму та спрощення і уможливило аналіз проблеми соціальної відповідальності бізнесу в Україні неупереджено, з урахуванням різноманітних поглядів.

Специфіка предмета і об'єкта дослідження зумовила використання таких загальнонаукових методів: а) аналізу та синтезу (зокрема, при визначенні теоретико-методологічних засад роботи); б) порівняння (для виявлення специфічних рис соціальної відповідальності бізнесу в Україні); в) класифікації (для впорядкування чинників, які впливають на процес впровадження програм соціальної відповідальності та виділення рівнів, в які вкладаються розуміння підприємцями СВБ); г) анкетне опитування, експертне інтерв'ю, вторинний аналіз статистичної інформації (для збору первинної соціологічної інформації). Складність і багатозначність процесу соціальної відповідальності бізнесу вимагало комплексного застосування структурно-функціонального (в межах явних та латентних функцій, дисфункцій Р. Мертона) та антропосоціокультурного («габітус» П. Бурд'є) підходів.

Емпіричною базою дослідження є результати експертного опитування підприємців Львівщини (м. Львів та область, n=100, 2010 р.), результати інтерв'ю фахівців сфери СВБ (n=10, 2012 р.), що були проведені автором, а також вторинний аналіз всеукраїнських («Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: матеріали експертного дослідження», «Соціальна відповідальність українського бізнесу: результати опитування», «Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспективи розвитку», «Бізнес, керований цінностями», «Нефінансова звітність: інструмент соціально відповідального бізнесу», «Відповідальне лідерство», «Соціальна відповідальність в Україні: Погляди різних стейкхолдерів. Регіональний аспект», «КСВ через призму ЗМІ», «Українське суспільство 1992-2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг») та іноземних («Корпоративная социальная ответственность в Казахстане 2008-2013: от обязательств к стратегическим инвестициям», «CSR w Polsce: Menedїerowie 500 - Lider CSR», «Odpowiedzialny biznes w Polsce 2010. Dobre praktyki», «Ocena stanu wdraїania standardуw spoіecznej odpowiedzialnoњci biznesu», «The 2013 Legatum Prosperity Index», «World Giving Index (CAF) 2013») досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертаційній роботі вперше здійснено системне дослідження сутності, тенденцій та проблем розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні, в ході якого сформульовано ряд теоретичних висновків та практичних рекомендацій. Зокрема, зосереджено увагу на висвітленні таких положень, які виносяться на захист

уперше:

- досліджено соціологічний вимір «соціальної відповідальності бізнесу», який тлумачиться як засіб підтримання цілісності суспільства, свідомий вибір та раціональна поведінка, культура діяльності бізнесу, усталений комплекс мотивованої людської поведінки, дія, спрямована на іншого (інших), взаємовідносини бізнесу із зацікавленими сторонами через інвестиції у підтримку суспільних цінностей;

- запропоновано чотири рівні СВБ: юридична відповідальність; внутрішні програми, спрямовані на працівників; програми, пов'язані з вирішенням соціальних проблем громади, міста, регіону; проекти, пов'язані з розвитком території, де діє підприємство, та країни загалом;

удосконалено:

- зміст понять «соціальна відповідальність», «соціальна відповідальність бізнесу» з метою виявлення тенденцій та соціальних пріоритетів розвитку СВБ в Україні;

- розуміння шляху компанії від одного рівня СВБ до наступного для визначення на якому щаблі перебуває соціальна відповідальність організації та куди рухатися далі (запропонована крива вартості соціально відповідального бізнесу наочно показує шлях компанії від одного рівня СВБ до наступного, а також, що найважливіше, вказує на те, що витрати на СВБ в підсумку стають стратегічними інвестиціями);

дістали подальший розвиток:

- теоретико-методологічні положення щодо соціальної відповідальності бізнесу як невід'ємної складової досягнення сталого розвитку країни;

- обґрунтування ролі позитивних практик СВБ як важливого інструменту, що є основою для формування соціально відповідальної свідомості в бізнес-середовищі (поширення та впровадження концепції соціальної відповідальності бізнесу через копіювання конкурентами, зміна розуміння і ставлення до СВБ підприємцями, владою та суспільством загалом);

- формування моделей соціально відповідального бізнесу в сучасних українських реаліях;

- визначення ролі інституту бізнес-освіти у формуванні образу соціально відповідального підприємця як інтегратора інтелектуальних зусиль різних суспільних структур, організатора побудови системи та реалізації першочергових завдань у сфері становлення та розвитку соціально-відповідальних взаємовідносин в Україні;

- положення про зв'язок цінностей, які декларує бізнес-організація, та точкових і стратегічних інновацій.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні положення дисертаційного дослідження розширюють наукові уявлення про особливості механізмів соціальної відповідальності, зокрема бізнесу, і сприяють розвитку такої галузі знання, як економічна соціологія. Положення роботи корисні для розробки дієвої системи формування та імплементації концепції соціальної відповідальності при взаємодії інститутів освіти, влади, бізнесу та громадських організацій, що сприятиме досягненню сталого розвитку суспільства та країни загалом.

Відомості про сутність, тенденції та проблем розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні можуть бути корисними під час розробки рекомендацій щодо вдосконалення освітніх програм та інформаційних заходів. Зокрема, при розробці нормативних і спеціальних курсів лекцій та відповідних тем навчальних курсів із соціальної відповідальності бізнесу, економічної соціології та соціології підприємництва, а також стати основою соціологічних та інших досліджень відповідних наукових сфер. Також висновки дослідження стануть в нагоді викладачам та командам бізнес-шкіл в межах галузі бізнес-освіти, яка на даний час є провідником ідей СВБ в Україні, владі та іншими зацікавленим сторонам для укладення соціального контракту та вирішення наявних проблем у суспільстві.

Положення й висновки дослідження будуть використані для створення навчальної програми «Соціальна відповідальність бізнесу» Спільнотою СВБ та надіслані підприємцям Львівської бізнес-школи для ефективного впровадження практик СВБ у їхніх компаніях, а також інституціям, які займаються поширенням ідеї соціальної відповідальності, неприбутковим організаціям для налагодження ефективного діалогу з бізнесом.

Особистий внесок автора. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, У наукових працях, підготовлених у співавторстві внесок автора полягає у такому: 1 - запропоновано визначення благодійна організація, благодійність, благодійник, благодійні фонди, благодійництво, деонтологія соціальної роботи, донор (донорська організація), меценатство, соціальна взаємодія, соціальна відповідальність, соціальна мережа, соціальна сфера, соціальне інвестування, соціальне партнерство, соціальне підприємство; 7 - актуалізовано зміст соціальної відповідальності як соціологічної категорії, досліджено проблему взаємодії соціуму та бізнесу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорено на міжнародних наукових конференціях: «Україна - ЄС - Європа: нові виклики та модернізація відносин» (Київ, 2007), II Міжнародному львівському соціологічному форумі «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін» (Львів, 2008), «Транс націоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці» (Київ, 2008), «Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні» (Львів, 2008), «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2009), «Економіка України в умовах посилення глобалізацій них процесів: виклики і перспективи» (Львів, 2009), ІV Міжнародному львівському соціологічному форумі «Соціологія в умовах кризового суспільства» (Львів, 2010), конференції «Світова економічна криза: причини, наслідки та перспективи подолання» (Львів, 2010), V Міжнародному львівському соціологічному форумі «Сучасне українське суспільство: рух вперед чи повернення назад?» (Львів, 2011), «Гуманітарна та соціально-економічна наука в епоху глобалізації та універсалізації» (Будапешт, 2013).

Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації відображені в 10 (десяти) публікаціях, в тому числі в одному навчальному енциклопедичному словнику-довіднику, шести статтях у наукових фахових виданнях з соціології, одна, з яких в іноземному журналі, у трьох матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків до підрозділів та загальних висновків, списку використаних джерел і літератури (299 найменувань) та трьох додатків. Робота містить 15 таблиць, 16 рисунків. Обсяг основної частини дисертації складає 181 сторінки, список використаних джерел і літератури - 28, додатки - 26.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь її наукової опрацьованості, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження й публікації, подано відомості про структуру роботи.

У першому розділі «Соціальна відповідальність бізнесу як соціальний феномен» розглянуто соціально відповідальний бізнес як суспільне явище, концептуальні підходи до вивчення СВБ, іноземний досвід та моделі соціально відповідального бізнесу.

Ввів поняття «соціальна відповідальність бізнесу» Р. Вуд - керівник американської фірми «Сірc, Рьобак енд Ко», порушивши ще в 1936 р. питання про обов'язок бізнесу перед суспільством, який не можна обрахувати математично, але котрий має велике значення. Згідно цієї концепції, підприємець повинен керуватися не лише своїми егоїстичними, а інтересами суспільства в цілому: виконувати закони, забезпечувати екологічну безпеку, політичну стабільність, підвищувати рівень освіченості, культури тощо.

Базуючись на дослідженнях «відповідальності» у соціології, встановлено, що вона трактується, як: вибір поведінки, виходячи з інтересів суспільства; відповідність дій суб'єкта нормам, правилам, інтересам; характер взаємовідносин з точки зору виконання взаємних вимог; узгодження поведінки як надання звіту за свої дії; відношення особистості до певної інстанції. Зауважимо, що вибір соціально відповідального варіанту поведінки передбачає свободу суб'єкта відповідальності, тобто, здійснення найбільш раціонального способу дії в умовах свободи.

На основі аналізу «відповідальності» з правової, етичної, філософської, психологічної, політологічної та економічної точок зору виявлено, що вони становлять структуру соціальної відповідальності в різних сферах суспільного буття: обов'язковості дотримання - в юриспруденції, соціально-морального ставлення - у філософії, усвідомленого дотримання - у психології, морально-психологічної настанови - в політології, зобов'язання відповідати - в економіці, зобов'язання виконувати - в кібернетиці та управлінських науках.

Таким чином, на наш погляд, «відповідальність» в соціологічному вимірі можна трактувати, як соціально-філософську категорію, що відображає об'єктивний характер взаємодії суб'єктів діяльності в економічній, соціальній, політичній, духовній й екологічній сферах життєдіяльності суспільства.

Для аналізу соціально відповідального бізнесу як суспільного явища цій категорії надано соціологічного змісту: свідомий вибір та раціональна поведінка; засіб підтримання цілісності суспільства; суб'єктивна мотивація індивіда чи групи через цілераціональну та ціннісно-раціональну поведінку та дії, спрямованої на іншого (інших); така культура діяльності бізнесу, яка для задоволення цілей вимагає як поліпшення «самого себе», так і позитивної трансформації оточення, тобто, базується на раціональних «земських турботах» та цінностях альтруїстичної любові та етики солідарності; усталений комплекс мотивованої людської поведінки, при цьому суб'єктивний процес ухвалення рішень здійснюється під тиском, з одного боку, ситуації, а з іншого - співвідносяться з певними нормативними вимогами; взаємовідносини бізнесу із зацікавленими сторонами через інвестиції в підтримку суспільних цінностей.

Базуючись на дослідженнях визначень СВБ міжнародними організація та українськими науковцями, запропоновано авторське визначення соціальної відповідальності бізнесу, в якому зроблено акцент на: суспільній зумовленості (формується як реакція на запити зацікавлених сторін), добровільній ініціативі (тобто, усі, встановлені законом зобов'язання виконано, й ініціюється вклад у сталий розвиток); власнику, засновниках чи керівництві (СВБ будь-якої компанії повинна «йти згори», особливо з міркувань її ефективності), керуватися суспільно відповідальним підходом при здійсненні кожного кроку в діяльності компанії (до прикладу, йде працівник на обід і вимикає комп'ютер, робітники компанії не використовують пластикових чи паперових стаканчиків); соціальні ініціативи повинні відповідати місії і цінностям організації (це вихід на рівень стратегічних інновацій), солідарності суспільства (як засіб підтримання цілісності, об'єднання).

Історично науковці висловлювали суперечливі думки відносно впливу соціально відповідальної поведінки на конкурентоспроможність. Якщо одні автори вважають безперечним її позитивний для ділової активності ефект (Х. Боуен, К. Девіс, П. Друкер, Л. Престон), інші дотримуються протилежної думки (М. Фрідман, М. Портер, М. Креймер). Треті вважають, що суспільно корисною діяльністю варто займатися заради неї самої, не пов'язуючи її ні з якими іншими цілями і завданнями (Е. Карнегі, Дж. Д. Рокфеллер, Р. Вуд). На основі різноманітних думок щодо ролі соціальної відповідальності в діяльності компаній та теоретичних основ концепцій СВБ, здобувачем досліджено, що не дивлячись на загально прийняту практику розрізняти окремо юридичну та соціальну відповідальність, в Україні рівень юридичної відповідальності поки що має право на своє існування. Також більшість українських компаній, а точніше їх керівники, дотримуються класичного визначення соціальної відповідальності бізнесу у тлумаченні М. Фрідмана, тобто, дотримуються концепції економічної відповідальності та досить часто підміняють СВБ соціально-етичним маркетингом, коли за соціальні кроки бізнесу щодо споживачів змушені платити самі споживачі. Виявлено, що концепція базової бізнес-стратегії ще не використовується в українській практиці, хоча вона дуже на часі через механізм побудови соціальних партнерств. Також концепція зацікавлених сторін є досить актуальною, оскільки вона дає можливість перейти від спорадичних контактів із стейкхолдерами, до створення системи спільної діяльності з ними для підвищення добробуту організації. Наголошено, що реалізація концепції проактивності в українських умовах вкрай складна через економічну і політичну нестабільність. Зважаючи на заяви керівників багатьох провідних компаній в Україні, будувати успішний та прибутковий бізнес і бути відповідальним корпоративним громадянином, на наш погляд, говорити про застосування концепції корпоративного громадянства в українському бізнесі поки що зарано. Таким чином, встановлено, що для України характерний переважно «олігархічний» тип СВБ, згідно з яким бізнес самостійно визначає міру своєї соціальної відповідальності. Підтвердженням цього є дані, що сукупна частка компаній, що здійснюють соціальне звітування в Україні, складає лише 11,44% ВВП (або 108,774 млрд грн.) за сукупним доходом.

Яскравим прикладом, який показує еволюцію соціальної відповідальності є крива вартості соціально відповідального бізнесу. Показано, що ця крива найбільш наочно поєднує не лише концепції СВБ та вчення різних соціологів (їхнє тлумачення цієї категорії), але й показує яким чином компанія, розвиваючись, проходить від одного щабля СВБ до іншого. Адже для українських підприємців принципово важливим є не лише знання різноманітних підходів та концепцій соціальної відповідальності, а розуміння на якому щаблі перебуває СВБ та куди рухатися далі. А також, що найважливіше, вказує на те, що витрати на соціальну відповідальність в підсумку стають стратегічними інвестиціями.

Дебати про участь бізнесу у досягненні «суспільного блага», почалися в 50-ті рр. минулого століття на Заході і з часом поширювалася в міру того, як корпорації ставали масштабнішими та потужнішими. Сьогодні соціально-відповідальна поведінка сприймається в США як категоричний імператив: допомогти суспільству ліквідовувати бідність і безпритульність, дати гідну освіту, житло і допомогти влаштуватися на роботу. В Європейському Союзі питання щодо впровадження принципів СВБ вже давно набуло міждержавного значення: Декларація прав людини, Пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права, 185 Конвенцій та понад 200 Рекомендацій МОП, Європейська соціальна хартія, Глобальний Договір ООН.

Витоки соціальної відповідальності українського бізнесу сягають корінням у княжі часи та мають форму добродійності через монастирі, церковнопарафіяльні громади, братства. Згодом діяльність гетьманів, козацької старшини та рядових козаків, яка мала доброчинно-меценатський характер. Дисертант наголошує, що підприємці в набагато більшій мірі, чим інші прошарки суспільства, вносили вклад до становлення цінності української національної свідомості: відомі сім'ї промисловців Терещенків, Бродських, Ханенків, Харитоненків, Симиренків, Чикаленків, Яхненків вагомо підтримували сферу освіти, культури. Як результат, завдяки українським підприємцям почався розквіт національної культури кінця XIX - початку XX ст.

З приходом до влади більшовиків у системі соціальної допомоги, де характерною ознакою був патерналізм щодо громадян, почала домінувати держава, а церква, громадські організації, приватні особи були усунуті від цієї діяльності. Тому таке явище, як соціальна відповідальність бізнесу, було відсутнє в Україні понад сімдесят років. Дисертант акцентує, що це породило дві, на перший погляд несуттєві, проте визначальні для розвитку СВБ в Україні, проблеми: 1) підміна терміна «соціальна відповідальність» поняттям «благодійність»; 2) негативне налаштування суспільства у ставленні до бізнесу. Така специфіка, враховуючи недостатній довід бізнесу у сфері соціальної відповідальності, сприяє тому, що підприємництво не усвідомлює себе як окремий соціально активний клас, який має значний вплив на процеси, які проходять у суспільстві.

На основі дослідження світових моделей СВБ, виявлено, що за джерелами регулювання та практикою український варіант соціально відповідального бізнесу є сумішшю британської (добровільне ініціювання бізнесу) та континентальної моделі (бажання підприємств отримати від держави чіткі законодавчі рамки соціальної відповідальності). В Україні СВБ продовжує орієнтуватися на ближнє коло стейкхолдерів: держава, власники та персонал. Більш широке коло зацікавлених сторін: місцева громада, постачальники та інші, поки що, так і не є системною ознакою. Сьогодні СВБ в Україні - це добровільний внесок ряду провідних українських та іноземних компаній у громадський розвиток через благодійність та механізм соціальних інвестицій. У сфері соціальних інвестицій в Україні помітні проблеми, пов'язані з інституціональною недосконалістю: держава формує недостатньо ефективні правові та соціальні інститути, а бізнес-структури вимушені нейтралізовувати «помилки» держави, здійснюючи, в окремих випадках, суттєві соціальні інвестиції, і тим самим підмінюючи державу у соціальній сфері. Зважаючи на слабкість вітчизняного бізнесу, який у великій мірі працює в тіні (через ряд об'єктивних обставин) і ще не встиг зайняти свою нішу серед зарубіжних країн, подібна лінія розвитку погіршує конкурентоспроможність країни на зовнішніх ринках. Дисертант звертає увагу на тому, що серед фактичних стимулів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні одне з перших місць посідає необхідність налагодження відносин із владою, або скоріше влади з підприємцями, від якої залежить у значній мірі майбутнє бізнесу. Також, враховуючи європейські інтеграційні прагнення України вітчизняна модель СВБ все більше прямуватиме до континентального різновиду.

У другому розділі «Трансформація ставлення підприємців до впровадження СВБ в Україні» розглянуто поінформованість про соціальну відповідальність бізнесу: теоретичні надбання та результати досліджень, рівні, форми СВБ, розподіл відповідальностей: стан та перспективи, чинники впровадження програм соціально відповідального бізнесу в діяльності підприємств.

Здобувач виходить з того, що для впровадження практики СВБ та поширення поінформованості про дану концепцію усі зацікавлені сторони (співробітники та профспілки, центральні органи влади, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, місцеві громади та безпосередні сусіди, неприбуткові організації, освітні та наукові інституції, бізнес-асоціації, споживачі та державне управління із захисту прав споживача, конкуренти, «супутні підприємства», інвестори та акціонери) при співпраці з бізнесом повинні наголошувати на перевагах СВБ як головного мотиваційного фактору.

Досліджено, що керівники провідних українських і представництв міжнародних бізнес-організацій визначають соціальну відповідальність бізнесу, як турботу про довкілля, чесність ведення бізнесу, випуск якісної продукції, відповідальне ставлення до усіх стейкхолдерів, підвищення бізнес-стандартів, освітню робота (в т. ч. по відношенню до співробітників), створення суспільної місії бізнесу.

Визначено, що рівень знання про поняття «соціальна відповідальність бізнесу» є досить високим: 81% (62,9% у 2005 р.) - у Львові та Львівській області, 76,3% (78,1% у 2005 р.) - загалом по Україні. Водночас, зробити висновок, що воно широко відомо всім суб'єктам було б не вірно, оскільки кожне п'яте підприємство не інформовано про таку широко розповсюджену у світі практику. Це зумовлено малим досвідом застосування соціальної відповідальності в українському бізнес-середовищі, фінансово-економічною кризою 2008-2009 рр., комерціалізацією відносин медіа-компаній щодо розміщення прес-релізів з СВБ, відсутністю державної політики, також недостатністю інформації про дану концепцію та практики, а, зокрема, на Львівщині структурою бізнес-організацій, серед яких домінують середні та малі підприємства. Крім того, дисертант висловила припущення, що респонденти, маючи індивідуальне розуміння терміну «соціальна відповідальність», називають багато окремих елементів СВБ. А це не означає, що компанія не проводить жодних заходів, пов'язаних із СВБ, підприємці можуть не знати правильної назви, якою визначається дана практика.

Акцентовано увагу, що при порівнянні показника поінформованості в Україні у з аналогічними у Казахстані (61,5%) та Польщі (31%) виявлено, що наша країна перебуває в «комфортних умовах» активності міжнародних ініціатив щодо популяризації СВБ, власної багатої історії організованої добродійності та територіальної близькості до впливів розвинутої європейської СВБ-культури.

Найбільша частина компаній в Україні відносить до СВБ: навчання / розвиток власного персоналу, впровадження соціальних програм (57,8%), благодійну допомогу громадськості (58,1%), чесне ведення бізнесу, включаючи сплату усіх податків (54,7%), етичне відношення до покупців (42,3%). Отримані дані не співпадають з існуючою думкою про те, що СВБ асоціюється в суспільстві насамперед із доброчинністю. Зміщення акцентів у бік внутрішніх соціальних програм компаній, спрямованих на працівників, можна віднести до специфіки розвитку СВБ в Україні. Варто наголосити, що відповідальне ставлення до навколишнього середовища також не стало добре усвідомленою необхідністю в системі соціальних програм компаній.

Аналіз іноземних досліджень (у порівнянні з українськими даними) зафіксував авангардну роль держави (запитів уряду Казахстану, політики та ініціатив Європейського Союзу в Польщі) для формування розуміння складових СВБ.

На відміну від форм соціальної відповідальності, які представлені в загальноукраїнських дослідженнях, дисертант пропонує підходити до питання складових СВБ з т.з. рівнів соціальної відповідальності бізнесу, щоб розуміти на якому щаблі розвитку СВБ перебуває організація та куди вона повинна рухатися далі. Таким чином, нижчі рівні юридичної відповідальності (60%), турботи про працівників (39%) є домінуючими у соціальній відповідальності Львівських підприємців. А низький рівень участі у вирішенні соціальних проблем громади, міста, регіону (7%) та у проектах пов'язаних з розвитком держави загалом (8%) відображає ситуацію, характерну для пострадянських країн, коли очікування суспільства є вищими за реальні кроки бізнесу, особливо в питаннях відповідальності перед суспільством та турботи про екологію.

Встановлено, що в масштабах всієї України, бізнес впевнено перейшов з рівня балансування «юридичної відповідальності» та «стратегічної філантропії» (що в основному включала в себе проекти, спрямовані на внутрішнє середовище компанії) на яскраво виражений рівень «стратегічної філантропії», що тепер включає в себе проекти, спрямовані на зовнішнє середовище (проте наразі в основному - це проекти, які, на жаль, ще не відповідають ключовій бізнес-діяльності організації).

Майже половина українських компаній (48% у Львівській області та 49,1% - загалом по Україні) вважає, що рішення соціальних проблем - це функція державних структур. Даний показник не зазнав суттєвих змін з 2005р. і свідчить про нерозвинену практику співпраці влади, бізнесу та неприбуткових організацій та те, що СВБ ще не одержала визнання і поширення в Україні. У 2010 р. (у порівнянні з 2005 р.) кількість підприємств, які вважають, що бізнес повинен брати активну участь у вирішенні соціальних та екологічних проблем зросла вдвічі (68,1%). Аналізуючи ці дані, можна припустити, що бізнес бажає, щоб держава відігравала більш значну роль в рішенні соціальних проблем. Але оцінюючи реальну ситуацію в українській економіці і пов'язані з цим проблеми бюджетного фінансування, компанії розуміють неминучість своєї участі в подоланні перешкод соціального характеру на шляху розвитку суспільства.

Відзначино, що аналіз відповідей щодо ролі бізнесу у вирішенні соціальних та екологічних негараздів суспільства за розміром підприємств засвідчив, що частка великих підприємств в Україні, які вважають, що бізнес повинен брати активну участь у вирішенні зазначених негараздів нижча, ніж малих і середніх. Порівнюючи з позицією компаній Казахстану та Польщі, де основну відповідальність бере на себе великий і середній бізнес, українське підприємництво демонструє дуже позитивну тенденцію «спускання СВБ до низу».

Серед основних чинників, які спонукають компанії впроваджувати соціально відповідальні заходи, на першому плані стоять внутрішні переконання: моральні міркування (61,3%) та внутрішнє спонукання (52,1%). Проте досить вагомими є такі фактори, як зростання продажів компанії (37,9%), копіювання дій конкурентів (19,2%) та запит з боку органів місцевої влади (18,9%). У порівнянні з 2005 р. пріоритетність чинників для компаній не змінилась. На відміну від українського казахстанський бізнес характеризується вимогами «з верху»: керівництва, законодавства, запити уряду / Президента Республіки Казахстан. Соціальна відповідальність польськими компаніями розглядається, як стратегія діяльності, через побудову позитивного іміджу, вимоги материнської компанії, відчуття громадянського обов'язку. Тобто, ріст продаж не є наслідком проведення програм СВБ, а закономірним продовженням побудови організаційної спроможності компанії та позитивного макросередовища.

Дисертантом досліджено, що на Львівщині 70% респондентів при прийнятті рішення про підтримку соціально відповідальних ініціатив «бажають допомогти тим, хто цього потребує» і може бути зумовлене чинником внутрішнього спонукання, жалістю, значною релігійністю. Тому 63%, підприємців віднесли себе до філантропів, 22% опитаних вважають себе меценатами, спонсорів (8%) і донорів (3%) на порядок менше. На загал, даний результат - це відзеркалення чинників виділення коштів на програми СВБ, а також незнанням підприємцями різниці між даними поняттями.

Дисертант звертає увагу, що провадження соціальної відповідальності на основі моральних чинників можливе лише за умови економічної стабільності та незалежності. Тому головними чинниками, які перешкоджають здійснювати СВБ-програми для 72,4% українських компаній є брак коштів, для третини підприємств - податковий тиск та недосконалість нормативно-правової бази. Водночас, 76,5% вважає, що пільгове оподаткування може стимулювати розвиток соціальної відповідальності компаній. Зазначино, що бізнес-організації Казахстану і Польщі в меншій мірі відчувають нестачу коштів та зважають на недосконалість нормативно-правової бази і відсутність пільгового оподаткування.

З результатів авторського опитування у Львівській області чітко видно, що основним соціально-економічним «локомотивом» ведення соціально відповідального бізнесу є податкові заохочення та створення зрозумілого законодавства у сфері СВБ (70%). Не останню роль, як стримувального чинника, грає відсутність достатніх грошових ресурсів (35%). Проте найсумнішою є статистика в 15% респондентів, які не бачать сенсу вести бізнес у соціально відповідальний спосіб (що практично дорівнює рівню незнання про поняття «соціально відповідальний бізнес» в 19%). А це свідчить про те, що насправді існує «незоране поле» роботи не лише у поширенні поінформованості про соціальну відповідальність бізнесу, про переваги та дивіденди від її впровадження, а, найголовніше, у переконанні підприємців у важливості ідеї соціальної відповідальності для позитивного сталого розвитку українського суспільства.

Ґрунтуючись на результатах дослідження, проведеного здобувачем, сформовано образ соціально відповідальних компаній Львівщини в розрізі розміру, території, на яку поширена діяльність та тривалості функціонування підприємства, що дасть можливість ефективніше поширювати поінформованість про СВБ, знайти місця дотику між громадянським суспільством, бізнесом та державним структурами.

У третьому розділі «Особливості та проблеми розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні» розглянуто соціальне партнерство та моделі СВБ в сучасних українських реаліях, стан та умови реалізації СВБ: соціальні стандарти та соціальна звітність, перспективи та пріоритети розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні.

Для ефективного розвитку, український соціально відповідальний бізнес потребує більшого розуміння широкими колами бізнесу, державної влади та громадськості важливості СВБ та переваг впровадження даної політики. Зважаючи, що на ряд фахових організацій у сфері соціальної відповідальності, що діють в Україні, покладено авангардну роль у цьому процесі, зростання ролі держави як «локомотива» розвитку СВБ є вкрай необхідним. Роль держави полягає не лише в тому, щоб видавати закони, які безпосередньо стосуються СВБ, а, насамперед, в тому, щоб розробити стратегію, нормативно-правову базу й середовище, у якому соціально відповідальний бізнес процвітатиме й робитиме свій внесок у національний розвиток. Нерозуміння важливості зі сторони держави, обмежене заохочення та слабке законодавство у сфері СВБ в Україні обмежують такий найбільш мотивуючий чинник впровадження програм соціальної відповідальності, як податкове стимулювання: в частині підвищення максимального порогу податкових знижок, який на сьогодні складає 4% (хоча б до 10%), альтернативних знижок (на оплату праці, податкові кредити на благодійні внески), запровадження принаймні однієї зниженої ставки ПДВ (в межах 6-10%) на товари і послуги, що визнані суспільно корисними на підставі законодавства ЄС.

Ключем до розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні є укладення соціального контракту та розвиток культури співпраці, тобто, залучення неприбуткових організацій, асоціацій, місцевих та регіональних органів влади, освітніх та наукових інституцій до програм партнерств. Водночас, наголошено, що на сьогодні український бізнес випереджає за організаційною спроможністю (наявність кваліфікованих кадрів, внутрішніх процесів та процедур, систем оцінки та прийняття рішень) інші групи впливу, що нівелює його здатність ефективно впроваджувати програми СВБ або значно затримує досягнення прогресу. На загал, в Україні мало прикладів співпраці - як всередині бізнесу, так і з зовнішніми групами впливу. Співпраця компаній-конкурентів, в основному, залежить від волі власників, а не від економічно-соціальної доцільності; непопулярність механізму співпраці держави і бізнесу пов'язана з соціально-економічними, політичними, інституційними причинами; реалізація проектів з неприбутковими організаціями - з чималою прірвою недовіри щодо правдивості і цільовості витрачання коштів, відсутністю інформації про їхню діяльність; співпраця з різного роду асоціаціями часто можлива виключно на засадах представлення інтересів замість спільних стратегічних соціальних цілей; спільні проекти з освітніми і науковими інституціями обмежені через відсутність їхньої автономії і гнучкості.

Здобувач зауважує, що іншими ринковими та суспільними пріоритетами розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні є виховання свідомого споживача, коли вибір продукту чи послуги компанії здійснюється, зважаючи на її соціальні проекти; формування усвідомлення і розуміння населення та інших зацікавлених сторін важливості підтримки соціально відповідальних ініціатив бізнес-організацій; практичне використання українським бізнесом стандартів СВБ, які підвищують його конкурентоспроможність; досягнення «зрілості» підприємництва в Україні; наявність достатньої кількості ознайомлених, зацікавлених та компетентних СВБ-менеджерів, які фахово на рівні стратегічного управління впроваджуватимуть соціальну відповідальність у повсякденну діяльність компанії; налагодження професійної співпраці зі ЗМІ. Окремо виділено питання нефінансової звітності, що є віддзеркаленням адаптації міжнародних політик СВБ до українських умов. Коло міжнародних компаній, які звітують про соціальні аспекти діяльності в Україні, є занадто вузьким, тому розвиток нефінансової звітності визначає саме бізнес з національним капіталом.

Таким чином, констатовано, що в Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії соціальної відповідальності бізнесу, перебувають на етапі дотримання законодавства, точкових благодійних проектів та використовують інструментарій зв'язків з громадськістю. Майже всі великі компанії проводять проекти підвищення ефективності бізнес-процесів із певними соціальними або екологічними перевагами, однак більшість не робить прив'язки таких бізнес-проектів до власної соціальної відповідальності. На жаль, жодна із компаній з переважаючою державною часткою власності не має власної СВБ, незважаючи на значний вплив таких компаній на сталий розвиток у суспільстві та економіці країни.

СВБ в Україні після світової економічної кризи 2008 р. перейшла в період рецесії та стагнації. Виявлено, що компанії з прописаною СВБ-стратегією продовжать свої програми партнерства. А ось компаніям, у яких поняття соціальної відповідальності виникло нещодавно, реалізовувати її ставатиме дедалі важче. Однак, соціальна відповідальність не зникне, а дещо реструктуризується: потерпатимуть соціальні проекти, доброчинність,культура й мистецтво,зменшаться соціальні інвестиції на допомогу муніципалітетам. Але є сфери, в яких плануються нові проекти: енергозбереження, довкілля, а також освіта. Серед процесів, які зумовлюватимуть розвиток СВБ в Україні, - це покращення системності звітування бізнесу; соціальна відповідальність ставатиме частиною стратегії більшої кількості компанії; відбуватиметься зростання рівня фахового діалогу (зокрема, у ЗМІ) між суспільством, бізнесом і державою.