Організація дозвілля людей похилого віку в громадських та державних установах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Організація дозвілля людей похилого віку в громадських та державних установах

Денисюк О.М., Маденова Ю.В.

Анотація

дозвілля похилий вік культурний

У даній статті розглядається актуальна на сьогоднішній день проблема -- організація дозвілля людей похилого віку. Основний зміст дослідження становить аналіз наукової літератури з питань організації дозвілля людей похилого віку в громадських та державних установах. Висвітлено особливості організації дозвілля у вітчизняній та зарубіжній практиці як одного з важливих засобів реалізації сутнісних сил людини, як самоцінної суспільної сфери. Аналізуються дозвіллєві потреби людей похилого віку, їх місце в групі інших потреб, таких як фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби відповідно сучасних соціально-економічних умов. Матеріали даної статті можуть бути використані з метою покращення та забагачення культурно-дозвілєвого життя людей літнього віку.

ключові слова: люди похилого віку, дозвілля, самореалізація, соціальні ролі, адаптація до старіння.

Summary

Denysiuk Olena, Madenova Yuliia

Borys Grlnchenko Kyrv ипшегейу

organization of leisure for elderly people in the public and state institutions

Thm агїісіе addresses a сиггепї ргоЬІет today -- ощапігі^ Іеівиге асїіуШев for Ше еМегІу. Тйе таіп сопїепї оі Ше study fo Ше analyst оі всіепїійс fiterature оп Ше organlzatlon оі іейиге асїтШез іог реоріе оі such age. The artlde also analyzes Іетиге needs оі Ше elderly, Шеіт place іп Ше group оі оШег needs, such as physical, soclal and lnteПectual needs іп accordance wfih modern soclo-economlc сопййіом. It ls emphaslzed that Ше posltive solutlon to Ше ргоЬІет оі adaptatlon to the stage ls, first оі all, іп Ше actlve lnvolvement оі a soИtary elderly person іп Ше process оі communlcatlon. Soclal іМегасІіом and support оі оШег реоріе are necessary іог the spiritual weП-belng оі elderly реоріе, and must Ье supported by creatlon оі speclal communlty. When organlzlng lelsure іп thls category, Й ls lmportant to take mto account Шеіт cultural and іейиге potential, soclal and cultural contexts, locatlon оі cultural estabИshments, etc. Тйе artide descrlbes Ше system оі social and cultural service іог elderly реоріе: state and non-state sectors (speclal assoclatlons, charity and reИglous organlzatlons, etc.). Тйе ехрегіепсе оі organlzatlon оі іейиге іп domestlc and Iorelgn ргасіісе as опе оі Ше most lmportant means оі reaИzatlon оі Ше essentlal Iorces оі mam as a soИtary shared sphere ls covered. Тйе author defines volunteer programs іог Ше єМєгіу and those who have retired, programs оі carlng іог Ше elderly реоріе, partnershlp and commumcatton оі pensloners, adaptatlon and rehabllltatlon оі Ше elderly, demonstratlng and tralnlng programs, communlcatlng tralnlngs and Iormatlon оі new value-based orientatton. Analyzlng domestlc and Iorelgn researches оп the ргоЬІет оі orgamzatton оі lelsure оі elderly реоріе, Ше authors have соте to Ше conduslon оп Ше reductlon оі Ше lncldence оі lnstltuttonal recreatlon іп Ше structure оі cultural activlty оі Ше populatlon and at Ше same Йте, lncrease іп the share оі home-based Iorms іп ІЬЙ adivity.The prospects іог Iurther research оп ІЬЙ lssue can Ье greatly expanded, namely, іп Ше study оі Ше purpose and соМеМ оі cultural and lelsure activities оі elderly реоріе, whlch are lnvolved іп lnstltutlonal and поп-імШийс^! Iorms. Keywords: elderly реоріе, іейиге, self-reafizatlon, soclal roles, adaptatlon to agmg.

Постановка проблеми

В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п'ятий (за класифікацією ВОЗ: 60-74 - люди похилого віку; 75-89 - старі; 90 років і більше -- довгожителі). За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку [5].

Сьогодні склалась ситуація, коли для багатьох людей праця втратила свою суспільну значимість, так само і суспільне визнання праці і трудових досягнень втратило сенс. Для багатьох груп населення (особливо для людей похилого віку) праця втратила значимість і як засіб самоствердження та самореалізації. Тому в цих умовах дозвілля розглядається як один з важливих засобів реалізації сутнісних сил людини, як самоцінна суспільна сфера, спрямована на відновлення і розвиток фізичних, психоемоційних, інтелектуальних сил людини, на самореалізацію її потенціалу, на задоволення різноманітних потреб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Про актуальність проблематики організації дозвілля людей похилого віку свідчить значна кількість наукових праць та досліджень. Першим, хто визначив компенсаційну функцію дозвілля і дозвіллєвої діяльності, функцію суб'єктивної свободи проти вторгення соціального оточення, був Д. Рісмен. На його думку, вільний час надає зовнішньо детермінованому типу можливість повернутися до самого себе, стає джерелом його індивідуалізації й автономізації. Багато західних дослідників розглядають вільний час як засіб компенсації дійсності. До них належать французькі теоретики сюрреалізму (Ж. Батай, Р. Кейса), неофрейдисти (В. Райх, Е. Фромм, Г. Маркузе), американські соціологи (Е. Мейо, М.Мід, М. Ловенштейн), сучасні французькі соціологи (Ж. Дюмазед'є, Каплан, А. Турен, А. Моль, А. Лефевр).

Дослідження біологічних механізмів старіння, профілактики передчасного старіння представлені в працях Г. Бердишева, В. Войтенко, М. Канунго, А. Нагорного, В. Фролькіс, Д. Чеботарева. Дослідженням психологічних проблем людей похилого віку присвячені праці Г. Абрамової, Б. Ананьева, Л. Анциферової, Г. Майбороди, Рощак Кароль та ін. Особливості самооцінки в похилому віці розкривають Л. Бороздіна, О. Молчанова. Вагомий внесок у вивчення проблеми людей похилого віку зробили українські наукові школи О. Богомольця, Мечникова, В. Фролькіса, які досліджували впливи соціальних, психологічних та біологічних чинників на особистість людини похилого віку.

Мета статті

Метою статті е комплексне дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду організації дозвілля людей похилого віку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Поняття «людина похилого віку» в нашій державі асоціюється з настанням пенсійного віку. Також може вживатися такий термін, як «літні люди», який у більшості випадків мае те саме значення, що і люди похилого віку.

Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), особи у віці від 60 до 74 років належать до категорії людей похилого віку, від 75 до 89 років -- до старих людей, а від 90 років і старших -- до довгожителів [3].

В останні роки спостерігається ускладнення процесів пристосування груп людей, які старіють, до вимог науково-технічного розвитку, зниження потенціалу здоров'я пенсіонерів, загострення екологічних проблем. Разом з тим стрімкість і глибина соціокультурних проблем не могли не позначитись на зміні статусу літніх людей в культурі. Зміщуються соціальні ролі людей похилого віку; в суспільній свідомості старість частіше стає періодом хвороб, фізичної та інтелектуальної немочі; формуються невірні стереотипи, і цілі покоління виростають упередженими проти старості. Відношення до різного рода «маргінальних груп» завжди було критерієм гуманності, морального здоров'я народу.

Як правило, з виходом на пенсію різко знижується рівень доходів, зменшуються фізичні та духовні сили, а вільного часу стає більше (близько 8 годин в день). Втім, несприятливі умови і низька якість життя в сукупності з низькими доходами змушують пенсіонерів турбуватися, в першу чергу, про задоволення повсякденних потреб, а духовні, культурні потреби відсуваються на другий план. Все це значною мірою обумовлює їхнє незадоволення життям. Проте накопичений досвід, професійна майстерність посилюють усвідомлення власної суспільної значимості, потребу у визнанні, високому статусі, повазі з боку оточуючих, допомагає за певних умов зберегти віру в свої сили, наповнюють життя змістом і сенсом. Дослідження показують, що потреби «молодих пенсіонерів» мало чим відрізняються від потреб працюючого населення. Підкреслимо, що функціональне призначення культурно-дозвіллєвої сфери відбиває наявність відповідних потреб, а також міри усвідомлення соціально- культурними групами, окремими особистостями необхідності використовувати рекреативно-розвиваючий потенціал дозвілля. При цьому дозвіллєві потреби тісно переплітаються з основними групами інших потреб, таких як фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби. Втім, не можна не погодитись з тим, що голодна, хвора і самотня людина, що не має постійного жит ла, думає не про організацію дозвілля, а про те, як покращити свій життєвий стан. Проблема дозвілля у багатьох літніх людей виникає, коли рівень мінімального матеріального стану є вже досягнутим [1; 8].

Старість, на думку французького дослідника в галузі соціології вільного часу Ж. Дюмазедьє, не повинна зводитись до пасивного чекання смерті. Наголошував, що дозвілля слід розглядати у повному обсязі, у взаємодії з іншими сторонами життя людини [1]. Науковці вбачають позитивне вирішення проблеми адаптації до старіння, перш за все, у активному залученні самотніх літніх людей у процеси спілкування. Вважається, що соціальна взаємодія й підтримка інших, необхідні для душевного здоров'я людей похилого віку та мають підкріплюватися створенням певного середовища. Психологічна підготовка такого роду широко розповсюджена у Німеччині і є складовою програми «Перехід до старості». «Реабілітація старості». Здолання колишньої недооцінки життя в похилому віці, застарілих стереотипів сприйняття старих людей є сьогодні важливим завданням для суспільства в цілому і культурно-дозвіллєвої сфери зокрема.

Загальні права людей похилого віку сформульовано в Міжнародній декларації прав людини, Європейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини, Деклараціях ООН, ЮНЕСКО, ВООЗ. Було прийнято законодавчі акти про людей похилого віку і в Україні. Особливого значення для визначення прав і обов'язків людей похилого віку, відповідальності держави, благодійних організацій, приватних осіб мають закони «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» (1993), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991), «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (1994), «Про соціальні послуги» (2003) та ін.

Система соціально-культурного обслуговування поділена сьогодні на два основних сектори -- державний і недержавний. До державного сектору відносять обласні, муніципальні, районні управління і відділи культури. Недержавними формами соціально-культурного обслуговування займаються суспільні об'єднання, в тому числі професійні асоціації, благодійні та релігійні організації. Виконуючи соціально-культурне замовлення, суспільні формування шукають конкретні шляхи виходу суспільства з серйозної політичної, економічної та духовної кризи. За функціональною ознакою ці формування можна класифікувати: перша група -- державні і суспільні служби соціального захисту і соціальної допомоги, друга група -- багаточисленна мережа центрів і служб соціально-медичної реабілітації, третя група -- центри і служби психологічної допомоги, четверта група -- державно-суспільна система утримання і виховання, п'ята -- неформальні групи та об'єднання різних соціальних і вікових груп, шоста -- товариства та асоціації професійних працівників соціальної сфери, сьома -- товариства та об'єднання осіб, які потребують соціальної допомоги і підтримки, восьма -- різноманітні навчально-розвиваючі та соціально-просвітницькі центри й інститути [5].

Потужною соціальною, правовою, медико- реабілітаційною, психологічною та культурницькою діяльністю займаються Фонд соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни (створений відповідно до указу Президента України від 20.04.1995), Всеукраїнська благодійна організація інвалідів та пенсіонерів «Обличчям до істини», Спілка колишніх в'язнів фашизму-жертв нацизму, Громадська організація «Турбота про літніх в Україні», Благодійний фонд «За виживання» (працює вже 12 років), Благодійний фонд «Ветеран преси», Громадська організація «Асоціація психодрами», Союз організацій інвалідів України, Київська організація незрячих юристів, Товариство Червоного хреста України (здійснює 10 цільових гуманітарних програм), Союз православних братств України, Ліга розвитку людини, Громадська фізкультурно-оздоровча і реабілітаційна організація інвалідів ЧАЕС «Здравобор», МБФ «Єврейський Хесед «Бней Азріель» та ін.

Проблеми організації вільного часу людей похилого віку та реалізації їх рекреаційно- розвиваючого потенціалу є актуальними сьогодні для багатьох розвинених країн світу. Так, починаючи з 1990 р. населення людей похилого віку в Америці збільшилося більше, ніж втричі, з 1% в 1900 до 12,8% (33,9 мільйона в 1996 (за даними ААЕР і Управління зі справ старіння, 1997). Передбачається, що в період 2010-2030 рр., населення віком від 65 і старіше сягне 75% (більше, ніж 69 мільйонів). Оскільки населення в Америці продовжує старіти, мають відбутися функціональні зміни в структурі життєдіяльності людей, побуту, сім'ї, роботи і дозвілля. I помітну роль у цих процесах відіграють державні і недержавні, в т. ч. громадські, неприбуткові, благодійні, комерційні та релігійні організвції.

Метою діяльності Управління зі справ старіння (АОА) є вплинути на свідомість американців, наголошуючи на ціннісному внеску людей похилого віку, створюючи всебічні громадські служби і домашні центри, здійснюючи контракти з багаточисленними державними, громадськими, комерційними групами, благодійними організаціями. За участі АОА було підписано Акт про людей похилого віку, здійснено дослідження в цій галузі, організовано демонстрацію результатів, створено різнобічні тренувальні програми, запроваджено комп'ютерну мережу з проблем віку, проведено конференцію в Білому домі. Національний інститут проблем старіння Америки досліджує біомедичні, соціальні, психологічні аспекти збереження здоров'я літніх людей, здійснює громадське навчання. Результати досліджень запроваджуються в релаксаційних, рекреаційних, терапевтичних програмах.

Національна корпорація громадських служб дбаючи про підвищення освіти громадян, суспільну безпеку, потреби у відновленні здоров'я літніх людей, незважаючи на вік, наймає людей для участі в роботі громадських служб. Управління здійснюється як по вертикалі, так і по горизонталі на національному, регіональному, муніципальному рівнях. До структури Національної корпорації відносяться Національна корпорація людей похилого віку, Волонтерська служба Америки (УКТА),

Національна громадянська суспільна корпорація (NCCC), Організація освіти і служіння Америці. Вони проводять волонтерські програми для літніх людей і тих, хто вийшов на пенсію, програми догляду за літніми людьми, партнерства і спілкування пенсіонерів, адаптації і реабілітації літніх людей, демонстраційні і тренувальні програми, тренінги спілкування і формування нових ціннісних орієнтацій [9]. Під егідою організації «Покоління разом» (ЄепегаЧош together) проводяться програми спілкування для зрілих людей, волонтерська програма «Школа для літніх міських жителів» (SCSVP), програма «Відновлення мистецьких ресурсів» (ARP), «Друзі сім'ї», тренувальні програми.

Намагаючись налаштувати стосунки між молодшим і старшим поколіннями організація «Об'єднання генерацій» (ЄепегаЧош Unbcd) здійснювала спільні проекти партнерського будування споруд, відкрила коледж для молоді і літніх людей, організувала програми взаємного наставництва і керівництва людей похилого віку і дітей, піклування людей похилого віку про дітей з інвалідністю, навчальні курси перепідготовки, молодіжні служби опікування пенсіонерами. Участь в спільних проектах беруть також Американська Асоціація пенсіонерів (AARP виникла в 1958 р.) і Дитяча ліга загального добробуту Америки (CWLA).

Програми по виробленню нового позитивного мислення і цілеспрямованості для людей «третього» віку, нових оцінок і взаємної поваги між молоддю і літніми людьми, проект «Перехресний вік», ECHO (літні люди і діти допомагають одне одному), програма дитячого розвитку на ігрових майданчиках під керівництвом дорослих, старших 55 років, програма підтримки девіантних сімей і сімей, які виховують дітей нвалідністю з боку пенсіонерів та інші розробляються, впроваджуються і аналізуються Центром інтеграційного навчання. При сприянні Центру створено аматорський театр різних поколінь, гурток «Бабусині онуки» (адаптації, соціалізації дітей, вихованих переважно бабусями і дідусями), програми навчання літніх імігрантів англомовними студентами, наставництва літніх людей над «важкими» підлітками, спортивно-оздоровчі, рекреаційні програми для літніх людей.

Національна Асоціація рекреації і парку (NRPA) маючи понад 100-літню історію (заснована в 1898 р.), продовжує свою культурну і просвітницьку діяльність з людьми похилого віку. Розробляючи різні напрямки розвитку сфери дозвілля, рекреації і парку NRPA створює потужні програми, проекти. Так, при сприянні NRPA було затверджено Національну програму «Здоровий спосіб життя -- здоровий стиль життя» (А^Ае lrvmg / НеаШу bfestyfos), Національну програму «Дослідження для здоров'я» (Reseаrch for heаlth), просвітницькі програми та ін. [8].

Ще одним із шляхів задоволення освітніх та дозвіллєвих потреб літніх людей, стало створення в країнах Європи Університетів третього віку. Вперше вони почали створюватися в навчальних закладах вищої школи як спеціальні факультети для даної категорії населення, яка навчалася за розробленими спеціально для них програмами, або їм надавалася можливість прослуховувати курс лекцій разом зі студентами звичайних дисциплін. Пізніше громадські організації пенсіонерів, центри місцевого самоврядування, центри здоров'я почали створювати школи для навчання людей похилого віку. Вони одержали назву Університети третього віку, що потім об'єдналися у Міжнародну асоціацію Університетів третього віку [4].

Система нових суспільних відносин вносить серйозні корективи в цілі і зміст культурно-дозвіллєвої діяльності, яка здійснюється в інсти- туціональних і неінституціональних формах. Втім, такі функції культурно-дозвіллєвої діяльності як розвиваюча, інформаційно-просвітницька, комунікативна, культурно-творча, рекреаційно-оздоровча зберігають свою актуальність в змісті культурно-дозвіллєвих програм для людей похилого віку. Але дослідники відмічають той факт, що культурно-дозвіллєвий потенціал пенсіонерів перевищує їх дозвіллєву кваліфікацію. Вибір видів активності неоднаковий і визначається соціальною належністю, рівнем культури, зручністю розташування закладів культури та багатьма іншими факторами. У процесі дозвіллєвого залучення людей похилого віку до духовних цінностей відбувається цілеспрямований розвиток основних особистіс- них потенціалів -- пізнавального, ціннісно- орієнтаційного, творчого, комунікативного [4]. Втім в останні десятиріччя зменшується частка інституціональних форм дозвілля в структурі культурної діяльності населення, і одночасно збільшується частка домашніх форм цієї діяльності, що є до речі загальносвітовою тенденцією. До того ж, в силу різних умов, пов'язаних також зі станом здоров'я, розривом з усталеним колом спілкування в зв'язку з виходом на пенсію, складностями у взаємовідносинах літніх людей з урбанізованим оточенням, зростає кількість тих, хто стомлюється від людей, важко з ними сходиться, потребує самотності -- приблизно кожний четвертий.