Фендом як соціальна машина: можливості та тупики (пост)радянського фендому

Нарешті, це виникнення на базі специфічних інтернет-співтовариств конкурсів оповідань «на задану тему» (де, до речі, на умовах анонімності аматор може мірятися силами із літераторами-професіоналами - або отримати від них компетентну критичну оцінку: саме такими залишаються такі відомі мережеві конкурси, як «Рваная Грелка» [31], «Коллекция Фантазии» [24] або «Зоряна фортеця» [20]).

І - last but not least - віртуальне середовище та особливості взаємодії в ньому змінюють й форми своєрідного «соціального замовлення», із обслуговуванням якого часто асоціюють масову культуру Треба мати на увазі, що масова культура має принаймні двоступеневий зв'язок із реальністю. По-перше, вона стає віддзеркаленням реальних соціальних інтенцій та процесів, продукуючи сюжети, цією реальністю породжені. По-друге, масова культура сама активно впливає на зміни в реальності, пропонуючи сюжетні, ціннісні чи естетичні орієнтири, які поглинаються соціальною реальністю, стають її елементами.. Система очікувань аудиторії, як і готовність письменників - аматорів чи професіоналів - прислухатися до них, дає можливість якщо не виключати державу з цих процесів, то відтісняти її з позиції монополіста на далеко не першорядне місце. (Тут важливий момент: мова не йде про зміну якості культурного продукту, що з'являється в результаті реалізації такого соціального замовлення, як не йде і про вектори його; мова йде виключно про форми взаємодії автора та аудиторії).

Геттоїзація уб розвиток: загальні тенденції існування фендому на пострадянському просторі

Найбільш ризиковим моментом існування фендому залишається, на нашу думку, його «геттоїзація» (як і того культурного простору, на розвиток та засвоєння якого фендом перш за все орієнтований).

Мова йде про певну «закритість» фендому

не стільки про обмеження рекрутації нових членів (тут, здається, немає ані формальних, ані реальних бар'єрів), скільки про перетворення фендому в самодостатню соціальну машину в межах культурного виробництва, його специфічних практик тощо.

Фендом виробив цілком прийнятні для себе форми внутрішньої та зовнішньої активності

причому, на пострадянському просторі ці форми доволі часто стають самодостатніми, такими, що створюють систему, яка підтримує та відтворює саму себе.

По-перше, як будь-яка усталена соціальна група, що має актуальні орієнтири для само- атрибуції в середовищі популярної культури, фендом схильний до консервативності, до сприйняття важливими, вартісними тих сюжетів, героїв чи атрибутів вигаданих світів, які вже зробилися усталеними, ввійшли в канон. Оскільки ж і рекрутація нових авторів в масовій культурі - в умовах поширення контактної зони фендому - йде, здебільшого, зсередини цієї соціальної групи, то це призводить до своєрідної рекурсивності масової культури. Окремі сюжетні схеми чи естетика, чи мовні особливості з більшою, ніж в «мейнстрімі», легкістю робляться тут усталеними кліше Тут треба звернути увагу, що клішування саме по собі не є чимось небезпечним для масової культури; навпаки, кліше є необхідною її частиною, а гра з ними та зміна внутрішнього наповнення (дещо в дусі теорії «міфу» Р.Барта [9] - необхідна умова існування масової культури як культури формульної..

Чим далі тим більше масова культура на пострадянському просторі З необхідною обмовкою: тут ми говоримо, перш за все, про простір російськомовного фендому - оскільки, наприклад, в українському фендомі останні кілька років з'являються принципові відмінності, які вже не дозволяють сприймати поняття «фендом» в його генералізуючому сенсі (як це було можливо, принаймні, ще до початку 2010-х рр.). (а через це - й фендом, чиє існування масовою культурою підпитується) йде на розрив з «великим каноном», із літературою та культурою взагалі. Фендом - вслід за масовою культурою - схильний не стільки реагувати на змінності в «великій літературі», в «літературному мейн- стрімі», скільки створювати свої власні системи пріоритетів. До того ж, певну непрозорість фендому по відношенню до загальнокультурних процесів (як і з точки зору незалученого користувача) забезпечує весь спектр компенсаторних фендомних практик засвоєння культурних продуктів (від косплею до писання фанфікш).

По суті, дистанціювання від «великої культури» створює й небезпеку полегшеного створення - та засвоєння - суто ідеологічних конструктів; ці ж останні, зароджуючись в середовищі масової культури та стаючи питомим середовищем для учасників руху фен- дому (оскільки вони раз у раз стають зоною рефлексій користувачів в усьому її можливому спектрі), інтегруються як елемент соціальних практик Найбільш яскравим прикладом тут могло б бути сприйняття української тематики в російській масовій культурі останніх десятиліть - і та політизація української проблематики та реалій, що відбувається в російськомовному фендомі (що, беззаперечно, повинно було б стати темою для окремого розгляду)..

Але фендом в своєму нормальному існу- ванны орієнтований не лише на вирішення суто внутрішніх проблем підтримання поля масової культури. Він по сьогодні є елементом системи соціальних зв'язків, про що ми згадували на початку статті.

Наприклад, для нормального функціонування сучасного фендому необхідним є присутність його - як складової культурної інфраструктури - в міському просторі. Мова тут, перш за все, йде про формат конвенту.

На радянському (та й пострадянському, в межах т.зв. «старого фендому») просторі характерною рисою при проведенні таких заходів була принципова орієнтація на усталену систему «горизонтальних» зв'язків поміж учасниками. Система зв'язків між діячами фендому була насиченою, але форми контактів між фендомом та «зовнішнім» соціальним світом - залишалися досить ускладненими Ця «непрозорість» конвентів добре відчувається, наприклад, в офіційних реляціях місцевої преси з місць проведення конвентів в СРСР: зокрема, наприклад, це стосується висвітлення «Аеліти» (як першого масштабного повнокровного конвенту в радянському фендомі) (див., напр.: [7]).

Ідеальним випадком тут було проведення конвенту поза межами міського простору (аж до радикального варіанту конвенту «Комариная плешь» (1987), чиї межі проведення були відокремлені від «соціалізованого» простору буквально - він проводився на о. Тузла, на узбережжі Азовського моря). Більшість конвентів в сьогоднішньому російськоцентричному фендомі орієнтовані саме на варіант «виїзних», та проводяться на базах пансіонатів тощо.

Кроком вперед - який, принаймні, дозволив розширити спектр звичних форм взаємодії фендому та навколишньої соціальної реальності - стала зміна формату конвенту з «виїзного» на «міський» (що, помітимо, давно вже стало стандартом для фендому західного, як, наприклад, у випадку найвідоміших польських конвентів - таких як «Полкон» чи «Пиркон»).

Проведення конвенту в міському просто- рі Для України спробою такого формату стали конвенти «Зоряний міст» (м. Харків, 1999-2012) та «ЛіТерра-кон» (м. Київ, проводиться з 2014 р.) має можливість переводити дії та практики, характерні (та сприйнятні) для фендому, в площину відкритості для контактів з «не- заангажованими» (як із публікою - яка є необхідним елементом та «кров'ю» проведення конвентів, так і з владою та медіа-ресурсами - взаємодія з якими стає взаємовигідною для всіх сторін як в сенсі паблісіті, так і в подальшому сприйнятті конвентів як елементів символічного міського простору [26]).

Таким чином, якщо ми говоримо про розвиток фендому на пострадянському просторі, то можемо фіксувати принаймні дві базові (й різ- носпрямовані) тенденції, взаємодія та боротьба яких створюють ландшафт існування фен- дому. По-перше, це проблема герметичності фендому, його «геттоїзації», де внутрішня самодостатність форм активності його діячів та рекурсивність культурного продукту будують бар'єри для повнокровного розвитку. По-друге ж, є і протилежна тенденція - фендом з готовністю (хоча і з надмірними зусиллями) переходить до «відкритих» форм взаємодії поля популярної культури із суспільством. Диверсифікація, ускладнення його структурних одиниць, збільшення кількості подій, пов'язаних із життям фендому, зростання кількості інтегрованих членів - як і зростання якості взаємодії із соціальним середовищем дають право говорити про можливості подальшого розвитку фендому як елементу суспільства.

Бібліографічні посилання

1. Королевств: мир Игры престолов и ПЛИО

2. Ashley M. Science Fiction Magazines: The Crucibles of Change. A Companion to Science Fiction. - Edit. by David Seed. Oxford 2005. p. 60-76.

3. Knight D. The Futurians. New York, 1977. 276 p.

4. Nowakowski A. Fanzin SF: artysci - wydawcy - fandom, Poznan 2017.

5. 5.Off-Line интервью с Борисом Стругацким

6. Patten F. A Brief History of the LASFS

7. Аникин А. Все возрасты покорны...

8. Арбитман Р. Дорогие друзья!

9. Барт Р. Миф сегодня. Барт Р. Мифологии. Москва, 2008. С. 265-323.

10. Борисов В. Миры братьев Стругацких: Энциклопедия. Т. 1 (А - Л), Москва, Санкт-Петербург 1999. 544 c.

11. Борисов В. Миры братьев Стругацких: Энциклопедия. Т. 2 (М- Я), Москва, Санкт-Петербург 1999. 560 c.

12. Брандис Е., Дмитриевский В. Фантасты пишут для всех! Неизвестные Стругацкие. Письма. Рабочие дневники. 1963 - 1966. Москва, 2009. С. 465-467.

13. Вахтангишвили И.. Единство программное и организационное

14. Володихин Д. Интеллектуальная фантастика. Москва, 2007.

15. Володихин Д. Поклонение культуре: Статьи о братьях Стругацких. Севастополь, 2014.

16. Гаррисон Г. Неукротимая планета / пер. с англ. Л.Жданова. Вокруг света. № 5. № 9.

17. Завгородний Б. Воспоминания о Борисе Штерне. F-хобби. №. 1(7). 2002. С. 45

18. Записка Отдела пропаганды ЦК КПСС «О серьезных недостатках в деятельности клубов любителей фантастики». Знание - сила. 1993. № 7. С. 102-103.

19. Ивашников К. Клубы любителей фантастики: опыт диалога с властью (1985-1991). Новый исторический вестник. № 16. 2007. С. 272-286.

20. Караваев А. 4 истории (визуальные очерки). Волгоград, 2015.

21. Конкурс фантастических рассказов «Коллекция фантазий»

22. Легеза С. Конвент як «місце»: фендом у просторі міста. Нові нерівності - нові конфлікти: шляхи подолання. Харків, 2017. С. 291-292.

23. Логинов Ст. Страж Перевала. Техника - молодежи. № 3-4. 1988.

24. Материалы Всероссийского совещания по научно-фантастической и приключенческой литературе. О фантастике и приключениях. Ленинград, 1960. С. 241-327.

25. Мешавкин С. Мгновение, протяженностью в три дня

26. Общество любителей рваных грелок

27. Объединенный Клуб фантастики «Великое Кольцо» (проект)

28. Переслегин С. Бриллиантовые дороги. Переслегин С. Возвращение к звездам: фантастика и эвология. Москва, Санкт-Петербург, 2010. С. 89-134.

29. Самутина Н. Великие читательницы: фанфикшн как форма литературного опыта. Социологическое обозрение. 2013. Т.12. №3. С. 137-194.

30. Семинар Бориса Стругацкого

31. Серебров Б. Второе рождение «Аэлиты»

32. Справка о группе «Людены»

33. Стругацкие. Материалы к исследованию: письма, рабочие дневники. 1972-1977 гг. Волгоград, 2012.

34. Стужук О. Художня фантастика як теоретична проблема. Слов'янська фантастика. Київ, 2012. С. 52-63

35. Суэнвик М. Постмодернизм в фантастике: руководство для пользователя / пер. с английского: А.Чертков. Суэнвик М. Вакуумные цветы. Москва, Санкт-Петербург, 1997. С. 433-572.

36. Толкиен Дж.Р.Р. Хранители / пер. с англ. А.Кистяковского и В.Муравьева. Москва, 1982.

37. Харитонов Е. Фантастический печатный самиздат 1966-2006. СССР. СНГ. Россия (энциклопедия/ справочник). Москва, 2015.

38. Харламов И. І Всесоюзная конференция КЛФ

39. Язневич В. Станислав Лем. Минск, 2014. 448 c.

References

1. Ashley M. Science Fiction Magazines: The Crucibles of Change. A Companion to Science Fiction. Edit. by David Seed. Oxford 2005. p. 60-76.

2. Knight D. The Futurians. New York, 1977. 276 p.

3. Nowakowski A. Fanzin SF: artysci - wydawcy - fandom, Poznan 2017.

4. Off-Line intervyu s Borisom Strugackim

5. Patten F. A Brief History of the LASFS

6. Anikin A. Vse vozrasty pokorny...

7. Arbitman R. Dorogie druzya!

8. Bart R. Mif segodnya. Bart R. Mifologii. Moskva, 2008. S. 265-323.

9. Borisov V. Miry bratev Strugackih: Enciklopediya. T. 1 (A - L), Moskva, Sankt-Peterburg 1999. - 544 c.

10. Borisov V. Miry bratev Strugackih: Enciklopediya. T. 2 (M - Ya), Moskva, Sankt-Peterburg 1999. - 560 c.

11. Brandis E., Dmitrievskij V. Fantasty pishut dlya vseh! Neizvestnye Strugackie. Pisma. Rabochie dnevniki. 1963 - 1966. Moskva, 2009. S. 465-467.

12. Vahtangishvili I.. Edinstvo programmnoe i organizacionnoe

13. Volodihin D. Intellektualnaya fantastika. Moskva, 2007.

14. Volodihin D. Poklonenie kulture: Stati o bratyah Strugackih. Sevastopol, 2014.

15. Garrison G. Neukrotimaya planeta / per. s angl. L.Zhdanova. Vokrug sveta. № 5. № 9.

16. Zavgorodnij B. Vospominaniya o Borise Shterne. F-hobbi. №. 1(7). 2002. S. 45

17. Zapiska Otdela propagandy CK KPSS “O sereznyh nedostatkah v deyatelnosti klubov lyubitelej fantastiki” Znanie - sila. 1993. № 7. S. 102-103.

18. Ivashnikov K. Kluby lyubitelej fantastiki: opyt dialoga s vlastyu (1985-1991). Novyj istoricheskij vestnik. № 16. 2007. S. 272-286.

19. Karavaev A. 4 istorii (vizualnye ocherki). Volgograd, 2015.

20. Konkurs fantasticheskih rasskazov “Kollekciya fantazij”

21. Laboratoriya Fantastiki

22. Legeza S. Konvent yak “misce”: fendom u prostori mista. Novi nerivnosti - novi konflikti: shlyahi podolannya. Harkiv, 2017. S. 291-292.

23. Loginov St. Strazh Perevala. Tehnika - molodezhi. № 3-4. 1988.

24. Materialy Vserossijskogo soveshaniya po nauchno-fantasticheskoj i priklyuchencheskoj literature. O fantastike i priklyucheniyah. Leningrad, 1960. S. 241-327.

25. Meshavkin S. Mgnovenie, protyazhennostyu v tri dnya

26. Miry Andzheya Sapkovskogo

27. Obshestvo lyubitelej rvanyh grelok

28. Obedinennyj Klub fantastiki “Velikoe Kolco” (proekt)

29. Pereslegin S. Brilliantovye dorogi. Pereslegin S. Vozvrashenie k zvezdam: fantastika i evologiya. Moskva, Sankt-Peterburg, 2010. S. 89-134.

30. Samutina N. Velikie chitatelnicy: fanfikshn kak forma literaturnogo opyta. Sociologicheskoe obozrenie. 2013. T.12. №3. S. 137-194.

31. Seminar Borisa Strugackogo

32. Serebrov B. Vtoroe rozhdenie “Aelity”

33. Seriya “Shkola Efremova”

34. Spravka o gruppe “Lyudeny”

35. Strugackie. Materialy k issledovaniyu: pisma, rabochie dnevniki. 1972-1977 gg. Volgograd, 2012.

36. Stuzhuk O. Hudozhnya fantastika yak teoretichna problema. Slov'yanskafantastika. Kiyiv, 2012. S. 52-63

37. Suenvik M. Postmodernizm v fantastike: rukovodstvo dlya polzovatelya / per. s anglijskogo: A.Chertkov. Suenvik M. Vakuumnye cvety. Moskva, Sankt-Peterburg, 1997. S. 433-572.

38. Tolkien Dzh.R.R. Hraniteli / per. s angl. A.Kistyakovskogo i V.Muraveva. Moskva, 1982.

39. Haritonov E. Fantasticheskij pechatnyj samizdat 1966-2006. SSSR. SNG. Rossiya (enciklopediya/ spravochnik). Moskva, 2015.

40. Harlamov I. I Vsesoyuznaya konferenciya KLF

41. Yaznevich V. Stanislav Lem. Minsk, 2014. 448 c.

Размещено на Allbest.ru