Цінність самореалізації у структурі індивідуальної життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінність самореалізації у структурі індивідуальної життєдіяльності

Сергій Дембіцький, доктор соціологічних наук,

заступник директора Інституту соціології НАНУ

Микола Сидоров, кандидат фізико-математичних наук,

завідувач кафедри методології та методів соціологічних

досліджень КНУ ім. Тараса Шевченка

У статті досліджено місце цінності самореалізації в структурі чинників індивідуального життя людини, включно з іншими індивідуальними цінностями. Запропоновано концептуалізацію індивідуальної цінності самореалізації виходячи з психологічного та соціологічного способів її розуміння.

Емпірична частина статті базується на результатах двох онлайн опитувань. Перше проведено у березні 2020 року серед студентів КНУ імені Тараса Шевченка (N = 417), друге -- серед жителів Київської області у червні та липні 2021 року (N = 728). Як методику вимірювання індивідуальних цінностей використано соціологічний тест «Індивідуальні цінності та інтереси -- 13». Для статистичного аналізу використано метод Кондорсе (для виявлення сукупного рейтингу цінностей), критерій незалежності у2 (для аналізу взаємозв'язків із зовнішніми чинниками), Z-тест для однієї вибірки у застосуванні до модельованих даних (для аналізу взаємозв'язків з іншими цінностями).

Виявлено нееквівалентність позицій індивідуальної цінності самореалізації у сукупному рейтингу для студентів КНУ імені Тараса Шевченка та жителів Київської області. Зафіксовано зв'язок рівня важливості цінності зі статтю, сімейним станом, відносною фінансовою депривацією та досвідом керівництва. Встановлено прямий зв'язок цінності самореалізації з цінністю знань, а також зворотний -- з цінностями домашнього комфорту, фізичного здоров'я та психологічного комфорту.

Ключові слова: цінність, самореалізація, індивідуальна життєдіяльність, ІЦІ-13

Сергей Дембицкий, Николай Сидоров

Ценность самореализации в структуре индивидуальной жизнедеятельности

В статье исследовано место ценности самореализации в структуре факторов индивидуальной жизни человека, включая другие индивидуальные ценности. Предложена концептуализация индивидуальной ценности самореализации исходя из психологического и социологического способов ее понимания.

Эмпирическая часть статьи базируется на результатах двух онлайновых опросов. Первый проведен в марте 2020 года среди студентов КНУ имени Тараса Шевченко (N = 417), второй -- среди жителей Киевской области в июне и июле 2021 года (N = 728). В качестве методики измерения индивидуальных ценностей использован социологический тест «Индивидуальные ценности и интересы -- 13». Для статистического анализа использован метод Кондорсе (для выявления совокупного рейтинга ценностей), критерий независимости у2 (для анализа взаимосвязей с внешними факторами), Z-тест для одной выборки в применении к моделированным данным (для анализа взаимосвязей с другими ценностями).

Выявлена неэквивалентность позиций индивидуальной ценности самореализации в совокупном рейтинге студентов КНУ имени Тараса Шевченко и жителей Киевской области. Зафиксирована связь уровня важности ценности самореализации с полом, семейным положением, относительной финансовой депривацией и опытом руководства. Установлена прямая связь ценности самореализации с ценностью знаний, а также обратная -- с ценностями домашнего комфорта, физического здоровья и психологического комфорта.

Ключевые слова: ценность, самореализация, индивидуальная жизнедеятельность, ИЦИ-13

Serhii Dembitskyi, Mykola Sydorov

The value of self-realization in the structure of individual life

Article investigates the place of self-realization as individual value among factors of individual human life, including other individual values. The conceptualization of individual value of self-realization is offered, proceeding from psychological and sociological ways of its understanding.

The empirical part of the article is based on the results of two online surveys. The first was held in March 2020 among students of Taras Shevchenko National University (N = 417), the second -- among residents of Kyiv region in June and July 2021 (N = 728). The sociological test «Individual values and interests -- 13» was used as a method of measuring individual values. For statistical analysis, the Condorcet method was used (to identify the aggregate value rating), the yf independence criterion (for analyzing relationships with external factors), and the Z-test for one sample applied to simulated data (for analyzing relationships with other values).

Keywords: value, self-realization, individual life activity, IVI-13

Вступ

У нашій попередній статті ми сформулювали методологію системного підходу до соціологічного вивчення індивідуальних цінностей [Дембіцький та ін., 2019]. Звичайно, одна публікація не тільки не могла надати відповідей на всі релевантні питання, пов'язані із запропонованим підходом, але й створила додаткові. Перш за все вони стосуються окремих цінностей, включених нами до індивідуальної ціннісної ієрархії. В цьому контексті ми бачимо два найголовніші питання: (1) чому той чи той запропонований об'єкт заслуговує ціннісного статусу? і (2) яке місце він посідає в структурі індивідуальної життєдіяльності?

У цій статті ми спробуємо дати відповіді на ці питання стосовно індивідуальної цінності самореалізації, яка, на нашу думку, є найкращим вихідним пунктом для початку емпіричної експлікації системного підходу до соціологічного вивчення індивідуальних цінностей.

Індивідуальна цінність самореалізації: концептуалізація

Ми розглядаємо цінність самореалізації як досягнення високих цілей у професійній, творчій або іншій царині. Хоча в цьому визначенні не згадано саморозвиток, але він неявно передбачається, оскільки «досягнення високих цілей» потребує, серед іншого, адекватного індивідуального внеску, який є неможливим без розвитку людини. Очевидно, що в такій інтерпретації цінність самореалізації стає концептуально близькою до одного з варіантів її інтерпретації в психології (синонімічним поняттям тут є самоактуалізація). Втім, соціально-психологічні та соціологічні інтерпретації є не менш важливими, оскільки переважна більшість видів діяльності реалізуються в контексті соціальної взаємодії на тому чи тому рівні: груповому, суборганізаційному, організаційному, територіальному й навіть державному чи міжнародному [Страусе, Корбин, 2007: се. 134-137].

При цьому певна проблемність розгляду цінності самореалізації полягає в її особливій соціальній бажаності, підґрунтя якої закладено як традицією гуманістичної психології Про різницю між самореалізацією та само актуалізацією див.: [Плотникова, Маслова, 2018]., так і особливостями інституціалізації сучасних капіталистичних суспільств. Отже, звернімося до розгляду цих проблемних аспектів.

Огляд гуманістичної традиції з метою синтезу положень ключових теорій, спрямованого на розкриття цілісного процесу самореалізації, здійснено у праці Марінели Русу [Rusu, 2019]. Проаналізувавши сильні та слабкі аспекти теоретичних положень, що їх запропонували К. Юнґ, К. Роджерс, Р. Ассаджолі та К. Вілбер, автор формулює нариси комплексного підхіду самореалізації, що базується на самопізнанні, нонконформізмі, вільнодумстві, професійній діяльності, подоланні его, а відтак доступі до естетичних та моральних цінностей. Очевидно, що для гуманістичної психології, феномен самореалізації розглядається у цілковито позитивному ключі.

У цьому сенсі ідеї гуманістичної психології добре резонують з феноменом індивідуальних досягнень, що є досить звичним для капіталістичних суспільств, а також культивується у них завдяки функціюванню соціальних інститутів, які відповідають за соціалізацію людини на різних етапах її життя. З відомих причин самореалізація як схвальна стратегія життєдіяльності наштовхується на суттєві бар'єри (біологічного та мотиваційного, а в багатьох випадках -- і психічного характеру) в похилому віці. Проте навіть у цьому віці орієнтація на активність набуває дедалі більшого поширення. Відповідно, пропонується і перегляд ставлення до феномену самореалізації людей похилого віку на рівні культурних стандартів з метою створення позитивних смислових наративів щодо похилого віку [Laceulle & Baars, 2014].

Поряд зі звичними розвинені суспільства постійно створюють нові інституційні можливості для самореалізації. Наприклад, останніми десятиріччями особливого статусу набуло онлайнове середовище, в якому користувачі отримують різноманітні можливості для самореалізації шляхом інформаційного упредметнення своєї творчості, а також доєднання до спільнот, які створюють безкоштовний інформаційний продукт [Hemetsberger, 2005]. Найвідомішими прикладами останніх є спільноти розробників та користувачів програмних продуктів з відкритим кодом.

Утім, незважаючи на такий яскравий ореол феномену самореалізації, існує цілком протилежний погляд на його сутність, що вкорінений в соціологічний традиції. Його представлено у праці Алекса Гонета [Honneth, 2004]. Аналізуючи розвиток капіталізму та вимоги, які він висуває до робочої сили, автор доходить висновку, що «ідеал самореалізації... перетворився на ідеологію та виробничу силу економічної системи, що зазнає дереґуляції» [Honneth, 2004: р. 474]. За думкою автора, такий процес перетворення ідеалу на примус призводить до нових форм незадоволення та страждань, а це, серед іншого, спричиняється до утвердження депресії як масового явища (А. Еренберґ). Отже, там де представники гуманістичної психології бачать вершину процесу індивідуалізації, А. Гонет «діагностує» патології самореалізації, яка набирає якості безжалісного та дегуманізованого інструменту капіталізму.

Така контроверзійність у поглядах на феномен самореалізації ставить її ціннісний статус під питання. Не відкидаючи релевантності інституційного виміру в аналізі феномену самореалізації, ми все ж таки виходимо з біологічних та психологічних передумов, що формують базу для подальших індивідуальних ціннісно-смислових нашарувань [Дембіцький та ін., сс. 105-106]. У цьому значенні наш пошук спрямовано на універсальні цінності, які хоч і можуть бути модифіковані за конкретних культурних умов, але не визначаються ними.

Таким чином, в межах цілісного розгляду феномену самореалізації слід знайти складову, що дасть підстави стверджувати про універсальний характер такої цінності. На наш погляд, такою складовою є психологічний феномен потоку, детально досліджений Михаєм Чиксентміхаї. Він описує феномен потоку так: «Для нього характерна відповідність наших умінь складності поставленого завдання, наявність ясних цілей та чітких “правил гри”, а також зворотного зв'язку, що дає змогу судити про успішність власних дій. Ступінь концентрації уваги в цьому стані є настільки високим, що людина виявляється нездатною думати про будь-що стороннє або тривожитися про свої проблеми. У неї втрачається відчуття власного Я, викривляється відчуття часу. Почуття, що їх відчуває людина у стані потоку, є такими сильними та благодатними, що вона знову і знову повертається до цієї діяльності, не спиняючись перед можливими труднощами і небезпеками, й мало цікавиться, що вона отримає врешті-решт» [Чиксентмихайи, 2011: с. 70].

Сам по собі феномен потоку не є самореалізацією, але він є тією рушійною силою, яка має потенціал спрямувати її у конструктивне річище, а також наповнити мотивацією, яку індивід черпає не у примусі соціальних інститутів, а всередині власної особистості. Саме в цьому значенні «досягнення високих цілей у професійній, творчій чи іншій царині» стає справжньою цінністю індивідуального життя. Тут можна провести цікаві паралелі з думками одного із засновників філософії прагматизму Джона Дьюї, який, розглядаючи феномен самореалізації, акцентував увагу саме на процесі діяльності на противагу усуненню розбіжності між теперішнім та майбутнім Я [Dewey, 1893].

Ціннісний статус самореалізації можна розглядати і з функціонального боку, оскільки вона є важливим ресурсом благополуччя та фізичного здоров'я [Ryff, 2013; Miquelon, Vallerand, 2006], а також важливою складовою в різних сферах життя [Henricks, 2014; Super, 1985]. Отже, феномен самореалізації цілком може слугувати ціннісним об'єктом індивіда, що специфікується залежно від його індивідуальних переваг.

Методи дослідження

Дизайн. Ми спираємося на дані двох онлайнових опитувань. Перше було проведено у березні 2020 року серед студентів КНУ імені Тараса Шевченка. Розмір вибірки становить 417 респондентів (жінки -- 71,4%, чоловіки -- 28,6%, вік -- від 17 до 28 років, середній вік -- 19,2 року). До опитування були залучені студенти різних курсів з 19 факультетів та інститутів (див. Додаток 1), вибірка не є репрезентативною за факультетами, курсами та статтю. (див. Додаток 1).

Залучення студентів до опитування здійснювалося шляхом персональної розсилки на електронну пошту тим, хто брав участь в університетському соціальному дослідженні UniDOS і погодився брати участь і в інших опитуваннях.

Друге онлайнове опитування проведено фірмою Factum Group серед жителів Київської області у червні та липні 2021 року. Розмір вибірки становить 728 респондентів (жінки -- 54,58%, чоловіки -- 45,5%, середній вік -- 37,4 року).

Опитування було заплановано таким чином, щоб охопити чоловіків та жінок різних вікових груп у чотирьох поселенських групах: 1) тих, хто проживає у м. Києві; 2) тих, хто проживає у невеликих містах-супутниках м. Києва (Ірпінь, Вишгород, Буча, Вишневе, Бровари); 3) тих, хто проживає у невеликих містах області, які знаходяться на більшому віддалені від м. Києва (Обухів, Переяслав, Яготин, Богуслав, Сквира, Березань, Українка, Кагарлик, Тетіїв, Узин, Миронівка, Тараща); 4) тих, хто проживає у м. Біла Церква (порівняно велике місто області, яке знаходиться на істотній віддаленості від м. Київ). Відмінності між запланованою (теоретичною) та реально отриманою (емпіричною) вибірками містяться у Додатку 2.

Інструмент. Для вимірювання цінностей використано останню редакцію соціологічного тесту «Індивідуальні цінності та інтереси -- 13» (див. Додаток 3). Тут слід приділити увагу особливостям використання цього інструменту. Спочатку щодо кожної цінності респонденти обирають, чи готові вони від неї відмовитися на певний час або навіть назавжди (три рівні). Далі відповідно до отриманих рівнів здійснюється ранжування цінностей. Спочатку ранжуються цінності, від яких респондент не готовий відмовитися взагалі, потім -- ті, від яких респондент готовий відмовитися на певний час, й наприкінці --ті, від яких респондент готовий відмовитися назавжди. На наступному етапі три ранжовані сукупності об'єднуються в єдиний рейтинґ, де кожна цінність набуває унікальне значення (1 -- найважливіша цінність, 13 -- найменш важлива).

Далі з метою полегшення статистичного опрацювання ми перекодували рейтинґові значення у дихотомію. Так, для кожного респондента цінності були поділені на такі, що характеризуються високою значущістю (з 1 по 4 ранґ, або перша третина), й такі, що цим не характеризуються (з 5 по 13 ранґ, або вся решта). Звісно, цей поділ є доволі умовним й потребує порівняння з іншими альтернативами. Однак саме його використання (на противагу низці інших) дало нам змогу виявити цікаві результати, що описують взаємозв'язок цінностей із зовнішніми чинниками, а також між собою.

Також було використано такі вимірювальні методики, як «SCL-9-NR» [Дембіцький, 2019: сс. 63-91] для вимірювання психологічного дистресу та «Satisfaction With Life Scale» [Diener et al., 1985] для вимірювання задоволеності життям. Крім комплексних інструментів вимірювання використано стандартні анкетні запитання про різні аспекти індивідуального життя респондентів: матеріальний стан, статус та досвід зайнятості, їхній сімейний стан, включно з інформацією про наявність дітей, практики дозвілля, релігійні погляди, стан фізичного здоров'я, окремі умови проживання та освіту.

Статистичний аналіз. Передусім слід приділити увагу природі отриманих даних в контексті можливостей методів статистичного аналізу. Фактично, дані отримані в процесі більшості онлайнових опитувань не є тією основою, що задовольняє припущенням методів імовірнісної статистики. Це є справедливим і для даних, що були використані нами. Проте ми потребуємо критеріїв для виокремлення зв'язків, які потенційно можуть становити інтерес у подальших дослідженнях. З огляду на це, ми використовуємо статистичні методи як певний орієнтир для визначення релевантних емпіричних фактів, які можуть мати потенціал узагальнення. Звичайно, усі зроблені нами таким чином висновки мають попередній характер.

Для побудови сукупного рейтингу цінностей на підставі персональних рейтингів респондентів застосовано метод Кондорсе [Сидоров, Костенко, 2017], що є одним з методів, які використовують у разі ухвалення колективних рішень, -- аґреґації індивідуальних думок респондентів стосовно переваг того чи того показника. Він позбавлений суб'єктивності оцінки відстаней між ранґами, і його результат легше обґрунтувати у випадку відсутності парадоксу Кондорсе, коли парними порівняннями досягти лінійного ланцюжка ранґів неможливо.

У методі Кондорсе для обраної пари цінностей (нехай А та Б) оцінюється кількість респондентів, для яких А є більш важливим за Б (А > Б) та, відповідно, кількість тих респондентів, для яких А < Б. Результуючою є різницею між цими числами, яка визначає остаточний напрям нерівності. Такі нерівності будують для всіх пар, а потім об'єднують в один ланцюжок ранґів. Якщо такий ланцюжок є лінійним (без зациклювань) і містить всі цінності, то є підстави стверджувати про відсутність парадоксу Кондорсе та можливість побудови результуючої ранґової структури.

Аналіз взаємозв'язків між цінностями та іншими аспектами індивідуального життя здійснено за допомоги критерію незалежності

Окремою проблемою став вибір методу аналізу взаємозв'язків між різними цінностями. Це пов'язане з тим, що для відображення 'їх значущості було використано ранжування. В цьому випадку навіть за відсутності фактичних зв'язків між ранґами цінностей будуть фіксуватися статистичні зв'язки між ними, що виглядають як значимі.

Щоб пояснити цю особливість, звернімося до гіпотетичної ситуації, коли ранґи цінностям присвоюють випадковим чином. У такій ситуації ймовірність для кожної цінності отримати один з тринадцяти ранґів дорівнює приблизно 0,077 (1/13). Відповідно, ймовірність отримати ранґ з першого по четвертий становить 0,308 (4/13), а з п'ятого по тринадцятий -- 0,692 (9/13).

На наступному кроці змоделюємо парний взаємозв'язок між будь-якими двома цінностями після перекодування їх у дихотомії (1 для 1-4 ранґів, 0 для 5-13 ранґів). Конкретніше, перевіримо:

1) якими будуть імовірності для «цінності 1» отримати значення 1 та 0 за умови, що значення «цінності 2» становить 1;

2) якими будуть імовірності для «цінності 1» отримати значення 1 та 0 за умови, що значення «цінності 2» становить 0. Якщо «цінність 2» набуває значення 1, то з перших чотирьох ранґів залишається лише три, а з усіх, що залишилися -- 12.

Отже, імовірність для «цінності 1» набути значення 1 становить 0,250 (3/12), а значення 0 -- 0,750 (9/12). Якщо ж «цінність 2» набуває значення 0, то за 12 доступних усі ранґи з першого по четвертий залишаються незайнятими. Таким чином, імовірність для «цінності 1» набути значення 1 становить 0,333 (4/12), а значення 0 -- 0,667 (8/12). Який вигляд матимуть відповідні розподіли в сукупності, наведено у таблиці 1.

Таблиця 1