Соціологія і демографія: про ролі, зв'язки та призначення наук

Можна сказати, що праця Л. Рабиновича була першою, яка визначилася і з предметом (пізнання закономірностей розвитку населення), і з назвою науки («соціологія населення»), здатної надати відповіді на запитання щодо нових соціальних явищ.

На жаль, це знакове дослідження Л. Рабиновича було єдиним в галузі соціології населення (сам вчений у подальшому цілковито присвятив себе кримінології та історії карного права) і, ймовірно, заклало традицію некоректного означення суспільних явищ і процесів. Ідеться про визначення революційного переходу від одного історичного типу відтворення населення до іншого як «демографічної революції», адже буквально новостворений термін означає «революцію опису населення».

Практична недоступність першоджерела, виданого в Парижі невеликим накладом понад вісімдесят років тому, не дає змоги встановити, чому її автор вжив саме таку словесну конструкцію (у довгій назві своєї книги Рабинович не згадує ані «демографічної» проблеми, ані «демографічної» історії, ба навіть «демографічної» соціології, чітко позначаючи, що йдеться про проблеми населення, його історію та соціологію). На нашу думку, важко уявити, що Л. Рабинович у тому контексті, в якому застосовано нове поняття, мав на увазі революцію в демографії як науці. Можна припустити, що він використав вже усталене, широко уживане і зрозуміле багатьом поняття «демографічний» як таке, що вказувало на наявну дисципліну, яка статистичними (тобто науковими) методами досліджувала населення (а саме так на той час і розуміли демографію), і, таким чином, декларував як науковий характер своїх висновків, так і те, що зміни, про які йдеться, відбуваються саме у народонаселенні.

Проте більш логічне пояснення полягає в тому, що він мав на увазі кардинальний, революційний характер змін статистичних показників населення у процесі зміни історичних типів його відтворення.

У подальшому некоректне (через незрозумілість змісту) вживання похідних від слова «демографія» понять для позначення соціальних за характером явищ і процесів у народонаселенні, його теорій і навіть самої соціологічної за суттю науки стало дуже поширеним.

Одним з перших (якщо не першим), хто сприяв формуванню традиції такого вживання, був французький демограф і політик Адольф Ландрі, який п'ятьма роками пізніше за Рабиновича (у 1934-му) видав збірку під назвою «Демографічна революція» (La Revolution demographique) Адольф Ландрі (Adolf Landry, 1874-1956) у праці «Демографічна революція» (La Revolution demographique, 1934) розглянув еволюцію населення світу з XVIII століття до міжвоєнного періоду, перехід країн, і Франції серед них, від епохи високої народжуваності та високої смертності, коли чисельність населення прямо залежала від доступної їжі, до епохи низької народжуваності та тривалого життя. Прогнозував скорочення населення, якщо уряд не вживатиме заходів для заохочення до збільшення сімей.. Тривалий час його навіть вважали автором як самого терміна, так і теорії «демографічної революції», оскільки книга молодого Л. Рабиновича у світі була мало відомою [Борисов, 1999]. Утім, є докази, що й Рабинович також не був першим, хто використовував словосполучення «демографічна революція». Так, 1925 року український радянський демограф Арсеній Хоменко видав брошуру, в якій, досліджуючи зміни коефіцієнтів народжуваності та смертності в Україні за часів воєнних та революційних потрясінь, називає такий період демографічною революцію. Проте, на наш погляд, цим поняттям він вочевидь хотів наголосити розмах та масштабність соціальних трансформацій в суспільстві, не маючи на увазі якісь теоретичні узагальнення або термінологічні інновації [Хоменко, 1925].

Зрозуміло, що в СРСР, де доволі довго, аж до середини 70-х років ХХ сторіччя, взагалі не визнавали існування соціології населення (яку і після її визнання зазвичай розуміли надто вузько), для позначення науки, що, по суті, була галузевою соціологічною дисципліною, доводилося вживати неадекватну назву «демографія» та похідні від неї поняття -- для позначення будь-чого, що стосувалося населення. Натомість на Заході такого жорсткого використання термінів та похідних від слова «демографія» не було. Наприклад, поняття «population explosion» (вибух людності) було впроваджено в обіг у ХХ сторіччі згаданим вище американським соціологом Кінґслі Девісом для позначення швидкого зростання чисельності населення країн, що розвиваються. У СРСР це словосполучення переклали як «демографічний вибух» (тобто, буквально, як «вибух опису народонаселення»).

Як уже згадувалося, 1957 року в радянському часопису «Вопросы философии» було опубліковано статтю А. Сові під назвою «Відношення між демографією і соціальними науками в капіталістичних країнах» [Сови, 1957], в якій він виклав деякі з положень своєї фундаментальної двотомної праці «Загальна теорія населення», опублікованої у Франції кількома роками раніше.. У передмові до статті член редколегії журналу Е. Араб-Огли представив її автора як відомого французького соціолога, найбільшого із сучасних демографів Заходу, тим самим визнаючи демографію галуззю соціології [Араб-Оглы, 1957: сс. 102, 103]

Сові розпочав свою статтю з констатації існування двох різних розумінь демографії як науки. Він виокремив «чисту» демографію, яка «вивчає зміни людності, використовуючи для цього такі методи досліджень, як аналіз “таблиць смертності”, дитячої смертності, вікового складу та ін.», і демографію у широкому розумінні, яка називається також соціальною демографією і вивчає як економічні та соціальні причини демографічних явищ, так і 'їхні наслідки. Таким чином, чиста демографія є «обліком людей», а демографія в широкому розумінні вивчає населення у його природному середовищі, а також соціальні відношення [Сови, 1977: с.91].

Тобто, за Сові, предметом «широкої», або «соціальної демографії» є дослідження природних, економічних і соціальних аспектів функціювання людності. Такі різнопланові дослідження, як відомо, мають сенс тільки якщо їх дані узагальнюють, синтезують задля розуміння закономірностей розвитку їхнього об'єкта. А оскільки все назване є іманентним саме соціології, є всі підстави вважати «соціальну демографію» соціологічною дисципліною.

На жаль, А. Сові не роз'яснив, чому дві дисципліни, одна з яких вивчає народонаселення статистичними та математичними методами і для якої «демографія» є адекватною назвою, поділяє цю назву з іншою, що вивчає людність методами соціології. Уточнення «чиста», що його Сові наводить стосовно першої дисципліни, -- означає ніщо інше, як «власне демографію», і вживання поняття «широкої», або «соціальної демографії» не зняло питання щодо коректності використання у цьому випадку самого поняття «демографія», хоча й допомогло розібратися в авторському тексті. Проте такі уточнення не є загальноприйнятими. Відповідно, існує багато ситуацій, у яких незрозуміло, про яку з двох «демо- графій» ідеться. В науці така невизначеність понять певною мірою припустима хіба що нетривалий час, у період її становлення. Але ж етап становлення наук про народонаселення -- як демографії-статистики, так і соціологічної науки про населення -- вже минув. І традиція називати науку чужим іменем -- анахронізм, що вносить шкідливу невизначеність і плутанину.

Зауважимо, що у фундаментальній праці А. Сові «Загальна теорія населення» (1977) не знайдено випадків вживання понять «чиста демографія» або «соціальна демографія». Та й саму монографію, до речі, Сові цілком коректно назвав «Загальна теорія населення», а не «Загальна демографія». Визначаючи характер кожного з томів цієї праці, автор вказує, що перший том носить економічний характер (із сучасної точки зору, є достатньо підстав визначити його як написаний з позицій економічної соціології), а другий -- соціологічний [Сови, 1977: с. 39]. Можливо, це свідчить на користь того, що науковець у якийсь період почав відходити від традиції позначати термінами «демографія» та «демографічний» те, що не входить до царини статистики народонаселення, і використовувати для цього більш коректні терміни.

Як зазначалося, 1962 року американський соціолог К. Девіс у розділі «Соціологія демографічної поведінки» монографії «Соціологія сьогодні. Проблеми і перспективи» оприлюднив свій висновок, згідно з яким наука про народонаселення є незалежною галуззю соціології. Тим самим він, по суті, розвинув викладену вище позицію щодо цієї науки В.Е. Мура, Ф.М. Гаузера, О.Д. Дункана, А. Сові та інших авторів монографії «Вивчення людності: опис та оцінка», яка побачила світ трьома роками раніше.

Проте, на відміну від своїх попередників, Девіс зробив ще й спробу з'ясувати підстави вживання терміна «демографія» як назви галузевої соціологічної дисципліни, що вивчає людність, а також прийнятність для науковців. Він звернув увагу на те, що у дуже різнорідному за темами і інтересами аналізі народонаселення чільне місце посідає саме формальна демографія. Це, на його думку, зумовлено тим, що вона являє собою найбільш спеціалізовану і цілісну частину науки про народонаселення, і через це стає зрозумілим, чому всю цю науку, як правило, іменують “демографією” (курс. наш. - О.І., О.К.) [Девис, 1965: сс. 345-346.]

І справді, тривалий час єдиною наукою, що спеціалізувалася тільки на вивченні людності, була саме демографія (формальна). Навіть з появою інших дисциплін, що зосереджувалися на вивченні тього самого об'єкта (соціологія народонаселення, географія народонаселення, економіка народонаселення, екологія народонаселення, соціологія репродуктивної поведінки тощо), тільки назва дисципліни «демографія» сама по собі не вказувала на те, що вона є галуззю іншої науки (хоча насправді «демографія» це лише власна назва галузі статистики). А головне -- всі науки, що вивчають людність, обов'язково потребують її кількісних характеристик і тому перебувають у певному сенсі від формальної демографії.

Проте назва «демографія», як вважає К. Девіс, не відповідає характерові соціологічної дисципліни, що вивчає народонаселення. Цей термін, на його думку, «створює враження, начебто наука про народонаселення головним чином має на меті описові цілі, тоді як насправді вона є вищого ступеня аналітичною наукою. Краще за все, -- продовжує Девіс, -- було б назвати її демологією, але це надто співзвучно з демонології») [Девис, 1965: с. 346].

Проте співзвучність понять не є підставою для відмови від назви «демоло- гія» Якщо хтось не розуміє, чому кінологи тренують собак, а не вивчають кіно -- це не привід відмовлятися від поняття «кінологія».. Чи, може, варто було б звернутися до ще більш давньої назви -- «популяціоністика», та чи не відкине хтось і її через співзвучність із «популізмом» або «популяціонізмом»? Тоді чи не варто справді зупинитися на назві, запропонованій Леоном Рабиновичем, -- «соціологія народонаселення», оскільки крім цілком доречних у цьому випадку слів «соціологія» і «народонаселення» вона ні з чим не співзвучна.

До речі, термін «демологія» (від грецьк. demos -- народ і logos -- слово, вчення), був запропонований німецьким статистиком Е. Енґелем у 1871 році для позначення науки про «походження, внутрішню природу і зміни державних та інших проявів людського співжиття». На відміну від демографії, яка, на його думку, обмежена лише описом цих процесів, демологія призначена розкривати їхню сутність. Але таке протиставлення не прижилося в науці, і поняття «демологія» не набуло великого поширення . Хіба що в 60-70-х роках XX століття окремі радянські вчені-демографи використовували його для позначення теоретичної демографії [Корегін, 2003].

Ще раз про характер науки

Як уже зазначалося, стаття Б. Урланіса «Демографія і соціологія» не вичерпала теми щодо характеру науки про народонаселення. Тому невдовзі, у 1969-1970 роках, на шпальтах часопису Центрального статистичного управління СРСР «Вестник статистики» відбулася масштабна дискусія. Приводом послугувала стаття «До питання про предмет науки про народонаселення», написана фахівцем із методології вивчення проблем народонаселення, професором Д. Валенте- єм Дмитро Гнатович Валентей (1922-1994) -- професор, засновник і керівник Центру з вивчення проблем народонаселення економічного факультету МДУ ім. Ломоносова. На сайті факультету його названо не тільки економістом, а й соціологом, що, вочевидь, свідчить про сучасне розуміння справжньої сфери його діяльності.. У ній автор приєднався до тих, хто, як і Б. Урланіс, вважав, що демографія досліджує не тільки кількісний бік розвитку народонаселення, але й чинники, що впливають на його відтворення та міґраційні процеси. Щоправда, доказів на користь цієї провідної на той час позиції, по суті, надано не було [Валентей, 1969: сс. 35-36].

Професор Валентей поставив пряме запитання, чи не є демографія (у його розумінні) частиною соціології? І дав на нього відповідь, хоча й не досить чітку. «Навряд чи це буде правильно за суттю, -- сказав він, -- оскільки демографія ще тісніше пов'язана з політичною економією, історичним матеріалізмом; вона практично базується на них» [Валентей, 1969: с. 36].

Таким чином, у відповідь на поставлене запитання категоричного «ні» сказано не було. До того ж, відповідь вказала на зв'язок між демографією та соціологією (наголос на політекономії або історичному матеріалізмі був обов'язковою «мантрою» ледь не для кожного науковця радянських часів).

У своїй статті Д. Валентей справедливо вказав, що народонаселення слід вивчати всебічно, для чого потрібно залучати багато наук. З цього приводу він виклав свою, вже відому на той час, ідею щодо необхідності створення так званої «комплексної науки про людність». Кожна з причетних до неї дисциплін є важливою, але тільки однією з багатьох її складових [Валентей, 1969: сс. 36, 37].

Треба сказати, що у пізніших його працях (та у створених за його участю) є схеми структури задуманої ним комплексної науки про людність, в яких серед великої кількості дисциплін є як демографія (точніше, так званий “комплекс демографічних наук"), так і соціологія народонаселення. (Остання, на його думку, взаємодіє з іншими науками не безпосередньо, а через «загальну теорію народонаселення») [Валентей, 1977: с. 202].

Зроблене Валентеєм (можливо, не без впливу його колеґи-соціолога проф. О.В. Ларміна Олег Володимирович Лармін (1926-1995) -- професор МДУ фахівець з етики, який зацікавившись проблемами народонаселення, перейшов працювати завідувачем лабораторії Центру з вивчення проблем народонаселення МДУ (яким керував Д.Г. Валентей), де займався цими проблемами як філософ і соціолог.) визнання існування соціології народонаселення було позитивним фактом, проте її зміст у його працях має надто вузьку трактовку.

Хоча автор слушно вважав, що ця дисципліна «використовує можливості соціологічних теорій для пояснення соціальної зумовленості демографічних процесів, розглядає відтворення народонаселення як соціальний за своєю сутністю процес відновлення поколінь, особливе місце вона відводить вивченню впливу різних форм суспільної свідомості на демографічну поведінку населення та особливостей такої поведінки залежно від соціально-економічного становища класів, верств та соціально-професійних груп населення» [Валентей, 1977: с. 203].

В описаному ним варіанті соціологія народонаселення чомусь не передбачає функцій аналізу й синтезу знань, отриманих у процесі необхідної міждисциплінарної взаємодії. Наслідком інтеґрації, синтезу знань, «отриманих в результаті об'єднання зусиль вчених різних наукових царин», на думку проф. Валентея, є «система наукових знань про народонаселення» (центральний компонент його схеми). [Валентей, 1977: сс. 202, 203]. Однак він не пояснює, методами якої науки можна забезпечити цей синтез.

З усього цього можна резюмувати, що цей авторитетний науковець поступово усвідомлював значення соціології для вивчення народонаселення, але все ще не наважувався визнати її провідну роль у комплексі наук про нього.

Особливе місце серед статей авторів, що брали участь у згаданій дискусії на сторінках «Вестника статистики», посіла стаття «Статистика і вивчення проблем народонаселення» радянського економіста і статистика П. Под'ячих. На відміну від усіх інших учасників, він категорично заперечував розширену трактовку змісту демографії як науки і, подібно до М. Птухи, Р. Преса і деяких інших визнаних вчених, на яких він посилався, вважав, що демографія є і не може бути нічим іншим, як статистикою народонаселення [Подъячих, 1969: сс. 50-51].

Що ж до намагань закріпити «широке розуміння» демографії як комплексної науки про народонаселення, то, як вказує Под'ячих, для отримання такою наукою висновків крім статистичних даних необхідні дані інших наук. Він абсолютно справедливо зауважує, що будь-яке питання, що стосується людності, «може бути розв'язане представниками тільки тих наук, які мають предметом дослідження конкретні явища і процеси у житті та діяльності ... суспільства, досконало володіють науковими знаннями, що стосуються цього кола явищ і процесів, знають багатогранну практику у цій галузі і можуть науково її узагальнити. ... Ідея ж про науку демографію виходить з того, що в її предметі немає специфічних явищ і процесів, що впливають на відтворення населення, і демографи мають виходити з результатів конкретних досліджень інших наук. ... Ідея щодо науки демографії лише сіє ілюзії стосовно її можливостей і відволікає увагу від вивчення питань народонаселення з боку представників тих наук, до завдань яких це входить» [Подъячих, 1969: с. 53].

Далі він абсолютно слушно вказує прибічникам «широкого розуміння» демографії на те, що у їхньому викладі вона, по суті, є соціологією в трактовці О. Конта і Г. Спенсера -- як особлива наука, що вибудовує свої висновки на підставі узагальнення даних інших наук [Подъячих, 1969: с. 54].

Треба віддати належне П. Под'ячих за абсолютно слушно зрозумілу ним соціологічну сутність так званої «широкої» демографії, причому в класичному, а не «істматівському» розумінні, але не можна не відзначити й те, що водночас його висновок був досить небезпечним ідеологічним звинуваченням на адресу опонентів.

Заслуговує на увагу й позиція А. Боярського Арон Якович Боярський (1906-1985) -- професор, один із засновників та керівників Московського економіко-статистичного інституту та кафедри демографії у його складі. З 1955 року до кінця життя працював завідувачем кафедр статистики та математичних методів аналізу економіки МДУ ім. Ломоносова, водночас очолюючи НДІ статистики ЦСУ СРСР (19631978)., демографа та управлінця, головного, по суті, опонента П. Под'ячих. У своїй статті «Чи треба ще сперечатися?» він наполегливо доводив, що наукою про народонаселення може вважатися тільки демографія, яка «виросла із статистики населення».

А. Боярський надав дуже цікаві міркування стосовно того, чому такою наукою аж ніяк не може бути соціологія. Він писав, що є проблеми, які «виходять за рамки предмета статистики і якими займається соціологія, і що є науковці, які згодні розглядати демографію як певний підрозділ соціології».

Проблема полягає в тому, як визначати соціологію. «Якщо її визначення спробувати сформулювати дуже широко, то предмет соціології охопить усі аспекти суспільного життя разом з її суб'єктом. І тоді до соціології разом з усіма суспільними науками ... потрапить і демографія. Але навряд чи це треба вважати доцільним, оскільки у демографії (як і в інших суспільних науках) є своя специфіка, маскування якої не йде на користь справі. Важко уявити, щоб замість демографа-професіонала подальшим розвитком, наприклад, тієї самої демографічної теорії, над якою працювали Ейлер, Борткевич, Лотка, займався би соціолог. Від включення цього питання до соціології не виграють ні соціологія, ні демографія.

... Питання відмежування демографії від соціології, а разом і від інших гуманітарних наук зовсім не складне. Щоб усе стало на свої місця, достатньо зрозуміти, що демографія вивчає не суспільну діяльність людей, не її умови, результати, відносини, в які вони вступають у процесі цієї діяльності, а самих людей, їхні сукупності, групи та когорти, їх відтворення і рух. У цьому ключ до розв'язання питання. Якщо у соціології розглядається суспільне життя, то демографія вивчає не суспільне життя, а людей, зайнятих цим суспільним життям» [Боярский, 1970: сс. 57-58].

Що можна сказати з приводу наведених висловлювань? Перш за все, дивує його застереження стосовно небезпеки розуміння соціології як науки, що має предметом свого дослідження усі аспекти суспільного життя Вочевидь, все ж таки йдеться не про предмет, як у Боярського, а про об`єкт, оскільки предметом є безпосередньо досліджувані конкретні аспекти об'єкта., включно із суб'єктом, яким є народонаселення, адже макросоціологія саме і вивчає суспільство як суспільну систему, тобто як сукупність усіх аспектів його життєдіяльності.

По-друге, так само дивує теза, мовляв, у випадку «широкого» визначення соціології до неї потрапляють усі суспільні науки разом із демографією. Проте всі вони мають свої специфічні предмети, що внеможливлює це. Так, демографія як статистична дисципліна своїм предметом має кількісні параметри людності й не може належати до соціології народонаселення, предметом якої є якісні аспекти цієї суспільної дисципліни, але вона надає останній дуже важливі дані, без урахування яких якісний аналіз неможливий.

Щодо Ейлера, Борткевича і Лотки, то ці вчені були фахівцями з математики та статистики й займалися демографією в традиційному, класичному її розумінні як статистики народонаселення. Соціологія макро- і мезорівнів використовує числові дані демографії, її системи понять та коефіцієнти, але аж ніяк не претендує на їх створення. Тому навіть важко зрозуміти, на що була розрахована наведена вище софістика А. Боярського.

Так само неможливо погодитись і з тими ознаками, за якими він розмежовував демографію і соціологію. Його відмова соціології у вивченні «самих людей, їхніх сукупностей, груп і когорт, їхнього відтворення і руху» наштовхує на думку про повне нерозуміння того, чим займається ця «гуманітарна», за його визначенням, наука (інша річ, що дослідженням кількісних параметрів займається і демографія).

Вивчення поглядів, що існували у середовищі фахівців з народонаселення в СРСР у 60-70-ті роки минулого сторіччя, щодо місця соціології у його вивченні, доцільно завершити аналізом монографії «Методологічні проблеми вивчення народонаселення» вже згаданого вище філософа і соціолога проф. О. Ларміна. Цей автор належав до невеликого числа фахівців (буквально одиниць), які спеціалізувалися на питаннях методології досліджень народонаселення.

Названа праця вийшла друком 1975 року. Тобто у розпал так званого періоду «застою», коли вже не було особливих підстав боятися можливості «закриття» соціології з боку влади, зосередженої на балаканині про «переваги» соціалізму. Проте і сприяння цій науці, як майже і будь-якій іншій суспільній, вона не надавала.

Попри те, дискусія щодо співвідношення соціології і демографії на той час майже припинилася. Оскільки здавалося, що колективними зусиллями істину вже з'ясовано і подальша суперечка нічого суттєвого до неї не додасть. І хоча в дискусії соціологи майже не брали участі, потреба у з'ясуванні 'їхньої точки зору існувала. От саме її й виклав у названій монографії О. Лармін.

Після розгляду поглядів М. Птухи на сутність демографії він зробив висновок: «Справді, якщо вважати, що статистика вивчає “кількісний бік усіх масових явищ і процесів суспільного життя”, а демографія -- “кількісний бік масових явищ і процесів, що безпосередньо стосуються людини та її вчинків”, то висновок про демографію як лише одну з галузей статистики видається достатньо логічно доведеним. Проте абсолютно відкритим залишається питання, яка наука має вивчати ті якісні закономірності, що зрештою визначають перебіг усіх демографічних процесів і рух народонаселення в цілому» [Лармин, 1975: с. 7].

У процесі висвітлення поглядів різних науковців на характер науки про народонаселення, О. Лармін погоджується з думкою Ю. Корчак-Чепурковського щодо соціологічного характеру цієї науки [Лармин, 1975: сс. 11, 13]. Та при цьому, хоч як це дивно, все ж не наважується назвати її галузевою соціологічною дисципліною.

У розділі «Предмет демографічної науки; її співвідношення з іншими суспільними науками» він пише: «Суперечка щодо того, як називати інтеґральну, синтетичну науку про закони, що управляють розвитком демографічних процесів, -- демографією, демологією, чи комплексною наукою про народонаселення, -- певною мірою є суперечкою про слова. ... Ми виступаємо за збереження терміна “демографія”, але при цьому потрібно уточнити й розширити його зміст, що необхідно на сучасному етапі розвитку науки про народонаселення» [Лармин, 1970: с. 45].

Демографія, -- продовжує він, -- це «синтетична наука, яка комплексно вивчає свій об'єкт -- народонаселення, досліджує різні види суспільних закономірностей від біосоціальних до найскладніших економічних, політичних, соціально-психологічних законів. ... У зв'язку з цим у розробленні демографічних проблем повинні брати активну участь економісти, географи, статистики, математики, соціальні психологи, соціологи, етнографи, медики, містобудівники, правники й інші представники суспільних наук. Але при цьому демографія не перестає бути цілісною наукою, вона не перетворюється на конґломерат різноманітних наук. ... Опис і кількісне опрацювання фактів -- лише перший етап у становленні будь-якої науки. Демографічна статистика завжди залишиться емпіричною базою науки про народонаселення, проте демографічна статистика сама по собі не може відкрити головні тенденції та закони розвитку народонаселення. Це завдання до снаги лише комплексній синтетичній науці, яка поки ще тільки складається і яку ми називаємо демографією у широкому розумінні» [Лармин, 1970: сс. 46-47].

На наш погляд, ця «комплексна, синтетична демографія у широкому розумінні» відрізняється від галузевої соціологічної дисципліни, якою є соціологія народонаселення, тільки назвою, але не змістом і не характером, оскільки однаковою мірою вивчає «процеси та розвиток населення у зв'язку з розвитком, зміною і функціюванням соціальних відносин, соціальних інституцій та соціальних структур» [Прибиткова, 1995: с. 15].

Проте О. Лармін бачить і відмінності. Посилаючись на діаметрально різні погляди Б. Урланіса і К. Девіса щодо співвідношення соціології і демографії , він зауважує, що погоджується з уявленням Урланіса про самостійність демографії. Далі він повторює думку Урланіса про те, що соціологія є більш загальною наукою про суспільство, тоді як демографія -- окремішною наукою про народонаселення, і все це разом узяте вказує на те, що соціологія і демографія -- різні науки [Лармин, 1970: с. 50].

Після цього О. Лармін з метою з'ясування зв'язку демографії і соціології досліджує структуру «марксистської соціології». Він не погоджується з тими, хто «виводить історичний матеріалізм, як теорію переважно філософську, взагалі за межі соціологічної науки» [Лармин, 1970, с. 51.] Разом із тим, підтримуючи думку неназваних ним учасників дискусії, що відбулася у травні 1968 року на кафедрі філософії гуманітарних факультетів МДУ (професором якої раніше був він сам), Лармін заявляє, що «марксистську соціологію» не можна зводити до історичного матеріалізму.

Історичний матеріалізм, на його думку (до речі, в дусі того часу), є тільки загально-соціологічною теорією. Другою складовою він називає «спеціальні соціологічні теорії або “теорії середнього рівня”». Завдання цих теорій, на думку проф. Ларміна, полягають у «проекції і застосуванні загально методологічних принципів історичного матеріалізму до більш конкретних суспільних явищ, розробки загальної теорії і методології вивчення різних соціальних підсистем» (курс. наш. - О.І., О.К.) [Лармин, 1970: с. 52].

З цього дуже сумнівного вихідного твердження про методологічне значення галузевих соціологічних дисциплін випливає правильний, з позиції формальної логіки, висновок, що «спеціальна соціологічна теорія утворює лише загально-методологічну і теоретичну частину ... конкретної суспільної науки». Відповідно, названа у монографії спеціальна соціологічна теорія, предметом якої є суспільна підсистема народонаселення, -- «соціологія народонаселення» -- «є лише загально-методологічною і теоретичною частиною демографії, або науки про народонаселення» [Лармин, 1970: с. 53].

З цього приводу можна сказати лише одне: якщо теорія -- це достовірне знання певної предметної царини, яка є системою взаємозв'язаних тверджень і доказів, методів пояснення і передбачення явищ у цій царині, то ця теорія і є наукою (про цю предметну царину). У нашому випадку це означає ніщо інше, як те, що соціологія народонаселення і є тією самою наукою про людність, яку О. Лармін, заявляючи, що назва «це суперечка про слова», попри те назвав «демографією в широкому розумінні».

Британський соціолог, дослідник у царині соціальної стратифікації та мобільності, Джон Ґолдторп, навчаючись свого часу в Лондонській школі економіки, відвідував курс Отиса Дункана і навіть назвав того своїм наставником, а 2016 року написав працю «Соціологія як наука про населення» (Sociology as a Population Science), в якій пропонує свій погляд на соціологію як науку про народонаселення, проте, на відміну від свого вчителя, досить скептичний, і вважає, що цій дисципліні треба відмовитись від множинності та звузити поле охоплення, якщо вона прагне й надалі залишатися наукою, що вивчає суспільство [Goldthorpe, 2016: р. 127].

Висновки

Сьогодні Україна переживає небувалу у своїй історії кризу народонаселення. Нинішні показники її природного відтворення обіцяють тільки подальше погіршення вікової структури та невпинну депопуляцію, яка вже за три останні десятиріччя скоротила чисельність населення в країні більш ніж на десять мільйонів -- з 51,838 тис. 1991 року до 41,208 тис. на кінець 2021-го (без тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей і АР Крим та міста Севастополь). Беручи до уваги окремі показники (високу смертність, низьку народжуваність, міґраційні процеси), наше суспільство можна схарактеризувати кількома словами: старе, хворе й таке, що вимирає.

Однією з обов'язкових умов досягнення змін на краще могла б стати ґрунтовна, науково вивірена політика щодо народонаселення, яку слід проводити в усіх сферах життя суспільства впродовж усього часу. Проте у нас у цьому напрямі серйозні прогалини, й навряд чи найближчим часом їх можна швидко заповнити.

Уже згадуваний тут російський дослідник проблем народонаселення В.О. Борисов сумно жартував, що люди його професії зустрічаються так само часто, як єгиптологи. Цей жарт, на жаль, в Україні звучить ще сумніше.

Щоправда, з 1960-х років в Україні був відроджений і досить плідно працює знищений сталінізмом у 1930-ті роки академічний інститут, профілем якого є вивчення проблем народонаселення. Це -- Інститут демографії і соціальних досліджень ім. М.В. Птухи. Проте не можна сказати, що державне керівництво дослухається до результатів його досліджень чи враховує їх у процесі формування і здійснення політики, й тим паче зважає на нагальні потреби пошуку рішень, про що можна судити бодай із вкрай нечастих обговорень проблем народонаселення у засобах масової інформації або з відсутності відкритої широкої дискусії із залученням громадськості, науковців, управлінців і керівників вищого ран- ґу. Видається, що причини цього значною мірою полягають у тому, що просто бракує підготовлених фахівців, здатних запропонувати потрібні для дискусії теми й виступити її модераторами. Вітчизняна вища школа таких просто не готує, на відміну від Сполучених Штатів, де, так би мовити, і «близько» немає більшості з тих гострих проблем народонаселення, що їх маємо ми. Так, за даними журналу «US News» (станом на 2020 рік), у цій країні майже два десятки університетських кафедр соціології (тобто, приблизно кожна п'ята з наявних) забезпечують вищу підготовку за спеціальністю «соціологія народонаселення» [Best Sociology, 2020]. До того ж ще є декілька кафедр демографії, які готують фахівців за спеціальністю «демографія» і не тільки для свого внутрішнього ринку, а й для десятків країн світу.

У Росії, де проблеми народонаселення стоять так само гостро, як і в Україні (і з якою ми маємо спільну історію становлення науки про народонаселення), є принаймні один навчальний заклад, що готує фахівців у цій галузі. Йдеться про московський Національний дослідницький університет «Вища школа економіки», який надає випускникам маґістерської програми «Демографія» диплом соціолога зі спеціалізацією у сфері народонаселення [Денисенко, 2010].

В Україні лише на деяких економічних і соціологічних факультетах ВНЗ читають курс «Демографія», і важко сподіватися, що в сучасному його вигляді він якось відчутно впливає на вибір випускниками цієї царини як сфери свого подальшого дослідження або роботи на перспективу. Причина цього значною мірою полягає в тому, що цей курс викладають переважно викладачі-спеціалісти зі статистики або економісти, тобто фахівці, які відповідно до своєї підготовки і атавістичних залишків традиційного радянського розуміння сутності науки про народонаселення не націлені викладати цей навчальний предмет як соціологічну дисципліну. Соціологію народонаселення донедавна викладали хіба що студентам-соціологам НаУКМА.

Вітчизняна соціологія вийшла з «шинелі» соціології радянської. Тому наші соціологи виховані на уявленні, що проблеми народонаселення незначною мірою пов'язані з цією наукою. І якщо зазирнути в наші соціологічні часописи або проглянути відповідні публікації, то можна побачити, що статті заторкують лише деякі аспекти соціології народонаселення, зокрема ті, що стосуються, проблем сім'ї та шлюбу або міґраційних чи урбанізаційних процесів. Тобто якщо говорити загалом, соціологія народонаселення поки що не стала сферою інтенсивних, як того вимагає сучасний стан суспільства, досліджень з боку науковців і, на жаль, поки не помітно бодай невеликого зростання уваги до неї, через що, наприклад, практично відсутній такий напрям діяльності, як виховання відповідної інтересам суспільства репродуктивної поведінки населення Репродуктивна поведінка -- система психічних станів, дій і відносин, пов'язаних з народженням, усиновленням або відмовою від народження дітей. Така поведінка є соціально-психологічною основою народжуваності, формується під впливом політичних, економічних, етнокультурних та етичних чинників і проявляється як реакція людей на зовнішні і внутрішні стимули до продовження роду і плануванню майбутнього родини [Воронцов, 2016]. навіть серед студентської молоді, якій читають обов'язковий курс соціології. Обов'язковість такого напряму в програмі курсу абсолютно виправдана з багатьох причин, і не останньою чергою через складну ситуацію в країні, яка ніяк не вирветься з міцних лещат трансформаційних процесів та кризового стану.

Якщо зазирнути в сучасні підручники і посібники вітчизняних авторів з курсу соціології, що можна побачити стосовно народонаселення, крім уже названих тем міґрації, сім'ї та шлюбу? Хіба що згадування, що «ознакою суспільства є самовідтворення його народонаселення», або що «демографічна проблема є однією з ґлобальних проблем». Так, в україномовному виданні курсу соціології Ентоні Ґіденса, що вийшов друком 1999 року, відсутній розділ про народонаселення. Проте Ґіденс його написав, і у виданні підручника того самого 1999 російською мовою він є, і автор там стверджує, що демографія є однією з «гілок» соціології [Гидденс, 1999: сс. 414-432]. Чи не відсутність адекватної реакції на одну з найважливіших проблем сучасності з боку українських науковців і вищої школи стала одним з визначальних чинників, що зумовили ставлення до навчального курсу із соціології, зокрема, на непрофільних факультетах, як другорядного, а відтак і необов'язкового Зауважимо, що насправді така невідповідність двох перекладів сталася з інших причин, а саме через те, що їх було зроблено з різних видань підручника Ґіденса, хоча і в Україні, і в Росії обидва переклади вийшли друком одного року. Але один з них (російський) зроблено з другого видання, натомість другий (український) -- з третього, в якому розділ з демографії вилучив сам Ґіденс, так само як і в наступних виданнях цього самого підручника. Автор загалом не відмовляв демографії у її соціологічному характері, хоча й акцентував принципову відмінність її статистичного/кількісного методу від того, яким користується соціологія.? Немає жодного сумніву, що зауважувані прогалини треба якомога швидше заповнювати. А для цього, перш за все варто принаймні визнати науку про народонаселення (хоч би як її врешті-решт називали) інституціонально соціологічною і готувати фахівців з цього напряму.

Джерела

1Антонов, А.И. (2009). Цезарь русской демографии. К 100-летию со дня рождения Б.Ц. Ур- ланиса. В: Демографические исследования. Сборник статей. (сс. 23-37). Москва: КДУ

2Антонов, А.И., Валентей, Д.И. (ред.) (1976). Система знаний о народонаселении. Москва: Статистика.

3Араб-Оглы, Э.А. (1957). Некоторые проблемы народонаселення. Вопросы философии, 6, 102-123

4Борисов, В.А. (1999). Демография. Москва: Издательский дом NOTA BENE. Получено с: https://pedlib.rU/Books/2/0486/2_0486-185.shtml

5Борисов, В.А. (1986). Еще одна дата возникновения теории демографической революции. Социологические исследования, 3, 209-213

6Борисов, В., Вишневский, А. (2001). Борис Цезаревич Урланис, демограф. Демоскоп Weekly, 31-32. Получено с: http://demoscope.rU//weekly/031/nauka01.php

7Боярский, А. (1970). Надо ли ещё спорить. Вестник статистики, 1, 55-64.

8Валентей, Д.И. (1969). К вопросу о предмете науки о народонаселении. Вестник статистики, 1, 34-41.

9Валентей, Д.И. (ред.) (1977). Основы теории народонаселення. Уч. пособие. Москва: Высшая школа.

10Воронцов, А. (2016). Демографія. Київ: Юрайт. Отримано з: https://stud.com.ua/44089/ sotsiologiya/demografiya

11Ґіденс, Е. (1999). Соціологія. Київ: Основи.

12Гидденс, Э. (1999). Социология. Москва: Эдиториал УРСС.

13Дэвис, К. (1965). Социология демографического поведения. В: Социология сегодня. Проблемы и перспективы. Американская буржуазная социология середины XX века (сс. 343371). Москва: Прогресс.

14Демографические иследования. Сборник статей (2009) / Отв. ред. А.И. Антонов. Москва: КДУ Получено с: http://www.demoscope.ru/weekly/2010/0409/biblio03.php)

15Денисенко, М. (2001). Профессия: демограф. Интервью. ЭСМ (Экономика. Социология. Менеджмент). Получено с: http://ecsocman.hse.ru/text/33438808.html

16К 50-летию со дня смерти Адольфа Ландри (1874-1956) (2006). Демоскоп Weekly, 269-270 (11-31 декабря). Получено с: http://demoscope.ru/weekly/2006/0269/nauka01.php

17Кауфман, А.А. (1916). Теория и методы статистики. Москва: Издание Г. А. Лемана и С.И. Сахарова.

18Кон, И.С. (2008). 80лет одиночества. Москва: Время,

19Корегін, О.Я. (2003). Демологічні концепції. Київ: Видавничій дім «КМ Академія».

20Корчак-Чепурковский, Ю.А. (1970). О методах изучения воспроизводства населения. В: Ю.А. Корчак-Чепурковский, Избранные демографические исследования (cc.4 - 36). Москва: Статистика.

21Лармин, О.В. (1975). Методологические проблемы изучения народонаселения. Москва: Статистика.

22Мальтус, Т.Р. (1998). Дослідження закону народонаселення. Київ: Основи.

23Подъячих, П. (1969). Статистика и изучение проблем народонаселения. Вестник статистики, 4, 45-56

24Прибиткова, І.М. (1995). Основи демографії. Посібник. Київ: АртЕк.

25Птуха, М.В. (1960). Очерки по статистике населения. Москва: Госстатиздат ЦСУ СССР.

26Пресса, Р. (1966). Народонаселение и его изучение (демографический анализ). Москва: Статистика.

27Слово прощання. Пам'яті А. Г. Вишневського присвячується (2021). Демографія та соціальна економіка, 1 (43), 133-134

28Смулевич, Б.Я. (1963). О двух забытых областях социологических исследований. Коммунист, 17, 81-87

29Сови, А. (1957). Отношение между демографией и социальными науками в капиталистических странах. Вопросы философии, 6, 91-101

30Сови, А. (1977). Общая теория населения. Т 1: Экономика и рост населения. Москва: Прогресс. Получено с: http://socioline.rU/files/5/84/sovi_t1.pdf

31Урланис, Б.Ц. (1976). Демография и социология. В: Народонаселение: исследования, публицистика. Сб. статей (сс. 27-35). Москва: Статистика.

32Хоменко, А. (1925). До питання про сучасний рівень загальної смертності на Україні. Харків: ЦСУ УРСР.

33Шелестов, Д.К. (1983). Демография: История и современность. Москва: Финансы и статистика.

34Шляпентох, В. (2007). Звёздное время Юрия Левады: история одного экзистенциального выбора. НЛО, 5 (87). Получено с: http://magazines.russ.ru/nlo/2007/87/

35Энциклопедический словарь Гранат (1926). Т 41. 4.VI. Москва: Тов-во Рус. библ. ин-т Гранат.

36Ядов, В.А. (1994). Нейл Смелзер и его лекционный курс. В: Н. Смелзер, Социология (сс. 5-10). Москва: Феникс.

3790 лет со дня смерти Михаила Ивановича Туган-Барановского (2009). Демоскоп Weekly, 361-362 (19 января -- 1 февраля). Получено с: http://www.demoscope.ru/weekly/2009/0361/ nauka01.php

38Best Sociology of Population Programs (2020). US News. Retrieved from: https://www.usnews. com/best-graduate-schools/top-humanities-schools/sociology-of-population-rankings

39Goldtorpe, J. (2016). Sociology as a Population Science. Cambridge: Cambridge University Press

40Hauser, P.M., Duncan, O.D. (1959). The Study of Population: An inventory and appraisal. Chicago: University of Chicago Press.

41Moore, WE. (1959). Sociology and Demography. In: The Study of Population: An inventory and appraisal / Ed. by PM.Hauser and O.D.Duncan (pp. 832-851). Chicago: University of Chicago Press.

42Sadowski, J. (2019). When data is capital: Datafication, accumulation, and extraction. Big Data & Society, 6 (1). Retrieved from: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/2053951718820549

43Yu Xie (2000). Demography Past, Present, and Future. Jornal of American Statistical Assotiation, 95 (450). Retrieved from: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/01621459.2000.10474248

References

1Antonov, A.I. (2009). Caesar of Russian demography. To the 100-th anniversary of the birth of B.Ts. Urlanis. [In Russian]. In: Demograficheskiie issledovaniia (pp.23- 37). Moscow: KDU. [=Антонов 2009]

2A word of farewell. Dedicated to the memory of A.G. Vishnevsky (2021).. [In Ukrainian]. De- mografiia ta sotsialna ekonomika, 1 (43), 133-134 [=Слово прощання 2021]

3Antonov, A.I., Valentey, D.I. (Ed.) (1976). Population knowledge system. [In Russian]. Moscow: Statistika. [=Антонов, Валентей 1976]

4Arab-Ogly, E.A. (1957). Some problems ofpopulation. [In Russian]. Voprosy Filosofii, 6, 102-123 [=Араб-Оглы 1957]

5Best Sociology of Population Programs (2020). US News. Retrieved from: https://www.usnews. com/best-graduate-schools/top-humanities-schools/sociology-of-population-rankings

6Borisov, V.A. (1986). Another date for the emergence of the theory of demographic revolution. [In Russian]. Sotsiologicheskiie issledovaniia, 3, 209-213 [=Борисов 1999]

7Borisov, VA. (1999). Demography. [In Russian]. Moscow: NOTA BENE. Retrieved from: https:// pedlib.ru/Books/2/0486/2_0486-185.shtml [=Борисов1999]

8Borisov, V., Vishnevskii, A. (2001). Boris Tsesarevich Urlanis, demographer. [In Russian]. Demoskop Weekly, 31-32. Retrieved from: http://demoscope.ru//weekly/031/nauka01.php [=Борисов, Вишневский 2001]

9Boiarskii, A. (1970). Should we argue more? [In Russian]. Bulletin of Statistics, 1, 55-64. [=Бо- ярский 1970]

10Davis, K. (1965). Sociology of demographic behavior. [In Russian]. In: Sociology today. Problems and prospects. American bourgeois sociology of the mid-twentieth century (pp. 343-371). Moscow: Progress. [=Дэвис 1965]

11Denisenko, M. (2001). Profession: demographer. Interview. [In Russian]. ESM(Economics. Sociology. Management). Retrived from: http://ecsocman.hse.ru/text/33438808.html [=Денисенко 2001] Encyclopedic Dictionary Granat (1926). Vol. 41. Part VI. [In Russian]. Moscow: Tovarishchestvo Rus. bibl. in-t Granat. [=Энциклопедический словарь 1926]

12Giddens, E. (1999). Sociology. [In Ukrainian]. Kyiv: Osnovy. [=Гіденс 1999]

13Giddens, E. (1999). Sociology. [In Russian]. Moscow: Editorial URSS. [=Гидденс 1999] Goldtorpe, J. (2016). Sociology as a Population Science. Cambridge: Cambridge University Press. Hauser, P.M., Duncan, O.D. (1959). The Study of Population: An inventory and appraisal. Chicago: University of Chicago Press.

14Kaufman, A.A. (1916). Theory and methods of statistics. [In Russian]. Moscow: Edition of G. A. Leman and S. I. Sakharov. [=Кауфман 1916]

15Khomenko, A. (1925). On the question of the current level of overall mortality in Ukraine. [In Ukrainian]. Kharkiv: CSB of the USSR. [=Хоменко 1925]

16Kon, I.S. (2008). 80years of solitude. [In Russian]. Moscow: Vremia. [=Кон 2008] Korchak-Chepurkovskii, Yu.A. (1970). On the methods of studying the population reproduction. [In Russian]. In: Yu.A. Korchak-Chepurkovskii, Selected Demographic Studies (pp. 4-36). Moscow: Statistika. [=Корчак-Чепурковский 1970]

17Koregin, O.Y. (2003). Demological concepts. [In Ukrainian]. Kyiv: PH «KM Akademia» [=Корегін 2003]

18Larmin, O.V (1975). Methodological problems in population studies. [In Russian]. Moscow: Statistika. [=Лармин 1975]

19Malthus, T.R. (1998). Research on the population law. [In Ukrainian]. Kyiv: Osnovy. [=Мальтус 1998]

20Moore, WE. (1959). Sociology and Demography. In: The Study of Population: An inventory and appraisal / Ed. by P.M. Hauser and O.D. Duncan (pp. 832 -851). Chicago: University of Chicago Press.

2190 years since the death of Mikhail Ivanovich Tugan-Baranovsky (2009). [In Russian]. Demoskop Weekly, 361-362 (January 19 - February 1). Retrived from: http://www.demoscope.ru/week- ly/2009/0361/nauka01.php [=90 лет 2009]

22On the 50th anniversary of the death of Adolphe Laundry (1874-1956) (2006). [In Russian]. Demoskop Weekly, 269-270 (December 11 - 31): Retrived from: http://demoscope.ru/week- ly/2006/0269/nauka01.php [=К 50-ти летию 2006]

23Podyachikh, P. (1969). Statistics and study ofpopulation problems. [In Russian]. Zhurnal Statis- tiki, 4, 45-56. [=Лармин 1975]

24Pressat, R. (1966). Population and its study (demographic analysis). [In Russian]. Moscow: Statis- tika. [=Пресса 1966]

25Pribytkova, I.M. (1995). Basics of demography. A guide for students. [In Ukrainian]. Kyiv: ArtEk. [=Прибиткова 1995]

26Ptukha, M.V. (1960). Essays on population statistics. [In Russian]. Moscow: Gosstatizdat CSU USSR. [=Птуха 1960]

27Sadowski, J. (2019). When data is capital: Datafication, accumulation, and extraction. Big Data & Society, 6 (1) Retrieved from: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/2053951718820549

28Sauvy, A. (1957). The relationship between demography and social sciences in capitalist countries. [In Russian]. Voprosy Filosopfii, 6, 91-101. [=Сови 1957]

29Sauvy, A. (1977). General theory ofpopulation. Vol.1: Economy and population growth. [In Russian]. Moscow: Progress. Retrieved from: http://socioline.ru/files/5/84/sovi_t1.pdf[=Сови 1977] Shelestov, D.K. (1983). Demographics: History and modernity. [In Russian]. Moscow: Financy i Statistika. [=Шелестов 1983]

30Schliapentokh, W (2007). Yuri Levada's Star Time: A History of One Existential Choice. [In Russian]. ЖО, 5 (87). Retrieved from: http://magazines.russ.ru/nlo/2007/87/ [=Шляпентох 2007] Smulevich, B.Ya. (1963). About two forgotten areas of sociological research. [In Russian]. Kommunist, 17, 81-87 [=Смулевич 1963]

31Urlanis, B.C. (1976). Demography and sociology. [In Russian]. In: Population: research, publicism (pp. 27-35). Moscow: Statistika. [=Урланис 1976]

32Valentei, D.I. (1969). On the subject of the science of population. [In Russian]. Bulletin of Statistics, 1, 34-41. [=Валентей 1969]

33Valentei, D.I. (Ed.) (1977). Fundamentals of population theory. [In Russian]. Moscow: Vysshaia Shkola. [=Валентей 1977]

34Vorontsov, А. (2016). Demography . [In Ukrainian]. Kyiv: Yurait. Retrieved from: https://stud. com.ua/44089/sotsiologiya/demografiya [=Воронцов 2016]

35Yadov, V.A. (1994). Neil Smelzer and his lecture course. [In Russian]. In: N. Smelzer, Sociology (pp .5-10). Moscow: Feniks. [=Ядов 1994]

36Yu Xie (2000). Demography Past, Present, and Future. Jornal of American Statistical Assotiation, 95 (450). Retrieved from: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/01621459.2000.10474248

Размещено на Allbest.ru

...