Соціологія як наукова дисципліна: постпозитивістська концепція Дж. Александера та П. Коломі
Розгляд історії та континууму соціально-наукової думки. Окреслення елементів і контурів епістемологічної концепції соціологічного наукового дискурсу. Переосмислення природи соціології на постпозитивістських засадах в творах Дж. Александера та П. Коломі.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.03.2023 |
| Размер файла | 74,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Теоретику, який робить спробу розв'язати значущу загальнотеоретичну проблему краще за своїх попередників, доводиться пропонувати її розв'язання, позбавлене недоліків вже визнаних попередніх розв'язків.
Але конкуренція між теоретичними традиціями не може гарантовано стимулювати поступ генералізувального дискурсу та приріст соціологічного знання, бо подекуди набуває стихійного, непродуктивного та деструктивного перебігу. Себто теоретична конкуренція у соціології, як і на будь-якому ринку, вважається далекою від досконалості. Коломі виокремив та пояснив низку передумов недосконалості теоретичної конкуренції в соціології (табл. 5).
Таблиця 5
Передумови недосконалості теоретичної конкуренції в соціології (П. Коломі, 1991)
|
Передумова |
Пояснення |
|
|
Дефіцит механізмів компенсації фактичної нерівності між теоретичними традиціями в науковій дисципліні. |
Переваги в генералізувальному дискурсі мають традиції та сеґменти традицій з високим рівнем символічного капіталу. Врівноважування цих переваг декларованим організованим скептицизмом не компенсує непривілейованим традиціям або сеґментам традиції неґативних наслідків їхнього невигідного становища. Навіть багатообіцяльна аргументація цих традицій або сегментів часто не враховується та відхиляється фаховою спільнотою з причин, які мало стосуються їхніх соціально-наукових достоїнств. |
|
|
Руйнування раціональності дискурсу в змагальному запалі конкурентів. |
Гострота конкуренції може підривати раціональний дискурс -- час від часу сприяти такій поляризації між інтелектуальними таборами-конкурентами, що виявляється, наприклад, в цілком та відверто непродуктивних карикатурних, себто навмисних інтерпретаційних спотвореннях аргументів, запропонованих конкурентами -- традиціями і школами. За цих обставин стереотипи та кліше заступають місце розумної оцінки формулювань конкурентів. Неконструктивність критики та її спростування унеможливлює науковий обмін ідеями. |
|
|
Корисливі упередження соціологів щодо наукової позиції своїх конкурентів та некритичне ставлення до своєї теоретичної традиції |
Багато науковців пов'язують високу репутацію, наукові нагороди, кар'єрне зростання та інші форми фахового визнання з результатом боротьби між конкурувальними традиціями. Соціологи не є абсолютно незаінтересованими щодо цих фахових регалій та відзнак. Тому наявність або відсутність в них таких винагород може спонукати їх до вибіркового прочитання, фальшування та перекручування наукової позиції опонентів, а також нехтування або приховування фундаментальних труднощів, пов'язаних з їхньою власною традицією. |
|
|
Множинність, оскарження та зміни критеріїв оцінювання генералізувального дискурсу |
Існування кількох стандартів можливого оцінювання гене- ралізувального дискурсу, застосування яких не завжди має результатом однозначні та консенсусні оцінки. Самі наявні критерії оцінки загальної теорії можуть бути змінені або оскаржені із пропозицією нових критеріїв з боку генералізу- вального дискурсу |
Порівняно із представниками чільних усталених авторитетних теоретичних традицій, важче діяти тим, хто намагається започаткувати нову традицію, реконструювати занедбану чи зневажувану традицію або підвищити статус маргінальної традиції. Йдеться не про цілковиту неможливість втілення зазначених амбітних намірів, бо вважається, що постійні та продуктивні зусилля теоретиків зрештою можуть здолати найскладніші перепони перед визнанням фаховою спільнотою їхнього якісного доробку, вартого загальної уваги. Але в перебігу конкуренції теоретичних традицій утримання «панівних висот» в осерді дискурсу дисципліни є більш виграшним, ніж перебування на периферії цього ж дискурсу із прагненням зайняти його центр. Адже чинний поточний розподіл соціальних ресурсів у науковій дисципліні, баланс витрати зусиль та рівень контролю над дискурсом завжди не на користь непривілейованих периферійних теоретичних традицій. Але всі учасники теоретичної конкуренції потерпають від імпліцитних, неоднозначних та мінливих стандартів для оцінювання в генералізувальному дискурсі відносної значущості загальнотеоретичних проблем та життєздатності пропонованих розв'язань. Власне теоретичні традиції постійно генерують та висувають нові критерії для оцінювання досліджень своїх прихильників та конкурентів. Навіть коректне застосування цих мінливих стандартів в інтересах всіх конкурентів не дає підстав розраховувати на релевантні оцінки та висновки в генералізувальному дискурсі, цілком прийнятні для всіх членів фахової дисциплінарної спільноти. Недостатньо реґламентована конкуренція теоретичних традицій не ґарантує поступу соціологічного теоретичного знання. Тому необхідна така реґламентація генералізувального дискурсу, що передбачає експліцитне порівняння та оцінювання конкурувальних традицій.
Метатеоретичний арбітраж теоретичної конкуренції
Неабиякі можливості для виправлення вад теоретичної конкуренції в соціології Коломі вбачав у соціологічному метатеоретизуванні. Він вдався до перегляду інтерпретації метатеоретизування Дж. Ритцером. Згідно з Ритцеровим визначенням, метатеоретизування є систематичним вивченням соціологічної теорії для глибшого та детальнішого розуміння її поточного стану, розроблення її новітніх досконаліших версій та створення всеохопної загальної теоретичної перспективи. Ці визначені бажані результати метатеоретизування репрезентують три його відповідні ідеальні типи, які в практиці метатеоретичних пошуків можуть поєднуватися. Разом із тим метатеоретичний інтерес постпозитивістів полягав у спрямуванні соціологічної метатеорії на дослідження наявного генералізувального дискурсу та різних версій теоретизування в контексті конкурувальних теоретичних традицій. Коломі відзначив збіги орієнтацій Ритцера та постпозитивістів на метатеоретичне оцінювання конкретних соціологічних теорій. В обох випадках ішлося про оцінювання цих теорій не лише з огляду на їхню емпіричну адекватність, а й у термінах позаемпіричних, універсальних стандартів теоретичної логіки. Це дало підстави доповнити Ритцерову типологічну інтерпретацію соціологічного метатеоретизування так, щоб вона враховувала й метатеоретичні інтенції постпозитивістів. Коломі наголошував унікальну позицію метатеоретизування для арбітражу між конкурувальними претензіями теоретичних традицій, що змагаються в генералізувальному дискурсі дисципліни. Найважливіший метатеоретичний внесок тут вбачався у формулюванні та періодичному перегляді експліцитних, універсалістських критеріїв для оцінювання генералізувального дискурсу та дослідницьких програм певних традицій. Себто галузь метатеоретизування трактується як незалежний соціологічний аналітичний простір для продукування універсалістських стандартів та неупередженого застосування їх: «Метою метатеоретизування як арбітражу... є винесення арґументованих суджень щодо відносних аналітичних переваг традицій, що конкурують. Стосовно генералізувального дискурсу таке судження вимагає формулювання загальних і дуже абстрактних критеріїв визначення значущості загальних проблем і життєздатності запропонованих розв'язань. Стосовно дослідницьких програм таке судження вимагає з'ясування передбачуваного теоретичного коду, який надихає програми традицій, і використання тих самих узагальнених критеріїв оцінки сильних рис та обмежень теоретичної логіки програм» [Colomy, 1991: p. 279].
Для ретельного вивчення наявних теоретичних традицій та їхніх концептуальних кодів метатеоретики повинні сформулювати виразні й бездоганні критерії оцінювання, легко застосовні до різних наукових шкіл. Вже чинні такі критерії за необхідності мають виправлятися в перебігу «арбітражного» метатеоретизування. Оскільки теоретичні традиції постійно пропонують нові критерії оцінювання досліджень прихильників та конкурентів свого генералізувального дискурсу, ці, щойно запропоновані, критерії можуть інкорпоруватися в практику наукової дисципліни за умови, що метатеоретики визнають їх релевантними. Загалом метатеоретизування покликане постійно ревізувати зазначені оцінні стандарти. Зрештою, воно може з'ясовувати й оцінювати припущення генералізувального дискурсу, які спрямовують або обмежують дослідницькі програми, визначають або блокують нові напрями для емпіричних досліджень у їхніх межах. У разі всебічного метатеоретичного оцінювання генералізувальний дискурс та дослідницькі програми мають розглядатися не як окремі одиниці, а як частини більшого цілісного коґнітивного утворення -- теоретичної традиції. Себто одиницями метатеоретичного оцінювання мають стати не окремі теорії, а цілісні теоретичні школи. Загалом це оцінювання також бачиться порівняльним: генералізувальний дискурс поточної теоретичної традиції та його контекстні дослідницькі програми підлягають порівнянню з ранніми ортодоксальними версіями, а також з відповідними версіями-аналогами конкурувальних теоретичних традицій.
Як зауважує Коломі, арбітражне метатеоретизування почасти збігається з Ритцеровими типами метатеоретизування. По-перше, спільною метою для них є глибоке розуміння генералізувальних дискурсів і дослідницьких програм тра- дицій-конкурентів для їх аргументованого й переконливого оцінювання. Також порівняння формулювань будь-якої окремої теоретичної традиції з альтернативними формулюваннями інших традицій стає підставою для оцінювання її сильних аспектів та обмежень. По-друге, дослідження конкурувальних дискурсів традицій є необхідною передумовою створення загальних критеріїв, які будуть використовуватися при метатеоретичному арбітражі між ними. По-третє, арбітражне метатеоретизування, попри те, що здійснюється незалежно, поза і над наявними теоретичними традиціями, значною мірою аналітично та концептуально охоплює їх. Зрештою метатеоретичний арбітраж має фокусуватися на конкурентних відносинах між теоретичними традиціями й застосовувати свої універсалістські стандарти, щоб визначити ті теоретичні традиції, їх окремі сеґменти або версії синтезу традицій, які є найкращими для поступу соціологічного знання.
Висновки
У перспективі постпозитивістських аналітичних засад соціологія бачиться організованою довкола конкурувальних теоретичних традицій, які складаються із двох жанрів -- генералізувальних дискурсів та їхніх контекстних дослідницьких програм.
Генералізувальний дискурс теоретичних традицій спрямований на виявлення та розв'язання загальнотеоретичних проблем, а дослідницькі програми структуровані довкола емпірично розв'язуваних проблем. Ці жанри розробляють відмінні проблематики, і їхні доробки оцінюються у термінах відмінних стандартів.
Рушієм поступу соціологічних знань постпозитивісти вважають наукову конкуренцію між теоретичними традиціями та всередині них, а також між дослідницькими програмами різних теоретичних традицій та всередині них.
Можливості збереження конкурентоспроможності та існування теоретичних традицій та контекстних дослідницьких програм пов'язуються з 'їхніми змінами в результаті елаборації, ревізії, реконструкції та експропріації. Дефіцит спроможності традицій та програм конкурувати в генералізувальному дискурсі розглядається як передумова їх скасування.
Оскільки різні цінні та дефіцитні ресурси наукової дисципліни розподілені нерівномірно між теоретичними традиціями, конкуренція між ними виходить за суто наукові рамки і набуває почасти соціального характеру.
Адже ступінь впливовості теоретичної традиції у науковій дисципліні може певною мірою впливати на соціальне становище прихильників цієї традиції у дисциплінарній фаховій спільноті науковців. Тому постпозитивісти не вважають теоретичну конкуренцію, ускладнену соціальними абераціями у фаховій науковій спільноті, цілком надійним механізмом ґарантування успіху найкращих версій теоретизування.
З постпозитивістського погляду, неабиякий потенціал врегулювання гострої конкуренції між дискурсивними претензіями теоретичних традицій та емпіричними претензіями дослідницьких програм має метатеоретизування.
Метатеоретики можуть розробляти концептуалізації генералізувального дискурсу традицій і теоретизування дослідницьких програм, уточнювати відомі та формулювати власні переконливіші універсалістські критерії оцінювання арґументів у конкуренції між теоретичними традиціями та всередині них.
Джерела
Александер, Дж. (1992a). Нові теоретичні напрями в соціології. Філософська і соціологічна думка, 2, 121-130.
Александер, Дж. (1992b). Нові теоретичні напрями в соціології. Філософська і соціологічна думка, 4, 132-156.
Резнік, В. (2021). Аналіз дослідн. програм: соціолог. ракурс. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 104-128. DOI: https://doi.org/10.15407/sociology2021.04.104.
Танчер, В. (1994). Теория в социологии: особ. и пути ее развития (вместо введ.). В: В. Танчер (ред.), Социолог.я теория сегодня: сб. ст. амер. и укр. теоретиков (сс. 3-11). Киев: Институт социологии НАН Украины.
Alexander, J.C. (1982). Theoret. Logic in Sociology. Volume 1: Positivism, Presuppositions, and Current Controversies. Berkeley: University of California Press.
Alexander, J.C. (1990). Beyond the Epistemological Dilemma: General Theory in a Postpositivist Mode. Sociological Forum, 5(4), 531-544.
Alexander, J.C., Colomy, P (1985). Toward Neo-Functionalism. Sociological Theory, 3(2), 11-23.
Alexander, J.C., Colomy, P (1990). Neofunctionalism Today: Reconstructing a Theoretical Tradition. In: G.Ritzer (Ed.), Frontiers of Social Theory (pp. 33-67). New York: Columbia University Press.
Colomy, P. (1991). Metatheorizing in a Postpositivist Frame. Sociological Perspectives, 34(3), 269-286.
Colomy, P (1991). Metatheorizing: A Preliminary and Promising Program Metatheorizing in Sociology by George Ritzer. Sociological Perspectives, 35(3), 537-541.
References
Alexander, J.C. (1982). Theoretical Logic in Sociology. Volume 1: Positivism, Presuppositions, and Current Controversies. Berkeley: Univer. of California Press.
Alexander, J.C. (1990). Beyond the Epistemological Dilemma: General Theory in a Postpositivist Mode. Sociological Forum, 5(4), 531-544.
Alexander, J. (1992a). New theoretical directions in sociology. [In Ukrainian]. Philosophical and sociological thought, 2, 121-130. [=Александер 1992a]
Alexander, J. (1992b). New theoretical directions in sociology. [In Ukrainian]. Philosophical and sociological thought, 4, 132-156. [=Александер 1992b]
Alexander, J.C., Colomy, P (1985). Toward Neo-Functionalism. Sociological Theory, 3(2), 11-23.
Alexander, J.C., Colomy, P (1990). Neofunctionalism Today: Reconstructing a Theoretical Tradition. In: G. Ritzer (Ed.), Frontiers of Social Theory (pp. 33-67). New York: Columbia University Press.
Colomy, P. (1991). Metatheorizing in a Postpositivist Frame. Sociological Perspectives, 34(3), 269-286.
Colomy, P (1991). Metatheorizing: A Preliminary and Promising Program Metatheorizing in Sociology by George Ritzer. Sociologi. Persp., 35(3), 537-541.
Reznik, V (2021). Analysis of research programs: a sociological perspective. [In Ukrainian]. Sociology: Theory, Methods, Marketing, 4, 104-128. DOI: https://doi.org/10.15407/sociolo- gy2021.04.104. [=Резнік 2021].
Tancher, V (1994). Introduction. The Theory in sociology: the peculiarities and the trends of development. [In Russian]. In: V Tancher (Ed.), Sociological Theory Today: collection of articles by American and Ukrainian theorists (pp. 3-11). Kyiv: Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine. [=Танчер 1994]
Анотація
Соціологія як наукова дисципліна: постпозитивістська концепція Дж. Александера та П. Коломі
Валерій Ворона
У цій статті презентується експлікація постпозитивістської концепції соціологічної науки. Дж. Александер та П. Коломі імпліцитно сформулювали елементи цієї концепції у низці своїх публікацій. Вони трактували соціологію як низку теоретичних традицій, що конкурують між собою. Ці традиції складаються із двох жанрів: генералізувальних дискурсів та їх контекстних дослідницьких програм. Розвиток соціології відбувається в результаті конкуренції теоретичних традицій. Існування цих традицій залежить від їх адаптації та розвитку. Теоретичні традиції розвиваються внаслідок елаборації, ревізії, реконструкції та експропріації. Конкуренцію теоретичних традицій ускладнюють соціальні аберації у фаховій науковій спільноті. Продуктивність цієї конкуренції може забезпечити соціологічне метатеорети- зування.
Ключові слова: постпозитивізм, епістемологія, теоретична традиція, дослідницька програма, генералізувальний дискурс, теоретична конкуренція, метатеоретизування
Abstract
Sociology as a scientific discipline: the post-positivist conception of J. Alexander and P. Kolomi
Valeriy Vorona Valeriy Vorona, Doctor of Sciences in Economics, Professor, Academician of the National Acade-my of Sciences of Ukraine, Principal Research Fellow at the Department of History and Theory of Sociology, Institute of Sociology, National Academy of Sciences of Ukraine
This paper presents an explanation of the post-positivist conception of sociological science. J. Alexander and P Colomi implicitly formulated the elements of this conception in a number of their publications. They interpreted sociology as a number of competing theoretical traditions. These traditions consist of two genres: generalized discourse and their contextual research programs. The development of sociology occurs as a result of the competition of theoretical traditions. The existence of these traditions depends on their adaptation and development. Theoretical traditions develop as a result of elaboration, revision, reconstruction and expropriation. The competition of theoretical traditions is complicated by social aberrations in the professional scientific community. The productivity of this competition can provide sociological metatheorizing.
Keywords: postpositivism, epistemology, theoretical tradition, research program, generalized discourse, theoretical competition, metatheorizing
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Соціологія як наукова дисципліна, предмет та методи її вивчення. Сутність "соціального" як ключової соціологічної категорії. Особливості соціологічного знання, рівні його формування. Класифікація та види соціальних законів.
шпаргалка [32,7 K], добавлен 20.01.2010Соціологія як наука. Об’єкт і предмет соціології. Пізнавальні та практичні функції соціології. Основні рівні соціологічного знання. Структура теоретичної соціології. Закони соціології. Місце соціології в системі наук. Класифікація соціальних законів.
презентация [230,6 K], добавлен 03.08.2012Економічна соціологія: сутність, предмет, об'єкт. Основні поняття соціології праці, права, політики, громадської думки, масових комунікацій, конфлікту, релігії, освіти, екології, молоді. Визначення етносоціології, деякі моменти історії її розвитку.
презентация [3,9 M], добавлен 26.07.2011Становлення соціології права, історія виникнення і сучасний стан. Характеристика провідних шкіл соціології права. Місце суспільної думки у системі комплексного соціологічного забезпечення законотворчості. Соціальні функції права, напрямки розвитку.
реферат [27,1 K], добавлен 11.07.2012Походження терміну "соціологія". Розуміння соціології як науки про соціальні спільноти, з яких складається суспільство.Соціальні інститути — це сталі форми організації спільної діяльності людей, що склалися історично. Структура соціологічного знання.
реферат [41,7 K], добавлен 03.02.2009Поняття теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в соціології. Статус концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса, її теоретико-методологічні засади, пізнавальні переваги й обмеженість, наукове значення для теоретичної соціології.
автореферат [28,6 K], добавлен 11.04.2009Предмет та суб’єкт соціології. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів. Структура соціологічної системи знання. Соціологія та інші науки про суспільство та людину, їх роль у розвитку суспільства. Програма соціологічного дослідження.
реферат [42,0 K], добавлен 18.09.2010Соціологія в системі соціальних наук. Основні етапи історичного розвитку соціології. Соціологічні погляди Е. Дюркгейма. Етапи розвитку соціологічної думки в Україні. Методологічні підходи до вивчення суспільства в соціології. Метод експертних оцінок.
курс лекций [74,0 K], добавлен 25.12.2014Сутність та етапи становлення соціології. Методологічні аспекти вивчення дискусій щодо предмету соціології. Структура та рівні соціологічного знання. Макросоціологія і мікросоціологія як дві теоретичні парадигми. Людина як суб'єкт соціальних стосунків.
реферат [62,4 K], добавлен 01.05.2009Соціологія як наука про суспільство. Соціологія в системі соціальних та гуманітарних наук. Об’єкт соціального значення. Структура та функції соціолог. Суспільство як об’єкт вивчення соціології. Уявлення про суспільство в історії соціології.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 24.04.2007Об’єкт та предмет соціології. Тенденції у визначенні предметного поля соціології. Становлення предметного поля історичної соціології. Використання історичного методу в соціології. Становлення соціології освіти як самостійної наукової дисципліни.
реферат [49,4 K], добавлен 04.11.2014Місце соціології у системі суспільних наук. Характеристика функцій соціології, її завдань, рівнів. Поняття та об`єкт соціологічного пізнання. Основні види самогубств за теорією Дюркгейма. Компонент релігійної відповідальності протестанта за М.Вебером.
тест [13,6 K], добавлен 11.02.2011Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці. Основні поняття і категорії соціології молоді. Проведення пошукового дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.
реферат [22,6 K], добавлен 24.01.2008Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки. Еволюціоністська теорія Г. Спенсера. Соціологічна концепція самогубства Е. Дюркгейма. Витоки української соціології. Соціологічна структура особистості. Соціометрія, особливості її застосування.
шпаргалка [41,3 K], добавлен 15.02.2012Роль соціології в забезпеченні наукового пізнання суспільних відносин, суспільної діяльності. Актуальні проблеми повсякденного життя людини й суспільства. Соціальні спільності та соціальні інститути, форми та методи організації соціального управління.
реферат [200,2 K], добавлен 02.11.2009Формування наукових поглядів Флоріана Знанецького. Концепція гуманістичного коефіцієнта та теорія соціальних дій Знанецького. Соціологія як наука про культуру. Теорія дії і концепція соціальної системи Т. Парсонса. Проблеми соціальної рівноваги.
реферат [34,1 K], добавлен 20.10.2010Предмет і суб'єкт соціології політики, її функції (пізнавальна, прогностична, управлінська, інструментальна). Вимоги до її категорій. Поняття політичної сфери. Аспекти вивчення взаємозв'язків між економікою і політикою. Методи соціологічного дослідження.
презентация [1009,7 K], добавлен 03.03.2017Дослідження в післявоєнній соціології. Тематичний розподіл занять по соціології. Впровадження програм гуманізації праці. Розподіл викладання індустріальної соціології в німецьких університетах. Розподіл на університетський і інститутський типи досліджень.
контрольная работа [39,9 K], добавлен 25.01.2011Теоретико-методологічні аспекти соціології молоді: концептуальні підходи до вивчення її проблем. Молодіжна проблематика з позиції психології, фізіології демографії. Роль соціології молоді в суспільстві та специфіка молодіжної свідомості та поведінки.
курсовая работа [46,7 K], добавлен 06.08.2008Зародження та розвиток української соціології. Інтерпретація С. Подолинським дарвіністських законів. Історія суспільства за Ковалевським. Світогляд етичного соціалізму за М. Туган-Барановським. Головні проблеми організації наукового спілкування.
реферат [23,0 K], добавлен 14.02.2016
