Актуальні підходи у сучасних міграційних дослідженнях: деякі критичні зауваження

Отже, релятивізм, як і попередній позитивістський підхід, далі апробується науковцями у міграційних розвідках, хоча піддається водночас жорсткій критиці. З огляду на останнє, цей момент позитивно (і як би це двозначно не звучало - конструктивно) впливає на доопрацювання та перегляд деяких методологічних положень з боку вчених, які намагаються усунути такі інструментальні недоліки. Цьому сприяє глибока внутрішня ієрархізація підходу, що типологічно є диференційованим, а тому гнучким для вдосконалення. У цілому, як і позитивізм, він займає крайню дослідницьку позицію, що уможливлює “рух” до центру, щоб усунути деструктивні концептуальні та методологічно-методичні обмеження.

Критичний реалізм. Альтернативою двох попередніх став підхід критичного реалізму, на який покладається вирішення проблем та усунення недоліків різної природи, що властиві для сучасних міграційних досліджень при апробації або позитивізму, або релятивізму. Під цим поглядом розуміють таке філософське підґрунтя (часто і метатеорію також) в соціогуманітарних науках, що допускає первинність (пріоритет) онтології над епістемологією, завдяки чому уникає пізнавальних і мовних помилок [47]. Таким чином, головною перевагою критичного реалізму є те, що він не осмислює соціальну реальність, з одного боку, та об'єкти в ній відповідно до наших знань про них, з іншого боку, як тотожні смислові ідеї: перша існує незалежно від ідентифікації (системи знань) про других. І тому науковці визначають реальність як “неперехідний” об'єкт, а реальні речі - як “перехідні” [20, р. 22-23]. Остання теза грає головну роль для успіху при вивченні природи та соціуму, оскільки інтегрує у собі концептуальні особливості та можливі помилки, як побуту (повсякденного життя у контексті релятивізму), так і дослідницької діяльності (науковий аспект у межах позитивізму). Як результат, підхід інкорпорує в єдину конструкцію “онтологічний реалізм, епістемологічний релятивізм і раціональність суджень” [17, р. 11], що робить його не “пласким” та “поверхневим”, а стратифікованим (можливо, навіть ієрархізованим) і широким.

На противагу позитивізму та релятивізму в межах критичного реалізму здійсню - ється формування “сфери реального”, що поєднує досвід, концептуальні символи та знаки, події та узагальнені причинно-наслідкові механізми [47, р. 400-401], тобто ті “сфери” емпіричного та дійсного, які актуалізуються обома підходами окремо. Якщо ж звертатися до розуміння базових категорій, які на рівні операціоналізації вже (о/в)писують онтологічну специфіку соціальної реальності, то: “досвід” слід трактувати, як всі події, про які нам відомо або які концептуалізовані вченими чи соціальними агентами; “казуальність” виділяти як дефініювання причинної сили, що вчинюється об'єктами в суспільстві через власну структуру, де остання є набором внутрішньо детермінованих елементів, які за умови їх цілісності виявляють риси емерджентності, а при порушенні (окремішності) - ні [19, р. 14]. Екстраполюючи цей стан на суспільну реальність, виникає феномен “соціальної емерджентності”, тобто контекстуальності, коли інтеграція двох і більше ознак зумовлює нові властивості або явища, що характеризуються іншими параметрами для цілої системи. Таким чином, окреслюється ситуація, в якій структура, агенти та соціокультурне середовище умоглядно розділені (не змішані чи редуковані, як у раніше поданих варіаціях вивчення міграційних питань), щоб мати можливість проаналізувати, як певна комбінація їх взаємодії детермінує якусь соціальну метаморфозу або репродукцію у самому соціумі [48].

Як наслідок, до головних положень критичного реалізму можна віднести онтологічний реалізм, соціальну емерджентність, релятивістську причинність і стратифікацію реальності. Саме на основі таких принципів вибудована модерна методологія дослідження міграційних питань у межах цього підходу. Далі розглянемо на прикладах, які саме методи слід обирати та як їх використовують вчені, щоб відповідна розвідка не претендувала на статус “роботи з допущеними неточностями концептуальної та методологічної природи”. При цьому необхідно зауважити (і запам'ятати), що критичний реалізм не стільки репрезентує нове для інструментального застосування, як нове у методологічному розумінні знарядь і їх місця у дослідницькому пошуку. Головною рисою є переспрямування парадигм, поглядів та аналітичних традицій на досягнення узгодження на рівнях онтологічного, соціального та методологічного втілення проєктів [49]. Це спричиняє методичне розвантаження, де здійснюється розрив з квантитативними (від позитивізму) та квалітативними (від релятивізму) методами, з огляду на аспект їх внутрішньої несумісності з критичним реалізмом. Інакше кажучи, знаряддя можуть бути апробовані (використані), проте у контексті позапозитивістському та позарелятивістському. Дослідники в межах критичного реалізму, на противагу позитивістам, які аналізують емпіричні закономірності як безпосередню підставу при дефініюванні причинно -наслідкових трактувань у функціонуванні явищ, використовують їх як підстави (попередні передумови) для наступного (послідовного) розуміння механізмів і структур при відтворенні суспільних процесів і феноменів, на які звертають дослідники увагу. У кількісному зрізі реалізм повністю усуває/ігнорує позитивістське бачення щодо “формальних зв'язків подібності” об'єктів, їх “таксономічних груп”, “описових (репрезентаційних) генералізацій”. Дистанціюючись від релятивістів, вони все ж таки зазначають, що інтерпретаційні конструкції мислення є науково цінними, оскільки “сприяють чудовій стартовій евристиці у всеосяжному охопленні..., але лише у поєднанні з концепціями неперехідності, трансфактуальності Трансфактуальність або трансфактуальні умови - фундаментальні структурні параметри соціальних об'єктів, що відповідають їх повноваженням і зобов'язанням за замовчуванням. Як зазначає Б. Данермарк та його колеги, це “більш-менш універсальні передумови для того, щоб об'єкт був тим, чим він насправді є” [20, р. 77]. Агентивність визначається як унікальна та відмінна від інших причинно-наслідкова сила людського агента (їх сукупності) у соціумі. Дослідниця М. Арчер [23] окреслює її, як можливості (здібності), що є емерджентними, однак такі, що не редукуються ні до біологічної специфіки, ні до ефектів від дискурсів соціальної реальності., діалектичності, агентивності¹¹ і боротьби - можуть розглядатись як товариш для емансипованої науки” [47, р. 234]. Проте це положення підсилюється двома аспектами, коли, по-перше, воно “звільняється” від усіх релятивістсько сформованих гіпотез, а по-друге, “розширюється” завдяки концептуальній гнучкості та поліваріантності, в якій “дискурсивні практики” є тільки одним з проявів соціального буття поряд з його ще “недискурсивними” або вже “позадискурсивними” варіаціями. На думку науковців, дискурси не лише конструюють реальність, але й самі змінюються під її впливом [50]. Таким чином, критичний реалізм виступає за методологічний плюралізм у соціально спрямованих розвідках, а своїм завданням ставить пояснення соціальної причинності у реальній відповідності тим процесам і механізмам, які стоять за онтологічними підставами їх здійснення.

Саме вивчення цієї каузальності смислоутворюючих механізмів у соціумі розширило межі використання таких способів мислення, як індукція та дедукція. Так, науковці апробують їх як шляхи для абдукції та ретродукції. Перша є теоретичним переописом феноменів, процесів і подій у межах певних концептуальних схем та фокусується на пошуку релевантних умов для появи конкретних подій, процесів і явищ. Як лаконічно зауважують Б. Данермарк і його колеги, ці засоби сприяють побудові ретроспективного мислення, метою якого є отримання даних: “яке знання має бути, щоб щось стало можливим?” [20, р. 80]. І тому можна стверджувати, що це питання, яке актуалізує форму відповідного розуміння, стає центральним, оскільки уможливлює здобуття інформації про трансфактуальні умови, структури та механізми соціального буття. Більше того, при реалізації ретродукції допоміжними є інші способи, зокрема, “контрфактуальне мислення”, “вивчення патологічних обставин й екстремальних випадків”, “партисипація в соціальних і мисленнєвих експериментах” та “компаративістика різних кейсів” [20, р. 101-105]. Не менш важливою методичною операцією є концептуальне абстрагування, яке в препарації діалектичного зв'язку з певними суспільними явищами полегшує проведення безпосередньої ретроспекції, а також сприяє адекватній “динаміці” вченого “сходинками концептуалізації” Дж. Сарторі у будьякому напрямі.

Потужною методологічною перевагою критичного реалізму як підходу над іншими формами концептуалізації та аналітико-практичної роботи (зокрема, як дискурсивний редукціонізм і конфляціонізм [16; 22; 51]) у сучасних міграційних розвідках є його наукова можливість постати у ракурсі метатеорії для емпіричних проєктів з міграції, висвітлюючи, як зауважує Дж. Крікшенк, “принципи емерджентних характеристик, що наявні для відкритих систем” [16, р. 143]. Так, феномени

З-поміж них можна виокремити такі як нація, національна приналежність, система інкорпорації або виключення біженців і іммігрантів, локальні/регіональні/глобальні економічні сили, моделі соціальної стратифікації тощо., що виникають у міграційній сфері, відображаються як парадигмальні. Тобто такі, що є стійкими у часі та постійними у взаємодії структурних, агентських елементів і соціального середовища на багатьох рівнях політичного управління й масштабах просторового охоплення. Як наслідок, ці узагальнені концептуальні схеми стали потужним фактором для втілення у прикладних міграційних дослідженнях.

Прикладом може бути розвідка дослідниці С. Уолбі [44], де представлено концепцію “теорії складності”. Авторка апробує по-новому поняття, зокрема “залежність від шляху” та “коеволюція складних адаптивних систем у мінливих ландшафтах”; розглядає динаміку взаємозв'язку між соціальними системами та зовнішнім середовищем; аналізує багатовимірність суспільних відносин, що лежать у центрі міграційних феноменів і їх розвитку [44, р. 99-100] - яскраво демонструє комплексність критичного реалізму щодо буття соціуму, його відтворення або модифікації частково/повністю.

Наступним зразком може бути дослідження С. Каслза, в якому висвітлено концепцію “соціальної трансформації”, де репрезентовано міграційні процеси та явища через призму багаторівневого аналізу (І), історичного підходу та принципу цілісності (ІІ), міждисциплінарності соціогуманітарного знання (ІІІ), сукупності зв'язків соціальних агентів у кореляції й екстраполяції на ширший контекст (IV), транснаціоналізму та зіставності (V), використання партисипативних методів дослідження (VI) [52, р. 367]. Ця концептуальна форма сприяла ігноруванню проблемного виміру (теоретичного та методологічного) ряду питань, які є актуальними для позитивізму або релятивізму [10].

Крім двох попередніх, для розуміння можуть бути обрані і парадигмальне дослідження Б. Картера щодо транзиту до режиму обмеження в межах політики імміграції у Сполученому Королівстві у 1945-1981 рр. [51], що інтегрував морфогенетичний підхід М. Арчер, історично-наративний погляд та емпіричні матеріали, здобуті з первинних документальних джерел; і розвідку Ш. Гедберг стосовно міграційних рухів фінських шведів між Швецією і Фінляндією [ 53], де авторка апробує паралельний і водночас акумулятивний дослідницький процес завдяки біографічному (якісному) методу та опитуванню (кількісному), щоб мати можливість визначити смислоутворюючі (генеративні) механізми; і праця вченої Ш. Джордж [54], де вивчено питання співвідношення між гендером і класом у контексті транснаціональної міграції на прикладі медсестер, які іммігрували з Індії до США, завдяки особливому етнографічному “методу великих випадків” (ECM) у взаємодії з принципами критичного реалізму як метатеорії.

Отже, проєкти з вивчення міграційних процесів, які ґрунтуються на підході критичного реалізму, перебувають на стадії поширення серед наукової спільноти у світі. Проте вже сьогодні зрозуміло, що соціогуманітарні розвідки дедалі частіше спираються на основи цього погляду - концептуальні та методологічно-методичні. Звертаючи увагу на ті дослідження, які опубліковані у наш час, не можна не погодитися з науково доцільним інструментальним вибором вчених. І хоч зараз не можна кількісно спрогнозувати, скільки буде відповідних праць, проте можна впевнено стверджувати, що за якістю вони переважатимуть попередні напрацювання, зважаючи на ті засади, на яких базується критичний реалізм, що робить його по-дослідницьки привабливим і науково обґрунтованим підходом і метатеорією для багатьох дотичних між собою гуманітарних наук сьогодення.

Висновки

Для сучасних міграційних досліджень сьогодні створено такі якісні наукові умови (теоретичні, методологічні, методичні та інструментальні), що для вчених залишається лише не помилитися з їх вибором. У цьому контексті увага часто зосереджується саме на дослідницьких підходах, які акумулюють значний аналітичний та концептуальний потенціал, що, по суті, стає формою відображення наукової точки зору. Відповідно до проаналізованої літератури, легко пересвідчитися, що не всі вони характеризуються критичністю. Як відзначає деяка частина “критично” налаштованих науковців, ні позитивізм, ні релятивізм не можуть апелювати до відповідного статусу і, з огляду на свої основоположні принципи та їх втілення у наявних роботах, ця думка має право на існування з достатнім обґрунтуванням. Водночас поширення і популяризація критичного реалізму як підходу серед вчених -міграціологів продемонструвало, що наявна значно якісніша альтернатива для вивчення міграційних процесів та явищ. Такий підхід з його “пояснювальною критикою” справді вартий скрупульозної уваги та потребує різностороннього поширення серед українських науковців. Аналітичною ціллю статті, а в її межах водночас концептуальним і методологічно - методичним навантаженням, було виокремити три найпопулярніші погляди, завдяки яким реалізується більшість міграційних досліджень у наш час. Кожен з підходів по - своєму унікальний, має історичну традицію застосування на національному та міжнародному рівнях, репрезентує різноманітні контексти феномену міграція. Додатково, крім дослідницького потенціалу, вони володіють потужним, спрямованим на практику, інструментарієм, чим забезпечують собі важливу суспільно значущу роль при прийнятті політичних рішень у державах з різною інтенсивністю. Якість наукових знань у демократіях на Заході є значно вищою у площині об'єктивності, ніж у решті країн

і ут маються на увазі такі критерії, як вища прозорість дослідницького процесу та якість політики рецензування стосовно отриманих даних, сильніша конкуренція поміж публікаційними матеріалами та налагоджена практика преоцінки результатів дослідження, доступність знань й широкі видавничі можливості, - які сприяють тому, що встановилася традиційна модель відкритої науки, важливими атрибутами якої є конкурентоспроможність вчених і їх змагальність між собою через боротьбу ідей у межах ринкових відносин. І це екстраполює капіталістичний лад та “правила гри” консолідованої форми демократії на сферу науки також., проте це не впливає на факт того, що науково обґрунтоване рішення або комплекс дій будуть більш підтримані (легітимізовані) суспільством, якщо вони такими подаються Тобто такі, що є науковими; здобуті у процесі дослідницької діяльності.. Саме тому зв'язок між підходом і наслідком його апробації є дуже актуальним питанням для української науки та соціуму/держави в цілому, оскільки відкриває не тільки дискусію про відповідність даних до реальності (те, чим вони насправді є), проте підносить національний інтерес, кристалізований в українській ідентичності, поза межами України в обличчі мігрантів та вимушено переміщених осіб. Дослідження їхнього становища, стан інтеграції у приймаючі суспільства, мотиви до повернення назад до нашої держави та багато інших речей - це ті питання, які релевантні для всього світового українства, а відповіді на них залежать від безпосереднього вибору призми, через яку здобуваються дані. У цій статті здійснена спроба висвітлити (далеко не перша в кількісному еквіваленті, проте по-своєму нова за формою подачі - в якісному), як саме можна науковцям осмислювати більшість міграційних явищ і процесів, і до чого здатна призвести монофакторність з відсутністю критичного елементу.

Якщо звертатись до моменту перспектив подальших досліджень, то можна виокремити три напрями, де вчені потребують додаткового висвітлення або нового бачення щодо описаної проблематики: по-перше, інтенсифікувати кількісно (якість підтверджена) розвідки, у яких апробовано підхід критичного реалізму у вивченні сучасних міграційних проблем, створюючи при цьому ґрунтовну емпіричну базу для наступних, ще деталізованіших проєктів на всіх рівнях репрезентації (від національного до локального); по-друге, “оновити” ідею (правильно позиціонувати у ній смислове навантаження її компонентів), що висвітлює зв'язок поміж епістемологічною спроможністю підходу та практичним наслідком від отриманих у процесі його використання результатів, тобто описати концептуально -прагматичну роль інструменту відповідно до актуальних дій і подій у межах міграційної тематики, а тому повинно вплинути на тенденцію апробації адекватних підходів до вивчення проблематики; по-третє, здійснити дослідницьку ревізію основоположних принципів позитивізму і релятивізму для науково-пізнавальної (підвищення евристичного потенціалу) та практичної (вища якість здобутих висновків) адаптації цих підходів до сучасних вимог і потреб вчених під час дослідження міграційних явищ і процесів. Ці напрями не вичерпують сукупності питань різної природи - концептуальної, методичної, методологічної, практичної, що можуть постати перед науковцями, але фіксують чинний порядок денний. Врешті-решт, особливою темою, що здатна продовжити розпочату у статті дискусію, може бути між-, трансдисциплінарна апробація поглядів у межах соціогуманітарного дискурсу.

Список використаних джерел

1. Iosifides T. Epistemological issues in qualitative migration research: self-reflexivity, objectivity and subjectivity. Qualitative Research in European Migration Studies / eds. by R. Zapata-Barrero, E. Yalaz. Springer, Cham, 2018. P. 93-109.

2. Mills C. The Sociological Imagination. Oxford: Oxford University Press, 2000. 256 p.

3. Tillin L. National and Subnational Comparative Politics: Why, What and How. Studies in Indian Politics. 2013. Vol. 1 (2). P. 235-240.

4. Bastia T., Skeldon R. (Eds.). Routledge Handbook of Migration and Development. Taylor and Francis, 2020. 622 p. https://doi.org/10.4324/9781315276908

5. Dauvergne C. (Ed.). Research Handbook on the Law and Politics of Migration. Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2021. 416 p.

6. Routledge International Handbook of Migration Studies / eds. by S. Gold, S. Nawyn. New York: Routledge, 2019. 654 p.

7. Ivekovic R. Migration, New Nationalisms and Populism: An Epistemological Perspective on the Closure of Rich Countries. London: Birkbeck Law Press, 2022. 284 p.

8. Routledge Handbook of Immigration and Refugee Studies / ed. by A. Triandafyllidou. London: Routledge, 2016. 416 p.

9. Гнатюк В. Загальна теорія міграції крізь призму міждисциплінарних досліджень. Політичні дослідження. 2022. Vol. 4 (2). С. 63-84.

10. Handbook of Research Methods in Migration / ed. by C. Vargas-Silva. Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2012. 608 p.

11. Iosifides T. Qualitative Methods in Migration Studies. A Critical Realist Perspective. Farnham: Ashgate, 2011. 278 p.

12. Reader in Qualitative Methods in Migration Research / eds. by I. Sirkeci, T. Iosifides, C. DeTona, A. Frisina. London: Transnational Press, 2019. 182 p.

13. Hibberd F. Unfolding Social Constructionism. New York: Springer, 2005. 225 p.

14. Morgan J. Empiricism. Dictionary of Critical Realism / ed. by M. Hartwig. Abingdon: Routledge, P. 169-171.

15. Collier A. Critical Realism. An Introduction to Roy Bhaskar's Philosophy. London and New York: Verso, 1994. 292 p.

16. Cruickshank J. Realism and Sociology. Anti-foundationalism, Ontology and Social Research. Abingdon: Routledge, 2003. 184 p.

17. Archer M., Bhaskar R., Collier A., Lawson T., Norrie A. (Eds.). Critical Realism, Essential Readings. London: Routledge, 1998. 784 p.

18. Sayer A. Method in Social Science. A Realist Approach. London: Routledge, 1992. 313 p.

19. Sayer A. Realism and Social Science. London: Sage, 2000. 224 p.

20. Danermark B., Ekstrom M., Jakobsen L., Karlsson J. Explaining Society. Critical Realism in the Social Sciences. Abingdon: Routledge, 2002. 232 p.

21. Pratten S. Explanation. Dictionary of Critical Realism / ed. by M. Hartwig. Abingdon: Routledge, P. 193-196.

22. Archer M. Realist Social Theory: The Morphogenetic Approach. Cambridge: Cambridge University Press, 1995. 368 p.

23. Archer M. Being Human. The Problem of Agency. Cambridge: Cambridge University Press, 2000. 323 p.

24. Sawyer K. Social Emergence. Societies as Complex Systems. Cambridge: Cambridge University Press, 2005. 276 p.

25. Patomaki H., Wight C. After postpositivism? The promises of critical realism. International Studies Quarterly. 2000. Vol. 44. P. 213-237.

26. Jones B. Explaining global poverty. A Realist critique of the orthodox approach. Critical Realism, The Difference it Makes / ed. by J. Cruickshank. Abingdon: Routledge, 2003. P. 221-239.

27. Boswell C. Combining economics and sociology in migration theory. Journal of Ethnic and Migration Studies. 2008. Vol. 34 (4). P. 549-566.

28. Faist T. The Volume and Dynamics of International Migration and Transnational Social Spaces. Oxford: Clarendon Press, 2000. 380 p.

29. Yeung H. Critical Realism and realist research in human geography: a method or a philosophy in search of a method? Progress in Human Geography. 1997. Vol. 21 (1). P. 51-74.

30. Boswell C. Knowledge transfer and migration policy making. Special Lecture on Migration. Geneva: International Institute for Labour Studies, 2004. 14 p.

31. Samers M. Migration. Abingdon: Routledge, 2010. 392 p.

32. Wimmer A., Schiller N. Methodological nationalism and beyond: nation-state building, migration and the social sciences. Global Networks. 2002. Vol. 2 (4). P. 301-334.

33. Fenton S. Ethnicity. Cambridge: Polity Press, 2003. 220 p.

34. In Defence of History. Marxism and the Postmodern Agenda / eds. by E. Wood, J. Foster. New York: Monthly Review Press, 1997. 224 p.

35. Fleetwood S. Ontology in organization and management studies: a critical realist perspective. Organization. 2005. Vol. 12 (2). P. 197-222.

36. Baghramian M. Relativism. Abingdon: Routledge, 2004. 384 p.

37. Best J. But seriously folks: the limitations of strict constructionist interpretations of social problems. Reconsidering Social Constructionism. Debates in Social Problem Theory / eds. by J. Holstein, G. Miller. New Jersey: Aldine Transaction, 2007. P. 129-147.

38. Hammersley M. Questioning Qualitative Inquiry. Critical Essays. London: Sage, 2008. 216 p.

39. Joseph J. Hegemony. A Realist Analysis. London: Routledge, 2002. 256 p.

40. Sokal A. Beyond the Hoax. Science, Philosophy and Culture. Oxford: Oxford University Press, 488 p.

41. Yoshida K. Defending scientific study of the social. Against Clifford Geertz (and his critics). Philosophy of the Social Sciences. 2007. Vol. 37(3). P. 289-314.

42. Henze B. Who says who says? The epistemological grounds for agency in liberatory political projects. Reclaiming Identity. Realist Theory and Predicament of Postmodernism / eds. by P. Moya, M. Hames-Garda. Los Angeles, CA: University of California Press, 2000. P. 229-250.

43. Bader V. Culture and identity. Contesting constructivism. Ethnicities. 2001. Vol. 1 (2). Р. 251-285.

44. Walby S. Globalization and Inequalities. Complexity and Contested Modernity. London: Sage, 2009. 520 p.

45. Apitzsch U., Siouti I. Biographical Analysis as an Interdisciplinary Research Perspective in the Field of Migration Studies. Frankfurt am Main: Research Integration, Johann Wolfgang Goethe Universitat, University of York, 2007. 30 p.

46. Iosifides T., Sporton D. Editorial: Biographical methods in migration research. Migration Letters. Vol. 6 (2). P. 101 -108.

47. Hartwig M. (Ed.). Dictionary of Critical Realism. Abingdon: Routledge, 2007. 560 p.

48. Carter B., New C. Making Realism Work. Realist Social Theory and Empirical Research. Abingdon: Routledge, 2004. 214 p.

49. House S. Critical realism, mixed methodology, and institutional analysis. Working Paper No. SPP10-02. Lee Kuan Yew School of Public Policy, National University of Singapore, 2010.

50. Fairclough N., Jessop B., Sayer A. Critical realism and semiosis. Realism, Discourse and Deconstruction / eds. by J. Joseph, J. Roberts. Abingdon: Routledge, 2004. P. 23-42.

51. Carter B. Realism and Racism. Concepts of Race in Sociological Research. London: Routledge, 2000. 192 p.

52. Castles S. Twenty-first century migration as a challenge to sociology. Journal of Ethnic and Migration Studies. 2007. Vol. 33 (3). P. 351-371.

53. Hedberg C. The Finland-Swedish wheel of migration. Identity, networks and migration 1976-2000. PhD Thesis, Uppsala University, Sweden, 2004. 87 p.

54. George S. “Dirty nurses” and “men who play”. Gender and class in transnational migration. Global Ethnography. Forces, Connections and Imaginations in a Postmodern World / eds. by M. Burawoy, J. Blum, G. Goerge et al. London: University of California Press, 2000. P. 144-174.

References

1. Iosifides, T. (2018). Epistemological issues in qualitative migration research: self-reflexivity, objectivity and subjectivity. In R. Zapata-Barrero, E. Yalaz (Eds.), Qualitative Research in European Migration Studies (pp. 93-109). Cham.

2. Mills, C. (2000). The sociological imagination. Oxford: Oxford University Press.

3. Tillin, L. (2013). National and subnational comparative politics: why, what and how. Studies in Indian Politics, 1 (2), 235-240.

4. Bastia, T., Skeldon, R. (Eds.). (2020). Routledge handbook of migration and development. Taylor and Francis. https://doi.org/10.4324/9781315276908

5. Dauvergne, C. (Ed.). (2021). Research handbook on the law and politics of migration. Cheltenham: Edward Elgar Publishing.

6. Gold, S., Nawyn, S. (Eds.). (2019). Routledge international handbook of migration studies. New York: Routledge.

7. Ivekovic, R. (2022). Migration, new nationalisms and populism: an epistemological perspective on the closure of rich countries. London: Birkbeck Law Press.

8. Triandafyllidou, A. (2016). Routledge handbook of immigration and refugee studies. London: Routledge.

9. Hnatiuk, V. (2022). General theory of migration through the prism of interdisciplinary researches. Political Studies, 4 (2), 63-84 [in Ukrainian]

10. Vargas-Silva, C. (2012). Handbook of research methods in migration. Cheltenham: Edward Elgar Publishing.

11. Iosifides, T. (2011). Qualitative methods in migration studies. A critical realist perspective. Farnham: Ashgate.

12. Sirkeci, I., Iosifides, T., DeTona, C., Frisina, A. (Eds.). (2019). Reader in qualitative methods in migration research. London: Transnational Press.

13. Hibberd, F. (2005). Unfolding social constructionism. New York: Springer.

14. Morgan, J. (2007). Empiricism. In M. Hartwig (Ed.), Dictionary of Critical Realism (pp. 169-171). Abingdon: Routledge.

15. Collier, A. (1994). Critical realism. An introduction to Roy Bhaskar's philosophy. London and New York: Verso.

16. Cruickshank, J. (2003). Realism and sociology. Anti-foundationalism, ontology and social research. Abingdon: Routledge.

17. Archer, M., Bhaskar, R., Collier, A., Lawson, T., Norrie, A. (Eds.). (1998). Critical realism, essential readings. London: Routledge.

18. Sayer, A. (1992). Method in social science. A realist approach. London: Routledge.

19. Sayer, A. (2000). Realism and social science. London: Sage.

20. Danermark, B., Ekstrom, M., Jakobsen, L., Karlsson, J. (2002). Explaining society. Critical realism in the social sciences. Abingdon: Routledge.

21. Pratten, S. (2007). Explanation. In M. Hartwig (Ed.), Dictionary of Critical Realism (pp. 193-196). Abingdon: Routledge.

22. Archer, M. (1995). Realist social theory: the morphogenetic approach. Cambridge: Cambridge University Press.

23. Archer, M. (2000). Being human. The problem of agency. Cambridge: Cambridge University Press.

24. Sawyer, K. (2005). Social emergence. Societies as complex systems. Cambridge: Cambridge University Press.

25. Patomaki, H., Wight, C. (2000). After postpositivism? The promises of critical realism. International Studies Quarterly, 44, 213-237.

26. Jones, B. (2003). Explaining global poverty. A realist critique of the orthodox approach. In J. Cruickshank (Ed.), Critical Realism, The Difference it Makes (pp. 221-239). Abingdon: Routledge.

27. Boswell, C. (2008). Combining economics and sociology in migration theory. Journal of Ethnic and Migration Studies, 34 (4), 549-566.

28. Faist, T. (2000). The volume and dynamics of international migration and transnational social spaces. Oxford: Clarendon Press.

29. Yeung, H. (1997). Critical Realism and realist research in human geography: a method or a philosophy in search of a method? Progress in Human Geography, 21 (1), 51-74.

30. Boswell, C. (2004). Knowledge transfer and migration policy making. Special Lecture on Migration. Geneva: International Institute for Labour Studies.

31. Samers, M. (2010). Migration. Abingdon: Routledge.

32. Wimmer, A., Schiller, N. (2002). Methodological nationalism and beyond: nation-state building, migration, and the social sciences. Global Networks, 2 (4), 301-334.

33. Fenton, S. (2003). Ethnicity. Cambridge: Polity Press.

34. Wood, E., Foster, J. (Eds.). (1997). In Defence of history. Marxism and the postmodern agenda. New York: Monthly Review Press.

35. Fleetwood, S. (2005). Ontology in organization and management studies: a critical realist perspective. Organization, 12 (2), 197-222.

36. Baghramian, M. (2004). Relativism. Abingdon: Routledge.

37. Best, J. (2007). But seriously folks: the limitations of strict constructionist interpretations of social problems. In J. Holstein, G. Miller (Eds.), Reconsidering Social Constructionism. Debates in Social Problem Theory (pp. 129-147). New Jersey: Aldine Transaction.

38. Hammersley, M. (2008). Questioning qualitative inquiry. Critical Essays. London: Sage.

39. Joseph, J. (2002). Hegemony. A Realist analysis. London: Routledge.

40. Sokal, A. (2008). Beyond the hoax. Science, philosophy and culture. Oxford: Oxford University Press.

41. Yoshida, K. (2007). Defending scientific study of the social. Against Clifford Geertz (and his critics). Philosophy of the Social Sciences, 37 (3), 289-314.

42. Henze, B. (2000). Who says who says? The epistemological grounds for agency in liberatory political projects. In P. Moya, M. Hames-Gartia (Eds.), Reclaiming Identity. Realist Theory and Predicament of Postmodernism (pp. 229-250). Los Angeles, CA: University of California Press.

43. Bader, V. (2001). Culture and identity. Contesting constructivism. Ethnicities, 1 (2), 251-285.

44. Walby, S. (2009). Globalization and inequalities. Complexity and contested modernity. London: Sage.

45. Apitzsch, U., Siouti, I. (2007). Biographical analysis as an interdisciplinary research perspective in the field of migration studies. Frankfurt am Main: Research Integration, Johann Wolfgang Goethe Universitat, University of York.

46. Iosifides, T., Sporton, D. (2009). Editorial: biographical methods in migration research. Migration Letters, 6 (2), 101-108.

47. Hartwig, M. (Ed.). (2007). Dictionary of critical realism. Abingdon: Routledge.

48. Carter, B., New, C. (2004). Making realism work. Realist social theory and empirical research. Abingdon: Routledge.

49. House, S. (2010). Critical realism, mixed methodology, and institutional analysis. Working Paper No. SPP10-02. Lee Kuan Yew School of Public Policy, National University of Singapore.

50. Fairclough, N., Jessop, B., Sayer, A. (2004). Critical realism and semiosis. In J. Joseph, J. Roberts (Eds.), Realism, Discourse and Deconstruction (pp. 23-42). Abingdon: Routledge.

51. Carter, B. (2000). Realism and racism. Concepts of race in sociological research. London: Routledge.

52. Castles, S. (2007). Twenty-first century migration as a challenge to sociology. Journal of Ethnic and Migration Studies, 33 (3), 351-371.

53. Hedberg, C. (2004). The Finland-Swedish wheel of migration. Identity, networks and migration 1976-2000. PhD Thesis, Uppsala University, Sweden.

54. George, S. (2000). “Dirty nurses” and “men who play”. Gender and class in transnational migration. In M. Burawoy, J. Blum, G. Goerge et al. (Eds.), Global Ethnography. Forces, Connections and Imaginations in a Postmodern World (pp. 144-174). London: University of California Press.

Размещено на Allbest.ru