Соціальна нерівність в оцінках українців до і під час війни
Трансформації соціальної структури і стану нерівності. Аналіз динаміки соціального порядку в українському суспільстві, зокрема стану соціальної нерівності. Перевірка гіпотези про те, посилюється вона, чи послаблюється в оцінках громадян в умовах війни.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.06.2024 |
| Размер файла | 596,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Соціальна нерівність в оцінках українців до і під час війни
Вступ
Упродовж останніх 35 років відбулось багато екстраординарних подій Чорнобильська катастрофа, розпад Радянського Союзу, Євромайдан і початок російсько-української війни 2014 р., пандемія коронавірусу, повномасштабна війна 2022-го. Кожна з них у певній комбінації спричиняла потоки міграції, перетворення у сфері зайнятості, демографічні зміни, що призводили до трансформації соціальної структури і стану нерівності. Проте масштаб і характер такого впливу різнився. Дослідники довели, що наслідками колапсу СРСР були докорінне перетворення соціального порядку і суттєве посилення соціальної нерівності [Коваліско, Макеєв, 2020; Симончук, 2018, 2021]. Проте дворічна ситуація пандемії COVID-19, попри суттєві впливи на зайнятість і трудові відносини, не спричинила виразної зміни ані соціально-групової структури і соціальних самооцінок, ані сприйняття нерівності [Макеєв, 2021; Іващенко, 2021; Симончук, 2021]. Під час повномасштабної війни актуальним є дослідження динаміки соціального порядку в українському суспільстві, зокрема стану соціальної нерівності. Одним з дослідницьких питань є перевірка гіпотези про те, чи посилюється вона, чи послаблюється в оцінках громадян.
Методологія та емпірична база
В українській соціології є багаторічна традиція вивчення соціальної нерівності, яка має два дослідницькі напрями. Один орієнтований на її фіксацію в об'єктивних вимірах через вивчення показників міжгенераційної соціальної мобільності [Макеев, 1989; Оксамитна, 2011], міжнародні економічні та соціологічні індекси нерівності доходів і життєвих шансів [Коваліско, Макеєв, 2020]. Проте перепоною для сталого розвитку цього напряму досліджень є хронічний дефіцит великих за обсягом емпіричних даних.
Другий напрям зосереджений на суб'єктивних вимірах різноманітних показниках сприйняття громадянами соціальної нерівності в Україні [Симончук, 2018, 2020; Макеєв, Симончук, 2019; Коваліско, Макеєв, 2020; Малиш, 2020]. Систематично й комплексно (у часовій і порівняльній перспективах) вони досліджуються насамперед на основі даних різних хвиль модуля «Соціальна нерівність» у межах Міжнародної програми соціальних досліджень (International Social Survey Programme ISSP). Серед основних показників уявлення респондентів про ієрархічну структуру суспільства і власного місця в ній, оцінки щодо ступеня нерівності доходів, справедливості заробітної плати, емоційних реакцій на існування нерівності, а також щодо чинників життєвого успіху, досягнень порівняно з батьками, підтримки державної політики перерозподілу доходів, відчуття класового конфлікту, міри консолідації через профспілки тощо.
За результатами ISSP 2009 і 2019 років доведено [Симончук, 2018, 2020], що до війни українці сприймали суспільство як украй ієрархізоване й несправедливе. Переважна більшість (до 95%) зазначали високий рівень нерівності доходів, несправедливість у нарахуванні заробітної плати і пенсій, неефективність уряду в політиці перерозподілу доходів, існування доволі гострого конфлікту між багатими і бідними, людьми на верхівці соціальної драбини та її нижчих щаблях, переважання структурних факторів над меритократичними в досягненні життєвого успіху. Водночас емоційна реакція людей на великий розрив у доходах була доволі посередньою, а консолідація найманих працівників через профспілки й асоціації для колективних дій з подолання нерівності слабкою. Результати дослідження впливу пандемії як епідеміологічної надзвичайної ситуації [Макеєв, 2021; Симончук, 2021], проведеного за тією самою методологією, не підтвердили гіпотезу, що загальні оцінки нерівності стають радикальнішими, навпаки, є свідчення, що пандемія навіть дещо згладила гостроту соціальної нерівності.
Тепер на порядку денному з'ясування впливу повномасштабної війни на сприйняття українцями соціальної нерівності. Спираючись на описану вище систему показників, завданнями дослідження є: по-перше, дослідити їх динаміку, порівнюючи довоєнний етап (у двох точках виміру: 2019 р. кінець пострадянського періоду і 2021-й рік пандемії) і воєнний (лютий 2023 рік перебігу війни); по-друге, вивчити соціально-демографічні (за віком, статтю, родом занять, регіоном) і класові (об'єктивно і суб'єктивно визначені) відмінності в уявленнях щодо нерівності; по-третє, з'ясувати і типізувати нові, специфічні для воєнного часу прояви нерівності, які, на думку українців, були найочевиднішими впродовж останнього року.
Основною емпіричною базою дослідження довоєнного періоду були дані двох хвиль (2009 і 2019 рр.) модуля «Соціальна нерівність» у межах Міжнародної програми соціальних досліджень (ISSP)(N=2000) і моніторингу Інституту соціології НАН України 2019 і 2021 років (N=1800). Дані воєнного часу з проєкту «Соціальна нерівність: моніторинг часів війни» Інституту соціології НАН України, які зібрані Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) 7-13 вересня 2022 р. та 14-22 лютого 2023-го (N = 2000)1. Брак фінансування завадив застосувати увесь набір зазначених вище показників, тому вивчення динаміки сприйняття нерівності відбувалося за спрощеною методологією. Крім того, до аналізу залучено матеріали 60 глибинних інтерв'ю з представниками різних соціальних груп, проведених авторкою розділу у травні-листопаді 2022 року.
Результати дослідження
Далі розглянуто п'ять дослідницьких сюжетів щодо динаміки сприйняття українцями 1) ступеня нерівності доходів у країні, 2) емоційних реакцій на існування значної відмінності в добробуті між багатими та бідними, 3) міри справедливості суспільства, 4) посилення проявів конфлікту чи солідарності Опитування проводилося методом телефонних інтерв'ю з використанням комп'ютера (CATI) з дорослими (старше 18 років) громадянами України. До вибірки не включено мешканців територій, які тимчасово не контролю-валися владою України до 24.02.2022 (АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також громадян, які виїхали за кордон після 24.02.2022. Для компенсації відхилень від офіційних статистичних даних (Держстат на 01.01.2021) побудовано ваги. Авторка розділу застосовувала їх для зважування масиву даних під час розрахунку показників. між людьми різних класів і верств, а також 5) щодо прикладів нерівності / несправедливості впродовж першого року війни. Розглянуто також зв'язок цих установок з різними соціально-демографічними характеристиками. Результати перших чотирьох сюжетів надають емпірично верифіковані аргументи для висновку про пом'якшення суб'єктивної соціальної нерівності в Україні за рік війни. Дані п'ятого сюжету презентують «голоси» українців і надають конкретики їх судженням щодо проявів соціальної нерівності та несправедливості в суспільстві часів війни.
Динаміка сприйняття ступеня нерівності доходів
Думки людей щодо ступеня нерівності доходів є важливим аспектом формування колективних уявлень про міру справедливості суспільства, членами якого вони є. За результатами численних досліджень, більшість (якнайменше дві третини) громадян західних і постсоціалістичних країн переконані в існуванні глибокого соціального розриву в доходах У проєкті ISSP ці уявлення відстежують за допомогою запитання «Наскільки Ви погоджуєтеся з твердженням, що в Україні надто велика різниця у доходах?» за 5-бальною шкалою (1 - повністю згоден, 2 - радше згоден, 3 - наскільки згоден, настільки й не згоден, 4 - радше не згоден, 5 - повністю не згоден).. Проте ці оцінки різняться залежно від типу суспільства, демографічних характеристик і соціальної позиції людей Так, більш толерантними до такого різновиду нерівності є громадяни ліберальних країн, ніж соціал-демократичних; чоловіки і люди старшого віку, ніж жінки і молодь; представники середнього класу, ніж робітничого [Gonthier, 2017]..
В Україні часів незалежності, на основі даних низки соціологічних проєктів можна виокремити три етапи у сприйнятті громадянами нерівності доходів (рис. 1). Перший етап фіксує, що впродовж 1990-х років думка про глибоку соціальноекономічну стратифікацію поступово поширюється і стає домінантною [Симончук, 2020б, с. 130-136]. Згідно з даними проєкту «Ставлення до змін», який тоді тричі зреалізовував Інститут соціології НАН України, з твердженням про «надто велику різницю в доходах» 1993 р., на самому початку суспільних трансформацій, погоджувалися 79% українців (29% повністю і 50% радше згодних), а вже 1995-го 82% (52% і 30% відповідно) і 1998-го 92% (66% і 26%). Отже, зростала не просто частка згодних загалом, а саме «повністю згодних». Проте в той час і пересічні українці, й експерти завелику різницю в доходах сприймали як явище неминуче (унаслідок розвитку вільного ринку), але тимчасове, сподіваючись, що подібно до сусідніх постсоціалістичних країн Європи ринкові реформи після болючого періоду все ж таки підвищать стандарти життя загалу, послаблять гостроту соціально-економічної нерівності.
На другому етапі у 2000-х відбувається укорінення уявлень про глибоку соціально-економічну нерівність і зневіра у змінах на краще. Про це свідчать дані проєкту ISSP: 2009 р. вже 96% населення України поділяли думку про істотну нерівність доходів. Упродовж наступних десяти років динаміки на краще так само не відбулося 2019-го «надто велику різницю в доходах» визнали 94% українців, до того ж з них 76% були з цим повністю згодні. Отож рівень толерантності до нерівності напередодні війни залишався мінімальним, а суспільні настрої щодо перспектив її подолання були песимістичними.
Рисунок. 4.1. Динаміка установок про «надто велику різницю в доходах в Україні», 1993-2023 рр., %
Джерела: дані Інституту соціології НАН України, зокрема: 1993, 1995 і 1998 рр. з проекту «Ставлення до змін», 2009 і 2019 з моніторингового опитування, 2023 з проєкту «Соціальна нерівність: моніторинг часів війни».
У воєнний період (третій етап) намічається оптимістичний тренд сприйняття ступеня нерівності доходів значно пом'якшується. Так, частка згодних з судженням про надто велику різницю у доходах меншає у 1,3 раза (з 94,1% 2019 р. до 73,5% 2023-го), до того ж за рахунок повністю згодних (76% і 54,6%), а частка незгодних зростає майже утричі (з 3% до 14%). За соціально-демографічними характеристиками, згідно з даними лютого 2023 р., менш толерантними до такої нерівності були жінки, ніж чоловіки; люди з вищою освітою, ніж малоосвічені; представники службового класу і дрібні власники, ніж люди проміжного і робітничого класу.
Емоційний складник ставлення до ситуації нерівності доходів
Перевіряючи тезу Карла Маркса про те, що генеровані класовою системою емоції (зокрема, обурення й роздратування внаслідок нерівного розподілення багатства) є одним із чинників консолідації робітничого класу і спонуки його до боротьби проти нерівності, сучасні дослідники також з'ясовують роль емоцій у поясненні поведінки окремих людей і великих спільнот [Barbalet, 2004; Turner, 2007]. З 2019 р. у проєкті ISSP вимірюється показник емоційної реакції респондентів на значну соціально-економічну нерівність Запитання «Одні люди відчувають роздратування щодо різниці в добро-буті між багатими та бідними, а інші - ні. Що Ви відчуваєте при думці про цю різницю в Україні? Будь ласка, розташуйте себе на шкалі від 0 до 10, де 0 означає «зовсім не відчуваю роздратування», а 10 - «відчуваю вкрай сильне роздратування».. Тоді гіпотеза про зв'язок стратифікаційної системи суспільства і генерованих нею емоційних станів не підтвердилась: очікувалося, що вкрай критичні настрої громадян щодо наявної в Україні глибокої нерівності доходів поєднуються з високою мірою роздратування з цього приводу. Однак респонденти свій емоційний стан від усвідомлення різниці в добробуті між багатими і бідними оцінили на шкалі від 0 («не відчуваю роздратування зовсім») до 10 («відчуваю надзвичайно сильне роздратування») у 2019 році в середньому в 4,5 бала. Тому було зроблено висновок, що «судження переважної більшості українців про надмірну нерівність не супроводжуються відчуттям сильного роздратування, що, своєю чергою, не стає спонукою до консолідації та дії» [Симончук, 2020б, с. 135].
Чи змінилося емоційне ставлення українців до ситуації нерівності доходів під час війни? Якщо оцінки ступеня нерівності пом'якшуються, чи слабшає й відповідна емоційна реакція? З'ясувалося, що в лютому 2023-го середній бал відповідного показника становив 4,18 (проти 4,5 у 2019), тобто інтенсивність відчуття роздратування серед українців, яка і в довоєнний час була доволі помірною, за рік війни стала ще меншою. Отже, це є ще одним аргументом на користь висновку про пом'якшення сприйняття соціальної нерівності під час війни.
Стосовно соціально-демографічних відмінностей встановлено, що роздратування як емоційна реакція на нерівність у добробуті більш властива чоловікам, ніж жінкам; старшим, ніж молодим; менш освіченим, ніж високоосвіченим. Крім того, дані 2023 р., як і 2019-го, доводять, що емоційне забарвлення у сприйнятті нерівності є класово неоднорідним [Симончук, 2020б, с. 136]. Серед представників суб'єктивних класів (визначення класової позиції за самооцінками) у довоєнний і воєнний період фіксується пряма залежність: що нижча класова позиція, то сильніший ступінь роздратування щодо соціально-економічної нерівності (рис. 2).
Отже, ці результати свідчать, по-перше, на користь однієї з тез соціологічної теорії емоцій про нерівномірно розподілені між категоріями населення емоційні стани, зокрема концентрацію негативних емоцій передусім на полюсі нижчих класів і страт [Turner, 2017, р. 24]; по-друге, про сталість такої закономірності вона зберігається і за надзвичайних часів; по-третє, про зв'язок когнітивних і емоційних чинників зі зменшенням оцінок ступеня наявної в суспільстві соціальноекономічної нерівності слабшає й роздратування щодо різниці в добробуті.
Рисунок.2. Динаміка класових відмінностей в емоційних реакціях українців щодо різниці в добробуті між багатими і бідними, 2019 і 2023 рр., середній бал на шкалі від 0 («зовсім не відчуваю роздратування») до 10 («відчуваю вкрай сильне роздратування»)
Джерела: дані проекту ISSP 2019 р. і проекту «Соціальна нерівність: моніторинг часів війни» Інституту соціології НАН України 2023 р.
Динаміка сприйняття соціальної (не)справедливості
У попередньому дослідженні [Макеєв, Симончук, 2019] було встановлено, що соціальна справедливість є серед провідних цінностей українців. 2009 р., у період між майданами, середня оцінка відповідей на запитання «Наскільки суспільство, в якому Ви живете, можна назвати справедливим?» за 5-бальною шкалою (де 1 означає «зовсім несправедливе», а 5 «цілком справедливе») становила 1,73 бала (рис. 3). Тобто переважна більшість (81%) громадян сприймали суспільство як несправедливе (бали 1 і 2), 17,4% на межі (бал 3) і лише 3% як справедливе (бали 4 і 5). 2019 р. відбулась позитивна динаміка (середній бал збільшився з 1,73 до 2,39), проте діагноз українському суспільству напередодні війни залишався невтішний майже половина громадян (51,8%) вважали його несправедливим, ще 37,5% на межі і 11% справедливим.
Рисунок.3. Динаміка сприйняття соціальної (не)справедливості, 2009-2023 рр., середній бал за шкалою, де 1 оцінює українське суспільство як «зовсім несправедливе», а 5 «цілком справедливе»
Джерела: дані Інституту соціології НАН України, зокрема: 2009 і 2019 рр. з проєкту моніторингу, лютого 2023 з проєкту «Соціальна нерівність: моніторинг часів війни».
Як ситуація повномасштабної війни вплинула на уявлення українців про суспільну справедливість? Дані опитування свідчать, що вони суттєво покращилися у лютому 2023-го, через рік війни українське суспільство сприймається людьми менш песимістично, аніж у 2019-му (середній бал 2,71 і 2,39 відповідно). Частка тих, хто вважає його несправедливим (бали 1 і 2), зменшилась з 51,8% до 35,5%, а тих, хто характеризує як справедливе (бали 4 і 5), збільшилась з 10,7% до 17,3%, а проміжна оцінка (бал 3) з 37,5% до 47,2%.
У довоєнний і воєнний період соціальний портрет громадян, які вважали українське суспільство несправедливим, є однаковим: така критична позиція значно більшою мірою властива людям старшого віку (40+), ніж молодим; мешканцям села, ніж великого міста; незайнятим, ніж працюючим; малоосвіченим, ніж людям з вищою освітою; робітникам, ніж представникам середнього класу та середнім і дрібним власникам; людям, які ідентифікують себе на нижчих соціальних позиціях, ніж носіям ідентичностей середнього і вищого за середній класи. Очікувано, що думку про несправедливе суспільство більшою мірою поділяють респонденти з установкою про вкрай велику в Україні нерівність у доходах і ті, хто відчуває максимальний ступінь роздратування щодо нерівності в добробуті.
соціальна нерівність війна
Відчуття міжкласового конфлікту / солідарності
У різні історичні періоди відносини між представниками різних класів і верств, насамперед власниками і працівниками, багатими і бідними є більш або менш напруженими й конфліктними. Динаміка сприйняття ступеня конфлікту чи солідарності між різними соціальними групами Респондентам пропонують запитання: «У багатьох країнах існують відмінності або навіть конфлікти між соціальними групами. На Вашу думку, наскільки гострим є конфлікт у Вашій країні між бідними і багатими, робітничим і середнім класом, керівниками і підлеглими, людьми на вершині суспільства і людьми з низів?». періодично досліджувалась західними соціологами за однаковою методикою в межах проєкту ISSP з 1987 р., у вітчизняній соціології з 2009 р. [Симончук, 2020б, с. 153-160]. Доведено, що 1) українці оцінюють різні види конфлікту в схожий із населенням інших країн спосіб, обираючи оцінки між «гострий» і «не дуже гострий»; як найгостріший усвідомлюють конфлікт між людьми на вершині суспільства і в його низах; 2) у пострадянський період спостерігався тренд від загострення усвідомлення протилежності групових інтересів у період інтенсивних суспільних трансформацій до поступового посилення соціального консенсусу; 3) представники робітничого і проміжного класів оцінювали всі види конфлікту дещо гостріше, ніж власники і люди середнього класу.
В опитуванні лютого 2023 р., не маючи змоги поставити традиційні чотири запитання через брак фінансування, ми обмежилися одним запитанням для з'ясування думки респонцентів щодо того, як упродовж року війни змінились стосунки між людьми з різних соціальних класів / верств Запитання було сформульовано так: «Як, на Вашу думку, впродовж останнього року змінились стосунки між людьми з різних соціальних класів / верств?». Серед варіантів відповіді: 1 - посилилися прояви конфлікту, 2 - посилилися прояви солідарності, 3 - все залишилося як завжди.. Отже, серед населення загалом більше половини (54,2%) зазначили, що за цей час посилилися прояви міжкласової солідарності; більше третини (35,5%) вважали, що все залишилося як до війни; лише кожен десятий (10,3%) має думку, що посилилися прояви міжкласового конфлікту.
Посилення конфліктів зазначали більшою мірою жінки, ніж чоловіки; молоді, ніж старші; менш освічені, ніж високоосвічені; безробітні, робітники і домогосподарки, ніж фахівці і підприємці; представники суб'єктивного нижчого і робітничого класів, ніж середніх; іммобільні, ніж переселенці; мешканці села, ніж містяни.
Приклади (не)рівності / (не)справедливості у перший рік війни
Як свідчать наведені вище дані, сприйняття соціальної нерівності значно покращилося. Водночас більшість (74%) громадян усе ще вважає, що в Україні надто висока різниця в доходах, а 36% характеризує українське суспільство як несправедливе. Важливо з'ясувати: які саме прояви нерівностей є актуальними під час війни? що люди мають на увазі, говорячи про нерівність і несправедливість? водночас які приклади наводять на користь висновку про посилення солідарності в суспільстві?
Для пошуку емпірично обґрунтованих відповідей на ці запитання було застосовано два якісні методичні підходи. (1) У масовому опитуванні лютого 2023 р. завдяки відкритому запитанню зібрані й типізовані приклади соціальної нерівності (несправедливості), які громадяни вважали найгострішими впродовж першого року війни. (2) За даними глибинних інтерв'ю проілюстровано прояви як нерівності / несправедливості, так і солідарності влітку-восени 2022-го.
У проведених інтерв'ю не було висловлювань про посилення соціальної нерівності у перші пів року війни. Водночас опитані констатували нові прояви нерівності, специфічні для воєнного періоду (пов'язані, зокрема, з виїздом чоловіків за кордон, корупцією на закупівлях для ЗСУ, розподілом гуманітарної допомоги, блекаутами). Проте, фіксуючи певний прояв нерівності, більшість з них наводили факти доволі оперативної та ефективної реакції задля його нейтралізації з боку різних акторів парламенту, уряду, громадських організацій, неформальних об'єднань громадян (наприклад, сусідів, фб-друзів) і окремих суспільно свідомих і активних людей (волонтерів, блогерів).
Наведу низку прикладів нового типу нерівностей і реакцій на них. З осені 2022 р. викликала суспільне обурення й широко обговорювалась (не)правомірність виїзду за кордон чоловіків призовного віку з різних соціальних груп (політики, підприємці, фахівці, спортсмени, артисти, моряки, студенти). «Особливо обурив скандал з відпусткою на кордоном М. Тищенка, Ю. Тимошенко. Уряд доволі швидко і дієво відреагував видали розпорядження про заборону виїзду для політиків і високопосадовців, причому як чоловіків, так і жінок» (підприємець, січень 2023). Інший приклад стосується ситуацій планового відключення світла: «Мешканці мого району помітили, що ці вимкнення нерівномірні: офіси і магазини певних підприємців, будинок, де мешкають районні керівники, не потерпають від відключень. Почали висловлювати невдоволення і через соціальні мережі обговорювали необхідність мітингу проти такої нерівності. Можновладці швидко відреагували і врегулювали питання» (вчителька музики, грудень 2022). Третій приклад стосується зловживань щодо розподілу гуманітарної допомоги: «Дійсно бувають проблеми з гуманітаркою, але влада на це реагує» (пенсіонер, листопад 2022), «Привозили бронежилета, які зникали на півдорозі, але відповідні установи працюють все добре» (волонтер, серпень 2022).Четвертий приклад несправедливість через корупцію у ЗСУ: «На закупівлях ворують страшно, але активісти постійно усе моніторять і дають по рукам» (менеджер, жовтень 2022). П'ятий приклад репрезентує згадуване багатьма позитивне явище посилення боротьби з корупціонерами (названо численні висвітлені медіа антикорупційні заходи) і олігархами (схвалення антиолігархічного закону і створення реєстру олігархів).
Інтерв'юйовані, які висловили думку про посилення за пів року війни солідарності між людьми різних класів / верств, наводили такі приклади з власного досвіду чи свого оточення. Про приватних власників, насамперед середніх і малих підприємців згадували виключно у позитивному сенсі: більшість з них надавали фінансову підтримку своїм працівникам, зберігали робочі місця і вчасно виплачували зарплати, допомагали вивозити сім'ї підлеглих у західні області чи за кордон; донатили на ЗСУ і тероборону, закуповували дефіцитні у перші пів року речі військового призначення (каски, бронежилети, спорядження); безкоштовно надавали приміщення (офіси, готелі) для розміщення біженців; власники ресторанів готували і розвозили їжу; власники приватних аптек доставляли ліки.
Як приклад посилення солідарності в суспільстві наводили залученість у благодійницьку і волонтерську діяльність людей з різних соціальних груп від великих підприємців до некваліфікованих робітників, від зайнятих до пенсіонерів. Водночас зазначали, що це участь різними ресурсами, зокрема: підприємці фінансами і безкоштовними послугами (надання приміщень, транспорту, продуктів харчування), ІТ-фахівці професійними навичками у кібервійні. Різнопрофільність волонтерських практик відображена у словах: «Ми всі ніби вдало зібрали пазл, де кожен виявився на своєму місці» (науковець, жовтень 2022). Говорячи про типові приклади солідарності першого пів року війни, респонденти підкреслювали, що часто стихійні ініціативи перетворювались на громадські об'єднання, наприклад громади сусідів, які об'єднували людей різних професій і занять, соціального і матеріального статусу, для вирішення різних завдань: захисту членів громади, допомоги військовим і теробороні, плетіння камуфляжних сіток і кікімор, збирання і відправка речей на фронт. «На цих заходах я вперше за 20 років познайомився з сусідами» (ІТ-фахівець, вересень 2022), «Ми роками не могли створити ОСББ, а в перші місяці війни, після пережитого і різних спільних справ, гори могли звернути» (будівельник, жовтень 2022).
Як приклад соціальної рівності обговорювався гетерогенний соціальний склад військовослужбовців ЗСУ і добровольців тероборони. В їх лавах бачили представників різних класів і верств (підприємці та робітники, заможні та бідні), типу поселень (селяни і містяни), з усіх регіонів. Цей сюжет згадувався багатьма респондентами, що було реакцією на висвітлену медіа того часу (жовтень 2022 р.) інформацію про соціальний розлом, який спричинила нерівномірна мобілізація у РФ (більшість мобілізованих були з депресивних регіонів, а не центру країни; з селищ, а не великих міст; з етнічних меншин, а не титульної нації). Висловлюючи довіру до ЗСУ і солідарність з військовими, респонденти схвально ставились до великих виплат і різноманітних пільг (щодо житла, медичного обслуговування, вступу до вишів) для них і їхніх сімей.
Отже, матеріали інтерв'ю окреслюють 1) низку нових, специфічних для воєнного часу проявів нерівності та напруженості в суспільстві, 2) свідчення своєчасного й адекватного реагування громадськості і влади різних рівнів для їх подолання, а також 3) приклади солідарних практик. Загалом, два останні явища, які презентовані респондентами як позитивний досвід, можуть бути підставами для пояснення статистично зафіксованого у масовому опитуванні зниження гостроти сприйняття нерівності серед значної частки українців.
Другий методичний підхід (відповіді на відкрите запитання) надав можливість зібрати й типізувати приклади соціальної нерівності (несправедливості), які опитувані вважали найбільш очевидними впродовж першого року війни (табл. 1).
Загалом майже половина (47,5%) респондентів ухилилися від відповіді, тому їх умовно названо «пасивні». З них більше третини (36,3%) зазначили «Не знаю», «Не готовий відповісти», «Без коментарів»; ще 11,2% не змогли навести приклади: «Пережитого багато, проте не можу пригадати конкретно», «Стараюсь не запоминать». Розгорнуті відповіді «активних» респондентів (52,5%), стосувалися широкого кола проявів нерівності і були узагальнені у чотири типи (у таблиці їх розподіл наведено як до усіх опитаних, так і до тих, хто дав змістовну відповідь; у тексті нижче подано саме цей відсоток).
Таблиця 1
Розподіл відповідей на відкрите запитання «Наведіть, будь ласка, приклади соціальної нерівності (несправедливості), які були найбільш очевидними впродовж останнього року», лютий 2023 р., %
|
Категорія |
% за вибіркою загалом |
% до тих, хто відповів |
|
|
Кількість респондентів |
2002 |
1050 |
|
|
Пасивні респонденти, серед них: |
47,5 |
-- |
|
|
Немає відповіді |
36,3 |
-- |
|
|
Немає прикладів |
11,2 |
- |
|
|
Активні респонденти, серед них: |
52,5 |
100,0 |
|
|
Песимісти: «нерівність / несправедливість усюди» |
0,6 |
1,1 |
|
|
Оптимісти: «суспільство доволі справедливе» |
0,7 |
1,4 |
|
|
Традиційні прояви нерівності, серед них: |
23,0 |
43,9 |
|
|
Великий розрив у доходах між різними соціальними групами |
6,4 |
12,3 |
|
|
Пенсії: малий розмір і несправедливих механізм нарахування |
7,1 |
13,6 |
|
|
Зарплати: малий розмір і невідповідність статусів |
3,8 |
7,2 |
|
|
Корупція у різних проявах |
2,7 |
5,2 |
|
|
Проблеми в судовій, податковій, правоохоронній системах |
1,0 |
1,8 |
|
|
Нерівне ставлення в медичному і соціальному обслуговуванні |
1,2 |
2,3 |
|
|
Гендерна і вікова нерівність |
0,4 |
0,7 |
|
|
Нерівність у розподілі землі |
0,4 |
0,8 |
|
|
Прояви нерівності, пов'язані з війною, серед них: |
28,2 |
53,6 |
|
|
Нерівність у соціальному складі мобілізованих до лав ЗСУ |
4,6 |
8,8 |
|
|
Несправедливість щодо військових: відсутність ротації і відпусток, зменшення грошових виплат і скасування пільг |
2,8 |
5,3 |
|
|
Незаконний виїзд за кордон чоловіків призовного віку |
1,5 |
2,9 |
|
|
Класові відмінності у мобільній та іммобільній поведінці |
1,6 |
3,1 |
|
|
Нерівність у практиках благодійності та волонтерства |
1,7 |
3,2 |
|
|
Зловживання влади під час закупівель для ЗСУ |
5,9 |
11,3 |
|
|
Нерівність у розподілі гуманітарної допомоги |
3,0 |
5,6 |
|
|
Проблеми з працевлаштуванням |
0,9 |
1,6 |
|
|
Нерівність у ситуаціях вимкнення світла |
0,3 |
0,5 |
|
|
Проблеми переселенців |
1,8 |
3,4 |
|
|
Неприязнь між переселенцями і місцевим населенням |
0,7 |
1,3 |
|
|
Конфліктні стосунки між людьми через війну, бідність, політику і мову |
0,9 |
1,7 |
|
|
Нерівні можливості виїзду з окупованих територій |
0,1 |
0,3 |
|
|
Війна як генералізований чинник нерівності |
0,4 |
0,8 |
|
|
Різне: тематично поодинокі приклади |
2,0 |
3,9 |
Джерело: дані проекту «Соціальна нерівність: моніторинг часів війни» Інституту соціології НАН України.
Перші два типи, які умовно названо «песимісти» й «оптимісти», становлять невелику частку, проте вони презентують змістовно протилежні думки. «Песимісти» (1,1%) висловлюються про повсюдність і незмінність нерівності / несправедливості в Україні: «Несправедливість на кожному кроці для робітників», «В усьому і повсюди є нерівність», «Вона скрізь комусь все можна, комусь нічого», «Нерівність, мабуть, у крові, проїлась дуже глибоко», «Кругом брехня», «Ніхто не думає про народ, влада думає про себе, все для багатих», «Ущемлений і обмежений в усьому». Гасло «оптимістів» (1,4%) протилежне: «Не відчуваю несправедливості», «Навпаки, стало більш справедливо, пенсії вчасно видають, ще й підтримують», «У моєму колі спілкування прикладів нерівності чи несправедливості не було». Вони висловлюють думку, що війна згладжує нерівності: «Не можу сказати, думаю, війна нас згуртувала, ми вистоємо», «Люди стали дружніші», «Всі нерівності повя'занні з класовою несправедливістю, та війна загладжує все незадоволення», «За останній рік якось люди об'єднались, на гроші не дивляться», «Таких случаев не помню, нас пытались расколоть, а мы, наоборот, сплотились», «У нас всё было ровно, всё хорошо».
Проте основний корпус відповідей «активних» респондентів поділено на два типи ті, хто фіксує традиційні та гостроактуальні (пов'язані з війною) прояви нерівності. Серед них, своєю чергою, виокремлено підтипи, які фокусуються на конкретних проявах.
Загалом 44% зазначають традиційні в останні десятиліття для України прояви нерівності велику різницю в доходах між бідними і багатими; невеликі зарплати і пенсії, які продукують бідність; корупцію і проблеми у судовій, податковій і правоохоронній системі; нерівне ставлення в медичному і соціальному обслуговуванні, земельних відносинах; гендерну і вікову нерівність.
Так, значна частка (13,6%) респондентів зробила фокус на нерівностях щодо пенсії. Цим переймаються як самі пенсіонери, так і їхні родичі та соціальні працівники. Йдеться про малий розмір пенсії і недостатню її індексацію, а також пов'язану з цим бідність і неможливість підтримувати гідний рівень життя: «Маленькие пенсии и индексации, на них невозмозможно полноценно жить», «Не хватає пенсії, щоб ліки купити», «Як людина може прожити на пенсію 2500?», «Я займаюся сім'ями з інвалідністю, вони дуже бідні, у них низькі виплати, їх діти не можуть розвиватися, бо всюди треба платити». Тригером щодо пенсій є також нерівність між звичайними пенсіонерами і привілейованими, серед яких головно судді, депутати, чиновники (групи, які мають серед респондентів вкрай негативну репутацію), що призводить до розриву в рівні життя: «Большая разница в размере пенсии разных категорий и соответственно уровень жизни несправедливо отличается одни позволяют себе многое, а другие совсем ничего», «У мене, інваліда 2 групи, пенсія 2300 грн, а в судді, який брав хабарі, 150 тис.». Крім того, людей дратує недосконалий механізм нарахування пенсій: «Всё как было, так и есть: не устраивает маленькая пенсия и уравниловка между теми, кто имеет и не имеет стаж», «Родители работали 50 лет, а получают минимальную пенсию». Несправедливість у розмірі пенсії констатують і серед різних професійних груп: «Я працюю лікарем 52 роки, маю маленьку пенсію, а чоловік, який закінчив технікум і служив у відомчій охороні, отримує 19 тис.», «Пенсии очень разные: чем военный пенсионер лучше того, кто работал в колхозе?».
7,2% респондентів констатували факт малих зарплат і водночас високих цін на продукти і комунальні платежі, які провокують низький рівень життя: «Малі зарплати і неадекватні ціни», «Большая несправедливость, нищета заела, коммунальные услуги высокие; мерзнем, голодные сидим, никто не реагирует на эти цены». Водночас у них викликає роздратування наявність неофіційних зарплат, невідповідність освітньо-кваліфікаційного і економічного статусів: «Неофіційні зарплати поширені», «Моя зарплата не відповідає кваліфікації», «Оплата праці медпрацівників і вчителів занизька».
Значна частка (12,3%) респондентів зазначають велику різницю В доходах як головний прояв соціальної нерівності. Вони звертають увагу на значний розрив у зарплатах і пенсіях звичайних людей і можновладців (депутатів, чиновників, суддів, топ-менеджерів), а також на закритість механізму нарахування їхніх зарплат, зловживання і перебільшення ними службових повноважень: «Велика різниця доходів між нижчим та вищим класом», «Не дозволяють бачити зарплату депутатів, міських голів, що дає їм можливість піднімати собі заробітні плати», «Не подобається, коли депутати собі самі назначають зарплату і премії», «Олігархи уникають ревізії своїх статків». Респонденти наводять висвітлені медіа в останні місяці перед інтерв'ю приклади вражаючого контрасту доходів: «Миллионные премии у судей, руководителей энергосистемы и железной дороги», «У судей пенсия 150 тыс., хотя средняя пенсия значительно меньше; топменеджеры устанавливают себе огромные зарплаты», «Компенсація голові Нафтогазу Коболєву за звільнення 338 млн», «Керівники Нафтогазу отримують декілька мільйонів, а робочий клас копійки», «У Мотор Січ колосальна різниця зарплат директора і робітника», «Велика різниця між зарплатами і пенсіями керівників і простих робітників», «Працівник Укрпошти отримує 12 тис. зарплатні, а директор 300 тис., що несправедливо». Констатують також недооціненість оплати праці висококваліфікованих працівників і наводять порівняння з західними країнами: «Зарплати вчителів, медиків нижчі за зарплати посадовців міських рад», «У країні сильно недооцінюють працю вчителів, лікарів, робітників на заводі; у Німеччині немає різниці матимеш середній рівень життя», «Один 600 тис., а другой 2 тис. получает, не как в Европе всё для людей».
Опитаних дратують прояви демонстративного споживання: «Бідні не мають, що їсти, а багаті на яхтах катаються», «Одні в ресторанах щодня, а інші не можуть хліб купити», «Есть люди, которые пропахали всю жизнь, а никуда не ездили и ничего не имеют, а вышестоящие видели все и зажрались». Продукуючи уявні групи «ми вони», респонденти констатують між ними не лише різницю у рівні життя, а й нерівні права, конфліктні відносини, негативні емоційні реакції: «Ті, у кого є кошти, і хто при владі, не рахують за людей тих, хто має нижчий дохід або статус», «Верхівка простим людям не друг», «Зверхнє ставлення керівників до підлеглих», «Депутатам все дозволено, а простим людям ні», «Є вищий клас, які ставлять себе вище інших», «Несправедливість на дорогах: ті, хто їздять на крутих машинах, підрізають, не дотримуються правил, ставляться із зневагою до інших».
5,2% опитаних називають корупцію як причину таких традиційних проявів нерівності, як працевлаштування і розподіл посад через родинні зв'язки і хабарі, збагачення завдяки зловживанню владою, нерівність перед законом: «Высокооплачиваемую работу можно получить только имея хорошие знакомства», «Некомпетентное назначение на должности, часто через родственные связи», «Чиновники при зарплатні 100 тис. купували будинки за мільйони», «Коррупция закон не для всех», «Немає порядку, безнаказанність влади: хто при грошах, той і правий», «Корупція в прокуратурі, поліції, суді вічна», «Беру участь у закупівлі на Прозоро в державних закупівлях корупція, як була, так і є: тендери виграють завдяки зв'язкам», «Судді, поліція, голови громад продовжують брати хабарі».
Водночас 1,8% респондентів головні прояви нерівності пов'язують з судовою, податковою, правоохоронною системами. Ці прояви стосуються або ситуації в країні загалом, або особистого незадовільного досвіду у відповідних сферах: «Суд не засудив депутата і за корупцію не посадили», «Водії дорогих авто створюють порушення, але завдяки своєму статусу уникають відповідальності», «Корупція: суди відпускають мажорів за збиття людей», «Коли є зв'язки у поліції, порушники уникають покарання», «Суддя, чиновник, депутат здійснив ДТП сходить з рук, а просту людину притягують до відповідальності», «Конфлікти з податковою, немає змоги поскаржитися на її дії», «В суде простой человек ничего не может решить, особенно без денег», «Суд принял решение восстановить мою инвалидность, а МСЕК не выполнил», «Квартирный вопрос моей семьи несправедливый суд».
Фіксують також нерівне ставлення в медичному і соціальному обслуговуванні (2,3°%): «Було багато несправедливості, особливо, в медицині», «В лікарнях і державних установах неналежне і нерівне ставлення до різних людей», «Для лікування онкохвороби потрібно 85 тис. грн, апаратура є лише в приватному закладі», «Для людей з діабетом та гіпертонією припинили завозити препарати є тільки вітчизняні, а багаті, на відміну від бідних, можуть завезти з-за кордону», «Зменшення соціальних виплат», «Змінилася соцполітика забрали допомогу для дітей».
Мешканці села звертають увагу на проблему нерівного розподілу землі (0,8%): «Закон про землю несправедливий», «Чиновники і багатії ворують землі», «Дратує збирання податків з паїв», «Не дали кусок землі нам, а дали фермеру, який мав зв'язки», «Багаті забрали землю у бідних», «Мій пай в товаристві: мені дали 2850 грн за 4 га, це несправедливо; через те, що я не хочу продовжувати з ними договір, не віддають пай».
Непоодинокими (0,7%) є свідчення про наявність гендерної і вікової нерівності, насамперед у сфері зайнятості: «Гендерна нерівність в оплаті праці», «Несправедливе працевлаштування через вік і зовнішність», «Проблема пошуку роботи для людей, яким за 50», «Немає можливості для заробітку для людей 55+», «Люди похилого віку залишились без пошти, а користуватись інтернетом для комунальних платежів не вміють», «Немає законів, які захищають права ЛГБТ людей, не дають їм бути на рівні з іншими».
Водночас більше половини респондентів (56%) навели приклади різного типу гостроактуальних нерівностей, які безпосередньо пов'язані з війною.
Серед них одним з найпоширеніших (8,8%) і емоційно забарвленим є роздратування з приводу нерівності стосовно соціального складу мобілізованих до лав ЗСУ, де фіксуються насамперед поселенський і класовий виміри. Так, сільські мешканці нарікають, що призову підлягають частіше селяни, ніж містяни: «В більшості випадків забирають воювати хлопців з сіл», «Селяни всі на фронті, а в містах багато хто повиїзджали або сховались», «В селі забирають на війну, а в місті ні». У відповідях зафіксовано також класові прояви нерівності у складі ЗСУ, де головним є протиставлення «простий народ можновладці»: респонденти не бачать серед мобілізованих багатих і заможних, депутатів і чиновників: «Воюють прості хлопці», «В армию идут только работяги», «Мобілізація серед робітничого класу, а багатих не беруть», «Усі бідні воюють, а багаті їздять по курортам», «Допікає, що всі багаті сидять у кафе і п'янствують, прості пішли добровольцями», «Багаті відкупляються від армії, інвалідність купляють». Приводом роздратування для багатьох є ухиляння від служби нащадків можновладців («мажорів»): «Діти бізнесменів відпочивають на Ібіці, а робітників гинуть на фронті», «Діти багатіїв в Куршавелі тусуються, а діти робочих воюють на полі бою», «Діти влади не беруть участь у військових діях, як діти простого народу», «Мажори не воюють», «Діти заможніх людей, депутатів чомусь не захищають нашу Україну (особисто я прикладів не знаю), як інші хлопці і навіть дівчата», «Депутатів і їх рідних не беруть на передову, а простий народ забирають, навіть хворих». Висловлюються очікування щодо рівного внеску представників різних класів у захист країни: «Захищати Україну потрібно усім верствам неселення, і багатим синочкам також», «Прості люди воюють на фронті, а дуже багаті люди за кордоном відпочивають; повинні всі захищати країну». Водночас фіксують і внутрішньокласовий вимір такої нерівності: серед «простих людей» є як свідомі, так і несвідомі громадяни, які уникають мобілізації: «Був в окупації, був поранений мені принесли повістку, а здорові молоді хлопці поховались в погреб і не пійшли до військкомату», «По сусідству ховаються амбали, а зять з березня 22-го на передовій». Крім того, деякі респонденти висловлюють скарги на військкомати через несправедливу мобілізацію людей з проблемами здоров'я: «Забирають силою військовий лікар визнав здатним до військової служби інваліда 2 групи», «Забрали сина з захворюванням (туберкульоз)».
Значна частка (5,3%) респондентів проявами несправедливості вважають відсутність ротації і відпусток для військових, зменшення грошових виплат і скасування пільг, що особливо дратує порівняно з підвищенням зарплат представників влади. Вони висловлюють позитивне ставлення до військових, а сумлінну службу і ризик життям вважають головним мірилом заслужено високої плати і пільг для них: «Військових не відводять при небезпеці життю», «Отсутствие отпусков у военних», «ЗСУ урізали зарплати, хоча вони ризикують життям», «Военным понизили зарплату, а депутатам повысили, а кто из них рискует жизнью?», «Зараз зменшили зарплату нашим воєнним, а ті, що сидять у Верховній Раді, получають дуже великі гроші це несправедливо», «Депутати зменшили зарплати військовим, а самі жирують», «З бюджету прибрали пільги компенсації на житло ветеранам і інвалідам, одноразову виплату учасникам бойових дій», «Зарплату ЗСУ треба вищу і сім'ям їх допомагати», «На фронті не у всіх є повне забезпечення, а коли військові повертаються, то не можуть відчувати себе максимально комфортно». Водночас респонденти обговорюють прояви нерівності серед військових на різних ділянках фронту: «Неадекватні зарплати військовим, які далеко від передової», «Воїни ЗСУ на передовій і поліція, яка дома, отримують однакові гроші», «Оплата праці військових в тилу і на передовій».
2,9% опитаних гостроактуальним проявом нерівності вважають незаконний виїзд за кордон чоловіків призовного віку на короткий термін (відпустка) чи на постійній основі (для працевлаштування за кордоном, уникнення мобілізації). Антигероями при цьому визнають насамперед можновладців та їхніх нащадків. Дозвіл на виїзд пов'язують з корупцією (хабарі, підроблені документи) і недоброчесним волонтерством. «Багаті мають можливість виїхати з країни за хабар», «Бізнесмени-чоловіки виїхали за кордон попри заборону», «Підробка документів на виїзд за кордон як волонтери», «Богатые люди повыезжали из страны плюс фальшивые волонтеры», «Деякі депутати своїх дітей вивозили за кордон». Обговорюються також нерівні права людей різних соціальних верств і професій (депутати, моряки, артисти, футболісти): «Певні професії мають більше можливостей виїхати за кордон, наприклад артисти», «Моряки не могут выехать за границу, а футболисты свободно и там зарабатывают, много депутатов, например, Н. Тищенко, отдыхали за границей», «Чоловіки з грошима або ті, в кого є посади і зв'язки, їздять за кордон», «У людей з низьким соціальним статусом в рази менше можливості виїхати за кордон, ніж у людей з високим статусом».
Деякі (3,1%) звертають увагу на класові відмінності у мобільній та іммобільній поведінці під час війни, які відображено у вислові «Бідні всі вдома, а багаті втекли від війни»: «24 лютого власники автівок кидали Київ і людей», «Багаті виїжджали за кордон, а бідні залишалися в Україні», «Усі багаті повтікали за кордон і вивезли гроші з України, а воюють і допомагають армії прості люди». Зазначають, що наявність фінансових ресурсів значно полегшувала мобільну поведінку як за кордон, так і з окупованих територій: «Коли всі виїжджали, вищий клас мав більше можливостей, ніж нижчий», «З більшим доходом швидко уїхали на кордон чи із зони бойових дій», «Богатые могут выехать за границу, а бедные даже с детьми не всегда могут себе это позволить», «Люди, які мали більше доходів, під час міграції мали можливість на кращі умови». Класова нерівність стосується впливу війни на добробут загалом: «Більш заможні громадяни не відчули наслідків війни», «Страдают через войну больше люди рабочего класса, чем другие».
Суб'єктивний розкол «ми вони», насамперед «бідні багаті» фіксується і щодо благодійності, волонтерства, внеску у перемогу (3,2%). Респонденти, які вважають себе «народом», «пересічними українцями», протиставляють себе різного роду «можновладцям», висловлюють їм недовіру і презирство через недостатню допомогу і зловживання: «Армии сейчас больше помогают обычные люди, олигархи помогают, но могли бы больше», «Бідні віддають останні гроші на армію, а багаті крадуть все це», «Олігархи крали і крадуть, а бідні люди донатять останні копійки», «Багаті відкупляються від армії та не допомагають ЗСУ», «Прості люди віддають останню копійку, а багатії жирують», «Чиновник міністерства бере 400 тис. взятку, а діти продають пиріжки і донатять на армію», «Мільйонери втекли за кордон і не допомагають військовим і людям, які потребують», «Забезпечені люди менше були мобілізованими і добровольцями та більше мають помагати ЗСУ», «Пенсіонери донатять гроші ЗСУ, а багаті багатіють». Крім того, респонденти засуджують демонстративне споживання та показний спосіб життя представників вищих класів: «Витрати людьми грошей на розкіш, коли є потреби армії», «Дуже багато людей дають останні гроші, а є люди, які ходять по ресторанам», «Високопосадовці в умовах війни відпочивають за кордоном і купують коштовні речі напоказ», «Іде війна, але дорогих машин купляють багато, могли б придбати дешевші й донатити на ЗСУ», «Політики виїжджають на відпочинок, а прості люди працюють на перемогу і укріплення держави», «Усі волонтерять, останнє віддають, а чиновники понабивали кишені та поїхали в Дубаї», «Депутат купив нерухомість за великі кошти».
Несправедливим вважають нерівномірний розподіл гуманітарної допомоги і зловживання влади під час її поділу (5,6%). Одні констатують факти несправедливого (вважаючи такою соціальну рівність) розподілення допомоги: «Нерівномірність міжнародної допомоги одним була, а іншим ні», «Гуманітарку отримують ті, кому вона не призначена, наприклад, переселенці з регіонів, де не було бойових дій», «Гумдопомога розподіляється несправедливо: її дають навіть тим, у кого є можливість забезпечити себе», «Гуманітарка має бути для пенсіонерів і малозабезпечених, а для заможних не потрібна», «Роздавали гуманітарку, як фінансову, так і набори тим, кому вона не потрібна», «Реально нуждавшиеся получали минимально, а те, кто не особо нуждались, получали намного больше». Проте у зловживаннях звинувачують не лише владу, а й отримувачів гуманітарної допомоги: «Коли стояли в черзі за безкоштовною їжею, то перші брали повні сумки, а інші, які стояли далі, отримали дуже мало», «Люди стали жестче, получают помощь из жадности».
Інші головну проблему бачать у зловживанні посадовців центральної і місцевої влади під час розподілу гуманітарної допомоги, називаючи це «розкрадання / присвоєння / продаж / дерибан»: «Одни помогают ЗСУ и пострадавшим в войне, а другие это разворовывают», «Безкоштовну допомогу не роздають людям, а продають на ринку», «Деякі нечесні люди крали гуманітарку, яка була призначена для людей, які у важкій ситуації або втратили все», «Дуже спекулювали і наживались на бронежилетах, генераторах, павербанках», «У Дніпропетровській, Запорізькій, Чернігівській областях політики розкрадали гуманітарну допомогу, а біженці кінці з кінцями ледь зводили», «Кращу половину гуманітарки розікрали, а гіршу віддали людям», «Наш будинок розбомбили і ніякої допомоги від держави ми не отримали, а в списках бачили, що ми допомогу отримали». Проте, констатуючи зловживання, деякі респонденти звертають увагу на вчасну реакцію на це правоохоронців і громадськості.
Велика частка (11,3%) респондентів зазначали зловживання влади на закупівлях для ЗСУ: «”Хімія” з закупівлями для військових: люди гинуть, а вони наживаються на цьому», «Бідні бідніють, а ті, хто при владі, багатіють за рахунок війни», «Відмивання грошей у закупівлі продтоварів для ЗСУ», «Власть імущіє катаються на тачках, які були предназначені на фронт і купляють дома», «Наш губернатор і військова адміністрація під час війни набивають собі кармани», «Гетьманський показовий випадок», «Депутати нечесно поводять себе у держзакупівлях і тендерах», «Вражають корупційні закупівлі Резніковим продуктів для військових», «Закупівля неправильних бронежилетів і касок», «Зловживання при закупівлях, хто сидить біля кормушки, все собі забирає», «Матрас грошей у чиновника», «Наші мери все крадуть, з ними воюєшвоюєш, а відповідальності не несуть, в них все схвачено». До речі, зловживання закидають і волонтерам: «Волонтери привласнюють собі кошти, наживаются на людях», «Платили волонтерам, чтобы привозили алкоголь и сигареты, вместо необходимых людям товаров», «Шахраї, що вдають з себе волонтерів».
Зазначають прояви нерівності стосовно переселенців, причому двох протилежних типів. З одного боку, проблеми переселенців (3,4%) недостатня їх матеріальна підтримка з боку держави і громадян, складність працевлаштування, інколи неуважне ставлення у службі соцзабезпечення і зверхність місцевих мешканців: «Замала підтримка від держави біженцям і постраждалим від війні, допомога переважно від звичайних людей», «Переселенцям допомагають бідні люди, а не урядовці», «ВПО получают очень мало денег, а депутаты имеют очень высокую зарплату», «У службі соцзабезпечення неповажне ставлення до переселенців», «Мы не получали помощи от государства, месяцами сидим без света, но требуют оплату; нет работы», «Відсутність працевлаштування для ВПО». Складною була і залишається проблема з житлом, зокрема завищені ціни на його орендуі з відшкодуванням за порушене житло: «Збільшення орендної плати за квартиру в перші дні війни», «Неправомірна ціна на оренду для переселенців на Західній Україні», «Дискримінація переселенців через завищені ціни на житло», «Замала фінансова допомога у Запоріжжі людям, які втратили житло», «Держава не відшкодовує кошти сім'ям, які прихистили переселенців». Звертають увагу також на нерівність різних за статусом груп переселенців: «Несправедливое распределение соцпомощи между ВПО разных социальных слоев», «Переїзд біженців: коли їдуть багаті і бідні, видно одразу», «Виїзд з окупованих територій заможним людям давався простіше, ніж іншим».
...Подобные документы
Компоненти соціальної структури. Поняття "соціальної групи", "соціальної спільності". Соціальна стратифікація у перехідному суспільстві та підходи щодо її аналізу. Подолання культурного бар’єра і бар’єра спілкування у процесі соціальної мобільності.
реферат [36,7 K], добавлен 21.08.2009Розгляд сутності, мети, завдань, державного регулювання, оптимальних умов і принципів реалізації соціальної політики як комплексу дій, спрямованих на зменшення бідності та нерівності у суспільстві. Її зв'язок з іншими науковими та виробничими напрямками.
реферат [737,1 K], добавлен 26.10.2010Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики. Теорія соціальної стратифікації та її критерії. Процеси трансформації структури населення та дослідження соціально-стратифікаційного виміру українського суспільства.
дипломная работа [140,2 K], добавлен 23.09.2012Види безробіття: циклічне, сезонне, панельне, структурне. Аналіз закону Оукена. Безробіття як стимулятор активності працюючого населення. Причини зростання соціальної нерівності. Методи визначення бідності: абсолютні, структурні, відносні, суб'єктивні.
курсовая работа [846,2 K], добавлен 15.03.2012Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Напрямки соціальної роботи. Світовий досвід соціальної роботи.
реферат [19,0 K], добавлен 18.08.2008Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві, її основні напрямки. Сучасний стан та розвиток соціальної роботи в сільський місцевості. Соціальна робота на селі. Робота Житомирського обласного центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 17.02.2011Сутність соціальної політики, основні напрямки її здійснення. Характеристика системи соціального захисту та соціального страхування. Особливості функціонування соціальної політики в Україні та інших державах. Людина як суб'єкт соціальної політики держави.
учебное пособие [488,3 K], добавлен 03.05.2010Поширення християнства на Русі. Початок найтивалішого в історії періоду церковної благодійності. Державна система захисту нужденних. Соціальне забезпечення після Великої Вітчизняної війни. Реформування соціальної політики України в сучасних умовах.
реферат [30,1 K], добавлен 12.08.2010Суть і зміст соціальної роботи з сім'єю, основні завдання такої роботи на сучасному етапі. Загальний огляд технології соціальної роботи з сім'єю високого соціального ризику в умовах дитячої поліклініки. Аналіз технології попередження проблем у сім'ї.
курсовая работа [56,5 K], добавлен 05.01.2011Інститут сім'ї в контексті соціології. Механізми соціальної захищеності сімей в суспільстві, що трансформується. Специфіка соціальної роботи з сім’єю. Роль центру соціальної служби у підтримці сімей. Особливості соціальної роботи з сім’єю закордоном.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 09.09.2014Сутність соціальної роботи в системі громадського руху. Законодавчо-нормативна база соціальної роботи громадських організацій в Україні. "Червоний Хрест" - складова соціальної роботи в системі громадських рухів. Основні напрямки і форми соціальної роботи.
дипломная работа [194,1 K], добавлен 19.11.2012Демографічний процес як соціальне явище, головні методи його дослідження. Характеристика соціальних реформ в Україні. Аналіз динаміки та структури чисельності населення в країні. Регресійний аналіз народжуваності та соціальної допомоги сім’ям з дітьми.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 22.04.2013Соціологічне уявлення про структуру та поняття "соціальної структури". Дослідження, прогнозування та оптимізація соціальних процесів. Основні елементи макроструктури суспільства, соціально-територіальна структура. Соціальна мобільність та маргінальність.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 05.10.2009Класифікація та основні компоненти соціальної взаємодії. Основні принципи теорії соціального обміну (за Дж. Хомансом). Моделі мотивації поведінки індивіда за Т. Парсонсом. Витоки нерівності у соціальних відносинах. Види соціальних рухів та процесів.
презентация [162,2 K], добавлен 03.08.2012Теоретичні основи і принципи соціальної антропології. Взаємозв’язок культурної (соціальної) антропології. Зміст, межі та особливісті концептуалізації предметної галузі соціальної антропології. Несвідомі структури та елементи культури (субкультури).
реферат [37,6 K], добавлен 18.04.2015Соціальна політика у сфері охорони здоров’я як забезпечення доступності та медико-санітарної допомоги, її головні цілі. Практичні аспекти соціальної політики у сфері охорони здоров’я у програмі "Відкриті долоні", "Орандж кард" та "Пілотний проект".
дипломная работа [86,3 K], добавлен 21.10.2014Дослідження суспільства як конкретного типа соціальної системи і певної форми соціальних стосунків. Теорія соціальної стратифікації і аналіз відмінних рис сучасного суспільства. Соціальна взаємодія і соціальна структура суспільства: види і елементи.
творческая работа [913,9 K], добавлен 26.07.2011Важливі педагогічні аспекти соціальної роботи. Соціальна робота в контексті історичного розвитку. Вивчення історії суспільства, традицій, конкретних надбань соціальної роботи, використання досвіду минулих поколінь. Соціальна політика і соціальна робота.
реферат [14,3 K], добавлен 18.08.2008Соціальна інженерія як сфера науково-практичної діяльності. Вивчення особливостей її становлення, статусу та проблемного поля. Стабілізація соціального стану шляхом розробки методів та засобів протидії деструктивним процесам або адаптації до певних змін.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 23.07.2014Визрівання в надрах постіндустріального суспільства основ постекономічного ладу як найбільш глибока соціальна зміна останніх сторіч людської історії. Бідність і соціальна нерівність. Передумови виникнення існуючих в сучасній Україні суспільних прошарків.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 14.05.2014
