Соціальна нерівність в оцінках українців до і під час війни

З іншого боку, помітними є конфлікти між переселенцями і місцевим населенням та негативне ставлення до ВПО (1,3%): «Не цінять переселенці допомогу», «ВПО злоупотребляли предоставленными благами», «До переселенців вища увага, ніж до місцевих жителів», «Біженці тікають у безпечні місця, п'ють і сидять», «Серед деяких багатих ВПО зверхнє ставлення до місцевих», «Звільнення робітників на користь ВПО через політику держави», «Наші хлопці йдуть воювати, а чоловіки-переселенці з Донбасу ховаються в інших областях», «У біженців зі Сходу дохід більший, ніж у західного населення», «У Львові чітко видно, хто приїхав з Києва, а хто з інших міст (поводять себе некультурно)», «Чувствую неприязнь к ВПО». Переселенців звинувачують у здорожчанні оренди квартир: «Оренда різко подорожчала під час війни у Дніпрі та на заході України», «ВПО знімають житло за більшою ціною, ніж місцеві».

Голоси деяких респондентів (0,3%) спрямовані на проблеми виїзду з окупованих територій: «Кинули в окупації», «Неможливість виїхати з окупованих міст», «Люди в окупації у кого були гроші, мали більше можливостей виїхати», «Люди виїхали на Західну Україну і отримують допомогу як ВПО, а, наприклад, бабуся, яка не змогла вихати, не отримує».

Помітна частка опитаних (1,7%) звертають увагу на конфліктні Відносини між людьми через війну, бідність, політику і мову: «Через війну всі ходять злі», «Агрессия людей у каждого разные мнения, особенно когда дело касается политики и языка», «Все упирается в деньги от этого и несправедливость, и злоба», «Ганьба, злість, драки, несправедливість, погрози з боку деяких людей», «Звинувачення у війні переселенців у школі дитини». Згадують і про погіршення ставлення до російськомовних та проросійських людей: «Відношення до українців, які розмовляють російською, стало гірше», «В магазинах бывает неравенство: одних обслуживают, других нет», «Я по-русски обращаюсь ко мне повернулись спиной и сказали, что по-русски не разговаривают», «Конфлікти бувають на основі мовного питання», «Поприїжджали із Сходу і розмовляють російською, знаючи, що на Заході таке не подобається», «Розділення людей за мовою не слід ущимлять російськомовних», «У нашому селі є люди, які підтримують Путіна», «З Бахмуту приїхав ВПО і каже, що він за РФ».

Звертають увагу і на проблеми з працевлаштуванням (1,6%): «Багато людей залишились без роботи і домівок», «Відрахування з роботи без компенсацій під час воєнного стану», «Коли були виплати одним, а другим ні; але ж без роботи на Заході також багато людей», «Під час війни держава має підтримувати переселенців, робота перш за все потрібна», «Роботи немає чоловікам, а виїзжати не можна: якби дали заробити грошей, і на ЗСУ більше б переказували», «Роботодавець виїхав за кордон, а робітники не можуть заробляти на життя», «Замало підтримки бізнесу».

Різні прояви нерівності, зокрема поселенські та класові, фіксують і під час вимкнення світла (0,5%): «Світло в селі відключали більше, ніж у містах», «В будинках, де жили чиновники, світло не виключалось», «В Конче Заспі не вимикали світло, коли вимикали по всій Україні», «У наших селах відключають світло постійно, а в Конча-Заспі весь час є електрика», «У деяких світло відключали по графіку, а в інших не було по 12 годин».

Поодинокі відповіді з різноманітної тематики зведено у рубрику «Різне» (3,9%): «Не надали соціальну допомогу», «Несвоєчасна виплата субсидії», «Не реагують комунальні служби на звернення», «Бідні діти не мають доступу до безплатного харчування», «Заборгованість аліментів півроку, а виконавча служба не робить свою роботу», «Місцева влада не дуже за нас опікується», «Мер моего города в Донецкой области спонсировал сепаратизм 8 лет назад, а сейчас он политик», «Знижені стипендії, менше льготних місць», «Почали зачіпати церкву», «Не надали дрова безкоштовно, як обіцяли», «Был прилет, соседке выделили и шифер, и материалы, а мне нет».

Помітна частка респондентів (0,8%) на запитання про нерівність відгукнулися прямим посиланням на війну як генералізовану проблему: «Війна», «Почалась війна», «Не знаю, війна є війна», «Вся країна страждає від війни», «Змушені були сидіти в підвалі і не мали доступ до необхідного», «Я в останній рік над цим не задумувся війна».

Висновки

Отже, емпірично доведеним наслідком першого року повномасштабної війни є оптимістичний тренд пом'якшення сприйняття українцями соціальної нерівності. Це фіксується вперше за 30 пострадянських років: відповідна ситуація почала загострюватися з початку 1990-х, сягнула піку в 2000-х і залишалася сталою й гострою до передвоєнного 2022 р. (без виразних флуктуацій погіршення або покращення ані через Євромайдан і початок війни у 2014-му, ані під час пандемії COVID-19). Цей висновок базується на чотирьох емпірично верифікованих аргументах. 1. Упродовж року війни значно (на третину) зменшилася частка українців, які оцінюють ступінь нерівності доходів як надто високий. 2. Слабшає емоційна реакція людей (відчуття роздратування) на нерівність доходів у країні. 3. Суттєво (у півтора раза) поліпшилися уявлення громадян про стан справедливості в суспільстві. 4. В оцінках більш як половини (54%) українців відносини між людьми різного соціального класу характеризувало посилення за рік війни проявів солідарності і вп'ятеро менше (10%) мали думку про посилення проявів конфлікту.

Цей висновок доповнює корпус емпірично доведених результатів багатьох українських дослідників, які зафіксували тренд до збільшення соціальної солідарності і згуртованості у воєнний період. Це явище визнають суттєвим соціальним ресурсом успішного супротиву агресії та потенційною умовою для становлення у повоєнному майбутньому «доброго» суспільства. Дані досліджень свідчать, що в українському суспільстві є запит на соціальну рівність і справедливість, на нову якість соціальних відносин. До того ж це не «запит без реальної надії» (як у довоєнні роки), а «запит з обережним оптимізмом на реалізацію» (з очікуванням, що конкретні колективні чи індивідуальні дії щодо певного прояву нерівності / несправедливості можуть призвести до його подолання або ж послаблення).

Тренд пом'якшення сприйняття нерівності (подолання відчуження громадян від держави, інститутів і організацій) має потенціал до стійкості, за умови посилення нової якості суспільних відносин (заснованих на довірі, конструктивному діалозі та ефективних діях). Фоном, який сприяє позитивним процесам у сприйнятті нерівності, є збільшення, за даними різних соціологічних інституцій, рівня довіри до політичних і економічних інститутів (президента, уряду, органів місцевої влади Доведено, що на довіру до місцевої влади позитивно вплинула реформа децентралізації [Arends, Brik, Herrmann, Roesel, 2023]., ЗСУ, правоохоронних органів).

Свідчення респондентів щодо соціальної нерівності, отримані у межах якісної методології (дані інтерв'ю і відкритого запитання в опитуванні), пронизані опозицією «ми вони». Уявні групи, які їх репрезентують, утворюють такі сталі дихотомії: «бідні багаті», «прості люди можновладці (роботодавці, депутати, чиновники, судді)», «підлеглі керівники», «загал населення біженці / переселенці». Вони пронизують як традиційні прояви нерівності, так і гостроактуальні, пов'язані з війною (їх серед свідчень навпіл).

Традиційно найпоширенішим і найдратівливішим проявом нерівності є соціально-економічний («бідні багаті», «прості люди можновладці»). Зазвичай українці активно ідентифікують себе з середнім класом (2019-го більше половини населення), проте не в описах проявів нерівності, які демонструють напруженість зазначених конфліктних груп. Якщо у довоєнні часи проявами нерівності вважали вкрай великий розрив у доходах і рівні життя, нерівні шанси у медичній, освітній і дозвіллєвій сферах, дефіцитарному чи показному способі життя, то під час війни «бідні» висловлюють до «багатих» такі актуалізовані війною претензії: незаконний (через хабар, зв'язки, перевищення владних повноважень) виїзд чоловіків призовного віку за кордон та ухиляння від мобілізації; недостатня допомога армії та постраждалим від війни громадянам; кращі можливості під час евакуації, перебування за кордоном, блекаутів.

Проте малий розмір і нерівність доходів були й залишаються головними тригерами у сприйнятті соціальної нерівності (третина усіх відповідей на відкрите запитання). Водночас з попередніх досліджень [Симончук, 2020б, с. 136-144] відомо, що стосовно соціально-економічного порядку українці не є утопістами та егалітаристами: вони визнають необхідність диференціації доходів. Проте наявний в останнє довоєнне десятиліття ступінь нерівності в доходах і рівні життя оцінювали як неприйнятний. За даними 2019 р. доведено, що максимально допустимою в заробітній платі вважається різниця в 8 разів Докладніше: «Українці вважають справедливим, якщо заробіток голови правління перевищуватиме заробіток лікаря у 3-5 разів, а продавця й неква- ліфікованого робітника - у 7-8 разів. Міністр, на думку респондентів, може заробляти у 2,5 раза більше за лікаря, у 3-4 рази - за продавця й некваліфі- кованого робітника. Крім того, професію лікаря належить винагороджува-ти вище за працю робітників у 1,5-2 рази» [Симончук, 2020, с. 143]..

Метою подальшого моніторингу залучених показників у межах проєкту «Соціальна нерівність: моніторинг в умовах війни», який планується кожні півроку, є емпіричне з'ясування того, чи стане виявлений за даними лютого 2023 р. тренд послаблення сприйняття нерівності довгостроковим і сталим чи він матиме тимчасовий характер (флуктуації показників і їх повернення до довоєнного стану). Слід також вивчити, за яких об'єктивних і суб'єктивних умов цей тренд буде сталим або хвилеподібним. Крім того, як обов'язковий елемент дизайну дослідження передбачено звернення до якісної методології, з метою періодично картографувати актуальні в нових умовах прояви як нерівності та напруженості, так і солідарності та згуртованості.

Джерела

Коваліско, Н., & Макеєв, С. (2020). Мінливі проекції нерівності: глобальна, локальна, економічна, соціологічна. В Оксамитна, С., & Симончук, О. (Ред.), Динаміка сприйняття соціальної нерівності в Україні: за даними Міжнародної програми соціальних досліджень 2009 і 2019 років (сс. 27-82). Київ: Інститут соціології НАН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Макеев, С. (1989). Социальные перемещения в крупном городе. Киев: Наукова думка.

Макеєв, С. (2021). Режими нерівності та пандемія COVID-19. Пандемія COVID-19 в Україні: соціальні наслідки (сс. 144-168). Київ: Інтерсервіс.

Макеєв, С., & Симончук, О. (2019). (Не)рівність і (не)справедливість в уявленнях населення України. В В. Ворона & М. Шульга (Ред.), Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (сс. 45-56). Київ: Інститут соціології НАН України.

Малиш, Л. (2019). Принципи та правила вимірювання структурних нерівностей у соціології. Київ: Національний університет «КиєвоМогилянська академія».

Малиш, Л. (2020). Нестійкі комплексні нерівності: методологія вимірювання та результати дослідження. В Оксамитна, С., & Симончук, О. (Ред.), Динаміка сприйняття соціальної нерівності в Україні (сс. 191-222). Київ: Інститут соціології НАН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Оксамитна, С. (2011). Міжгенераційна класова і освітня мобільність. Київ: НаУКМА, Аграр Медіа Груп.

Симончук, О. (2018). Соціальні класи в сучасних суспільствах: евристичний потенціал класового аналізу. Київ: Інститут соціології НАН України.

Симончук, О. (2020а). Динаміка уявлень українців про соціальну структуру та своє місце в ній. В Оксамитна, С., & Симончук, О. (Ред.), Динаміка сприйняття соціальної нерівності в Україні (сс. 83-125). Київ: Інститут соціології НАН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Симончук, О. (2020б). Класовий вимір сприйняття соціальної нерівності: варіації у часі. В Оксамитна, С., & Симончук, О. (Ред.), Динаміка сприйняття соціальної нерівності в Україні (сс. 127-149). Київ: Інститут соціології НАН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Симончук, О. (2021). Соціально-класова структура України часів незалежності: підсумки тридцяти років трансформацій (1991-2021). У В. Ворона & М. Шульга (Ред.), Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. 30 років незалежності. Вип. 8 (22) (сс. 239-258). Київ: Інститут соціології НАН України.

Симончук, О. (2022). Зміни у класовій і статусній самоідентифікації. У Є. Головаха & С. Макеєв (Ред.), Українське суспільство в умовах війни: 2022 рік (сс. 250-260). Київ: Інститут соціології НАН України.

Barbalet, J. M. (2004). Emotion, social theory, and social structure: a macrosociological approach. Cambridge: Cambridge University Press.

Gonthier, F. (2017). Baby boomers driving alone? The dynamics of dissatisfaction with income differences (1987-2009). In J. Edlund, I. Bechert & M. Quandt (Eds.), Social inequality in the eyes of the public (рр. ЮЗ118). Koln: GESIS.

Turner, J. H. (2017). Revolt from the middle. Emotional stratification and change in Post-industrial societies. London, New York: Routlege, Tailor & Francis.

Arends, H., Brik, T., Herrmann, B., Roesel, F. (2023). Decentralization and trust in government: Quasi-experimental evidence from Ukraine. Journal of Comparative Economics. https://doi.org/10.1016/]. jce.2023.08.002

Размещено на Allbest.ru