Теоретико-методичні основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

УДК 796.011.3:378

Спеціальність 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з фізичного виховання і спорту

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Пилипей Леонід Петрович

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Круцевич Тетяна Юріївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання;

доктор біологічних наук, професор Лизогуб Володимир Сергійович, Черкаський національний університет, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання та спортивних ігор, директор НДІ фізіології ім. Михайла Босого;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Іващенко Сергій Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри гігієни та екології

Захист дисертації відбудеться “29” червня 2011 р. о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.02 Національного університету фізичного виховання і спорту України за адресою: 03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України за адресою: 03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1.

Автореферат розісланий “25” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Коробейников



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Однією з головних складових підготовки студентів у ВНЗ є професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) до майбутньої трудової діяльності, яка сприяє формуванню необхідних фізичних і психічних якостей, рухових навиків стосовно профілю майбутньої професії.

ППФП студентів з 1963 року включена окремим розділом у Державну програму фізичного виховання і є обов'язковим видом фізичної підготовки студентів.

Фізична і розумова працездатність студента мають спільну фізіологічну основу систем забезпечення, які пов'язані між собою (Н.А. Бернштейн, 1947; С.М. Іващенко, 2008; В.І. Лизогуб, 2010). Тому низький рівень психофізіологічної підготовки може негативно впливати на ефективність засвоєння навчальних програм із спеціальності, а в подальшому - на можливість бути працездатним спеціалістом.

Загальна фізична підготовка забезпечує готовність до трудової діяльності взагалі. ППФП спрямована на підготовку до конкретної трудової діяльності.

Аналогічний підхід використовується при підготовці кваліфікованих спортсменів. Теорія і практика Олімпійського спорту підкреслює, що гарантією успіхів є сувора відповідність системи тренувань спортсменів високого класу специфічним умовам обраного для спеціалізації виду спорту. Навіть на ранніх стадіях багаторічного вдосконалення необхідні суворе погодження засобів і методів тренувань, співвідношення роботи різної спрямованості при дотриманні запланованої вузької спеціалізації (М.М. Булатова, 1996; В.М. Платонов, 2008). Тільки спеціалізована підготовка є запорукою успіхів як у спорті, так і у виробничій діяльності.

Сучасна система підготовки фахівців у вищих навчальних закладах характеризується інтенсифікацією процесу навчання, психічною насиченістю, недостатнім обсягом рухової активності, і як наслідок, недостатнім рівнем фізичної підготовленості, стану здоров'я, професійної трудової діяльності спеціалістів необхідного профілю (В.І. Носков, 2002; С.В. Остроушко, 1999; Б.М. Шиян, 2006).

Реальна система фізичного виховання студентів, що склалася в державі, малоефективна (А.В. Домашенко, 2003; Р.Т. Раєвський, 2003; С.М. Яцюк, 2007). Вона не забезпечує психофізіологічну і професійну готовність випускників до виробничої діяльності, подальшого життя та потребує удосконалення. Слід зазначити, що більше 50 % студентів мають низький рівень кондиційної фізичної підготовленості (С.С. Прапор, 2000), а більше половини випускників вищих навчальних закладів фізично неспроможні якісно працювати на виробництві (С.В. Халайджі, 2006).

Зміст ППФП студентів, форми і методи фізичної культури та спорту для підвищення її ефективності з врахуванням вибраної спеціальності базуються на дослідженнях як зарубіжних так і вітчизняних вчених В.В. Беліновича, (1967), В.І. Ільїніча, (1999), Р.Т. Раєвського (2003).

Починаючи з 70-х років XX ст., кількість досліджень за даним напрямом невпинно зростає (Є.А. Бондар, 1984; Т.А. Булавкіна, 1997; В.Н. Варванин, 1970; Н.Г. Верушкин, 1995; Г.В. Власов, 2010; В.Л. Волков, 2004; О.І. Подлесний, 2008; Т.В. Фендель, 2010).

Проблема професійної підготовки у ВНЗ досліджувалася при розробці професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ фізичної культури і спорту (О.Ю. Гаврикова, 2004; Р.П. Карпюк, 2005; М.А. Краснова 2002; С.Ю. Ніколаєв, 2004; Г.А. Ямалетдинова,2009); за технічними спеціальностями (Р.Т. Раєвський, 2003; Р.М. Носова, 1987; С.А. Савчук, 2002); у навчальних закладах гуманітарного профілю (І.В. Манжалей, 1999; В.В. Романенко, 2003); в аграрних навчальних закладах (Д.М. Селиверстова, 1988; Л.В. Хрипко, 2003); курсантів у військових інститутах (О.М. Боярчук, 2010; І.П. Закорко, 2001; В.П. Леонтьєв, 2000; В.В. Стулов, 2005; А.Г. Шалепа, 2002; О.О. Шевченко, 2010); студентів економічних спеціальностей (В.І. Блинов, 1967; Н.Н. Завидівська, 2002; С.В. Остроушко, 1999) з урахуванням їх морфофункціональних особливостей (Н.І. Фалькова, 2002), автотранспортних спеціальностей (М.В. Богданов, 2010; Н.В. Чухланцев, 2010).

Дослідження показують, що розроблено окремі аспекти теоретичних, методичних, організаційних основ. Автори, які досліджували проблему, розробляли проблему ППФП за окремими спеціальностями.

На даному етапі функціонування вищої освіти визначено точку відліку при створенні національних стандартів вищої освіти третього покоління. Нині у вищих навчальних закладах України здійснюється підготовка фахівців із 48 галузей знань за більше ніж 140 напрямками і спеціальностями.

Тому існуючі підходи до реалізації ППФП викликає сумніви щодо задоволення потреб на практиці.

Не використовуються інноваційні технології, тобто відсутня система біологічних, медичних, технічних, педагогічних та інших способів і засобів зміни стану рухової функції і якостей організму в процесі занять фізичними вправами, основана на знаннях про методи і прийоми здійснення корекційно-профілактичних, кінезіотерапевтичних виховально-освітніх і рекреаційних засобів (А.М. Лапутін, В.О. Кашуба, 2003).

Необхідна класифікація спеціальностей для обґрунтування і систематизації напрямів підготовки і спеціалізації згідно з вимогами до теоретико-методичного обґрунтування системи ППФП студентів ВНЗ. Така класифікація напрямків підготовки спеціалістів у вузах, їх систематизація повинні забезпечувати валідну діагностику професійних інтересів, нахилів, здібностей. При цьому виникає проблема відсутності критеріїв, які дозволяють об'єднати професії в групи, що дало б можливість створити і обґрунтувати універсальну систему ППФП студентів, створити актуальний перелік професій у вузах. Цей перелік повинен мати науково обґрунтовану систематизацію і бути невеликим. Вивчення літературних джерел, існуюча практика показали відсутність подібної систематизації у вищих навчальних закладах і відповідно ефективної теоретико-методичної обґрунтованої системи ППФП студентів всіх спеціальностей.

Вищезазначене обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, яка пов'язана з необхідністю теоретичного, методичного обґрунтування концептуальних основ професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ під час навчального процесу і виробничої діяльності, це також обумовлює вибір теми дослідження, його основні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науково-дослідна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт наукового центру Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” на 1997-2005 рр. і Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту в межах теми “Теоретико-методичні основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів” (3.1.8.3 п., № державної реєстрації 0106U010785, індекс УДК 796.011.3:378.1).

Роль автора полягає у науково-методичному обґрунтуванні підходів до побудови системи ППФП студентів ВНЗ, розробці сучасної інноваційної концепції ППФП студентів.

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці і експериментальній перевірці концепції проектування та змісту ППФП студентів вищих навчальних закладів України залежно від їх професійного спрямування для підвищення ефективності процесу фізичної підготовки спеціалістів відповідно до сучасних вимог виробництва.

Завдання роботи: фізичний спеціаліст студент навчальний

Дослідити проблему організації ППФП студентів ВНЗ за літературними джерелами;

Визначити ефективність функціонування системи ППФП при вирішенні проблем підготовки фахівців;

Визначити передумови та перспективи формування системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів за різними групами спеціальностей;

Систематизувати професійні вимоги до підготовки спеціалістів різних спеціальностей і розробити алгоритм програмування змісту професійно-прикладної підготовки студентів ВНЗ;

Розробити моделі, технологію розвитку фізичних якостей, які специфічні для різних груп спеціальностей;

Розробити концепцію проектування та змісту ППФП студентів ВНЗ;

Експериментально перевірити ефективність розробленого алгоритму проектування професійно-прикладної фізичної підготовки на прикладі студентів економічних спеціальностей.

Об'єкт дослідження - процес професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ.

Предмет дослідження - зміст теоретичного і методичного забезпечення професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ.

Методологія дослідження. У процесі дослідження використані: положення теорії функціональних систем, заснованої П.К. Анохіном; теорія взаємодії в ієрархічних системах М.О. Бернштейна; основні положення спортивного тренування М.М. Булатової, Л.П. Матвєєва, В.М. Платонова; теорія самоорганізації, синергетики Г. Хакена, І. Пригожина; теорія і методика фізичного виховання Т.Ю. Круцевич, Л.П. Матвєєва; принципи гуманізації в історичних джерелах і сучасній інтерпретації в педагогічних, психологічних і філологічних аспектах О.В. Сухомлинського; педагогічні концепції безперервної професійної освіти, реалізації новітніх антропних технологій І.А. Зязюна; теорія пізнання, загальна теорія систем і системний аналіз Л. Берталанфі; теорія ймовірності й математична статистика Г. Крамера; основи теорії адаптації і закономірності її формування В.М. Платонова; система контролю рухової діяльності людини В.А. Запорожанова, В.М. Заціорського, Т.Ю. Круцевич, Л.П.Сергієнко; фізіологія спорту і рухової діяльності Д.Л. Костили, ДЖ. Х. Уілмора.

Основу структури нашого дослідження складають об'єкт, проблемні умови і проблемні цілі професійно-прикладної фізичної підготовки. Для розуміння складності проблеми, щодо створення програм професійно-прикладної фізичної підготовки ми використали принцип системності.

Для визначення більш широкої сфери методологічних проблем нами використано термін “системний підхід”. Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він зорієнтований на розкриття цілісності об'єкта і забезпечує виявлення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта та зведення їх в одну теоретичну схему.

З появою синергетики як теорії самоорганізації у відкритих системах є розуміння системи, яка розвивається і постійно зазнає суттєвих змін. Проблема керованого розвитку набуває таким чином форму проблеми самокерованого розвитку.

Методи дослідження: загальнонаукові - аналіз, синтез, узагальнення порівняння; соціологічні - анкетування, бесіда, експертна оцінка; педагогічні - спостереження, тестування, експеримент; медико-біологічні - антропометрія, міотонометрія, рефлексометрія, електроенцефалографія, математична статистика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано особистісно-орієнтований підхід на основі антропних технологій проектування системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ відповідно до спеціальності, та якісні характеристики за 6 групами спеціальностей;

здійснено систематизацію напрямків підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах згідно з вимогами до психофізіологічних особливостей професійної діяльності, на основі якої виокремлено шість відповідних груп, а саме: інформаційно-логічна, екстремальна, творчо-образна, технічна, природничо-аграрна, комунікативна;

обґрунтовано і розроблено концепцію проектування інноваційних технологій професійно-прикладної фізичної підготовки студентів шести груп спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, що обумовлює використання інтегрованої системи, яка спрямована на формування готовності до діяльності у рамках групи спеціальностей;

здійснено теоретичне обґрунтування предметних функції ППФП студентів ВНЗ та принципи і шляхи системно-синергетичної реалізації проектування професійно-прикладної фізичної підготовки;

розроблено методологічні підходи до проектування професійно-прикладної фізичної підготовки, методику розвитку спеціальних психофізіологічних якостей і технологію їх використання в системі програмування;

удосконалено:

підходи до оцінювання кількісних характеристик основних інтегральних показників структури функціональної підготовки спеціалістів економічного профілю;

систему і шкалу оцінок спеціальної фізичної підготовленості студентів з ППФП;

методологічні засади формування особливостей мотивації студентів до занять фізичною культурою і спортом, які враховують стан рухової активності, рівень фізичного розвитку, соматичного здоров'я, а також взаємозв'язки між соматичним здоров'ям і фізичною підготовленістю;

набули подальшого розвитку:

визначення “професійно-прикладна фізична підготовка студентів”, яке в межах даного дослідження слід розглядати як процес спеціалізованого системно-синергетичного проектування засобів та методів загальної, спеціальної, фізичної та психофізіологічної підготовки студентів до професійної діяльності за групами спеціальностей;

теоретичні підходи до стимулювання саморозвитку, активності студентів, що сприятиме підвищенню рівня психофізіологічної підготовленості успішної професійної діяльності.

Практична значущість одержаних результатів полягає у впровадженні інноваційної програми ППФП, сучасних педагогічних технологій в систему роботи ВНЗ, які сприятимуть підвищенню ефективності системи ППФП при підготовці фахівців для народного господарства.

Результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування в діяльності окремих установ, що підтверджується відповідними довідками про впровадження, зокрема: Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” (довідка від 08.11.2007 № 1); Інституту фізичної культури СумДПУ ім. А.С. Макаренка (довідка від 21.11.2008 № 2); Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка (довідка від 30.06.2009 № 3); Національного університету фізичного виховання і спорту України (довідка від 02.11.2010 № 4).

Використання концептуальних підходів при проектуванні змісту професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ сприятиме інтегруванню української освіти до європейського освітнього простору.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, одержані автором особисто та викладені в опублікованих працях. Особистий внесок автора у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися автором на конференціях і конгресах, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція “Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми і шляхи їх розв'язання” (м. Одеса, 2000 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку фінансово-банківської системи України” (м. Суми, 2001 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання” (м. Суми, 2002 р.); Міжнародний науково-практичний семінар “Актуальні питання розвитку фізичної культури і спорту серед населення та питання соціальної політики” (м. Суми, 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Педагогічні основи навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах освіти України” (м. Харків, 2004 р.); ІХ Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (м. Київ, 2005 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); V Міжнародна науково-практична конференція “Спорт, духовність і гуманізм у сучасному світі” (м. Донецьк, 2007 р.); Міжнародний науково-практичний семінар “Фізичне виховання у системі підготовки конкурентоспроможних фахівців” (м. Харків, 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні питання вищої професійної освіти” (м. Донецьк, 2007 р.); V Міжнародна науково-практична конференція “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); ХІV Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у монографії, 36 наукових працях, з них 21 опубліковані у спеціалізованих наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладений на 436 сторінках, список використаних джерел складає 477 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Практична значимість професійно-прикладної фізичної підготовки студентів у системі підготовки фахівців для народного господарства” наведений аналіз літературних і документальних джерел для визначення практичного значення ППФП, історичних передумов її формування та особливостей сучасного етапу побудови ППФП студентів. Літературні джерела, логіко-історичний аналіз практики показують, що становлення і розвиток ППФП відбувалося на основі певних важливих теоретико-практичних положень. Встановлено, що в процесі ППФП успішно формується великий комплекс психофізіологічних особистих якостей, які необхідні спеціалісту в його професійній діяльності.

В той же час встановлено, що високий рівень вимог, конкуренція, що панує у виробничій і соціальній сферах, показує, що психофізіологічна готовність більшої половини випускників ВНЗ України не відповідає запитам практики.

При цьому у переважної більшості студентів немає ніякого інтересу до занять фізичним вихованням.

Виявлено, що необхідно вирішувати проблему переходу студентів зі стану управління, в стан самоуправління, що є одним з найважливіших завдань ППФП, яке спрямоване на формування у здорових студентів уявлення про нерозривну єдність успішної майбутньої діяльності і систематичних занять фізичними вправами.

Встановлено, що сучасні зміни техніко-технологічних засад виробництва, структури трудових зусиль і функціональної ролі людини, орієнтирів в економіці і політиці вимагають розробки ефективного програмно-нормативного забезпечення технологій організації ППФП студентів.

На даному етапі в практиці фізичного виховання студенти ВНЗ тільки починають розробляти окремі аспекти теоретичних, методичних і організаційних основ ППФП. Автори, які займалися цією проблемою, розробили головним чином ППФП за окремими спеціальностями. Нині існує проблема відсутності цілісної систем ППФП, тому що систематизовано лише окремі аспекти наукового знання.

Загальна концепція ще не сформована і відсутнє теоретико-методичне обгрунтування концептуальних основ ППФП студентів ВНЗ на сучасному етапі розвитку суспільства під час навчального процесу, виробничої діяльності. Тому розробка цих питань потребує ретельних теоретичних і експериментальних досліджень відповідно до мети та завдань роботи.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” подано опис комплексу основних методів і засобів реалізації програми наукового дослідження, етапність в досягнення мети, дані про досліджуваний контингент та експериментальну базу.

Філософська фундаментальна методологія була вищим рівнем дисертаційного дослідження, що визначало загальну стратегію принципів пізнання особливостей процесів в системі ППФП студентів ВНЗ, їх сфери діяльності як під час навчання, так і в період виробництва.

Дослідження проводилися в період з 1997 по 2010 р.

Перший етап (1997-1998 pp.) спрямований на отримання емпіричних даних за допомогою соціологічних і загальнонаукових методів. Проведено анкетування і опитування 650 студентів УАБС НБУ, 210 випускників, 445 спеціалістів обласних відділень системи НБУ. Вивчено передовий досвід роботи ВНЗ України, Росії, Білорусії з проблем дослідження системи ППФП студентів.

Визначено проблемне поле ППФП, рівні теоретичних знань та практичних умінь, інтереси, мотиви студентів ДВНЗ “УАБС НБУ” різних спеціальностей і практика програмно-нормативного забезпечення ППФП студентів ВНЗ.

Досліджено і проаналізовано зв'язок між успішністю і рівнем розвитку професійних якостей з тижневим руховим режимом студентів ВНЗ.

На другому етапі (1998-2001 pp.) здійснено інформаційний пошук наукових літературних джерел, документальних матеріалів. Були використані загальнонаукові дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.

Проведений аналіз підґрунтя формування програмно-нормативних засад ППФП, напрямків підготовки спеціалістів у ВНЗ, показав відсутність системи і систематизації груп спеціальностей. Досліджено характеристики професійних вимог до різних напрямів підготовки спеціалістів, встановлено загальні подібності та відмінності між спеціальностями одного напрямку підготовки, що дозволило обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження, окреслити об'єкт та предмет дослідження. Аналіз і узагальнення першоджерел і документальних матеріалів став передумовою для подальшого вивчення методологічних і теоретичних підходів до формування ППФП студентів, принципів становлення і розвитку ППФП.

Проведений аналіз виявив взаємодії всіх елементів системи ППФП, внутрішні і зовнішні фактори, вплив програм, бази, кадрів, організацій, застосування системного підходу на функціонування системи ППФП у ВНЗ.

Враховуючи теорію складних самоорганізуючих систем, яка отримала назву синергетики, у дисертації було застосовано міждисциплінарний підхід, з використанням синергетики для дослідження побудови організації ППФП, її виникнення і самовдосконалення.

Конкретно наукова методологія передбачування і вимагала звернення до загальновизнаних концепцій провідних учених в галузі фізичного виховання.

Інтегративне пізнання такого складноорганізованого явища, як ППФП, завдяки системному підходу дозволяє нам розглядати ППФП студентів ВНЗ як цілісну систему, яка має якості, відсутні у окремих її елементів. Логіка і характер проведеного дослідження визначалися початковою установкою на отримання наукових знань для створення, обґрунтування і проектування системи ППФП, визначення певного шляху, на якому досягалася науково-дослідна мета. Досвід показує, що необхідність фундаментального напрацювання проблем організації ППФП виникає в ситуації серйозних змін в навчальній діяльності і соціально-економічних відносинах.

Для забезпечення всебічного отримання інформації про процес ППФП було проаналізовано стан справ в організаційній управлінській, навчальній сферах, суб'єкти і об'єкти, системоутворюючі фактори, які реально відіграють роль у створенні ППФП студентів ВНЗ.

На третьому етапі (2002-2003 pp.) проведено констатуючий експеримент з метою отримання первинної інформації про рівень фізичної підготовленості, функціонального стану студентів як в стані спокою, так і при виконанні фізичного навантаження, навчального процесу і професійної діяльності.

Визначені показники повільних електричних потенціалів мозку (енцефалограф “Нейрон-Спектр-4”); оцінки уваги, реакції на рухомий об'єкт, простої ЗМР (комплекс “НС-Психотест”), тепінг-тест. Визначено обсяг рухової активності у студентів академії, здійснено оцінку ефективності існуючої системи ППФП у ВНЗ.

На четвертому етапі (2003-2005 pp.) вивчено документальні матеріали, дані, отримані в результаті констатуючого експерименту. Аналіз наявних результатів ефективності існуючих підходів до побудови і результатів ППФП дав підстави для висування гіпотези про системно-проектне моделювання етапів ППФП на основі новітніх освітніх особистісно орієнтованих антропних підходів до студентів з використанням комп'ютерних технологій.

Аналіз цього матеріалу дав підстави для розробки і впровадження принципів проектування, планування, програмування, конструювання моделей, етапів структури і змісту концепції ППФП.

Розроблено і експериментально перевірено моделі для розвитку фізичних якостей: сили, витривалості, швидкості, спритності, гнучкості, силової і статичної витривалості, спеціальних комплексів оптимізації зору і психофізіологічного стану тощо.

Розроблено і експериментально перевірено алгоритм програмування системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ.

На п'ятому етапі (2005-2007 pp.) проведено експеримент із визначення функціонального стану психофізичної підготовленості студентів академії. Розроблені принципи проектування, планування, програмування, конструювання, моделювання основних етапів структури і змісту експериментальних програм. Перетворюючий експеримент проводився у вигляді модельного експерименту з метою визначення кумулятивної адаптації студентів до різних програм.

В експерименті брали участь 51 студент УАБС НБУ віком від 17 до 25 років, змістом їх підготовки було використання розвитку фізичних якостей на базі моделей сучасних видів спорту з тижневим руховим режимом 6 годин.

На шостому етапі (2007-2008 pp.) здійснювалося вивчення показників психофізіологічної підготовленості до і після експерименту, що дало можливість оцінити програму ППФП.

На сьомому етапі (2008-2010 pp.) здійснено аналіз накопиченої інформації: логічний контроль, шифровка, контроль якості інформації, введення інформації в комп'ютер, групування і зведення матеріалів у таблиці, розрахунок статистичних показників, середніх величин, побудова багатофакторних моделей впливу та отримання набору зведених таблиць.

У третьому розділі “Теоретичні та організаційно-методичні передумови формування структури і змісту професійно-прикладної фізичної підготовки студентів” проаналізовано методичне напрацювання понять професійно-прикладної фізичної підготовки як педагогічного процесу.

Встановлено, що всі визначення ППФП, як правило, пов'язані з різними структурами ППФП. Стосовно цих структур поняття існують лише як засоби їх виразу.

Аналіз свідчить, що в розумінні і використанні на практиці поняття ППФП існують значні розбіжності і виникає багато нез'ясованих питань. Тим не менш в кожному визначенні є певне раціональне зерно. Незважаючи на розбіжності суджень, вчені оперують цим поняттям як науковою, професійною категорією, продовжують і поглиблюють дослідження за різними спеціальностями. Це пов'язано зі спробами розробити ефективні методи підготовки у ВНЗ певного профілю і ще раз наголошує, що в ППФП необхідно передбачити суто наукове проектування і точне відтворення педагогічних процесів, що гарантують високий рівень підготовки студентів.

У зв'язку з цим виникла потреба в уточненні існуючого понятійного апарату з ППФП на основі порівняння базових термінів та визначення найбільш інформативних методологічних аспектів. Існуючі в літературних джерелах визначення самого поняття ППФП дещо фразеологічно перенасичені, інші - односторонні, що ускладнює їх використання в методичних цілях та формування відповідних уявлень у студентів. Більш чітким може бути визначення ППФП, як спеціально організованого процесу з вибірково спрямованим використанням засобів фізичної культури і спорту для підготовки людини до конкретної професійної діяльності.

Моделлю для цільової характеристики побудови професійно-прикладної фізичної підготовки є професіограма, яка, виходячи із принципів системного підходу, складається на основі всебічного вивчення конкретної трудової діяльності.

До сьогодні методологічною платформою більшості досліджень був аналітичний підхід з акцентом на вивченні окремих проблем і питань без врахування особливостей змісту і структури цілісної виробничої діяльності спеціаліста. Це обумовлено тим, що основні розділи процесу професійно-прикладної фізичної підготовки представлені нерівномірно, взаємозв'язок між ними часто відсутній, наводяться логічні висновки, а не науково доведені факти.

Аналіз доступної нам літератури і досвід роботи дозволили визначити причини неефективного функціонування системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів. Ці причини можна розподілити на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні - це відсутність модернізованих навчальних планів, програм гуманізації, індивідуалізації, демократизації системи професійно-прикладної фізичної підготовки, дезінтеграція всієї системи фізичного виховання, недостатня матеріальна база навчального процесу, авторитарний вплив викладачів.

Внутрішні залежать виключно від стану здоров'я і мотивів студентів. Навчальний процес викликає негативні реакції організму, втому, формуючи неприємні відчуття, і знижує мотивацію до занять. Неврахування у ППФП вищевказаного призводить до виснаження адаптаційної енергії.

Ці положення обумовлюють необхідність обґрунтування і використання гуманістичного підходу при створенні складових системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів.

До сьогодні існувала практика розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм формування фахівців шляхів поділу на 760 вузьких спеціальностей, за якими здійснювалася підготовка у ВНЗ України, і які у свою чергу були поділені на сотні ще вужчих спеціальностей. В умовах державного планування, державного розподілу із гарантованим місцем роботи за спеціальністю такий поділ був більш-менш виправданим. Проблеми сьогодення вирішувати з допомогою вчорашніх навчальних технологій і нормативних методів неможливо. Необхідні особистісно орієнтовані моделі технологій професійно-прикладної фізичної підготовки, в яких акцент буде зроблено на самоуправління студентів і позбавлення зовнішнього примусу.

З огляду на вищезазначене окреслені такі основні проблеми ППФП:

оптимальний тижневий руховий режим студентів - основа ППФП;

обов'язковими складовими ППФП є аналіз і синтез - два протилежні процеси в рамках цілісної системи;

низький рівень загальної фізичної підготовки як базової основи для спеціалізованої підготовки на даному етапі розвитку ППФП;

відсутність моделей для цільової характеристики побудови ППФП професіограм, які, виходячи з принципів системного підходу, складаються на основі всебічного вивчення конкретної трудової діяльності;

системно-синергетичної методології дослідження і побудови процесу ППФП відповідно до руху на випередження;

в умовах ринкової економіки, НТР необхідно забезпечити такі відносини між викладачем і студентом, коли кожний з них має бути однаково відповідальним за результати ефективності процесу ППФП. Пріоритет повинен бути наданий у ППФП розвитку особистості та її адаптації після закінчення вищого навчального закладу до трудової діяльності.

Відповідно до визначених проблем нами диференційовані загальні завдання і проблеми ППФП за чотирма напрямками, які спрямовані на:

фізичне виховання;

психолого-педагогічну підготовку;

соціальну підготовку;

організаційно-державну підготовку.

До проблемного поля нами віднесено напрями підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах.

Різні напрямки підготовки вимагають систематизації, характеризуються як загальною подібністю, так і відмінністю між спеціальностями навіть одного напрямку, професійними вимогами до різних напрямів підготовки, які повинні враховуватися при створенні системи ППФП у вищих навчальних закладах.

Реальне життя вимагає при формуванні програмно-нормативних засад ППФП студентів враховувати вимоги ринку праці, ринкової економіки.

Водночас сучасна наукова парадигма, яка створюється, вимагає переходу від системної до системно-синергетичної методології побудови процесу ППФП, що є реакцією на постмодерністські тенденції в науці і практиці.

В центр системи ППФП необхідно ставити студента як соціально-психічну систему, що самоорганізується. Відповідно власне він і задає контрольні параметри динаміці ППФП як системи.

Нами досліджена класифікація спеціальностей, яка необхідна для обґрунтування і систематизації напрямів підготовки і спеціалізації згідно з вимогами до теоретико-методичного обґрунтування системи ППФП студентів ВНЗ.

При цьому виникала проблема відсутності критеріїв, які дозволяють об'єднати професії в групи, що дає можливість створити і обґрунтувати універсальну систему ППФП студентів, створити актуальний перелік професій у вузах. Цей перелік має науково обґрунтовану систематизацію і є невеликим. Вивчення літературних джерел, існуюча практика показали відсутність подібної систематизації у вищих навчальних закладах і відповідно ефективної теоретико-методичної обґрунтованої системи ППФП студентів всіх спеціальностей.

Обґрунтування напрямів підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах повинно враховувати теорію функціональної асиметрії мозку, циклічність і особливість ритмів мозкових процесів. Асиметрія мозку як один з атракторів діяльності людини проявляється при функціонуванні всіх систем організму.

Необхідно зазначити, що ізольованого вивчення функцій окремих півкуль недостатньо для розуміння механізмів їх взаємодії у забезпеченні інтегративної діяльності мозку, оскільки координація взаємодій півкуль і ступінь їх використання в процесі вирішення проблем - це властивість усього мозку.

Ми виходили з того, що організм функціонує як єдине ціле, де системи органів і м'язів функціонально взаємопов'язані і керуються центральною нервовою системою.

З метою обґрунтування атракторних положень для систематизації спеціальностей, за якими готують фахівців у вузах відповідно до вимогам ППФП, нами проведене дослідження міжпівкулярної асиметрії головного мозку у 21 студента з різними типами функціонально-моторної асиметрії, які підтвердили дані попередніх досліджень.

Аналіз ЕЕГ в експерименті, контент-аналіз літературних джерел та отримані дані свідчать про те, що спектральні потужності різних складових ЕЕГ залежать від типу півкулярної асиметрії, яку бажано враховувати як основний базовий атрактор при систематизації спеціальностей для теоретико-методичного обґрунтування ППФП.

Проаналізувавши дослідження у сферах психології, біології, анатомії, фізіології, біохімії, ми об'єднали практичну діяльність, теорію і методику фізичного виховання з об'єктом праці в одне ціле на основі предметної професійної діяльності.

Різні напрями підготовки спеціалістів відповідно до стандартів вищої освіти в результаті аналізу схожості і відмінності професійних вимог нами було систематизовано і згруповано у шість груп спеціальностей: інформаційно-логічна, комунікативна, творчо-образна, екстремальна, технічна, природничо-аграрна (рис. 1).

Рис. 1. Групи спеціальностей для побудови професійно-прикладної фізичної підготовки

Надається характеристика по кожній групі, вказаний перелік спеціалістів, за яким готують фахівців у ВНЗ, досліджені і подані умови праці, які специфічні для фахівців даних професій.

Наведені психофізіологічні характеристики професійної діяльності даної групи спеціальностей. Визначено які особливості і якості мають суттєве значення для успішної роботи за професією і які реалізуються у процесі фізичного виховання.

Досліджено загальну подібність та відмінність між спеціальностями одного напрямку підготовки.

Різноманіття існуючих професій і зміст праці кожної конкретної професії має свої особливості. У розвитку спеціальних фізичних якостей навіть між спеціальностями одного напрямку підготовки є відмінності, що на перший погляд вносить деяку невизначеність в систематизацію професій і створює проблеми для ВНЗ. Кожній з професій характерні типові профільні основні професійні психофізіологічні якості, які визначають успішність професійної діяльності.

Проблеми підготовки спеціалістів сьогодні в умовах прогресу і НТР неможливо вирішувати застарілими методами. Тільки постійний зворотний зв'язок на основі сучасних методів досліджень про зміни в професіограмі спеціалістів створює передумови до ППФП на сучасному рівні.

Аналіз проведених досліджень компонентів структури ППФП різних спеціальностей показує відсутність інформації щодо значення зору, зорового аналізатора у професійній діяльності спеціалістів всіх груп спеціальностей.

На часі питання інтенсифікації виробництва з високими вимогами до спеціалістів, відповідно високі вимоги до підвищення якості підготовки студентів у вузах до конкретних видів професійної діяльності. Виникає необхідність профілювання фізичного виховання з урахуванням вимог вибраної спеціальності. Для створення ефективної ППФП студентів всіх спеціальностей необхідно дослідити і визначити по кожній з груп спеціальностей профільні фізичні якості. За допомогою методів аналізу професіографічної і спеціальної літератури, експертних оцінок таксономічного аналізу, парних порівнянь, логічного аналізу, практичного досвіду роботи створена багаторівнева систематизація напрямків підготовки, яка відображає на першому рівні шість загальних напрямків класифікаційних ознак психофізіологічних якостей для рівня груп професій (інформаційно-логічна, природничо-аграрна, технічна, комунікативна, творчо-образна, екстремальна).

На другому рівні - врахування і узгодження освітніх і професійних стандартів, специфічних факторів по кожній професії, спеціальності, диференціація і можливість розвитку якостей для нових професій.

Четвертий розділ “Теоретико-методичні основи проектування програм професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів” розкриває структуру і зміст професійно-прикладної фізичної підготовки як складової управління фізичним вихованням студентів.

Актуальним нововведенням у теорії і практиці фізичного виховання є проектування, яке широко використовується в різноманітних сферах.

У процесі дослідження ми не знайшли окремої теорії, яка б узагальнювала проблеми у процесі ППФП студентів, здійснювала обробку цієї інформації, прогнозування та програмування як складових, так і всього процесу ППФП у цілому.

Відсутність загальної теорії та повної концепції ППФП студентів ВНЗ, які б відповідали сучасним світовим і вітчизняним науковим уявленням про цей процес, поставила нас перед проблемою розробки теоретико-методичних основ ППФП студентів ВНЗ.

Для того, щоб знайти відповідь на питання теоретико-методичного обґрунтування, повинна бути інформація про систему ППФП, шляхи її управління. Щоб досягти прогнозованих результатів у конкретних умовах і ситуації навчальної і виробничої діяльності, ми використали системно-синергетичне проектування.

За наведеним алгоритмом була розглянута проблематика процесу ППФП і розроблена структура її проблемного поля. У результаті цього дослідження сформульовані загальні основи теоретико-методичних підходів до створення системи ППФП, які б відповідали сучасним вимогам підготовки спеціаліста. Під час досліджень ми дійшли висновку, що за класифікацією система ППФП студентів ВНЗ складна. Згідно з теорією складних систем процес формування такої системи передбачає наступні етапи:

макропроектування - вирішення функціонально-структурних питань системи ППФП студентів у цілому;

мікропроектування - розробка елементів системи ППФП студентів.

На першому етапі макропроектування визначаються: мета створення системи; коло питань, які вона вирішує; оцінка факторів та їх характеристик, які впливають на систему; здійснюється вибір показників ефективності системи.

Зазначені питання формуються зовнішніми факторами, тому вони є необхідною умовою для формування системи. При формуванні ППФП - це зовнішні фактори, а саме: відсутність програм на основі антропних комп'ютерних технологій; дезінтеграція всієї системи фізичного виховання; недостатня матеріальна база навчального процесу, вплив викладачів.

Мікропроектування ППФП - розробка елементів системи, тобто пошук закономірностей виділення структурних одиниць ППФП та їх подальше ієрархічне упорядкування.

Проектування системи ППФП передбачає визначення цілей, функцій структури, типології, принципів ППФП, що дає можливість створити необхідну теоретичну базу для встановлення тенденцій розвитку професійної підготовки, її організаційної побудови.

Планування в нашому дослідженні використовувалося як система заздалегідь розроблених, на основі організаційних, змістових і методичних заходів, для проведення майбутнього навчального процесу з ППФП. Воно характеризувалося комплексною діяльністю з розробки і обґрунтування цілей і завдань підготовки студентів. Використовувалися апробовані, сталі і відомі процедури.

Програмування являло собою досить жорстко детерміновану систему послідовних і відпрацьованих на практиці операцій і дій, які зумовлювали конкретний результат у рамках відведеного часу. Перевірку і управління вибраних концепцій ідеї ППФП здійснювали за допомогою аналізу.

Систему управління процесом програмування ППФП студентів ВНЗ складає алгоритм. Принцип програмування ППФП побудований на поділі процесу підготовки на етапи (логічно завершені фрагменти підготовки) - кроки і покроковий контроль. Після проходження кожного кроку здійснюється контроль, тестування, діагностика, за підсумками якого викладачі встановлюють рівень фізичного розвитку, функціональний стан, фактичний стан психофізіологічної підготовленості студентів і хід процесу ППФП на даному етапі.

На кожному етапі визначаються норми, цілі ППФП з фізичного розвитку, функціонального стану життєзабезпечених систем, психофізичної підготовленості. Визначається ступінь відхилення параметрів від запланованих моделей і завдань.

Підсумки діагностики функціонального стану є сигналами зворотного зв'язку. На підставі цього здійснюється корекція виявлених відхилень від норм, цілей ППФП, моделей підготовленості, підбираються моделі, форми, засоби занять, визначається обсяг, тривалість, інтенсивність їх використання.

В програмі ППФП студентів є два основні види алгоритмів:

тактичний використовується при вирішенні завдань безпосередньо на заняттях, етапах підготовки;

стратегічний - при вирішенні завдань дидактичного характеру.

Залежно від того, яке завдання ППФП необхідно вирішити, алгоритм виступає в першому випадку як складова змісту підготовки, в другому - входить до складу засобів підготовки.

Використання алгоритму в ППФП студентів ВНЗ передбачає виконання операцій в строгій послідовності, без змін порядку операцій.

Алгоритм процесу ППФП складається з стандартних елементарних дій, які залежать від особливостей, в яких проходить процес, і від стану підготовленості студентів. Тому одні і ті ж дії в одному вузі для одних студентів будуть елементарними, а для інших - складними. Складною дія буде в тому випадку, коли для її вирішення потрібно буде розділити її на ряд складових елементарних дій. Сувора послідовність цих дій - обов'язкова умова для успішного вирішення цього даного завдання ППФП (рис. 2).

Алгоритм управління в ППФП відповідає перерахованим вище особливостям, з врахуванням яких і складаються алгоритми для побудови і здійснення ППФП студентів як за допомогою комп'ютерного, так і при звичайному програмуванні процесу ППФП студентів ВНЗ.

Вищевказані положення проектування ППФП студентів ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” реалізуються на практиці за вказаним нижче алгоритмом.

На першому етапі проектувальної діяльності визначається вихідний стан студентів за допомогою анкетування, опитування щодо рівня знань, умінь, досвіду, мотивації до занять фізичними вправами, комплексного тестування психофізичного стану.

Використовуються тести згідно з напрямами спеціальностей інформаційно-логічної групи, зокрема стану зорового аналізатора.

Здійснюється аналіз попереднього досвіду і параметрів тренувальних занять. Виявляються недоліки як у фізичній підготовленості, так і у формуванні мотивації до ППФП. На підставі об'єктивних даних, отриманих на першому етапі, будується ієрархія цілей за рівнем значущості: оперативні, тактичні, стратегічні. Відповідно до цілей визначаються оперативні, поточні і перспективні завдання. Для їх вирішення розроблена комплексна програма ППФП, в якій передбачений алгоритм проектування розвитку, підтримання контролю психофізіологічних якостей.

Програма враховує різний рівень психофізичної підготовленості, сформованості мотивації у студентів, стану і умов спортивної бази вузу, бажань та місця проживання студентів, гендерних та інших особливостей. Розроблені моделі засобів і режимів розвитку психофізіологічних якостей швидкості, швидкісної витривалості, вибухової сили, динамічної сили, максимальної сили, загальної витривалості, силової витривалості, спритності, гнучкості, статичної витривалості, спеціальних якостей ППФП, релаксації, теорії використання моделей.



Рис. 2. Загальний алгоритм ППФП студентів вищих навчальних закладів

Теоретично спроектована програма, розроблені моделі якостей перевірені на практиці. Широкий вибір дає можливість гнучкого системно-синергетичного проектування, врахування зворотного зв'язку про стан прогнозованих результатів і хід ППФП.

У системі ППФП найбільший обсяг інформації концентрується на рівні “викладач - студент”. Студенти самоорганізовані, тобто самостійно вирішують проблеми індивідуальної організації. Кожен студент має свою індивідуальність на рівні генотипу, досвіду, соціуму, що визначає інформаційну програму його поведінки. Для стабілізації системи, підтримання стану динамічної рівноваги поєднується командно-нормативний підхід і система самоуправління. Тобто система ППФП враховує структуру, ідеологічні, методологічні засади, а також перспективи розвитку професії.

Побудова процесу передбачає на першому етапі вибір психофізіологічних показників спеціальних якостей, які будуть використовуватися, можливі критерії оцінки.

В подальшому алгоритм наступний:

Необхідно вибрати модель, еталон порівняння, що повністю відповідає запитам практики.

Визначення рівня оцінюючих параметрів, досягнутих системою в ретроспективному періоді, відносно аналогічної характеристики прийнятої моделі - еталон порівняння.

Оцінка системи ППФП відносно здійснення системи можливих змін, які дозволяють скоригувати в майбутньому виявлені розходження, відхилення від рівня досліджуваних параметрів.

Оцінка ресурсних можливостей організму, аналізаторів, систем, стосовно використання їх в професійній діяльності.

Відбір варіантів підготовки ППФП для поліпшення з врахуванням наявних ресурсних обмежень.

На другому етапі здійснюється:

Оцінка фактичного рівня досліджуваного параметра, досягнутого ППФП після здійсненої корекції.

Оцінка фактичного рівня досліджуваного параметра в системі, прийнятого як модель етапу порівняння.

Виявлення величини фактичного відхилення в рівнях досліджуваного аналізованого параметра системи і моделі еталона порівняння, можливого потенціалу.

Оцінка ефективності аналізованої системи ППФП.

Для реальних умов функціонування ефективної ППФП студентів ВНЗ актуальним є не тільки визначення і розробка теоретичного обґрунтування необхідної наявності здібностей до розвитку і рішення конкурентного цільового завдання, яке визначається в таких поняттях, як значні чи навпаки незначні, але і оцінку її якісних параметрів - моделей тільки на основі кількісних характеристик (в метрах, кілограмах), які відображають деякі реальні параметри аналізованої системи.

В нашому дослідженні ми пропонуємо конкретні напрямки формування методології оцінки ефективності різних систем ППФП, в даному випадку економічного профілю.

Нормативні показники для фізичних якостей визначаються шляхом поділу шкали на необхідні коридори-інтервали у відповідності з вимогами за групами спеціальностей.

При необхідності перевірки нормативних показників до конкретної спеціальності застосовуються дискримінантний і дисперсійний аналіз.

На практиці аналіз перевірки визначених коридорів-інтервалів стандартних показників тестування фізичних якостей для кожної з груп спеціальностей здійснюється за допомогою покрокової оцінки наявності статистичних значимих розходжень з даними професіограм.

Алгоритм побудови ППФП передбачає основні стани і операції, які необхідно виконати для досягнення ефективності системи ППФП студентів ВНЗ. Алгоритм побудови процесу ППФП передбачає методологію факторного підходу. Логіка факторного підходу передбачає виявлення рівня розвитку фізичних якостей у людини, які необхідні для успішної професійної діяльності за спеціальністю. Алгоритм управління будується на елементарних математичних операціях.

Для оформлення інтегрального показника, щоб отримані показники були між собою зіставлені, всі показники приводяться до єдиної системи вимірів. Нами розроблені шкали, в яких реальні результати діагностики тестування перетворюються в умовні одиниці (бали).

Дана система діагностики використовується завдяки наявності нормального, майже формального, розподілу отриманих на практиці балів. У даному випадку низькі значення результатів тестування відповідають низькому рівню розвитку досліджених якостей, середні - відповідно середньому, а відмінні показники - високому.

Алгоритм програмування передбачає визначення ступеня відхилення індивідуальних показників функціонального стану, психофізичної підготовленості, розвитку від норм згідно з моделлю професіограми чи спеціалізації.

Програмування повинно передбачати:

визначення ефективних напрямків, форм, засобів корекції відхилень від моделі за спеціальністю;

визначення оптимальних параметрів тренувальних занять, рухового режиму (кількість занять на тиждень, семестр, рік, весь період навчання), обсяг інтенсивності, тривалість психофізичних навантажень у році, модулі, семестрі.

...