Розвиток агротуристичної діяльності суб’єктів господарювання Херсонської області

Врівноваження антропо- й техногенного навантаження на сільськогосподарські та туристичні ресурси регіонів України (як вагома передумова забезпечення належної якості та ефективності оздоровлення і відпочинку населення) вимагають організації раціонального природокористування (раціонального споживання, відтворення, охорони цих ресурсів), що, представляючи собою один з пріоритетних напрямів державної стратегії екологоорієнтованого природокористування, охоплює заходи стосовно:

? дослідження та порівняння сільськогосподарського та туристичного потенціалів регіонів України та антропогенного навантаження на ландшафт;

? вдосконалення нормативно-правової бази функціонування агротуристичної та туристичної діяльності у відповідності з вимогами міжнародного законодавства, в тому числі впровадження комплексу стандартів рекреаційного та туристичного продуктів та суміжних послуг (готельних, ресторанного господарства, транспорту, торгівлі тощо);

? поширення практики сертифікації рекреаційних та туристичних послуг і ліцензування закладів, що їх надають; оптимізації механізмів залучення до розвитку інфраструктури туризму і рекреації вітчизняних і зарубіжних інвесторів та малого бізнесу;

? формування та розширення кола регіональних комерційних і громадських інституцій, зацікавлених в інтенсифікації розвитку курортно-рекреаційних зон - господарських товариств, шкіл управління та бізнесу, центрів підтримки підприємництва, агентств і фондів сприяння локальним ініціативам тощо;

? обґрунтування місткості (норм і нормативів використання) об'єктів, розташованих в рекреаційних зонах і туристичних центрах;

? визначення доцільності подальшого розвитку конкретних зон агротуризму, а також обмежень їх розвитку в перспективних регіонах (тобто визначення перспективних, потенційних та резервних зон), вдосконалення мережі та потужності закладів, що надають агротуристичні послуги у відповідності з нормами антропогенного навантаження на ландшафт та потребами населення;

? цільове залучення ресурсів суб'єктів господарювання до виконання супутніх заходів у межах програм розвитку агротуризму, в тому числі розширення мережі об'єктів дозвілля, реставрації історико-культурних пам'яток;

? удосконалення рекламно-інформаційної діяльності, в тому числі активізація участі держави в рекламуванні національного туристичного продукту на зовнішньому ринку цих послуг; сприяння створенню мережі інформаційних туристичних порталів в Інтернеті; участь у міжнародних та національних салонах, ярмарках, фестивалях, конференціях, симпозіумах, форумах; формування цільового замовлення на проведення маркетингових досліджень з метою вивчення попиту вітчизняних та іноземних споживачів на послуги з агротуризму.

Нами обґрунтовано організаційно-економічний механізм відтворення туристичного потенціалу аграрних підприємств та сільських територій. Він має наступні складники та структуру (рис. 3.3)

У структурі організаційно - економічного механізму відтворення туристичного потенціалу на сучасному етапі найбільш задіяними є складники нормативно - правового забезпечення та економічних важелів. Останні потребують активізації використання.

Розвиток агротуристичної діяльності, а отже, додаткове навантаження на певні екосистеми у сільській місцевості передбачають розрахунки та аналіз. Важливими оціночними показниками для природних умов та ресурсів є їх стійкість до туристичних навантажень та рівень дигресії або порушень.

Виходячи з існуючої еколого-економічної класифікації туристичних навантажень, можна виділити відповідні їм види туристичної місткості територій: допустима, гранично допустима, критична, катастрофічна, мінімальна, прибуткова, еколого-економічно допустима тощо (рис.3.4) [17].

Рис. 3. 3. Організаційно-економічний механізм відтворення туристичного потенціалу аграрних підприємств та сільських територій

Оскільки при мінімальній туристичній місткості (ємності) (Qmin) валові надходження (ВН) аграрних підприємств або агрооселі від агротуристичної діяльності будуть дорівнювати їх валовим витратам (ВВ), то для розрахунку Qmin можна використати таку формулу:

(3.13)

де Qmin - мінімальна туристична місткість території за визначений період часу, чол.;

ПВ - постійні витрати, розмір яких не залежить від фактичного туристичного навантаження.

Причому у постійні витрати мають бути включені витрати на природоохоронну діяльність, благоустрій території тощо;



Рис. 3.4. Еколого-економічна класифікація туристичних навантажень території аграрних підприємств та сільської місцевості

ЗВі - змінні витрати на одного туриста чи рекреанта з урахуванням гранично допустимої туристичної місткості території, грн.;

Ці - ціна (price) на туристичну послугу;

бі - частка кожної послуги у загальному обсязі продажу туристичних послуг;

n - кількість видів туристичних послуг, що пропонуються.

Враховуючи те, що економічний розвиток повинен органічно вписуватись у межі екологічних можливостей, при розвитку туристичної діяльності необхідно дотримуватися такої умови:

Qmin < Qd < Qmax ,

де Qmin - мінімальна туристична місткість, чол.;

Qd - еколого-економічно допустима туристична місткість, чол.;

Qmax - гранично допустима туристична місткість території, чол.

Тобто допустиме з еколого-економічної точки зору туристичне навантаження має знаходитися у межах між Qmin та Qmax. Якщо ж Qmax<Qmin, то надання туристичних послуг для аграрного підприємства або для підприємства. Необхідно враховувати, що одночасне навантаження здійснює сильніший вплив, ніж таке саме навантаження, здійснюване протягом тривалого періоду.

Отже, поряд з економічним аспектом розвитку туристичної сфери потрібно пам'ятати про екологічний. Для дотримання принципів безперервного невиснажливого природокористування та принципу розширеного відтворення агроресурсів при плануванні надання агротуристичних послуг одним з найважливіших завдань є визначення еколого-економічно допустимих норм туристичних навантажень на відповідні площі, що дасть можливість утримувати відповідні території у належному стані та забезпечить рентабельність аграрних підприємств та агроосель.

Ми вже згадували про процедуру екологічного маркування сільських садиб. Вважаємо, що екологічне маркування агросадиб є інструментом сталого розвитку українського села. Свою процедуру маркування пропонує спілка сприяння розвитку сільського туризму в Україні. Відтепер серед членів Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні запроваджується добровільна система екологічного маркування агросадиб “Зелена садиба”. Вона розроблена на основі кращих міжнародних зразків спеціалістами громадського науково-природоохоронного центру “Незалежна служба екологічної безпеки” - членом Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (далі - Спілка), та за підтримки Швейцарського Фонду Співробітництва [24].

Знак “Зелена садиба” надаватиметься Спілкою та буде використовуватись як маркетинговий інструмент. Для власника такого знаку привабливість його садиби забезпечується двома основними факторами: підвищеним попитом з боку туристів та першочерговим просуванням його послуг на ринок Спілкою. Перший з цих факторів, тобто підвищення попиту, на сьогоднішній день спрацьовує головним чином стосовно зарубіжних споживачів, які є бажаними гостями в українських оселях. Але, на відміну від європейських туристів (більшість з яких, згідно з соціальним опитуванням, надає перевагу відпочинку в екологічно маркованих оселях), авторитет знаку “Зелена садиба” у вітчизняного споживача ще належить заробити. І тут знадобляться спільні зусилля не тільки держави та громадськості, а й самих власників садиб. Що ж до просування на ринок, то ефективність цього процесу значною мірою залежить від узгодженості екологічного маркування з високим рівнем агротуристичного сервісу.

Лише якісні послуги можуть бути предметом маркетингових зусиль. Це обумовлює необхідність сертифікації і стандартизації агросадиб за якістю розміщення, яка буде запроваджена Спілкою найближчим часом. Як екологічна, так і сервісна сертифікація є необхідними умовами для широкого виходу українського аграрного туризму на зовнішній ринок. Зараз зроблено перший серйозний крок у цьому напрямку. Для успішного просування далі український знак “Зелена садиба” має бути визнаний авторитетними міжнародними організаціями як такий, що відповідає міжнародним стандартам. Усі необхідні передумови для цього створені, залишилося на практиці довести життєздатність та ефективність запропонованої схеми екологічного маркування.

Слід зазначити, що подібні схеми у європейських країнах мають чимало спільних рис, що обумовлено єдиним підходом до екологічного маркування як фактору підтримки та сприяння сталому розвитку. Це підтверджується схожістю основних розділів вимог екологічної сертифікації. До них, як правило, належать: зменшення шкідливого впливу агротуристичного об'єкту на навколишнє середовище, економія ресурсів, підтримка народних традицій та ремесел, підтримка місцевої економіки, розвиток екологічно-сприятливих видів розваг та відпочинку. За такими ж принципами побудована і схема сертифікації знаком “Зелена садиба”. У перспективі назріває необхідність об'єднання різних європейських систем екомаркування в одну міжнародну, про що говорилося, зокрема, на Міжнародній конференції з питань сільського туризму в Ризі у червні 2004 року. Таке об'єднання значно полегшило споживачам та турагенціям проблему орієнтування у великій кількості різних знаків, а також суттєво підвищило авторитет єдиного знаку на міжнародному рівні. Очевидно, що повага до знаку (а, відповідно, і ринковий попит на нього) прямо залежать від стабільності та авторитетності організації, що його запровадила. Логічно, таким чином, що в Україні добровільну систему екологічного маркування вперше запровадила серед своїх членів найбільш авторитетна організація в сфері сільського туризму - Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Процедура екологічної сертифікації та виконання вимог екологічного стандарту потребують від власника садиби деяких витрат, що приведе до зростання собівартості агротуристичних послуг. Проте цей процес відбувається на фоні зростання доходів населення, підвищення рівня життя, зростання вимог до якості життя в українському суспільстві.

3.3 Організаційно - економічні та управлінські заходи активізації агротуристичної діяльності

Зростаючий попит на різні види туризму, що спостерігається в останні роки, призводить до переконання, що туристичні функції також можуть бути основою використання природних і трудових ресурсів, функціонування аграрних підприємств та домогосподарств. Потенціал розвитку туристичних послуг гірських і приморських аграрних підприємств та агроосель України (передусім, Кримський і Карпатський регіони) на основі використання природно-кліматичних умов не викликає сумнівів. Але варто розглянути питання, яким чином і в якій мірі туризм може стати функцією соціально-економічної діяльності в традиційних аграрних регіонах, зокрема в Херсонській області.

Туристичне освоєння території Херсонської області являє собою серйозну і важливу соціальну і економічну проблему. Надання таких послуг доцільне не тільки через безперервне зростання попиту населення на туризм різного виду, але і внаслідок характерних рис ряду місцевостей: сухий теплий клімат, близкість до водних ресурсів, наявні унікальні природні, історичні, архітектурні та інші ресурси.

Враховуючи те, що часто привабливі для туристів об'єкти знаходяться далеко за межами великих міст, ефективним способом організації агротуризму може стати створення системи зв'язків туристичних об'єктів з малими містами. Така система вигідна при короткочасному обслуговуванні невеликих груп відпочиваючих (як правило, сімейний відпочинок у вихідні та святкові дні). Створення особливого центру обслуговування в таких умовах є недоцільним, тому що його функції може виконувати мережа підприємств малого міста. Розміщення невеликих туристичних об'єктів по сусідству з малим містом дозволяє підключити їх до міської мережі інфраструктури, використовувати технічні і комунальні засоби обслуговування, забезпечувати необхідним персоналом. Мале місто може стати центром агротуризму й обслуговування рекреації всього району [63].

На тих територіях, що не мають у своєму розпорядженні умов для організації спеціальних туристичних об'єктів, обслуговування туристів може здійснюватись в існуючих сільських населених пунктах. Мова йде про аграрний туризм, під яким розуміють відпочинковий вид туризму, що передбачає перебування туристів у аграрних підприємствах та домогосподарствах сільської місцевості. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами тощо. Відзначимо, що навіть на етапі започаткування аграрний туризм потребує відносно незначних за обсягом інвестицій та є сектором, де створення нових робочих місць не потребує серйозних професійних знань і навичок. Аграрний туризм може стати вирішенням проблем для тих представників сільського населення, які втратили роботу або були вимушені покинути роботу у сільськогосподарських підприємствах.

У перспективі необхідно враховувати наступну особливість аграрного туризму: він не може бути представлений чітко окресленим стандартизованим набором послуг і атракцій (проживання, харчування, екскурсії, полювання, участь у місцевих обрядах, знайомство з промислами тощо). Різноманітність аграрного туризму залежить від приймаючої сторони (власників осель, аграрних підприємств). Проте можна стверджувати, що головним продуктом аграрного туризму є послуга гостинності, тобто вміння організувати відпочинок туристів таким чином, щоб вони хотіли повернутися до господарів ще не раз.

У системі зайнятості населення аграрний туризм посідає проміжне місце між послугами з розміщення (міні-готелі в Польщі) й використанням власного помешкання лише для особистих (родинних) потреб (в Україні). Враховуючи те, що рівень безробіття на селі значно вищий, ніж у містах, аграрний туризм дає можливість додаткового заробітку, використовуючи "надлишок" житлових приміщень, пристосованих до прийому туристів.

Розвиток аграрного туризму в Україні носить переважно несистемний характер. Задовольняючи зростаючий попит на відпочинок, сотні власників садиб намагаються самотужки розвивати даний вид бізнесу, що супроводжується цілим рядом проблем: відсутністю досвіду організації власної справи; обмеженим доступом до інформації (як започаткувати діяльність з аграрного туризму, так і щодо подальшого рекламування, пошуку клієнтів тощо); обмеженістю матеріальних ресурсів для створення або поліпшення умов обслуговування туристів тощо [35].

Об'єднання окремих представників аграрного туризму в спілки, організації різного рівня дозволяє координувати діяльність учасників у певному напрямку, надавати методичну, інформаційну допомогу, сприяти отриманню цільового фінансування відповідно до програм розвитку, захищати інтереси в державних та місцевих органах влади. Дослідження показало, що в галузі велика увага приділяється розвитку співробітництва з Європейським Союзом (ЄС) з огляду на можливості просування національного туристичного продукту на європейському ринку, залучення до інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності, посилення євроінтеграційних процесів у нашій державі. За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати одним з провідних європейських туристичних центрів.

Членство в ЄС відкриває нові перспективи використання організаційно-фінансових механізмів цього органу для підвищення економічної ефективності національної туристичної галузі. Зважаючи на це, через Спеціальне представництво України при ЄС туристичним відомством України подано заявку щодо включення України у перспективні програми співробітництва у сфері туризму, зокрема фінансової та технічної допомоги, а також інвестиційні проекти ЄС. Це якісно вплинуло б на розбудову туристичної галузі України, сприяло б соціально-економічному та культурному розвитку нашої держави та регіону.

Зазначимо, що туристичний сектор Херсонської області в цілому характеризується активними приватизаційними процесами: приватизовані практично всі державні підприємства шляхом корпоратизації та створення акціонерних товариств як в готельному господарстві, так і підприємствах громадського харчування. Спостерігається тенденція досягнення 100,0% рівня приватизації. Це, в свою чергу, створює передумови для розвитку малого та середнього підприємництва в галузі агротуризму, враховуючи зростання кількості малих готелів, фермерських господарств, що займаються аграрним туризмом, тощо.

Влада також зацікавлена в участі у Національній програмі TACIS для України 2004, яка створена для підтримки малих і середніх підприємств з метою забезпечення ефективного функціонування туристичної інфраструктури за напрямами міжнародних транспортних коридорів. Прийнято Програму розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004 - 2010 роках. Вона затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 612. Першочерговими заходами по створенню транспортних коридорів визначені саме будівництво, реконструкція автомобільних доріг та облаштування їх туристичною інфраструктурою й іншими об'єктами сервісу.

Загальною метою проекту є облаштування національної мережі міжнародних транспортних коридорів сучасною туристичною інфраструктурою, сприяння створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту та забезпечення сталого розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Активізація приватизаційних процесів та збільшення доходів громадян призведе до збільшення обсягів коштів, що витрачаються на відпочинок, і, як наслідок, збільшення кількості подорожей і поліпшення шляхової інфраструктури. Активізувалась діяльність з надання агротуристичних послуг і в Херсонській області. Прогнозні показники діяльності надання послуг з агротуризму обґрунтовано в табл. 3.2.



Таблиця 3.2

Прогнозні показники надання послуг аграрного туризму у Херсонській області на 2009 - 2015 рр.

Показники	2009	2010	2015
Чисельність господарств	42	65	110
Кількість ліжко-місць	465	620	1350
Вартість проживання, грн.	55,0	75,0	90,0
Вартість їжі, грн.	45,0	65,0	80,0
Обсяг туристичного попиту на послуги з сільського туризму, чол.	1500	2700	3800
Дохід від надання туристичних послуг, тис. грн.	69750,0	217620,0	872100,0

При аналізі даних табл. 3.2 приходимо до висновку, що загалом прогнозні показники є оптимістичного характеру. Відповідно прогнозних даних, у 2015 р. проти 2009 р. в 2,6 разів відбудеться зростання кількості господарств, що можуть надавати послуги з агротуризму. Майже в 3 рази зросте кількість ліжко-місць. Також буде спостерігатись зростання попиту на послуги з агротуризму у 2,5 рази, зросте і дохід від їх надання більш ніж у 10 разів відповідно. Потрібно відмітити і факт зростання вартості проживання та харчування майже у 2 рази. Рис. 3.5 показує, що існує пряма залежність від кількості ліжко-місць та обсягу доходу від надання агротуристичних послуг.

Основний принцип розвитку туристичної діяльності аграрних підприємств - це зміна існуючої моделі організації туризму. Необхідним є створення управлінської структури, яка б надавала консультативно-методичну допомогу в організації туризму, поширювала рекламну інформацію щодо туристичних можливостей сільської місцевості, надавала допомогу в пошуку джерел фінансування та інвестування об'єктів туризму і т. ін.



Рис. 3.5. Прогнозні показники кількості ліжко-місць та доходу від надання туристичних послуг

При введенні в дію нової моделі організації туризму необхідно узгодити правові, організаційні та економічні заходи для досягнення головної мети - ефективного соціально-економічного розвитку аграрних підприємств на основі диверсифікації їх діяльності шляхом надання туристичних послуг. Регулювання аграрного туризму здійснюється на основі чинної нормативно-правової бази України: Конституції України, Цивільного кодексу, Житлового кодексу, Законів України "Про туризм", "Про особисте селянське господарство". На регіональному рівні регулювання здійснюється на основі розпорядчих та програмних документів органів місцевого самоврядування, в т.ч. Програма розвитку туризму в Херсонській області на 2003-2010 рр., Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року.

Згідно проекту Закону України "Про сільський та сільський зелений туризм", суб'єктами в сфері аграрного туризму виступають: туроператори, турагенти, фізичні особи, які не є підприємцями та суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг (у т.ч. туристичного супроводу) [14]. Однак, на нашу думку, в організаційний блок необхідно включити й державні і регіональні органи влади, громадські організації, що займаються регулюванням та популяризацією туристичної діяльності на базі аграрних підприємств.

В Херсонській області організаційний механізм розвитку туризму практично відсутній. Головні функції щодо регулювання та розвитку даного виду діяльності покладені на обласне управління фізичної культури, спорту і туризму. Його функції зводяться переважно до збору статистичної інформації про туризм, в т.ч. агротуризм в регіоні. В районах та містах області (навіть в обласному центрі) профільні державні органи не існують взагалі, що не відповідає Постанові КМУ "Про затвердження типових положень про обласні, районні управління (відділи) з питань туризму і курортів...". Серед громадських організацій, що опікуються проблемами розвитку переважно спортивного туризму, виділяються Херсонський міський туристсько-спортивний клуб та обласна Федерація спортивного туризму.

Виходячи з вищезазначеного, нами пропонується організаційна модель управління цим видом діяльності на основі (рис. 3.6.) добровільних територіально-галузевих об'єднань підприємств, що тісно співпрацюють з науковими установами і органами влади з метою підвищення конкурентоспроможності послуг і економічного зростання. Таке об'єднання створюється і функціонує у формі громадської неприбуткової організації згідно Закону України "Про об'єднання громадян" та чинної законодавчої бази. Головною його метою є захист законних прав та інтересів, координація діяльності учасників об'єднання, спрямованої на розвиток туризму в регіоні.

Економічний блок такого об'єднання має передбачати: 1) механізм ціноутворення, оподаткування, маркетингу, стандартизації і т. п. Ці питання ще не врегульовані на державному рівні та вирішуються самими учасниками аграрного туризму; 2) механізм функціонування власне туристичного об'єднання.

Рис. 3.6 Організаційна модель управління об'єднанням підприємств, установ та організацій, що надають туристичні послуги

Стартовими економічними умовами діяльності об'єднання будуть: а) витрати на створення та реєстрацію об'єднання; б) організаційно-адміністративні витрати; в) витрати на інформаційне забезпечення всіх зацікавлених сторін; г) витрати на створення (поліпшення) умов прийому туристів (стосуються місць проживання, різноманітних атракцій). Враховуючи те, що таке об'єднання є громадською організацією, джерелами фінансування даних витрат є: членські внески, спонсорська (благодійна) допомога, кошти від грантів та проектів, кошти на виконання відповідних державних та регіональних програм розвитку туризму, подолання бідності на селі, житлового будівництва тощо. На початковому етапі функціонування таких групувань доцільно налагодити співпрацю з обласним та районними центрами зайнятості та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за двома напрямами: 1) проведення семінарів для інформування населення регіону про сутність аграрного туризму та можливості участі в ньому; 2) надання одноразової допомоги на відкриття власної підприємницької справи (наприклад, для облаштування комфортних умов для прийому туристів).

Аграрний туризм створює робочі місця і приносить прибуток сільському населенню, якому важко заробити іншим чином. Розвиток цього виду туризму спонукає до покращання благоустрою сільських садиб, вулиць, загалом сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Зрозуміло, на перших порах приймання і обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих туристично - рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць, сфери обслуговування. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток сільських територій. Прикладом може бути створення місцевих осередків Спілки розвитку аграрного туризму районних об'єднань громадян, зацікавлених в розвитку інфраструктури для аграрного туризму.

На нашу думку, основними особливостями аграрного туризму в Україні, які треба враховувати як можливі ризики та що впливають на його розвиток у перспективі, є наступні:

? правове поле аграрного туризму ще остаточно не визначено, так само, як остаточно не сформовані самі поняття аграрного туризму;

? більшість осель працюють „в тіні";

? повної статистики діяльності не проводиться;

? аграрний туризм найкраще розвивається в окремих регіонах;

? розвиток аграрного туризму та сільського туризму в цілому зараз стимулюється державою та особливо органами місцевої влади, але надто залежить від діяльності неурядових організацій та допомоги іноземних організацій і фондів (програми грантів і т. ін.);

? агрооселі, які приймають туристів є різними - від найпростіших, з мінімальним комфортом і помірними цінами до дуже дорогих з повним набором послуг. Питання полягає в тому, чи можна визначати останні саме як агрооселі, оскільки дані будівлі не зовсім відповідають відповідним критеріям. класичних агроосель, що активно пропонують аграрний туризм (до п'яти кімнат, господарі займаються сільськогосподарською діяльністю або працюють у соціальній сфері села) відносно мало;

? співпраця аграрних підприємств, агроосель, органів державної влади, неурядових організацій та комерційних установ, є недостатньою.

Більша частина вказаних проблем аграрного туризму в Україні притаманна Південному регіону та Херсонській області зокрема. Однак область має ряд специфічних проблем. Серед них найбільш значними є:

? недостатня кількість підприємств туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури;

? відсутність науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального використання природних територій, придатних для туризму, їх моніторингу та прогнозування розвитку;

? обмеженість наявного інвестиційного забезпечення туристичної діяльності в аграрних підприємствах та агрооселях;

? відсутність генеральних планів розвитку рекреаційних територій області;

? недостатня за обсягами фінансування підтримка рекламування регіонального аграрного туристичного продукту на внутрішньому і міжнародному ринку туристичних послуг;

? невідповідність переважної більшості аграрних підприємств, що надають туристичні послуги та агроосель міжнародним стандартам;

? високий ступінь морального та фізичного зносу матеріально-технічної бази підприємств, технологічна відсталість, низький рівень комфортності проживання та послуг, що надаються;

? недостатня забезпеченість туристичної діяльності кваліфікованими спеціалістами;

? невідповідність якісних характеристик (у тому числі рівня комфортності) та організаційно-економічних механізмів функціонування рекреаційної і транспортної інфраструктури, готельного господарства міжнародним нормам і стандартам;

? необґрунтованість та відсутність ефективних механізмів регулювання цін на туристсько-екскурсійні й готельні послуги, рівень та динаміка яких повинні визначатися стратегією пожвавлення індустрії оздоровлення і відпочинку;

? недоліки інвестиційного клімату, пов'язані з недостатньою діяльністю органів державної і місцевої влади з пошуку платоспроможних інвесторів, неузгодженістю дій адміністративних підрозділів та бюрократичними перепонами в процесі затвердження проектів, виділення земельних ділянок, будівництва об'єктів готельного господарства, дозвілля і розваг, інфраструктури з обслуговування туризму у сільській місцевості;

? низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристичної діяльності аграрних підприємств та домогосподарств, слабкість її інформаційно-рекламного забезпечення, недоліки організації туристичних маршрутів та інформаційної інфраструктури.

В зв'язку з цим важливими шляхами розвитку аграрного туризму підприємствами аграрної сфери та домогосподарствами сільської місцевості визначені:

1. Підвищення якості обслуговування туристів на Херсонщині (2009- 2011 p.p.):

розробка місцевого стандарту якісної оцінки місць відпочинку; сертифікація місць розміщення туристів; проведення щорічних конкурсів на звання «кращі підприємства та агрооселі з надання туристичних послуг».

2. Деталізація зростання змістовності інформації про туристичний потенціал Херсонщини (2008-2009 р.): створення науково-популярних фільмів про найбільш цікаві пам'ятки Херсонщини, вихід з ними на телевізійні канали держав, де проживають потенційні туристи; випуск літератури краєзнавчого характеру, адаптованої до різних категорій туристів; введення в навчальних закладах дисципліни „Українське Причорномор'я"; випуск газети, орієнтованої на туристів для розповсюдження на транспорті, в закладах туризму; проведення науково-практичних конференцій, туристичних форумів, ярмарок тощо.

3. Розширення терміну туристичного сезону (щорічно): розробка календаря заходів, цікавих для туристів „Херсонщина запрошує"; проведення значної кількості фестивалів, спортивних змагань тощо; розробка достатньої кількості екскурсій та включення їх до пропозицій додаткових туристичних послуг; створення туристичного продукту, який складається з декількох видів туризму.

4. Освоєння нових зон для створення туристичного продукту (щорічно): проведення наукових досліджень по оцінці туристичної привабливості нових туристичних районів; розробка екскурсійних маршрутів з включенням перспективних екскурсійних об'єктів; створення мережі сільських підприємств у формі мобільних туристичних таборів для освоєння перспективних туристичних районів.

5. Проведення роботи по захисту та відтворенню навколишнього середовища в туристських зонах(2007-2010 рр.): побудова захисних споруд на узбережжі с. Лазурне (Скадовський район) з метою відтворення пляжної зони; паспортизація пам'яток історії па природи на території області; активізація роботи органів місцевого самоврядування по приведенню в порядок наявного туристичного ресурсу.

6. Подальший розвиток аграрного туризму (2009 р.): паспортизація сільських садиб, які приймають туристів з визначенням якості туристичних послуг; легалізувати бізнес аграрного туризму. З цією метою доцільно налагодити випуск інформаційних бюлетенів „Аграрний туризм Херсонщини", в т.ч. в електронному вигляді.

Розглянувши загальні положення щодо функціональної організації туристичної діяльності аграрних структур, можна зробити висновок, що аграрний туризм є одним із шляхів розвитку малих міст та сільських населених пунктів. На сучасному етапі основним гальмом розвитку цього виду діяльності в Україні є незадовільні житлові умови населення, недостатня оснащеність сіл підприємствами сфери обслуговування, відсутність організаційно-економічного механізму його розвитку. Диверсифікація діяльності аграрних підприємств у напрямі надання туристичних послуг буде стимулювати підвищення зайнятості та доходів населення, розвиток сектора послуг, комунальної інфраструктури і засобів комунікації тощо. За допомогою "туристичних" інвестицій можна прискорити процес розвитку села і його реконструкції в техніко-економічному і соціальному відношеннях.

В Херсонській області необхідно проводити міжнародні спеціалізовані семінари, конференції з залученням вітчизняних та іноземних організацій для вивчення передового досвіду організації агротуристичної діяльності, освоєння туристичних ринків, визначення перспектив розвитку новітніх технологій надання туристичних послуг, у т.ч. маркетингових, формування туристичної стратегії та стандартів обслуговування, а також брати участь у відповідних заходах за кордоном.



ВИСНОВКИ

1. До агротуризму відносяться підприємницька туристична діяльність, що здійснюється на базі аграрних підприємств та агроосель та пов'язана із сільським господарством та сільською місцевістю (споживання власних продуктів; можлива участь у сільськогосподарських роботах, відпочинок на селі, сезонність тощо). Характерною особливістю агротуризму є його екологічність, м'який вплив на довкілля. Саме з цим пов'язане вживання термінів «сільський екотуризм», «агроекотуризм», «сільський зелений туризм», «зелений туризм». З іншої сторони, туристів найбільше приваблює саме природа та можливість життєдіяльності в ній через сільську місцевість та аграрне виробництво. Тому вживання термінів «екотуризм», «зелений туризм» ще більше поглиблює природозберігаючу сутність аграрного туризму.

2. Важливим результатом розвитку аграрного туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого господарства, причому реалізації на місці; диверсифікація сільськогосподарського виробництва у напрямі розширення асортименту овочевих та плодово-ягідних культур; урізноманітнення галузей тваринництва; збільшення зайнятості сільського населення; покрашення облаштування сіл; відродження народних промислів і традицій. Особливе значення для організації туристичних послуг аграрних підприємств має наявність відповідного житлового фонду. В залежності від побутового облаштування та якості й асортименту пропонованих послуг житлові будинки, садиби, агрооселі, домогосподарства класифіковані за певними категоріями.

3. Організаційно-економічний механізм здійснення туристичних послуг аграрних підприємств та агроосель ґрунтується на нормативно-законодавчій ідентифікації агротуризму від туризму. При цьому туристичні послуги можуть надаватися у 2-х формах: з реєстрацією агрооселі як приватного підприємства або її ідентифікації як особистого селянського господарства, домогосподарства. Важливими елементами організаційно-економічного механізму надання туристичних послуг аграрними підприємствами та агрооселями є нормативно-законодавча база; розробка номенклатури послуг та інших турпродуктів; ціноутворення та оподаткування; рекламно-освітня та інформаційно-дорадча діяльність. У методиці оцінки туристичних послуг аграрних підприємств та агроосель виділяються: визначення структури та аналіз середовища аграрного та туристичного бізнесу і ринків; оцінка турпродукту, факторів та обсягів реалізації туристичних послуг; обліку витрат і доходів; ціноутворення; вибір стратегії розвитку, бізнес-планування, прогнозування агротуристичної діяльності.

4. Сприятливими для надання туристичних послуг аграрними підприємствами та агрооселями в Херсонській області є: добре продовольче забезпечення регіонального споживчого ринку (на 35-50% більше в розрахунку на 1 особу, ніж в інших регіонах країни); достатнє автошляхове сполучення; велика кількість різних за формами власності господарств, значний рекреаційний потенціал. Інтегральний показник туристичної привабливості регіону дорівнює 0,69 та оцінюється як високий. До несприятливих передумов відносяться: відсутність належної інфраструктури у селах внутрішніх районів області, в т. ч. озеленення та обводнення; слабка пропаганда та догляд за пам'ятками історії та природи як рекреаційними об'єктами; недостатнє забезпечення об'єктами індустрії відпочинку традиційних туристично-рекреаційних районів; слабка інформованість як підприємств, так і споживачів щодо такого виду діяльності, як агротуризм. Лімітуючим фактором, що стримує розвиток сільського туризму у Херсонській області, є надзвичайно слабка соціальна інфраструктура села. Забезпеченість сільських населених пунктів закладами культури - 70%, магазинами становить - 68,0%, об'єктами ресторанного господарства - 28%, водопроводами - 42,8%.

5. Туристичні послуги у сільській місцевості Херсонщини здійснюються переважно на базі фермерських господарств та агроосель. Із загальної кількості 2300 фермерських господарств 20% можуть надавати послуги із аграрного туризму. Сезон відпочинку - травень-вересень, в т.ч. високий сезон - червень-серпень. Середній прибуток фермерських господарств від агротуризму складає 20-25 тис.грн. в рік. Великий потенціал фермерських господарств та великотоварних сільськогосподарських підприємств, залучених до туристичної діяльності, проявляється переважно через продовольче забезпечення рекреантів; організацію відпочинку на власних базах відпочинку на побережжі. Так, сільськогосподарським підприємствам на пайових умовах або повністю належить 8,5% баз відпочинку. Але цю діяльність власне до агротуризму віднести складно.

6. Агрооселі, поряд з іншими видами діяльності, також надають послуги аграрного туризму. Середній прибуток від агротуризму складає 2,0 - 30,0 тис.грн. за рік. Близько 25,0% домогосподарств приморських поселень займається поставкою продуктів як для організованих, так і для неорганізованих туристів. Від реалізації кулінарної продукції виручка досягає 50,0 - 800,0 грн. на добу. Загальну кількість агроосель, які надають агротуристичні послуги, визначити досить важко, оскільки більшість з них не декларує свою діяльність.

7. Розвиток агротуристичної діяльності повинен спиратися на її державну підтримку, в т.ч. у вигляді цільових програм розвитку туризму та агротуризму, державних замовлень на підготовку спеціалістів в галузі агротуризму, програм альтернативної занятості селян. Підвищенню ефективності агротуристичної діяльності сприятиме її моделювання з урахуванням обсягів попиту, пропозиції та реакції ринку в умовах зміни цін від надлишкового попиту.

8. У стратегії перспективного розвитку агротуристичних послуг важливе місце займає їх бізнес - планування, в т.ч. на базі агроосель. Нами розроблений бізнес - план для агрооселі, який орієнтований на отримання 15 тис.грн. прибутку щорічно та має термін окупності 4,9 років. При цьому була удосконалена структура бізнес-плану у напрямі залучення можливостей мережі Інтернет для моніторингу ринку агротуристичної діяльності і визначення абсолютної та відносної доходності бізнес-плану.

9. Соціально - економічний ефект від надання туристичних послуг аграрних підприємств, формується на місцевому та регіональному рівні. Він включає ефективність їх номенклатури, диверсифікацію аграрної діяльності, розвиток народних і художніх промислів, розбудову туристичної інфраструктури, створення додаткових робочих місць, в т.ч. для сільської молоді.

10. Реалізація подальшого розвитку аграрного туризму у Херсонському області сприятиме подовженню терміну туристичного сезону та збереженню навколишнього середовища, збільшенню кількості туристів, які відвідують область протягом року. Це дозволить створити нові робочі місця у районах та селищах з потужним туристичним потенціалом, а також розпочати системний інноваційний розвиток аграрного туризму у фермерських господарствах. До передумов інноваційного розвитку аграрного туризму належать: природні умови та атракції; матеріально-технічні чинники; соціальні чинники.

11. Нами запропонована організаційна модель управління об'єднанням аграрних підприємств, що надають туристичні послуги. Вона включає взаємодію власників аграрних підприємств та агроосель, що надають агротуристичні послуги; органів місцевого самоврядування та громадських та неурядових організацій; закладів освіти; бізнесових об'єднань та окремих підприємців. Важливим напрямом діяльності об'єднання та окремих агропідприємств і агроосель є здійснення інформаційного забезпечення, моніторингу ринку, бізнес-планування туристичних послуг. Розроблені бізнес-плани свідчать про додаткові можливості диверсифікації діяльності фермерських господарств; зростання доходів аграрних підприємств та агроосель; активізації зайнятості населення.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 292 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

3. Александрова А.Ю. Международный туризм. - М.: Аспект пресс, 2001. -463 с.

4. Амбрцумов М.О. Кластер "Сільський зелений туризм" як крок до розвитку аграрного бізнесу Херсонщини // Економічна перспектива - Зб. тез науково-практ. конф. Херсон: ХДАУ. - 2008. - C. 22-26.

5. Байтеряков О.З. Загальна характеристика туристичних ресурсів України //Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнар. науково-практ. конфер. - К.: Реформа. - 2008. - C. 185-187.

6. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. -М.: Финансы и статистика, 2000. - 176 с.

7. Бор М.З. Основы экономических исследований. Логика, методология, организация, методика. - М.: Дисс, 1998. - 144 с.

8. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный мир, 1999. - 896 с.

9. Вишнякова А.М. Розвиток і територіальна організація оздоровчо-рекреаційної системи // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2005. - Вип. 38. - C. 215-217.

10. Волошка В. Кожному селу "зелені садиби" // Пропозиція: Укр. журнал з питань агробізнесу. - К.: Юнівест Маркетинг, 2007. - №1(116). - C. 10-11.

11. Гайдук А. Стратегії управління якістю у сфері туризму в Україні: ступінь та особливості використання, врахування міжнародного досвіду // Регіональна економіка: Науково-практичний журнал. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2008. - №1(35). - C. 156 - 163.

12. Гловацька В.В. Сільський зелений туризм : сутність, функції , основи організації // Економіка АПК. - К., 2006. - №10(144). - C. 148 -155.

13. Гриценко А.П. Цільові комплексні програми як метод управління соціально-економічним розвитком сільських територій в регіоні // Економіка АПК. - К., 2006. - №6(140). - C. 8-10.

14. Гуменюк Ю.Л. Вплив туризму на економічне зростання в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №7(38). - С. 102-106.

15. Державна програма розвитку туризму на 2002 - 2010 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 p. №583.

16. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме: / Под общей ред. З.М. Гобылевой. -Мн.: Экономпресс, 1998. - С. 391-392.

17. Економіка сільського господарства / П.П.Руснак, В.В.Жебка, М.М.Рудий, А.А. Чалий / За ред. П.П.Руснака. - К.: Урожай, 1998.- 320 с.

18. Закон України «Про туризм» від 15.09.95 №324 / 95- ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - С. 241.

19. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України // Офіційний вісник України. -2003.- №29.- С. 3-8.

20. Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» // Урядовий кур'єр. - 2004. - 8 вересня.

21. Закон України «Про особисте селянське господарство» // Відомості Верховної Ради України. - 1993 - №32. - С. 341 -343.

22. Завадський Й.С. Менеджмент. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 640 с.

23. Ігнатенко М.Г. Питання розвитку рекреації півдня України // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - К.: Реформа, 1998. - C. 118-119.

24. Иванов В.В. Анализ временных рядов и прогнозирование экономических показателей: - Херсон.: ХНУ, 1999. - 230 с.

25. Карсекін В. І., Хлопяк С. В. Оцінка інвестиційної привабливості туристично-рекреаційних регіонів України // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського. - 2008. - №4(16). - С. 47-58.

26. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика: Избранные труды., Т.2. Социальный туризм. - М., 1998. - C. 32-35.

27. Лендєл М.А. Місто і роль рекреаційного комплексу у розвитку економіки Закарпаття // Матеріали наук.-практ. конф. - Ужгород, 1997. - С.125-136.

28. Липчук Н. Особливості та стратегії аграрного продукту // Вісник Львівського державного аграрного університету , 2007. - №13. - С. 528-531.

29. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - К.: Альтерпрес, 2002. - С. 22-25.

30. Макаренко П.М. До напрямів теоретичних досліджень ринкового розвитку економіки сільського господарства // Економіка АПК. - №7. - 2006. - С.48-52.

31. Мармуль Л.О., Пінчук Т.А. Методичні підходи до оцінки ефективності туристичних послуг аграрних підприємств.// Таврійський науковий вісник: Зб.наук.пр. - Херсон: ХДАУ. - 2003. - Вип.28. - С.230-235.

32. Мармуль Л.О. Сарапіна О.А. Організаційно-економічний механізм функціонування туристично-рекреаційних підприємств. - К.: ННУ, Інститут аграрної економіки, 2006 - 182с.

33. Михайліченко Г., Шевєлєв А. Класифікація засобів розміщення туристів у сільській місцевості // Вісник КНТЕУ. - 2003.- № 6. - С. 97-103.

34. Музиченко-Козловська О.В. Методика оцінки рівня туристичної привабливості регіону // Регіональна економіка. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2006. - №1(39). - C. 218-228.

35. Національна програма розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на період до 2010 року. http://www.rada.gov.ua

36. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 році. - К.: РВПС України НАНУ, 2004. - 140 с.

37. Оленковська Л. Історико-археологічні памятники Херсонщини як обєкти туризму та патріотичного виховання // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - К.: Реформа, 1998. - C. 196-199.

38. Ойкне В. Экономические системи // THESIS. Теория и история экономических и социальных институтов и систем. - М.: Westa, 1993. - С. 12-15.

39. Пікалов Е.Ю. Правові аспекти розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Аспекти сільского розвитку: Вісник інституту сільського розвитку. - К.: Інститут сільского розвитку. - 2005. - №3(4). - C. 75-78.

40. Пінчук Т.А. Напрями активізації туристичної діяльності в аграрному бізнесі // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць. - Херсон: ХДАУ, 2007. - Випуск 35. - С. 161-166.

41. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва: Посібник у питаннях і відповідях / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ, 1999. - 362 с.

42. Рутинський М.Й., Зінько Ю.В. Сільський туризм. - К.: Знання, 2006. - 271с.

43. Сарапіна О.А. Агротуризм Херсонської області у системі туристично-рекреаційних відносин // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2005. - Вип. 38. - C. 206-210.

44. Статистичний щорічник Херсонської області за 2007 рік. За ред. В.А.Вознюка. - Миколаїв: СПД Румянцева Г.В., 2008. - 503с.

45. Статистичний щорічник України за 2007 рік. За ред. О.Г.Осауленка. - К.: ТОВ «Видавництво «Консултант», 2008. - 551с.

46. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: - Тернопіль: Астон, 2001. - 362 с.

47. Сільський зелений туризм. - К.: Аграрна освіта, 2005. - 76 с.

48. Туризм в Україні. Стат. бюлетень. - К.: Державна туристична адміністрація України, 2008. - С. 14-16.

49. Указ Президента України від 10.08.1999 № 973 "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року".

50. Указ Президента України від 20.12.2000 року № 1356 "Про Основні засади розвитку соціальної сфери села".

51. Хорунжий М.Й. Організація агропромислового комплексу: К.:КНЕУ, 2001.- 382 с.

52. Шмагина В.В., Харичков С.К. Рекреация и туризм в система современных приоритетов социально-экономического развития. - Одесса, 2008. - 69 с.

53. Яковлев Г. А. Экономика и статистика туризма: - М.: РБЛ, 2002. - С. 21-23.

54. Яків І. Щербата І. Диверсифікація виробництва в сільськогосподарських підприємствах // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: ЛДАУ, 2006. - №13. - С.495-500.

Размещено на Allbest.ru

...