Екологізація та розвиток сільського зеленого туризму в Україні

витоптування надґрунтового покриву, підстилки і підросту;

пошкодження дерев;

деградація рослинного покриву внаслідок збору грибів, ягід, квітів;

ущільнення грунту;

відлякування тварин, виснаження рибних та мисливських угідь;

антропогенна денудація (осипання схилів та ін.);

виникнення лісових пожеж;

забруднення повітря викидами автотранспорту;

засмічування території;

забруднення поверхневих вод.

Специфічним негативним явищем внаслідок надмірного туристично-рекреаційного навантаження і комплексного погіршення довкілля є створення психологічного дискомфорту для відпочиваючих, що призводить до зниження ефекту оздоровлення та відпочинку і, з часом, до зменшення кількості туристів і рейтингу туристичного об'єкту.

Тому важливим є встановлення норм рекреаційного навантаження, під яким розуміють допустиму кількість рекреантів на одиницю площі, які одночасно можуть перебувати в межах певної території після її пристосування до рекреаційних потреб, яка не викликає негативних наслідків в природному середовищі. Показник рекреаційного навантаження залежить від фізико-географічних особливостей ландшафтної будови і функціональної спрямованості рекреаційного використання території [68].

Норми рекреаційного навантаження залежать в основному від природної стійкості ландшафтів та сезону року. Найбільший опір впливам рекреаційного навантаження здійснюють приморські природні комплекси, найменшу - низовинні.

Вітчизняними вченими (Кравців В.С., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П.), в процесі тривалої праці були встановлені нормативні показники рекреаційного навантаження для різних природних комплексів України (табл. 2.1) [68].

Таблиця 2.1

Нормативні показники рекреаційного навантаження на природні комплекси України

Природні комплекси	Нормативи рекреаційного навантаження (осіб/км2)
	літо	зима
	Мin.	Max.	Сер.	Min.	Max.	Сер.
Приморські	300	500	400	60	100	80
Озерні	80	150	115	16	45	30
Річкові	50	80	65	16	24	20
Низовинні	80	120	100	30	50	40
Горбогірні, височинні	100	150	125	40	60	50
Гірські	110	200	155	60	160	110

Дані нормативи дають загальне уявлення про норми рекреаційного навантаження на різні природні комплекси. Локалізовані показники рекреаційного навантаження для кожної окремо взятої території визначаються на місці з урахуванням конкретних природних умов, в першу чергу з врахуванням характерупідстилаючої поверхні, рослинного світу, нахилу поверхні, прояву шкідливих геодинамічних процесів.Норми рекреаційного навантаження слугують базою для визначення місткості рекреаційних територій і дуже важливим показником при плануванні функціонування і розвитку туристичних об'єктів.

Рекреаційна місткість - це загальна кількість осіб, які можуть одночасно перебувати на даній території, не завдаючи шкоди природному середовищу. Рекреаційна місткість пов'язана з рекреаційним навантаженням і залежить від норми навантаження, площі рекреаційної території, часу перебування рекреантів в її межах та особливостей їх поведінки, тривалості сприятливого погодного періоду.

У роботі було визначено рекреаційну місткість туристичних зон Шацького НПП для кожного сезону окремо за формулою:

(2.4)

де Vi- рекреаційна місткість i-ї території, кількість осіб;

Ni- норма рекреаційного навантаження на i-ту територію, осіб/км2;

Si- площа i-ї рекреаційної території, км2;

С - тривалість рекреаційного періоду, днів;

Ді - середня тривалість перебування туристів і відпочиваючих на і-й території, днів [68].

Ще однією важливою умовою організації туристичної діяльності в межах природоохоронних територій є наявність достовірною та актуальної інформацією про стан природних комплексів та їх екологічну стійкість. Методиці вивчення стійкості ландшафтів та природних комплексів присвячені праці наступних вчених: Т. Андрієнко-Малюка [3], Ю. Грищенка [31-32], В. Кислого [53], Е. Клементової [56], В. Гейніге, Л. Копія, М. Реймерса [119-120], В. Данилова-Данильяна [33] та інших.

Для зміни підходу до використання природних комплексів та територій необхідне проведення оцінки сучасного стану ландшафтів, що є основою для розробки екологічно оптимальних методів використання природних об'єктів для туризму. Саме для цього і використовується метод визначення ступеня екологічної стійкості (витривалості) ландшафту.

В загальному розумінні, екологічна стійкість являє собою певну властивість природно-територіального комплексу (чи ландшафту) зберігати динаміку природного розвитку в умовах антропогенних навантажень.

Метод визначення коефіцієнта екологічної стійкості ландшафту (КЕСЛ) базується на зіставленні площ, які зайняті різними елементами ландшафту з врахуванням їх позитивного чи негативного впливу на навколишнє середовище.

Беручи за основу методику Е. Клементової та В. Гейніге, проведено оцінку екологічної стійкості двох туристичних зон відпочинку «Світязь» та «Гряда» Шацького НПП за показниками: КЕСЛ1 та КЕСЛ2 [56].

Коефіцієнт екологічної стабілізації ландшафту (КЕСЛ1) (метод І):

(2.5)

де, Fстi- площі під сільськогосподарськими культурами і рослинними угрупуваннями, які позитивно впливають на ландшафт (ліси, зелені насадження, природні луки, заповідники, заказники та орні землі, які використовуються для вирощування багаторічних трав - люцерни, конюшини, трав'яних сумішей тощо), га;

Fнстj- площі, які зайняті нестабільними елементами ландшафту (щорічно оброблювана рілля, землі з нестійким трав'яним покривом, площі під забудовою і дорожньою мережею, заростаючі й замулені водойми, місце видобутку корисних копалин та інші землі, які зазнали антропогенного впливу, га.

З екологічної точки зору, стан ландшафту (територіальну цілісність) можна охарактеризувати таким чином:

? нестабільний, з яскраво вираженою нестабільністю - КЕСЛ1 ? 0,5; - 1 бал;

? нестабільний - 1 = 0,51 1,0 КЕСЛ 1 ; - 2 бали;

? умовно стабільний - 1 =1,01 3,0 КЕСЛ 1 ; - 3 бали;

? стабільний - 1 = 3,01 4,50 КЕСЛ 1 ; - 4 бали;

? стабільний, з яскраво вираженою стабільністю - КЕСЛ1? 4,5. - 5 балів.

Коефіцієнт екологічної стабілізації біотехнічних елементів і всього ландшафту (КЕСЛ2) для тих самих територій (метод II) [56] визначається:

(2.6)

де: f- площа біотехнічного елементу, га;

Кее - коефіцієнт, що характеризує екологічний стан окремих біотехнічних елементів;

Кг - коефіцієнт геолого-морфологічної стійкості рельєфу (приймається рівним 1,0 для стабільного та 0,7 - для нестабільного рельєфу);

Ft- площа всієї території.

За допомогою значення КЕСЛ2 можна оцінити стійкість досліджуваного ландшафту за такою класифікацією:

? нестабільний - КЕСЛ2 ? 0,33; - 1 бал;

? мало стабільний - КЕСЛ2 = 0,34…0,5; - 2 бали;

? середньо стабільний - 2 = 0,51 0,66 КЕСЛ 2; - 3-4 бали;

? стабільний - КЕСЛ2? 0,66. - 5 балів.

2.3 Методика побудови картосхем розвитку туристичної діяльності

Картографічний метод, в якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкту, став основним в процесі створення карто-схем розвитку сільського туризму у Волинській та Рівненській областях, а також вдосконаленої карто-схеми екологізації туризму на території Шацького НПП.

При побудові картосхем були використані матеріали Національного атласу України, Екологічного атласу України та Еколого-географічного атласу України. Основу склали карти: еколого-економічної збалансованості території, техногенного навантаження на природне середовище, стійкості природного середовища (автори: д.г.н. В.А. Барановський, П.Г. Тищенко); природно-ресурсного та природно-екологічного потенціалу території (автор: к.г.н. Ю.А. Олішевська); забруднення грунтів залишками пестицидів та важкими металами, забрудненості території Цезієм -137 (за ред. Руденко Л.Г.).

В процесі розробки карто-схем розвитку сільського туризму значна увага була приділена:

- природно-екологічному потенціалу Рівненської та Волинської областей. Це потенціал природних геосистем (ландшафтів), під яким розуміють якість середовища існування людей, можливість забезпечення населення необхідними харчовими продуктами, умовами праці та відпочинку. Природні фактори створюють загальний екологічний фон, забезпечують потреби людського організму у необхідних умовах існування (тепло, повітря, світло, вода тощо);

- природно-ресурсному потенціалу даних областей. Під ним розуміють здатність природних геосистем без шкоди для навколишнього середовища віддавати людству продукцію або виконувати корисну для нього роботу. Це та частина природних ресурсів Землі і найближчого космосу, що реально може бути включена у господарську діяльність , виходячи з наявних технічних і соціально-економічних можливостей суспільства за умови збереження якісного середовища життя населення;

- стійкості природного середовища, тобто можливості зберігати свою структуру і характер функціонування у випадку зміни умов, викликаних зовнішнім впливом;

- величині техногенного навантаження на природне середовище - це ступінь прямого і непрямого впливу людей і їх господарства на навколишнє середовище в цілому та його окремі компоненти. Критичним, або гранично допустимим вважається таке навантаження, при перевищенні якого відбувається руйнування структури ландшафтів і порушення їх соціально-економічних функцій;

- покомпонентній оцінці еколого-економічної збалансованості територій.

Оцінка еколого-економічної збалансованості виконується за формулою:

Кзб = Е+Р+С+Т (2.7)

де Е - природно-екологічний потенціал;

Р - природно-ресурсний потенціал;

С - потенціал стійкості ландшафтів;

Т - величина техногенного навантаження на природне середовище.

Числові значення еколого-економічної збалансованості (за інтегральними показниками Е, Р, С, Т) наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Числові значення еколого-економічної збалансованості території

(за інтегральними показниками Е, Р, С, Т)

Природно-екологічний потенціал (Е)	Природно-ресурсний потенціал (Р)	Потенціал стійкості природних ландшафтів (С)	Величина техногенного навантаження на природне середовище (Т)
Низький - (-4,35 до - 2,44)	Нижче середнього ( - 0,30)	Нижче середнього ( - 0,5)	Нижче середнього ( - 0,40)
Нижче середнього ( - 2,43 до -0,47)	Середній ( - 0,29 до + 0,50)	Середній ( - 0,49 до + 0,80)	Середній ( - 0,39 до +0,45)
Середній ( - 0,46 до +1,47)	Вище середнього ( +0,51 до + 1,35)	Вище середнього ( +0,81 до + 2,10)	Вище середнього ( +0,46 до + 1,25)
Вище середнього ( +1,48 до + 3,41)	Високий (+1,36 до +2,20)	Високий (+2,11 і більше)	Високий (+1,26 до +2,10)
Високий (+3.42 до +5,35)	Дуже високий (+2,21 і більше)		Дуже високий (+2,11 і більше)
Дуже високий (+5,36 до +5,66)

При побудові карт також враховані фактори антропогенного впливу на природне середовище, а саме:

- забруднення ґрунтів залишками пестицидів та важкими металами;

- забрудненість території Цезієм - 137 (внаслідок аварії на ЧАЕС).

Ґрунтуючись на вище зазначених показниках та картах, розроблені карто-схеми розвитку сільського туризму, на яких чітко відображені:

- існуючі привабливі туристичні об'єкти області;

- природно-заповідні території;

- території з наявним розвитком сільського туризму;

- території, перспективні для розвитку сільського туризму;

- найперспективніші території для розвитку сільського туризму.

Розроблені картосхеми можна використовувати в процесі планування сільськогосподарської діяльності та розвитку сільського туризму, зважаючи на специфіку, природні умови та екологічний стан регіону.

2.4 Методика розробки типового екологічного паспорту туристичних територій та об'єктів

Екологічна паспортизація територій та об'єктів (особливо сільських) з розвитком різних видів туризму на сьогоднішній день має надзвичайно важливе значення. З метою встановлення основних напрямків їх розвитку, необхідним є ведення спеціальної нормативної документації щодо визначення можливих впливів на довкілля, а саме: впливу шкідливих викидів в атмосферне повітря, неочищених скидів у водні об'єкти та накопичення відходів, рівнів енергозбереження тощо. Екологічна паспортизація повинна стати ефективним та перспективним засобом охорони і контролю за станом навколишнього середовища та ключовою ланкою комплексної екологізації.

Екологічний паспорт - це офіційний державний нормативний документ, що розробляється з метою забезпечення державного обліку об'єктів, які шкідливо впливають на стан НПС, контролю за станом екологічної безпеки, відвернення та ліквідації негативного впливу господарської та інших видів діяльності. Він дозволяє фахово і диференційовано аналізувати причини змін стану довкілля через вплив конкретного об'єкту господарської діяльності (уданому випадку туристичного); передбачає оцінку ефективності технологій, повноту використання сировини, палива й схем очищення, загальну економічну оцінку збитків і деталізацію її за окремими видами продукції [29].

Завдяки екологічним паспортам з'являється можливість постійного спостереження за станом та змінами основних компонентів НПС, запобігання виникненню незворотних порушень стану природних екосистем, встановлення відповідних нормативно-правових норм і правил раціонального користування природними ресурсами та видів відповідальності за їх порушення. Екологічні паспорти необхідно розробляти для всіх господарських об'єктів, туристичних територій, об'єктів міжнародного, національного, регіонального та місцевого значення, що дозволить більш ефективно проводити екологічну політику на шляху до еколого-збалансованого розвитку.

На жаль, стан екологічної паспортизації туристичних об'єктів в Україні сьогодні є надзвичайно незадовільним. Практично він тільки започаткований і, не зважаючи на важливість і актуальність проблеми, не існує єдиної державної програми екологізації туристичної галузі та типових екологічних паспортів туристичних територій та об'єктів.

За основу створення та розробки типового екологічного паспорту туристичних територій нами було взято методику створення екологічного паспорту природокористувача ГОСТ Р 17.0.0.06 - 2000 (Государственный стандарт Российской Федерации: Охрана природы. Экологический паспорт природопользователя), а також наукові праці, в яких висвітлені основні проблеми та напрямки екологічної паспортизації Ю.Р. Шеляг-Сосонка, Я.П. Дідуха, Т.Л. Андрієнка, Я.І. Мовчана, С.Ю. Поповича, Л.В. Пархісенка, В.А. Сесіна, В.Є. Борейка, О.В. Гуцала, В.П. Ткача, П.М. Устименка.Вихідною стала методика створення комплексного екологічного паспорта водного об'єкту, яка вперше представлена в працях В.І. Гончарука та Г.О. Білявського.

Після детального аналізу наукових праць було вдосконалено наявний екологічний паспорт та внесено відповідні зміни і доповнення, які стосуються безпосередньо розвитку туристичної діяльності в межах окремих територій та визначення впливів її на довкілля.

Зміст екологічного паспорту та його структура висвітлюють:

? загальні відомості про суб'єкта туристичної діяльності;

? впливи на атмосферне повітря (обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу, їх класифікацію та ступінь очищення);

? впливи на водні ресурси (об'єми використання, обсяги скидів, характер забруднень, ефективність очищення);

? впливи на земельні ресурси (площі, зайняті господарськими об'єктами);

? відходи виробництва (кількість накопичених та утилізованих відходів);

? екологічність сільськогосподарської продукції, що виробляється;

? використання енергоресурсів;

? природоохоронні заходи;

? відповідальність за забруднення НПС.

На основі розробленого екологічного паспорту можна виконувати своєчасні науково-обгрунтовані прогнози щодо попередження і нейтралізації (усунення) потенційно можливих негативних екологічних процесів, а також проводити заходи щодо зменшення рівнів екологічної небезпеки території.

****

1. Організація будь-якої господарської діяльності передбачає отримання певних результатів, як економічного, так і соціального характеру. Результати і є свого роду показниками ефективності, які виражаються вигодою, досягнутою за певних витрат грошових, матеріальних, інформаційних ресурсів та робочої сили.

Методика оцінки соціально-економічної ефективності дає змогу визначити рентабельність та позитивні наслідки розвитку сільського туризму в межах окремого регіону, а також економічні перспективи та його прибутковість для місцевого населення.

2. Методика визначення допустимої рекреаційної місткості туристичних територій та екологічної стійкості ландшафтів спрямована на забезпечення екологічної безпеки та ефективного екологічного контролю з метою регулювання туристичних навантажень, чисельності туристопотоків і попередження незворотніх змін в екосистемах. Актуальність та значимість даної методики пов'язана із збільшенням концентрації туристопотоків у найпривабливіших природно-заповідних зонах та відсутністю дієвих механізмів правового регулювання.

3. Картографічний метод, який був застосований при розробці карто-схем розвитку сільського туризму, дозволяє в рамках певного регіону чи області виявити найбільш сприятливі (в екологічному відношенні) та придатні для організації туристичної та господарської діяльності території.

4. Методика екологічної паспортизації туристичних територій та об'єктів полягає у визначені основних джерел і напрямів впливів на навколишнє природнесередовище; дотриманні природоохоронних норм і правил у процесіприродокористування; визначенні ступеня використання ресурсів природного середовища йрозробці на основі даних екологічного паспортудієвих природоохоронних заходів.

РОЗДІЛ 3.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Досвід організації сільського зеленого туризму в зарубіжних країнах

Серед переважної більшості країн Європи поява та активізація розвитку сільського туризму пов'язана з прагненням туристів та жителів великих міст до відпочинку в межах мало зміненої природи, в тиші та спокої, до знайомства з особливостями сільського життя, побутом та звичаями окремих, як правило, раніше не знайомих регіонів. Самі ж селяни також зацікавлені у розвитку даного виду туристичної діяльності, ставлячи за першочергову мету отримання економічних прибутків від звичних для них сільськогосподарських робіт, вирішення існуючих соціальних проблем та підтримання якісного екологічного стану довкілля.

Проте, враховуючи ступінь розвитку аграрної сфери кожної з країн Європи, підхід та сучасний стан організації сільського туризму буде однозначно різним.

Так, наприклад, в Австрії, Англії, Франції, Німеччині відпочинок в межах сільських територій уже існує як постійна туристична пропозиція кілька десятків років. Це більше не модаодного сезону, а природне забезпечення туристичної пропозиції[128].

У деяких країнах поняття сільський туризм і екотуризм розглядаються практично як синоніми в рамках одного, екологічно орієнтованого, напрямку туристичної індустрії (TurismoRural у Іспанії або Аgrotourism на Кіпрі дослівно означають «сільський туризм»). В інших країнахпоєднання сільського й екологічного туризму закладено в один тип пакету туристичних послуг(наприклад, в Італії цей напрямок названо «Природа і здоров'я»).

З іншого боку, у багатьох країнах у пакет продукту сільського туризму включаються і «неекологічні» види дозвілля (полювання, риболовля,що не можна відносити до екологічно безпечних видів дозвілля).

Отже, можна сказати, що на сьогоднішній день єдина універсальна концепція розвитку сільського туризму в країнах Європи та світу відсутня, та й навряд чи вона взагалі може бути створена, враховуючи історію, культуру, традиції, природні умови кожної з країн. Спільним у розвитку виступає лише те, що сільський туризм перетворився на ефективний і перспективний сектор туристичної індустрії, який приносить прибутки, відроджує мало розвинені сільські території та розширює спектр зайнятості сільських жителів.

Серед країн Північної Європи, сільський туризм з усіма його традиціями, особливостями та цінностями упродовж багатьох десятиліть розвиває Великобританія.

Спостерігається тенденція росту популярності серед жителів країни та іноземних громадянсільського туризму, розвиток якого отримав підтримку Національної Туристичної організації, яка провела акредитацію більш як 1100 агроосель. Даний вид туризму забезпечує понад 380,000 робочих місць і є підвалиною існування 25,000 малих бізнесів лише в одній сільскій Англії (не враховуючи Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії).

У Фінляндії найбільшим попитомтуристів користуються невеличкі будиночки без господарів, розташовані на берегах природо-заповідних територій, озер чирічок. Орендуючи типовий будиночок, відпочиваючі потрапляють у досить комфортні умови (не рідко такі будиночки відповідають 4-5 зіркам) проживання та проведення активного дозвілля. Вони обладнані сучасною побутовою технікою, меблями (часто лише з дерева), посудом, білизною,електроенергією, сауною тощо. Туристам надається змога взяти напрокат човен, катамаран, велосипед. До умов оренди такого будиночку додається дозвіл (ліцензія) на здісненняспортивної риболовлі.

Сільський туризм в Ісландії представлений мережею із 140 агроосель, що забезпечують більше 4 000 ліжкомісць по всій країні. Ісландські ферми не лише надають послуги з розміщення та харчування, але й пропонують ряд додаткових послуг, а саме: поїздки верхи на конях, риболовля, детальне знайомство з традиціями регіону, його побутом, культурою та ремеслом; оренда житла та машин для здійснення індивідуальних поїздок по країні; приватні тури, які передбачають вільний вибір маршруту та місць для огляду, а також можуть включати комфортне (класу «люкс») проживання в агрооселях.

Сільський туризм у Латвії - це форма туризму, який відбувається у сільських місцевостях, забезпечує прибутки місцевому населенню, пропонує індивідуальний відпочинок туристам. Він ґрунтується на послугах з розміщення, доповнених додатковимипослугами, що орієнтовані на задоволення соціальних та культурних потреб наоснові використання природних ресурсівзгідно принципівзбалансованого розвитку. Проживання туристів відбувається у будинках в сільській місцевості, відпочинкових котеджах місткістю до 20 ліжко-місць.

В Естонії, на думку експертів та провідних науковців країни, сільський туризм може запропонувати найкращі перспективи для естонського села як новий вид економічної діяльності. Для досягнення цього необхідно створити централізовану, уніфіковану, професійну й автономну організацію, яка буде ґрунтовно та успішно просувати продукт сільського туризму Естонії як всередині країни, так і за її межами.

Сільський туризм Франції представляє Національна організація будинків відпочинку і зеленого туризму (MaisondesGitesdeFranceetduTourismeVert). Ця організація пропонує відпочинок в агрооселяхрізних класівта різноманітні види відпочинку, сертифіковані за високими національними стандартами сервісу. З порівняння агроосель Франції з будиночками Північної Європивидно, що вони набагато комфортніші, з особливим національним шармомі багатими гастрономічними традиціями.

Оселі аграрних районів Франції різняться не лише за зірковістю (від простихсільських будиночків до вілл і приватних історичних замків (chateaux), а й за етногеографічною ознакою: оселі Шампані, Провансу, Гасконі, Нормандії, Бургундії, Савойї мають свій особливий шарм, якого не знайдеш у жодній іншій провінції чи регіоні Європи.

У Франції розроблена спеціальна програма дитячого відпочинку в сільській місцевості протягом шкільних канікул. Діти від 3 до 13 років запрошуються для проживання у сім'ї, догляду засвійськими тваринами (ягнята, поросята, кролики), активних ігор наприроді зі своїми сільськими ровесниками, цікавих походів і пригод. Також у селі дітимають змогу вивчати народні танці і художні ремесла, фольклор краю, іноземні мови.

Якість такого відпочинку контролюється і сертифікується DDASS - міністерством охорони здоров'я і соціального забезпечення Франції, а також міністерством молоді і спорту[1,28,128].

У Німеччині сільський туризм розглядається в рамках так званої концепції «сталого розвитку» (sustainable development) сільської місцевості і керується міністерством сільського господарства. Німецька концепція сільського туризму несе велике соціокультурне навантаження: збереження і популяризацію традиційного вигляду села, «сільської філософії», традиційних навичок і ремесел.

Враховуючи прагнення відпочиваючих до комфорту та більш якісного сервісу, сфера сільського туризму в Німеччині варіює за формами від відпочинку у старих фермерських господарствах, дещо стилізованих під старовину, до проведення відпустки у сучасних, обладнаних новітньою технікою, будинках.

Цікавим є досвід сільського туризму вАвстрії. Ця невелика альпійська країна, за площею співрозмірна з Карпатським туррегіоном України, нині налічує понад 15000 зареєстрованих агротуристичних господарств сумарною місткістю 170000 ліжко/місць. «Родзинкою» відпочинку в австрійських Альпах є безпосередня задіяність гостей у традиційному фермерському господарюванні: вигоні худоби на альпійські луки, зборі альпійських трав, виготовленні молокопродуктів, зборі лісових ягід тощо, а також різноманітні програми активного гірського, екстремального й екологічного туризму.

За подібною схемою розвивається і сільський туризм у Швейцарії. Щоб отримати знак якостіОб'єднання «Відпочинок на сільському подвір'ї», треба відповідати певним критеріям.Господарство має надавати послуги з обслуговування туристів щонайменше впродовж 2 років, пропонувати мінімум три продукти власного виробництва, а послуги повинні тісно пов'язуватись з сільським господарством[1,28,128].

Сільський туризм в Іспанії передбачає розміщення на фермах, у сільських будинках,невеликих сільських готелях. Власники таких агросадиб в Іспанії об'єднані в асоціації, завдання яких полягає в тому, щоб категоризувати сільські туристичні об'єкти в залежностівід рівня послуг, що надаються, і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій.

Сучасний агротуризм в Італіїпредставлений справжніми міні-готелями рівня 3-4 зірок з антикварними меблями,обладнаними санвузлами, басейнами, тенісними кортами тощо. Агротуристичнікомплекси надають туристам можливість займатися різними видами активного відпочинку (здійснювати кінні і пішохідні прогулянки, приймати участь в екскурсіях для огляду місцевих визначнихпам'яток і навколишніх місць, відвідувати сільські ярмарки ісередньовічні костюмовані свята тощо). Важливе місце в процесі сільського туризму в Італії відіграє кухня. Саме сільський туризм надає можливість не тільки смачно і якісно поїсти, але і привезти із собою в якості сувенірів дорогі і рідкісні вина, особливі продукти: трюфелі, спеціальні сорти сиру і маслинової олії, що не надходять у міські магазини і вирощені в екологічно чистих умовах.

З усіх закордонних країн для України найбільше значення має досвід, набутий нашимбезпосереднім західним сусідом - Польщею.

Нині у Польщі в розрізі регіонів сільський туризм розвивається дуже нерівномірно. Причинами цього є природна диференціація країни, економічна нерівномірність розвитку регіонів, історичне минуле, географічне положення (ступінь віддаленості від основних транспортних комунікацій), традиції відпочинку.

Однак, слід зауважити, що польське законодавство чітко відмежовує концепцію та принципи ведення сільського туризму від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості і законодавчо віднесені до підприємницької діяльності [128].

На відміну від останніх, надання послуг сільського туризму за польськими законами не належить до підприємницької діяльності, а тому прибутки селянських господарств не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавство передбачаєтакож звільнення від оподаткуваннядоходів, що отримані завдяки наданню послуг з розміщення туристам за таких умов:

- житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

- кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам;

- кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншійспеціально пристосованій будівлі для туристів;

- число кімнат, що здаються туристам, не перевищує п'яти.

Даний досвід був би досить корисним і для України, яка володіє величезним житловим фондом, який активно задіяний у сільському господарстві. Відсутність податку на додану вартість та звільнення від оподаткування доходів стало б одним із основних стимулюючих чинників, що змусив би українських селян активно діяти в напрямку розвитку агросфери, організації сільського туризму, облаштування та модернізації власних садиб, розширення спектру своєї сільськогосподарської діяльності (вирощення більшої кількості екологічно-чистої продукції, створення оригінальних туристичних послуг) тощо.

Сільський туризм можна вважати досить молодим напрямком розвитку і туризму вРосії. Сьогодні даний вид відпочинку не набув серед росіян широкої популярності. Сільський туризм в Росії активно розвивається на Алтаї(«Русский терем»), в Калінінградській, Ленінградській, Псковській областях і Краснодарському краї[128].

СтосовноБілорусії,то вона має значний потенціал длярозвитку цього виду туризму. Більше 50 білоруських сільських садиб вже приймають туристів. Садиби дуже різні - старовинні, сучасні, комфортні і аскетичні. Є садиби-котеджі, які готові задовольнити смаки найвибагливіших туристів; є садиби на базі селянських хат, де поступово покращують умови проживання і пристосовують до нової діяльності; є дачі, літні будинки для відпочинку в селах (практично всі вони розташовані у дуже мальовничих місцях - на берегах водойм чи в лісовій місцевості).

3.2 Особливості розвитку сільського зеленого туризму в Україні (на прикладі Західного Полісся)

Західне Полісся є одним із потенційних та найсприятливіших регіонів для розвитку сільського туризму в Україні. Цьому сприяє наявність усіх необхідних умов для організації даної туристичної діяльності, а саме: значних природних ресурсів сільської місцевості; багатого житлового фонду сільських регіонів; чудових природних ландшафтів і кліматичних умов; унікальної історико-етнографічної спадщини сільських територій Західного Полісся з їх звичаями, побутом, обрядами та культурою.

В ході дослідження встановлено, що існує ряд причин, які ускладнюють процес розвитку сільського туризму на території Західного Полісся, до яких належать:

- відсутність регіональних програм з розвитку сільського туризму;

- низька активність і культура сільських жителів щодо організації власного бізнесу;

- відсутність досвіду організації даного виду туристичної діяльності як у селян, так і у місцевого керівництва;

- низька якість і комфортність житлового фонду та транспортної інфраструктури.

Але аналіз показує, що сільський туризм в регіоні здатний активізувати розвиток депресивних, мало розвинених сільських територій Західного Полісся, вивести їх на рівень еколого-збалансованого розвитку, підвищити добробут населення та економіку регіону. Розвиток сільського туризму на Волині (особливо в районі Шацького НПП) спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, сіл, підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення. Важливим результатом розвитку сільського туризму буде розширення можливостей реалізації продукції особистих підсобних господарств, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування.

Досвід показує, що ті сім`ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство, підвищуючи в цілому рівень аграрної культури і виробництва.

Вирішення існуючих проблем має стати одним із першочергових завдань міських та районних адміністрацій в регіоні з метою активізації і ефективного розвитку сільськогосподарської діяльності.

3.2.1 Оцінка стану та перспектив розвитку сільського зеленого туризму у Волинській області

Територія Волинської області (загальна площа 20143 кмІ, що складає 3,3% території України) є унікальною та перспективною для розвитку та організації сільського туризму. В першу чергу цьому сприяють:

- комфортний для відпочинку помірний клімат;

- чудові природні умови;

- цікаві самобутні звичаї та традиції регіону, що передаються з покоління в покоління, адже саме тут ще залишились не урбанізовані куточки природи з невимовною красою та потенціалом для проведення екологічно-безпечної туристичної діяльності, оздоровлення, самоосвіти.

Сільський туризм в даному регіоні не є основним видом діяльності господаря, але поступово стає невід'ємною частиною життя і роботи багатьох селян Волині (рис. 3.1).

Ще рік-два назад селяни у кращому випадку пропонували житло у найм і мінімальний набір туристичних послуг, однак вже сьогодні на туристів чекає широкий вибір додаткових послуг в рамках сільського туризму, а саме: риболовля, полювання, походипо гриби, ягоди, за лікувальними рослинами, прогулянки на конях і човнах, участь у фольклорних концертах, обрядах, святкуваннях днів села і різноманітних релігійних свят. В контексті сільського туризму, відпочиваючі можуть навчитись основам лозоплетіння, порибалити та варити юшку власноруч, виготовляти домашню сметану, масло, сир, доглядати вулики і збирати мед, ткати, вишивати, і навіть освоювати гончарне мистецтво.

Рис. 3.1 Динаміка розвитку сільського туризму у Волинській області за період 2006 - 2015 р.р.

Рис. 3.2 Кількість існуючих агросадиб у районах Волинської області

З вище наведених діаграм простежується позитивна динаміка росту кількості агросадиб в регіоні, а, отже, і сільського туризму в цілому. Звісно ж, найбільшої популярності та розвитку сільський туризм набув саме у Шацькому районі, що пов'язано зі значним туристичним інтересом до існуючих тут природних об'єктів (Шацькі озера, Шацький НПП).

Однак, проблемним питанням у даному випадку є те, що більшість сільських господарів в області не реєструються як такі, що надають послуги з сільського туризму. Це, в свою чергу, не дає можливості на державному та регіональному рівні контролювати і підтримувати дану діяльність, проводити чіткі статистичні підрахунки кількості туристів та економічних прибутків, а також гарантувати відповідність наданих послуг існуючим міжнародним стандартам. Тому припустимо, що насправді чисельність агросадиб значно більша (наприклад, лише біля озера Світязь влітку майже всі місцеві жителі пропонують відпочиваючим свої оселі і послуги з харчування та розміщення). Така ситуація спричинена тим, що чинне законодавство України не зобов'язує до реєстрації господарів, як суб'єктів підприємницької діяльності, якщо вони приймають у власній агросадибі не більше десяти туристів одночасно.

Проте існують селяни, які на сьогоднішній день задекларували свою діяльність і створили якісні умови для надання послуг туристам саме з сільського туризму. Перелік їх пропозицій, фото садиб та асортимент послуг розміщені в мережі Інтернет, що надає бажаючим відпочити можливість більш широко ознайомитись з особливостями та умовами їх майбутнього відпочинку. Найбільше таких власників у Ківерцівському, Шацькому, Ратнівському, Ковельському районах,

В Ківерцівському районі реалізовувався цікавий проект громадського об'єднання «Волинські перспективи», спрямований на ліквідацію жіночого безробіття. Він передбачав навчання жінок, які мали хороші обійстя, основам ведення туристичного бізнесу. Кілька господинь вже переобладнали у своєму будинку по 2-3 кімнатки під готельні номери з домашнім затишком. Є такі об'єкти у селі Жабка, де є мальовничі ліси й озеро, можна ловити рибу, кататися на конях, збирати гриби, ягоди.

Такі пропозиції в регіоні найбільше привертають увагу іноземних туристів, які вже користувались пропозиціями традиційного відпочинку (європейські й міжнародні курорти), а тепер хочуть на 2-3 дні відвідати провінцію, приїхати на Волинь.

Узагальнюючи зібрані дані, складено картосхему розвитку сільського туризму у Волинській області (рис. 3.3) та зроблено висновки про те, що незважаючи на існуючий потенціал області, все ще залишається ряд невирішених проблем, які стають на заваді розвитку сільського туризму.

Перш за все необхідно запровадити ефективне регулювання організації сільського туризму як на регіональному, так і на державному рівні, заохочення селян до заняття даним видом діяльності; стимулювати власників садиб до реєстрації та легалізації своєї діяльності, розвитку туристичної інфраструктури в сільській місцевості тощо. Лише тоді даний вид туризму зможе набути популярності та виконуватиме усі покладені на нього природоохоронні функції у регіоні [28].

Рис. 3.3 Картосхема розвитку сільського туризму в Волинській області

3.2.2 Оцінка стану та перспектив розвитку сільського зеленого туризму в Рівненській області

Територія Рівненської області (загальна площа 20,1 тис кмІ, що становить 3,3% площі України) являє собою унікальний край з невичерпними можливостями для поширення та розвитку сільського туризму. Дана область багата на культурно-історичну спадщину, мальовничі природні ландшафти та лікувальні ресурси, проте розвиток агросектору в області на низькому рівні. Відсутність робочих місць, низькі заробітні плати змушують сільське населення шукати додаткові джерела прибутків, а тому мешканці сільських територій з надією повертають свої погляди до такої сфери діяльності як сільський туризм. Отже, залучення туристів до відпочинку в сільській місцевості, пропаганда здорового способу життя, з одного боку, та розвиток малого підприємництва на селі, з другого, призведе до підвищення добробуту культурно-освітнього рівня сільського населення і примноження традицій.

Саме активізація розвитку сільського туризму стала одним з пріоритетних напрямків регіональної програми розвитку туризму на 2006 - 2015 рр. в Рівненській області. Вже з 2005 року в області з даного приводу проводяться:

- виїзні навчальні тури в Закарпаття та смт. Гриців Хмельницькоїобласті (для набуття досвіду з організації сільського туризму);

- семінари, з питань організації надання послуг з сільського туризму для незайнятого населення, голів сільських та селищних рад,сільських активістів;

- особисті консультації з питань організації сільського туризму.

Важливого значення для популяризації даного виду туристичної діяльності набуває і рекламна діяльність. В області рекламно-інформаційна підтримка власників агросадиб проводиться шляхом:

- публікації рекламних матеріалів про послуги, що надаються існуючими агросадибами;

- презентації послуг сільського туризму під час виставковихзаходів міжнародного, всеукраїнського та місцевого масштабу;

- проведення прес-турів для представників засобів масової інформації;

- поширення інформації через мережу Інтернет. Інформація пропослуги агросадиб області з фотоматеріалами та контактними данимирозміщена на обласному туристичному Інтернет порталі www.tourism.rv.ua,що діє в режимі чотирьох мов;

- рекламно-інформаційних кампаній в засобах масовоїінформації.

Два роки поспіль проводиться акція «Відпочивайте наРівненщині». Протягом місяця, що передує активному туристичномусезону в ефірі 6 радіостанцій, 3 телеканалів та на сторінках 7 обласнихгазет подаються рекламно-інформаційні матеріали про переваги сільського відпочинку на Рівненщині, адреса Інтернет порталу та контактнаінформація працівників управління культури і туризму обласноїдержавної адміністрації, які надають кваліфіковані консультації зпитань відпочинку на селі.

В результаті зазначеної діяльності за останні роки стабільно зростає кількість агросадиб (рис. 3.4 та 3.5).

Рис. 3.4 Динаміка розвитку сільського туризму в Рівненській області за період 2006 -2015 р.р.

Рис. 3.5 Кількість існуючих агросадиб у районах Рівненської області

З даних діаграм просліджується тенденція стрімкого розвитку сільського туризму на Рівненщині за рахунок появи значної кількості агросадиб. Однак, ці дані можна вважати дещо неточними, адже реальні цифри значно більші. Це пов'язано з тим, що більшість сільських господарів не зареєстровані, як такі, що надають послуги в сфері сільського туризму.

В області, окрім наявних природних ресурсів, важливе місце займають етнографічні особливості регіону. На даний час підприємці, які вже займаються організацією сільського туризму на території Рівненської області, намагаються облаштувати свої оселі таким чином, щоб турист зміг зануритися в атмосферу етнографії та фольклору регіону.

Так, відпочиваючим пропонуються: послуги педагога з народної творчості та народної пісні (агрооселі у Рівненському районі), можливість навчитися мистецтву вишивання, ткацького ремесла (агрооселі у Дубровицькому районі), готувати старовинні народні страви (агрооселі у Демидівському районі), козацькі страви (Радивилівський район). У кожного господаря можназамовляти домашній хліб, традиційні страви та напої місцевої кухні.

Власниками садиб вже розроблені історико-культурні та рекреаційно-пізнавальні маршрути по місцевості, які можназдійснювати на бричці чи човні. Найбільше таких маршрутіврозроблено у Радивилівському районі:

1. с.Пляшева -- с.Острів (Острів Журавлиха - Державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», «Козацька переправа», «Острів Гайок», урочище «Монастирщина»(могили козаків з кам'яними хрестами XVIIст.);

2. с.Пляшева -- м.Берестечко (Свято-Троїцький костел (ХVІІ ст.), Свято-Троїцький собор (ХХ ст.), каплиця Св. Теклі (XVII ст.), кам'яний стовп намогилі колишнього власникамістечка князя Олександра Пронського (XVI ст.).

Є такі екскурсії і в інших районах області, зокрема, у агрооселях с. Губків (Березнівський район), де господарі пропонують екскурсії до Губківського замку, у с. Хрінники (Демидівський район) -- до Державного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» та інші.

Проте, досить мало сільськими господарями Рівненщини використовуються наявні народні художні промисли, фольклорні, обрядові дійства і традиції, насичені характерними етнографічними особливостями рідного краю, що можуть привабити сучасного туриста.

Про популярність та розвиток сільського туризму на Рівненщині свідчить практикамікрокредитування, яка застосована там уперше в 2008 році. Безвідсоткові кредити на суму5 тис.грн. з терміном погашення три роки надаються бажаючимрозпочати або удосконалити власну справу з організації наданняпослуг сільського туризму.Починаючи з 2010 р., сума кредиту становить 15 тис. грн. під2% річних.

Сьогодні в області послуги у сфері сільського туризму пропонують більше 65власників садиб у 15 з 16 районів Рівненщини.

Поява фактору здоровоїконкуренції стимулює розширення спектру та якості пропонованихпослуг, що, у свою чергу, сприяє підвищенню позитивного іміджурегіону та інтенсифікації туристичних потоків. Управлінням культури і туризму облдержадміністрації спільно з Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі розроблений Порядок надання та використання кредитів власникам або орендарям особистого селянського господарства на розвиток сільського, зеленого туризму, який затверджений рішенням сесії Рівненської обласної ради.

Інформація про сучасну ситуацію в туристичній галузі Рівненської області узагальнено на спеціально розробленій картосхемі розвитку сільського туризму (рис. 3.6).

Рис. 3.6 Картосхема розвитку сільського туризму в Рівненській області

3.3 Оцінка показників соціально-економічної ефективності розвитку сільського зеленого туризму на території Західного Полісся

Організація будь-якої діяльності передбачає отримання певних результатів, як економічного, так і соціального характеру. Ці результати і є показниками ефективності, які виражаються вигодою, досягнутою за певних витрат грошових, матеріальних, інформаційних ресурсів та робочої сили.

Основними ж соціально-економічними передумовами розвитку сільського туризму на шляху до відродження сільських регіонів та стабілізації їх економічного становища можна вважати:

- наявний приватний житловий фонд (на сьогодні в селах України нараховується 6,2 млн. житлових будинків, з яких 98% -у приватній власності);

- незайняте або частково зайняте в особистих селянських господарствах сільське населення складає понад 3,0 млн. чол. (середньорічна кількість працездатного населення, що проживає в сільській місцевості, складає 6,4 млн. осіб, значна кількість яких не працевлаштована або частково зайнята);

- проблема збуту сільськогосподарської продукції, дві третини якої виробляється в особистих селянських та фермерських господарствах.

Проблеми ефективності розвитку сільського туризму доцільно розглядати за допомогою системного підходу, який припускає встановлення різних критеріїв і показників для різних рівнів управління та певну ієрархію цілей і відповідні до них критерії ефективності.

Соціально-економічну вигоду від розвитку сільського туризму можна бачити з виконаних розрахунків для території Шацького НПП Волинської області.

На території Шацького району, який є активним центром розвитку сільського туризму, функціонує 62 агросадиби. В середньому кожна з них може розмістити не більше 10 чоловік одночасно. Отже, послуги з сільського туризму можуть отримати (при максимальній туристичній насиченості) 620 осіб, а при мінімальній - 310. Середня тривалість перебування складає від 8 до 14 днів. Кількість туроднів в цьому випадку буде становити (формула 2.1):

Приймемо до уваги, що в середньому один турист за період відпочинку (10-12 днів) в Шацькому районі витрачає 1500 гривень, то прогнозована сумарна кількість туристичних витрат складатиме (формула 2.2.):

Такі ж розрахунки проведемо для Березнівського району Рівненської області, в якому уже функціонує 10 агросадиб. В середньому кожна з них може розмістити не більше 8 чоловік одночасно. Середня тривалість перебування складає від 3 до 7 днів. Кількість туроднів в цьому випадку буде становити:

Д=80Ч5=400 людино-днів

Якщо в середньому один турист витрачає за період відпочинку в Березнівському районі 300 гривень, то сумарна кількість туристичних витрат складатиме:

Проведені розрахунки потужності ліжкового фонду Шацького та Березнівського районів дали наступні результати.

Шацький район. В середньому у кожній з існуючих (62) агросадиб цілорічно використовується 4 ліжко-місця. Виходячи з цього:



Максимальна наповненість агросадиб спостерігається саме у туристичний сезон і становить:

Туристичний сезон в межах Шацького району триває у середньому 75 днів. Отже, потужність ліжкового фонду буде становити (формула 2.3):

Березнівський район. В середньому у кожній з існуючих (10) агросадиб цілорічно використовується 2 ліжко-місця. Виходячи з цього:

Максимальна наповненість агросадиб спостерігається саме у туристичний сезон і становить:

Туристичний сезон в межах Березнівського району триває у середньому 60 днів. Отже, потужність ліжкового фонду буде становити:

За потужністю ліжкового фонду та обсягами туристичних потоків, організація сільського туризму є прибутковішою у Волинській області, ніж у Рівненській.

Проведені розрахунки свідчать про економічні перспективи та прибутковість розвитку сільського туризму. Економічний ефект від даної галузі буде виражений у грошовому еквіваленті сумарних витрат туристів, задіяних у сільському туризмі.

3.4 Визначення допустимої рекреаційної місткості туристичних територій та екологічної стійкості ландшафтів Шацького НПП

Для визначення рекреаційної місткості туристичних зон Шацького НПП та порівняння отриманих результатів з фактичними показниками чисельності туристів нами зібрані наступні відомості та проведено розрахунки у відповідності до методики, наведеної у пункті 2.2.

1.Зона відпочинку “Гряда”. Територія зони являє собою об'ємно-просторову домінанту природних масивів, виконує функції туристичного центру Шацького НПП і розташована на східному узбережжі оз. Світязь (в межах смт. Шацьк на відстані 1 км від автодороги Любомль - Шацьк - Піща).

Вихідні дані та розрахунки (за літній туристичний сезон):

Ni = 115осіб /кмІ; Si = 28,25 га = 0,28 кмІ; С = 90 днів; Ді = 8 днів.

Згідно формули 2.4., рекреаційна місткість зони відпочинку “Гряда” буде становити:

Якщо за літній сезон, який фактично є єдиним періодом з максимальним числом туристів, середня тривалість перебування одного туриста в межах рекреаційної зони складає 8 днів, то за рік (приймаємо до уваги, що в зимовий період практично відсутні туристи в межах існуючих туристичних зон Шацького НПП) Дібуде становити 4 дні.

Проведемо розрахунки рекреаційної місткості зони за умови цілорічного її використання:

Ni = 115осіб /кмІ; Si = 28,25 га = 0,28 кмІ; С = 365 днів; Ді = 4 дні.

В межах даної зони на сьогоднішній день функціонує 57 баз відпочинку та закладів туристичного розміщення, які при одночасному максимальному заповненні номерного фонду можуть прийняти 2071 туриста. Тобто, на сьогоднішній період умови експлуатації території для туристичних потреб відповідають рекреаційній місткості.

Проблемними питаннями, які впливають на якість надання послуг та формування туристичного продукту, залишаються: невисокий ступінь комфортності та благоустрою, як території, так і номерного фонду; недостатній рівень соціально-культурного обслуговування; відсутність чіткого зонування території (стихійно організовано пляж); відсутність централізованої мережі водопостачання (окрім обмежених територій зони, які обслуговуються чотирма свердловинами). З метою запобігання забруднення території побутовими стічними водами адміністрацією рекреаційної зони було запроектовано самопливний та напірний колектор з відводом стоків на новозбудовані очисні споруди, однак потужності його вже на сьогоднішній день не вистачає.

Досі невирішеними залишаються проблеми не лише стосовно надмірних кількостей туристів, але й щодо впровадження заходів з покращення екологічної ситуації та створення сприятливих умов для відпочинку. Відсутні екологічний паспорт та програма безпечного, екологічно-збалансованого розвитку території зони відпочинку «Гряда».

2. Зона відпочинку “Світязь”. Територія зони розташована вздовж узбережжя оз.Світязь, багата на природні піщані пляжі, місцями покриті трав'яною рослинністю. Зона виділяється як одне ціле, хоча формувалась в межах існуючого населеного пункту з врахуванням вже існуючої забудови.

Вихідні дані та розрахунки (за літній туристичний сезон):

Ni = 115осіб/кмІ; Si = 8,37 га = 0,084 кмІ; С = 90 днів; Ді = 8 днів.

Згідно формули 2.4., рекреаційна місткість зони відпочинку “Світязь” буде становити:

Проведемо розрахунки рекреаційної місткості зони за умови цілорічного її використання: Ni = 115осіб /кмІ; Si = 8,37 га = 0,084 кмІ; С = 365 днів; Ді =4 днів.

На території зони розташовані бази відпочинку, які одночасно можуть прийняти 454 туриста (при максимальному заповненні).

Не зважаючи на те, що зона відпочинку розташована в сприятливому для подальшого розвитку її інфраструктури архітектурному середовищі, в окремих випадках вона додатково потребує: каналізування, водопостачання, зовнішнього освітлення та благоустрою території кожного закладу відпочинку, пляжів і зв'язків між ними. Здійснення даних заходів дозволило б підняти культурно-побутовий рівень як відпочинку, так і проживання самого місцевого населення.

...