Екологізація та розвиток сільського зеленого туризму в Україні

3. Зона відпочинку “ ур. Гушове” розташована за межами села Світязь на південному узбережжі озера Світязь. Прекрасні природні піщані пляжі, поступова пологість дна озера та прилягаючі лісові масиви створюють сприятливі умови для відпочинку дітей. Тут розташовуються заклади відпочинку для дітей та молоді.

Вихідні дані та розрахунки (за літній туристичний сезон):

Ni = 115осіб /кмІ; Si = 53,02 га = 0,53 кмІ; С = 90 днів; Ді = 8 днів.

Згідно формули 2.4., рекреаційна місткість зони відпочинку ур. “Гушове” буде становити:

Проведемо розрахунки рекреаційної місткості зони за умови цілорічного її використання: Ni = 115осіб /кмІ; Si = 53,02 га = 0,53 кмІ; С = 365 днів; Ді = 4дні.

В межах зони існуючі бази відпочинку одночасно приймають 1740 туристів. Проведені розрахунки свідчать про перевищення фактичних кількостей туристів над значеннями рекреаційної місткості лише у літній період, а на протязі року перевищення не спостерігаються.

4. Зона відпочинку “Пісочне” розміщується на південно-східному узбережжі оз. Пісочне і користується великою популярністю серед відпочиваючих завдяки озеру із дуже чистою цілющою, срібною водою, піщаним дном, піщаними пляжами, лісовим оточенням з високими фітонцидними властивостями.

Вихідні дані та розрахунки (за літній туристичний сезон):

Ni = 115осіб /кмІ; Si = 28,46 га = 0,28 кмІ; С = 90 днів; Ді = 8 днів.

Згідно формули 2.4., рекреаційна місткість зони відпочинку “Пісочне” буде становити:

Проведемо розрахунки рекреаційної місткості зони за умови цілорічного її використання: Ni = 115осіб /кмІ; Si = 28,46 га = 0,28 кмІ; С = 365 днів; Ді =4 дні.

В межах зони функціонує Волинський санаторій “Лісова пісня” загальнооздоровчого профілю на 420 місць та інші заклади відпочинку вищих навчальних закладів м. Львова. В цій зоні відпочинку одночасно відпочиває 1158 туристів.

Проведені нами розрахунки дозволяють зробити висновок про те, що у літній період (коли туристична активність є максимальною) відбувається значне перевищення фактичних кількостей туристів над значеннями допустимої рекреаційної місткості території (в межах усіх чотирьох зон) (рис. 3.7). Це пов'язано з тим, що на території Шацького НПП та в районі Шацьких озер туристичний сезон триває від 2 - 3 місяці, що призводить до одночасної концентрації туристів за відносно короткий період.

Вище зазначені фактори спричиняють посиленню антропогенного тиску на природні екосистеми кожної із зон, викликаючи їх виснаження та деградацію, знищення рослинного покриву, забруднення та засмічення, а також знижуючи їх здатність до самовідновлення.

Рис. 3.7 Співвідношення фактичних кількостей відвідувачів із значеннями допустимих рекреаційних місткостей (за літній туристичний сезон)

Однак, якщо враховувати динаміку цілорічного використання зон відпочинку в туристичних цілях, то перевищення фактичних кількостей туристів над значеннями допустимих рекреаційних місткостей не спостерігається (рис. 3.8). Тобто, туристичні зони за рік можуть прийняти достатньо велику кількість відвідувачів, які не спричиняють значних антропогенних тисків, за умови, що туристичні потоки будуть раціонально розподілені за сезонними та територіальними ознаками.

Рис. 3.8 Співвідношення фактичних кількостей відвідувачів із значеннями допустимих рекреаційних місткостей (за умови цілорічного використання туристичних зон)

Окремо проведені розрахунки КЕСЛ1 для двох туристичних зон Шацького НПП «Світязь» та «Гряда» (так як вони є найбільш популярними серед туристів) на основі основних характеристик даних територій (табл. 3.1 - 3.3).

Таблиця 3.1

Характеристика основних туристичних зон Шацького НПП

Показники	Світязь	Гряда
Загальна площа території, га	14	28,25
Площа нестійких елементів ландшафтів, га	8,37	20,0
Площа стійких елементів ландшафтів, га	5,63	8,25

Розрахуємо коефіцієнт екологічної стабілізації ландшафту для зони відпочинку «Світязь» (за формулою 2.5):

КЕСЛ1 зони відпочинку «Світязь» можна вважати нестабільним (2 бали).

Розрахуємо коефіцієнт екологічної стабілізації ландшафту для зони відпочинку «Гряда» (за формулою 2.5):

КЕСЛ1 зони відпочинку «Гряда» можна вважати нестабільним, з яскраво вираженою нестабільністю (1 бал).

Таблиця 3.2

Вихідні дані по зоні відпочинку «Світязь»

Біотехнічні елементи	f, га	Кее	Кг
Площа забудови, га	8,37	0,0	1,0
Городи	0,5	0,5	1,0
Луки	0,53	0,62	1,0
Ліси	2,3	1,0	1,0
Водойми	2,3	0,79	1,0

КЕСЛ2 зони відпочинку «Світязь» можна вважати мало стабільним (2 бали).

Таблиця 3.3

Вихідні дані по зоні відпочинку «Гряда»:

Біотехнічні елементи	f, га	Кее	Кг
Площа забудови, га	20,0	0,0	0,7
Городи	0,5	0,5	0,7
Луки	1,25	0,62	0,7
Ліси	3,5	1,0	0,7
Водойми	3,0	0,79	0,7

КЕСЛ2 зони відпочинку «Гряда» можна вважати нестабільним (1 бал).

Проведені розрахунки показали, що екологічна стійкість зони відпочинку «Гряда» є нижчою, ніж у зоні «Світязь» (по КЕСЛ 1 та КЕСЛ2). Це пов'язано з тим, що територія зони відпочинку «Гряда» більша за площею, має більш розвинену мережу закладів туристичного розміщення та харчування, більш рекреаційно освоєна, а також приймає більші кількості відпочиваючих за певний туристичний сезон.

Тому, нагальним залишається питання щодо зменшення рівнів антропогенних навантажень, регулювання чисельності туристичних потоків, а також прийняття заходів стосовно підвищення екологічної стійкості території за рахунок збільшення площ стійких елементів (лісів, луків, парків).

З проведених нами в межах Шацького НПП досліджень і узагальнень виявлені основні проблеми на шляху до розвитку туристичної галузі:

- необхідність підвищення рівня екологічної безпеки туризму, негативний вплив якого зростає через інтенсифікацію споживання та використання природних ресурсів;

- відсутність екологічно зважених підходів до здійснення природоохоронної діяльності;

- збільшення концентрацій туристопотоків в межах туристично-рекреаційних зон відпочинку;

- недосконалість механізмів правового регулювання туристичної діяльності;

- відсутність екологічних паспортів та програм екологізації туризму в регіоні та країні в цілому.

Саме тому необхідним в межах Шацького НПП та на території Західного Полісся є невідкладне введення в дію основних етапів екологізації, які полягатимуть у:

?подальшому розвитку еколого-орієнтованих видів туризму;

? виконанні комплексного екологічного аудиту існуючих туристичних об'єктів Шацького НПП;

? екологічній паспортизації існуючих природно-туристичних об'єктів з обов'язковим визначенням допустимої рекреаційної місткості та екологічної стійкості ландшафтів;

? переході до використання ресурсозберігаючих та екологічних норм і стандартів у всіх новозбудованих та реконструйованих закладах розміщення туристів;

? запровадженні системи екологічної сертифікації об'єктів туризму;

? залученні пільгового та пріоритетного фінансування еколого-орієнтовних проектів у туризмі;

? розширенні мережі національних та регіональних ландшафтних парків з суворим додержанням режимів діяльності відповідно до чинного законодавства і стратегій еколого-збалансованого розвитку;

? здійсненні всебічної інформаційної підтримки ідеї збалансованого розвитку туризму серед усіх зацікавлених сторін процесу (туристів, виробників послуг, органів влади, громадських інституцій та ін.);

? забезпечення підвищення рівня екологічної освіти і культури як туристів, так і представників місцевої влади і туристичного бізнесу.

****

1. Основні напрямки та тенденції розвитку сільського туризму в Європі свідчать, що це - надзвичайно перспективна галузь економіки з великим соціально-екологічним потенціалом. У більшості європейських країн сільський туризм набув нової форми організації, перейшовши від традиційного відпочинку в межах сільської території з проживанням у садибі господаря та участю у веденні сільського господарства до відпочинку в сучасних, різних за рівнями (класами) сільських будиночках (оснащених меблями, посудом та іншими зручностями) з широким спектром послуг та форм проведення дозвілля.

2. На основі виконаного аналізу встановлено, що сучасний стан розвитку сільського туризму на території Західного Полісся характеризується позитивною динамікою. Вже помітні відчутні зміни в бік популяризації та підвищення активності в напрямку розвитку сільського туризму, а зростання кількостей агросадиб в межах Рівненської та Волинської областей свідчить про істотну зацікавленість сільського населення в організації даного виду туризму, як з метою покращення власного економічного становища, так і з метою збереження історико-культурної спадщини, довкілля та традицій поліського села.

3. Перспективи розвитку сільського туризму на території Рівненської та Волинської областей полягають у:

- вирішенні існуючих соціально-економічних проблем села;

- покращенні екологічної ситуації в регіоні, за рахунок дбайливого, раціонального використання природних ресурсів;

- зменшенні рівня безробіття на селі та розширення кола самозайнятості сільського населення (особливо молоді);

- розширенні можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства;

- покращенні благоустрою сільських садиб, вулиць сіл і мережі транспортних шляхів в цілому;

- відродженні, збереженні і розвитку місцевих народних промислів, пам'яток історико-культурної спадщини;

- підвищенні культурно-освітнього рівня та рівня екологічної свідомості як сільського населення, так і туристів.

4. Проведені розрахунки рекреаційної місткості існуючих туристичних зон Шацького НПП свідчать про значні перевищення фактично існуючих кількостей туристів над допустимими значеннями, що у недалекому майбутньому призведе до соціально-екологічних негараздів.

РОЗДІЛ 4.РОЗРОБЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ І СПОСОБІВ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Основні шляхи та загальні рекомендації для екологізації туристичної діяльності в Україні

На основі ряду проведених аналітичних досліджень нами визначено основні шляхи екологізації туристичної діяльності в Україні, які сприятимуть зниженню існуючих і потенційно можливих антропогенних навантажень на природні комплекси та об'єкти, збереженню історико-культурних, архітектурних об'єктів, а також дозволять реалізувати рекомендації щодо розвитку еколого-орієнтованих видів туризму.

Для цього розроблена класифікаційна схема сучасної туристичної діяльності, яка розглядається саме з позицій екологічності туризму і базується на розподілі існуючих видів на «екологічно небезпечні», «частково екологічно безпечні» та «екологічно безпечні» (рис.4.1).

Беручи за основу вище наведену схему, можна чітко визначати впливи кожного з видів туризму на довкілля та передбачати відповідні заходи їх усунення, екологізації та еколого-збалансованого природокористування. Дана схема може слугувати основою для розроблення регіональних програм з розвитку еколого-орієнтованого туризму в межах Українського Полісся, в першу чергу, екологічного, сільського та зеленого.

Рис. 4.1 Схема сучасних видів туристичної діяльності

Класифікаційна схема існуючих видів туризму дає чітке уявлення про те, що більшість із них належать до категорії «екологічно небезпечних», чим в свою чергу спричиняють незворотні зміни в природних екосистемах (рис. 4.2)

Рис. 4.2 Схема впливів туризму на основні компоненти довкілля

Поєднуючи інформацію про впливи різних видів туризму на навколишнє середовище, розроблено узагальнюючу схему, яка визначає для кожного з основних видів туризму конкретні шляхи мінімізації та усунення негативних впливів на основні компоненти довкілля (рис. 4.3).

Рис. 4.3 Схема екологізації туристичної діяльності

Схема є основою для планування та прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень щодо ведення та організації як комплексного туризму, так і окремих його видів на різних рівнях - від державного дорегіонального чи районного.

В контексті екологізації туристичної галузі також розроблено узагальнюючу схему екологізації сільського туризму, який повинен стати одним із найперспективніших напрямків на шляху до еколого-збалансованого розвитку туристичної галузі України (рис. 4.4).

Рис. 4.4 Схема екологізації сільського туризму

В Україні державне регулювання сфери еколого-орієнтованого туризму повинно реалізуватись шляхом економічного, правового та адміністративного впливу через законодавчі та нормативні акти; державні та міждержавні стандарти; ліцензування окремих видів діяльності; державні норми та нормативи, орієнтовані на світовий ринок; державні програми та плани; фінансово-податкове, грошово-кредитне, тарифне регулювання; інвестиційну, антимонопольну, соціальну, екологічну політику тощо.

Врівноваження антропогенного й техногенного навантаження на ПТР України (як вагома передумова забезпечення належної якості та ефективності оздоровлення і відпочинку населення) вимагає організації раціонального, еколого-збалансованого туристичного природокористування (раціонального споживання, відтворення, охорони природних ресурсів) та має охоплювати заходи стосовно:

- дослідження ПРП туристичних регіонів України та визначення в її межах нормативів допустимого антропогенного навантаження;

- вдосконалення нормативно-правової бази у відповідності з вимогами міжнародного законодавства, у тому числі впровадження комплексу стандартів на туристичний продукт та суміжні послуги (готельні, послуги ресторанного господарства, транспорту, торгівлі тощо);

- поширення практики сертифікації туристичних послуг і ліцензування закладів, що їх надають;

- оптимізації механізмів залучення до розвитку інфраструктури туризму вітчизняних і зарубіжних інвесторів;

- обґрунтування місткості (норм і нормативів використання) об'єктів, розташованих в туристичних зонах і центрах;

- визначення доцільності подальшого розвитку конкретних зон туризму, а також обмежень їх розвитку в перспективних регіонах, вдосконалення мережі та потужності санаторно-курортних закладів у відповідності з нормами антропогенного навантаження на ландшафт та потребами населення;

- розвитку найбільш перспективних видів туристичної діяльності, якими будуть санаторно-курортне оздоровлення та лікування, водний і морський (зокрема, яхтинг, дайвінг), мисливський, пішохідний, кінний, культурно-пізнавальний та інші популярні і нові нетрадиційні види туризму: екологічний, сільський, зелений (тобто види туризму, найтісніше пов'язані з природою і найменш для неї шкідливі);

- удосконалення рекламно-інформаційної діяльності, в тому числі активізація участі держави в рекламуванні національного туристичного продукту на зовнішньому ринку;

- сприяння створенню мережі інформаційних туристичних і курортних порталів в мережі Інтернет.

Приймаючи до уваги основні передумови розвитку сільського туризму та факт того, що даний вид туризму не здійснює шкідливого впливу на довкілля, є одним із способів переходу туристичної індустрії на платформу еколого-орієнтованого розвитку, дозволяє використовувати вже існуючий житловий фонд в межах сільських територій, скорочує інвестиційні витрати і запобігає надмірному використанню лісових та пасовищних площ, даний вид туризму повинен набути в межах України національного значення. Для цього необхідно:

- сформувати державні цільові стратегії та програми розвитку сільського туризму;

- створити державні, громадські або підприємницькі організаційні структури - об'єднання агротуристичних господарств, що створюватимуть бази даних;

- ввести в практику стимулюючі інструменти (субсидії - можуть надаватись органами місцевої чи регіональної влади на поліпшення якості та стану сільського помешкання й зручностей; надання допомоги на проведення активної маркетингової діяльності; початкове інвестування у вигляді дотацій у малорозвинені сільські території; послаблення режиму оподаткування (в залежності від розмірів агросадиби від 3-5 кімнат) тощо);

- проводити чітку маркетингову політику та рекламу з метою популяризації сільського туризму;

- проводити ліцензування та категоризацію агросадиб.

Важливе місце в процесі екологічної орієнтації туристичної діяльності посідає екологізація системи управління, яка полягає у запровадженні нової, екологічно-орієнтовані системи менеджменту туризму. Концепція екологічного менеджменту повинна базуватись на ефективному управлінні діяльністю усієї туристичної галузі, бути направленою на раціональне, екологічно-збалансоване природокористування, збереження та примноження природних цінностей та ресурсів.

На нашу думку, основними завданнями та пріоритетамиекологізації управлінської діяльності в туризмі є:

- орієнтація на інтелектуальний розвиток як туристів, так і місцевого населення, їх екологічну освіту і просвіту;

- підвищення рівня екологічної культури взаємовідносин туристів та відпочиваючих з природним середовищем шляхом проектування та прокладання нових екологічних стежок, маршрутів та створення екологічно значимих турів, проведення екологічних тренінгів тощо;

- розробка і впровадження екокультурних норм поведінки у природному середовищі з поступовим переходом на рівень високої екологічної культури спілкування з природою;

- виховання у туристів і відпочиваючих потреби не тільки насолоджуватись природним середовищем, але й дбати про його майбутнє, а також сприяти збереженню та відтворенню довкілля як основного ресурсу екологічного туризму;

- забезпечення соціально-економічного розвитку вже розвинених та потенційно можливих туристичних центрів;

- розвиток регіонального та місцевого туристичного підприємництва, особливо - сільського туризму;

- підвищення рівня зайнятості населення у сфері екотуризму;

- зберігання місцевих, звичаїв, традицій та реалізація народних промислів;

- донесення до свідомості туристів інформації про негативні наслідки безвідповідального ставлення людини до природи;

- поліпшення екологічного стану й відтворення природного середовища території міст, селищ, субурбанізаційних та урбокомпенсаційиих смуг, регіонів і держави загалом;

- створення і реалізація найбільш рентабельних екотурів і послуг.

Функція контролю за управлінською діяльністю реалізуватиметься через пряму відповідальність у разі дотримання правил і норм поведінки туристів у природному середовищі. Ця відповідальність повинна покладатись безпосередньо на менеджерів туризму або турфірму та обумовлюватись в угодах з господарськими та природоохоронними організаціями.

4.2 Заходи для обмеження та запобігання негативним впливам туризму на навколишнє природне середовище

Еколого-збалансована туристична діяльність є пріоритетним завданням державного та регіонального рівнів, а тому повинна забезпечуватись виконанням ряду завдань, до яких належать:

І. розвиток еколого-орієнтованих видів туристичної діяльності, а саме:

а) екологічного туризму.

Екологічний туризм можна вважати комплексним, міждисциплінарним феноменом, який поширений у більшості країн світу і є одним із найперспективніших напрямків еколого-збалансованого розвитку туристичної галузі в цілому.

Під екологічним туризмом розуміють:

- туризм, що включає подорожі в місця з відносно незайманою природою з метою отримання уявлень про природні і культурно-етнографічні особливості даної місцевості, який не порушує при цьому цілісності екосистем і створює такі економічні умови, при яких охорона природи і природних ресурсів стає вигідною для місцевого населення [177].

- подорож з відповідальністю перед довкіллям по відносно непорушених природних територіях з метою вивчення і насолоди природою і культурними пам'ятками, котре сприяє охороні природи, справляє м'яку дію на довкілля, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримане ними вигоди від цієї діяльності [157].

- стійкий і природно-орієнтований туризм і рекреація [167].

- природний туризм, сприяючий охороні природи [154].

- туризм, сумісний з сучасними екологічними і соціальними вимогами, відповідальний перед природою, сприяючий її захисту, такий, що підвищує культуру мандрівників, виконує просвітницьку функцію, сприяє дбайливому відношенню до традиційних культур і місцевих співтовариств [73].

- відвідування унікальних природних територій, що мало змінені господарською діяльністю, зберегли традиційний устрій життя місцевого населення; підвищення рівня екологічної культури всіх учасників туристського процесу і підвищення життєвого рівня місцевого населення, дотримання природоохоронних норм і технологій при реалізації екологічних турів і програм [130].

- здійснення самодіяльних або організованих (регламентованих) подорожей з метою відвідування природних або культурних ландшафтів для ознайомлення з геологічними і водними об'єктами, з рослинним і тваринним світом, з пам'ятками природи, історії і національної культури, характерними для даної території, включаючи пізнавальну і природоохоронну діяльність, враховуючи інтереси місцевого населення [129].

- активна форма невиснажливої для довкілля рекреації, заснована на використанні природних благ[80].

Однак, вище наведені визначення на сьогоднішній день не повною мірою охарактеризовують всю сутність та принципи даного виду туризму, тому нами запропоновано власне визначення даного поняття, згідно якого

«екологічний туризм» - це активний (або пасивний - отримання лише екологічної інформації та знань) вид туристичної діяльності, спрямований на охорону навколишнього середовища, еколого-збалансоване використання природних ресурсів, відновлення раніше змінених (пошкоджених) природних комплексів та екосистем, під час якого у туристів формується екологічна свідомість та культура, підвищується рівень екологічних знань та навиків їх практичного застосування, а також активно виконуються заходи щодо збереження природно-ресурсних цінностей та територій конкретної місцевості.

Перші кроки на шляху організації екологічного туризму в Україні пов'язані з розвитком сільського (зеленого) туризму, а також з розвитком туристичної діяльності в межах об'єктів ПЗФ.

Основними принципами для України, на яких повинен базуватись подальший розвиток екологічного туризму мають стати:

1) збереження біологічного та ландшафтного різноманіття природно-туристичних територій;

2) підвищення рівня економічної стійкості регіонів, задіяних в сфері екологічного туризму;

3) підвищення екологічної культури всіх учасників екологічної туристичної діяльності;

4) збереження етнографічного статусу природно-туристичних територій.

5) екологічна освіта та просвітництво.

Концепція розвитку екологічного туризму в Україні повинна стати провідною на шляху проведення комплексної екологізації усієї туристичної галузі. Екотуризм сприятиме покращенню екологічного стану природного середовища в процесі організації туризму, відновленню порушених екосистем, збереженню флори та фауни, а також виконуватиме важливу еколого-освітню діяльність.

Стосовно об'єктів екологічного туризму, то ними можуть бути не тільки заповідні території та ландшафтні парки, але й будь-які інші природні об'єкти. Для екологічного туризму головним виступають не об'єкти туризму, а те, які функції під час туристичної подорожі виконуються суб'єктами туристичної діяльності, а саме:

1) природо-пізнавальна (головна мета - вивчення красот і особливостей конкретного ландшафту, його географічних, геологічних, біологічних цінностей);

2) природоохоронна (пізнання форм і заходів природоохоронної діяльності в межах об'єкту та шляхів її вдосконалення, визначення екологічної ємності території);

3) еколого-освітньо-виховна (підвищення рівня екологічної культури й свідомості як туристів, так і місцевих жителів з використанням лекцій, семінарів, фотовиставок, екологічних тематичних фільмів тощо);

4) рекреаційно-оздоровча (покращення здоров'я туристів за рахунок здорового активного способу життя, позитивних емоцій від спілкування, виконання доброчинних акцій й отримання цінних знань та інформації);

5) соціально-економічна (виконання соціально-екологічного моніторингу з метою виявлення причин екологічних негараздів регіону, анкетування населення, допомога у розробленні програм і планів покращення екологічних і соціально-економічних умов регіону).

Екологічний туризм в Україні може включати всі види пішохідного, кінного, велосипедного, гірського, сільського, спелео-, водного туризму; зоологічні, орнітологічні, ботанічні, палеонтологічні та інші тури; комплексні еколого-етнографічні тури. Він може бути в таких формах:

- пасивним, коли туристи отримують лише екологічну інформацію та екологічну освіту;

- пасивним благодійним, при якому туристи отримують екологічну інформацію, екологічну освіту і надають деяку допомогу (фінансову, матеріальну) для вирішення проблем об'єкта екскурсії;

- активним, коли туристи приймають безпосередню участь в екологічних заходах в якості допоміжної сили;

- активним науковим, при якому туристи приймають безпосередню участь в екологічних наукових дослідах в якості наукового персоналу;

- активним аварійним (екстремальним), при якому туристи приймають безпосередню участь в рятувальних екологічних операціях.

Розвиток екотуризму вже знаходить своє практичне запровадження у вигляді спеціально створених екологічних стежок.

Для того, аби екологічні стежки ефективно виконували покладені на них еколого-освітні та природо-захисні завдання, їх слід оснащати дерев'яними меблями та атрактивними аншлагами, в яких буде міститись інформація про екологічний стан туристичної території, відомості про місцеву флору і фауну, а також правила раціонального природокористування.

б) сільський та агротуризм. Дані види туризму можна сміливо віднести до еколого-безпечних видів туристичної діяльності, які орієнтовані на охорону та збереження довкілля, раціональне ведення сільського господарства, споживання та використання природних ресурсів, екологічну просвіту тощо.

На нашу думку сільський туризм - це активна (прогулянки, екскурсії, спортивні ігри, мисливство, рибальство тощо) чи пасивна (культурно-етнічна) туристична діяльність, яка безпосередньо проходить / організовується в межах сільської території, пов'язана з сільськогосподарською діяльністю особистих (фермерських) господарств, проживанням екскурсантів в сільських (агро) садибах, знайомством з наявними природними ресурсами, звичаями, побутом, національною кухнею, фольклором, культурою та унікальними традиціями відповідного регіону.

Сільський туризм дуже тісно пов'язаний із аграрним, який являється дещо вужчим поняття та є його різновидом.

У процесі екологізації сільського та агротуризму необхідно проводити політику щодо популяризації та заохочення сільського населення до розвитку туристичної діяльності на селі, що дозволить вирішити існуючі соціально-економічні та екологічні проблеми в межах сільських територій, модернізувати існуючу інфраструктуру та покращити благоустрій як окремих садиб та присадибних ділянок, так і сіл в цілому.

в) водний туризм. Організація водного туризму повинна відбуватись з використанням екологічно безпечних видів водного транспорту - безмоторні човни, катамарани, байдарки, каное тощо. Використання саме таких видів водного транспорту зазначено у правилах користування територіями національних парків та в межах інших природно-заповідних територій.

г) пішохідний туризм. Його розвиток повинен супроводжуватись екологічно-освітніми програмами (розміщення інформаційних, екологічно-наповнених стендів, створення еколого-пізнавальних стежок, проведення науково-пізнавальних екскурсій в процесі туристичної подорожі тощо).

д) велосипедний туризм. Для екологізації турів на велосипедах, необхідним є розробка та прокладання спеціальних вело-маршрутівв межах найпривабливіших природних комплексів та територій, а також спеціально створити та облаштувати вело-гаражі.

ж) науковий туризм. Полягає у проведенні семінарів, конференцій, засідань екологічного спрямування, а також в організації науково-дослідницьких турів науковців, польових практик студентів тощо.

2. Підвищення рівня екологічної освіти

Екологічна освіта є важливою складовою екологізації туристичної діяльності і повинна бути направлена на підвищення рівня екологічних знань та свідомості як місцевих жителів (особливо працівників туристичної сфери та молоді), так і самих туристів.

В процесі туристичної подорожі основна роль екологічної освіти буде спрямовуватись на формування екологічної культури та природоохоронного світогляду туристів та відпочиваючих, формувати у них дбайливе ставлення до вже існуючих природних ресурсів, а також дасть змогу усвідомити важливість вирішення екологічних проблем, які виникають внаслідок нераціонального (споживацького) використання природних багатств. Однак, впровадження дієвої системи екологічної освіти потребує залучення значних коштів та підготовки кваліфікованих фахівців (бажано з екологічною освітою).

Тому доцільним, на початковому етапі запровадження системи екологічної освіти, буде проведення екологічних семінарів, тренінгів, лекцій та розповідей під час туристичних екскурсії; поширення серед туристів буклетів, листівок, брошур та книжок, що міститимуть детальну інформацію про основні туристичні об'єкти відповідної території, їх екологічні проблеми та перспективні шляхи їх вирішення. Кожен відвідувач, турист, екскурсант має усвідомити важливість дбайливого, екологічно-спрямованого відношення до існуючих природних ресурсів.

Для досягнення поставлених цілей необхідним є створення (особливо в межах природоохоронних об'єктів) еколого-освітніх центрів, робота яких буде направлення на розробку та впровадження програм з екологічної освіти, а також видавництво та поширення еколого-спрямованої продукції.

3. Ведення статистичного обліку туристів та розрахунок максимальних кількостей туристопотоків в межах окремого об'єкта чи території

Нормування навантажень на основі кількісних показників є одним з методів еколого-орієнтованого управління розвитком туристичної діяльності. За допомогою цього методу можливим є вирішення проблем, що виникають (або можуть виникнути) при відвідуванні того чи іншого туристичного об'єкта масовими (неорганізованими) туристичними потоками.

Це пов'язано з тим, що між туристичним використанням території та впливом на природне середовище регіону існує пряма та очевидна залежність: чим більша кількість відвідувачів (туристів та відпочиваючих), тим сильніший вплив на природне середовище, що викликає зміни. Саме тому ведення статистичного обліку туристів та регулювання їх чисельності на певній території дасть змогу регулювати туристичні потоки та контролювати антропогенні навантаження, що ними спричиняються.

4. Моніторинг стану туристичних територій та об'єктів. Моніторинг туристичних територій та об'єктів має проводитись з метою спостереження за станом усіх компонентів навколишнього середовища для оцінки і прогнозу їх змін під впливом туристичної діяльності.

Основними задачами моніторингу туристичних територій та об'єктів є:

- збір та аналіз еколого-економічної інформації про стан території, що є об'єктом туристичної зацікавленості;

- складання картографічної геоекологічної основи моніторингу - виділення об'єктів та ключових ділянок для проведення моніторингових спостережень;

- систематичний збір первинної екологічної інформації, що характеризує стан об'єктів та ключових ділянок;

- формування інформаційної бази даних, отриманих на основі регулярних спостережень;

В програму моніторингу обов'язково мають входити спостереження за станом основних компонентів природного комплексу відвідуваної території, що зазнає впливу від надмірних туристичних потоків, а саме:

а) ґрунти (ущільнення ґрунтів, розвиток ерозійних процесів, втрата родючості тощо);

б) водні ресурси (забруднення джерел питної води);

в) атмосферне повітря (контроль за забрудненням від пересувних та стаціонарних джерел);

г) рослинність (зниження видового різноманіття флори, механічні пошкодження дерев та чагарників);

д) тваринний світ (зниження видового різноманіття фауни та скорочення розмірів популяції);

На основі результатів моніторингу і загальних екологічних оцінок в кінці кожного туристичного сезону адміністрацією регіону і керівництвом туристичних об'єктів мають прийматись відповідні управлінські рішення, що мають включати:

- регулювання, стабілізацію або підвищення допустимого туристичного навантаження, його розподіл по сезонам або місяцям протягом року;

- коригування строків туристичного сезону;

- планування заходів з профілактики або усунення порушень, ліквідації негативних наслідків туристичної діяльності, покращення санітарного стану території, відновлення природних ресурсів;

- внесення змін в програму туристично-екскурсійної діяльності (у випадку її значного впливу на НПС).

5. Залучення еколого-орієнтованих інвестицій (як з боку держави так і від іноземних інвесторів).

Організацією заходу повинні займатися спеціально обрані (призначені) кваліфіковані особи з штату місцевих адміністрацій і туристичних об'єктів.

Отримані кошти дозволять більш ефективно проводити природоохоронні заходи, розширювати спектр надання еколого-туристичних послуг. На основі цього можливим буде проведення розрахунків стосовно терміну окупності від отриманих інвестицій (коштів) та величину економічного прибутку, який з часом може отримати відповідний туристичний регіон.

6. Дотримання та введення в практику основних стандартів в сфері туристичної діяльності

Дотримання стандартів у сфері туристичних послуг повинно підвищити рівень якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів; забезпечить безпеку об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій. Тому для виконання вище поставлених вимог, необхідно дотримуватись наступних стандартів, прийнятих в Україні у сфері туризму:

- Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 “Проектування туристичних послуг”, який встановлює порядок розробки документації при проектуванні туристичних послуг і призначений для підприємств, установ різних організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги. Він надає можливість якісно спроектувати туристичну екскурсію, як пізнавальну одноденну (без ночівлі) форму відпочинку.

- Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 “Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування”. Ним встановлені обов'язкові і рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг, які надають туристичні підприємства незалежно від їх відомчої приналежності і організаційно-правової форми.

- Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3-95 “Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів”. Цим стандартом установлені вимоги до туристичних та екскурсійних послуг, які забезпечують безпеку життя і здоров'я туристів, методи їх контролю.Він потрібний для виконання цілей обов'язкової сертифікації туристичних послуг.

- Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4-95 “Класифікація готелів”. Даний стандарт встановлює класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм з кількістю номерів не менше 10.

- Міжнародні стандарти ISO14000 в сфері екологічного менеджменту. На відмін від багатьох інших природоохоронних стандартів, вони орієнтовані не на кількісні параметри (об'єми викидів, скидів, концентрації речовин тощо) і не на технології. Основним предметом серії стандартів ISO14000 є система екологічного менеджменту, яку доцільно застосовувати в туристичній сфері також.

- ДСТУ ISO 14004:2006. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (ISO 14004:2004, IDТ);

- ДСТУ ISO 14020:2003. Екологічні маркування та декларації. Загальні принципи (180 14020:2000, IDТ).

7. Використання ресурсозберігаючих технологій в закладах обслуговування та розміщення туристів та відпочиваючих.

Відомо, що створення туристичного продукту потребує використання значних об'ємів як природних, так і енергетичних ресурсів. Саме тому і постає питання щодо раціонального споживання останніх, мінімізації впливів енергетичного комплексу на довкілля за рахунок переходу до використання енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а аткож альтернативних джерел енергії (енергії сонця, вітру, потенційної енергії Землі тощо) в туристичній галузі.

Стосовно туристичної діяльності в сільській місцевості, необхідно в першу чергу враховувати та використовувати на практиці величезний потенціал альтернативних джерел енергії (зернові, олійні, солома, цукрові буряки тощо), яким володіє сільське господарство. За рахунок цього можливим стане економія традиційних енергетичних ресурсів та покращення екологічного стану окремого сільського регіону [87].

Найреальнішими напрямами впровадження нетрадиційних, екологічно безпечних та ресурсовідновних джерел енергії можуть бути:

- використання некондиційної деревини як палива;

- використання енергії потоків води (гідроенергетика), шляхом будівництва нових мініГЕС;

- використання енергії вітру, за рахунок будівництва сучасних вітроенергетичних установок (ВЕУ);

- використання олії рицини, рапсу, топінамбуру, спирту, як палива або домішок до нафтопродуктів;

- використання енергії біомаси, як через пряме спалювання, так і через конверсіюїї на біогаз, «біодизель», генераторний чи піролізний газ, що можутьвиступати ефективними замінниками природного газу, вугілля, моторних палив, інших нафтопродуктів і первинних енергоносіїв;

- будівництво геліоустановок.

Перспективним та ефективним для окремих регіонів є впровадження у практику комбінованих джерел енергії типу: ВЕУ - мініГЕС; біогазова установка - дизельний електрогенератор; ВЕУ - мініГЕС - геліоустановка; газогенераторна установка - дизельний електрогенератор [87].

Застосування на практиці енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також альтернативної енергетики в туризмі дозволить поліпшити екологічний стан регіону, зменшити впливи на природні об'єкти та мінімізувати споживання традиційних (нерідко невідновних) джерел енергії. Саме за рахунок даних технологій, Україна може зменшити свою енергетичну залежність, забезпечити охорону навколишнього середовища та створити необхідні умови для входження до європейської спільноти.

4.3. Екологічна паспортизація як невід'ємна складова екологізації туризму

З метою встановлення основних напрямків розвитку будь-якої господарської діяльності (в тому числі - туристичної) сьогодні необхідним є проведення, вивчення, оцінка і наявність відповідної документації щодо можливих впливів на довкілля.

Вплив туризму залежить від виду туризму, поведінки туристів і якості туристичних послуг. Більша частина тиску на навколишнє середовище спричинена масовим туризмом(особливо в прибережних, приозерних і гірських районах).З метою зменшення цього тиску необхідно створювати тарозвивати національні та регіональні об'єднані плани щодо управління туристичною діяльністю, екологізації останньої.

Основними елементами в цих програмахмають бути:

?контроль за використанням земельних, лісових і водних ресурсів;

?встановлення жорстких правил за новими спорудами і боротьба проти нелегального туристичного будівництва;

? управління в'їздом приватного транспорту в туристичні регіони;

?суворе застосування екологічних стандартів по шуму, питній воді, воді для купання, рідких відходах і викидах в повітря;

? створення амортизуючих зон навколо вразливих районів і професійна підготовка людей, які задіяні в управлінні даними туристичними об'єктами, районами, регіонами.

Здійснення дієвих природоохоронних заходів на рівні окремого туристичного об'єкта в цілому можливе лише при детальному обліку всіх можливих і наявних джерел його впливу на навколишнє середовище. Така інформація може бути зосереджена в єдиному документі - екологічному паспорті.

Екологічний паспорт природних туристичних територій та об'єктів являє собою офіційний державний документ, який фіксує «екологічні хвороби», їхню специфіку та динаміку розвитку, містить необхідну детальну інформацію для ефективного вирішення природоохоронних питань .

Сутність екологічної паспортизації туристичних територій та об'єктів полягає в необхідності інвентаризації основних джерел антропогенних впливів на навколишнє природнесередовище, дотримання природоохоронних норм і правил у процесіприродокористування, визначення ступеня використання ресурсів природного середовища ірозробка на основі даних паспортизації дієвих природоохоронних заходів. Екологічні паспорти допомагають детально й диференційовано проаналізувати причини змін стану довкілля і визначити відповідальних за шкоду довкіллю та якість планів покращення ситуації.

Як згадувалось вище стан екологічної паспортизації туристичних об'єктів в нашій державі залишається лише в проектному стані. Жодна туристична територія не має чітко створеного екологічного паспорту, який би зміг відображати динаміку туристичних потоків у певному регіоні, рівні антропогенних туристичних навантажень на природні екосистеми, а також містити необхідні рекомендації та шляхи усунення екологічних проблем.

Беручи за основу наукові праці основних спеціалістів у даній галузі (Ю.Р. Шеляг-Сосонка, Я.П. Дідуха, Т.Л. Андрієнко, Я.І. Мовчана, С.Ю. Поповича, Л.В. Пархісенка, В.А. Сесіна, В.Є. Борейка, О.В. Гуцала, В.П. Ткача, П.М. Устименка, В.І. Гончарука та Г.О. Білявського) нами розроблено екологічний паспорт туристичного об'єкта чи території (табл. 4.1), який буде має наступну структуру:

? титульний лист, в якому наведені відомості про розробника екологічного паспорту та природокористувача (суб'єкта туристичної діяльності).

? Розділ1 - Загальна характеристика туристичного об'єкту (фізико-географічні та адміністративні дані);

? Розділ 2 - Характеристика сучасного екологічного стану туристичного об'єкта;

? Розділ 3 - Характеристика туристичних потоків та туристичного обслуговування;

? Розділ 4 - Особливості природоохоронної діяльності;

? Розділ 5 - Відповідальні сторони, які несуть відповідальність за забруднення навколишнього середовища. Висновки та рекомендації щодо ліквідації негативних впливів (Додаток В).

Таблиця 4.1

Зміст типового екологічного паспорту туристичного об'єкту чи території

Розділ 1	Загальна характеристика туристичного об'єкту (фізико-географічні та адміністративні дані)
	1.1.Назва об'єкта чи території, адреса, ким і коли створений, відомча підпорядкованість; структура
	1.2. Площа і характер конфігурації
	1.3. Екологічна карта-схема території чи об'єкту
	1.4. Координати місцезнаходження об'єкту (країна, область, район, населений пункт)
	1.5. Форма власності (державна чи приватна)
	1.6. Фізико-географічна характеристика
	1.7. Фізико-географічне чи геоботанічне районування
Розділ 2	Характеристика сучасного екологічного стану туристичного об'єкта
	2.1. Характеристика антропогенного навантаження
	2.2. Джерела, обсяги та види забруднень від існуючих (або поблизу розташованих) підприємств чи екологічно небезпечних об'єктів
	2.3. Земельні ресурси
	2.4. Водні ресурси
	2.5. Атмосферне повітря
	2.6. Відходи
	2.7.Будівництво
	2.8. Еколого-економічні показники
Розділ 3	Характеристика туристичних потоків та туристичного обслуговування 3.1. Відомості про туристичний контингент та туристичну діяльність
	3.2. Особливості туристичного обслуговування
Розділ 4	Особливості природоохоронної діяльності 4.1. Природозахисна діяльність
	4.2. Рекреаційна і туристична діяльність
	4.3. Еколого-освітня діяльність

Актуальність та практична значущість екологічної паспортизації полягає в:

- можливості чітко та вчасно оцінювати рівні антропогенних впливів на туристичну територію;

- оцінці рівнів впливів від закладів туристичного розміщення (готелі, мотелі, пансіонати, приватні сільські (агро) садиби тощо);

- реалізації природоохоронних заходів та оцінці їх ефективності;

- гармонійному природокористуванні, дотримуючись встановлених рекомендацій та вимог чинного законодавства.

На основі інформації екологічного паспорта можна виконувати своєчасні та правильні прогнози, а також визначати способи нейтралізації негативних екологічних процесів та мінімізувати рівні екологічної небезпеки.

Нагальним залишається вирішення питання щодо введення обов'язковості екологічної паспортизації та прийняття Закону України «Про екологічний паспорт».

Ще одним важливим моментов є проведення експертизи екологічного паспорту. Склад експертної групи визначається обласним комітетом з охорони НПС. Зазвичай експертизу проводять в місячний строк після її подання до служб згідно графіку. В разі необхідності дял перевірки даних експертами проводиться відбір проб, їх аналіз, контрольні заміри величин показників.В разі негативного висновку експертизи паспорт повертається на доробку, після чого цей документ знову підлягає платній експертизі.

4.4 Типовий екологічний паспорт рекреаційної зони «Світязь» Шацького НПП

Рекреаційна зона відпочинку «Світязь» розташована вздовж узбережжя мальовничого озераСвітязь, багата на природні піщані пляжі місцями покритті трав'яною рослинністю. Зона виділяється як одне ціле, хоча формувалась в межах існуючого населеного пункту з врахуванням вже існуючої забудови. Тому вона не має єдиного прилеглого до всіх закладів відпочинку громадського центру, хоча таким вважається мережа кафе-барів, магазинів й інших закладів обслуговування, що межує з деякими базами відпочинку.

Зона відпочинку розташована в сприятливому для подальшого розвитку її інфраструктури архітектурному середовищі але в окремих випадках додатково потребує: каналізування, водопостачання зовнішнього освітлення та благоустрою території кожного закладу відпочинку, пляжів і зв'язків між ними, що підняло б культурно-побутовий рівень як для відпочинку так і проживання самого місцевого населення.

З метою забезпечення екологізації туристичної діяльності в межах рекреаційної зони,необхідно регулювати чисельність туристопотоків та проведити постійні спостереження за екологічним станом самої території. Найбільш доцільно та ефективно це можна здійснити, маючи екологічний паспорт зони туристичного відпочинку, який складатиметься з чотирьох основних розділів та міститиме наступну інформацію (табл. 4.2.).

Таблиця 4.2

Зміст екологічного паспорту зони відпочинку «Світязь»

Розділ 1. Загальна характеристика зони відпочинку «Світязь»
1.1. Назва об'єкта та місце розташування.	Зона відпочинку «Світязь». Україна, Волинська область, Шацький район, с. Світязь (зона розташовується вздовж узбережжя озера Світязь, в межах Шацького Національного природного парку).
1.2. Площа території, зайнята закладами туристичного розміщення.	S= 8,37 га = 0,084 км І.
1.3. Карта-схема території, на якій розташовано зона туристичного відпочинку.	Додаток 5.
1.4. Форма власності (державна чи приватна).	Державна
1.5. Фізико-географічні та кліматичні характеристики: А) Гідрологічні особливості туристичної зони (наявність озер, річок, їх кількість та режим живлення, глибина та тип, генезис водоймища; кліматичні особливості; флора та фауна водного об'єкту).	Озеро Світязь - карстового походження. Утворилося внаслідок нагромадження алювію i підвищення рівня ґрунтових вод, за умов незначного нахилу території й відсутності постійного стоку. Береги озера низькі, пологі, складені піщаним, піщано-гальковим i біогенним матеріалами; є заболочені ділянки. Улоговина видовжена, неправильної форми. Береги низькі, піщані (шир. пляжів від 5 до 50 - 60 м), подекуди трапляються галька і валуни, окремі ділянки заболочені. Живиться атмосферними і підземними водами, а також за рахунок водообміну з іншими озерами. Вода влітку добре прогрівається, постійна температура 9°С на глибині 15-17 м. Взимку озеро замерзає. Прозорість води 3-5,4 м, середня мінералізація 0,18 г / л. Дно вкрите переважно піщано-мулистими відкладами, торфовими й сапропелевими мулами. На дні - сапропелеві мули, піщані та глинисті відклади, у місцях карстових западин - мергелі i вапняки. 3 водяної рослинності поширені очерет звичайний, рогіз широколистий, осока пухнаста, жовтець язиколистий, рдесник плаваючий, куга озерна, глечики жовті, латаття біле, елодея канадська та iн. Озеро багате бентосом, рибою (вугор, лящ, окунь, щука, карась, в'юн, сом), водоплаваючими птахами.
Б) Кліматичні особливості туристичної зони	Клімат - помірно-континентальний. Зима відносно м'яка, а літо тепле і вологе, з досить тривалими перехідними періодами (весною та осінню). Тривалість теплого періоду року, коли температура повітря перевищує 0є С, складає від 260 до 270 днів. Середня місячна температура (найхолоднішого місяця) становить - 4,2 єС, а найтеплішого - серпня + 18,4 єС. Середньорічна температура повітря становить +7,5єС. Амплітуда температур за рік становить 22,8єС. В басейні озера Світязь переважають західні, південно-західні і північно-західні вітри. Середня кількість опадів впродовж багаторічного періоду становить 600 мм. Вологість повітря становить влітку 60-70%, а у перехідні періоди і взимку - 80-90%.
2.2. Джерела, обсяги та види забруднень від існуючих (або поблизу розташованих) підприємств чи екологічно небезпечних об'єктів.	Поблизу зони відпочинку розташовані ВАТ „Екобуд”, та ЗАТ Львівсистеменерго, однак вони є відносно екологічно безпечними та не спричиняють забруднень природних екосистем туристичної зони.
2.3. Атмосферне повітря	В межах зони відсутні промислові об'єкти, які б здійснювали шкідливі викиди в атмосферне повітря та спричиняли його забруднення. Забруднення атмосфери відбувається лише пересувними джерелами (автомобільний та туристичний транспорт).
2.4. Водні ресурси	Гідрохімічні показники знаходяться в межах значень ГДК, перевищень не виявлено (Додаток Г). Основними факторами, що негативно впливають на екологічний стан озера і призводять до його забруднення є: скиди неочищених чи недостатньо очищених комунально-побутових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через системи каналізації і поверхневий стік сільськогосподарських угідь; використання мінеральних добрив іпестицидів при веденні сільського господарства; надмірне антропогенне навантаженняна водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства; будівництво в прибережних смугах; заїзд автотранспорту та його миття біляозер.
2.5. Земельні ресурси	Площа зайнята туристичними об'єктами складає 8,37 гектари. Екологічний стан земель можна вважати задовільним.
2.6. Відходи	В межах зони відсутні заходи по утилізації та переробки відходів.
Розділ 3. Характеристика туристичних потоків та туристичного обслуговування
3.1. Відомості про туристичний контингент та туристичну діяльність: А) Вік туристів, що відвідують територію чи об'єкт;	В межах даної зони відпочивають люди різних вікових категорій (молодь, люди зрілого та похилого віку). Існують умови для дитячого відпочинку, а саме розташований в межах зони дитячий табір відпочинку „Чайка”.
Б) Рівень освіти та екологічної культури туристів	В рамках статистичного опитування 60% відпочиваючих мають повну вищу або середню освіту.
В) Середній час перебування в зоні відпочинку	В середньому кожна особа перебуває від 10-14 днів в межах зони.
Г) Відомості про види туризму, характерні для даної зони.	Основними видами туризму в межах зони є: риболовля, пішохідні та велосипедні прогулянки, катання на човнах та катамаранах, прогулянки в лісі, збирання грибів та ягід, кінні екскурсії, сільський туризм (найбільш розвинений в районі озер Світязь та Пісочне), екологічний туризм (екскурсії екологічними стежками: «Лісова пісня» та «Світязанка»), спортивний та пізнавальний туризм. ...

Подобные документы

• Особливості інноваційної діяльності у зеленому туризмі

  Сучасний стан сільського зеленого туризму в Україні. Що таке сільський туризм, показники його розвитку та основні тенденції. Особливості західного регіону с куту зору сільського туризму, "родзинка" південного регіону. Головні центри зеленого туризму.
  
  статья [28,4 K], добавлен 04.12.2009
  

• Розвиток сільського туризма в Україні

  Розгляд сучасного стану, проблем та перспектив розвитку (створення конкурентоздатного туристичного продукту, зростання об'ємів в'їзного туризму, забезпечення комплексного вдосконалення рекреаційних територій) сільського зеленого туризму в Україні.
  
  реферат [28,2 K], добавлен 14.03.2010
  

• Вдосконалення ефективності розвитку сільського зеленого туризму у Львівській області

  Передумови організації сільського відпочинку у Львівській області. Структура планування менеджменту та маркетингу у сільській місцевості. Переваги та недоліки сільських місцевостей Львівщини. Розвиток сільського зеленого туризму на території України.
  
  доклад [177,7 K], добавлен 07.12.2010
  

• Сучасний стан та перспективи розвитку замкового туризму в Україні

  Аналіз стану розвитку замкового туризму, його ролі та значення для розвитку туризму в Україні. Європейський досвід організації замкового туризму, основні напрями його розвитку в Україні. Головні об'єкти замкового туризму та особливості їх збереження.
  
  статья [22,0 K], добавлен 06.09.2017
  

• Туризм в Україні. Сучасний стан, проблеми і перспективи

  Мандрівництво в Україні як прообраз туризму. Початок організованого туризму. Характеристики і особливості видів туризму. Сучасний стан туристичної галузі. Структура туристсько-рекреаційного комплексу. Місце туризму і краєзнавства в системі освіти.
  
  дипломная работа [134,9 K], добавлен 28.10.2011
  

• Сучасний стан активного туризму в Україні

  Спрямованість активного туризму на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини. Проведення спортивних походів різної складності, змагань з техніки спортивного туризму, самодіяльних туристичних подорожей.
  
  реферат [30,2 K], добавлен 21.11.2010
  

• Розвиток сільського туризму у Рожищенському районі

  Загальна інформація про Рожищенський район. Передумови для розвитку сільського туризму. SWOT-аналіз сільського туризму Рожищенського району. Різноманітність рослинного і тваринного світу. Агрооселі Рожищенського району. Родовища будівельних пісків.
  
  презентация [2,0 M], добавлен 26.05.2014
  

• Розвиток і розширення туризму в Україні

  Передумови та напрями туризму в Україні. Перспективи туризму як засобу розвитку здоров'я та безпеки суспільства, сучасні підходи до нього. Стан та перспективи ділового та яхтового туризму. Сільський туризм як перспективний напрямок розвитку індустрії.
  
  курсовая работа [46,4 K], добавлен 10.04.2011
  

• Перспективи розвитку нових напрямків туризму в Україні

  Теоретичні аспекти дослідження туризму: поняття, історія розвитку. Етапи класифікації в туризмі. Сільський туризм, головні проблеми розвитку. Основні напрями роботи Міжнародної туристсько-спортивної спілки. Перспективи розвитку зеленого туризму в Україні.
  
  курсовая работа [51,2 K], добавлен 07.10.2012
  

• Організація оздоровчого та лікувального туризму в Україні

  Необхідність санаторно-курортного лікування. Технологічні основи дослідження оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні. Розвиток лікувально-оздоровчого туризму. Аналіз організації оздоровчого та лікувального туризму на підприємстві "Чорне море".
  
  курсовая работа [53,8 K], добавлен 02.10.2014
  

• Екологічний туризм

  Передумови зародження, історія розвитку та види екотуризму. Розвиток і аспекти сільського подорожування. Проблеми і деякі шляхи розвитку зеленого туризму в Україні, експертний підхід до обгрунтування перспектив його розвитку у Великому Севастополі.
  
  курсовая работа [305,4 K], добавлен 15.12.2010
  

• Нетрадиційні та екстремальні види туризму в Криму

  Найгарячіші точки Кримського півострова для екстремального туризму. Перспективи етнографічного туризму в Криму. Активний розвиток сільського туризму на півострові. Організації екскурсій у виноробні господарства. Науковий потенціал Кримського півострова.
  
  реферат [23,1 K], добавлен 13.08.2010
  

• Основні принципи і шляхи розвитку туризму в Карпатському регіоні

  Розвиток туризму в Україні. Шляхи розвитку сільського екологічного туризму в Карпатському регіоні, активний і спортивний туризм. "Сколівські Бескиди" – гордість Сколівщини. Туристично-рекреаційний потенціал Івано-Франківщини. Проблеми ресторанних послуг.
  
  научная работа [182,6 K], добавлен 08.04.2010
  

• Організаційні основи дослідження розвитку спортивного туризму в Україні

  Сутність спортивного туризму, його класифікація, особливості та характеристики різновидів. Категоріювання туристських маршрутів. Сучасний стан спортивного туризму в Україні, його специфічні риси, сучасні тенденції і оцінка перспектив подальшого розвитку.
  
  курсовая работа [98,8 K], добавлен 20.12.2013
  

• Розвиток іноземного туризму в Україні та світі

  Теорія та сутність іноземного туризму та його забезпечення. Основні світові тенденції розвитку міжнародного туризму. Аналіз розвитку іноземного туризму в Україні, особливості розвитку туристичного ринку в нашій країні. Інвестиційна політика в цій галузі.
  
  реферат [29,3 K], добавлен 27.03.2012
  

• Археологічний туризм

  Сучасний стан та перспективи розвитку археологічного туризму в Україні, світі та зокрема в Закарпатській області. Зарубіжний досвід з організації археологічного туризму. Пам’ятки археологічного туризму та регіональні особливості його розвитку в Україні.
  
  презентация [2,9 M], добавлен 02.04.2011
  

• Сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Україні

  Стан, перспективи, головна мета та основні завдання розвитку туризму. Фінансове забезпечення основних напрямів, очікувані результати. Проблеми національного ринку туризму. Моделі державної участі у галузі. Туристичні потоки України у 2000-2009 роках.
  
  курсовая работа [52,6 K], добавлен 30.01.2014
  

• Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні

  Сутність міжнародного туризму та його особливості. Види міжнародного туризму в Україні. Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку. Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України.
  
  дипломная работа [518,2 K], добавлен 27.03.2013
  

• Організація дитячо-юнацького туризму

  Розвиток дитячо-юнацького туризму в Україні. Соціально-економічні рекреаційні ресурси. Специфіка діяльності Харківської обласної станції юних туристів на ринку дитячо-юнацького туризму. Проект програми української школи: навчання туризму й рекреації.
  
  дипломная работа [232,3 K], добавлен 06.11.2011
  

• Регіональний туризм на прикладі Черкащини

  Формування рекреаційно-туристичного комплексу. Тенденції розвитку українського туризму. Напрямки формування туристичного ринку. Розвиток сільського туризму на прикладі Черкащини. Розвиток ринку готельних послуг. Державна підтримка розвитку туризму.
  
  курсовая работа [126,6 K], добавлен 12.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам