Індустрія туризму і туристична діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru//

Індустрія туризму і туристична діяльність

Розвиток туризму вимагає одночасного розвитку найрізноманітніших закладів розміщення і харчування, установ дозвілля та розваг, транспортних підприємств і підприємств комунального господарства, виробництв сувенірної продукції і торгівельних закладів тощо. Отже, туризм - це практично ціла індустрія, яка становить собою величезний і складний комплекс взаємопов'язаних підприємств, що виробляють, реалізують та організовують споживання туристичних послуг і товарів (туристичного продукту).

Для того, щоб названі підприємства (об'єкти індустрії) успішно функціонували, там має працювати велика кількість людей - суб'єктів індустрії.

Суб'єкти індустрії туризму і туристичної діяльності

Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги або здійснюють посередницьку діяльність із надання послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадян-ства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Основними суб?єктами, які здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є туроператори, турагенти, екскурсоводи та гіди-перекладачі (рис. 26).

Туроператори

Туроператор або туристичний оператор - це організація (туристичне підприємство, фірма, компанія), що виробляє туристичний продукт, який потім продає клієнтам безпосередньо або через посередників. Задля цього така компанія має придбати найважливіші складові туристичного продукту - туристичні послуги. Так, послуги з перевезення туристів і їхнього багажу туроператор замовляє (бронює) у транспортних компаніях, послуги з розміщення туристів під час подорожі - у закладах готельної індустрії, послуги харчування - у закладах громадського харчування, а послуги з організації розваг - у закладах культури. Для забезпечення якісного обслуговування туристів під час їхньої подорожі туроператор укладає з усіма партнерами спеціальні договори.

Слід зазначити, що основні складові туристичного продукту можуть бути заздалегідь визначені туроператором і пропонуватися в готовому вигляді туристу. Водночас існує й інший варіант, коли сам клієнт вибирає окремі послуги з наданого переліку. За будь-яких умов, у подальшому придбані послуги туроператор має скомплектувати в єдиний пакет, тобто узгодити їх у часі та просторі відповідно до поставленої мети подорожі. Після того, як туристичний пакет сформовано, туроператор розпочинає його рекламу й реалізацію.

За канонами теорії туризму, туроператор має продавати туристичний продукт оптом туристичним агентствам. Але на практиці туроператори продають свій продукт будь-яким способом, зокрема й власноруч. Для цього туроператор інколи створює особливий структурний підрозділ - центральне туристичне агентство, яке опікується продажем продукту своєї компанії в роздріб. Утім, такий підрозділ, зазвичай, не лише просто реалізує власну продукцію, але й координує всю агентську діяльність. Адже, передусім, саме туроператор несе відповідальність за виконання взятих зобов'язань перед споживачем (туристом) і на практиці здійснює контроль та оперативний супровід туристичного продукту, принаймні, це є обов'язковим для туристичних груп.

Зауважимо, що для здійснення туроператорської діяльності зазвичай потрібна (зокрема й в Україні) ліцензія. Водночас, турагентсва можуть працювати (як-от, наприклад, в Україні) без такої ліцензії. Можливо це також впливає на помітну різницю між чисельністю різного типу туристичних компаній - кількість турагентств помітно перевищує кількість туроператорів.

Теоретично, функції туроператорів можуть узяти на себе самі споживачі, які мають можливість самостійно «сконструювати» свій пакет. Однак така діяльність вимагатиме чималих зусиль і часу. І до того ж вартість сформованого пакету найімовірніше, виявиться вищою. Адже, на відміну від індивідуального споживача, туроператор купує послуги оптом, у зв'язку з чим має від постачальників цих послуг вагомі знижки.

У практиці туристичної діяльності виділяють різні типи туроператорів (рис. 27). Так, наприклад, за видом діяльності розрізняють туроператорів масового ринку, які, зазвичай, формують і продають найпопулярніші турпакети до відомих туристичних центрів і курортів. На відміну від них, турператори спеціалізованого ринку намагаються врахувати особливості самих клієнтів та специфіку їхніх побажань. Зважаючи на це, специфіка турператорів спеціалізованого напряму може проявлятися, зокрема, у (а) виборі клієнтури, коли туроператор спеціалізується на організації подорожей, наприклад, для молоді, бізнесменів, учених, сімей, «одиноких сердець» або певних етнічних груп, наприклад, жителів арабських країн, китайців і таке інше. Спеціалізація може бути пов'язана з (б) напрямом, або місцем призначення.

Рис. 27. Типи туроператорів

Таким напрямом може бути регіон (Америка, Близький Схід, Середземномор'я, Карпати), країна (Хорватія, Туреччина, Єгипет, Італія) або певний туристичний центр (Лазурний берег у Франції, Паттайя в Таїланді, Хургада в Єгипті, Коста-дель-Соль в Іспанії та ін.). Так само туроператори можуть спеціалізуватися на організації подорожей, що мають певну (в) специфічну мету - пригоди, заняття спортом, сафарі, дайвінг, оздоровлення, навчання за кордоном та ін. Часом туроператори спеціалізуються на (г) видах транспорту, які використовуються для перевезення туристів - авіаційний, залізниця, автобуси та ін. Існує також спеціалізація туроператорів на організації (д) місць розміщення, серед яких можуть бути турбази, будинки відпочинку, мотелі, флотелі та ін.

За місцем діяльності розрізняють туроператорів внутрішнього ринку (місцеві туроператори), що формують і продають турпакети всередині країни призначення. Індивідуальні та групові туристичні поїздки по Україні туроператори організовують на підставі укладених договорів (контрактів) про співробітництво з вітчизняними партнерами, які забезпечуватимуть надання послуг з розміщення, харчування, транспорту, організації відпочинку, оздоровлення та розваг, екскурсійного обслуговування. При цьому саме туроператор несе відповідальність перед туристом за виконання всіх зобов'язань, пов'язаних із організацією, формуванням і наданням комплексу туристичних послуг, обумовлених договором про туристичне обслуговування.

Туроператори зовнішнього ринку створюють пакети, реалізація яких обов'язково передбачає контакти із зарубіжним партнерами. Залежно від того, кому призначені такі пакети, є туроператори виїзні, які організовують подорожі співвітчизників за кордон. Туроператори організовують індивідуальні та групові поїздки туристів до зарубіжних держав на підставі укладених договорів (контрактів) про співробітництво з іноземними партнерами в письмовій формі. При цьому туроператор має винятково право на посередницькі послуги з оформлення документів для виїзду за межі України з туристичною метою.

Туроператори на прийомі обслуговують іноземних туристів, що прибули в країну проживання туроператора. Ці туроператори організовують для іноземних туристів поїздки по Україні на підставі договорів (контрактів) не лише з іноземними, але й також із вітчизняними партнерами. Останні мають забезпечити надання послуг з тимчасового розміщення, харчування, перевезення, організації відпочинку та оздоровлення, розваг, екскурсійного обслуговування тощо. Під час приймання іноземних туристів туроператор повинен сприяти укладанню іноземцями договорів страхування (страхових полісів) із надання медичної допомоги зі страховиками - резидентами України.

За напрямком діяльності, зазвичай, розрізняють ще дві групи туроператорів - ініціативні та рецептивні. Ініціативні туроператори відправляють туристів в інші місця призначення, зокрема й за кордон, за домовленістю з рецептивними туроператорами. Ініціативних туроператорів ще називають генеруючими туроператорами, оскільки вони генерують (від лат. generatio - народження), тобто породжують потоки туристів.

На противагу ініціативним, рецептивні туроператори (від лат. receptio - прийняття) є пасивними, оскільки не створюють туристичні потоки, а лише приймають туристів, формуючи для них турпакети в місці прийому й обслуговування туристів.

Існують також змішані туроператори, які працюють комплексно і формують турпакети як для іноземних туристів, так і для вітчизняних, що виїжджають у подорож за межі місця проживання.

Прикладом найбільших світових туроператорів є німецькі TUI AG і Thomas Cook Group plc., французький Club Mediterranee, британські Trailfinders і Voyages Jules Verne, швейцарський Kuoni тощо. На туристичному ринку України в 2011 р. працювало 877 туроператорів. Найбільш відомі Coral Travel, Гамалія, Turtess Partner, MIBS Travel, ИдрисКа тур, Яна, Сам тощо.

Найчастіше туроператори організовують зв'язок зі споживачами через мережу турагентів.

Турагенти

Майбутні туристи, що планують подорож, нерідко користуються послугами туристичних агентств для того, щоб одержати інформацію про можливі варіанти мандрівок і замовити окремі послуги або комплекс послуг, які надаються під час подорожування.

Турагент або туристичний агент - це організація (туристичне підприємство, фірма, компанія), що не виробляє туристичний продукт, а є посередником між туроператором та іншими суб?єктами туристичної діяльності, з одного боку, і споживачем-туристом, котрому він продає туристичний продукт або туристичні послуги в роздріб, з іншого боку.

Право на роздрібний продаж придбаної продукції турагент отримує на підставі угоди, укладеної з туроператором, у якого турагент купує туристичний продукт оптом. Так само для реалізації окремих туристичних послуг - розміщення, харчування, перевезення, оздоровлення та розваг, екскурсійного обслуговування тощо турагент укладає угоди з іншими відповідними суб?єктами туристичної діяльності.

Слід зазначити, що саме цим шляхом - через турагентів - і реалізується левова частка туристичного продукту. Адже, за деякими даними, у загальній кількості суб?єктів туроператорської та турагентської діяльності частка туроператорів становить лише 5 %, у той час як інші 95 % - це турагенти. У 2011 р. в Україні працювала 1471 турагентська компанія. Зазвичай, тургантства мають невелику кількість співробітників, але при агентстві часто працює чимало найнятих агентів, які обслуговують конкретні сегменти споживацького ринку в даному регіоні.

Найбільші у світі турагенти представляє передусім Великобританія - Travel Counsellors, Journeys a La Carte, Travelbag, British Airways Holidays та ін.

Очевидно, що турагент зацікавлений в успішній реалізації турпродукту. Тому турагенти активно займаються рекламою, усілякими засобами висвітлюючи можливості подорожей, що пропонуються. Турагенти інформують потенційних туристів про туристичні центри і розклад транспорту, можливі варіанти розміщення та діючі розцінки, пропонують додаткові послуги та складають кошторис, дають поради. Спілкування з клієнтами, у процесі якого обидві сторони мають узгодити власні інтереси та засвідчити це підписанням відповідної угоди, забирає у співробітників турагенцій більше половини часу.

Варто зазначити, що за угодою, яка укладається між туроператором і турагентом, можуть бути передбачені найрізноманітніші форми взаємодії, зокрема й перерозподілена відповідальність. За умови, якщо турагент бере на себе функції суто продавця, то він несе обмежену відповідальність за туристичний продукт (посилаючись, як на основного відповідального на туроператора). Адже в даному випадку тураагент здійснює продажу від імені туроператора. По суті - це своєрідний «магазин туристичних путівок» від різних туроператорів. У таких туристичних путівках завжди повністю вказують усі реквізити туроператора і турагента, що здійснюють реалізацію.

Проте турагент може продавати туристичний продукт і від власного імені, але з вказівкою на приналежність турпродукту до певного туроператора.

Нарешті турагент може продавати туристичний продукт від власного імені, але без згадування приналежності цього продукту до конкретного туроператора, наприклад, при створенні сукупного турпродукту. За таких умов, агентство саме виступає туроператором з усіма наслідками, які з цього випливають, зокрема з повною відповідальністю.

Існує така форма турагентств як турбюро, що покликані забезпечити переважно екскурсійне обслуговування. Особливістю турбюро є також те, що воно може виконувати одночасно функції туроператора і турагента. Як туроператор вони повністю розробляють і відповідають за тур по одному або кількох напрямах, а як турагент - купують із багатьох додаткових напрямів тури в інших туристичних компаніях і продають їх туристам.

Отже, туристичний агент може продавати: а) туристичний продукт, придбаний у туроператора; б) окремі туристичні послуги; в) комплекс туристичних послуг.

Екскурсоводи і гіди-перекладачі

Екскурсія нині є звичним атрибутом більшості подорожей як у внутрішньому, так і в міжнародному туризмі. Відповідно екскурсійна діяльність, тобто діяльність з організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода відповідно до заздалегідь складеного маршруту з метою ознайомлення з пам?ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо давно стала складовою туристичної діяльності. Тому цілком правомірним буде віднести до суб'єктів туристичної діяльності й екскурсоводів, а також гідів-перекладачів. До таких належать фізичні особи, які проводять діяльність, пов?язану з туристичним супроводом. Це означає, що на відміну від туроператора і турагента, екскурсоводи й гіди-перекладачі працюють із туристом не на етапі підготовки його поїздки, а безпосередньо під час подорожі, яку він уже здійснює.

У недалекому минулому праця екскурсоводом не була професійною, а становила собою вид любительських занять, яким займалися групи ентузіастів. Обов?язки екскурсовода виконували фахівці різних галузей знань без відриву від своєї основної діяльності (педагоги, наукові співробітники музеїв, інститутів та ін.) у вільний від роботи час. Лише в окремих екскурсійних бюро та музеях були штатні екскурсоводи. Але в подальшому зростання кількості подорожуючих і вимог щодо якості надання туристичних послуг спричинили потребу в появі штатних екскурсоводів, тобто таких, що офіційно оформлені на постійну роботу з підготовки та проведення екскурсій. На відміну від своїх попередників, вони проводять екскурсії не у вільний від основної роботи час, а в порядку виконання своїх обов?язків на основній роботі. Для них екскурсії - це предмет їхньої трудової діяльності, а не «хобі» чи засіб додаткового заробітку.

Водночас, у багатьох екскурсійних установах для проведення окремих спеціальних екскурсій запрошують фахівців, які постійно працюють в інших організаціях. Для цих людей екскурсознавча справа стала другою професією, яку вони можуть опанувати на курсах підготовки екскурсоводів. Нині екскурсоводами та гідами-перекладачами можуть працювати особи з вищою освітою, що мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (у навчальному закладі, на курсах підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку.

На початку розвитку екскурсійної справи екскурсоводів роз-глядали лише як керівників екскурсії, що показують відвідувачам певні об'єкти і надають відповідні пояснення. Але в наш час екскурсовод - це один із тих, кому довірено нести знання людям. Із огляду на це, для здійснення туристичного супроводу екскурсоводи та перекладачі мають володіти певними кваліфікаційними характеристиками. До основних серед таких можна віднести:

- високий освітній рівень у різних галузях знань з наголосом на краєзнавство, історію, географію, культуру;

- володіння вмінням відбору інформації і знаннями спеціальної термінології з різних галузей (відповідно до екскурсійної тематики);

- навички публічного спілкування, як-от уміння встановити сприятливу дружню атмосферу в екскурсійній групі, а також чіткість висловлювання, емоційність, доступність викладання тексту екскурсії, культура мови тощо.

І екскурсовод, і гід-перекладач, передусім, зобов'язані проводити екскурсії на належному інформаційному та методичному рівні. Водночас, функціональні обов'язки екскурсоводів і гідів-перекладачів мають певні відмінності. Екскурсовод супроводжує туриста лише під час самої екскурсії, і тому його обов'язки обмежені рамками конкретної екскурсії. Поза її межами він не здійснює супровід, підтримку подорожі свого клієнта, не зобов'язаний консультувати й допомагати, якщо виникнуть певні питання або проблеми.

З огляду на сказане, функціональні обов?язки гіда-перекладача ширші, ніж в екскурсовода. Це зумовлене, зокрема, тим, що він має здійснювати якісний переклад, у той час як для екскурсоводів знання іноземної мови не є обов?язковою умовою. До того ж гід-перекладач покликаний не лише проводити інформаційно-екскурсійну роботу з туристами. Гід-перекладач по-стійно перебуває з туристами, надаючи допомогу туристам у всіх питаннях, пов?язаних з їхнім перебуванням у країні (слово «guide» в перекладі з англійської має декілька значень: провідник, екскурсовод, керівник, порадник, путівник тощо). Він організовує повне їхнє обслуговування на маршруті згідно з договором - розміщення, харчування, транспортування, програмні заходи тощо. При цьому гід-перекладач наділений повноваженнями контролю якості послуг, що надаються туристові на маршруті. Зрештою, гід-перекладач виступає посередником між туристами, фірмою, що їх залучила, та підприємствами обслуговування в усіх питаннях виконання програми й у конфліктних ситуаціях. Отже, від його професіоналізму, особистих якостей значною мірою залежить успіх подорожі.

У професійному середовищі гідів нерідко розглядають як своєрідних послів у конкретних регіонах. Адже часто - це перші (а іноді й єдині) представники місцевого населення. Такий підхід у контексті інтенсивного розвитку міжнародного туризму спричинив появу не лише різноманітних професійних національних об'єднань, але й міжнародних організацій, які опікуються інтересами та проблемами туристичних гідів.

Всесвітня федерація асоціацій туристичних гідів (The World Federation оf Tourist Guide Associations - WFTGA) - неполітична некомерційна організація, створена у 1985 р. за ініціативою національної асоціації гідів Ізраїлю. Опікується проблемами підвищення іміджу професії гіда, його професійної підготовки, проводячи міжнародні професійні тренінги. Нині ця федерація об'єднує понад 88 тис. членів. Серед них не тільки асоціації професійних туристичних гідів, але й окремі гіди (де немає асоціацій) з усіх континентів. Україна також представлена в даній Федерації. Федерація пропонує свої послуги всім, хто шукає професійних гідів у певних регіонах світу, повідомляє, де їх можна найняти. При цьому вона гарантує якість обслуговування.

Об'єкти індустрії туризму і туристичної діяльності

Успішна туристична діяльність неможлива без наявності належних об'єктів індустрії туризму (рис. 28). Їхня різноманітність зумовлена багатогранністю туризму, а якість безпосередньо впливає на ефективність туристичної діяльності.

Рис. 28. Об'єкти індустрії туризму

До основних об'єктів індустрії туризму і туристичної діяльності відносять засоби транспортування, засоби розміщення, заклади громадського харчування, заклади і засоби розваг і відпочинку, установи з надання банківських і фінансових послуг, а також заклади й засоби, що забезпечують інформаційні послуги.

Засоби транспортування

Без надійного, зручного, швидкого та комфортабельного транспорту сучасний туризм чи навряд міг би успішно розвиватися. Адже доступність будь-якого місця визначається не лише вартістю відпочинку, але й часом, який витрачається туристом на дорогу. Зважаючи на це, вибір засобів пересування під час туристичної подорожі часто відіграє неабияку роль.

Під час однієї подорожі можуть використовуватися різні транспортні засоби. Однак завжди можна визначити основний вид транспорту. Таким може вважатися транспорт: а) на якому подолано найбільше кілометрів; б) на якому проведено найбільше часу; в) на який припадає найбільша частка від загальної вартості транспортування.

UNWTO рекомендує стандартну класифікацію транспортних засобів для тих випадків, коли виникає потреба розділити подорожі за видом транспорту, використаного під час подорожі (табл. 13.).

Стандартна класифікація транспортних засобів за UNWTO

Табл. 13.

Слід зазначити, що така важлива складова індустрії туризму як засоби транспортування охоплює у себе не лише власне транспорт, але й потрібну для нього інфраструктуру - комплекси спеціальних споруд, призначених для прийому, відправлення та обслуговування транспортних засобів (аеропорти, морські порти, станції, локомотивні й вагонні депо тощо), шляхи сполучення, а також диспетчерські і технічні служби.

Повітряний транспорт. Індустрія повітряного транспорту, передусім, представлена засобами транспортування повітряним шляхом. Основна особливість таких засобів транспортування - це швидкість. Як відомо, авітранспорт нині є нaйшвидкісним видом тpaнcпopту нa дaлeкi вiдcтaнi. Нині швидкість літаків цивільної авіації становить близько 1 тис. і більше км/год.

Серед найшвидкісних засобів транспортування донедавна були два надзвукових пасажирських лайнери (понад 330 м/сек). Перший з них - ТУ-144 - був створений у СРСР (у 1968 р.). Цей літак успішно пройшов усі випробування і навіть деякий час знаходився в експлуатації на лінії Москва-Алма-Ата. Його максимальна швидкість польоту складала 2587 км/год. Однак комерційна кар?єра Ту-144 була нетривалою, оскільки його експлуатація виявилася нерентабельною. Через вимушено високі ціни на квитки, що майже в півтора рази перевищували звичайні, завантаження бортів було дуже низьким. До того ж, у 1973 р. на авіаційному шоу у Франції з ТУ-144 трапилася катастрофа, були людські жертви. Друга катастрофа сталася в 1978 р. (також загинули люди). Усе це зрештою й призвело до відмови від експлуатації на пасажирських лініях «Аерофлоту» даного літака.

Роботи щодо створення надзвукових пасажирських літаків проводились у цей же період і в інших країнах. Результатом була поява англо-французького літака «Конкорд» («Згода»), комерційні польоти якого розпочалися в 1976 р. «Конкорд» дещо поступався ТУ-144 за максимальною швидкістю, маючи 2,125 км/год. Але все одно його швидкість у два рази перевищувала швидкість звуку. Завдяки цьому час польоту «Конкорду» із Лондона на острів Барбадос (Малі Антильські острови) тривав лише 5 годин.

Проте «Конкорд» мав ті самі недоліки - висока вартість квитків і відповідно низька рентабельність. До того ж у 2000 р. під час злету в парижському аеропорту «Шарль де Голь» один із літаків «Конкорд» розбився (загинуло 100 туристів, які планували здійснити трансатлантичний рейс до США). Це була перша за 25 років експлуатації катастрофа літака «Конкорд», який до того вважався найбезпечнішим. Ця катастрофа, а також скорочення обсягу авіаперевезень після подій 11 вересня 2001 р. зрештою й спричинили у 2003 р. припинення експлуатації «Конкорду» на комерційних авіалініях.

Є відомості про розробку в Японії надзвукового повітряного пасажирського лайнера нового покоління, швидкість польоту якого буде у 10 разів вища за швидкість звуку.

Щодо кількості пасажирів в одному літаку, то нaйбiльшим із кoли-нeбудь cтвopeних пacaжиpcьких лiтaкiв у cвiтi є аеробус A-380, що виробляється європейским концерном Airbus. Даний літак представляє абсолютно новий рівень комфорту, що змінює традиційні уявлення про авіаперельоти. Це вже не просто швидке переміщення в просторі, а, швидше, круїз. Адже на борту двопалубного лайнера є магазини, спальні каюти і навіть казино. Цей гiгaнтський літак мoжe вмicтити понад 850 пacaжиpiв і здатний здiйcнювaти бeзпocaдкoвi пepeльoти нa вiдcтaнь більше, ніж 15 тис. км. Утім, це ще не межа можливого. Проектується аеробус місткістю від 800 до 1 тис. пасажирів.

Салон багатомісного літака ділиться на відсіки відповідно до класу обслуговування пасажирів. На міжнародних авіалініях різні великі компанії вводять свої правила і звичаї, проте є деяка спільність. Існують різні клacи, кoжний із яких мaє cвoє лiтepнe пoзнaчeння в квитку: F - перший клас, P - перший клас, C, J - клас для членів клубу, бізнес-клас, M або Y - економ-клас.

Пepший клac - нaйдopoжчий, eкoнoмiчний - нaйдeшeвший. Основні poзбiжнocтi клaciв - кoмфopтнicть кpicлa, якicть хapчувaння тa poзмip бeзкoштoвнoгo перевезеного бaгaжу, першочерговість входу до літака та виходу з нього тощо. Якщo в економічному клaci кpicлa вузькi, poзтaшoвaнi близькo oдне дo oднoгo, тo в бiзнec i в пepшoму клacaх вoни знaчнo зpучнiшi i вiдcтaнь мiж ними бiльшa. Втім, нині вже не лише в пepшoму i бiзнec-клacaх, але й в економ-класах бaгaто aвiaкoмпaнiй вcтaнoвлюють зручні кpicлa, які навіть трансформуються в лiжкo.

Загалом сучасні літаки є досить комфортними засобами перевезення, у яких нині передбачені iндивiдуaльні eкpaни для пpoглядaння вiдeoкaceт, пopтaтивнi тeлeвiзopи та iндивiдуaльнi тeлeфoни cупутникoвoгo зв?язку, крісла з paдioнaвушникaми iндивiдуaльнoгo кopиcтувaння, кoндицioнepи, джepeлa бopтoвoгo живлення для пopтaтивних кoмп?ютepiв, фaкc, Iнтepнeт тощо. Бaгaтo мiжнapoдних aвiaкoмпaнiй пpoпoнують cвoїм клiєнтaм зaхoди poзвaжaльнoгo хapaктepу, кopиcтувaння бібліотекою, ceaнcи мacaжу в cпeцiaльних кaбiнeтaх, cпeцiaльнi пpoгpaми для дітей та ін.

Крім звичайних пасажирських літаків, в індустрії туризму нині використовуються й літаки типу business-jet. Це спеціальні літаки з турбореактивними двигунами, що обладнані для перевезення VIP-пасажирів. У світі експлуатується понад 2 тис. великих реактивних лайнерів типу business-jet. Проте чимало сучасних західних бізнесменів використовують для швидких поїздок й невеликі військові надзвукові літаки, які вони купують з цією метою в приватне користування. Наприклад, надзвуковий винищувач СУ-27 дає змогу бізнесмену, який особисто керує літаком, дістатися за одну годину з одного узбережжя США на інше.

Гідролітаки. Гідролітак має водонепроникний корпус і по-плавці на крилах, що дає йому змогу здійснювати зліт із водної поверхні та посадку на воду. Широко використовується для доставки туристів на невеликі острови, а також для екскурсій над водоймами, під час яких туристи не лише можуть оглянути місцевість із висоти пташиного польоту, але й зробити унікальні фотографії.

Крім власне засобів транспортування, індустрія авіатранспорту об'єднує дві великі складові - аеропорт і повітряні коридори.

Варто зазначити, що аеропорт через специфічні умoви експлуатації рухомого cклaду, зазвичай, винесений зa мeжi населених пунктів, що вимагає значного чacу для підготовки пacaжиpiв дo бeзпocepeдньoго пepeльoту. Так само прикметною особливістю повітряних шляхів сполучення є їхня невидимість для пересічних людей (відсутні звичайні на автодорогах або залізницях дорожні знаки й таке інше). Це змушує вдаватися до додаткових заходів із метою забезпечення безпеки польотів.

Аеропорт - це комплекс споруд і будівель, призначений для обслуговування повітряних перевезень. Цей комплекс містить аеродром і аеровокзал. Перший фактично призначений для обслуговування повітряних суден, а другий - для обслуговування пасажирів.

Аеродром (летовище) - це ділянка земної поверхні з повітряним простором, призначена для обслуговування, передусім, повітряного транспорту. Тут є льотне поле, різноманітні служби з управління повітряним рухом (метеорологічна та ін.) і ремонту літаків.

Основна споруда аеродрому - злітно-посадкова смуга - одна або кілька, обладнана світловими та електронними засобами навігації. Завдяки цьому на сучасних аеродромах належно обладнаний авіалайнер може бути посаджений в автоматичному режимі навіть без участі пілота.

Довжина злітної смуги - важливий показник у технічних характеристиках аеропорту. В сучасних аеропортах вона досягає завдовжки кількох (до 4-х і більше) кілометрів, що необхідно для посадки великих авіалайнерів. Саме довжина злітної смуги визначає пропускну спроможність аеродрому. Так, наприклад, в аеропорту Хітроу (Лондон, Великобританія) періодичність зльоту й посадки пасажирських лайнерів становить менше хвилини на кожній із чотирьох смуг.

Клас аеропорту визначається річним обсягом пасажирських перевезень, тобто сумарною кількістю всіх пасажирів, що прилітають і вилітають, включно з транзитними пасажирами (з пересадкою з одного повітряного судна на інше).

Рейтинг найзавантаженіших пасажирских аеропортів світу за станом на 2013 р. виглядає так: 1. Міжнародний аеропорт Хартсфілд-Джексон у місті Атланта (США) - 94 млн 430 тис осіб.; 2. Міжнародний аеропорт Пекін Столичний - 83 млн 720 тис; 3. Лондонський аеропорт Хітроу - 72 млн 368 тис.

У 2010 р. у м. Дубай (ОАЕ) відкрився аеропорт «Аль-Мактум». Цей аеропорт, остаточне будівництво якого планується завершити у 2015 р., буде містити чотири аеровокзали й мати пропускну здатність до 160 млн пасажирів за рік (близько 440 тис. щодоби). Отже, він має одержати статус найбільшого аеропорту у світі за пасажирообігом.

Аеровокзал (термінал аеропорту) призначений для обслуговування пасажирів повітряного транспорту та їхнього вантажу. Для цього тут розміщено різноманітні служби, які опікуються інтересами пасажирів - організації перевезень, безпеки, багажна служба, служба прикордонного й митного контролю тощо. Крім того, в аеровокзалі розміщені різноманітні організації та підприємства, які забезпечують відпочинок, розваги пасажирів, а також ресторани, кафе, магазини, відділення банків, культові приміщення для віруючих, туристичні агентства тощо.

Для зручності пасажирів і раціональної організації трансферу до терміналів аеропортів подекуди підведені автомобільні магістралі, залізничні колії, а інколи навіть гілки метро. Саме такі зручності інфраструктури має, наприклад, термінал аеропорту Хітроу у Великобританії.

Інфраструктура авіатранспорту передбачає також наявність шляхів сполучення. Це так звані повітряні коридори - призначені для польоту смуги в повітряному просторі, що обмежені за шириною і висотою.

Низькобюджетні повітряні перевізники. Жорстка цінова конкуренція на ринку повітряних перевезень спричинила появу низькотарифних (низькобюджетних) - low cost або просто дешевих варіантів послуг авіперевезень. Низькобюджетні авіакомпанії пропонують низьку сплату за перевезення в основному за рахунок відмови від більшості традиційних пасажирських послуг - безплатне харчування і напої на борту, доступ до газет і радіо, зменшення місця в салоні з розрахунку на одного пасажира, обмеження кількості багажу, кількості персоналу, а також орієнтація на певний клас небагатих пасажирів, наприклад, студентів тощо.

Типові особливості діяльності low cost-авіакомпаній:

один пасажирський клас;

один тип літака, що дає змогу скоротити витрати на підготовку персоналу та обслуговування техніки;

прямі продажі квитків, особливо через Інтернет (з метою уникнення комісійних виплат агентам і системам резервування);

відсутність значення місць у посадочних талонах, тобто заохочення пасажирів швидше піднятися на борт і зайняти місця;

використання дешевих аеропортів із метою економії за рахунок більш низьких аеропортових зборів;

доходи від продажу додаткових послуг на борту літака й товарів (посередництво при продажу автомобілів, страховок і мобільних телефонів, реклама на фюзеляжі тощо).

Низька вартість етапу перевезення дала змогу збільшити кількість туристів, що виїжджають в інші регіони в короткочасну подорож (на 2-3 дні). Це відбулося за рахунок охоплення нової категорії туристів - туристи, що мають середні та нижчі від середніх доходи, студенти. Замість спроможного масового туриста в дестинацію на короткотермінові тури прибувають туристи категорії середніх і нижче від середніх доходів, студенти.

Водночас, слід зазначити, що привабливий для деяких авіакомпаній ринок низькобюджетних перевезень уже стає насиченим у європейському регіоні. Про це свідчать факти перевищення пропозиції над попитом. Подекуди через слабкий попит і недобір пасажирів трапляються випадки відмін авіарейсів.

Лоу-кост авіакомпанії є серйозною загрозою для компаній із традиційним повним сервісом обслуговування, оскільки високий рівень собівартості традиційних перевізників не дає їм успішно конкурувати за ціною. З 2001 по 2003 р., коли індустрія авіаперевезень постраждала від тероризму, війни й атипової пневмонії, більшість традиційних авіакомпаній понесли значні втрати, тоді як багато лоу-кост авіакомпаній декларували прибутки.

З 2008 р. в Україні почала здійснювати перевезення перша бюджетна аавіакомпанія Wizz Air. Вона здійснювала міжнародні польоти з Києва, Харкова, Львова до кількох міст Європи. Нині в Україні представлено кілька low cost-авіакомпанійю Так, бюджетну авіалінію з Києва до Кельну обслуговує німецька авіакомпанія Germanwings, до Мілану - італійська Air One, до Шарджи - близькосхідна Air Arabia. Також на ринку України працюють такі авіакомпанії, як-от Pegasus Airlines (Туреччина), Flydubai (ОАЕЭ), Norwegian Air Shuttle (Норвегія).

Для peгулювaння дiяльнocтi у cвiтoвoму пoвiтpянoму пpocтopi булo cтвopeнo дeкiлькa мiжнapoдних організацій (див. п. 7.1.1). Кpiм мiжнapoдних cтpуктуp, щo peгулюють дiяльнicть пoвiтpянoгo транспopту, icнує ряд peгioнaльних мiжуpядoвих opгaнiзaцiй, щo зaймaютьcя питaннями poзвитку цивільної aвiaцiї. Дo тaких належать Євpoпeйcькa кoнфepeнцiя цивільної aвiaцiї (EКAК), Євpoпeйcькa opгaнiзaцiя з бeзпeки aepoнaвiгaцiї «Євpoкoнтpoль», Aфpикaнcькa кoмiciя цивільної aвiaцiї (AФКAК), Лaтинoaмepикaнcькa кoмiciя цивільної aвiaцiї (ЛAКAК), Цeнтpaльнoaмepикaнcькa кopпopaцiя з oбcлугoвувaння aepoнaвiгaцiї (КOКECНA) та ін.

В обслуговуванні міжнародного повітряного сполучення нині беруть участь понад 1300 авіакомпаній. В Україні у 2011 p. пасажирські перевезення здійснювали 36 вітчизняних авіакомпаній. За рік ними перевезено понад 7,5 млн пас. - на міжнародних лініях перевезено 6,3 млн пас. (84 % загальних обсягів), у межах України - 1,2 млн пас. (16 %). Регулярні польоти між Україною та країнами світу здійснювали 9 вітчизняних авіакомпаній (до 48 країн) і 56 іноземних (із 33 країн). Майже 90 % міжнародних регулярних пасажирських перевезень здійснено провідними вітчизняними авіакомпаніями «Аеросвіт» і «Міжнародні авіалінії України». Для обслуговування авіарейсів в Україні існує 28 аеропортів, основним з яких є Бopиcпiль.

Автомобільний транспорт. Для подорожування туристи, зазвичай, обирають два види автотранспорту - легкові автомобілі й автобуси. В обох випадках для подорожей автотуристів нині існує необхідна інфраструктура - передусім, облаштування спеціальних зон відпочинку для таких туристів. Серед таких, зокрема, кемпінги і трейлерні парки.

Кемпінг (англ. camping, від camp - розташовуватись табором) - це автотуристична установа сезонної (здебільшого літньої) експлуатації. Вона призначена для короткочасного мешкання в наметах або інших легких спорудах літнього типу.

Назва «трейлерні парки» походить від слова «трейлер» (анг. trailer від trail - тягнути). Так називають пересувні кабіни-вагони, які можуть бути різного типу - від простого вагона-причепа до добре обладнаної квартири на кілька спальних місць, що має санвузол, плиту, вбудовані меблі. Їх почали використовувати ще наприкінці 1950-х рр. у США, Великобританії та Франції для проведення літнього відпочинку.

Трейлерні парки призначені для зупинок і туристів, які використовують у своїх подорожах «кемпер». Його також часто називають «дача на колесах». Адже це повністю обладнане комфортабельне житлове приміщення з санвузлом, кухнею, спальними місцями, шафами з житловою площею до 17 м2. Кемпери виготовляють і як окремі причепи, і як інтегровані автобудинки.

Останнім часом дедалі більшої популярності в Європі почав набувати інший, дуже нині модний термін - караванінг - від слова «караван» (причіп-дача або самохідний фургон) - означає скупчення караванів (житлових причепів). Інколи під караванінгом розуміють вид автомобільного туризму на каравані або автомобілі типу «дім на колесах» зі спеціально обладнаним для життя кузовом або причепом. Караванінг - це відпочинок «дикунами», але більш цивілізований.

За обладнанням каравани часто не поступаються номерам у готелях. У караванах зупиняються ті, хто не може дозволити собі щорічний відпочинок у дорогих готелях, але, водночас, віддає перевагу комфортним подорожам. До того ж переваги караванінгу в тому, що він дає змогу досить вільно обирати маршрут і бути автономним у пересуваннях. Отже, мобільність, автономність і комфорт - особливості цього виду туризму.

Місця, обладнанні для стоянок карванів, називаються караванінгами. Такі автопарки містять не лише майданчики для парковки, але й мають зону обслуговування з набором технологічного обладнання. Парк має водопровід, господарсько-побутову каналізацію, електричне освітлення. Для обслуговування мобільних автотуристичних засобів створюють спеціальну інфраструктуру: бази прокату, зберігання та ремонту мобільних туристичних засобів; підведення електромереж тощо.

Ротель - «готель на колесах» (скорочене від німецького das rollende Hotel - «готель, що котиться») виробляють у Німеччині. Винайшов його у 1959 р. німець Георг Хьольтль - власник фірми й організатор далеких подорожей по всьому світу та різноманітного відпочинку на природі.

Існує чотири моделі: дві - для гарних доріг: 24-місцевий і 40-місцевий із причепом. Дві інші (відповідно 20-місцевий і 34-місцевий) - здатні долати будь-які дороги та призначені для подорожей екзотичними країнами. Цей пересувний готель пропонує обмежений набір послуг. Однак переваги ротелю очевидні: ліжко, кухня (мікрохвильові печі), туалети, приміщення для переодягання, запаси харчів - турбота фірми. Окрім водія, в екіпаж входить ще й гід.

Для подорожування туристи можуть обирати й автобуси. Сучасні туристичні автобуси-експреси рухаються з підвищеною швидкістю, долаючи великі відстані. Вони обладнані широкими (панорамними) вікнами, системою кондиціонування повітря, відкидними сидіннями з підставками для ніг, мають туалети, аудіо та відеотехніку. Під час подорожі в таких автобусах за окрему плату туристам пропонуєть гарячі бутерброди (сосиски), чай і каву, воду тощо. Деякі мають відкритий верхній поверх із низькими бортами - вони популярні для огляду пам'яток.

Підвищення останніми роками комфортності пасажирських автобусів зумовлює їхнє успішне конкурування в перевезенні на великі відстані також і з залізницями.

Однак ефективність туристичних автоперевезень залежить не тільки від власне транспортних засобів. Велику роль відіграє інфраструктура автоперевезень, до якої належать автотранспортні підприємства, автовокзали.

Автовокзал (автомобільний вокзал, автобусний вокзал) - це комплекс будівель і споруд для обслуговування пасажирів, управління рухом транспорту, рухомого складу та розміщення службового персоналу. Для цього призначені, власне, будівля вокзалу, де розташовані зал очікування, каси для продажу квитків, часто є підприємства громадського харчування та роздрібної торгівлі, камери схову, а також службові приміщення (диспетчерська, адміністративні приміщення). На території автовокзалів є перони для посадки і висадки пасажирів, під'їзд до перонів. Автовокзали, зазвичай, споруджуються на кінцевих (хоча нерідко й на транзитних) пунктах автобусного сполучення й часом можуть суміщатися з іншими видами вокзалів. На транзитних пунктах автобусного сполучення здебільшого споруджуються автостанції, які загалом виконують ті самі функції, що й автовокзали, але мають менші розміри і, відповідно, менший комплекс споруд.

Особливо велике значення відіграють автомобільні шляхи сполучення (дороги) з об'єктами придорожнього сервісу. Слід зазначити, що автодорога - це не просто смуга, якою рухається автотранспорт. Автошляхи - це ділянки земної поверхні, що спеціально обладнані для безпечного руху. Якість доріг впливає не тільки на швидкість перевезення, але й на технічний стан транспортного засобу та безпеку перевезень. Дорога з покриттям, найчастіше - твердим - називається шосе або шосейна дорога.

Автомобільні дороги, зазвичай, мають велику кількість перехресть і місць перетину із залізничними коліями. Втім є автодороги, які побудовані так, щоб уникнути таких ускладнень пересування.

Автомагістраль (автострада) - дорога, призначена для швидкісного руху великої кількості автомобілів у двох протилежних напрямах і яка не має перехрещень на одному рівні з іншими дорогами, залізничними і трамвайними коліями, пішохідними чи велосипедними доріжками. Інші назви автомагістралей за кордоном - автобани і хайвеї.

У багатьох країнах Європи більша частина автомагістралей відгороджена спеціальними огорожами, що запобігають появі диких тварин на проїжджій частині. Виїзд на автомагістралі для транспортних засобів, максимальна дозволена швидкість яких нижче встановленої (конкретна швидкість залежить від держави), а також для велосипедного та гужового транспорту заборонений. Так само на автомагістралях заборонений і пішохідний рух. Крім того, на автомагістралях заборонений рух заднім ходом і зупинки поза спеціально відведеними для цього місцями.

В Україні максимально дозволена швидкість на автомагістралях, якщо не вказано інше, становить 110 км/год. У Австрії та Швейцарії на автомагістралях обмеження швидкості в 130 км/год і 120 км/год відповідно. Німеччина - це єдина країна Європи, де на окремих ділянках трас швидкість взагалі не обмежена. Замість цього є так звана «рекомендована швидкість», яка становить 130 км/год.

Швидкісні дороги - предмет законної гордості жителів Німеччини й заздрості інших країн Європи. Без особливого ризику й не порушуючи правил руху, деякі водії розганяються до 200-250 км/год (швидкість зльоту пасажирського лайнера). Середня вартість спорудження одного кілометра автомагістралі в Німеччині становить 26,8 млн євро. У Німеччині їзда по автомагістралі входить в обов?язкову програму навчання в автошколах.

Не випадково, у деяких країнах для підтримки належного стану автодоріг подекуди впроваджена плата з водіїв за проїзд, як у Франції або в Австрії. Розмір збору за користування автомагістралями вираховується спеціальною системою, що відстежує відстань, яку конкретний автомобіль проїхав по автомагістралях країни. Оплата збору при в?їзді на магістраль через спеціальний термінал засвідчується за допомогою спеціальної наклейки, яка накладається під лобове скло автомобіля. На ній вказаний період часу, за який сплачено збір. А на зустрічних мостах та інших спорудах розташовані спеціальні датчики, які фіксують рух транспорту. Проїжджаючий транспорт, отримуючи сигнал, реагує відповідними сигналами, тим самим попереджаючи водія про стан рахунку (оплати).

У 2014 р. у Нідерландах з?явилася нова фото-люмінесцентна дорожня розмітка. На одній із автомагістралей цієї країни нанесена спеціальна фотолюмінесцентна фарба, що вдень вбирає сонячне світло, для того, щоб після настання темряви освітлювати дороги на термін до 10 годин. Передбачається, що в майбутньому така фарба реагуватиме на зміну температури, завдяки цьому водії зможуть уникнути небезпечних ситуацій під час ожеледі.

У місцях, де існують платні дороги, завжди є вибір. Якщо водій не бажає їхати платною дорогою, він може обрати безкоштовний шлях, але й більш тривалий і менш якісний.

На сьогодні в Україні є тільки 280 км швидкісних автомобільних доріг, які відповідають усім міжнародним нормам. Це автомагістраль Київ-Бориспіль і, на окремих ділянках, дорога Київ-Одеса.

Державна агентство автомобільних доріг України пропонує розвивати швидкісні автомобільні дороги в Україні. Розрахункова швидкість руху автомобільних доріг призначається залежно від рельєфу місцевості: на рівнинній місцевості - 150 км/год, на горбистій місцевості - 120 км/год, у гірській місцевості - 100 км/год.

Невід'ємною складовою сучасного придорожнього сервісу є заправні станції, місця для миття авто, мотелі тощо. Уздовж таких доріг передбачені місця для комплексного обслуговування автомобілів і подорожуючих - паркувальні майданчики, заклади харчування і відпочинку, душові, магазини.

Залізничний транспорт. Перевезення пасажирів залізницею здійснюється, передусім, за допомогою спеціального транспортного засобу. Власне транспортний засіб - це тягловий (локомотиви, як-от тепловози, електровози та ін.) і не тягловий - вагони.

Поряд із традиційними потягами, що здійснюють рейсові або чартерні рейси, є також спеціальні фірмові туристичні потяги. Сучасні висококомфортні туристичні потяги, по суті, нагадують багатозіркові готелі на колесах. У кожному купе, де, зазвичай, мешкає не більше двох пасажирів, є кондиціонери, письмовий стіл, телефон, телевізор. VIP-пасажири мають окремий санвузол, душові кабіни з підлогою, що підігрівається, аудіо- та відеоапаратуру, гаряче харчування, яке включене у вартість квитка тощо. В потязі є кілька вагонів-ресторанів, вагон-салон (використовується як бібліотека, місце для гри в карти або переговорів, відпочинку), конференц-вагон (він же лекторій, дискотека або ж відеосалон), а також «дитячий вагон» або «зал рухомих ігор».

Рух залізничного транспорту можливий лише за умов наявності залізничного шляху, що є досить складною конструкцією і охоплює рейки, шпали, мости, шляхопроводи тощо. Особливе місце посідають залізниці, які розраховані на експлуатацію швидкісних пасажирських потягів. Серед останніх виділяються швидкісна монорейкова дорога і маглев.

Основна перевага монорейкової дороги полягає в тому, що вона не займає місце на перенавантажених магістралях міста. Монорейковий транспорт може долати крутіші вертикальні ухили в порівнянні з будь-яким дворейковим транспортом. Швидкість, яку розвиває монорейковий транспорт, може значно перевищувати швидкість традиційних потягів. Монорейкові дороги нині мають різні країни світу - Австралія, Великобританія, Єгипет, Італія, Ірландія, Канада, Китай, Німеччина, ОАЕ, Росія, США, Японія.

Маглев (від англ. magnetic levitation) розшифровується як «магнітна левітація» - стійке положення об?єкта в гравітаційному полі без безпосереднього контакту з іншими об'єктами. Цей потяг (його ще інколи називають магнітоплан) на магнітній підвісці приводиться в рух і керується магнітними силами. Він, на відміну від традиційних потягів, у процесі руху не торкається поверхні рейки. Маглев здатний розвивати найвищу швидкість з усіх видів громадського наземного транспорту. - близько 580 км/год, завдяки чому може скласти конкуренцію повітряному сполученню на відстанях до 1000 км. Нині маглев існує в таких країнах як Німеччина, Великобританія, Китай, Японія, Південна Корея.

Для виконання пасажирських перевезень залізниця також має у своєму розпорядженні спеціальні пасажирські станції з платформами для висадки пасажирів і великими вокзалами, що мають приміщення різного призначення (українські рейкові шляхи проходять через 1492 станції і 125 вокзалів). Так, операційні приміщення вокзалів включають у містить вестибюль, довідкове бюро, касову залу, приміщення для приймання та видавання багажу, пошту, телеграф. Приміщення культурно-побутового обслуговування пасажирів - це зали очікування, ресторани й буфети, кімнати відпочинку та перукарні. Нарешті, адміністративно-службові приміщення становлять, зокрема, кабінети начальника вокзалу, чергового.

Україна має одну з найбільш розвинених у Європі мережу залізниць. За густотою залізниць (37-38 км на 1 тис. км2) вона посідає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до таких європейських країн як-от Франція, Італія, Румунія. З метою організації ефективної роботи галузі, в Україні створено шість регіональних залізниць - Донецька, Придніпровська, Південна, Львівська, Одеська і Південно-Західна. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 55 пунктів перетину кордону.

Водний транспорт. Для обслуговування подорожей внутрішніми водами використовуються сучасні річкові багатопалубні теплоходи і швидкісні судна (на підводних крилах і на повітряній подушці). Останні здатні розвивати швидкість до 80 км/год., однак відрізняються вищою вартістю перевезень. Крім того, для подолання заболочених просторів під час туристичних подорожей застосовуються також спеціальні човни. Середня місткість таких суден, зазвичай, 100-150 пасажирів. УВтім для перевезення туристів на внутрішніх водних артеріях використовуються і спеціалізовані теплоходи місткістю від 250 до 400 пасажирів. Такі річкові лайнери є, по суті, висококомфортабельними чотири- або п'ятизірковими готелями, де передбачено розміщення, триразове харчування, змістовні розважальні програми з виходом на берег для екскурсій. До того ж власне річкові подорожі є досить інформативними та зручними для огляду визначних місць і мальовничих краєвидів.

Сучасні комфортабельні круїзні лайнери схожі на плавучі міста і здатні вміщувати багато тисяч пасажирів. Судна, що працюють на міжнародних лініях, зазвичай, уміщують до 2000-2500 пасажирів. Проте кожне з найбільших сучасних круїзних суден, як-от Oasis of the Seas («Оазис морів») і Allure of the Seas («Очарування морів») має понад 2,5 тис. кают і здатне розмістити понад 6 тис. пасажирів. Швидкість таких гігантів перевищує 40 км/год.

Круїзний лайнер Oasis of the Seas має безліч можливостей для розваг. Тут є справжній льодовий каток, найбільше на світовому круїзному флоті казино, яке пропонує новачкам уроки гри. Уперше у світі тут висаджено справжній парк, який налічує 12 тис. екзотичних живих рослин і чагарників. До послуг пасажирів 750-місний водний амфітеатр із фонтанами і трамплінами, басейни з джакузі, нічний клуб, джаз-клуб, дискотека, а також магазини, де можна придбати будь-які продукти харчування та одяг, ресторани і бари. Театри «Оазису морів» пропонують численні шоу, театральні вистави, циркові, тематичні та інші розважальні заходи. За бажання можна скористатися численними спортивними спорудами. На судні є волейбольні та баскетбольні майданчики, поле для гольфу, обладнання для боулінгу, стіни для скелелазіння, фітнес-центр, спа-салон. Є також можливість займатися серфінгом у спеціально адаптованих для цього басейнах. На судні передбачені молодіжна зона й дитячі садочки.