Індустрія туризму і туристична діяльність

Серед водних транспортних засобів, що використовуються під час подорожей, слід згадати ще й пороми. Цей плавзасіб рухається між двома берегами водної перешкоди - річки, озера, протоки і навіть моря. Деякі з морських поромів курсують уздовж берега, виконуючи таким чином функцію лайнерів. Хоча подорож на такому поромі триває більше, ніж на наземному транспорті, для мандрівників-автолюбителів він є досить зручним. Адже, долаючи водну перешкоду, вони мають можливість узяти з собою власний автомобіль. Великі пороми мають кілька автомобільних палуб. До того ж іноді пороми допомагають уникнути формальностей, пов'язаних із транзитом через територію третіх країн (наприклад, пором Калінінград-Санкт-Петербург). Пороми через річки можуть бути безкоштовними (але перевезення автомобілів і великих вантажів платні). Прикладом може бути безкоштовний нью-йоркський пором Манхеттен-Статен-Айленд, що користується особливою популярністю в туристів, які бажають подивитися з водної поверхні на Статую Свободи і на відоме місто.

Однією з найбільших судноплавних компаній світу, що здійснюють пасажирські і вантажні поромні перевезення, є Stena Line. Вона обслуговує такі країни як Ірландія, Великобританія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Данія, Німеччина і Польща.

Ще одним специфічним водним транспортним засобом, що користується популярністю в туристів, є яхти. Вони можуть бути вітрильними, вітрильно-моторними або моторними. Найбільші яхти завдовжки понад 100-150 м, обладнані найсучаснішими засобами навігації, мають розкішні каюти, басейн, вертолітний майданчик і навіть гараж для автомобіля.

Судна, хоча і є основними транспортними засобами, самостійно не можуть забезпечувати пасажирські перевезення. Для їхнього обслуговування потрібні ще й порти (від лат. portus - гавань, пристань) - місця на березі моря або річки, облаштовані для стоянки суден. Порти мають цілий комплекс спеціальних споруд для їхнього обслуговування - причали, вокзали (за своїми функціями і внутрішнім облаштуванням будівля річкового або морського вокзалу приблизно відповідає будівлям залізничного та автобусного вокзалів) тощо. Для нормального функціонування портів, вони нерідко захищені від хвиль штучною захисною спорудою - молом (від італ. molo, лат. moles - маса, насип). А для спрощення проходження судами небезпечних місць та обмілин вхід до порту, зазвичай, позначають береговими та плавучими маяками, бакенами, буями тощо.

Засоби розміщення

Відпочинок - це природна потреба будь-якої людини, зокрема й туриста, який здійснює ночівлю поза межами свого звичайного середовища. Матеріальним втіленням цієї потреби є засоби розміщення. Короткочасні послуги з розміщення багатьма країнами визнаються не менш важливими для туризму, ніж інші послуги туристичних підприємств, як-от забезпечення продуктами харчування, напоями, екскурсійними програмами, розвагами тощо.

Зазвичай, послуги з розміщення туристів надаються на комерційній основі. При цьому дуже важливим є питання класифікації засобів розміщення, що дає змогу вести належний їх облік і планування подальшого розвитку як туристичної індустрії, так і туризму в цілому. Адже, якщо немає ночівлі під час подорожі, то немає й туризму.

Проте, створення єдиної міжнародної системи категорій засобів розміщення стикається з серйозними проблемами. Адже термінологія, що використовується для закладів, які надають такі послуги з розміщення, часто відрізняється не лише в різних державах, але й, часом, навіть у межах країни. Тому на практиці засоби розміщення з такими назвами можуть не надавати ідентичних послуг. І, навпаки, однакові послуги можуть надавати засоби розміщення різних категорій. До того ж, окремі засоби розміщення, що поширені в певних країнах, можуть взагалі бути відсутніми в інших.

Зважаючи на сказане, сучасні класифікації засобів розміщення можна вважати певною мірою умовними. Вони мають здебільшого рекомендаційний характер. Прикладом є, зокрема, класифікація засобів розміщення за UNWTO, рекомендована усім державам світу.

1. Житло для короткочасного проживання. Воно призначене для проживання на кілька днів або тижнів. Має комфортабельні номери, автономні блоки з кухнею, з або без регулярного прибирання і часто містить низку додаткових послуг, як-от харчування, надання парковки, прання, басейн і тренажерні зали, умови для відпочинку та проведення конференцій. До цього класу належать такі засоби розміщення:

- готелі;

- курортні готелі;

- люкс/апарт-готелі;

- мотелі;

- пансіони;

- ліжко зі сніданком;

- квартири для відвідувачів і бунгало;

- готелі типу кондомініуму на розподілений час (тайм-шер);

- будинки відпочинку;

- шале й котеджі;

- молодіжні готелі та гірські притулки.

2. Кемпінги, місця стоянки транспортних засобів і трейлерні парки. Цей клас містить:

- житло в наметових та оздоровчих таборах, місцях стоянки причепів, місцях стоянки рибалок і мисливців;

- приміщення для автомобілів;

- захисні споруди або просто бівак для розміщення наметів і / або спальні мішки.

3. Інші об?єкти розміщення. Передбачають тимчасове або довготривале розміщення в окремій, загальній кімнаті або в гуртожитках. До засобів розміщення цього класу належать:

- студентські гуртожитки;

- шкільні гуртожитки;

- хостели;

- мебльовані кімнати та пансіонати;

- спальні вагони.

В Україні всі колективні засоби розміщення поділяються на дві групи: 1) готелі й аналогічні засоби розміщення; 2) спеціалізовані засоби розміщення (табл. 14.).

Класифікація засобів розміщення в Україні

Табл. 14.

Готелі та аналогічні засоби розміщення (кількість)	Спеціалізовані засоби розміщення (кількість)
- Готелі; - Мотелі; - Готельно-офісні центри; - Кемпінги - Гуртожитки для приїжджих; - Туристські бази, гірські при-тулки, студентські літні табори	- Санаторії; - Дитячі санаторії; - Пансіонати з лікуванням; - Дитячі заклади оздоров-лення цілорічної дії, дитячі центри; - Санаторії-профілакторії; - Бальнеологічні лікарні, грязелікарні, бальнеогрязе-лікарні (включно з дитячими); - Будинки відпочинку; - Пансіонати відпочинку; - Бази відпочинку, інші заклади відпочинку (крім турбаз); - Оздоровчі заклади 1-2 денного перебування

У 2014 р. в Україні нараховувалося понад 4,5 тис. колективних засобів розміщення. Причому більшість припадали на готелі та аналогічні засоби розміщення - 2644; спеціалізованих засобів розміщення було 1928. До анексії Криму найбільше закладів розміщення було в Криму, тепер - в Одеській області.

Готель - колективний засіб розміщення, що містить більше, ніж сім номерів. Це є найпоширеніший тип засобу розміщення, але готелі є дуже різними, як і критерії, за якими вони класифікуються.

Передусім, враховується рівень комфорту, на який може розраховувати турист. Для позначення рівня комфорту у світі використовуються різні системи спеціальних позначень. Найбільш розповсюдженими є система «зірок» (від 1 до 5), літер (А, В, С, D), «корон» або «ключів», балів і розрядів. Водночас, подекуди нерідко трапляються й так звані «позакатегорійні готелі», особливо в сільській місцевості.

Готелі можна також класифікувати за величиною (кількістю місць або номерів): до 100 місць - малі готелі; 101-250 - середні: від 251 до 500 - великі; від 501 до 1000 - дуже великі. Готелі, що мають більшу кількість місць є готельними комплексами. Вони займають значну площу, вирізняються організацією праці та певною децентралізацією управління.

У світі чимало екзотичних готелів, які привертають увагу відвідувачів завдяки своїй неординарності. Так, у Японії існують «капсульні» готелі, площа номерів у яких не перевищує кількох квадратних метрів. В Об'єднаних Арабських Еміратах є підводні готелі, у Німеччині існує готель з інтер'єром в «автомобільному» стилі з численними автодеталями, в арктичних регіонах можна знайти «льодові готелі», збудовані зі снігу й льоду. В латиноамериканській країні Коста-Ріка на готель перетворили старий літак. А у Швеції готель розташували на глибині понад 150 м у давній шахті. В Чилі один із готелів занесений до Книги рекорді Гінесса, оскільки має басейн завдовжки близько 1 км. На півдні Німеччини готель не має стін і стелі та розташований на пшеничному полі, де ліжка розміщені просто неба.

У сучасній світовій готельній індустрії провідного значення набули світові готельні мережі. За даними UNWTO понад 25 % усіх готелів світу входять до готельних мереж. Своєю чергою готельними мережами часто володіють готельні групи. На сучасному ринку світових готельних послуг одними з найбільших і найвпливовіших готельних груп є: Intercontinental Hotel Group,Wyndham Worldwide, Marriott International, Hilton (Group Corporation), Accor, Choice International, Best Western, Starwood Hotela & Resort, Carlson Hospitality, Global Hyatt. В Україні найвідоміша готельна мережа - Premiere-Hotels, національний готельний оператор, що свого роду є монополістом у готельному секторі економіки країни.

Люкс-готель - готель, який має тільки номери типу «люкс» та (або) апартамент, тобто велике приміщення, що, зазвичай, має кілька кімнат.

Апартамент-готель, апарт-готель - готель, у якому номерний фонд представлений житловими кімнатами з кухнею або функціональною зоною для самостійного готування їжі.

Палац-готель - готель, розташований у будівлі, яка є історико-архітектурною пам?яткою палацової або замкової архітектури. В окремих країнах цей тип має характерну назву, наприклад, у Франції - шато, в Іспанії - парадор.

Конгрес-готель - готель, який має умови для організації та проведення конгрес-заходів, як-от з?їздів, нарад, симпозіумів, виставок, конференцій, семінарів, ділових зустрічей, переговорів. Готелі такого типу розташовуються в центрі великих ділових міст і обслуговують, здебільшого, ділових людей, надаючи їм максимальні зручності для професійної діяльності та повний набір ділових послуг - телеконференція, міжнародний телефонний зв?язок, факс, перекладачі з багатьох мов тощо. Водночас, багато туристичних груп і навіть туристи-індивідуали також знаходять для себе ці готелі привабливими.

Курортний готель - готель, розташований на території курорту, який має умови для відпочинку та оздоровлення. Важливою особливістю курортних готелів є те, що на відміну від звичайного готелю, вони містять ще й комплекс спеціального медичного обслуговування і дієтичного харчування. Через те курортний готель має приміщення для медичного обслуговування й спортивно-оздоровчої діяльності: кабінет цілодобового медичного спостереження; процедурні типу інгаляційних; масажні; спортивно-тренажерний зал для занять лікувальною фізкультурою; басейн для оздоровчого й лікувального плавання.

Хостел, молодіжний готель - готель за типом гуртожитку. Номери тут розташовані, зазвичай, за коридорною або блочною системою. Є умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або в блоці. Харчування організується або в кафе, або в дешевих їдальнях, але може й у закладі ресторанного господарства. Хостели розраховані на молодіжний туризм.

Флотель (від англ. floating - hotel - плавучий готель) - великий комфортабельний готель на воді, який часом називають «курорт на воді». Тут надають послуги активного відпочинку - водні лижі, мотоцикли, катамарани, снасті для рибальства, устаткування для підводного плавання та підводного полювання тощо. Флотель може мати різноманітні засоби зв'язку, як-от телефон, факс, розмножувальну техніку тощо. Тому вони часто використовуються з метою організації спеціалізованих подорожей - бізнес-турів, конгрес-турів тощо.

Ботель - невеликий готель цілорічного функціонування, розміщений на плавзасобі, який має умови для швартування, як от дебаркадер, понтон або спеціально переобладнане судно, тимчасово вилучене з експлуатації. Забезпечує туристів розміщенням та харчуванням. Нерідко використовується в берегових зонах, де особливості ландшафту унеможливлюють будівництво стаціонарних споруд.

Мотель (англ|. motel, від motor - автомобіль і hotel - готель) - готель, для туристів, які подорожують автомобілем. Знаходиться, зазвичай, за межами міста, на автошляхах. Має|із| станцію технічного обслуговування, автозаправку, гаражі, стоянки та інші служби, необхідні автотуристам. У таких закладах розміщення пропонується середній рівень обслуговування при невеликому штаті персоналу за середньою ціною і з наданням послуг харчування, зазвичай, у кафетерії або в їдальні.

Готельно-офісний центр - готель, частина приміщень якого не є номерним фондом, а спеціально обладнана для використання як офіси.

Кемпінг (англ. camping, від camp - розташовуватись табором) - засіб розміщення на огородженій території, де розміщення забезпечують у котеджах та/або бунгало, та/або надають місця для розташовування наметів, караванів і караванів-будиночків; територія облаштована санітарно-технічними зручностями загального користування. Кемпінг обов'язково обладнаний автомобільною стоянкою, має спеціально оснащені місця для приготування їжі. Кемпінг є установою сезонної, здебільшого літньої, експлуатації.

Гуртожиток - засіб розміщення, зазвичай, відомчої підпорядкованості, до якої належать житлові кімнати, розташовані за коридорною (блочною) системою, і має умови для самостійного приготування їжі з наданням кухонного обладнання в спільне користування на поверсі.

Туристська база - це цілий комплекс споруд готельного типу для розміщення, харчування й обслуговування туристів. Розташований на туристичному маршруті з активними способами пересування туристів (гірський, лижний, водний, пішохідний). Зазвичай, має місце для проведення масових заходів, бібліотеку, численні спортивні та ігрові майданчики тощо.

Гірський притулок - засіб розміщення, розташований у віддаленій гірській місцевості на туристичному маршруті з активними способами пересування, призначений для короткочасного (2-3 доби) перебування та відпочинку. Зазвичай, це закрите опалювальне приміщення (будинок) або стаціонарні намети з місцем для самостійного приготування їжі (кухня, вогнище) і сушки взуття та одягу. Гірський притулок може бути з охороною або без неї. Для сільської місцевості вживається термін «турист-ський притулок».

Бунгало - засіб розміщення, виготовлений із легких будівельних матеріалів, найбільш характерний для тропічних районів. Має одну або кілька житлових кімнат, веранду, кухню, туалет. Зазвичай, призначений для проживання однієї сім'ї. Бунгало відрізняються за класом зручностей: від простих хатин для мисливців до комфортабельних будиночків. Найчастіше проживання в бунгало обходиться дешевше, ніж у готелях, оскільки туристи обслуговують тут себе самі - прибирають, готують їжу тощо.

Санаторій - готель, розташований на території курорту або рекреаційної зони, який забезпечує надання послуг лікування в регламентованому режимі. Виділяють різни види санаторіїв, як-от дитячий - для дітей від 6 до 18 років; для дітей із батьками; однопрофільний; багатопрофільний; спеціалізований.

Пансіонат (від лат. pensio - платіж, внесок) - аналогічний до готелю засіб розміщення оздоровлювального призначення, розташований у заміській або в рекреаційній зоні з регламентованим режимом харчування та відпочинку. Пансіонат із лікуванням -- пансіонат, який має умови для надання медичних і профілактичних послуг і лікування.

Пансіонати надають відвідувачам обмежений набір послуг - розміщення в номерах, харчування за стандартним меню, внесеним у вартість проживання. Однак чимало пансіонатів пропонують своїм гостям нетривалі походи, екскурсії. В пансіонатах є концертний зал, бібліотека, спортивні споруди, ігрові кімнати та ін. Пансіонати є більш дешевим засобом проживання порівняно з готелями й тому широко використовуються в масовому туризмі. Туристи відпочивають тут по путівках.

Профілакторій - аналогічний до готелю засіб розміщення, призначений для відпочинку та загального оздоровлення, має умови для надавання послуг профілактичного лікування професійних хвороб.

Будинок відпочинку - аналогічний до готелю засіб розміщення, зазвичай, цілорічного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, який забезпечує умови для відпочинку з наданням послуг оздоровчо-профілактичного характеру в регламентованому режимі.

База відпочинку - аналогічний до готелю засіб розміщення з мінімальними зручностями, зазвичай, сезонного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, який забезпечує умови для відпочинку.

Заклади громадського харчування

Харчування є однією з найважливіших послуг, що надаються туристам. Тому невід?ємна частина індустрії туризму - це заклади громадського харчування, до яких належать підприємства, що виробляють, реалізують та організують споживання кулінарної продукції («кулінарія» походить від латинського culina, тобто «кухня»). Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капiтальнiй будiвлi або в спецiально обладнаному для продажу їжi примiщеннi iншої капiтальної будiвлi або у вагонах залiзничного, салонах авiа-, авто- та водного пасажирського транспорту.

Єдиної загальноприйнятої у світі класифікації закладів харчування не існує. Однак найчастіше заклади (пiдприємства) громадського харчування розрізняються за типом, що визначається характерними ознаками асортименту кулiнарної продукцiї, контингентом споживачiв і формами органiзацiї їх обслуговування. З огляду на сказане, виділяють такі основні типи: ресторани, кафе, кафетерії, бари, їдальні та ін. Крім типу, заклади харчування класифікуються й за категорією (класом), що визначається рівнем надаваних споживачам зручностей, умовами продажу їжi, призначеної для споживання на мiсцi. За класністю, заклади громадського харчування поділяються на «люкс», «вищий», «перший», «другий». Водночас, категорія підприємств, що пройшли сертифікацію за європейським стандартом, позначається символом - * (від однієї до п'яти зірок).

За державними стандартом України (ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація») заклади ресторанного господарства поділяють на такі групи.

1. Продаж їжі і напоїв, зазвичай, призначених для споживання на місці з показуванням розважальних вистав або без них. Ця група охоплює: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав?ярню, кафе-бар, кафе-пекарню, чайний салон, кафетерій, закусочну (шинок).

2. Продаж напоїв і страв до них, зазвичай, призначених для споживання на місці, з показуванням розважальних вистав або без них. Ця група охоплює: бар, нічний клуб, пивну залу.

3. Продаж їжі і напоїв для споживачів, об'єднаних за професійними ознаками. Ця група охоплює: їдальню, буфет.

4. Постачання їжі, приготованої централізовано, для споживання в інших місцях. Ця група охоплює: фабрику-заготівельню, фабрику-кухню, домову кухню, ресторан за спеціальними замовленнями (catering).

Ресторан (від франц. «restorantes» - укріплювальний, відновлювальний) - заклад із різноманітним асортиментом продукції власного виробництва та закупних товарів із високим рівнем обслуговування й комфорту в поєднанні з організованим відпочинком і дозвіллям споживачів; вирізняється оригінальним дизайном та інтер'єром приміщення.

За часом обслуговування ресторани поділяють на: швидкого обслуговування і звичайні; за методами обслуговування - обслуговування офіціантами та самообслуговування. Розрізняють також спеціалізовані ресторани: рибний ресторан, ресторан національної кухні тощо. Зважаючи на попит туристів, почали з'являтися екологічні ресторани, й такі, що пропонують вегетаріанську кухню.

Ресторан-бар - різновид ресторану, до складу якого належить бар, торговельна зала якого суміжна з торговельною залою ресторану або барна стійка розміщена в торговельній залі ресторану.

Кафе - заклад із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, у якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами. Розрізняють спеціалізовані кафе: кафе-кондитерська, кафе-морозиво, кафе-молочне тощо.

Кав'ярня - різновид кафе з різноманітним асортиментом кави.

Кафе-бар - різновид кафе, до складу якого входить бар, торговельна зала якого суміжна з торговельною залою кафе або барна стійка розміщена в торговельній залі кафе.

Кафе-пекарня - різновид кафе, прикметною ознакою якого є виробництво та продаж хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів на місці. туроператор екскурсовод розміщення туризм харчування

Чайний салон - різновид кафе з широким асортиментом чаю, де можна продавати кондитерські, булочні та борошняні кулінарні вироби.

Кафетерій - заклад самообслуговування з асортиментом страв нескладного приготування і напоїв, торговельна зала якого обладнана торговельно-технологічним устаткуванням, призначеним для роздавання їжі. У навчальних закладах, установах, промислових підприємствах, об?єктах роздрібної торгівлі тощо кафетерій організує споживання, зазвичай, через кафетерійну стійку.

Закусочна (шинок) - заклад самообслуговування, де переважає асортимент гарячих і холодних закусок, страв нескладного готування, призначений для швидкого обслуговування споживачів. Розрізняють спеціалізовані закусочні: «Галушки», «Куліш», «Деруни», «Сосиски», «Млинці», «Пиріжки», «Чебуреки», «Шашлики», «Вареники», «Пельмені», «Піцерія» тощо.

Бар - заклад, у якому алкогольні, безалкогольні, змішані напої та страви до них і закупні товари продають через барну стійку. Розрізняють спеціалізовані бари: винний, пивний, молочний, вітамінний, коктейль-бар тощо.

Слід зауважити, що залежно від основних алкогольних напоїв, які продаються в барах, культури їх споживання, місця розташування, країни тощо існує багато видів барів: паби (традиційно існують у Великобританії, Ірландії), таверни (Італія), пивниці, рюмочні (Росія) тощо. Водночас, у деяких культурах бари як такі відсутні або мало поширені. Прикладом можуть бути чимало ісламських країнах, де через релігійну заборону на вживання алкоголю бари не культивуються. Втім, за асортиментом сучасні бари є досить різноманітними й поряд із винними або пивними барами нині поширені молочні, коктейль-бари, гриль-бари та ін. За специфікою додаткового сервісу розрізняють ві-деобар, вар'єте-бар та ін. За часом функціонування є денні та нічні бари. Бари можуть бути частиною ресторану або готелю.

Нічний клуб - різновид бару або ресторану, який працює переважно в нічні години, з організацією різноманітних видовищ і розважально-танцювальних програм із музичним супроводом. Розрізняють нічні клуби з послугами дозвілля: кабаре, більярд, диско тощо.

Пивна зала - різновид бару або ресторану з широким асортиментом пива.

Їдальня - заклад для обслуговування певного контингенту споживачів із різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів. Розміщується, зазвичай, за місцем роботи споживачів, - у навчальних закладах, лікувальних та оздоровчих закладах, відділеннях лікарень тощо. В їдальнях можуть функціонувати зали оздоровчого, лікувального та лікувально-профілактичного призначення. Як спеціалізовані розрізняють дієтичні їдальні.

Буфет - заклад, де пропонується обмежений асортимент готових страв і напоїв, а їжу споживають, зазвичай, стоячи чи продають на винос.

Ресторан за спеціальними замовленнями (catering) - заклад, призначений готувати та постачати готову їжу й організовувати обслуговування споживачів в інших місцях за спеціальними замовленнями. Такі заклади можуть обслуговувати банкети, фірмові прийоми, ділові зустрічі, весілля та інші свята в залах, офісах, на природі, під тентами тощо.

Слід додати, що поряд із класичними ресторанами мають розповсюдження й бістром - це невеликий ресторан, із затишною атмосферою та недорогою їжею. В Україні бістро - це різновид ресторанів швидкого харчування, як-от «Пузата хата», «Здоровеньки були», «Швидко», «Містер Снек» та інші.

Дедалі більшу популярність набувають серед туристів і заклади швидкого харчування. Вони вирізняються обмеженим асортиментом, що, зазвичай, складається з кількох страв - холодні й гарячі бутерброди, напої, морозиво, солодощі та ін. Типовим прикладом таких закладів є McDonald's.

При облаштуваннi закладу згiдно з обраним типом (класом), суб'єкти господарської дiяльностi у сферi громадського харчування повиннi мати необхiднi виробничi, торговельнi та побутовi примiщення, а також обладнання для приготування та продажу продукцiї. Крім того, суб?єкти господарської дiяльностi у сферi громадського харчування можуть мати також дрiбнороздрiбну торговельну мережу (вiдкритi лiтнi майданчики, кiоски тощо).

Пiдприємства харчування класифікуються не тільки за типом і класом, але й за іншими ознаками - видом власності (власні, орендовані), місцем розташування (автономні, у складі туристично-готельного комплексу, готелів, інших засобів розміщення), формою обслуговування (самообслуговування, за допомогою офіціантів). Крім того, заклади харчування розрізняються і залежно від асортименту страв: комплексні (закуска чи основне блюдо, десерт), страви широкого вибору, страви за попереднім замовленням, національної кухні, екзотичні, спеціалізовані (наприклад, рибні чи тільки м'ясні). Підприємство харчування може спеціалізуватися й на приготуванні лише однієї страви, наприклад, піци.

Так само розрізняються заклади харчування й за режимом обслуговування. У практиці обслуговування туристів їхнє харчування може бути забезпечене, наприклад, як повний пансіон, що, зазвичай, передбачає сніданок, обід і вечерю. Так званий «напівпансіон» забезпечує сніданок і вечерю, або сніданок і обід.

Слід зауважити, що в міжнародній туристичній практиці підприємства харчування нерідко розташовані в засобах розміщення. Передусім, послуги з харчування надають готелі, що пропонують різні тарифи. Загалом вважається, що турист зранку має обов'язково вживати легку їжу - каву, чай або сік, булочки, масло і джем. Такий сніданок, який вносять у вартість розміщення, називається континентальний план. Інша його назва - «постіль і сніданок».

Триразове харчування (сніданок, обід і вечеря), яке вносять у вартість розміщення, називається американський план. Така форма харчування відома ще як all inclusive - усе внесено (у вартість проживання). При цьому впродовж дня пропонуються напої місцевого виробництва (алкогольні й безалкогольні) в необмеженій кількості. Вечеря часто організовується як шведський стіл, коли численні страви виставляють поруч, і самі гості розбирають їжу по тарілках.

Розміщення за системою «усе внесено» набуло великої популярності, й нині, у розвиток цієї концепції, з'явилися інші форми обслуговування, як-от ultra all inclusive, що забезпечує додаткове харчування: другий сніданок, полудень, пізня вечеря, барбекю в барах готелю тощо. При цьому пропонується великий вибір солодощів, десертів, всіляких закусок, а також широкий вибір напоїв місцевого та імпортного виробництва.

Готельний тариф, за яким передбачається дворазове харчування (сніданок і обід чи сніданок і вечеря) відомий під назвою модифікований американський план. Утім, деякі готелі можуть працювати й за так званим європейським планом, коли турист лише оплачує послуги розміщення, а заклади харчування обирає самостійно.

Основна мета роботи підприємства харчування -- задовольнити потреби людей у їжі. Але водночас із основною дiяльнiстю заклади громадського харчування можуть надавати додатковi послуги, перелiк i вартiсть яких визначає суб'єкт господарської діяльності, і вказуючи в прейскурантi на послуги.

Заклади й засоби розваг і відпочинку

Відпочинок і розваги дуже часто є основною метою туристичної подорожі. Для реалізації цієї мети існує ціла індустрія - розваг і відпочинку, завданням якої є створення в час дозвілля умов для такої поведінки туристів, за якої вони зможуть розслабитися й одержати позитивні емоції, незабутні враження і, як наслідок, приємні спогади.

Розваги можуть бути масовими та індивідуальними, організовуватися спеціально і виникати стихійно в природному або штучно створеному середовищі. Серед розваг у природному середовищі можна назвати прогулянки, екскурсії, споглядання природних явищ або мальовничих краєвидів, ігри та спортивні змагання, а також концерти й дискотеки на відкритому повітрі тощо. Задля здійснення таких видів розваг і відпочинку призначені спеціальні майданчики й облаштовані з урахуванням техніки безпеки маршрути. Усі інші невід'ємні складові цієї індустрії - це, по суті, природні ландшафти, а також окремі природні об'єкти, явища або процеси. Особливо популярними для розваг та відпочинку є різноманітні природоохоронні територі - передусім заповідники, національні природні парки, дендропарки тощо. У багатьох із них передбачено спеціальні для відвідування туристів місця і розроблені туристичні маршрути (стежки), з яких заборонено сходити.

Єллоустонський національний парк у США щорічно відвідує не менш як 2 млн туристів.

Понад 10 тис. осіб щороку відвідують заповідник Асканія-Нова, який у 2008 р. став переможцем акції «Сім природних чудес України». В заповіднику розташована єдина в Європі ділянка степу, більша частина якого ніколи не розорювалася. В Асканії-Нова розташований один із найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, акліматизаційний зоологічний парк, орнітологічний парк.

Нерідко для підсилення вражень природні об'єкти (живі та неживі) спеціально збирають в одному місці. Серед таких особливо популярними є різноманітні парки, що містять і штучно створені об'єкти - зоопарки (зокрема й просто неба).

Сінгапурський зоопарк - найбільший зоопарк у світі, який розташовується в тропічному лісі. Містяться тут найекзотичніші тварини, яких рідко зустрінеш у зоопарках Європи. Звірів тут утримують без кліток і грат (од відвідувачів їх відокремлюють або скляні бар?єри, або рови з водою), тому відчуття такі, ніби опинився на лоні дикої природи. Окрім цікавих екскурсій і шоу, тут можна провести день народження, відсвяткувати свято і навіть весілля.

Берлінський зоопарк - найбільший у Європі, один з найвідоміших і найвідвідуваніших у світі.

Особливе місце в індустрії розваг і відпочинку посідають штучно створені тематичні парки (парки розваг, атракціонів), що призначені для розваг одночасно і дітей, і дорослих. Основною особливістю тематичних парків є підпорядкування всіх їхніх складових (навколишнього оточення, атракціонів, заходів, програм, спектаклів) певній темі, наприклад, «Дикий Захід» або «Острів піратів».

Найдавніший у світі парк атракціонів Dyrehavsbakken був відкритий у 1583 р. на півночі Копенгагена, Данія. Однак справжнім проривом стає будівництво парку для сімейного відпо-чинку, створеного за ініціативою й на гроші Уолта Діснея. Основною ідеєю нині знаменитого парку «Діснейленд» є відтворення чарівного царства мультфільмів Уолта Діснея. В 1955 р. він уклав у цей задум 100 тис. дол. Цікаво, що ділові партнери вважали ідею Діснея нездійсненною. Однак гроші, вкладені в індустрію розваг, не просто окупилися, але й принесли колосальний прибуток. Адже перший парк - в Орландо (штат Каліфорнія) швидко перетворився на місце відпочинку для сімей. Якщо у 1955 р. парк відвідало 1 млн, то вже наступного 1956 р. тут було 4 млн відвідувачів. У 2009 р. перший «Діснейленд» світу відвідало близько 16 млн туристів.

Іноді парк закривається раніше для проведення особливих заходів, таких як екскурсії VIP-груп, приватні вечірки тощо. Нерідко компанії орендують увесь парк на цілий вечір. Тоді друкуються спеціальні пропуски для запрошених.

Популярність першого парку Діснея надихнула на будівництво таких парків по всій Америці і у світі.

У 1971 р. парк «Діснейленд» був відкритий у штаті Флорида значно більших розмірів і з новими атракціонами. У 1983 р. парк «Діснейленд» з'явився в Токіо (Японія). У Європі перший парковий комплекс «Діснейленд» відкрили в 1992 р. під Парижем. Саме у французькому «Діснейленді» у 2011 р. відбувся Чемпіонат світу з важкої атлетики.

Перший китайський «Діснейленд» був відкритий в Гонконзі (Сянган) - у вересні 2005 р. Це найменший із парків Діснея, та зате він повністю створений за правилами феншуй. У 2103 р. «Діснейленд» з?явився в Туреччині.

У «Діснейленді», зазвичай, є декілька стандартних зон розваг. Екстремальна зона, де розташовуються атракціони, що приваблюють людей активного способу життя і таких, що бажають «полоскотати нерви». Зазвичай, на атракціони екстремальної зони не пускають дітей до 14 років. Водночас, сімейна зона призначена для розваги як дорослих, так і дітей. Є також і суто дитяча зона.

«Європа-парк» - другий за відвідуваністю парк розваг у Європі після «Діснейленду» в Парижі. Він розташований у містечку Руст - на південному заході Німеччини. Відкрився у 1975 р., щорічно його відвідують кілька мільйонів осіб.

Численні атракціони знаходяться в різних тематичних розділах парку, що представляють держави Європи: Німеччину, Францію, Швейцарію, Італію, Нідерланди, Росію, Іспанію, Грецію, Португалію, Великобританію і скандинавські країни. При цьому кожна країна має свої особливості. Для Італії - це палаци в стилі бароко і Венеціанський карнавал; для Іспанії - фламенко-шоу і рицарські турніри; у Норвегії - це рафтинг у знаменитих «фьордах»; у Швейцарії - бобслей і таке інше.

Загалом у парку близько 100 тематичних атракціонів і різноманітних шоу, в яких беруть участь багато десятків артистів із різних країн світу.

«Міні-Європа» є парком, де представлені найкрасивіші монументи Європейського Союзу в масштабі 1/25. Експонуються близько 80 міст і 350 будівель. Міні-Європа є однією з найпопулярніших пам?яток Брюсселя - щорічно тут близько 300 тис. відвідувачів.

Парк «Київ у мініатюрі» - парк мініатюр, розташований у Києві на території Гідропарку. Тут демонструються десятки моделей архітектурних об'єктів столиці України, виконані в масштабі 1:33 - Майдан Незалежності та Хрещатик, Києво-Печерська Лавра, Михайлівський Златоверхий монастир, Золоті Ворота тощо.

Великою популярністю користуються аквапарки, яких нині на планеті налічується понад 2,5 тис., зокрема відкритих і закритих. Аквапарк - це розважальний комплекс з іграми та розвагами на воді - водяні гірки, поливалки, басейни з вежею, фонтани. Подекуди є також басейни зі штучними хвилями, де пропонуються заняття серфінгом. Більшість аквапарків знаходяться на відкритому повітрі, проте існують і в закритих приміщеннях (Миколаїв).

Перші аквапарки з?явилися в 1950-х рр. Нині найбільше аквапарків у США (понад 1 тис.).

Океанський купол (Ocean Dome) на о. Кьюшу - один з основних курортних районів Японії. Саме тут знаходиться найбільший аквапарк у світі, адже в ньому одночасно можуть перебувати до 10 тис. осіб. Аквапарк має 40-метровий купол, що відкривається. Усередині нього температура повітря ніколи не опускається нижче +30 - при цьому температура води цілорічно складає не менше, ніж +27…+28 оС. Тут є абсолютно все для повноцінного відпочинку - ідеальні пляжі з білим піском, океан зі штучними хвилями для занять серфінгом, різні водні каскади, всілякі атракціони, красиві басейни, спеціально висаджена тропічна рослинність. Щодня тут проходять екзотичні шоу з досить цікавою програмою.

В Україні аквапарки є в Одесі, Харкові, Львові, Тернополі, Севастополі, Ялті, Судаку, Алушті, Євпаторії, Бердянську та ін.

Останнім часом в індустрії розваг дедалі більшої популярності набувають дельфінарії - спеціальні акваріуми для демонстрації глядачам дресированих дельфінів, що виступають з підготованою програмою. Часом глядачі навіть мають можливість поплавати в басейні разом із дельфінами.

Варто зазначити, що послуги з розваг і відпочинку надають і засоби розміщення та харчування туристів, передусім готелі та ресторани. Готелі часто мають казино, зали для дискотеки. Великі заклади розміщення нерідко мають фітнес-центри (від англ. «to fit» - відповідати, бути в гарній формі) - комплекс приміщень, де поєднані спортивний зал, басейн, зали аеробіки. У таких центрах туристи можуть скористатися послугами інструктора, який складе індивідуальну програму оздоровлення. Багато фітнес-центрів також надають послуги масажу, салону краси, бані та сауни.

Часом індустрія розваг і відпочинку проникає і в індустрію транспортних перевезень. Так, на початку 2010 р. у залі реєстрації аеропорту Дюссельдорф (Німеччина) з'явився критий лижний трамплін. На ньому напередодні відкриття зимових Олімпійських ігор у Ванкувері було заплановано шоу сноубордистів і фрістайлерів.

В індустрії розваг дуже активно застосовується такий засіб як анімація - оживлення відпочинку за допомогою спеціальних програм. Прикладом є шоу з оживленими персонажами, а також костюмовані тури, під час яких за допомогою одягу, їжі та занять туристи мають можливість наблизитися до певної епохи. Саме таке, зокрема, можна побачити в Києві, на Оболоні, де відбувається шоу з відтворення часів Київської Русі.

Для того, щоб парк мав значний попит, він оснащується високоякісною сучасною технікою, видовищними аудіо- та відео-ефектами із застосуванням лазерних технологій, голографічних ефектів і таке інше.

Установи з надання банківських і фінансових послуг

Туристична діяльність обов'язково передбачає належне фінансове забезпечення. Кошти потрібні для створення туристичної компанії та її подальшого розвитку, для пошуку й налагодження партнерських стосунків з іншими суб'єктами туристичної діяльності, для організації і здійснення будь-якої туристичної подорожі тощо. У практиці туризму для розрахунків широко використовується як готівка, так і інші форми оплати. В обох випадках надзвичайно великою є роль різноманітних фінансових установ - організацій, завданням яких є інвестування або кредитування коштів і надання фінансових послуг. При цьому за будь-які послуги стягується певна плата. До фінансових установ, які нині активно задіяні у сфері туризму, належать, передусім, різноманітні банки.

Банк - це установа, яка надає послуги фінансового посередництва, а часто і/або кредиту. Для розвитку туризму особливе значення має, зокрема, така банківська послуга як-от відкриття і ведення банківських рахунків. Цією послугою користуються як, власне, туристи, так і, передусім, туристичні фірми. Вони, зазвичай, мають свій банківський рахунок - спеціальний обліковий документ, який оформляється в установах банку на ім?я окремої фізичної особи або підприємства (організації, установи) для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків. На цьому єдиному рахунку обліковуються всі операції банку, зокрема й перекази за дорученням клієнта грошових коштів із рахунку та зарахування коштів на нього. Рахунок відкривається в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому іншому банку за згодою клієнта.

Необхідною в технології туристичної діяльності є й така послуга як банківський кредит - певна грошова сума (готівкою або безготівковим переказом), яка видається банком на визначений термін на умовах повернення і сплати кредитного процента. Завдяки кредиту туристичні підприємства мають у потрібний час необхідні для нормальної роботи кошти. Дана послуга відрізняється за строком і способом погашення, за цільовим призначенням і видами об?єкта, куди кредит вкладається та іншими ознаками.

У туристичній діяльності нерідко вдаються й до такої послуги як банківська гарантія. Це зобов'язання банку перед особою, на користь якої надана гарантія, за умови несплати клієнтом у термін платежів, які він мав здійснити, провести платежі за свій рахунок. Банк-гарант може забезпечувати виконання інших зобов'язань у грошовій формі.

Банки також здійснюють прийом вкладів (до запитання і на певний термін) - грошові кошти, внесені фізичною або юридичною особою в банк на збереження або для участі в одержані прибутку. Однією з найменш ризикованих форм вкладу грошей є депозит - сума грошей, яка тимчасово вкладається в банк на певний термін. Банк використовує ці гроші на свій розсуд, а в обмін сплачує вкладнику проценти.

У практиці туризму, особливо міжнародного, широко використовується й така банківська послуга як купівля-продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах. Така операція (конвертування валюти) як по готівковому, так і по безготівковому обміну національних банкнот і монет здійснюється відповідно до валютного курсу в спеціалізованих пунктах банків згідно з чинним законодавством.

Грошові перекази - ще одна банківська послуга, поширена в туризмі. При цьому банк виступає посередником між відправником та одержувачем. Грошові перекази є внутрішні (в межах однієї держави) і міжнародні (за кордон). За умов міжнародного грошового переказу, виплати можуть здійснюватися в іноземній валюті або в місцевій (за чинним курсом обміну).

Готівку легко загубити, її можуть вкрасти. Щоб уникнути цього, міжнародними фінансовими установами, зокрема банками, свого часу була запропоновані особливі платіжні засоби - дорожні чеки. Вони чинні в більшості країн світу і не залежать від конкретних банків. Дорожні чеки зовні дуже нагадують звичайні паперові гроші, але мають два місця для підпису. Перший підпис ставиться при покупці чека в присутності співробітника банку, другий підпис - також у присутності співробітника банку, але вже в момент одержання грошей за дорожнім чеком. Відповідно ідентичність першого та другого підписів буде підтвердженням права пред'явника чека на його використання. Загублені або вкрадені чеки можна заблокувати і відновити.

Серед найвідоміших компаній, що випускають дорожні чеки - «Visа» і «Тhomas Сооk» (в Європі), «Аmеriсаn Ехргеss» (в Америці), «Сity Согр» (в Азії) тощо. Вони є різного номіналу й можуть обмінюватися на різну валюту. При купівлі дорожніх чеків, а також при одержані з них готівки, банк бере комісійні. При покупці чеків комісійні, зазвичай, становлять 1 % суми номіналу. При обміні чека на гроші комісійні відсотки дещо вищі, ніж при продажу чека. У деяких країнах замість певного відсотка беруть фіксовану суму з кожного чека, незалежно від його номіналу.

Дорожні чеки мають необмежений термін дії, невикористані чеки можна зберегти для наступної поїздки. Тому вони є гарним доповненням не лише готівкової валюти, але й платіжних банківських карт, що інколи ще називають «пластикові гроші».

Банківська платіжна картка - стандартизований пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнту надається можливість здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування забезпечується нанесенням на картку її номера, строку дії, прізвища, імені та зразка підпису власника картки і/або інших ідентифікаційних даних. Розрізняють картки розрахункові (дебетові), кредитні і передплачені. Випускаються також віртуальні картки.

Дебетова картка - різновид банківської платіжної картки. Вона призначена для отримання готівки та виконання інших операцій, доступних у меню банкомата й касах відділень банків або для купівлі товарів і послуг з оплатою через електронні термінали. Картка дає змогу використовувати кошти доступного залишку на депозитному рахунку, до якого вона прив?язана (якщо умовами договору обслуговування картки не зазначено інше). Картка виконує функцію банківського чека, однак її застосування є надійнішим, тому що ідентифікація власника відбувається в момент здійснення операції і гроші надходять на банківський рахунок торгового підприємства негайно. Для отримання дебетової картки клієнт, зазвичай, вносить на рахунок у банку певну суму. Розміром внеску визначається так званий ліміт карти. Зазвичай, ліміт є трохи меншим за внесок, тобто на рахунку клієнта зберігається не використовуваний залишок. Ліміт картки, яка підлягає обов?язковій процедурі авторизації, зменшується в міру здійснення клієнтом розрахунків. Для поновлення (чи підвищення) ліміту клієнта потрібно періодично робити внески коштів на свій рахунок.

Логічним продовженням розвитку дебетових карток, їхнім своєрідним удосконаленим варіантом є картки з дозволеним овердрафтом (від англ. overdraft - зверх запланованого). Овердрафтом називають короткостроковий кредит у межах встановленого ліміту, що дає змогу клієнту здійснювати розрахунки, коли коштів на його поточному рахунку недостатньо. За таких умов банк списує кошти з рахунка клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнту кредит на суму, що перевищує залишок коштів. Борг, що виникає за таких умов, клієнт має погасити у встановлені угодою терміни. Овердрафт відрізняється від звичайного кредиту тим, що для погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що надходять на рахунок клієнта. До того ж, овердрафт надається без застави, тож відсутні витрати, пов'язані з оформленням заставного майна. Ще однією перевагою овер-драфта є те, що він не передбачає перевірки цільового використання, а отже, платежі можуть здійснюватися на власний розсуд позичальника. За умови погашення овердрафту в день, коли виникла заборгованість, відсотки за користування кредитними коштами не сплачуються взагалі.

Кредитна картка - іменний платіжно-розрахунковий документ, який видають банки або торговельні фірми своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. Залежно від визначеного ліміту, якому відповідає даний платіжний засіб, розрізняють звичайні, «золоті» і «платинові» кредитні картки. Сам ліміт банк встановлює, зважаючи на платоспроможність клієнта. Основною перевагою кредитних карток перед кредитами є можливість використання кредиту, не звітуючи перед банком про його цільове використання, і можливість постійного відновлення встановленого кредиту після погашення. Поповнення картки і, відповідно, погашення кредиту може відбуватися через банкомати або інші термінали самообслуговування, а також безготівковим перерахуванням на банківський рахунок.

Передплачена картка або карта з вартістю, що зберігається - це носій, на якому зберігається спеціальним чином зашифрована вартість - гроші, хвилини (наприклад, розмови по мобільному телефону), літри (бензину), кількість поїздок (у метро) і таке інше. Можна внести певну суму на картку і потім оплачувати з її допомогою товари. Деякі картки, як-от платіжні або транспортні, є багаторазовими й такими, що поповнюються. Картка з вартістю, що зберігається, принципово відрізняється від банківських дебетових карт. Адже передплачені картки, зазвичай, є анонімними, тоді як банківські дебетові карти видаються на конкретне ім'я користувача.

Банківська карта може випускатися банком як локальна (що належить локальній платіжній системі, зазвичай, у межах однієї держави) і міжнародна (у межах платіжної системи, яка об'єднує багато банків-учасників по всьому світу).

Найбільш популярні у світі платіжні системи - це Visa (Visa Electron, Visa Classic, Visa Gold, Visa Platinum) і Mastercard (Cirrus, Maestro, Mastercard Mass, Mastercard Gold, Mastercard Platinum). Найбільш доступними є Visa Electron, Cirrus/Maestro. У більшості випадків вони є дебетовими і, зазвичай, не дають змоги здійснювати електронні платежі через Інтернет. Це підвищує безпеку їхнього використання. Ці картки є найдешевшими за вартістю обслуговування. Найпопулярніші у світі картки - Visa Classic і Mastercard Standard. Вони бувають як дебетові, так і кредитні, а також дають змогу розраховуватися через Інтернет.

Чимало банків випускають віртуальні картки, які дають змогу використовувати електронні версії традиційних платіжних систем. Зовні такі картки схожі на звичайні, але не мають чіпу або магнітної смужки (що не дозволяє використовувати їх для оплати покупок або зняття готівки в банкоматах) і містять лише дані реквізитів банківської картки. Розплачуватися за допомогою віртуальних карток можна винятково через Інтернет у безготівковій формі. Оплата може здійснюватися за принципом дебетової, кредитної або передплаченої картки. Існує чимало міжнародних платіжних систем, які пропонують здійснення безготівкових розрахунків в Інтернеті - AlertPay, Perfekt Money, PayPal, Authorize.Net, Moneybookers та інші.

Нині з'являються чимало аналогів банківських карток, що розраховані саме на туристів. Серед таких варто назвати VISA TravelMoney Cash Passport. Дана картка призначена тільки для одержання готівки більше, ніж у 130 країнах світу через мережу понад 500 тис. банкоматів VISA. Вона не може бути використана для оплати покупок, тому при втраті картки доступ до неї буде надійно захищений персональним PIN-кодом. За умови залишку грошей на картці після закінчення подорожі, турист може одержати їх у банку, у якому придбав картку, або розмістити цей залишок на наступній VISA TravelMoney Cash Passport.

Поширені в багатьох країнах світу також спеціальні знижувальні картки, які допомагають туристам заощадити гроші під час подорожей.

У Відні пропонується Wien-Card, що надає знижки не лише на відвідування багатьох популярних у туристів місць, але й у деяких магазинах, ресторанах, кафе і театрах. Karnten Card дає змогу безкоштовно відвідати більш як 100 визначних пам'яток окремого регіону і надає знижки на 50 інших послуг. У багатьох готелях такі картки туристи одержують навіть безкоштовно на період проживання. Картка Innsbruck Card відкриває двері до великих музеїв і найважливіших визначних пам'яток міста Інсбрук, дає змогу безкоштовно користуватися міським транспортом тощо.

Компанія Visa запровадила нову послугу Visa Signature Luxury Hotel Collection (VSLHC), що є по суті першою глобальною системою туристичних привілеїв. Адже вона дає змогу власникам пластикових карток Visa Signature одержати переваги в пошуку та бронюванні туристичних послуг в усьому світі. Серед привілеїв, що надає VSLHC - краща ціна, можливість підвищення класу номера, статус VIP-гостя, доступ в Інтернет, ваучер на харчування й напої, безкоштовний сніданок, а також можливість пізнього виселення з готелю.

Система платіжних банківських карток має очевидні вигоди. Власнику такої картки не слід мати при собі значну суму, чим підвищується оперативність і безпечність використання коштів. На залишок по картковому рахунку клієнт отримує відсотки, за багатьма видами карток у певних межах забезпечено кредитування. Одержання готівки або оплата товарів і послуг з банкоматів чи торгівельних терміналів відбувається дуже швидко в будь-якій точці світу. Туристи, які перебувають далеко від власної оселі, можуть отримувати швидке і безпроцентне поповнення свого рахунку, тоді як при банківському платежі, при переказі втрачаються відсотки за послуги. Для міжнародного туриста наявність банківської картки - це ще й зменшення проблем на митниці під час валютного контролю. Адже законодавства багатьох країн (зокрема й України) обмежують суми на ввезення/вивезення готівки. Банківські ж картки митному контролю не підлягають, тому з їхньою допомогою можна провозити будь-яку суму через кордон. За умови втрати або крадіжки банківської картки, її власник може зателефонувати до банку та заблокувати рахунок.

Заклади і засоби, що забезпечують інформаційні послуги

Інформаційна послуга - це передача будь-якої інформації (знань) її власником іншій особі або організації для розв?язання конкретного завдання або досягнення певної мети. Варто зауважити, що всі суб?єкти туристичної діяльності мають право на отримання інформації. Інформаційні послуги потрібні як організаторам туризму, так і туристу. Адже туристичні компанії можуть запропонувати та продати потенційному туристу, по суті, лише інформацію про подорож. Відповідно, людина, яка збирається здійснити туристичну подорож, приймає остаточне рішення, спираючись саме на запропоновану інформацію. Зрештою те, що вона купує виявляється власне послугою.

...