Адміністрування акцизів на сучасному етапі розвитку економіки

Надходження до загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість за 2007 рік становили 59365,3 млн. грн., або 92,4 % плану на рік. Не виконані планові завдання як по ПДВ з вироблених в Україні товарів (89,6 % плану на рік, або недовиконання на 4264,9 млн. грн.), так і по ПДВ із ввезених на територію України товарів (98,7% плану на рік, або недовиконання на 560,4 млн. грн.).

Таблиця 2.6

Ефективність справляння податку га додану вартість органами податкової служби України протягом 2006 - 2009 рр., [71]

Показники	2006	2007	2008	2009
Виконання ПДВ від запланованого, %	117,53	92,4	95,9	86,6
З вироблених в Україні товарів	120	89,6	95,1	92,6
абсолютне недовиконання /перевиконання, млн. грн.	35061,6	4264,9	1903,1	3700
З ввезених товарів	111,3	98,7	98,8	86,2
абсолютне недовиконання /перевиконання, млн. грн.	31549,1	560,4	933,3	10900

Надходження з податку на додану вартість із ввезених товарів зросли на 30,7 % (9787,1 млн. грн.) при зростанні імпорту товарів на 34,2 % (за даними Держкомстату за 11 місяців 2007 року порівняно із відповідним періодом 2006 року)[73].

Надходження до загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість за 2008 рік становили 90033,5 млн. грн., або 95,1% плану на рік. Не виконані планові завдання як з ПДВ з вироблених в Україні товарів (95,9% плану на рік, або недовиконання на 1903,1 млн. грн.), так і з ПДВ із ввезених на територію України товарів (98,8% плану на рік, або недовиконання на 933,3 млн. грн.), що пояснюється встановленням не досить реальних планів надходжень.

Порівняно із 2007 роком надходження з податку на додану вартість у 2008 році до державного бюджету зросли на 51,7%. Надходження з податку на додану вартість із вироблених товарів зросли на 23,2% (8467,4 млн. грн.). Надходження з податку на додану вартість із ввезених товарів зросли в 1,9 раза, або на 37740,3 млн. грн. при зростанні імпорту товарів на 41,1% (за даними Держкомстату за 2008 рік порівняно із 2007 роком)[73].

Вище ми вже зазначали, що такий рівень зборів податку досягнуто завдяки покращенню адміністрування митних платежів, зупинення видачі податкових векселів з ПДВ при митному оформленні товарів.

У 2009 році спостерігається значне недовиконання надходжень ПДВ, що пояснюється загальним спадом економічної активності.

Отже, на основі проведеного аналізу ми визначили, що акцизи є надзвичайно важливим видом податку для бюджету України. Сума надходжень акцизного збору до Зведеного бюджету України протягом 2006 - 2009 років постійно зростає, як за рахунок акцизного збору з вироблених товарів в Україні, так і з імпортованих. Структура надходжень дещо змінилась - зменшилася частка надходжень від акцизного збору з вітчизняних товарів - до 82 % і зросла загальна сума надходжень від товарів, що ввозяться на територію України - до 18 %. Це пояснюється, з одної сторони - зниженням зростання виробництва підакцизних товарів в Україні та значним зростанням імпорту підакцизних товарів. Основну частку у структурі вітчизняних підакцизних товарів займають - тютюн та тютюнові вироби - 43 %, лікеро-горілчана продукція - 26 %, бензини моторні - 16 %. Щодо групи імпортованих акцизних товарів - то тут основну роль відіграють нафтопродукти. Акцизний збір, на відміну від податку на додану вартість є тим регулюючим податком, незначна частина якого залишається у місцевому бюджеті. Поряд із зростанням загальної суми надходжень акцизного збору з товарів вироблених на території України до Державного бюджету України, зростає і надходження до місцевих бюджетів. Щодо сезонних коливань - з початку року і до лютого сума надходжень акцизного збору зменшується і з березня, в зв'язку із пожвавленням ділової активності - зростає до кінця року. Щодо податку на додану вартість, то сума його надходжень постійно зростала протягом 2006 - 2008 років. Проте у 2009 році спостерігається зниження надходжень. Неможливо визначити сезонний тренд у зв'язку із нерівномірним розподілом відшкодування ПДВ протягом року. Загалом, говорячи про ефективність справляння ПДВ та акцизного збору, варто сказати, що податкова служба максимально ефективно виконувала свої функції, окрім останнього року. Недовиконання планових показників надходжень пояснюється значним податковим тиском на підакцизні галузі, що призводить до зменшення обсягів виробництва, завищеними вимогами уряду до держбюджету та використання надто оптимістичних показників, що прогнозують макроекономічну ситуацію, а також початком кризових явищ в кінці 2008 року, що призвело до зниження попиту на деякі підакцизні товари.

2.2 Практична оцінка економічного ефекту від застосування універсальних та специфічних акцизів

У попередньому розділі ми визначили, що акцизи займають вагому частку у державному бюджеті. Проте для того щоб зрозуміти економічний ефект від цих видів податку необхідно розглянути динаміку зміни його частки у Держбюджеті, а також у валовому внутрішньому продукті.

У таблиці 2.7 покажемо частку акцизів у Держбюджеті:

Таблиця 2.7

Питома вага акцизів у доходах Державного бюджету та податковій системі України за 2006-2009 рр.,[70]

Показники	2006	2007	2008	2009
Надходження ПДВ до Держбюджету, млн. грн.	52403	61389,8	94090,6	86591
Надходження акцизного збору до Держбюджету, млн. грн.	8480,6	10486	12678	21447
Доходи Державного бюджету, млн. грн.	133522	165 942,10	231 686,30	225400
Податкові надходження, млн. грн.	98502	116670,8	167883,4	161168
Відношення ПДВ до доходів ДБ, %	39,2	37	40,6	38,4
Відношення АЗ до доходів ДБ, %	6,4	6,3	5,5	9,5
Відношення ПДВ до податкових надходжень, %	53,2	52,6	56	38,4
Відношення АЗ до податкових надходжень, %	8,6	9	7,6	13,3

Як видно з таблиці 2.7 податок на додану вартість є головним податком, адже формує більше 50 % усіх податкових надходжень. Так у 2006 році його частка зросла до 53,2 %, у 2007 дещо знизилась до 52,6 %, а у 2008 році знову зросла до 56 %. Це пояснюється перед усім особливістю універсальних акцизів - цей вид податку має широку базу оподаткування порівняно із іншими складовими податкових надходжень. Також вагому роль цей податок відіграє при формуванні державного бюджету, адже займав 39,2 % усіх фінансових ресурсів державного бюджету у 2006 році. У 2007 році частка дещо знизилась до 37 %, а вже у наступному році знову зросла - до 40,6 %. У 2009 році в зв'язку із зниженням суми надходжень ПДВ чатска теж знизилась - до 38,4 %.

Що ж до акцизного збору, то він теж займає вагому частку у податкових доходах - у 2006 році 8,6 % від усіх податкових надходжень, у 2007 - дещо зріс до 9%, а у 2008 році - знизився до 7,6 %, в зв'язку із зростанням ролі інших податків. У 2009 році роль акцизного збору зросла майже удвічі - він займає 13,3 % податкових надходжень. Що ж до державного бюджету, то роль акцизного збору знижувалась протягом досліджуваного періоду. Так частка у 2006 році становила 6,4 % від усіх доходів державного бюджету, у 2007 році - 6,3 %, а у 2008 році - 5,5 %. Проте у 2009 році в зв'язку із значним зростанням цієї суми частка АЗ становила 9,5 %.

Таблиця 2.8

Витрати державного бюджету України протягом 2007 - 2008 рр., млн. грн [70]

Показники	2007	2008
Поточні видатки, в т.ч.	148 407,30	215 855,10
оплата праці працівників бюджетних установ	24 679,40	32 929,50
нарахування на заробітну плату	7 896,90	10 450,50
медикаменти та перев'язувальні матеріали	1 471,80	1 875,00
продукти харчування	1 111,70	1 668,80
оплата комунальних послуг та енергоносіїв	2 133,80	2 632,70
поточні трансферти населенню	28 509,60	51 010,20
Капітальні видатки, в т.ч.	25 828,60	25 599,40
придбання основного капіталу	6 728,70	7 119,50
Обслуговування державного боргу	3 349,90	3 774,70
Офіційні трансферти	44 655,00	59 113,60

Для того, щоб чітко показати економічний ефект на практичному прикладі від податку на додану вартість та акцизного збору - покажемо головні статті витрат державного бюджету і порівняємо їх з величинами цих податків.

Порівнюючи витрати бюджету та доходи ПДВ, можна сказати, що цей податок протягом 2007 - 2008 років повністю покриває витрати на оплату праці працівників бюджетних установ, поточні трансферти населення, а також інші поточні витрати. - нарахування а заробітну плату, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Щодо акцизного збору, то його, наприклад, повністю вистачає для витрати на придбання основного капіталу та обслуговування державного боргу. Тому можна стверджувати, що ці види податків є надзвичайно важливими для забезпечення можливості виконання державою покладених на неї соціальних та економічних функцій.

Таблиця 2.9

Питома вага акцизів у надходженнях валового внутрішнього продукту України за 2006-2009 рр., [70]

Показники	2006	2007	2008	2009
Надходження ПДВ, млн. грн.	52403	61389,8	94090,6	86591
Надходження акцизного збору, млн. грн.	8480,6	10486	12678	21447
ВВП, млн.грн.	544153	720731	949864	826381,7
Відношення ПДВ до ВВП, %	9,6	8,5	9,9	10,5
Відношення АЗ до ВВП, %	1,6	1,5	1,3	2,6

Говорячи про роль акцизів у структурі ВВП, варто сказати, що податок на додану вартість відіграє важливу роль у перерозподілі ВВП, адже його частка коливається в межах 9 - 10 %. Так у 2006 році він становив 9,6 % від валового внутрішнього продукту, у 2007 році - 8,5 %, а у 2009 році зріс до 9,9 %. У 2009 році частка становила 10,5 %. Щодо акцизного збору, то його частка не така значна і постійно знижується. Так у 2006 році вона становила 1,6 % від валового внутрішнього продукту, у 2007 році - 1,5 %, а у 2008 році знизилась до 1,3 %. У 2009 році вона зросла вдвічі і становила 2,6 %.

Таблиця 2.10

Частка тютюнових та лікеро-горілчаних виробів у витратах домогосподарств протягом 2006 - 2008 років, [74]

Показники	2006	2007	2008	2009
Частка тютюнових та лікеро-горілчаних виробів у витратах домогосподарств	2,6	2,6	2,2	2,2

Цікавим є факт, що акцизний збір відіграє не лише економічну функцію, а й соціальну. Так на таблиці 2.10 показано, що домогосподарства витрачають близько 2,2 - 2,6 % на тютюнові товари та лікеро-горілчані вироби. Ми визначили, що ці види товарів складають основну частину серед підакцизних товарів вироблених на території України. Враховуючи, що ставка акцизного збору на ці товари протягом 2006 - 2008 років постійно зростала, відповідно і зменшувався попит на такі види товарів. Тобто окрім позитивного економічного ефекту - загальна сума акцизних надходжень постійно зростає, виникає і позитивний соціальний ефект - споживання таких видів продукції знижується.

Що ж до податку на додану вартість, то цей вид акцизу є складнішим у виявлені його економічного ефекту.

Реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до ринкових умов господарювання почалось із запровадження податку на додану вартість. Однак, досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулюючий вплив на економічні процеси, а саме: стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів.

Аналіз свідчить, що в Україні більше уваги приділяється фіскальній дії ПДВ та недостатня увага відводиться його регулюючій функції, хоча кожний елемент механізму ПДВ може бути використаний з метою забезпечення позитивного регулюючого впливу податку на економічні процеси. Проте в Україні маніпулювання елементами механізму ПДВ є безсистемним, і не завжди науково обґрунтованим, а неконтрольований вплив ПДВ на економічні процеси має суттєві негативні наслідки як для споживачів, так і для виробничої сфери. Це стримує економічне зростання і тим самим негативно позначається на фіскальній дії податку.

Регулююча і стимулююча роль оподаткування гальмується недосконалістю механізму стягнення ПДВ (недосконалість законодавства про ПДВ, несвоєчасність бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність ефективної процедури банкрутства боржників тощо). Кількість платників, яким надано пільги зі сплати ПДВ, зростає вчетверо - вп'ятеро швидше, ніж кількість уперше зареєстрованих платників.

Таблиця 2.11

Показники ефективності відшкодування ПДВ протягом 2006 - 2009 рр., [69]

Показники	2006	2007	2008	2009	2006/ 2007	2007/ 2008	2008/ 2009
ПДВ заявлене до відшкодування, млн. грн.	23574,5	25621,55	43812,85	72176	108,7	171	164,7
Сума заявок ПДВ,не підтверджена ДПА, млн. грн.	2485,6	3177,07	7605,2	13476	127,8	239,4	177,2
Частка необгрунтованих заяв на відшкодування ПДВ у заг.сумі відшкодувань ПДВ, %	10,5	12,4	17,36	18,67	118,1	140	107,6
Невідшкодований ПДВ (залишки), млн. грн.	6758,1	8127,33	2021,16	24200	120,3	24,9	1197,3
ПДВ,що належить до відшкодування, млн. грн.	25252,6	26996,23	36429,66	58700	106,9	134,9	161,1
Фактично відшкодовано ПДВ, млн. грн.	18497,7	18868,9	34408,5	34500	102	182,4	100,3
Частка фактично відшк. ПДВ у ПДВ, що належить від-ню	0,73	0,7	0,94	0,58	95,4	135,1	6252,5

Ситуація, яка складається навколо механізмів нарахування, сплати та відшкодування податку на додану вартість є однією з найбільш дискусійних та неоднозначних у вітчизняній фіскальній системі. Як правило, проблеми визначення коректних механізмів відшкодування ПДВ та запобігання зловживанням у цій сфері набувають загальної уваги синхронно з прискоренням темпів зростання експорту, а відтак - зростання відволікання надходжень від ПДВ на його відшкодування.

Частка необґрунтованих заяв ПДВ на відшкодування становила 10,5 %. Частка ПДВ фактично відшкодованого за цей період становить 73 %. Це є негативним явищем, адже перешкоджає підприємствам-експортерам здійснювати свою діяльність, вилучає в нього обігові кошти.

У 2007 році обсяг бюджетного відшкодування ПДВ грошовими коштами становив 18868,9 млн гривень. Експорт товарів за 11 місяців зріс на 27,9 % порівняно з відповідним періодом за 2006 рік (за даними Держкомстату). Невідповідність темпів зростання експорту та відшкодування ПДВ призвела до накопичення боргу перед платниками ПДВ з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, обсяг якого на кінець 2007 року становив близько 8 млрд гривень. [71].

Також у 2007 році порівняно із 2006 зросла частка необґрунтованих заяв на відшкодування ПДВ - в 118,1 рази. Відповідно із зростанням суми невідшкодованого ПДВ знижується частка ПДВ, що фактично відшкодованого ПДВ, що є негативною тенденцією.

У 2008 року спостерігалась тенденція щодо зростання заявок платників податку на відшкодування сум податку на додану вартість. На це зростання суттєво вплинули: відміна вексельних розрахунків, випереджаюче зростання експортно-імпортних операцій та зміни в законодавчому полі в частині розширення прав платника на відшкодування.

При загальному рості заявок на відшкодування на поточні рахунки платників за 2008 рік на 18 191,3 млн.грн., або на 71 відсоток, фактично відшкодовано підприємствам у минулому році на рахунки платників - 34 408,5 млн. грн. Приріст сум, відшкодованих на рахунки платників, порівняно з 2007 роком становить 15 539,6 млн. грн., або 82,4 відсотки.

У 2008 році упереджено незаконних заявок на суму 7605,2 млн.грн., що складає 15,6 відсотка від загальної суми заявок[68].

У 2009 році обсяг бюджетного відшкодування ПДВ за загальним фондом державного бюджету грошовими коштами залишився на рівні 2008 року та становив 34,5 млрд. гривень.

На 1 січня 2010 року обсяг невідшкодованих сум ПДВ на рахунок платника у банку становив 24,2 млрд. грн. Така значна сума призводить до зменшення обсягу експортованих товарів, що в свою чергу ще більше поглиблює поточну кризу.

В загальному можна сказати, що на фоні зростання заявленого ПДВ до відшкодування спостерігається значно стрімкіше зростання кількості необґрунтованих заяв на відшкодування ПДВ, що є негативною тенденцією. Це свідчить передусім про використання злочинних та шахрайських схем деякими підприємствами.

Проте позитивною є тенденція зростання частки відшкодованого ПДВ у 2008 році, адже це призводить до активізації діяльності експортно-орієнтованих підприємств.

Рисунок 2.6 Частка відшкодованого ПДВ у ПДВ, що належить до відшкодування протягом січня - жовтня 2007 року[70]

Слід зазначити, що відшкодування ПДВ здійснюється за регіональною ознакою, що підтверджується статистикою: за 10 місяців 2007 року відшкодовано 76,5 % від сум, що підлягали відшкодуванню (залишку на початок року і заявлених сум, за винятком відмовлених податковими органами), то в Донецькій області відшкодовано 96,3 % таких сум, Чернівецькій - 93,2 %, Черкаській - 90,9 %, Запорізькій - 90,3 %. У той же час цей показник для Сумської області становить лише 46%, Вінницької - 52,1%, Київської - 54,4 %, Житомирської - 59,3 %, Волинської - 61,5 %, Києва і Севастополя - 67,4 відсотка[40, с.43].

Отже, акцизи є надзвичайно важливими податками, які здійснюють важливий економічний ефект на вітчизняну економіку. В Україні на сьогоднішній день використовуються акцизний збір та податок на додану вартість. Податок на додану вартість є головним податком у податковій системі України, адже його частка у структурі усіх податкових надходжень становила 53 - 56 % протягом досліджуваного періоду, 37 - 41 % у доходах Державного бюджету України. Сума надходжень цього податку до бюджету постійно зростала - на 17,15 % або 8986,8 млн. грн. у 2007 році та на 53,27 % або 32700,8 млн. грн. у 2008 році. Проте спостерігається зниження цієї суми у 2009 році, що пов'язано із зменшенням обсягів імпорту та загальним спадом виробництва. Важко визначити сезонні коливання цього виду податку у зв'язку із нерівномірним розподілом відшкодування ПДВ протягом року. Для того, щоб краще зрозуміти економічний ефект цього податку ми також визначили, його частку у валовому національному продукті, яка становила 8,5 - 10 %, що показує вагому роль податку при перерозподілі ВВП. Для того, щоб показати вплив ПДВ на практичному прикладі ми порівняли його із витратами бюджету. Так сума ПДВ, що надійшла повністю покриває витрати на оплату праці працівників бюджетних установ, поточні трансферти населення, нарахування на заробітну плату, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Не менше значення для вітчизняної економіки має і механізм відшкодування ПДВ, який безпосередньо впливає на експортно-орієнтовані галузі економіки. В останні роки зростає зловживання у цій сфері. Перш за все зростає частка необґрунтованих заяв на відшкодування ПДВ - з 10,5 % від загальної кількості заяв у 2006 році до 17,36 % у 2008 році. Позитивним є тенденція відшкодування ПДВ, адже у 2008 році фактично було відшкодовано 94 % від суми ПДВ, що належить до відшкодування, що є на 35 % кращий показник ніж за попередній період. Проте на кінець 2009 року сума невідшкодованого ПДВ значно зросла і становила близько 50 %.

Що ж до акцизного збору, то за період 2006 - 2008 років до Зведеного бюджету України сума надходжень постійно зростала - з 8 544 млн грн. до 12 783 млн. грн..у 2008 році, та на 67 % у 2009 році, причому як за рахунок імпортованих товарів, так і за рахунок товарів вироблених на митній території України. Структура цих надходжень змінилась - дещо зменшилася частка надходжень від акцизного збору з вітчизняних товарів - з 87,7 % до 82 % і зросла загальна сума надходжень від товарів, що ввозяться на територію України - з 12,3 % до 18 %. Це пояснюється зниженням зростання виробництва підакцизних товарів в Україні, адже зростає податковий тиск та значним зростанням обсягів імпорту підакцизних товарів. Основну частку у структурі вітчизняних підакцизних товарів займають - тютюн та тютюнові вироби - 43 %, лікеро-горілчана продукція - 26 %, бензини моторні - 16 %. Щодо групи імпортованих акцизних товарів - то тут основну роль відіграють нафтопродукти. Особливістю акцизного збору є те, що він на відміну від ПДВ є регулюючим податком і певна частина цього податку залишилась у місцевому бюджеті. Протягом досліджуваних років ця сума зросла з 63,4 млн. грн. до 169 млн. грн. Щодо сезонних коливань, то тут чітко прослідковується тенденція зменшення суми надходжень акцизного збору з початку року і до лютого і з березня, в зв'язку із пожвавленням ділової активності - зростає до кінця року. Акцизний збір відіграє також важливу економічну роль у бюджеті держави. Перш за все це фіскальна функція, адже його частка у доходах державного бюджету становила 6,4 - 5,5 % за 2006 - 2008 рік та 9,5 у 2009 році. Частка у ВВП цього податку незначна і зменшилась з 1,6 % у 2006 році до 1,3 % у 2008 році, проте зросла до 2,6 % у 2009 році. Для того, щоб практично показати ефект від акцизного збору ми порівняли його з витратами бюджету. Так акцизний збір повністю покриває витрати на придбання основного капіталу та обслуговування державного боргу. Варто зазначити, що акцизний збір, як специфічний податок, здійснює не лише економічну, а й соціальну функцію. Підвищення ставок акцизних зборів веде до зниження попиту на тютюнову продукцію та лікеро-горілчані вироби, що підвищує загальний рівень здоров'я населення. Так витрати домогосподарств на ці товари знизився з 2,6 у 2006 році до 2,2 у 2009 році.

Також варто звернути увагу на ефективність справляння акцизів органами податкової служби. Невиконання поставлених перед ними завдань пояснюється значним податковим тиском на підакцизні галузі, що призводить до зменшення обсягів виробництва, завищеними вимогами уряду до держбюджету та використання надто оптимістичних показників, що прогнозують макроекономічну ситуацію, а також початком кризових явищ в кінці 2008 року, що призвело до зниження попиту на деякі підакцизні товари. Ці ж причини призвели до недовиконання планових показників надходжень податку на додану вартість.

3. Удосконалення механізму справляння існуючих в Україні акцизів

3.1 Зарубіжний досвід оподаткування універсальних та специфічних акцизів

В першому розділі ми згадували про те, що винайдення податку на додану вартість здійснив французький фінансист Моріс Лоре. Він розробив схему дії ПДВ та довів його переваги перед податком з обігу, що полягали в ліквідації каскадного ефекту при справлянні останнього. Але протягом понад десяти років ПДВ застосовувався в експериментальному локальному варіанті у незалежній від Франції африканській країні Кот-д'Івуар. У Франції податок на додану вартість у тому вигляді, який він має сьогодні, був впроваджений 1 січня 1968 р. Законом П'ятої Республіки № 66-10. Метою такого нововведення було об'єднання, спрощення та узагальнення порядку справляння податку на додану вартість з метою зробити єдиний сучасний податок на виробничі витрати. В 70-ті роки поширення ПДВ стало загальноєвропейським завдяки прийнятій 17 травня 1977 р. спеціальній директиві ЄЕС про уніфікацію правових норм, що регулюють справляння податку на додану вартість в країнах-членах Співтовариства, де ПДВ встановлювався як основний непрямий податок з обов'язковим впровадженням всіма членами ЄЕС до 1982 р.[62].

Метою введення ПДВ у Франції та, надалі, і в країнах Європи було стимулювання експорту та обмеження імпорту. В Україні ж ПДВ перетворився на звичайний податок з обігу для кінцевих споживачів і податок на інвестиції за величезною ставкою 20%. У Франції ПДВ забезпечує 45% всіх податкових надходжень. Він стягується методом часткових платежів. Існують 4 види ставок:

- 18,6% - нормальна ставка на всі види товарів і послуг;

- 33,33 - гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;

- 7% - скорочена ставка на товари культурного побуту (книги та ін.);

- 5,5% - на товари й послуги першої необхідності (харчування, за винятком алкоголю й шоколаду; медикаменти, житло, транспорт).

В останні роки спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок - 18,6% і 5,5% [52].

При цьому установлено п'ять видів пільг, за якими звільняють від сплати ПДВ:

- малі підприємства - у тих випадках, якщо їх оборот за фінансовий рік не перевищує 70 тис. франків (тепер установлена еквівалентна сума в євро);

- всі операції, пов'язані з експортом. Суб'єкти підприємництва, які здійснюють експортні угоди, користуються правом на відшкодування сплаченого ними ПДВ за цінності, куплені у постачальників та використані при виробництві експортної продукції або робіт і послуг;

- банківська і фінансова діяльність;

- послуги приватних лікарів і викладачів;

- сільське господарство і рибальство;

- державні установи, що здійснюють адміністративні, соціальні, культурні і спортивні функції.

ПДВ сплачується один раз у місяць згідно з поданою декларацією[62].

Розглянемо податок на додану вартість у інших країнах Євросоюзу, адже Україна згідно з до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво взяла на себе зобов'язання щодо гармонізації законів, що регулюють адміністрування та стягнення ПДВ.

Історія розвитку інтеграційного законодавства ЄС про податок на додану вартість безпосередньо пов'язана з процесом європейської економічної інтеграції. З початку утворення Європейських співтовариств непрямі кумулятивні податки, які існували в державах - членах, відрізнялися як за способом стягнення, так і за розміром ставок, що призводило до ускладнення руху товарів всередині спільного ринку. Проте основним недоліком кумулятивних податків (податку з обігу, з продажу, з оптового продажу) було їх стягнення з повної вартості товару на кожному етапі виробництва останнього. Це обтяжувало кінцеву ціну товару настільки, наскільки чисельними були операції купівлі - продажу в процесі виробництва й розподілу товару. Складність стягнення кумулятивних податків призвела до неефективності впровадження середніх компенсаційних ставок щодо їх відшкодування, що застосовувалися на кордонах держав - членів з метою вирівнювання умов експорту й імпорту продукції[42].

Першим етапом у напрямку гармонізації оборотних податків, в т.ч. й ПДВ, в країнах Європейського Союзу було прийняття Першої та Другої Директив Ради ЄС. Спільна система заснована на підставі цих документів, давала країнам-членам таку можливість, яка, як зазначає Й.Глуховскі, передбачила замість єдиної спільної союзної системи існування стількох різних податкових систем, скільки було держав-членів[63].

Перша директива впроваджувала в співтоваристві спільну систему податку на додану вартість, друга - порядок його обчислення. Відповідно до вимог цих директив, п'ять держав з шести, що первісно утворили ЄЕС, замінили кумулятивні податки з обігу податком на додану вартість. Регулювання більшості питань, пов'язаних із особливостями застосування податку, обидві директиви залишали на розсуд держав - членів. Згодом Рада ЄЕС дійшла висновку про необхідність деталізації інтеграційних правил стягнення податку, і в 1977 р. прийняла Шосту директиву 77/388/ЕEC “Про гармонізацію законодавств держав - членів у сфері податків з обігу - спільна система податку на додану вартість: єдині умови обчислення”. Шоста директива стала базовим нормативно - правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти з національним законом. До Шостої директиви неодноразово вносилися зміни та доповнення й на сьогодні вона регулює такі питання: об'єкт і база оподаткування ПДВ, платники податку, час виникнення податкового зобов'язання й порядок його зменшення, правила щодо встановлення ставки, місце стягнення податку, оподаткування імпортованих товарів, звільнення від оподаткування, спеціальні схеми оподаткування. Розглянемо положення директиви, специфічні для спільної системи ПДВ[42].

Платником податку на додану вартість Шоста директива визначає фізичну або юридичну особу, яка самостійно займається будь - якою економічною діяльністю незалежно від цілей, місця й результатів такої діяльності (це може бути виробництво, сільське господарство, торгівля, професійна діяльність, послуги тощо). Критерій самостійності ведення економічної діяльності виключає з кола платників податків найманих працівників та осіб, які працюють за трудовими угодами.

Директива відрізняє платника податку від податкового боржника. Податковим боржником є особа, зобов'язана перерахувати податок до бюджету відповідної держави - члена ЄЕС, незалежно від того, виступає вона платником податку чи ні. Як правило, при поставках товарів/послуг всередині Співтовариства податковим боржником виступає платник податку - продавець.

Шоста директива зазначає, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставок (надання) товарів/послуг та імпорту товарів, здійснювані за відшкодування. Отримане за такі операції відшкодування є базою оподаткування. Обов'язковою умовою при визначенні бази оподаткування ПДВ, як це постановив Суд ЄС у справі Apple and Pear Development Council v. Commissioners of Customs and Excise, є наявність безпосереднього зв'язку (правовідносин з приводу предмету поставки) між наданим товаром/послугою та отриманим відшкодуванням.

Час виникнення у платника податку податкового зобов'язання щодо сплати ПДВ Шоста директива пов'язує з настанням події, з якою вступають в дію юридичні умови стягнення податку. Інакше кажучи, це - момент виникнення у податкового органа права вимагати від платника податку його сплати. За загальним правилом, встановленим Шостою директивою, податок стягується після поставки товарів або надання послуг. У разі оплати товарів/послуг до їх надання податок має бути сплачений при отриманні платежу або кредитуванні рахунку.

Кожна держава-член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк, який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду. Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу.

Шоста директива містить деталізований перелік операцій, які звільнені від оподаткування. В якості прикладу розглянемо внутрішні операції, звільнені від ПДВ. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштової служби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного та середнього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока; послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об'єднання осіб, діяльність яких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціального забезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей та молоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах або перепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послуги релігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення; надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів за підпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичного навчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами; діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей; надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальних транспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крім комерційної діяльності.

Також звільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування й перестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгу й паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту; управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточних рахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (за винятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотами та монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування; операції з акціями, частками компаній, борговими зобов'язаннями та іншими цінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції з правовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначають отримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомість або її частину; операції з правами користування нерухомістю та інші.

Сьогодні законодавство країн Європейського союзу у цій сфері потребує ще більшої уніфікації, адже існує розбіжність у ставках ПДВ, що у свою чергу призводить до того, що ті ж товари вироблені в одній країні є дешевшими на європейському ринку, адже менша сума податку закладена у собівартість. Ось наведені ставки ПДВ на основні товари

Таблиця 3.1

Ставки податку на додану вартість у країнах Євросоюзу[53]

Держава	Основна ставка, %	Розширена ставка, %	Преференційна ставка, %	Перехідна ставка, %
Австрія	20	10	-	12
Бельгія	21	6	-	12
Великобританія	17,5	5	-	-
Голландія	19	6	-	-
Греція	18	8	4	-
Данія	25	-	-	-
Ірландія	21	13,5	4,3	13,5
Іспанія	16	7	4	-
Італія	20	10	4	-
Люксембург	15	6	3	12
Німеччини	16	7	-	-
Португалія	19	5 або 12	-	-
Фінляндія	22	8 або 17	-	-
Франція	19,6	5,5	2,1	-
Швеція	25	6 або 12	-	-

Директива передбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малих підприємств. Так, держави - члени, які зазнають труднощів у застосуванні нормальної схеми оподаткування щодо малих підприємств у зв'язку з структурою або особливістю діяльності останніх, можуть ввести спрощену процедуру, за умов, що вона не призводить до зменшення податку.

Стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартість свідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахувати при проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною.

Науменко М.А. зазначає відмінності між законодавством Євросоюзу та країнами, що розвиваються.

Так у країнах Євросоюзу:

- справляння ПДВ в Євросоюзі здійснюється відповідно до Шостої директиви ЄС, яка визначає загальний механізм функціонування ПДВ. Водночас кожна держава ЄС має свої особливості щодо порядку оподаткування основних фондів, здійснення бюджетного відшкодування, переліку пільг, кількості ставок, тривалості податкового періоду тощо;

- особливістю розвитку ПДВ в Євросоюзі є поступове зростання ставки: на 01.01.1970 р. середня ставка ПДВ в ЄЕС становила 12,9 % (6 країн запровадили податок), на 01.01.1980 р. -16,6 % (11 країн), на 01.01.1990 р. - 18,0 % (14 країн), а на 01.01.2000 р. - 19,44 % (15 країн). Таке зростання відбувалося поступово і лише при досягненні суттєвих результатів економічного розвитку;

- основними проблемами справляння ПДВ у країнах ЄС на сьогодні залишаються необхідність більшої уніфікації національного законодавства країн-членів Євросоюзу та існування значного рівня ухилення від сплати ПДВ, через яке країни ЄС щорічно недоотримують до бюджетів близько 10 млрд. євро. За даними німецьких Центру економічних наук та Інституту економічних досліджень визначено рівень ухилення від сплати ПДВ в європейських країнах[45].

Щодо країн, що розвиваються, то для них актуальним є:

- база оподаткування ПДВ є вужчою, ніж у розвинених країнах, а значна частка надходжень від ПДВ (до 70 %) припадає на операції з імпорту;

- розмір стандартної ставки ПДВ коливається в межах 5 % - 25 %, але в середньому її розмір є нижчим, ніж у країнах ЄС: середня ставка ПДВ у країнах Латинської Америки - 13,9 %, Азії - 13,6 %, Африки - 15,0 %, натомість у країнах ЄС - 19,4 %;

- через звуження бази оподаткування кількість платників ПДВ є набагато меншою, ніж у розвинених країнах (кількість платників ПДВ на 10 000 мешканців становить: Гаїті - 1, Перу -7, натомість Бельгія - 563, Італія - 817);

- розмір штрафних санкцій за порушення законодавства є набагато більшим, ніж у розвинених країнах. Незважаючи на це, рівень ухилення від оподаткування залишається високим (до бюджетів не надходить до 50 % потенційно можливих надходжень від ПДВ).

Щодо акцизного збору, то тут теж варто розглянути досвід Європейського союзу. Зробимо це прикладі сусідньої держави - Польщі.

З 1 березня 2009 р. розпочав діяти змінений Закон Республіки Польща «Про акцизний збір», який замінив діючий Закон Республіки Польща «Про акцизний збір» від 24 січня 2004 р. Новий Закон містить нові положення щодо порядку нарахування акцизних зборів, а також щодо пристосування польського права до вимог ЄС. Положення зміненого Закону не передбачають поділу акцизних товарів на гармонізовану і негармонізовану групи (тобто акцизні товари, на які не розповсюджуються вимоги ЄС). Відповідно до нових положень Закону, до акцизних товарів відноситимуться: енергетична продукція, електроенергія, алкогольні напої, а також тютюнові вироби. Натомість, акцизним зборам не будуть підлягати такі види продукції як: парфуми, туалетна вода, косметика, засоби гігієни для звірів, побутова хімія, гральні карти, рулетки і інше обладнання для азартних ігор, зброя та одяг з хутра. Легкові автомобілів будуть й надалі підлягати акцизним зборам. Законом передбачено лише розмір максимальних ставок акцизного збору. Розмір поточних ставок визначатиметься Рішенням Міністра фінансів Республіки Польща щодо рівня ставок акцизного збору. Законом вводиться знижена ставка акцизного збору на біо-компоненти пального, а також нульову ставку на біо-газ, біо-водень і водень, на енергетичні вироби, які використовуються у хімічній промисловості. Законом передбачено також вищі ставки, зокрема, на тютюнові вироби, алкоголь і легкові машини, причому варто згадати, що підвищення ставки на цей вид продукції діють з 1 січня 2009 р. у результаті відповідного Рішення Міністра фінансів Республіки Польща щодо рівня ставок.

На підставі нових положень Закону ліквідовується подвійна класифікація акцизних товарів і передбачається перехід на так звану гармонізовану класифікацію. Досі у Польщі використовувалась польська класифікація продукції та послуг. Відповідно до нових положень Закону електроенергія не буде підлягати оподаткуванню на етапі її пропозиції виробником, а під час передачі електроенергії через постачальника до кінцевого споживача. Ставка податку залишиться на існуючому до сих пір рівні, тобто на рівні 20 злотих за мегават-годину. Змінений Закон передбачає також порядок обкладання акцизним збором вугілля і коксу, які використовуються для опалювальних цілей. Водночас, Законом передбачено, що з 1 січня 2012 р. вугілля і кокс будуть звільнені від акцизного збору. Акцизним зборам підлягатиме також газ, який використовується для опалювальних цілей, із подальшим звільненням його від податку з 31 листопада 2013 р.[64].

Отже, на цьому прикладі можна описати загальносвітову тенденцію. Специфічні акцизи на ті товари, що негативно впливають на здоров'я тих хто ними користується, їх вживає, постійно підвищуються. Наприклад алкоголь чи тютюн. В той час така група товарів, як пальне - може оподатковуватись за нижчими ставками або звільнятись від акцизного оподаткування, якщо не несе загроз для екології (наприклад біо-паливо). Таким чином уряди хочуть штучно знизити попит на одні товари, та підвищити попит на інші. Щодо універсальних податків, то Україні доцільно використовувати досвід Євросоюзу у сфері стягування та адміністрування ПДВ. Зокрема, при досить низькому рівні продуктивності економіки недоцільно вводити високі ставки ПДВ, які будуть стримувати її розвиток. Також доцільно відмінити сплату податку на додану вартість для експортно-орієнтованих підприємств, для яких сьогодні існує нульова ставка, адже сучасна ситуація призводить до поширення корупційних схем.

3.2 Проблеми та напрямки удосконалення адміністрування акцизного збору в Україні

Забезпечення механізму ефективного виконання акцизним збором своєї фіскальної функції потребує використання досвіду зарубіжних країн, зокрема Євросоюзу. Тому Україна взяла на себе зобов'язання перед Євросоюзом уніфікувати своє законодавство у цій сфері з європейським. Передбачається:

- поступове наближення законодавства України у сфері оподаткування акцизним збором до законодавства ЄС, в тому числі й наближення акцизних ставок на тютюнові вироби;

- розвиток співробітництва Сторін та гармонізація політики відносно протидії та боротьби з шахрайством та контрабандою підакцизних товарів.

Основними проблема у сфері адміністрування та стягнення акцизного збору є:

- Не відповідність норм українського податкового законодавства вимогам директив ЄС. Національне законодавство з питань акцизного збору містить окремі положення, які не відповідають законодавству ЄС. Практичне застосування положень законодавчих актів виявляє недоліки податкового законодавства, яке потребує удосконалення у відповідності із позитивним міжнародним досвідом з урахування сучасних економічних реалій. Найбільш важливим аспектом, що не відповідає законодавству ЄС, є значно менший рівень ставок акцизного збору, ніж у країнах ЄС. Так законодавством ЄС визначено, що мінімальна ставка акцизного податку (специфічна плюс адвалерна ставка без ПДВ), рівень якої має становити не менше 57 % роздрібної ціни (включаючи всі податки) чи 70 % (разом з ПДВ) найбільш популярної цінової категорії. Загальна мінімальна ставка акцизного податку має становити не менше 64 євро на 1000 сигарет. На сьогодні мінімальна ставки акцизного збору для сигарет з фільтром в Україні у відносному вимірі майже наближена (50-67 відс.), а у грошовому вимірі менше ніж у ЄС - біля 10 євро[73];

- Відсутність адаптованих до законодавства ЄС положень стосовно правил перевезення підакцизних товарів, вимог щодо виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких необхідно мати дозвіл органу державної податкової служби;

- Низькі людські та технічні можливості для ефективного адміністрування акцизних зборів. Податкова і митна служби не мають людських ресурсів, технологій, досвіду необхідних для реалізації режиму оподаткування в ЄС. Недосконалість системи адміністрування акцизного збору (недостатність інформації про рух товарів);

- Вплив економічних політик сусідніх країн. Зовнішньоторговельні зв'язки з сусідніми країнами, відкриті кордони з сусідніми країнами, загроза контрабанди тощо виступають причинами необхідності узгодження внутрішньої економічної політики з заходами, що проводяться у цій сфері державами-сусідами (наприклад, при визначенні ставок акцизного збору).

Недостатньо тверді перспективи економічного росту, низький рівень доходів населення України в порівнянні з європейським, що не дозволяє підвищити мінімальну ставку на тютюн до розміру встановленого Директивами ЄС.

Варто зауважити особливу роль акцизного збору, як податку, що регулює споживання алкогольних та тютюнових виробів. В Україні склалася дуже небезпечна ситуація щодо тютюнокуріння. Поширеність паління серед чоловіків в Україні є найвищою в Європейському регіоні ВООЗ, це 67%. Поширеність паління серед жінок останніми роками стрімко зростає, досягнувши у 2005 році рівня 20%, що є найвищим показником в країнах СНД. Загальна кількість пов`язаних з тютюном смертей в Україні складає майже 100 тисяч, або 13% від загальної смертності, причому 70% пов`язаних з тютюном смертей відбувається у віці 35 - 69 років, і людина, яка вмирає від куріння в такому віці, у середньому втрачає 19 років життя. Крім втрати людських життів, тютюнокуріння завдає суттєвих економічних збитків через зменшення працездатності, пожежі, витрати на лікування тощо. Загальний баланс зовнішньої торгівлі тютюном та тютюновими виробами в Україні є негативними, через що протягом останніх дванадцяти років (1996-2007) Україна втратила майже 2 мільярди доларів. Міжнародний досвід свідчить, що одним з найефективніших інструментів зменшення рівня тютюнокуріння є підвищення податків і цін на тютюнові вироби. За даними нещодавнього звіту ВООЗ, 70% збільшення цін на тютюнові вироби в світі здатне попередити одну чверть з тютюнових смертей.

Прийняті в Україні наприкінці 2009 року зміни ставок акцизу на сигарети не дають відповіді на жодну з головних причин оподаткування тютюнових виробів: політика оподаткування не сприяє досягненню цілей охорони здоров`я, які передбачають скорочення споживання тютюну; процес гармонізації ставок акцизу з ЄС загальмований; ціни на сигарети в Росії залишаються більш високими, ніж в Україні. Теперішні ставки акцизного збору на тютюнові вироби в Україні мають бути підвищені, а потім щорічно підвищуватися на величину, що перевищує рівень інфляції. Нова система оподаткування повинна сприяти процесу зменшення поширеності куріння та встановити ставки, не менші, ніж в Росії. Все це забезпечить суттєве зростання доходів державного бюджету. Як перший крок Україна має підвищити ставки акцизу таким чином, щоб вони перевищували рівень ставок податку у Росії. Як другий крок Україна має підвищувати ставки акцизу щорічно, щоб виконати умови Директив ЄС. ля визначення оптимальної ставки акцизу необхідно урахувати: цілі громадського здоров`я; доходи державного бюджету та попередження контрабанди сигарет.

Вітчизняна нормативна база з питань справляння акцизного збору має ряд недосконалостей. Величезна кількість нормативних актів, складний механізм адміністрування акцизного збору, відсутність наукового обґрунтування розміру ставок, значні обсяги нелегального виробництва і контрабанди підакцизних товарів, неефективність контролюючих заходів - ось лише деякі з проблем, що потребують сьогодні нагального вирішення.

Питання щодо активізації акцизного оподаткування в регулюванні економічних, політичних, соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають бути вирішені в Україні, - це, перш за все, удосконалення

податкового законодавства, а саме: прийняття Податкового кодексу з метою впорядкувати перелік підакцизних товарів, визначити розмір ставок акцизного збору, рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів, порядок зміни податкових ставок та одиниць виміру.

Завдання, пов'язані із виконанням угоди про асоціацію з ЄС наступні:

1. Поступово підвищити ставки акцизного збору на тютюн у відповідності із зобов'язаннями перед ЄС (з урахуванням рівня оподаткування акцизним збором тютюнових виробів у сусідніх країнах - Росії, Молдові, Білорусі).

2. Запровадити систему акцизних складів європейського зразка.

3. Кодифікувати норми законодавства з питань акцизного збору у єдиний законодавчий акт забезпечивши при цьому гармонізацію чинного законодавства із законодавством ЄС.

3.1. У сфері обігу тютюнових виробів:

- приведення у відповідність із з законодавством ЄС визначень тютюнових виробів;

- поступове досягнення одинакового рівня ставок пропорційного акцизного збору та розміру твердої суми акцизного збору для всіх сигарет;

- запровадження норм щодо звільнення від оподаткування у відношенні:

(а) денатурованих тютюнових виробів, що використовуються для промислових цілей або для цілей садівництва;

(b) тютюнових виробів, що знищуються під адміністративним наглядом;

(c) тютюнових виробів, призначених виключно для проведення наукових випробувань або випробувань, пов'язаних із визначенням якості продукції;

(d) тютюнових виробів, які переробляються виробником;

3.2. У сфері обігу спирту та алкогольних напоїв:

- визначення поняття «пиво» та внесення його у відповідне законодавство;

- визначення поняття «проміжні товари» та необхідність внесення його у відповідне законодавство;

- запровадження норм щодо звільнення від оподаткування спирту, якщо він використовується у медичних, наукових цілях, якщо використовується для виробництва ароматизаторів та ін..

4. Закупівля технічних засобів, створення програмного забезпечення та навчання спеціалістів контролюючих органів із врахуванням прийнятих норм.

Тому з метою забезпечення ефективної діяльності органів, що контролюють обіг підакцизних товарів, слідкують за адмініструванням та стягненням цього акцизного збору, необхідно створити ефективне правове поле. На сьогодні законодавство України з питань акцизного збору дуже розпорошено, його норми перетинаються у багатьох законах, що є дуже незручним у користуванні, чітко не визначено переліку підакцизних товарів, різною є база оподаткування. Крім того, значна частина норм просто не діє, оскільки іншими законодавчими актами встановлено норми, які не узгоджуються з нормами, встановленими законодавчими актами з питань оподаткування акцизним збором.

Вирішити цю проблему може допомогти прийняття одного законодавчого акту, який регулюватиме функціонування акцизного збору на території України. Таким актом може бути Податковий кодекс.

Вивчивши проект закону ми визначили, що у проекті VІ розділу „Акцизний податок” передбачено всі діючі на сьогодні норми щодо оподаткування підакцизної продукції, встановлено ставки акцизного податку та визначено особливості оподаткування.

Структура є зручною і зрозумілою для користування як платникам акцизного податку, так і податківцям, норми розділу взаємно узгоджені і не містять протиріч з іншими розділами проекту Податкового Кодексу та нормами діючого законодавства. Положення закону направлені на стимулювання виробництва та експорту підакцизних товарів, а також, на ліквідацію існуючих прогалин в чинному податковому законодавстві та схем ухилення від оподаткування, що призводять до мінімізації податкових зобов'язань, на зменшення податкових ризиків в оподаткуванні акцизним збором.

Також, на нашу думку в цьому законодавчому акті необхідно:

- законодавчо закріпити поняття «акцизний склад». Згідно з нормативів ЄС акцизним складом визнається приміщення на обмеженій території, в яких розпорядником акцизного складу під час здійснення господарської діяльності виробляються, зберігаються, одержуються чи видаються підакцизні товари. Цей крок покращить механізм адміністрування акцизного збору, контроль за виробництвом, обігом та цільовим використанням етилового спирту.

- відповідно при введені цього поняття необхідно визначити права та обов'язки постійного представника органу державної податкової служби на акцизному складі.

- об'єктами оподаткування замість оборотів з реалізації, визначити операції з реалізації та ввезення підакцизних товарів. Зазначена норма приведена у відповідність до Директиви Ради 92/12/ЄЕС, згідно якої зобов'язання щодо сплати акцизного збору виникають у момент випуску для споживання, що означає будь-який вихід з-під режиму призупинення оподаткування;

Реалізація цих заходів забезпечить досягнення основних стратегічних цілей, які стоять перед органами, що здійснюють адміністрування акцизного збору. До таких цілей належить:

- створення умов для виконання міжнародних обов'язків України по адаптації законодавства з питань акцизного збору до законодавства ЄС (підвищення міжнародного іміджу);

- наближення можливості набуття членства в ЄС (поглибленої інтеграції);

- обмеження шкідливого впливу від тютюнопаління;

- вдосконалення системи адміністрування (збору и контролю) акцизного збору;

- стабільність і систематизованість законодавства (кодифікація);

- впровадження системи акцизних складів європейського зразку;

- збільшення доходної частини бюджету.

В контексті прийняття Податкового кодексу до позитивних моментів також можна віднести наступні:

- акцизний збір замінено на акцизний податок, що краще характеризує суть поняття;

- ставки на товари, що імпортуються в великих обсягах, такі як транспортні засоби та нафтопродукти перераховані з національної валюти у євро.

- позитивним є впровадження знижених ставок на біопаливо, та диференціація ставок на дизельне пальне, в залежності від вмісту сірки у них. Це сприяє покращенню екологічної ситуації.

...