У 2011 році в Україну було завезено 2619 імпортних зернозбиральних комбайнів [52, с. 7].

В даний час розробкою та виготовленням зернозбиральних комбайнів на Україні ведеться на ВАТ “Херсонські комбайни”, концерн “Лан”, ДП “Завод ім. В.О. Малишева”, ВО “Південмаш”, АТ “АТЕК”. Правда за рівнем цін вітчизняні комбайни не можуть конкурувати з комбайнами “Дон-1500”, “Нива та Єнісей”, виготовленими в Росії, а за якістю та надійністю - з комбайнами зарубіжних фірм. Наприклад ціна вітчизняного зернозбирального комбайна “Лан” складає біля 110 тис. дол. США, а російського “Дон 1500” - 70 тис. дол. США.

Для скошування зернових культур в Україні налагоджено виробництво зернових та зернобобових жниварок (на Бердянському, Херсонському та інших заводах сільгоспмашинобудування). Загальна потреба їх складає 48 тис. шт., орієнтовна кількість 37 тис. шт., що становить 78% від технологічної потреби. З них 70% відпрацювали свій ресурс.

Післязбиральна обробка зерна в останні 15 років здійснюється стаціонарними зерноочисними агрегатами ЗАВ-10 - ЗАВ-50, зерноочисними комплексами КЗС-10, КЗС-50. Наявним парком цих машин переробляється 60-70% зерна і насіння в господарствах. Решта зерна переробляється самопересувними зерноочисними машинами типу ОВС-25(50) та насіннєочисними машинами МС-4,5.

Кормозбиральна техніка. Найбільш критичне становище склалося з забезпеченням господарств кормозбиральними комбайнами різних класів. Так, при технологічній потребі в комбайнах з потужністю двигуна до 200 кВт біля 21 тис. шт. в наявності є 14 тис. шт., з потужністю двигуна до 300 кВт. [53, с. 47].

Сільському господарству необхідні модульні багатобрусні косарки та складені збирально-транспортні багатофункціональні агрегати, навісні та напівнавісні кормозбиральні комбайни полегшених конструкцій і т.п.

Техніка для кормовиробництва виробляється на не спеціалізованих заводах, які не мають ні технологічного обладнання, ні випробувальних стендів, ні кваліфікованих інженерно-технічних кадрів. Часто заводи випускають техніку без проведення державних та сертифікаційних випробувань, що приводить до низької якості та надійності техніки. Виробництво техніки для кормовиробництва доцільно зосередити на 3-5 заводах, де випускати всі типорозміри машин від косарок та граблів до пресів та комбайнів (так, наприклад, як фірма Клаас, ФРН).

Бурякозбиральна техніка. Сучасний парк бурякозбиральних машин в Україні включає різні типи машин. Основну частину їх складають вітчизняні причіпні гичкозбиральні машини БМ-6Б та МБП-6, очисники головок коренеплодів ОГД-6А, самохідні коренезбиральні машини КС-6Б, РКМ-6, МКК-6 та їх модифікації виробництва Тернопільського та Дніпропетровського комбайнових заводів (94%) [53, с. 48].

В останні роки сільськогосподарськими підприємствами придбані машини імпортного виробництва: причіпні та самохідні бурякозбиральні комбайни, машини для дво-трифазного збирання цукрових буряків за валковою технологією.

Серед імпортних бурякозбиральних машин найбільш відомі в Україні машини для валкової технології збирання цукрових буряків фірми “Franz Kleine” (ФРН), самохідні бункерні бурякозбиральні комбайни фірм “Franz Kleine”, “Holmer”, “Ropa” (ФРН), “Matrot” та “Мoreau” (Франція), “TIM” (Данія), причіпні бурякозбиральні комбайни фірм “Stoll” (ФРН).

В останній час започатковане виготовлення машин для валкової технології збирання цукрових буряків, аналогічних за призначенням та конструкцією машинам провідних зарубіжних фірм. Так, ВАТ “Борекс” виготовляє копач-валкоутворювач КВЦБ-1,2 та підбирач-навантажувач ПНБВ-1,6 по типу машин фірми “Franz Kleine” (ФРН).

Для підвищення ефективності бурякозбиральної техніки шляхом вдосконалення технічної та технологічної надійності, забезпечення стабільного функціонування в різних грунтово - кліматичних умовах, вітчизняними виробниками техніки досягли певних результатів.

Тернопільським комбайновим заводом створений і проходить випробування зразок коренезбиральної машини КБ-6 з бункером місткістю 8м³, комбайна КБС-6 (Збруч) з таким же бункером-накопичувачем. Дніпропетровським комбайновим заводом розроблено і поставлено на виробництво змінний вібраційний викопуючий орган лемешкового типу, який суттєво доповнює можливості машини РКМ-6.

ВАТ “Борекс” створена причіпна машина КНБ-6, яка поєднує в собі дві машини - копач-валкоутворювач КВЦБ-1,2 та підбирач-навантажувач ПНБВ-1,6 і агрегатується з трактором ХТЗ -120 і його модифікаціями. Цим же підприємством розроблений вібраційний викопуючий орган лемешкового типу для машини КС-6Б. Вітчизняні бурякозбиральні машини можуть конкурувати із зарубіжними в першу чергу за ціною, пристосованістю до вітчизняних технологій вирощування та збирання цукрових буряків, грунтово - кліматичних умов, рівня експлуатації, пально-мастильних матеріалів. Але при цьому необхідно підвищити надійність машин вітчизняного виробництва, середній наробіток на відмову яких складає 10-18 год., в той час як у зарубіжних машин цей показник складає 25-30 год.

Ґрунтообробна та посівна техніка. Забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників різною ґрунтообробною та посівною технікою не така критична, як це має місце з складними машинами. Відносно за короткий термін в Україні налагоджено випуск технічних засобів для обробітку ґрунту: дискові та голчаті борони, плоскорізи та глибокорозпушувачі, культиватори для суцільного і міжрядного обробітку ґрунту, котки, комбіновані агрегати та інші. Завершено дослідно-конструкторські роботи і розпочато випуск обертових і поворотних плугів вітчизняного виробництва. Практично в кожній області є підприємство по виготовленню ґрунтообробної техніки. Насичення внутрішнього ринку по кількості і номенклатурі техніки вирішено успішно. Проблемними питаннями залишаються: надійність, якість, дизайн.

Технічні засоби для сівби сільськогосподарських культур забезпечують потребу села в достатній кількості. Крім ВАТ “Червона зірка”, яке є основним виробником цієї техніки, на вітчизняному ринку постійно пропонується техніка і інших виробників.

Механізація процесів у тваринництві. Однією з причин критичного стану у тваринництві є недостатнє технічне забезпечення. В зв`язку з відсутністю необхідних коштів у сільгоспвиробників нова техніка для заміни тієї, яка відпрацювала на фермах 2-3 амортизаційних строки, у заводів-виробників купується в малих обсягах. Більшість заводів, які спеціалізуються на виробництві техніки для тваринництва, майже зупинились. З цієї ж причини за останні 5-7 років основна маса тваринницького обладнання суттєво не модернізувалась. Технічний рівень його не в повній мірі відповідає сучасним вимогам. В Україні не розробляються і не випускаються машини для реалізації прогресивних технологій приготування кормів: мобільні комбікормові агрегати, самохідні і причіпні навантажувачі-змішувачі-роздавачі кормів, а також обладнання для заготівлі і консервації кормів за допомогою полімерної плівки [53, с. 53].

Серійно виробляються гноєприбиральні транспортери різних марок, стійлове обладнання ОСК-25, індивідуальні поїлки для великої рогатої худоби, кормороздавачі КТУ-10 і РММ-5, доїльні установки для доїння корів в стійлах УДБ-100, УДМ-100, УДМ-200, в літніх таборах - УДЛ-8 і УДЛ-12, на пасовищах - УДП-8. Для індивідуальних підсобних господарств з поголів`ям до 20 корів виробляються доїльні установки УІД-10 і УІД-20.

За даними Міністерства аграрної політики й продовольства, сільськогосподарські товаровиробники у 2011 році закупили 11595 одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання на загальну суму 4,31 млрд. грн., у тому числі:

- вітчизняного виробництва - 6534 одиниці на суму 1,2 млрд. грн. ( 27,8%),

- імпортних - 5061 одиниць на суму 3,12 млрд. грн. (72,2%).

На закупівлю техніки було витрачено 3,7 млрд. грн. власних коштів сільгосптоваровиробників, що становить 85,8% від загального обсягу закупівель.

Загалом було придбано:

- тракторів - 3910 одиниць (2039 - вітчизняного виробництва та 1871 - імпортних);

- зернозбиральних комбайнів - 1083 одиниці ( відповідно 245 і 838);

- посівної техніки - 1061 одиниця (581 та 480);

- ґрунтообробної техніки - 1699 одиниць ( 1296 і 403);

- тваринницького обладнання - 530 одиниць ( 464 і 66) [52, с. 9].

Слід відзначити, що тільки в останні роки розпочалася робота з модернізації окремих підприємств машинобудівельної галузі, що дозволяє здійснювати на них випуск більш якісної техніки. Це такі підприємства як, державне підприємство “Виробниче об”єднання “Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” - один з найбільших в Україні виробників тракторної техніки сільськогосподарського призначення. Завод випускає 7 базових моделей тракторів у 18 модифікаціях. Сучасні моделі пройшли всі види випробувань і мають сертифікати відповідності в Україні та Російській Федерації; ТОВ “Науково - виробниче підприємство “Херсонський машинобудівний завод”- єдиний в Україні завод із виробництва зернозбиральних комбайнів. Сьогодні підприємство випускає до 300 сучасних зернозбиральних комбайнів “Скіф” на рік, а також практично всю номенклатуру технічних засобів для вирощування, збирання, зберігання й переробки сільськогосподарської продукції [52, с. 10].

2.3 Сучасні фінансові механізми підтримки фермерських господарств технічними засобами

Нині в Україні формуються основні засади розвитку сільського господарства шляхом реалізації Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року та розробки Загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року. При цьому особлива увага приділяється визначенню місця та ролі малих і середніх форм господарювання на селі. У зв'язку із зазначеним особливої гостроти набувають проблеми розвитку фермерських господарств України, насамперед, їх інвестиційного забезпечення.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства [54].

Одною із найважливіших проблем розвитку фермерських господарств є його технічне забезпечення. Фермер вирішує скільки потрібно мати тракторів і яких марок; чи доцільно купувати комбайн і вантажний автомобіль; скільки потрібно мати інших сільськогосподарських машин, механізмів і обладнання; що є більш ефективним - купувати нову техніку чи ту, яка була в експлуатації. При недостатньому технічному забезпеченні фермерських господарств роботи виконуються несвоєчасно, тому зменшується обсяг виробництва продукції, а отже, і величина прибутку (доходу).

Сьогодні більшість фермерських господарств України перебувають у скрутному фінансовому положенні. Значна частина фермерів знаходить вихід із скрутного становища в створенні фермерських кооперативів.

Фермерський кооператив - це добровільне об'єднання фермерів, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основне призначення фермерських кооперативів - надання послуг його членам. Вони централізовано виконують такі функції:

- постачання засобів виробництва (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, пального, кормів, запасних частин, сільськогосподарської техніки і обладнання тощо);

- фінансування і кредитування фермерських господарств;

- придбання і спільне використання складної і дорогої техніки.

Станом на кінець 2010 року в Україні господарську діяльність здійснювало близько 42 тис. фермерських господарств, у користуванні яких знаходилось 4,3 млн. га землі. Таким чином, у середньому на господарство припадало 103 га сільськогосподарських угідь (щодо характеру динаміки чисельності фермерських господарств та їх розмірів свідчать дані, наведені на рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка чисельності та площі фермерських господарств України*

*Джерело: [55].

Протягом 1992-2010 рр. кількість фермерських господарств збільшилася утричі, а площа сільськогосподарських угідь у їх користуванні -14,6 разу. Особливо стрімка динаміка приросту цих показників відбулася протягом 1999-2005 рр., що пов'язано із завершенням етапу розпаювання земель та майна колективних сільськогосподарських підприємств і надання фермерам земельних та майнових ресурсів у користування.

Незважаючи на порівняно невеликі розміри, частка фермерських господарств у валовій продукції сільського господарства становить 5 %, або понад 5 млрд. грн. А тому не дивно, що інвестування фермерських господарств має тенденцію до зростання: протягом останніх п'яти років обсяги інвестицій досягли 3,2 млрд. грн (табл. 2.3 ).

Таблиця 2.3 Показники інвестиційної активності та результатів діяльності фермерських господарств України за 2006-2010 рр.*

*Джерело: [51].

Здебільшого інвестиції фермерських господарств спрямовуються на придбання технічних засобів, технологічне переоснащення і капітальне будівництво. Так, частка вкладень фермерських господарств на придбання машин та обладнання у 2001 та 2010 роках сягнула відповідно 60 і 80%, а інвестицій у капітальне будівництво - 40 і 15%

Незважаючи на порівняно аналогічну структуру, питомі обсяги інвестицій фермерських господарств істотно різняться. Так, капітальні витрати на придбання технічних засобів і технологічне переоснащення у 2010-му порівняно з 2001 роком зросли більш ніж у 24 рази і досягли 550 млн грн. Відповідно інвестиції у капітальне будівництво в 2010 році становили близько 7,9 млн грн, що у тричі перевищило аналогічний показник 2001.

Зазначені тенденції динаміки і структурних зрушень інвестицій фермерських господарств пов'язані зі збільшенням обсягів державної підтримки, розвитком дорадництва та джерел інформації, а також поглибленням їх спеціалізації.

Рис. 2.2 Структура інвестицій фермерських господарств України у 2010 році, %*

*Джерело: [55].

Загальні обсяги державної інвестиційної підтримки фермерських господарств у 2010 році порівняно із 2000 роком зросли більш ніж у 18 разів, хоча з розрахунку на 1 га ріллі залишаються незначними - близько 12,8 грн, або 1,3 тис. грн на господарство (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Обсяги державної підтримки фермерських господарств*

*Джерело: [55].

У період 2000-2010 рр. на підтримку фермерських господарств держава витратила понад 484 млн грн. При цьому суттєве зростання такого фінансування відбулося протягом останніх шести років і сягало більше 453 млн грн, або 93,6% загального обсягу підтримки. Внаслідок фінансової кризи рівень державної підтримки фермерських господарств знизився. Торік негативна динаміка щодо виділення коштів на підтримку фермерів продовжилася і за рахунок державного бюджету було профінансовано інвестиційні проекти фермерських господарств на суму 28 млн грн.

Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок, тощо).

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств [55]. Така підтримка надається як на безповоротній, так і на поворотній основах.

На безповоротній основі надається фінансова допомога фермерському господарству протягом одного бюджетного року для компенсації не більш як за двома видами витрат, пов'язаних з:

1) розробленням проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

2) сплатою відсотків за користування кредитами банків - у розмірі 8 відсотків річних;

3) придбанням першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля за умови їх подальшої експлуатації фермерським господарством не менш як три роки з моменту державної реєстрації - у розмірі 30 відсотків, але не більш як 150 тис. грн за одиницю техніки;

4) будівництвом і реконструкцією тваринницьких приміщень (у тому числі виготовленням проектно-кошторисної документації) - у розмірі 30 відсотків;

5) внесенням страхових платежів за договорами обов'язкового страхування - у розмірі не більш як 50 відсотків;

6) підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах;

7) розширенням наукових досліджень з проблем організації виробництва сільськогосподарської продукції і виданням рекомендацій з питань використання в їх діяльності досягнень науково-технічного прогресу.

Фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тис. грн, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів:

– новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами - терміном від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності;

– іншим фермерським господарствам - терміном до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорації земель.

У той же час, на такі напрями підтримки, як відшкодування частини витрат на сплату відсотків за користування кредитами банків, відшкодування вартості розроблення проектів відведення земельних ділянок, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, проведення наукових досліджень, а також страхування господарської діяльності зовсім не виділено державних коштів.

Разом з тим, виділені фінансові ресурси на державну підтримку не відповідають законодавчо визначеним обсягам і потребам фермерів. Так, у 2010 році коштами цієї підтримки скористалися 664 господарства, що становить лише 1,6% загальної їх кількості. Практично державну інвестиційну підтримку отримують окремі господарства, що можуть впливати на розподіл коштів.

Таблиця 2.4. Потреба та прогнозні обсяги інвестицій в основний капітал фермерських господарств у 2010-2020 роках

Джерело: [55].

Згідно зі Стратегією розвитку сільських територій Республіки Польща до 2013 року на державну інвестиційну підтримку фермерських господарств цієї країни за рахунок коштів бюджету ЄС та відповідної державної програми Польщі передбачено виділити понад €72 млрд.

У перерахунку на українську грошову одиницю розмір щорічної прямої та непрямої державної підтримки з розрахунку на один га сільськогосподарських угідь становить майже 3 тис. грн, що у 19 разів більше, ніж в Україні.

При цьому фінансування сільськогосподарських товаровиробників Польщі здійснюється шляхом спільної участі цих господарюючих суб'єктів в інвестиційних проектах. Так, отримання державної інвестиційної підтримки за програмами, наведеними у таблиці 2, можливе за наявності у сільськогосподарського товаровиробника не менше 20% необхідних інвестиційних ресурсів для реалізації проекту, решта потреби забезпечується за рахунок державного бюджету республіки Польщі та ЄС, а також інших інвесторів, як державних, так й іноземних.

У Російській Федерації рівень державної підтримки також перевищує сучасні обсяги підтримки фермерських господарств України. Так, основним напрямом підтримки російських фермерів є відшкодування частини витрат на сплату відсотків за користування кредитами комерційних банків. У 2009 році обсяг державної підтримки на ці цілі сягнув 1,5 млрд грн, що дало фермерам отримати понад 9 млрд грн банківських кредитів. Загалом за 2006-2010 роках через впровадження такого механізму підтримки російським фермерам вдалося отримати пільгових банківських кредитів на суму понад 45,5 млрд. грн.

Отже, державна інвестиційна підтримка фермерських господарств України не відповідає світовій практиці, а у 2009 році становила 0,7% від рівня відповідного показника в Польщі та Росії. За таких умов абсолютна більшість фермерських господарств України неконкурентоспроможні.

Мінімальна щорічна потреба у державній інвестиційній підтримці фермерів, з урахуванням науково обґрунтованих підходів щодо оснащення їх технічними засобами, становить близько 300 млн грн і за період 2010-2020 роки сягає майже 8 млрд грн (табл. 2.4) [55].

Висновки до розділу 2

1. В останні кілька десятиліть витрати коштів на сільськогосподарську техніку різко зросли порівняно з витратами на інші засоби виробництва, що пояснюється зростанням цін на машини. Для ефективного застосування високопродуктивних машин зарубіжні фермери запроваджують різні організаційно-економічні форми її використання. Основні з них такі: товариства по спільному використанню техніки, кооперативи, підприємства по наданню механізованих послуг (МТС, мехзагони, прокат, оренда).

2. Міжгосподарське використання сільськогосподарського та іншого обладнання - реальна можливість знизити вплив таких негативних чинників, як невеликий розмір господарств, сезонні потреби в робочій силі, відсутність удосконаленої техніки, нестача фінансових ресурсів. Аналіз і впровадження таких форм можливий і в умовах України, проте для цього необхідне відповідне державне регулювання.

3. У розвинутих країнах є різні механізми підтримки фермерства з боку держави: через систему пільг в оподаткуванні доходів, надання пільгових кредитів фермерським господарствам, підтримки їх банками і фінансово-кредитними установами, які обслуговують потреби фермерських господарств через компенсацію витрат фермерам при обмеженні з боку держави обсягів виробництва певних видів сільгосппродукції тощо. При цьому механізми підтримки сільськогосподарських товаровиробників змінюється у відповідності із змінами, які відбуваються в аграрному секторі економіки.

4. Сучасний стан забезпечення аграрної галузі України матеріально-технологічними засобами виробництва перебуває в досить критичному стані. Велика диспропорція цін на технічні засоби та продукцію сільського господарства спричиняє банкрутству сільськогосподарських товаровиробників. Ринок сільськогосподарської техніки, як і весь агропромисловий комплекс, характеризується негативними тенденціями, головна з яких - скорочення обсягів закупівлі техніки сільськогосподарськими підприємствами, що в свою чергу зумовило зниження темпів і навіть припинення її виробництва, що потребує відповідних наукових розробок та коригувань державної політики.

5. Подальший розвиток фермерства потребує вирішення його проблем через державну підтримку, вдосконалення фінансово-кредитного механізму та податкової політики, регулювання аграрного ринку. Згідно з проведеними дослідженнями інвестиції фермерських господарств доцільно концентрувати на таких напрямах:оновлення технічного парку й придбання новітнього обладнання; впровадження інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської продукції; реалізація інвестиційних проектів із придбання сільськогосподарської техніки - комбайнів, тракторів, автомобілів, сівалок та іншої техніки.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення державного регулювання забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами виробництва

Таблиця 3.1 Обсяги фінансування бюджетних програм на придбання сільськогосподарської техніки по роках*

* Джерело: [71].

За даними Мінагрополітики України у 2010р. на умовах фінансового лізингу було поставлено техніки через ДП “Спецагролізинг” - 120 од. зернозбиральних комбайнів КЗС-812СХ (виробництво ТОВ НВП “БілоцерківМАЗ”) ; у 2011р. - 21 од. зернозбиральних комбайнів КЗС-9-1 “Славутич” ( виробництво ТОВ НВП “Херсонський машинобудівний завод”).

У 2011 передано в лізинг 286 одиниць техніки та обладнання на загальну суму 306, 3 млн. грн., у тому числі:

Таблиця 3.2

Джерело: [ 52, с.5].

Більше ніж на 10 млн. грн. техніки та обладнання отримали господарства Автономної республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Кіровоградської, Черкаської та Черніговської областей.

На відміну від України, у практиці економічного поступу Польщі, Чехії, Угорщини, Росії лізинг займає чільне місце. У цих країнах 30% фінансування оновлення основних засобів здійснюється через лізингові операції [72, с. 8].

У більшості сільськогосподарських підприємств України недостатньо власних фінансових ресурсів для забезпечення процесу розширеного відтворення основних фондів. Банківська система поки що не націлена на кредитування реального сектора економіки, особливо сільськогосподарського виробництва, якому властиві підвищені ризики. Незначними були і залишаються обсяги іноземних інвестицій. В умовах світової фінансово-економічної кризи не передбачається їх суттєве збільшення. У такій ситуації дієвим інструментом надходження інвестицій може бути лізинг. Поєднуючи в собі операції з оренди, кредитування, купівлі-продажу, він дає змогу гнучко та швидко здійснювати оновлення застарілої техніки, створювати передумови для підвищення ефективності виробництва.

Таким чином, лізинг можна розглядати як одну з найперспективніших форм інвестування, що може значно активізувати процес оновлення матеріально - технічної бази сільськогосподарських підприємств та входження економіки України до структури світового ринку.

У щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році” зазначається, що інвестиційна діяльність має спрямовуватися на оновлення матеріально-технічної бази підприємств і запровадження новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на інноваційній основі, поліпшення інфраструктури аграрного виробництва. Першочерговими напрямами державної політики мають бути:

* удосконалення чинних і запровадження нових механізмів пільгового довгострокового кредитування сільськогосподарських товаровиробників під час придбання ними сільськогосподарської техніки, виконання послуг сторонніми організаціями щодо встановлення відповідного обладнання, будівництва тваринницьких комплексів [73].

3.2 Розвиток забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами за рахунок кредитів та оподаткування

Більшість розвинутих держав розглядають залучення інвестицій не лише як джерело додаткових коштів, необхідних для фінансового забезпечення структурних трансформацій в економіці, але і як можливість здійснити технічне і технологічне оновлення виробництва. Аграрний сектор економіки України потребує міцного підґрунтя для оновлення технічних засобів для виробництва.

Дослідження фінансового забезпечення АПК, у тому числі сільськогосподарських товаровиробників, свідчить про те, що вони в основному працюють за рахунок власних коштів, частка яких у виробничій діяльності значна, проте недостатня. Обмеженість власних коштів змушує аграрні підприємства сподіватися на підтримку з боку держави й зумовлює необхідність розвивати як банківські, так і партнерські форми кредитування. Незалежно від чинників ціноутворення на кредитному ринку, сільськогосподарські підприємства потребують встановлення невисокого розміру плати за користування кредитними ресурсами. Така об'єктивна вимога спричинена низькою прибутковістю сільськогосподарського виробництва, порівняно з іншими галузями національного господарства, а, відповідно, й неспроможністю сплачувати кредитору ринковий відсоток за одержаний кредит [74, с.9-10].

Окрім усього, сільськогосподарське виробництво є низько товарним, оскільки значна частка продукції (30-40%) не набуває товарної форми і використовується в натуральній формі в наступних циклах відтворення у вигляді насіння, кормів власного виробництва. Нетоварна продукція не проходить стадії реалізації, тобто сільськогосподарське підприємство не одержує виручки та закладеного у ній прибутку.