Економічна ефективність молочного скотарства

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

молочний скотарство управління якість

Актуальність теми. Новий рівень якості вітчизняної продукції є головною умовою її виходу на світовий ринок, а також інтеграції до СОТ та Європейського Союзу. Дотримання українськими виробниками міжнародних вимог до якості продукції та управління якістю товарів дозволить їм стати рівноправними партнерами в світовому товарообігу.

У продовольчому комплексі країни важливе місце посідає виробництво молока, як продукту, незамінного за вмістом поживних і мінеральних речовин та багатьох цінних вітамінів. Розвиток ринку молока та продуктів його переробки вимагає від усіх учасників посилення уваги до питань якості та безпеки продукції, а від органів державного нагляду - удосконалення системи регулювання.

З переміщенням виробництва молока із суспільного сектора в приватний погіршилась його якість і зменшилась кількість, а також зросли транспортні витрати. Потреба в стабільних поставках високоякісного молока стимулює переробні підприємства до встановлення довгострокових зв'язків з виробниками молочної сировини через надання їм вигідних кредитів, оренду устаткування, навчання персоналу.

Питанням розвитку молочного скотарства і виробництва молока, теоретичним і практичним аспектам формування та функціонування ринку молока і продуктів його переробки присвячено багато наукових праць вчених економістів-аграрників. Серед них роботи В. Г. Андрійчука, В.І. Бойка, Н.Є. Голомші, О.А. Козак, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, Н.С.Ляліної. Дослідження теоретичних аспектів та практики управління якістю продукції висвітлені в працях вітчизняних та зарубіжних науковців: І.З. Аронова, А.В. Гличева, М. М. Ільчука, У. Демінга, та інших учених.

Велике соціально-економічне значення отримання якісної та безпечної сільськогосподарської продукції, перспективи розвитку молокопродуктового підкомплексу України в умовах приєднання до Світової організації торгівлі, формування спеціалізованого ринку високоякісних молочних продуктів обумовили вибір теми дипломної роботи, її актуальність, мету, завдання і напрями дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення теоретичних засад категорії якості молочної продукції та розробка практичних заходів і способів їх реалізації в усьому харчовому ланцюгу «виробництво - переробка - реалізація - споживання».

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені такі завдання:

- проаналізувати сутність категорії «управління якістю», оцінити роль і значення якості як фактора підвищення ефективності виробництва;

- визначити і систематизувати фактори, які впливають на якість молочної продукції;

- узагальнити теоретичні засади та методичні аспекти управління якістю молока та продуктів його переробки з урахуванням кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду;

- виявити резерви підвищення якості та ефективності виробництва на підприємстві;

- обґрунтувати напрями екологізації виробництва як важливого фактора забезпечення якості та безпеки продукції при збереженні довкілля.

Об'єктом дослідження сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень, пов'язаних з виробництвом якісної продукції молочного скотарства в ПАОП Зоря» Красноградського району Харківської області).

Предметом дослідження є теоретичні положення та практичні аспекти економічної ефективності підвищення якістю продукції молочного скотарства з урахуванням їх відповідності вітчизняним стандартам та адаптації до міжнародних вимог.

Методи дослідження. Теоретичним та методичним підґрунтям проведених досліджень стали основи ринкової економіки, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, методологія та загальносистемні принципи проведення комплексних наукових досліджень. Із спеціальних методів в роботі використані: абстрактно-логічний; теоретичного узагальнення; спостереження, порівняльних переваг, економічного аналізу, економіко-статистичний; розрахунково-конструктивний, графічний.

Інформаційною базою є теоретичні та методичні розробки вчених, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, статистичні дані Державного комітету статистики, нормативні довідники, звітність виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства, матеріали особистих спостережень автора.

При виконанні дипломної роботи були отримані такі результати: удосконалено методичні підходи до формування механізму управління якістю молока та продуктів його переробки у підприємствах через впровадження та сертифікацію систем управління якістю і застосування принципів HАССР; дістали подальший розвиток теоретичні підходи до поняття управління якістю як процесу, який охоплює питання планування, забезпечення та контролю якості і на основі аналізу дає змогу підвищувати її рівень; обґрунтування напрямів розвитку діяльності підприємств на засадах екологічного менеджменту шляхом виробництва безпечної продукції при зниженні деструктивного впливу на навколишнє середовище.

РОЗДІЛ І.СУТЬ І НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1.1 Теоретичні основи управління якістю продукції

Проблема якості є важливим фактором підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, яке характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та інші

«Управління якістю, за визначинням А.В. Гличева, - це підготовка і внесення в план з якості, нормативну, технічну документацію значень показників якості знову освоюваної або продукції, що модернізується, або зміну показників якості продукції, що випускається, а також виконання необхідних робіт для досягнення і підтримки цих значень показників"[ Гличев А. В. Основы управления качеством продукции [Текст] / А. В. Гличев. - М. : АМИ, 1998. - 354 с., С. 99]. Це ж визначення приводить Т.Г.Карначева [ Карначева Т.Г. Оценка затрат на качество продукции / Т.Г. Карначева // Автоматизация и современные технологии. - 1996. - 6. - с. 34-39. , С. 28]. Економічний словник «Якість продукції» трактує цей термін таким чином: "Управління якістю продукції - процес керівництва діяльністю колективів підприємств і організацій з досягнення і підтримки динамічної збалансованості властивостей продукції з потребою в цих властивостях в інтересах її якнайповнішого задоволення». Відповідно до приведених визначень побудована схема процесу управління якістю (рис. 1.1)

Згідно із сучасними ідеями в сфері забезпечення якості кінцевої продукції, управління якістю виступає фактично наскрізним аспектом управління підприємством поряд із витратами, часом тощо. Виходячи з цього, сам термін «якість» зазнав змін, які знайшли своє відображення у текстах міжнародних стандартів. Більшість визначень, що надавалися науковцями (як філософами, так і економістами), існують як альтернативна спроба уточнити дане поняття та розкрити його зміст, виходячи із загальних тенденцій розвитку науки управління на певному історичному етапі. У деяких теоретичних джерелах «якість» визначають як «придатність для використання» чи «відповідність меті», чи «задоволення потреб споживача», чи «відповідність вимогам».

Рис. 1.1. Зміст процесу управління якістю продукції

Усе це відбиває тільки окремі аспекти якості. Короткий огляд визначень «якості», складений за [ Фомичев С. К., Старостина А. А., Скрябина Н. И. Основы управления качеством: Учеб. пособие. -- К.: МАУП, 2000. -- 196 с.; 196], подано в табл.1.1

Таблиця 1.1 Формування підходів до розуміння категорії «якість»

автор	Визначення «якості»
Аристотель (ІІІ ст. до н.е.)	Диференціація за ознакою «гарний--поганий»; різниця між предметами
Гегель (ХІХ ст. н.е.)	Якість є ототожненою з буттям визначеністю в тому розумінні, що дещо перестає бути тим, чим воно є, коли воно втрачає свою якість
Ісікава К. (1950 р.)	Якість -- властивість, котра реально задовольняє споживачів
Джуран Дж. (1979 р.)	Придатність до використання, тобто відповідність призначенню; ступінь задоволення споживача
ГОСТ 15467-79	Сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольнити певні потреби у відповідності з її призначенням
Українська асоціація якості	Якість -- це процес безперервного вдосконалення, спосіб ведення бізнесу, коли необхідно бути краще, досконаліше інших, а не просто мати продукцію кращої якості
Міжнародний стандарт ISO 8402-86	Сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, що надають їм можливість задовольняти обумовлені або передбачувані потреби споживачів
Міжнародний стандарт ISO 9000-2000	Ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції, процесу або системи задовольняє сформульовані потреби або очікування загальнозрозумілі чи обов'язкові

Аналізуючи наведені визначення, можна дійти висновку, що якість є однією зі складних категорій, з якими людина стикається в процесі своєї діяльності. Багатозначність трактувань даного поняття визначається тим, що під терміном «якість» розуміється велика кількість специфічних властивостей предметів і явищ. Сучасне трактування якості, надане в стандарті ISO 9000-2000 вказує на те, що, по-перше, не можна акцентуватись виключно на характеристиках продукції при визначенні якості, по-друге, об`єктом уваги компанії виступає не тільки продукція, а й процеси, в межах яких вона створюється, а також система управління, що має певні цільові орієнтири щодо виробництва продукції та задоволення споживача.

Рис. 1.2. Сучасне розуміння категорії «якість»

На рис.1.2 представлено аналіз терміну «якість», виходячи з формулювань наданих у стандарті ISO 9000-2000 «Система управління якістю. Словник» [ ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. -- К.: Держстандарт України, 2001.]. Більш того, з точки зору сучасної концепції менеджменту якості саме це відіграє найбільш значиму роль у створенні якісної продукції, що можна продемонструвати за допомогою так званої «петлі якості» (рис.1.3).

Аналізуючи етапи життєвого циклу продукту, що представлені у «петлі якості» можна дійти висновку, що система управління якістю охоплює усі ключові процеси, що здійснюються при створенні, виробництві та представленні споживачу конкретної продукції.

Рис. 1.3. «Петля якості» або типові стадії життєвого циклу, на яких забезпечується якість продукції

Слід також зауважити, що розуміння якості знаходиться в області суб'єктивних оцінок кожної зацікавленої сторони і має тенденцію до постійних змін. Отже, якість - є динамічною характеристикою, що відображає ступінь задоволення вимог конкретного споживача в умовах конкретної компанії на визначеному ринку.

Процес управління якістю на підприємстві, виходячи із основних положень сучасної концепції менеджменту якості, розглядається як самостійна, складна функція управління бізнес-процесами, цілями реалізації котрої є: підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх основних, допоміжних та управлінських процесів; зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства; дотримання вимог охорони навколишнього середовища; забезпечення цілеспрямованого та системного впливу на параметри якості в напрямі їх постійного поліпшення.

Об'єктами управління виступають процеси, від реалізації яких залежить якість кінцевої продукції, згідно з «петлею якості».

Таким чином, управління якістю продукції є процесом, що включає виявлення характеру і об'єму потреб в продукції, оцінку фактичного рівня її якості, розробку, вибір і реалізацію заходів із забезпечення запланованого рівня якості продукції.

Сутність сучасної концепції менеджменту якості розкривається за допомогою принципів, якими повинно керуватись підприємство в процесі здійснення своєї діяльності. У науковій літературі існує кілька підходів до розгляду та з'ясування сутності принципів менеджменту якості. Перший -- це принципи, сформульовані Е. Демінгом, що носять не методологічний, а швидше прагматичний характер. Фактично це установки чи постулати по формуванню поведінки менеджерів для досягнення цілей в області якості, сутність яких зводиться до наступного:

1) Постійною метою діяльності повинно бути поліпшення якості продукції.

2) Не повинно допускатися жодного дефекту в будь-якій сфері діяльності.

3) Необхідно вимагати від постачальників, виходячи з використовуваних статистичних методів, гарантій якості видів продукції, що поставляються.

4) Не укладати контракти на поставки продукції, орієнтуючись на низькі ціни.

5) Постачальник повинен виявляти проблеми, пов'язані з якістю і вирішувати їх.

6) Навчатися повинні всі працюючі на підприємстві.

7) Використовувати нові методи управління.

8) Не допускати виникнення у працюючих страху відповідальності за помилки.

9) У діяльності відділів не повинно бути ніяких бар'єрів.

10) Не використовувати в організації робіт заклики та гасла, не підкріплені реальними діями.

11) Не оцінювати кількісними нормами діяльність нікого із працюючих.

12) Усувати всі причини, що зменшують у працюючих почуття поваги і гордості до своєї організації.

13) Заохочувати прагнення до навчання і самоосвіти.

14) Керівники вищої ланки повинні чітко встановлювати свої зобов'язання в області якості.

Сутність усієї концепції Э. Деминга можна представити як трикутник, вершинами якого є: постулати (8-9) - одна команда, постулати (1-6, 12-14) - одержимість якістю, постулати (7, 10-11) - науковий підхід до управління якістю. Другий підхід орієнтовано на розгляд змісту сучасних принципів менеджменту якості, покладених в основу стандарту ISO версії 2000 року ДСТУ ISO 9004-2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. -- К.: Держстандарт України, 2001. - 61c., що подано на рис. 1.4.



Рис. 1.4. Сучасні принципи менеджменту якості

Згідно з міжнародним стандартом ISO 9000:2000 серед основних функцій процесу управління якістю на підприємстві обов'язково називають планування, оперативне управління, забезпечення й поліпшення якості, які реалізуються в межах системи якості на всіх етапах життєвого циклу продукту. Ураховуючи те, що процес управління в цілому являє собою вплив суб'єкта на об'єкт шляхом реалізації управлінських функцій установленими методами, можна стверджувати, що процес управління якістю в організації здійснюється через ті функції, послідовна реалізація яких забезпечує досягнення цілей організації в галузі якості. Кожен із названих напрямів діяльності має свої особливості, і разом вони являють собою чотири основні функціональні підсистеми системи якості.

Діяльність по вдосконаленню усіх процесів організації повинна здійснюватись за етапами робіт, представленими у циклі Е.Демінга, який вважається сучасним циклом менеджменту якості. У цьому циклі передбачається виконання 4-х етапів робіт: планування (Plan -- P); виконання робіт -- дія (Do -- D); контроль результатів (Check -- C); коригувальні дії (Action -- A).

Таким чином, реалізація розглянутих 4-х функцій складає зміст процесу управління якістю в рамках підприємства, коли здійснюється вплив системи якості на виробничий процес.

Крім розглянутих підходів до виділення функцій управління якістю, заслуговує на увагу також поділ функцій із точки зору адміністративного та оперативного аспектів управління якістю [ Огвоздин В. Ю. Управление качеством. Основы теории и практики: Учебн. пособие. -- М.: Дело и сервис, 2002. -- 160 с.]. Наведені аспекти управління утворюють два взаємопов'язані контури управління, які названо вертикальною та горизонтальною петлями управління. Вертикальна петля включає функції, виконання яких належить до повноважень вищого керівництва підприємства, та виконує завдання адміністративного управління якістю. Горизонтальна петля управління включає функції, що виконуються в процесі оперативного управління якістю. Повна «петля якості» повинна включати дві складові: вертикальну петлю адміністративного управління якістю (quality management) та горизонтальну петлю оперативного управління якістю (quality control) -- у відповідності з двома аспектами управління якістю.

Для надання змістовної характеристики основним етапам розвитку систем управління якістю використовується «зірка якості» [ Адлер Ю.П., Аронов И.З., Пепер В.Л. Что век грядущий нам готовит? Менеджмент ХХІ века - краткий обзор основных тенденций // Стандарты и качество. - 1999. - №3. - с. 52-57.,46] (рис. 1.5).

У становленні та розвитку систем управління якістю виділяються три ключові етапи: якість у виробництві, формалізована якість, стратегічний менеджмент якості. Якість виробництва включає якість продукції (задоволення очікувань замовника ефективним для себе способом) і якість виробничого процесу (відповідність очікуванням, пов`язаним із підвищенням ефективності технологічного процесу); формалізована якість - системний підхід до управління якістю і формалізована система якості.



Рис. 1.5. «Зірка якості»

Сертифікація на відповідність ISO 9001-2-3 (орієнтація на виконання вимог замовника за рахунок поліпшення внутрішньої організації системи в цілому), стратегічний менеджмент якості - якість фірми за рахунок якісної організації всіх процесів, стратегічний бенчмаркінг, премії якості, діагностична самооцінка рівня розвитку персоналу і компанії (підвищення рівня розуміння на всіх рівнях керівництва компанії. Орієнтація на задоволення вимог і очікувань усіх зацікавлених у діяльності компанії сторін, тобто споживачів, персоналу, постачальників, інвесторів, суспільства). Саме ці етапи найбільш чітко відображають характер еволюційних змін, що відбуваються в процесі розвитку підходів до управління якістю.

У сучасних умовах, на нашу думку, управління якістю є певною стратегією і тактикою не лише виживання, але і подальшого процвітання суспільства в цілому, конкретних організацій і кожної людини окремо. Управління якістю виникло як об'єктивна потреба людства, спочатку у високо класному продукті і технологіях, у висококваліфікованому персоналі, а потім як потреба в гідній якості життя. У наш час джерелом управління в цілому і управління якістю зокрема є система Ф. Тейлора. Дійсно, саме «батько наукового управління» звернув пильну увагу на необхідність обліку виробничого процесу, оцінив важливість контролю. Система Тейлора включала поняття верхньої і нижньої межі якості, поля допуску, вводила такі вимірювальні інструменти, як шаблони і калібри, а також обґрунтовувала необхідність незалежної посади інспектора з якості, систему штрафів для «бракоробів», форми і методи впливу на якість продукції.

1.2 Сучасний стан і тенденції управління якістю продукції молочного скотарства

Система управління якістю на вітчизняних підприємствах будується на основі процесного підходу. Виробнича діяльність розглядається як сукупність усіх процесів, що беруть участь у створенні продукції і є організаційно-технічним комплексом, головна мета якого знайти оптимальний баланс між витратами на підтримку дійсної якості та прибутком від його забезпечення.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дієвого) управління якістю.

Трансформаційні процеси, які відбуваються у вітчизняній економіці і пов'язані з входженням України до світового співтовариства та інтеграції в ЄС, зумовлюють необхідність перегляду економічної політики держави в стратегічних галузях, зокрема, у сфері агропромислового виробництва.

Одним з пріоритетних напрямків трансформації аграрного сектору України має стати проведення реформ у системі управління якістю сільськогосподарської продукції та модернізація санітарної та фітосанітарної сфери, що передбачає порівняння та оцінку діючих систем контролю за якістю продуктів харчування і сировини з метою наближення українських норм до норм ЄС.

У Законі України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» [ Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» № 2982-IV від 18.10.2005 р.] задекларовано, що складовими мети державної аграрної політики є: гарантування продовольчої безпеки держави та перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави.

Таким чином, за вказаних умов сьогодення, питання розробки та удосконалення механізму управління якістю продукції сільськогосподарського виробництва набувають особливої актуальності.

Дослідження сутності поняття «якість продукції», організації управління виробництвом якісної та безпечної сільськогосподарської продукції, ціноутворення з урахуванням якості, методики контролю та аналізу якості продукції сільськогосподарського виробництва проводилось багатьма вченими, зокрема, В.Г. Андрійчуком, Р.В. Бичківським, В.Ф. Брильовою, В.Г. Галанцем, Г.О. Єресько, П.А. Лайко, В.Г. Лінником, Т.П. Михайловою, О.М. Царенком, В.В. Юрчишиним та ін. Безпосередньо проблематикою ефективності виробництва молока конкурентоздатної якості присвячені роботи В.І. Бойка, С.В. Васильчака, М. Й. Маліка, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та ін.

Згідно державного стандарту ДСТУ 2925-94 «Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення» якість продукції -- це сукупність характеристик продукції, які стосуються її здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби [ ДСТУ 2925-94 «Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення». -- К.: Держстандарт України, 1995. -- 25 с].

Така здатність продукції задовольняти встановлені та передбачувані потреби споживачів визначається, перш за все, відповідністю вказаної продукції вимогам чинних нормативно-правових актів держави. Якісні параметри основної продукції молочного скотарства (молока) нормативно регулюються Законами України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» [ Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» № 771 від 27.12.1997 р.], «Про молоко та молочну продукцію» [2], ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране: вимоги при закупівлі» [ ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі»: Затв. наказом Держстандарту України № 736 від 05.12.1997 р.], директивами й регламентами Євросоюзу, галузевими стандартами.

Виробництво незмінно високоякісної продукції переважно є результатом функціонування систем управління якістю продукції, що мали і мають поширене використання на радянських підприємствах та на підприємствах країн з розвинутою економікою.

Радянські комплексні системи управління якістю продукції передбачали розробку вимог до якості, функціонування служб технічного контролю, маркування та сортування продукції, порядок звітності та стимулювання за якість. В той же час, комплексний підхід до управління якістю продукції на засадах встановлення пріоритету вимог споживача при достатніх для виробника фінансових результатах, притаманний західним системам управління якістю продукції не мав розвитку в СРСР -- країні з командно-адміністративною економікою.

Нині на шляху вироблення механізму управління виробництвом якісної продукції постає потреба в об'єднанні здобутків вітчизняних та зарубіжних систем управління якістю сільськогосподарської продукції.

Управління якістю сільськогосподарської продукції здійснюється через сукупність взаємозв'язаних між собою природних, технологічних, організаційних і економічних факторів впливу, спрямованих на забезпечення оптимальної якості продукції, що зводиться до коригування цього впливу на процес формування якості в виробництві та зберігання в період споживання [ 8. Брылева В. Ф. Управление качеством продукции животноводства. -- М.: Россельхозиздат, 1977. -- 63 с., с. 6].

Специфічна риса систем управління якістю сільськогосподарської продукції полягає у необхідності врахування особливостей сільськогосподарського виробництва, зберігання та транспортування продукції ще на стадії планування діяльності підприємства.

Багаторічними дослідженнями доведено, що якість тваринницької продукції формується під впливом зовнішнього середовища, господарської діяльності людини та фізіологічних особливостей тваринного організму. Так, на якість продукції тваринництва впливає цілий комплекс факторів, які представлено на рис. 1.

З'ясовано, що визначальними елементами управління якістю, які найбільш істотно впливають на постачання на ринок конкурентоспроможної української продукції, є: стандартизація і сертифікація сировини та виробів, внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення; дотримання принципів HАССP, внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Рис. 1.6. Фактори впливу на якість молока у молочному скотарстві

Верховна рада прийняла закон, який стимулює виробників молока випускати високоякісну продукцію. Закон «Про внесення змін до закону «Про молоко та молочні продукти» (щодо відповідності якості та безпеки молочних продуктів показникам, які встановлені законодавством і стандартами України) (законопроект №923 від 17 лютого 2010 р.) вводить держдотації на виробництво молока сорту «екстра».

Зокрема, стимулювання підвищення якості молока в Україні, яке відповідає вимогам державного стандарту, здійснюється на сьогодні шляхом доплати у відсотках до закупівельної ціни: для молока вищого гатунку - 25%; для молока першого гатунку - 20%.

Закон вводить доплату виробникам молока гатунку «екстра» у розмірі 25%, молока вищого гатунку - 20% до закупівельної ціни.

Також, законом уточнюються визнаячення «молочна сировина», «молочні продукти», «традиційні молочні продукти», «упаковка», «переробне підприємство» і т.д. Також конкретизуються вимоги до показників якості та безпеки молока, молочної сировини та молочних продуктів.

Згідно з документом, «традиційні молочні продукти - це масло, сири, ряжанка, кисляк, ацидофілін, сметана, сир кисломолочний, кефір, що виробляються з молочної сировини за усталеними технологіями із застосуванням заквасок молочнокислих бактерій, кефір - із застосуванням заквасок на кефірних грибка».

Законом встановлено, що «при виробництві традиційних молочних продуктів забороняється використовувати жири й білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти».

Передбачено також, що молоко, молочну сировину та молочні продукти, які виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України, повинні відповідати показникам безпеки та якості, які встановлені нормативно-правовими актами [ Виробники високоякісного молока отримають держдотації./ Економічна правда// http://www.epravda.com.ua/news/2010/04/19/233070/].

Перехід України від планової до ринкової економіки сприяв появі значної кількості нових підприємств, у т.ч. підприємств малого та середнього бізнесу в сфері виробництва молочної продукції. Одночасно став розширюватися асортимент молочної продукції. Зокрема з'явилися нові види молока тривалого зберігання, сирів, йогуртів та інших молочних продуктів.

Значення молочної продукції в харчуванні людини важко переоцінити. Молоко та молочні продукти незамінні для дітей, людей похилого віку, хворих. Вони необхідні і для здорових людей. Включення їх в харчовий раціон підвищує його повноцінність та сприяє кращому засвоєнню всіх компонентів.

Тому розвиток ринку молока і молочних продуктів вимагає від підприємств і органів державного нагляду посилення уваги до питань безпеки і якості продукції, удосконалення системи технічного регулювання в Україні.

В Європейському Союзі питання якості і безпеки продукції регулюються Директивами, які є Законом для всіх держав-членів Європейського Союзу. Після прийняття будь-якої Директиви, всі держави-учасниці Європейського Союзу корегують національні закони і стандарти так, щоб вони не суперечили Європейським Директивам і стандартам. Питання, що регулюють правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання, реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України регламентуються наступними законами України та нормативно-правовими актами:

o Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року №1870-IV;

o Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 6 вересня 2005 року №2809-IV;

o Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004- ХІІ;

o Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 19926 року № 2498- ХІІ;

o Закон України «Про захист прав споживачів» від 01 грудня 2005 року № 3161- IV;

o Закон України «Про державне регулювання імпорту сільскогосподарської продукції» від 17 липня 1997 року № 468/97- ВР;

o Закон України «Про дитяче харчування» від 14 вересня 2006 року №142-IV;

o МВ 5.08.07/1232-96 Методичні вказівки «Порядок та періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки»;

o ДСП 4.4.4 011-98 Державні санітарні правила для молокопереробних підприємств;

o Перелік молочної продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні: суміші на основі сухого молока, призначені для дитячого та дієтичного харчування; продукти молочні сухі (крім продуктів для дитячого харчування; продукти молочні згущені, у т.ч. з добавками (крім варених); сири сичужні тверді; масло вершкове, вершково-рослинне.

Нормативні документи, що регламентують вимоги до продукції:

o ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови»;

o ДСТУ 4445:2005 «Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови»;

o ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі»;

o ДСТУ 4273:2003 «Молоко та вершки сухі. Загальні технічні умови»;

o ДСТУ 4274:2003 «Консерви молочні. Молоко незбиране згущене з цукром. Технічні умови»;

o ДСТУ 4343:2004 «Йогурти. Загальні технічні умови»;

o ДСТУ 4417:2005 «Кефір. Технічні умови»;

o ДСТУ 4418:2005 «Сметана. Технічні умови»;

o ДСТУ 4421:2005 «Сири тверді (український асортимент). Технічні умови»;

o ДСТУ 4395:2005 «Сири м'які. Загальні технічні умови»;

o ДСТУ 4554:2006 «Сир кисломолочний. Технічні умови»;

o ДСТУ 4503:2005 «Вироби сиркові. Загальні технічні умови»

Показники якості та безпеки, що контролюються в молоці та молочних продуктах:

Органолептичні показники: фізико-хімічні показники (густина, група чистоти, титрована кислотність, активна кислотність, волога, сухі речовини, сахароза, лактоза, білок, фосфор, нітрати, нітрити, кисла фосфатаза, хлориди); токсичні елементи (свинець, кадмій, миш'як, ртуть, мідь, цинк, олово); микотоксини (афлатоксин В1, афлатоксин М1); антибіотики (антибіотики тетрациклинової групи, пеніцилин, стрептоміцин); гормональні препарати (диетилстиль-бестрол, естрадіол-17); пестициди (хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьвмістні); мікробіологічні показники (БГКП, патогенні мікроорганічні, в т.ч. сальмонели, плісняві гриби, дріжджі, Staphylococcus aureus, молочнокислі та біфідобактерії); радіологічні показники (питома активність цезію-137, стронцію-90); харчові добавки (консерванти, барвники, антиоксиданти, стабілізатори).

Нормативні документи на методи контролю:

o ДСТУ ISO 1211:2002 “Молоко. Гравіметричний метод визначення вмісту жиру. (Контрольний метод);

o ДСТУ ISO 1737:2002 “Молоко згущене без цукру та молоко згущене з цукром. Гравіметричний метод визначення вмісту жиру. (Контрольний метод);

o ДСТУ ISO 1735:2005 “Сир і плавлений сир. Гравіметричний метод визначення вмісту жиру. (Контрольний метод);

o ДСТУ ISO 3976:2001 “Жир молочний зневоднений. Визначення пероксидного числа (контрольний метод);

o ДСТУ ISO 5534:2005 “Сир і плавлений сир. Визначення загального вмісту сухих речовин (контрольний метод);

o ДСТУ ISO 2962:2005 “Сири та плавлені сири. Визначення вмісту загального фосфору методом спектрометричної молекулярної абсорбції;

o ДСТУ ISO 6799-2002. Жири та олії тваринні. Визначання складу стеринової фракції. Газохроматографічний метод;

o ISO 12078:2006. Anhydrous milk fat. Determination of sterol composition by gas-liquid chromatography (Reference method) Зневоднений молочний жир. Визначення стеринового складу методом газо-рідинної хроматографії;

o ISO/DIS 17678:2006 Milk fat - Detection of foreign fat by gas chromatographic analyses of triglycerides (reference method) Молочний жир. Визначення чужорідних жирів методом газохроматографічного аналізу тригліцеридів;

Молочні продукти, що найбільш часто фальсифікуються: масло вершкове, молоко згущене, вершки молочні, сметана.

Управління якістю є динамічним і багатоаспектним процесом, а сучасні системи управління якістю є важливим засобом конкурентного змагання: дають можливість оптимізувати ресурсний потенціал, сприяють формуванню портфеля замовлень та залученню інвестицій.

Інтеграція України до СОТ, стратегічний курс на набуття членства в ЄС ставлять перед вітчизняним виробником нові завдання. Одним з головних завдань є необхідність дотримання всіх нормативних вимог, що висуваються до молочної продукції не тільки на рівні національного законодавства, а й тих, що передбачені міжнародними технічними регламентами.

Для активізації процесу управління якістю в Україні потрібні такі умови, як державна підтримка підприємств, впровадження наукових розробок в управлінські, технічні та технологічні процеси, безперервне навчання персоналу, забезпечення реального зв'язку між споживачами та постачальниками.

1.3 Сучасний стан молочного скотарства: тенденції розвитку та управління якістю продукції

Питання пов'язані із станом та ефективністю виробництва продукції скотарства як на державному, а також на регіональному та на рівні окремих підприємств постійно обговорюються. Як в літературі, так і в державних нормативних актах на них звертається велика увага на рівні різних документів.

Одним із важливих напрямів аграрної реформи, яка проводиться в Україні, є створення ефективного діючого агропромислового комплексу та вступ України до Світової організації освіти (СОТ) [ Перепелица И. Н. Молочный подкомплекс: состояние и проблемы развития// Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2// За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва.- К.: ІАЕ, 2000.- 676 с.г.]. Переходом до ринкових відносин агропромислова галузь потребує реформування, яке повинне враховувати багато моментів, у тому числі і на законодавчому рівні. Тому була прийнята Державна Цільова Програма розвитку українського села на період до 2015 року. Нею визначені окремі напрями підтримки державою сільськогосподарських товаровиробників, способи і сучасні механізми, які б дали змогу забезпечити ефективне господарювання в аграрному секторі [ Ващенко О. Я. Розвиток молочного скотарства в Україні та в деяких високорозвинених країнах світу// Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2// За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва.- К.: ІАЕ, 2000.- 676 с.].

Починаючи з 2005 року державна підтримка сільськогосподарських підприємств в Україні проводиться з врахуванням всіх особливостей Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” [ Посилаєв В. В. М'ясопродуктовий підкомплекс у перехідній до ринку період// Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.2// За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва.- К.: ІАЕ, 2000.- 676 с.].

У 2008 році була затверджена Галузева програма розвитку молочного скотарства України до 2015 року. Основними завданнями Програми є збільшення поголів'я молочних корів до 4,4 млн. голів, зростання продуктивності до рівня 4300 - 4500 кг, доведення обсягів виробництва молока орієнтовно до 20 млн. тонн, а частку заготівель молока із сільськогосподарських підприємств до 50 %, з часткою вищого ґатунку - 80 % і першого ґатунку - 20 %. У підготовленій програмі наводиться ряд заходів, за допомогою яких вона буде виконуватися [ Кучеркова С. О. Фактори формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах// Економіка АПК.- 2004.- № 7.- С. 70 - 74.].

Що ж стосується літературних джерел, то останнім часом в цих публікаціях у все більшій мірі висловлюється занепокоєння станом галузі.

Так Т. Корінь в своїй статті зазначає, що „Поточні програми компенсаційної підтримки та пільгового кредитування сільськогосподарських підприємств, доводять фахівці, є важкодоступними та малоефективними, оскільки їх реалізація часто супроводжується корупційними виявами, зволіканням. Це не сприяє підвищенню ефективності діяльності суб'єктів господарювання. У результаті маємо загрозливу, наприклад, для галузі тваринництва, тенденцію до зниження показника поголів'я великої рогатої худоби: станом на 2007р. - 6672,2 тис. голів, тобто менше, ніж у повоєнні роки - 8275,3 тис. грн.” [ Корінь Т. Стратегічний рецепт// Агро бізнес сьогодні. - 2007. - № 15 - 16 (120) серпень. - С. 14 - 17.]. Динаміка поголів'я ВРХ в Україні характеризується такими показниками (рис. 1.7.)



Рис. 1.7. Динаміка поголів`я ВРХ і корів в Україні на 1 січня, тис. голів [ Тваринництво (1990-2011 рр) - Держкомстат // http://agroua.net/statistics/statnews_t13_34051.html]

Так, починаючи з 1991 року поголів'я ВРХ з кожним роком зменшується. За період поголів'я ВРХ зменшилося на 20700,4 тис. голів або більш ніж у 5 разів. За словами Ю. Воскобійника та Сокирчук Н. найбільше поголів'я ВРХ та корів у сільськогосподарських підприємствах зосереджено в Чернігівській, Полтавській, Київській, Житомирській Вінницькій, Львівській, Хмельницькій та Сумській областях, а найменше у Закарпатській, Івано-Франківській, Запорізькій, Кіровоградській, Чернівецькій та Херсонській [ Воскобійник Ю. Ринок молока// Пропозиція. - 2007. - № 2. - С. 24 - 28., Сокирчук Н. Сільське господарство стає потужнішим?// Агро бізнес сьогодні. - 2008. - № 9 (136). - С. 14 - 17.]. Аналізуючи динаміку чисельності дійного стада в Україні у березні-квітні 2011 р. бачимо певні позитивні зрушення. Станом на 1.04. 2011 р. в усіх категоріях господарств утримували 2650,1 тис.гол., що на 0,3% більше ніж місяць тому. Поголів`я корів у сільськогосподарських підприємствах налічувало 589,8 тис.голів, а в господарствах населення - 2060,3 тис. голів. Якщо порівняти чисельність дійного стада станом на 1.04.2010 р. із поточного року, то корів поменшало в сільскогосподарських підприємствах на 3% (-18,3 тис.гол.), а в господарствах населення на 4,2% (-92,2 тис.гол) [ Виробництво молока в України // Молоко і ферма. - 2011. - .№2 (6). - С. 12-13.]. Проведений аналіз дає підстави прогнозувати подальше скорочення поголів'я корів. Особливо відчутним воно буде в осінньо-зимовий період. Динаміка поголів'я корів свідчить про те, що вона має спадний характер. Починаючи з 1990 року кількість корів зменшилася на 5896,4 тис. голів, або на 63,1 %.

Україна характеризується в першу чергу високим показником питомої ваги господарств населення в структурі. В зв'язку вступом до СОТ Україна повинна зменшити даний показник.

Галузевою програмою розвитку молочного скотарства України до 2015 року передбачено пріоритетне створення технологічно оснащених малих ферм. Така ферма має налічувати не менше 15 корів, в випадку якщо менше, то розглядати вироблене молоко, як сировину для задоволення власних потреб [ Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова КМУ, № 1158, 19 вересня 2007 р.// Економіка АПК.- 2007.- № 11.- С. 3 - 58.]. Як зазначає В. Мадісон в своєму викладі: «За темпами розорення українське парнокопитне стадо відкинуто на рівень 1916 року. Тоді чисельність поголів'я корів теж налічувала ледве понад 4 млн. голів продуктивністю 800 - 1000 кг молока від корови на рік». Як зазначається далі, «Правительственный Въстник» у 1915 році повідомляв: «На 100 душ казачьяго населения (сьогодні - Кубанська область) головъ скота в 1913 г. приходилось 241,4 против 235,9 - 1912 года». Сьогодні в Україні й Росії на 100 осіб населення припадає менше 10 голів ВРХ [ Мадісон В. Проблеми українського скотарства погляд з середини і ззовні// Пропозиція. - 2006. - № 1. - С. 22 - 25.].

Але на сьогоднішній день не зупинено спад поголів'я практично всіх видів тварин і птиці, зменшилися обсяги виробництва молока та яєць. Значне скорочення поголів'я позначилося і на обсягах виробництва молока та м'яса. (Рис. 1.8.)



Рис. 1.8. Динаміка виробництва молока і м`яса ВРХ в Україні на 1 січня, тис. голів

Зі значень, показаних на графіку, ми бачимо, що за 20 років з 1990 по 2010 роки, виробництво м'яса і молока скоротилось більш ніж на 50%. Якщо в 1990 виробництво м'яса складав 4357,8 тис. тонн, то 2010 році його виробництво скоротилось до 2059 тис. тонн або на 52,7%. Зменшення виробництво молока відбулося починаючи з 1990 року, в 2010 році показник зменшився на 54,1%, або з 24508 тис. тонн до 11248 тис. тонн.

Проте постійне скорочення поголів'я корів (як звичайно, низькопродуктивних) сприяло покращенню якісного складу дійного стада. Про це свідчить тенденція до підвищення показника середнього надою від однієї корови (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2. Показники середнього надою від однієї корови по Україні, кг

Рік	Господарства усіх категорій	У тому числі
		сільськогосподарські підприємства	господарства населення
1990	2863	3010	2686
2000	2359	1982	2893
2001	2709	2171	3024
2002	2873	2474	3221
2003	2887	2436	3449
2004	3185	2667	3747
2005	3487	2984	3867
2006	3652	3216	4085
2007	3896	3299	4196
2008	4118	3347	4333
2009	4242	3698	4396
2010	4202	3762	4216

Як показують дані продуктивність корів у господарствах значно відрізняються від показників продуктивності сільськогосподарських підприємств. Середній показник продуктивності по Україні в 2007 році склав 3896 кг.

Зовсім інша ситуація спостерігається в динаміці середньодобового приросту живої маси ВРХ (табл. 1.3.)

Таблиця 1.3. Показники середньодобового приросту живої маси великої рогатої худоби в Україні, г

Рік	Господарства усіх категорій	У тому числі
		сільськогосподарські підприємства	господарства населення
1990	431	403	476
2000	255	238	350
2001	318	207	325
2002	322	233	349
2003	298	259	313
2004	356	294	360
2005	392	340	424
2006	401	368	431

Середньодобовий приріст ВРХ по Україні за період починаючи з 1990 по 2006 роки зменшився на 30 г. Мінімальне значення приросту склав 255 г у 2000 році. У 2006 році показник склав 401 г, а саме у сільськогосподарських підприємствах він становив 368 г, а господарствах населення - 431 г.

Серед чинників, які особливо негативно впливають на стан галузі в першу чергу називають ціновий фактор, який не створює зацікавленості у виробництві продукції. Між іншим вважаємо за необхідне зазначити, що в цьому відношенні ситуація знову змінилася (табл. 1.4.)

Таблиця 1.4. Зміна закупівельних цін на молоко і чисельність поголів'я корів[47]

Роки	Закупівельна ціна 1 т молока в сільськогосподарських підприємствах, грн	Чисельність корів (тис. голів, на 1 січня)	Рівень рентабель-ністі виробництва молока вСГП, %
	без дотацій	з дотаціями	усі категорії господарств	утому числі:	без дотацій	з дотаціями
				сільськогосподарські підприємства	господарства населення
! 1990	309	436	8378,2	6191,0	2186,6	-6,1	32,5
1995	126,2	-	7818,3	5019,4	2798,9	-23,2	-23,2
І 1996	196,5	-	7531,3	4595,1	2936,2	-44,0	-44,0
1997	244,3	-	6971,9	4055,2	2916,7	-53,7	-53,7
1998	292,4	-	6264,8	3343,7	2921,1	-46,7	-46,7
1999	367	-	5840,8	2905,0	2935,8	-37,1	-37,1
2000	545	-	5431,0	2475	2956	-6,3	-6,3
2001	596	-	4958,3	1851,0	3107,3	-0,8	-0,8
2002	514	-	4918,1	1675,0	3242,9	-13,8	-13,8
2003	714	-	4715,6	1401,8	3313,8	9,9	9,9 |
2004	778	967	4283,5	1100,0	3183,5	-0,4	24,0
2005	1033	1225	3926,0	949,9	2976,1	12,2	33,1
2006	958	1178	3615,1	866,2	2768,9	-,37	18,5
2007	1452	1767	3346,7	764,0	2582,7	13,8	38,5
2008	1768	2208	3095,9	678,6	2417,3	4,1	30,1
2009	1760	2008	2856,3	624,3	2232,0	1,41	15,7
2010	2656	2850	2736,5	604,6	2131,9	н.д.	н.д

У статті «Як в Україні змінилися ціни на харчі за рік» було зазначено, що в Україні ціни на харчі в квітні 2008 року щодо квітня 2007-го зросли на 47,2 %. Зокрема на м'ясо та м'ясопродукти - на 47,3 %, молоко - на 38,9 %. Водночас середня ціна реалізації сільгосппідприємствами худоби й птиці (в живій вазі) зафіксована на рівні 8940,3 грн/т, молока та молочних продуктів - 2200,9 грн/т [ Як в Україні змінилися ціни на харчі за рік// Агробізнес сьогодні. - 2008. - № 11 (138) червень. - С. 13.].

Проблема цінотворення на продукцію аграрного сектора, особливо галузі тваринництва, завжди була актуальною. Проте особливого значення вона набула в сучасних умовах, коли навіть за високих показників продуктивності у більшості підприємств вирощування і відгодівля великої рогатої худоби є збитковим напрямом виробництва. Ця ситуація зумовлена, в тому числі, порушенням паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Тому питання цін та ціноутворення в аграрному секторі економіки України в постреформенний період тривалий час перебуває в центрі уваги науковців та практиків [ Шайко Р. С. Ціна як фактор підвищення ефективності вирощування великої рогатої худоби// Вісник ХНАУ. - 2007. - № 6. - С. 200 - 205.].

РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ТА РІВЕНЬ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В ПАОП «ЗОРЯ» КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційно-економічні умови і спеціалізація господарства

Коли Україна стала незалежною і започаткувала ринкову трансформацію, виникла об'єктивна необхідність у здійсненні земельної реформи, яка є однією з ланок економічної реформи, що проводиться в нашій країні.

Відповідно до Указу президента України «Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектору економіки» № 1529/99 від 3 грудня 1999 року в КСП «Зоря комунізму» було проведено паювання майна і землі, і на його основі було створено Приватне аграрно орендне підприємство (ПАОП) «Зоря», яке діє на основі статуту.

Утворилося підприємство шляхом реформування у квітні 2000 року КСП «Зоря комунізму», після Указу президента № 1529; зареєстроване підприємство в Красноградській районній адміністрації.

Процес реформування ґрунтувався на сукупності законодавчих та нормативно-правових актів та положень, що регулюють відносини власності і форм господарювання в сільському господарстві, а також організаційно-правові процедури та механізм реформування підприємств.

ПАОП «Зоря» - це підприємство створене на необмежений строк на приватній власності громадянина України з правом найму робочої сили, засновником якого є Кудревич Олександр Андрійович. На даний момент керівником підприємства є Ісаєв Андрій Борисович.

Управління підприємством здійснюється на основі статуту з врахуванням інтересів трудового колективу, закріплених в трудовому договорі, і прав власника - засновника підприємства по використанню майна.

Майно підприємства становить основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Приватне аграрно орендне підприємство «Зоря» Красноградського району Харківської області розташоване в північно-східній частині Красноградського району з центральною садибою в селі Миколо -Комишувате в 35 кілометрах від районного центру - м. Красноград та в 100 кілометрах від обласного центру - м. Харкова. Територія Красноградського району, де розташоване господарство, входить до складу північного середньо - зволоженого агро - кліматичного району Харківської області, який характеризується помірно континентальним кліматом. Середньодобові температури повітря на протязі року за даними Красноградської метеорологічної станції характеризується такими даними: найбільш холодний місяць являється січень (-20°), найбільш теплий - липень (+24°). Середня кількість опадів за рік складає 530 мм . В цілому кліматичні умови району по кількості тепла і вологи благоприємні для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Найбільш широко розгалужені на території господарства чорноземи, зустрічаються також піщані ґрунти.

Метою діяльності підприємства є виробництво с.-г. продукції, її переробка і реалізація, інші види господарської діяльності для отримання прибутку та задоволення потреб споживачів на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу.

Предметом діяльності підприємства являється:

виробництво, заготівля,переробка, зберігання, транспортування і реалізація сільськогосподарської продукції;

закупка сільськогосподарської продукції, худоби, товаро -матерільних цінностей в тому числі і у населення за готівку або шляхом товарообміну на взаємовигідних умовах;

виробництво і реалізація товарів народного споживання;

виконання будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

* інші види діяльності.

У ПАОП «Зоря» займаються основним та допоміжним виробництвом, переробкою та утриманням соціально-побутових об'єктів. До основного виробництва належать тваринництво та рослинництво; допоміжне включає в себе: склади та сховища, ремонтну майстерню, МТП, автопарк, нафтобазу, електропостачання, водопостачання, газопостачання. До переробного виробництва входять: млин, пекарня, крупорушка, масло бійня, м'ясо переробний цех. Господарство також утримує дитячий садок, магазин, кафе, клуб.

Щоб краще уявити господарську діяльність підприємства розглянемо нижче наведену таблицю 2.1 , в якій наведені показники, за допомогою яких ми можемо уявити собі розміри та можливості господарства.

З наведених даних таблиці ми можемо зробити наступні висновки: обсяги виробництва валової продукції в порівняльних цінах 2005 року в цілому по господарству становили в 2009р. 26605,8 тис. грн., що на 7,7% менше за 2005 рік. В тому числі цей показник зменшився і в рослинництві - 12585,2 тис. грн. (або на 25,7%), в тваринництві цей показник мав тенденції до збільшення - 14020,6 тис. грн. або на 17,9%. Виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника зросла до 109,5 тис. грн., (42%) порівнюючи з 2005 р. - 77,1 тис. грн. Обсяг продажу продукції по господарству зріс і склав 52941,6 тис. грн., що на 147,1% більше за 2005 рік. Середньорічна вартість основних засобів тис. грн. 2009 р. збільшилась порівняно з 2005 р. на 53,8 %, а середньорічна вартість оборотних активів мала тенденцію до зменшення порівнюючи з 2005р.,(на 0,9%). У господарстві спостерігається зменшення чисельності працівників у 2009 році на 60 чоловік (19,8%) проти рівня 2005 року. Чиста продукція становила у 2009 р. - 9679,7 тис. грн., що на 42,7 % більше ніж у 2005р. (6783,0 тис. грн.). Так як підприємство у 2009 р. понесло збитків на суму -3472,3 тис. грн., то порівнюючи з 2005 р. прибуток зменшився на 7741,4 тис. грн.. Норма прибутку у 2009 р. склала -5,1 %, а в 2005 р. 6,8%, що на 11,9 відсоткових пунктів менше. Отже, з усього вищезазначеного можна зробити висновок , що 2009 рік для господарства був не досить успішним.

...