Облік, аналіз і аудит вексельних операцій на підприємствах в умовах комп’ютерних технологій

характер незалежних процедур перевірки, наприклад, тести, які більше спрямовані на перевірку споріднених сторін ВАТ «Київ-Одяг», або тести складових частин операцій як доповнення до проведення аналітичних процедур;

строки проведення незалежних процедур, наприклад, виконання їх наприкінці періоду більш бажане, ніж на початку;

-обсяг незалежних процедур, наприклад, використання вибірки більшого обсягу, ніж було заплановано раніше.

Зниження аудиторського ризику може відбуватись тільки за рахунок зниження ризику невиявлення. Внутрішньогосподарські ризики, як вже було сказано, пов'язані зі специфікою діяльності економічного суб'єкта. Аудитор зазвичай не може вплинути на внутрішньогосподарський ризик.

На ризики засобів контролю вплив можуть справляти в основному керівники ВАТ «Київ-Одяг». Для зменшення ризику засобів контролю зазвичай необхідно внести зміни в систему бухгалтерського обліку, реорганізувати документообіг, робити кадрові і структурні зміни. Аудитор може впливати на ризики засобів контролю тільки в довгостроковій перспективі: він може давати рекомендації ВАТ «Київ-Одяг» з удосконалення систем обліку і контролю. Клієнт вправі скористатись чи не скористатись рекомендаціями аудитора, але це вплине тільки на ризики, що відносяться до наступного періоду, по суті, вже на інші ризики.

Початкові оцінки внутрішньовластивого ризику та ризику системи контролю можуть змінюватись в ході аудиту, але тільки в тих випадках, коли аудитор уточнює ці оцінки за заново виявлених обставин, при виконанні незалежних процедур.

Оцінку аудиторського ризику та її уточнення в процесі проведення аудиту подано на рис. 3.1.

Ризик невиявлення -- це той ризик, на який аудитор може вплинути безпосередньо. Якщо аудитор вивчає велику кількість елементів вибірки під різними кутами зору, робить запити третім особам стосовно необхідної інформації для зустрічної звірки і взагалі збільшує витрати праці та якість аудиту, він тим самим знижує ризик невиявлення.

Рис. 3.2. Етапи оцінки аудиторського ризику

Ризик невиявлення помилок існує завжди. Він існує навіть у тих випадках, коли аудитор вивчає 100 % залишків за рахунками бухгалтерського обліку або класами операцій, оскільки аудитор може вибрати невідповідну аудиторську процедуру, неправильно використати таку процедуру або перекрутити тлумачення результатів аудиту (в пункті 29 нормативу № 32 цей тезис викладений більш вдало, ніж у пункті 42 нормативу № 12, в якому аргументацією обов'язкової наявності ризику невиявлення є те, що більша частина аудиторських доказів має скоріше запевнюючий (аргументаційний), ніж підсумковий характер).

Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, які аудитор планує зібрати, при низькому рівні ризику невиявлення необхідно зібрати більшу кількість аудиторських свідчень. Коли аудитор готовий взяти на себе більший ризик, аудиторських свідчень вимагається менше [18, с 80].

Що більші розмір і значення властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, то більша необхідність отримання з боку аудитора додаткових доказів аудиту. Коли властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюються аудитором як значні, він повинен упевнитися в тому, що запроваджені ним процедури аудиторської перевірки дадуть йому необхідну і вичерпну переконаність, що ці заходи приведуть до скорочення розміру ризику невиявлення помилок до прийнятного рівня. У тому разі, коли аудитор визначає, що ризик невиявлення помилок не можна зменшити до прийнятного рівня, йому необхідно висловити відмову від аудиторського висновку про фінансову звітність (пункт 34 нормативу № 32 та пункт 48 нормативу № 12). Але не можна погодитися з тим, що за умов, коли ризик невиявлення не може бути зменшений до сприятливого рівня, аудитору необхідно скласти негативний висновок (пункт 48 нормативу № 12). Щоб видати негативний аудиторський висновок, необхідно чітко мати предмет незгоди і визначити його в кількісному виразі, тобто визначити наявність суттєвих помилок під час проведення незалежних аудиторських процедур, а не на основі оцінки ризику невиявлення.

Оцінювати аудиторські ризики, які не залежать від аудитора (властивий ризик та ризик системи внутрішнього контролю), потрібно якомога раніше на стадії планування, оскільки ризик невиявлення прямо пов'язаний з обсягом незалежних аудиторських процедур, обсяг роботи з собівартістю, а собівартість - з загальною вартістю аудиту. Якщо аудитор і керівник ВАТ «Київ-Одяг» домовились щодо фіксованої вартості аудиту, а високі ризики аудиту виявились вже після того, як був укладений договір про аудит і фактично розпочата робота, аудитор може зазнати збитків, зумовлених незапланованим зростанням обсягу робіт.

Прийнятний аудиторський ризик встановлюється, як правило, для всього аудиту в цілому і зберігається стосовно всіх сегментів балансу. Для усіх сегментів аудитори приймають однаковий рівень прийнятного аудиторського ризику, оскільки його чинники пов'язані з проведенням аудиторської перевірки в цілому. Але трапляються випадки, коли доцільніше для окремих сегментів встановити більш низький рівень прийнятного аудиторського ризику. Це пояснюється перш за все тим, що рівень ризику аудиту за різними видами активів і зобов'язань суттєво відрізняється (основні засоби, каса, запаси). Крім цього, їх різний вплив на фінансові результати діяльності підприємства також потребує відокремленого вивчення.

Ризик контролю і внутрішньо властивий ризик визначаються для кожного сегмента окремо і в рамках одного і того ж аудиту змінюються від рахунка до рахунка. Так, система внутрішнього контролю може бути більш ефективною стосовно запасів, ніж основних засобів. Чинники внутрішнього контролю такі, наприклад, як імовірність привласнення коштів ВАТ «Київ-Одяг» та традиційність операцій, також можуть змінюватися стосовно групи рахунків.

Оскільки внутрішньогосподарський ризик і ризик контролю схильні до змін за групами рахунків, то буде змінюватись і ризик невиявлення, а отже, і необхідна кількість аудиторських свідчень. Наприклад, запаси можуть вимагати обширного тестування у зв'язку зі слабким внутрішнім контролем і необхідністю їх переоцінки внаслідок морального зносу і технологічних змін у галузі. А для дебіторської заборгованості може знадобитись менше аудиторських процедур, виходячи із ефективності системи внутрішнього контролю, швидкого погашення заборгованості та ін.

В сучасних умовах не розроблено чітких правил визначення складових аудиторського ризику, але деякі тенденційні підходи мають місце. Так, при визначенні рівня внутрішньо властивого ризику аудитори, як правило, консервативні у своїх оцінках. Більшість аудиторів і за самих сприятливих обставин встановлює рівень внутрішньо властивого ризику значно вище 50 %, а при наявності обґрунтованого очікування суттєвих помилок - навіть на рівні 100 %. Наприклад, усі чинники вказують на низький рівень внутрішньовластивого ризику запасів, але залишки за рахунками досить значні у вартості оборотних активів. У такій ситуації аудитори, ймовірно, встановлять для кожного об'єкта аудиту запасів достатньо високий рівень внутрішньовластивого ризику (деякі виберуть 100 %).

У цілому оцінку внутрішньо властивого ризику можна проводити, враховуючи усі чинники державного, галузевого, регіонального та господарського характеру.

Другим елементом у розрахунку аудиторського ризику є ризик контролю, який полягає в оцінці здатності системи внутрішнього контролю клієнта попереджати та виявляти помилки. Чим ефективніша система внутрішнього контролю, тим нижчий фактор ризику контролю. Якщо аудитор приходить до висновку, що система внутрішнього контролю неефективна, то він визначає ризик контролю на рівні 100 %. Перш ніж встановити рівень ризику контролю нижче максимального рівня, аудитор повинен поступово виконати такі дії:

ознайомитися з системою внутрішнього контролю ВАТ «Київ-Одяг»;

визначити конкретні контрольні моменти;

протестувати контрольні моменти на ефективність.

Зрозуміло, що перша вимога - ознайомлення - необхідна в усіх випадках проведення аудиту. Але наступні два кроки обов'язкові за умови встановлення рівня ризику контролю нижче максимального.

Як і внутрішньо властивий ризик, ризик контролю обернено пропорційний ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю і кількістю належних до збору свідчень існує пряма залежність. Так, якщо аудитор робить висновок, що система внутрішнього контролю ефективна, то рівень ризику невиявлення можна підвищити, а кількість свідчень зменшити. Адже коли система контролю ефективна, аудитор може підвищити рівень ризику невиявлення, оскільки ефективна система внутрішнього контролю зменшує ймовірність помилок у фінансовій звітності.

Ризик невиявлення аудитором помилок у фінансовій звітності визначається, виходячи з трьох компонентів аудиторського ризику. Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, які аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення аудиторських свідчень необхідно зібрати більше, при високому -- менше.

Оскільки основними методами збору аудиторських свідчень є аналітичні процедури та перевірка господарських операцій по суті, то модель аудиторського ризику можна розширити з врахуванням цього. Ризик невиявлення (DR) можна представити як комбінацію двох чинників: ризику неефективності аналітичних процедур (АР) - імовірність того, що аналітичні процедури не зможуть виявити суттєвих помилок, і ризику неефективності детальних тестів (TD) - ймовірність того, що детальні тести не зможуть виявити суттєвих помилок. Ці два види процедур розглядаються як незалежні. Таким чином, DR = АР * TD і розширена модель ризику представиться в такому вигляді:

AR=IR* CR*AP*TD(3.4)

Ця модель також належить до концептуальних, її розширення не зробило аудит більш формалізованим, але це дає можливість краще зрозуміти значення вибіркового дослідження з метою аудиту сальдо балансових рахунків.

Оцінки допустимого аудиторського ризику, внутрішньо властивого ризику і ризику контролю значною мірою суб'єктивні й лише наближено відображають реальність. Тому більшість аудиторів виявляють обережність і для встановлення рівня ризику користуються такими термінами, як «високий», «середній» і «низький».

3.4 Аналіз руху вексельних операцій на ВАТ «Київ-Одяг»

Даний напрямок аналізу має велике значення, оскільки дозволяє не тільки сказати, як змінилася загальна картина по векселях, але й зробити висновки конкретно по кожному дебітору, який забезпечив свою заборгованість векселями.

Аналіз проводиться по даним Книги обліку векселів. Для цього складається таблиця, у яку заносяться відомості про всіх дебіторів: залишок заборгованості по векселях на початок року; отримано векселів протягом року, погашено векселів за цей же період часу й залишок непогашеної заборгованості. Крім того, у таблиці можна виділити окремою графою дані про векселі прострочених (опротестованих і не опротестованих) по строках, наприклад: до 12 місяців, понад 12 місяців.

Певний інтерес для аналізу можуть подавати відомості про кількість, вартість і питому вагу векселів, переданих по індосаменті, проданих банку або переданих у заставу під кредит. Для такого аналізу рекомендується скласти табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Аналіз вибуття векселів на ВАТ «Київ-Одяг» по напрямках

Напрямок вибуття векселів	На початок року	На кінець року	Відхилення
	К-ть, шт.	Номінальна вартість, грн.	Пит. вага, %	К-ть, шт.	Номінальна вартість, грн.	Пит. вага, %	К-ть, шт.	Номінальна вартість, грн.	Пит. вага, %
Усього вибуло	100	100	100	140	140	100	40	40	х
у т.ч.
передано по індосаменту	20	20	20	30	30	21,5	10	10	1,5
продано банку	50	50	50	60	60	42,8	10	10	-4,2
передано в заставу під кредит	30	30	30	50	50	35,7	20	20	10

Дані, відбиті в таблиці, свідчить про професіоналізм працівників економічної служби ВАТ «Київ-Одяг» й гнучкості фінансово-вексельної політики, використовуваної в практиці розрахунків зі своїми контрагентами.

Для розширення аналітичного поля можна рекомендувати ввести в практику економічної роботи комплекс додаткових показників: середня оборотність одного векселя (отримана й виданого); середня сума дебіторської й кредиторської заборгованості на один вексель (отриманий, виданий).

(3.1)

- середня тривалість обороту одного векселя, днів.

- середня сума вексельної заборгованості, тис. грн.

- кількість днів в аналізованому періоді;

- оборот по реалізації (виторг) без ПДВ і акцизів, тис. грн.

Аналіз руху отриманих або виданих векселів у складі дебіторської або кредиторської заборгованості доцільно провести за формою (табл. 3.12).

При цьому, ріст питомої ваги опротестованих векселів буде свідчити про недоліки в організації контролю за станом розрахунково-платіжної дисципліни, що потребує додаткового аналізу претензійної роботи й розробки відповідних заходів. Ріст цього показника буде свідчити також про погіршення розрахунково-платіжної дисципліни, і необхідності підвищення обачності при виборі покупців, а також визначення інших форм розрахунків з ними за поставлені товари, виконані роботи й зроблені послуги.

Таблиця 3.12

Аналіз руху векселів отриманих

Найменування дебітора	Залишок заборгованості по векселях на початок року, тис. грн.	Отримано векселів у звітному році, тис. грн.	Погашено векселів у звітному році тис. грн.	Непогашений залишок по векселях на кінець року, тис. грн.
АТЗТ «Весна»	100	20	30	90
ТОВ «Праця»	225	25	50	200

Аналізована нами організація - ВАТ «Київ-Одяг», як правило, веде розрахунки векселями з постійними партнерами, що зарекомендували себе сумлінними платниками. У свою чергу, вона додає всі зусилля, щоб не підірвати й свій авторитет на вітчизняному ринку. Вона широко користується фінансовими векселями, погашаючи ними заборгованість за товари, застосовує індосамент, провадить обмін векселями й т.п. Все це свідчить про здатності працівників організації вести послідовну й кваліфіковану роботу з векселями й сприяє виявленню резервів поліпшення фінансового стану за рахунок такої роботи.

Для обґрунтованої оцінки платоспроможності організації рекомендується проводити аналіз ліквідності балансу. Ціль такого аналізу полягає в тому, щоб оцінити здатність організації без порушення нормального ходу виробничо-господарської діяльності зробити термінові платежі за рахунок відповідних їм по строках надходжень коштів від реалізації продукції, товарів, виконаних робіт або зроблених послуг. Для цього зіставляють кошти, відбиті в активі балансу й згруповані по строках можливо швидкого перетворення в кошти, із зобов'язаннями з пасиву балансу, згрупованими по ступені терміновості майбутньої їхньої оплати.

В економічній літературі рекомендується виділяти з метою такого аналізу наступні групи ліквідних коштів:

· кошти й короткострокові фінансові вкладення;

· легкореалізовані вимоги (розрахунки з дебіторами в межах припустимої заборгованості, платежі по який очікуються протягом 12 місяців після звітної дати;

· легкореалізовані елементи запасів, скоректовані на оборотність у межах 360 днів.

Для оцінки платоспроможності зіставляють ліквідні кошти із сумою поточних платіжних зобов'язань, які складаються з короткострокових зобов'язань, а також частини довгострокових кредитів і позик, погашення яких повинне бути зроблене в найближчі 12 місяців. При цьому можуть бути отримані різні коефіцієнти:

· коефіцієнт покриття балансу, що розраховує як відношення суми всіх трьох груп ліквідних коштів до суми поточних платіжних зобов'язань;

· проміжний коефіцієнт покриття, що розраховує як відношення суми коштів, короткострокових фінансових вкладень і легкореалізованих вимог до суми поточних платіжних зобов'язань;

· коефіцієнт абсолютної ліквідності, що розраховує як відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми поточних платіжних зобов'язань.

Неважко помітити, що всі названі коефіцієнти тією чи іншою мірою містять досліджувану нами категорію: кредиторську або дебіторську заборгованість, забезпечену векселями, що впливає на величину або чисельника, або знаменника, або того й іншого. Відповідно, ріст частки векселів у складі дебіторської заборгованості буде позитивно впливати на динаміку показників платоспроможності, а збільшення вексельної заборгованості в складі кредиторських зобов'язань буде впливати на платоспроможність у протилежному напрямку. Це варто враховувати при оцінці зазначених вище показників, беручи до уваги, що теоретично достатні мінімальні значення цих коефіцієнтів становлять:

· для коефіцієнта абсолютної ліквідності - 0,2 - 0,25;

· для коефіцієнта проміжного покриття - 0,7 - 0,8;

· для коефіцієнта покриття балансу - 2,0 - 2,5.

В аналізованій нами організації - ВАТ «Київ-Одяг» значення цих коефіцієнтів на кінець звітного року склали відповідно

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

0,02 ((40 + 29) : 2954 );

2. Коефіцієнт проміжного покриття:

0,36 (( 40 + 29 + 1005) : 2954);

3. Коефіцієнт покриття балансу:

1,0 ((40 + 29 + 1005 + 1907) : 2954).

Розрахунки показують, що значення цих коефіцієнтів не досягають теоретично виправданих оцінок, що свідчить про недостатній ступінь платоспроможності організації й служить сигналом до того, що організації важко буде розплатитися зі своїми кредиторами, у тому числі й по вексельних боргах. Але навіть у цій ситуації наявність дебіторської заборгованості, забезпеченої векселями (у складі ліквідних коштів), буде позитивно впливати на загальну оцінку платоспроможності.

Однієї з основних операцій, здійснюваних організаціями з векселями, є продаж їхнім банкам і одержання в результаті цього вексельної суми за винятком певного відсотка. Таким чином, при наявності в організації отриманих від сторонніх осіб векселів можна вважати, що вона має у своєму розпорядженні грошові кошти в сумі вексельних боргів до одержання за мінусом певного відсотка (облікового відсотка або дисконту) по ставці, установленої банком. Виходячи із цього при аналізі платоспроможності організації поряд з вищевказаними коефіцієнтами можна обчислити коефіцієнт швидкої ліквідності, що представляє собою відношення суми коштів, який розташовує організація, і величини заборгованості по векселях отриманим до поточних зобов'язань.

Цей коефіцієнт показує, яка частина поточної кредиторської заборгованості може бути погашена між датами постановки на облік векселів у банку й надходження останнього платежу за продані цінні папери. Для визначення значення даного коефіцієнта необхідно обчислити суму дисконту, що буде утримана банком при прийнятті векселів до обліку. Різниця між сальдо субрахунку "Векселя до одержання" по рахунку 63 "Розрахунки з покупцями й замовниками", відбита у звітності організації, і отриманою сумою дисконту буде представляти ціну, за якої векселі, що належать організації, можуть бути продані банку. Саме ця сума й повинна бути включена в розрахунок коефіцієнта швидкої ліквідності. Величину дисконту можна одержати, знаючи відсоток банку й середній строк погашення векселя. Наприклад, середній строк платежу по векселях в аналізованій організації склав за звітний період 120 днів. Дисконтна ставка банку за цей період - 15 %. Сума заборгованості по векселях отриманим на аналізовану дату - 621 тис. грн. Передбачуваний розмір дисконту складе 93 тис. грн. (621*15 : 100). Нормальне значення коефіцієнта швидкої ліквідності, по оцінках фахівців, повинен перевищувати 0,2 або 20 %. Для ВАТ «Київ-Одяг» цей коефіцієнт становить 0,19 ((29 + 621 - 93) : 2954), тобто близький до припустимих границь, що свідчить про потенційну можливість погасити свої борги, у тому числі й по векселях.

Вкладення капіталу у вексельний обіг є відносно новим для нашої економіки об'єктом керування й, відповідно, новим об'єктом обліку, контролю й аналізу. Однак питома вага векселів у майновій масі всіх активів підприємства в цей час низок стосовно аналогічних показників підприємств у країнах з розвитий ринковою економікою. Тому практичний досвід організації обліково-аналітичного забезпечення керування вексельним обігом ще недостатній і не дозволяє зробити глобальних узагальнень і надійних рекомендацій. Проте аналіз ефективності використання векселів усе більше й більше цікавить працівників економічних служб підприємств як у чинність очевидних недоліків правового регулювання вексельного обігу, так і в чинність економічних переваг, пов'язаних з умінням використати вексель як знаряддя обігу, замість готівки. Це обставина у відомій мері розширює рамки відтворення в ринковій економіці, оскільки вміле використання векселя замість готівки може істотно підвищити прибутковість підприємства.

Ефективність використання подібних фінансових інструментів проявляється зокрема в тім, що підприємство-постачальник, використовуючи в розрахунках векселя, одержує процентний доход як у гривнях, так і в іноземній валюті. Для оцінки рівня ефективності розрахунків векселями можна скористатися даними таблиці, складеної за такою формою (табл. 3.13).

Таблиця 3.13

Аналіз ефективності розрахунків векселями на ВАТ «Київ-Одяг»

Господарський партнер	Дата видачі векселя	Дата оплати векселя	Номінальна сума векселя, грн.	Проц. за векселем, %	Доход за векселем, грн.	Прибуток організації, усього, грн.
ТОВ «Авіатор»	3.01.2006	3.04.2006	100 000	10	2457	х
ЗАТ "Авто"	6.03.2006	5.05.2006	50 000	15	1230	х
НП «Волга»		21.10.2006	10 000	20	986	х
Разом	х	х	160 000	х	4673	20000

Доход за векселем визначається по формулі:

(3.2)

де - номінал векселя;

- процентна ставка за векселем;

- кількість днів від видачі векселя до його погашення.

Таким чином, процентний доход по векселях отриманим складе:

від ТОВ «Авіатор» - грн.

від ЗАТ «Авто» - грн.

від НП «Волга» - грн.

Дані цієї таблиці говорять про те, що використання векселів для розрахунків з покупцями приносить економічну вигоду. Додатковий доход від розрахунків з використанням векселів склав 4 673 грн., що в загальній сумі прибутку зайняло 23,4 %.

Особливе значення для управління економікою ВАТ «Київ-Одяг» мають показники ефективності використання векселів, що відображають ступінь їхнього впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності організації. По даним балансу можна провести аналіз динаміки змін у загальному обсязі векселів і по їхніх видах (простий і перекладний) за звітний період у порівнянні з даними попереднього року (табл. 3.14), а при наявності звітних даних за ряд періодів можна провести трендовий аналіз, тобто розрахувати абсолютні й відносні відхилення стосовно тієї або іншої бази, а також визначити абсолютні і відносні відхилення.

Таблиця 3.14

Динаміка абсолютних і відносних показників вексельної заборгованості на ВАТ «Київ-Одяг»

Показники	На початок кварталу, тис.грн.	На кінець кварталу, тис.грн.	Абсолютне відхилення, тис.грн.	Відносне відхилення, %
А. Векселя до одержання	100	130	+30	30
з них
прості векселі	70	95	+25	+35,7
переказні векселі	30	35	+5	16,7
Б. Векселя до сплати	32	35	+3	9,4
з них:
прості векселі	15	20	+5	33,3
переказні векселі	17	15	-2	-11,8
В. Питома вага векселів у валюті балансу	12	13,5	-	1,5
з них:
векселя до одержання	7	8	-	1,0
векселя до сплати	5	5,5	-	0,5

З даних наведеного приклада видно, що відбулося загальне збільшення суми векселів отриманих на 30 тис. грн. Однак перевищення векселів до одержання над векселями до сплати може за інших рівних умов привести до зміцнення фінансового стану організації. Надзвичайно важливо при аналізі фінансового стану скласти баланс вексельної заборгованості (табл. 3.15).

Таблиця 3.15

Баланс вексельної заборгованості (грн.)

Показники	Залишок на початок року, тис. грн.	Отримано (видано) векселів, тис.грн.	Погашено протягом року, тис.грн.	Залишок на кінець року, тис.грн.
1. Векселі отримані (дебітори)	10	20	15	15
2. Векселі видані (кредитори)	5	15	20	-
3. Сальдо вексельної заборгованості (1-2)	+ 5	+ 5	- 5	+ 15

З погляду ліквідності активів балансу така динаміка вексельної заборгованості може розглядатися як позитивний факт. Однак приріст дебіторської заборгованості веде до вповільнення оборотності активів, а це, у свою чергу, повинне підсилити увага аналітика до необхідності проведення подальшого аналізу ділової активності організації.

Використання різних векселів свідчить про професійний рівень працівників економічних служб, про їхнє вміння використати вексель як інструмент грошових розрахунків, фактично реалізуючи функцію грошей. Це надзвичайно важливо, коли організація працює в умовах фінансової нестабільності й хронічних неплатежів. Вексель, як простий, так і перекладний, у процесі обігу може погасити безліч різних зобов'язань до настання моменту платежу по ньому.

Оформляючи відстрочку платежу й втілюючи її у форму цінного папера, вексель виступає інструментом надання кредиту, приносячись певний доход підприємству. Крім того, на практиці реалізація цієї функції векселів забезпечує безперервність і прискорення темпів господарського обороту.

Показник прибутковості векселя (І), що розраховує по формулі:

І=Р/V, (3.3)

де - загальний балансовий прибуток;

- загальна сума векселів отриманих.

Коефіцієнт оборотності векселя (Ко), що розраховує по формулі:

Ко = F/V (3.4)

де - виторг від реалізації продукції (обсяг реалізації);

- сума векселів отриманих.

Формулу показника прибутковості можна перетворити, помноживши її чисельник і знаменник на ту саму величину - на обсяг реалізації (І).

(3.5)

Отримана в такий спосіб модель дозволяє виділити вплив на прибутковість векселів двох факторів - зміни рентабельності продажів і зміни швидкості обороту векселів отриманих.

Основною ознакою ефективності керування динамікою вексельного обігу є: перевищення темпу росту виторгу від реалізації продукції або прибутку над темпом росту обсягу вексельного обігу. Оцінку й аналіз цих показників доцільно здійснювати в динаміку, для чого можна скористатися наступною таблицею (табл. 3.16 ).

Таблиця 3.16

Показники ефективності використання вексельного обігу на ВАТ «Київ-Одяг»

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Звітний рік в % до попереднього
1. Векселя до сплати (грн.)	4 137	5 868	141,8
2. Виручка від реалізації продукції, грн.	12 145	18 946	156,0
3. Валовий прибуток - усього, грн.	2 230	3 790	170,0
4. Прибутковість векселя (3:1)	0,54	0,65	120,3
5. Оборотність векселя, дн. (2:1)	2,9	3,2	110,3
6. Рентабельність продажів, % , (3:2)	18,4	20,0	108,7

Як видно з таблиці, показники ефективності використання векселів у звітному періоді в порівнянні з попереднім роком покращилися. Прибутковість векселів виросла на 20,3 відсотки, або на 0,11 грн.

Основними факторами росту прибутковості векселів є прискорення їхньої оборотності й підвищення рентабельності продажів. Визначити вплив кожного вищевказаного фактору можна способом абсолютних різниць.

За рахунок росту коефіцієнта оборотності векселів на 0,3 пункти (3,2 - 2,9) прибутковість векселів збільшилася на 0,055 грн. .

За рахунок росту рентабельності продажів з 18,4 % до 20,0 % або на 1,6 пункту прибутковість векселів зросла на 0,051 грн..

Сукупний вплив двох факторів становить :

0,055 + 0,051 = 0,11 грн.

Векселі неоднорідні по своєму складі, по характері використання, по ступені впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому при аналізі ефективності використання векселів необхідний диференційований підхід до їхньої оцінки. Для цього здійснюється класифікація й угруповання векселів по різних ознаках.

Наприклад, для аналізу структури векселів (їхніх форм власності й престижності) можна скласти наступну таблицю (табл. 3.17).

Таблиця 3.17

Аналіз структури векселів отриманих на ВАТ «Київ-Одяг» від підприємств і організацій різних форм власності

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення
	сума	в % до підсумку	сума	в % до підсумку	сума	в %
Векселі отримані, усього	200	100	250	100	50
з них від:
а) державних і муніципальних унітарних підприємств	100	50	90	36	-10	-14
б) акціонерних товариств	90	45	150	60	60	15
в) інших організацій	10	5	10	4	-	-1

З вищенаведених даних видно, що заборгованість по векселях у цілому по організації збільшилася у звітному році в порівнянні з попереднім на 50 тис. грн. або на 25 %. Причому структурні зрушення відбулися убік збільшення заборгованості акціонерних товариств на 60 тис. грн. або на 15 % або зниження заборгованості державних і муніципальних підприємств. За даними цієї таблиці можна судити й про престижності участі даної організації у вексельному обігу. Це, на наш погляд, визначається експертним шляхом на чотирьох рівнях: загальноросійському, галузевому, регіональному й на рівні окремого підприємства.

При аналізі надходження векселів залежно від джерел надходження можуть бути виділені наступні групи об'єктів:

Усього надійшло векселів - тис. грн., у тому числі:

а) внесені засновниками;

б) покупні за плату або обмін на інше майно;

в) отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

г) субсидії державних органів.

Для аналізу вексельної заборгованості по строках складемо табл. 3.18.

Таблиця 3.18

Аналіз вексельної заборгованості по строках погашення

Показники	Строк використання
	3 мес.	6 мес.	9 мес.	1 рік
	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.
Векселі отримані	100	120	80	40	200	250	380	410
Векселя до оплати	90	95	200	150	70	35	360	280

Порівнюючи строки погашення вексельної заборгованості у двох суміжних періодах, аналітик одержує інформацію про середні строки вексельного обігу й про можливості маневрування власними ресурсами.

У кожному разі зміна строків функціонування векселя приводить до зміни структури балансу, показників поточної ліквідності, оборотності капіталу, фінансового становища підприємства. Розширення вексельного обігу через механізм безготівкових розрахунків сприяє економії готівки, а це у відомій мері розширює рамки відтворення.

Говорячи про ступінь ефективності використання векселів, надзвичайно важливо проаналізувати й в абсолютній сумі, і по питомій вазі наявність векселів із простроченими строками погашення, і яка частина з них вчасно опротестована. Для цього доцільно становити таблицю наступної форми (табл. 3.19).

Таблиця 3.19

Динаміка простроченої вексельної заборгованості

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
	тис. грн.	питома. вага,%	тис. грн.	питома. вага,%	тис. грн.	питома. вага,%
Векселі отримані
- усього	120	100	160	100	40	-
у т.ч. із простроченими строками одержання з них:	80	66,7	90	56,3	10	-10,4
- вчасно опротестовано	30	25	50	55,6	30	30,6
- несвоєчасно опротестовано	50	75	40	44,4	-2,0	30,6

Дані таблиці дозволяють проаналізувати в динаміку не тільки загальну суму векселів отриманих, у т.ч. із простроченими строками погашення, але й вивчити, як змінилася питома вага й сума вчасно опротестованих платежів. Це надзвичайно важливо у зв'язку з тим, що відповідно до Положення про перекладний і простий вексель (ст. 53) після закінчення строків, установлених для здійснення протесту, векселедержатель губить свої права проти індосантів, векселедержателя перекладного векселя й проти інших зобов'язаних перед ним по документі осіб. Вищевказана обставина приведе до фінансових втрат і , отже, до зниження ефективності використання векселів. Наявність неопротестованих векселів свідчить не тільки про недостатній рівень претензійної роботи на підприємстві, але й про зниження економічної ефективності вексельного обігу.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Після написання роботи можна зробити наступні висновки та узагальнення.

1.Вексель - складене за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов'язання однієї сторони (векселедавця) беззастережно сплатити у визначеному місці суму грошей, зазначену у векселі, іншій стороні - власнику векселя (векселедержателю) - при настанні терміну виконання зобов'язання (платежу) чи по його вимозі.

Вексель дає його власнику право вимагати від боржника, чи акцептанта, (третьої особи, що зобов'язалося сплатити за векселем) виплатити зазначену у векселі суму при настанні терміну платежу. Тому вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, здатним виконувати функції як цінного паперу, так і кредитних грошей і засобу платежу. В залежності від критеріїв класифікації розрізняють наступні види векселів.

2.Обіг векселів регламентується законами і положеннями, що спираються на міжнародне вексельне право (Женевська Міжнародна Конвенція про векселі від 7 червня 1930 року), що передбачає вкрай ліберальну процедуру їхнього випуску. Для цього не потрібно ні державної реєстрації векселя, ні спеціального захисту його сертифіката, ні попередніх умов його появи, ні спеціальної застави. Від учасників угоди, укладеної з використанням векселя, потрібно лише наявність у них право - чи дієздатності.

Разом з цим, простота випуску векселя компенсується строгістю виконання його умов сторонами угоди. Існує ряд вимог і спеціальних процедур при проведенні вексельних угод. Саме тому робота з векселями вимагає певного професіоналізму.

Одним із головних питань вексельного обігу є його забезпечення. Кредитні відносини, що відображаються у вексельних зобов'язаннях, спираються на:

а) кругооборот і оборот фондів у процесі суспільного відтворення, коли авансований капітал у грошовій формі повертається до товаровиробників у неоднакові проміжки часу.

б) закони функціонування самого кредиту, згідно з якими будь-яка угода між партнерами про надання у власність майна або засобів виробництва чи грошей іншій особі здійснюється на умовах відстрочки повернення такої ж власності з виплатою процента.

Для цього передбачено кілька засобів: акцепт, аваль, індосамент. їхня сутність та порядок використання детально розкриті в даному дослідженні.

Бухгалтерський облік розрахунків за допомогою векселів ведеться з використанням таких рахунків:

162 «Довгострокові векселі одержані»;

34 «Короткострокові векселі одержані»;

- 51 «Довгострокові векселі видані»;

- 62 «Короткострокові векселі видані».

По дебету рахунків 162 і 34 відображається виникнення дебіторської заборгованості по одержаних векселях. По кредиту - погашення заборгованості по одержаних векселях.

По дебету рахунків 51 і 62 відображається виникнення кредиторської заборгованості по виданих векселях. По кредиту - погашення заборгованості по виданих векселях.

4. В другому розділі роботи ми провели аналіз механізму та особливостей здійснення операцій з векселями за матеріалами ВАТ «Київ-Одяг». Так, розглянуто порядок та особливості видачі векселя в забезпечення товарної заборгованості - найпоширеніша вексельна операція. Розглянуто операції з індосаменту векселя, операції з дисконтування векселя в банківській установі. При розгляді порядку дисконтування ми провели аналіз кредитоспроможності ВАТ «Київ-Одяг» за декількома методиками, які на даний момент використовуються кредитними установами для прийняття рішення про дисконт векселя. В результаті проведеного аналізу ми виявили, що дисконтувати векселі ВАТ «Київ-Одяг» на даний момент досить проблематично.

В останньому розділі даної роботи ми запропонували ВАТ «Київ-Одяг» для удосконалення системи вексельних розрахунків використовувати заставу векселів. На нашу думку, зараз застава векселів стає найзручнішою формою оперативного отримання кредиту. Основу застави векселів становить особлива і досить еластична форма кредитних операцій, у ході яких позички надаються під заставу векселів у формі відкриття у банку спеціального позичкового рахунку, розмір якого постійно узгоджується у відповідному відсотковому співвідношенні з наданими векселями, що отримані у забезпечення звичайних позичок.

У даній роботі наведена організація та методика проведення аудиту операцій з векселями в системі розрахунків на ВАТ «Київ-Одяг». Аудит був проведений незалежним аудитором Вансович Владиславом Андрійовичем.

Методичні прийоми проведення аудиторської перевірки, які були застосовані аудитором: документальна перевірка документів і записів; формальна перевірка, що полягає у візуальній перевірці правилося записів усіх реквізитів, виявлення безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті й цифрах векселів отриманих, достовірність підписів посадових осіб; перевірка документів по суті, що дало змогу встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках та включення до статей затрат і валових доходів; спостереження; обстеження, тобто особисте ознайомлення із предметом дослідження.

Система внутрішнього контролю на ВАТ «Київ-Одяг» задовільна, що зменшує ризик невиявлення.

Була проведена вибіркова перевірка, що передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшився, оскільки за межами вибірки могли залишитися факти порушень та помилок. Вибірка є репрезентативною, тобто відображає всі основні властивості генеральної сукупності. При вибірковому дослідженні не було встановлено серйозних порушень або помилок.

Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що деякі операції проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не змінюють загального фінансового стану підприємства.

7. Також визначено, що основною перешкодою у широкому використанні векселів є недосконалість законодавства України та неузгодженість нормативних та підзаконних актів один одному. У зв'язку з цим нормативно-правова база, яка регламентує обіг векселів потребує суттєвого удосконалення.

Вважаємо, що врахування допущених недоліків та пропозицій сприятиме поліпшенню розрахунків операцій підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. - Київ «Просвіта». - 1996 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 р. - ВР // Відомості Верховної Ради. - 1997. - №105.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» № 2374-ІП від 05.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №95 із змінами та доповненнями.

Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинець, та ін.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця -Житомир: ПП "Рута", 2001. -416 с

Аудит: Збірник задач та практичних ситуацій: Навч. посіб. / Г.М. Давидов, І.К. Дрозд, І.Г. Давидов та ін.; За ред. Г.М. Давидова. - 2-ге вид., перероб. і доп. -К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 170 с

Аудит: Практ. пособие/А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; Под ред. А. Кузьминского. - К.: Учетинформ, 2003. -283с.

Бервенко С. Вексель: його види і передача // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 5.- С.8.

Бервенко С. Особенности вексельного обращения // Бизнес-информ.-2005.-№14.-С. 36-40.

Бервенко С. Посредники в вексельном обороте / С. Бервенко, В. Соболев // Бизнес-информ.- 2005.- № 23.- С. 51-55.

Беседин В.Ф. и др. Планирование в условиях перехода к рынку / В.Ф. Беседин, С.Н. Михайличенко, Б.Я. Панасюк, Н.Л. Федоренко. - К.:Тэхника, 2000. - 262 с.

Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 312 с

Богатов О. Векселя, векселя... // Бизнес- 2005.- 19 марта.- С. 16.

Большакова О.Ю. Вексельний обіг в Україні : становлення і розвиток //Фінанси України.-2004.- № 7.- С 119-127.

Большая книга по экономике /Пер.с нем. В. Годфрида. - ML: TEPPA, 2004.- 736 с.

Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Институт новой экономики, 2004. - 812 с.

Бровкович Д.А. Внутризаводской хозрасчет. Москва. 2005. - 218 с.

Бутинець Ф.Ф., Бардаш СВ., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 512 с.

Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. - М.: Инфра-М,2003.-393с.

Бухгалтерский учет / Е.П. Козлова, Н.В. Парашутин, Т.Н. Бабченко, Е.Н. Галанина. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 576 с.

Бюджетування: практика застосування на українських підприємствах. // матеріали професійної конференції. ВАТ "Фінансовий Аналітик- Сервіс", м. Київ, 12 грудня 2001 р. - 79 с

Валдайцев СВ. Оценка бизнеса и инновации - М.: Информационно-издательский дом «Филинь», 2005. - 336 с.

Вальтер О.Э., Понеделкова Е.Н., Корнилин Д.А. Финансовый менеджмент. - М.: Колос, 2002. - 176 с: ил.

Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 316 с.

Векселі // Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск.- К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 2003.- С. 85-90.

Векселя // В.А. Лялин, П.В. Воробьев Ценные бумаги и фондовая биржа.- М.: ИИД " Филинъ ", 2005.- С. 25-32.

Векселя // Калина А.В. Рынок ценных бумаг (теория и практика )/ А.В. Калина, В.В. Корнеев, А.А. Кощеев.- К.: МАУП, 2004.- С. 51-64.

Векселя и чеки // Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок- М.: Перспектива, 2005.- С. 229-263.

Векселя украинских предприятий: заплыв на длинную дистанцию // Коммерсант Украины.- 2000.- 13-21 декабря.- С. 7.

Вексель // Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина.- М.: Финансы и статистика, 1998.- С. 343 -3 55.

Вексель // Контракт с инофирмой.- СПб.: ОЛБИС, САТИС, 2005.- С. 189-191.

Вексель // Лексис В. Кредит и банки.- М.: Перспектива, 2005.-С. 22- 27.

Вексель // Михайлов Д.М. Международные расчёты и гарантии.- М.: ФБК-ПРЕСС, 2006.- С. 35-53.

Вексель // Фондовый рынок / Под ред. Н.И. Берзона.- М.: Вита-Пресс, 2006.-С. 106-116.

Вексель в украинском законодательстве // Бизнес- 2004.- № 7.- С. 21-50.

Вексель у платіжному обороті // Гроші та кредит: Підручник/ За ред. проф. Б.С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.- С. 183-197.

Вексель як засіб оптимізації податкових платежів // Галицькі Контракти.- 2003- № 8.- С 64-94.

Вексельна форма розрахунків // Фінанси підприємств/ За ред. A.M. Подєрьогіна.- К.: КНЕУ, 1998.- С. 39-46.

Вексельная форма расчётов // Банковское дело/ Под ред.В.И. Колесникова.-М.: Финансы и статистика, 2005.-С. 92-99.

Вексельний обіг // Урядовий кур'єр.- 2003.- 29 вересня;- С. 5.

Вексельное обращение // Украинские деловые новости.- 2004.-№ 35.-С. 4-5.

Вексельное обращение: Тематический номер // Баланс- 2005.- № 27.-С. 2-62.

Вексельное право (общие положения).- К: Фирма "Торговый дом", 2000. -32с

Винакуров Д. Вексельний обіг в Україні: нове та узаконене старе // Податки та бухгалтерський облік.- 1999-2003.- №38.- С. 22-37.

Винокуров Д. Вексельний обіг: правовий аспект // Податки та бухгалтерський облік.-2004.-№74.- С. 21-36.

Все про векселі // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.- 2006.- Вип. 9.- С 3-92.

Гибкое развитие предприятия: Эффективность и бюджетирование / Под ред. В.Н. Самочкина. - 2-е изд., доп. - М.: Дело, 2002. - 376 с.

Голубков Е.П., Голубкова Е.Н., Секерин В.Д. Маркетинг: выбор лучшего решения. - М.: Экономика, 2006. - 224 с.

Гончаров В.В. Важнейшие понятия и концепции в современном управлении. - М.: МНИИПУ, 2004. - 176 с.

Горячев Д.Ю. Корпоративные слияния и поглощения: анализ неопределенности и рисков в оценке компании. - М. : МАКС Пресс, 2000.

Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 363 с. - (Вища освіта XXI століття).

Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. М.Л. Лукашевича, Е.Н. Тихоненковой. - М.: Финансы и статистика, 2006.-336 с.

Даненбург В. Тейлор В. Основы оптовой торговли, пер. с англ.: - М.: Сирин, МТ-Пресс, 2006 г. - 250 с.

Дерій В.А. Контроль і ревізія: Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів III - IV рівня акредитації за спеціальністю 7.050106 «Облік і аудит». - Київ: Т-во «Знання», 2000. - 54 с

Джон К. Шанк, Виджей Говиндараджан. Стратегическое управление затратами / Пер. с англ. СПб.: ЗАО «Бизнес Микро», 2006.- 288 с.

Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С 47-56.

Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер. с англ.; Учебник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 1071 с.

Дьяченко М.А., Родіонов Б.Н., Сальнікова Т.С., Зеленцова А.С. Внутрифирменное планирование. - М.: ГАУ, 2006. - 238 с.

Егоров Ю.Н., Варакута С.А. Планирование на предприятии. - М.: ИНФРА-М,2006.-176с.

Економіка підприємства: Підручник. - В 2 т. Т. 1 / За ред. С.Ф. Покропивного. -К.: Вид.-во "Хвиля-Прес", Донецьк: МП"Поиск". Т-во книголюбів, 2003. - 400 с.

Ефремов B.C. Стратегия бизнеса. Концепции и методы планирования : Учебное пособие. - М.: Финпресс, 2004. - 192 с

Застосування векселів в господарському обороті: тематична добірка //Юридичний вісник України.- 2005.- № 7.- С. 4-28.-(Інформаційно-правовий банк)

Зиньковская Н.В., Волкова Н.А., Кошевая И.П. Стратегическое планирование на предприятии. - М.: ГАУ, 2003. - 214 с.

Иванов А.П. Менеджмент. Учебник - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002 г.-440 с.

Иванов Ю.В. Слияния, поглощения и разделение компаний: стратегия и тактика трансформации бизнеса. - М. : Альпина Паблишер, 2001.

Ирвин Д. Финансовый контроль: Пер. с англ. / Под ред. И.И.Елисеевой. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 256 с: ил.

Крисевич С. Вексельний обіг в Україні // Вісник НБУ.- 2000.-№ 3.- С.21-23.

Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». Житомир: ЖІТІ, 2000.-608с

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: «Каравелла»; Львів : «Новий світ -2000», 2002. - 504 с

Луценко Л. Векселі та кредити: практичні правові аспекти // Вісник Національного банку України.-2004.-№ 1.- С. 43-45.

Порядок проведення банками операцій з векселями // Галицькі Контракти.- 2004.- № 49.- С 55-61.

Ротов А.І. Перспективи вексельного обігу в Україні // Фінанси України.- 2005.- № 10.- С 111-112.

Сєрікова Т. М., Понікаров В. Д., Кожанова Є. П., Отенко І. П. Облік, аналіз і аудит: Навчальний посібник.- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 380 с

Уніфікований закон про переказний і простий вексель // Баланс.- 2000.- серпень.- С. 2-11.- ( Спецвипуск )

Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підруч. для студ. кооп. вузів. - 2-е.вид.,перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 3 51 с.

Уткін Е. А., Миринюк І. В. Планування: вітчизняні реалії. - Київ: КНЕУ, 2004.-272.

Фолльмут X. Планирование от А до Я. - Москва: Финансы и статистика, 1998.- 240.

Худолій Л.М. Теорія фінансів. Навчально-методичний посібник. К., Вид-во ЄУФІМБ, 2003.

.Шелемей І. Векселі: випуск, операції та облік // Галицькі Контракти.-2003.-№ 34.-С. 39-40.

Размещено на Allbest.ru

...