109

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Економічний факультет

КАФЕДРА обліку і аудиту

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

Організація фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг

Оглаб'як Тарас Ігорович

Івано-Франківськ 2010

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні аспекти організації фінансового обліку господарської діяльності на підприємстві сфери послуг

1.1 Організація бухгалтерського обліку на підприємствах сфери послуг: поняття, предмет, метод, принципи та облікова політика

1.2 Нормативно-правова база організації фінансового обліку господарської діяльності на підприємстві сфери послуг

1.3 Результати діяльності підприємств сфери послуг як економічна та обліково-аналітична категорія

Висновки до розділу I

Розділ II. Особливості методики й організації обліку доходів, витрат і результатів господарської діяльності підприємств сфери послуг

2.1 Облік доходів та витрат на підприємствах сфери послуг

2.2 Оподаткування результатів діяльності підприємств сфери послуг

2.3 Розкриття інформації про господарську діяльність підприємств сфери послуг у фінансовій звітності

Висновки до розділу II

Розділ III. Аналіз та шляхи оптимізації господарської діяльності на підприємствах сфери послуг

3.1 Організація аналізу господарської діяльності підприємства сфери послуг

3.2 Комплексний аналіз активів і пасивів підприємств сфери послуг

3.3 Оцінка доходів і витрат та оптимізація фінансових результатів підприємств сфери послуг

Висновки до розділу III

Висновки

Список наукових та інформаційних джерел

Вступ

бухгалтерський облік доход невиробничий

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин в економіці України змінилися завдання бухгалтерського обліку. Насамперед він має забезпечити інформаційні потреби власника та інвесторів. Питання бухгалтерського обліку, його організації, формування показників звітності залишаються надзвичайно актуальними для підприємств різних форм власності, розмірів і видів діяльності. Серед них на особливу увагу заслуговують підприємства сфери послуг тому що більшість даних підприємств входять до числа малих підприємств України, розвиток яких є складовою соціально-економічної політики держави.

В останні роки проводилась активна законодавчо-нормативна робота зі спрощення системи оподаткування, обліку та звітності малих підприємств. Проте, нормативні документи з обліку та фінансової звітності мають певні недоліки та вимагають доопрацювання. Так, облік на підприємствах сфери послуг визначається Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО), які в однаковому обсязі застосовуються середніми та великими підприємствами. Підставою П(С)БО є Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, призначені передусім для транснаціональних корпорацій, але не враховують особливості обліку на підприємствах сфери послуг.

Головна мета кожного підприємства - отримання високих фінансових результатів, у яких відображаються всі сторони діяльності: ефективність системи управління та контролю, рівень технології й організації діяльності. В умовах ринкової економіки зростає роль визначення фінансових результатів, їх значення для розвитку підприємств, оскільки змінюється порядок та обґрунтованість їх визначення. Тому дуже важливо правильно провести та організувати аналіз господарської діяльності та фінансових результатів відповідно до особливостей галузі в якій підприємство здійснює господарську діяльність.

Значний внесок у розвиток і вдосконалення обліку й аналізу фінансових результатів в Україні зробили провідні вчені М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, С.Ф. Голов, А.М. Герасимович, З.В. Гуцайлюк, Г.М. Давидов, В.І. Єфіменко, В.П. Завгородній, С.Я. Зубілевич, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський, М.М. Коцупатрий, В.Г. Линник, Є.В. Мних, В.М. Пархоменко, В.С. Рудницький, В.В. Сопко, М.Г Чумаченко. Питання методики й організації обліку на підприємствах сфери послуг розглядалися у працях В.В. Бабіча, В.О. Ластовецького, Є.І. Свідерського, Т.В Трофімової.

Однак, дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів не повністю враховують особливості сучасного стану реформування бухгалтерського обліку на основі національних Положень (стандартів), оскільки паралельно функціонують дві методики визначення результатів діяльності підприємства (окремо для складання фінансової звітності й з метою оподаткування).

Особливої актуальності набуває дослідження закономірностей формування й обліку фінансових результатів на підприємствах сфери послуг за принципами, які не суперечать міжнародним і базуються на національних стандартах бухгалтерського обліку, а також відповідають вимогам їх аналізу.

У бухгалтерському обліку й аналізі фінансових результатів діяльності підприємств сфери послуг виникають ключові проблемні питання, а саме:

- складність застосування окремих П(С)БО та формування облікової політики малого підприємства;

- надмірна складність методик обліку витрат для підприємств сфери послуг;

- недосконалість спрощеного Плану рахунків, регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств;

- неадекватність форм фінансової звітності різних за розміром, обсягом і видами діяльності підприємств сфери малого бізнесу;

- відсутність єдиної комплексної методики проведення аналізу фінансових результатів діяльності підприємств сфери послуг.

Актуальність зазначених проблемних питань, їх недостатня теоретична розробка та практичне значення зумовили вибір теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета магістерської роботи полягає в розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення організації, методики обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлені такі завдання:

· визначити сутність економіко-правової діяльності підприємств сфери послуг;

· розглянути організацію та методику обліку і аналізу господарської діяльності на підприємствах сфери послуг України, зокрема, дати критичний аналіз існуючої організації та методики обліку і аналізу господарської діяльності та запропонувати нові принципи й підходи до їх здійснення;

· узагальнити особливості обліку на підприємстві сфери послуг;

· здійснити аналіз можливості та доцільності застосування методик обліку витрат і формування фінансових результатів діяльності, передбачених для малих підприємств;

· критично проаналізувати вітчизняні форми обліку на підприємствах сфери послуг;

· уточнити визначення сутності фінансових результатів діяльності як економічної категорії;

· провести аналіз діяльності досліджуваного підприємства сфери послуг з метою оцінки його теперішнього фінансового стану;

· розробити пропозиції щодо вдосконалення методики аналізу результатів діяльності підприємства;

· удосконалити методику розкриття інформації у фінансовій звітності про діяльність підприємства сфери послуг;

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність П.Ф. «Монремо» де є можливість усестороннього висвітлення досліджуваних у роботі питань щодо організації фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг.

Предметом дослідження є організація бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг.

Методи дослідження. Методичною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, методи індукції, дедукції. У вивченні теорії та діючої практики обліку на підприємствах сфери послуг використані прийоми оцінки, зіставлення, порівняння, групування, класифікації. Також застосовувалися прийоми опитування та статистичні методи.

Як інформаційна база були використані праці вітчизняних і закордонних авторів, законодавчі та нормативно-правові акти з питань економіки, підприємницької діяльності, оподаткування, бухгалтерського обліку й аналізу, матеріали наукових видань, статистичні довідники, регістри обліку та фінансова звітність підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в запропонованій ідеї подавання малими підприємствами сфери послуг приміток до фінансової звітності та розроблення первинного варіанту таких приміток до фінансової звітності підприємств сфери послуг, рекомендаціях і пропозиціях щодо аналізу фінансових результатів на підприємствах сфери послуг . А також удосконалено методику й організацію проведення економічного аналізу господарської діяльності шляхом визначення основних показників та схематично оформлених блоків проведення такого аналізу;

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що запропонована методика аналізу фінансових результатів на підприємствах сфери послуг апробована в П.Ф.»Монремо» м. Долина, а отже є реальною, і може бути застосована на інших підприємствах галузі. Практичне значення отриманих результатів засвідчує довідка про впровадження окремих із них в П.Ф.»Монремо» м. Долина (довідка №377 від 04.06.2010 р.).

Розділ I. Теоретичні аспекти організації фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг

1.1 Організація бухгалтерського обліку на підприємствах сфери послуг: поняття, предмет, метод, принципи та облікова політика

Організація «як» смислове поняття передбачає упорядкованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у певній функціональній залежності між собою. Найчастіше термін «організація» вживається для позначення такої властивості, як упорядкування всіх елементів визначеного об'єкта в часі і просторі. Щодо організації бухгалтерського обліку, то таке поняття може бути визначено як науково-обґрунтована сукупність умов, за яких найбільш економно і раціонально здійснюється збір, обробка і зберігання бухгалтерської інформації з метою оперативного контролю за правильним використанням майна підприємства та надання користувачам неупередженої фінансової звітності.

Через проведення раціональної організації робіт можна досягти удосконалення та раціоналізації обробки інформації, розподілу робіт між персоналом бухгалтерії, науково організувати працю. Тому під організацією бухгалтерського обліку нерідко розуміють сукупність дій зі створення цілісної системи бухгалтерського обліку, функціонування якої спрямоване на забезпечення інформаційних потреб користувачів облікової інформації, включаючи вибір форм організації та формування матеріального й інформаційного забезпечення облікового процесу.

Організація - це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності [30]. Для того, щоб процес організації бухгалтерського обліку відбувся, потрібно щоб власник підприємства застосував заходи, які були б направлені на забезпечення реєстрації фактів господарського життя, їх узагальнення з метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень. Провести свої заходи він може лише через головного бухгалтера, якому делегує відповідні повноваження.

Оскільки у теорії і практиці ми дуже часто чуємо словосполучення «організація обліку» і «ведення обліку», то потрібно з'ясувати, що є між ними спільного, а що відмінного. Наприклад якщо власник або керівник підприємства веде особисто облік або замовляє цю роботу у спеціалізованих фірмах, то на такому підприємстві, як правило, має місце лише ведення обліку, оскільки організовувати нікого. Якщо ж є колектив обліковців, то щоб він гармонійно працював, його повинен очолити головний бухгалтер. Саме на нього у такому випадку й покладено завдання організувати роботу кожного бухгалтера, довести до нього функції, які він буде виконувати та яку відповідальність нестиме за це.

Таким чином, організація обліку - це прерогатива засновника (керівника), ведення обліку - це виключно обов'язки бухгалтера. Він повинен дотримуватися при цьому застосування узгодженої із засновником методології та технології обліку фактів господарського життя для складання фінансової звітності за діючими стандартами обліку. Відповідальність при цьому покладається внутрішнім нормативним актом на бухгалтерську службу. Це може передбачатись в Наказі про облікову політику, Положенні про бухгалтерію підприємства, Статуті, Посадовій інструкції головного бухгалтера тощо (Додатки А, Б, В, Г відповідно).

Організація передусім означає послідовність виконання операцій чи процедур, а будь-яка послідовність передбачає порядок, який можна структурувати у етапи. Виділяють три основні етапи організації обліку: методичний, технічний, організаційний. Вони між собою тісно пов'язані, кожний з них має певне призначення та притаманні лише йому процедури.

Так, на першому, методичному, етапі організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, на яких базуються документування, інвентаризація, використання синтетичних та аналітичних рахунків, застосування методу подвійного запису, оцінка майна та зобов'язань, калькулювання, бухгалтерський баланс та звітність. Тобто на цьому етапі здійснюється вибір конкретного застосування елементів методу бухгалтерського обліку.

Другий, технічний етап організації бухгалтерського обліку, полягає у виборі способу обробки облікових даних за тією чи іншою технологією (у ручному чи комп'ютеризованому режимі); розробці переліку облікових регістрів та їх форм за ручної обробки інформації, переліку комп'ютерних програм для обліку - за комп'ютеризованого обліку; встановленні порядку здійснення записів у регістрах і переносу даних у регістри, а також порядку надання інформації, отриманої у електронній обліковій системі.

Якщо під час першого та другого етапів здійснюється організація ведення облікових записів, то третій етап - організаційний - полягає в організації роботи облікового апарату, або іншими словами - це організація бухгалтерської служби, яка всі ці роботи має виконувати [16]. Він включає:

встановлення форми організації обліку, за якої визначається раціональне розміщення облікового апарату (розташування поруч з оперативними підрозділами чи працівниками, які часто взаємодіють з бухгалтерією тощо);

визначення оптимальної структури облікового апарату (розподіл облікової праці за ділянками обліку);

встановлення норм праці та часу, необхідного для виконання робіт і визначення оптимальної чисельності бухгалтерів;

набір кадрів та їх навчання; організацію робочих місць бухгалтерів;

встановлення належних інформаційних зв'язків між окремими частинами бухгалтерії та між бухгалтерією і оперативними підрозділами підприємства, а також із зовнішнім середовищем (встановлення належного діловодства та документообігу);

організація матеріального, інформаційного і технічного забезпечення облікових працівників;

мотивація працівників бухгалтерії (оплата праці, інші види стимулювання);

встановлення правильного і точного обліку роботи працівників та контроль за виконанням ними своїх функцій;

організація архіву бухгалтерських документів;

організація безпеки та захисту облікової інформації.

Саме цей етап і вивчає досконало дисципліна «Організація обліку», в основне завдання якої входить раціональна організація бухгалтерського обліку. Вона представляє собою таку систему організації практичного застосування прийомів і способів відображення господарських операцій на рахунках синтетичного та аналітичного обліку, яка забезпечує дієвий контроль і всебічний аналіз стану справ підприємства при мінімальних затратах праці і коштів на ведення обліку [19].

Від раціональної організації обліку багато в чому, якщо не в основному, залежить рівень управління економікою підприємств і об'єднань. Це пов'язано з тим, що в обліку створюється левова частка інформації, яку використовує система управління. Від її повноти, обґрунтованості і достовірності залежить повнота управлінських рішень. Тому чим раціональніше організовано бухгалтерський облік у господарстві, тим більше якісної інформації отримають фахівці усіх служб управління для аналізу, контролю, регулювання і планування.

Раціональній організації обліку потрібні певні передумови, за яких облік може найбільш успішно виконувати поставлені перед ним завдання при найменших затратах засобів праці і праці самих обліковців. Такими передумовами раціональної організації обліку на підприємстві вважаються:

Передумова перша. Вивчення структури, особливостей технології й організації виробництва та встановлення облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства. Це дасть змогу створити умови для своєчасного надання у бухгалтерію первинної документації, що в свою чергу сприятиме своєчасній реєстрації господарських операцій у системі рахунків синтетичного й аналітичного обліку для їх узагальнення та систематизації з метою складання звітності. Передумова друга. Оскільки бухгалтерський облік покликаний створювати дані для користувачів за їх вимогами, то в першу чергу він повинен базуватися на нормативно-правовому забезпеченні. Саме вивчення законодавчих і нормативних актів, за якими повинен здійснюватися бухгалтерський облік на підприємствах та складатися фінансова звітність, є другою важливою передумовою. Такими нормативними документами є: Закони України; постанови, затверджені урядом; нормативні акти Міністерства фінансів і Держкомстату України про порядок організації обліку на окремих ділянках; різного роду галузеві інструкції. Передумова третя. Вивчення характеру й обсягу необхідної інформації для двох категорій споживачів - внутрішніх та зовнішніх. Оскільки така інформація забезпечується за допомогою бухгалтерського обліку, то головним бухгалтером разом з керівниками підрозділів повинно бути завчасно визначено обсяг інформації, її зміст і строки подання. Для цього складають Графік документообігу із зазначенням посадових осіб, які несуть відповідальність за об'єктивність і своєчасність надання необхідних даних, що затверджується керівником підприємства. Передумова четверта. Правильна розстановка кадрів на окремих ділянках, де виконуються облікові роботи; встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства. Вона значною мірою залежить від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації й автоматизації обліку, а також від таких факторів, як масштаби виробництва і його організаційна структура. Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють групи з обліку матеріальних цінностей (матеріальний відділ), з обліку коштів у касі і банку (фінансово-розрахунковий), з обліку праці і заробітної плати (оплати праці), виробництва і калькуляції (виробничий відділ), узагальнення всіх даних обліку і складання звітності (зведено-балансовий). Роботу кожного відділу очолює або начальник відділу, або старший бухгалтер. Передумова п'ята. Планування облікових робіт та їх удосконалення. Це досягається за допомогою розробки планів: плану організації бухгалтерського обліку, яким визначається зміст, послідовність і строки виконання облікових робіт на підприємстві, порядок одержання інформації, складання і подання звітності; плану проведення інвентаризацій; плану удосконалення методології обліку, яким підвищується ефективність самого обліку і кваліфікація обліковців; плану удосконалення соціального розвитку колективу тощо.

Як і в основі будь-якої системи, так і в основі системи бухгалтерського обліку, лежать її найважливіші підвалини, на яких вона будується - це принципи. В літературі з обліку виділяють різні принципи, одні з яких стосуються організації обліку, інші - ведення бухгалтерського обліку. Всі вони направлені на досягнення єдиної мети - забезпечення оперативною, достовірною та перевіреною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Проте, щоб їх розуміти та застосовувати на практиці, передусім, потрібно навчитися їх розрізняти. Це для майбутніх фахівців вищої кваліфікації має принципове значення, оскільки їм належить як організовувати облік на підприємстві, так і його вести. У кожному випадку застосовуються свої принципи, які є різними для цілей організації і для цілей ведення обліку.

У різних джерелах виділяють різні принципи. Основні принципи ведення бухгалтерського обліку та складання звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996- XIV [1, с. 3], зокрема статтею 4. Принципи організації обліку мають дещо інший зміст, вони відрізняються від принципів обліку та визначені не законодавчо, а довільно вченими-теоретиками та практиками обліку у наступних джерелах [16, с. 83-85; 19, с. 46-47; 23, с. 12-15] та багатьох інших.

Таблиця 1.1 Принципи обліку та принципи організації обліку

№ з/п	Принципи обліку, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність»	Принципи організації обліку
1	Автономність	Розподіл праці
2	Обачність (завбачливість)	Локалізація інформації
3	Повне висвітлення (відображення)	Забезпечення контролю
4	Послідовність	Дієвість бухгалтерії
5	Безперервність	Методологічна незалежність
6	Нарахування і відповідність прибутків і витрат	Психологічний клімат
7	Превалювання (перевага, пріоритет) суті над формою	Підпорядкованість загальній логіці управління економікою
8	Історична (фактична) собівартість	Доцільність наближення функції обліку до центрів прийняття рішень
9	Єдина грошова одиниця	Делегування повноважень і відповідальності бухгалтерів
10	Періодичність	Взаємодія різних видів обліку
11		Цілісність і усебічність
12		Субординація і динамічність
13		Адаптованість і ритмічність
14		Паралелізм і пропорційність

Як видно з таблиці 1.1, принципи організації обліку відрізняються від принципів обліку не лише за назвою, а й за своєю сутністю. Візьмемо, наприклад, принцип організації обліку «делегування повноважень і відповідальності бухгалтерів». Він у повній мірі стосується розподілу праці у обліковому апараті та підпорядкованості у ланцюжку організації бухгалтерської служби. Він означає, що головний бухгалтер частину своїх повноважень (як обов'язків, так і прав з відповідальністю) передає або делегує своєму заміснику - керівнику відділу заробітної плати (група обліковців, які ведуть облік заробітної плати, починаючи з документів на її нарахування і закінчуючи виплатою). Отже, цей принцип - це принцип суто організації обліку і він не може бути віднесений до принципів методики його ведення.

Що стосується принципів ведення обліку, то розглянемо принцип історичної (фактичної) собівартості. Він не може бути принципом організації обліку, і ось чому. По-перше, він пов'язаний з оцінкою об'єктів, що відображаються у обліку; по-друге, з рахунками бухгалтерського обліку, на яких збираються витрати, завдяки чому і формується фактична собівартість. І оцінка об'єктів, і калькулювання собівартості, і рахунки та їх взаємозв'язок через подвійний запис є нічим іншим, як способами або методами ведення бухгалтерського обліку, а не способами його організації. Ось чому цей принцип обліку є принципом методики ведення обліку, а не принципом його організації.

Тому принципи обліку - це принципи ведення бухгалтерського обліку і стосуються його методики та методології, а принципи організації бухгалтерського обліку - це принципи побудови облікового процесу та організації роботи обліковців у ньому. Вони визначають роль кожного обліковця у апараті бухгалтерії, місце бухгалтерської служби у організаційній структурі управління підприємством в цілому, цілеспрямованість функції обліку на забезпечення життєздатності циклу управління підприємством і можуть бути покладені в основу формування цілісної системи бухгалтерського обліку. Саме на них практично і будується організація бухгалтерського обліку [31, с. 12-40].

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1, с. 3] облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Її формування воно організує самостійно, однак ступінь свободи обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур. Це полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки основних засобів та оборотних активів, вибору способів калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя. Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Організація формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов. Обрані способи ведення бухгалтерського обліку повинні забезпечувати обліковий процес, в результаті якого формується повна і достовірна картина майнового і фінансового стану підприємства. До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності; відшкодування вартості майна, що амортизується; організації документообігу та інвентаризації; способи застосування рахунків бухгалтерського обліку та системи реєстрації даних; використання систем обробки інформації та інші способи й прийоми. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно усім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як організацію управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

При формуванні облікової політики необхідно дотримуватися принципів обліку, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1, с. 3]. Згідно з ними облікова політика має формуватися у певній послідовності, коли кожен попередній етап забезпечує здійснення наступного. Можна виділити три основні етапи організації облікової політики (рис. 1.1).

109

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Рис. 1.1 Основні етапи послідовності формування облікової політики

З рисунка 1.1 видно, що процес формування облікової політики починається із підготовчого етапу, наступним є етап організації облікової політики і закінчується організація заключним етапом.

На підготовчому етапі перш за все визначається, з яких питань підприємство повинно прийняти ті чи інші рішення в частині облікової політики, аналізується практика використання окремих способів ведення обліку з метою вибору найдоцільніших, а також проводиться вибір і обґрунтування вихідних положень побудови облікової політики. Організаційний етап включає кілька послідовних дій: визначення об'єктів бухгалтерського обліку щодо яких повинна бути розроблена облікова політика; ідентифікація потенційно придатних для використання підприємством способів ведення бухгалтерського; відбір способів ведення бухгалтерського обліку відповідно до кожного об'єкту тощо. Заключний етап передбачає оформлення обраної облікової політики шляхом складання спеціального документу, який, власне, її організує, та регулює - Наказу про облікову політику (Додаток А).

Для організації формування облікової політики власник або керівник (уповноважений власником) може створити, якщо це доцільно, спеціальну комісію з її розробки. До складу комісії повинні входити фахівці не лише бухгалтерської служби, але й інших функціональних підрозділів і служб, у тім числі фінансової, юридичної, відділу внутрішнього аудиту тощо. В разі необхідності можна залучати до розробки облікової політики спеціалізовану організацію (аудиторську, бухгалтерську) або незалежних експертів. До функцій такої комісії має входити: аналіз господарської ситуації і законодавства; відстеження змін у системі бухгалтерських стандартів; аналіз нових способів ведення обліку з точки зору їх придатності для використання на підприємстві; надання пропозицій про встановлення або зміни облікової політики; підготовка відповідних розпорядчих документів; аналіз виконання обраної облікової політики. Саме їх висновки стануть основою складання Наказу про облікову політику, який затверджується наказом керівника. Перелік питань, що висвітлюються в Наказі про облікову політику, складають наступні блоки, що показано на рисунку 1.2.

109

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Рис. 1.2 Блок-схема питань, що висвітлюються у Наказі про облікову політику

Теорія облікової політики включає: принципи обліку, законодавчі акти, наукові положення конструювання підсистем обліку. Основним змістом цього розділу є визначення теоретичних основ бухгалтерського обліку (предмет, метод, прийоми складання документів, способи ведення регістрів та складання звітності). В її основі лежать принципи ведення обліку - принципи обліку.

Організація облікової політики визначає: структуру бухгалтерії та послідовність організації обробки інформації, розробку інструкцій, внутрішніх стандартів, взаємодію бухгалтерії з управлінськими службами та інші аспекти діяльності облікового апарату. В її основі лежать принципи організації обліку.

Методика облікової політики визначає способи ведення обліку і включає: принципи та правила отримання, обробки, фіксації, передачі інформації, ведення рахунків. Зокрема, визначаються критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, вибираються методи нарахування амортизації основних засобів та обліку їх ремонтів, оцінки запасів та готової продукції, встановлення резерву сумнівних та безнадійних боргів, обліку та розподілу накладних витрат і включення їх до собівартості, утворення статутного (акціонерного, додаткового, резервного) капіталу, визначення результатів діяльності тощо. Методика облікової політики грунтується на принципах ведення обліку - принципах обліку.

Технологія облікової політики передбачає використання в процесі обліку таких елементів, як: форма бухгалтерського обліку та план рахунків; організація документообігу та внутрішнього контролю; порядок складання регістрів обліку та форм звітності; порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань. Технологія облікової політики грунтується як на принципах ведення обліку, так і на принципах його організації.

Відповідальність за організацію формування облікової політики, як правило, беруть на себе директор і головний бухгалтер, а безпосередню участь у її формуванні також беруть інженерно-технічна, планово-економічна та інші служби підприємства, відповідальні за планування тих чи інших важливих показників діяльності. Новостворене підприємство оформляє обрану облікову політику до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня набуття прав юридичної особи (державної реєстрації).

Як уже зазначалося, обрану політику оформляють Наказом про облікову політику (Додаток А), який є одним з перших документів, що використовується податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства, тому він повинен відповідати усім вимогам існуючого законодавства. Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності. Зміна облікової політики підприємства може відбуватись у передбачених законодавством випадках під дією тих чи інших зовнішніх чи внутрішніх чинників. Такими чинниками можуть бути: на вищому рівні прийняті Закони ВРУ та постанови Уряду щодо обліку; зміни статутних умов діяльності підприємства; зміни вимог органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку - далі ПСБО тощо. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності, але оскільки підприємства сфери послуг що належить до суб'єктів малого підприємництва не подають приміток до фінансової звітності то автор вважає що такі примітки варто було б подавати для відображення змін в обліковій політиці. Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом:

· коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

· повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Організація облікової політики передбачає створення робочого плану рахунків. Перед тим як приступити до організації його розробки, потрібно знати, по-перше, загальне завдання плану рахунків, яке полягає в установленні науково обґрунтованої, взаємопов'язаної системи синтетичних групувань з тим, щоб надавати можливість отримувати однорідні економічні показники про роботу підприємств та організацій за галузями економічної діяльності, економічними районами, а також в масштабі економіки країни. По-друге, необхідно ґрунтуватися на нормативному Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291) [6 c. 3-13] 9 та Інструкцію про застосування Плану рахунків (затверджену наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291) [7 c. 14-64].

В організації бухгалтерського обліку на основі національних П(С)БО, План рахунків є визначальним, оскільки відповідає цілям і завданням ринкової економіки, тісно пов'язаний з формами власності, методами формування цін, організацією підведення кінцевих результатів роботи внутрішніх підрозділів підприємства (центрів відповідальності, цехів, бригад та ін.) Він є методологічною основою побудови всієї національної системи обліку [26].

Це - систематизований перелік назв і символів рахунків, призначених для конкретного підприємства з метою обліку існуючих активів і джерел їх утворення, а також господарських процесів, які при цьому здійснюються, завершений коментарем (інструкцією), що пояснює зміст і взаємозв'язок (кореспонденцію) цих рахунків. План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств.

Чинний План рахунків розмежовує рахунки, що забезпечують потреби фінансового та управлінського обліку: дозволяє створювати інформацію для різних рівнів управління, а також для зовнішніх користувачів. Крім того, він зумовлює зручне запам'ятовування рахунків і користування ними з ефективним застосуванням ЕОМ. Саме організація розробки робочого плану рахунків і підпорядкована цілям обробки облікової інформації здебільшого в автоматизованому режимі, хоч і для ручної обробки інформації такі дії бухгалтерії теж потрібні.

Розробка робочого плану рахунків полягає у складанні систематизованого переліку об'єктів поточного обліку. В ньому кожному об'єкту, групі, підгрупі, субпідгрупі присвоюють порядковий номер. Виходячи з порядкового номера об'єкта найбільшої групи, номерів груп, установлюють номер для кожного об'єкта і записують його в перелік. Скористаємося прикладом із літературного джерела [23], в якому розглядається такий об'єкт обліку як основні засоби. В ньому, зокрема, вказується: Якщо, наприклад, порядковий номер останнього об'єкта в основних засобах у найбільшій субпідгрупі буде 100 або вище, але не більше 999, то номер першого за списком об'єкта в першій групі, першій підгрупі й першій субпідгрупі буде 111 001, другого об'єкта, відповідно, - 111 002 і т.п. Цей номер буде також номером для побудови аналітичного обліку і разом з тим інвентарним номером [23, с. 48].

1.2 Нормативно-правова база організації фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг

Вивчення цієї теми передбачає розуміння політики обліку у контексті її організації. Під політикою обліку розуміють сферу діяльності державних органів (наприклад, Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об'єднання бухгалтерів, спрямовану на нормалізацію або стандартизацію бухгалтерського обліку. Її реалізація проводиться через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні або на міжнародному рівні на певний період.

Фінансовий облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів міністерства фінансів, Держкомстати- стики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена чотирьма рівнями, кожен з яких охоплює наступні документи які показані на рис.1.3.

109

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Рисунок 1.2. Рівні системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні

З 01.01.2000 р. основними нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1, с. 3];

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) [10, c. 120];

3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 [12 c. 49].

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій [6 c. 3-13] та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 3О.11.99р. №291 [7 c. 14-64].

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил фінансової звітності, які є, як зазначалося раніше, обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також з метою вдосконалення обліку та фінансової звітності.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1, с. 3] регулювання питань методології обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує відповідні національні положення, нормативно-правові акти, стандарти бухгалтерського обліку.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до специфіки галузі розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. При Міністерстві фінансів діє методологічна рада з бухгалтерського обліку, завданням якої є: розроблення та вдосконалення положень (стандартів) обліку, поліпшення організації, форм і методів обліку, методологічного забезпечення сучасних технологій обробки облікової інформації, а також вирішення питань підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів-бухгалтерів.

Протягом цих років були розроблені 34 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які регулюють методологічні засади ведення обліку окремих об'єктів -- активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [10, c. 120].

Ці положення (стандарти) є основними нормативними актами, які регулюють методологічні основи обліку.

Перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджено: березень 1999 р., упроваджено січень 2000 р. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

П(С)БО 2 «Баланс». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

П(С)БО 3. «Звіт про фінансові результати». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності». Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

П(С)БО 7 «Основні засоби» затверджено: 27.04.2000 р. Наказ № 92, упроваджено з 01.07.2000 р. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989).

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Положення (стандарт) 7 не поширюється на операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та на невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» затверджено: 18.10.1999 р. Наказ № 242, упроваджено з 01.01.2000 р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989).

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт) не поширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

П(С)БО 9 «Запаси» затверджено: 20.10.1999 р. Наказ № 246, упроваджено з 01.01.2000 р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Норми цього Положення (стандарту) не розповсюджуються на:

· незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними.

· фінансові активи.

· поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року N 790 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 року за N 1456/11736, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку (пункт 3.3 із змінами, внесеними згідно з наказом

· Міністерства фінансів України від 14.12.2005 р. N 868).

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» затверджено: 08.10.1999 р. Наказ № 237, упроваджено з 01.01.2000 р.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

П(С)БО 11 «Зобов'язання» затверджено: 31.01.2000 р. Наказ № 20 з 01.07.2000 р.

П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» затверджено: 26.04.2000 р. Наказ № 91, упроваджено з 01.07.2000 р.

П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» затверджено: 20.11.2000 р. Наказ № 559 упроваджено з 01.01.2002 р.

П(С)БО 14 «Оренда» затверджено: 28.07.2000 р. Наказ № 181, упроваджено з 01.07.2000 р.

П(С)БО 15 «Дохід» затверджено: 29.11.1999 р. Наказ № 290, упроваджено з 01.01.2000 р.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

П(С)БО 16 «Витрати» затверджено: 31.12.1999 р. Наказ № 318, упроваджено з 01.01.2000 р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов'язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

П(С)БО 17 «Податок на прибуток» затверджено: 28.12.2000 р. Наказ № 353, упроваджено з 01.01.2001 р.

П(С)БО 18 «Будівельні контракти» затверджено: 28.04.2001 р. Наказ № 205, упроваджено з 01.01.2002 р.

П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» затверджено: 07.07.1999 р. Наказ № 163, упроваджено з 01.01.2000 р.

П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» затверджено: 30.07. 1999 р. Наказ № 176, упроваджено з 01.01.2000 р.

П(С)БО 25»Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» затверджено: 25.02.2000 р. Наказ № 39, упроваджено з 01.01.2000 р. Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності. Підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються відповідно до чинного законодавства суб'єктами малого підприємництва, застосовують Положення (стандарт) 25 у поточному (звітному) році. Якщо такі підприємства, а також новостворені за результатами діяльності за I квартал або I півріччя поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, то фінансовий звіт цими підприємствами складається за цей і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за N 391/3684. Підприємства, які за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року не можуть бути відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців і звітний рік із застосуванням Положення (стандарту) 25 (пункт 2 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.02.2001 р. N 101).

...